центаврiвською, свом iнтерв'ю й публiкацiям у таких-то виданнях пiд таким-то роком, тим, скiльки йому платить за сторiнку "TheаWorld" i скiльки обiця? платити "NewаYorker", - цей монолог у ньому, вiдай, не припиня?ться нi на мить i вiд часу до часу сяга? точки, на якiй виника? потреба в парi вух, - тодi Алекс телефону?, i заздить по не сво?ю "Тойотою" (щоразу незмiнно згадуючи, що вдома, в Б?лградi, мав "Мерседес"), i вони дуть куди-небудь на дрiнка, два слов'янськi поети в чужiй кранi, ая, i нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нерозмежованою останеться навiки од Атлантики до Пасiфiку слав'янськая земля, спати з ним вона не збира?ться, та й надто вiн захоплений власним усним житт?писом, щоб як слiд до не взятися, але вiршi його, котрих наволiк й скiльки стало рук, у тому числi в китайських перекладах, таки небездарнi, - здебiльшого, правда, все ж "снепшоти", подорожнi замальовки, снiданок туриста, проте сливе в кожному сюд-туд та й проблимне живий рядок, i вже нiби, глядь, i цiлий вiрш стулився докупи: рiдкувато, але iскрить, i одного вечора вона пита?ться в Алекса, а як же вiн да? собi раду з мовою, - роками лиш од дружини й чуючи сербську, чи не вiдчува? обмiлiння запасiв, - i вперше бачить на його обличчi понуро навовкулачений вираз: ? таке дiло, визна? неохоче, нiби змушений звiрятися зi старанно укритого фiзичного -анджу, - тим-то й згодився на працю в емiграцiйнiй газетi, - ага, це приблизно так, якби вона пiдрядилась поправляти мову в нью-йоркськiй "Свободi": Дня f1-го серпня 1994 року на заклик Всевишнього Творця неба i землi вiдiйшла у Всесвiт (у Всесвiт! на заклик! просто космонавтка, чи то пак, астронавтка...), залишивши невимовний смуток i жаль (цебто, без смутку i жалю?) наша найдорожча, незабутня, улюблена дружина, тета, кузинка i братова (уф, дайте дух перевести!). Не в силi подякувати всiм особисто за так численнi вияви спiвчуття: телефонiчнi, писемнi i особистi (а синтаксис! синтаксис, перепрошую, синтакса!), тому цi?ю дорогою (стежиною! путiвцем! хайве?м!) висловлюю всiм приятелям i знайомим, та родинi мою найщирiшу подяку (а тепер спробуй-но це все перепиши, щоб був якийсь глузд!), - i тодi вона розумi?, що кайфувати од себе, по-щенячому тiшитись кожною ознакою власно присутностi в свiтi, - це так само один iз способiв витворювати в ньому дiм, надто коли чу?шся невiдвза?мнений нi сво?ю мовою, нi краною, i що до цього також, либонь, приходять не зразу, - i вже не диву?ться, коли пiсля того вечора Алекс переста? й дзвонити - правдоподiбно, назавжди. Боженьку мiй, i на все то треба вмiння - бути хворим, бути самотнiм, бути бездомним: все то мистецтва, i кожне вимага? хисту й труда. Fine, будемо вчитися. Чхати йому було на  вiршi - як i на все взагалi, i завжди було чхати, його вiв власний, нi на що не вважаючий iнстинкт дару, i, знаючи темним, глевким знаттям - родовим i фамiльним, котре тягала в собi змалку проковтнутою каменюкою i котре, по правдi, й гнало  вперед, вперед, вперед! - божевiльним страхом i собi впасти в ряд, не збутись, скапцанiти, як усi в попередньому поколiннi, i в позапопередньому, i в поколiннi перед позапопереднiм (тим узагалi привелося - бодай не згадувати!), цiлу молодiсть вона рвалася геть з льоху, де ядушно смердiло напiв-розкладеними талантами, догниваючими в безруху життями, прiллю i цвiллю, немитим сопухом марних зусиль: укранською iсторi?ю, - знаючи, кревним отим знаттям, через якi ляди проламуючись, виносив його, пручи як танк, iнстинкт дару на собi - нагору (цiлий час - нагору: останнi роботи були й найсильнiшi, жахтiли свiтлом уже нетутешнiм, як зоряне небо вночi над пустелею, - а на  пам'ятi лава за лавою бучно висвячених у -енi подавальникiв надiй покотом сипалися з нiг у вторований рiвчак, тiльки-но вичерпавши молодiсть!), - вона, котру млостi змагали на вид зачустраних рiдних алкашiв у проплiшинах залишково -енiальности (кому цiкаво, ось адреси: "Еней" у Ки?вi, "Червона калина" у Львовi, вхiд вiльний, годувати, а надто ж поти тварин не то дозволя?ться, а й заохочу?ться), - вiдразу проявила з ним - першим на вiку! - готовнiсть поступатися: вперше-бо мала до дiла з мужчиною-переможцем. Укранець - i переможець: чудасiя, й-бо, в снi б не приснилося, - чого мусили вартувати йому самi тiльки сiмдесятi-вiсiмдесятi у провiнцiйному мiстечку, вважай, у пiдпiллi, з того мiстечка, вхопивши попiд пахи  семилiтню, колись давно втiкали вiд ка-ебiстсько облави до Ки?ва  батьки, батька, котрий одтрубив свох шiсть рокiв ще "сталiнських", всенький вiк ганяв, як бiлку, в обручi жаху комплекс "повторника" - другого арешту нiхто не витримував, навiть якщо виживали, ламалися всi, кожен на свiй спосiб, - чи не тi самi бистрi, серiйно стриженi, всi як на пiдбiр чорнявi, мальчики в шелестких плащах, котрих вона - кепсько сфокусованою, розмитою дитячою пам'яттю - зазнiмкувала собi зi спин, як порпалися в навалених долi кучугурах книжок серед разом оголених стiн  першого в життi, та нi, ?диного в життi дому, - потiм, дослужившись до бiльших зiрок, смертною хваткою вчепилися були в м'ятежного художника? - ех, братiку мiй, i побратимство ж наше довбане - все'дно що з одного табору кор?ша, скiльки ж, мать його за лапу, справдi рокiв тривать цьому спадку, i як його з себе викров'янити, вихаркати - як? - друзi-кияни, розм'якнувши за чаркою, згадували, як познайомилися з ним у вiсiмдесят другому: прихали у вiдрядження, впали на каву до мiсцево "склянки", пiдступився провiнцiал зашуганий: "Хлопцi, ви не художники? Тут моя майстерня поруч, ходiть, я вам сво роботи покажу, i кава в мене ?," - а, ну хiба що кава, давай, чувак, наливай, - а з чого взяв, нiби ми художники (були - писателi, актьори, вопшем, тоже набрiд порядошний)? - "А - бороди у вас," - отуди к бiсу, на облiк х там тодi брали в тiй норi за ношенi? борiд, чи як?! Так крiзь -рати у вiкнi вагонзаку протискалося руку з запискою, металося за вiтром: ачей хто незлий нагледить, пiдбере, пiшле за адресою - визирання вслiд полопотiлому папiрцевi, голодна надiя в очах: не художники, нi?.. А до майстернi - бочком, задами, кружними вуличками: "Не треба, щоб вас зi мною бачили..." Вiтчизна i дiм, атож: Украна, вiсiмдесят другий рiк. I нi тобi британських кореспондентiв, нi листiв на пiдтримку вiд провiдних дiячiв лiтератури й мистецтва - це ж хто тодi Нобелiвку був дiстав, Маркес, зда?ться? (Добрий письменник, хол?ра, а що нiбито, подейкували, щирий друг радянського народу, то - who cares?33) Ту оповiдку, котра вмить учинила його - рiдним, болiсно вiдчутним зсередини тих непроглядних рокiв (над якими - звитяжив же, взяв гору: намалювавши все, що намалював! - поки iншi спивались, вiшались, чи, як  батько, годинами курили, стоячи у вiкнi, втупившись у мур будинку навпроти й наживаючи рак од безвиходi!), - вона почула ще до того, як, на третiй день фестивалю, вiн, пiд якимось ледачим претекстом, вдерся до не в готельний номер, розколошкавши зi сну, - все, все вiд початку було замiшано на колошканнi, на -валтовному вибиваннi iз звичного фiзичного режиму, на ослаблених змислах, на пливучих, мов звук на осiлих батарейках, рефлексах! - i стояв у тiсному, як лiфт, передпококу, зi схрещеними на грудях руками, пiдпираючи дверi, по-котячи вимовно свiтячи в не очима, i  нагло пойняло - стисла зуби, аби не дзи-отали, - напливом чудного, не еротичного навiть, нi! - якогось iншого, до млостi тривожного збудження - мов перед операцi?ю або екзаменом: щось iз гулом клубилося, насуваючись на не, щось необорне, темне й грiзне, щось самочинне i тому справжн?, ще можна було ухилитись, пригнути голову, i хай би пронеслося мимо, але в нiй не було страху, була - уже ввiмкнена, пiднесено-пружна готовнiсть негайно рвонути назустрiч життю, скоро тiльки воно само припуска? з засидженого мiсця: справжн? - нагода рiдкiсна, це те, що бiльше за тебе, до чого мусиш доростати, виплигуючи зi шкiри, скидаючи  позад себе, сiм шкiр, дев'ять шкiр, аби тiльки не зупинятись! - добро, приймаю, очi в очi! - "До вечора?" - "До вечора", - "Подемо тодi на каву?" - все знялося з мiсця, вихор кушпелив листям по осiннiх дорогах, i мiстечко, в якому вона народилася i яке цiлий час десь на вiдстанi, нiби на днi озера, берегло в собi схованим  ранн?, ще спросонне дитинство, повертало тепер його назад - у нестерпно нiжнiй, вологiй пiдсвiтцi, це, власне, почалося з першого дня - прибутний, пiдземний гул розбуджено пам'ятi, впiзнавання знайомих вуличок: ах, ось вони якi! - вiтрина аптеки на розi, на тому ж мiсцi, що й двадцять п'ять рокiв тому, - спинилась як урита, задихнувшись од сяйнулих слiз: тут ставили мiську ялинку, i вона фотографувалась тодi з Дiдом Морозом, п'ятирiчна дiвчинка в оцупкуватiй шубцi, запах мандаринок i бузкового надвечiрнього снiгу, його блиск пiд лiхтарнями - а на тому боцi, трохи далi, був, зда?ться, кiнотеатр (ранковий сеанс - iз татом за руку - щось документальне, про мавпочок)? - А вiн i зараз там ?, вiдказували й з вимушеними примильними усмiхами, з якими належить розчулюватися на вид чужого дитинства, i тiльки вiн, кого потягнула, за руку, за собою - туди: "Похали до парку?" - "Куди скажете, панi, я весь ваш" (старовинний парк над рiчкою, наново, як промитi, випливлi з багаторiчного туману кам'янi сходи, облущена балюстрада, ах, от звiдки це в мох снах! - i, о Боже коханий, ця струмуюча барва, це повiльне, пiдводне свiтло, холоднувате, блакитнаво-зелене, в якому застигли, вглиб але, дерева й лавочки, - таж це ним свiтяться мо кращi, найбiльш мо вiршi, - отже, також звiдси?), - "Тут десь був тодi березовий мiсток" - "Вiн i зараз ? - ходiмо, покажу", - тiльки вiн один не вдавав призвотого розчулення, взагалi нiчого не вдавав, а мовчки, зосереджено й затято, думаючи й пiдмiчаючи сво?, пролапувався крiзь  стан, як потiм, ночами, крiзь шийку матки, щоб нарештi видихнути: га, ось вона! - стояли над нерухомим плесом, встеленим ряскою кольору патини, "Дивись, - хитнув головою, - який дзен", - i раптом боляче стис  за плечi: "Слухай! Я люблю тебе i твiй мiсток. А тобi - слабо?" - "Що саме?" - "Слабо сказати - я люблю тебе i твiй дзен? Слабо - бо я для тебе людина з пейзажу: з цього пейзажу", - отодi-то й було спитати: а я - для тебе? Бо вона направду впустила його у свiй пейзаж - у кожен iз свох пейзажiв, послiдовно, крок за кроком, кiнчаючи пенсiльванським, i вiн, скерувавшись услiд за нею ("Остання моя любов", - хвалився приятелям: й переказували, - а з не випорскували рядки, як бульбашки повiтря з легень потопельника: "Осiнь. Ранн? смеркання. / Твань - i кроки, як -умовi... / Ця любов - не остання, / Ти даремно так дума?ш"), - пройшов крiзь  територiю, мов татарська орда, - зi свистом i гиком випiкши майже з цiлого обширу пам'ятi, з усiх  головних осiдкiв ту живильну, та?мничо-мерехку любовну вологiсть, котру душа з року в рiк назбиру? в собi про запас: пiдгрунтовi води, ненастанне й невловне на слух всьорбування-цмакання, чiпке запускання ворсистих корiнцiв у темну глибину передсвiдомостi, в коридор, що зненацька вiдкрива?ться - в рознятий простiр спогаду: там завмира? дiвчинка серед осiнньо але, вперше зачувши, як стугонить за туманом далекий обрiй, як свiт кличе , обiцяючи й дорогу, от з то дiвчинки все й почина?ться, i що б не було потiм з тобою в життi, - воно цiльне, воно держиться при купi доти, доки ти вiриш тiй дiвчинцi, доки вловлю?ш у собi почутий тодi нею поклик, - бо всi так званi iдеали юностi - то пусте, ледi й джентльмени, панi й панове, forget it34, вони приносяться ззовнi, тим-то рiдко хто й потрапля? зберегти м вiрнiсть, ну й грець iз ними, невелика втрата, утрiть шмарклi, всi пожованi-пом'ятi лiтами бородатi лiваки-шiстдесятники, колишнi хiппi, що так i не стяглися на власний будиночок у сабербi з квiтучим городчиком на задньому дворi та гараж iз двома автами, а також усi тi, що стяглися, i зголили бороди, i непомiтно для себе вкрились, як горнята поливою, -лянсуватим, ситним полиском остаточно зупиненого - в споко й достатку - життя, i всi, колись киданi у "воронки", на струс мозку духопеленi по ментарнях i пiдворiттях вкранськi бунтарi, а нинiшнi лауреати державних премiй iз пухкими од спецбуфетiвського жирку рученятами й добротливо, по-хазяйськи вгодованими, ох якими ж промовистими спинами, вбганими в корсети блюмiн-дейлiвських пiджакiв, - хай не сниться вам ваша прекрасна юнiсть, навiть якби всякi там невдахи витикали вам нею очi, дурниця то все, щиро кажу, - злуда, омана: тiльки в дитинствi ? правда, тiльки ним i варт мiряти сво? життя, i якщо ви зумiли не затоптати в собi ту дiвчинку (того хлопчика - що то стояв з патичком на вигонi, вражений жаскою, бо непiд'?мною, над людськi сили величною вогнянобарвною симфонi?ю заходу), - значить, ваше життя не звихнулось, прокривуляло, хай як там трудно й болюче, за свом власним руслом, значить, збулося, з чим вас i вiтаю, - i любов, ледi й джентльмени, справдешня любов - вона завжди зряча на схованого в iншому (iншiй) хлопчика (i дiвчинку: вiзьми мене - то завжди: вiзьми мене з мом дитинством, "Ось сюди, - показувала, завмираючи пересохлим голосом, пригнувшись на передньому сидiннi, як припалий до гриви вершник, - тут поворот у двiр, ось цей будинок", - була глупа нiч, третя ранку абощо, серед порожньо вулицi горiла тiльки лiхтарня на розi, - вiн в'хав пiд арку, розвернув автомобiля, заглушив двигун, "Ось тi вiкна, бачиш, де балкон, на третьому поверсi? Оце там ми жили", - в цю мить вiн i навалився на не, з довготамованим стогоном вп'явся в уста, зашастав руками пiд светром, трохи за-валтовно, але як сталось, так сталось, "Похали до тебе... В майстерню...", - десь вiн i зараз там ?, той двiр, i той балкон, i арка, i зацiлiлий з-перед тридцяти рокiв старий каштан на пагорку - от тiльки дiвчинки, що вийшла колись з того двору в нагуслий та?мним гулом вологий туман, - нема в ньому бiльше). Неправда, ти ще жива, вмовля? вона себе, цiлий час на всi боки промняцкуючи пам'ять, наче вправний хiрург - витягнуте з-пiд завалу тiло: тут - вiдчува?те, коли натиснути? а тут? - промельками, посмиками залишкових вiдрухiв щось часами нагаду? про себе, - наприклад, учора, вийшовши на вулицю, гостро - блискавичним поздовжнiм розтином углиб рокiв - упiзнала запах осiннього листя, байдуже, як звуться цi дерева - платани, канадськi клени, - запах був той самий, що вдома, вогкий, щемно-гiркавий дух ще живого (останнi днi - живого) зела: сонце в високих прорiджених кронах, початок навчального року, дорога до школи через наскрiзно визолочений свiтлом парк, i зграйка пiдлiткiв, бiлiючи вiтрильно розмаяними футболками, з не до речi квакливо артикульованим - англiйським! - смiхом протупотiла навперейми, мигнули, як за склом, змруженi проти сонця юнi вi, пшенична воскова спiлiсть оголених ший i розколиханих ходою рук, мигнула думка: ще вас, зайчата, не било, - а може, хтозна, може, когось i обмине? - i зупинилась по цей бiк шиби, тамуючи ридання, що пiдступилось пiд горло: Господи, та невже ж усе скiнчилося - справдилося все, обiцяне на свiтанку життя тим розлитим у просторi прибутним, стугонiючим покликом, обвiяло - подмухом по волоссю, мазком по губах, так i не вивернувши до дна, не видобувши з не головного?.. (як грiзно рокотав був: "Я тебе розiрву!", - пiдхопивши пiд колiна, натягаючи  на себе, - а у вислiдi й не скiнчила нi разу: хiба, може, той живцем патраючий бiль - теж один iз способiв кiнчати?). "В кiнцi осiнньо дороги в'яне плоть, / I листя шамотить з мишиним шарудiнням. / Оголю?ться обрiй - i Господь / Стоть помiж дерев у бiлому одiннi..." I що ж тепер, Господи? Що ж тепер?.. "Господи, куди ж далi?" - так було пiдписано шкiц, який вона пiдгледiла в його робочому альбомi, необачно залишеному на виднотi: на самому вершечку, на гранчастому шпилi гори балансував на однiй нозi голомозий чоловiчок з небезпечно вигостреним, як у автора, обличчям (всi мальованi ним обличчя були умовнi, i всi невловно-мiнливо подiбнi мiж собою, мовби розбiгались, як кола по водi, вiд потопленого ори-iналу - так нiколи й не написаного автопортрета), - чоловiчок обiруч держав драбину, наставлену в небо, i питався в Бога, куди ж далi, але небо над ним було порожн?. "Я завжди хотiв одного - реалiзуватися". Чудесний збiг, братiку, - я так само, тiльки що це значить - реалiзуватися? Колись - iще коханий, iще вияскравлений  любовним замилуванням, як свiжовiдреставроване полотно: твердi, смарагдовi спалахи в зорi, той нестерпний (о, до стогону!) профiль зi старовинно монети, срiблистий, нi, скорше алюмiнi?вого посвiту, йоржик ("Дикобразик!" - смiялася, гладячи, поривчасто втуляючи цю сухо, породисто вилiплену голову собi мiж персiв), суцiльний метал, камiнь, обсидiан! - сидячи в не в кухнi, звiсивши руки мiж колiн i невiдривно втупившись у кахляний вiзерунок на долiвцi (i того бахматого светра, в якому геть тонула його цупка, у вузлик стиснута постать, вона також полюбила), вiн розповiв й про свого батька, - дiд старiвся самотою десь у селi на Подiллi, давай провiда?мо його - вдвох, подеш зi мною? (i й зараз же уявилось, як гордо каже, хряпаючи дверцятами машини: "Тату, це моя жiнка!" - те простолюдне "жiнка" в устах укранських мужчин завжди пороло й слух, але тут - тут вона б не -зилася, з усмiшкою ступила б, як iз журнально обкладинки, у сво?му шикарно просторому кармазиновому пальтi од "Лiз Кларбон" i чорних, гармошкою, чобiтках на височенних пiдборах, у розквашений дощами чорнозем - чи що там у них, -лей? пiски? - пiдводячи комiр, тонкi музичнi пальцi з наманiкюреними в тон пальту нiгтями, гойдливi дармовиси арабських срiбних сережок: його гордо демонстрований здобуток, остаточна перемога, якою справджене життя звiту?ться перед свом витоком) - молодiсть старого пройшла по концтаборах, нiмецьких i радянських, лпоми хлебтав iз корита", - вимовив, нiби чиряка вичавлював: з хижим притиском i хворобливою при?мнiстю бачити виприслий гнiйний стрижень, - i докiнчив неголосно, так i не пiдводячи зору: "Раби не повиннi родити дiтей". - "Що ти таке кажеш, як смi?ш, грiх!" - "Бо це вспадкову?ться". - "Нi чорта не вспадкову?ться - хочеш сказати, що в тобi нема свободи?" - "Бажання вирватись - iще не свобода". Вирватись! -  потрясло це слово, так легко вийняте з  власного словника, нiби вiн загодя знав, на якiй сторiнцi розкрити, - тим словом вiн вивiв на яв i так потвердив, устiйнив неомильнiсть  родового iнстинкту, що врубався то першо ночi, впiзнавши: милий мiй, рiдний, хлопчику маленький, iди до мене, в мене, я обтулю, закрию тебе собою, я народжу тебе заново, так, разом, вiднинi й до кiнця, ну ясно ж, ми одружимось, та що там, ми вже одружилися, i в нас буде - син ("Родити тобi треба, - задихнувшись одривався од  губiв, не в змозi довше зносити цiлування навстоячки: - молока в тобi багато!" - в тому його, кошмарнуватому якомусь, - хоч вiн, спасибi, щадив  перед подробицями, вiдбуваючись болiсним жестом - долонями по лицю, як сухе вмивання: "Ат - митарства...", - шлюбi - в нього був син, уже дорослий, студент, i, казали, страшенно славний пацан, вiд нього взагалi мали родитися хлопцi, такi речi вона визначала з мiсця, блискавичним наскрiзним знаттям, вiд дiвчини ще - з кожним мужчиною, геть i до всяко койки: хто з цим-от буде, син чи дочка, - чия стать дужча), - бiлявеньке, з курчачо-пушистим волоссям хлоп'ятко, що вже кiлька разiв являлося й у снах, - покрутившись у безповiтряному просторi, потяглося, вхлипнуте яросною силою  пориву, - на нього: буде класний хлопчисько, як золото (i все строкате сум'яття прочитаних ними книг, його картин,  фортепiано, Боже, як же багато всього нажитого й передуманого! - пiрвавшись у барвний вихор, злившись докупи, вмент утворило в уявi - гнiздо, стало структурою - завершено-круглою, з живим тяжиком в осердi: зовсiм непогано народитися в такому свiтi, i ми - ми зумi?мо його захистити, правда? йолки-палки, та скiльки нас узагалi ?, то нещасно, через силу, впоперек iсторi затримано iнтелi-енцi вкрансько, - горсточка, й та розпорошена: вимираючий вид, повигиблi клани, нам би розмножуватись шалено й повсякчас, кохаючись де лиш можна, з ор-iастичною ненатлiстю зливаючись в ?дине, зойкаюче-стогнуче щастям кублище рук i нiг, встеляючи собою, заселяючи наново цю радiоактивну землю! - син, от вiн-то нарештi звiльнений буде вiд того спадку, за який цiлу молодiсть розплачувалися ми - так тяжко, що вже наче й сповна), - лютий, яркий iнстинкт породи, раз усвiдомлений нею на ввесь обшир духа, заповнив  цiлком i попер навмання, все на шляху змiтаючи, - що там розгепане авто, що там вiдстанi - мiж мiстами, а хочби й мiж континентами! - що там пожежа з повiстками й ментiвськими протоколами (а яка дивна була пожежа, слiдство так нiчого й не доглупалося, на зимовiй дачi, куди прихали компанi?ю, вiн розкладав над ранок вогонь у камiнi, то вiн наполiг на шашликах, змотався автом, тодi ще цiлим, удосвiта на ринок, купив м'яса, - й запам'яталось, як нiс наперед себе тяжкого, одутого пластикового пакета в кров'яних патьоках: якось недобре, мутно дiяло на не те безсоння - засушливий згiрклий посмак у ротi, вiдчуття немитостi й бруду пiд нiгтями, гадалось тодi - вiд утоми, перепою-перекуру, а потiм, у нормальних уже, та що нормальних, у, вважай, кльових, зо всiма американськими вигодами, умовах, показалося - ннiт, не вiд того, - вiдчуття тим бiльш неясне, що вiн же був такий клiнiчний чистюк, щоранку по годинi плюскотався пiд душем, i то не рахуючи голiння, аж  брала зла цiкавiсть: що здоровий хлоп може там годину робити, онану?, чи що? його власного запаху вона так нiколи й не занюшила: тютюн - так, дезик - так, але як, чорт забирай, пахне мужчина, з яким прецiнь два мiсяцi, пардон за високий стиль, дiлилося стiл i ложе? - навiть сперма його, здавалось, не мала запаху, може, тим, що, iно скiнчивши, зривався й гнав до ванни як ошпарений, слухай, менi що - за тобою бiгти, чи як? "То все було - блуд i бруд: / Промивка пiдземних руд / Од давнiх, стiйких отрут, / По чiм залишався - труп. / Вiдмитий i непахкий, / Розкинувши двi руки, / Немов окоренки крил, / Лежав, мовчав i курив. / I я мовчала невлад, / I входив у мене - ад", - це вона тепер таке пише, хоч на фi- його таке й писати - функцiя хворого органiзму, не бiльше, а тодi - тодi крiзь безсонну очманiлiсть блищав тонко, з просинцем накрохмалений снiжок, на шибках сяли морозянi лисицi, була тиша, велика, аж наче всесвiтня, тiльки пошурхував надворi пiд кроками схвачений порошею падолист, пасмуги блiдого сонця лежали на паркетi, коли вона вступила до зали, де вiн, присiвши навпочiпки перед камiном, розкладав вогонь, пiдсовував наготовленi полiнця, озвався, не повертаючи голови: "Чу?ш? - з горища долинав химерний, ляскотючий звук: - кран прорвало, треба буде майстра викликати", - провела, з-за спини, рукою йому по потилицi - проти шерстi, нiби сподiвалася викресати iскри, що його чинити з цею ворохобнею в собi, лщо менi робити з тобою?", i тут - заледве встигла вiдступитися - влетiв Лесик у куртцi наопашки, вдарило крупним планом - танцюристо закрутився об'?ктив: iстерично-веселий жах з очей, рот, розчахнутий криком: "Люди! Втiкайте, горить!" - хто - горить, що - горить, а вже були надворi, тупо стояли, позадиравши голови: цiла мансарда двигонiла, обнята густим, жовтяво пiдсвiченим димом, вiн бурхав у небо, i вже гоготiв, вже щось наростало в ньому реготом, пiдносячись на повен зрiст, з трiском проламуючись головою крiзь покрiвлю на волю, у-гу-гу-гуу, нарештi! - i вона знову, мигцем, подивувалася, що не чу? в собi страху, що - вiдрубана, мов не з нею те все дi?ться, - вiд сусiдiв бiгла по дорiжцi окаряч молодиця, навiщось напинаючись на бiгу чорною хусткою, хтось метнувся дзвонити, заскакали на узбiччi зору обличчя й постатi, зчинилася веремiя, а вона бачила тiльки його дивний, нетутешнiй якийсь, спокiй, зведений до низького срiблястого неба профiль, руки в кишенях, згадала рядки з його листа, невдовзi перед тим одержаного: "Звикаю до свого нового стану, але потребую лiкiв. Згоден на лiкарню, тюрму, лоботомiю", - щось тут було не те, i коли, по кiлькох годинах, як уже погасили, як вiдверещали, вiдблимали по снiгу синюшними сполохами пожежки, а слiдчий ще не прихав, i компанiя, вся ще в зашпорах збудженого смiху, кашлю, сякання - перший шок пересiвся, й належалось вiдпружитися, - додавлювала заготовлену, було, пiд шашлик пляшку коньяку в сухому й такому ж притульному, пiсля всього, флi-елi - вже мало що не родина, ох братцi, ну нi фi-а собi, лини-но ще, кому лимончика, уф, кайф, зда?ться, вставило, дайте хто цигарку, - i вiн зненацька полiз у сумку й витяг жменю бенгальських шпичакiв: купив уранцi на ринку, як здив по м'ясо, думав, зiзнався кротко, влаштувати невеличкий фей?рверк, - вибух нервового реготу стряс флi-елем, аж шибки забряжчали: ну й ну, i влаштував, - як це тобi вдалося? ти хоч слiдчому, чу?ш, не показуй, - склав зморшки в усмiшку, розвернувся до не, пiдваживши коротким, кинджальним зблиском мiшкуватi повiки: "Може, ти хоч так мене запам'ята?ш", - того-бо ранку, перед пожежею, вона сказала йому, що де до Америки. I нiчого не встановило слiдство, геть-таки нiчогiсiнько, - просто вирвався звiдкiлясь дух вогню, ким? чим випущений? - вирвавсь, i дев'ять мiсяцiв гнався за нею, вже по американських широтах, в кухнi, надто поночi, як виходила перекурити, раз у раз зринав виразний сiрчаний запах - чи то газ витiкав? - сковорiдки з гюрзячим шипiнням плювались й на ноги киплячою олi?ю, опiки голися кепсько, а вже при ньому, як прилетiв-таки, повiдкривалися, мов сти-ми, прости Господи, - вiн сам залiплював й пухирi на литках вiддертою вiд я?шно шкаралущi плiвою: "Посидь так, хай пiдсохне", - i лишалась сидiти перед телевiзором, покiрно вклавши на coffee table35 сво нерiвно попiдсмалюванi сирi ковбаси, вже цiлком визутi з усякого еротичного чару, - i врештi, останнього вечора перед тим, як мали, хвалити Бога, вибиратись iз квартири, перетворено за час хнього спiвжиття на залютований бокс густо встояного, аж нiби видимого темно-бурого чаду, - куди, неясно, тимчасом у мотель, аби якась перемiна, - тодi, на прощання, вогонь повернувся в сво?му первiсному виглядi: була сама, готувала в кухнi вечерю, iз уже звичним вiдчуттям до нудоти облягаючого стиску чекаючи на його поворот iз майстернi, щось там обшкрiбала, спиною до плити, i враз озирнулась, як од поштовху, - конфорка пiд каструлею палахтiла вже замалим не до стелi, i вже зароджувалось у полум' те саме зловтiшне гоготiння, з яким цього разу була сам на сам: fire alarm36 чомусь мовчав, як паралiзований, але над тим вона застановилася щойно перегодом, а першо митi, машинально, не рознiмаючи зцiплених п'ястукiв - в лiвому потiм виявила затиснуту цибулячу лушпайку, - ринулася збивати полум'я трапленим попiдруч рушничком - воно ж, несите, зрадiло, мов на це й чекало, рушничок зотлiвав й в руках, гейби плавився, швидко скручуючись почорнiлими, спахаючими жаром краями, аж доки не здогадалася бурнути води - одну кварту, другу, третю, - засичало, розповзлося дким смородом, стала серед кухнi з обгорiлою ганчiркою в опущених руках: нi, Господи, не витримаю, уже не витримую! - i так справдився  сон - давнiй, минулорiчний, задовго до знайомства хнього побачений: деревцятко на роздорiжжi, трепетне й шурхотливе, хтось невидимий запалю? пiд ним багаття, черконувши сiрником, i от - мить! - деревце охоплене пожаром, котрий тут-таки й гасне, мовби на те лиш, щоб обглитати крону з листя, i там, де перед хвилею деревцятко мiнилося свiтляною зеленню на тлi неба, стримить гiркий, зчорнiлий кiстяк. З чим вас, д?вушка, й поздравляю. "Розпукнуте дерево в голiм ряду - / Куди ж ти, дурненьке, спiшило? / Ще й землю розкислу, безживно-руду / Пiстрява трава не замшила, / Ще вiтер весняний чаться, як миш, / Пiд вiттям, насторченим в мiтли, - / А ти вже зiтха?ш, а ти вже дрижиш / Клейким ряботинням на свiтлi! / Навспинячки тягнешся, бiдне дитя, / З усiх свох сокiв i нервiв - / Аж чути, зда?ться, як млосно хрустять / Сустави, за зиму завмерлi..," - спершу був цей вiрш, також недописаний - а слабо було дописати, до кiнця додумати - слабо? - потiм той сон, потiм - усе, що було потiм. Валяй тепер, розкопирсуй углиб, шар за шаром, археоло-ине ти горопашна, - тiльки жалiти себе не смiй, нiщо-бо не ослаблю? так, як жалiсть до себе). Хто б оце сказав - вiршi, вони тiльки передбачають, чи, чого доброго, витворюють нам майбутн? - викликаючи з ройовиська схованих у ньому можливостей ту, котру називають? I якщо це справдi так - якщо ми, слiпi шаленцi, самi програму?мо життя наперед, раденькi, що дурненькi, - що так кльово написалося! - робимо його таким, яким воно ?, - то який же це страшний дар, Господи, - наче бомба в руках п'ятилiтка, - i як його одмолити? Хто (що) пише нами? Господи, я боюсь. Я нiколи досi не боялась по-справжньому - не зовнiшнiх обставин (то пусте, з них-бо завше можна якось вибабратися), а себе само. Я боюся ввiрятися власному хисту. Я бiльше не вiрю, що вiн - у твой руцi. Зглянься надi мною. Ну будь ласка. Вечорами вона втiка? до бiблiотеки - головно на те, аби не лишатися в хатi, де розпач пiдстерiга?  в западаючiй тьмi, щоб накрити з головою чорним мiшком, - але й бiблiотека не ряту?: жодне з тих, бiльш або менш талановито виписаних i оправлених у фолiанти з постираними корiнцями чужих життiв, що тягнуться й тягнуться, ряд за рядом, вiд пiдлоги до стелi, багатоповерховими стелажами, поки вона намоту? вздовж них кiлометраж у пошуках нав'язаного собi самiй тома, - наче на вселенському цвинтарi (сiре небо, безмежне, до небокраю, поле однакових сiрих надгробкiв, i хоч зна?ш, що пiд кожним зачався небiжчик, готовий, iно погукають, вихопитися наверх, прибравши живiсiньку й повнокровну стать, але сама ця астрономiчна кiлькiсть зводить нанiвець будь-який смисл вибору когось одного: скiлькох iз них, справдi, ти потрапиш на сво?му вiку воскресити, i скiльки таким робом воскрешених-прочитаних щось для тебе означали? все, що ти можеш - i це щонайбiльше! - долучитись до хнiх монотонних лав ще одним малопримiтним томиком, а вкле?нi на форзацах бланки з чорнильними штампиками date due37 безсторонньо ре?струють абсурднiсть цiлого цього заняття: згiдно з ними, за двадцять рокiв у Гарвардi ти виявилася п'ятою, хто випозичав "Брiфiн- iз сходження в пекло" Дорiс Лессiн- - роман, який згаду?ться в усiх лiтературних довiдниках, i дiйсно того вартий, - i другою, кого зацiкавило польське видання Мiлоша, - бiльшiсть же виповiджених життiв так i пилюжаться незапотребованими листами в номерних шухлядах пiд вiконечком "До запитання"), - жодне з тих життiв не ма? до не стосунку, жодне не вiдповiда? на ?дине питання, котре й нiяк не пiд силу обiйти, ну нi з якого боку, хоч куди б смикалася в миршавенькiй надi на зачiпку: чому не тепер? не вже? чого чекати? Красивi дiти, у нас мали б бути красивi дiти: елiтна порода. Лiпше не згадувати, так? Та нi, воно якось i не болить уже: пам'ята?ться - думками, а не чуттями (i невiдомо, що гiрше!). Що правда, то правда: в рабствi народ вироджу?ться, - тлуми, що заповняють кивськi автобуси, всi отi сутулi, пом'ятi лицями чоловiки на жокейськи вивернутих ногах, жiнки, похованi пiд тюленистим коливанням сиром'ясного тiста, молодики з дебiльним смiхом i вовчим прикусом, що пруть напролом, не розбираючи дороги (не вiдступишся - зiб'ють з нiг i не завважать), i дiвулi з грубо вималюваними поверх шкiри личинами (зчисть шмаровидло - i оголиться гладенька яйцеподiбна поверхня, як на полотнах Де Кiрiко) та стiйкою аурою якось липкувато недомитостi, - то наче речi, змайстрованi нелюбовно, абияк, на вiдчiпного: гнали план у кiнцi кварталу, потребували дитини, щоб стати на квартирну чергу, або просто трахнулися десь у парадняку чи, по п'яному дiлу, в тамбурi позда (вона хала колись у такому поздi, з Ки?ва до Варшави, на фестиваль поезi, здумати лишень! - хижа навала торбешникiв, плацкартний вагон, затарений бебехами попiд стелю, - товар, ось як воно все у них звалося, зовсiм-таки науково, на радiсть Карлику Марксу, - сморiд клозета, провислi на однiй завiсi дверi до тамбура, що раз у раз вiдхиляються пiд розгiн тарахкотiння iз повiльним, як мука скреготу зубовного, скрипом, звично бридливий вираз на свiжопоголенiй пичцi польського митника, який бере - по пляшцi водки вiд "пшедзялу", i це ще харашо, запевняють помолодiлi на радощах тiтки, обтрушуючись i витягаючи - уфф, пронесло! - з бездонних спортивних рейтузiв по двi-три чудесно врятованi пляшки, кожна потягне в Хелмi на десять баксiв: оно в Ягодинi було раз - давайте, кажуть, по бабi вiд автобуса, то пропустимо! - I-i, та ви шо, та й дали? - А шо робить було? - вночi вона лежала на горiшнiй полицi, слухаючи какофонiю рiзнотонного хропiння, й болiсно любила свiй нещасний народ, i народ - почув i вiдгукнувся: масивна постать забовванiла в спертiй пiвтемрявi, вiйнуло по лицю тяжким, збудженим вiддихом: "Мамочка... малишка... Ну iдi сюда, слиш? слиш м?ня? - заводячись дедалi дужче: - Ну чо ти? Iдi, п?р?пiхньомся, слиш? - рука шурнула пiд простирадло: - Ну дай я тво грудкi прiласкаю", - скинулась, стявшись у клубок, заволала добре артикульованим басом: "Атстаньт?, пажаллста!" - а на сусiднiх полицях, суки, як повимерло зi страху - за товар, мабуть? - тiльки од проходу тремтячим голосом обiзвалася старенька бабця: "Дайте й спокiй, чого ви причепилися до дiвчини?" - "Маммаша! - гарикнув, розвертаючись: - Н? л?зьт? н? в свайо д?ло!" - але - вiдволiкся, збило: спустив-таки частину загрозливо-стрiмко наростаючо а-ресi, й тут вона закричала на цiлий вагон, i вiн, так само не збавляючи вже тону, проревiв, вiдступаючись: "Ну учтi, казлiна, я тя в?зд? дастану! Я тя так дастану, шо буд?т т? в Хелм? пiзд?ц, ти м?ня поняла?" - в Хелмi була пересадка, i вона, вхопивши куртку пiд пахву, втiкала через вагони в хвiст состава, провiдниця, хирляве, мов запране на виду дiвча, по-старечи скрушно похитуючи головою - таке робиться в цих поздах, що страх Божий! - випустила  через якийсь запасний вихiд - пiднiжки не було, довелося стрибати, вслiд кинутiй сумцi - в дку вогкiсть туманного поранку, просто в насипаний мiж рейками щебiнь, в кров обдерши об нього долоню, - i просто до рук розлюченому, пiдтягнутому в ходi як хорт польському полiцiянтовi - тутай н?ма вийшьця, проше показаць документи! - котрому мало що не кинулась на шию, як рiдному братовi). Аж ген перегодом, у кошлатих еротичних фантазiях (коли розлучалася з чоловiком - спершу-бо вивiльнилась, заметавшись, голодна тiлесна уява, i з того й посунулося-покотилося, - а дiтвацька, чи то дiвоцька, двадцятилiтня сливе, цiкаво задивлена в свiт готовнiсть-до-ново-любовi увiмкнулася вже згодом, довершивши вiдокремлення), - повертаючись думкою назад, наново розколупуючи в пам'ятi ту нiч у плацкартному вагонi, вона пробувала прокрутити собi незнятий ролик: як то могло б бути, як то воно у них вiдбува?ться - в тамбурi, пiд стук колiс, притисшись спиною до перегородки, утробно здригаючись вкупi з нею? чи, мо', в клозетi, осiдлавши унiтаз, вище пiдошов у розковезянiй круг нього рiдкiй багнюцi? що вони при цьому почувають, що почувають хнi жiнки - сласну розкiш пониження, збоченський кайф на хвильку оскотинитись, чи, чого доброго, i це ще гiрше, взагалi нiчого не почувають? а може, чорт його зна, може це i ? - здорова сексуальнiсть в чистому виглядi, без комплексiв, не спаралiзована культурою з усiма  схибнутими дiлами, - тiльки ж, хай йому грець, чого в них виходять по тому такi негарнi дiти, дiти-лiлiпути: з обличчями маленьких дорослих, уже рокiв з трьох-чотирьох застиглими, як схололий пластик, у формах тупостi й злоби? Колись, i нестак-то й давно, всього яких три поколiння тому, ледi й джентльмени, дозвольте вас запевнити, ми були iнакшi, на потвердження чому вистачить висвiтлити на екранi - якщо в аудиторi знайдеться екран i проектор - бодай кiлька кадрiв - тогочаснi, до прожовтi вибляклi знiмки селянських родин, застиглих у ненатурально штивних позах: в центрi батько й мати з по-школярськи складеними на колiнах руками, регуляцi народжуваностi, звiсно, жодно, i над ними височi? цiлий лiс постатей - хлопи як дуби, один в одного, мов перемитi, однаково зосереджено сурмоняться в об'?ктив з-пiд нахмарених брiв, старанно, "на мокро" зачесанi чуприни, волячi ши розпирають тiсно защiпнутi комiрцi празникових сорочок, молодший, що, зда?ться, досi пропiка? знiмок огнистим зором, звичайно в гiмназичнiй формi з кашкетом, це коштувало теличку на рiк: дасть Бог, вивчиться, в люди вийде, таке ж бо воно змалечку вдалося бистре на розум, - а вони потiм гинули пiд Крутами, пiд Бродами i де там ще, тi, з кого мала поставати наша елiта, - дiвчата ж здебiльшого в народних строях: брязкуча, навiть на око, провислiсть ковткiв, коралiв, розкиданих по плечах кiс i лент, мохнато-рясно вишиванi полики, бахмата нефоремнiсть спiдниць i керсеток не укрива? пишноти здорових тiл, готових родити, я, проте, спецiально прошу звернути увагу на обличчя, ледi й джентльмени, - це прекраснi, вимовнi обличчя, над якими попрацював - i Божий рiзець, i роки трудного життя, котре, - якщо лиш не доскiпуватися в нiм повсякчас сенсу, як то здуру чинимо ми, а приймати як ?, як погоду й негоду, - помалу-малу стесу? з виду вториннi навалькування, оголюючи скупу чистоту первiсно - Божо-таки? - горорiзьби: все лишн? пiдтяга?ться, пiдчища?ться, виопуклюються чола, впертiшають щелепи, i все глибше висвiчуються - очi, очi, очi, чорнозем пiдвiвся, i погляд його з вiддалi часу - страшний i спитуючий, - що з ними всiма потiм сталося, вимерли в тридцять третьому? згинули в таборах, в слiдчих тюрмах НКВД, чи просто надiрвалися на колгоспних роботах? йолки-палки, ми ж були вродливим народом, ледi й джентльмени, вiдкритозорим, дужим i рослявим, самовладно-мiцно вкорiненим у землю, з яко нас довго видирали з м'ясом, аж нарештi таки видерли, i ми розлетiлись, розтрусились по всiх широтах обстрапаним пiр'ям iз розпоротих багнетами подушок, наготованих, було, на придане, - ми-бо все чекали свого весiлля, вишивали собi пiсень, хрестиком, слово до слова, i так упродовж всенько iсторi, - ну от i довишивалися. В рабствi народ вироджу?ться, кажу ще раз, прожовую цю думку до повно втрати смаку, щоб тiльки перестала нити, як негода, як щомiсячний бiль пустого лона, - виживання, скоро пiдмiня? собою життя, оберта?ться виродженням, авжеж, браття-?вре, милi мо ашкеназi (в разi хто з вас випадком затесався серед публiки), - це й до вас п'?ться: можете собi скiльки хочте згорда пирхати на сабрiв - тупицi, мовляв, рогулi, чи як вони там у вас значаться, - а менi назавжди вбився в пам'ятку заздрий, знизу вгору, погляд колеги-киянина, невеличкого, юрливого полукровки з жiночно вузенькими, високо пiдiбганими плiчками, що невловно накидали йому профiльну поставу горбаня, - ми вешталися з ним по ?русалиму, переходили попри стонадцятий на дню патруль, i бiдака - не стримався, заламався: шiстдесятирiчний, ще брежн?вського розливу, професор, хлопчисько, що жадiбно витрiща?ться крiзь дiрку в парканi на вiйськовий парад, став горбатим слупиком, i вихопилося вслiд патрулевi - глибше власних полукровочних комплексiв укрите, аж присьорбнув слиною: "Якi вони... красивi!" - а вояки там i правда як на пiдбiр - мiфологiчнi велетнi, помилково вбранi в плямистий однострiй з автоматами через плече, розложистi гiрськi плато спин, рухомi стовбури стегон, мiцнi, з синюватим, проти оливково засмаги, вiдливом, зуби, мов сама земля ожила й заходила в рiст, ах якi мужики, бенкет для зору! - в Схiднiй ?вропi пiди-но пошукай таких розкiшних бардадимiв семiтського типу, - нiби там, серед на вохру випалених безводних пагорбiв, i далi тривала, нiколи не перериваючись, бiблiйна iсторiя, в кожному разi, цi - в одностроях i з автоматами, як прочiсували арабськi й християнськi квартали, посуваючись по осонню з облудно лiнькуватою грацi?ю ситих хижакiв, - могли бути нащадками Авраама i Якова, мiй же професор - вже самими отими мерзлякувато, чи то вибачливо, скуленими (укритися, сховатися, догiдливо пiдхихикнути й злитися з меблею) плiчками - заперечував достеменнiсть Старого Заповiту: з такими плiчками неможливо боротися з янголом, взагалi нiчого неможливо, окрiм як бiгти "по в?рьовочк?", що вiн цiлий вiк i робив, що робили, з колiна в колiно все глибше вгрузаючи пiдборiддям у грудну клiтину, мiльйони ашкеназi, а в?рьовочка лопнула i жида прихлопнула, гай-гай! Але в них - в них усе-таки ? випаленi до вохряно жовтизни пагорби, на яких трива? iсторiя: хто скаже менi, де наш ?русалим, де його шукати? Там, у ?русалимi, переходячи вiд храму до храму, вона просила в Бога сили - бiльше нiчого: рiк видався тяжкий, самотнiй (шлюб, що довший час догнивав був потихеньку, затуманюючи душу, як вiконце в парко надиханiй кiмнатi, нарештi розпався), а головне - бездомний, весь у нарваних скоках вiд одного тимчасового пристановиська до iншого, аби тiльки не лишатися в мацiпусiнькiй квартирцi вкупi з мамою: з нею вона починала ненавидiти власне тiло, його вперту, необорну матерiальнiсть - мусило, хоч ти лусни, займати певний кубiчний об'?м простору! - ночами снилась собi хлопом - високим, довговолосим чорнявим самцем-Мау-лi, що волочить у койку стару вiдьму в звислих блакитнаво-сивих космаках - i не може  взяти! - ото б утiшились американськi психоаналiтики, аби м таке доповiсти! - тодi-то й стало зринати - промельком, скидом, вихопиться й спорсне - вiдчуття якось наскрiзно вiдкритостi-всiм-вiтрам: на добре чи на зле? Розумом запевняла себе, зцiпивши зуби: хай хоч гiрше, аби iнше! - а вiршi обiцяли: "Цi? ночi, певно, прийде жах. / Гарячий дрож - любовний чи блювотний - / Передчуттям збоченського зв'язку / Чи крику смертного стена? кволе тiло. / Розрив, розрив - всiх зв'язок, нервiв, жил: / Моя беззахиснiсть така тепер зовсюдна, / Немов одвертий заклик злу: Приходь! / Я вже себе побачила будинком, / З якого в нiч оголеним вiкном / Горить жовтогарячий прямокутник / Iз планками упоперек грудей / I низу живота - як на рент-енi, / I камiнь той, котрий розтрощить шибку, / Вже десь лежить, чекаючи руки". Во блiн - що тут ще скажеш... А в ?русалимi якось було попустило, зрештою, й симпозiум видався цiкавий, так що поперек-горла-вгороджену кiстку власного, вже зафаховiлого екзгибицiонiзму: щоразу заново демонструвати вишкiреним захiдним iнтелектуалам, що й укранцi, бач, годнi висловлюватися складнопiдрядними реченнями, - вона тодi проковтнула порiвняно безболiсно, - тiльки, сидячи в перервi мiж сесiями на вiдкритiй терасi за столиком, блаженно витягши ноги, посьорбуючи кавусю вперемiж iз балачкою - сперечалися за Донцова, та зрозумiйте ж ви, панство, це не антисемiтизм - це рев пораненого звiра: пустiть, дайте нам жити! - й з укритою посмiшкою розглядаючи спiврозмовцiв крiзь золотинки змружених вiй, вона зненацька почула рiзке, надсадне янчання: невiдь-звiдки на терасi взявся антрацитово-чорний котюга, задерши хвоста йшов мiж столиками, крiзь загальний смiх та рiзномовнi оклики, й патрав повiтря червоно роззявленим вереском, - бризнуло попiд шкiру легеньким холодком: це ще що за проява? - а воно, стерво, скерувалося просто до хнього гурта - вигнувши спину, плигицьнуло й на колiна, теплим тягарем зiбгалося в пеленi й занишкло, посiпуючи насторченим вухом, перемкнувшись на утробне воркотання: знайшло, кого шукало. Посмiялись тодi, та й вже, - з несвiдомим острахом, мов на те, щоб загодити, вона обережно погладила звiрюку, - котище розплющив на не жорстко заскленi золотi очиська з чорними прорiзами зiниць, як у навспак поставлених свiчок, охнула подумки: свят-свят-свят! - попалась, золотце, от коли попалась - акурат за пiвроку до того, як - оглушило, завертiло вихором, пiдхопило-понесло, не давши оханутись: спасительницею себе уявила, жоною-мироносицею, так? Ну то ма?ш - прицiльно, просто в той свiтляний прямокутник, iз планками упоперек грудей i низу живота, i не скигли тепер - вiн, як-не-як, тебе любив, той чоловiк. Нi, то щось iнше хотiло ним тебе любити: котик у пеленi, котик на лонi, зблиск очей i пазурiв, а я, розпростерта, граю на скрипочку i кричу: ах коханий, менi боляче, боляче, чу?ш? Поясни менi одну штуку. Поясни, бо я щось нiяк не в'ду. Ти що ж - справдi вважа?ш, що коли у тебе - стоть, i не зразу кiнча?ш, то ти вже й князь, i жiнка мусить сукати нiжками й прискати окропом, iно ти зволиш до не доторкнутися - серед ночi, по тому як позгорта?ш, акуратненько так, сво рисунки, а я тимчасом вiдбуватиму перший сон? А втiм, iз його приздом й перестали снитися сни - точнiш, вона перестала х пам'ятати: клубочились якiсь ошмаття, переважно тьмяних, брунатних i асфальтово-сiрих, тонiв, але жоден сюжет не протискався в денну тяму, немов мiж нею i нiчною в мить пробудження падало важке вiко, - свiдомiсть його присутностi поруч перекривала канали зв'язку. Чи не вперше в життi вона виявилась ув'язненою в клiтцi голо наявностi - свiт зробився непрозорим, вимкнулось i погасло його друге дно, мерехтючо-пiдводна сiтка нерозгаданих значень, що доти завше свiтилася в снах i вiршах, - тепер не було нi снiв, нi, вiдповiдно, вiршiв: вона втратила орi?нтацiю, наче позбулася одного iз змислiв, оглухла чи ослiпла. Розбомблене вночi тiло цiлий час вiдчувалось неповоротким, якимось одутлим всерединi, нiби справдi була вагiтна - пакетом базарного м'яса в кров'яних пiдтьоках, та що ж це менi все не слава Богу, тупо дивувалась вона - i засинала на його руцi, мов непритомнiла, а вiн радiсно бубонiв над вухом: "А зна?ш, ти, виявля?ться, можеш бути дуже навiть "прiятной женщиной" - тiльки з сексом наладити треба", - "Секс, - спросоння мимрила настановчо: голова все-таки вирубувалась останньою, - це тiльки показник якось глибшо незгоди", - "Сумнiваюсь", - обтинав вiн - i тим закривав тему. Виходить, не так уже й багато ти про це дiло зна?ш, радiсть моя, - попри весь свiй уславлений досвiд, i хто б подумав! Говорити, звичайненько собi дiйти згоди було неможливо - оскирявся з мiсця, займаючи оборонну стiйку, на той час, коли спроба серед дня витягнути до нього руки стала зроджувати в нiй блискавичне млосне вiдчуття захитано рiвноваги - наче в рiзко спиненому лiфтi, або коли спiшиш одинцем навперейми юрбi, що сипонула з тролейбусно зупинки, - вiн-бо "не любив, коли його обмацують", далебi нездоровою була ця знехiть до нормального контакту ("I не соромно тобi оце, - насмiшкувато скалив око з подушки, - обмацувати мужчин?"), - на той час вона ладна була вже не те що говорити - голосити, нескiнченним двадцятичотиригодинним монологом (так неперетравлена жа пре з отру?ного органiзму в оба кiнцi), трясти його за плечi, щоб докричатися, та що ж це таке, чувак, - а чувак, мiж iншим, сiм'ю будувати прихав, сурйозно, без дурникiв, привалив у чiм стояв, оце кохання! - i все випоминав й, що, поки вiн тут з нею, у нього вдома на будiвництвi майстернi цеглу розкрадають, "Ти що, - бралась руками в боки: вiдьма, зечка-блатнячка, зроду не пiдозрювала себе такою, - хочеш, щоб я тобi неустойку заплатила?" - ах хол?ра, ну як мислимо, щоб дво? недурних людей, якi начебто ж кохають одне одного, так? якi здолали стiльки перепон, щоб бути разом, чого коштувала йому сама тiльки вiза, пiсля всiх автокатастроф i розбитих ребер, чого коштувала й та зима в Кембрiджi, - негоднi були е-ле-мен-тар-но порозумiтися, - на голову не налазить! I - як об мур без пробон, от пiд такi хвилини, певно, його дружина й шпурляла в нього ножами, про що раз був обмовився знехотя, - премиленько, нiчого не скажеш, родинний спорт укрансько iнтелi-енцi: i що, свербiло спитати, не влучила? Натомiсть силкувалася бути розважливою: слухай, я ж не кукла на шнурку, що ж ти так, - визвiрявся спiдлоба, зiгнутий над столом, мов розмотуючи димнi кiльця злоби: "В менi просто багато речей убито!" Дякую тобi, серце, - вiдтепер, зда?ться, в менi також. Значить, вона заразна, ця хвороба духа? Значить, тепер i менi - лiпше втiкати од людей, лiпше не зближуватись нi до кого на вiдстань подиху? Ти навчив мо? тiло - каструвати кривдника: вся моя, з колiна в колiно громаджена жiноцька сила, досi спрямована до свiтла (найдорожча пам'ять з минулих кохань - сонце в чорному небi: таким воно бачиться з космосу, то звiдти набиралась по вiнця струмуючою радiстю моя утла посудинка), з тобою - вивернулась чорною пiдкладкою назовнi, зробилась нищiвною - смертоносною зробилась, щоб сказати прямо, не завиваючи в папiрцi. "Вклякну, де стою: о, бих / Страшний, переступний грiх - / Донинi трясе вiдриг, / Мов труться тороси криг / У нутрощах! Пiд грудьми! / Кого благати: Задми / Цей синiй, сухий пожар, / З грудей вiдвали тягар?" Бо я - винувата-таки, бо любов моя зосталася в Кембрiджi, станула по веснi з глибокими снiгами, а на лiто, на час твого призду, лишився вже тiльки рубець - i надiя, що ти його - вiдживиш. Мала б ранiше втямити: вiдживляти - не твiй фах. Несподiваний дзвiнок iз дому - вiд товаришки, що рiк як пiшла в бiзнес i, ?дина з-помiж усiх кивських приятелiв-друзiв, може собi дозволити телефонувати до Америки: чи ти зараз у станi вислухати справдi страшну звiстку, пита? вона. Тобто? В слухавцi коротка пауза, вiдтак пада?, стиснутим горлом: Дарка загинула. Вмент терпнуть обкиданi приском ноги, а за ними й усеньке тiло отерпа?, як при анестезi: нi! (А десь на днi свiдомостi дзижчить, невпiйманою комашкою мiж шибками, паскудна думка: щасливиця, вiдмучилась! - бо мучилась вона таки тяжко, красуня й розумниця, ох як й пасували "по-молодицьки" вив'язанi терновi хустки з випущеними поверх кожушка тороками - рум'янець на розложистих вилицях, як яблуко-циганка, гостренький, мишкуючий носик, складенi чирвою вустонька, суцiльна цитата з фольклору, жива iлюстрацiя до Гоголiвсько "Ночi перед Рiздвом", i гумор у не був - також гоголiвський, класично-укранський: коли баляндраситься з преповажною мiною, а слухачi надривають боки, - i цiлу молодiсть мучилася - з дурепою-матiр'ю, що позвихала мiзки й чоловiковi, й дiтям, зi сволочними хлопами: перший муж покинув зараз по дипломi, iно дiстав столичний розподiл, задля якого, з'ясувалось, i женився, з другим скiнчилося зiрваною вагiтнiстю, i по-охала -iнеколо-iя, мов з гори вдiл, з третiм, смирним, як хлiбний м'якуш, i цiлий вiк не-при-дiлi, гарувала за здорового дядька, поки вiн, спасибi, глядiв малу, - репетиторствувала навсiбiч, брала переклади, скакала, як i всi ми, по винайнятих хатах, волочачи на горбi родину, дописувала дисертацiю, i от, бач, знайшла врештi працю в якiйсь новозаснованiй американсько-укранськiй фундацi, три мiсяцi як стала на ноги, хали автом з Борисполя, а назустрiч, по тiй самiй смузi - в дупель п'яний "жигуль": четверо душ, усi, хто сидiв ув автi, - на мiсцi, i бувайте здоровi, i тiльки високий, тонкий голос виводить - без слiз! - у порожньому закадровому просторi: ой якби я знала, що буду вмирати, я б собi казала явора врубати, збудувати трумну на чотири боки, щоб вона стояла трийцять штири роки, стояла, стояла, та й почала гнити, та й стала до дiвки труна говорити: або iспалiте, або порубайте, або порубайте - або тiло дайте...). Стоячи серед кухнi зi слухавкою в руцi, держачись за Санин голос, який укотре повторю?: що тепер буде з Талею, що буде, - Талi п'ятий рочок, вилицювата, в маму, дiвчинка, тiльки з татовим носом бараболею, колись, iще немовлям, вона вразила тебе свом стеряно плаваючим, питальним водянистим зором, котрий нiби шукав, за що зачепитися, - Дарка переповивала , й зринуло, мов невидимим вiтром нашелещене: "Як це дивно - дiвчинка. Дитя. / Вираз невдоволення на личку: / Впорядкуйте спершу це життя - / А тодi, мовляв, мене i кличте. / Лялечко, людинонько, прости - / Свiт, що не бiливсь хтозна-вiдколи, / I батькiв, що вкинули - рости! - / Наче помирати в чистiм полi", - стоячи так, вона виразно чу? той iнший, закадровий голос - не Дарчин, нi, хоч Дарка - спiвала, i саме народнi пiснi лепсько й удавалися, була в не, бозна-звiдкiль, ота природна, жiноцьки-грудна - колодязним провалом углиб - етнiчна iнтонацiя, яку фi- пiдробиш, i найупитiша компанiя розм'якала, занишкала хляками в крiслах, щойно Дарка, затягнувшись напослiдок цигаркою, смiхотливо сiпнувши бровою: "нiкотинчик - вiтамiнчик", - заводила, на диво чисто, обличчя й випогоджувалось лагiдним смутком, - осипалися долi платочки тернового цвiту, чий-то-кiнь стояв, чутко нашорошивши ушi, похитувався в березi човен, та все хлюп-хлюп-хлюп-хлюп, шамшiла трава пiд чи?юсь скрадливою ступою, i зносила вода вербове листя, i все-все, скiльки свiту, зносила вода, жили на цiй землi якiсь безiменнi люди, до чогось прагнули, кохали й страждали, i тiльки розрiзненi мокрi слiди голосiв (голосiнь?) зостались по хнiх життях - ще можна напитись iз того слiдочка, ще можна вiдчути: твоя власна мука, на мить осяяна пiзнiм, навзахiднiм проблиском смислу, - не одинока, не перша й не остання, й тут вона згаду?, що насправдi в тiй баладi труна стояла впорожнi не трийцять штири, а двайцять штири роки: та жiнка, що високо й пронизливо виспiвала свою смерть (поклала б я мужа - люблю його дуже, лягла би самая - дитина малая; лягай, мила, сама, якось воно буде, малую дитину та й доглянуть люди...), була ще молодшою за нас, дiвчисько ще зовсiм, - а ти, обурю?ться Сана, ти що, зовсiм там вiд'хала, iдiотко, подума?ш, трагедiя - невдачно трахнулись, - нi, коли так переповiсти, то яка ж тут трагедiя, все залежить вiд того, як переповiда?ться, тiльки Сана не зна?, i нiхто не зна?, що розповiла тобi Дарка незадовго перед твом вiд'здом, - то був чи не перший раз, коли вона розкрилась тобi по-справжньому, хоч зналися ви ще з унiверситету, рiк перед тим Дарка поховала батька - той був музика-лауреат, депутат i, свого часу, ледь не член ЦК, трохи, правда, i його були поскубли за нацiоналiзм, i вiн став грати на урядових концертах, а звикла до комфорту жона робила йому дiрку в головi, коли натинався на офiцiозних бенкетах виголошувати тоста укранською мовою - хай i видурнюючись, блазнювато каламбурячи, "здоровенькi-буликаючи", представник ЦК - бетонна брила в сiрому костюмi - несхвально мовчав: жоден м'яз не здригнувсь на непроникному, мов наллятому водою обличчi, ай-яй-яй, що ж тепер буде, "ти ж в Канаду собрался, - лящала мати, скидаючи пальто в передпоко, поки вагiтна Дарка, знемагаючи од токсикозу, молола в кухнi каву для тата, - ти головой сво?й сообража?ш?" - i, вийшовши в кухню, засмаливши (по кiлькох обламаних сiрниках), старий сказав дочцi - так само по-росiйськи, жорстко: "Я знаю, я всего лишь общественно-политический шут", i ця фраза зосталася в нiй назавжди, невийнятим цвяхом - поховали його на Байковому, з усiма почестями, в усiх газетах були некрологи, i оркестр, згiдно з останньою волею небiжчика, грав "Козака несуть", - кiнь клонив головоньку, пiзня дитина, Дарка була пiзня дитина, батьковi на той час сповнилося сорок: вродливий, зрiлий мужчина в зенiтi слави, i як iще можна було його втримати, коли не другою дитиною? - я тiльки тепер зрозумiла матiр - як жiнка, говорила тобi Дарка, болючо свiтячи очима, я зрозумiла: я - той останнiй, хто приходить по бенкетi й за все розплачу?ться, - в той вечiр вона не спiвала, ви укрилися вдвох кiнець стола, i ти слухала, наскрiзь вистуджена подувом  жорстоко вiдваги насупротив життю, до кiсток проймаючим протягом враз установленого посестринства: платим, дiвоньки, авжеж, за все платим, до останнього шеляга! - потiм ловили машину, набивалися оселедцями в салон, тарабанячи металiчно цупким букетним целофаном: був чийсь день народження, трохи чи не Санин-таки, - хтось мостився мiж сидiннями, хтось, у неповороткiй шубi, громадивсь комусь на колiна, по-охали! - як сказав п?рвий сов?цкiй космонавт, - i - похали, полетiли, сестрички-голубочки: ти - за океан, а Дарка - ще далi, молочно-бiлою тiнню стартувавши з гори перем'ятого брухту на котрусь iз найдальших зiрок, - пiзня дитина, народжена матiр'ю, щоб утримати чоловiка, а не стало кого втримувати - i вичерпалось життя, розтиснула п'ястук Господня десниця, вiдпускаючи на свободу наболену душу: мир тобi, страднице, вiдпочинь. Дарцю. Дарцю, ти чу?ш мене? Не було на тобi вини, що покликана в цей свiт - не любов'ю. Помолися там, де ти зараз ?, за нас усiх - нам iще жити. Прокидаючись вранцi (ну, й пощо було прокидатися?), вона довго лежить на животi, обхопивши руками подушку: новий день сиплеться на думки градом виснажливо-безглуздих зобов'язань - замовити ксерокси для студентiв, вiдштампувати м на факультетському принтерi нову контрольну, зайти до банку, до drugstore38 - скiнчилися вiтамiни, i колготок треба би прикупити, вiдповiсти на два листи, потелефонувати до travel agency39, ой блiн! - десь загубився замовлений нею квиток до Нью-Йорка, котрий мали вислати поштою, хоч, коли подумати, на фi- й здався той цiлий Нью-Йорк - ну вилiзе на сцену, ну прочита? по-англiйському парочку свох, з таким скрипом перекладених стихiв, ну вип'? потiм навстоячки келих вина i засть вмоченими в помiдоровий соус креветками, пошкiриться до двох-трьох випрасуваних лiтературних а-ентiв i дядь iз ПЕН-клубу, можливо, заскочить на годинку-другу до колись улюблених музев ("На фi-а менi тi музе, - весело горлав у телефон, коли дзвонив до не до Кембрiджа, з Украни ще, - менi в тiй Америцi тiльки одну баришню побачить треба!" - тодi це здавалося бравадою: ну як таки можна свiдомо вiд чогось вiдмовлятись, обтинати собi життя на пню, воно ж таке неосяжно-цiкаве! - а тепер, бач, i в нiй пропав усякий-будь смак пiзнавати, колишня невситимо-вбируща хiть вiдкривати нове - мать його за лапу, та чи я вже вмерла?.. Перша розмова мiж ними на цю тему вийшла була якась безтолкова: "·ду до Америки - похали разом?" - "Ага, - смiявся, - машиною - якщо солярки вистачить". - "Я серйозно кажу". - "Що я там робити буду?" Таж малюватимеш, бевзю, - i побачиш Metropolitan, i ModernаArtаMuseum, i ArtаInstitute у Чiка-о, дзеркальнi октаедри космiчно-гiгантських стала-мiтiв, що громадяться на обрi, коли пiд'жджа?ш до мiста, вигинистi видихи мостiв i вiадукiв над автострадами, простiр iз фантастичного фiльму чи сну, жаскувато-безмежний, нема ж йому впину, розгiн, прерiю без ковбов, легкий присмак безумства, проблимуючий в нiчному жахтiннi реклам: розум, що ляка?ться власного творива, це ж бо всуцiль рукотворна цивiлiзацiя, i тому звiдси - лунатично-щемлива, мiсячним сяйвом розiллята в пустелi саксофонна туга, вихляючий (п'яним негром насеред хiдника) i за кожним млосним вивертом витягаючий душу голос спiвачки в джаз-клубi: "I'm all alone in this big city - Wilson, buddy, have some pity40", колихаються дими у притемку над баром, над бiльярдними столами, де постукують ки, всi ми тут самотнi, вiльнi й самотнi, це прекрасно - творити собi життя саморуч, це страшно - творити собi життя саморуч, побачиш живцем обличчя всiх рас, зiбранi докупи, кольори й вiдтiнки - вiд топленого шоколаду (якi безсоромно лiловi пiдкладочною наготою мушлi губiв, якi звiрино розчепiренi закамарки нiздрiв!) до азiйсько химерично - жовтий мiсяць, цитрина, неспiле авокадо - прозеленi, все це мiситься в одному тиглi, який шалений, оглушливий для ока фiльм, нема ж йому впину, ярмарково-строкатi ятки на вулицях, хризолiтовий полиск вiтрин у розповнi дня, i над усiм, на придорожнiх щитах - карамельно-яскраво розсмiянi кiлькаметровi личка загиблих дiтей: жертви drunk driving41, вознесенi в небо маленькi янголи цього земного падолу, о Дейвi, о Кевiне, о Мерi-Джейн, що буде завтра з нами всiма? - побачиш з iлюмiнатора захiд сонця над Атлантикою: воно пада? стрiмко, на очах, вiдкидаючи вздовж овиду яро-червону дорiжку, i хмарнi снiги сутенiють на вапняк, на гiрську породу в темних прожилках рiвчакiв, а вiдтак починають скресати, сiрими торосами в студених сталево-синiх проталинах, тiльки там, де впало сонце, ще виднi?ться чiтко окреслений острiвець жару, i вже наплива? звiдусюди морська мла, i лiтак входить у нiч, за яку годину протинаючи  з кiнця в кiнець, i от уже знову сiрi? в iлюмiнаторах, цим разом свiтаючи, - ти почу?ш, як диха? планета - мов немовляче тiм'ячко, як близько там, у небi, до Бога, бо, знiмаючись з мiсця, виламуючись iз насиджено лунки, ми вiдкрива?мося йому так само, як у мить народження або смертi, - i ти вирвешся, о, вiрю, знаю! - вирвешся з глухого тунелю, що ним, по-дурному затявшись, прешся назустрiч свой лiкарнi-тюрмi-лоботомi [якого хрiна, що ви всi собi дозволя?те, хлопцi, чи розпач - не завелика розкiш для укранцiв, уперше в цьому столiттi все-таки надiлених реальним шансом на повноту життя?..], ти напишеш сво найкращi картини, i слава - справжня слава, та, яко жоден укранець iще не мав, хiба Архипенко, - виведе тебе - першого з-помiж нас - пiд слiпучий прожектор iсторi, ти-бо вартий бiльше, нiж хнiй Шемякiн чи хочби й Н?iзв?стний, ти ж направду such a damned good painter, це тобi належиться по праву власна галерея на Сохо, десь вона мусить чекати на тебе, поки ти слiпа?ш ночами в свой злиденнiй майстереньцi без водогону, де тиньк сиплеться зi стелi на свiжi скульптури, до чого ж улася вже ця класична нацiональна безвихiдь - сил нема терпiти! - звинемося туди-сюди, понипа?мо в пошуках right people42, якi б тебе побачили, зараз саме слушний час, все-таки, яка не ?, а Юкрейн, i арт-менеджери починають мишкувати за новими iменами, все буде клас, все-все дасться зробити, Господи, як я хочу, аби ми щось побачили, аби нас нарештi почули, i скiльки сил я вгепала в це дiло - як в унiтаз спустила, подумати страх! тябричила на Захiд з дому найвиборнiшi книжки й слайди, тицькала людям пiд носа, удаючи довкруг себе димову завiсу якогось примарного контексту, з яких лиш трибун не вимахувала руками - приголомшений директор Кеннан Iнстiт'ют запевняв мене пiсля того в подячному листi, що "if the fate of Ukrainian literature is in the hands of people like yourself, one need not fear for its future43" - не пiдозрюючи, звiсно, що в мох hands хiба поручень в автобусi, та й то коли не одтиснуть, - нiчо', братiку, не журись, прорвьомся, я витягну, виволiчу тебе на собi, мо? потуги стати на все: пiв-Украни з мiсця зiрвати, пiв-Америки поманити за собою на Украну [i справдi ж була проходила по хньому континенту, як гаммельнський щуролов iз денцiвочкою: студенти ледь не цiлим класом подавали заяви в Корпус Миру - forаUkraine, колеги з американських унiверситетiв починали студiювати укранську мову, запускалися в рух маховики дерзновенних проектiв - спiльнi видання, симпозiуми, перекладнi антоло-i, йолки-палки, скiльком людям голову заморочила!], - на всi  "говорила-балакала" [давала - плакала...] вiн тiльки скупо всмiхався: ну-ну, "Подивимось", те його "Подивимось" з часом почало й звучати як пароль безнадi, попервах вона списувала таке маловiрство на рахунок провiнцiйно закомплексованостi: куди, мовляв, нам, зi свинячим рилом, - "Нi, ти все-таки менi поясни, як так можна було - пропасти, щоб нi звука, нi знаку?" - нагорожувався, ставлячи очi рогом: "Кажу ж тобi, я не вiрив, що коли-небудь сюди приду!" - ну от i прихав, i що тобi з того прибуло, скоро наперед знав, що все тут тобi - "на фi-а"? Привiз iз собою грубий альбом зi шкiцами, з нього й писав: все тi самi голомозi й гострорисi чоловiчки несли по горбах крiзь жовтогарячу пустелю на рогатинах то мiсячно-зелених вирлооких риб, то велетенський вказiвний палець лiво руки [чому - лiво?], то розмаяну вiтром вишивану корогву, зависали мiж пiдпаленим небом i посутенiлою землею, перебирали дитинно-вузькими босими ступнями по зубчастих колiщатах точильного станка: отак, лукаво мружив до не око, Бог вчить поетiв ходити - гмукала, не годячись, чи радше, напiвгодячись: хтозна, мо', й справдi - так?). Чим, iз чого продовжу? писати, якщо свiт довкола йому нецiкавий? Нещасний ти чоловiк, Миколо: любив машину - розбив, любив жiнку - зламав, - в нiч остаточного розриву й приснилося (i той сон вона - запам'ятала-таки, винесла з тьми нагору), як вiн повiльно вiдходить вiд не, обернений спиною - така ще рiдна стрижена потилиця, опущена голова, шорти й жорстко накрохмалена бiла сорочка з настопiрченими короткими рукавами: пацан пацаном! - по вузенькiй кладочцi, похиленiй кудись вдiл, куди - не розгледiла, i спокiйно (вперше за цiлий час iз ним - спокiйно!), розважно-ясно ствердилося крiзь сон: не спасеться, нiт, не спасеться. А хр?ново ти, подруга, вигляда?ш - ох, хр?ново: на повний сороковник, дарма що сходила постриглася (на герочну надсаду спромоглася, бо стан такий, особливо вечорами, що раз була замалим не заснула вбраною, i лиш дивно притомний, крiзь липку млу обважнiлого мозку, укольчик страху: та що ж це я, до ручки вже докотилася?! - змусив-таки спустити ноги долi, намацати халат, перебратися й поплуганитися до ванни: i косметику змий, так, ваткою, лосьйончиком змоченою, протри пiд очима, i зубки почисть, спершу "Лiстеринчиком" прополоскавши, дуже добре, молодця, а тепер пiд душ! - а тепер нумо, рушничком розтерлася, а тепер нiчний "Oil of Olay", оно вiн чорнi? на поличцi, спершу на шию, тодi на лиця, цяп-цяп, кiнчиками пальцiв, помасажуй трошки, ну от, готово, i слочка закрити не забудь - а тепер уже й кладися до лiжка, як Бог приказав), - i все то як мертвому припарка: несподiвано видибаючи собi назустрiч iз випадкових, на повний зрiст, дзеркал, вуличних i крамничних, вона першо митi не впiзна? цi? бабери в знайомих еле-антних строях, i справа навiть не в страхiтливiй шкiрi, вiдразу на кiлька рокiв змарнiлiй (треба б менше курити...) i поплямленiй слiдами од прищiв, i не в брезклому, якомусь обдемкувато-бридливому, мов спущений м'яч, зачерку долiшньо половини обличчя (так i жди: iно розтулить пельку, зараз скиглити почне!), а от - щось невловно змiнилося в цiлiй постатi, в рухах, в ходi: щезла та неповстримна розгонистiсть лiтака перед злетом, що завжди в нiй була, i - знявши димчасто напиленi окуляри, придивлялася: атож, погас зiр - не вдаряли бiльше очi з обличчя прожекторами, а ховались у нього з такою заплаканою мукою, що самiй хочеться чимскорше перевести погляд кудись-iнде. Кажуть, за статистикою пересiчна людина дивиться в дзеркало сорок три рази денно, - сорок три рази денно ти, зi стиском утробного страху, все ще не ймучи вiри, витрiща?шся на цю мегеру: отже, це я? Вiдтепер i назавше? (I зараз же збира?ться на плач, уже од безнадi: вiдчуття, забуте з пiдлiткового вiку). М-да, нi фi-а собi. Нi, якби правильне освiтлення, згори i трошки пiд кутом, то ще б туди-сюди, ще щось iз то давньо да?ться впiзнати... Ой, я тебе прошу! - кого ти дуриш? Ще взимку, пiд час того перелету, у Франкфуртi, де сидiла скулившись пiд стiною й шпарко строчила в блокнот, невидимим болем спливаючи, - перехожi парубоцькi ватаги цiкаво перечiпалися об не, пригальмовуючи на ходу: "Hi, girl!", ще пiвроку тому, в Кембрiджi, за нею упадав суперхлопчище, красень i атлет, шiсть футiв два дюйми, i в плечах стiльки ж, ласкавий як занько, з шкiрою наче смуглявий шовк i чистим запахом здорового молодого мужчини, ах який з нього мав бути коханець - гризи тепер собi кiсточки, гризи! - i на  "I'm ten years older than you are" вiдказував, по паузi, трошки заскочено: "You're lying"44 - вона й для нього була, щиро й невдавано, просто girl, котра йому подобалась, - а , замiсть вабити, вже нишком дрочив той непереможний натиск дурного здоров'я, весела й самовпевнена небитiсть, вона-бо була "поетеса гостро трагiчного свiтовiдчуття", як колись писав про не вдома один прибацаний критик, ая, вона вспадкувала це, як ото групу кровi, i в цiй кранi, з  кодексом примусового щастя, котрий, розумi?ться, покотом тиражу? невротикiв i психопатiв, носила сво? iсторичне страждання з викликом, наче породистий пес медаль iз виставки, - ледь-ледь зверхньо осмiхаючись, говорила в довiрливо розкритi роти (слова падали в пiдставлений келих з вином i коливали блиском поверхню): у вашiй культурi горе - виключно особистого характеру, самотнiсть, любовнi драми, отi клiнiчнi iнцести, котрi сорокалiтнi тiтки буцiмто починають видлубувати на психотерапевтичних сеансах iз дитячо пам'ятi i в котрi я, по правдi, не вельми вiрю - повчащавши рочок-другий до психiатра, ще й не таке згада?ш, - але вам невiдома пiдвладнiсть необорному, метафiзичному злу, де вiд вас нi чорта не залежить, - коли зроста?ш у квартирi, яка постiйно прослухову?ться, i ти про це зна?ш, так що вчишся говорити - одразу на невидиму публiку: де вголос, де на ми-ах, а де й змовчати, чи коли перше тво? дiвоче захоплення виявля?ться приставленим до тебе стукачем, який за рiк доволi халтурно вiдбуто служби - переважно кав'ярняних балачок i валасання по кiнах - бере та й закоху?ться в тебе направду, без дурникiв, i освiдчу?ться - освiдчуючи свою ка-ебiвську мiсiю (роти роззявлялися ще ширше, круглiше: оце життя, заздро гадалося м, оце real life!), i ще, ще - одначе про це вона вже волi? мовчати, - коли в тридцять рокiв уперше шуга?ш у койку з чужоземцем, навальна романтична пристрасть (iз напрочуд при?мним пахом дорогого дезику!), до яко вiн, утiм, поставився поважно й став забалакувати про одруження, - i фартило ж тобi, дiвко, в життi на сурйозних чувакiв, кого не вiзьми - усiм зараз кортiло женитись, хвороба така, чи що? мар'яжна пошесть, або, може, мода на поетес? - i той запашний (i нiжний, авжеж!) мужчина спробував справити тобi гардероб, бо твiй власний складався зi старих джинсiв i кiлькох, навiть не богемних - жебрацьких уже, кохтин, - вiн купив тобi двi справжнi сукнi з тонко вовни, i срiблясту шовкову блузку з пiдкладними плечима, i розкiшний, барви червоного вина костюм, у якому ти вмент спалахнула цiлком уже заморською вродою (басейни, шезлон-и, яхти, бiлi гоночнi автомобiлi...), i кiлька пар черевичок (привiт од гоголiвського Вакули - iталiйськi, м'якесенько шкiри стодоларовi "лодочки" ти доношу?ш i досi), i ще купу всяких придабашок, сумочку, i метеликовий рiй строкатих шаликiв, i косметику, й дзвiнкi циганськi брязкальця, годинникова браслетка наново вирiзьбила артистичну вузькiсть зап'ястка, а ряснi дармовиси-сережки - високу беззахисну шию, все було дороге, дiбране любовно й зi смаком - i, вперше на вiку затоварена по саме нiкуди, вперше по-журнальному вистро?на, аж самiй од себе заперло дух перед дзеркалом (i так сорок три рази!), - ти впала в нестерпний, ядучий стид, ти вiдчула себе типовою совковою проституткою, що траха?ться в готелi за пару трусiв, i хоч не прийняти все те добро тобi таки виявилось понад силу, але роман на тому й урвався - ти просто перестала вiдповiдати на його амстердамськi дзвiнки (а вiн тимчасом спiшно оформляв розлучення i таки, зда?ться, трохи чи не оформив), бо, зрештою, що б мала робити в Амстердамi? - i вернулась до чоловiка, возити йому джинси й запальнички з закордонних вiдряджень, i була не те щоб задоволена, але - чиста: якi там не ?, а людськi вза?мини, не зараженi наперед принизливою нерiвнiстю кран i обставин, проти яко - не попреш-таки (i тому тебе зовсiм не дiставало, що в Америцi тво? велике кохання жило на тво?му утриманнi: подума?ш, бi- дiл, заробиш - оддаси, - дiстало, i то не жартом - оттодi-то заламалась, забiгала по хатi, ухнувши на кiлька годин в яму чорно, огненно-пропекущо зненавистi, ладна, як його колишня дружина, i собi, аби трапився попiдруч, вгородити в нього всi наявнi ножi й iншi колющо-рiжущi предмети, щоб рухнув, виблядок, стiкаючи кров'ю, щоб ходив кров'ю, щоб кiнчав кров'ю! - у-уу, жах, дякую красно за такi пережиття, волiла б нiколи себе тако не знати! - щойно тодi, коли з хамською незворушнiстю - мужчина ж бо! кремiнь! - заявив, уже по телефону, що нiчого й не винен - що це якраз навпаки, вона ще з ним не розрахувалася, - не iнакше як неустойку собi вилiчив - за цеглу, Бiгме, за цеглу! - хоча звучало як погроза, засмiялася хрипко, таки не ймучи вiри: "Слухай, менi що - рекет на тебе наводити?" - але вiн уже поклав трубку - молодець бо?ць, душка-пупсик! - оскаженiлу од злоби, мов придержало за плече промельком думки: а як же воно мусить бути хх..р?ново так жити - повсюдно викликаючи в людей, i не в самих лише жiнок, отакi на себе реакцi! - яке ж воно, дурне, нещасливе - i не ка?ться...). Знаете ли вы украинскую ночь, ледi й джентльмени? Нi чорта ви не зна?те, та й нi до чого воно вам, у вас сво, не менш муторнi ночi, ви вкорочу?те собi вiку в ошатних сабербiальних будиночках, обплетених плющем, бо нема з ким сти iндика на Thanksgiving45, тiльки я вже замахалась од власно всесвiтньо спочутливости, замахалась бачити, куди не пiткнусь, - iно горе, горе i горе, - чи то я так влаштована, чи то мо? "гостро трагiчне свiтовiдчуття", як антена комашиного вусика, всюди виловлю? запах горя, i я крекчучи повзу на нього, замiсть весело трахатися з молодим здоровим бичечком (який, збитий мною з пуття, почав, о диво, читати - уже здолав "Хатину дядька Тома", щось iз Джейн Остiн i спинився на "Пригодах Тома Сой?ра", а тодi якось, одного вечора, п'ючи чай у мене в кухнi, - приздив пiсля тренувань, розпашiлий, стягував куртку через голову, метав на лiжко, смiшно, по-цуценячому, нюхав собi передплiччя: щойно з басейну, ще пахну хлоркою, - життям вiн пахнув, блiн, життям! - захоплено розповiдаючи, що вже навчився уявляти описаний у книжцi кра?вид або кiмнату, зненацька перебив себе й спитав простосердо: тiльки де ж я тепер знайду таку дiвчину, щоб про все це з нею розмовляти? - ах розумничка, просiк, на перших-таки кроках: шлях, який вона йому вiдкривала, обiця? - самотнiсть, - молоснуло, як ляпасом: стоп, iдiотко, гальмуй, - перестань, нарештi, забивати нормальним хлопам памороки й пхати х на блуднi вогники якогось потайного смислу, в якому й сама ж нi бельмеса не тямиш, а вiдтак кидати х на пiвдорозi на кiлькарiчне зализування ран, - i вже знала, що спати з ним не буде, що тiльки такого чумного, як сама, ба нi, ще чумнiшого - в лiкарняному гiпсi, в драконiвських боргах i хвостах мiлiцейських повiсток, брате мiй чорнокнижник, ми однi? кровi, ти i я, - потрапить не виламати з власно, од Бога приналежно колi, - ай як шляхетно з твого боку, золотце, ну помилуйся, помилуйся собою - кругом файна виходиш, нi?). В психiатрi це, зда?ться, назива?ться вiктимною поведiнкою, але я нiчого не можу вдiяти, мене так учили; взагалi все, що укранцi здатнi про себе повiдати, - то як, i скiльки, i на який спосiб х били: iнформацiя, що й казати, малоцiкава для стороннiх, одначе, коли бiльше нiчого нi в родиннiй, нi в нацiональнiй iсторi не нашкребти, то помалу-малу звика?ш пишатися саме цим - адiть, як нас били, а ми ще не вмерли, - кембрiджськi приятелi лягали зо смiху, коли ти переклала м початок нацiонального гiмну, Ukraine has not died yet, - "What kind of anthemа is that?"46 - а й справдi, нi фi-а собi заспiв - якраз iз таким "турка воювати", коб не часом! - i тому, тому, дорогенька, скоро так, то - радiй i веселися, що не вмерла, бiдолашна сексуальна жертва нацiонально iде, хоча, як гаразд зважити, то що тут такого вже веселого, i на кий воно здалося, життя без любовi, i чи не лучче було, лучче було вмерти, а ще краще, а ще краще та й не народжуватися, чим тепер, чим тепер так катуватися (колись мала одну, також неабияк патрiотично схарапуджену, товаришку, котра все нарiкала - мовляв, ми закоху?мося не в мужчину, а в нацiональну iдею, - й скiнчила тим, що пройшлася кiлькарiчним демаршем по койках заморських дiдусiв, доки в котрiйсь не осiла-таки, пiдчепивши бебi, - яке, не виключено, вирiсши, може, навiть вивчить укранську мову, якщо, звiсно, захоче, а тимчасом його мама пiдробля? дешевими репортажами на укранськiй "Свободi", яку Клiнтон усе не збереться закрити, - витьохку? колись рiдною мовою з тими, наче пружини з матраца, випираючими чужинськими iнтонацiями, якi мають засвiдчити, що вона вже - бери вище! - не з нашого села: вирвалась!): я до того веду, ледi й джентльмени, що не бозна-який воно кайф - належати до битого народу, як примовляла фольклорна лисичка, битий небитого везе, - i так йому, битому, й треба, бiда в тiм, що при тому вiн примудря?ться спiвати, ну скажiмо, думу про безталанних невольникiв, i тим - усправедливлю? власну принижену позу, бо мистецтво, гай-гай, завжди всправедливлю? в стороннiх очах життя, котре його породило, i в тому його, мистецтва, ве-еликий обман. Латинське ars, що просочилося в бiльшiсть ?вропейських мов, нордичне Kunst, що вiдрикошетило у захiдних слов'ян "штукою", - от де направду здоровий пiдхiд, аж чути бюргерську пообiдню кислокапустяну вiдрижку: штука, забавка, безневинне трюкацтво, акробатичний переверт на линвi, мелодiйний подзвiн бароккових дзигарiв i штудерно рiзьбована табакерка, наше "мистецтво"-мастацтво то ж природи, тiльки так - байдужно-поблажливим позiхом: ну-ну, чим там мастаки нас сьогоднi потiшать? - i знешкоджу?ться, розчаклову?ться приховану пастку, i, зда?ться, ?дина церковнослов'янщина марно вицiля? застережного сухого перста: "изкусство" - вiд "изкус", спокуса, ота сама, в яку молитва просить не ввести. Тiльки от одне, каже вона собi, вчотириста-сорок-трет? (це що ж, уже довiку?) розглядаючи в дзеркалi - мутному, в плiсняво-зеленкових процяпинах (що ти хочеш, дешева квартира в убогому кварталi!) - сво? грубо вiдретушоване близькою старiстю (тридцять чотири роки, йо-майо!) обличчя. Тiльки одне. Нас не вчили, цiла наша лiтература з  культом трагiчно любовi - Iванко й Марiчка, Лукаш i Мавка, мо студенти були в захватi й заявили, що "Лiсова пiсня" лiпша за Шекспiрову "Midsummer NightаDream", еге ж, - якось забула нас попередити, що в дiйсностi трагедi виглядають некрасиво. Що смерть, у будь-якiй формi, ? насамперед дiло брудне. А там, де нема краси, - яка ж там iстина? Обидно, блiн. Обидно. Пiти на -анок перекурити все це дiло?.. Вiдкриття: ось так сприймають свiт фригiднi жiнки! Був час - в останнiх днях спiвжиття i зараз по розривi, - коли, забачивши по телевiзору еротичну сцену, вона починала плакати. Тепер дивиться спокiйно, як зоолог на злягання ящiрок (а iнтересно, як злягаються ящiрки?): дво? напiвголих людей на лiжку, мужчина кладе жiнцi руку на стегно, посува? вище, вона поверта?ться до нього, розхиляючи зiгнутi в колiнах ноги, обхоплю? його за шию, обо?, стогнучи й вовтузячись, зливаються в поцiлунку... Слава Богу, перемiна кадру. Ляпнула була з маху, так би мовити, довiрчо подiлилась цiкавим спостереженням: "Зна?ш, що менi зда?ться? Тiльки зрозумiй мене правильно, не ображайся: що ти вiдкритий до зла". То був третiй чи четвертий день по його приздi - в пенсiльванську глушину, де добряга Марк, ладний запросити, коштом керованого ним факультету, всiх поетiв i художникiв свiту нараз, аби лиш пособили йому на часинку вистромити носа з тучi хатнього пекла (щоразу, телефонуючи й до Кембрiджа, сповiщав - голоском, до якого пасувала б по-пташиному схилена набiк голiвка, ку-ку: "А я сьогоднi познайомився з гарненькою росiяночкою", "А тут одна муриночка мною цiкавиться", - хто б ним, бiдашечкою, цiкавився, вайлуватим сорокалiтнiм школярем-вiдмiнником, по-качиному розкарякуватим в ходi, з черевцем плюшового ведмедика, вистромленими з нiздрiв волосками й рiденьким пушком на лисiючому тiм'ячку, - i знову збивався на домашн?, iз дитячих зобиджених iнтонацiй: сьогоднi перемив увесь посуд, на працю через те спiзнився, а вона тiльки й сказала, мовляв, ти зле вичистив пательню, - спорскаючи на верескливо-iстеричнi: коли, вичерпавши всi можливi розради, буцнувшись лобом у глухий мур чужо безвиходi, питала в нього навпростець - Марк, ну якщо все так безнадiйно, то чого ж ви не розходитеся? - "Because the fucking bitch couldn't survive!"47 - ага, утримувати дiм, платити mortgage, insurance48 i всi iншi рахунки, гаразд, що ми в Укранi позбавленi цих проблем, нам простiше - спакував валiзку, грюкнув дверима, i -уд бай, май лав: злиднi це свобода це свобода), - Марк виклопотав йому майстерню на час лiтнiх канiкул: куток у здоровеннiй, схожiй на сюрреалiстично заставлений мольбертами спортзал кошарi з матовим, як у клозетi, вiкном на всю стiну, - скажи, чувак, спасибi й на тому, beggars can't be choosers49, - вона ж прихала в те обезлюднiле унiверситетське мiстечко ?дино задля нього, задля нього залишила Кембрiдж - i, щойно залишила, - мов рухнула протаранена стiна, все посипалося з устiйнених мiсць: вже в Бостонському аеропорту Logan, щойно вилiзла з таксi, - розiрвався босонiжок - волочачи ногу, пiдiйшла до стойки з квитком, i з'ясувалося: всi рейси "United" затримано, у Вашiн-тонi, де мала пересiдати на калiкуватого пенсiльванського "кукурузника", лютувала гроза, - заметалася вiд одного службовця до другого, всi знай вистрiлювали хлопавками пустих усмiшок, що ж робити, вона конче мусила встигнути сьогоднi на вечiр до Марка, завтра вранцi вони планували вирушати автом до Нью-Йорка, до Кеннедi, зустрiчати -енiального укранського художника, що не зна? ж (iдiот!) нi слова по-англiйському, так класно було пiдiгнано сценарiй, i от на тобi! - мiняла квиток на iнший рейс, сорок хвилин упрiвала в салонi пiд булькiт музики в навушниках (щоп'ять хвилин перебиваний бадьорими обiцянками злетiти, тiльки-но дiстануть дозвiл), у Вашiн-тонському Dulles було так, мов перед хвилею оголосили во?нний стан: люди гупотiли коридором, метляючи перекинутими через плече сумками, вищали вiзочки, скреготали колiщата, заходилось ревом, на всьому протязi коридорного склепiння, невидиме немовля, i вона й собi гналася за iншими, з поверха на поверх, петляючи, як увi снi чи в хоррор-фiльмi, вiд -ейту до -ейту, i, добiгши, сапаючи, як собака-гончак, до закапелка з свом кукурузником, розбилася з льоту об мов-скеля-непорушного, професiйно погiдного клерка за стойкою: "Your plane has just left, ma'am"50 - а наступний же коли? - а наступний завтра опiвднi - бликнув зубами: "Have a good night!"51 - матюкнулась, пiрвалась дзвонити Марковi, всi телефоннi "бути" були переповненi, автомат з'в монету, коло стойок "United" бiснувався, качаючи права (от де рiзниця мiж нами й американцями!), розвереджений тлум, чолов'яга з чомусь мокрою чуприною, явно на межi епiлептичного нападу, трусив за барки також мокро-блискучого лицем негра в "United"ськiй формi: "You're a jerk, you hear me, man? You go and bring me your boss right now, you hear? Right now!"52 - той, з бiло вибалушеними очима, видирався, цвiкав слиною: "You just don't call me names!"53 - i, фокусницьким, чи то офiцiантським, еле-антним жестом вихопивши з кишенi рацiю, кликав, замiсть запотребованого боса, полiцiю, ну, таке й у Совдепi б сталося, - Розi заскиглила в трубку, що Марк уже вихав - в аеропорт, й назустрiч, - за шкляними дверима, в жовтяво пiдсвiченiй тьмi, знову закосив дощ, пошкандибала до багажних конвей?рiв - забрати валiзки, ясно вже, що ночувати доведеться в Вашiн-тонi, маленький носильник з ямкуватим, мов з iншого обличчя перенесеним носом, iно глипнувши на  квитанцi, радiсно сповiстив, що вони встигли перекинути багаж iз бостонського рейсу на дiдьчого кукурузника - дуже хапалися, мем, усього десять хвилин мали, але - встигли, Богу дякувати, don't worry, ma'am54, - стояв, розпромiнений свом звершенням, i чекав на похвалу, аж шкода було його розчаровувати: значить, багаж вiдправили, а мене нi? I стою я в аеропорту Dulles, у городi Вашiн-тонi, на пiвнiчноамериканському континентi, на планетi Земля, через праве плече дамська сумочка, в лiвiй руцi течка з комп'ютером, анi зубно щiтки, нi пари бiлизни, летить зараз десь над Атлантикою чоловiк, задля якого я все це затiяла, i ось це й ? - ?дина моя адреса: трохи прийшовши до тями, викуривши двi цигарки, перештампувала квиток - на Кеннедi: хай уже, раз таке дiло, Марк завтра зустрiча? там нас обох - нарiзно, якось уже здиба?мось; потелефонувала вашiн-тонським знайомим, що вiддавна кликали  в гостi, хоч, мабуть-таки, не опiвночi, - драстуйте вам, оце ж я тут, у Dulles, дайте води напитися, бо так сти хочу, що переночувати нiде, - от уже справдi, дослiвно; iз записаною на клаптику паперу адресою - it's fifteen minutes drive, we're waiting for you55, уфф, спасибi, не без добрих людей свiт, - вiдчуваючи на вустах, од перевтоми, невiдлiпну посмiшку розумово вiдстало дитини, потрюхикала на стоянку таксi, але й це ще був не кiнець: за кермом трапився маленький пакистанець, в чий твердiй, розкотистiй тарабарщинi не вiдразу вгадувалась англiйська, - смiливо рушивши в нiч, десь акурат на п'ятнадцятiй хвилинi вiн повернув до не голову в тьмi автосалону, повiльно, як на шарнiрах, свiтло зустрiчних лiхтарень напливало й вiдринало, тiнями величезних невидимих риб, червоне табло лiчильника мерехтiло, мов кардiограма в покинутiй лiкарями операцiйнiй, - i спитав, чи зна? вона дорогу, - перепрошую, але дорогу належиться знати таксистовi, нi? - голизна порожнiх замiських автострад, нiч без вогника обабiч траси, де я, Господи, хто я, чому я тут? - ще за чверть години в'хали в мiстечко, погналися виметеними мiсячними вуличками - в один бiк, вiдтак, розвернувшись, у другий, як довго ви в Америцi? - кричала вона з заднього сидiння, наче глухому, - п'ять рокiв, вiдказував вiн, так само штивно тримаючи голову, - i спиняв кеб, i вмикав свiтло, i витягав з-пiд сидiння зiм'яте простирадло мапи, обiруч тримаючись за нього, мов за казковий килим-самолiт, що ма? чудом вивезти, й чогось чекав, втупившись у нього, й тупо подумалося, що бiдака, мабуть, не вмi? читати, - як, ви сказали, зветься вулиця? - перекочував у ротi камiнчики неслухняних звукiв, не в змозi вимовити "Руперт стрiт", а чи то повторити за нею, бо ж вона також говорила з акцентом, хай i не таким диркучим, "куд ю кол дере?" - що-що? ага, could you call there56, цебто туди, куди ми демо, вже другу годину поспiль, мо друзi там оце, либонь, навiснiють, подзвонила й пропала! - добре, давайте сюди трубку, - раз, i вдруге, i втрет?, спершу не було зв'язку, потiм знервований Рон, який уже, виявля?ться, телефонував до компанi таксi, давав пакистанцевi, котрий все не виходив iз сво? атараксi, якiсь багатоповерховi iнструкцi, й знову починалося загнане метання в химеричному плетивi безлюдних вуличок, нiби водiй вiддав усi сво реакцi машинi: кеб розпачливо шарпався, зупинявся, гмукав, чухав потилицю, питав себе: а якщо туди? - чортихався (звискнувши шинами), ламав руки, а в пiтьмi автосалону знай ширився мовчазний пакистанцiв страх, вона вiдчувала його фiзично - до нудоти, чоловiковi вимикалася з безпорадних рук, як линва, його праця, його нетривка зачiпка за цей примарний край, i дiдько б узяв цю ледi з дивним акцентом, якiй забандюрилось невiдь-куди пертися серед ночi, - й було нiяково, хотiлося все менше займати мiсця на задньому сидiннi, за четверим (!!!) дзвiнком "дере" Рон зарепетував у трубку: де ви ?? стiйте на мiсцi, just don't move, man, okey57? - по п'яти хвилинах з-за рогу вилетiло бiле авто, вихопилась Ронова постать, рвонула на себе дверцята кеба, легенi заповнив вогкий запах лiтньо ночi, а автосалон - Ронiв розлючений клекiт (it's fifteen minutes drive, man, you just don't know your business!58) - i, вилазячи на свободу, похитуючись на пiдборах (лiвий босонiжок таки розповзався, не тримаючись купи), вона вiдчула мокротний пробульк у трусиках: почалося мiсячне. Абзац. I забракло вже жалю до пакистанця - грошей вiн, з переляку, не взяв, анi цента, що ж, не тiльки йому випав тяжкий день... Так i заснула в домi у Рона й Марти з тою прикле?ною до вуст, як лузга, iдiотичною посмiшкою: ну-ну, подумалося перед сном, летить, таки явно летить мо? золото - вже посипалися катастрофи! I чого ж дивувати, що першим вiдрухом у Кеннедi на вид коханого мужчини - стояв пiд стiночкою, якнайневиннiше теревенячи собi з попутниками з кивського рейсу, джинсова куртка, знайомий сивий йоржик, вона вгледiла його ранiше, нiж вiн , скiльки разiв прокручувала собi в уявi цю сцену! - був мимовiльний укол неприязнi - а вiн, ич який, розiгнався живчиком, цьомнув у щiчку, мовби нiчого й не трапилося, мовби й не було цих пiвроку спустошливого ждання, ялового вигоряння оливи в черепку, i пояснень нiяких не належалося, за спиною, послушним пiн-вiном настовбурчивши черевце, манячив Марк, ну вже ж, не до пояснень, знайомтеся, панство, - як усе глупо й не до ладу, зiжмакано якось виходить, я просто змучилася, треба вiдпочити, вiдiспатися, та й за ним же тяжка дорога, потiм розберуся, потiм, - а "потiм", уже на мiсцi, уже сам-на-сам, на напiврозпакованих валiзках, i з'явилася - вигулькнула мов зоддалеки, не зачепивши все ще оглушених, защемлено ниючих iнстинктiв, - ота думка, котру з мiсця йому простосердо й видала, принесла й поклала до нiг, як пес закинуту палицю, - зна?ш, менi зда?ться, ти вiдкритий до зла. Стенувся, як од ножа, дивним був той недобрий спах в очах, вже колись бачений нею ранiше, - на межi вищиреного осмiху з нагло випертими з-пiд горiшньо губи iклами, мов щось iнше на мить прорiзалося крiзь його обведенi безсонно запаленими бережками повiки, - був пiзнiй вечiр, i вони вперше вийшли пройтися, розглянутись по околицi, котра та?мничо блимала кольоровими лiхтариками по дворах i городчиках, з прочинюваних дверей одноповерхових будиночкiв раз у раз вихоплювалися вибухи музики й смiху, бiлiли в ласкавiй коричневiй теменi, щезаючи в  глибину, перехожi футболки, мiстечко не спало, охоплене молодечим передчуванням свята: наближався щорiчний мистецький фестиваль, глянь, яка андерсенiвська хатка, який цiкавий шпиль! - все спочатку, все в нас почина?ться спочатку, я ще мушу пiти до церкви й поставити свiчку - що Бог помiг менi до тебе прихати, так-так, кивала вона, всi страхiття позаду, всi цi пожежi, розтрощенi авта й тiла, безумнi перельоти, нi фi-а собi iсторiйка! одне лиш, на майбутн? - зна?ш, що менi зда?ться? Тiльки зрозумiй мене правильно, не ображайся: що ти вiдкритий до зла. Замiрялася, з навичкою фахового викладацького занудства, розтлумачити докладнiше: не те щоб воно було в тобi самому, але ти його, якимось чином, притягав, - але нiчого пояснити не вийшло: вiн дико, несвiтськи бликнув зором, а вийшли якраз на перехрестя - роззирнувся й рiшуче скинув головою й перстом указующим: туди! I з то хвилини х напав блуд. Перед тим вони з годину кружляли довкола свого, ще необжитого пристановиська (вiн казав - наша хатка, i  заповняло при тому теплом внутрiшнього усмiху) - раз у раз вертаючись i наново розкручуючи маршрут в iншому напрямi, - i зненацька цiла околиця зробилась однаково нерозпiзнаваною, i неясно було, в який бiк додому. Збитi з плигу, минали перехрестя за перехрестям, свiтлофор за свiтлофором, всi орi?нтири - псевдоготичний шпиль, живоплiт, майданчик iз смiтт?вими баками, який щоразу переходили, - щезли, мов провалилися в iнший вимiр, i по якiмсь часi вона стала кидатися з розпитами - адресу все-таки пам'ятала - навперейми перехожим, котрi траплялись дедалi рiдше, бо вже, либонь, повернуло за пiвнiч, пiдпилi студенти стенали плечима, пiкнiкуюча на травi party59 в одному дворi нiчого врозумливого не змогла вiдповiсти, зате тут-таки, засперечавшись, лiворуч чи праворуч, пересварилася мiж собою, i ще довго по тому, як вони, дурнувато-всмiхнено-sorry-вибачаючись, ушилися геть, лящав м навздогiн у нiчнiй тишi, нетверезо сковзаючись на збiгах приголосних, дiвочий голос - нападався на якогось Джеррi, бо той, як завжди, "нi дем" не тямив i мав на увазi не ту вулицю, - вони явно заблукали задалеко, ну й смiхота, - розбавлена, вона перекладала йому дiвулинi ремствування, бiдний Джеррi, - вiн, однак, замкнувся, не виявляв такого ж щенячого ентузiазму, ото, потiшалася, було мене слухати, мене просторова орi?нтацiя ще нiколи не пiдводила, - еге ж, що правда, то правда, тiльки цим разом, золотце, пiдвела тебе iнша орi?нтацiя, ку-уди важливiша за просторову. Ще й як пiдвела. Десь iз годину це тривало - а тодi вiн, ставши як уритий, показав: живоплiт! Вони цiлий час товклися за кiлькадесят ярдiв од нього. Знову "ввiмкнулась" околиця, забовванiвши знайомими обрисами. Як можна було бути такими слiпими, дивувалась вона. От-от, good question60, як у них тут кажуть. Як можна було бути такою слiпою, бiдна дурко? Заслiпленою такою - в час, коли все говорило, волало, голосило до тебе прямою мовою? Ну й подума?ш, гордо скинула б ти головою, нi-i, тебе б не спинило навiть аби вогняна рука, вилонившись iз повiтря, накреслила тобi перед носом на стiнi письмове застереження, ти була закохана, ая, ти певна була, що зможеш ("Я все можу!") зробити те, чого однiй людинi для iншо самотуж зробити - не пiд силу, рибцю. Не пiд силу. Хiба - i тут, як в газетних об'явах, можливi варiанти - хiба вiдкупивши  свом власним життям: помiнявшись долею. Красненько дякую, в мене були щодо мого життя трохи iншi плани. Шкода лиш, що всi вони якось разом утратили сенс... Першо хньо ночi, то безумно - фестивально! - ночi з шаленим гоном назустрiч блимнiй лавинi вiдбитих в калюжах лiхтарень, iз перелетами вiд одно нiчно кнайпи до iншо, а врештi до цiлком недвозначного, хто б подумав, що таке iсну? в провiнцi, замiського бордельчику (непримiтний ззовнi - хiба по припаркованих iномарках знати - будиночок о двох кiмнатах "через сiни", в однiй, човгаючи пiдошвами по дощанiй пiдлозi, совгалося в танцi тiсно скупчене п'яне тирло, в другiй, куди м подали каву з лiкером, стояли двi, прикритi зворушливо голубенькими пледиками койки, над ними висiли якiсь похабнуватi лiтографi, - "Купрiн! Чистий тобi Купрiн!" - зареготала вона, попри фiзичну втому - повертало на другу безсонну добу! - все-таки гостро, шампанськи збуджена жалюгiдно-показною театральнiстю цi? атмосфери дешевого грiха, стрясанням музики за тонкою стiнкою, якимось сливе що присоромленим поглядом жiнки, котра внесла тацю з напоями, - у ванькирчику для гоцалок запам'яталася молодесенька, либонь чи не вiсiмнадцятилiтня проститутка з розпущеним каштановим волоссям, вродлива тою до вогкостi яскравою, нескаламучено пiсенною вродою, котра ще трапля?ться мiж дiвчат на Волинi й Подiллю, - i, бiдняточко, п'яна як хлющ: "Слухай, - чiплялася, зачувши щось незвичне, - як тебе звати? А мене Майя. Ви така красiва пара. Н?, серйозно", - а на поданий, на  вимогу, вогонь озивалася гречною дiвчинкою: "Подякувала", - те дiалектне "Подякувала" - як учили вдома! - чомусь пробило до слiз щемливою, жалкою нiжнiстю: "Вона ж iще дитя зовсiм, ще й не тямить, що з нею", - дiлилася з ним на зворотньому шляху в автi, - стенув плечима: "А кого це валить? Промокашка, та й вже", - а однак "промокашка" була першою, хто впiзнав мiж ними присутнiсть наростаючо, самозароджувано любовi, всяка-бо любов на перших порах потребу? свiдкiв, потребу? - батькiвськи-розчуленого схвалення свiтом нововиниклого в ньому союзу двох, i свiт нiколи не скупиться на об'яви благословення, на розвiльженi погляди, на усмiхи, з якими обертались на нас дядьки в привокзальному буфетi, куди ми вносили з вулицi, в летючому танцюристому ритмi, свiжий повiв невидимого карнавалу, атмосферу лукавих перезиркiв, маленьких розиграшiв, змовницьких чмихань над чимось страх кумедним, неспостережним для iнших, - сяйнi лелiтки, рясно розсипане щасливе конфетi, що, опадаючи, повiльно крутиться в повiтрi ще й по тому, як за розпромiненою парочкою зачиняються дверi, "Яку запальничку хоч'?" - "Червону", - до бармена, з комiчно-безрадно розкладеними руками: "Вона сказала - червону", - i вже бармен сочиться, як спiлий персик, розлитим по лицю усмiхом спiвучастi й, наповняючи лямпки смолисто-тягучою, мов розтоплений бурштин, рiдиною, перелива? через верх, - о, свiт любить закоханих, бо лиш вони в тупiй монотонностi буднiв ще дають йому наздогад, що насправдi вiн iнакший, лiпший, нiж звик про себе думати, що досить iно простягнути руку, крутонути контакт - i все довкола загра?, замерехтить барвистими скельцями з дитячого калейдоскопа, засмi?ться од повняви сил i пуститься в танок! - старенький вуличний фотограф на парковiй лавочцi, коло нього недвижною скiфською бабою тiтка в сукнянiй кацавейцi: "Сфотографiруйте оно молодих!" - "Та ну, - ронить вiн протягло, мало що не мрiйно, - м не до того, у них - Любов", - останн? слово вимовля?ться з велико лiтери, i ви, перезирнувшись, дружно кида?тесь фотографуватися, кида?тесь чи то обдаровувати старикiв собою, чи, навпаки, дякувати м за несподiване, як мокрий цiлунок упалого на чоло листка, благословення, - потiм вiн забира? тi знiмки, i бiльше ти нiколи х не побачиш, не виключено, що вiн подер х на дрiбнi клаптики, вкинув у попiльничку й пiдпалив - наостанцi шпетненько пiдгрiбши попiлець у купку скорч