---------------------------------------------------------------
 Андр?й М.Окара (pan-okara@mtu-net.ru) (Москва, Рос?я)
---------------------------------------------------------------





<"Укра?нський Виб?р" [Москва]. 1998. Березень-кв?тень. No 3-4.>


 


Андр?й М. ОКАРА 


ОКСАНИН М?Ф ШЕВЧЕНКА:


Спроба творчо? рефлекс?? над ?сторико-ф?лософським трактатом О.С. Забужко "Шевченк?в м?ф Укра?ни", навколо нього та поза ним 


Introductio 


    


  1. Оксана ? нац?ональним достоянням Укра?ни. ?сторично так повелося, що люди такого, як вона, масштабу, внутр?шнього потенц?алу, енерг??, таланту та амб?ц?й, якщо ?м випада? народитись укра?нцями, намагаються пов'язати себе з ?ншою мовною та культурною традиц??ю, б?льш адаптованою в соц?альному та цив?л?зац?йному в?дношенн?. Для нас, укра?нц?в, це завжди рос?йська мова та культура, меншою м?рою -- польська, н?мецька й австр?йська; в Оксаниному випадку ще можна говорити про добре в?дому ?й американську культуру. Прилучення до одн??? з цих традиц?й почина? "працювати" на самого письменника або митця ? допомага? йому д?статися п'?дестал?в Gloria Mundi (земно? слави). Укра?нський письменник, укра?нський досл?дник -- це завжди якоюсь м?рою подвижник, ?деал?ст та Дон К?хот. 
    2. 

  2. Дуже при?мно, що в сучасних укра?нських умовах пишуться, видаються (хай хоч ? на грош? дяд? Сороса), читаються та й ще мають такий великий резонанс под?бного напрямку та ?нтелектуального р?вня книжки, як ця остання книжка п. Оксани. 
    3. 

  3. Ус? книжки та статт? ц??? Авторки так чи ?накше, прямо чи опосередковано -- про укра?нську ?дею та укра?нську нац?ональну ?дентичн?сть, ?, в першу чергу, -- про сексуальний аспект нац?онально? ?дентичност?. 
    4. 

  4. "Шевченк?в м?ф Укра?ни" -- характерний приклад особливого ?ндив?дуального синкретичного (або "кентавр?йського") ?нтелектуал?зму, що в укра?нському сусп?льно-культурному житт? трапля?ться не дуже часто (для пор?вняння: в сучасн?й рос?йськ?й (точн?ше, рос?йськомовн?й) культур? ?ндив?дуальний синкретичний ?нтелектуал?зм зустр?ча?ться набагато част?ше, в чому можна переконатись на прикладах творчост? Ю. Лотмана, В. Топорова, Б. Парамонова, С. Кург?няна, С. Авер?нцева, С. Хоружего, Б. Раушенбаха, Г. Гачева...). 
    5. 

  5. Книгу п. Оксани про Шевченка з-пом?ж ?нших писаних та виданих в Укра?н? останн?м часом гуман?тарних досл?джень виг?дно вир?зня? найменша залежн?сть од новомодних ф?лософських теор?й зах?дно?вропейського та американського походження. Пор?вняно з деякими ?ншими, п. Оксана перехвор?ла, чи точн?ше, наск?льки Ми можемо судити, н?коли й не хвор?ла на деконструктив?зм та вс?ляк? постмодерн?стичн? дискурси. У методолог?чному в?дношенн? ?? остання праця базу?ться на традиц?? герменевтичного прочитання, на традиц?ях структурал?стсько? та м?фолог?чно? шк?л. Пан? Оксана фактично розвива? у ф?лософськ?й площин? окрем? ?де? Г. Грабовича та його прац? "Шевченко як м?фотворець" (1982; 1991; 1998), а також Л. Плюща "Екзод Тараса Шевченка: Навколо "Москалево? криниц?"" (1986), що, проте, не позбавля? ориг?нальност? ?? власну концепц?ю. Меншою м?рою розвива? вона й ?де? В. Скурат?вського, Ю. Шереха-Шевельова, Б. Рубчака, ?. Маланюка. 
    6. 

  6. Для Оксаниного досл?дницького дискурсу ? характерним широкий наб?р жанр?в та не менш широке коло зац?кавлень, "ф?лософсько-ф?лолог?чний" п?дх?д, що претенду? на нове, культурософське розум?ння св?ту, та необх?дна у сучасну добу парадоксальн?сть мислення. Але вс? дуже та просто ц?кав? ?де? не складен? Авторкою в ?дину орган?чну картину -- монол?тним ? лише синопсис на початку книги. Монтаж дискретних думок, дуже постмодерновий за сво?м духом, нагаду? естетику в?деокл?п?в. Тому Наш? власн? роздуми над Оксаниним дискретизмом теж довол? дискретн? та уривчаст?. 
    7. 

  7. Автору будь-якого досл?дження, особливо гуман?тарного, необх?дно вир?шити для себе проблему ц?леполагання -- потр?бний якийсь есхатолог?чний прагматизм, тобто конкретне розум?ння т??? вищо? мети, заради яко? в?н займа?ться тими чи ?ншими досл?дженнями. Позитив?стське виправдовування на кшталт "наука заради науки" неприйнятне у сучасн?м св?т?. Взагал?, позитив?зм як методолог?я, як св?тогляд, як дискурс мислення -- це те, чого тепер треба позбуватися. У сучасн?й науц? сл?д конкретно артикулювати свою наукову та ширше -- метаф?зичну понад-задачу або, принаймн?, усв?домлювати ?стор?ософську перспективу сво?х ?дей. Шевченк?в м?ф на сьогодн?, як вважа? п. Оксана, ? головним набутком Укра?ни загальноцив?л?зац?йного значення, саме за його допомогою була витворена нова укра?нська нац?ональна ?дентичн?сть, саме в?н тепер повинен зв?льнити Укра?ну та укра?нц?в од рудимент?в колон?ального стану. Жаль, що вона мало розвива? саме ц? думки. 
    8. 

    Над... 
    

  8. Головною заслугою Шевченка перед Укра?ною та укра?нським народом п. Оксана справедливо вважа? створення ним нац?онально-консол?дуючого авторського м?фу, який тракту?ться як "ун?кальна форма синтезу ф?лософсько? рефлекс?? з архетипами колективного несв?домого", тому цей м?ф не дем?фолог?зу?ться жодними перепет?ями громадянсько? ?стор??. В р?зних нац?ональних культурах власн? авторськ? м?фи створили Дант, Сервантес, Гете, ?бсен, Стр?ндберг, але не вс?м народам "щастить" на свого ген?я-дем?урга. Додамо в?д Себе: сучасн? б?лоруси -- це т? сам? укра?нц?, як?, проте, так ? не д?ждали свого власного Шевченка-м?фотворця. 
    9. 

  9. Нам зда?ться влучним трактування Оксаною Шевченка як першого укра?нського ?нтел?гента, що найран?ше усв?домив ?сторичну, пол?тичну та культурну самодостатн?сть укра?нського народу. Образ Малорос?? як ?мперсько? окра?ни, створений попередн?м покол?нням укра?ноф?л?в (?. Котляревським, П. Гулаком-Артемовським, Г. Кв?ткою-Основ'яненком), в Шевченков?й св?домост?, а тод? й творчост?, перетворю?ться на образ Укра?ни як генератора власного нац?онального буття й еп?центра локально? цив?л?зац??. Укра?на Шевченка -- це, за п. Оксаною, образ "втраченого раю", який опису?ться хронотопом "садка вишневого коло хати", це "кра?на дитинства ?, водночас, потойб?чного, позасв?тнього блаженства, кра?на, де душа "у себе вдома", у в?чн?й тепер?шност?". 
    10. 

  10. Оксана знаходить ? розвива? показн? культурницьк? паралел?: Шевченко -- К'?ркегор, Шевченко -- Бодлер та "проклят? поети", Шевченко -- Дант. Остання ц?кава як образами пекла ("Гайдамаки" розглядаються як м?ф укра?нського нац?онального пекла ? пор?внюються з першою частиною "Божественно? комед??"), так ? вкрай промовистим пор?внянням Дантово? Беатр?че та Оксани Коваленко, в яку був закоханий Шевченко у молод? роки. 
    11. 

  11. Пан? Оксана у неспод?ваному план? розвива? й затягану радянським шевченкознавством тему Шевченка-Кобзаря, Шевченка-пророка. Архетип "кобзаря" або м?фолог?чного наратора -- речника колективного несв?домого -- в?дпов?да? постат? маг?чного Поета-жреця -- посередника м?ж Землею та Небесами, м?ж ?сторичним минулим, сучасним та майбутн?м. Ц?каво, що, розр?зняючи Шевченка-поета та Шевченка-художника, Оксана першого пов'язу? з дискурсом укра?нськост? та розгляда? його як Перв?сного Шамана, як "дем?урга нац?онального м?фолог?чного космосу", другий же ?сну? в загально?мперському культурному дискурс? як "модний художник" -- талановитий та перспективний рем?сник. Проте, на ?? думку, тут нема? н?яко? внутр?шньо? роздво?ност? митця. 
    12. 

  12. Шевченко як Homo Ludens. Ц?кавий ? маловисв?тлений радянським шевченкознавством (через морально-?деолог?чн? забобони) аспект життя та творчост? поета -- це мотив гри та ?грово? змагальност? (наприклад, "Дармограй" -- це не ст?льки псевдон?м, ск?льки маска Шевченка або ? його alter ego -- "темний б?к душ?"). На ц?й тем? досл?дниця, сама яскрава постать та головна геро?ня власноствореного м?фу, розум??ться дуже добре -- тут ма?мо гарний приклад, як власний практичний досв?д значно поглиблю? теоретичн? розшуки. 
    13. 

  13. Шевченко-"соборник". Ким т?льки не доводилося бути Шевченку п?сля смерт? -- ? речником нац?онал?зму, ? сп?вцем "с?м'? вольн?й, нов?й", ? попередником комун?зму, ? апостолом "миру й любов?", й ?деологом м?л?таризму та тотально? в?йни, ? фундатором (арха?чним "батьком") укра?нсько? нац??, ? "найнародн?шим ?з народних", ? есхатолог?чним пророком. Оксана придумала ще одну ?постась: Шевченко як перший ?деолог укра?нсько? соборност?. ? для не? нема? принципового значення, що на Заход? -- в Австр?йськ?й Укра?н? -- побувати поету за життя так ? не судилось. 
    14. 

  14. Все, що в книз? торка?ться теми Рос??, Рос?йсько? ?мпер??, Московського царства, метаф?зики "русского духа" та "русской идеи" пода?ться Авторкою у традиц?йному для сучасно? (й не лише сучасно?) укра?нсько? ?нтел?гентсько? св?домост? (л?берально? за сво?м походженням) р?зко негативному ракурс? (характерне в цьому в?дношенн? Оксанине посилання на марк?за де Кюст?на). Тут ? й про "хворобу рос?йського духа, ув'язненого ?мпер??ю", й про м?фологему "Петербург -- ?мпер?я -- ?нфернальне зло" ? про всяке таке ?нше. Метаф?зична Рос?я разгляда?ться нею як вт?лення абсолютного зла, як образ земного Пекла. Сл?д зазначити, що вперше цей образ був синтезований саме Шевченком ? що в його основ? лежать ман?хейськ?, житт?заперечлив? ?нту?ц??. 
    15. 

  15. На жаль, через ?сторичн? та пол?тичн? обставини в укра?нському ?нтел?гентському середовищ? не склалося адекватного розум?ння теми рос?йського есхатолог?зму й мес?ан?зму, рос?йського уявлення про "катехон" чи "нин? утримуючого" (2 Фес. 2, 7), "останн? царство" й доктрину (точн?ше, середньов?чне пророцтво) "Москва -- Трет?й Рим" та ?? трансформац?ю у XVIII--XIX стол?ттях. Проте, дуже нечасто трапля?ться розум?ння вс?х оцих тем ? в рос?йськ?й ?нтел?гентськ?й св?домост? (нав?ть в середовищ? сучасно? опозиц??, а також р?зноман?тних консерватор?в, "почвенник?в", "патр?от?в"). Московське царство та Рос?йська ?мпер?я -- це "две больших разницы" (шкода, що укра?нська ?нтел?гентська св?дом?сть, у т.ч. ? п. Оксана, ?х не розр?зняють): криза Рос?йсько? ?мпер?? -- це насл?док "обуржуазення", втрати есхатолог?чного вим?ру ?сторичного буття, це деградац?я мес?анського ?деалу, це "випадання" ?з сакрального часу в профанний св?т. (Питання без однозначно? в?дпов?д?: А чи не щось под?бне сталося рок?в на 150 ран?ше ?з Запор?зькою С?ччю?) А взагал?, "образи Рос??" в досл?дженн? п. Оксани -- це просто смертн? жахи! 
    16. 

  16. Ще б?льше суму виклика? авторське розум?ння (точн?ше, тлумачення п. Оксаною Шевченкового розум?ння) православ'я як цив?л?зац?йного фактору та цив?л?зац?йно-творчо? рол? В?зант?? у св?тов?й ?стор??. 
    17. 

  17. Оксана не зада?ться головним ф?лософським питанням: а чи ? якась понад-м?с?я в ?снуванн? укра?нського народу як окремого та самодостатнього? Чи був якийсь смисл у титан?чному акт? нац?онального креац?он?зму Шевченка? А якщо укра?нц? залишилися б "малоросами" -- "южной ветвью "общерусского" племени" (як кубанськ? чорноморськ? козаки, прим?ром)? Для яко? вищо? м?с?? нам треба було ставати укра?нцями? 
    18. 

  18. Немало заперечень може викликати й трактування досл?дницею постат? та творчост? Гоголя. Проте, п. Оксана ц?каво сп?вставля? Шевченк?в та Гогол?в образи ?мпер??: у "Сн?" першого соц?ально-державна ??рарх?я вибудову?ться згори вниз (вектор руху -- насильство "в?д царя"), тод? як у "Выбранных местах из переписки с друзьями" другого ця ??рарх?я буду?ться знизу вгору (вектор руху -- любов "до царя"). Додамо в?д Себе, що Гоголь, який у дитинств? втратив батька, образ "Золотого В?ку" та ?деального майбутнього розум?? як патр?архальне сусп?льство, у той час, коли Шевченко, що залишився в дитинств? без матер?, розгляда? ?деальний стан як матр?архат. 
    19. 

  19. Спостер?га?мо ц?кавий (хоча й не безперечний) поворот Оксанино? досл?дницько? думки, коли творч?сть та постать поета вона розгляда? всередин? так званого "Петербургского текста русской литературы". Образ Петербурга, надм?рно демон?зований Пушк?ним в "Медном всаднике" та Гоголем в "Петербургских повестях", переводиться Шевченком з високого в парод?йно-знижений ряд: його Петербург, наприклад, в поем? "Сон", в?дверто гротесковий, жалюг?дний та дегеро?зований -- не Диявол-Космократор, а вертепний чорт. Якби, як на п. Оксану, образ Шевченкового Петербурга був пом?чений рос?йською л?тературою, в?н пок?нчив би з ?? "петербурзьким текстом", не залишаючи шанс?в на появу ан? Петербургу Досто?вського, ан? Петербургу Андр?я Б?лого, Ахматово? чи Мандельштама. Проте, ?деолог?я Петра I, що заклала п?двалини метаф?зики Рос?йсько? ?мпер?? аж до 1917 року ? речником яко? був Феофан Прокопович, не виключала повн?стю сакральний та пров?денц?йний вим?р: Петербург сп?вв?дносився з? "старим" ?мперським Римом (? з давньоруським Новгородом теж), ? хоч в?н "прорубав в?кно" у реально-?сторичний час та став генератором секуляризовано? культури, але не поривав зв'язк?в з есхатолог?чним розум?нням св?тово? ?стор??. Тому й "Петербургский текст русской литературы" виходить з уявлення про метаф?зичниу, нав?ть апокал?птичну роль цього м?ста в сакральн?й ?стор??, у той час, коли п. Забужко виходить з позитив?ського розум?ння державност? взагал? як "держави для загального блага". Образ Петербурга в Шевченков?й творчост? хоч ? надто демон?зу?ться, але випада? з? створено? ним м?фолог?чно? картини св?ту, тому й нема? великих п?дстав говорити про можлив?сть його серйозного впливу на рос?йський м?ф "Града Святаго Петра". 
    20. 

  20. Проблема контр-?дентиф?кац??. Ц?каво, що Шевченко почав писати укра?нською мовою (та й взагал? -- почав) саме в Петербурз?. Чи вдався б в?н до в?ршеписання, живучи все життя на Укра?н?? Гоголь про Укра?ну теж почав писати в Петербурз?. Живучи на Укра?н?, в?н написав "Ганса Кюхельгартена". Взагал?, образи Укра?ни, що створили Шевченко, Гоголь та багато ?нших митц?в укра?нського походження, як? довгий час жили поза Укра?ною, -- це пост?йне контрастне сп?вставлення, це безперервний внутр?шн?й д?алог укра?нського та рос?йського начала -- майже як у Семена Д?вовича в "Разговоре Великороссии с Малороссиею" (1762). Витвору сучасно? нац?онально? ?дентичност? укра?нц? зобов'язан? перш за все Рос?йськ?й ?мпер?? та СРСР, бо вони були "факторами контрасту". ? Шевченко це першим зрозум?в та реал?зував. 
    21. 

  21. Розглядаючи проблему виток?в романтично? ?стор?ософ?? Шевченка, п. Оксана заперечу? ?? ?манентний розвиток, а також ставить ?? у надм?рну залежн?сть в?д польського романтизму -- в цьому вона, як зда?ться, йде тим самим шляхом, що й класична укра?нофобська думка. Так рос?йський ем?грантський ?сторик "друго? хвил?" Н?колай Ульянов в сво?й в?дом?й монограф?? "Происхождение украинского сепаратизма" (1966; 1995) пише про феномен укра?нського романтизму таке: "Существует марокканская легенда, согласно которой все мужское еврейское население было истреблено, однажды, арабами. Тогда жены убитых попросили позволения посетить могилы мужей. Им это было разрешено. Посидев на кладбище, они забеременели от покойников и таким путем продолжили еврейскую народность в Марокко. Украинский национализм XIX века также получил жизнь не от живого, а от мертвого -- от кобзарских "дум", легенд, летописей и, прежде всего, -- от "Истории Русов"". 
    22. 

  22. Ще цитата з того ж автора: "Замечено, что украинские подделки порождены не любовью к поэзии и не страстью к стилизации. Это не то, что "Оссиан" Макферсона или "Песни западных славян" Мериме. Они преследуют политические цели. Сфабрикованы они теми же кругами, которые фабриковали фальшивые документы из истории казачества, сочиняли исторические легенды, включали их в летописи казацкие и создали "Историю Русов". Весьма возможно, что некоторые песни были подделаны в оправдание и подкрепление соответствующих страниц "Истории Русов"". Взагал?, для розум?ння теми "Шевченко й метаф?зика рос?йсько? державно? ?де?", "Шевченко та державно-нац?ональна ?дентичн?сть укра?нц?в" бува? непогано почитати класик?в укра?нофоб??... 
    23. 

  23. Забужко та "заложн? мерц?". Дуже ц?кавою авторською розробкою ? ?де? про "заложних мерц?в", як?, на жаль, не концептуал?зован?. На жаль п. Авторка докладно не поясню? у сво?й прац? само? проблеми з "заложниками". (Оск?льки ця тема не ? загальнов?домою, вкажемо найб?льш в?дом? прац? з не?: Зеленин Д.К. Очерки русской мифологии. Выпуск первый: Умершие неестественною смертью и русалки. Пг., 1916; В?н же. Древнерусский языческий культ "заложных" покойников. Пг., 1917.) Отже, "заложники" -- це люди, що вмерли неприродн?м чином (тобто, не в?д старост?) -- вбит?, самогубц? та т.?н. Вони н?би доживають п?сля смерт? терм?н, що був даний ?м при народженн?. "Заложники" живуть у л?с?, у пол?, у вод?, нав?ть серед людей ? вс?ляко шкодять живим, тому в ?хн? домовини ?нколи забивали осиков? коли. Наруга над могилою "заложника" не розглядалась як великий злочин (на в?дм?ну од осквернення могили природньо померло? людини), бо вважалося, що з моменту сво?? неприродньо? смерт? "заложники" знаходяться у повному розпорядженн? нечисто? сили. Так найв?дом?ший "заложний мрець" з сучасних -- це Лен?н. Отже, п. Оксана виводить укра?нську архетипову пару "Золотого В?ку" -- "заложних мерц?в" у чеканн? Страшного Суду -- це "козак у могил?" та "д?воча душа-пташка", що летить до Бога. Архетипи сучасного -- це "москаль" та скривджена ним "покритка". В "Останню (тобто, "Судню") годину" можна чекати й "Воскрес?ння нац??", яке розум??ться як поновлення феномену козацтва, як "де-москал?зац?я" укра?нських мужчин. Саме за допомогою поетового Слова "заложн? мерц?" можуть не лише преобразити дегеро?зовану сучасн?ть, але й утворити нове "боголюдство". Тут виника? й ц?кава паралель до Соф?олог?? (чи "Соф??-соф??") Володимира Соловйова... 
    24. 

    Навколо... 
    

  24. Взагал?, улюблен? теми п. Оксани -- фем?н?стичн?. Але зараз, зда?ться, ус?м зрозум?ло -- хто так? сучасн? фем?н?стки ? як вони називалися у добу Середньов?ччя та Контрреформац??, а також -- що саме ?х чекало тод? за отой ?хн?й "фем?н?зм". Гоголь так прояснював цю проблематику: "У нас в Киеве все бабы, которые сидят на базаре, -- все ведьмы". Ц?каво ?? розвива? щодо розбира?мо? Авторки й Г. Грабович у статт? "Кохання з в?дьмами" ("Критика". No 4. 1998)... 
    25. 

  25. Оксанина книга про Шевченка продовжу? (хоч ? в ?ншому жанр?) наскр?зну тему ?? попереднього бестселеру "Польов? досл?дження з укра?нського сексу" (1996) та науково? монограф?? "Ф?лософ?я укра?нсько? ?де? та ?вропейський контекст: Франк?вський пер?од" (1992) -- тему чолов?чо? неповноц?нност? -- "родового прокльону укра?нського мужчини п?д ?мпер??ю". 
    26. 

  26. Ц?кавим чином ?мперськ? мотиви розвиваються дал? в останньому Оксаниному есе про ?? знайомство з Й. Бродським "Прощання з ?мпер??ю: к?лька штрих?в до одного портрета": колон?зована кра?на (Укра?на, прим?ром) завжди позбавлена чолов?чого начала, а ?? "ж?ноцтво" проявля?ться лише в ?постас? згвалтовано? покритки-"хохлушки". Справжн? чолов?че начало в так?й ситуац?? можливе лише в образ? "москаля-насильника" -- "Ал?кс?я Н?красова, Л?он?да Андр??ва, ?са? Солжен?цина" або ж ? самого поета -- Нобел?вського лауреата. 
    27. 

  27. Жаль, що поза досл?дницьким поглядом залишилася тема "Шевченко ? гнозис", тема Шевченкового романтизму в контекст? традиц?йно? метаф?зики. Шкода, що п. Оксана не стала розвивати шевченкознавч? ?нтенц?? Д. Донцова, як? мають на уваз? перш за все м?л?тарно-?н?циатичний (кшатр?йський) аспект творчост? Шевченка як "поета козацького панства", "бояна укра?нського лицарства", "козака ?з м?льйона свинопас?в"... 
    28. 

  28. В укра?нськ?й культур? та ?стор?? було мало метаф?зично грамотних людей. Шевченко, як зда?ться, один з небагатьох. В Оксанин?й прац? зроблений важливий крок до висв?тлення важливих аспект?в його метаф?зики. Але "йти ще довго" -- для адекватного досл?дження у ц?й галуз? треба залучати трохи ?нш? контексти, н?ж це робить п. Забужко, та мати трохи ?нший св?тогляд, н?ж вона ма?... 
    29. 

    Поза... 
    

  29. Будда -- Козак Мамай -- Шевченко. Укра?нськ? ар?ософи доводять, що Козак Мамай з популярно? в минулому серед укра?нц?в народно? картини -- то ? трансформований образ Будди (про це н?би-то св?дчить спор?днен?сть ?хн?х поз, антрополог?чних рис та в?дображення на обличчях стану Н?рвани). Якщо проанал?зувати ?конограф?ю народного почитання Шевченка у друг?й половин? XIX -- на початку XX стол?ття, то ста? очевидним, що в укра?нських хатах зам?сть "Козака Мамая" з'являються портрети поета, на яких його образ корелю? ? з образом Мамая, ? з образом Будди одночасно. 
    30. 

  30. Лен?н -- Шевченко. Якщо розглянути типи радянсько? ?конограф?? образу Шевченка, то не можна не пом?тити, що в?н в?дтворювався за каноном лен?н?ани. В радянському мистецтв? ?конограф?чна шевченк?ана пом?тно корелю? з ?конограф?чною лен?н?аною (часто аж до прямих паралел?зм?в та цитац?й у сюжетах, композиц??, позах, виразах обличчя, в?дсутност? ч?тко виражено? прямо? перспективи, у соц?ально-пол?тичному забарвленн? та т.?н.). Отже, Шевченко радянський -- це етно-рег?ональний р?зновид образу Лен?а. 
    31. 

  31. Взагал?, як зда?ться, найкраще, духовно адекватне ?конограф?чне вт?лення образу Поета -- це його "Автопортрет з? св?чкою", пройнятий м?стичними ?нту?ц?ями та ледь не апокриф?чним забарвленням. 
    32. 

  32. Книжка дуже ц?нна ще й тим, що висв?тлю? теми подальших можливих навколошевченк?вських роздум?в, як? п. Оксана об?йшла сво?ю увагою. Жаль, що поза досл?дницьким поглядом залишилася тема "Шевченко ? гнозис". Шевченко -- один з найб?льш ц?кавих у св?тов?й л?тератур? автор?в, чия творч?сть пронизана апокриф?чними мотивами. Мотив "Нового неба й Ново? земл?" (або "земл? ново? ? св?ту веселого") мотив "преображення св?ту", мотив "Золотого В?ку", мотив тотально? в?йни та кшатр?йсько? ?н?ц?ац?? -- наст?льки характерн? для Шевченково? творчост?, що ?х не можна оминати. Апокриф?чна "с?м'я вольна, нова" у Шевченка можлива лише п?сля того, як на землю з?йде "караючий ? розд?ляючий, привертаючий лад Бог". 
    33. 

  33. Ц?каво було б за допомогою структурного та компаратив?ського анал?зу виявити та простежити шляхи "трансляц??" гнозису та гностичних ?нту?ц?й в Шевченков?й поез??. Зда?ться, що тут дуже до д?ла був би анал?з зв'язку Шевченких мотив?в через народно-поетичну творч?сть та "народне православ'я" з богом?льскою ?ресью та апокрифами. 
    34. 

  34. Ми би ще (на Оксаниному м?сц?) написали розд?л: "Шевченко в контекст? традиц?йно? метаф?зики". Чи можна вважати Шевченка нос??м яко?сь окремо? традиц?? чи "?нтегрально? Традиц??" (в розум?нн? Рене Генона)? А може в?н -- "?нту?тивний традиц?онал?ст"? 
    35. 

    Clausula 
    

  35. Clausula I: П?сля прочитання останньо? книги п. Оксани Забужко Ми зрозум?ли, що ?стор?я укра?нсько? л?тератури як наука, а особливо спроба ?? ф?лософського осмислення -- це м?ф про Перв?сного Шамана та коментар? до цього м?фу. 
    36. 

  36. Clausula II: Фактично Оксана витворила св?й власний культ Шевченка ? стала в ньому Верховною жрицею. 
    37. 

  37. Clausula III: За ус?х можливих претенз?й, книга Оксани Забужко про Тараса Шевченка явно не в?дноситься до розряду тих твор?в про великих людей, п?сля яких останн? перевертаються у сво?х домовинах. 



Популярность: 12, Last-modified: Wed, 24 Feb 1999 05:30:35 GMT