Володимир Вiнниченко. Студент ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Уночi палало село. З неба злякано дивився вниз поблiдлий мiсяць i, ховаючись у хмари, тiкав i з жахом озирався назад, на полум'я. Дерева хитались i, вiд страху на©живши голi вiти, нiби силкувалися втекти; а вiтер гасав над полум'ям, зривав з його головнi, шпурляв ними в сусiднi хати, розкидав i лютував свавiльно й безпардонно. Побiля ж полум'я бiгали, метушились маленькi, безсилi люди, ламали руки i кричали до неба, до мiсяця, до полум'я. Кричали до Бога, до чорта, до людей. Полум'я ж росло, вiтер грався ним, мiсяць з жахом тiкав серед хмар, i не було порятунку нi вiд неба, нi вiд чорта, нi вiд людей. Мiсяць утiк, небо посiрiло, а коли зовсiм розвиднiлось, вiтер стомився, i вогонь лiниво, байдуже, нi крихти не вважаючи на людей, наче й не ©хнi хати вiн пожер, став погасати. Курiли чорнi, обгорiлi сволоки, балки; недогорiла солома курiла теж байдуже, лiниво, стомлено. А з того боку, де згорiла половина села, сходило сонце, весняне i радiсне. Наплювать йому на недогорiлi балки, на сiрi, чорнi обличчя, на дику тугу, на повислi руки маленьких людей! Воно собi умите, веселе, смiючись, плило з того боку, звiдки нiсся всю нiч вiтер, звiдки тiкали i хмари, i мiсяць. На непогорiлих же вулицях валялись вирятованi дiжки, скринi, кочерги, свитки: мiж ними плакали й вовтузились дiти, жiнки та дiди; мов задубiлi, стояли мужики з повислими руками, з скляними, недвижними поглядами, з опаленими бородами. Або, збившись докупи, без ладу махали руками, кричали, наче сподiваючись криком забити полум'я сво©х мук, свого одчаю i туги. Мiж ними сиротливо блукали собаки i, пiднiмаючи голови догори, жалiбно, страшно вили. Вили таким во╨м, наче вже бачили страшнi постатi голоду, нужди, хвороб, якi згра╨ю йшли на погорiле село. На собак з ненавистю i страхом кричали, вони пiдгортали хвости i знов, одiйшовши, пiднiмали голови й вили. Прив'язанi до тинiв корови та конi ревли, тупчились; дiти дрижали з холоду i плакали; хитались i голосили жiнки. А сонце велично, розкiшно плило собi, земля назустрiч кидала йому фiмiамом туманiв сво©х i нiжно дихала, як засоромлена коханка. Дерева заспоко©лись i тiльки часом здригувались голими вiтами, неначе згадуючи страхiття ночi. Але люди не могли заспоко©тись; вони ходили помiж почорнiлих хат, розкидали недогорiлу солому, диким поглядом озирали задимлену ру©ну i безсило схиляли голови на груди. Коло згорiлого трупа коняки i повалених стiн стояв дiд, без шапки, з пропаленою сорочкою, й мовчав. Вiтер несмiло, боязко гравсь його сивим чубом. Довго стояв дiд, потiм пiдвiв голову й дико, люто дивлячись у небо, заговорив: - Ну й усе?.. Чи ще мало? Га? Вiн розiдрав сорочку i випнув жовтi, кiстлявi, старi груди з жовто-сивим волосом на них. На губах йому стояла пiна, _в старих зморшках лежала сажа, полинялi очi блищали гострим, холодним свiтлом. - Як мало, то можна й ще!.. Ось-сьо, о... На нього дивились сусiди i йшли до нього. - Та схаменiться, дiду! Що ви кажете? Бог дав i взяв. - Взяв? - впився в сусiду страшним сво©м поглядом дiд: - За що взяв? - Людей винiть, дiду, люди виннi, а не Бог... - Де вони, тi люди? - повiв очима дiд навкруги. - Нема ©х тут, шукати треба, ходiм... Дiд не хотiв iти, але його повели туди, де стояли i кричали iншi. Дiд iшов, схиливши голову, i вiтер несмiло, винувато гладив i хилитав його сиве, розкудовчене волосся. - Студенти запалили!.. Вони!.. Не хто, як вони!..-кричав рудий, веснянкуватий Гаврило i, показуючи замазаною у сажу рукою до лiсу, грiзно тряс головою. - Я сама вчора двох бачила, сво©ми очима бачила ©х! - випнулась наперед Козубиха: - Iшли i дивились на Домахину хату. А з не© якраз i почалось. Вони!.. - Де вони, тi студенти? - раптом пролiзаючи до Домахи, глухо спитав дiд, i полинялi очi його дивились гостро i люто. - Де? - хитнула головою Домаха.Шукай ©х! Ти його пiйма╨ш. Там!.. - Де "там"? - У лiсi, у чорта в болотi... - У чорта? Де тi студенти, давай ©х сюди! Давай, я вимотаю ©м жили, я наточу кровi ©хньо© i буду гасить мою хату. Давай! - Жили ©м вимотать!! - летiв крик iз грудей, iз стиснених кулакiв, з затуманених очей. Летiв i нiсся до високого, спокiйно-радiсного неба з веселим, величним сонцем. I собаки пiднiмали голови до цього сонця, i страшно вили, i курилась чорна ру©на хат, наче простягаючи тонкi стовпи диму до царя природи. А цар природи весело смiявся. В кiнцi вулицi з'явився якийсь чоловiк. Вiн чогось озирався назад i поспiшав. Чоботи йому i свита були заляпанi, шапка одсунута назад, i з блiдого лоба капав пiт на худi щоки. Надiйшовши до розкиданих, скупчених дiжок, клункiв, до плачучих дiтей, вiн зменшив ходу й часами зупинявся. Потiм знов озирався назад i скорiше йшов уперед, дивлячись круг себе широкими, напруженими очима. I молоде, худе та блiде лице його наливалось чимсь схожим на крик i плач погорiлих людей. I щодалi йшов вiн, то все менше озирався назад i частiше зупинявся, розпитував i болячими великими очима дивився на дрижачих дiтей, на виючих собак, на шматки погорiлих, розкиданих дощок. А коли пiдiйшов до купи людей, що стояли й кричали, губи йому дрижали, й очi горiли. - Драстуйте! - хрипло поздоровкався вiн. Хтось сказав йому "драстуйте". - Чого ж ви ждете тепер? - дивлячись на всiх гарячими очима i лижучи сухi дрижачi губи, раптом голосно скрикнув вiн. Всi здивовано i замовкнувши подивились на нього. - А ти хто такий? - суворо спитав чийсь голос. - Хто я такий? - перепитав чоловiк i на мент зупинився. Здавалось, у грудях йому було щось таке велике, що не могло все зразу вистрибнути i, застрягнувши, здавило горло. А потiм воно, це велике, боляче стало вилiтать йому з грудей шматками слiв, шматками вогню, шматками гнiвно© муки. А вони вже не питали, хто такий вiн. - Голубчику наш! - плакав чийсь жiночий голос, а чоловiки шумно зiтхали й дивились кудись далеко, поперед себе. Вiд ру©ни ж здiймались спокiйно стовпики диму до ясного неба i вила недалеко собака. - Стражники ©дуть! - раптом хмуро хтось бовкнув. Всi заворушились, а чужий чоловiк враз замовк, швидко засунув праву руку в кишеню i озирнувся. В кiнцi вулицi на конях, то зупиняючись i, мабуть, щось питаючи у людей, ©хало тро╨ людей в сiрих одежах i з винтовками за плечима. - Бачте! - повернувся чоловiк до всiх.Ось приятелi вашi... Вони когось шукають тепера, ворога свого шукають.Чоловiк посмiхнувся. - Так оце вони?..виступив наперед дiд.Ще при©хали? Мало ©м нашого лиха?! I очi йому дивились люто й чекаюче. Конi, фиркаючи, пiдбiгли до самого гурту. Стражники, пiдбираючи поводи, пильно шукали чогось очима i, не здоровкаючись, мовчали. Чужий чоловiк важко дихав i дивився на них. Очi його зустрiлись з очима переднього стражника, i той в мент привстав на стремена i скрикнув: - Го! ╙... Тут!.. Ось! Два iншi стражники зразу повернули голови й подивились за його рукою. - Вiн? - Вiн, сукин син!.. Ану, марш за нами! Чужий чоловiк стояв i не рухався, права рука йому глибоко була засунена в кишеню. Люди то здивовано, то хмуро подивлялись на стражникiв, на чужого чоловiка, один на одного. Враз наперед виступив дiд. - Вам кого треба? Мене? Нате!.. Стрiляйте... I дiд виставив розхристанi груди, жовтi, як старий вiск. - Отойдi, д╨д, нам треба ось його... Ступай за нами. Чужий чоловiк повернувся до людей i глухо спитав: - Оддасте мене ©м? Серед гурту заворушились. Зачулось бурмотiння, а далi крики: - За що його забирають? Не дамо!.. Геть! Стражники хапливо й мовчки зняли з плiч винтовки й наставили проти гурту. Трохи затихло. - Дасте студента? Чи нi?.. Говорiть! - крикнув переднiй i гидко вилаявся, злiсно й з полегшенням. - Студента? Якого студента? У нас нема студентiв!.. Всi умить повернулись до чужого чоловiка i стали дивитись на нього. I лиця ©м зразу стали чужi, холоднi, з цiкавими, пильними очима. Стражники присунулись ближче. - Нi, браття, я таки студент. Вони мене шукають, я знаю,-глянув на стражникiв чужий чоловiк, i молоде лице його покрилось тiнню. - Студент? - повернувся до нього дiд i близько нахилився вперед.Ти студент?.. А ти ж що тут говорив? Що брехав тут? Лице чужого чоловiка спалахнуло: - Брехав? Я ? Так ви не вiрите менi? Так ви не вiрите мо©м сльозам? Ви ©м не вiрите? Ну, говорiть! Скажiть, кому вiрите! - Вовчi сльози! - буркнув хтось позаду. Чоловiк повернув туди голову. - А хто хати запалив? Очi чужому чоловiковi поширились. - Так то я запалив ©х?! _Я, що кров свою оддав би, щоб загасити ©х? Я, я?.. Та що ви, люди?! I ви вiрите? Вiн безпомiчно озирнувся, з одча╨м провiв поглядом по лицях: лиця хмуро, недовiрливо, вороже дивились на нього. - Та ви ж плакали тiльки що?! Ви ж... - Ну, довольно!-крикнув раптом переднiй стражник i натягнув поводи.Ступай за нами. Ми тобi покажемо сльози. - Гайда!.. Марш!.. Живо! I вiн вдарив коня в бiк. Чоловiк вмить вихопив праву руку з кишенi i виставив ©© наперед: в руцi блиснув на сонцi револьвер. Серед гурту пройшло шепотiння, а стражник раптом потягнув поводи до себе й закричав: - Ану, стрельни! Ану, стрельни тiльки! Чужий же чоловiк дрижачою лiвою рукою потер лоба, потiм, повернувшись до людей, з болючим непорозумiнням повiв по них очима й закричав: - Та не може, не може ж цього буть! Як ви можете не вiрить менi? Чим же доказать вам?.. Глядiть! Вiн пiднiс руку з револьвером до виска, вона злегка здригнулась, i револьвер блискав. В гуртi хтось ойкнув. - Глядiть: на ваших очах я прострiлю собi голову, щоб ви повiрили менi. Тодi повiрите? Повiрите, що не ворог я вам? - Брешеш, не застрелишся! Бий його, студента! - Не застрелюсь? - хрипко крикнув чоловiк, i лице йому враз стало блiдо-синiм. - Ви хочете, щоб я доказав вам? Хочете? Правда? Стражники про щось шепотiли мiж собою. Чоловiк безсило пустив руку i, важко дихаючи, поширеними, божевiльно-напруженими очима водив по гурту. - Та що ви його слуха╨те! - раптом стрепенувся дiд.Жили йому вимотать... Жили йому!!! - Стражникам його! Бреше! Розжалобить хоче!.. Бери його! I всi заворушились, але зараз же знов закам'янiли: чоловiк пiднiс руку до виска. Пiднiс i зупинився. - Брешу? - хриплим шепотом промовив вiн.-Брешу? I раптом очi йому стали дикими, круглими, рука задрижала, потiм застигла коло виска, здригнувся револьвер, i вмить вибухнув вистрiл. Чоловiк криво хитнув головою i сторчка упав лицем униз. Люди закам'янiли. Потiм схаменулись, з жахом кинулись до чоловiка: нахилялись до нього, пили очима його кров, що мiшалась з водою й брудом землi, одхилялись i стурбованi говорили, дивились в очi один одному i знову звертали сво© очi на чужого чоловiка. А вiд його, вiд кровi цього чужого чоловiка, вiд задубiлих рук його iшло ©м в душi гострим туманом те, чого вiн ждав вiд ©х: вони вже вiрили йому. Вiд чоловiка пiдвiвся й стражник. - Помер,з жалем хитнув вiн головою.Ну, щастя його! Серед людей пройшла похмура тиша. - Тобi б такого щастя! - глухо кинув хтось iззаду. - Голубчику наш!..схлипнуло з другого боку.Занапастили чоловiка! Небо було ясне, тихе, велично-спокiйне; а серед пожарища в брудi над трупом стояли люди з темними, хмурими лицями, з понуро-злiсними поглядами. - Я тобi покажу там,зазирнув через голови стражник.Ану, вийди сюди! Люди заворушились - мiж ними пролазила наперед сива голова дiда. - Де вони? Де? - гострим, скляним, божевiльним поглядом шукали дiдовi очi.Давай ©х сюди!! Це? - зупинився вiн на стражниковi, простягнувши жовтi кiстлявi руки, став насуватись на нього. - Одiйди, дiду!..стурбовано промовив, одсовуючись назад, стражник. - Це вони? - рiвно, не звертаючи на слова його уваги, сунувся дiд, i пальцi його скручувались i тяглись до стражника. - Дiду! - _крикнув стражник: - Одiйди, кажу!_ - Це вони?! - скрикнув дiд i скажено, дико стрибнув на стражника, впився йому в шию руками i, хитаючи головою, захрипiв. Стражник з жахом пручався, одбивався, а пручання це запалювало людям очi диким, лютим гнiвом. - Ага!.. Так його!.. Дай йому щастя того!.. Над гуртом збитих докупи людей стояв крик i рев. А по вулицi тiкали iншi два стражники, топчучи кiньми дiтей, клунки. I навздогiн ©м нiсся крик. З неба ж, широковеличного, ясного та чистого, радiсно дивилось на них сонце i смiялось.