<"Укра?нський Виб?р" [Москва]. 1997. Травень-червень. No 5-6.>
Андр?й М. Окара
ЗАПИСКИ КИ?ВСЬКО? ДОКТОРА ФАУСТА
Забужко Оксана.
Польов? досл?дження з укра?нського сексу. Роман. -- Киев: "Згода", 1996. -- 142 с.Досить дивне виника? враження, коли пишеш про книгу, яку, зна?ш точно, мало кому з читач?в ц??? зам?тки доведеться не те щоб прочитати, а ? на оч? побачити. "Польов? досл?дження з укра?нського сексу" минулого року стали чи не першим (у сучасному розум?нн?) укра?нським бестселером -- книга ки?всько? поетеси та ?сторика ф?лософ?? Оксани Забужко (?й належить також наукова праця "Ф?лософ?я укра?нсько? ?де? та ?вропейський контекст") водночас зробила ?? популярною не лише у кол? вишукано? ?нтел?гентсько? публ?ки, але й серед широких читацьких мас. До реч?, дуже характерна для сучасного постмодернового мистецтва тенденц?я на зближення масово? культури з ?нтелектуальними претенз?ями.
Середньостатистичний рос?йськомовний читач з традиц?йною байдуж?стю ставиться до укра?нсько? л?тератури, у як?й його знання, як правило, обмежуються ?менем Т. Шевченка, у кращому випадку -- ще й Лес? Укра?нки, ?. Франка та О. Довженка (мало хто зна?, що останн?й не лише ф?льми зн?мав). А проте укра?нська л?тература при вс?й сво?й мовн?й близькост? до рос?йсько? надзвичайно далека в?д не? типолог?чно -- у н?й панують зовс?м ?нш?, н?ж у рос?йськ?й, мотиви та св?тов?дчуття. У н?й представлений ?нший погляд на св?т
.За радянсько? епохи укра?нська л?тература була другою за обсягом (за к?льк?стю письменник?в та читач?в) п?сля рос?йсько? серед радянських л?тератур, ?снувала у стан? деяко? внутр?шньо? самодостатност? -- пор?вняно мало ?? було представлено у московських "товстих" журналах, Л?тературний ?нститут ?м. Горького в ?? ?стор?? займа? куди менше м?сця, н?ж, скаж?мо, в л?тературах Дагестану. Тому укра?нська поез?я ? проза 1960--1980-х рок?в в особ? таких неординарних та видатних автор?в, як Л?на Костенко, Василь Симоненко, Микола В?нграновський, Павло Мовчан, ?рина Жиленко, Василь Стус, Олесь Гончар, Павло Загребельний та ?н. в?дом? у Рос?? менше, н?ж, наприклад, представники ?нших так званих "нац?ональних" л?тератур -- Й. Друце, В. Биков, А. Адамович, С. Алекс??вич, Ч. Айтматов, К. Кул??в, Н. Думбадзе, Р. Гамзатов. Може бути, рос?йськомовним читачам в?дом? Борис Ол?йник та В?тал?й Коротич, та й то не як поети, а один -- як автор публ?цистичного бестселера "Два роки в Кремл?" -- книжки проклять на адресу Горбачова, другий -- як головний редактор "Огонька" час?в того ж Горбачова.
"Польов? досл?дження..." в ц?лому можна сприймати як фем?н?стичний роман. Але тут нема? того чолов?коненависництва, притаманного класичному фем?н?зму. Це -- екзистенц?йна б?ограф?я чи то геро?н?, чи то авторки: текст явля? собою пот?к св?домост? тридцяти з лишком- р?чно? ж?нки, куди час од часу впл?та?ться то рос?йська "матушка", то американський сленг, то вишукана укра?нська л?тературна мова, то власн? в?рш?. (До реч?, чи не вперше за ?стор?ю укра?нського
слова друкованим способом в?дтворю?ться великоруська експресивна лексика -- враження надзвичайне, приблизно таке, як рок?в с?м тому в?д "одкровень" Ед?чки Л?монова).Фабула "сексуально? одисе?" окреслена не дуже ч?тко ? склада?ться з еротичних пригод та деяких ?нших "перипет?й". Од банального "ж?ночого" роману або в?д популярно? ще донедавна "чорнухи" цей роман р?зниться стрункою системою авторських емоц?й та рефлекс?й, котр? якраз ? ? головним орган?зуючим началом тексту. Тим б?льше, головна тема роману не ж?ноча, а чолов?ча -- почуття духовно?, душевно? та ?нтелектуально? незадоволеност? од сп?лкування з сильною половиною людства. Надсв?дома, майже метаф?зична ?мпотенц?я сучасного укра?нського чолов?ка -- ось що доводить до розпачу ? саму Оксану, ? ?? л?тературну alter ego.
Геро?ня роману -- ?нтелектуалка, особист?сть незалежна, самодостатня, здатна, так би мовити, до внутр?шнього самостояння. Вона (як ? сама Оксана) безперервно курсу? пом?ж Ки?вом та Нью-Йорком, чита? лекц?? в американських ун?верситетах, в?дв?ду? науков? конференц??, "тусу?ться", що назива?ться, з американською л?тературною та ?нтелектуальною богемою.
У сучасн?й "ж?ноч?й" проз? фем?н?стсько? ор??нтац?? присутн?й дуже показовий для сьогодення мотив -- ж?нка не те щоб хоче стати чолов?ком-творцем, вона змушена ним стати. Ж?нка шука? г?дного духовного та ?нтелектуального партнера, але вс? пошуки марн? -- ?? оточують суц?льн? ?мпотенти (в духовному та ?нтелектуальному в?дношенн?, зв?сно). Геро?ня Оксаниного роману ще й поетеса -- вона пропуска? через власну емоц?йну уяву радянську д?йсн?сть останн?х десятир?ч. Можливо, тому вона приречена не т?льки на психолог?чну самотн?сть, але й на самотн?сть екзистенц?йну.
Як?сь н?кчемн? та слабосил? укра?нськ? чолов?ки-?нтел?генти, як-от приятель геро?н? -- невдаха-художник, що ч?пля?ться до не? з ман?акальною ?де?ю: "От в?зьму й зроблю тоб? дитинку, чу?ш? синочка" (С. 28), вихован? у рабському дус?, з комплексом нац?онально? та соц?ально? неповноц?нност?, не в змоз? задовольнити вишукан? претенз?? геро?н?, та й просто стати принаймн? г?дними сп?врозмовниками. З ?ншого боку, геро?н? на сюжетному шляху пост?йно трапляються чолов?ки з найнижчо? касти -- жлоби, укра?нський р?зновид homo soveticus, що й розмовляють виключно рос?йською (точн?ше -- на плебейському суржику)
, ? н?якою проблематикою не завантажен? (згвалтувати, правда, можуть, нав?ть по телефону), ? взагал? -- життям задоволен? "на вс? сто". У сучасних дамських романах ?деальний герой -- це модерн?зований образ принца на б?лому кон? (або "Мерседес?"), в якого в?дсутн? будь-як? рефлекс??, окр?м г?пертрофовано? чутт?вост?. Зовс?м ?нше зустр?ча?мо в Оксаниному роман?: св?дом?стю головно? геро?н? волод?ють не просто сильн? й мужн? чолов?ки, готов? до к?нця боротися з реальним та метаф?зичним злом, вони ще мають ? духовний вим?р -- щось на зразок дисидент?в та пол?тв'язн?в: "Марченко, Стус, Попадюк... молод? й красив?, не набагато й старш? за тебе буйночуб? хлопц?, ти мр?яла про них, як ровесниц? про к?ноактор?в, ось в?н вийде на волю, пошрамований ? мужн?й, ? ми зустр?немось, -- т?льки вони н?коли не виходили... Вирватись не було куди, скр?зь були комсомольськ? збори, пол?тзаняття й чужа мова..." (С. 129).Отже, укра?нськ? чолов?ки в ?нтерпретац?? Оксани -- твор?ння у сво?й б?льшост? неповноц?нн?. Шлях виродження укра?нського мужчини -- в?д гордого та волелюбного козака-запорожця до радянського прапорщика (сержанта, старшини, кап?тана) -- ревного служаки. "В рабств? народ вироджу?ться... -- виживання скоро п?дм?ня? собою життя, оберта?ться виродженням..." (С. 82).
Перебуваючи якось в ?зра?л? (на чергов?й науков?й конференц??, зв?сно), геро?ня десь на вулиц? зверта? увагу на ?зра?льських солдат?в: висок?, струнк?, як на п?дб?р, -- "м?фолог?чн? велетн?... мов сама земля ожила й заходила в р?ст, ах як? мужики, бенкет для зору! -- в Сх?дн?й ?вроп? п?ди-но пошукай таких розк?шних бардадим?в сем?тського типу, -- н?би там, серед на вохру випалених безводних пагорб?в, ? дал? тривала, н?коли не перериваючись, б?бл?йна ?стор?я... Але в них -- в них усе-таки ? випален? до вохряно? жовтизни пагорби, на яких трива? ?стор?я: хто скаже мен?, де наш ?русалим, де його шукати?" (С. 83).
Симптоматично, що про це пише ж?нка -- все ж таки слов'янська цив?л?зац?я ма? матримон?альний характер -- усе в н?й трима?ться на ж?нках. Нав?ть у класичн?й укра?нськ?й л?тератур? чи не ?диним чолов?ком доводиться вважати слабку та хворобливу Лесю Укра?нку. Не хот?лося б пор?внювати Оксану з Лесею, але сучасна ситуац?я дещо схожа з ситуац??ю початку XX стол?ття: укра?нський народ виходить з "?гипетського полону" -- полону бездержавност?, з комплексом нац?онально? неповноц?нност?, з загубленою культурою та забутою мовою.
У роман? присутн? й традиц?йн? для укра?нсько? нац?онально? самосв?домост? мотиви самобичування ? трохи не мазох?зму -- авторськ? жал? з приводу непрочитаност? укра?нсько? л?тератури, з приводу нереал?зованост? у цив?л?зац?йному процес? укра?нського народу (його "не?сторичност?", якщо за Гегелем). Оксана голосом сво?? геро?н? з?зна?ться, що якби вона писала, наприклад, рос?йською або англ?йською, не валялися б роками ?? книжки на полицях ки?вських книгарень. Зразу б ? слава, ? грош?... К?лька Оксаниних в?рш?в, перекладених англ?йською ? надрукованих в якомусь заштатному пров?нц?йному американському журнал?, одразу потрапляють до сол?дно? американсько? ж "Антолог?? св?тово? ж?ночо? поез?? ХХ-го стол?ття". Укра?нський письменник -- це не просто той, хто пише укра?нською мовою. Це -- св?домий виб?р л?тературно? дол?, сво?р?дне л?тературне подвижництво, самозречення. "Укра?нський виб?р -- це виб?р м?ж небуттям ? буттям, яке вбива?, ? ц?ла л?тература наша горопашна -- лиш зойк приваленого балкою в обрушен?м землетрусом дом?: я тут! я ще живий! -- та ба, рятувальн? команди щось довго дляються, а самому -- як його викопа?шся?" (С. 46). Цив?л?зований св?т до сих п?р не зна? не те що л?тератури укра?нсько?, а й взагал? тако? кра?ни, такого народу. Та якось не дуже ? хоче знати. Американськ? сп?врозмовники запитують в геро?н?: "Where are you from?" -- "Ukraine", -- "Where is that?" (С. 35).
Одначе, п?сля сво?х багатостраждальних блукань по пеклу радянського життя к?нця 1970-х -- початку 1980-х, геро?ня в?ч-на-в?ч зустр?ча?ться не з чолов?ком-лицарем ? не з еп?чним геро?м-дисидентом, а, наче той бергман?вський лицар з "Сьомо? печат?", -- з Дияволом. Зам?сть Бога -- володар пекла. Екзистенц?йний досв?д ки?всько? доктора Фауста не дав ?й можливост? вирватися ?з зачарованного кола, не дав ?й н? в?ри, н? над??, н? справжньо? любов?. Катарсису -- очищення, переходу на вищий р?вень буття -- не в?дбулося, м?стер?я не вдалася. От ? мандру? Оксанина геро?ня разом з самою Оксаною радянськими та пострадянськими пекельними колами...
У сучасн?й укра?нськ?й л?тератур? майже в?дсутня ориг?нальна розважальна белетристика. Основн? ?? теч?? п?дкреслено ел?тарн? -- це ? п?зньорадянська л?тература, що тяж?? до монументального стилю ? тому не впису?ться в сучасний л?тературний процес (О. Гончар, П. Загребельний), ? "химерна" проза ш?стдесятник?в -- укра?нський вар?ант "маг?чного" реал?зму (В. Шевчук, Ю. Покальчук), ? нарочито постмодернова творч?сть молодих письменник?в (Ю. Андрухович). Белетристика, тим паче ?нтелектуальна, передбача? певну традиц?ю. Про Оксану в якомусь смисл? можна казати як про родоначальницю цього жанру в укра?нськ?й л?тератур?, хоча, зда?ться, ?й добре в?дом? ? тексти Генр? М?ллера, ? Л?монова, ? численних французьких письменниць. Виявля?ться, будь-яка нац?ональна культура, що не ма? повноц?нного "нижнього поверху" -- масово? розважально? культури -- приречена на вмирання. Сво?ю високо?нтелектуальною книжкою Оксана ма? шанси створити ц?лий напрямок укра?номовних еп?гон?в та насл?дувач?в. Високому мистецтву до останн?х нема д?ла, але сучасн?й укра?нськ?й культур? в ус?й ?? р?зноман?тност? така "белетризац?я" може статися на користь.
...У 1798 роц? в Санкт-Петербурз? вийшло перше видання "Ене?ди" Котляревського, що поклало початок нов?й укра?нськ?й л?тератур? -- на народн?й мов?. До того часу укра?нська л?тература являла собою сукупн?сть бароккових текст?в, написаних ел?тарною книжною мовою ? нец?кавих широким народним масам. Тепер, п?сля виходу Оксанино? книжки -- майже через два стол?ття п?сля "Ене?ди", -- можна впевнено сказати, що новий етап в укра?нськ?й л?тератур? почався. Яким йому судилося бути, -- хто в?дпов?сть? Котляревський ген??м не був, але без нього був би неможливий ген?й Шевченка. Ц?каво, якого ген?я можна чекати тепер, п?сля появи роману Оксани Забужко?
Популярность: 4, Last-modified: Wed, 24 Feb 1999 05:27:03 GMT