Оцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 ?, ? - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 ?, ?  - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------



   ЗАСПIВ

   Бiй гримiв спереду, з бокiв i позаду. В ньому, як могли, металися люди,
технiка й покривало ночi; воно розпаханим скривавленим шматтям вiдривалося
од крайнеба, звивалось увись i знову, чадне, розпухле, смердюче, падало на
здиблену землю.
   Прорвалися нашi, прорвалися й нiмцi!
   Вогонь був таким, що в повiтрi снаряди стрiчалися з снарядами,  мiни  з
мiнами, гранати з гранатами. I тiльки "катюшi",  мов  жар-птицi  вiдплати,
мов шматки невiдкритих комет, мов провiсники грiзного суду  над  фашизмом,
непереможно проносили через усе небо сво? смертоносне ячання.
   Божеволiло залiзо, божеволiли конi i шаленiли люди.  Вiдблиски  вибухiв
спалахували в ?хнiх очах, у вiдблисках вибухiв темно маснiли калюжi кровi.
Танки iз землею зривали ??, налiтали на танки,  в  знавiснiлому  склiщеннi
виважували один  одного  вгору,  вмелювались  один  в  одного  бiснуванням
гусениць i вогню.
   Якщо на свiтi був бог вiйни, то вiн зараз  ступав  по  цьому  полi  бою
технiчними ногами i вiддирай небо вiд знiвечено? землi.
   На пагорбi пiд цiпами бою в жасi здригалося село.  Фантастичнi  сузiр'я
мiн вихоплювали i вихоплювали його з темряви, i здавалось, що хати  хотiли
кудись летiти, далеко-далеко вiд усiх страхiть вiйни... I вони летiли -  з
гнiздами лелек, з дитячими колисками, з недопитим життям.
   На цвинтарi од вибухiв раз по раз  здригалася  ветха,  казенного  стилю
церковиця. В нiй бiля царських врат простягав у  благаннi  до  Всевишнього
старечi руки застрiлений, смертю забутий панотець. Йому  по  старостi  лiт
вдавалося, що з-пiд землi втiкають бiблейськi  кити  i  що  вже  надходить
страшний суд. В церквi самi гасли свiчi i падали столiтнi боги.
   Ось заскрипiли повiспленi шашелями дверi, i панотiць у  жасi  поточився
назад. Але з папертi  входило  не  видiння  страшного  суду,  а  звичайнi,
змученi  дiвчатка  у  вiйськовiй  формi.  Зiгнутi,  закiптюженi,  обсипанi
землею, вони заносили в церкву тяжко поранених бiйцiв i клали ?х  поруч  з
богами. Ще не вийшовши з пекла бо?в, стогнучи;  командували  i  передавали
команди непритомнi, з широко вiдкритими очима во?ни, i мовчали  боги.  Але
панотець помiтив, що i в них поширшали очi.
   В церкву, як з кiнокадру, влетiв молодий русявочубий полковник. За його
плечима в багряному кипiннi ворушилась накидка неба.  Вiн  зупинився  бiля
правого притвору i невiдомо-в кого запитав:
   - Тут Марко Безсмертний?
   - Тут усi безсмертнi? - строго вiдповiв йому немолодий  во?н,  в  якого
груди i всi ордени були залитi кров'ю.
   - Так, вояче, - виструнчився полковник. - Тут усi безсмертнi.
   - Тiльки я один, грiшний, потихесеньку затесався сюди,  -  не  журячись
такою халепою, привiтно посмiхнувся бо?ць, рука якого була недбало вмотана
у верхню солдатську сорочку.
   - Чого ж ти грiшний? - не зрозумiв полковник, обережно  ступаючи  помiж
пораненими.
   - Бо штрафником  чогось  був,  словом,  прогрiшився.  -  Майже  щаслива
посмiшка грала на обличчi пораненого.
   - Тепер серед нас нема штрафникiв, - поправив його немолодий во?н. -  ?
одна сiм'я. Хто тебе сорочкою отак погано перев'язав?
   - А я сам, бо хiба настарчить медицина бинтiв на  нашi  руки  та  ноги?
-Вiн  пiдняв  поранену  руку  догори,  i  на  нiй  почала  розкручуватися,
розпростуватися сорочка, неначе кров бiйця вдихнула в не? життя.
   До полковника пiдiйшла дiвчина-пiдлiток з оберемком розплетених кiс.  В
?? сльозах тремтiли здрiбнiлi вiдблиски воскових  свiчок.  Дiвчина  ще  не
звикла до вiйни i оплакувала всiх безнадiйних, яких виносила з бою.
   - У мене Марко Безсмертний, - покусуючи губи? скорбно сказала вона.
   - Де вiн, Оксано? - стрепенувся полковник.
   - Ондечки, поруч з Георгi?м Побiдоносцем лежить. - Стояла у красi сво?х
кiс i сльозин, мов пшеничний колосок вечiрнiй росi.
   Вони  потихеньку  пiшли  в  глибину  церкви,  зупинились  iйеред  двома
во?нами: мальованим - небесним i пораненим  -  земним.  Навколо  небесного
во?на бiлiли  клубочки  хмар,  навколо  земного  -  темнiли  плями  нровi.
Полковник опустився на колiно, пильно,  з  жалем  поглянув  на  безкровне,
смагляве, з нерiвною пiдкiвкою вусiв обличчя солдата,  нахилив  голову  до
його нерухомих груздей i пошепки запитав дiвчину:
   - Живе?
   - Диха?, - нерiвною болiсною оборочкою взялися перепаленi дiвочi уста.
   Полковник пiдвiвся з пiдлоги.
   - Зараз же кладiть його на пiдводу - i в шпиталь.
   - Чи до?демо? - скривилась дiвчина, i з  двома  сльозинками  обiрвались
двi крихiтнi свiчечки.
   - До?дете! Iнакше не повертайся! - погрозою блиснули очi полковника.
   - ?сть не повертатися, - не те сказала, що думала, але полковник  i  не
помiтив цього.
   Через, якусь хвилину вiн  i  двi  пари  дiвочих  рук  бережно  виносили
Безсмертного у свiтання.
   Мiж цвинтарними вишнями й черешнями пряли вухами наполоханi конi, шкiра
тремтiла i перекочувалась по них. Лiлове лоша боязко притулилося до заднiх
нiг матерi i пiсля вибухiв попадало ?й головою у вим'я, з  якого  сочилось
молоко. Мати  зараз  трималася  спокiйнiше,  нiж  рослий  пiдручний  кiнь.
Легеньким iржанням вона, як могла, заспокоювала сво? дитя i  кусала  коня,
коли той, вивертаючи очi, звивався на диби.
   Усякi дива бувають iз пораненою  людиною,  навiть  коли  ??  життя  вже
трима?ться не знати на чому. У церквi бiля святих i богiв  нiчого  не  чув
Марко  Безсмертний,  а  тiльки-но  закрутились,  заскрипiли  колеса,   вiн
спочатку вiдчув темну розпарену спеку, i це його  повернуло  в  дитинство,
коли хворим лежав ,у парнотi розiмлiлого зерна, бо в тi часи у селi  зерно
було i хлiбом, i 'лiками... Еге ж, лежить вiн присмерком у хатi, а вулицею
на возi поверта?ться додому  його  дiд.  Над  ним  гримить  та  й  гримить
громовище, а дiдовi хоч би  що:  сидить  собi  на  сiнi  i  наспiву?  свою
улюблену пiсню:
   Он не знав козак, та й не знав Супрун,
   А як славоньки зажити,
   Гей зiбрав вiйсько славне запорозьке
   Та й пiшов вiн орду бити.
   "Чи не пiдтягнути я собi?" - дума? Безсмертний i тихенько при?дну? свiй
голос до дiдово? пiснi:
   Ой у недiлю рано-пораненьку
   Супрун iз ордою стявся...
   "I таки справдi вiн у недiлю з фашистською ордою стявся", -  дума?  про
себе Марко, перелiтаючи з дитинства в теперiшнi бо?.
   Оксана перелякано оглянулась. Майже нечутно зривалася, шелестiла  пiсня
на устах Безсмертного, як нечутно падали з воза на  дорогу  краплини  його
життя. Дiвчина заплакала, ?? сльози теж падали на дорогу i  розсiвалися  з
краплинами кровi бiйця. А Марко й ,далi спiвав, дарма що його пiсню  то  з
того, то з iншого боку глушили якiсь несамовитi громи i  дарма  що  ??  не
чули нi бiйцi, нi дiд, нi конi, нi союзники.
   "Чим же вiн снiва??" - з  жахом  думала  дiвчина,  знаючи,  як  гарячий
свинець покраяв i потрощив Безсмертного. Але  ось  пiсня  затихла.  Оксана
зупинила конi, нахилилась до Марка. Його серцю уже не вистачало  кровi,  i
воно зупинялось, стихало, мов пiсня.
   - Товаришу  Безсмертний,  товаришу  Безсмертний!  -  закричала  Оксана,
перелякано торкаючись руками його плечей. - Не вмирайте, будьте  настiльки
милостивi... Я повинна здати вас живим...
   - А я не в... мираю... Я в... видужую. Тiльки зерно пiдiгрiй... Холоне,
- не так почула, як вiдчула тиху вiдповiдь. Марко хотiв розплющити повiки,
але тепер для нього це було непосильною роботою. Вiд  усiх  його  намагань
лише легенько  здригнулись  перехрещенi  вi?.  Це  не  здивувало  його,  а
дивувало те, чого це дiд так  довго  ?здить  пiд  вiкнами,  а  в  двiр  не
в'?жджа?, i чого так страшно гримить громовиця, а дощ навiть не шелесне...
   Польовий армiйський шпиталь знаходився  пiд  землею,  а  на  землi,  як
обрубанi й необрубанi кряжi, лежали пораненi - для них не вистачало  мiсця
нi на операцiйних столах, нi  в  пiдземеллi  палат.  Посiрiлий,  злий  вiд
безсоння  i  втоми,   начальник   шпиталю   непривiтними   очима   зустрiв
новоприбулих i хрипко запитав Оксану:
   - Що, й досi порядку не зна?ш? Поранений не з  нашо?  армi?.  Везiть  у
свiй шпиталь.
   Дiвчина розгубилась, безнадiйно опустила руки, i сльози самi покотились
на шинелю.
   - Чого ревеш, недотепо!? - розсердився начальник шпиталю. - В ляльки  б
ще дома бавилась, а вона на фронт побiгла. Добровiльно ж пiшла?
   - Добровiльно, - винувато схлипнула дiвчина, притихла i враз не вона, а
слова ?? заридали: - Що ж я у той шпиталь довезу? Одне, тiло без  душi?  I
полковник Горюнов наказав  пiд  розписку  передати  вам,  -  безпорадно  i
вперто, мов колосок у росi, хилилась i випростувалась дiвоча постать.
   - Полковник Горюнов? - шанобливо перепитав начальник. -Хто ж цей бо?ць?
- кивнув на пiдводу.
   - Безсмертний.
   - Яке гарне прiзвище! - подобрiшали слова i обличчя начальника шпиталю.
Довгим, як у пiанiста, пальцем вiн пiдкликав двох санiтарiв, показав ?м на
Безсмертного:
   - На стiл!
   Санiтари  пiдiйшли  до  пiдводи,  на   мить   насторожено   обернулись,
прислухаючись до заходу. Колеса вiйни вже гуркотiли недалеко вiд шпиталю.
   - Так, - глибокодумно сказав один.
   - Бува?, - погодився другий i зiтхнув.
   - Не никайтесь! - пiдiгнав ?х начальник шпиталю.  Санiтари  поклали  на
носилки  Безсмертного  й  понесли  в  пiдземелля,  що  лаялось,  стогнало,
плакало, командувало й задихалось у випарах лiкiв, кровi, землi.
   - Трояндо, Трояндо, я Лiлея! -  викликав  когось  iз  далини  поранений
радист. - Як чути? Прийом... Трояндо, Трояндо!..
   - Пiшов ти к чортовiй матерi зi всiма сво?ми  квiточками  заразом.  Ой,
болить.
   - Що болить?
   - Нога болить.
   - А де ж вона?
   - Нема. В окопi залишилась, а тут болить...
   Хтось шарпонув Марка за ногу, потiм за другу й здивувався:
   - Ви погляньте на  цього  новака  -  у  нього  замiсть  онуч  роздертий
есесiвський прапор.
   "Топчу фашизм!.. Топчу кривду!", - хотiв сказати Марко, але слова  його
були такими кволими, що не могли розтулити уст.
   Марка знову пiдхопили чи?сь руки, кудись  понесли  i  поклали  на  щось
холодне. Вiн вiдчув, як на нього наклала приторно-iдучу маску, i зрозумiв,
що лежить на операцiйному столi. Та його охопила така слабiсть, що  уперше
за всiй вiйну подумав про смерть.  I  пiсля  цього  перед  ним  хитнулись,
розходячись у рiзнi сторони, двi дороги. Одна, просвiтлена, бiгла в  рiдне
село, до не? притиралися головатi соняшники i його хата-бiлянка, а  друга,
сiра, iмлиста, опускалась у темiнь.
   "Оця перша - на  життя,  а  друга  -  на  смерть",  -  зрозумiв  Марко,
стараючись  якось  не   помiчати   тi??   друго?   дороги.   Але   видiння
перемежовувались - ?х не можна було обхитрити. Раптом все  здригнулось  од
вибуху.  Обвалюючись,  загупала  земля,  почулися  зойкк,  а  потiм  хтось
крякнув:
   - Хiрурга, хiрурга виносьте?
   Густi гарячi хвилi, обдавши Марка, почали шалено намотуватись на  нього
й розтягувати все тiло. З цим нестерпним вiдчуттям вiн кудись  провалився,
але згодом почав спливати чи виходити з  небуття.  Вiн  почув,  як  хтось,
скрадаючись, пiдiйшов i став бiля його нiг. Марко розплющив очi, холонучи:
на тлi теменi, мов на велетенському рентгенознiмку, побачив  смерть.  Вона
була точнiсiнько така, якою знав ??  з  прадавнiх  казок,  з  малюнкiв  чи
сновидiнь.
   Смерть вiддiлилась вiд свого рентгенiвського знiмка, поглянула на Марка
i втомлено, без погрози сказала:
   - Тепер уже, Марку Проклятий, настав твiй смертний час.
   - Брешеш, костомахо!  -  Не  злякався  -  обурився  Марко.  Надлюдським
зусиллям вiн пiдвiвся з столу, болючими ногами-ступив на землю  i  стиснув
кулаки, готуючись битись до останнього подиху.
   Але смерть не кинулась на нього, а здивовано запитала:
   - Чого ж я брешу?
   - Бо я не проклятий... То давно, ще  до  революцi?,  так  дражнили  мiй
бiдний знедолений рiд i мене. Тодi  ми  були  проклятi...  I  час  мiй  не
вийшов, бо я ще не  наорався,  не  насiявся,  не  налюбувався  землею,  не
нажився.
   - Це все правда, - погодилася смерть. - Але ти не ма?ш чим жити.
   - I знову ти брешеш - у мене все ?, щоб жити.
   - Усе? А де ти вiзьмеш кровi для свого серця?
   - ?? дадуть менi брати.
   - У тебе вже ?х нема. Хiба забувся, що я всiх трьох забрала на цвинтар?
   - Цього не забувають. Ти забрала трьох, а в мене е тисячi братiв  -  по
вiрi, по совiстi, по любовi. Я а ними, вони - зi мною, i в нас одна  кров,
одне життя... Iди геть од нас! - Марко, пронизуючи  очима  очницi  смертi,
пiдняв на не? кулаки.
   I смерть знiтилась, вiдступила назад, увiйшла в свiй знiмок i зникла.
   Перед Марковими точима знову з'явилося двi  дороги.  На  тiй,  що  вела
через усю землю до його дому, блиснуло сонце, i на його сяйво повертали  i
повертали золотi голови, обсипанi росою i бджолами, соняшники. А на другiй
дорозi гойднувся мертвий туман.
   Марко, млiючи, заточуючись, падаючи i знову пiдводячись, як мiг,  пiшов
до соняшникiв. Вони побачили його, загойдалися, вiтаючись з ним. Вiн  таки
дiйшов до  золотого  поля  i  вже  мав  упасти,  але  соняшники  шершавими
хлiборобськими руками пiдтримали його, як вiн колись у аегоду  пiдтримував
?хнiй рiд. I тепер помiж  ними  вiн  теж  був  схожий  на  знiвеченого,  з
виваженим корiнням соняшника, якому за всiма правилами  i  законами  треба
було б умерти, але який сво?ми законами тримався життя.



   I

   У  нас  тiльки  в  березнi  пiсля  хуртовини  бувають  отi  несподiвано
дивовижнi днi, коли, широко прокидаючись  од  сну,  природа  якимсь  одним
пристрасно-чародiйним завершенням так по?дна? землю i небо, як навiть  бог
не мiг по?днати душу й тiло.
   Подивишся в таку  пору  на  небо  мальоване,  закидане  по  самi  вiнця
лебединими хмарами, крiзь якi пробива?ться  голубiнь,  поглянеш  на  землю
милу, свiжо-свiжо завiяну м'яким, iз сонячною росою снiгом,  що  подзвоню?
першими  блакитними  струмками,  -  i  не  зна?ш,  де  почина?ться  i   де
закiнчу?ться бiлий нерозвiйний всесвiт i де ти знаходишся в ньому.
   Отак тепер не знав i Марко Безсмертний, виринаючи з хвиль тривожного  й
млосного напiвзабуття.
   Хмiльний, з прохолодою барвiнковий  цвiт,  цвiт  провесня  i  весни,  з
розмаху крилом ударив йому пiд повiки i викресав кiлька сльозин,  що,  мов
почепленi, загойдались на темнiй основi опущених вiй. Марко з несподiванки
на мить прикрив очi рубцями скрiплено? i склепано?, але  вже  вибiлено?  в
шпиталi руки, вiдiгнав  нею  рештки  напiвзабуття,  пiдвiвся  на  санях  i
радiсно, якось змовницьки-хитрувато, кинув посмiшку в  пучки  зморщок  пiд
очима i в задиркувату од природно? нерiвностi пiдкiвку вусiв. А хiба ж  не
було чого радiти чоловiковi?
   Перед собою вiн бачив не пожмакованi кров'ю бинти й не мертво-стерильнi
стiни шпиталю, що до цегли  й  цементу  пропахли  медициною,  а  титанiчне
безмiр'я  снiгiв  i  хмар,  з  яких   у   передчуттi   весни   висiкалась,
вихлюпувалась, виривалася, нуртувала i лебедiла в стрiмких  пошуках  нових
форм пiдмальована просинь. Тепер нiчого дрiбного не було i не хотiло  бути
в природi - усе розросталось само  по  собi,  окремi  хмари  перегиналися,
запливали за край землi, мов невiдкритi материки, i навiть невидиме  сонце
таки вихоплювало з далини цiлi займанщини, з небесних ковшiв проливало  на
них кипiнь збунтованого срiбла i все це озерами переганяло пiд усi сторони
свiту.
   Марко спочатку й не повiрив, що вiн живим i  напiвздоровим  в'?жджа?  у
глибину творiння  тако?  краси.  То  коли  вiн  умирав,  до  нього  завжди
приходили не бруд i кров вiйни, а напливала в  буйнiй  празниковiй  обновi
земля. I Марко крiзь усi  сво?  болi  запопадливо,  безпорадно  i  жадiбно
придивлявся до не?, придивлявся навiть  мiцно  заплющеними  очима,  бо,  i
вмираючи, вiн лишався хлiборобом.
   I земля тодi теж дивилась на нього, мов жива, i вгадувала його бажання.
   Вiн хотiв бачити вишневий цвiт,  i  перед  ним,  прямо  на  знайомих  i
незнайомих вулицях, на весняних плесах i заводях,  навiть  на  безплiднiй,
проржавленiй передовiй зацвiтали,  по-братерськи  притуляючись  плечем  до
плеча, червонокорi, в ластовиннi вишники.'Вiн  згадував  лiси  -  i  вони,
вивiльняючи  ноги  вiд  покорченого,  колючого  дроту,   а   корiння   вiд
смертоносно? мiнно? начинки, пiдходили до нього з сво?ми мудрими  цiлющими
травами, з добрим птаством, що спiвом прокльову? нiч, з отими  полохливими
i милими зайчатами, про яких вiн ще в першiй Групi спiвав:
   А нiкуди аайчику вискочити,
   А нiкуди зайчику виплигнути...
   "А нiкуди вискочити?!" - и це не про нього тепер? Бо ж попався в лапища
смертi, як за?ць лисицi...
   Але силою волi одганяв такi думки, як гайворонiв, i кликав до  себе  чи
то ранкове, у весiльному  вiночку  сонце,  чи  напiвзабуте  дитинство,  чи
матiр. I вони з усiх усюд поспiшали до нього, наче вiн був чародi?м.
   А найчастiше хотiлося бачити  свою  милогубу,  золотокосу,  мов  осiння
вербичка, Оленку, яку по-справжньому . почав любити пiсля законного шлюбу.
I Олена, притискаючи до грудей  ?хню  ?дину  доньку,  поспiшала  назустрiч
йому;  навпростець  переходила  танковi  рови,  згадюченi   мотки   Бруно,
переходила лiнi? окупацi?, лiнi? фронту i лiнi? смертi, щоб побачити мужа,
хоча вiн i знав, що Оленки вже нема.
   Отак земля жалiла його, коли вiн, ще не нажившися, мав  попро?датися  з
нею; напевне, тому й  виживав,  що  бачив  не  хижi  химери  i  страхiття,
нацiленi, надзьобленi на людське серце, а тиху матiр з немовлям, i росяну,
в пилку пшеницю  чи  кучерявий  овес  у  видолинку,  i  селянську  хату  з
соняшниками i рожею перед  нею,  рiзноцвiти  i  пiзньоцвiти  бiля  не?,  i
кумедно бундючного лелеку з лелечатами на нiй,  який  туманного  мiсячного
вечора зда?ться вже не птицею, а самим сном...
   Вiд тако? дивовижно? згадки про лелеку  Марко  добряче  веселi?,  знову
кида? посмiшку в пiдморожену роками пiдкiвку вусiв i знов  од  краю  й  до
краю вбира? ?в душу увесь святково-бiлий свiт.
   "Та й гарно ж зараз у ньому, наче його нещодавно и не роз'?дала короста
вiйни", - зачудувався чоловiк, жадiбно придивляючись до мiнливо?  велично?
?дностi землi й неба, мiж якими десь, як загублений дзвоник,  безперестану
подзвоню? i пiддзвоню? 'вiвсянка.
   "Iч, яке дрiбненьке серце, а весну чу?. Оце десь  незабаром  i  журавлi
принесуть на крилах тепло, i тодi люди вийдуть сiяти овес та ячмiнь. Ще  й
як сiятимуть!" - аж рукою махнув, нiби в нiй вигрiвалась ярина.
   В думках Марко вже виводив сюди сiячiв,  бачив,  як  по  рiллi,  неначе
гуси, з боку на бiк .перевалювались дряпаки, а зерно нiжно жебонiло землi:
"Жив-жив".
   Марко справдi почув оте "жив-жив",  нiби  уже  навколо  нього  бризкало
насiння. Але то обiзвалось  не  зерно,  а  ще  невидимий  струмок;  вiн  у
придорожньому виярку виморщував над собою снiгову борозенку i  шукав  собi
свого протiку на скрижанiлiй землi.
   "Житт?", - за звичкою, в думках промовив  Марко,  i  зараз  вiн  зовсiм
забув про сво? костури, що таким непотребом лежали бiля нього, забув i про
вiсну, що вже шаленiла за нiмецьким пограниччям. Але небавом ?днiсть свiту
i думок порушили два пiдбитi "фердинанди". Вони, як  доiсторичнi  потвори,
важко виповзли на згiрок, пiдминаючи  його.  Навiть  мертвi,  з  видертими
нутрощами, вони ще погрожували одним задертим, а другим опущеним хоботищем
i небу, i землi. Оце в них тiльки й було вiд королiвського злого родоводу.
   -  За?ць,  за?ць!  Ось  дивiться!  -  несподiвано  скрикнув  бiлочубий,
статечний на сво? дванадцять рокiв Хведько, проворно зiскочив з благеньких
саней, войовничо махнув трофейним батогом i зупинився посеред поля.
   Справдi, вiд "фердинандiв" вигулькнув вихудлий за зиму за?ць  i  щодуху
покотився до лiсу, що стояв у такому синьому трепетi, наче щойно  винирнув
з фiалково? води. ? що тiльки оце наймирнiше у  свiтi  звiрятко,  звiрятко
дитячих пiсень i снiв,  робило  бiля  скособочених,  неоковирних  вилупкiв
смертi? Чи воно випадково прибилося до залiзних гробниць,  чи  на  пагорку
бiля них легше було добратися до солодко? озимини?
   - Де тiльки примостився довговухий! - i досi диву?ться малий машталiр.
   - Хведю, а вашi зайцi  часом  не  пiдгризають  "фердинандiв"?-засмiявся
Марко.
   Але хлопчак, який звик на  повному  серйозi  вiдповiдати  на  запитання
старших, стулив докупи широкуватi, в сосонку брови i розсудливо вiдказав:
   - А поки що не пiдгризали. Зайцевi залiзо - без надобностi.- Вiн скочив
на сани, ще раз поглянув на рухливу грудочку, яка докотилась  до  дiброви,
зручнiше накрив Марковi ноги бараницею, басовито вйокнув, i худi  волохатi
коненята спроквола затрюхикали зеленим . од вiльгостi шляшком,  здавалось,
вони загубились у безмежжi, в цьому бiлому зачарованому колi помiж  вiйною
i миром. На крутiй вибо?нi копаницi гуцикнули, крекнули, i крекнув  Марко,
прикладаючи долоню до право? ноги.
   - Отак навiть беркицьнутись можна! - ледве втримався на санках  Хведько
i з спiвчуттям обернувся до Безсмертного.- Заболiло? - В  сiрих,  з  ясною
прозеленню очах майнули недитяча зажура i острах.
   - Занило.
   - От лихо,- забiдкався хлопчак.- Може, чимсь пособити?.. Знову нога?
   - Та не тiльки вона. Я тепер, Хведю, вздовж i впоперек  зшитий,  неначе
перкалева лялька, боюсь, щоби по всiх швах  не  розпоровся,-  з  насмiшкою
оглянув себе i замугикав пiсеньку, де багато було "ой": це теж  зменшувало
рiзнi болi.
   Хлопчак, похнюпившись, зупинив бiля дико?  грушi  коней,  а  Марко  тим
часом промацав  пiд  штаниною  суво?  бинтiв,  що  туго  скрiплювали  його
тридцятип'ятисантиметровий рубець, на якому  то  випирали,  то  западалися
незаго?нi мiсця,- це вже залежало вiд того, чи на холодi, чи в  теплi  був
чоловiк. Сукровиця просочилася лише в одному  мiсцi,  .яке  Марко  жартома
називав сливою, бо коли воно замерзало, то й справдi схоже було на  сливу.
А то ще були на тiлi Марка отакi "черешнi" й "порiчки". I через те, що про
них думалося i говорилося теж з насмiшкою, вони й болiли менше.
   - То як нога, Марку Трохимовичу?  -  жалiснi?  худеньке,  з  западинами
навколо рота обличчя малолiтка.
   - Все танцювати проситься, а медицина поки що забороня?, - не сердяться
i не болiснiють карi очi, з тими  золотими  обiдочками,  в  глибинах  яких
таяться тiнi. - ?сти хочеш, Хведю?
   - Та... я, казав же ж, той, на станцi? ?в, - зам'явся малий машталiр  i
напiвобернувся до коней. - Брешеш, Хведю.
   - От i нi.
   - Дивочний ти хлопець: такечки, не спiкши рака, й дума?ш обманути мене?
   Хлопчак порожевiв, нiяково цьвохнув батогом  по  таранкуватому  навколо
грушi снiгу, на якому вугiльними  лусочками  пострибували  льодiвнички,  i
тихо запитав:
   - А хiба видко, що неправду говорив?
   - Поки що видно, а як i далi будеш  отаким  неподобством  займатися,  -
брехня увiйде в кров, i вона вже не буде червонiти. То мотай собi на  вус,
що старшi кажуть. Чу?ш?
   - Абись то всi старшi так говорили, - вихопилось у дитини, i  вона  вже
почервонiла не за себе, а за брехню старших.
   Марко насторожився:
   - Хтось тебе збива? з пуття?
   - Атож, - коротко вiдповiв, соромлячись говорити про такий непотрiб.
   - I хто ж це, Хведю? - Лiпше вмощу? в соломi ногу, щоб не промерзала.
   - Та...
   - Ну й не кажи, коли не хочеш. Це дiло хазяйське i добровiльне.
   Хведько несподiвано розсердився, в  його  крапчастих  очах  потемнiшала
прозелень, а в куточку рота затiпався гнiв:
   - А сам Безбородько не збива? мене з  пуття?  Йому  ж,  було,  везу  iз
пасiки мед, а мушу казати, що в колгоспну комору.  То  це  порядок  чи  не
дуже?
   - Неподобство, Хведю!
   - Отож!
   - I що ти зробив?
   - Що ж менi довелося робити? - Одразу наче хтось пiдмiнив  хлопчака,  i
на його потрiсканих губенятах i навколо них весело заграло зухвальство.  -
На повному кар'?рi пiд'?хав до головиного зрубу та як гукну на всю вулицю,
Щоб люди почули: "Тiтко, де ви там прожива?те? Чи, може, ненароком,  казав
же ж той, за трудоднем на роботу пiшли ?"
   Вихопилась головиха з клiтки зрубу, як завiрюха на водохреща: не любить
вона жартiв, особливо коли хтось про ?? незаробленi трудоднi нагада?.
   -  Чого  тобi,  вражо?  вiри  басурмене?  Тихiше,  анахтемо,  не  можеш
горланити, вигукав би ти Гiтлера на тому свiтi через усi плоти й перелази!
   - Добре вам тихiше, а в мене конi через клятих гедзiв упряж  обривають,
бо хiба тепер упряжi Оце ж мед зохотився везти, та дорогою  забувся  куди:
до вас чи в комору?
   - Пришелепуватий! Не голову, а баняк дiрявий викапустив  на  плечах!  -
визвiрилась головиха й одним оком мене по?да?, а другим вулицю пантру?.
   - Що вже не маю, то собi, а не комусь! - наче  розгнiвався,  а  сам  аж
губи кусаю, щоб не розреготатись.
   - Не мiг тихцем за?хати у двiр? - пошепки пита?, а  далi  голосно,  щоб
довкола всi люди чули: "Вези-паняй у комору, безтолоч мала!.." А менi  що?
Вйокнув на конi i так потарабанив, що головиха й смiху не почула.  При?хав
до комори, так знову ж недогода: комiрник Шавула напався i теж  безтолоччю
вилаяв, що не вiддав головисi мед.
   -  Вони  й  не  догадуються,  Хведю,  який  топковий  ти,  смiливець  i
хитрунець! I де тiльки навчився?
   - А хiба вiйна всякого  не  навчить  людину,  -  вiдразу  посерйознiшав
хлопчак.
   - Таки навчить, - звузив  очi  Марко,  пригорнув  сирiтку,  а  противна
згадка про Безбородька вразила  i  розтривожила.  "Ох,  знову  доведеться,
Антоне, стукнутись з тобою, краще б ти з фашистами стукався".
   Марко видобув з соломи зелений  мiшечок  з  харчами,  вийняв  нахололий
хлiб, американський, з червоними лампасами бекон  i  подiльську,  з  кулак
завбiльшки, часничину, До луски яко? поприлипали крихiтки тi??  землi,  що
перекотила на собi армi? i машини кiлькох сплетених у клубок  ненавистi  й
смертi держав.
   - ?ж, Хведю.
   - Спасибi.
   - Самим "спасибi" не вiдбудеш, -  лагiдно  примружився  Марко,  кумедно
ворухнувши нерiвною пiдкiвкою вусiв.
   - То я iще, казав же ж тон, чимсь постараюсь,  -  посмiхнувся  хлопчак,
одразу вирiшивши, що дядько Марко зовсiм своя. людина, про  це  i  очi,  i
навiть вуса говорять, то нема,чого довго спасатись i соромитись його.  Вiн
по-хазяйськи плечем, збив конi на узбiччя, почепив  ?м  опалку  з  якимись
пере?дами, поправив сво? завеликi чохли на рукавах, а потiм уже присiв  на
кра?чок саней i сором'язливо Потягнувся до ?жi. Заокеанське сало i наський
хлiб солодко танули в  ротi,  бо  вiдколи  Хведько  став  сиротою,  нiколи
досхочу не на?дався, а голодував щодня.
   Марко ?в для годиться, i не тому, що навiть часник  пройнявся  пахощами
остогидлих лiкiв, якi й досi каламутили душу. Думки на мiнливих  крилах  i
хвилях заносили його'в рiдне село, i вiн його зараз бачив таким, як у день
прощання сорок  першого:  з  веселими  хатами,  що,  мов  дiвчата-бiлявки,
тулились до садкiв i вулиць, з осокорами, що пiдпирали яебо, i  скрипучими
журавлями, що завжди ладнi були вдень  напо?ти  людину,  а  вночi,  ставши
велетнями, оберiгати ?? сон.
   Чотири роки, мов чотири вiки, пройшли над землею, мiльйони очей  згасли
на нiй i стали землею. Тисячi сiл вогнями  благань  i  скорботи  пiднялися
вгору i вугiллям та.попелом упали додолу. Зникло i Маркове село: що  можна
було зруйнувати, вбити i вкрасти, - зруйнували, вбили  i  вкрали  фашисти.
Навiть землю, чорну подiльську землю, i ту  почали  красти  й  Вивозити  в
рейх, i тодi деякi свiдомiшi попи заговорили по церквах, що наста?  кiнець
свiту. Та не вгадали: наставав кiнець фашизму. А ти, Марку, вже  не  будеш
добивати його в самому лiгвi: дибай на костурах, скалiчений i  осиротiлий,
до сво?? хати. Хоча, до яко? хати, коли ?? теж нема!
   Гей, яким тепер страшним, наче закляття, стале це слово "нема".  Навiть
оця дитина, що сидить перед ним, скаже:
   "Нема в мене нi матерi, нi батька, нема нi брата, нi  сестри,  нема  нi
села, нi хати, нема нi хлiба, нi взуття, нема нi дитинства, нi долi".
   Нема кому його нi пожалiти, нi втiшити... I в Марка  нема  жiнки,  нема
доньки, але ? стара мати, в яко? завжди так добре пахнуть потрiсканi  руки
то весняним зiллям," то соняшником, то чорнобривцями, то осiннiми грибами,
то свiжим хлiбом. Навiть батько-небiжчик напiдпитку не раз дивувався:
   - Коли ти, Ганно, була дiвчиною, у тебе славно пахли коси, а  теперечки
пахнуть руки. Чи так воно завжди бува? у вашого  брата,  чи  й  тут  ма?те
якусь хитрiсть?
   Не в снiгах i не пiд бiлоснiжними розторсаними хмарами, а  в  полi  мiж
соняшниками на мить майнув образ його матерi, коли вона ще була  молодшою,
нiж вiн тепер, майнуло ?? смагляве, обсiяне  золотим  пилком  обличчя,  до
якого ми так мало придивля?мось  у  сво?  молодi  роки.  Марко  почув,  як
прокинувся задавнений бiль у грудях, заворушився  пiд  повiками.  Скорiше,
скорiше б побачити свою ?дину, вiдчути на сво?х плечах ?? вiчно потрiсканi
руки, ago пахнуть якимсь зiллям чи хлiбом.
   От i зник десь ген за обрi?м образ матерi, а над обрi?м знову творилися
новi материки, i новi води обмивали ?хнi береги.  Перед  ними  i  за  ними
лежала незаго?на, з потворними слiдами вiйни дорога  до  матерi,  до  його
дитинства, до його майбутнього, до життя, що так химерно склалося в нього.
Та навiщо нарiкати на це? Воно могло бути  i  кращим,  але  могло  бути  i
гiршим. Тепер, коли не пiдкоротили голову, нема чого ремствувати, що  тво?
щастя десь завалялось, шукай i твори його в сво?му ж спаленому селi, дарма
що руки тво? ще прикипiли до костурiв.
   - Дядьку Марку, ви курите?-перебив його думки Хведiр.
   - Нi, або що?
   - Я вам хотiв цяцьку подарувати. Дивiться, гарна яка! - Малий  машталiр
бережно витягнув запальничку. Вона була  схожа  на  казкову  дiвчинку,  що
наглухо закутала голiвку шапочкою з крихiтною каблучкою.
   - Гарна,- погодився Марко, розглядаючи металеву фiгурку, в якiй замiсть
серця та?вся огонь.
   - То вiзьмiть собi,- попрохав хлопчик, а в очах його на мить затремтiла
жалiсть.
   - Нi, Хведю, не вiзьму. Така цяцька тобi згодиться в господарствi. Ти ж
тепер сам собi господар!
   - Горе менi  з  таким  господарем.-  Хлопчак  подякував  за  хлiб-сiль,
проворно вiдчепив  од  дишла  опалку,  поправив  упряж,  i  пiдкучерявленi
коненята, помахуючи хвостами, веселiше затрюхикали по зеленкуватих колiях,
в яких пiд полозками шипiв i  посвистував  сiк  березневого  снiгу.  Перед
очима у прекраснiй ?дностi рухались земля i небо, а:  думки  вихлюпувалися
за ?хнi вiнця, радiючи  й  журячись,  птахами  викружлювали  над  полем  i
опускалися на рiдних займанщинах i притуманених клаптях землi,  мiж  якими
колись привiльне i розма?то красувалося його село.
   За якихось пару годин Марко, хвилюючись, вбирав очима обриси полiв,  що
ввижались йому i в снi, i перед боями, i в усiх шпиталях. Ось поминути  ще
оце горбате згарище, i в широкiй роздолинi ма? бути великий  став.  Колись
Марко будував його, обсаджував молоденькими вербичками, зарибнював  i  тут
вечорами прислухався до молодечих голосiв:
   Ой на ставу, на ставочку
   Кличе голуб голубочку.
   Куди тепер залетiли i де подiлися голуби й голубочки, що  стрiчали  тут
зорянi вечори i перше кохання?.. Марко  зручнiше  вперся  спиною  в  задок
саней, а думки його кружляли i коло ставу, i  коло  всього  села,  i  коло
?дино? хатини, яко? вже не було, i залiтали аж  у  тi  кра?,  де  й  зараз
бiснувалась вiйна. Темна тiнь ?? майнула просторами i на мить  притьмарила
красу дня. Марко нахмурився, перекусив якесь солодкувате пересохле стебло,
а Хведiр проткнув простiр пужаком.
   - Дивiться, скоро вже буде наш став.
   - Хведю, а як вiн - живе? Чи i його не помилували фашисти?
   - Хто живе? - не зрозумiв спочатку хлопчак.
   - Та став.
   - А-а-а. Живе. Воду не  вб'?ш  i  не  вивезеш.  В  низькодолi  сумовито
похиленi верби велетенською пiдковою  охоплювали  заснiжений  став,  а  на
греблi самотньо темнiв огрядний дерев'яний монах '. Вiн i  справдi  чимось
був схожий На вгодованого ченця, який загруз у снiгу.
   - А риба ж ? тепер, Хведю?
   Хлопчак задумався, потiм похитав головою:
   - Не знаю.
   - Чого ж ти не зна?ш?
   - Бо коли нiмцi прийшли, то вони виловлювали рибу бреднями й  волоками,
а коли нашi гнали фашиста, - глушили толом: нашим не було часу ловити.
   - Паняй, Хведю, до греблi! Подивимось, чи ? риба.
   - Як же крiзь отакенну кригу ви побачите рибу?  -  здивувався  хлопчак,
повертаючи конi до греблi. - I нащо вона вам? Ловити ж не будете?
   - I що з того? Не все, Хведю, старайся ловити, це не  наймудрiше  дiло.
Ось тут можна й зупинити тво?х рисакiв, де ти ?х тiльки доп'яв?
   - ?х дiд ?вмен в якихось рiзномасних воякiв вимiняв, коли  тi  драпали,
вимiняв за останнього качура i пляшку самогонки.  Ще  обiцяв  ?м  наловити
?стiвних жаб, але тим воякам уже було не до ласощiв. Отакий  був  торг!  А
коли вже почав установлюватись колгосп, дiд привiв свою пару до  голови  i
сказав, що зда? ?? добровiльно, але пiд розписку з круглою печаткою.
   "Може, ще й гербову бумагу скажете дiстати? - розсердився  Безбородько.
- Надокучати прийшли?"
   Дiд i собi не залишився в боргу:
   "Хоч ти, Антоне, й голова, але без документа тобi не вiрю. Бачиш,  коли
я йшов до колгоспу в тридцятому, то потайки збув сво? конi циганам. Тодi я
був темним елементом. А тепер прилюдно здаю, виправляю пережиток, а ти  ?х
не виправляв нi колись, нi  тепер.  Пиши  розписку  та  хукай  на  печатку
буряковим духом!.." Цими рисаками дiд ?вмен першим i заорював поле.
   - Живий дiд?
   - Живий. Так само конюхом працю?.
   - I так само всiх ла??  -  засмiявся  Марко,  знаючи  невгамовну  вдачу
старого, який не звик нi спину гнути, нi тримати язика за зубами.
   - Аякже, навiть наших лаяв, коли вони i вiдступали, i коли наступали.
   - Чого ж, коли наступали?
   - Халепа, казав же ж той, вийшла з ним. Коли нiмцi  втекли  з  села,  а
нашi ще не пiдiйшли, дiд першим повернувся додому  й  на  сво?му  пожарищi
заходився для визволителiв гнати вночi самогонку. Дуже старався чоловiк. А
хтось з нашо? розвiдки не розпiзнав, що це сво?, i  стрельнув  по  дiдовiй
машинерi?. Тодi старий так почав лаятись, що розвiдники одразу  розпiзнали
свого i прийшли, раз таке трапилося, вибачатись до нього.
   Коли на греблi побiля рядочка дрiбних кленiв-покленiв зупинились  конi,
Марко почав обережно зсовуватися з саней. Ось  вiн  здоровою  ногою  мiцно
вперся в снiг, зручно пiдхопив костури,  дибнув  до  розбухлого  монаха  й
припав до його  потемнiлого  тiла.  Всерединi  монаха  весело  жебонiла  и
побулькувала вода, потроху переливаючись у придолинок.
   - Хведю, ? риба - вода  линами  пахне!  Понюхай!  -  весело  пiдморгнув
хлопчаковi. - Хай-но я трохи одужаю, та й станемо ми з  тобою  господарями
ставу.
   - Хм...
   - Не хмикай, а таки будемо доглядати став.
   - I юшку будемо варити?
   - I рибу розводити. Викоха?мо аж пiвпудових коропiв, Отакенних!
   Хлопчак подивився на Марка, який стрибав на костурах, скособочив лукаво
оченята й вiдказав:
   - Вiд кого не почу?ш про коропiв, то тiльки про пiвпудових, i  нiяк  не
менше нi на грам.
   - Правильно пiдмiтивi  -  розсмiявся,  широко  оглянув  придолинок,  на
якому, пiдмиваючи снiг, розросталося плесо, оглянув i кострубатi,  вiтрами
нагнутi верби, що пiдiйшли до нього, як  минувшина.  I  Марко  в  роздумах
ближче подибав до них, свiдкiв сво?х молодих рокiв, що теж  спливли,  наче
вода. Зненацька, неподалiк вiд себе, побачив двох прищулених  пташин,  якi
лежали бiля кущика тiлорiза, мов  двi  трепетнi  грудочки  землi.  "Чи  не
здалося? Нi, не здалося", - пильнiше придивля?ться i навiть  радi?,  що  в
тих принишклих грудочках розпiзнав куликiв-травникiв, яких теж не бачив нi
в яких краях чотири роки.
   "Чи не зарання ви,  любi,  прилетiли  з  далекого  вирiю?  Бачите,  вам
доводиться вiдпочивати не на веснянiй землi, а  на  бiлих  снiгах".  Марко
обережно подибуляв до  птахiв,  якi  щiльно  тулились  одне  до  одного  в
снiговому гнiздi. Але вони чомусь i не думали втiкати  вiд  нього,  як  не
втiкали у снах чи видiннях, коли вiн умирав. Чи, може, й зараз вiн снить i
насправдi перед ним тiльки видiнням тремтить i небо, i  прибутна  вода,  i
дво? пташенят у холодному незатишному гнiздi?
   Марко, розгойдуючи тiло, ще стрибнув уперед. Одне птааiеня  занепоко?но
повело голiвкою i жалiсним, ну, прямо дитячим оком  аоглянуло  на  людину,
немов прохало: не роби менi, чоловiче, зла. Ти ж  володар  всесвiту,  а  я
дрiбна пташина.
   "Не бiйся, маленьке, я нiколи не кривдив ваш рiд, нi для забави, нi для
?жi. Тiльки погляну на тебе", - мовчки вiдповiв пташинi Марко.  А  вона  в
цей час, похитуючись, пiдвелась на нетривких червоних ноженятах i  болiсно
стрепенула проржавленим серпом одного крила.  Марко  вражено  побачив,  що
скромно поцяткованi груди кулика i друге крильце були закривавленi й пляма
кровi з кiлькома пiр'?нками темнiла на вогкому снiгу.
   "Хто ж тебе покалiчив, бiдолахо, коли ти радiсно з сво?ю немудрою,  але
щирою пiснею-посвистом летiв до рiдного краю? Чи вiйна, чи хижий  птах?  I
невже ти зiбрався вмирати, не дрчекавшися сво?? весни?  Чу?ш,  не  вмирай,
пташино, живи i виводь свою пiсню, виводь дiток, бо як не буде птахiв,  то
i людське серце стане черствiшим".
   Марко обернувся, зашкутильгав до саней, упав на них  i  почав  зручнiше
вмощуватись у сво?му гнiздi. Сани знову запетляли  шляшком,  а  з  пам'ятi
чоловiка довго не виходив закривавлений птах i його сумовите око, в  якому
жалiснiла людська скорбота.
   - От i за?хали! Тепер хоч вплав кидайся.  А  щоб  тебе  ?здило  вздовж,
упоперек ще й навскоси! - невдоволено забубонiв Хведь i зiскочив з саней.
   - Чого, пiвпарубче, гнiва?шся?
   - А якийсь кат за сьогоднi моста розвалив, саме зуб'я стирчить.
   Справдi, ?дина уцiлiла мостина i понiвеченi пеньки бiля не?  нагадували
якусь гнилозубу пащеку, що чекала на свою жертву.
   -  Отож,  хоч-не-хоч,  а  доведеться  тепер,  як  замутеличенiй  вiвцi,
кружляти об'?здами до  самiсiнько?  ночi.  Вдадуться  нам  цi  об'?зди  на
гниловоддi. - Хведько спересердя поторгав  ногою  пiдкришений  зуб  мосту,
потiм оперiщив його батогом i невдоволено повернув конi назад.
   Вечорiло. Сонце, досхочу накупавшись у хмарах  i  блакитних  ополонках,
струсонуло на снiги вiнець промiння, кинуло на небосхил  бузковi  барви  i
легко впаялось у промерзлий край землi. З-пiд снiгу то тут, то там  почали
виходити  вечоровi  тiнi  й  туман,  а  в  небесних  погустiлих   розводах
з'являлися першi зорi. Вiйна вже не  тривожила  нi  подiльську  землю,  нi
небо, тiльки тривожила людську душу, яка бiльш вразлива, нiж уся  природа,
навiть разом iз сво?ю найкращою дитиною - сонцем...
   Подумавши про це, Марко з подивом побачив мiж  вечiрнiми  вербами  свою
Оленку; до не? наближалося сонце, а вона простягала до нього сво?  красивi
й лагiднi руки. Потiм, коли вже сонце почало  тулитися  до  плеча  Оленки,
чоловiк збагнув, що це було зовсiм не сонце, а ?хня ?дина  Тетянка.  Вона,
як грибок, приросла до матерi й скаржилась, що ?й дуже тяжко  в  нiмецькiй
неволi.
   "Тетянко,  дитино,  коли  ж  ти  говорити  навчилась?  -  запитав,   не
розумiючи, як у свiтi безнадiйно переплутались роки: його  дитяну  погнали
на далекi торговицi людьми у ?? шiстнадцять рокiв. Так чого ж  вiн  з  уст
немовляти чу? такi страшнi слова?.. Чи, може,  його  знiвечена,  скалiчена
донька в чужому краю ма? горем, насильством i соромом народжену  дитину?..
Краще б не дожити до тако? ганьби..."
   - Дядьку, ви стогнете. Прочуняйтесь!
   - Що? Хведю, це ти?
   - Авжеж я, сам, сво?ю парсуною, -  засмiявся,  згадуючи  кимсь  сказане
таке дивовижне слово. - Знову щось розболiлось?
   - Сон... розболiвся.
   - Сон? То добре, що я його нагнав! -войовничо хльоснув сво?м трофе?м.
   А Марко ще вiддирав од тiла i душi липучий острах, що навалився у снi.
   Навколо стояла вiдволожена вечорова тихiсть, а в  нiй  золотим  мальком
поволi  коловоротились  зорi.  Але  не  високiсть  небесна,   а   невидиме
пiдземелля вразило чоловiка: вiн з глибин його ясно  почув  якiсь  голоси,
здавалося, що то говорила сама знiвечена земля.
   - Хведю, ти чу?ш?
   - Чую, - байдуже обiзвався хлопчак.
   - Хто ж то гомонить у землi?
   - Ось тут дiд Онисим, якому й досi вiсiмдесят шiсть рокiв, - засмiявся,
дивуючись, для чого дiдовi треба применшувати лiта. - А праворуч  прожива?
сiм'я Гончаренкiв.
   - Що ж вони роблять пiд землею?
   - Хiба ж ви забули: всi люди тепер у нас у землi живуть, ??  фашист  не
змiг спалити.
   Отак Марко i зустрiвся пiсля довго? розлуки  з  селом,  про  яке  генiй
людства писав, що на Укра?нi воно схоже на писанку. I ось ця писанка зараз
ледве окреслювалась у темрявi безладно  розкиданими  купинами  землянок  i
осиротiлими, снiгом завiяними печами, що не тiльки не грiли людей,  але  й
самi,  як  старчихи,  тремтiли  вiд  холоду.  То  тут,  то  там,  прямо  з
пiдземелля, висiкалися тьмянi стовпи вогню, i село здавалося не  селом,  а
скупченням здрiбнiлих дiючих вулканiв.  Ось  нижче  корiння  старо?  грушi
розверзлася глибiнь, засяяв прямокутний отвiр, а на його тлi, наче в кiно,
затремтiли людськi тiнi, обiзвалися голоси:
   - Ой  людоньки,  послухайте  мене,  дурну  бабу,  i  зробiть  по-мо?му,
по-старосвiтськи.
   - Не послуха?мо, i не просiть,  мамо.  Якi  ж  ви  впертi,  -  обурився
молодий жiночий голос.
   - I в кого ти, бiсова дочко, вдалася така неслухняна та пащекувата?
   - У вас, мамо...
   - Га-га-га, - загупав, наче в дiжку, пристаркуватий простуджений бас.
   - Хiба ж тепер, людоньки, можна  без  попа?  Новорождена  душа  повинна
святiсть чути, а ви ?? одразу до загсу. Пiдросте - тодi  випихайте  хоч  i
поза всi загси i / контори, - не вгавав перший жiночий голос.
   - Ти втихомирся, Явдохо, i розсуди сво?ю  розумною  головою:  де  ж  це
видано, щоб сина героя i до попа?
   - Тепер таке врем'я, що про всякий випадок дитя треба носити i до бога,
i до загсу, тодi пуття вийде з нього.
   - Не баламутьте, мамо, свiтом. Доконче вам треба розтривожити всiх...
   - Сама баламутка, яких земля не знала. I що тiльки той герой знайшов  у
такiй вишкварцi? Було до кого гнати сiллiси аж з фронту, - i жiнка голосно
схлипнула. Але ?? одразу ж весело почав заспокоювати пристаркуватий бас:
   - Що це, Явдохо, з тобою? Це ж хрестини, а не похорон. Покисла трохи  -
i пiдсихай.
   "Так  це  ж  старий  ?вмен".  Лише  тепер  по  прислiв'ю  пiзнав  голос
невгомонного i в'?дливого дiдугана. Марко хотiв  посмiхнутися,  але  хтось
невидимий перехопив i усмiшку, i подих, а тiлом  поповзла  комашня.  Невже
ти, чоловiче, й досi не розучився хвилюватися?..
   Земля нагло проковтнула свiтло й  приглушила  голоси  двох  свiтiв,  що
зiйшлися в однiй маленькiй землянцi.
   Через якусь мить Марко з подивом почув, що десь угорi ображено загудiли
бджоли. Де ж це видано, щоб у березневу темiнь, коли навкруги лежить снiг,
лiтала теплолюбна, схожа на краплинки сонця комаха? Чи вiн  знову  почина?
марити?
   - Хведю, не чу?ш: наче бджоли гудуть?
   - Еге ж, гудуть, - сказав, як про звичне. - Що ж ?м  лиша?ться  робити?
Тiльки густи. А якби могли говорити, то й говорили б, бо i ?м довелося  за
вiйну витерпiти, наче людям.
   - Не вигаду?ш, Хведю?
   - Чого ж вигадувати? Нищили фашисти  людей,  нищили  й  бджiл.  А  коли
горiло село, то горiли i вулики. Тiкали люди свiт за очi, тiкали кудись  i
бджоли. А як повернулись люди на попелище, то  повернулись  i  деякi  ро?.
Правда, тiльки один iз них  не  покинув  села:  покружляв,  покружляв  над
пожарищем, а далi й шугонув  у  самотнiй  комин.  Звiдти  бджоли  вилетiли
зовсiм чорними: чи вiд сажi, чи вiд горя втемнiли. Ну, й  не  кинули  вони
пасiчника в бiдi: оселилися в коминi. I живуть тепер бджоли вище людини!
   Останнi слова здивували i вразили Марка: бач, як говорить мале, - i вiн
з любов'ю поглянув на зосереджене обличчя хлопчака:
   - Ти, Хведю, фiлософ!
   Але i цим не здивував малолiтка: вiн лише на одну мить насторожився,  а
далi спокiйно вiдповiв:
   - А в такий час i фiлософом  невдивовижу  стати:  е  над  чим  подумати
людям.
   - Ой Хведю, Хведю, - аж пригорнути захотiлося хлопчака, .але вража нога
заважала, i Марко знову пустив усмiшку i в пучки зморщок пiд  очима,  i  в
нерiвнiсть вусiв. - А в чи?му ж коминi оселились бджоли?
   - В Гордi?нковому.
   - Так ми вже й Гордi?нкiв про?хали?
   - Авжеж.
   - А я нiчого й не впiзнав.
   - Де вже впiзнати в такiй содомi. Вйо, чистокрiвцi!
   Марковi ще дужче перехопило подих: це вже рукою подати  до  його  хати.
Хоча, до яко? там хати?.. I вiн так просвердлю? поглядом  темряву,  що  аж
очi починають щемiти.
   Ось i старi верби зашумiли над Шавулиним завулком. Ще трохи про?хати  -
i почнеться зарiчка. А де ж той могутнiй праявiр над водою?  Таких  яворiв
Марко, хоч скiльки свiту пройшов, нiде не бачив. Ага, Ось i вiн сто?ть над
руiнами, покритий сивиною, наче самотнiй велетень, що пнеться дiстати,  до
неба. Вижив-таки, дiду! Вистояв негоду!
   Коненята задрiботiли по благенькому дощаному мiстку,  взяли  лiворуч  i
зупинились мiж якоюсь солом'яною купиною i обгорiлою нечупарною пiччю. Так
невже цей розхри станий белебень i ? його подвiр'ям, невже це  земля  його
дитинства, його щастя i горя? Невже цi обламанi штурпаки були колись садом
i цвiтом? Як згорбилось, здичiло i поменшало усе навколо. А мати ж дома? I
поки Марко хапався i забував за думками, про  сво?  костури,  Хведько  вже
скочив  з  саней,  виструнчився  i,  як  дорослий,  простягнув  загрубiлу,
потрiскану руку:
   - Вiтаю вас, Марку Трохимовичу, з  благополучним  при?здом  до  рiдного
дому, хоча його, казав же ж той, вже й нема. Але лiсництво у  нас  потроху
випису? людям дерево, то й зiб'?те собi якусь хавiру, а далi  буде  видно.
Коли  не  так  вiз,  то  вже  пробачайте,  краще  на.  цих   рисаках,   не
сумлiвайтесь, нiяк не мiг: i вони голоднi, як i люди.
   - Спасибi, Хведю, спасибi, синок,-розчулено вiдповiв, втискаючи  милицi
в снiг.- Ти ж нiкуди не йди, повечеря?ш з нами. Чу?ш?
   - Одведу коненят i загляну. Ось i дверi до вашо? землянки. Пособити?
   - Я сам.
   - То я речi знесу.
   - Знось,- не думаючи нi про якi речi, вiдповiв, аби вiдповiсти.
   - Добре ж пригинайтеся, щоб,  казав  же  ж  той,  лоба  не  пiдкували.-
Хлопчак стояв бiля схiдцiв, ладний, коли треба буде, допомогти чоловiковi,
яким зараз гаряче перехитували спогади, радiсть i тривога...  Невже  з-пiд
самого краю смертi ти добрався, дошкутильгав до тих дверей, за якими  тебе
чека? твоя ?дина, якiй ти навiть  не  писав  пiсля  останнього  поранення:
спочатку не знав, чи виживеш, а коли почав одужувати, вирiшив, що тебе вже
раз поховали, то чи не гiрше буде матерi, коли з тобою щось  трапиться  на
фронтi i вона вдруге ховатиме тебе?..
   Вiтер птицею шугонув на рухливе покриття землянки, струсонув  з  соломи
кiлька спiвучих, з крихтами льоду  краплин,  i  серце  Маркове  зараз  пiд
тягарем споминiв i думок теж крижаною грудкою падало вниз.
   "Хоч би  комiр  розщебнути",-  потягнувся  рукою  до  ши?,  але  одразу
забувся, що мав робити.
   Скiльки разiв з передових i  шпиталiв  його  стривожене  серце  рвалося
додому, а тепер, коли вiн стояв перед сво?ю новою печальною  оселею,  воно
ладне було от-от зупинитись. Гляди, ще  й  лусне,  як  м'яч,  i  нiхто  не
дiзна?ться: чи вiд радостi, чи з жалю.
   Костури наослiп, невпевнено промацують землю, чавлять крихку наморозь i
грузнуть у напiввiдталих  схiдцях.  Ось  вiн  пораненою  ногою  торка?ться
невеличких одинарних дверей, крiзь щiлини яких  висоту?ться  тепло.  Марко
навпомацки знаходить запiтнiлу клямку, штовха? ??  кулаком  i,  пригинаючи
голову, обвалю?ться в оселю кам'яного вiку. Щось маленьке, живе  кида?ться
пiд ноги, i раптом; наче здалеку-здалеку,  обзива?ться  до  болю  знайомий
голос матерi:
   - Не випустiть менi зайченя.
   "Яке  зайченя?"   -   дивуючись,   не   може   второпати   чоловiк.   З
тьмяно-золотистого туманного свiтла оселi  до  нього  наближа?ться  хупава
постать матерi, i Марко ще не вiрить, що це  вона.  Мати  саме  сидить  за
прядкою - пальцями виводить, а устами вирiвню? свою безконечну нитку. Одна
нога матерi взута в чуню, а друга, що  крутить  колесо  прядки,  боса.  Це
одразу нагадало дитинство, коли мати всю зиму пряла i  людям,  i  собi,  i
завжди вона крутила колесо тiльки босою ногою.
   - Добрий вечiр, - видавлю? з себе вiтання Марко i вiдчува?, як  з  його
очниць висiкаються тi iскри, вiд яких можна i заплакати, i засмiятись.
   - Зачиняйте дверi, чоловiче добрий, - не одрива?ться мати вiд пряжi.  -
Доброго здоров'я вам.
   - Добре, якось уже зачиню, - хоче й не  може  посмiхнутися:  хвилювання
заморозило його обличчя, лише кров шаленими колiщатами  розкручу?ться  пiд
скронями, i вони починають спухати.
   - Ой? Що це? - по-пташиному стрепенулася  i  аж  поменшала  в  переляцi
мати. Невеличка, суха, трохи надломлена в плечах, вона ошелешено  зiскаку?
з ослiнчика, поверта?ться до сина, розводить руки, а потiм зцiплю?  вузлом
i кладе на середогруддя. - Ой людоньки добросердi, та що ж це?..  -  Якусь
мить шука? по стiнах невидимих  людей,  далi  нiмотно  зупиня?  погляд  на
синовi. - Ти?.. Марку, невже ти? - i в словах ?? тремтять бiль i сльози.
   - Це я, мамо. - Хоче плечима зачинити дверi, а вони знову, налягають на
нього.
   - Марку!.. Дитино! - аж тепер надривно скрикнула мати, ще не вiрячи, що
перед нею сто?ть син, i не радiсть, а переляк i видима скорбота  проходять
?? поораним i темним, як земля, обличчям, здригаються в  тих  зморшкуватих
гнiздечках бiля уст, де колись були лагiднi ямки молодостi. I очi,  налитi
острахом, спасаються засвiтитися хоча б росинкою надi?. Неначе боячись, що
син ?? от-от зникне, мов сон, вона болiсно допиту?ться: -  Марку,  так  ти
насправдi живий?
   - Живий, мамо;- почина? пiдкусувати нижню губу, щоб не тiпалась. -  Ось
бачите: полатаний, на трьох ногах, як  старий  кiнь,  але  живий.  -  Хоче
дибнути до нгi, але здорова нога вросла у глизяву долiвку,  нiби  чавунний
стовп, а костури все норовлять випасти з потерплих рук.
   - Ой Марку, це ж ти!.. - мати зойкнула, тiснiше  притуляючи  до  грудей
викручений вузол рук, а ноги починають самi заточуватись-одна взута, друга
боса. - А я ж на тебе похоронну, чорнову, получила...
   - Чорнову? Отако?! Ще цього менi не вистачало. - Вiн  одразу  в  темнiй
далинi неясно побачив розвержене поле бою, на якому хтось  умирав,  i  цим
"хтось" - був вiн. На мить у видiннi дивився на себе, нiби на чужого, а  в
тiло  непри?мно  вбуравлювалась  гаряча  й  крижана  роса.  Одначе   треба
заспоко?ти матiр, i вiн посмiхнувся до не?. - А це, мамо,  не  так  уже  й
погано: кого живцем ховають, той житиме довго. Така прикмета в людей?
   - Марку! Синочку мiй дорогий!.. Живiсiнький... I для чого ж я за упокiй
тво?? душеньки правила? Нащо такий грiх брала на себе!.. - застогнала всiм
тiлом, а найрадiснiшi почуття захитали нею, мов росяним кущем.
   I тiльки тепер стара Ганна  кида?ться  до  сина,  завмираючи,  водночас
обiйма? i притриму? його, а вiн, горблячись, нахиля?ться над нею, i  пучки
зморщок пiд очима виколихують радiсть, бiль i  рух  сльози.  Марко  устами
пiднiма? вище темну хустку i вперше цiлу? материну сивину. Коли  вiн  iшов
на вiйиу, мати ще була чорнокосою. Вона обома руками пригина? його  голову
до себе, загляда? у вiчi i перекону? саму себе:
   - ?й-бо, це ти, Марку, а присiй-бо, це ти, i не хто iнший.  Дитино  моя
дорога, кровинко моя виплакана, - збентежено, радiсно, вражено вдивля?ться
у вузькувате, з тi?ю мiнливою смаглявiстю обличчя, що взимку  вибiлю?ться,
а'влiтку  землянi?,  у  веселу  й  рiшучу  правдивiсть  очей,  в  добрi  й
насмiшкуватi уста, в  усе  те,  що  зветься  ??  сином.  А  дрiбнi  сльози
осипаються й осипаються з ?? вiй i очей, що  i  плачуть,  i  посмiхаються.
Марко нiколи не бачив на материнiм виду  таких  крихiтних  слiз,  напевне,
старiсть чи лихолiття здрiбнили ?х, як здрiбнювали все на свiтi.
   - Не плачте, мамо.
   - А хiба ж я плачу? - щиро диву?ться вона, зовсiм не  помiчаючи,  що  й
зараз сльози розтiкаються по ?? зморшках. - Я радiю, Марку, що це ти...  I
вуса тво?, навiть за вiйну не вирiвнялись. А люди ж не повiрять...
   - Що мо? вуса не вирiвнялись?
   - Нi, що ти повернувся... Як воно тiльки в свiтi бува?... От побачиш  -
не повiрять.
   - I чого ж?
   - Вони тепер такi стали розтривоженi, спантеличенi, що не  вiрять  i  в
закон.
   - У закон божий? - одразу веселi? чоловiк.
   - ?в закон божий. Кажуть - це хвантазiя. Тiльки вiрять у кiнець  вiйни,
а деякi - в кiнець свiту.
   - А ви, мамо, i в те, i в друге вiрите? - засмiявся Марко.
   - I навiть убi?нi? тебе не змiнило... - сплеснула руками  стара  Ганна,
одразу ж перелякалась того страшного слова, а потiм теж посмiхнулася всiма
зморшками. - I досi нiяк  не  втямлю,  що  ти  повернувся.  Роздягайся  ж,
дитино. Намерзся, певне, голодний. Переводить  погляд  на  болючу  ногу  i
нiмотно випиту? ?? про те саме,  що  випитували  тисячi  матерiв,  боячись
запитати про це дiтей.
   "По  землицi  ходити  тобi,  на  росi  здоров'я  набиратись",   -   мов
зиклинаючи, зверта?ться до ногя, а потiм говорить до .сина:
   - Присядь, Марку, дай хоч надивитись на тебе, бо вже навiть  i  в  снах
мало бачила, - на мить поклала голову на груди сво?? дитини.
   - Повiрили в той папiрець?
   - I вiрила, i не вiрила, та серце запеклось наче камiнь. Ти  ж  один  у
мене зостався, - наче  мiсяць  у  небi...  А  зна?ш,  де  твоя  похоронна?
-оглянулась назад.
   - Звiсно, за якимсь образом.
   - I як ти вгадав? Справдi, за образом Георгiя По" бiдоносця. Ось я тобi
зараз покажу ??, - махнула рукою  на  молодцюватий,  хоч  i  закiптюжений,
образ святого, що впирався у дiжечку, з яко? виглядали ребристий часник  i
першi зеленi кiски цибулi. - Кум Василь казав, щоб я похоронну чи в  рамку
взяла, чи в конституцiю положила, а я - за Георгiя, бо i вiн, i ти  душили
Гiтлера-змiюку, щоб його всi громи i землетруси викидали з свято? землi...
Ой Марку, хай  тобi  все  добре...  Роздягайся  ж,  дитино.  Ось  я  зараз
пособлю...
   Мати тiльки  тепер  здогадалася  змахнути  сльози  з  очей  i  знову  в
оцiпенiннi притулилася головою до сина. А вiн вiдчув, що ?? руки не  пахли
нi соняшником, нi чорнобривцями, нi грибами, нi свiжим хлiбом,  а  з  усiх
задавнених i свiжих зморщок вiяло димом.  Може,  i  вiн  тепер  забився  в
селянськi руки, як сама земля.



   II

   Сьогоднi печаль  потиснулась  у  землянцi  Ганни  Безсмертно?;  радiсть
веселою ластiвкою шугала, трiпотiла над матiр'ю,  i  вона  iнодi  аж  руки
пiдiймала вгору, щоб  перехопити  i  притиснути  до  грудей  оте  невидиме
снування, що тремтiло й ткалося над нею, мов  тепле  марево.  В  материйне
вiдтале серце сiялись i сiялись Марковi слова, як пiд Новий рiк сi?ться  в
хатi жито-пшениця i всяка пашниця, перемiшувалися з ?? думками.  I  навiть
слухаючи щось тяжке,  вона  могла:  посмiхнутися,  бо  в  цю  хвилю  хтось
тихенько говорив ?й: "А Марко повернувся".
   I  вона  знову  з  подивом  та  безмiрною  любов'ю  дивилася  на  сина,
дивуючись, як вiн, перешитий на рiзнi фасони "всякими лiкарями, залишився
тилi самим Марком, яким .був i до вiйни, ?й знову хотiлося тулити до  себе
свою дитину, торкатись його рук, болючо? нiженьки, виговорити  всi  слова,
що каменем запеклися навколо серця, але мала  ту  неймовiрну  делiкатнiсть
селянсько? душi, яка завжди в усьому стримувала  себе,  окрiм  дiлечка.  I
той, хто привик з усяко? нагоди охати i зойкати, навряд  чи  зрозумi?  тих
глибоко люблячих матерiв, якi рiдко цiлують сво?х чоловiкiв i сво?х дiтей,
i навiть ласку зустрiчають здивованим: i-i!
   - Навоювався ж ти, сину, як накосився. I чого б тiльки не жити людям  у
добрi та злагодi? Позавидували фашисти на нашi душi, то й  самi  без  тiла
залишаться, бо як хто у свiтi не викручу? темнi мiзки, а все  одно  кривда
нiяк i нiде не переможе правди. Може, тобi  якусь  припарку  прикласти  до
ноги?
   - Обiйдеться.
   - Ой Марку, Марку. - Бiльше не ста? слiв у матерi,  i  вона  з  любов'ю
несе до сво?? дитини заокругленi пiввiнця по-дiвочому довгих  вiй,  що  не
старiли над виплаканими прив'ялими очима. - Увесь ти в батька пiшов.
   Бiль хвилями пройшовся в серединi чоловiка: як запiзно вiн  згадав  про
свого рiдного.
   - Давно були на могилi тата?
   - Восени, дитино, коли з його живого хреста осипалося листя.
   В землянцi залягла тиша. Крiзь далечiнь рокiв мати i  син  побачили  на
якусь мить живою наирiднiшу людину i живу вербу над ?? могилою.
   Далеко вiд рiдно? оселi загинув  у  сiчi  з  денiкiнцями  комнезамiвець
Трохим Безсмертний. Порубаного й пострiляного поховали його друзi в  степу
бiля рiчки на тому ж  мiсцi,  де  вiн  упав  з  коня.  Майстри  не  тесали
Безсмертному кленово? домовини, бо?м задимленi  друзi  не  покривали  йому
очей китайкою, не насипали високо? могили, не говорили сумних  i  красивих
слiв, як подоба? в такому випадку.
   Мовчки в журбi зiскочили бойовi побратими з  графських  i  куркульських
коней, саперними лопатками i шаблями викопали неглибоку  яму,  опустили  в
не? свого товариша, а бiля нього поклали шаблю, щоб i на тому свiтi кришив
нею погань, та й помчали доганяти ворогiв. Навiть трикратного пострiлу  не
дали на прощання, бо обмаль було набо?в. А потiм якась  християнська  душа
поставила на могилi невеличкого, з молоденько? вербицi вирубаного  хреста,
диво сталось у степу - пiсля  дощiв  ожило  мертве  деревце,  з  порубано?
середини викинуло гiлочки, i вони зеленими ручатами  потяглися  до  сонця.
Згодом пристрасною силою життя деревце  скинуло  мертву  поперечку  i  вже
стало не хрестом, а гiнкою вербицею i людською пам'яттю.  А  матерi,  коли
вона приходила сюди, iнодi здавалось, що в тiй вербi оселилась ?? наболiла
душа...
   - Говори ж, сину, говори, - першою вiдганя? задавненi спогади i бiль.
   - Про що ж вам казати? Можу тiльки  про  вiйну,  бо  не  виходив  з  ??
упряжi...
   - А хто тепер кому про iнше розказу?? Чим живемо, тим i диха?мо.
   Пiсля ще яко?сь розповiдi про бiй мати вибачливо подивилась  на  Марка,
метнулась до кабицi, щоб скапарити сяку-таку вечерю. Вже вiд вогню  iнколи
з недовiрою поглядала на сина i на збитий з  двох  дощок  стiл,  на  якому
лежала чорнова. Як тепер з нею бути? Чи кинути у  вогонь,  чи  покласти  в
рiзнi податки, що теж лежали за Георгi?м Побiдоносцем?
   Але потiм вирiшила: то вже така судьба сина, i хай вiн робить з нею, що
захоче. Все-таки недарма, навiть  пiсля  похоронно?,  благала  долю  i  на
раннiх, i на пiзнiх зорях, щоб вернувся Марко. От i нагрянув неждано,  мов
перший грiм, байдуже, що костурами гримить. I не дуже  постарiвся,  тiльки
вуса трохи в молоко вмочив та на скронях зморшки  накипiли.  'Ох,  аби  ще
внучка з Германi? повернулась i заспiвала так,  як  спiвала  ??  бiдолашна
мама:
   Он сяду я край вiконця
   та виведу золоте волоконце...
   Але не внучка, а  вона,  баба,  всi  ночi  тепер  сидить  край  слiпого
вiконечка, навпiл з прядива й думок пряде сво? тяжке волоконце  i  вже  не
примерклими очима, а душею, болем сво?м вигляда? свiй рiд. Ой, а чого ж це
вона й досi чапа? в однiй чунi? Геть усе, усе витрусилось iз голови. Ганна
вихоплю? з-пiд лавчини благеньке полатане взуття, а  до  не?  пiдкочу?ться
зайченя й почина? тертися бiля нiг.
   -  ?сти,  дурненьке,  хочеш?  -  пита?ться,  наче  звiрятко  може  щось
вiдповiсти.
   Зайченя кумедно ворушить рухливою квасолиною  носа  i  кладе  на  спину
довгi, мов iграшковi човники, вуха.
   - Що ж тобi, сирiтко, дати? - i далi розмовля? з ним, наче з дитиною.
   - Звiдки вiн у вас, мамо?
   - У лiсi знайшла, замерзав бiдолаха, зараз уже оклигу?. Оце ж тепер уся
худоба наша, бо Гiтлер i кури пожер, i корови в салотопцi  перетопив,  щоб
його нечистi до судного дня на бiсячий  лiй  топили.  -  Мати,  як  могла,
проклинала навiженого фюрера i тут же  лагiдно  посмiхалася  до  сина  або
одразу мовчки починала сумувати, що нема в нього нi жiнки,  нi  доньки,  а
потiм втiшалась думкою, що й онучка повернеться, як стане Гiтлеру капут, i
непомiтно для себе починала говорити: - Яка ж вона гарненька була. А очi -
одне синьоцвiття, та й годi.
   - Де вона тiльки тепер? - зажурився Марко i зажурилися всi його зморшки
пiд очима.
   - Може, й добива?ться додому, як та перепiлка.
   - Може... - почав думками розшукувати  отi  затуманенi  далi,  з  яких,
певне, добива?ться додому його ?дине дитя.  Як  топольку,  ростили  ??,  а
вiйна з корiнням вирвала його топольку, а ти, батьку, мучся i карайся,  чи
? вона на землi, чи, може, лежить у землi.
   Мати, вгадавши його думку, поспiшила заспоко?ти:
   - Не журись, дитино. I Гiтлер не всiх зможе вичавити.
   - Мамо, а якi у вас тепер очi? - несподiвано запитав Марко. -  Нiяк  не
розберу при цiй електрицi, - косо поглянув на  каганець,  змайстрований  з
гiльзи снаряда.
   - I нащо воно тобi? -здивувалась, знiяковiла i зiтхнула мати. - Хiба  ж
дiти придивляються до наших очей? То тiльки ми втiша?мося, ними...
   - Та iнколи придивля?мось:  -  Марка  вразило,  що  матiр  засоромилась
такого запитання, бо й справдi: хто цiкавиться очима старих? - У вас  були
синi-синi, як весняне небо пiсля дощу.
   -Як ти, сину, гарно сказав, - зiтхнула мати. - За все життя нi вiд кого
не чуда таких слiв, навiть од батька твого,,.. I невже в мене справдi такi
були очi? - аж зачудувалась, згадуючи минулi роки.
   - Синi були, як барвiнковий цвiт у росi.
   -  А  тепер  стали  сивими.  Iнша  роса  виполоскала  мiй  синiй  цвiт,
-вiдповiла  тихо.  -Ти  зна?ш:  у  нашому  родi  довго  не  сивiють,  дiди
парубоцькими чубами задаються. Ну, а теперiшня гризота  не  подивилась  иа
це. Спочатку в мене посивiли коси, а  потiм  очi...  Таки  придивлявся  до
матерi? Дуже стара стала? - з вдячнiстю посмiхнулася до сво?? кровинки,  i
вiдблиск молодостi майнув у ?? справдi сивих од скорботи очах. - Я тебе ще
голодом не заморила? Ось уже зараз картопелька буде.
   -В мундирах?
   - I в мундирах, i роздягнена, i товчена, i так шматками, - в гнiздечках
бiля уст сiпнулась i завмерла посмiшка. - Тiльки присмаки нема  до  не?  -
розтертою кользою чи маком посипаю. Звикай, сину.
   - А нащо ви стiльки наварю?те?
   - О, ще й пита?. Дума?ш,  почувши,  яро  тебе,  не  збереться  перегодя
капела?, Тебе ж люди i  живого,  i  мертвого  любили...  Тьху,  знову  цей
папiрець баки забива?, - кивнула головою на стiл. -I що  тiльки  вдiяти  з
ним? Лежить же, нiби сама печаль. Чи не  спалити  його?  -  подивилась  на
сина.
   Марко  зирнув  на  страшний  документ,  що  тепер  сумирно  лежав  бiля
дерев'яно? сiльнички i темно?; як земля, хлiбини. А лежав же вiн ранiше  в
цiй землянцi, наче покiйник у склепi.
   - Палiть, мамо, за смертю шкодувати не будем,  -  одвернувся  вiд  того
папiрця, що волею випадку, немов чорний ворон, поквапився  принести  його,
Маркову, смерть до матерi, она, нема чому дивуватись: сiдав  же,  гайворон
на охололi груди Марковi, видирав його душу, бiля яко?  мостилася  смерть,
i, може, помилково, вiддер ??, костомаху, замiсть життя та  й  шугонув  зi
сво?ю здобиччю у далекий край.
   Чоловiк аж посмiхнувся, риразно побачивши таке видовисько, хоча  немало
?х завжди проходило перед очима, бо в Маркове  серце  з  самого  дитинства
свiт нахлюпувався гомоном землi i вiдгомоном пiснi.
   Мати з пота?мним острахом  пiдiйшла  до  столу,  двома  пальцями  взяла
папiрець, де якимись закарлючками була накраплена смерть, i  понесла  його
до  кабицi.  Марко  в  задумi,  з  цiкавiстю  поглянув  на  матiр.  На  ??
зосередженому обличчi заколивався свiт i виразно пройшли тiнi  страждання,
що ?х принiс цей клапоть вiйни. Мати ще раз глянула на нього  й  кинула  у
вогонь, а сама, наче  молитву,  урочисто  i  пристрасно  зашепотiла  якесь
заклинання, Марко тiльки й почув: "Iди, смерте, на болото i в беавiсть, де
люди не ходять, де звiри не бродять, де пiвЧоловiк аж посмiхнувся, риразно
побачивши таке видовисько, хоча немало ?х завжди проходило перед очима, бо
в Маркове серце з самого  дитинства  свiт  нахлюпувався  гомоном  землi  i
вiдгомоном пiснi.
   Мати з пота?мним острахом  пiдiйшла  до  столу,  двома  пальцями  взяла
папiрець, де якимись закарлюнками була накраплена смерть, i  понесла  його
до  кабицi.  Марко  в  задумi,  з  цiкавiстю  поглянув  на  матiр.  На  ??
зосередженому обличчi заколивався свiт i виразно пройшли тiнi  страждання,
що ?х принiс цей клапоть вiйни. Мати ще раз глянула на нього  й  кинула  у
вогонь, а сама, наче  молитву,  урочисто  i  пристрасно  зашепотiла  якесь
заклинання. Марко тiльки й почув: "Iди, смерте, на болото i в безвiсть, де
люди не ходять, де звiри не бродять, де пiвнi не нiготь..."
   -Таки горить смерть,-сказала пiсля усiх чаклунських "тьху-тьху".  Марко
не  знав,  що  про  такий  випадок  треба  робити:  набундючитись,чи  бути
суворо-врочистим, як його матiр, або  махнути  рукою  i  посмiхнутись,  як
умiють збоку подивитися на сво? лихо  нашi  люди.  "Практики  ще  не  було
тако?",- насмiшкувато вiдповiв сво?м думкам, придивляючись, як на припiчку
коцюрбився, чорнiв i кришився вiсник смертi.
   - Спалила, пропади вона пропадом,  змiшала  з  жаром  попiл  чорново?.-
Одiйшла вiд кабицi i стала опоряджати стола, наче хотiла затерти  й  слiд,
де лежала похоронна, i знову з острахом  поглянула  на  ногу.-  Не  болить
вона?
   - Не болить вона,-пiдкреслив материну повагу до поранено? ноги.
   Мати похитала головою, в думках вiддiляла обман вiд правди.
   - Хiба ти скажеш про сво? болi,  якi  вони  ??  .Знаю  тебе  добре.  Ти
калiцтвом похвалятись не будеш... I не пiдманюй, що скоро ходитимеш?
   - От побачите. Ще й танцюватиму шивертом-вивертом.
   - Ви всi нас .утiша?те на старiсть, як ми вас утiша?мо малими.  Це  теж
трохи пособля?, бо серце нас хоч i мучене, та все вiрою живе. А як на  тiй
недiлi, коли саме хугувало надворi, що й свiта божого  не  видно,  втiшала
мене якась молодиця I Достукалась до цi?? оселi, обтру
   сила снiг i стала бiля дверей, як  мальована.  Довго-довго  розпитувала
про тебе, душею вмовляла не  вiрити  похороннiй:  всi  вони  приголомшують
людину, а не всi правду кажуть. Погомонiли разом, пожурились  укупi  та  й
розiйшлися, як рiдня.
   - Що ж то за молодиця була? - стрепенувся i здивувався Марко.
   - Нiби вчителька при?жджа. Привiтна така, хоч з  обличчя  смуток  i  не
сходив.
   - Вчителька?
   - Еге ж. Тебе добре зна?. Сама гарненька, терноока.  I  подарунок  менi
пiд полою принесла - муки на замiс. З пайка свого вiдiрвала.
   - Дивина! - Марко наморщив чоло, пригадуючи, яка б це  вчителька  могла
допитуватись про нього. - I ви взяли борошно?
   - Вiдмовлялась, так вона зобижатися почала. Казала, що без день  прийде
на свiжий хлiб. Та й не прийшла. А я для не? й шикухи дiстала, щоб зварити
вареники з урдою.
   - Як же ?? звати?
   - Як? - мати поправила хустку, напружено  замислилась.  -  Ось  тобi  й
ма?ш: вигубилося з пам'ятi. Голова стала, мов решето, - нiчого не втрима?.
   - Може, потiм пригада?те.
   - Може, й згадаю. А ще ранiше новий вчитель приходив, теж дуже гарний з
лиця i душею, ГригЬрi?м звати, цього запам'ятала. О, вже хтось iде.
   Зверху справдi загупали чи?сь кроки, обiзвалися голоси,  а  в  землянцi
захвилювався каганець. Марко зручнiше сiв  на  тапчанi,  випростався,  щоб
людям менше впадало в вiчi калiцтво. Першим на порозi з'явився сивий,  мов
голуб, пасiчник Зiновiй Петрович Гордi?нко, а з-за його  плечей  виглядала
по-старосвiтськи навхрест зачохлена двома хустками рухлива  голова  Христi
Гордi?нчихи. Старий непомiтно подав матерi  рамку  з  щiльником  i  одразу
пошкутильгав до Марка, обiйняв його, залоскотав зеленкуватою  бородою,  що
пахла димом i медом.
   - Ну, здоров, здоров, Марку! Хвалити  долю,  живим  повернувся  у  сво?
хороми.
   - Чи не тю на тебе! - одразу  ж  накинулась  на  чоловiка  Гордi?нчиха.
-Тепер нiхто не подиву?ться таким хоромам. Тепер щастя, коли  душа  хоч  в
якому не ? тiлi знайшла пристановище.
   - Ет, задзвонила на рiздво, то й до великодня не зупиниш, - вiдмахнувся
старий рукою вiд жiнки. - Хоч тут не торохкоти, наче порожняком.
   - Здоровенькi були, тiтко, - з любов'ю i жалiстю дивиться на округле  з
кирпатинкою обличчя, а перед його очима, немов швидкоплиннi осяйнi вагони,
аж мигтять далекi лiта, коли в хатi Гордi?нкiв  вiн  знаходив  i  сердечну
радiсть, i 'зустрiв сво? перше кохання. - Як ви там?
   - I не питай, дитино. Як люди,  так  i  ми,  -  простягла,  витерши  об
подолок, руку.
   Марко поцiлував ??. Христя од несподiванки аж заточилась,  за  звичкою,
хотiла  тюкнути  на  нього,  але  одразу  ж  зжалiснiла  i  цi?ю  ж  рукою
потягнулась до очей.
   - А коли ж я, Марку,  сво?х  дiточок  побачу,  як  тебе?  Коли  ж  вони
повернуться з далеко? сторони?
   - Повернуться, дурна, як менше збиратимеш сльози в торбину.  В  тебе  й
зараз стане глузду вiдкривати похорiн, - обiрвав ?? Гордi?нко... - Так  же
iнодi плаче, Марку, що вiд слiз десятчанi сорочки тлiють.
   - А вiн i слова не дасть, iрод,  сказати,  росинки  не  дасть  зронити,
дарма що бiля бджоли цiлий вiк товчеться. - Гордi?нчиха  кулаком  i  очима
насварилась на свого "трутня" i пiшла  до  кабицi  помагати  матерi,  якiй
жiнки  непомiтно  передавали  якiсь   мисочки   або   хлiб,   а   чоловiки
рiзнодержавнi пляшки, закоркованi качанами кукурудзи.
   Сини чорно? землi i  жорстоко?  долi,  вiчнi  хлiбороби  i  списанi  по
"чистiй" во?ни, великi цiлиннi натури, вздовж  i  впоперек  переполосованi
вiйною, i звичайнi простi дядьки, в мiру дипломати, а без мiри трудiвники,
якi брели сво?м горем, як темним морем, пiдходили до  Марка.  Пiдходили  в
незугарному одязi, в неоковирному взуттi, зляпаному казна з  якого  ременю
чи  скле?ному  з  трофейних  автомобiльних  камер.  Пiдходили   з   тяжкою
задавненою тугою на обличчях i з добрими  словами  на  устах.  Репаними  i
паленими, стрiляними i рубаними руками обiймали чоловiка i мовчки  втiшали
його цими ж руками.
   Матерi як матерi, питали одне й те  саме:  чи  не  стрiчав  десь  ?хнiх
синiв, якi  стукають  вже  собацi-Гiтлеряцi  в  залiзнi  дверi.  Батьки  ж
допитувались, чи скоро закiнчиться вiйна, бо як iще далi протягнеться таке
безголов'я, то й люду  на  свiтi  не  зостанеться.  I  тiльки  дiвчата  не
питались про сво?х наречених, яких з кожним днем ставало все менше й менше
- на чужих далеких землях досiвалося наше найдорожче зерно й  любов.  I  в
дiвочих очах Марко бачив девимовяу тугу, яку  не  передадуть,  напевне,  й
генi? пензля, бо ж хiба можна в одних очах вмiстити i чорнi тiнi вiйни,  i
муки.утрат, i роками та свинцем перерване чи  кров'ю  зiйдеие  кохання,  i
самою   природою,    а    не    дiвочою    цнотливiстю    ледь    намiченi
полохливо-зворушливi й тривожнi ознаки материнства.
   Ще хтось загупав угорi, скрипнули дверi, i в пiдбитому  тьмою  одвiрку,
наче в рамцi непокiрний  портрет,  заворушився  невисокий,  мiцнотiлий,  в
свитцi на розхристi. дiд ?вмен Дибенко, за ним  тiнню  гнувся  журавлистий
Петро Гайшук, якого в селi  прозивали  мiнiстром  без  портфеля.  До  бiса
розумний, але по-дядькiвськи обережний, Гайшук, може, й  дослужився  б  до
високих посад, аби не мав природно? недовiри до не хлiборобського хлiба  i
не так любив худобу, особливо ж воли. На самотi вiн ?м i спiвав, i говорив
з ними, i вони розумiли його мову.  Тепер,  коли  вiйна  знищила  волiв  i
забрала добру частку Петрового здоров'я, вiн перенiс свою любов  на  конi,
хоча вiд ?зди верхи не мав задоволення: його довгi ступалйща майже  завжди
волочилися по землi.
   З-за спини Гайшука протиснулась лукава  гостроборода  мордочка  Максима
Полатайка, теж. конюха. Вiн  без  жодного  слова  щедротно-величним  рухом
подав матерi пляшку якогось заморського, з барвистою етикеткою вина.
   - Крадене? - тихо i строго запитала мати.
   - Невже ви хотiли, щоб я у пiдвалi самого Антонеску торгiвлю  розводив?
- здивувалось i .обурилось усе обличчя Максима.
   - Як же воно з пiдвалу  Антонеску  долежало  в  тебе  до  сьогоднiшньо?
години?
   - А ви  дума?те,  я  тiльки  одну  пляшку  взяв.  собi  на  згадку  про
Антонеску? Для чого тодi було ?здовим служити в армi??
   - А що тут: збори чи  вистава?  -  одразу  ж,  ще  не  поздоровкавшись,
загримiв старий Дибенко.
   - Ой мовчи, ?вмене,  вiчно  ти...  -  Мов  бiль.  стала  бiля  чоловiка
полохливоока з безнадiйно опущеними руками ?вмениха.
   - Хiба ж я пам'ятник, щоб мовчати?. -  витиска?ться  з  рамок  одвiрка.
-Пропустiть i мене, люди добрi, до голови.
   - До якого, дiду, голови? - здивувався одноногий Василь Тримайвода,  на
грудях якого красувалися три ордени Слави  i  всi  три  -  за  "язики".  -
Адресою помилилися.
   - Мовчи i диш, розвiдко! - Старий гострозоре  обвiв  усiх  поглядом,  а
когось i плечем пiдштовхнув, добираючись до Марка.- Хоче, вилупок, щоб я в
такому дiлi помилився! Прийшов до справжнього голови -  Марка  Трохимовича
Безсмертного.
   - Що ви, ?вмене Даниловичу, який  я  вам  голова,-  чудуючись,  озвався
Марко.
   - Не безiменний, не безрiдний i не чорти-що, а справжнiй, дово?нний, що
в головi i в душi ма? понятi? i до землi, i до людей, i  до  коней,  i  до
хлiба святого, i до риби у водi, i до птицi у небi, i до вдови нещасно?, i
до сироти безрiдно?! Що, може, брешу, люди?
   - Правду кажеш, ?вмене,- першим  обiзвався  Зiновiй  Гордi?нко.-  Марко
чоловiк з любов'ю. Пам'ята?те, яка пасiка була за нього?
   - Пасiка, пасiка,- перекривив його ?вмен.- Колись люди вiск до богiв  у
свята носили, а тепер дехто до самогонщиць в усi  днi  тащить.  То  яка  ж
пасiка не переведеться на трясцю.
   - Мовчи, ?вмене, мовчи та диш,- болiено попросила ?вмениха.
   - Сама помовчуй. Задобре i на горi живеться Безбородьку: очi i  мако?ди
вiд  жиру  i  самогонки  послухали.  То  як  я  буду  теперiшнього  голову
визнавати? - непримиренний полиск забився  в  очах-старого  ?вмена.  -  Не
визнаю його - i край.
   - А тебе ж, ?вмене, Безбородько хоч трохи визна?? - в'?в Гордi?нко.
   - Ми з ним живем, як рiзнi царства-государства. Я й сов?цьку власть  до
двадцятого року не признавав, аж поки землю  не  отримав,  бо  розвьорстка
була. А тепер отого викрутня Безбородька. визнавай! Та  за  яку  ласку  чи
заслуги?-визвiрився на  Гордi?нка.-Чи,  може,  за  те,  що  цей  недбалець
совiсть прогуляв, як червiнець, а хитростi  напозичався?  Мовчиш,  нудьго?
Ото-то воно й ?!.. Доброго здоров'я, Марку.
   -  Добрий  вечiр,  дiду,сердечно  здоровка?ться  з   старим.-   Дозолив
Безбородько вам?
   - Коли б тiльки менi, то пiвлиха було б. Хiба ж то робiтник? Вiн  перед
очима-мелун, а за плечима-кладун.
   Навколо пожвавiшали обличчя, а Марко весело похитав головою:
   - Ви, дiду, нiчутiньку не змiнились.
   -Таки нiчутiньку. Чого ж мiнятися дiду?-доторкнувся червоною вiд холоду
рукою до  сивого  акуратно  пiдстриженого  бурячка  борiдки,  яка  доречно
подовжувала коротколице обличчя. - Я ж не той  метелик,  що  "ура-ура"  на
всi. трибуни вистрибом  летiв,  коли  ж  загримiло  -  пiд  трухлою  корою
лялечкою прича?вся, а там i в гусiнь обернувся. От яке в життi кiно бува?.
А я - вiйна не вiйна - увесь час бiля коней човпiю, i в рай чи в пекло  на
конях думаю трапити,  бо  такий  мiй  талан  кiнський.  А  весь  час  мене
елементом називають.
   - За язик, дiду, тiльки за язик, -  з  насмiшкою  обiзвався  свiтлоокий
Василь Тримайвода. - Довгий вiн у вас.
   - А ти ж його мiряв? У мене, бiсова макiтро, коли хочеш  знати,  нiчого
куцого нема. I вiк мiй довгий, i труд, i стаж, i  язик.  Та  говорить  вiн
тiльки правду, а ви ?? в резолюцi? не запису?те. Як, Марку, не вiдсобачило
тобi ногу? Тепер це дiло не трудне: технiка висока. Що воно  тiльки  буде,
коли ще вищою стане? То як нога?
   - Скоро на двох буду чапати.
   - Оце дiло! - зрадiв старий. - До книги чи там до портфеля вистачить  i
голови, а до землi ще й ноги потрiбнi. Значить, обома ходитимеш?
   -   В   Марка   Трохимовича   дiла   куди   гiрше   мо?х,   -   трiпнув
бiляво-золотистим, наче достиглий хмiль, чубом Василь Тримайвода. - Я один
чобiт п'ять рокiв буду човгати, а йому треба цiлу пару на рiк.
   -  Ой  мовчи,  безчуственне  опудало!  -  з   жалем   обiзвалася   бiля
напiвпричинених дверей гарячоока й гарячоуста  Варка,  Василева  жiнка.  -
Притарабанився ж до мене восени; став бiля плоту i  в  хату  не  заходить.
Побачила його, вибiгла на подвiр'я й захолола, мов тiло  без  душi,  та  в
сльози: "Нiженька моя дорогенька, не ходити вже тобi  по  землi".  А  вiн,
чудiй, вперся спиною в тин i регоче: "А будеш лiтати по небу i  з  святими
грати у футбол..."
   - Щось же ?й треба i там робити, - мило, з посмiшкою чи  насмiшкою  над
собою одказав чоловiк, який нiколи не  мiг  натiшитися  роботою:  вiн  був
столяром i стельмахом, шевцем i бондарем, човнярем i рибалкою, слюсарем  i
радiоаматором, ткачем i навiть костоправом, не кажучи вже про  усi  умiння
хлiбороба. Хто в селi, мов лялечку, вши? покрiвлю?  Василь  Тримайвода.  А
хто вивершить,  наче  пишнi  палаци,  скирти?  Знову  ж  таки  вiн.  Тепер
завзятий, широко? вдачi Василь Тримайвода, зда?ться, не  етiльки  .журився
за ногою, скiльки за тим, що марно пропада? половина його талантiв.
   - Хоч би  трохи  нижче  одфугасило,  -  коли-не-коли  скаржився  Василь
домашнiм, i хмара набiгала на його високе, навпiл розсiчене зморшкою чоло.
- Тодi сам пiд не?, як пiд паню, вирiзав би  якесь  крiселко.  Ну,  як  не
уважила Iона менi, не уважу i я ?й: обiйдеться без крiселка... Iнодi, лише
в снах, Василь бачив себе зовсiм здоровим,  i  тодi  на  його  довiрливому
обличчi всюди - i коло уст, i коло носа, i в  мiжбрiв'?,  i  коло  очей  -
починала трепетати щасливо-недовiрлива усмiшка, i це одразу  ж  вганяло  в
сльози пристрасну Варку, вiд гарячих  i  лихих  очей  яко?  мало  хто  мiг
одвести погляд.
   Дiд ?вмен пильне подивився на Марка, поторгав його ногу, потiм костури,
зауважив, що зробленi вони з нетривкого матерiалу, а  тому  треба  скорiше
видужувати.
   - Ти, ?вмене, сво? насмiшки дома чи в стайнi залишив би, - не витримала
мати i зiбрала губи в оборку, забувши, що  ?диний  син  старого  нещодавно
загинув у Словаки.
   -Якi ж це, жiнко добра, насмiшки?  -  здивувався.  знизав  плечима  дiд
?вмен. - Я хочу, щоб твiй Марко вiдразу одужував i брався за  головування.
Бо ж це чоловiк при?хав, до нас! Вiн колгоспний закоморок не зробить сво?ю
хижкою i з людиною не поздоровка?ться матюком.
   - Пiсля цi?? та знову ж цi??. I чого  ти  вчепився  не-вгавущо  з  отим
головуванням? Мало тобi одного Безбородька? - вже зовсiм обурилась мати.
   - Еге, коли б вiн один, паплюжник, був! - На  бiлкуватих  очах  старого
заворушилися колючi iскорки. - Одного шелягового правителя, куди не пiшло,
можемо i горiлкою по вуха залити, i вгодувати, як свиню.  А  от  усе  його
кодло, побачиш, пустить нас з торбами старцювати. Ти цього хочеш?
   - Ет, нiчого я не хочу, тiльки не пасталакай лишнього, не забивай  менi
баки в такий празничний день.
   - Ох i розумнi тво? баки, наче в Миколи Другого.
   - Нехай тобi всячина, вже й до царя  добрався,  -  одразу  повеселiшала
мати.
   - Я увесь вiк до правителiв добираюсь, а вони до мене, отак поки  що  й
живемо. А ти щось сво? памороки на дуже обережне сито почина?ш пересiвати!
- з повною зневагою одвернув набурмилене обличчя  вiд  Ганни.  -  Тобi  ж,
Марку, хоча б ти й без нiг був,  все  одно  доведеться  головувати.  От  i
приймай завдаток! - бережно витягнув аж з-пiд сорочки  якусь  пошарпану  i
втемнiлу вiд часу чи негоди книгу.
   Вона щось далеке i рiдне нагадала Марковi, i серце, опереджаючи  розум,
прискорило сво? перебо?.
   - Що це, дiду?
   - Не впiзна?ш?
   - Пiзнаю i не пiзнаю.
   - Дово?нний список нашого . села, - сум  прокотився  очима  старого.  -
Пам'ята?ш?
   - Пам'ятаю. - Марко, хвилюючись, узяв книгу. - Де ж ви ?? роздобули?
   - В конторi, коли нiмцi входили в село. Вже тiльки вiтер  бавився  нею,
пiдiймав угору всiх уписаних людей i жбурляв, куди  хотiв.  I  страшно,  i
боляче менi стало тодi. Беру ?? в руки, а вона  i  в  руках  трепеще,  мов
птиця... Отак i опинилась у мене... Треба  ж,  щоб  якийсь  дурень  списки
зберiг, а потiм заглядав i журився над ними, куди яка душа залетiла.
   В землянцi одразу стало тихо. Повiв минулих  рокiв  пройшовся  по  всiх
обличчях, згадалося, що нема вже на землi багатьох людей, якi були  в  цих
списках. Марко взяв книжку, перегорнув першi двi  сторiнки,  i  задавненi,
вицвiлi лiтери глянули на нього живими людськими очима.
   - Антоненко Федот Володимирович...'
   - Пiд Сталiнградом у танку згорiв. Ордени  розплавились  на  грудях,  -
одразу скам'янiло добре обличчя Василя Тримайводи.
   - Бакун Михайло Тимофiйович.
   - На Букринському плацдармi геро?м  став.  Тепер  в  Саксонi?  команду?
артилерiйською бригадою. Якщо дуже захоче, - вискочить в генерали.
   - Вовк...
   - Був  i  залишився  вовком.  Утiк,  як  полiцай,  безвiсти.  Утiкаючи,
проклинав свою долю. А хiба ж вона винна?
   - Геращенко Максим Данилович.
   - Зв'язкiвець в артилерi?.  Пише:  стiльки  розмотав  по  рiзних  НП  i
вогневих кабеля, що вистачило б обмотати  вздовж  i  впоперек  усю  землю.
Напевно, бреше.
   - Дибенко Iван ?вменович.
   - У Високих Татрах закрив дота грудьми. Клубок куль пройшов крiзь  саме
серце i розколов його. В Словаки поховали во?на, а пiсня про нього живе  в
Словаки i в нас.
   Марко поглянув на прочиненi дверi, наче звiдти мала долинути  пiсня.  I
вона справдi долинула. Згори обiзвалися приглушенi дiвочi голоси. Вони вже
прохали не людей, а грому, щоб той не трусив землею, бо в  нiй  вiдпочивав
?хнiй кароокий Iванко, i грiм не чiпав землi, а нахиляв До  не?  хмару,  i
вона плакала над словацькими горами, куди залетiв iз братами Дибенко Iван.
   I зараз без голосу, мовчки заплакав дiд ?вмен Дибенко, пiднiсши до очей
зморшкуватий полумисок долонi. На кiнцi його  шпакуватих  вусiв  заблищали
двi краплини. Вiн . пальцями розчавив ?х, опустив руку донизу  i  перегодя
сказав собi:
   - Покис трохи - i висихай. Тобi ще краще, нiж iншим: сина вбили, а доля
його по свiту ходить.
   Вражений нелюдською силою пiснi i судьбою сво?х землякiв, Марко наослiп
знайшов костури, мовчки протиснувся до порога, навстiж  вiдчинив  набряклi
дверi i тяжко застрибав по хрустких схiдцях.
   Одразу за невидимою вулицею темною рiллею  впало  неспокiйне  березневе
небо. Мiж хмарами i в ламкому гiллi самотнього обгорiлого  дерева  блищали
вiщi зорi, i зовсiм недалеко вiд них чи поруч з ними стелилася  дiвочання.
Вона, як безсмертя,  iшла  по  землi,  iшла  вище  люди,  якi  тулилися  у
землянках.



   III

   Городами i згарищами на всi сторони  свiту  розходились  гостi,  i  пiд
усiма чотирма сторонами свiту ?х чекали  глизявi  землянки,  наволохачений
холод у кутках, тяжкi не статки, жалi i невсипущi, на жагучих, на кривавих
сльозах замiшанi, сподiвання.
   З самого краю життя батьки виглядали живих  синiв,  матерi  -  живих  i
мертвих,  i  сво?  руки  найчастiше  прикладали  до  грудей,  чи  то   щоб
втихомирити  серце,  чи  то  щоб  вiдчути  отi  лiта,  коли   пiд   серцем
виношувались, а бiля грудей смiялися, плакали i засинали дiти. То  хiба  ж
вони могли навiки заснути в чужiй  землi?  Хiба  могла  безжалiсна  кривда
згасити, попелом розвiяти ?хнi очi i все те, що було радощами  i  любов'ю,
тривогою i надi?ю? I знову тягккi, благанням розбухлi руки  опускались  на
груди, якi и досi, пiсля усiх страждань, берегли тепло дiтей, навiть  тих,
на яких уже прийшли похороннi.
   Старшi дiвчата теж з-пiд самого краю життя, в  уболiваннях,  що  ?днали
бентежне пройдешн? з невiдомим прийдешнiм, чекали суджених; колишнi вечори
пiд синьоцвiтом зоряного неба ?м здавались недосяжною казкою,  що  пройшла
повз них, i,  може,  тому  закiптюженi  солдатськi  листи-трикутники  вони
носили бiля грудей, де колись лежали парубочi руки.
   А молодшi дiвчата, якi ще соромились сво?х форм i обрисiв юностi  й  не
знали, для чого ?м дано дiвування, чекали останнього  пострiлу  i  якогось
чуда, що одразу ж тодi настане. I вони вже на сво? незатвердiлi плечатка з
серйознiстю богинь i з усмiшкою богинь брали найтяжчу чоловiчу роботу,  не
шкодуючи юностi i майбутнього материнства.
   Марко навiть у темрявi бачив довiрливу i чисту  красу  ?хнiх  очей,  на
яких не раз уже закипала роса найтяжчих  утрат,  згадував  свою  доньку  i
думав над одним: чи зумiють люди, близькi й далекi,  за  сво?ми  щоденними
клопотами, хоча б збагнути, як цi непорочнi дiвчатка, надриваючись вiд мук
i непосильно? працi, рятували i  ?хню  судьбу  вiд  фашистсько?  свинцево?
крапки? Чи зумiють ?х, богинь двадцятого  вiку,  на  добрих  руках  носити
вчорашнi во?ни, чи знайдуться  такi  слова  у  тих,  хто  книги  пише,  що
приворожили б серця людей до цих ще не розквiтлих пролiскiв, якi  ручатами
сво?ми, душею сво?ю, майбутнiм сво?м, у злиднях i нестатках, без  хлiба  i
людського одягу спиняли вiйну i вiщували весну! ?
   А вони нiби вiдчували, що  думав  про  них  дядько  Марко,  i  вiночком
оточили його, остерiгаючи, щоб десь не посковзнулися зрадливi костури.  То
як же, подивившись у такi  очi,  можна  було  чимось  окривдити  людей  чи
обдурити ?хнi сподiвання? Коли  подумати,  тво?  старшi  й  молодшi  друзi
бiльше бажали тобi добра, анiж ти сам мiг дати ?м. I навiть те, чого  вони
ждуть од тебе, по сутi, ста? тво?м добром чи славою. Вони чекають, щоб  ти
не зледачiв, а став справжнiм господарем тi?? землi, на яку вперше  ступив
м'якими ноженятами. Вони хочуть бачити в тобi свого батька i брата,  а  не
бурмила, вiд якого вже зранку тхне самогоном. Вони бажають, щоб ?м весело,
з пiснею, а не з матюком працювалося з тобою. Вони  сподiваються,  що  при
тобi земля родитиме не тiльки  на  хлiбозаготiвлi,  податки,  натуроплати,
зустрiчнi плани i голову, але й на  хлiбороба.  Тож  не  забувай  про  це,
чоловiче, коли ма?ш голову, а не кендюх на плечах...
   На нiч взявся  морозець.  Пiд  ногами,  як  чортове  насiння,  хрустiли
вугляки  i  дзвiнко  зойкали  кружечки  пухирчастого  березневого  льодку;
розламуючись, вiн якусь хвильку достоту  пахнув  земляним  холодком  щойно
зiрваних пiдснiжникiв.
   Дiд ?вмен останнiм вийшов з землянки, напакував бiля переддвiр'я люльку
?дучою  кореневою  кришанкою  i  заходився  вибивати  огонь  з   кремiнця,
примовляючи до нього.
   - Ану ж, бiсова культуро, давай жару, спiкся б  Гiтлер  у  ньому,  наче
жаба... Ану ж!
   ?вмениха зiтхнула i пiдвела на Марка сухi до блиску очi, в  яких,  крiм
скорботи, нiчого вже не було.
   - Чу?ш, Марку, до каменя говорить. От яким у мене став чоловiк. Все  це
пiсля смертi сина... Як вiн утiшався  сво?м  одинаком.  Тепер,  коли  мене
нема, вийме синову сорочку або пiджак i з ними говорить  -  журиться.  Або
пiдiйде до яблунi i теж гомонить iз нею; згада?,  як  пiдсаджував  на  не?
сво? дитя, i навiть руки простягне вгору. Та з такого жалю i  дерево  може
заголосити. А зi мною мовчить.
   - Ти що там, стара, наговорю?ш? - пiдозрiливо  запитав  ?вмен,  нарештi
вибивши iскру.
   - Та нiчого. Радiю,  що  Марко  повернувся,  -  зiщулилась  ?вмениха  i
темними вiями прикрила свою скорботу.
   - Ага, - заспоко?вся старий i знову для чогось викресав кетяшину iскор.
Але несподiвано цей, завжди прошпигований вiтрами i сам йоржистий,  неначе
вiтер, чолов'яга в один чирк вискочив на подвiр'я i, задерши вгору бурячок
борiдки, зосереджено почав прислухатись до неба, з хмарно? середини  якого
зворушливо пробився зоряний кущик.
   ?вмениха занепоко?но подивилась  на  чоловiка,  торкнулась  рукою  його
плеча:
   - Може, месери?
   Але старий навiть не ворухнувся i цим ще бiльше стривожив жiнку:
   - Чу?ш, ?вмене, бомбовози чи месери?
   - Де там, вiдвiдьмилось, вiдбiснувалось  ?хн?.  Гуси  летять!  -  тепло
здригнув голос старого. Вiн скинув шапку i привiтав нею  птахiв,  що  саме
летiли пiд цвiтом самотнього зоряного кущика. А Марко пiдняв угору костури
i в цю хвилину сам скидався на пiдбитого птаха з одерев'янiлими крильми.
   - Гуси-лебедята, вiзьмiть  i  мене  на  крилята,  -  спiвучо  заблагала
вдовiвна Ольга Бойчук, i помiж ?? подруг сплеснув невеселий смiх.
   - Як знайдеться хтось - вiзьме! Полетиш.
   - О, i другий ключ пода? голос, - обiзвалася вугластенька  соковитогуба
Галина Кушнiренко i потяглась до неба обома  руками,  а  за  нею  i  решта
дiвчат; тепер здавалося, що й вони схожi на птахiв.
   -Житт?... Десь з-за Дунаю летять. А хлопцi нашi саме  на  Дуна?  смерть
ломлять, в дим би вона розсипалась. Ну, бувай, Марку. - Дiд ?вмен натягнув
шапку на вуха i попрямував додому. За ним тихо,  неначе  похнюплена  тiнь,
побрела ?вмениха. Старих зграйкою обiгнали дiвчата. А Марко ще прислухався
i до ?хнiх крокiв, i до  простудженого  клекоту  гусей,  якi  повертали  й
навертали його в далеке дитинство, коли бiльше було птахiв у небi i  менше
калiк на землi.
   Як тодi веснами  славно  й  легко  бiгалось  йому  вслiд  за  пташиними
ключами, аж поки тi на маяннi крил не  заносили  частину  його  радостi  й
дитячого серця. I чомусь защемiло чоловiковi у грудях i очах. Вiн поглянув
на небо, махнув костурами i подибав услiд за ключем, що вже обтрушував  на
снiги останн? гелготiння. В думках чоловiка теж спливали й спливали  слова
дитячо? пiсеньки: "Гуси-лебедята, вiзьмiть мене на крилята",  -  дарма  що
iншi, дерев'янi крила приковували його до землi.
   Марко дибуляв сво?м рiдним скрижанiлим селом, неначе по  шматку  яко?сь
омертвiло? планети. Тепер i тополi не радували його:  чорнi,  обдертокорi,
без живих разочкiв бруньок, вони скидалися на кiстяки .доiсторичних рибин.
Як тяжко сумно i непевно навколо, серед убитих дерев,  мурашникiв-землянок
i кладовищ печей, що стояли потворними пам'ятниками  фашизму.  I  цей  сум
посилювало безгомiння: нiде нi пiснi,  нi  слова  людського,  лише  iнколи
спросоння обзивалися одноногi, як i вiн, журавлi, наскрипували, що тепер i
люди,  неначе  джерельна  вода,  живуть  у  глибинах  землi.  На  чийомусь
скособоченому,  з  розщелинами  криничному  зрубi  вiн   сiв   перепочити,
вдивляючись у неспокiйну темiнь; вона увесь час мiнилася,  переодягалася,
ворушилася, мов жива, розкривала iнодi прогалинки з однi?ю-двома  зiрками,
що тремтiли, мов дорогi прикраси.  З  глибини  криницi  сонним  паруванням
дихала вода, i неждано з теменi ?? вiн виразно почув дитячий плач.
   З  несподiванки  чоловiк  прикляк  до  зрубу,  ?жаком  сама   по   собi
заворушилась чуприна, а в голову полiзли найстрашнiшi здогади. Вiн з жахом
нахилився до води, i знову почув плач, але вже не  з  криницi,  а  з  боку
дойшов до води. Марко  полегшено  озирнувся.  Неподалiк  вiд  зрубу  темно
горбатилась землянка, там непоко?лась чиясь дитина,  i  голос  ??  якимись
невiдомими  щiлинами  пробивався  до  серцевини  криницi.  .Чоловiк  почав
оддирати цей бiль вiд грудей, прикидаючи, коли зможе пiдняти село з землi,
весело розкидати по нiй бiлi, мов лебедi, хати, а бiля них пiдвести молодi
деревця i соняшники.
   "Еге, я вже, зда?ться, сам себе призначив  головою",  -  посмiхнувся  в
думцi, хоча,  нiде  правди  дiти,  не  раз  думав,  що  пiсля  вiйни  йому
доведеться головувати, дарма що, крiм великих турбот i халеп, майже нiчого
не мав од того чину.
   Вiн не був нi славолюбом, нi грошолюбом, нi хитруном, нi тим,  що  Може
пiд ударом одразу ж пригнутись и сплюгавити душу. Вона в нього була м'яка,
але й уперта i навiть норовиста.  Тодi  вiн  думав  тiльки  про  одне:  як
вивести людей чорно? землi у справжнi люди i щоб  не  жебраний  хлiб  мали
вони. За головування  тiпали  його  рiзнi  слизькоязикi  верхоглядцi,  мов
повiсмо конопель, вибивали не так термiття, як гордiсть,  а  вiн  тримався
свого, i життя  його  попадало  на  рiзнi  шальки  терезiв:  то  у  високi
передовi, то у судовi iнстанцi?. Бувало, сьогоднi про його успiхи аж медом
капало з газетно? сторiнки. А завтра вiн виявлявся анархiстом,  зривщиком,
саботажником i взагалi пiдозрiлим елементом. Але i в найтяжчi  хвилини  не
згинався, мов пiдцерковний дiд, перед сво?ю нелегкою долею i не пив iз нею
змирщини. Вiн гримав на не?, сперечався, як мiг, одстоював себе  i  людей,
карався, журився, та не впадав у безвихiдь i не бiдкався за чаркою  сво?ми
карбами, що справедливо, а найчастiше  несправедливо  нарiзалися  знову  ж
таки на думцi.
   "От i почав свою давню ?криню перебирати  i  таким  вийшов,  хоч  iкону
малюй та в церкву неси", - погудив сам себе, пiдвiвся з вгрiтого  зрубу  i
знову хильцем пострибав по снiгу, приглядаючись до того, що звалося селом,
але не було ним, i нiс в думках видiння нових осель-бiлянок.
   За греблею, що перетинала  неширокий  видолок  лугу,  темнiло  громаддя
старих осокорiв, в його перешiптуваннi з вiтром, у пахощах  кори  i  гiлок
уже вчувалось життя.  Ще  недавно  помiж  цими  деревами  стояла  камiнна,
земством збудована школа. В нiй колись вiн пiзнавав премудрiсть "отченаша"
i вважався мiзковитим, але дзигльованим отряхою.  В  цiй  же  школi  його,
пiвпарубка, в громадянська вiйну допитував  хмуроокий  i  темний,  наче  з
афонських  образiв  знятий,  денiкiнський  офiцер.  На  рожевому  дорогому
папiр'?, в кругах якого нидiли двоголовi орли, чiтко й красиво вписав йому
розстрiл без суду i перехрестився на божу матiр-тро?ручницю. А  вже  пiсля
громадянсько? вiйни вiн, Марко, в цiй же школi зустрiв сво? перше  кохання
- молодюсеньку вчительку, яка перед самим шлюбом невiдомо чого утекла  вiд
нього. Вiн не доганяв ??, немов молодi лiта.  Великою  гордiстю  перемагав
велику любов, але й досi не зна?, хто ?? перемiг: чи гордiсть, чи лiта, чи
пiсня золотокосо?, мов осiння вербичка, Олени. I от уже нема нi першо?, нi
друго? його любовi, але ? великий жаль i до першого, i до другого кохання,
а третього не буде... Коли б тiльки донька повернулася з неволi...
   Тихо-тихо шумлять-перешiптуються осокори, а помiж  ними  груддям  бито?
цегли, сивого недозрiлого гранiту i мерзло? склянисто? грязi лежить те, що
звалося школою. Невже i виродки, що висаджували в повiтря цю будiвлю,  теж
колись до сво?? школи ходили? I чи до людсько? мудростi припадали вони, чи
до яко?сь грязi?
   Марко пiдiйма? шматок нiздрюватого сивого каменя, якому не вистачило ще
кiлькох тисяч рокiв, щоб заграти синiм полиском. I цей уламок жене по його
руцi тихий сумовитий трепет, сповню? ним усе тiло, перегорта? минулi  днi.
Виходить, i камiнь ма? силу сколихнути i дитинство, i  юнiсть  i  нагадати
сьогоднiшнi слова матерi. В людини з роками сивiють очi, а холодний  сивий
камiнь через тисячi лiт вбере в себе тепле синьоцвiття. Чи не мудрування?
   Марко бережно роня?  частку  колишнього  пiдмурка.  напiвоберта?ться  i
помiча?,  як  бiля  причiлкового  осокора  заворушилась  невисока   жiноча
постать. Ось вона завмерла i щось  по-пташиному  полохливе  i  по-жiночому
розгублене, безпорадне "вчува?ться в ?? тонкому обрисi. Що  в  таку  пiзню
годину тут робити жiнцi чи дiвчинi? Одягом  городянку  нагаду?,  а  хустку
по-селянськи запнула. Марко бачить, як невiдома  збира?ться  похапцем  iти
вiд ру?н, i вiн швидше дибуля? вперед.
   - Хто ти, жiнко добра? - зупиня?ться недалеко вiд причiлкового  осокора
i пильно вдивля?ться в  наглухо  запнуте  обличчя  невiдомо?.  Тiльки  очi
глянули на нього, i по них вiд догаду?ться,  що  обличчя  жiнки  ма?  бути
красивим.  Настороженiсть,  непевнiсть  i   глухе   передчуття   охоплюють
чоловiка. Вiн ще раз запиту?: - Хто ти?.
   - Я твоя доля, - бринить несподiвана i загадкова вiдповiдь.
   Навiть  фронтовика  можуть  вразити  i  приголомшити  цi  слова.  Марко
зачудовано стовпi? i ще чогось очiку?, а далi почина? посмiхатися.
   - Така у мене гарна доля?
   - Ти кращо? варт, -  чу?  мелодiйну,  жалем  перевиту  вiдповiдь.  Йому
здалося, що давнина, i далина, i сон забринiли в ?? голосi. Марко аж одвiв
голову, нiби мав побачити в темрявi щось з далеких рокiв. Але нiчого, крiм
осокорiв, що теж, здавалось, проросли iз само? темряви, не побачив.
   Вiн поверта? голову до невiдомо? i спочатку навiть не вiрить, що ?? вже
нема. Яким чародiйством так швидко могла вона зникнути, забравши з собою i
несподiванку зустрiчi, i вiдгомiн давнини?
   - Гей, доле, куди  ж  ти  знову  побрела?  -  з  докором,  насмiшкою  i
настороженою зацiкавленiстю кида? в нiч, вистрибу? на стежину, але нiде нi
лялечки. Жiнка i з'явилась, мов сновида, i сновидою зникла.
   Отак, нарештi, й стрiвся чоловiк  зi  сво?ю  долею.  Хоч  би  догадався
попрохати, щоб скорiше забрала в нього костури. Багато щастя не просив  би
вiн. Але доля, видко, здогадалась, яке в нього буде прохання, та й скорiше
втекла. А через якусь хвилинку Марко вже завагався: чи зустрiв бiля  цього
осокора якусь химерну жiнку, чи йому привидiлось? Але в його душi  й  досi
бентежно бринiли ?? слова, i щось у них було знайоме, наче  десь  вiн  уже
чув цей голос... Хм, коли по зросту судити, невелика в  нього  доля,  але,
видать, проворна: одразу наче водою змило. Утримай таку за поли!
   Вiн iще якусь хвилину чогось бентежно очiку?, прислуха?ться до темряви,
а потiм, посмiхаючись i глузуючи  з  себе  i  загадково?  зустрiчi,  мина?
ру?ни, вибира?ться на майдан. Перед ним туманно пiдiймаються обриси старо?
дзвiницi й церкви. Оцi ?динi будiвлi тiльки й залишились незруйнованими  у
мертвому i живому селi. Видать, так завжди бува? на  бiлому  свiтi:  богам
бiльше перепада? щастя, анiж людям...



   IV

   В клiтчастих вiконцях трибанно? церкви  нерiвне  диха?  тьмяне  свiтло,
зда?ться, воно увесь ч.ас роздуму?:  чи  хилитатись  йому  помiж  небом  i
землею, чи зiтхнути востанн? й погаснути. I хоча вже в Марка  все  частiше
зрадливо пiдгина?ться здорова нога, а в пахви  болем  врiзаються  костури,
вiн вирiшу? добратися до незвичного вогника: хто там бiля  нього  студить,
грi? чи ятрить душу?
   Перед церквою самотньо бовванi? залiзна брама - огорожу навколо не? теж
проковтнула вiйна. Дибаючи цвинтарем, Марко здивувався: на  снiгу  ряснiла
безлiч дитячих слiдiв. Що тут було робити  дрiбним  пташенятам?  I  чи  не
забагато див на сьогоднi: бiля школи зустрiв  свою  долю,  а  бiля  церкви
дитячi слiди... Що ж то за жiнка була? Iоворила, неначе з  яко?сь  забуто?
казки чи книжки вийшла... А голос все'дно щось нагаду? йому. Тiльки що?..
   d таких роздумах Марко пiдiйма?ться на прочовгану паперть,  гримить  по
нiй костурами i плечима наляга? на важкi церковнi дверi. Вони,  зiтхнувши,
прогортають у куток встояну переддверну темряву, а до  Марка  пробива?ться
невiрний олiйно-сiрчаний блиск неживого промiння царських  врат  i  неяснi
плями святих та богiв.
   Але не царськi врата i  не  втемнiлi  боги  вражають  чоловiка.  Вiн  з
подивом, недовiрою i навiть  з  пота?мним  острахом  викруглив  очi,  бо-в
церквi дiялось щось не те: бiля вiвтвря сто?ть не батюшка в ризi чи  рясi,
а  кремезний,  в  офiцерськiй  шинелi  наопашки,  рокiв  тридцяти  п   яти
горбоносий красень, на грудях якого висяюють ордени i медалi.
   "На порядний iконостас розжився чоловiк, тiльки чого iз  ним  у  церкву
залiз?  Богiв  дивувати?"  -  тихенько  хмикнув  Марко,  придивляючись  до
невiдомого русочубого красеня.  Бiля  нього,  на  незастеленому  поставцi,
немилосердно кiптюжить змайстрований з гiльзи снаряда свiтильник,  нерiвно
кладе свiтло i тiнi  на  з'юрмлених  i  одиноких  святих.  А  до  поставця
по-братерськи притулились кобза i горбастий автомат.
   "Навряд, щоб такий iнструмент коли у церквi  лежав.  Дивоглядiя,  та  й
годi!" - Марко ста? недалеко  вiд  правого  придiлу  ,  де  серед  темного
малювання його колись дивувала свята Варвара, яка була схожа  на  святково
прибрану сiльську дiвчину в намистi, вишитiй сорочцi i вiнку.
   Красень в офiцерськiй шинелi заглянув у розгорнену книгу, що  з  iншими
лежала на поставцi, випростався, випнув ковальськi груди, що аж обiзвалися
срiбним дзвоном, i зосереджено, навiть трохи артистично став перед святими
й низькуватим голосом почав говорити до них:

   Один у другого пита?м:
   Нащо нас мати привела?
   Чи для добра? Чи то для зла?
   Нащо живем? Чого бажа?м?
   I, не дознавшись, умира?м,
   А залиша?мо дiла.

   Мальованi праведники i мученики, все бiльше й бiльше виходячи з теменi,
слухають незвичнi святi слова i строго мовчать. Мовчить i бог, тримаючи  в
руцi поколупану землю. Напевне, i вiн нiяк не  може  збагнути,  чого  йому
доводиться замiсть теплих пахощiв ярого воску  вдихати  чадний  бензиновий
сморiд i вислуховувати поезi? не Матвiя и Iоанна, а пророка Тараса.
   Як i все несподiване, Марка захоплю? оця дивовижна пригода в церквi,  i
вiн уже з повною приязню дивиться на невiдомого i вирiшу?, що це артист.
   "Вони химернi, можуть, коли нема людей, i богам читати вiршi. Може,  це
й непогано - проходити репетицiю перед богами,  щоб  чути  святiсть  перед
людьми".
   Незабаром  здогад,  що  вiн  ма?  справу  з  артистом,  знаходить  нове
пiдтвердження: невiдомий, щось пробурмотiвши собi пiд нiс,  бере  бандуру,
сiда?  бiля  поставця  i  почина?  перебирати  струни.  А  от  зарокотали,
зажурились вони i почали затоплювати всю церкву тугою далеко? давнини, над
якою забився красивий, але надiрваний голос.
   "Ех, артисте, провоював ти, напевне, сво? зв'язки", - з  жалем  подумав
Марко. Але пiсня, хоч i зривалася, мов пiдбитий птах, уже мiцно  чiплялася
крильми за серце, переносила його у далекi кра?, у вiки, у печаль.
   Закувала та сива зозуля Рано-вранцi на зорi;
   Он заплакали хлопцi-молодцi,
   Ген, ген, у турецькiй неволi в тюрмi.
   З кожним словом сумнiшало, хмурнiло обличчя спiвака, наче  його  самого
забивали в  кайдани.  В  нього  вистачало  голосу  вирватись  на  верхiв'я
мелодi?, коли на хвилях синього моря злiтали запорозькi байдаки, але цього
вже не помiчала Маркова душа; з  не?  змива?ться  цiкавiсть  до  церкви  i
святих, а народжу?ться цiкавiсть, довiра i спiвчуття  до  спiвака-бурлаки,
який, видать, теж черпнув горя не з мiлкого дна, воно  й  зараз  ожива?  в
очах, i в  розгонистому  рисунку  брiв,  i  в  тiнях,  що  охоплюють  лице
чоловiка.
   I раптом Марковi здалося, що невiдомий застогнав, застогнала  й  кобза,
до яко? вiн припав головою. Яке ж лихо чи розпука нагнули його до журливих
струн, вiд яких ще й досi  вiдривалась  туга  й  порiвну  плескалась  бiля
мальованих раю й пекла?
   Марко добре знав цiну чоловiчо? туги i чоловiчо? сльози.
   Не в церквi-в життi вiн мав i рай, i  пекло,  хоча  нiколи  не  був  нi
святенником,  нi  грiшником.  Коли  випадала  часина   раювання,   щасливо
дивувався: чому вона дiсталася йому, а не  комусь  кращому?  Коли  ж  йому
дiставалися пекельнi  випробування,  теж  скрушно  дивувався:  чому  ж  не
розберуться, чого вiн вартий? Той, хто волею часу цiну?, кладе  на  терези
чиюсь душу, повинен сам  бути,  мов  кришталь,  i  несхибно  розумiти,  що
найбiльша мука - це навiть мука не втрати чи прощання з ?диним свiтом,  що
може бiльшати чи дрiбнiти, а мука несправедливостi суду чи навiть осуду.
   I от зараз Марко вже не по обличчю невiдомого красеня, а по лiнiях його
зiгнуто? постатi вiдчував, що не сила  предкiвсько?  пiснi,  а  щось  iнше
надсаджувало його. I йому треба пособити дружнiм потиском руки, чи  вiрним
словом, чи поглядом. I Марко якомога тихiше загупав сво?ми костурами.  Але
вони все одно розбудили чутку луну, вона шугонула i вгору  до  мальованого
неба, i в олiйно-сiрчане золото царських ворiт.
   Невiдомий здригнувся, пiдвiв голову од кобзи, i вiд приторку його  чуба
тихо-тихо  забринiли  струни.  Вiн  пильно  вдивля?ться  в  Марка  темним,
настороженим  поглядом.  Але  враз  його  очi  починають  свiтлiшати,   як
свiтлiша? свiтання, вириваючись з темного лона ночi. Струсонувши чуприною,
красень в при?мному здивованнi пiдводиться на  ноги,  пiдiйма?  вгору  двi
навскiснi стрiлки брiв i м'яко, хороше посмiха?ться до Марка.
   - Ви Безсмертний?
   - Що ви! Я звичайний смертний, - вiдповiда? посмiхом на.усмiшку.
   - Я не про це, - бентежиться невiдомий, i на його довгастому вибiленому
виду  з'являються  нерiвнi  рум'янцi,  що  при  невiрному  свiтлi   бiльше
скидалися на тiнi.
   - А про що ж ви? - Марко прямо-таки любу?ться  красенем,  вiдчува?,  що
зустрiвся з справжньою людиною, i хоче все в нiй бачити гарним.
   - Ви Марко Безсмертний? Правда ж? - допиту?ться i яснi? чоловiк.
   - Що правда, то правда, - погоджу?ться Марко. - Невже це видно по менi?
   - Безумовно, видно, - добряче смi?ться невiдомий, а його  обличчя  ста?
прекрасним од сердечностi i яко?сь мило? загадковостi. - Я саме таким  вас
i уявляв.
   - Уявляли? - диву?ться Марко. - То до цього часу нiколи не бачили мене?
   - Не бачив, тiльки чув.
   - Буйна у вас фантазiя, як i чуб. А хто ж ви будете? Напевне, артист?
   - Хiба схожий?
   - Викапаний артист.
   - Нi, я викапаний учитель.
   Марко весело примружився:
   - Учитель - i в церквi?
   - Так у святому ж мiсцi, а не в пеклi, - вiдповiда?  жартома.  -  Тепер
два свiти зiйшлися не тiльки в гiгантськiй битвi, а навiть у цiй  сумирнiй
церковицi, що дожива? свого вiку.
   - Навiть так?
   - Авжеж.
   - Як це зрозумiти?
   - Просто. Прислали, вiрнiше, я сам набився у  ваше  село  дiтей  учити.
Здивувало мо? бажання заврайвно, розчулився вiн i сказав на прощання: "Хоч
на морозi, а вчи, бо вiйна вiйною, а  розум  людський  не  ма?  перелогами
лежати. Сiй добре i вiчне!.." Ну, й при?хав я сiяти,  подивився  на  ру?ни
школи i  почав  приглядатись  до  церкви.  Але  переконав  людей  лише  на
половину: зiйшлись на тому, що в буднi тут буде школа, а в свято - церква.
   - Цiкаво! - засмiявся Марко,  тiльки  тепер  помiтивши  в  церквi  ряди
шкiльних парт.
   - Цiкавого, сказати по правдi, не так уже й  багато,  але  вибирати  не
було з чого та й не було коли. Отак i пристав у прийми до отця  Хрисантiя,
який i досi велику революцiю  назива?  великим  потопом.  Спочатку  в  тiй
дивовижнiй  школi  дехто  з  малечi  лякався  чортiв,  а  тепер  нiчого  -
позвикали, називають ?х фашистами i, як можуть, збиткуються над  ними.  Це
не дуже подоба?ться  нашому  поповi,  тому  й  сам  сво?ю  персоною  почав
проявляти iнтерес до будiвництва школи. Ви б, може, присiли,  бо  я  такий
негостинний... -  бережно  присову?  нефарбований  стiлець,  що  пахне  ще
свiжiстю лiсу.
   - Можна й присiсти. - Марко зручнiше опуска?ться на стiлець, щоб спиною
опертись на парту. - Як зовуть, величають вас?
   - Григорi?м Стратоновичем Заднiпровським.
   - I самi з-за Днiпра?
   - Так, з самого  низiв'я,  де  сонце,  хвиля  та  степняк,  -  замрiяно
поглянув поверх святих, якi й не нюхали пахощiв нi степу, нi велико? води.
   - А тепер сi?те... в церквi?
   - Неповторний час, як сказав один поет. Його не забудуть  нi  учнi,  нi
учителi, нi нашi нащадки... Ви, я чув, на лузi народились?
   - На лузi, в сiнокiсну пору.
   - А я на  морi,  в  шаландi,  -  хотiв  посмiхнутися,  але  несподiвано
посмутнiшав, i бiля уст повибивались пiвмiсяцi зморщок. - Та,  видать,  не
вийшов з мене достойний син моря.
   - Закачу??
   - Нi, заносить, -  ще  бiльше  спохмурнiв  Григорiй  Стратонович.  Нiби
шукаючи розради, вiн стиснув пальцями струни, i вони обiзвалися стогоном.
   - Заносить? - перепитав Марко, думаючи, що ? таке морське слово.  -  Не
розумiю.
   - Що ж, колись розкажу про цей термiн, - з  притиском  вимовив  останн?
слово.
   - А може, зараз?
   -  Хiба  вам  не  пора  спочивати?  Ви  ж  тiльки  з  нелегко?   дороги
повернулися.
   - I це зна?те?
   - Усе, що було до вiйни, потроху знаю про вас.  I  про  вашу  похоронну
чув. I вашу матiр, як мiг, утiшав, бо и самому щось  подiбне  до  похорону
готувало життя.
   - Тепер?
   - Тепер не дивина. В мене ж було до вiйни, -  боляче  злетiли  вгору  i
пiдломилися брови.
   - В тридцять сьомому роцi? - стрепенувся Марко, згадавши сво?.
   - Ще ранiше.
   - Ранiше?.. Еге, i вас, бачу, доля  не  милувала.  То  й  розповiдайте,
Григорiю Стратоновичу. Нiч довга,  церква  простора,  можна  не  тiльки  з
святим гомонiти. Погомонимо i ми, грiшнi,  щоб  чистiшими  чи  розумнiшими
стати.
   - Пригода моя, Марку Трохимовичу, довша ночi, та не  свiтлiша  за  не?.
Скiльки рокiв i яких рокiв спливло, а вона  и  не  дума?  тьмаритись,  мов
картина рiдкiсних фарб, - сказав  Заднiпровський  з  гiркою  посмiшкою  чи
насмiшкою. - Вам, знаю, можна в усьому  довiритись...  Напевне,  чули,  як
грав пiсню про турецьку неволю?
   - Чув. Розтривожили, роз'ятрили нею.
   - Вона частка нашо? давньо? iсторi?, а для мене - давньо? i недавньо?.
   - Навiть недавньо?? 
   - Так. Чи не  всi  тепер  думають,  що  турецька  неволя  була  якихось
триста-чотириста рокiв тому...
   - Правду кажете.
   - А я скуштував ?? в тридцятих роках, - гнiвом i болем спалахнули  очi,
а красиве обличчя i особливо повiки  видимо  постарiли.  -  В  тi  роки  я
стрiчав свою молодiсть. Тодi менi не ходилось, а лiталось. Усе  менi  було
любим, доступним, радiсним. I справдi, чого й бажати було? Куди не пiду  -
всюди жданий гiсть, за що не вiзьмусь - робота горить  у  руках,  наука  ж
сама лiзе в голову, а тут ще й синi очi до серця добрались. На людях  iдеш
iз нею, мов з королiвною; на самотi - несеш до моря, як русалку, хоч i  не
любила моя Оксана моря, зрадливим називала.  А  я  тiльки  пiдсмiювався  i
забороняв стихiю ганьбити зрадництвом. Не радували  Оксану  нi  мо?  щедрi
влови, нi химернi рiдкiснi створiння, здобутi з морських  закапелкiв.  Усе
хотiла, щоб я пере?хав на Полiсся, де бiля межирiччя i лiсу  зросла  вона.
Ось там вода, так вода: бiля не? усi дiвчата  синьоокими  народжуються.  А
якi дiброви, бори! Напровеснi голубiють вiд пролiскiв,  весною  бiлiють  в
суничниках, влiтку  червонiють  од  ягоди,  а  восени  палають  золотом  i
пурпуром. Я не погоджувався з нею, називав це мiсцевим патрiотизмом.
   - Хiба море ма? менше кольорiв, нiж тво? лiси?
   - То пота?мнi кольори, -сердилась i морщилась Оксана. - В них  жертовна
кров виступа?.
   Отак i сперечалися з нею, аж поки одного разу не  поплив  з  побратимом
Дмитром ловити скумбрiю. Перед тим Оксана нiяк не хотiла  пустити  мене  в
море, прямо сльозами благала, нiби чула безщастя. Я вже почав здаватися на
?? пiдмову, але Дмитро пiдняв нас обох на кпини,  пообiцяв  менi  на  день
народження подарувати спiдницю i газову хустинку.  Такi  хустинки  тодi  в
модi були. Насмiшка перемогла дiвочi сльози.
   Пригорнув я свою зажурену пташину, чмокнув у те мiсце щiчки, де  завжди
брав початок  ??  гнiвний  рум'янець,  та  й  в  шаланду.  I  по?хали  ми,
наспiвуючи, за обрi", ближче до морського серця. А воно  й  показало  свiй
норов, коли ми вже тiшилися добрим уловом. Пiзно, ой як пiзно спохватилися
ми i з усiх сил почали гребтися до берега. Дрiбною  лусочкою  затанцювала,
закрутилася наша шаланда по розораному скаженим плугом морi. Ми, як могли,
боролися з хвилями, але вони нас погнали туди, де вже й море,  i  небо,  i
темiнь, i грiм бiснувалися в одному клубку... Да, таких фарб  менi  нiколи
не доводилося бачити на хвилях, i якщо на них виступала чиясь кров, то  це
була бiсiвська кров, яка бажала людсько?.
   Не раз ми потопали в скаженiй купелi i якимось  чудом  чи  лиходiйством
вилiтали на пiну розлючених гребенiв, щоб знову провалитися  в  розвержену
душу стихi?. Усi?ю дикою силою вона, зда?ться, на третiй день викинула нас
на чужий берег, прямо в турецьку неволю.
   Темнокрилим гайворонням з криками радостi й перемоги  налетiла  на  нас
прикордонна варта. Закiльцювала мотуззям i помчала до вищого начальства, а
далi - в тюрму. Чужа пекельна зловтiха тремтiла над нами,  напiвживими,  з
задубiлими серцями i кров'ю. Але цього ж дня в тюрмi  наша  кров  закипiла
вогнем i запеклася смолою - тюремники вiдразу  ж  почали  вибивати  з  нас
свiдчення, що ми шпигуни. ?м дуже для чогось потрiбнi були шпигуни...  Про
людськi муки немало написано  книг.  Нашi  муки  були  не  бiльшими,  але,
напевне, й не меншими. Три роки з нас  намагалися  вирвати,  витягнути  чи
вичавити потрiбнi ?м свiдчення,  i  нашi  тiла  навiть  до  болю  отупiли.
Зда?ться, тiльки одного разу я перелякався, i не мук, а  слiв,  коли  мене
завели в катiвню до нового ката, в свiжiй  шовковiй  сорочцi,  в  старанно
випрасуваному костюмi, в петличцi якого  безнадiйно  погойдувала  головкою
вниз повiшена квiтка. Вiд цi?? цивiлiзацi? в катiвнi менi стало моторошно.
Виморщуючи не грiзну, не злостиву, а  привiтну  посмiшку,  наскiльки  може
бути привiтною посмiшка у  ката,  вiн  обома  руками  ласкаво  показав  на
багаття бiля стовпа i заговорив майже добiрною укра?нською мовою:
   - Досить вам запиратись, добродiю Заднiпровський. Те, що було з вами до
мене, то був заспiв. А пiсня може початись допiру, -  пiдiйшов  ближче  до
стовпа. - Гримати на вас не хочу, залякувати - нема рацi?,  але  так  буду
пiдсмажувати, що розтопляться рештки вашого смальцю i запал'ають на  цьому
багаттi. Самi почу?те, як вiн буде шкварчати.
   Усмiшка погасла на  обличчi  ката,  а  в  очах  його  ворухнулась  така
дрiмуча, така первiсна здичавiлiсть, що мене охопив жах: як такий  вилупок
печерного вiку мiг дожити до наших часiв i звiдки в нього взялася  людська
мова? I невже це  створiння  зна?,  що  в  свiтi  ?  слова:любов,  добро,,
людянiсть. Чи й воно, може, говорило про кохання якiйсь довiрливiй  жiнцi,
чи навiть цiлувало ???..
   Це був останнiй допит. Я витримав його,  витримав  i  Дмитро.  А  пiсля
цього 'до нас, уявiть, навiть тюремники пройнялись повагою. Правда, це  не
завадило засудити нас до страти - треба ж було ховати кiнцi в воду.  Ми  з
побратимом спокiйно вислухали вирок, тiльки щiльнiше притулилися плечем до
плеча, взялись за руки i глянули один одному в вiчi. Вони  були  правдивi,
змученi i скорбнi. I це вже була скорб не за  життям,  а  скорб  за  нашою
землею, за правдою, яка оберегла  б  нашi  згасаючi  iмена.  Нам  хотiлось
тiльки одного: щоб на Батькiвщинi знали, що ми витримали iспит  на  звання
людини. Бо тут слiдчий сказав:  нас  на  Батькiвщинi  вже  проклинають  як
зрадникiв-перекинчикiв i навiть показав страшний клапоть газети.  Це  було
найбiльшою карою.
   Пiсля зачитання вироку до нас було навiть виявлено тюремну  гуманнiсть:
запитали, яка в цьому життi буде наша  остання  воля,  особливо  спокушали
тим, що ми, як росiйськi люди, можемо досхочу напитися. Так легше  жити  i
легше вмирати.
   - Дайте нам побачитись з радянськими людьми, - в один голос заявили ми.
   - Це неможливо, - розвiв руками наш темний тюремний дух Фатiн.  -  Вони
грiшники, а вам уже пора думати про святе, -  i,  викресавши  з  оливкових
очей смiхотинку, великодушно махнув рукою: - Так i буде - повезу  сьогоднi
вас у райський закапелок.
   I таки повiз на якийсь бенкет тюремникiв, де були i музика, i квiти,  i
вино, i танцюристки, якi пiд тягучу  музику  так  вививалися  усiм  тiлом,
начеб з нього вже були вийнятi i кiстки, i жiночнiсть. Мов на поганий сон,
дивились ми на цей  передсмертний  танок,  а  самi  бачили  свою  землю  i
журились одним: невже вона покладе ганьбу на нашi iмена?
   До нас пiдiйшов хмiльний, веселий i  задоволений  сво?ю  великодушнiстю
Фатiн, кивнув головою на танцюристок:
   - Славнi?
   - Не знаю, - вiдповiв я.
   - Ви навiть жiночу красу не цiну?те? - Тюремник здивувався i  розплився
у хтивiй посмiшцi.
   - Тепер менi жiнки вже здаються  iншими  створiннями,  тими,  про  яких
тiльки давно колись у книгах читав.
   - За цих три роки нi жiнки, нi ?хнi примхи не  змiнилися,  -  засмiявся
Фатiн. - Вибирай, Григорiю, яку хочеш iз них. Виконаю твою останню волю.
   - Менi така воля не потрiбна.
   - А може, передума?ш?
   - Нi, нема чого.
   - О, ти дуже розумний або дуже хитрий, - схвально  сказав  тюремник.  -
Коли б ти насправдi зазiхнув на  якусь  iз  цих  краль,  тебе  мертвого  б
повезли звiдси. Всюди i завжди  треба  честь  знати,  -  з  г?днiстю,  без
почуття гумору сказав тюремник про честь. - Iще, поки не пiзно, кажи  сво?
останн? велiння.
   - Дайте нам побачитись з радянськими людьми. Хiба це так важко?
   - Важко, Григорiю. Шум пiднiметься. А шум гарний тiльки на бенкетах,  -
блиснув дотепом i вже наче з заздрiстю поглянув на мене. -  Ох,  i  впертi
ви, бiльшовики. Чи вас iз  металу  виплавляють,  чи  з  каменю  висiкають?
Напевне, .мало ви радостi ма?те в життi.
   Я обурився:
   - А ваша радiсть - це не блюзнiрство, приправлене  вином  i  розпустою?
Хiба вам не жаль, що цi розчавленi дiвчатка не красою, не материнством,  а
поганими хворобами надiлять ваших людей?
   Тюремник навiть здригнувся, але одразу ж опанував себе:
   - Я не мулла. У мене вистача? i сво?х турбот... Що ж, пора ?хати.
   А другого дня бiля нас бiльше звичного заметушились чорнi  духи  тюрми.
Спочатку ми подумали, що це наш останнiй  день.  Але  потiм  прийшли  iншi
здогади, i в серцi забилися надi?. Про радянських в'язнiв  дiзналося  наше
посольство, i незабаром воно вирвало нас з  лапищ  костомахи...  Отаке-то,
Марку Трохимовичу, i до цього часу бува? на бiлому свiтi.
   - Бува?, - важко зiтхнув Марко, iще переживаючи те, що переживав колись
оцей красень.
   - А потiм з турецько? неволi потрапив я у нiмецьку - в оточення  раз  i
вдруге попав. Правда, вирвався з мiшка на вашому Подiллi. Ну,  тут  я  вже
знав, що робити: за обидвi неволi мстився нелюдам.
   - Партизанили?
   -  Партизанив.  Командиром  загону  став.  Тричi  фашисти  мою   голову
цiнували, та так цiнували, що навiть нашим деяким дурням заздрiсне  стало.
- Глибока зажура i образа майнула в  очах  Заднiпровського,  i  вiн  ледве
стримав стогiн.
   - Що ж трапилося з вами? - занепоко?вся  Марко,  Вiн  уже  розумiв,  що
недаремно партизан припадав головою до кобзи в самотнiй церквi.  Очевидно,
немала гризота пiдточувала серце красеня. - Якесь лихо?
   - I сам не знаю: чи це початок лиха, чи тiльки пiдступнiсть  тих  слiв,
що вдарять пiд серце, а самого серця не прокусять. Та не будемо про це!  -
похнюпився чоловiк, притиснув до грудей Кобзу i так вдарив по струнах,  що
десь у церковному  закапелку  прокинувся,  перелякано  писнув  горобець  i
полетiв за вiвтар. Заднiпровський провiв  його  поглядом  i,  вiдповiдаючи
сво?м думкам, виморщив посмiшку:
   - Отаке бува?: можна подумати, що над тобою божий дух махнув крильми, а
то звичайний i до того шкiдливий горобець. I, дивись, куди  полетiв,  -  у
вiвтар, щоб i там напаскудити. У вас, Марку Трохимовичу,  теж  колись  був
такий горобець?
   - Та всього було, чоловiче добрий, - задумано поглянув  на  вчителя.  -
Життя - не шовкова травичка, на якiй нiг не наколеш. ? в ньому i  горобцi,
? i гiршi створiння. Коли подумати, кожна людина ма? свою гадюку, але  мав
i свого лебедя, що якийсь час чи усе життя пiдносить ?? на сво?х крилах.
   - Хороше, Марку Трохимовичу, дуже хороше сказали.  Таким  я  вас  i  до
зустрiчi уявляв: душевним  чоловiком,  сiльським  iнтелiгентом,  сiльським
енциклопедистом. .,
   -  Та  що  ви,  -  вiдмахнувся  рукою.  -  Не   передавайте,   Григорiю
Стратоновичу, кутi меду.
   - Нi, не передаю. Хiба ж я не чую, яка тiльки мова у вас!
   - Мова як мова - од людей i книг перейнята. Правда, в iнших книгах дуже
бояться мову нашого селюка до рiвня хоча б якогось слюсаря дотягнути, наче
це загрожу? робiтничому класу чи iнтелiгенцi?. - I, щоб  не  говорити  про
себе, запитав: - Не зобижають вас, Григорiю Стратоновичу, в нашому селi?
   -  Та,  зда?ться,  поки  що  я  бiльше  декого   зобижаю.   Безбородько
скаржиться, що жили вимотую з нього будiвництвом школи.
   - З нього не дуже й вимота?ш. Буду?тесь-таки?
   - Буду?мось з грiхом i скрипом. Грошей нема, матерiалiв обмаль,  тiльки
й живем - надiями... Коли б уже скорiше скрутити голову  фашизму.  Як  уже
хочеться вимовити, почути  над  усi?ю  землею  святе  слово  "мир".  Тодi,
зда?ться, i в заворожений свiт по-iнакшому будеш входити.
   - Це правда... Знайшли ж ви в цьому завороженому свiтi свою Оксану?
   Заднiпровський насупився, помовчав, для чогось потягнувся до  Шекспiра,
але знову поклав книгу на поставець.
   - Знайшов, краще й не знаходив би...  Вона  вийшла  замiж  за  вчителя,
перетягла його до того межирiччя, де  родяться  дiти  з  синiми  очима,  i
народила двох темнооких доньок. Ма?  корову,  телицю,  свинi,  свою  хату,
зобастий табун гусей i гiтару з рожевим бантом. Але  навiть  не  це,  iнше
вразило мене:  Тодi,  як  я  повернувся  з  турецько?  неволi  и  проходив
перевiрку, про мене хтось пустив отруйну чутку. Вона, очевидно,  зайшла  i
на Полiсся, куди я по?хав працювати, бо коли  зустрiвся  з  Оксаною,  вона
побiлiла, скособочила вид, очi, поставу й ледве промовила:
   - Чого ви?.. Я не знаю вас.
   Я прийшов до не? хоч, як то кажуть, з розбитою, але з любов ю.  Поки  я
допитався до Оксани, поки дочiкувався ?? на подвiр ? i в хатi,  мою  любов
зруйновували i скороспiлий шлюб, i вим'яста корова,  i  достойне  рохкання
свиней, i навiть рожевий бант на гiтарi. Та все одно хотiв хоч  подивитись
на свою милу, як на свою молодiсть, ?? слова приголомшили мене.
   - Оксано, невже ти чуткам повiрила? - застиг бiля ?? гiтари. - Я  перед
усiма чистий, мов голуб. Але вона вперто i вже зi злiстю повторила:
   - Чого вам?.. Я не знаю вас.
   -  Не  зна?ш?  -  спалахнув  i  я.  -  Тодi   познайомимось.   Григорiй
Заднiпровський, новий iнспектор вашого райвно.
   - Ой! - зойкнула вона, i вже ??  очi  засвiтились  iншим  переляком.  -
Сiдайте, прошу вас. Пробачте, Григорiю Стратоновичу... Пробачте...  От  не
думала, не гадала.
   Вона, виходить, злякалась не мо?? велико?  любовi,  а  мого  маленького
чину... Коли ж ти, людино, вимiзернiти  встигла?  А  Оксана  вже  якось  i
усмiшку вимучувала, i нижнiми половинками очей просила замирення.
   - Як ти недобре, бiдно живеш, - обвiв я поглядом хату  з  голубками,  з
усюди натицяним рiшелье та квiтками з пересохло? дерев'яно? стружки.
   - Неправду кажете, - образилась, не зрозумiвши мене. - У нас тепер  усе
?. Помучились студентами, а тепер, хвалити бога, оперились.
   - Да, хваливсь одуд пiр'ям, а про дух свiй мовчав, - бринькнув я на  ??
гiтарi i запитав лише одне: - Навiщо ж ти море зрадливим називала?  -та  й
подався з хати, перед порогом яко? два капловухi пiдсвинки пiдвели  рожевi
писки, як таляри достатку.
   Вiн втупив  зневажливо-скорботний  погляд  у  морок  церкви,  наче  там
коливалася та частка його минувшини, що ? кров'ю i  сукровицею  одiрвалась
од серця, але деколи прибивалася  до  нього,  як  прибива?ться  до  берега
обшарпана безплiдна крижина, на якiй, одначе, залишились i крихти землi, i
попiл давно згаслого багаття.
   Кожен по-сво?му вiдштовху? од себе недобрi крижини  минулого,  i  рiдко
хто, навiть через довгi роки, призна?ться в тому, що колись i в нього було
багато гнiву, а мало великодушностi.  Не  признавався  в  цьому,  вiрнiше,
нiколи й не замислювався над  цим,  i  Григорiй  Стратонович,  який  щойно
наглухо зачорнив пiдсвинками образ Оксани.
   - Отак i розбилось життя, мов скляна лялька, - з жалем сказав Марко, бо
вiн не тiльки слухав, але й входив у  сказане,  у  тi  неспокiйнi,  тiнями
пiдозри заштрихованi роки, що зруйнували не одне кохання i, знову  ж  таки
пiдозрою, руйнували любов до людей.
   Григорiй Стратонович  стрепенувся:  його  вразило  спiвчуття  в  голосi
Марка.
   - Ви-наче пожалiли Оксану?
   - Таки пожалiв, i ваше кохання, i долю дiвчини. -  Марко  помовчав,  бо
водночас посплiтались i.житейська гiркота важких лiт, i  думки  та  згадки
про чи?сь i сво? кохання, i болi за сво?ю донькою, яка невiдомо  де  i  як
зустрiла свою обкрадену, покалiчену  юнiсть.  Як  складнiше  все  бува?  в
життi, анiж ми дума?м, коли кара?мо осудом чиюсь долю, чиюсь любов. Чи  не
так було i з Григорi?м Стратоновичем?
   А йому вже не терпиться взнати, чому ж Марко пожалiв Оксану.
   - Це, напевне, тому, що я бiльше  'прожив  'на  свiтi...  Ви,  Григорiю
Стратоновичу, не раз i не два спiвали пiсню "Коло млина,  коло  броду  два
голуби пили воду". Бог зна?,  хто  i  коли  склав  цю  пiсню,  а  ми,  вже
надивившись на рiзне в життi й  заглянувши  в  очницi  смертi,  дума?мо  i
журимося над тими пташенятами, що мали  любов.  Так  хiба  ж  менше  треба
думати про жiночу любов, хоча б тому, що жiнки, на жаль, не  щасливiшi  за
нас. Чи за великими турботами,  за  грандiозними  дiяннями,  за  страшними
битвами ми не забува?мо часом, що iх  треба  бiльше  оберiгати  од  усього
лихого i непосильного? Та й сама iсторiя забува? про це:  тепер  вона,  як
нiколи, кладе на жiночi плечi такi ношi, що не  всякий  монумент  витримав
би. Але ж монументам дiтей не треба родити...
   - Це вже, Марку Трохимовичу, iнша мова, узагальнення.  Я  обома  руками
голосую за них. Марко невесело подивився на вчителя:
   - Ми часто за узагальнення голосу?мо обома руками, а  вiд  конкретного,
буденного умi?мо вiдмахнутись теж обома руками. А з'?днай  цi  два  береги
мiстком, скiльки по ньому добра пройде для людини... Не вийшла тодi Оксана
вслiд за вами?
   - Поривалася раз i вдруге, та вхопилася за одвiрок, приросла до  нього,
i тiльки плач наздогнав мене бiля хвiртки,  де  вже  дрiбнiли,  засинаючи,
крученi паничi... I такий той плач був невтiшний, що вже хотiлося пожалiти
не се бе, а ??.
   - Не пожалiли, не повернулись, не сказали ?й слова втiхи, не обтерли ??
слiз.
   - Не було кому, не було! - запально вирвалось у Григорiя  Стратоновича,
його миле горбоносе лице взялося рисами непримиренностi.
   - Може, й не було, i це невдивовижу... Ну, а  хоч  i  запитали,  як  ?й
велось тодi, коли ви опинились у турецькiй неволi? Чи нiхто не  отру?в  ??
серця  вашою  незвичною  iсторi?ю?  Чи  нiхто,  прикриваючись  так  званою
пильнiстю чи iншою високою матерi?ю, не дзвонив на похорон вашiй любовi?
   - Не визнаю  нi  любовi,  нi  дружби,  нi  приятелювання  i  до  перших
заморозкiв чи до першого грому!.. Хоч би як там було, а вона винна!
   - Все це правильно, як узагальнення, а чи правильно було з Оксаною?
   - Безумовно!
   - Вам, знаю, виднiше, i ви, напевне, бiльш рiшучий  чоловiк.  А  я,  по
старостi сво?й, зваживши сказане вами i сво? здогади про те, якi вiд вашо?
iсторi? в  тi  роки  могли  розходитися  кола,  не  знаю,  чи  винити,  чи
оправдувати дiвчину.
   Учитель пiдвiв навскiснi брови, поправив шинелю, що почала  сповзати  з
плеча:
   - Оправдувати? Але чому?
   - Бо в нас уже стiлькох судили, що чимало  слабiших  людей  зiв'яло  не
цвiвши, -  пiдвiвся  з  ослона  Марко.  Похмурi  зморшки  посiкли  вздовж,
впоперек i навкiс йому чоло, надбрiв'я, затремтiли в бровах i  бiля  очей,
що одразу втратили частину свого блиску. - Я теж,  Григорiю  Стратоновичу,
пив. свою чашу в тридцять сьомому роцi. Вона не вищербила мо?? душi. Але я
бачив, скiльки в тi роки переломилось людей,  вiд  високого  метнулось  до
тихих закуткiв, до дрiбнюсеньких справ i  утiх,  за  них,  мовляв,  можуть
сварити, але не карати. ? й така сторiнка в нашому життi,  бодай  не  було
??. Не знаю, хто мудрував-лукавив над нею, хто був  ??  чорним  чи,  може,
заслiпленим автором, хто страшно согрiшив, чи не знаючи наших людей, чи не
вiрячи ?м, чи ненавидячи нас, але вiн гадюкою пiдозри ослабив i силу нашу,
i любов, i вiру.
   Заднiпровський слухав, затамувавши подих. Од хвилювання поблiд чоловiк,
а погляд його не раз косував на дверi: вiн  знав,  що  при  такiй  розмовi
свiдки можуть стати суддями.
   - Прокляте питання, проклятий  вузол,  хто  тiльки  зав'язав  його!?  -
жагуче вирвалось у нього. - I я не раз думав над ним i думок  цих  боявся.
Аж тепер знову навернула до них одна  гадина,  може,  ви  й  зна?те  ??  -
Поцiлуйко Гнат. Йому я не дав довiдки партизана. А за що ж було  давати?..
Не знаю, звiдки воно, примiром, таке взялося:
   коли я вiч-на-вiч пiдiймаюсь на смерть - менi вiрять усi, коли я загину
- шанують усi, а коли я, може, чудом, розцiпивши лапища смертi,  залишаюся
живим, хтось i почина? доколупуватись: чому я вижив i чи не  можна  за  це
пересiяти мою душу на пiдситку пiдозри? Так це пильнiсть чи щось iнше?
   - Може, комусь наша смерть бiльше потрiбна, нiж життя! - похмуро сказав
Марко. - А ваша гадюка, якiй ви не дали довiдку, може, ста?  колiщатком  у
проклятiй грi. I таке може бути в цьому вузлi, хто його тiльки розруба?!?
   Блукаючи в сутiнi догадок i прибиваючись до якихось хистких  висновкiв,
два во?ни самi ще не знали  того,  що  торкнулися  тих  сторiнок  народно?
драми, якi мiг породити й  винятково  трагедiйний  випадок,  але  якi  мiг
пережити й здолати тiльки великий народ!
   Стривожений погляд учителя вихопив з напiвтемряви тьмяний образ Iуди. I
аж здригнувся чоловiк. Марко теж пильно поглянув на Iуду.
   - Що, i до цього часу люди не змогли вирвати iудине корiння?
   - Виходить, так. Воно чiпке,  пристосувалося  з  столiттями  до  всяких
обставин... Пам'ята?те: бiблiйний Iуда  пiсля  сво??  чорно?  справи  узяв
мотузок i побiг вiшатись. А мiй Iуда, коли йому вдасться  хоч  на  часинку
здолати  мене,  дивись,  як  окривджений,  на  вищий  чин  виплазу?,  мене
смертельним грiшником  затавру?,  а  себе,  не  моргнувши  оком,  впише  в
правдолюбцi й почне опаскуджувати все навколо себе i пiдозрою, i доносами,
i брехнею, i користолюбством.
   - Що правда, то правда:  на  людському  горi  велике  не  вродиться,  а
муха-червивка поживу знайде.
   - Менi iнодi дивно i лячно ста?, -  продовжував  Григорiй  Стратонович,
-як бiля нашо? святинi i величi, та тако? величi, яко? ще не знав людський
рiд, могла,  невiдомо  .всякому  потайнику,  вилупитися  та  мiзерiя,  що,
прикриваючись iдеями i iменем революцi?, б'? в iде? i  в  революцiю  сво?м
жалом? Ми найстрашнiшого ворога-фашизм- вже закопу?м у могилу, а цей ворог
ще помiж нас ходить, то кида? грязь на нашi звершення, то вкраплю? тлiнь у
святинi. I, дивись, його не хапають за руку,  як  скрито-вбивцю,  а  ще  й
прислухаються до нього, бо ж вiн умi? видати сво? шипiння за голос маси.
   - А ви лобом хоч раз зiткнулись зi сво?м "правдолюбцем"?
   В очах Заднiпровського зiйшлися страждання i гнiв.
   - Гадину i ?? шипiння за спиною чую, але не можу пiймати ??  за  хвiст.
Адже вона проти тебе не виступа? прилюдно, а б'? анонiмкою, нашiптуванням,
накаркуванням. I вона опиня?ться на вигiднiших позицiях, анiж ти, бо не ти
судиш негiдника, а вiн тебе руками тво?х не в мiру довiрливих однодумцiв i
пiдозрою комiсiй.
   - I все дно iудиному корiнню недовго звиватися. Скорiше  б  закiнчилася
вiйна! - Марко сказав цi слова як заклинання того часу.
   Тяжку розмову ?м перебив гуркiт бiля дверей, i звiдти  одразу  ж  хтось
басогласо запитав:
   - Громадяни православнi, коли ж ви дасте чистий  спокiй  чи  вiдпочинок
храму божому! ? - Чiпляючись за парти, з темряви, мов шмат ??, виколивався
кордубатий; барчистий, з переспiлим огiркуватим носом панотець.
   Громадяни православнi засмiялись, а  пiп  витрiщився  на  них  круглими
п'януватими очима, пiд якими циганськими сережками повигинались  перепiйнi
синцi, несхвальне похитав головою i возгласив:
   - Iстинно, чую не смиренi? слiзне, а ?ретичний  смiх  у  храмi  божому,
вяще же нiчто же!
   - Iзидi, панотче, не  бурчи  даремно,  бо  не  твiй  сьогоднi  день,  -
стримуючи посмiшку, заговорив Григорiй Стратонович. - Не погань святого  i
шкiльного мiсця недостойною бурякiвкою.
   - Не бурякiвкою, а сладчайшою морелiвкою,  -  повчально  уточнив  отець
Хрисантiй, i на його досить земне обличчя лiг вираз комедiйно? святостi. -
Морелiвка -  воiстину  веселить  серця,  ??  i  на  благочинському  соборi
ухвалили.
   - За що ж сьогоднi ви, панотче, цмулили веселi? серця: за  хрестини  чи
мерлини?
   -Не вгадали, - за останн? зведення Iнформбюро! - вiн  переможно  пiдняв
угору вказiвний товстючий перст.
   - Тодi прощаються грiхи вашi.
   -  Богохульник!  -  випалив  отець  Хрисантiй  i  опустився  на  парту,
прикривши ?? ряснотою тiлес i одежi. - А ти вiда?ш, чадо младоумне, що мiй
отрок пiд самим Бреслау стодвадцятидвохмiлiметровим  дивiзiоном  команду??
То-бо й воно! Коли б  у  нього  було  не  духовне,  а  робiтничо-селянське
соцпоходження, вiн, може, в полковники вискочив би, i я тодi пив би тiльки
генеральськi коньяки!
   Така щиросердiсть розвеселила Безсмертного i Заднiпровського.
   - Так вiдречiться, отче Хрисантiю, вiд свого  сану,  повiсьте  рясу  на
городн? опудало, щоб власнi дiти не соромились вас, - порадив Марко.
   - Не можу одрiшитись од  сану,  тодi  мiй  увесь  рiд  перевернеться  в
могилi: вiн почав попiвствувати ще за  крiпаччини,  це  я  сам  знайшов  у
клiрових вiдомостях, а батько мiй був аж отцем-ключарем.  То  як  же  менi
прощатись з попуванням? Та й лiта мо? не тi,  i  голос  не  той:  керувати
самодiяльнiстю не вiзьмуть, а заглядати в руки дiтям  не  хочу,  -  зовсiм
одверто заговорив панотець. - Опасаюся тiльки, щоб потiм через  мене  чадо
мо? не уволили з дивiзiону, - справжня зажура лягла  на  м'ясисте  обличчя
попа i на його похнюплений огiрок носа.
   - Хто ж  його  може  уволити,  коли  вiн  у  самому  пеклi  побував!  -
заспокiйливо сказав Марке.
   - Е, не кажiть менi:  я  не  сьогоднi  народився  на  свiт.  Фортуна  -
зрадлива дiвиця. Адам в раю бiля самого бога проживав, та прогнали ж  його
навiть iз раю. Молюсь i за сво? чадо, i за все святе во?нство. .
   - I по сумiсництву п'?те?
   - I п ю, - погодився отець Хрисантiй. - Цим християнин i  вiдрiзня?ться
вiд турка. - Розгойдавши стан, вiн пiдвiвся з парти, пiдiйшов  до  чадного
свiтильника, провiв над ним рукою i драматично виморщнв лойовите  чоло.  -
Оце несамовите кiптюження скоро всiх  святих  у  грiшникiв  оберне,  i  не
знатимуть люди, кому поклонятися. I нащо  такий  клопiт  святим?..  Грiхи,
грiхи i во?нна су?та, пiду ще  благовiст  почитаю.  -  Але  спочатку  вiн,
похитуючись, звернув на крилас, де висiв ре?стр святих з означенням, хто з
них i в чому допомага? грiшним мирянам - чи в господарствi, чи в медицинi.
Там отець Хрисантiй чимсь залишився невдоволений, бо забубонiв, як осiннiй
дощ, прочовгав чоботиськами по стертiй пiдлозi й пiшов у темiнь.
   Коли заскрипiли i грюкнули церковнi дверi, Григорiй Стратрнович запитав
Марка:
   - Як вам наш душеспаситель?
   - По-мо?му, житт?люб.
   - I навiть бабодур.
   - До цього часу?
   Григорiй Стратонович засмiявся:
   - До цього часу. Одного разу  напiдпитку  признався,  що  його  грiшити
заставля? тiльки давня звичка, а не щось iнше.
   -Добре ма?те сусiдство. Чого вiн так  пiзно  приходив.  Перевiрити,  як
приймак господарю?, чи привела любов до храму божого?
   - Скорiше любов до горiлки. Напевне, десь трохи не допив. А у ризницi у
нього ? деякi запаси не тiльки червоного вина. Може,  скориста?мось  ними?
Не раз отець Хрисантiй спокушав мене в пiдходящу годину навiдатись до його
закапелка.
   - Глядить, ще цей душеспаситель спо?ть вас, - посмiхнувся Марко.
   - Таке не загрожу? менi.  Але.сьогоднi  можна  було  б  вiдзначити  ваш
при?зд.
   - Спасибi, утримаюсь.
   - Не вжива?те цього зiлля?
   - Вживаю, але тепер, на  жаль,  перейшов  на  наперстки:  медицина  так
обчикрижила  менi  нутрощi,  що  там  тепер  бiльше  душi,  анiж   тiла...
Напiвживого розпатрали, розiбрали мене якось у пiдземному шпиталi,  а  тут
як вдарить артналiт i перекалiчив мало не всiх, якi  порались  бiля  мене.
Залишився я сам i через якийсь час, прийшовши до пам'ятi, зопалу  пiдвiвся
на лiктях. Нiде нiкого, тiльки на операцiйному столi лежить бiля мене  вся
моя  середина  й  потихеньку  пару?.  Нiколи  не  думав,  що   така   вона
неприваблива i так ?? .багато. Але потiм медицина так походила  з  ножами,
що залишились рiжки та нiжки:  постаралися,  щоб  чоловiк  менше  хлiба  i
напо?в споживав.
   Григорiй  Стратонович  з   спiвчуттям   i   захопленням   поглянув   на
Безсмертного:
   - Отак щоб хтось сказав про сво? калiцтво, повiрте, вперше чую!
   - Повiрю.  А  тепер  заграйте,  Григорiю  Стратоновичу,  щось  душевне,
журливе.
   - Журливе? Чому?
   - А в цих пiснях, зда?ться менi, завжди бiльше душi.
   - Ви ж пiдтягнете?
   - За це не питайте. Тiло мо? фашисти здорово перекраяли, а дух i  голос
майже дово?нного калiбру залишилися.
   - А мiй голос, як i молодiсть, обiрвався в турецькiй  неволi...  Чував,
що багато зна?те пiсень.
   - Хто з укра?нцiв не зна? ?х? Чи на  безхлiб'?,  чи  на  хлiбах,  чи  в
хлiбах вироста?, а з пiснею не розлуча?ться.
   - ,це правда, що коли ви повернулися з недоброго мiсця, то сiм днiв  зi
сво?ми друзями випивали i лише однi весiльнi пiснi виводили?
   Марко весело похитав головою:
   - I тут прибрехали - тiльки чотири днi.
   - I лише весiльнi?
   - Тiльки ?х. Тодi на журливi не тягло.
   - I на чотири днi вистачило весiльних пiсень? - з  недовiрою  подивився
на Марка.
   - Якраз тiльки на чотири, а далi пiшли працювати. Та ви  не  дивуйтеся,
тодi у мене пам'ять цупкiшою .була i до пiсень, i до книг. Чи  не  почнемо
"Забiлiли снiги та забiлiли бiлi"?
   Журливою  тугою  i  стогоном  обiзвалися  струни  кобзи;  в  сумовитому
звучаннi зажурилася пiсня двох бурлак над судьбою  невiдомо?  людини,  яка
замiсть долi мала кривду, холодну, наче снiги, що  забiлiли,  але  мала  й
вiрнiсть побратимську, гарячу, нiби кров, наточена з чистого серця.
   Мовчазнi  святi,  застоявшись  на  сво?х  довiчних  мiсцях,  з  подивом
прислухались до житейського спiву, а Марковi не  раз  здавалося,  що  ?хню
пiсню слуха? iще хтось, прича?вшись у теменi бiля дверей. Це знову й знову
нагадувало йому зустрiч з невiдомою жiнкою.
   "Чи не химерна доля у нього?" - послав думки  до  зруйновано?  школи  i
ген-ген по всiх усюдах, де стрiчався чи розминався з тим, що люди  назвали
судьбою.
   Десь, наче  в  пiдземеллi,  невиразно  проспiвали  першi  пiвнi.  Марко
стрепенувся, дослухаючись до напiвзабутого спiву.
   - Як швидко час пройшов, - почав збиратись додому.
   - I для мене майнув, наче хвилина.
   Григорiй Стратонович проводжав Марка до ру?н школи. Тут вiн,  як  перед
цим Марко, теж пiдняв шматок холодного каменя i нiмотно поглянув на нього.
   - Пита?тесь, коли шкода буде?
   - Питаюсь, бо живу нею i в усiх найкращих снах бачу ??. Дума?те, розкiш
морозити ваших дiтей у церквi, а сво?х у дзвiницi?
   - Як у дзвiницi? - здивувався i похмурнiв Марко.
   - А хто ж менi взимку в спаленому селi мiг  приготувати  хороми?  От  i
знайшов собi в дзвiницi тимчасовий притулок. ? у мене п'ятеро дiтей...
   - П'ятеро!? - з недовiрою перепитав Марко. - Скiльки свiту,  стiльки  й
дива! Коли ж, вибачайте, ви розжилися на п'ятерко дiтей? Де час узяли?
   Заднiпровський посмiхнувся:
   - Час про мене сам подбав.
   - Близнятами нагороджував?
   - Нi, обiйшлося без них, а то ще бiльше було б.
   - Так ви до зустрiчi з Оксаною вже мали дiток? Нiчого не розумiю.
   - Та не косуйте, Марку Трохимовичу,  доведеться  ще  затримати  вас  до
третiх пiвнiв однi?ю iсторi?ю.
   - Розказуйте.
   - Може, присядемо на зрубi?
   - I це можна. - Марко, зачепивши головою ключку журавля, сiв на дилину,
а проти нього примостився Заднiпровський.
   -  Iсторiя   ця   тяжка   i   проста.   Був   у   мо?му   загонi   один
розвiдник-шибайголова, з тих, що i в пекло з пiснею полiзе. Сам статурний,
очi великi, з вогнем i смiхом  навпiл.  Викличеш  iнодi  його,  да?ш  таке
завдання, що в самого наперед душа умлiва?, а вiн сто?ть,  посмiха?ться  i
очима гра?, мов на досвiтках:
   -  Виконаю,   товаришу   командир,   ?й-бо,   виконаю,   а   що   менi,
молодому-нежонатому.
   Попервах його самовпевненiсть дратувала, морщила мене - все грiшив,  що
легковажить або браву? чолов'яга, i починав свою лекцiю:
   - Розумi?ш, Кульбабенко, що вiд цього  завдання  залежить  доля  сотень
людей? Тямиш, яку потрiбно виявити спритнiсть i обережнiсть, розшифровуючи
фашистську систему охорони? На цьому дiлi, як i  сапер,  можна  помилитися
лише один раз. Нiчого не роби, як це ти умi?ш, з копита!
   Вiн  наче  й  посерйознiша?,  блисне  подвiйним  поглядом  смiливця   й
дотепника i одразу ж запевнить:
   - Аякже, товаришу командир, все зрозумiв  до  кришки!  На  болючий  зуб
чортовi маю стати. Але не сумлiвайтесь: причаюсь у есесiвцiв пiд носом, як
миша пiд мiтлою...
   Випалить таке, i в тебе вiд серця одляже.
   - Бережи себе, Iване.
   - Авжеж, берегтиму, батьку. Нiч-прамати - не дасть  погибати,  -  скаже
повнодзвонню, впевнено, козирне i з усмiшкою зникне, розтане  в  пралiсах,
немов лiсовий цар. I так само несподiвано виринав з ночi, в грязi, в сво?й
i чужiй кровi, але неодмiнно виконавши завдання.  В  його  фортуну  почали
вiрити навiть скиглi? i кислi?, якi бiльше, нiж треба, думали про  смерть.
Хтось про нього навiть пiсню склав. Вона прибилась  i  до  нашого  загону.
Пам'ятаю, одного вечора заспiвали ?? хлопцi бiля вогнища, i  на  не?  саме
нагодився з розвiдки герой. Зрозумiвши, що спiвають про нього, вiн  одразу
поблiд, обурився, замахав руками:
   - Хлопцi, покиньте це неподобство.
   - Чого? - здивувались партизани.
   - Бо я ще живий...
   Скiльки його не переконували, вiн  стояв  на  одному,  що  пiснi  мають
спiвати лише про мертвих, i страшенно сердився, коли хтось починав спiвати
про нього.
   Та якось в люте голоморожжя зайшов до мене в землянку наш  особiст,  ви
його зна?те, вiн тепер працю? в нашому районi начальником МВС.
   - Як його прiзвище?
   - Григоренко Демид.
   - Григоренко? - вражено перепитав Марко.- Цього знаю  ще  з  двадцятого
року. Хороший чолов'яга, тiльки страх яким недовiрливим був.
   - I тепер таким залишився,- посмiхнувся  Григорiй  Стратонович.Так  от.
заходить вiн до мене, сiда? на обземок i несподiвано запиту?:
   - Як тобi, Григорiю, спиться взагалi?
   - На сон i сни,- кажу,- не зобижаюсь.
   - Не зобижа?шся?-багатозначно перепиту?  особiст,  якого  часто  мучило
безсоння.- А на розвiдникiв теж не зобижа?шся?
   - Чим же вони провинились?
   - Хто його зна? чим, - загадково погляда? на мене.- Кульбабенко  ще  не
повернувся?
   - Нi, сам зна?ш.
   - Нiчого я тепер взагалi не знаю,-з серцем пригнувся  до  груби,  рукою
витягнув жарину, прикурив.- А не довго, по-тво?му, розгулю? вiн по  рiзних
мiсцях?
   - Думаю, не довго,- починаю тривожитись,  чи  не  попав  Кульбабенко  в
фашистськi лапи, заглядаю чоловiковi у вiчi, а  вiн  одводить  погляд  вiд
мене.- Щось трапилось?
   - Та поки що й сам не знаю... А що ти взагалi дума?ш про Кульбабенка?
   - Що ж про нього можна думати? Герой!
   - Герой? Ти впевнений?-презирливо перепиту?.- Але чий герой?
   - Та ного ти почав зi мною розмовляти загадками? Що тебе тривожить?
   Григоренко пропiк поглядом:
   - Успiхи його тривожать.  Великi  успiхи!  Бачиш,  у  пiсню  вже  встиг
попасти. Отак, гляди, i в iсторiю попаде, тодi скидай  шапку  перед  ним,-
насунув картуза на очi.
   - А чого, може, й скинути доведеться! Ще  ми  не  зна?м,  що  вiн  може
зробити.
   - От цього то дiйсно не зна?м! -зловiсно сказав  Григоренко.-  А  тобi,
Григорiю,  нiколи  не  спадало  на  думку  таке  питання:  чому  так  везе
Кульбабенку? Випадковiсть це, умiння чи щось iнше?
   - Iнше?  Що  ж  може  бути  iнше?  -  вже  й  мене  почина?  охоплювати
непевнiсть.
   - До цього я ще не доколупався.
   - Так чого ж ти авансом почина?ш каркати на людину?
   -  Бо  твiй  Кульбабенко,  -  вже  переда?  розвiдника   тiльки   менi,
-загадковий тип! Не знаю, з якого берега i як вiн опинився у тебе.
   - Чого ж у мене, а не в нас?
   - Бо вiн тобi одразу сподобався. Може, не так?
   - Так. I що ти проти нього ма?ш?
   - Поки що тiльки однi крихти, - потайний твiй Кульбабенко.
   - То й добре, що потайний. Це розвiдницька вдача, професiйна жилка.
   - Професiйна? А може, коли копнути глибше, ворожа? - насову? на  хмарнi
очi розкуйовдженi брови. - Подумай, що робить звичайний чоловiк, якщо  вiн
одружений? Буде вiн з цим критися?
   - Навряд.
   - А от я дiзнаюсь, що Кульбабенко одружений, ма? гарну  жiнку,  виводок
дiтей i iнодi, звiсно, самочинно, навiду?ться до  них,  а  себе  вида?  за
молодого та нежонатого,  -  перекривив  голос  розвiдника.  -  Сьогоднi  я
перепитав усiх його дружкiв, i всi вони  теж  не  знають,  що  Кульбабенко
жонатий. Так чим пояснити це  засекречення  i  чи  воно  ?дине  взагалi  в
бiографi? цього типа? Може, поки ми крутимо над ним сво? мiзки, вiн прода?
фашистам нашi душi.
   Я зiскочив з стiльця.
   - Що ти, Демиде!? Хiба таке може бути? Це так не схоже на Iвана.
   - Схоже не схоже, а задачку з iксами вiн  задав.  Пахне  тут  смаленим!
Правда, може бути, що в нього жiнка з непевних соцiальних прошаркiв i  вiн
та?ться з цим... Знав я й таких оригiналiв. Тодi ще  було  б  пiвбiди.  Як
повернеться - беру його пiд свiй нагляд. А в розвiдку щоб  i  не  за?кався
бiльше. Хто його зна?, що вiн там робить, з ким водиться i кому служить.
   Цi слова жаром обдали мене. Я перебрав у  пам'ятi  поведiнку  i  роботу
розвiдника, але нi до чого не  мiг  присiкатися,  хоча  для  нас  не  було
новиною, що ворог засила? в партизанськi загони найспритнiших  агентiв.  А
Григоренко тим  часом  витягнув  з  планшетки  фотокартку  i  подав  менi.
Любуйся, коли ще можеш любуватися, i взагалi  На  фото  я  побачив  самого
Кульбабенка, незвично?, сво?рiдно?  вроди  жiнку  i  четверо  Кульбабенят.
Мимоволi я посмiхнувся до них, а Григоренко покосився на  мене  i  похмуро
тицьнув пальцями на жiнку:
   - Чом не краля?  Так  i  пре  з  не?  голуба  кров.  Окульбачила  якась
аристократична вуличниця чи  бiсова  попадянка  нашого  Кульбабенка.  Якщо
запродався тiльки через не?. - й Григоренка  була  особлива  неприязнь  до
жiнок за власнi сiмейнi нелади.
   Про всякий випадок ми подво?ли дозори, перенесли в iншi  мiсця  вогневi
точки, а в село, де жив Кульбабенко, послали свою людину й  дiзналися,  що
наш  розвiдник  справдi  ма?  сiм  ю,  четверо  дiтей,  а  жiнка  його   з
дiда-прадiда селянка, до вiйни була ланковою i нагороджена  орденом  "Знак
пошани". Отряхуватий Кульбабенко, виявилося, був  зразковим  сiм'янином  i
навiть тепер, без дозволу iнколи провiдував сво? чимале посемейство. В цей
же день повернувся i Кульбабенко,  обвiшаний  бельгiйськими  вальтерами  i
репаними гранатами. Вiн молодцювате став на порозi командирсько? землянки,
струснув з себе дзвiн чужо? збро? i по-юнацьки ясно глянув  менi  у  вiчi.
Цей погляд пiдкупив мене i якось одразу розвiяв мо? сумнiви.
   - Завдання виконав?
   - Виконав, товаришу командир! - приховуючи усмiшка подав менi викрадену
карту мiста з позначеними на нiй во?нними об'?ктами.
   Я одразу ж припав до карти, прикинув деякi  ранiше  здобутi  вiдомостi.
Нi, це була не фальшивка.
   - I як ти и дiстав? - допитуюсь у Кульбабенка, а сам знаю  наперед,  що
вiн неодмiнно промовчить про себе а згада? невiдомих друзiв.
   Так воно i вийшло.
   - Дружки  допомогли:  вони  в  гебiтскомiсарiатi  ?здовими  служать,  -
вiдповiда? розвiдник,
   - Чи не забагато в тебе рiзних дружкiв?
   - Таки  забагато,  -  знову  посмiха?ться   Кульбабенко  -  и   хлопець
компанiйський.
   I це теж була правда: вiн якось одразу вмiв здружитися з людьми, одразу
ставав душею товариства.
   - Iване, а ти мастак брехати? - несподiвано запитав я Кульбабенка.
   -  Умiю,  -  збентежився  вiн,  а  потiм,  подумавши,  що  це  треба  в
розвiдницьких справах, веселiше вiдповiв: - Брехати - не цiпом махати.
   - А правду вiд брехнi вмi?ш вiдсiяти?
   - Дивлячись у кого. Але постараюсь, батьку, - з готовнiстю дивиться  на
мене. - Когось треба перехитрити?
   - Постарайся себе перехитрити.
   -Себе? Для чого б воно? -здивувався Кульбабенко.
   - Не догаду?шся? - нахмурився я. - Ану, як на духу, розкажи всю  правду
про себе.
   Кульбабенко захвилювався. У великих очах згас вогонь, а  уста  налилися
жаром.
   - Я всю правду, батьку, колись сказав про себе. Вта?в тiльки про сiм'ю.
   - Тiльки й всього?
   - Жiнкою i дiтьми присягаюсь! - гiрко вирвалось у нього.
   - Для чого ж це було робити?
   - - Побоявся, батьку.
   - Ти, i побоявся!? Чого!?
   - Що пожалi?те багатосiмейного i  не  пошлете  в  розвiдку.  А  в  мене
особистi  рахунки  з  фашистами.  Оце  й  увесь  мiй  грiх  перед  вами  i
партизанами.
   - А якi ж у тебе рахунки з ворогами? Когось убили?
   -  Рiдного  брата  на  Пiренеях,  в  Iспанi?,  значить...  Всi  сумнiви
розвiялись, мов дим. Хотiлося пiдiйти, обняти, поцiлувати  дорогу  людину,
але стримав себе.
   - Бiльше нiчого не втаю?ш?
   - Нi, ще ? один грiшок. Коли було з руки, я провiдував свою дружину. Ми
й досi дуже любимось, - промовив якось винувато, все його  обличчя  й  шия
почервонiли, i вiн провiв рукою по рум янцях.
   - Дiти знали про це?
   - Анi одне.
   - Так потай навiдувався?
   - Це вже дiло партизанське. Та й жiнка у мене чутка,  наче  тиха  вода.
Тiльки вдарю пальцем у причiлкове вiкно, вона вже й на ногах. Давненько не
був у не?... Простiть мене, дурного.
   Ми, звiсно, простили йому, правда, вибатькували для  порядку.  I  знову
Кульбабенко зникав ночами, як лiсовий цар, i виходив з ночей,  мов  добрий
свiтанок. А позаторiшньо? весни,  коли  саме  починали  розвиватися  глухi
дуби, Кульбабенко не повернувся з розвiдки: якась  ка?нова  душа  виказала
його. Вiн сам до останньо? кулi i гранати тримав бiй з усiма  фашистами  i
полiцаями, що були в районному центрi.  До  нього,  вже  вбитого,  боялись
деякий час пiдступити вороги, а потiм в безсилiй злобi  мертвого  повiсили
на майданi. Через два днi и зняли його з шибеницi i поховали з найбiльшими
партизанськими почестями. По вiйнi, ? надiя, i пам'ятник поставим йому...
   Пiсля похорону я сам партизанськими стежками  пiшов  до  його  дружини.
Вночi добрався до невеличко? селянсько? хатини. Мiж двома високими ясенями
вона здавалася бiлою колискою. Та це й насправдi було  так:  виколисала  ж
вона стiлькох Кульбабенкiв. Довго я стояв перед причiлковим вiкном,  перед
чужим колишнiм щастям i теперiшнiм горем. Надi мною  журно  шумiли  ясени,
наче i в  ?хнi  зеленi  душi  увiйшла  людська  печаль.  Нарештi  тихенько
постукав у шибку. В  хатi  почулось  шамотiння,  обiзвалися  чи?сь  кроки,
заскрипiли дверi, i на порозi з'явилася  постать  напiвроздягнено?  жiнки,
навколо ?? стану, як темний дощ, заворушилися  коси.  Вона  поправила  ?х,
застигла на порозi, i навiть у темрявi було видно, яким щастям  освiтилося
?? обличчя.
   -  Iваночку,  рiдний,  як  добре,  що  ти  завiтав:  у  нас   уже   син
народився,низькуватим, клекотливим i  пристрасно-радiсним  шепотом  обдала
мене i одразу ж перелякано подалась назад.-Ой, горенько мо?,  хто  ви,  що
ви!?
   - Не лякайтесь, Катерино Павлiвно, я командир вашого Iвана.
   - Ой, а що з Iваном!? Боже мiй!..-зойкнула вона, гойднулась,  i  зливою
гойднулись ?? буйнi коси, закриваючи обличчя i  всю  постать.  Вона  обома
руками розметала ?х, наблизила до мене лице.- Що ж iз.ним?
   I в мене тодi не вистачило сили сказати ?й правду.
   - Вiн поранений,- насилу вичавив iз себе  цю  брехню  i  ледве  стримав
зiтхання.
   - Поранений? Куди ж? Тяжко? Ой, скорiше кажiть! - Вона одвела руки  вiд
серця, потягла мене до хати, то без надi?,  то  з  надi?ю  допитуючись:  -
Скажiть правду: вiн буде жити?.. Не мовчiть! Буде жити?
   - Жити вiн буде,- не сумнiвайтесь,- це  я  сказав  бiльш  упевнено,  бо
знав, що в нашiй пам'ятi  розвiдник  Iван  Кульбабенко  нiколи  не  помре,
нiколи!
   Жiнка трохи заспоко?лась, витерла сльози i почала менi дякувати.
   "За що ти дяку?ш, людино дорога, - за мою страшну брехню?" -мучився  я,
а Катерина, поправляючи коси й одежу, вже рiвнiше питала:
   - Де ж вiн тепер?
   - Лiтаком перекинули на Велику землю.
   - На Велику землю... Невже вона тут йому  була  замалою?  -  задумалась
жiнка, з благанням i надi?ю поглянула на мене. - На Велику землю... I сина
не побачив. Як би вiн зрадiв.
   - На кого син схожий?
   - Знову на Iвана. Всi сини в батька пiшли, - вперше посмiхнулася  вона,
а я мало не застогнав.
   Катерина похапцем позапинала вiкна, засвiтила гасничок, почала готувати
якусь вечерю. Я тяжко опустився на лаву i не спускав зору нi з жiнки, нi з
колиски, в якiй  лежав  маленький,  вже  незадоволений  життям  чоловiчок,
тiльки для матерi схожий на Iвана. А сама мати була надiлена тi?ю  вродою,
що наче стверджувала схожiсть мiж жiнкою i землею. I хоч вона мала п'ятеро
дiтей, в очах, в  сльозах,  в  рухах  ??  проглядала  дiвочiсть...  Що  ж,
перегодя Катерина дiзналася, що ??  Iван  загинув,  згодом  i  мою  брехню
простила. А коли ми вийшли  з  лiсiв,  я  подався  до  Iваново?  Катерини,
пособив трохи ш всячиною, пожив трохи в ?? хатi i полюбив спочатку  дiтей,
а потiм i саму Катерину. Однi?? мiсячно? ночi вiдчув, що не можу бути  без
не?, i, як умiв, сказав про це:
   - Був я, Катерино Павлiвно, батьком вашого Iвана,  а  тепер  хочу  бути
батьком його дiтей. Виходьте замiж за мене... Отак i придбав собi п'ятерко
дiтей. - I, щоб Марко не подумав, що трохи вихваля? себе, жартома додав: -
Пайка якраз тепер на тиждень вистача?: меле дiтвора,  як  на  жорнах.  Але
партизани не забувають нас.
   Марко незграбно нахилився до Заднiпровського, поцiлував його в щоку.
   - Спасибi, Григорiю Стратоновичу.
   - За що? - здивувався той.
   - За любов до вдови... За людянiсть...
   - За справжню любов я повинен ?й дякувати... От побачите,  яка  вона  в
мене, - сказав не без гордощiв. -  Зда?ться,  довгi-довгi  роки  я  шукав,
очiкував ??.
   - Добре сказали. А в очiкуваннi гарнi i людина, i  природа...  Коли  це
мина?ться-все ста? буденним. На дружбу! - потиснув руку вчителю.
   На дружбу! - зворушено вiдповiв. - Добре, Що ви ? на свiтi добре, що ми
зустрiлись. Я вас додому доведу.
   - Доберуся сам. Завтра ж заходьте до мене. Дорогу не забули?
   - Нi. Неодмiнно зайду.
   - На добранiч.
   - На добранiч.
   От i розходяться дво? нових друзiв з такими почуттями, наче вони  давно
знали один про одного,  тiльки  якось  до  цього  часу  ?м  не  доводилось
зустрiчатись.



   V

   Заднiпровський ще довго стояв на розхристаному цвинтарi,  придивляючись
до постатi Марка Безсмертного, а потiм, коли вона  зникла,  дослухався  до
нерiвного перестуку милиць. Але, зрештою, затихли й  вони,  а  в  душi  не
вляглась теплiнь почуттiв.
   Людина при?хала, - вголос говорить учитель. -  Ач,  як  про  очiкування
сказав-хоч у книгу записуй.  Це  не  Безбородько  з  пiдземним  лабiринтом
крота, - морщиться при однiй згадцi про Безбородька.
   Надворi трохи посвiтлiшало. На небi з хмар творилися темнi хащi  лiсiв,
i в ?хньому русi i розво? вчувалась хода весни.
   I Заднiпровський вголос пита?ться в не?: "Ти йдеш?" В сторонi обiзвався
вiтер, заскрипiло дерево, змiнився малюнок неба, а чоловiк  посмiхнувся  i
похитав головою.
   Ще кiлька рокiв тому вiн дивувався, коли його батько мiг  розмовляти  з
нивою або лiсом, з сонцем у небi чи колоском у  руцi.  А  тепер  ось  таке
непомiтно прийшло i до сина. Чи роки приносять  це  людинi,  чи  з  роками
гострiшим ста? вiдчуття живого в нiмiй природi? Пiсля сво?х  партизанських
лiт вiн не може не говорити з лiсом, з деревами, пiд якими колись лежав чи
пiд якими навiки лежать його друзi.
   I зараз хащi хмар на небi наблизили до Заднiпровського  справжнi  лiси,
лiси його страждань i боротьби. Минувшина крилом майнула над  чоловiком  i
здивувала його: як вiн змiг вийти з усiх  оточень,  свинцевих  дощiв  i  з
таких зашморгiв огню, коли в пiдпалених лiсах звiрина бiгла до  партизанiв
i навiть гадюки не кусали людей...
   В церквi Григорiй Стратонович з кременю висiк  огню  i  знову  засвiтив
мiдну кiптюжку, в  якiй  ще  недавно  ча?лася  смерть;  навколо  одразу  ж
розсунулась темрява, кiптюжка загрозливо зафахкотiла i зав'юнилась  чорним
снуванням. Але тепер з'юрмленi святi якось веселiше дивились  на  вчителя,
начеб i ?м було при?мно, що вiн зустрiвся з другом.
   "Отак  можна  збагнути  i  корiння  iмпресiонiзму  -  все  залежить  од
настрою... Але чи не янголи нагнали холоду сво?ми крильми?" - мерзлякувато
повiв плечима i поглянув на янголiв.
   Справдi, вiд бiлизни ?хнiх крил,  що  замерзали  на  тлi  зеленкуватого
мальованого неба, вiяло холоднечею. Григорiй Стратонович, щоб розiгрiтися,
походив по церквi, мiцно вдарив кiлька разiв руками  по  плечах,  а  потiм
присiв бiля поставця i почав  проглядати  сво?  писання  про  партизанськi
роки. В душi й перед очима почали  оживати  подi?,  люди,  лiси,  полум'ям
охопленi села, але на паперi все це виглядало бiднiше. I  вiн,  караючись,
охопив чоло руками.
   Як же йому в дрiбноту чорних лiтер втиснути безмiр'я  любовi,  вдихнути
життя його друзiв, життя  непомiтних  у  буднi  людей,  якi  в  днi  вiйни
вростали в пiснi i легенди? Або як,  наприклад,  передати  силу  звичайно?
зернини?
   Вiн пригадав, як пiд самий Новий рiк у фашистську тюрягу попався старий
партизан  Данило  Броварник,  який.  вiдпустивши  бороду,  з  лiрою  ходив
старцювати по селах. А в загiн Данило Броварник приносив цiннi вiдомостi й
шматки хлiба; i, роздаючи ?х партизанам, вiн говорив про людей, красивих i
добрих, якi винесли йому хлiб,  змелений  в  безсоннi  ночi  на  жорнах  i
вчинений на жiночих сльозах.
   - Головне, хлiб повинен бути без слiз, - не раз у задумi говорив старий
хлiбороб. I за  цими  словами  стояли  його  вiра  i  надiя.  Коли  Данила
Броварника впхнули в забитий людьми камiнний склеп, вiн назвав себе  Дiдом
Морозом i, граючи свою роль, невимушене почав знайомитись i  розмовляти  з
усiма в'язнями. А коли надiйшла дванадцята година, коли Новий рiк невидимо
став,на порозi камiнного мiшка, дiд  Броварник  звiдкись  дiстав  зерна  i
почав ним посiвати в'язнiв, урочисто примовляючи:  "Сiйся,  родися,  жито,
пшениця, всяка пашниця, на щастя, наздоров'я, на Новин рiк, щоб краще бити
ворога, нiж торiк!"
   Скидаючи шапки,  в'язнi  посхоплювались  з  промерзло?  землi,  вражено
прислухаючись .до знайомих слiв, до далеких днiв миру, до прадавньо? казки
сво?х батькiв. Зерно ?м падало на голови, а в головах  народжувалось  нове
заповзяття, а в руки прибувала нова сила. Цi?? ж ночi вони всi й вирвались
iз тюрми. I чи не допомогла ?м здобути волю ота зернина, що повинна  рости
i родити без слiз? Але як про це  написати,  щоб  воно  дiйшло  до  людей,
сколихнуло ?хнi серця?
   - Алхiмiк i чорнокнижник ще й досi не спить? -  в  темрявi  несподiвано
легко задзвонив мелодiйний голос, i  до  Григорiя  Стратоновича  непомiтно
пiдiйшла невисока тендiтна жiнка. Сумовита посмiшка тремтiла на  пошерхлих
пелюстках ?? напiврозкритих уст.
   Учитель од несподiванки здригнувся, рука, за звичкою, сама  потягнулась
до автомата. Вiн одразу ж одсмикнув ??, поглянув на жiнку i засмiявся:
   - Ну  й  налякала  ,ти  мене,  Степанидо!..  Саме  чомусь  партизанська
минувшина згадалась.
   - Дивно було б, якби ти про щось iнше думав.  Ну,  чого  посмiха?шся  i
мружишся?
   -  На  свiтило  завжди  доводиться   мружитись,-   засмiявся   Григорiй
Стратонович.- Та й  чудуюсь  iз  голосу  твого:  як  дзвенiв  у  дитинствi
дзвоником, так i досi дзвенить - не переводиться срiбло в ньому.
   - Яке  вже  там  срiбло,-  в  опущених  куточках  ??  заокруглених  уст
ворухнулась печаль.
   - Чисте!  -  переконано  сказав  Григорiй  Стратонович.-А  ти  чого  не
вiдпочива?ш?
   - Не спиться, брате, перед дорогою. Та й  молодiсть  встала-ворухнулась
перед очима,- промовила з насмiшкою до себе.- Пройшлася  ж  оце  селом,  i
все-усе  згадалось,  що  промайнуло  навiки.  Тут  же  я   зустрiла   свою
вiсiмнадцяту весну. Якi сади, якi оселi стояли тодi...
   - А в очах тодi не стояло перше  кохання?  -  змовницьки  покосував  на
сестру Григорiй Стратонович i посмiхнувся.
   - Звiдки йому було взятися?-мало не скрикнула жiнка i кинула сполоханий
погляд на брата.- Мелеш таке...
   - Так уже й мелю... У вiсiмнадцять рокiв до гарненьких  дiвчат  кохання
приходить звiдусiль,- не помiтив ?? хвилювання.
   - Ет, не патякай зайвого.
   - Нiколи не думав, що любов - зайвина,так  само  напiвжартома  говорить
Григорiй Стратонович,  але  Степанидi  зараз  не  до  жартiв,  i  скорбота
проходить ?? обличчям, тремтить у щойно вибитих  зморщечках  бiля  носа  i
забива?ться пiд повiки. Але жiнка якось опанову? себе i  навiть  у  подивi
поводить плечем:
   - I чого ти сьогоднi так багато говориш про любов? Заднiпровський  ясно
поглянув на свою зведену сестру,  пiдвiвся  i  простягнув  уперед  могутнi
ручища молотобiйця:
   - Пита?ш чого? Бо маю тiльки цi простреленi руки i лише одне  нiчим  не
обкарнане багатство - зветься воно любов'ю!.. Це не  диво,  коли  хтось  у
сво? вiсiмнадцять чи двадцять рокiв покоха? когось. Це любов для себе,  чи
для двох, чи для свого вогнища. Я не гуджу i  ??,  але  горджусь,  що  маю
бiльшу любов. Вона, як спадщина,  дiсталась  менi  вiд  мо?х  батькiв,  од
?хнього хлiба i пiснi, вiд чарiв нашо? м'яко? задумано? природи i вiд мо?х
побратимiв по сердечностi, по мислi  i  збро?.  I  хоч  я  зараз  живу  на
злиденному пайку, а моя дружина, поки розрiже  хлiб,  кiлька  разiв  ножем
викреслю? на скоринцi пайку дiтям i менi, я б за все  разом  узяте  золото
Рокфеллерiв не вiддав би й частки свого багатства. Бачиш,  як  розхвалився
перед тобою, бо таки маю чим.
   Степанида посмiхнулась i зiтхнула:
   -  Який  ти  щасливий  i...  нещасний,  брате.   Григорiй   Стратонович
нахмурився, в душi ворухнулись його жалi i невдачi, але вiн одiгнав  ?х  i
обурився:
   - Чого ти мов з гарячки заговорила? Чому я нещасний!?
   - Бо рiзна погань смика? тебе, мов горох при дорозi.
   - I це тому, що я iду по дорозi. А зверну я, зверне  другий,  третiй  з
дороги, то погань i виповзе гадиною грiтися на сонцi.
   - Але як вона жалить тебе!
   -  Так,  вона  може  вжалити  мене,  принизити  мою  гiднiсть  у   очах
збайдужiлих людей, потьмарити мiй день, а проковтнути - не проковтне. I не
роби мене безщасним, бо велике щастя було в мо?му життi: коли гримiло  над
усi?ю землею, я, як умiв, i руками, i плечем, i грудьми одводив нещастя од
людей... Колись мене дивував сво?ю поетичною силою один образ iз пiснi: "А
я тую чорну хмару рукавом розмаю.  А  прийшов  час  -  i  я  теж  розганяв
найстрашнiшу хмару i живим  вийшов  з-пiд  не?.  Це,  сестро,  зветься  не
слiпим, а справжнiм щастям. - Вiн легко, обома руками пригорнув  Степаниду
i забубонiв ?й у саме вухо: - й поменше думай про всяке таке, бо в свiтi ?
над чим кращим думати. Та й погостюй у нас ще з деньок. Обличчя  Степаниди
трохи розпогодилось:
   - Добре, що ти такий у мене...
   - Сякий-такий  Пантелiй,  а  все-таки  веселiй,  -  засмiявся  Григорiй
Стратонович. - Так побудеш iще деньок?
   - Не виходить - уже канiкули закiнчуються.
   - Та и у дзвiницi жити гiрше, нiж у хатi, - насмiшкувато примружив очi.
   - I це правда, - не стала заперечувати. - В нiй од  холоду  i  тiло,  i
костi нiмiють. Це не оселя, а наслання якесь.
   - Зате дiти пiд великими дзвонами ростуть! Прикмета гарна!
   Степанида пiдперла рукою обличчя.
   - Лишенько мо? iз такою прикметою.
   - Це ж тимчасово, - заспоко?в ?? Григорiй Стратонович. -Завтра-позавтра
переберемось у землянку i заживемо, як люди. Сьогоднi вже й скла  роздобув
на вiконця, поцiнно дiсталось.
   - Ще и радi?, наче бога за бороду пiймав, - докiрливо похитала головою.
-Хтось би iнший, на тво?му мiсцi, при тво?х заслугах, уже в  палацi  сидiв
би.
   - Облиш, Степанидо, старi мелодi?, страх  як  не  люблю  ?х,  -  одразу
нахмурився Григорiй Стратонович. - Прийде час - i в палацi буду жити.
   Жiнка недовiрливо подивилась на брата:
   - Коли ж вiн, романтику мiй, гордiсть моя, прийде?
   - Коли всi люди матимуть  палаци  чи  щось  подiбне.  Не  ранiше  i  не
пiзнiше.
   - Подвижництво i знову подвижництво, а якийсь тобi  хитрий  Безбородько
вже й зараз у палацi сидить i пiдсмiю?ться над такими, як ти.
   Григорiй Стратонович пильно подивився на сестру i постукав себе пальцем
по чолу:
   - В тебе голова чи ??  ерзац  на  плечах?  Голова?..  То  нагадай  менi
випадок з iсторi?, коли чеснi люди мали  бiльшi  матерiальнi  вигоди,  нiж
пристосуванцi чи злодi??
   - Здаюсь, брате, перед тво?ми знаннями, тво?ю  логiкою  i  слов'янським
сто?цизмом. Ти в  мене  найкращий  випадок,  -  не  розсердилась,  а  мило
посмiхнулася жiнка. - Добре, що твiй тато, овдовiвши, знайшов мою  маму...
Який вiн рослий i гарний був! Пам'ята?ш, як ми на ?хньому весiллi у виярку
за хатою танцювали.
   - Кому що в головi, а тобi танцi i  в  церквi  згадуються,  -засмiявся,
махнув рукою Григорiй Стратонович. - Ти вмiла крутитись, як голуб-вертун.
   - I це все уже назовсiм вiдiйшло, - зiтхнула, задумалась Степанида, - i
дитинство, i життя батькiв, i твоя молодiсть. Тiльки  мамина  хатка  iнодi
так нагада? всю передчасно  втрачену  рiдню,  що  i  сльози,  й  iскри  аж
бризнуть з очей.
   - Порiдшав наш косарський рiд, - i собi зiтхнув Григорiй Стратонович. -
Пiдкошував усюди вiн смерть, але и  смерть  косила  його.  -  Вiн  бережно
посадив сестру на ослiн, уважно подивився на не?. -  Та  журба  журбою,  а
жити треба. Чи не дума?ш ти iнколи, що живеш тепер, як у дуплi? Смуток  нi
розуму, нi сорочки не дасть. На людях треба побiльше  бувати,  сестро,  на
людях!
   - Вони такi ж нещаснi, як i я, - стрепенулась i пiдвелася iз ослона.
   - Хм!  Новину  вiдкрила!  А  щастя  ?м,  гада?ш,  союзники  з-за  морiв
попривозять? - невдоволено хмикнув Григорiй Стратонович. -Вони ж, люди,  з
сльозами посiють його, але дочекаються сво?х великих жнив. Хочу  бачити  в
цьому посiвi справжню зернину i сво?? сестри. Бiльше нiчим  тебе  не  можу
втiшити. Плакати з тобою не сяду за один стiл... Ну, прояснись, невдашечко
моя. Ти ж така добра, славна, тiльки  занадто  крихка  душа  в  тебе,  мов
колосок у жнива. - Вiн знову пригорнув Степаниду, поцiлував у надбрiв'я  i
зразу ж приклав пальця до уст: - Тебе! Усi святi на грiшникiв дивляться!
   Степанида мимоволi  посмiхнулась,  поглянула  на  святих,  пiдвела  над
довгастими очима чорнi дуги брiв.
   - Що б я, Григорiю, робила без тебе?
   - Невже б гiрше борщ затирала?
   - Напевне, гiрше. I як не тяжко, Григорiю,  бува?  на  душi,  а  завжди
чекаю, що ти розберешся у нiй лiпше, анiж я.
   - Бо душа твоя схожа  тепер  на  каталог,  а  я  хочу,  щоб  вона  була
недописаною книгою, - махнув кулаком. - Бiльше пiрнай у  життя,  бiльше  й
дiждешся вiд нього.
   - Чого ж менi ще ждати?
   - Та не старостi ж, зрештою,-це само неждано прийде.- Чекай  хоча  б...
любовi!
   - Звiдки?
   - I од людей, i, може, од яко?сь... людини,
   - Не кажи такого. Любов тепер - не актуальна тема.
   - Вона завжди актуальна. Поки  людина  живе  -  повинна  чекати  чогось
великого.
   - Це iлюзiя романтики?
   - Це сила життя,- сказав переконано.
   - Добре, що в тебе життя схоже на перехрестя дорiг, де нiколи не  бува?
безлюдно,  а  в  мене  воно  -  невтоптана  стежина...  До  тебе  приходив
Безсмертний? - запитала, наче мiж iншим, а в душi озвалося хвилювання.
   - Чого лукавиш? Ти ж бачила,-допитливо  поглянув  на  сестру.-  Чом  не
пiдiйшла до нас?
   - Боюсь... i не знаю, про що з  покалiченими  розмовляти,-  почервонiла
Степанида.Чогось я i досi не навчилась утiшати людей.
   - Щось ти, сестро, наговорю?ш  на  себе.  У  шпиталях  розмовляла  ж  з
пораненими, якось утiшала ?х. Ну, чого забiгала очима по святих мiсцях?
   - Не все ж тобою любуватися,-вiдповiла знехотя. - Кажуть,  буцiмто  вiн
дуже покалiчений?
   - Дуже. Але такий чоловiк житиме, як дуб-довговiк.
   -Вiн чимсь на тебе схожий... Постарiв, посивiв цей дуб-довговiк?
   - Присипала, притрусила приморозь, та й чого дивуватися? В  такi  лiта,
навiть без вiйни, сивина-не дивина. Що ж, пiшли вiдпочивати,- перевiсив на
плече автомат,  взяв кобзу i дмухнув на свiтло.
   Одразу всiх богiв i святих проковтнула згущена темрява, i тiльки  тепер
Степанида провела руками по обличчi, що пашiло жаром, i важко схлипнула.
   - Ти чого, Степанидо? - вражено зупинився Григорiй Стратонович.
   - То так зiтхнулось,- опустила руки на груди.- Стiльки зiбралось за  цi
роки, що просто дихнути чи видихнути не можна.
   З церкви, пригинаючись, брат i сестра переступили  порiг  дзвiницi,  де
був сяк-так опоряджений закоморок, в якому  тимчасово  притулилася  родина
Григорiя  Стратоновича.  Тут,  у  кутку,  чадiв  вицяцькуваний  з  патрона
каганець, на вузькуватому полу покотом упоперек спали дiти й матiр. Погляд
Григорiя впав на смагляволице красивоброве  обличчя  дружини.  Навiть  пiд
грубою ковдрою видiлялись ??  привабливi  дорiднi  форми.  Брат  i  сестра
переглянулись, знову добряче подивились на сплячу матiр.
   - Земля? - пошепки запитав Григорiй, який i досi,  наче  юнак,  не  мiг
надивитись на свою Катерину.
   - Земля, - кивнула головою Степанида i пiдiйшла до плетено? колиски, де
переховувалось од церковних мишей сяке-таке харчування.
   Григорiй присiв на кра?чок  полу,  придивляючись  до  обличчя  дружини.
Якийсь  недобрий  сон  почав  тривожити  жiнку.  Раптом  вона  застогнала,
ворухнула руками i грудним болючим голосом промовила тiльки одне слово:
   - Iва-а-ночку!..
   Степанида,  наче  вiд  удару,  зiщулилась  од  цього  поклику,   боязко
поглянула на брата. А вiн, зганяючи хмарину з чола,заспоко?в сестру.
   - Чого ти страха?шся?.. Не вперше вона  кличе  йога  А  як  же  iнакше?
Вiн-?? перше кохання. Вiн ^батько й дiтей... Так можна, хоч у снi, послати
до нього свiй голос?.. Не ревнувати ж ?? до вбитого?
   В Степаниди заблищали очi: вона зараз винила братову, хоч i  знала,  що
та не винна.
   - Але ж як тобi тяжко вiд цього?  Вона  отак  може  увесь  вiк  кликати
його... Увесь вiк бути з тобою, а снити ним.
   Григорiй недобре подивився на сестру:
   - Так, може, ?й сказати, щоб вона у снах була вiрнiшою до свого другого
чоловiка i не згадувала першого?
   - Нi... але... - розгубилась жiнка.
   Григорiй розсердився, рвучко пiдвiвся, став напроти сестри:
   - Не "алекай" менi, досить. Противною ж, скажу тобi,  стала  ти  бабою!
Сама стiльки пережила, овдовiла, перестраждала, а зеленяччя й досi росте в
тво?й головi. Життя людей, що сходяться крiзь  трагедi?,  не  раз  викида?
уламки цих трагедiй. Хiба я маленький - не догадувався, що менi може  бути
важко? Не на медовi дiвочi поцiлунки iшов. А чи подумала ти, що я  мiг  би
одружитись на Катеринi навiть без ?? любовi до мене?
   - Християнське спiвчуття до ближнього?
   - Нi, любов до не?.'I як бува? противно чути, коли хтось диву?ться,  що
я пiшов на п'ятеро дiтей, i говорить таку мiзерiю, як  щойно  ти...  Лягай
нарештi спати. Я одвернусь...
   Степанида пiдiйшла до брата, простягла руки i винувато поцiлувала його.
   - Жiноча послiдовнiсть, - буркнув той.
   - Прости менi, Григорiю. Це ж не злiсть, а мiй бiль вихлюпнувся наверх.
   - Кому вiн тiльки потрiбний? Носишся з ним, наче курка  з  яйцем.  Сама
замiж виходила б, все веселiше було б з книжками та пелюшками.
   Степанида спалахнула:
   - Не будь, Григорiю, жорстоким,
   От i вiддячив тобi. Iду на змирщину. Можу навiть на честь тебе  вдарити
у дзвiн. Скажи тiльки у який: у великий чи постовий?  -  рiшуче  пiшов  до
порога.
   - Божевiльний, ще й справдi вдарить!  Вiд  тебе  всього  можна  чекати!
-цупко вчепилась за братову руку, вiдтягнула його од порога.
   -  Що  ви  тiльки  робите?  -  в   здивованнi   прокинулась   Катерина,
напiвпiдвелася з полу, а ?? коси полилися по плечах  i  затопили,  подушку
темною хвилею. - Дiти ж прокинуться... Григорiю, ти вечеряв?  -потягнулась
до нього поглядом, налитим такою радiстю i любов'ю, що за нею  видно  було
всю розкриту душу.
   Григорiй Стратонович посмiхнувся дружинi, обома руками зважив ??  коси,
сказав, що вага ?х знову  побiльшала,  переможцем  поглянув  на  сестру  i
непомiтно шепнув ?й:
   - Земля?
   - Свята, - щиро вiдповiла Степанида.
   А сама "земля", вiдчуваючи, що про не? говорять щось хороше,  покращала
i закриваючи руками груди, мiцними ногами  торкнулася  долiвки.  От  i  не
пiшла, а попливла жiнка по химернiй  оселi,  щоб  поставити  на  крихiтний
стiльчик для свого мужа кiлька печених картоплин,  тарiлочку  з  олi?ю  та
сiльничку з дрiбковою сiллю.



   VI

   Пiдбитий птах майже завжди залиша?ться сам. I тодi  в  нiмiй  безвиходi
його очi тоскно свiтяться смертельною тугою. Хто хоч  раз  на  вiку  бачив
такi болючi, смертельною вогкiстю обведенi пташинi очi, той ще бiльше  ма?
шанувати усе живе. А кулика-травника не залишив у бiдi його товариш, отож,
напевне, одужа? пташина, та й в очах бiдолахи була жалiсть, бiль,  але  не
було тi?? вологи, яку приносить тлiнь.
   Притулившись плечем до  верби,  що  сутулилась  над  чи?юсь  невеличкою
сажалкою,  Марко  знову  чомусь  згадав  птахiв,  яких  бачив  сьогоднi  в
придолинку. Вiн добре запам'ятав цю пару i, можливо, пiзна? ??, якщо птицi
оселяться побiля ставу. От знайшов чим турбуватися! I все-таки добре  було
б, якби вiн побачив ?х уже здоровими, в  справжньому,  а  не  в  снiговому
гнiздi, або з дрiбним виводком... А коли  ж  ти,  Марку  дочека?шся  свого
виводка?
   Отак i снувалися думки в чоловiка - вiд церковного раю до пекла неволi,
од гнiзда до землянки, вiд птахiв до людей, i нiчого незвичного не було  у
цьому сплетiннi, бо ж хiба  не  пташиною  вiн  звав  колись  свою  доньку?
Вирвали ?? ще без крилець iз рiдного гнiзда i кинули в чужу чужину, щоб не
спiвало, а мучилось дитя. Чи живе хоч воно?.. I тепер зустрiч з  невiдомою
жiнкою, що назвалася його долею, здалася гiркою  насмiшкою,  блюзнiрством.
Всипати б такiй березово? кашi, щоб не хитрувала, наче циганка на ярмарку.
   Од вiтру тихо поскрипувала  i  зiтхала  верба,  ??,  однотонне  старече
квилiння проникало у тiло людини, розходилося по ньому i народжувало iнший
вiдгомiн i думи.
   Колись за iскристi, мов з сонця виплетенi коси вiн називав свою дружину
золотою вербичкою. Такi ж коси в спадщину дiсталися й доньцi. Чи iскряться
вони десь у бiлому свiтi, чи зiтлiли в землi, чи  згорiли  в  диявольських
печах, - невже людський розум придумав ?х!.. I  зараз  уже  застогнала  не
верба, а людина, вдивляючись у нерозгадану далечiнь. Але  що  ця  далечiнь
могла сказати йому? По нiй то скрадався, то дужчав вiтер,  розколихуючи  i
дерева, i темiнь, i хмари.
   Десь зовсiм недалеко обiзвалися голоси, застукотiли копита.
   Хто ж так пiзно зiбрався  в  дорогу?  -  Незабаром  Марко  побачив,  як
завулком проскочили чимось високо навантаженi  сани,  а  бiля  них  тiнями
гнулись двi постатi. Чоловiк одразу вiдчув темне  дiло,  дибнув  од  верби
ближче до дороги i в цей час почув знайомий голос Антона Безбородька:
   - Ну, Тодоше, нi  пуху  нi  пера.  ?дь  з  богом,  тiльки,  дивись,  не
продешеви...
   - Усе буде в акурат, не сумлiвайтесь, бо дiло йде  -  контора  пише!  -
засмiявся другий чолов'яга, вискочив  на  сани  i  вйокнув  на  коней.  Тi
дружнiше почали розбивати копитами хрустку дорогу.
   "Невже це по?хав Тодох Мамура? -  Марко  здивовано  i  гнiвно  поглянув
услiд саням, що вже зливалися з темрявою. - I яке в нього панiбратство хоч
з крученим, але таки з головою колгоспу?"
   В селi Тодох  Мамура  колись  уважався  самим  спритним,  пiдступним  i
жорстоким злодi?м. Не раз  його  забирала  мiлiцiя,  але  вiн  завжди  так
викручувався, що нiколи не попадав пiд суд. З  мiлiцi?  вiн  якось  навiть
гордовито, з шиком зухвальця повертався додому, i на його щелепастому виду
жорстоким самозадоволенням поблискували невеликi очi, схожi на  пiдсмаженi
гарбузовi насiнини.
   - Фортунить тобi, Тодоше, - часто  заздрили  йому  конокради,  дрiбнiшi
злодiяки i рiзнi вiдлюдки.
   - Наговорю?те, братцi, i всiлячину городите на бiдну голову  Тодоха,  -
якось аж кособочились од лукавства злодiйськi очi. - З вами,  по  слабостi
сво?й, знаюсь, чаркуюсь, та  сам  нiяк  не  краду-пам'ятаю:  життя  злодiя
скороминуще, а я про бiльше думаю, бо дiло йде - контора пише.
   Це  викликало  серед  злодiйнi  веселе  смiховисько,  до  якого   охоче
при?днувався i окоренкуватий, але  проворний  Тодох.  Тiльки  iнколи,  вже
допиваючись  до  безтями,  вiн  мiг  зневажливо  махнути  рукою  на  сво?х
заздрiсникiв i, аж роздуваючись од горiлки i самовпевненостi, кинути ?м:
   - Дурна раклiя! Не мiзки, а  свиняча  шерсть  висторчкувалась  у  ваших
макiтрах. Святе в надлому дiлi одне: не мати спiльника i свiдка! - На його
вигнутих, мов турецькi ятагани, щелепах вибивалася дика  жорстокiсть,  яку
вiн пiдкреслював ударами кулака. - Спiльника - сам не беру,  свiдка  -  не
милую, хiба що того, який у колисцi пописку?, бо дiло йде - контора пише.
   - Одчайдух ти, Тодоше, iстинний одчайдух, - шаленiла в захватi  раклiя,
п'ючи за здоров'я фортунника.
   - Може, й не одчайдух, але чогось-таки вартий, -  великодушно  дозволяв
злодiйськiй потерусi вихваляти себе i починав наспiвувати свою улюблену:
   Не в одного дядю с нальота стрелял,
   Не в одной тьотi губки целовал, i-ххх!
   В колгосп Мамура, звiсно, не подавав заяви, а щоб на нього не  косували
люди i начальство, примостився сторожем у райспоживспiлцi. I за  час  його
сторожування нi один лиходiй не наважився залiзти  до  крамницi.  Це  було
безсумнiвним доказом далекоглядностi голови райспоживспiлки i  причетностi
Мамури  до  злодiйського  кодла.  Але  десь  у  сороковому   роцi   Мамура
неждано-негадано з'явився на колгоспних зборах i  там,  жуючи  i  ковтаючи
слова, почав прилюдно каятись,  признався,  що  мав  за  собою  злодiйськi
грiщки, але тепер бажа? працювати чесно, як усi, бо  дiло  йде  -  контора
пише, а вiн нiяк не хоче, щоб услiд йому  старе  й  мале  тицяло  пальцем.
Людей це признання зворушило, i Мамурi задали тiльки одне запитання:
   - Що ж, Тодоше, заставило тебе. прийти з каяттям? Совiсть  чи  попався,
може?
   - Нi, не попався, я 'не з таких, якi вслiпу промишляють... Донька, люди
добрi, заставила, - i тут не збрехав Мамура. - Сказала,  що  вiзьме  та  й
навiки втече од мене. А я ж ??, кляту,  люблю  над  усе  в  свiтi.  От,  i
подумав собi: а нащо я маю ?? молодi  лiта  сво?м  злодiйством  паскудити?
Донька ж росте, скоро дiвкою буде, бо дiло йде - контора пише.
   I в цей час люди  почули  плач  п'ятнадцятилiтньо?,  з  не  по-дiвочому
серйозними очима Галини, яка  не  один  день  воювала  зi  сво?м  люблячим
батечком.   Спочатку   вiн,   розводячи   вбоки   викривленi   щелепи,   з
кулаками-довбешками кидався на доньку:
   - Навчилась у  рiзних  семилiтках-десятилiтках  та  комсомолах  на  мою
голову, трясця казила та дубила б тебе i твою тиху  матiрi  Як  дам  тобi,
посмiтюхо, каяття, то скрутишся, звертишся i кров'ю зарида?ш менi!
   Але й це не злякало Галину. Тендiтна, э першими обрисами дiвочостi i  з
трагедiйним надривом у поглядi, вона твердо вичiкувала, поки батько викине
з грудей сво? шаленство i лайки, а потiм гордо жбурнула йому в обличчя:
   - Я й без тво?х кулакiв тепер щодня кров'ю плачу. I не лякай мене, коли
хочеш, щоб тебе батьком називала. Я тобi не матiр, яку ти  навiки  злякав.
Не зробиш по-мо?му - бiльше нiколи не побачиш мене.
   Мамура ошелешiв тодi й розгублено опустив кулаки.  В  характерi  доньки
вiн побачив свою упертiсть, побачив, нарештi, що  вона  вже  не  дитина  i
шука? сво?? стежки в неспокiйному свiтi. I знайде, бiсова дiвчина, бо дiло
йде - контора пише. Вже навiть з  якоюсь  приязню  поглянув  на  делiкатну
постать одиначки, на ?? мальоване вродою i упертiстю обличчя.
   "Королiвна! Ця нiзащо не одягне яко?сь штуковини  iз  чужого  плеча.  I
справдi, коли роздумати головою, нащо такiй бути  злодiйською  дочкою?"  -
Чортихаючись i дивуючись у душi, вiн  таки  мусив  поступитися  перед  цим
паростком, але злiсть свою все одно зiрвав на жiнцi.
   Мамуру прийняли до колгоспу. Вiн спроквола, неохоче.  але  виходив-таки
на роботу, "конав" свою норму i вiдшив од себе злодiяк. Люди почали вiрити
йому.  Але  перед  самою  вiйною  мiлiцiя  знову  схопила  Мамуру.   Проте
пофортунило и тодi: вiйна врятувала  його  вiд  суду.  Пiд  Проскуровом  у
першiй сутичцi з нiмцями одчайдух Мамура пiдняв руки  вгору,  а  ще  через
тижнiв два з'явився у сво?му селi i ревно взявся за старе ремесло. Але  не
врахував одного: фашисти, грабуючи цiлi держави, не любили мати спiльникiв
у цьому дiлi, нi великих, нi малих. Вони швидко добрались до злодiя i,  не
обтяжуючи себе процедурою слiдства, присудили його до страти.
   Тепер одчайдух Мамура вже не пiдiймав  руки  вгору,  а,  звиваючись  на
землi, хапався ними  за  добротнi  нiмецькi  чоботи,  цiлував  i  сльозами
закапував ?х, присягався у сво?й вiрностi  "визволителям".  Але  й  це  не
допомогло - його кинули до тюряги. Проте  й  тут  доля  не  розминулася  з
Мамурою: вiн, уже безнадiйно посiрiлий, з очима,  що  втратили  пiдсмажену
брунатнiсть, опинився в партизанськiй камерi. I коли лiсове плем'я зробило
пiдкоп, Мамура утiк з усiма, але одразу ж подався не в лiси, а на хутiр до
однi?? нечупари-жмикрутки, яка не цуралася нi процента, нi  краденого,  нi
хапаного добра, нi чужих чоловiкiв. У цi?? напiвхвойди  й  прожив  Мамура,
мов горобець у стрiсi, до весни визволення.  От  тодi  вiн  i  з'явився  в
сво?му селi, з явився навiть з папiрцем, що був засуджений  нiмцями  за...
зв'язок з партизанами.  Збагнувши,  що  люди  повiрили  папiрцевi,  Мамура
згодом i себе переконав, що знався з партизанами. Пiсля цього вiн мало  не
щодня приписував собi новi заслуги i навiть  почав  проявляти  iнтерес  до
громадського  життя.  Спочатку  вiн  бажав  не  так  багато:  посидiти   в
президiях, бо йому вже тепер без президiй не можна.
   Марко не знав, як Мамура жив останнi роки,  але  вiн  нiколи  не  вiрив
жодному його слову, вiдчував непроглядну, кров ю i брудом заляпану безодню
його злодiйського  ?ства.  I  ось  тепер  на  однiй  дорiжцi  вiн  побачив
Безбородька й Мамуру. Це теж може здатись поганим сном. I, щоб  перевiрити
себе, Марко опиня?ться  на  дорозi  й  нахиля?ться  до  землi.  Неблискуча
намерзла колiя за нiч наволохатилась намороззю, i ?? чiтко прорiзали слiди
копаниць. Продибав-ши кiлька крокiв, Марко у вибо?нi помiтив якусь рiч. Це
була  звичайна  прядiвляна  кукла,  ??  зворушлива  головка  з  розпушеним
волоссям нагадувала жiночу. Виходить, Мамура повiз прядиво. Не  до  римаря
чи мотузника вночi возять оцi кукли, схожi на жiночi голiвки. I Марковi ?х
стало жаль, мов живих, а всерединi заворушилась,  побiльшала  злоба  проти
Безбородька. Видно, совiсть нiколи не мучила його, навiть у часи  великого
лихолiття. Недарма сьогоднi так бушував дiд ?вмен. А як  гiрко  пожартував
старий за вечерею:
   - Тепер наш колгосп став легкий, як птах, торкни - i полетить.
   От i летять сьогоднi кукли, завтра ще щось полетить, а  люди  працюють,
журяться,  нарiкають,  заробляють  нужденнi  грами,  але   надiються,   що
закiнчиться вiйна i начальство податки зменшить i  безбородькiв  пожене  з
постiв i президiй, бо iнакше -  загине  село.  I  в  найтяжчi  буднi  село
сподiвалося дочекатись свого свята, з  хлiбом-сiллю  на  столi,  з  дiтьми
навколо столу i з правдою бiля хлiборобського дiла.
   I костури, i думки втомили Марка, але не  мiг  вiн  викинути  зараз  нi
сво?х  костурiв,  нi  думок,  нi  сподiвань.   Правда,   костурiв   швидше
позбудеться, а коли повеселiшають його думки, як он тi двi зiрки, обведенi
золотавим, з передвесняною вогкiстю,  туманцем?..  Скорiше  б  закiнчилась
вiйна!..
   Ось уже небавом i його  подвiр'я.  Вiн  знову,  збираючись  перепочити,
зупиня?ться бiля чи??сь  полуплено?  печi  i  завмира?:  з  челюстей  печi
висунулись  чи?сь  ноженята,  вмостившись  на  припiчку.  Марко   спочатку
розгубився. в голову пекучими жаринами посипалися страдi  адогади,  i  вiн
мало не випустив з рук запiтнiлi поступь.
   "Щось треба робити, щось треба робити", - кiлька разiв довбнею била  та
сама думка. Але що саме робити - не знав. Нарештi з острахом нахилився  до
припiчка. Йому здалося, що вiн почув чи?сь дихання. Чи то,  може,  вiтрець
зашелестiв? Нi,  таки  насправдi  дихання!  Ху!  Тепер  вiн  однi?ю  рукою
поторсав розтоптанi чобiтки, i в них вiдчув життя. Вiд серця потроху почав
одлягати страх, i Марко вже потягнув ноженята до себе. З глибини  челюстей
почулося невиразне бурмотiння.
   - Гей, хто там зиму?!? - майже радiсно закричав. - Ану, вилазь скорiше!
   Ноженята  заворушились,  посунулись  ближче  до  Марка,  перегнулись  i
незабаром перед чоловiком смачно i заспано потягувався Хведько.
   - Ну й злякав ти мене, шибенику, -потягнувся рукою до мокрого  чола.  -
Що ти тут робиш?
   - Що роблю? Ночую. Хiба що? - позiхнув i зразу ж посмiхнувся Хведько.
   - У печi ночу?ш ?
   - А що ж, на снiгу? - й собi запитав хлопчак, дiстаючи з припiчка  сво?
книжки i зошити.
   - Так у тебе нема нiякого притулку?
   - ...Я завжди в себе в льоху ночував. А сьогоднi, коли був на  станцi?,
вода пiдтопила льох. То треба ж було десь ночувати,  -  розважливо  сказав
хлопчак i гигикнув: - Так ви дуже перелякались?
   - I не питай. Ходiм, Хведю, до мене.
   - Як ходiм, то й ходiм, - одразу ж погодився хлопчак i дмухнув на  свiй
школярський пакуночок.
   В землянцi давно непоко?лась мати, витягуючи свою безконечну нитку.
   - Де так, сину, довго барився? А я вже чого не передумала: чи  не  впав
на дорозi. Мерзлота, слизота тепер, що  й  здоровий  валиться  з  нiг,  як
старець-прошак. Хведю, а тобi не пора спати?
   - Вiн, мамо, поки що буде жити у нас, а далi побачимо. Правда, Хведю?
   - Не знаю, - розгубився хлопчак. -  Я  завтра  виллю  воду  з  льоху  i
переберусь туди.
   - Ой ти горенько мо?. - Марко пригорнув дитину. -  Роздягайся  скорiше,
?сти не хочеш?
   - Я ж у вас вечеряв.
   - Та в печi тобi, може, такi наснилися страви, що одразу зголоднiв.  Не
снились?
   - Маму бачив у снi, - тихо одказав хлопчак, i обличчя його  постаршало.
- Вони йшли долиною, а я наздоганяв ?х i наздогнати не мiг.
   - Вже й не здоженеш, дитино, - запечалилась  Ганна  й  кiнчиком  хустки
витерла очi. - Не тiсно вам буде тут? - показала на  застелений  помiст  з
кiлькох дощок, що правив за лiжко.
   - Помiстимось, мамо.
   - Мусите. Тiльки подушок нема в мене. Мурашки i тi мають подушки, а  ми
зараз без них живемо.
   - Як, Хведю, переживемо це лихо, чи ти нiяк не можеш без подушок?
   - Таке скажете, - посмiхнувся хлопчак, скидаючи завелику сорочку.
   - Мамо, а що робить То дох Мамура?
   - Найшов кого проти ночi згадувати,  -  одразу  ж  невдоволення  почало
затiкати в ?? зморшки. - Був душогубом i злодi?м, таким i залишився. Перше
вiн обкрадав окремих людей, а тепер увесь колгосп. Безбородько  настановив
його завгоспом.
   - Мамура - i завгосп!?
   - Атож.  От  i  стараються  обо?,  соцiалiзм  розтягують  по  кутках  i
закутках.
   - Ну, а люди ж як?
   - Люди! Та хто радиться  з  ними?  Чоловiки  на  вiйнi,  а  тут  бабами
командувати не тяжкое терпiть, труднощi во?ннi? -перекривила  Безбородька.
-Його iнодi ще й похвалю? начальство, бо  сяк-так  викону?  плани.  Хитрий
мурмило, зна?: скiльки баби не голосуватимуть, то не  вони,  а  начальство
буде скидати чи наставляти його. Вiдпочивай уже.
   З невеселими думками лягав Марко. Вiн довго не мiг заснути, а коли  сон
почав насновувати бiля очей свою теплу основу, ?? розiрвало зайченя:  воно
хоч i тихенько чебе-ряло по землянцi, але  мiцно  било  долiвку  цурпалком
хвоста.
   ...До Марка сходились i сходились  люди,  i  тi,  що  жили,  i  тi,  що
залишилися тiльки в списках.  Потiм  при?мне  погойдування  винесло  вгору
землянку, i вона стала хатиною, з вiкон яко? було видно сади, луки i став.
Сади були обгорiлими. Але на ?хнiх чорних покручених руках буйно  квiтував
i бринiв рожевий цвiт. Марко в подивi зупинився  перед  однi?ю  яблунькою,
яка  вивершувалася  розкiшним  гербом  цвiту,  припав  до  ??  обвугленого
стовбура i почув пiд корою перестук соку.  Вiн  так  обзивався  у  деревi,
неначе воно мало людське серце. А на ставку рибалки тягли важку тоню,  над
ними спiвали тi самi кулички-травники, яких вiн бачив пiд кущем  тiлорiза.
Далi з'явилася церква, старi образи на нiй здавалися  потемнiлими  куклами
прядива. Кордубатий отець Хрисантiй зустрiв його з якоюсь пляшкою в  руках
i хитро посмiхнувся:
   "Нема вашого Заднiпровського, - уже в новiй школi оруду?. А я переходжу
в самодiяльнiсть. Востанн? в церквi п'ю, досить грiшити".
   Марко пiшов до школи. Бiля осокорiв, де вiн зустрiв свою долю, над  ним
загримiв гарматний грiм. Марко пiдвiв голову i на хмарi побачив бородатого
веселощокого дiда з солдатськими обмотками на ногах. Дiд пiдморгнув йому:
   - Злякався? Це не гармати, а я, грiм, гримiв. Чу?ш, вiйна  закiнчилась!
То й будь здоров i нiчого не бiйся. Поплив на хмарi провiщати перемогу...
   Марко прокинувся з усмiшкою на  вустах,  повернувся,  крекнув  i  почув
тихий голос Хведька:
   - Ви не спите?
   - Не сплю.
   - А чули, як у снi смiялися?
   - Не чув.
   Хлопчак рукою намацав Маркову руку i щось ткнув у не?:
   - Вiзьмiть собi, Марку Трохимовичу.
   - Що це, Хведю?
   - Запальничка. Таки нехай вона буде у вас. У господарствi  знадобиться,
- сказав Марковими словами.
   Чоловiк збагнув, що зараз робиться в дитячiй душi.
   - Ну, спасибi, Хведю, за подарунок. Тепер i я буду з вогнем!  Давно  не
мав такого славного подарунка.
   - Справдi? - зрадiв хлопчак.
   - Справдi. А як захочеш побавитись нею,  бери  у  мене,  зобижатись  не
буду, - пригорнув до себе дитину i зiтхнув.



   VII

   Нiч найкращий спiльник  закоханих,  тiльки  тих,  що  нежонатi.  Справи
одружених уночi куди гiршi, навiть коли ти голова колгоспу.
   Антон Безбородько, провiвши очима сани  з  Мамурою,  оперся  спиною  об
криничний журавель i дума? про те, над чим iнколи думають по  ночах  деякi
чоловiки. В головi  неоднолюба,  вiдтискаючи  всi  господарськi  турбацi?,
нерiвне крутиться i сну?ться один клубок: "До кого i як пiти?"
   Хтось, може,  й  не  дуже  мудру?  бiля  такого,  пота?мною  пристрастю
наплутаного клубка, але статечний Безбородько не легковажний  джигун.  Вiн
зна?, що любощi народжуються в та?мницi i найкраще, коли в  та?мницi,  без
зав'язi, одцвiтають. Кому в цьому свiтi, практично, потрiбний розголос  чи
пiдозра? Нi тобi, нi тво?й любцi, нi тим паче власнiй жiнцi, яка на всякий
погляд чоловiка ма? котячi очi. Ти на засiдання йдеш, а вона й тут, мов  з
кiлочка, цюкне:
   - Довго сидiтимеш?
   А  хiба  ж  вiн  зна?,  скiльки  говоритимуть  i  сво?   активiсти,   i
представники? Та й на ферми, якi вони тепер не ?, треба заглянути, щоб хоч
сторожi начальство чули. А баба як баба: все одно державну роботу нiяк  не
вiдсорту? од любовi i ревнощiв.
   "Ех, Марi?, Марi?, славна  ти  була  дiвчиною,  i  молодиця  нiчогенька
вийшла з тебе, а от,  набравши  сорок  лiт  iз  хвостиком,  не  набралася,
практично, делiкатностi. Ще й не подума? чоловiк повести на когось бровою,
а в тебе уже все i для всiх написано-розмальовано на виду, як на афiшi.  З
роками ще й новий недолiк прорiзався у жiнки: погано спить  по  ночах.  Не
встигнеш ступити на порiг, а з постелi й сичить ?? голосок:
   - Чого так пiзно притарабанився? Вже скоро першi пiвнi заспiвають.
   Причепилась до тих спiвцiв, наче й не зна?, скiльки голова ма?  клопоту
вiд пiвнiв i до пiвнiв".
   Журавель сумно поскрипу?, нiби спiвчува?  чоловiковi,  i  вiн  тихенько
почина? наспiвувати:'
   Ой у полi три криниченьки, Любив козак три дiвчиноньки:
   Чорнявую та бiлявую, Третю руду препоганую.
   Нi, препогано? вiн нiколи не любив, а що в нього ? чорнява  та  бiлява,
окрiм жiнки-шатенки, як у городi кажуть, то це  факт,  з  одного  боку,  i
при?мний, а з другого, краще не питайте...  Як  там  тепер  його  законний
факт? Чи спить, чи вимулю? боки, дожидаючись мужа? Хоч бери  та  непомiтно
сон-зiлля пiдсипай сво?й парi. I медициною втовкмачу?ш ?й,  що  сон  -  це
вiтамiни здоров'я, та хiба ж таку медицина  переможе  чи  переговорить?  У
не?, практично, своя медицина i сво? примiтки до не?. Ет,  нiколи  чоловiк
не проживе спокiйно: то вiйни, то рiзнi плани-заготiвлi, то  кампанi?,  то
ферми, то жiноцтво. I яку воно силу взяло над нашим  братом!  Зиркне-лупне
очима на тебе, поведе, бровою - i потягне кудись душу, наче за поводок. Ще
нiчого, коли в когось один поводок, а от коли  ?х  аж  два  в  рiзнi  боки
сiпають i ти сто?ш у ваганнi: куди  повернути?  Звичайно,  краще  пiти  до
Маври, але то така  дичина,  що  й  досi,  практично,  не  розберешся,  як
пiддобритись до не?: чи ласкою, чи продукцГ?ю, чи ще  чимось.  А  останнiм
часом, бiсова личина, i не дивиться в його бiк. З яко? б ласки чи трясцi?
   З темряви на Безбородька глянули блакитнi, з дикуватим  сiрим  полиском
очi молодо? вдовицi, яка бiльше завдавала йому клопоту, анiж  радостi.  Та
чомусь i тягло бiльше до не?, нiби сам дiдько в медах викупував ??.
   "Грiхи,  грiхи",  -  щиросерде  вирива?ться  у  чоловiка.  Вiн   рiшуче
виструнчу?ться i з гiднiстю, як господар, виходить на  дорогу:  чого  йому
зараз  критися,  коли  йде  перевiряти  стайню.  От  пiсля  не?  тра  буде
зiщулюватись пiд чужими печами, а то, практично, хiба захисток? Скорiше  б
усiм огородитись тинами, перетинками та розжитись на хати. I людям було  б
краще, i для вищого ока, i для нього - менше б  тицяли  пальцями  на  його
оселю. Не одному мозолила вона очi, а нiхто не подяку?, що вiн i для людей
зубами виривав лiс аж з трьох лiсництв. У цьому роцi чимало набудують хат,
ну, а всi однаково жити не можуть, бо  до  неба  високо,  а  до  комунiзму
далеко.
   Вiн обережно, майже  навшпиньках,  пiдходить  до  стайнi,  звiдки  чути
голоси конюхiв, витягу?ться бiля  брами  й  дослуха?ться,  чи  не  таляпа?
чогось про нього навiжений дiд ?вмен i його братiя. "Нiколи старому  нiчим
не догодиш.  Вже,  так  i  знай,  вiдвiз  Марковi  Безсмертному  три  хури
побрехеньок, а четверту скарг. I принесло ж цього Марка ще  до  закiнчення
вiйни, буде кому воду каламутити, - це такий, що не всидить i не  влежить.
Гляди, ще й потурить з головування,бо вiн риболов".
   Останн? слово Безбородько вже з люттю  вимовив  у  думках:  згадав,  як
Марко насмiявся над ним. Ще коли вони ходили до школи i  сидiли  на  однiй
партi, Марко був завзятим  рибалкою,  а  вiн  привчився  i  печерувати,  i
раколовнею виловлювати раки, бо за них вiд  попа-рако?да  в  усяку  погоду
перепадала свiжа копiйчина. Тi лiта вже й кiньми  не  доженеш.  Коли  ж  у
тридцять восьмому роцi  його,  Антона,  знову  скинули  з  головування,  а
наставили Марка, якось пiд чаркою i запитав на хрестинах:
   - Чого, Марку, тобi фортунить на головування, а я нiяк  не  можу  довго
втриматись на ньому?
   Марко тодi, не мудруючи довго, й випалив на людський смiх i поговiр:
   - Напевне тому, що в принципi ти раколов,  а  я  риболов;  ти  в  корчi
загляда?ш, а я в плесо.
   Ну, та за вiйну риболову бiльше дiсталося,  анiж  раколову;  на  плесах
вiйни з шкури швидко роблять решето...  От  уже  й  ма?ш  на  завтра  нову
турбацiю: пiти до риболова, пожуритися над  його  ранами,  чимсь  пособити
йому, а вiн, лукавоокий, гляди, й спихне  тебе  з  головування,  як  перше
спихав.
   Цi побоювання зовсiм  розтривожили  чоловiка,  бо  в  найглибших  сво?х
тайниках iнодi з жалем i недоброю заздрiстю визнавав, що Марко, хай би вiн
горiв, господарю? лiпше за нього. Але  на  людях,  де  мiг  i  як  мiг,  а
найбiльш пота?мно, кусав i ?в свого суперника. Правда, це вiн прикривав  i
рiзними iдеями, i всiлякими турботами про колгосп.  А  як  же  iнакше?  То
тiльки не дуже великого розуму  комiрник  Мирон  Шавула  може  навпростець
випалити, як уже випалив сьогоднi про при?зд Марка, що два коти на  одному
салi не помиряться. А вiн пiд це саме  мусить  пiдвести  базу,  iдейну  чи
економiчну, бо тепер без теорi? нiяк  не  обiйдешся.  Вона  ма?  резонанс.
Навiть жiнка iнодi побою?ться ??.
   За брамою стиха пофоркували  конi,  непри?мно  пахло  прiлiстю  соломи,
хмелюватим жомом, що  домiшувався  до  сiчки,  а  пахощi  сiна  давно  вже
вивiтрилися iз стайнi. Чим тiльки дотягти до пашi?
   Голоси  конюхiв  розсипались  i  затихли.  Потiм  аж  в  кiнцi   стайнi
анциболотний Максим Полатайко, який пройшов i мiднi труби, i чортовi зуби,
доладно пустив низом пiсню, i зразу ж над  нею  чудово  плеснув  i  злетiв
угору ясний, з осiнньою м'якiстю i смутком тенор.
   Он пущу я кониченька в саду,
   А сам пiду к отцю на пораду. Отець мiй по садочку ходить,
   За поводи кониченька водить.
   "Хто бiля коней зрiс, той про коней  дума?  i  спiва?",  -  посмiхнувся
Безбородько й увiйшов до стайнi. I тiльки тут, прислухаючись  до  пiснi  i
придивляючись до скотини, зажурився: чим вiн у цьому роцi зоре поля? Оцi?ю
напiвголодною, звiдусiль стягненою калiччю за три  роки  не  обробиш  ?хню
землю. А на МТС надi?  не  покладай:  трактори  теж  -  одне  калiцтво,  й
пального нема. Звiсно, що можна буде спихнути на вiйну,  вiн  спихне.  Але
все одно, кого ж, як не його, будуть стьобати iз усiх бокiв. От  i  думай,
чоловiче, як викрутитися з тако? халепи? Пiсня  ще  стрепенулась  угору  й
затихла, але тi самi думки жалили й дратували чоловiка.
   В стайнi, крiм конюхiв, був i скотар Омелян Корж, високий, мов жердина,
чолов'яга з простреленою рукою.
   Вiн ще бiльше витягнувся перед головою, не знаючи, куди подiти  здорову
руку з цигаркою.
   - Навiть сюди курити прийшов? Коли  я  вас  порядку  навчу?  -  гримнув
Безбородько.
   - Так я ж, Антоне  Iвановичу,  цигарку  в  рукавi  тримаю,  -  вiдповiв
смирняга.
   - I дим у рукав пуска?ш?
   - Нi, до цього ще не додумався.
   - А ти додумайся! Бач, яким високим, до неба, виколихало тебе, а  розум
все донизу хилиться. Пропорцi? треба мати. Чого прийшов сюди?
   - Журитися, - нахмурився чоловiк.
   - Журитися? Що ж у тебе? - м'якше запитав. - Щось iз фронту прийшло?
   - Та не в мене, а в нас: .останн? ?дло аптекарськими порцiями заклада?м
худобi, а що ж далi робити? Чи ясла на сiчку рубати, чи  гострити  нiж  на
весь товар? У корiв уже вим я на рукавички зсохлося, i так  плаче  худоба,
що й собi голосити хочеться, Мов на похоронi. От яке дiло.
   -  Що  поробиш  -  вiйна,  -  нiчого  розумнiшого  не  мiг   вiдповiсти
Безбородько. Хiба йому сьогорiчна зимiвля теж не сидить у печiнках?
   I одразу ж з темряви строго обiзвався ?вмен Дибенко:
   - Вiйна вiйною, а два стоги  перелiжного  сiна  нi  за  що  нi  про  що
згно?ли.
   Безбородьки нахмурився:
   - Таки згадала баба дiвера. Через вас, дiду, про  цi  два  стоги  увесь
свiт i союзника знають.
   - Та вони нам нi сiном, нi  душевнiстю  не  пособлять,  -  i  не  думав
змовчати старий. - Що ж ми, Антоне, через пару днiв будем робити?
   - Святого Лазаря спiвати.
   - Заспiвати можна i святого, i грiшного, а чи  виспiва?ш  у  нього  хоч
в'язку сiна? Не зна?ш? - неприступно стояв у темрявi старий.
   - Про це, дiду, краще свого Марка Безсмертного запитайте, -  ще  бiльше
насупився Безбородько. - При?хала ваша порада i люба розмова.
   - При Марковi я не питався б  про  таке  дiло:  вiн  допильнував  би  i
людину, i скотину. - Дибенко, згадавши минулi роки, мимоволi зiтхнув.
   На мить побачив минувшину й Безбородько: справдi,  Марко  якось  завжди
умiв викручуватися. Ну, а тепер не викрутився б - вiйна.  Цим  Безбородько
трохи втiшив себе i вже спокiйнiше заговорив до старого:
   - I чого ви так в'?да?тесь? Дума?те, у  мене  душа  не  дратована  цими
нестатками?
   - Напевне, мало, бо довели скотину до  змору,  доведемо  й  до  падежу.
Готуй мотузки пiдвiшувати ??. - Вiн зiтхнув i вийшов iз темряви, похмурий,
зосереджений. - Чи не доведеться нам, Антоне, по  людях,  шапочку  знявши,
пiти: може, хоч трохи чогось розживемося?
   - Та, напевне, доведеться ж, тiльки що тепер, практично, ? у людей?
   - Крiм бiди, мають вони й серце.
   - I теж обiдране. Ну, побачимо, що вийде з цього дива. На добранiч.
   - Будь здоровий та начальству милий, - насмiшкувато  кинув  дiд  i,  не
подавши руки, одвернувся од Безбородька.  Той  скаженими  очима  стрельнув
йому в спину.
   "Елемент! Ждеш не дiждешся, щоб скинути мене з головування,  на  Марка,
як на iкону, молишся. Нема, практично, порядку на землi!"
   Не було порядку й на небi - по ньому то гаями, то  зчепленими  химерами
купчилось пота?мне з такими очима хмаровиння, що не можна  було  збагнути,
чи зиму, чи весну обтрусить воно на землю. Хоча весна теж  не  мед  головi
колгоспу, та швидше б наступала, щоб, справдi,  не  довелося  на  мотузках
пiдвiшувати худобу. Ще добре, що в нього не так i багато ??: було б  трохи
бiльше - i вуха об'?ла б.
   На  вулицi  господарчi  турботи  вислизають  з  думок  Безбородька,  бо
приходять iншi, гарячi й огнистi. Тепер Антон Iванович якось менша?,  наче
вбира? всередину  частку  свого  зросту,  i  не  йде,  а  то  ча?ться,  то
по-злодiйськи висоту?ться помiж мурашниками  землянок,  купинами  дерев  и
осиротiлими печами; вони iнодi, мов живi iстоти, несподiвано вигулькують з
темряви i кригою обдають усе тiло чоловiка, бо ж не  велика  радiсть  бiля
землянки полюбовницi наскочити на якогось свiдка. I вiн про  всяк  випадок
зарання пiдшуку? вiдповiдь, чого опинився на цьому кутку.
   Ось уже горбатиться й землянка Маври Покритченко. Теж хтось влiпив таке
прiзвище якомусь покритченку i милосердiя не мав у душi. У Безбородька  на
якусь мить прокида?ться жалiсть до Маври, яка не  раз  попоплакала,  поки,
стала його коханкою. Та й тепер вона ще не  оговталась:  коли  заходиш  до
не?, стара?ться спекатись тебе i сльозами,  i  клятьбою,  навiть  себе  не
милу?, - теж проклина? за свiй грiх. Чогось нiяк  не  може  подивитися  на
бабську судьбу во?нними очима: живи, як живеться, люби, коли любиться,  бо
й це минуща рiч: зiйде приваба з лиця, то и нiхто вже тебе,  жiнко  добра,
не буде чекати, хiба що одна земля. Тепер Мавра кляне його й  себе,  а  чи
колись не буде жалкувати за цим? Буде каяття, та не буде  вороття.  От  як
воно виходить, коли, практично, глянути наперед. I чого воно так  повелося
на землi: хто менше горнеться до тебе, до того бiльше липнеш ти? Зда?ться,
й Пушкiн про це писав у "Пiковiй дамi" чи десь-iнде.
   Ще просвердливши пiдозрiливим поглядом темряву, Антон  Iванович,  як  у
молодостi, скрадливими стрибками дола? вiдстань од вулицi  до  пiдгородця,
край якого кротячою норою  темнi?  землянка.  Не  переводячи  подиху,  вiн
затиску? рукою льодком обкипiлу дужку й почина? виклямцювати оту скрадливу
пiсню, в якiй ? лише два i то однакових слова: "Вiдчини,  вiдчини!"  В  цю
мелодiю зараз всоту?ться все ?ство солодколюбця. Клямка  стогне  i  блага?
змилосердитись над чоловiком, але з оселi не чути навiть шарудiння.
   "Чи  так  мiцно  спить,  чи,  може,  ночу?  в  яко?сь   подруги-вдови?"
Невдоволення бере верх над обережнiстю, i вiн  почина?  стукати,  i  потiм
гамселити кулаком у дверi.
   - Кто тамi? -нарештi чу? такий бажаний i нiчутiньку не сонний голос.
   - Це я, Мавро, - повеселiшавши, пригина?ться, щоб  послати  свiй  голос
крiзь дучку для дерев'яного ключа. - Добрий вечiр тобi!
   В землянцi заляга? тиша, потiм недобре озива?ться голос удови:
   - Чого вам?
   "Ще й пита?, бестiя, наче не  зна?  чого",  -  задоволене  посмiха?ться
Безбородько  i,  смакуючи  радiсть  зустрiчi,  цiлу?  повiтря.   В   оселi
зашарудiли жiночi ноги. Мавра пiдiйшла до дверей i строго промовила:
   - У мене тiтка ночу?.
   Напевне, довбня не ошелешила  б  так  Безбородька,  як  цi  несподiванi
слова.
   "Оце так нi за що нi про що i влипа? наш брат,  як  муха  в  мелясу.  I
принесло  ж  його  на  сво?  безголов'я.  Хiба  ж  не  зна?  вiн  Маврино?
тiтки-язичницi, в яко? рот-  неначе  хлiв:  як  розчиниться  -  замком  не
зачиниш, квачем не затулиш. Практично, завтра по  всiх  кутках  задзвонить
язиком,  наче  церковним  дзвоном.  Не  мав  чоловiк  лиха,  та  пiшов  до
полюбовницi. Марiя йому тепер i  хату,  i  голову  рознесе...  Як  же  тут
вискочити хоч напiвсухим iз тако? халепи? Тодi i оком  не  накидав  би  на
вiдьомський рiд у спiдницях, де вiн узявся на нашого брата?"
   Хапаючись то за одну, то за другу думку, вiн обтрушу? ?х, мов лушпиння,
ще гарячкове длуба?ться в пам'ятi, в книжках, де пишеться про такi штучки,
перед очi лiзуть якiсь шматки iз сцени, i раптом його осiня? догадка:
   - Ху! - полегшено зiтха? чоловiк i з гiднiстю говорить крiзь  дверi:  -
Ну й хай твоя тiтка ночу?  собi  на  здоров'я.  Вона,  знаю,  компанiйська
щебетуха, -  пiддобрю?ться  до  чортово?  язичницi.  -  А  тобi  телеграма
прийшла. Дай думаю, занесу, порадую людину. Чи, може, завтра вiзьмеш -  не
буду кодошкати твою рiдню.
   Вiн, зiтхнувши, полегшено оберта?ться, щоб вийти на  подвiр'я,  а  його
доганя? болiсний зойк, i одразу ж од порога вiдскакують дверi.
   -  Почекай,  Антоне.  Вiд  кого  ж  вона^  ця  телеграма?  -  благанням
простягаються руки вдовицi. Вона сто?ть перед Безбородьком, як печаль,  як
сподiвання, як бiль, а вiтер перебира? подолки ?? сорочки i широкi рукави.
- Вiд кого? Вiд Степана?
   - Та що ти, жiнко добра, говориш! Схаменись! - Безбородько  страха?ться
такого питання i нiяково входить у землянку. - Це ти спросоння?
   Мавра поверта?ться за ним на одному мiсцi i вже в безнадi? перепиту?:
   - Не в?д Степана?
   Безбородько мерзлякувато поводить плечима:
   - Чого питати про це - його ж убито.
   - А може,  й  не  зовсiм  убито,  -  одразу  в'яне  жiнка  i  голос  ??
насочу?ться сльозами i мукою.
   -  Ну,  чого  ти,  сердешна?  Не  треба  тривожити  себе,   -   почина?
заспокоювати вдову, а сам проганя? дурнi думки: чи полегшало  б  ?й,  якби
повернувся Степан, - вiн, ревнивець, не помилував би  ??,  мiсив  би,  мов
тiсто в дiжi, а вона i зараз як побива?ться за ним. I хто збагне у  свiтi,
що таке жiнка i що тдке жiночi сльози i серце?
   Мавра тiльки тепер  у  темрявi  знаходить  на  бильцi  лiжка  спiдницю,
швиденько одяга? ?? через голову, а сама тремтить, нiби у лихоманцi:
   - Як ти мою душу сколотив, наче обiрвав ?? з останньо? нитки.
   Вiн крадькома  торка?ться  руками  ??  ще  сонних  плечей,  що  пахнуть
розiгрiтим сiном, жiночнiстю i гiркуватiстю курно? землянки.
   - Чим я тебе сколотив?
   - Телеграмою, будь вона неладна. Нiколи нi вiд кого в свiтi не мала ?х,
окрiм свого Степана... Тiльки сказав ти оце слово, а я побачила його, мужа
свого, й ожила, i обмерла: а може, вiн якимсь чудом уцiлiв.
   - Яке вже там чудо може бути, коли  на  мiнi  пiдiрвався?  Знайшли  вiд
нього, сама зна?ш, лише пару клаптикiв шинелi i шматочок серця. Як  тiльки
не розвiявся цей шматок серця,  коли  навiть  костi  димом  розвiялись?  -
безцеремонне, нiби й не при жiнцi, згаду? смерть чоловiка, а сам тупцю? по
землянцi, придивля?ться до лiжка й лежанки. Але чому нiде нiкого не бачить
.вiн? - А де ж твоя тiтка? - запиту? повеселiлим голосом.
   - Яка тiтка? - забувши свою брехню, крiзь сльози диву?ться Мавра.
   - Драстуйте вам! - Безбородько насмiшкувато вклоня?ться в пояс удовi. -
Вона ще й пита? - яка! Твоя ж - язичниця-похатниця!
   - А-а-а... Це я зi сну сказала, - неохоче вiдповiда? Мавра  й  засвiчу?
слiпак.
   - Нiби ти вже спала? - недовiрливо косу? Безбородько i на жiнку,  i  на
мигунець.
   - Заснула. Вiд кого ж телеграма прийшла? Хто .мiг згадати мене?
   - Ге-ге-ге, - нiяково гелгоче Безбородько. - Iнтересу?шся?
   - Та щоб дуже, то  нi,  бо  радостi  зараз  нема  нi  в  листах,  нi  в
телеграмах. - Обережно ставить на припiчок блимаюче свiтло. - То вiд кого?
   Безбородько засмiявся:
   - Це я, Мавро, вигадав пiд тво?ми дверми, коли ти  менi  тiткою  такого
страху нагнала. Треба ж було за якусь заключину вхопитись...
   - Вигадав!? - Мавра вражено застигла бiля  припiчка,  навколо  ??  рота
затiпались болiснi й гiркi складки, але ось ?х змива?  люта  рiшучiсть,  i
вона мало не з кулаками кида?ться на гостя. - Iди,  iди  геть,  осоружний!
Серце обiрвав, ще й радi?. Геть, вуличнику!
   - Чи ти, жiнко добра, не те?, не очманiла, практично, перед новим днем?
- В усе тiло Безбородька вбуравлю?ться мерзенний  холодок,  i  вже  кудись
далеко-далеко вiдлiта? нетривка радiсть зустрiчi.
   - Геть, огидо, бо  людей  покличу!  -  вдова  руками  й  сльозами  жене
Безбородька до дверей.
   - Отямся, Мавро, отямся! Який гедзь укусив  тебе?  Хiба  я,  практично,
гiршого хочу тобi? Я ж люблю тебе, - захекано зупиня?ться на порозi,  хоче
пригорнути жiнку, але вона люто б'? його по руках i так почина? крiзь плач
ганити, що й справдi хтось може почути лемент у землянцi. - На яку вiдлигу
розвезло тебе сьогоднi?
   Вдова вiдчиня? дверi:
   - Щезни з очей, каламутнику! Вiн ще менi добра  бажа?,  вiн  ще  любить
мене, бодай тебе хвороба любила.
   - Чого ти розбризкалась,  самшедша!  Тихiше,  практично,  не  можеш?  -
цитькнув на вдовицю, обурено грюкнув дверима, а за ними почувся  невтiшний
плач.
   Ну, то й не халепа чоловiку? Ще хвилину тому вiн мало  не  пiдскакував,
вигадавши iсторiю з телеграмою, а тепер кляв ?? останнiми словами: технiка
зiпсувала йому усi любощi. Правду кажуть теоретики: нема нiчого постiйного
в життi - все iде, все мiня?ться, а баби найбiльше.
   В таких роздумах iде  покрученими  вуличками  насурмонений  Безбородько
додому, а думки повертаються й повертаються до химерно? вдовицi,  яка  так
безцеремонне випровадила його з оселi. Коли б не така пiзня година,  можна
було б знову повернутися до не?. Хоч би .втiшив ?? якимсь словом, баби  це
люблять i тодi стають  добрiшими  до  нашого  брата.  А  може,  вона  його
витурила тiльки для того, щоб  бiльше  тягнуло  до  не??  I  така  бабська
стратегiя може бути.
   Неподалiк хрипло загорланив, забив крилами  пiвень  i  зразу  ж,  трохи
далi, обiзвався другий i теж стрепенув крильми, наче вiддiляв  ними  ранок
од ночi. Безбородько здивувався - невже це пiвнiч?
   "Отак за дурну  ложку  щерби  й  проходив  пiвдоби.  Хоч  би  Марiя  не
прокинулась".
   Та хiба жiнка догада?ться коли зробити так, як  захочеться  чоловiковi?
Не встиг вiн з порога вдихнутi? пахощi сушених яблук, як Марiя й  цюкнула,
наче долотом, по головi.
   - Чого так рано прийшов? Ще де свiтання, а чоловiк уже й на порозi.
   Безбородько з ходу вiдрiзу? жiнцi:
   - Чув уже не раз цi дурнi вопроси на запитання.
   Щось розумнiше виколупала б чи проiнформувала,  що  скоро  першi  пiвнi
заспiвають.
   - Бiдненький, вiн i не  чув,  як  вони  виспiвували!  -  з  солодкою  в
?дливiстю куса? Марiя,
   -Хiба виспiвували? - диву?ться чоловiк. - От чого не чув, того не  чув.
Та й пiвнiв тепер на селi по пальцях, практично, полiчиш.
   - Еге ж, тепер полюбовниць  бiльше,  анiж  пiвнiв,  -  наче  мiж  iншим
сказала Марiя й знову взялася за сво?: -  То,  кажеш,  не  чув,  як  пiвнi
спiвали?
   - Сказав же тобi.
   - I ще скажеш, що на стайнi був?
   - Таки на стайнi.
   - А потiм бiля чи?х дверей клямку цiлував?
   - Ет, не забивай ти менi баки нi пiвнями,  нi  клямками!  Загайдалакала
чортiщо! - природно розсердився, але й занепоко?вся  чоловiк:  жiнка  таки
щось пронюхала. Але що саме i скiльки саме? Коли  б  багато  -  все  одним
духом вичитала б, наче вiрша. А це так шпига?, аби щось вирвати  з  нього.
Теж сво? теорi? ма?.  Значить,  треба  звужувати  свою  практику,  щоб  не
попастись по-дурному. Ось так, а не iнакше, дорогенька жiночко.  -  Ти  б,
може, здогадалась вечерю поставити на стiл?
   - Нiби нiде не вечеряв? - знову солодко здивувалася Марiя, а сама  мало
не шкварчала в постелi.
   - I мiг би повечеряти, так до тебе поспiшав, летiв, наче на крилах.
   - Боже милий, хоч би раз мiй чоловiк ощасливив мене  i  не  поламав  по
дорозi тi крила, - так ?хиднича? Марiя, що  Антоновi  врива?ться  терпець.
Вiн вирiшу? або обiрвати, або довести до кiнця паскудну гру. Обличчям його
ходять презирство, занепоко?ння й нелегкi роздуми, а в  голосi  озива?ться
погроза:
   - ?й iще ревнощi, молодикування в головi, а ти  днi  i  ночi  не  спиш,
переверта?ш мiзки, бо вже весна до самiсiнького села пiдходить, а  конi  з
нiг падають. Iще скажи дурне слово, то всi горшки й миски  полетять  i  на
пiдлогу, i в твою гарячу пазуху.
   - Хай тобi грець! -  знаючи  його  вдачу,  Марiя  злякано  зiскочила  з
постелi, метнулася до свiтла, а потiм так загуркотiла рогачами, наче  мала
видобувати з челюстей печi не горшки, а весняний грiм.
   "Оце вже, практично, iнше дiло, - мало не  посмiхнувся  Безбородько.  -
Ну, чи? зверху? Знала б трохи бiльше, не  метнулася  б,  як  ошпарена,  до
печi. Зна?мо вас, мов облуплених". Вiн статечно роздягнувся, недбало кинув
пальто на мiшок з сушнею, яка пахла ще холодком: напевне, внесли ?? в хату
пiзнього вечора, i гримнув на стару:
   - Чого босонiж гаса?ш? З чийого б тiльки розуму такою гарячою стала?
   Жiнка спiдлоба зиркнула, блимнула на нього,  намiрилась  вiдрiзати,  що
тiльки ?? чоловiк нiколи пiд собою  мiсця  не  нагрi?,  але  передумала  i
мовчки поставила, як приплiшила, миску перед самiсiньким носом:
   - ?ж!
   - Може, й ти пособиш?
   - Почекаю снiдання - недовго лишилося ждати, - затупотiла до лiжка.
   - Як хочеш, коли до ранку  не  перепадешся.  -  В  душi  вiн  святкував
перемогу, i тому навiть спати лягалось веселiше.  Але  вранцi  жiнка  таки
показала навiженнй норов.
   Кожна людина ма? свою якусь слабiсть чи примху. Безбородько теж не  був
винятком помiж адамовими нащадками. Весною минулого  року  вiн  був  легко
поранений у бiк. Ця  рана  возвеличила  його  у  власних  очах  i  в  очах
партизанiв. Лiсове плем'я великодушно забуло,  що  Безбородько  прийшов  у
загiн лише тодi,  коли  запахло  перемогою.  Рана  принесла  чоловiковi  й
урядову нагороду - медаль. Так чого ж було й  далi  не  роздмухувати  свою
славу i раною, i нагородою? Отож при всякiй нагодi Безбородько пiдтримував
цю славу, наче мiж iншим увертаючи в розмову.
   -   Побували   ми,   практично,   в   рiзних   i   всяких    бувальцях,
скуштували,почому кiвш лиха, коли командира було вбито, а мене поранено.
   Або:
   - Пополежав я тодi в кровi, наче у веснянiй водi. I досi  не  вiриться,
як залишився живим.
   Йому навiть чогось шкода стало, що рана почала швидко го?тись, бо  тодi
люди менше можуть поважати його. Отож вiн i  додумався  продовжити  термiн
одужання. Дядьки не раз дивувались, що в Безбородька таке вередливе  тiло,
дивувався на людях i Безбородько, та що зробиш, коли природа ? природою  i
нiяка медицина ще не розкусила ?? до корiнця.
   От i сьогоднi вранцi, коли бiля його будинку зiбралися  бригадири,  вiн
крiзь прочиненi дверi гукнув Марi?, що поралась на подвiр'?:
   - Стара, де ти там подiлася? Давай скорiше бинта для перев'язки.
   - Для яко? перев'язки!? - нахабно визвiрилась на нього жiнка. - Доки ти
вже рубець той перев'язуватимеш? Чи не забагато честi для нього!?
   У дворi раптом стало тихо, а потiм  громом  ударив  регiт.  Безбородько
мало не умлiв од несподiваного безчестя, обличчя у нього стало таким, наче
його тримали три днi й три ночi в квашеному перцi.  Отак,  одним  кiнчиком
дурного язика, можна злизати усi заслуги людини.
   "Ну, хiба не прийдеш ти до хати, вiдьмо конотопська! Полетять  з  тво??
розумно? голови пачiски, як пiр'я iз дохло? курки. Я тобi прорубцюю  такий
рубець, що надво? язика перекусиш", - стискав у лютi кулаки.
   А Марiя, коли почула смiх бригадирiв, з острахом  збагнула,  що  вийшов
неабиякий пересiл, i одразу ж метиковано перемiнила пластинку:
   - Я тобi, Антоне, рану йодом зашмарую. Вже, повiр менi, обiйдеться  без
бинта. -  Вивертаючи  очi  на  людей,  вона,  красновида  й  заповзята,  в
накруглених вiтром спiдницях  летить  до  оселi,  не  зачиняючи  за  собою
дверей, твердо, мов прибива?, ставить дiйницю  з  молоком  i  так  почина?
бiдкатись, щоб усi почули знадвору: - От  лишенько  мо?,  знову  десь  йод
занапастився! Куди я втелющила його?
   - Це ти можеш, язикате опудало!  Подивись-но  в  миснику,  -  зобиженим
голосом тягне Безбородько, якого хоч трохи утiша? кмiтливiсть жiнки.
   - Справдi, у миснику! - Марiя бере з  пiдвiконня  пляшечку,  зирка?  на
дверi. - Пiдiймай сорочку! - I, не глянувши  на  чоловiка,  знову  ставить
йодла пiдвiконня.
   Нi, таки жiнка в нього ще не зовсiм вiдьма, скорiше - вiдьмочка. Коли б
?й тiльки наполовину пiдрiзати язика та вицiдити з не? ревнощi, то ще були
б з не? люди. Але все дно, як не стара?ться тепер, ?? треба провчити.
   I провчив би, хоч трохи, пiсля наряду. Та саме над'?хав Тодох Мамура, i
Марiя,  яка  ненавидiла  завгоспа,  сьогоднi  запобiгливо   поставила   ?м
снiданок, а сама нашвидкуруч  прибралась,  крутнулася  перед  дзеркалом  i
гайнула в сусiдн? село до сестри, в яко? не була  бiльше  року.  "Бач,  як
одразу потягло на вигуленьки! Ну й хай. Обiйдеться гостювання без не?".
   Пiсля першо? чарки Безбородько запитав Мамуру:
   - Як ?здилось?
   - ?здилось та возилось, бо дiло йде - контора пише, - безжурно вiдповiв
Мамура, орудуючи щелепами, наче жорнами: пiд ними й  кiсточки  хрумкотiли,
як зерно.
   - Все зiйшло з рук?
   - Все шито-крито, усе в самий акурат, хоч i сидить менi наш  дiльничний
мiлiцiонер ось тут, - самозадоволено засмiявся Мамура, весело мугикнув:
   Не гобiиман мене рукою,
   Не називай мене сво?ю.
   - Нiкого не зустрiчав?
   - Анi лялечки.
   - Це добре.
   - Старався ж. Об'?здами кружляв, усе мило спустив iз ста?нних коней.
   - Скiльки виторгував?
   - Шiсть кускiв! - полiз у кишенi i викинув на стiл кiлька пачок грошей.
   Безбородько пiдозрiливе  обмацав  очима  увесь  розпухлий  виторг,  що,
видать, побував у рiзних сховах, поки потрапив на цей стiл.
   - Шiсть. Не продешевив? - За цим  питанням  стояло  iнше:  не  обманю?ш
мене?
   - Не продешевив, бо покупець  теж  зна?,  що  привезене  вночi  дешевше
цiну?ться.
   - Хай буде так, - кивнув головою Безбородько. - I  о,  практично,  собi
вiзьмеш двi тисячi. Шавулi вiддiлимо тисячу, а решта - мо?.
   Мамура поморщився:
   - Шавулi й п'ятсот вистачить з головою.
   - Е, нi, в такому дiлi  не  треба  скупитися.  Нащо  свiй  чоловiк  ма?
косувати на свого. Хай  i  вiн  ма?  iнтерес,  великодушно  заступився  за
комiрника.
   - Голова у  вас  мiнiстерська!  -  засмiявся  Мамура  i  запив  похвалу
самогоном.
   Але сьогоднi вiн i цi?ю похвалою не влестив Безбородька.
   - Мiнiстерська, кажеш? - гостро зиркнув глибоко  посадженими  сiрими  з
тiнявiстю очима. - А яка у тебе.
   - Та куди мо?й до вашо?, -насторожився Мамура i тихiше запитав:  -  Яка
гризота по?да? вас?
   Обличчя Безбородька взялось заклопотанiстю.
   - Про худобу, Тодоше, треба щось думати. В печiнках вона сидить менi.
   - А що робити, коли нiяких лiмiтiв не  спускають?  Хiба  мало  папiрцiв
писали?
   - Папiрцями не нагоду?ш скотину. А тут ще  Марко  Безсмертний  при?хав.
Вiн як вчепиться за конi. то й  ми  копитами  загуркочемо  з  посад.  Ось,
практично, про що треба думати. Бо ти ж зна?ш Марка.
   -  Хто  його  не  зна?,  -  недобре  насурмонилось  гарбузисте  обличчя
завгоспа. -Учора деякi, мов на прощу, пiшли до нього.  Знаю,  мiсили  нас,
наче тiсто.
   Безбородько похмурнiв:
   - Отож гляди, щоб i не спекли, мов тiсто. Який не ? наш колгосп, а  без
нього не солодко буде.
   - Що и казати... - Мамура навiть чарку вiдсову? од себе. - I принесло ж
того на костурах, а до нього йдуть, наче до апостола якого.
   Вони обо? довго мовчать, думаючи про одно.
   - Може б, до товариша Киселя за?хати, якесь порося вiдвезти,  а  вiн  i
виписав би сякий-такий нарядик? - згодом обережно випиту? Мамура.
   - Можна спробувати й це, а поки що берися за резерви - пiди  по  людях.
Сьогоднi ж! Хтось буряка дасть, у когось  розживемося  картоплi  чи  сiна.
Брати все треба тiльки пiд розписку: вродить -вiддамо.
   - Аби взяти, а за вiддання в мене голова не болить, -  таки  прорвалася
злодiйська вдача Мамури.
   - Ти ще й ляпни комусь таке, - невдоволено поморщився Безбородько, -  З
кузнi треба не спускати очей, щоб нашi плуги  не  останнiми  плентались  у
зведеннi. Залiза тепер вистача? -  всюди  вiйна  порозкидала  таке  добро.
Запас би треба якийсь зробити.  Не  дума?ш  ти  над  такими  питаннями  нi
практично, нi  теоретично.  А  головне  зараз  -  худоба,  конi.  Аби  хоч
як-небудь дотягнути до пашi та обсiятись.
   - Через  годинку  й  пiду  по  селу,  щось  виходимо.  До  Безсмертного
заходити?
   А чого ж, i до нього зайди, взна?ш, яким духом  диха?  чоловiк.  Тiльки
самогонку сухим, ча?м за?ж - Марко за що хочеш може вчепитися.
   - Наднесла ж його лиха година iз тi?? вiйни. Хай би воював собi потроху
та розживався на славу й  ордени.  -  Мамура  виказав  те,  що  приховував
Безбородько, засунув грошву поближче до душi та й вийшов на  подвiр'я,  де
снiги з-пiд хмар перехоплювали сонячне промiння.  Кош  пiдняли  голови  од
опалки, i в синi ?хнiх великих очей, як на  малюнку,  загойдалися  росинки
сонця i здрiбнiлий до цяточки вид Мамури.



   VIII

   Коли Марко прокинувся, у задимленiй землянцi  не  було  нi  матерi,  нi
Хведька, тiльки бiля дiжечки, на якiй  стояв  образ  Георгiя  Побiдоносця,
шарудiло i лякалось свого шарудiння зайченя.
   У вiдчинених дверях досвiтнiм павутинням вигойдувався дим, а  назустрiч
йому пробивався такий сонячний пилок, наче вiн творився в  пору  яблуневих
вiдцвiтань. Iз стелi прямо на обличчя упала  краплина  вологи  i  прогнала
рештки сну.
   "Добре ж  спалося  у  рiдно?  мами,  неначе  дитинство  повернулось,  -
здивувався,  що  проспав  схiд  сонця.  Навiть  у  шпиталi,  навiть  пiсля
снотворного, Марко мало не завжди прокидався на свiтанку.  -А  тут  одразу
осоромився перед матiр'ю i Хведьком. Що вони там роблять?"
   Знадвору голосисто обiзвався пiвень, гупнула сокира зойкнуло  розколене
дерево, потiм почулись чи?сь кроки i обiзвався голос Безбородька:
   -  Доброго  ранку  вам,  тiтко  Ганно!  Чи  живi-здоровi?-   здивувався
Безбородько.
   - Та живемо тво?ми молитвами i трудоднями, - неласкаво одказала матiр.
   - Чого ви такi сьогоднi?
   - А ти завжди такий.
   - Хiба?
   - Не пам'ята?ш? За цiлий рiк ти хоч раз отак, як нинi, пiдiйшов до мене
чи запитав про мо? здоров я?
   - От чого не пригадую, то не пригадую. Вас багато, я один. А коли  щось
не так було, вибачайте... З празником вас - iз поверненням сина.
   - Спасибi на доброму словi.
   - Одним "спасибi" не вiдбудете... Хоча б учора на
   беседу покликали.
   - Чого ж сам не зайшов? Мо? хороми не так далеко вiд тво?х. Тiльки твiй
палац уже над землею пиша?ться, а мiй глибше в землю входить.
   - Тепер i ваш, як з води, вийде з пiдземелля. Марко - господар,  та  ще
який! Чимсь, практично, пособимо йому, щось сам подума?-поворожить, ну,  й
вилiзете з цього склепу, - розважливо говорить Безбородько. Зда?ться, нiби
його не гнiвлять не дуже привiтнi слова матерi, але натяком  про  допомогу
вiн таки зм'якшу? жiноче серце.
   -  Деревом  треба  зарятувати,  -  вже  бiдка?ться  мати   господарчими
турботами.
   - Допоможемо, розживемось на  якийсь  нарядик,  аякже!  Самi  розумi?мо
практику!
   "Лис усюди залиша?ться лисом. Бач, як  заходився  влещувати  матiр",  -
посмiю?ться Марко, прислухаючись до розмови.
   - Здоров я ж  сина,  чував,  не  дуже,  щоб  дуже?  -  стеле  спiвчуття
Безбородько.
   - I не дуже, Антоне.  I  снарядами  шматували  його,  i  ножами  лiкарi
рiзали, як рiзники.
   -  Да,  нiчого  не  поробиш:  вiйна  вiйною,  мало  хто  винесе  з  не?
неподiрявлене тiло, - але вже тепер у  спiвчуттi,  як  роса  на  павутинi,
зависають краплини радостi.
   Марко вiдчува? ?х, спочатку диву?ться, а потiм почина? обурюватися:
   "Надi?шся, що я, покалiчений, не буду  тобi  заважати?  Чи  не  зарання
радi?ш?"
   - З нагородами ж, з орденами при?хав син? - допиту?ться Безбородько.
   - Не знаю, не бачила.
   - Та що ви, тiтко Ганно! Такого не побачити!? - вигуку? Безбородько.  -
Невже нiчого не висяювало, не бряжчало на його гiмнастьорцi?
   - Не придивлялась. Я з нього, бiдолашного, очей не  зводила,  -  тихша?
голос матерi.
   - I навiть яко?сь медалi не побачили? - удавано диву?ться  Безбородько,
а крiзь подив пробива?ться радiсть.
   -  Навiть  медалi,  -  спочатку  бентежиться  мати,  а  потiм   почина?
сердитись: -А чого в тебе, Антоне, за чи?сь медалi так голова болить?
   - То до слова прийшлося, - гасить радiсть у голосi. - Як-не-як, друзяки
ми з Марком, от i не байдуже... Ну, пiду я, тiтко Ганно.
   - Може, друзяко, в наш палац заглянеш?
   - Пiзнiше, пiзнiше прийду на посиденьки, бо зараз занiколилось: роботи,
практично, до само? суботи, а вiд цього дня та знову ж до цього - i  вгору
нiколи глянути. Самi зна?те - село висить на  плечах.  Привiт  передавайте
Марковi, нехай скорiше видужу? та не трудить зарання себе, бо  вiн  у  вас
непосидющий, - говорить з веселим спiвчуттям.
   "Чого б йому так допитуватись про нагороди? Мабуть, у самого  не  густо
?х. .Того й зрадiв..." - догадався Марко.
   В землянку з оберемком хмизу увiйшла  нахмурена  мати.  Побачила  сина,
прояснилась:
   - Як спалося, Марку?
   - Де ж може краще спатись, як не в рiдно? мами?
   - А я такого була диму напустила, очманiти можна, - прикрила  дверi.  -
Безбородько приходив, розпитувався про тебе. Пособити вмитися?
   - Якось постараюсь сам, - на одному  костурi  пострибав  до  цеберки  з
водою, а мати з жалем поглянула на скалiчену ногу i щось зашептала до не?.
   - Що ви, мамо, вишiпту?те?
   - Та нiчого, це вже вiд старостi йде, тодi людинi хочеться i на  самотi
говорити. Марку, а ти хоч якусь медаль ма?ш  за  сво?  битви  i  калiцтва?
-"нiяково поглянула сину у вiчi.
   - Нащо воно вам? -  засмiявся  Марко,  вдаючи,  що  не  чув  розмови  з
Безбородьком.
   - Так собi питаюся. Ти менi й без  медалi  гарний.  -  Бiльше  мати  нi
словом не обмовилась про нагороди. Але на душi  ?й  стало  сумно:  видать,
обiйшли ?? сина, як не раз обходили на вiку. Аби ж  менше  рiзнi  мiни  та
снаряди шматували його, бiльше заслужив би.
   Умившись, Марко видибав надвiр. Ранок одразу  охопив  його  свiжiстю  i
сонцем. Усе повiтря було густо засноване майже невидимими нитями паморозi.
Тiльки вдивляючись проти молодого сонця,  можна  було  помiтити,  як  вони
щедро  розщеплювались  на  крихiтнi  снiжинки-iскорки,   творячи   навколо
невiдчутну  золоту  метелицю.  Так,  це  була  справжня,  але   незвичайна
метелиця, що слiпуче рухалась сво?ми шляхами i  колами.  Марко,  любуючись
нею, дивувався, чому .ранiше нiколи не бачив, що  може  творити  звичайна,
сонцем пiдсвiчена паморозь.
   I тiльки пiсля цього почав придивлятися до села, захаращеного наростами
землянок i скорботними пам ятниками печей.  Але  вже  на  згарищах  лежали
деревини, де-не-де пiднiмалися жовтуватi, наче з воску вилiпленi зруби,  а
за  мiстком  серед  убозтва  ру?н  пихатився  великий  будинок,  до  якого
незграбно лiпилися прибудови.
   "Оце, напевне, i ? хороми Безбородька. За чи?  грошi  i  проповза?  пiд
серцем за якi заслуги будувався вiн?" злоба, а очi беруться гнiвом.
   Колись i Марко не раз мрiяв, що  прийде  час  -  i  новi,  бiлi,  немов
лебедi, оселi розбредуться в зелених садках, щоб людина мала де вiдпочити,
привiтати гостей i навчати розуму дiтвору. Хiба в нас не  вистачить  глини
на такi хати, щоб проти них куркульськi здавалися злидарськими? I це буде!
Але вiн перший прямою наводкою вдарив би по тих  хоромах,  що  виросли  на
шахрайствi серед злиднiв, ру?н i нестаткiв.
   Щось неподалiк  зашипiло,  Марко  мимоволi  здригнувся,  але  одразу  ж
збагнув, що це була не мiна:  пошипiвши,  заговорив  гучномовець.  Чоловiк
подибуляв до нього послухати останнi вiстi.
   - Не поспiшай так, Марку! З  при?здом  тебе!  -  збоку  почув  знайомий
смiшок i голос.
   I от до  нього  статечно  пiдходить  прояснений  взовнi  i  пiдхмурений
зсередини Безбородько, середнiй на зрiст,  доладно  збудований  чолов'яга,
якого можна запам'ятати з  першого  погляду.  На  вузькуватому  з  упертим
пiдборiддям обличчi господарю? чималий, роздво?ний на  кiнчику  нiс,  зате
сiро-тiнявистi дрiмотливi очi глибоко засiли в очницях, а над ними випнутi
надбрiвнi дуги перегнули житнi  пiддашки  брiв.  Губи  в  чоловiка  повнi,
смачнi, про якi говорять, що ними добре цiлуватися  або  в  церквi  гасити
свiчки. А от великi вiдстовбурченi вуха пiдкачали:  очевидно,  за  рахунок
розмiру вони витончились, i промiння процiджу?ться  крiзь  них,  як  через
рожеве скло.
   Марко гострим поглядом одразу схоплю? все обличчя, на  якому  дивовижно
по?дну?ться владнiсть  i  дрiмотливiсть,  всю  сповнену  гiдностi  постать
Безбородька, потiм до краю диву?ться, вiдхиля?ться, а далi так  заходиться
реготом, що його аж перегойду? на костурах.
   Збентежений Безбородько скоса зирнув на себе, потiм поглянув на  Марка,
який навiть не вiдповiв на вiтання, знизав плечима й  з  образою  на  виду
вичiку?, що буде далi. Але, коли  на  темнотi  Маркових  вiй  заколивались
росинки сльози, вiн з подивом i зневагою випнув роздутi уста:
   - Отак, значить, практично, i стрiчаються друзi. Навiть "добридень"  не
вицiдили, а вже насмiшечки знайшли. Чимсь таким ?мiшним поснiдав?
   - Та нi, Антоне, - крiзь смiх i сльози вiдповiда? Марко, - я натщесерце
регочу.
   На довгих щоках Безбородька з'явилась якась чужа i зобяжева посмiшка, а
роздво?ння носа почервонiло.
   - З яко? б це радостi так реготати?
   - Не з радостi, а з подиву: звiдки на тобi тепер гусiнь взялася?
   - Гусiнь!? Та що ти!? -вражено перепитав Безбородько i  теж  вiдхилився
од Марка, прикидаючи в  думках,  чи  вiн  пiсля  всiх  сво?х  поранень  не
позбувся тринадцято? клепки. - Якiсь у тебе такi розумнi  насмiшки,  що  я
нiчого толком не доберу. Де ж у такий час, коли ще снiг лежить, практично,
може взятися гусiнь?
   - Про це я й сам питаюсь у тебе. Придивись гарненько до свого пальта.
   Безбородько про всякий випадок вiдступив пару  крокiв  назад,  а  потiм
глянув на сво? пальто i  жахнувся:  три  невеликих  рожевих,  з  червоними
голiвками хробаки звивалися на його святковому одязi. Це було так мерзотно
у перед весняну пору побачити на собi несподiвану гидоту, що й обличчя,  i
вся постать Безбородька .пересмикнулися.
   - Звiдки вона, така напасть? - побоявся рукою скинути хробакiв:  а  що,
коли це трупожери?
   Марко зрозумiв Безбородька, заспоко?в його:
   - Це плодожерка.
   - Плодожерка? Не може бути.
   - Придивись.
   Безбородько спокiйнiше почав розглядати  гусiнь,  потiм  змахнув  ??  з
пальта i пробурмотiв:
   - Звiдки ж вона, практично, взялась?
   - Додому часом з холоду не вносив сушню?
   - Жiнка вносила! - згадав Безбородько. - А я ще поночi кинув пальто  на
мiшок. Ожила, виходить.
   - Виходить, ожила. Сподобалося ?й у тво?му палацi - там почула весну.
   - Ну й перелякав ти мене спочатку. Аж.  досi  в  ногах  дрижаки  гопака
вибивають, - з полегшенням посмiхнувся Безбородько.
   - Якось у нас, Антоне, так завжди виходить:  то  я  тебе,  то  ти  мене
ляка?ш, - засмiявся Марко.
   - То минуле, дово?нне дiло було. -  Безбородько  навiть  рукою  махнув,
наче назавжди вiдганяв тi непорозумiння  i  незгоди,  що  були  мiж  ними.
-Тепер люди навчились цiнувати  життя,  дружнiше  жити.  I  ми  за  вiйну,
практично, порозумнiшали, гадаю, не буде мiж нами сварок i  чвар.  Коли  я
поранений лежав у шпиталi, не раз перебирав  у  пам'ятi  колишн?,  не  раз
думав про тебе, згадував, як ми колись кат зна чого ворогували з тобою,  i
вирiшив поставити хрест на тому, що було.
   - А як зрiшив? - здивувався i навiть зрадiв Марко: а що, коли й справдi
Безбородько на краще ломить свою досить-таки  кручену  вдачу.  Тодi  варто
пособити йому вiдсiяти грiшне вiд справжнього.
   - Так i вирiшив, - правдивими очима поглянув на Марка. - I перед  тобою
винюся, бо чимало колись по злобi попсував тобi кровi i по дiвочiй  лiнi?,
i по iнших лiнiях, - понизив голос Безбородько. - Все наперед, по  дуростi
сво?й, хотiлося вискочити,  в  чомусь  обiгнати  тебе.  А  коли  поранили,
зрозумiв, що це су?та су?т i всячеська  су?та...  Дума?ш,  я  тепер  хотiв
головувати серед такого безголов'я i розгардiяшу? Так всунули ж, запхнули,
а тепер вiд критики не тiльки вуха - вся душа в'яне, бо за що не подумай -
того  тепер  нема.  Труднощi  на  труднощах  ?дуть,  труднощi   труднощами
поганяють.
   Марко насторожився: пригадалась давня пiсня Безбородька  -  вiн  завжди
все старався зiпхнути то на труднощi росту, то на труднощi п'ятирiчок,  то
на труднощi сiльсько? вiдсталостi, а тепер ухопився за труднощi вiйни.
   - А тво? хороми теж на труднощах виросли?  -  очима  показав  на  оселю
Безбородька.
   - От, бач, навiть ти камiнцем жбурнув у мiй курiнь.
   - Не по часу ти розмахнувся, Антоне, на таке будiвництво, тому й летить
це камiння.
   - I даремне, братику. Тут ти чогось  не  домислив,  -  навiть  спогорда
сказав Безбородько. - Коли подумати по-справжньому, по-господарському,  то
нащо менi чи комусь, хто, звiсно, може,  переробляти  одну  роботу  кiлька
разiв? От, примiром, спочатку я збудую собi малу хату, як  усi,  а  потiм,
через кiлька рокiв, доведеться ломити ?? i починати заново будiвництво. Та
чи не лiпше одразу будуватись на увесь свiй недовгий вiк  i  людям  давати
приклад: робiть, хто може, якнайкраще, зараз тягнiться до свiтло? мети. То
ранiше було гасло: мир халупам, вiйна палацам. А тепер  треба  оголошувати
вiйну халупам, щоб ставити добрi оселi.
   - Гарно? ти заспiвав, та трохи  заранi,  -  похитав  головою  Марко  на
демагогiю Безбородька. - Зараз треба хоча б добитись, щоб люди не  жили  в
плiснявi з черв'яками i жабами. Оголошуй ранiше вiйну землянкам.
   - Це ти так дума?ш, а я iнакше, i не знаю, на чи?му боцi правда.
   - А ти в людей розпитайся, може, правда бiля ?хнiх землянок ходить.
   - Горе одне там ходить, - i собi спохмурнiв Безбородько.
   - То якось ломити треба його. Зерно готове' до посiву?
   - Де там. Вважай, свистить у коморi.
   - Чому?
   - Ще восени рiзнi плани переполовинили його.
   - Чим сiяти будем?
   - Тим, що ? i що держава дасть.
   - А коли не дасть? Безбородько розвiв руками.
   - Ну, братику, я не бог, щоб  вiдповiдати  на  такi  запитання...  Коли
вивезли, то й привезуть... Не першина, - сказав твердо, знаючи, що тут  не
пiдкопа?шся до нього.
   - А гнiй вивозиш у поле?
   - Нема чим... конi ледве на ногах тримаються. Марко недобре поглянув на
Безбородька.
   - I тi не тримаються, на яких Мамура вночi возив прядиво?
   - Мамура!? I ти бачив? -недоречно вихопилось  у  Безбородька,  i  знову
щось чуже з'явилося навколо його очей.
   - Напевне, бачив, коли питаю.
   - Вiд твого ока нiщо не захова?ться, - вже спокiйно цiдить Безбородько.
- Продавати возив прядиво, бо треба грошей, щоб прогодувати худобу.
   - Чого ж по ночах, потайки, ?здити?
   - Е, це господарське дiло: вночi  прядиво  ма?  бiльшу  вагу,  а  вдень
пiдсиха?, -переможно посмiхнувся Безбородько. - А в  тебе  вже,  певне,  й
закрутилось щось у головi? Ну, бувай, Марку, здоров. Заходь до мене.  Коли
почнеш будуватися, чимсь пособимо. Неодмiнно. Для фронтовика ми  iз  шкури
вилуза?мось.
   Попрощавшись,  Безбородько  одразу  почвалав  до  завгоспа.  Той   саме
збирався з кабанистим, заволохаченим комiрником Шавулою пiти колядувати по
людях.
   - Повертайте, хлопцi, сьогоднiшнiй виторг! -  одразу  ж  накрив  мокрим
рядном сво?х вiрних помiчникiв.
   - Який  виторг  повертати?  -  здивувались  дрiбнуватi  зiницi  Шавули,
здивувався i його куций нiс, який намарно вибивався з хащiв сиво?, сизо? i
рудувато? щетини.
   - А ти хiба не отримав сво?? пайки? - тихцем запитав Безбородько.
   - Тисячу карбованцiв?
   - Атож.
   - Так чого ж повертати? - занепоко?вся  i  наче  трохи  поменшав  Тодох
Мамура. -Мiлiцiя пронюхала? Я ж усе робив без спiльника i свiдка.
   - Найшовся свiдок: Марко Безсмертний! - аж зашкварчав Безбородько. -Вже
достукався, стукав би вiн сво?ми костурами в дверi самого пекла.
   - Почалось нове життя, - зморщився Шавула i кинув якусь  лайку  в  сво?
заволохаченi хащi.



   IX

   I райковi, й вечiрнi дороги чаять у собi та?мницю, сподiвання i жаль. I
скiльки не збира?шся у тi дороги, вони коливаються перед очима,  проходять
через усе тво? серце, насновують на нього надi?, розмотують пережите.
   Якась незбагненна сила й принада е  у  синiм  туманцi  .далини,  вiн  з
дитинства бентежить i вабить тебе. I довiку зда?ться, що за  тим  туманцем
чи маревом далини лежить твоя найкраща сторiнка життя,  що  там,  у  рамцi
росяних дiбров чи синьооких лукiв, загубився такий закуток землi, який  не
снився i генiям Вiдродження, що, може, там по ранiшнiх чи  вечiрнiх  росах
поспiша? назустрiч тобi тво? щастя.
   I ранковi, i вечiрнi дороги завжди хвилювали Степаниду, як хвилювали ??
досвiтнi й вечiрнi зорi, як хвилювала сиза  свiтанкова  i  рожева  вечiрня
роса. Здавалося б, що  таке  роса?  Звичайнi  опади,  та  й  годi.  А  для
селянсько? дитини, та ще з мрiйною вдачею, - це  чарiвний  початок  свiту,
коли вiн з дiйсностi й казки розгорта? зелену, росицею скраплену землю; це
найкращi спомини, коли прокинешся у хатi i чу?ш, як у розлогiй долинi тато
косою пiдрiза? нiч i на волю широко  виходить  блакитноокий  свiтанок;  це
соромлива заплакана ромашка в святковiм вiяочку, i радiсть, коли ти  сама,
як ромашка, у бiлiй хустинцi весело ступа?ш  по  травах,  несучи  снiдання
косарям; це тi перловi свiтанки, коли ти вже з росою i косариками вижина?ш
посивiле жито або гребеш крихкий ячмiнь i надiйно погляда?ш на старших: чи
не помiчниця вам? Це тi сподiванi,  бентежнi  i  найсвятiшi  вечори,  коли
хтось сидить бiля тебе, у сво?й руцi трима? твою руку i не  може  вимовити
нi слова. А ти чека?ш i бо?шся його, того слова, що  може  сказати  тiльки
пора кохання.
   Невже це теж було? Чи наснилось отут у холоднiй дзвiницi, де  над  нею,
Степанидою, як спомини давнини, обiзвалися святковi дзвони?  Жiнка  рвучко
пiдводить голову, проща?ться з мовчазними нахололими дзвонами,  проща?ться
з ру?нами школи, де зiщуленою пташиною колись пробiг рiк ??  молодостi,  i
засмученим поглядом  дивиться  вдалину,  придивля?ться,  як  перламутровий
ранок, червонiючи од напруги, викочу? з-пiд краю землi пiдтуманене сонце.
   - Що згадалося, сестро?  Що  бентежить  тебе?  -  Григорiй  Стратонович
посмiхнувся тi?ю нiжнiстю очей, яка бува?  ранком  у  лугового  з  росицею
дзвiночка. Як ?й колись, пiдлiтком, хотiлося мати ось такi очi!
   - Для чого вони  тобi?  Когось  чарувати  не  терпиться?  -  насмiхався
Григорiй.
   - Дурний, - червонiла вона. - I що ти тямиш?
   - Та щось уже тямлю,  але  нiяк  не  второпаю:  для  чого  цвiтом  рожi
пiдмальовувати щоки? - дивився на не? сво?ми веселими самоцвiтами.
   I от скiльки рокiв промайнуло з того часу,  скiльки  пережито,  скiльки
разiв ?? Григорiй стрiчав смерть i скiльки разiв сам когось карав нею, але
очi в нього залишилися такими ж, як у дитинствi. Велике дiло, коли  людина
ма? чисте сумлiння, коли нiякi тiнi не каламутять, не  збiднюють  погляду.
Одного разу навiть запитала його:
   - Григорiю, а не мучать тебе поганi сни?.. Не приходять убитi?..
   I вiн одразу'ж насупився, навiть з докором подивився на не?.
   - Навiщо це, сестро, тобi?.. Люди, що сiяли жито чи тримали  молот  або
книгу  в  руках,  не  вмiють  похвалятись  убитими.  Тiльки   необхiднiсть
заставила нас смертю спиняти смерть. А коли допиту?шся,  скажу:  нiхто  не
турбу? мо?х снiв, бо  я  карав  нечисть,  ворогiв  Батькiвщини.  I  тiльки
ворогiв!.. Бачу, що й ти цiкавишся та?мницею слов'янсько? душi,  як  деякi
буржуазнi теоретики.
   "Милий мiй, милий", - шепче вона зараз тiльки дрожем уст i надивля?ться
на таке мужн? i таке по-дитячому одверте обличчя зведеного брата. Як  вона
любить його, зда?ться, й рiдна сестра бiльше не змогла б любити. I хоча це
недобре, - вона ревну? ного до Катерини i журиться, що його одразу  обсiла
така сiм'я. Хiба вiн дiвчини не мiг собi знайти?
   Так, вона менш великодушна, анiж Григорiй, нiзащо не вийшла б замiж  за
вдiвця з п'ятьма дiтьми. Навiть коли б i вийшла з великого жалю до  дiтей,
все одно не могла  б  прикипiти  всiм  серцем  до  чоловiка,  як  прикипiв
Григорiй до Катерини...
   "Нiчогенька, навiть славна братова, а все одно жаль  брата",  -  уперто
обзиваються тi самi думки.
   А Григорiй Стратонович дивиться на сестру, i його знову вражають ?? очi
з двома цятками сумовитого осiннього сонця. "Це не  тiльки  вiйна,  але  й
скалiчене материнство тремтить у тих краплинах  осiннього  сонця.  Хоч  як
склалося життя, а дiтей тобi  треба,  сестро.  Дiтей!"  I  вiн  переводить
люблячий погляд на  постать  Катерини,  таку  бажану,  таку  хвилюючу,  що
водночас хочеться до не? припасти, мов до найрiднiшо? людини, i  милувати,
як жiнку.
   Дорогою загудiла машина.
   -  Твоя  йде!..  -  впевнено  сказав   Григорiй,   вийшов   наперед   i
по-школярськи пiдняв руку.
   Захеканий студебекер  зупинився  бiля  обочини,  i  сивочубий  шофер  з
перев'язаним чолом коротко запитав:
   - Куди?
   - В Дубову.
   - Гарне село. Де ж воно буде?  Степанида сказала.
   - Тодi сiдай, молодице, по дорозi. Оце все? - показав очима на маленьку
валiзку.
   - Оце й усе!
   - А веселуха там знайдеться?
   - Знайдеться, - вiдповiв Григорiй.
   -  Тодi  порядок  у  вiйськах,  -  задоволене  сказав  шофер  i  смачно
посмiхнувся.
   Степанида похапцем цiлу?ться з братовою, схлипу? в обiймах  брата  i  з
його допомогою опиня?ться в кабiнi.
   - Марку Трохимовичу передати привiт? - шепче наостанку.
   - Ой, що ти, Григорiю! Молю, благаю, щоб нi слова про мене. Чу?ш?
   - Химернi ви люди, жiнки, потайнi.
   - Слово честi, не скажеш?
   - Слово честi. З чимсь ти кри?шся вiд мене?
   - От вчепився.
   - Ну, не  буду,  -  добряче  смi?ться  Григорiй  Стратонович.  -  Пиши,
при?жджай.
   - Влiтку при?ду.
   I от рушила машина, гойднулась дорога, i гойднулися  болi  та  спомини.
Прощаючись iз  понiвеченим  селом,  вона  все  придивлялась  до  вулиць  i
завулкiв, чи не побачить щось знайоме i чи не запримiтить десь постатi  на
двох костурах. Але не Марка Безсмертного, а статечного Антона  Безбородька
вгледiла бiля його палацу. Вiн, кудись несучи свою зовнiшню поважнiсть, як
недобрий привид минулого, як недобра частка ?? судьби, майнув перед  очима
та й зник...

   * * *

   Колись молоденькою вчителькою вона при?хала  в  це  село,  що  привiтно
мружилось у пучках сонця  i  нитях  павутиння.  Гандрибастi,  з  оголеними
шрамами конi, якi вiдслужили  сво?  у  кiннотi,  до  дзвону  клепали  суху
пiдосiнню землю, залишаючи на нiй синюватi пiвмiсяцi.
   Вона задумано приглядалась до незнайомих вулиць, до незвичних лiс: вони
або в'юнились, наче нагорблена вода на бистрi, або красувались  досконалим
вишиттям з червонолозу.
   "Тiльки справжнi митцi можуть зробити з якогось пруття  таке  диво",  -
подумала тодi i запитала вiзника: - Де ви стiльки червонолозу дiста?те?
   -  З  Китай-озера,  -  коротко  вiдповiв  той,  не  випускаючи  з  рота
надгризено? люльки.
   Це слово при?мно забринiло в ?? душi, перед нею принадно, як  та?мниця,
почала вiдкриватись нова частка непiзнано? далини. I вже ближчими  ставали
i хати, i вулицi, i завулки цього  села,  що  купалось  у  теплих  пахощах
снопiв, соняшникiв та яблук.
   Яблунi тут заглядали мало не в кожну хату, де починалось життя,  i,  не
сумуючи, стояли на цвинтарi, де кiнчалось життя...
   Одноногий  шкiльний  сторож  з  бджолою  в  бородi  довго,  недовiрливо
розглядав документи, звiряв ?? роки з обличчям i невiдомо чи з огудою,  чи
схвально сказав:
   - Чи ти ба, таке мале, а вже панночка  вчителька.  Вона,  зачеплена  за
живе класовою образою, так почервонiла, що аж в очах потуманiло, i з усi?ю
непримиреннiстю обрушилась на  високого  чолов'ягу,  який  був  схожий  на
пiдгонистого вiтряка з двома крилами:
   - Не панночка, а просто вчителька? Нiколи не смiйте мене  так  паскудно
називати!  Чу?те,  нiколи!  Бо  iнакше!..  -  замахала  сво?ми  маленькими
кулачками.
   Сторож кумедно, по-сорочи, зиркнув на них i не розгнiвався, а, навпаки,
подобрiв, лагiдно засмiявся:
   - Ми на горе всiм буржуям свiтовий пожар розду?м? От якi ми! Ви,  бачу,
задиркуватi, нiби шпачок, - пiдвiв голову догори, де  на  плакучiй  березi
висiла шпакiвня.
   - А ви ?дучi, як... - в гнiвi не могла знайти потрiбного порiвняння.
   - Доказуйте, доказуйте до само? решти, не сумлiвайтесь,  -  пiдбадьорив
?? сторож i з-пiд розкiшних вусiв натрушував на пiдкучерявлену мiдь бороди
i захоплену посмiшку, i смiх.
   Чого йому так сподобався ?? гнiв? Всякi люди бувають ва свiтi...
   Сторож, розправивши бороду, виневолив бджолу i вже з пошаною простягнув
документи:
   - Усе в справностi. Не прогнiвайтесь, що так сказав навздогад  бурякiв:
хотiлося знати, що ви за  людина,  з  якого  тiста  злiпленi,  яким  духом
диха?те - старосвiтським чи вже нашим.
   - Он як! А ви ж яким живете? - одiйшла вона.
   - Кавалерiйським! У Котовського служив i воював, а тепер  iз  школярами
воюю, - скоса поглянув на шматок скрипучого дерева, що став його ногою.  -
На все село видзвонюю, щоб попа перемогти, бачите, який дзвiн припасував?
   Вона тiльки тепер вгледiла, що на шкiльному подвiр'?  з  високозведено?
дубово?  перекладини  капелюшисто  звисав  потемнiлий  дзвiн,   пудiв   на
тридцять.
   - Невже ви, Зiновiю  Петровичу,  ним  дзвоните  на  уроки?  -  запитала
ошелешено.
   Сторож ствердно кивнув головою:
   - А хiба погано придумав для науки? Задзвоню - i всi  люди  знають,  що
революцiя вчить ?хнiх дiтей! От воно як! Не подоба?ться вам?
   - Дуже подоба?ться, дуже! - вигукнула в  щиросердiм  захватi  i  одразу
забулася про свою образу.
   - От i гаразд, Степанидо Iванiвно, - задумано подивився на дзвона. -  I
йому тут веселiше, бо не дзвонить на похорон. Все попiвство завиду? на цей
дзвiн. Не раз при?жджали рiзнi i всякi, щоб якось вициганити  чи  вимiняти
його в мене. Не знають, що це мiй найкращий трофей.
   - Трофей? Де ж ви його взяли?
   - Пiд Волочиськом вiдбив у бiлополякiв. Це ще коли я на конi, як вiтер,
гасав. Були й такi часи... Ну, а привiз я його в село вже  пiсля  шпиталю,
де вкоротили менi ногу. На одному возi ?хали. Саме обложистий дощ iшов,  i
дзвiн перед новою службою так плакав, наче згадував усi  душi,  над  якими
востанн? дзвонив.  А  я  тримав  сво?  сльози  всерединi,  не  знаючи,  як
зустрiнуся з родом, з дружиною, чи не поменша? у них до мене любовi.  Тодi
я, 'дiвонько, як i мiй трофей, сумно дивився на життя: обо? ми були не  на
мiсцi, бо що таке дзвiн i вершник на пiдводi та ще й у соломi?..
   Тепер вона iншими очима подивилась на сторожа, на школу, на дзвона,  що
нарештi знайшов сво? мiсце, i навiть на соняшники, якi розкiшними золотими
решетами пересiвали сонячне промiння.
   - А ви  нашо?  першо?  трибуни  ще  не  бачили?  -  пожвавiшав  Зiновiй
Петрович.
   - Нi, не встигла.
   - Неодмiнно  подивiться,  -аж  пирснув  од  задоволення.  -  Наш  Марко
Безсмертний наказав ?? зробити бiльшою i вищою, анiж у самому  повiтi.  От
ми й постаралися з хлопцями - таку вигилили, що довелося до не?  сточувати
двi драбини. При?хало до нас  начальство  на  Жовтень,  i  дехто  побоявся
дертись  на  таку  хмарочiнь,  почали  присiкуватись  до  Марка.  А  йому,
враженно? вдачi, хоч би що: сто?ть, пiдсмiю?ться ще й рукою вгору показу?:
   - Пiднiмайтесь, не соромтесь, щоб i ви бачили далеко та високо,  щоб  i
вас люди бачили на висотi! Тодi буде змичка.
   - Iнтересний ваш Марко.
   - Таки iнтересний. А тепер, Степанидо Iванiвно,  ходiм  -  покажу  ваше
господарство, - запросив Зiновiй Петрович.
   Вiн показав невелику, на два  класи  школу,  перед  якою  школярками  в
зелених платтячках  стояли  двi  молодi  топольки.  А  потiм  завiв  ??  у
запустiлу кiмнату, де рештки  дворянсько?  розкошi  й  досi  кривились  на
сусiдство  з  молодими  й  дебелими  плебеями.  Тут  бiля   розгородженого
бiльярдного столу, сукно якого пiшло на iншi потреби, посмiхались рожевими
прожилками  селянськi  мiцноногi  стiльцi,  а  пiд  важеленною  лампою   з
омертвiлим  вогнем  i  занехаяними  купiдонами  дихав   перелiжним   сiном
новенький ясеновий тапчан.
   - Ось i вашi хороми, призвичаюйтесь. Тапчанчик сам  змайстрував,  якраз
по вашому зросту.
   - Спасибi.
   - Коли не ма?те перин - ще внесу вам з якийсь оберемок сiна. Воно в нас
як чай.
   - Внесiть.
   - О, тепер я бачу, що ви селянська дитина. А зараз ходiмо  вечеряти  до
мене. Хоч ви й не панночка, а поп'?те молока аж вiд графсько? корови, -  i
його пiдкучерявлена борода знову насочилася смiхом.
   З шкiльного подвiр'я, обминувши чиюсь пустку, вони вийшли  в  невеликий
садок. Тут  на  бездонках  стояли  дуплянки,  накритi  великими  глиняними
полумисками.
   - Оце мо? найбiльше добро. - Зiновiй Петрович рукою показав на  вулики,
що гудiли, мов крихiтнi вiтряки.
   - Бортнику?те?
   - Полюбляю бджолу i дiтей, щось у них однакове ?. В чепурнiй хатинi, що
теж пропахла соняшником, яблуками i вощино.ю, ?х привiтно  зустрiла  тiтка
Христя,  беручка  молодиця,  з  такою  довiрливiстю  на   округлiм   виду,
кирпатинкою i двома безжурними ямками бiля не?, що вiд усього цього одразу
робилось привiтно на душi.
   - Дитинонько, i ви вже вчителька? - сплеснула руками тiтка Христя. - Та
як же ви, такi тендiтнi, наших  махометiв  будете  вчити?  А  скiльки  вам
рокiв?
   - Сiмнадцять.
   - Уже й сiмнадцять! То чи  ви  хлiба  не  вжива?те,  чи  наукою  крепко
нажуренi?
   - Не торохти, самопрядко, - перебив ?? чоловiк. - Краще  поворожи  бiля
печi та столу, бо людина здорожилась - цiлий день на спецi та на сухо?жi.
   Тiтка Христя метнулась до печi i застигла з пiднятим рогачем: з вулицi,
пробиваючись крiзь лапаття соняшникiв, славно, пiд сухий  перестук  копит,
полилася пiсня про тi тучi громовi, за якими сонечко не сходить,  про  тих
ворогiв, через яких милий не ходить.
   - Як  гарно  спiвають  у  вас,  -  припала  до  старосвiтського,  вверх
пiдiйнятого вiконця на чотири шибки.
   Бездонки - пiдставки для дуплянок.
   - Це Марко Безсмертний  i  Устим  Тримайвода  виводять,  -  з  гордiстю
пояснив Зiновiй Петрович.
   - I прiзвища незвичнi у вас.
   - Запорозькi. Там чоловiку давали таке прiзвище, яке вiн  сам  заробив.
Свiтив пупом - називали Голопупенком, думав головою - ставав Голованем або
Розумом, а думав чимсь iншим - i те мiсце турбували,  -  повiками  погасив
задоволену посмiшку, а вона випурхнула на куточках уст.
   - Ти вже наговориш,  безсовiсний,  усякого  такого.  Хоч  би  вчительки
посоромився на капелинку,  -  обурилась  тiтка  Христя,  а  ямки  бiля  ??
кирпатинки i зараз весело  жмурились  i  розжмурювались.  -  Тебе  в  тому
Запорожжi небезпремiнно Язиканем чи Брехачкою назвали б.
   - Запряла свою нитку, - махнув рукою на дружину. - Таки гарно  спiвають
нашi хлопцi?
   - Дуже  славно,  як  срiбло  сiють.  А  хто  ж  вони  -  Безсмертний  i
Тримайвода?
   - Марко, вважайте, - найвища влада, голова сiльради, а Устим  -  голова
комнезаму. Така вже парубота, хоч напоказ,  хоч  пiд  вiнець  з  красунями
веди, - похвалив хлопцiв сторож.
   - Все за бандитами ганяються, а бандити за ними, -  запечалилась  тiтка
Христя.
   - У вас iще водяться банди?
   - Не перевелись i донинi. Ми  недалеко  вiд  кордону  живем.  Засилають
вороги усяку  погань,  щоб  своя  не  вивелась.  У  нас  тут  орудували  i
Гальчевський, i Шепель, i Палiй. Самi за кордон,  як  щури,  повтiкали,  а
корiнцi позалишали по рiзних закапелках. Доберемось i до них!.. О,  чи  не
до нас iдуть хлопцi! - радiсно вигукнув Зiновiй  Петрович  i  теж  висунув
голову у вiкно.
   Заскрипiли, широко вiдчинились новi ворота. Два вершники легко  скочили
з коней, прив'язали ?х до обори i,  пригинаючись  пiд  пагiллям  вишнякiв,
пiшли до хати. Ось i  стали  вони  на  порiг,  з  карабiнами  за  плечима,
однаковi на зрiст, але один iз них, темнолиций, був  схожий  на  вечiр,  а
другий, золоточубий, - на ясний ранок.
   - Добрий вечiр добрим людям  на  весь  вечiр!  -  проспiвали  обидва  i
засмiялись.
   - Добрий вечiр, Марку, добрий вечiр, Устиме. А я думаю, кого  менi  бог
на вечерю несе, - аж воно - начальство. На бандi були? - заторохтiла тiтка
Христя.
   - На бандi. А це чи? довгооке дiвчинятко прибилось до  вас?  -  запитав
чорнявий.
   - Це, Марку,  нова  вчителька.  Така  молодюсенька,  а  вже  всю  науку
пройшла!
   - Та пройшла всю науку? - весело зиркнув на немешне вдалось  пройти.  -
Рiвно пiдiйшов до столу. - Може, познайомимось?
   - Степанида Iванiвна, - соромлячись, невмiло подала руку чорнявому. Вiн
злегенька, наче пiр'ячко, зважив ?? у сво?й, а потиснути побоявся.
   - Марко Трохимович, а мiй побратим зветься Устимом Васильовичем, перший
комунiст i найкращий парубок на всi довколишнi села  -  вродливець,  та  й
годi?
   - Та що тц наговорю?ш, - знiяковiв Устим,  що  й  справдi  був  гарний,
неначе з яко?сь картини зiйшов. - Оце вчителька одразу й подума?, якi  тут
хвалькуватi люди проживають. Ви  не  дуже  слухайте  Марка.  -  Устим  теж
пiдiйшов знайомитись, а вона запитала Безсмертного:
   - На кого ж ви вчились?
   - Теж на вчителя! Мало не перебив ваш хлiб, -бiлозубо засмiявся  Марко.
-Тiльки вчився я трохи iнакше, анiж ви.
   - А як же? Марко, заглядаючи ?й у вiчi, присiв на кра?чок лави.
   - На давнi роки я мало не вченим став: закiнчив аж  церковноприходську,
-в скошених куточках очей пробилось  лукавство.  -З  не?  подався  в  iншу
науку:  ходити  за  чужими  волами  та  плугами.   А   у   вiсiмнадцятому,
пiдпарубчаком, прямо з наймiв на чужому  конi  утрапив  до  партизанського
загону. Там  усякого  було:  часом  з  квасом,  часом  з  водою,  часом  з
перемогою, часом з бiдою. Як прогнали за Збруч  Петлюру,  командир  нашого
загону, на мо? щастя, став секретарем губкому. Викликав якось  мене  перед
сво? очi, запитав, чи я не голодний, i, як у загонi, наказу?:
   - По?деш, Марку, вчитися! Досить тобi шаблею  орудувати  -  пора  стати
студентом! Я засмiявся:
   - Оце знайшли скубента, що й дiлення забув.
   Командир строго подивився на мене:
   - Дiлення ти не забув: шаблею дiлив i вiддiляв  правду  вiд  кривди.  А
тепер наукою захищай  правду.  Байдики  бити  я  не  дам  тобi.  Завтра  ж
з'являйся у технiкум! Завдання ясне?
   - Ясне!
   - Повтори!.. От i гаразд. А в ремiнцi зарання попробивай новi  дiрочки,
щоб стягувати живiт. Наука не любить череватих, i хлiба  на  не?  да?мо  в
обрiз. Та й будь здоров! Коли припече, заглядай до мене.
   Дорогою я повторяв тi слова, як вiрш, i вже  бачив  себе  студентом.  А
перед сво?ю хатою й возгордитися встиг  новим  назвиськом,  та  нiкому  нi
словом не обмовився про нього.
   Вранцi я начистив рештки сво?х чобiт сажею, одягнувся знизу в  трофейну
нiмецьку, а зверху в австрiйську одежину, все це привершив  парубоцьким  з
пружиною картузом, прифасонився перед дзеркальцем, поклав у торбу хлiба  i
яблук та й де бiгцем, а де й так,  рвонув  до  мiста.  В  технiкумi  якась
миловида дiвчина одразу спровадила мене до завiдуючого. Той з  усiх  бокiв
оглянув  мою  одежинку,  чмихнув  разiв   зо   два,   запитав,   чи   вмiю
читати-писати, яке мо? ставлення до свiтово? буржуазi? i чи мiцний в мо?му
тiлi дух до науки.
   - Дух, кажу, в тiлi мiцний, а от пiд знання в головi не  оралося  i  не
сiялось.
   Тодi завiдуючий засмiявся:
   - Облогом лежав мозок? То краще уродить! Тепер уяви,  що  на  тебе  вся
наука з усiма гегелями дивиться, i доведи, як може вчитися дитя революцi?.
Доведеш?
   - Доведу! - вiдповiв я, з трепетом вiдчуваючи, як до мене пiдступа? ота
наука з невiдомими гегелями.
   - Старайся, Марку,  -  пiдбадьорив  завiдуючий.  -ЧуВу  що  шабля  твоя
блищала в боях,  як  блискавка.  Тепер  бажаю,  щоб  розум,  коли  вiн  ?,
заблищав... -А на чоботи можеш на вокзалi заробити: ми посила?м  студентiв
вантажити цеглу.
   Отак я став студентом, почав старатися. Як засiв за книги - днi й  ночi
висиджував.
   - I висидiв чоловiк аж три мiсяцi, - посмiхнувся Устим.
   - Три мiсяцi i сiм  днiв,  -  серйозно.поправив  Марко.  -  А  потiм  з
студентсько? парти знову взяли на банду, далi довелось  головувати.  I  от
якось живе наука i Гегель без мене, а я без них, - хотiв жартом  пригасити
бiль, але зiтхнув i вже мовчав увесь час.
   А десь тижнiв через три,  змарнiлий  i  блiдий,  вiн  пiзнього  вечора,
похитуючись, прийшов до  школи,  де  вона  чманiла  над  рiзним  книжковим
мотлохом, залишеним укра?нськими сiчовими стрiльцями i просвiтою.
   - Що з вами, Марку Трохимовичу!? - зойкнула тодi. - Нездужа?те?
   - Гiрше, Степанидо Iванiвно, набагато гiрше, - скинув карабiн з плеча.
   - Що ж трапилось? -обiмлiла вона. -З Устимом нещастя? Не знайшли?
   - I не знайдемо. Нема вже Устима.
   - Як нема? - ще не зрозумiла, але жахнулась вона.
   - Убили бандити. Замордували.
   Тепер Марко Безсмертний був чорним, як нiч.  Заточуючись,  пiдiйшов  до
першо? парти i довго вдивлявся в глибину темного класу, наче чогось  шукав
у тiй глибинi. Охоплена жалем, болем, вона не могла сказати нi слова, а  в
нього тiпались уста, теж темнi, наче обведенi вугiллям.
   -  Устиме!  -  покликав  друга,  покликав  сво?  дитинство,   а   потiм
напiвобернувся до не?. - Дозвольте, Степанидо Iванiвно, подивитись на його
парту.
   Вона мовчки пiдняла над головою п'ятилiнiйну  без  скла  лампу,  а  вiн
поволi пiшов помiж старими облупленими партами, ддо пахли яблуками,  сухим
хлiбом i прив'ялим жолуддям.
   - Невже нема ??? - сiпнулись уста, коли обiйшов  увесь  клас.  -  Перед
вами дячок учителював, ледацюга був. Вiн старi парти  пиляв  на  дрова.  А
хiба ?х можна пиляти? Це ж не дрова... Так я думаю недовченою головою?
   - Так, Марку Трохимовичу. Парт не можна пиляти.
   - Отож... Воно варто й списочок завести, хто на якiй учився.  Це  потiм
комусь i згодиться чи й вам, коли старшими станете. А дров  привезу,  поки
що не до цього було.
   - Може, ця парта у другiм класi?
   - Справдi, може, винесли туди. - Марко болiсно провiв рукою по  чолу  i
знову пiшов поперед не?, тьмяно освiтлений тремтливим вогником.
   В другому класi вiн знайшов стару тримiсну парту, знайшов на нiй  помiж
iншими вирiзане сво? i Устимове iм'я.
   - Ось тут ми сидiли, плечем в плече, душа в душу. Ви не зна?те,  що  то
за людина була, яке в не? серце було! - Марко ще хотiв щось сказати,  але,
охопивши голову руками, заплакав, i сльози його закапали на ту  парту,  за
якою тепер сидiли iншi дiти, теж плече в плече, душа в душу.
   Вона ще не вмiла утiшати людей у горi, подивилась на Марка,  схлипнула,
хоча нiяк не могла уявити, що на свiтi  вже  нема  того  з  кучерявим,  як
хмiль, чубом хлопця, схожого на ясний ранок.
   Через якийсь час Марко, досадуючи на себе, зривав сльози iз вiй, але не
мiг зiрвати: насочувались новi i знову падали на ту парту, де вiд  ?хнього
дитинства тiльки й залишились ножем вирiзанi iмена.
   - Ех, Устиме, Устиме! - кiлька  разiв  кликав  до  себе  Друга  i  наче
докоряв йому, що вiн так рано покинув i добру, i  страшну  землю.  Неждано
вiн запитав ii:
   - Чого ви дума?те нацчати дiтей?
   Вона знизала плечима:
   - Читати, писати, арифметики.
   - I це треба, дуже треба, а найбiльше - навчiть ?х любовi. З ненавистю,
злобою ми, старшi,  якось  покiнчемо.  А  дитячi  сердечка  мають  бринiти
любов'ю, наче деревця  весняним  соком.  Вчiть  ?х  людяностi,  добру.  Ви
щасливi - ви вчителька. Зрозумiйте це.
   - Я розумiю, Марку Трохимовичу.
   - Так, так, це я для себе, бо теж думав бути вчителем, перо, а не шаблю
тримати в руках, - спохватився вiя  i  вже  iншим,  одерев'янiлим  голосом
сказав: - Запам'ятайте, як  закатували  Устима.  Це  i  вчителька  повинна
знати... В сусiдньому селi у нього була дiвчина-сирота з того наймитського
роду, що все ма?: i вроду дiвочу, i здоров я, i руки  золотi,  та  не  ма?
щастя i чобiт. Цi?? зими ми випадково  зустрiли  ??  босою  бiля  криницi.
Глянули спочатку на посинiлi дiвочi ноги, що сповзали з накипiлого  льоду,
потiм на дiвчину, знов на ноги, скочили з коней - i до ?? господаря.  Тодi
ми з нього не тiльки чоботи, але и  душу  витрусили  б.  При  нас  озулася
дiвчина в новi чоботята i вклонилася нам у пояс.  I  так  уклонилася,  так
приклала руку до серця, так подивилась  вiдкритими,  як  свiт,  очима,  що
Устим за ворiтьми, ще не сiвши на коня, схвильовано шепнув менi:
   - Оце, брате, й моя судьба! Шукав хазяйськi чоботи, а знайшов судьбу!
   -Причинний! - знаючи його вдачу, вигукнув я. - Ти ж навiть пари слiв не
зв'язав iз нею!
   - Так судьбу зв'язав.
   - А може, вона тебе не полюбить?
   - Поговори менi... Я глянув на не?...
   - Ну, й що?
   - А вона на мене.
   - Та й на мене вона дивилась.
   - Ет, кривий ти на очi, та й годi.
   - ?й, певно, й роки не вийшли?
   - Почекаю.
   I чекав ??, свою зiрку вечорову. Сам ?й  пошив  червоний  кожушок,  щоб
мала в чому вийти на люди. Оце тепер, восени, збирались побратися.  Я  мав
бути  старшим  боярином.  Та   присочила   куркульня.   Серцем   чую,   що
виказав.Устима господар дiвчини. Вiн до цього часу  не  мiг  простити  нам
iнаимичцi за тi проклятущi чоботи. Обмiняв ?х на душу. На лузi, коли Устим
повертався  од  сво?i  безталанницi,  застукали  його  бандити,  розрубали
повздовж до горловини i всю середину засипали землею i  житом  за  те,  що
вiдрiзав землю i забирав куркульський  хлiб.  Пiсля,  катування  прикопали
Устима бiля Китай-озера помiж кущами калини. Ми довго не могли найти його.
Аж сьогоднi люди побачили, що на лузi помiж калиною чомусь проросла смужка
жита. По цьому пам'ятнику i вiдшукали Устима.
   Охоплена жахом, приголомшена безоднею задичало? пiдлостi i силою  життя
того житечка, що проросло з людини, вона припала до тi?? ж парти, на  якiй
колись лежали Устимовi руки, й невтiшно заголосила.
   В журбi обо? просидiли до опiвнiчно? години, аж  поки  в  дверях  не  з
явилася  постать  Антона  Безбородька,  голови  споживчого  товариства.  З
темряви, не розiбравшись, що й до чого, вiн здивовано крiзь смiх викашляв:
   - А тут наче досвiтками пахне. Швиденько  познайомились,  -  i  осiкся.
Знiчено пiдiйшов до тi?? тримiсно? парти, де було вирiзано  i  його  iм'я,
верхи сiв на сво? колишн? мiсце.
   I це ж тодi образило бiльше, анiж його дурний смiх.
   "Цей i на домовину сяде. Марко б нiколи так не зробив...  Три  iменi  -
три судьби..." - подумала тодi, з  неприязню  глянувши  на  вузькувате,  з
роздво?ним носом i глибокими очницями обличчя Безбородька.
   Наступного дня вдруге ховали  Устима.  Над  його  домовиною  печалились
люди, ридала босонога наречена, а на його могилi Марко посiяв житечко, щоб
проростало воно не з людини, а з землi.
   Отак уперше побачила вона по один бiк себе смерть, а по  другий  життя.
Це був не звичайний похорон. Щось невимовне, легендарне, нерозвiйне стояло
бiля не?, шумувало  з  одного  краю  прапорами,  а  з  другого  померхлими
корогвами. Молодi хмуроокi  хлопцi  з  карабiнами  за  плечима,  зореноснi
чонiвцi, босонога наречена, дiтвора на огорожi й яблунях,  зерна  жита  на
могилi i м'ясомордий причет позаду людей - все це перевертало ??  душу.  I
вона тiльки тут починала розумiти, що таке народ, життя, розумiти його  не
з прилизаних, iнтригами i сюжетами наелектризованих чи коханням натоптаних
книжок, не по вбранню, не по рисах  красивих  i  некрасивих  облич,  а  по
труднiй босоногiй iсторi?, що творилася бiля не?...



   Х

   Одразу ж з поминального обiду Марко обвiшався гранатами i  з  карабiном
за плечима пiшов у лiси. Через кiлька днiв вiн височив у Лiтинськiй Синявi
банду, яка загуляла в лiсовiй оселi дукача Онопрi?нка. Марко сам увiрвався
в хату,  гранатами  перебив,  перекалiчив  бандитiв,  перехнябив  оселю  i
пiдiрвав себе. Непритомного, в сво?й i  чужiй  кровi,  -  його  повезли  в
лiкарню, зробили операцiю й оббинтували  всього,  неначе  ляльку...  Вона,
Степапида, прийшла навiдати його. Марко посмiхнувся одними очима,  показав
рукою на сво? завивало i ледь чутно прошепотiв:
   - Гарний?
   - Найкращий! - мимоволi вирвалось у не?.
   - Та що ви! Мавпа мавпою, самому  гидко  дивитися  на  себе,  -  пустив
добрячу усмiшку пiд бинти i вже серйозно запитав: - На могилi Устима були?
   - Була.
   - Зiйшло житечко?
   - Зеленi?.
   - От i все, що залишилось пiсля  чоловiка,  -  зiтхнув  i  вже  нескоро
спитав: - А його ж безщасну Марiю бачили?
   - Нi, тiльки чула, що вона перейшла жити до Устимових батькiв.
   - Отак i дочекалися старi невiстки... Житт?! - засумував чоловiк.  -  А
яке подружжя було б... голубiв пара...
   - Що вам лiкарi кажуть?
   - А що ?м казати? Лежи, мов колода, та ?ж iз ложечки, як дитя.  Отак  i
осiнь пролежу. Тут самi лiки та спарена кров пахнуть, а в селi зараз...  -
та й не доказав, бо саме в палату зайшов Безбородько в новому англiйському
френчi, синьому галiфе i чоботях  на  рипах.  В  руцi  вiн  бережно,  наче
незахищене свiтло, нiс лискучий ремiнний  картуз  з  гудзиком  посерединi.
Пишаючись дорогою обновою, Безбородько не зна?, як йому найкраще стати  на
виднотi и де себе посадовити. Здавалося, що вiн i до лiкарнi прийшов,  аби
тiльки гнути фасон. Розставивши ноги, театрально  став  посеред  палати  i
спiвчуттям прикрив якусь свою радiсть.
   -То як тобi, Марку,  тут  прожива?ться?  -  I,  не  чекаючи  вiдповiдi,
бережно здмуху? пилинку з картуза.
   Безсмертний пекучим поглядом змiряв Безбородька i його одяг.
   - Ти, Антоне, збира?шся балювати чи свататись?
   - От i не вгадав, братику, - самозадоволена посмiшка  розповза?ться  по
вузькуватому виду. - Чимчикую до тебе прямо вiд  городського  кравця,  вiн
хоч i дере, та вмi? голкою  грати,  мов  смичком,  -  вигнувся,  оглядаючи
одежину з бокiв. - Галiфе не мале зробив?
   - Кинь порося в кожну кишеню, -  побiльша?,  ще  й  музика  без  смичка
вищатиме.
   - Обiйдеться без музики, - одразу  насупився  Безбородько,  не  знаючи,
куди подiти картуза.
   -  Гляди,  чи  обiйдеться,  -  на  щось  натякнув  Марко.   Безбородька
пересмикнуло вiд цих слiв, наче задихаючись, розкрив рота, щоб вiдповiсти,
але промовчав. I далi вже сидiв у палатi, мов осiння хмара.
   З лiкарнi вона присмерками поверталася з Безбородьком на  кооперативнiй
пiдводi. Зручно вмостившись на ряднi, щоб  не  замастити  новенький  одяг,
Антон Iванович i сяк i так  упадав  бiля  ней  i  все  просив  пригощатись
"монпансь?"  рибкою.  Цi  дрiбнi  кольоровi  рибки  вiн  Прямо   пригорщею
виловлював iз кооперативного мiшка, демонструючи свою гостиннiсть. В  лiсi
Безбородько  притих,  зiщулився,  занепоко?но  зиркав  на   всi   боки   й
немилосердно батожив конi, а коли вони вискочили в чисте поле, знову  став
балакучим i заповзятим. Про Марка  вiн  заговорив  iз  спiвчуттям,  але  з
огудою.
   -  Кому  потрiбне  таке  геройство?  Теж  знайшовся   пiсляреволюцiйний
iндивiдуалiст-терорист. А не краще  було  б  колективно  оточити  банду  i
рознести ?? на пух i пiр'я. Жаль, жаль  чоловiка,  але  дуже  безрозсудний
вiн, у всьому безрозсудний, гарячковитий. I  все  попереду  хоче  бути,  а
колектив, масу недооцiню?. Ще не втямив  сво?м  черепком,  що  вiк  геро?в
пройшов. Про це i в "Iнтернацiоналi" спiва?ться: "Нi  цар,  нi  бог  i  нi
герой". От як воно, практично, ма? бути.
   В той час ходили рiзнi теорiйки про геро?зм, i  вона,  по  молодостi  i
недосвiдченостi, не  знала,  що  вiдповiсти  Безбородьку,  який  стояв  за
масовiсть у всьому.  Правда,  виявилось,  що  сам  Безбородько  в  боях  з
бандитами нiколи не брав участi, бо працював  по  iншiй  державнiй  лiнi?.
Нападався вiн i на тяжкий Маркiв характер:
   - Вiн, окрiм себе i Устима, нiкого не терпiв. Такий норов  ма?,  що  на
десятьох вистачило б.  Як  упреться,  наче  стовпець  у  плотi,  нiчим  не
поворушиш, хоч кiл на головi теши... Ви не зна?те,  як  його  по-вуличному
називають?
   - Не знаю.
   - А ви коли-небудь чули казку про Марка Проклятого?
   - Чула. I книгу таку читала.
   - Так  от  i  нашого  Марка  за  характер  поза  очi  називають  Марком
Проклятим.
   - Бог з вами, Антоне Iвановичу!  Що  ви,  пробачте,  верзете  про  таку
людину! - аж скрикнула вона.
   - Не я ж вигадував  таке  прiзвисько  -  село,  -  почав  оправдуватись
Безбородько. - Ну, що  б  там  не  казали,  та  хоробростi  вiд  Марка  не
вiдбереш. Це, звiсно, штука як кепська. Але треба  мати  миЛосердi?  й  до
iнших. А вiн його, - стишив голос, - навiть  до  дiвчат  не  ма?...  всюди
герой.
   Останн? найбiльше вразило,  насторожило  ??,  i  чомусь  защемiло  тодi
дiвоче серце. Правда, спочатку вiрила и не вiрила, але  через  якийсь  час
про це, наче ненароком,  почула  вiд  хитрющого,  з  горшкуватим  обличчям
крамника споживчого товариства. I поговори потьмарили образ Марка, бо вона
дiвчурiв ненавидiла усi?ю пристрастю дiвочо? душi. Але  ж  чого  тодi  так
поважають Марка i Зiновiи Петрович, i тiтка Христя? Розпитатися б  у  них,
так що вони подумають про  не??  Та  про  Маркове  прiзвисько  вона  якось
заговорила з тiткою Христею, яка мало не в  усьому  стала  ??  повiрницею.
Молодиця одразу накинулась на невiдомого ворога:
   - Плюньте в самiсiнькi очi якiйсь мармизi, мо?ю слиною плюньте. Крейдою
шпурнiть у писок тим, хто Марка назива? проклятим. Це так в'?лися у  нього
дукачi-горланi i всяка шантрапа, дубило б i гнуло ?х  на  чортове  обiддя!
Наш Марко не проклятий, а Безсмертний! - стояла гнiвна  й  червона,  а  на
завзятому виду жмурились i розжмурювались химернi ямки.
   Вiд цi?? лайки й захисту ?й стало теплiше на серцi.
   Працювала вона у двi змiни. Роботи й мороки було багато. Чимало батькiв
до заморозкiв не посилали дiтей  у  науку.  Не  вистачало  книг,  зошитiв,
олiвцiв, а чорнило учнi робили з дубових яблучок-гавлюшок  або  з  бузини,
заправляючи його iржею i наваром дубово? кори. Вона й не зогледiлась, коли
впала зима. А з першою метелицею прийшов до не?  помарнiлий,  але  веселий
Марко. Вiд нього ще пахло лiками i, тим незрiвнянним повiвом сiна, коли до
нього вiд першого вологого снiгу ненадовго повертаються пахощi лiта.
   - Степанидо Iванiвно, добрий вечiр вам. Не замерза?те в сво?х хоромах?
   - Дров привезли, - чогось зрадiла вона, хоча й знала,  що  Марка  треба
остерiгатися.
   - А ви коли-небудь бачили таке диво: метелицю й зорi?
   - Одночасно метелицю й зорi, хiба таке може бути?
   - Ходiмте - поглянете.
   Вона, в чому стояла, вибiгла вслiд за Марком на  необгороджений  ганок,
поглянула на небо, але з нього трусився снiг, а зiрок не було видно.
   - Почекайте трохи, призвичайте очi, - заспоко?в ?? Марко, ?  вони  обо?
почали дивитись угору. Через якийсь час метелиця  наче  притихла  i  крiзь
зрiджену сiтку снiжинок вона справдi побачила кiлька зiрок. Але  одразу  ж
свiжий повiв снiговицi засувоiв ?х, а потiм знову вiдкрив.
   - Як гарно! - вирвалось у не?.
   - Атож! - яснiло i його обличчя. , "Невже вiн мiг  бути  безжалiсним  i
зрадливим?" - ворушилась та сама, задавнена думка.
   Марко, не помiчаючи ?? допитливого погляду, довiрливо говорив далi:
   - Як я люблю, коли зоряно-зоряно  в  небi,  коли  в  полях  пiд  зорями
свiтлiють, мов рiчки, дороги, а соняшники  прямо  вiд  зiрок  перехоплюють
росу, спросоння лопотять нею i нанизують на сво? пелюстки.
   Вона зачудувалась його мовою:
   - Ви, Марку Трохимовичу, вiршi не писали?
   - Та писав, - неохоче признався вiн.
   - I щось виходило у вас?
   - Напевне, виходило, бо один вiрш,  проти  мiжнародно?  контрреволюцi?,
навiть у губкомiвськiй газетi надрукували. А хтось у нашому загонi  вiзьми
й пусти чутку, що я звiдкись переписав той вiрш.  Я  тодi  скипiв  гнiвом,
знайшов напасника i  почав  доводити  сво?  авторство  кулаками.  Але  той
партизан зi сво?м дружком обмолотили мене, як снопа. Ну, тодi й подумалось
менi: "Коли так б'ють письменникiв, ще й оббрiхують ?х, то краще  покинути
це дiло", - засмiявся Марко. -  Тепер  на  писання  не  тягне,  а  вчитати
хочеться побiльше, люблю, коли рiзнi картини проходять перед очима.
   - I якi ви найбiльше любите картини?
   - Гоголiвськi. Там усе якось живим виходить,  наче  це  й  не  в  книзi
написано. Тарас Бульба - це Бульба, а чорт, що хапа? мiсяця  пiд  рiздвяну
нiч, - це справжнiй чорт, а Плюшкiн - це наш куркуль Саврадим, який навiть
перед богом гасить свiчку, щоб потiм поставити ??  перед  сином  божим.  У
лiкарнi я в свою волю начитався, вiд цього й одужав швидше. У  вас  чогось
цiкавого не знайдеться?
   Вiн пiшов од не? з книжками, а в головi ?й  лишив  хитке  снування,  по
ньому кониками-стрибунцями скакали здогадки: хто ж такий насправдi  Марко?
Чи одчайдушний  запорожець  з  "Тараса  Бульби",  чи  пота?мний  сiльський
джигун? Тi?? ночi вiн приснився ?й Левком з "Майсько? ночi", а Безбородько
- однооким головою. I забреде ж така дурiсть у сон, що й наяву страха?шся,
i диву?шся, i не зна?ш, що воно й до чого. Та й гарним же  був  Марко  над
ставом, тiльки замiсть шапки в нього була будьонiвка. Але i в  снi  дiвоча
душа тягнулась до нього i опасалась його...
   Кожна дiвчина, виглядаючи сво? кохання, сподiва?ться,  що  воно  в  не?
буде "найкращим, i жде його з вiдкритими на весь свiт очима,  з  вiдкритою
душею i тi?ю милою самовiдданою  довiрою,  що  часто  й  розтопту?  дiвочу
долго. Отак i вона виглядала до Марка сво? кохання, а  насправдi  воно  чи
передчуття його прийшло з тривогою, острахом, болем i тоскною невiдомiстю.
А тут ще, на лихо, й Безбородько почав  учащати  до  школи,  розпухириться
усiма кишенями англiйського френча й неймовiрно великим галiфе та й  почне
говорити i про полiтику, i про школу, i про музику,  хоча  сам  навiть  на
балалайцi  не  бренькав.  У  розмовах  вiн  завжди  був  самовпевненим   i
похвалявся сво?ми зв'язками аж в окрузi. Марка ж називав другом,  але  час
од часу кидав на нього такi вуглячки, що вiд них вона вся починала горiти.
   У великiй тривозi i  все  одно  у  великiй  надi?  зустрiла  вона  свою
вiсiмнадцяту весну. А вона прийшла в громах льодоходу, в буйнiй повенi i в
такому цвiтiннi рясту, що здавалось, наче само небо шматками упало в лiси.
На великдень саме зацвiли  сади,  вакханалiя  вишневого  цвiту  прямо-таки
приголомшила ??,  а  найбiльше  дивували  величезнi,  мов  столiтнi  дуби.
подiльськi грушi - вони бiлими горами пiдiймались над селом i,  здавалося,
пiдводили його ближче до сонця чи мiсяця й обтрушували на  нього  пташиний
спiв.
   На  Великдень  святешно  одягненi  люди  гуляли  на  цвинтарi.   Малеча
товкалась крашанками чи бавилась на  дзвiницi,  дiвчата  вели  короголi  й
спiвали веснянки, парубота грала в довго? лози або  верниголови,  а  старi
люди прислухались до щебету й гомону молодостi. Пiшла й вона  на  цвинтар,
щоб почути й запам'ятати тi веснянки, яких не знала.
   Пташиними крилами i чарами кохання шумували  вони  над  нею,  поглядали
очима весняних квiтiв i та?мничого ромен-зiлля, що  приверта?  до  дiвчини
милого. I тисячу рокiв тому так само хтось виглядав сво? кохання, як  вона
тепер,  хтось  питався  матерi,  як  треба  чарувати  любого:  чи  лiсовим
корiнням, чи карими очима, чи чорними бровами, i проливав сльози,  стелячи
постiль нелюбу.  Столiтнi  насто?  пiсенного  кохання  наморочили  голову,
прадавнi сподiванки входили в сьогоднiшнi,  наче  це  ?й  виспiвувались  i
радощi, i муки любовi. Але неждано  в  цей  поетичний  вiдгомiн  старовини
увiрвались iншi мелодi? - обiзвалися пострiли i крики.
   Широкою примайданною вулицею, одстрiлюючись, утiкали бандити, ?х рiдким
ланцюжком наздоганяли чонiвцi, i серед них був Марко Безсмертний. Недалеко
вiд церкви високий i дебелий бандит пiдняв обрiза, показав на людей,  щось
крикнув, i всi бандити кинулись на цвинтар, змiшалися з великодньою  юрбою
i  люто  почали  обстрiлювати  чонiвцiв,  якi  розгублено  зупинилися:  не
стрiляти ж у людей. Вперед  вискочив  Марко  Безсмертний,  пiдняв  руку  з
карабiном, який ще димiвся, i крикнув, наче у дзвона вдарив:
   - Гей, люди, лягайте на землю!
   За одну мить натовп упав,  оголюючи  бандитiв,  i  вони,  як  очманiлi,
кинулись утiкати iз цвинтаря.
   За кiлька хвилин прошумiв над нею  бiй,  уламок  людсько?  боротьби  за
щастя, за майбутню пiсню людей i навiть за стародавнiй поетичний вiдгомiн,
що згодом перейде на сцени i в  книги...  I  тiльки  затихли  пострiли  за
селом, у селi знову стрепенулися пiснi про кохання, розмай-зiлля i  працю.
I знов у цьому вона бачила ходу iсторi?, колесо яко? не в силi зупинити нi
куций бандитський утинок,  нi  куцi  мiзки  рiзних  батькiв,  якi  й  досi
продавали Укра?ну одразу кiльком державам, хоч на словах i розпиналися  за
?? самостiйнiсть.
   Цi думки снувались пiд голосну веснянку, що бринiла в широкому танку  i
в душi, а серце не раз поривалось далеко за село,  де  й  зараз,  напевне,
Марко б'?ться з бандитами. Тiльки б живим зостався вiн!..

   Кроково? колесо
   Вище тину стояло,
   Много дива видало.
   Чи бачило колесо,
   Куди милий по?хав?
   За ним трава зелена
   I дiброва весела.

   "I там, куди вiн пiшов, зелена трава,  коли  б  тiльки  не  почервонiла
вона... "Кроково? колесо вище тину стояло..."  Отак,  тривожачись,  мовчки
спiва? вона про кроково? колесо, а вiн руха? колесо iсторi?. "Любий мiй...
Ой, що вона, дурна,  тiльки  дума?  собi?  "Кроково?  колесо-о  вище  тину
стояло..."
   - Подобаються вам нашi веснянки? - пiдiйшов  до  не?  Зiновiй  Петрович
Гордi?нко.  Вiд  святешно  одягненого  бджоляра  вiяло  ранньою  пергою  i
пахощами свiжо? землi.
   - Чудеснi вони, чудеснi, мов iз дiвочо? душi вийнятi.
   - Як славно сказали ви, -  здивувався  i  зрадiв  Зiновiй  Петрович.  -
Вiрите, ми ?х у Котовського спiвали! Та так спiвали,  наче  самi  з  весни
виходили... Запишете ?х на ноти?
   - Неодмiнно запишу.
   - Марко ?х дуже любить. Iнодi, на самотi,  i  в  сiльрадi  курника  ?х.
Пережитки, як говорить Безбородько.
   - Як тепер Марко Трохимович? - в тривозi  поглянула  на  пiдкучерявлену
бороду чоловiка, в якiй, здавалось, неодмiнно ма? заплутатись бджола.  Але
там не було комахи, а лежав пелюсток вишневого цвiту.
   - Вже повертаються хлопцi додому, все в  акурат,  -  заспоко?в  Зiновiй
Петрович, а потiм по-сорочи, як умiв тiльки  вiн,  зиркнув  на  не?.  -  А
тривожитесь потроху за Марка.
   - Звiсно, тривожусь, - хотiла сказати спокiйно, але одразу ж спаленiла.
   - Ну, це и добре, доню, - тепло, з лукавинкою посмiхнувся чолов яга.  -
Може, в свiй дзвiн ударю i чарку вип'ю на чи?мусь аесiллi.
   - Ой, i що ви говорите? - аж зойкнула вона. Зiновiй Петрович засмiявся:
   - От i спiкся на однiй щоцi один рак, а на другiй - ще один.
   - Що ви тiльки вигаду?те...
   - Те, що збоку видно. Та "
   Вона не знала, що вiдповiсти, i розгублено опустила голову:
   - Ге, що збоку видно. Та не соромтесь. Кашлю  i  любовi  не  вта?ш.  I,
натрушуючи смiшок на пiдкучер явлену мiдь бороди, весело подибав до  сво?х
бджiл.
   А увечерi до не? прийшов Марко з вишневою гiлочкою за церемонi?ю'.  Вiн
якось незвично поглянув на не?, незвично посмiхнувся, наблизив сво? очi до
?? очей, i вона з лячною радiстю збагнула, що перед нею сто?ть ?? доля.
   - Якi ж ви сьогоднi гарнi, Степанидо Iванiвно.
   - Тiльки сьогоднi?
   - ? ранiше Теж... I стрепенулись ви зараз так славно, як  вишенька,  що
ма? зацвiсти. -  Вийняв  з-за  церемонi?  вишневу  гiлочку  i  поставив  у
глиняний глечик, де одцвiтали блiдавi й рожевощокi невiстки.
   - А нащо ви зломили? - строго очима показала на вiдчахнуту, з  росинкою
глею гiлочку.
   - То вiтер, Степанидо Iванiвно. Я цвiту не псую. Його теж любити треба.
   Марко одразу чогось нахмурився, зiв'яв, попрощався й пiшов. А незабаром
забрiв Антон Безбородько. Вiн побачив вишневий  цвiт,  ревниво  скособочив
розпухлi губи, на яких тремтiв горiлчаний дух.
   - Марко принiс?
   - Марко, - знехотя вiдповiла, не бажаючи мати посередника нi в домi, нi
в душi.
   - Проворний, нiчого не скажеш... Не говорив, практично, що  цвiт  треба
любити? - напустив на свiй вузький вид жалостивiсть до не?.
   - Казав, - одразу насторожилась вона, а бiль ударив пiд саме  серце.  -
Або що?
   - Та нiчого такого, -  якось  та?мниче  вiдповiв  Безбородько,  сiв  на
парту, i всi нашитi кишенi френча заворушились на ньому, неначе краби.
   - Говорiть, коли почали.
   Безбородько закинув ногу на ногу, похитав головою:
   - Вам скажи, а ви йому передасте, тодi вiн i дихнути не дасть  менi.  I
так вiн ма? роботу: пiдкопу?ться i пiд мене, i пiд мого крамника.
   - Слово честi, все буде помiж нами.
   - Навiть слово честi? - задумався на якусь хвилину. -  Тодi  глядiть!..
Недобре кажуть про Марка. Правда, може, це хтось i намарнословив.
   - Чи марнослiвство, чи  правда  -  кажiть!  -  наказала  вона,  хоча  й
вiдчувала, як терпнуть ноги, як млi? душа.
   - Було б що говорити. Ви бачили наречену Устима Тримайводи?
   - На похоронi бачила  ??,  -  в  передчуттi  чогось  поганого  мало  не
зойкнула вона.
   - Еге ж, вона там була, гарна така дiвчина. Так учора Марко  в  лiкарню
завiз ??.
   - Щось трапилось? - ледве  вимовила,  а  спиною  обперлась  об  шафу  з
книжками.
   - Еге ж, трапилось: дитя ма? народити.
   - Ну, й що?
   - Та й нiчого, дiло житейське. Але чий  це  буде  вишневий  цвiт  -  ще
невiдомо.
   Вона застогнала, почуваючи, як на  велетенському  колесi  закружляли  i
школа, й земля. "Крокове? колесо вище тину стояло..." -  нестерпним  болем
вривались чи?сь голоси... Зупинися ж ти, колесо муки.
   I воно послухалось ??, але на душi було так, наче туди хто жабу вкинув.
Хотiлось накинутись на Безбородька, та стримала себе: а що,  коли  й  таке
може бути?
   - Ви пережива?те? Вам погано? Як ви зблiдли! От лишенько! -  забiдкався
Безбородько. - Не треба, Степанидо Iванiвно,  так  близько  все  брати  до
серця. Може, це все й брехня. Чого люди не наговорять. Язика не  треба  нi
позичати, нi купувати.
   Вiн почав шукати воду, а вона,  мов  пiдкошена,  сiла  на  стiлець.  За
вiкном знову обiзвалась трепетна веснянка, в нiй було i сподiвання любовi,
i ромен-зiлля, i милий, який  з'явився  ще  до  того,  як  закипiв  корiнь
любовi. Все це було у пiснi, але не в не?.
   Вона взяла вiдчахнуту вишневу гiлочку i викинула В за вiкно.
   А через кiлька днiв у родинi Тримайводц вона побачила  безщасну  матiр,
побачила й дитя, що буде викованим, тiльки без  хмелин  чуба,  Устимом.  В
честь батька його теж нарекли Устимом. I тодi якась полегкiсть  прийшла  в
дiвоче серце, хоча вона й вирiшила бiльше нiколи не думати про Марка.
   Та цього ж таки вечора,  коли  на  левадi  приземистий  молочний  туман
вбирав у свою основу срiбнi мiсячнi оризки вона лицем в лице  стрiлась  на
кладцi з Марком.
   - Ой! - зойкнула з несподiванки, ступила назад i мало не  шубовснула  в
рiчечку.
   - Отак i викупатись можна, - засмiявся i взяв ?? за руку. -Перенести?
   - Перенесiть, - неждано для себе випалила й вiдсахнулась од Марка,  але
вже було пiзно.
   Вiн, як  вiтер,  пiдхопив  ??  на  руки,  пiд  нею  гойднулась  кладка,
схлипнула вода, а над нею  у  велетенському  небесному  колесi  закружляли
зорi. "Так от яке воно, кроково? колесо", - завмираючи, подумала  тодi,  i
увесь свiт млосно закружляв навколо не?.
   Марко вискочив на берег, заглянув ?й у вiчi, тiснiше пригорнув до себе:
   - Уже не вiдпущу!
   - Що ви, Марку Трохимовичу! - тiльки тепер перелякалася, вириваючись  з
парубочих рук. Ти одразу стало так страшно, мовби летiла у безодню.
   Марко мовчки опустив ?? на землю, i вона похнюпилась  перед  ним,  наче
школярка: боялась його i все одно чекала вiд нього найкращих слiв.
   - Степанидо Iванiвно, ви зна?те, що я люблю вас? -  нахилився  над  нею
схвильований i суворий.
   Пiд  кладкою  скинулась  риба,  в  лугах  озвався   деркач,   у   полях
протуркотiла  пiдвода,  i  зовсiм  недалеко  стрепенулася  дiвоча   пiсня,
сповнена надi? i жалю.
   - Справдi? - сказала  зовсiм  не  те,  що  думалось  сказати  в  такому
випадку.
   - Справдi. Ви, певне, й не помiчали цього?
   - Не помiчала.
   - А я ще в лiкарнi закохався у вас... Отам зiйшлися мiй бiль  i  любов.
Та, видать, ви анiтрохи не коха?те мене...
   - Не знаю, Марку Трохимовичу,  -i  правду,  i  неправду,  -  збентежено
сказала вона.
   - Я так i думав... Напевне, ви не моя доля.
   - Чого ж?.. Нiхто долi не вгада?, - тихо заперечила,  i  вiн  з  надi?ю
поглянув на не?.
   - Подумайте, Степанидо Iванiвно, подумайте,  зважте,  потiм  скажете...
Люблю вас, як душу, - обома руками потиснув ?й руку i зник у темрявi.
   "Чудний який... Чому б iще було не постояти, не сказати якогось  слова.
Милий..." - Стояла в туманi  пiд  зорями,  а  потiм  пiшла  по  тiй  самiй
стежинi, якою пройшов вiн, думаючи, що не раз наступа? на його слiди...
   Думалось недовго ?й; за один вечiр, мов  цвiт,  розквiтло  усе  те,  що
збиралося давно. I другого дня вона радiсно вiдчула себе нареченою.
   У солодкому туманi, у шелестi найкращих слiв i хмелi перших  поцiлункiв
промайнули передвесiльнi вечори. Простеньке, небучне весiлля мали одгуляти
вони пiсля закiнчення учбового  року.  I  от  надiйшов  нещасний  день  ??
весiлля. В школу до не? пiд'?хав у англiйському френчi  i  в  ще  бiльшому
галiфе Безбородько, i вони обо? стали чекати жениха. Але вiн не  приходив.
Безбородько красномовно кiлька разiв стукав нiгтем по склу цибулистого,  з
американського золота годинника, а вона червонiла  й  полотнiла  у  рiзних
найтяжчих здогадках,  вбирала  в  себе  невиплаканi  сльози,  якi  боялась
показати при стороннiй людинi. I вiдчувала,  що  любов  ??,  мов  поранена
птиця, б'?ться в останнiх муках.
   - Вже i ?сти хочеться, а Германа  все  нет,  -  показав  свою  ученiсть
Безбородько. - В Марка все може бути. Я, зда?ться, вам  колись  натякав...
Пiду на розвiдини.
   Обмiтаючи дверi сво?м галiфе, вiн вийшов  з  оселi,  безнадiйно  махнув
рукою хурщику i зник за хатою. Повернувся обурений i аж зелений од злостi.
   - Оце розжились,  Степанидо  Iванiвно,  на  женишка  собi!  Яке  тiльки
бездум'я погнало вас до шлюбу? Ще до весiлля, практично, ма?те  шанобу,  а
потiм, глядiть, щодня буде бридня! Подумайте: йому корова дорожча кохання.
Всього сподiвався, а цього - нiколи.
   Вона вже  нiчого  не  могла  сказати,  лише  нiмотно,  самою  скорботою
допитувалась у Безбородька: "Що ж i за що таке сталося?" А вiн, вдоволений
сво?ми  передбаченнями,  всiма  рухами,  кроками,  словами,  нiби  чаклун,
кам'янив ?й серце, тiло i втискав у кригу, у темiнь, де й  надi?  нема  на
добре передчуття чи почуття.
   - Корову ж цi?? ночi в яко?сь удовицi вкрали. Вдосвiта  кинулась  вона,
розтелепа, до Марка шукати запомоги. А йому  що?  Весiлля  в  головi?  Без
ваганини, практично, натягнув, пробачте, штани на себе, нагана в  руку  i,
навiть без сорочки, рвонув по слiдах за злод?йнею. Та я в такий  святковий
день свою власну корову подарував би отiй  дурепi,  щоб  не  вiдходити  од
молодо?. Так чи ? в його розумному баняку  i  крученому  серцi  хвч  якась
мализна любовi!? -Вiн подивився у вiкно i зловтiшне тицьнув пальцем: -Ось,
подивiться i погляньте - iде герой, та не з молодою, а з коровою!
   Болем вивертаючи очi, вона побачила на вулицi Марка. Але якого? В одних
штанях, заляпаний багнюкою з голови до нiг, вiн поволi вiв  тельбастеньку,
теж заболочену  корову  i  щось  весело  розповiдав  людям,  якi  пiвколом
рухались за ним.
   Його веселiсть громовицею вибива? рештки ??  любовi  i  переповню?  все
тiло найгiршими пiдозрами i риданням. Вона вже не бачила, як щасно, з яким
нетерпiнням поглянув Марко на ??  вiкно.  Не  всилi  стримати  сльози,  що
одразу бризнули на весiльне з  ромашками  плаття,  метнулась  по  кiмнатi,
схопила валiзку, щось запхнула в не?.
   - Антоне Iвановичу, благаю, хай ваш хурщик одвезе мене до станцi?.
   - Як ма?те ще до шлюбу ось таке шанування, то хай, практично, везе  без
проволоки, - боком одвернувся од не? Безбородько. Вона зiв'яла, чужа серед
квiтiв свого весiльного плаття, закапаних не росою, а  сльозами,  сiла  на
воза, втiкаючи од свого кохання, од сво?х найкращих i найтяжчих  днiв,  од
того крокового колеса юностi, що в кожного по-сво?му кружля?...

   * * *

   I от випадок знову привiв ?? на слiди минулого. Iдучи  до  брата,  вона
гадала, що з роками розгубилися всi почуття. Та вийшло  не  так.  Лiта  як
вода, - ?м нема вороття.  А  втраченi  почуття,  мов  птахи,  повернулися,
закружляли над давнiм гнiздом, спасаючись заглянути в нього...
   "А чому було й не стрiтись iз Марком? - водночас побачила перед очима i
чорнявого, мов надвечiр'я, парубка, i лiтнього,  з  сивиною  чолов'ягу  на
костурах... - "Кроково? колесо вище тину стояло, много дива видало..." Та,
певне, Марку, не стiльки ти бачив дива, як саму смерть", - знову  пожалiла
i сво?х молодих рокiв i пошкодувала, що не побачилась iз Марком.



   XI

   Тепер Григорi?вi Стратоновичу зда?ться, що й  серед  тисячi  людей  вiн
розпiзнав би кроки сво?? Катерини. Сво??!..  Хоча  нема  в  ??  ходi  юно?
легкостi, скрадливого чи сполоханого перестуку, але  ?  в  нiй  зворушлива
нерiшучiсть, що наче  вимовля?,  як,  завмираючи,  спаса?ться  i  тремтить
'жiнка над сво?м коханням.
   А вона таки й тремтить над ним, вiрячи й не вiрячи, що i  вдовина  доля
може зустрiтись iз  щастям.  Чи  не  минеться  воно,  мов  нетривка  сiтка
золотого дощу, що не напою? землю, а тiльки залиша? на нiй рясноту слiз?
   З темряви печаллю i нiжнiстю дивиться жiнка на свого другого мужа, який
iнколи зда?ться ?й сином. Тодi вдалинi оживав перший чоловiк, а  всю  душу
охоплювали страждання: чи мала вона право на  друге  одруження,  на  другу
любов? I навiть п'ятеро дiтей, якi б гибiли на вдовиних достатках, у  такi
часи не могли захистити ??, i нiхто в  свiтi  не  мiг  струсонути  холоднi
краплини болю, що обнизували ??, як обнизу? роса нерозвите дерево.  Що  ж,
iншi жiнки простiше дивляться на любов, любощi, а вона й досi ча?ть у собi
почуття провини i перед людьми, i перед Григорi?м, i перед першим мужем.
   У такi тяжкi години вона себе збоку бачить пересадженим деревом,  що  й
само не зна?: чи прийматися, чи всихати йому. Отаке ?? вдовине  щастя,  як
сонце поза хмарами, i чи довго воно свiтитиме ?й?..
   Наполоханi думки забiгають та й забiгають наперед i  зупиняються  перед
тi?ю безоднею, що ляка? кожну  жiнку,  яку  горе  зробило  вдовою:  чи  не
збайдужнi?, чи не одкинеться од не? друга любов?..
   Почуття Катерини в якiйсь мiрi передаються  Григорi?вi,  якого  й  досi
диву? глибока сором'язливiсть у коханнi дружини. П'ятеро ж дiтей ма? вона,
але й досi залишилась чистою, мов дiвоча сльоза. I  нi  спалаху,  нi  тiнi
жiночо? пристрастi чи вдоволення нiколи не побачив у  ??  рухах  i  на  ??
обличчi.  Тiльки  материнством,  тiльки  ним  i  в  ньому  то  сумно,   то
насторожено, то вперто жила вона, i все погане не  чiплялось  до  не?,  як
болото до бiло? лебiдки. I чого сумнiватись тобi? Вже  за  однi  коси,  за
один голос ти  достойна  любовi,  кохання...  Вродяться  ж  такi  слова  у
глибинах людсько? душi, мов зорi на вiях ночi. I хiба це не чудо, що кожен
по-сво?му знаходить любов i кожен по-сво?му коха??..
   Тiльки чому в стiлькох людей кохання  так  схоже  на  перелiтну  птицю:
майне крилом над тво?ю весною, струсить з того  крила  кiлька  свiтосяйних
росинок чи сльозин та й зникне за тими  обрiями,  де  хмари  бредуть,  мов
старцi, та й залишить для обiднiло? душi житт?ву необхiднiсть чи  житт?вий
тягар... Щось подiбне i в нього було пiсля  iсторi?  з  Оксаною.  Але  ось
негадано прийшла i до тебе твоя запiзнiла весна, прийшла несподiвано,  мов
злива, i щедра, мов злива.
   Вiн ?хав до Катерини лише з однi?ю думкою: чимось пособити ?й,  щоб  не
запухали з голоду дiти. Вони одразу потяглись до нього:  старшим  хотiлося
якомога бiльше знати про бо?,  а  менших  приваблювали  його  партизанськi
цяцьки: автомат, пiстолет i нiмецький кортик.
   Катерина ж тодi сторонилась його, i на ??  чолi  увесь  час  при  ньому
вперто i наполохано тремтiли складки. Хоча вона без спочинку  вилася  бiля
свого виводка, важкуватими i легкими руками пригортала ?х до  само?  душi,
сидячи, засинала  над  ними,  та  в  очах  ??  свiтилася  замкнена  жiноча
самотнiсть. Вiн помiчав, як ця самотнiсть твердiше окреслювала ??  повiки,
я. робила менш рухливими невигаслi очi, накладала на  обличчя  скульптурну
виразнiсть. Хоча це було жорстоко, але йому не раз спадало  на  думку,  що
Катерина зараз схожа на той образ, який виходить iз каменя або  входить  у
камiнь, щоб iз нього без слiв i слiз говорити про людське горе i знiвечену
любов.
   Якось  його  в  Катерининiй  оселi  розшукав  скульптор   Колiсниченко,
дебеляга, з стiжком розкуйовдженого волосся i бездонними очищами; йому вiд
природи пасувало жити мiж брилами камiння.  У  партизанському  загонi  вiн
почерком розгнiваного Мiкеланджело зривав залiзничнi мости i  пишався  цим
руйнуванням, як пишався колись  першими  творiннями  сво?х  рук,  спочатку
називав ?х генiальними, а далi - бездарними. Тепер у сусiдньому  райцентрi
вiн мав реставрувати свою найкращу дово?нну роботу: щаслива мати  з  дитям
над водою.
   Вiйна з-пiд  нiг  скульптури  забрала  воду,  осколком  скосила  голову
матерi,  а  осиротiле  нерозумне  немовля  i  досi  посмiхалося  дово?нною
посмiшкою, страхаючи нею людей. Зваживши на час i на змiну  сво?х  смакiв,
Колiсниченко хотiв дати iнше  обличчя  матерi,  i  вiн  занадто  вимогливо
добирав типаж i добрати не мiг.
   - Ось тобi справжнiй образ, - показав йому очима  на  Катерину,  яка  в
напiвтемрявi босою ногою гойдала колиску, а руками  ворожила  бiля  клаптя
парашутного шовку, щоб пошити з нього сорочечку.
   Колiсниченко професiйним  оком  зиркнув  на  вдову,  пiдiйшов  до  не?,
поглянув на ?? шитво, погомонiв трохи, а потiм повернувся до столу й тихо,
навiть iз захопленням, забубонiв:
   - Божественний типаж! Чи не можна, Григорiю, i  менi  тут  квартирантом
стати? Ох, i типаж, але, на жаль,  не  оптимiстичного  звучання,  а  це  -
недолiк. Бачиш, як тiнi i складки пiдрiзали ?? житт?радiснiсть, смiх.
   - А тобi пiсля  такого  лихолiття  неодмiнно  треба  на  каменi  рiзати
материнський смiх? - обурився вiн. - Саме такий образ i зачепить  за  живе
людей, якi пережили вiйну. Чи  тобi  й  тво?й  спiлцi  потрiбний  вiдомчий
ентузiазм i плакатна посмiшка?
   - Це ти вже загнув, братику, не читаючи статей деяких мистецтвознавцiв.
Вони, живi, хоч i рiдко  посмiхаються,  та  з  мертвого  каменя  вимагають
побiльше смiху,  -  розреготався  Колiсниченко,  потiм  замислився,  знову
пiдiйшов до вдови i, придивляючись до не?, почав допомагати шити сорочечку
немовлятi...
   Скульптор таки послухався поратi i не помилився, не  помилився  й  вiн,
повiривши, що Катерина його суджена.
   А почалось воно зовсiм несподiвано й просто.  Якось  надвечiр'ям,  коли
сонячнi вiдблиски прокладали на морськiй зеленi  небосхилу  золотi  мости,
вiн вiд партизанамiрошника привiз  пошивку  муки,  що  пахла  i  грозовими
полями, i теплом млинового каменя. В сiнях, скидаючи ?? з  плеча,  побачив
на порозi Катерину, вiрнiше ?? розплетенi косища i двi завислi сльозини  в
нерухомих очах. Отi двi коси, двi  сльози  i  стали  мiстком  до  великого
кохання. Слався цей мiсток неймовiрно швидко, як  усе  швидко  робиться  у
вiйну.
   В передосiннiй вечiр вiн пiзно повертався  з  наради.  Сонне  село  так
тремтiло в тихому мiсячному сяйвi, що здавалося,  наче  хати,  i  сади,  i
журавлi потроху переходили з одного мiсця на друге. Вiн любив  цю  мiнливу
та?мничiсть вечорiв, коли розпухлий соняшник мiсяця осипав i осипав  сво?м
химерним цвiтом усе, що знаходилось пiд покрiвлею неба.
   Бiля плоту, по якому плелися з цвiтом i плодами  гарбузиння  й  тичкова
квасоля, вiн побачив Катерину. В сполоханiй  грi  тiней  i  промiння  вона
здавалась висiченою з каменя, i тiльки в очах ??  тремтiла  мiсячна  роса.
Жiнка почула ного ходу, тiснiше притулилась  до  тину,  а  вiн  збентежено
зупинився напроти не?. Чомусь здалося, що такий самий вечiр  i  така  сама
зустрiч з Катериною вже були в нього. В  тишi  вiн  чув,  як  гупало  його
серце, але стояв, наче заворожений, без жодного слова i руху.
   Нарештi Катерина у благаннi пiдвела руки, i вiн побачив, як у ?? очах з
мiсячно? роси набиралися сльози.
   - Що з вами, Катерино Павлiвно? - запитав, наче прокинувся од сну.
   - Григорiю Стратоновичу, - боляче заклекотав ?? голос, мукою узялось ??
привабливо заокруглене обличчя, - вам треба ?хати од нас.
   - ?хати? - пiдсвiдомий острах зчавив його серце  i  почав  руйнувати  в
душi виплекану за останнi днi радiсть. - Я вам надокучив?
   - Не надокучили, - запнулася вона, - але так треба...
   - Чому?
   Вона опустила важкуватi руки, одвела од  нього  погляд  i  ледве  чутно
промовила:
   - Бо я соромлюсь вас, а це вже недобре.
   - Невже соромитесь? - вiн чогось аж зрадiв.
   - Хiба ж не видно?.. Не можна вам i  вдовi  бути  пiд  одним  дахом,  -
печаллю, тривогою i хвилюючою жiночнiстю обрисувались  ??  повнi  трепетнi
уста.
   I його потягнуло до них, потягнуло до ?? важкуватих рук,  що  безвiльно
звисли донизу, до ?? плечей, до стану. Вiн, зда?ться, лише тепер  збагнув,
скiльки прекрасного ? в жiнцi.
   - Ви бо?теся поговору? - запитав хрипко, вже  розумiючи,.  що  не  може
жити без Катерини, без ?? очей, ?? уст, ?? брiв i ось цих  сонних  грудей,
на яких так добре лежати дiтям.
   Вона похитала головою:
   - Нi, поговору я не боюсь. На мене нiхто нiколи не тицяв пальцем.
   - То чого ж ви? - ?в нього, як у не?, глухiшим ста? голос.
   - Так лiпше буде, - пiдвела на нього правдивi i  скорбнi  очi,  з  яких
от-от мала обiрватись мiсячна роса чи сльоза.
   Вiн рукою хотiв торкнутись до  них,  але  жiнка,  не  зрозумiвши  його,
поточилась назад, обдала його теплою хвилею кiс, що  якось  одразу  темною
повiнню впали ?й на стан, мiсяць заграв на тiй повенi, i вiн руками, душею
потягнувся до цi?? повенi...
   "Двi коси, двi сльози", - i зараз у думцi, наче вiрш, повторю? Григорiй
Стратонович, а сам вiдчува?, як жiнка у ваганнi зупинилась бiля  церковних
дверей" як з темряви .пригляда?ться i надивля?ться на нього. А вiн  робить
вигляд, що прикипiв до книжки, бо хiба ж не при?мно, що такi  очi  вiрними
зорями тягнуться до нього, наче моляться на такого вченого чоловiка.
   I при згадцi, що Катерина вважа? його дуже вченим, вiн мимоволi почина?
посмiхатися.
   - Григорiю, ти кому посмiха?шся? - низинно, з незбагненними  переливами
клекоту й дзвiнкостi пита? вона. Щось ?  в  ??  голосi  i  вiд  хвилi,  що
плещеться-схлипу?, i вiд спiву,  коли  вiн  завмира?.  Йому  зда?ться,  що
Катерина не говорить, а творить свою мову, бо нiколи не вгада?ш, якi звуки
проб'ються в ?? наступному словi. Вiн був закоханий i в ??  голос.  Часто,
прокидаючись  уночi,  йому  хотiлось  розбудити  дружину,  щоб  почути  ??
нерiвний спiвучий клекiт. Навiть смiх у не? - незвичайнiсть: кожного  разу
бринiв iнакше. Iнколи, одриваючись од зошитiв або книг, вiн прохав ??:
   - Катерино, засмiйся.
   - Ти що, Григорiю? - дивувалась вона, а в очах займалися такi загадковi
вогники, якi теж  здавалися  вiдкриттям,  але  й  страхали  його:  що  iще
нерозгадане та?ться у них?
   - А тобi шкода засмiятись?
   - З яко? б радостi?
   - З тi??, що ? такий смiх на свiтi. - I справдi, мав насолоду вiд нього
i вiд тих двох борозенок, що вiд пiдборiддя вибiгали на щоки, i дивувався,
чого не подару? вигадлива природа людинi в свою добру годину творчостi...
   Григорiй Стратонович пiдводиться  з  обсмаленого  стiльчика,  радо  йде
назустрiч дружинi.
   - Пита?шся, кому посмiхався? Вiдгадай!
   - Де вже менi вiдгадати, - простяга? до нього  важкуватi  й  такi  милi
руки, але одразу ж боязко опуска? ?х донизу - згаду?, що в церквi.
   - Посмiхався тво?м думкам.
   - Мо?м думкам? - Подивом озива?ться не лише клекiт  голосу,  а  вся  ??
глибина. - Хiба ти чув, коли я увiйшла?
   - Аякже! Ще чув, як ти з землянки виходила,  як  вулицями  й  завулками
йшла.
   -Знову насмiха?шся, - закохано i вдячно дивиться на  свого  мужа  i  не
вiрить, що вiн назовсiм ??. - Але скажи по правдi: чув, як  сюди  прийшла,
як дивилась на тебе?
   - Звiсно. Як я мiг не почути такого?
   - I прикидався? - бiльшають ?? очi, що в темрявi  здаються  чорними,  а
насправдi вони ясно-ясно зеленi, як  веснянi  листочки,  зволоженi  росою,
соком i краплинками сонця.
   - I трохи прикидався.
   - Он ти який! - так нижча? ?? голос, що вiн, зда?ться, бринить в усьому
тiлi, як гудiння у дзвонi. - А про що ж я думала?
   - Про те саме: що  ма?ш  дуже  вченого  чоловiка.  Вгадав?  -  сердечно
смi?ться вiн.
   - Таки вгадав, - чуду?ться Катерина, чу дуються  соковитi,  переповненi
зморшками уста, молодиця красиво пiдводить угору повне округле плече. -  I
все насмiха?шся надi мною?
   - Тiльки трошки, бо  тво?  непорозумiння  про  мою  ученiсть  недовчену
приносить менi одну при?мнiсть. Я теж падкий на шанобу, наче муха на мед.
   - Смiйся, смiйся. А менi, бува?, аж страшно  ста?,  що  ти  так  багато
зна?ш, а я нiчого не варта, - припала чолом до його плеча, i тепер вiн уже
на хвильку зда?ться ?й не сином, не мужем, а рiдним батьком, до якого було
так хороше притулитися головою.
   Григорiй поклав руку на  хустку,  з-пiд  яко?  вибивався  пахучий  снiп
волосся дружини.
   - I про себе, i про мене вигаду?ш по добротi сво?й...  Що  я?  От  мене
вчили учителi! То справжнi були праведники в будьонiвських шапках! - обвiв
поглядом святих. - Спасибi ?м, що людиною зробили мене. Де вони тепер?..
   - I нi про кого з них не зна?ш?
   - Свiт великий, дороги широкi. Розiйшлись по них мо? праведники, тiльки
про двох i знаю: один командував дивiзi?ю, а тепер пiсля важкого поранення
працю? головою облвиконкому, а другий робить аж у ЦК.
   - Ти б хоч написав ?м.
   - Незручно, щоб не подумали чого...
   - Отаким точнiсiнько Iван був: усе мiг. а тримався у тiнi, щоб люди  не
подумали чого. А цим, Григорiю, i користуються рiзнi  хамуватi  пролази...
Вони й на стiл вилiзуть, щоб себе показати.
   - На стiл ще не бiда, а от коли вони в  душi  влазять  i  починають  ?х
толочити... Ну, як у тебе справи по вiддiлу будiвництва  i  реевакуацi?  з
богоугодно? дзвiницi?
   - Ми вже зовсiм перебрались у  землянку.  Зовсiм!  -  радiсно  i  журно
посмiхнулась Катерина.
   - Та що ти!? Коли ж  встигли?  Там  хтозна-яке  безладдя  творилося,  -
здивувався Григорiй Стратонович.
   - Для тебе усi-усi старалися. Навiть найменший не писнув, нiби розумiв.
Ходiмо ж, подивишся.
   - Спасибi. Ходiмо. - Вiн хоче пригорнути дружину, але вона вiдхилилась:
Григорiй знову забув, що знаходиться в церквi. - I як тобi нова оселя?
   - Нiчого. Стеля над головою ?, тiльки все одно капа? з не?. - Згадалась
та, вже продана, хатина, яку  добрими  зеленими  руками,  неначе  колиску,
погойдували ясени. I стало жаль i давньо? оселi, i  ясенiв,  мов  близько?
рiднi.
   Григорiй Стратонович бере  автомата,  розбухлого  портфелика,  задмуху?
свiтло й плечем в плече йде з дружиною, яка  одразу  ж  притихла  -  лячно
стало в темнiй церквi.  Надворi  аж  зiтхну  лося  з  полегкiстю,  i  вона
притулилась головою до мужа.
   - Це що за нiжностi перед самою дзвiницею? - забурчав наче невдоволено,
зупинився, поцiлував дружину, а вона зiтхнула. - Чого ти?
   - Боюсь, що  спливе  оце,  наче  сон,  -  сумовито  призналась  вона  й
притулилася до нього, руками охопила його плечi, а  свою  голову  опустила
мужу на груди.
   - Ну, що ти, кохана! - До його  любовi  при?днався  i  жаль:  -  Навiщо
тiльки сумне бачити попереду.
   - Бо так воно часто й бува? в життi.  Надивилась  я  на  це,  Григорiю;
спочатку вуркотiння  й  любощi,  а  далi  -  чого  не  бува?:  байдужiсть,
неприязнь чи й сльози.
   - Хай нi одна не пролл?ться у тебе, - обома руками пiдвiв ??  голову  й
поцiлував очi, брови, мiжбрiв'я.
   - Милий мiй, милий, - заклекотiв ?? голос,  i  вона  тепер  уся  стояла
перед мужем, як саме кохання.
   - Отак i забулись  про  вхiдчини,  -  напiвжартiвливо  промовив  вiн  i
поглянув на дзвiницю. - Може, з тако?  iсторично?  нагоди  вдарити  в  усi
дзвони? Хай сходяться до нас добрi люди.
   - А чим ти ?х будеш частувати? -  набiгла  тiнь  на  прояснене  обличчя
Катерини. - Хоч би хлiбина чи якийсь кришеник сала був на столi.
   - Так зате ж картопля ?! А  сiль  яка?  Чого  печалитись?  В  лiсах  це
здалось би розкошуванням! То вдаримо в дзвони? Я вмiю!  Хлопчаком  не  раз
вителенькував усячину. Сам дяк менi за це вуха обривав, але  й  хвалив  за
талант. - Григорiй Стратонович насправдi пiдiйшов до дверей дзвiницi,  але
Катерина обхопила його по-чоловiчи мiцними руками.
   - Досить. Iнодi ти бува?ш наче дитина.
   - От i розберися, що ти за одно! - сказав нiби з образою. -  То  вченим
велича?ш, то докоря?ш дитячим розумом. Коли ж ти правду  менi  говориш,  а
коли i лукавиш?
   - Люблю тебе, - тихо загудiла у вiдповiдь.
   - I зараз викрутилась, - провiв рукою по ??  мiжплiччi,  що  рiзкуватою
лiнi?ю вигиналось до стану. I стегна рiзкувато видiлялись у жiнки,  неначе
одштовхувались  од  стану,  але  вся  ??  постать  була   сповнена   такою
сво?рiднiстю i жiночою  принадою,  що  мало  хто  не  заглядався  на  не?.
Григорiя це радувало, але iнодi й бiсило, коли чи?сь очi бiльш  звичайного
паслись на постатi дружини.
   Коли подружжя  пiдiйшло  до  землянки,  там  саме  погас  вогник,  зате
зчинився неймовiрний шарварок.
   - Що тiльки цi пустотники витворяють!? - стривожилась Катерина.
   - Напевне, у пiжмурки почали гратися, бо воля: нi мене, нi тебе нема.
   Але невдовзi у  вiконцях  знову  блимнуло  свiтло,  поколивалося  якусь
хвилинку i погасло.
   - Дiти, що ви тiльки робите? - гнiвно стала на порiг Катерина.
   - А ми нiчого, мамо, не робимо! - одразу ж загомонiло кiлька голосiв. -
Засвiтимо каганець, а вiн гасне, засвiтимо,  а  вiн  гасне,  бо  з  стелин
вибива?ться вiтер i хука? на свiтло, - показали i  губами,  i  коловоротом
рук, як вiтер задмуху? слiпачок.
   Катерина сама засвiтила мигунець, але вiтер одразу  ж  вигнув  пелюсток
вогню донизу. Жiнка мовчки,  з  докором,  подивилась  на  стелю,  прикрила
дражливе свiтло рукою, перенесла в iнше мiсце. Тут менш вiяло,  i  вогнищ,
здригаючись, почав освiтлювати блiдi, але веселi обличчя дiтвори  i  вогке
убожество землянки, яка на сьогоднi вважалася мало не розкiшшю.
   - Гарну ма?мо  оселю.  -  Григорiй  Стратонович,  приховуючи  посмiшку,
серйозно розгляда?ться довкола. - Навiть пiч  ?,  i  запiчок,  i  лежанка,
тiльки пашнi нема на печi. Ну, дiти, як вам тут живеться?
   - Добре, тату! Страшно добре! Мама навiть до картоплi уволю хлiба дала!
О! -рiзними голосами закричала з усiх закуткiв дiтвора.
   - От яка у нас сьогоднi щедра мати. Почубитись на новому  мiсцi  ще  не
встигли?
   - Встигли, тiльки трошки!
   - Василь менi головиць да?! То дайте йому бобу,  -  заремствував  малий
Степанко.
   - А чого ти без мами лiзеш до хлiба? ?в же  сьогоднi,  як  молотник!  -
баском гримнув Василь на нерозумного братика.
   - Зараз, дiти, iще по?сте, - посумнiлим, з усмiшкою Поглядом перелiчила
дитячi голiвки.
   На застеленому свiжою полотняною скатертиною столi з  начищено?  гiльзи
снаряда нiжно  проглядав  пучок  сонних,  ще  запечатаних  пiдснiжникiв  i
гiлочка лiщини, вкрита вже розпухлими сережками.  Це  були  першi  веснянi
квiти. Вони одразу нагадали Григорiю i дитинство,  i  партизанськi  весни,
коли вiсники ?х - пiдснiжники - проростали мiж гiльзами патронiв чи стояли
в гiльзi снаряда у його землянцi.
   - От i дочекались весни, -  пiднiс  квiти  до  обличчя,  вдихнув  ?хнiй
свiжий земляний повiв. -Хто назбирав?
   - Я, тату, - обiзвалася зеленоока, як i мати, Люба. - Це для вас, бо ви
?х любите.
   - I не побоялася в лiс пiти?
   - Ми з сусiдською Ольгою бiгали. В озерi  пiд  берегом  щуку  побачили,
велику-велику, - розвела ручатами. - Очi в не? були наче  квасолини.  Вона
мало до само? кладки Не пiдпливла. Отам бiля озера i назбирали квiтiв.
   -  Спасибi,  доню,  -  притулив  до  себе  дебеленьку,   вилицюватеньку
десятилiтку, яка вже три днi не могла натiшитися сво?ми новими чобiтками i
де треба й не треба хвалилася:
   - А в мене обновка, тато купив.
   Повiнь  добрих  почуттiв  затоплю?  душу  вчителя,  коли  вiн  чу?,  як
довiрливо тулиться до нього дитина. Але на цiй свiтлiй  радостi  нема-нема
та й озветься болем холодна краплина: до цього б  гурту  хоча  б  ще  одно
дитя. Але на це поки що не ма? вiн права.
   - Дiти, i в мене ? для  вас  гостинець!  Вгада?те?  -  приглушу?  сумну
росину.
   - Цукерки? - першим закричав малий Степанко.
   - Не вгадав. Хто  далi?  -  заохочував  Григорiй  Стратонович,  трусячи
обстрiпаним портфеликом.
   - Булка!
   -  Де  вона  тепер  вiзьметься?  -  розважливо  заперечив   найстарший,
одинадцятилiток Володимир, такий самий великоокий смiливець,  яким  був  i
його тато.
   - Цукор!
   - Кислицi!
   - Яблука!
   Григорiй Стратонович,  надавши  обличчю  та?мничого  виразу,  розщебнув
портфелик, i в землянцi одразу стало тихо.
   - Ось що! - вийняв грубу i чисту, як снiг, четвертинку сала, а дiти  аж
заплескали в долонi. - Зараз i в нас буде королiвська вечеря.  Зна?те,  як
вечеряли королi?
   - У них було багацько пундикiв, м'яса i продуктiв, - обiзвався Василь.
   - Правильно, Василю, у них було багато  пундикiв,  м'яса  i...  печено?
картоплi.
   - I в нас ? печена картопля! Чу?те, як пахне, - подав  голос  Степанко,
який i справдi повiрив, що королi ласували печеноюкартоплею.
   - От i будемо ?сти ?? з салом. Так  навiть  не  кожен  король  вечеряв.
Правда, дiти?
   - Правда, тату! - засмiялася дiтвора.
   - А зараз мерщiй сiдайте менi! - i поклав  у  глиняний  полумисок  сво?
добро.
   Дiти так дивилися на цей шматок, наче перед  ними  лежало  якесь  диво.
Мати подобрiлими очима спостерiгала за цi?ю сценою, а коли малеча облiпила
стiл, крадькома шепнула Григорi?вi:
   - Люблю тебе.
   - Справдi? - лукаво поглянув на дружину.
   - Дуже! - мало не  застогнав  ??  низький  з  незбагненним  клекотом  i
дзвоном голос.
   - Що ж, i це непогано, коли любов переходить в нову оселю. Хай вона без
хлiба, зате з любов'ю.
   - А ти ж мене? - куточком ока зиркнула на дiтей, чи не  чують  ?х.  Але
дiтям уже було не до батькiв.
   - Та не без того, - запишався чоловiк.
   - Противний. Чогось кращого не мiг менi сказати на вхiдчини?
   - I тут скажу: ти найкраща!
   - Чогось боюсь за тебе,  за  нас,  -  одразу  ж  зболiснiло  i  з  ледь
помiтними вилицями, хороше заокруглене обличчя, де  справдi  зорями  сяяли
правдивi веснянi очi.
   - Та що ти, Катерино? - любу?ться ?? крупним розламом брiв,  ??  очима,
що раз од разу мiняють свiй колiр. - Чого тобi боятися?
   - I сама не знаю, щось тривожить i тривожить. Iнодi так затремчу, немов
росинка; навiть оглянуся, чи не сiда? бiля тебе передвiстя бiди.
   - От цього я вже не хотiв би'чути в новiй хатi.
   - Проклятий Поцiлуйко отру?в мо? щастя, - трагедiйно зламалися брови  у
жiнки.
   Григорiй Стратонович спохмурнiв:
   - Щастя само нiколи не ходить. Недарма кажуть: з щастя i горя вродилася
доля.
   - Та чи не досить нам, Григорiю, i горя, i нестаткiв i поцiлуйкiв?
   - Все це минеться, серденятко, бо воно не сутн?, а перебутне.
   - Утiша?ш мене?
   - Нi, свято вiрю в це. Зломимо фашизм  -  доберемось  i  до  нестаткiв.
Прийде час - i не над хлiбом  сушитимем  голови...  Будем  думати,  як  ?м
розумнiшими ставати... А поцiлуйки  що?  Гриби-поганки.  Виприщило  ?х  на
здоровому тiлi, поки ми боролись за все краще, виприщив ?х бруд пережиткiв
i вiйни, то й знесе, мов бруд.
   - Чогось довго не зносить його. Навчилися ж деякi людей  не  любити,  а
слiпити. З тою анонiмкою все уляглося?
   - Як же iнакше могло бути?
   - Могло бути й iнакше. Скiльки скубли тебе через першу, - провела рукою
по його чупринi.
   - I нiчого не вискубли, бо у нас нема зерна неправди
   за собою.
   - Так бачиш, яким дiдьком кривда шипить. Спочатку вiд тих обмов  навiть
смiшно i дивно було. А тепер - страх огорта?. Хоч би подивитись  збоку  на
того бiса, - позлiшало ?? обличчя i навiть брови позлiшали. -  Що  вiн  за
одно i на кого схожий?
   - На людину скида?ться, в свиню ж переродився. А свиня навiть у  церквi
баюри шука?.
   - Це правда, - метнулася  до  печi,  шарiючи,  заметушилася  бiля  не?,
проворно поставила вечерю на стiл i знову до  свого  мужа,  притулилась  i
посмiхнулась йому. - Але нiяк не збагну, де ти мiг сало дiстати?
   - Де? Партизанська кмiтливiсть, - посмiхнувся, а очима запряв на дiтей,
мовляв, не розпитуйся при них.
   Пiсля вечерi Григорiй Стратонович зiбрався до  церкви,  де  лежали  всi
його книги.
   - Знову до богiв i Шексгiiра? - з жалем запитала  Катерина,  коли  вони
схiдцями пiднялися нагору.
   - Знову ж до них.
   - Скоро прийдеш?
   - Попрацюю ще трохи, поки дiтвора посне, а потiм i  до  тебе,  коли  не
надокучив.
   - Тiльки не барися. Чу?ш? -  обвилась,  обплелася  навколо  мужа,  наче
входячи в нього.
   - Постараюсь. Яка ти мiцна!
   - Ти ж мене землею назива?ш.
   - А чим тво? коси пахнуть?
   - Вгадай.
   - Мо?м  далеким  дитинством...  Нагадують  матiр,  коли  вона  була  ще
молодою... коли сади i люди не горiли в огнi.
   - Ой... I не згадуй усього...
   - То чим пахнуть коси?
   - Любистком.
   - Значить, угадав: мо?м дитинством пахнуть вони. Дурний у тебе чоловiк?
   - Найрозумнiший, найкращий, - загудiла вся, неначе мiдь.  -  Невже  так
можна вiк прожити? - знову вгору поглянула щастям, довiрою, коханням;
   Григорiй нагнувся над нею, поцiлував.
   - Гляди, ще дiти повиходять, а ми сто?мо, як молодята.
   - Справдi, вже й не можна так, - здивувалась i посмутнiшала Катерина. -
Боже, коли ? щастя в свiтi - це ти, -  обiймаючи,  не  випускала  його.  А
скрипнули дверi землянки, вона одразу ж вiдхилилась  од  мужа.  Прощаючись
бiля двох стовпчикiв, де колись ма? бути хвiртка, запитала: - А  все-таки,
Григорiю, де ти сала дiстав? У тебе ж нi копiйки за душею не було.
   - Так душа була.
   - Та?шся?
   Григорiй Стратонович загадково посмiхнувся:
   - Я ж тобi казав, що виявив партизанську винахiднiсть.
   - I як ти ii виявив?
   - Ох, жiнко, добира?шся ти до мо?х найбiльших  секретiв.  Сваритися  не
будеш?
   - Ну, що ти!
   - Тодi слухай: сьогоднi я заглянув  у  потайничок  отця  Хрисантiя,  де
лежить його випивка i закуска. Скажу тобi - при?мне видовище побачив.
   -Григорiю, ти полiз у потайничок?  -  непiдробний  жах  забився  на  ??
обличчi.
   - А чого ж i не полiзти, коли така причина була? - засмiявся чоловiк. -
Хiба погане сало роздобув? Понюхай тiльки, як воно пахне!
   - Ти ще й смi?шся? - заклекотала докором i прихованим обуренням. -  Нi,
ти жарту?ш! Це нi в якi дверi не лiзе.
   - А в царськi врата й полiзло.
   - Ну, нiколи не надiялась на тебе, - притиснула руки до грудей.
   - От i скажи тобi правду, а ти й почнеш ремствувати на чоловiка.  Отець
Хрисантiй сам кiлька разiв набивався, щоб я щось узяв на вхiдчини  з  його
потайника.
   - I сьогоднi казав? - на вищих нотах затремтiв голос Катерини.
   - I сьогоднi. Але я вагався. А ввечерi таки перемогла  спокуса.  Та  не
журися,  отець  Хрисантiй  людина  далекоглядна,  розумi?,   що   йому   з
партизанами краще жити в злагодi. Переживеш мо? грiхопадiння?
   - Ох, не подоба?ться воно менi. А ти нiскiлечки й не журишся?
   - Анi на макову росину. То й бувай.  Я  скажу  отцю  Хрисантiю,  як  ти
побива?шся  над  зменшенням  його   продуктово-горiлчано?   бази.   Старий
розчулиться i в ризницi хильне за здоров'я раби божо? Катерини i  усiх  ??
нащадкiв.
   Дружина, розпогоджуючись, засмiялась:
   - Невже вiн у самiй ризницi п'??
   - I в ризницi, й у вiвтарi. I навiть з пляшки  не  соромиться  дудлити.
Тодi булькiт i  щасливе  чмокання  так  пiдiймаються  до  само?  банi,  що
прокидаються наполоханi горобцi. Отець Хрисантiй говорить, що це, може,  i
святий дух ма? крилами. Вiн чоловiк не без гумору.
   - Такий, як i ти. Чекаю ж тебе.
   - Лягай спати, - навихалася за день...
   I коли вiн вийшов на вулицю, i коли пiдходив до церкви - увесь час чув,
що навколо нього вита? ?? любов. Простягни руку - i доторкнешся  до  цього
дивного снування.
   ".Земля!" Як це слово пасувало до Катерини, до ??  весняних  з  темними
крапинками очей, до голосу, до постатi. Нi в життi, нi в однiй картинi вiд
епохи Вiдродження i до наших днiв не зустрiчав чогось  подiбного.  Родена,
тiльки Родена треба для  такого  образу!  Хоча,  може,  комусь  вона  буде
здаватися самою звичайною жiнкою. Але це тому, хто не зна? ??, хто не вмi?
бачити усiх та?мниць  людсько?  краси,  а  бачить  ??  лише  на  обмеженiй
площинi, що зветься обличчям. Ця площина в його Оксани була  правильнiшою,
досконалiшою, але хiба вона може  витримати  будь-яке  порiвняння  з  його
Катериною?
   Отак i йде людина в м'якому стеливi кохання, ясниться посмiшкою.  I  не
тiльки погляд жiнки, але й добрi, в скорбi й турботах  людськi  очi  сяють
йому, дарма що в свiтi ? вiйна i поцiлуйки.
   Коли вiн увiйшов до церкви,  там  в  напiвтемрявi  велетенською  птицею
наполохано заметушилась кордубата постать отця Хрисантiя.
   - А, це ти, чадо многодумне, - заспоко?вся отець  Хрисантiй.  -  Що  на
фронтах?
   Григорiй Стратонович мiцно стиснув розчепiренi пальцi:
   - Добира?мось до само? голови гадини.
   - Гарно сказав, гарно. А про мого сина часом нiчого не чували?
   - Не чув.
   - Жаль, - похитав  головою  отець  Хрисантiй,  а  на  його  нiздрястому
обличчi заграла посмiшка.
   - А що таке?
   - Достойне чадо! Одержав богоугодний орден - Олександра Невського. - От
я i прийшов сюди воздати за нього хвалу  Всевишньому,  -  отець  Хрисантiй
потягнувся вгору всi?ю сво?ю незграбною постаттю, ряснi рукава  його  ряси
опустилися вниз, оголяючи  ту  задичавлену  волохатiсть  рук,  яка  наочно
пiдтверджувала небогоугодну iстину про походження людини.
   - У вас, панотче, мало не щодня знаходиться  привiд  заглянути  у  свiй
закапелок, - засмiявся Григорiй Стратонович.
   - У такий бiблейський  час  живемо,  чадо,  -  повчально  прорiк  отець
Хрисантiй.
   - Може, в iсторичний?
   - Для вас iсторичний, для мене - бiблейський - рiзниця свiтоглядiв,  як
пишеться тепер. Iнодi собi зрю ясно i мислю ясно: от-от пiдуть пророки  по
землi.
   - Що ж тодi вони з вами, отче, таким многогрiшним, зроблять?
   - Смиренно в робостi серця буду уповати на милость божу. Пiтi?  хмiльне
- це не первородний грiх, - безжурно  вiдповiв  пiп.  -  Оми?мо,  Григорiю
Стратоновичу, достойну нагороду мого чаду нi?
   - Не можу, панотче.
   - Гординя обуяла, Григорiю Стратоновичу. А я приложуся, бо маю свято  в
душi сво?й.
   - Так для чого ж тодi чреву догоджати? - насмiшкувато поглянув на  отця
Хрисантiя, якому вже не  терпiлося  заглянути  в  свiй  закапелок,  i  вiн
тягнувся до нього всi?ю  ряснотою  свого  тiла,  особливо  пiдкуцьорбленим
носом, на якому аж вигравали великi, чутливi до трунку нiздрi.
   - Грiх iде не в уста, а з уст, - рiшуче махнув рукою i пiшов у ризницю.
Незабаром щось у нiй забряжчало, клокнуло й забулькало.
   А Григорiй Стратонович бiля дверей у подивi почув кроки сво?? Катерини.
   - Що серденя? - посмiхаючись, пiшов ?й назустрiч.
   - Як у тебе холодно, - аж  затремтiла,  кутаючись  у  теплу  хустку.  -
Бр-р-р...
   - Оце й усе, що мала сказати? _
   - Нi. До тебе при?хав якийсь чолов яга. Дуже хоче побачитися вiч-на-вiч
з тобою.
   - А у мене хiба сьогоднi приймальний день.
   Катерина засмiялася:
   - Диви, який бюрократ, i в церквi не прийма?.
   - Звiдки ж той чоловiк i чого?
   - Наче з району. Тобi гостинця привiз: кiлька  дощок,  щоб  встелити  в
землянцi долiвку, i аж цiлий кулик борошна. Я не хотiла брати, так вiн сам
дошки скинув бiля порога, а муку занiс у землянку.
   - Щось це  не  подоба?ться  менi,  -  одразу  насторожився,  нахмурився
вчитель.
   - Може, вiн твiй партизанський побратим? Хiба знав би хтось  iз  чужих,
що тобi дошки потрiбнi?
   Григорiй Стратонович задумався.
   - Може, й iак. Який вiн iз себе?
   -  Довготелесий,  бiлявий  i  наче  розгублений,  бо  погляд  якось  не
трима?ться середини: то вниз вигина?ться, то поверх вiй вислиза?.
   - Чом не картина!? Одразу негiдника  намалювала,  -  здивовано  хмикнув
Григорiй Стратонович. - такою парсуною, пiсля тво?х слiв, нiколи i нiде не
хотiлось би зустрiтись.
   - Вид багато що може сказати, але не все. Хай  приходить  до  тебе  цей
чолов'яга?
   - Де вiн?
   - Бiля дзвiницi очiку?. Зi мною чогось не хотiв заходити.
   - I це не подоба?ться менi.
   - То кликати його?
   - Що ж, клич, а сама йди спати.
   - То й пiшла, коли надокучила. - Освiтила сво? i його обличчя усмiшкою.
- Ти ж не барися. - Забира? з собою частку його радостi.
   Знову  заскрипiли  церковнi  дверi.   З   темряви   повiльно   вигнувся
довготелесий чолов'яга. На його стовбуристiй ши? незграбилась  невелика  з
укороченим пiдборiддям голова, яка наче опасалась вибитись за межi нерiвно
роздуто? ши?. Коли  вiн  пiдвiв  тонкi  лiпленi  повiки,  в  очах  недобре
заколивався "одсвiт  хиткого  свiтильника,  i  вони  з  цим  одсвiтом  так
забiгали, наче хтось пiдворушував ?х на невидимому решетi.
   Якби з мальованого пекла знагла вiдсло?вся якийсь  присмалений  чорт  i
присунувся до Григорiя Стратоновича, вiн, певне, менше здивувався б,  анiж
зустрiчi з довготелесим.
   - Це ти!? -не вiрячи собi, запитав  учитель,  i  його  потрiсканi  уста
здригнулись, обурились i скособочились од безмежно? огиди.
   - Це... я, - так, нiби не  вiрячи,  що  це  вiн,  сказав  довготелесий,
мертвотно ступнув ще крок i завмер в одубiннi,  а  на  його  броватому,  з
жмаканцями пiд  очима  обличчi  туманом  проходить  приниження,  прохання,
нiяковiсть, впертiсть й острах. Невiрне  свiтло,  здавалось,  вихопило  це
обличчя з теменi зiпсованого екрана, мiнило його i  вганяло  в  зiницi  не
тiльки зловiсний мерехтливий одсвiт, але й кiптявiсть, скупчувало  ??  пiд
повiками, на яких, коли вони опускались, теж тремтiли страждання i острах.
   - Як же ти посмiв прийти  до  мене?  -  переходить  на  шепiт  Григорiй
Стратонович, а стиснута в кулак рука сама потягнулась до серця,  зчавлюючи
бiль i гнiв. -  Як  ти  насмiлився...  нечестивцю?  -насилу  стриму?  себе
чоловiк.
   Обличчя довготелесого ще бiльше сiрi?,  i  на  ньому  вилiплюються  три
вирази: муки, прохання, каяття. Вiн теж приклада? руку до грудей,  i  його
розчепiренi пальцi  клiткою  впиваються  в  серце,  а  зiбгане  тонкогуб'я
сiпа?т.ься, пересмику?ться i не може чи спаса?ться  зронити  першi  слова,
але ось вони зриваються й спочатку риплять, мов стара хвiртка у темрявi, а
вчитель одразу ж вiдгорта? ?х рукою:
   - Iди, потворо. Не доводь до грiха - мiй автомат ще при менi, -  кивнув
головою на поставець.
   - Григорiю Стратоновичу, вбивайте, але  вислухайте  великодушно,  -  як
умi?те ви. - Слова  довготелесого,  зда?ться,  народжуються  у  темрявi  i
падають у темряву. Вiн, прокашлюючись, вивiльня? голос вiд  хрипу,  а  сам
гнеться, перехиту?ться, ожива? i в'яне, ладен  от-от  розпластатися  перед
вчителем. - Дiтьми сво?ми, чим хочете, благаю - приймiть  мою  муку  i  не
дайте  загинути,  людинi...  Мо?  дурноголове  заслiплення  принесло   вам
прикростi i навiть горе. Але дайте покаятись менi.
   - Ти, Поцiлуйко, й винитись прийшов?! - щиросерде здивувався  i  навiть
оторопiв Григорiй Стратонович. - Та що це? Хiба в тебе  не  замулилась  до
решти совiсть?
   - Вiрте не вiрте, а виходить... не зовсiм... Каяття тепер по?дом  жере,
до?да? мене. - Поцiлуйко  до  болю  натиснув  клiткою  пальцiв  на  серце,
бажаючи показати, як його  з'?да?  гризота.  Але  в  цьому  русi  Григорiй
Стратонович безпомилково вловлю? фальш, i насмiшка викривлю? його припухлi
уста:
   - Що ж, непогане для цього мiсце знайшов, - перевiв погляд  на  картину
пекла. - Хiба ж хоч одному тво?му слову можна вiрити? Хiба ти i  зараз  не
звива?шся всi?ю хитрiстю i пiдступнiстю?
   - Ваше право i ваша воля не вiрити менi, але я теж колись не був таким.
   - Охоче вiрю, що мати породила тебе  схожим  на  всiх  дiтей.  Це  була
заслуга матерi. Як вона,  сердешна,  десь,  уповала  на  сво?  дитя,  коли
годувала його молоком, як  надiялась,  що  ??  нащадок  людиною  пiде  мiж
людьми, а вiн вирiс i свинякою втерся в життя.
   - Це зробила вiйна, будь вона  тричi  проклята!  -  заволав  Поцiлуйко,
одiрвав руку вiд серця, пiднiс ?? до уст  i  окам'янiлого  носа.  -  Як  я
ненавиджу ??!
   - Багато чого можна звалити на вiйну, та не ?? вина, а навiть  заслуга,
що  вона  розкрила  твою  каламутну  душу.  Хай  люди  обходять  ??,  наче
помийницю.
   - До вiйни у мене, Григорiю Стратоновичу, не було... те? - каламутi.  В
мене була, так би мовити,  голуба  бiографiя,  без  жодно?  плямочки,  без
жодно? цяточки.
   - Навiть без цяточки? - В учителя розгонисте злетiли брови на  чоло,  i
згадалось, скiльки ж непри?мностей було в нього  зi  сво?ю  бiографi?ю.  -
Якими ж дiлами, подвигами вона голубiла у тебе?
   Поцiлуйко випростався:
   -  Пильнiстю,  любов'ю  до  Радянсько?  влади.  -   Хотiв   сказати   з
досто?нством, але самi слова не послухались його й прошелестiли  злiченою,
нiкчемною скоромовкою.
   - Ох, i нахаба ж ти! - знову обурився Григорiй Стратонович. - Яке ж  ти
ма?ш право говорити про любов до  Радянсько?  влади!?  Це  ж  блюзнiрство,
святотатство!
   - Нi, це любов, - уперто сказав Поцiлуйко. У вирази  муки,  прохання  i
каяття вплелася злiсть, а вкорочене пiдборiддя  i  жирова  дужка  пiд  ним
нервово затiпались.
   - Хоча б у церквi не брехав. Пам'ята?ш,  як  у  сорок  першому  роцi  я
вiдшукав тебе в пота?мному закапелку?
   - Пам'ятаю, - здригнувся i похнюпився Поцiлуйко.
   - В цей найтруднiший час для Радянсько? влади  ти  став  не  во?ном,  а
приймаком, i площа тво?? любовi рiвно обмежилась  площею  тво??  шкури.  А
Радянська влада, надiючись на Поцiлуйка, залишала його  для  пiдпiлля,  не
для приймацтва. Так утоптав ти в багно свою голубу анкету!.. Мовчищ? То  я
ще дещо нагадаю. Пам'ята?ш, .як ми з комiсаром  допитувались  у  тебе,  де
закопана зброя, що залишилась для пiдпiлля? "Не  знаю",  -  скриводушничав
ти. А коли приперли тебе, що сказав? Збро? не вiддам, бо менi пiсля  вiйни
треба за не? буде вiдчитуватись перед  райкомом.  Ти  думав  про  паперовi
вiдчити й тодi, коли найкращi  люди  вiдчитувались  кров'ю  i  життям.  Ми
викопали кулемети i гранати, а ти плакав над розритими  ямами,  немов  над
покiйниками, голосив, що не  зможеш  по  формi  вiдчитатися  пiсля  вiйни.
Партизани тодi смiялись i плювали на тебе... Чого ж ти хоч тодi не пiшов з
цi?ю ж збро?ю бити ворога? Чому?
   Поцiлуйко обвiв язиком смагу на устах i не сказав, а знову заскрипiв:
   - Чому не  пiшов?..  Бо  ваш  партизанський  пiдроздiл,  пробачте,  був
самочинним.
   - Як це самочинним? - не зрозумiв Григорiй Стра-тонович.
   - Ви самi, стихiйною масою, значить,  органiзували  його,  без  нiякого
розпорядження, без  нiяко?  вказiвки.  В  той  час  я  не  мiг  довiритись
стихiйному руху, бо маса - це маса...
   Григорiй Стратонович оторопiв:
   - Скажи,  Поцiлуйко,  чи  це  ти  вiд  хитростi,  чи  вiд  страху  став
дурноколiнним?
   - Добивайте, Григорiю Стратоновичу, - ваше право. В тодiшнiй ситуацi? i
найрозумнiший ставав дурним наче пень. Одурiв i я. Гадав, що збережу себе,
а досвiдченi кадри будуть потрiбнi кра?нi. Ну, й  дух  смiливостi  покинув
мене, дух  зневiри  потягнув  у  болото,  я  став  боязливцем,  але  ж  не
зрадником... Од  вас,  тiльки  вiд  вас  тепер  залежить  мо?  життя,  мо?
майбутн?. У мене ж дiти ?.  Без  матерi  лишились...  померла  цими  днями
вона... перед смертью сказала, щоб я прийшов з каяттям  до  вас.  I  от  я
падаю ниць перед вами. - Вiн справдi в  благаннi  опустився  на  колiна  й
схлипнув.
   На чи? серце не дiють покаяння, сльози, слова "дiти" i "мати"?  Подiяли
вони й на Григорiя Стратоновича. Вiн пiдiйшов до Поцiлуйка, взяв  його  за
ту саму руку, яка за вiйну не доторкнулась до збро?, але яка тепер стiльки
зробила йому зла звичайнiсiнькою школярською ручкою.
   - Устань! Я тобi не бог i не суддя.
   - Не встану, Григорiю Стратоновичу. До  ранку,  до  свого  судного  дня
простою, умру отут,  iнфаркт  схоплю,  -  схлипнув  i  прикрив  очi  рукою
Поцiлуйко. Було схоже на те, що вiн насправдi зможе  отак  простояти  цiлу
вiчнiсть.
   - Чого ти хочеш од мене?
   - Простiть мою злобу до  вас,  пролетiть,  як  говорилось  колись,  мо?
нав?ти.
   Григорiй Стратонович похитав головою:
   - Гаразд, Поцiлуйко, якщо ти щиросерде  покаявся,  постараюся  не  мати
велико? злостi до тебе, постараюсь видерти з серця те лихо, що  ти  принiс
менi, мо?й дружинi, мо?м дiтям. Тiльки бiльше нiчого не вимагай.  Iди  вiд
мене i не попадайся менi на очi. Хоч це ти зможеш зробити?
   - Для вас усе зроблю, Григорiю Стратоновичу,  сиру  землю  гризтиму!  -
пiдвiвся Поцiлуйко, i його сльоза впала на руку вчителя,  той  здригнувся,
витер ?? об шинелю. - Тiльки дайте менi ще  справочку,  що  зброю  здав  у
справностi.
   - I цю справочку дам: зброя, дiйсно, була  у  справностi,  хоча  ти  не
торкався до не?.
   - Боюся збро?, Григорiю Стратоновичу, у мене якась вiдраза  до  не?.  Я
навiть у дитинствi не грався у вiйну. - Поцiлуйко знову облизав  пересохлi
уста i понизив голос до  благального  шепоту:  -У  цiй  справочцi,  будьте
милостивi, черкнiть з пару слiв, що я мав якийсь там невеличкий зв'язок  з
партизанами.
   - Таке спроста не черкають - воно життям заробля?ться. I на що це тобi?
   - Ця дописочка, Григорiю Стратоновичу, цi кiлька слiв установлять  мене
в партi?. Тодi я оживу,  стану  зовсiм  iншою  людиною,  а  вас  повiк  не
забуду... I дiтей,  сирiт  сво?х  безщасних,  навчу  шанувати  вас,  -  iз
благанням i мукою дивився на учителя.
   - Я розумiю, партiя потрiбна тобi, але чи потрiбний ти ?й? - безжалiсно
вiдрiзав Григорiй Стратонович. - I хто тепер тебе прийме до не??
   - Приймуть, побачите, приймуть. У  мене  збереглися  давнi  знайомства,
зв'язки... Дописочка вряту?  мене.  Я  ж  не  прошу  чисто?  партизансько?
справки. А моя зброя, коли подумати, все-таки допомагала вам, а не ворогу.
   - I що ж ти далi  дума?ш  робити?  -вже  з  зацiкавленням  подивився  в
жалюгiдне обличчя Поцiлуйка.
   -  Менi  тепер  доведеться  йти  по  господарчiй  лiнi?,   iдеологiчнi,
вважайте, вiдсiклись, ну, й заважкi вони для мене. Стану  собi  директором
маслозаводу та й буду тихцем виконувати  плани.  Це  якраз  пост  по  мо?х
нервах. I все вже накльову?ться, тiльки ви трiшечки допоможiть.
   - Нi, не допоможу я тебе встановлювати в партi?, не допоможу тобi стати
й директором  маслозаводу.  На  цьому  й  розпроща?мось,  ?дь  собi  сво?ю
дорогою, та не забудь забрати хабар,  що  привiз.  На  мо?й  совiстi  нема
жодно? чужо? копiйки.
   Поцiлуйко затремтiв, мов осика у вiтер.
   - I мо?х дiтей не пожалi?те? Ви ж учитель, гуманiстi.
   - Хiба дiти  гiршими  стануть,  коли  ?хнiй  тато  не  буде  директором
маслозаводу?
   - Ви вбива?те мене довiчним безчестям!
   - Нi, ти сам себе вбив трьома отруйними кулями:
   зневагою до людей, дрiбним iнтриганством i великою любов'ю  до  власно?
шкури. Так яке ж ти ма?ш вiдношення до партi?? Якщо в тебе залишилась  хоч
одна брунька людяностi, тремти над нею, розвивай ?? не  на  директорському
маслi, а на чорному хлiбi i дякуй людям, що хоч  яку  працю  будеш  робити
поруч з ними.
   Жах тiпонув усi?ю постаттю Поцiлуйка:
   - Зрозумiйте, Григорiю Стратоновичу: коли я пiду на низову роботу, мене
заклюють.
   - Хто ж тебе заклю??
   Поцiлуйко гойднувся, i ?дине слово зiрвалось з його уст:
   - Люди.
   - Навiщо приписувати ?м сво? вади? У людей ? бiльшi турботи...
   - Це теорiя, - обiрвав його Поцiлуйко. -  Люди  не  забули,  як  я  був
секретарем райвиконкому, а ви ж зна?те,  що  той  не  вродився,  щоб  усiм
догодив.
   - Але вродились такi, що пожинали людську славу, доброту i плоди ?хньо?
працi, а людям повертали свинство нiкчемних вигаслих душ. Бо?шся людей?
   - Не так ?х, як ?хнiх насмiшок, - признався Поцiлуйко. - Я не  переживу
такого сорому.
   - Переживеш, - заспоко?в його Григорiй Стратонович. - Коли в  схованках
пережив вiйну, то все переклiпа?ш - вi? у тебе не соромливi, одвiють  усе,
як млинки.
   Пiсля цих слiв у Поцiлуйка  несамохiть  заворушились  вi?,  ворухнулись
повiки S стали такими, наче ?х щойно хтось умочив у  болiсну  злiсть.  Нею
насочились i  жмаканцi  пiд  очима,  а  далi  злiсть  поповзла  по  щоках,
накопичуючись у складках бiля уст i носа.
   - I нiяк не  змiните  свого  рiшення?  -  потвердiшали  шия  i  постать
Поцiлуйка.
   - Нiяк.
   -  Подумайте,  Григорiю  Стратоновичу.  Подумайте!  -  Тепер  у  голосi
по?днались прохання i погроза. - Це ж тiльки одна манюсiнька дописочка.
   - Iз нею ти  вже  iменем  живих  i  мертвих  почнеш  вичавлювати  масло
особистого достатку. Iди...
   Злоба струсилася з повiк на  обличчя  Поцiлуйка,  по-iншому  спотворила
його. Тепер каламутна i чорна душа Поцiлуйка виходила з гри в прибiднення,
i в голосi його холодним металом заскреготiла погроза.
   - Проганя?те! Ну, й проганяйте собi на горе. Я пiду з нiчим, але за мою
ганьбу ви i ваша жiнка пролл?те  вiдро  кривавих  слiз.  Я  вiднайду  отой
жолобець, яким поллються вони.
   При згадцi про жiнку Григорiй  Стратонович  здригнувся,  перед  ним  за
коротку мить розверзлась  страшна  гнилизна  безоднi,  що  звалась  життям
негiдника. Вилуплюючись iз усiх одяганок, вона вже погрожувала  i  шипiла,
мов гадюка:
   - Я знаю, ви, вiдхопивши вищу освiту, i  досi  живете  великим,  рiзним
художеством, шекспiрами i духом. Але, коли зло пiшло на зло, я стягну  вас
iз усiх високостей на таке дно, що й шекспiрам не снилось,  Сторч  головою
летiтимете в гiрше пекло, анiж ви показували менi.
   - Брешеш, мерзотнику!
   - Хто бреше, тому легше. Це теж народ видумав.
   - Не народ, а покидьки його! I ти далеко дума?ш ви?хати на брехнi?
   - До свого берега. I дума?те, не ви?ду? Згадайте: нiби не граф  Толстой
писав, що iстина переплетена з брехнею найтоншими нитками?
   - Це ж вiн про вiрування писав!
   - Цього я вже не пам'ятаю, а  цитата  сама  по  собi  стояща.  I  я  не
посоромлюсь накинути на вашу бiографiю таку брехню, що вона стане правдою.
Бо що менi залиша?ться робити? Вдавитися?.. Та  ви  зна?те,  що  ципльонок
тоже хоче жить. I я хочу жити. Не ставайте менi на  завадi,  бо  тодi  чим
завгодно, а стягну вас з високостi духу. Я знаю, як це робиться, знаю,  що
ви ма?те вiдкриту, мов рана, душу, вразливе, незахищене серце. Воно у  сто
крат слабiше мого. I я, захочу, згризу його, мов качан капусти.  I  це  не
так тяжко зробити, бо ви хоч висока за духом, але тiнева людина.
   - Яка, яка я людина? -  перепитав  Григорiй  Стратонович,  страхаючись,
навiть не вiрячи, що стiльки нечистот може зiбратись у однiй потворi.
   - Тiнева, не на виду. По делiкатностi  чи  легковажностi  сво?й  ви  не
вмi?те  зайняти  вiдповiдне  вашим  заслугам  положення.  А  його  вам  на
тарiлочцi не пiднесуть. У наш вiк у кожного по  горло  власно?  роботи,  i
тому нiхто не ма? часу розбиратися в скромностi якогось iндивiдуума. I  це
теж проти вас. То не робiть мене таким пiдлим, яким я ще не був.  Це  буде
краще для мене, для вас, а значить, i для суспiльства. Що вам кошту?,  хай
проти волi, черкнути кiлька  слiв?  Зате  будете  мати  бiля  себе  чистий
спокiй. А для таких людей спокiй дуже потрiбний,  щоб  рости  духовно.  Не
заважатиму.
   Тепер прийшов  час  поблiднути  Заднiпровському.  За  вiйну  вiн  встиг
надивитися i на злобу, i  на  мiзерiю  тих  покидькiв,  якi  мали  людську
подобу. Але тако? гадини ще не бачив. I, головне, вона так i  зробить,  як
говорить А може, це поганий сон?.. Нi, реальний, нашорошений i  озлоблений
Поцiлуйко сто?ть перед ним i ще з краплинкою надi? дивиться йому  в  лице,
немов вичиту? з нього слова жадано? дописочки. Взяти автомат i сiконути по
цьому стовпу гною. Але  Григорiй  Стратонович  перемага?  себе  i  наче  з
цiкавiстю запиту?:
   - Достойну себе намалював перспективу. Як же ти  будеш  вiдривати  мене
вiд високостi духу?
   - Це буде залежати вiд полiтично? ситуацi?, - не довго думаючи, випалив
Поцiлуйко, i в його очах побiльшало надi?.
   - Як це зрозумiти?
   - Можу розкрити карти i масть. Тiльки  не  прогнiвайтесь  -  вислухайте
спокiйно.
   - Говори!
   - I скажу! - В Поцiлуйка якось з-пiд шкiри висоталась подоба недоречно?
посмiшки. - Будуть у нас головними ворогами нацiсти - я i тi, що бiля мене
крутяться, зробимо вас нацiстом; буде головною небезпекою нацiоналiзм - ми
вам пiдкинемо ?жака в  образi  укра?нського  буржуазного  нацiоналiзму.  А
можемо тим i другим зробити ще й додати якесь моральне падiння. Ось тодi й
спробуйте викрутитися, коли такi сигнали почнуть надходити з рiзних  мiсць
i коли навiть добрi знайомi почнуть косувати на вас i переходити на другий
бiк вулицi... Диву?тесь, що я йду ва-банк? Вiн страшний не для мене, бо на
обмовника ще нема? закону, а обмовлений може зустрiтись навiть зi  смертю.
А це така тiтка,  що  й  найчистiшим  лебедям  вiдкручу?  голови.  Отак  i
виходить: хто мед збира?, той скоро помира?. Логiчно?
   Небувалий оголений цинiзм, страхiтлива мерзота так обурили вчителя,  що
вiн, повернувшись, хотiв схопити автомата i хоч прикладом вимiсити  огидну
Поцiлункову пику, що вже оживала в передчуттi  вiдплати.  Але  в  цей  час
вiдкрились царськi врата, з них, iз високо пiднятим хрестом,  похитуючись,
вийшов отець Хрисантiй.
   - Iзидi, темнозрячий ябеднику! I глагол'ю тобi: бог любить  праведника,
а чорт  ябедника,  -  урочисто  проголосив  i  махнув  хрестом.  -  Iзидi,
заволоко, не пожирай древа жизнi, древа разума.
   Од несподiванки очi в Поцiлуйка  поширшали,  осклiли,  i  вiн  з  жахом
подався назад. Поява отця  Хрисантiя  спочатку  здалась  йому  бiблейською
картиною. Ожили давнi забобони, на  якусь  хвилину  потьмарився  розум,  i
Поцiлуйко ганебно вискочив з церкви.
   Лише на цвинтарi, прийшовши до пам'ятi i  розiбравшись  у  всьому,  вiн
мало не заплакав од безсилля i лютi:
   як же не повезло йому - при ?хнiй розмовi з Заднiпровським був  свiдок!
Вiн руйнував його  плани,  як  павутиння,  i  хто  мiг  чекати  ось  тако?
несподiванки? Тепер вимислюй, чоловiче, щось iнше або й на  себе  опасайся
заяви. I де той пiп узявся на його безголов'я? А може, варто вхопитись  за
якусь полу його ряси, довiдатись, що вiн за одно i якi грiшки водяться  за
ним?.. А чого вiн так захищав  Заднiпровського?..  Бачиш,  яка  зворушлива
спiлка, - пiп i вчитель! Варто подумати, чим це  пахне.  Вiн  пiдiйшов  до
коня,  скочив  у  сани  i,  новими   нитками   обплутуючи   сво?   порване
хитросплетiння, в найпаскуднiшому настро? по?хав сонним селом.
   А в церквi, задоволений сво?м "виходом", отець Хрисантiй i  досi  метав
громи та блискавки на клятвовiдступника Поцiлуйка, що вiд отця лжi влазить
у свiт.
   - Лайдак, зажера,  заздрiсник,  дрантогуз,  мерзопакосник,  що  легкого
хлiба i масла шука?. Такий, гада?те,  людсько?  насмiшки  бо?ться?  Роботи
бо?ться. Воiстину, шашiль, - звернув погляд на  старовинний  ветхий  образ
богоматерi. - А шашелi й богiв ?дять.
   - Цей Радянську владу ?сть, а сам кричить, що любить ?? i  любитиме  до
гробово? дошки, - похмуро вiдповiв учитель, струшуючи й не можучи струсити
з плечей огиду й нервовий дрож. А як вiн вiрно про вiдкриту  душу  сказав!
Теж розбира?ться  в  психологi?,  для  вигiд  сво?х,  для  мерзоти  сво??.
Схилився над книгою, розгорнув ??, але довго нiчого не мiг  прочитати:  не
слова, а темнi шекспiрiвськi образи наближались до його зору, i серед  них
витягував свою стовбуристу шию дрiбноголовий Поцiлуйко...



   XII

   Дiти нарештi поснули, а вона босонiж, з пiднятими долонями сну? i  сну?
по землянцi - руками i всiм тiлом дослуха?ться, як з вогких  стелин  слiпо
вибиваються i тремтять нитi холоду, як знизу спроквола  в'юняться  волокна
вiтерця. А може, це в досадi диха? сама земля, невдоволена  тим,  що  люди
без жалю вивертають i вивертають ?? нутро?
   "I забреде ж таке в голову!" -диву?ться  Катерина,  а  руки  ??  спiрно
ворожать то в кутках, то бiля дверей, зашпаровуючи глиною невидимi для ока
шпарини.
   Через якийсь час в оселi ста? затишнiше, полохливий мигунець  смiливiш,
без трепету за життя, випросту? свою золотисту, але чадну квiтку. I це вже
раду? молодицю. Вимивши руки i озувшись у чоботи, що туго обтягують литки,
жiнка ста? посеред землянки, ще недовiрливо  прислуха?ться  до  пiдступно?
стелi: чи не височить вона крижанi жала. Але замiсть холодного подиху  чу?
згори тихий вiдгомiн дiвочо? пiснi. Не про битви, не  про  вiйни  виводять
дiвчата, а давню, як вiчнiсть, пiсню про те, що мала мати одну дочку та  й
купала ?? у медочку.
   I душа молодицi стрепенулась назустрiч пiснi, по?дналася з нею, а  далi
полетiла через плетиво дорiг, через поля,  лiси  i  луки  до  того  клаптя
землi, де мала мати одну дочку, i цi?ю дочкою була вона, Катерина. I  тато
був у не?, завжди бiлий i теплий од борошна. Iшов вiн по землi  -  за  ним
залишалася бiла пороша, смiявся чи спiвав - з  одежi,  чуприни  й  обличчя
його трусився пахучий пилок, а коли  мельник  Павло  завзято  вививався  у
танцi, то з нього так сипалась мука, що вiн ставав схожим на заметiль.
   Вiн днював i ночував у старенькому залиша?ному й застудженому млинi, що
обрiс вiльшиною, вербами i верболозом. То синя, то блакитнава, то  зелена,
то темна вода завжди лихоманила млин, вiн пересварювався з нею i в той  же
час з роздутих защiчин вихукував муку або дерть.
   Вона спочатку побоювалась i млина,, i колеса, пiд яким кублилися  чорти
i водяник. Але тато переконав ??, що млин ма? зовсiм лагiдну душу,  а  пiд
колесом чорти жили тiльки  до  революцi?,  потiм  вони  десь  повiялися  з
панством i рiзними графами, бо жити з хлiборобами нечистiй  силi  не  було
нiяко? вигоди. I мала мельникiвна пiсля цього вже не боялася нi  заглядати
в усi шпарини млина, нi ночувати в ньому. Перед сном тато сам  укривав  ??
рядниною, що теж пахла мукою, i розказував рiзнi дивовижнi iсторi?,  казки
або видзвонював пiсню на чорних цимбалах. У селi довго люди  пiдсмiювалися
з мельника Павла й кожухаря Володимира. Обо? вони побували на вiйнi,  обо?
нагибiлися, намучилися в Карпатах, а привезли з тих кра?в  таке,  що  мало
кому в голову забреде: Павло при?хав з цимбалами, а Володимир -  з  торбою
кремiнцiв. Побачила мельничиха цимбали -  засмiялася,  побачила  кожухарша
розкладенi  камiнцi  -  заголосила,  що  для  не?  не  знайшлося   кращого
подарунка.
   Цимбали тато завжди тримав у млинi, i добре було осiннiми вечорами чи в
заметiль прислухатись до  м'якого  срiбла  музики.  За  стiнами  крихiтно?
кiмнатки гудiло млинове камiння; спадаючи з лоткiв, у  гнiвi  клекотiла  й
шумувала вода, а тут струни видзвонювали про людську  радiсть,  печаль  чи
одна однiй говорили про кохання.
   - Як славно ви гра?те, - одного разу потягнулась вона руками до  батька
зi сво?? висiвками набито? подушечки.
   - Славно? - перепитав ?? тато i змовницьки повiв бровою, з яко?  одразу
ж посипалась мука. - То в мене цимбали такi: самi виграють.
   - Як же вони самi грають?
   - Бо мають живу душу.
   - Хiба цимбали мають душу? - ширшають очi у дiвчинки, i ?й чогось  ста?
лячно.
   - Коли кажу, то мають. Дума?ш, вони з дерева зробленi?
   - А нiби з чого? - уже недовiрливо погляда? на почорнiле  од  негоди  i
рокiв дерево: яка та?мниця, яке диво кри?ться в ньому?
   - Цимбали цi, Катерино, зробленi з само? любовi... Дiсталися вони  менi
вiд гуцульського роду, в  якому  народився  найкращий  цимбалiст.  Колись,
скажу тобi, на Гуцульщинi було три прославлених  музики:  Веселi  Цимбали,
Журлива Скрипка i Нiжна Сопiлка. Вони побратимами ходили вiд села до села,
розвiювали людську тугу, приносили радiсть у душу i заповзяття у  ноги.  I
доти вони всюди були разом, поки не зустрiли в  горах  бiля  потiчка  одну
дiвчину, красну, мов свiтанкова зоря. Побачили ?? музики - понiмiли i  всi
тро? залюбилися в цю дiвчину. Отаке  бува?.  Через  це  кохання  побратими
пересварились мiж собою, зата?ли злобу  один  на  одного  i  навiть  грати
покинули. А потiм разом пiшли до красунi, щоб вибрала з них, кого  захоче,
дружиною. Дiвчина покохала Веселi Цимбали. Але здушила свою  любов  i  так
сказала побратимам:
   - Я люблю i Веселi Цимбали, i Журливу Скрипку, i Нiжну Сопiлку, а  тому
не можу вийти замiж за когось iз вас. Коли хочете, буду вашою сестрою... -
Пiсля того знову на землi ще краще заграли Веселi Цимбали, Журлива Скрипка
i Нiжна Сопiлка, бо в них увiйшло те, що ? найкраще на свiтi, - любов!
   У ?? батька мало не все було найкращим: i друзi, i дружина, i донька, i
?хня хатина, не кажучи вже про старенький млин,  рiвнi  якому  не  було  в
цiлiм свiтi. Навiть ?хня корiвчина теж була найкращою, бо хоч вона й  мало
давала молока, зате в не? були роги розкiшнi, мов корона...
   Згадавши це, i посмiхнулась, i  зажурилася  жiнка:  де  тепер,  у  яких
свiтах ?? тато? У сорок другому роцi його з кiлькома пiдпiльниками схопили
нiмцi, а млин облили гасом i  запалили.  Вже  охоплений  кривавими  руками
вогню,  вiн  чесно  молов  сво?  останн?  мливо.  Тiльки  обгорiле  колесо
залишилось од млина, бо здогадалось упасти в ту  воду,  з  якою  весь  час
пересварювався млин. А вiд батька  залишились  однi  згадки-спомини.  Але,
може, настане та година, коли якогось дня вiдчиняться дверi i  в  землянку
увiйде ?? сивий, не вiд муки, а вiд муки тато i, як  в  дитинствi  покладе
свою руку на ?? коси i скаже, що вона найкраща i дiти  в  не?  найкращi  в
свiтi.
   З очима повними слiз i видiнь Катерина пiдiйшла до дiтей, подивилась на
всi голiвки, поправила постiль та и почала думати про завтрашнiй день: чим
вона нагоду? свою сiм'ю? I тiльки тепер вiдчула, яка  вона  голодна.  Хоча
сьогоднi i дiти, i Григорiй уволю по?ли хлiба,  але  вона  собi  не  могла
дозволити тако? розкошi: передiлила свою пайку i  залишила  на  ранок  для
найменшого.
   Молодиця пiдiйшла до мисника, дiстала з-пiд полумиска шматок хлiба,  що
вилискував iскорками картоплi, зважила в  руцi,  вдихнула  його  пахощi  i
знову бережно накрила полумиском, ?? уста затремтiли,  на  них  ворухнувся
бiль, а думки закружляли  навколо  того  кулика  з  борошном,  яке  привiз
сьогоднiшнiй гiсть. Хiба ж могла погана людина завiтати  до  них?  Пособив
комусь  Григорiй,  от,  спасибi,  й  вiддячу?.  Вона  пiдiйшла  до  мiшка,
пригнулась, обхопила його обома руками, i знову  перед  очима  заколивався
старий млин, заставлений мiшками збiжжя i сипанками з вимолом,  бiля  яких
весело порались важкi селянськi руки.
   Катерина розшморгнула зав язку, з дитинства знайомий  повiв  пшеничного
борошна, повiв далекого степу охоплю? все ?? ?ство. Молодиця вже не  зна?,
чи перекону?, чи обдурю? себе, що от-от гiсть прийде з Григорi?м вечеряти.
А що ж покладеш ?м на стiл? Оту дитячу  пайку?  Треба  хоч  якогось  коржа
спекти. Вона ясно уявля?, як незручно почуватиме себе  Григорiй,  коли  не
буде чим почастувати гостя. I вже без ваганини здiйма? з кiлка пiдситок, а
з мiшка набира? повну миску муки. Легко в ?? руках  залопотiв,  затанцював
пiдситок, а на стiл бiлим  дощиком  потекла  пшенична  мука,  дихай  -  не
надиха?шся нею. У жiнки прояснилось обличчя, хоча сумлiння iнколи  шпигало
?? сво?ми колючками: чи не заранi почала вона поратись бiля чужого добра?
   Вгорi загупали чи?сь кроки.
   "Iдуть!" - зрадiла i перелякалась Катерина, бiля ?? красиво окресленого
рота ворухнулась нерiшучiсть, а в очах очiкування.
   Незабаром чи?сь руки невмiло зашарудiли по дверях, i в землянку, низько
пригинаючись, увiйшов Поцiлуйко. Вiн одразу ж одвiв погляд  вiд  ??  очей,
наче вони  просвiчували  його  думки.  I  це  насторожу?  жiнку:  справжнi
партизани завжди рiвно, з при?мнiстю чи цiкавiстю,  дивились  ?й  у  вiчi,
дарма що вони були зеленими.
   - Ви самi прийшли? А Григорiй де? - здивувалась i насторожилась вона.
   - Там, - невиразно крутнув обм'яклою рукою Поцiлуйко  i  пустив  погляд
кудись за стiни землянки. Слiди збентеження ворушаться на його нездоровому
сiрому обличчi i на червоних бiлках.
   Катерина ще бiльше насторожу?ться,  одразу  кiлька  питань  занепоко?но
розповзаються в головi, i хоч вона не може стримати ?х, але вже бiльше  нi
про що не розпиту? гостя, а запрошу? сiдати за стiл.
   - Спасибi, Катерино Павлiвно, я й постою, - тiльки  тепер  поглянув  на
не?, як на жiнку. I хоча це зовсiм було невчасно, недоречно, але вiдзначив
про себе: "Гарна, з якоюсь та?мницею. До тако?  тягне  чоловiкiв.  Недарма
Заднiпровський узяв ?? з цiлим виводком. Ех, коли б можна  було  повернути
минулi роки... сам би закружляв навколо тако?".
   Потiм перевiв погляд на розв'язаний мiшок, i щось подiбне  до  посмiшки
вигнулось на його широкувате розкра?ному ротi. Далi зиркнув  на  дiтей,  в
почервонiлих очах майнуло спiвчуття. Вiн, нiби докоряючи  комусь,  похитав
головою.
   I цей нiмий докiр недобрим передчуттям охопив  молодицю,  вона  поклала
пiдситок на стiл.
   - Щось трапилось? - пошепки запитала у незнайомого.
   - Трапилось, Катерино Павлiвно, - нарештi глянув ?й у вiчi.  -  Я  таки
присяду, бо дуже хвилююсь. Сiдайте i ви, щоб лихо сiдало, а не гналось  за
вами.
   Вони напружено сiдають одне проти одного, ?х роздiля? купка борошна, що
пахне далеким степом i життям.  Поцiлуйко  якийсь  час  прислуха?ться,  що
робиться нагорi, косу? на дверi, а потiм, тамуючи в грудях бiль, образу  i
рештки сво?? гордостi, почина? повiльно i переконливо говорити:
   - Катерино Павлiвно, ви дружина Григорiя Стратоновича, мати аж  п'ятьох
дiтей. Вам усiм треба мати сяке-таке щастя. Але так вийшло,  вiрнiше,  так
воно виходить, що ви можете назавжди  позбутись  його,  бо  щастя,  кажуть
люди, перелiтна птаха.
   Кам'янiючи,  молодиця  пiднесла  до  грудей  сплетенi  руки,  зiтхнула,
вiдчуваючи, як од не? вiдходить Григорiй, кохання. Болючий туман налiг  ?й
на очi i душу.
   - Господи, що ж трапилось? - не спитала - зойкнула всiм  тiлом.  -  Яке
лихо стало на дорозi?
   - Iще  не  стало,  тiльки  сто?ть...  Iще  не  пiзно,  -  заспоко?в  ??
Поцiлуйко, i надiя заворушилась у його грудях:
   вiн одразу збагнув, як жiнка коха? свого другого мужа. Такi молодицi за
любов усе зроблять, навiть на злочин пiдуть.
   - Кажiть-но мерщiй!
   - То й скажу. Тiльки слухайте - i не дивуйтесь, i не страхайтеся, i  не
гнiвайтесь, а зважте все. У  кожно?  людини,  Катерино  Павлiвно,  ?  такi
закутки, в якi вона й сама не хотiла б  заглядати.  Але  що  зроблено,  те
зроблено, а людинi треба жити... У вiйну i я трохи  схибив,  не  розгорнув
пiдпiльно? роботи, словом, не зорi?нтувався... Звiдси  i  все  лихо...  Не
перший день воно кара? мою душу. Кара?ться i моя родина, i дiти мо?. Тепер
моя i ?хня судьба в руках вашого Григорiя. Напише вiн  довiдочку  про  мою
дiяльнiсть, черкне пару слiв - i все у мене переiнакшиться,  не  напише  -
втопить мене. Ну, а коли на це пiде, то, потопаючи, я потягну за  собою  i
вашого Григорiя. А хто iз нас потiм випливе  -  це  тяжко  сказати,  бо  в
Туреччинi я не був i в оточення не попадав... Поки  не  пiзно,  допоможiть
менi, а цим допоможете й собi.
   - Ви - Поцiлуйко! - з жахом вигукнула жiнка.
   - Припустiмо, ви частково угадали, - насторожено пiдвiвся Поцiлуйко.  -
Ви таки, можна сказати, дiйсно вгадали, що це я. Але не обрушуйте на  мене
свiй гнiв, не кленiть, а послухайте мого слова, бо'життя рiзнi ма? гудзи i
тенета, всякий негадано може потрапити в них.
   - Який ви негiдник! - рвучко пiдвелась Катерина,  i  ??  очi  викресали
кетяшини iскор. Вiд злостивих рум'янцiв вона помолодiла i покращала.
   "Вiдьма, вiдьмочка!" - з обуренням i  заздрiстю  вдивля?ться  в  гаряче
обличчя молодицi. Злоба спотворила i зробила  старiшим  Поцiлуйка.  О,  як
йому не  вистача?  колишньо?  влади,  щоб  хоч  по-справжньому  цитькнути,
приголомшити цю дикувату красу, коли не можна надломити чи обдурити ??.
   - Лаятись не штука! - з погрозою поглянув на молодицю.
   ?в тебе, заслинений болотнику, вистачило совiстi приволокти  сюди  сво?
зрадницьке м'ясо!? Зараз же вимiтайся втрiстя! Зараз же! - люту? молодиця.
   Поцiлуйко з острахом пода?ться  до  дверей,  а  в  очi  його  затiкають
рiшучiсть i оскаженiння.
   - Я пiду, але, запам'ятайте, замiсть мене сюди прийде горе!
   - Хоч i смерть! Забирайся! - Вигляд  у  жiнки  був  таким  грiзним,  що
Поцiлуйко, мовчки проклинаючи ??, обернувся i  слiпо,  хрестом,  вперся  у
дверi, не можучи знайти клямки.
   - Муку ж свою прихопи! - наказала жiнка. - Та дошки забери! Може,  тобi
чи якомусь негiднику на домовину згодяться!
   Останнi слова аж скоцюрбили Поцiлуйка, але вiн обома руками вхопився за
гузир мiшка i, пiдпихаючи його колiном, поперед себе виволiк за  дверi.  В
землянку клубками туману вкотився мороз. Катерина було кинулась до порога,
а потiм щось згадала i почала рукою згрiбати у миску просiяну муку. Поверх
не? вона висипала рожевий грис i швидко  вискочила  надвiр,  де  Поцiлуйко
порався бiля дощок.
   - I це, мерзотнику, забери! - простягнула йому миску.  -  Може,  когось
iншого купиш.
   - Нащо воно менi, - люто  одгризнувся  Поцiлуйко,  одводячи  погляд  од
молодицi.
   Тодi вона плеснула мукою йому на голову.
   - ?ж, давися, хай тебе розiпре!
   В темрявi клубом туману закружляв пахучий пилок. Поцiлуйко, задихаючись
у ньому, закашляв i замахав обома  руками.  А  Катерина,  тамуючи  сльози,
рiвно пiшла до землянки, залишаючи за  собою  на  землi  бiлу  порошу,  як
колись залишав ?? тато...
   Григорiй Стратонович пiзно повернувся додому:  хотiв,  щоб  дружина  не
помiтила його гризоти. Вiн так  увiйшов  у  землянку,  що  й  Катерина  не
прокинулась. Спати не мiг. Поганi  думки  й  передчуття  мучили  й  мучили
вразливе серце, яке не загрубiло i в тяжких  випробуваннях.  "Iнтелiгентик
ти, та й бiльш нiчого, - лаяв себе, але й вiд лайки не ставало легше. - Що
ж, Поцiлуйко на все пiде. Може, справдi треба було  йому  черкнути  кiлька
слiв?.. Нi, не дочека?шся, враже! Тодi скiльки  ще  страждань  вицiдить  з
нього цей вуж? Але хай навiть стражданнями, але  ти  повинен  спинити  хоч
якусь частку пiдлоти: вiдступлю я, вiдступить хтось од не? - i вона лиша?м
поповзе по живому".
   На лiжку заворушилась  дружина,  зашелестiли  ??  коси,  осипаючись  на
долiвку. Вiн пiдвiвся, щоб поправити ?х, i вражено застиг.
   - Iва-аночку, - не його, живого, а вбитого мужа покликала Катерина.
   Це сьогоднi було найтяжчою краплиною гiркоти. Провiвши рукою  по  вiях,
вiн сiв бiля столу i поклав чубату голову на зцiпленi руки, як  окривджене
дитя.
   "Двi коси, двi сльози", - наспiвом  обiзвалося  те,  що  було  початком
кохання, обiзвалося, щоб вiдiгнати ним iншi почуття...
   Вiн вийшов з землянки i на подвiр'? побачив слiди копаниць... "Ага,  це
тут  стояли  Поцiлуйковi  сани.  Але  хто  це  розсипав  муку?"  -Григорiй
Стратонович нахиля?ться до землi, вбира?  пахощi  розтрушеного  борошна  i
нiяк не може збагнути, що тут сталося, коли його не було вдома.



   XIII

   Кiнь ударив копитищем, пiд  ним  зойкнула,  хруснула  i  мов  з  щедро?
пригорщi бризнула в обличчя крижаною гречкою передвесняна земля.
   - Iрод! - вiдпльовуючись,  недобре  скривився  Поцiлуйко.  Вiн  рукавом
протер наколенi землею щоки i знову почув на них липкий, неначе павутиння,
слiд муки. Поцiлуйко з усi?? сили вперiщив  нага?м  загнузданого  коня  i,
коли той, зметнувши гривою, вилетiв на вулицю, безжалiсно рвонув  на  себе
вiжки. Воронець, болiсно вивертаючи побiльшене око, вигнувся в дугу,  а  з
вудил закапала кров.
   - Я тобi, iроде, вiдiб'ю i печiйки, : селезiнки! - Поцiлуйко витрiщився
на коня, вда? вiн був причиною всiх його невдач, i потiм ще раз зiрвав  iз
себе пальто i почав iз нього витрушувати отой пилок, що так  нiжно  пахнув
казкою достигло? ниви, невсипущих, почорнiлих од негоди  млинiв  i  життя.
Але не це, а тiльки  свiжу  образу  нагадував  йому  пшеничний  пилок,  що
запорошував, а не веселив його.
   Дзино давно, мов i не було ?х, минулися тi часи, коли  и  Поцiлуйко  зi
сво?м хитруватим батечком радiсно на вислобоких коненятках ?здив до млина,
з  гребельки  вдивлявся  у  пiдсинену   куширувату   рiчку,   де   снували
жуки-водолюби, або довго простоював бiля доша, пiдставляючи всi пальцi пiд
в юнкi струмочки борошна. Тодi вони утiшали ного, теплом пестили  руки,  i
йому хотiлося бути мельником, якого так шанували всi люди.
   А потiм, через роки, що збiгли, як вода  пiд  млиновим  колесом,  якось
пiзнього вечора Поцiлуйковi привезли в просторе коморище ту муку,  на  яку
не старався нi за плугом, нi за косою, нi за сво?м  службовим  столом.  На
хвилю вона обпекла руки i кров, неначе мололась не на звичайнiй водi, а на
окропi. Не гордим мiрошником, а наполоханим  ганчiрником  обвис  вiн  бiля
непевного добра, чуючи, як всерединi  щось  гидотно  тiпа?ться  в  тенетах
спокуси, протирiч i остраху. Але жилося йому не в розкошах, i вiн  прийняв
подарунок. Взамiн ткнув у розчепiрену,  з  сучкуватими  пальцями  п'ятiрню
клаптик паперу, з якого ображеним оком дивилась на свiт звичайна  печатка.
Пiзньому гостевi вона була потрiбна бiльше хлiба насущного.
   - Спасибi вам, велике спасибi. Вашу ласку запам'ятаю повiк, -зашелестiв
словами, папiрцем i одягом огрядний гiсть  та  й  пiрнув  у  темряву,  мов
жук-водолюб у воду.
   Той голос довго бентежив Поцiлуйка i тодi, коли надходили дурнi  думки,
i тодi, коли говорив перед людьми про чеснiсть, i за ?жею,  коли  дармовий
хлiб ще пiк його пальцi й сумлiння. Але згодом спокiйнiше став дивитися на
ту першу вечiрню пригоду, бо  за  нею  пiшли  iншi,  а  в  душi  знайшлись
оправдання. Не тiльки ж один вiн грiшить!  Зрештою,  не  пiдривав  же  вiн
основ Радянсько? влади i полiтики, не фальшував державнi  знаки.  А  що  в
довiдках до  правдивих  данихгiвро  iм'я,  прiзвище  та  мiсце  народження
додавалися деякi неточностi, то навiть у письменникiв ще й не  так  бува?.
Тодi про них пишуть, що вони мають буйну фантазiю або помиляються. А  нiби
не може помилитися звичайний секретар  райвиконкому!  Хiба  не  доводиться
йому з велiння деякого иачальства завищувати цифре по  району?  I  це  вже
зветься не помилкою, а досягжеяням! Правда, на  таких  фальшованих  цифрах
Поцiлуйко одного разу мало не спiкся, але,  зрештою,  усе  обiйшлося:  вiн
повив у дурнi сво?х недругiв, а сам конем красномовства вискочив на  сухе.
Коли його загнали на слизьке, одразу ж визнав свою  провину  i  навiть  не
подумав спихнути ?? на ширшi плечi, бо вони, як не  тепер,  то  в  четвер,
могли взяти ото пiд захист.
   Вiн i досi пам'ята?, як гарячкове  намацував  лiричну  труну  в  голови
контрольно? комiсi?, як придивлявся до Його ордена Червоного  Прапора,  до
шраму на щоцi, до скронь, що накипiли сивиною. Такого якимсь хитрим ходом,
запобiгливiстю чи улесливiстю не об'?деш. Вiн зiбрав у сво? очi  усю,  яку
тiльки мiг, правдивiсть i подобу ??, додав до них гiркоту  каяття  i  всiм
цим поглянув на голову контрольно? комiсi?, зiтхнув, мов  на  похоронi,  i
кра?чком ока прослiдкував, чи дiйшло по адресi це зiтхання...
   - Ваше слово,  товаришу  Поцiлуйко,  -  нiби  ласкавiше  сказав  голова
контрольно? комiсi?.
   Вiн так пiдвiвся, наче з нього вийняли середину.
   - Я, товаришi,  не  буду  оправдуватись,  захищатись:  тiльки  на  мо?й
совiстi лежить моя тяжка провина - бiльше нiхто не  причетний  до  не?,  -
покосився на голову райвиконкому, i той полегшено  зiтхнув.  -  Ви  хочете
знати, чому я це робив. То хай моя  щиросерда  вiдповiдь  не  диву?  i  не
обурю? вас: буду рiзати  правду-матiнку  у  вiчi.  Ми,  пiсля  всiх  сво?х
розрух, злигоднiв, нестач, так  тепер  прагнемо  бачити  у  себе  побiльше
досягнень, що заради цього не поскупишся  зайвим  словом  чи  цифрою,  щоб
людям краще було хоча б на душi. Ви чита?те наших поетiв.  Скiльки  у  них
кругом у вiршах, к примiру,  насаджено  садiв!  А  кiба  це  перебiльшення
шкодить народу? Навпаки, мобiлiзову? його, вселя?  радiсть.  От  i  я  так
думав недозрiлою головою: цифра теж схожа на вiрш; навiть не зовсiм точна,
вона служить загальнiй  справi  -  когось  веселить,  когось  пiдганя?,  а
ворогiв б'? по головi. Коли можете, простiть, що не так  зрозумiв  силу  i
поезiю цифри.
   - Хоч i плутаник, але молодець! - задоволене вдарив  кулаком  по  столi
голова контрольно? комiсi?, якого розчулила ефектна сповiдь  Поцiлуйка.  -
Не крючкотворпо,  а  вболiвання  за  громадське  я  бачу  тепер  у  цифрах
Поцiлуйка, хай i дутi вони, мов пухирi.  Вiн,  як  догаду?тесь  ви,  сво?ю
фальшованою поезi?ю цифри не дiйшов до  справжнього  розумiння  цифри,  не
збагнув, що така статистика ма? не три, а всi  чотири  вимiри:  вона  може
бити по головi не тiльки  ворогiв,  але  й  нас  самих.  Запам'ятайте  це,
товаришiв i не грайтеся з цифрами. За ними - сто?ть життя  людей.  А  щодо
Поцiлуйкi, то, на перший раз, гадаю, не треба його суворо карати.
   Пiсля цього випадку акцi? Поцiлуйка, неждано для  нього  самого,  пiшли
вгору,  i  вiн  потихеньку  почав  розправлятися  зi   сво?ми   недругами.
Красномовства i тут не бракувало йому: воно спочатку перемiщало  людей  на
меншi посади або гнало ?х в iншi мiсця. А в тридцять сьомому роцi  погнало
у тюрми i на заслання.
   Поцiлуйка в районi почали боятися, мало кому хотiлось зустрiтися з його
холодним i владним поглядом, бачити його тонкi, в злобу умоченi повiки.  В
нього збiльшилось коло знайомих i пiдлабузникiв,  якi  захоплювались  його
виступами i рiшучiстю. У вiчi Поцiлуйка все бiльше хвалили,  а  поза  очi,
теж все  бiльше,  проклинали.  Зростала  вага  лукавого,  правдоподiбнiстю
пiдбитого Поцiлуйкового слова, зростала i цiна його довiдок. Правда,  ними
вiн не дуже розкидався, але дер за них, мов за рiдного тата. З фальшованих
папiрцiв вiн збудував простору, мов клуб, кам'яницю, обзавiвся  хазяйством
i вже на свою зарплату дивився як на  мiзерiю,  що  i  в  якiйсь  мiрi  не
винагороджу? його заслуг i талантiв, у якi вiн увiрував iз роками, як i  в
те, що навколо нього сидять менш здiбнi люди.  Ця  вiра  породила  пиху  i
гостру неприязнь до справдi талановитих i знаючих людей. Для них  у  нього
завжди знаходилось зневажливе визначення:  антилiгенцiя,  тобто  прошарки,
якi починаються з "анти"; з ними треба вуха на макiвцi тримати.
   Пiсля тридцять сьомого року поскладнiшав лабiринт  Поцiлуйкових  ходiв,
але житейська фiлософiя збiднiла. Офiцiйно людей  вiн  дiлив  за  класовим
походженням чи анкетою. А неофiцiйно - на тих, що сидять  на  конi,  i  на
пiшаниць. До перших вiн тягнувся, других зневажав. Правда,  маса  ще  була
потрiбна для вiдчитiв, але кар'?ра його залежала вiд тих,  якi  сидiли  на
конi. I Поцiлуйко примiрявся до грив цих коней, щоб i самому  опинитись  у
високому сiдлi.
   Якби не вiйна, вiн збудував би собi  не  лише  кам'яницю,  але  й  трон
честолюбця, та вона, проклятуща, вiдiрвала його вiд золотого шовку грив  i
кинула пiд тi копита, пiд якими рiепались i не такi голови. Щоб  врятувати
свою, вiн, залишений на пiдпiльну роботу, з жахом почав одривати  од  себе
усi нитi, якi в'язали його з минулою дiяльнiстю i пiдпiллям.  Утiкаючи  од
нечисто? совiстi,  вiн  уночi  спалив  партквиток,  покинув  свою  кривдою
збудовану  кам`яницю.  Пiсля  кiлькаденних  блукань  зашився  у   затишний
хуторець до блiдаво? короткогубо? i коротконосо? удовицi. Навколо ??  рота
майже завжди тремтiла прекрасна жiноча жалостинка, в очах  свiтилась  тиха
передосiння печаль, i навiть довгi загущенi вi? тримали в сво?му сплетiннi
задавнений смуток.
   -  Скiльки  ж  вашого  брата  вигиба?  на   вiйнi.   Тьма-тьмуща!   Хто
перехова?ться, той, може, i вряту?ться, - по-бабськи прикладаючи  руку  до
обличчя, не раз журилася вона, не гудила  тих,  якi  злякалися  вiйни,  нi
словом не дорiкнула Поцiлуйковi за те, що вiн зробився нахлiбником. Але  й
жити не стала з ним. Вона була  тако?  думки,  що  тiльки  справжня  любов
прикраша? людину, а баболюбство - нiвечить ??.
   "Сама лiрика i нiяко? бiологi?", -  зневажливо  подумав  тодi  про  не?
Поцiлуйко.
   Щоб  здаватися  старшим,  вiн  запустив  бороду,  вуса  i  навiть  став
накульгувати. А щоб не знидiти вiд бездiлля, взявся за  шевство.  I  часто
латки на чоботях нагадували йому слiди його колишнiх печаток  i  колишньо?
влади. Коли на хутiр заскакували нiмцi чи полiцiя, вiн заповзав у  тайник,
та бувало, що не встигав уберегтися, i тодi сидiв на шевському  стiльчику,
мов на електричному стiльцi.
   Якось  у  похмурий  передосiннiй  день  у  хату   вскочила   перелякана
господиня. Клямка дверей вирвалась з ?? тремтячо? руки,  а  погляд  сказав
йому все. Вiн хотiв кинутись до тайника,  але  вже  подвiр'ям  обережно  з
автоматами на животi йшло кiлька нiмцiв. Не  то  зiтхання,  не  то  стогiн
вирвався у Поцiлуйка, переламлюючись, вiн болiсно  опустився  на  шевський
стiлець, похапцем затис  губами  кiлька  цвяхiв  i  почав  лагодити  чи?сь
дрантя.
   "Головне в такому випадку - не розгубитися, не розгубитися", -  умовляв
себе i наказував собi.
   Вiн шкiрою вiдчув ходу нiмцiв, шкiрою полiчив, скiльки ?х, а коли  один
iз  них  укра?нською  мовою  наказав  хазяйцi  щось  поставити  на   стiл,
здригнувся шкiрою i всiм тiлом: якась знайома нотка почулася йому в голосi
непроханого гостя. А той уже допитувався у вдови:
   - Це хто лагодить чоботи?
   Поцiлуйко теж шкiрою вiдчув, як у його спину вбуравлювалися  чужi  очi,
але вганяв шило в ремiнь, неначе у власне тiло.
   - Мiй ловiк, - спокiйно вiдповiла Василина, i Поцiлуико нiмотно дякував
?й, хоча сьогоднi ж, якусь  годину  тому,  впiк  удову  насмiшкою,  що  ??
вiрнiсть навряд чи потрiбна тому, хто лежить на цвинтарi.
   - Ваш чоловiк? - здивувався i насторожився зайда. - Ви правду кажете?
   - Авжеж.
   - А може, це партизан? - запитав уже з погрозою.
   - Що ви, пане офiцер!? - зовсiм природно засмiялася жiнка. -  Партизани
в лiсах воюють, а не шкарбани латають.
   - Щось ти, господине, дуже ревно свого  шевця  захища?ш,  -  поглузував
зайда. - Може, краще скажеш, коли помер твiй чоловiк?  Тiльки  не  спробуй
викручуватись.
   В руцi Поцiлуйка дрiбно затремтiв  i  повис  у  повiтрi  молоток,  а  з
ниточки губ, пританцьовуючи, почали випадати цвяхи.
   "От i все! Нащо вона назвала мене сво?м чоловiком?" - наливався болем i
раптом побачив себе на занедбаному сiльському кладовищi, де  лежав  перший
чоловiк удови. Поцiлуйко в жасi уже оплакував свою смерть не  сльозами,  а
потом, що густо виступив на чолi. насочувався на брови i  пригинав  повiки
та вi?.
   Але жiнка не збентежилась i так само спокiйно вiдповiла зайдi:
   - Чого ж менi, пане офiцер, викручуватись?  Перший  мiй  чоловiк  помер
шiсть рокiв тому... Ну, а мо? роки ще не тi, щоб вiкувати самiй.
   - Прийняла собi приймака? - подобрiшав i став масним голос невiдомого.
   - Мусила, - вiдказала грайливо.
   "I звiдки все це взялося у  не??  От  тобi  й  тихий  осiннiй  смуток".
Поцiлуйко побачив, як вiд нього, похитуючись, вiддаля?ться цвинтар.
   - Кажеш, мусила? - зареготав зайда, багатозначно поплескав господиню по
плечах i пiдiйшов до шевського столика: - Добридень, бороданю!
   - Дай боже здоров я. - Поцiлуйко,  щоб  нiчого  не  подумали,  випустив
молоток, пiдвiвся з шевського стiльця i скосив очi: щось до  болю  знайоме
було i в голосi, i в заокругленiй гладком ясiй  постатi  цього  невеликого
чолов'яги, на картузi якого вкороченими вилами  кособочився  петлюрiвський
тризубець.
   - Ой батечку рiднийI Який  збiг  обставин!  Кого  я  тiльки  бачу!  -аж
заточився од несподiванки бандерiвець.  -  Самого  секретаря  райвиконкому
товариша Поцiлуйка! Хто б тiльки мiг подумати i повiрити?
   Перелякано зойкнула,  притулилась  до  печi  вдова,  моторошний  острах
велетенським клiщем усмоктався в душу Поцiлуйка, перед очима знову  поплив
цвинтар. I Поцiлуйко вперше пошкодував, що не пiшов у партизани.
   - Так ось де ви живете-перехову?теся, товаришу Поцiлуйко! - все  бiльше
дивувались i пика, i постать бандерiвця,  але  вiн  не  поспiшав  вихопити
зброю.
   - Ви помиля?тесь, пане офiцер,  -  насилу  одiрвав  десь  з  живота  не
округлiсть слiв, а якiсь пересохлi вичавки ?х, бо жах заглинув  увесь  дар
його красномовства.
   - Та невже помиляюсь? - солодкомовно i  глузливо  запитав  бандерiвець.
Його волохатi руки чомусь нагадали жука-водолюба. Якась павутинка  давнини
?днала образ цi?? комахи з образом невiдомого.
   - Еге ж, помиля?тесь, бо я не Поцiлуйко, а зроду Вакуленко.
   - А може, ви не швець Вакуленко, а коваль Вакула з  гегелiвсько?  "Ночi
перед рiздвом"? Може, ви з  цього  ремiняччя  ши?те  собi  царськi  золотi
черевички? - вже аж перехитувався од смiху бандерiвець, i перехитувався  в
нього при боцi пiстолет. - Наш вiк - вiк перевдягання, вiк такого  театру,
який i не снився  синам  древньо?  Еллади.  Так,  пане,  чи  добродiю,  чи
товаришу, чи приймаче Поцiлуйко? -  Вiн  прямо  впивався  сво?ю  владою  i
дотепами, а Поцiлуйко вже в повнiй безнадi? тупо повторював сво?:
   - Ви помилились. Я не Поцiлуйко.
   Обличчя бандерiвця змiнилось, у  темних  западинах  сторожко  поширшали
очi, взялися плiвками холоду, на них затремтiли нерiвнi крижанi цятки.
   - Може, й так, може, я й помилився, - щось роздумуючи, погодився вiн. -
Ви, чоловiче, документально доведете, що ви Вакуленко? Пашпортом чи якоюсь
довiдочкою?
   Поцiлуйко через силу поглянув на бандерiвця:
   - Не доведу. Всi мо? документи загинули.
   - I партквиток?
   - Я нiколи не був партiйним! - нарештi жахом виштовхнувся на волю голос
Поцiлуйка. Вiн  вiдчував,  що  на  нього  от-от  замiсть  очей  бандерiвця
подивляться очi збро? i очницi смертi. Вiн так водянi?, що ного сорочка на
спинi береться гарячими плямами.
   Але бандерiвець не потягнувся до свого вальтера, а  вагомо,  вiдрубуючи
кожне слово, промовив:
   - Зда?ться, тiльки тепер ви сказали правду: дiйсно, як  я  розумiю,  ви
нiколи не були партiйним, хоча й носили партквиток.
   Коли б йому ранiше цi слова кинув у вiчi  хтось  iз  радянських  людей,
Поцiлуйко вiддав би всi сво? сили, щоб з'?сти, знiвечити  його.  А  тепер,
коли цю страшну правду сказав бандерiвець, Поцiлуйко  був  навiть  вдячний
йому: нiмцi, як вiн зрозумiв, i до комунiстiв пiдходять не з однi?ю мiркою
- iдейних не милують, а плутаникiв по-рiзному решетують на сво?х  решетах.
Не в обiйми смертi, а на якесь iз  них  i  вiн  може  потрапити.  I  почав
звiдусiль гарячкове стягати  всю  ту  мiзерiю,  яка  зараз  могла  б  його
вiдгородити вiд iдейностi та бiльшовицького фанатизму.  Очевидно,  про  це
щось зна? i бандерiвець. Тодi якось можна буде порозумiтися з ним.
   - А пригаду?те, пане Поцiлуйко... "Це вже  добре,  що  вiн  мене  почав
паном називати",- прокида?ться надiя.
   - ...Як ми колись познайомились iз вами?
   - Нi, не пригадую,- напружував пам'ять. По нiй павутинкою  викручувався
давнiй спогад, знову чогось згадувався старий млин, жуки-водолюби, але  за
ними не видно було людини.
   - Не довгу ви ма?те пам'ять,- вибалушив перецвiлi, ледь блакитнавi  очi
на Поцiлуйка.
   "Що крилось за тим гадюкуватим поглядом, який вирок виносився йому?"  -
I  Поцiлуйко  запобiгливо  приноровлював  свiй  погляд  так,   щоб   чимсь
сподобатись чи хоча б викликати спiвчуття у бандерiвця  i  в  нiмцiв,  якi
вже, гелгочучи, розсiлися за столом, не звертаючи уваги на те, що робилось
бiля чоботарського дрантя.
   - Сiдайте, пане офiцер, за стiл. Нащо вам здався мiй штурпак? Вiн прямо
очманiв од страху. Ось вам i горiлочка iз свого заводу - ожинiвка, може, й
не вживали тако?,- Василина заграла бiлозубою, з лукавинкою  i  все  ж  iз
жалостинкою посмiшкою, наче невимушене  защебетала  i  поставила  на  стiл
пляшку.- Люблю, коли в хатi людно i горiлчане.  Призволяйтесь,  коли  ваша
ласка.
   - Гарну  ма?те  полюбовницю.  З  такою  не  пропадеш,-  хтива  посмiшка
поповзла по товстому, наче озаддя, виду бандерiвця. - Не баба - вогонь. До
тако? i я пристав би в прийми. Смак ма?те,  пане  Поцiлуйко,  -  змiряв  з
голови до нiг удовицю i обернувсь до Поцiлуйка: -  I  досi  не  пригада?те
нашу першу зустрiч?
   -Нi, пане офiцер.
   - А пам'ята?те, як ви менi якогось вечора давали в коморi довiдочку?  Я
за не? привiз вам пшеничного борошна i сказав, що повiк  не  забуду  вашо?
ласки. Було таке?
   - Було, - прошепотiв Поцiлуйко. Iз теменi рокiв, наче з  води,  виринув
той жук-водолюб, з якого почалося його падiння. Яка страшна  й  неймовiрна
випадковiсть! Але хiба може той, хто купив довiдку для життя, забрати його
життя?
   - Вам  повезло,  пане  Поцiлуйко,  крепко  повезло.  Певне,  в  сорочцi
народились ви! - пiдбадьорив його бандерiвець.  -  Хтось  на  мо?му  мiсцi
добряче заробив би за голову секретаря райвиконкому, а я  збережу  ??,  бо
знаю, що до пiдпiлля i партизанського руху ви поки що непричетнi.
   - Спасибi вам,  велике  спасибi,  -  так  само  подякував  i  уклонився
бандерiвцю, як вiн йому колись дякував i уклонявся в коморi.  Життя  знову
поверталося в тiло Поцiлуйка.
   - А може, вiдсидiвши сво? на хуторi, почнете спiвробiтничати з нами?
   - Нi-нi, пане офiцер...
   - З шевства та гречкосiйства дума?те ?сти хлiб? -  змiряв  його  довгим
поглядом.
   - Хоча б i так, пане офiцер,  -  догiдливою  посмiшкою  хоче  розчулити
бандерiвця. - Як вас зовуть-величають?
   - Олейком Гавриловичем Крижаком. Це i в  довiдочцi  ви  писали.  Тiльки
тодi  я  звався  не  Олейком,  а  Олександром  i  замiсть  глита?нка  став
бiдняцьким сином. Життя - це завжди театр! Тiльки  одним  у  цьому  театрi
випадають справжнi ролi, а iншi стають довiчними  статистами.  Не  станьте
ним... Не спокуша? вас нова влада?  Не  хочете,  як  бiльшовики  говорять,
перебудовуватися? До цi?? розмови ми ще колись повернемось, а  зараз  можу
видати папiрець, щоб вас помилково не взяли за жабри. Око за око, вухо  за
вухо! - засмiявся i вiдкрив розбухлий планшет. З нього  витягнув  бланк  з
штампом начальника укра?нсько? полiцi?, зiгнувся над столом  i  навстоячки
черкнув на ньому кiлька слiв i скрiпив ?х хитруватим пiдписом, що скидався
на тулуб обскубаного крижака.
   I от все не просохлий папiрець тремтить у руках Поцiлуйка i змiцню?,  i
збiльшу? клубок життя в його душi. Шортуна знову посмiхнулася Поцiлуйковi,
але нащо було при цьому мати свiдка? Чи не можна було б на цей час  хоч  у
комiрчину  чи  сiни  випхнути  вдову?  Тепер  ??  погляд  бiльше  бентежив
Поцiлуйка, анiж гадюкуватi очi начальника полiцi?.
   Коли гiтлерiвцi вичавкали все, що  було  на  столi  ?стiвного,  i  коли
ожинiвка плямами вийшла  на  широкощокому  обличчi  Крижака,  вiн  владним
порухом руки викликав Поцiлуйка надвiр i на порозi тихо зашипiв:
   - Не зрозумiйте мою великодушнiсть i мiй добрий гумор, як мою слабiсть.
Я поки що не силую вас працювати з нами, бо  з  вас  ще  не  злiзла  шкура
страхополоха. Але якщо на хуторi з'являться партизани чи  пiдпiльники,  ви
одразу ж ма?те про це повiдомити  мене.  Iнакше  з  вами  буде  розмовляти
гестапо, а воно витягне з шкури ваше м ясо. До побачення, пане Поцiлуйко.
   - До побачення - здригнувся  од  осклянiлого  погляду  полiцая.  Мов  у
поганому  снi,  повз  нього  пройшли  нiмцi,  i  вiн,  як   побитий   пес,
зiщулившись, пiшов до хати. Вдова навiть не поглянула  на  нього.  Але  ??
обличчя, вся постать iнавiть одежа на?жачились проти непевного нахлiбника.
Потрiсканими, деркими руками вона повiдчиняла усi кватирки i дверi, щоб  з
хати вивiтрився дух проклято? чужини.
   Цi?? ночi вони довго не могли поснути. Вона проклинала  себе,  що  дала
притулок слизняку i дурисвiту, який ще до  вiйни  запесиголовився.  А  вiн
мучився, що йото ганьба краплинами олi? випливла на воду, i лаяв свого, як
виявилось, досить небезпечного свiдка. "Теж якусь iдейнiсть ма?! В постелi
мають кiнчатися всi бабськi iде?. Але цю вiдьмочку, напевне, не  привабить
i царське лiжко. I як у нiй вжива?ться любов до мертвого  i  жорстокосердя
до живого! Ох, Василино, Василино, чимало ти  можеш  принести  горя,  якщо
клубок вiйни покотиться назад".
   З цi?? ночi вiн почав боятися нашо? перемоги. У фальшивiй душi мололося
страшне мливо фальшиво? довiдочки.
   А недiль через три в запiвнiчну годину до  хати  вдови  прибилися  новi
гостi - два партизани. Голоднi, в  подертому  ганчiрястому  одязi,  погано
озбро?нi, вони зовсiм не були схожi на грiзних народних месникiв. Василина
впiзнала одного з них, почала збирати  вечерю.  Партизани  сiли  за  стiл,
запросили й господиню посидiти з ними, а Поцiлуйка пронизували й  вимiряли
недобрими поглядами. По вечерi обидва пiдiйшли  до  нього,  i  старший,  з
пiвмiсяцем борiдки, насмiшкувато запитав:
   -  Так  ви,  громадянине  Поцiлуйко,  всю  вiйну  збира?тесь  як  пень,
дотрухати в цьому закапелку? Не затяжкi для вас вдовинi  харчi  i  шевське
заробляння? Чи, може, Iiв,дюлизача "ново? влади" перекинетесь? Ну, скажiть
щось красненьке, як ви на трибунi, бувало, витюрлюнькували.
   Але красномовство  i  зараз  покинуло  Поцiлуйка.  Вiн  щось  невиразне
промимрив, а партизан здивовано знизав плечима.
   - Кумедiя, та й годi! Яким колись був оратором, а тепер  магулою  став.
Невже у вас язик зачерепiв? Чи, може, душу заклинило? Я ще давно грiшив на
вас, що в лиху годину ви станете як не зрадливцем, то пень-колодою. А  наш
командир не вiрить у це. Що накажете йому передати ?
   - Хто ж ваш командир?
   - Мироненко.
   - Мироненко!? Той самий?.. - несподiвано вирвались дурнi слова.
   - Той самий, якому ви колись винесли полiтичне недовiр'я.  I  все  одно
вiн ще вiрить у вас, хоч i залили ви йому сала за шкуру. Я теж охоче запив
би змирщину з вами, але я не такий довiрливий, як  мiй  командир.  Так  що
сказати йому?
   - Я ще подумаю над цим питанням, - пробубонiв Поцiлуйко. -  Це  складне
питання.
   - Навiть дуже складне! - насмiшкувато сказав партизан. - I довго будете
думати?
   - Почекайте хоч трохи.
   - Що ж, почека?мо, поки дехто всю  вiйну  вибуде  на  хуторi.  Спасибi,
Василино, за хлiб-сiль. Бувай здорова. - Месники навiть  не  поглянули  на
Поцiлуйка i тихцем вислизнули з хати.
   Не кров, а полум'я бухнуло тодi  в  мiзок  Поцiлуйка.  Слова  партизана
вишкварювали з нього всi соки. Острах гидотно розповзався по всьому тiлi i
морозив його отруйним  холодом.  От  i.  зашився  ти,  чоловiче,  в  тихий
закапелок, а потрапив зра'зу межи  три  вогнi.  Що,  як  завтра  нiмцi  чи
полiцiя дiзнаються про партизан? Одна згадка про  гестапо  кинула  його  в
дрож, i вiн мало не застогнав.
   - Чого вас так лихоманить? - здивувалася Василина. - Це ж не фашисти, а
сво? люди приходили.
   - Так, так, сво? люди,вiдповiв наче спросоння,  а  хижа  думка  довбала
сво?: "Та за цих людей гестапо оббiлу? тебе, наче зайця...  А  коли  й  не
потрапиш до лапищ гестапо, свiй суд добереться до тебе.  Чого  тiльки  цей
свiдок у спiдницi не скаже про нього?" - ворухнулась ненависть до вдови.
   Безсонна нiч гадюкою ворушилась у його душi, жалила, заковтувала ??,  а
в головi гудiли i скреготали проклятi млиновi каменi. I вдень  вiн  ходив,
наче неприкаяний, з жахом придивляючись i прислухаючись до лiсових  дорiг.
I спати лiг в одежi й чоботях. А  свiтанням,  не  дивлячись  на  Василину,
сказав, що пiде на пораду в район до однi?? людини. Пора, мовляв, за  живе
дiло братися, не вiчно ж бути приймаком.
   - I то правда,- вiдразу погодилась  удова.-  Тiльки  будьте  обережним.
Неодмiнно довiдочку захопiть iз собою, що той чортiв  каламутник  залишив.
Якраз тепер стане в пригодi. Я вам щось ?сти приготую.
   - Не треба.
   - I не кажiть такого.- Вдова кинулась до комори, а вiн  тупо  подивився
на ?? тугi ноги, що рожевiли з-пiд широко? спiдницi, i зiтхнув.
   - Чого так зiтха?те? - з-за плеча зиркнула на нього вдова, зупинилась.
   - Нелегко йти од вас,- опустив очi вниз.
   - Дякую на доброму словi. А я, грiшним  дiлом,  думала,  що  ви  гiршi.
Тепер не дивина розгубитися, як розгубилися ви. Але й це  ма?  минутись.-
Вона пiдiйшла  до  Поцiлуйка,  довiрливо  вперше  пригорнулась  до  нього,
подивилась йому в вiчi й метнулася до комори.
   Цього ж ранку  з  ??  торбиною,  з  ??  харчами  Поцiлуйко  опинився  в
начальника укра?нсько? полiцi? i заявив йому, що Василина Вакуленко трима?
зв'язок з партизанами.
   - Гарну мали полюбовницю, пане Поцiлуйко! - так  сказав  про  Василину,
наче ?? вже не було на свiтi.- За не? i ви б могли потанцювати на шворцi,-
пiдвiвся з-за столу Крижак.- Спасибi вам. Тепер, коли ви неофiцiйно почали
працювати на нас, можете вибрати вже й офiцiйну посаду.
   - Нi-нi,- злякано замахав руками i поточився назад Поцiлуйко.
   - Як хочете. Силуваним конем не наробиш,-  поблажливо  сказав  Крижак.-
Але рано чи пiзно прийдете до нас, бо сьогоднi ви спалили останнiй мiст до
того берега, - махнув рукою на стiну позад себе.
   Поцiлуйко  здригнувся,  його  хвороблива  уява  вималювала   в   теменi
знiвечений  мiст  у  вогнi,  а  слова   начальника   холодними   мурашками
розповзались по всьому тiлi.
   Адже його, Поцiлуйка, думки не  сягали  так  далеко,  як  зараз  сказав
начальник полiцi?. Думалось не про останнiй мiсток, не про два береги,  не
про два свiти, а лише про одну жiнку в цьому  свiтi,  яка  може  зганьбити
його. I вiн, тремтячи за свiй вчинок, тут, у кабiнетi начальника  полiцi?,
мовчки клявся, що бiльше нiколи-нiколи не загляне сюди. Скорiше  б  тiльки
закiнчилась уся iсторiя з удовою.
   Широко без стуку вiдчинилися дверi,  i  на  порозi  кабiнету  зупинився
довгорукий, прикорочений сутулiстю нiмець,  заважка  голова  якого  разюче
нависла над тулубом. В крупних зморшках його  обличчя  прича?лись  тiнi  i
звiряча жорстокiсть. Але не постать фашиста вразила Поцiлуйка,  навiть  не
звiрячi риси обличчя, а страшний дух анатомки, мертво? кровi, що  йшов  од
довгорукого. Фашист кинув Крижаковi  кiлька  слiв  по-нiмецьки,  стрельнув
очима i вийшов, а Поцiлуйка мало не вивернуло: йому й досi  здавалося,  що
перед ним стояла не людина чи ?? подоба, а смерть у формi.
   Крижак подивився на нього, засмiявся:
   - Занудило?
   - Занудило. Що вiн за один? - кивнув головою на дверi.
   - Дух нашого гестапо. Цей залiзом, вогнем i пальцями, бачили, якi  вони
в нього, вичавить з тiла кожну  краплину  життя.  Глядiть,  не  попадiться
йому.
   Блювота пiдступила до горла, але Поцiлуйко якось перемiг себе,  щоб  не
розгнiвити начальство.
   Увечерi вiн повернувся на хутiр, покружляв навколо хати вдови  i,  наче
не сво?ми пальцями, постукав у вiкно. Незабаром  вiдчинилися  дверi,  i  з
сiней вiйнуло духом осiнньо? калини.
   - Як вашi справи? - привiтно зустрiла його Василина.
   - Наче нiчого...  Зустрiвся  з  добрими  людьми,  -  вiдповiв  на  диво
спокiйно i, добряче повечерявши, вклався спати.
   Через два днi,  коли  Поцiлуйка  не  було  дома,  полiцiя  заарештувала
Василину. Хуторяни, як тiльки  вiн  з  явився  на  хуторi,  порадили  йому
пiдшукати iншу схованку, бо чорт круки шукали  i  його.  Поцiлуйко  уважно
вислухав ?х i пiшов до вдовино?  оселi,  щоб  узята  щось  на  дорогу.  Не
засвiчуючи  гасника,  вiн  з  боденьки  вибрав  сало,   з   мисника   взяв
зачерствiлий хлiб i вийшов у сiни. I тут прив'ялi пахощi  калини  на  мить
приголомшили його, бо згадалось, як удова приносила ягоди з  лiсу...  Оце,
певне, й усе, що лишилось од не?. Вiн востанн? переступив  порiг  охололо?
хати, i  враз  назустрiч  йому  з  темряви  гойднулася  постать  уасилини.
Поцiлуйко затремтiв од жаху, пошивка  з  харчами  вислизнула  з  рук.  Вiн
спиною вперся в одвiрок, i ?дине слово стогоном  вихопилось  iз  грудей  -
?й!?
   Але нiхто не вiдповiв йому.  Тiльки  через  Якусь  хвилину  i  Юцiлуико
збагнув, що назустрiч йому подалася не Василина, а и розп`яте плаття,  яке
зривав з металевих прищiпок ос.ннж вiтер. А якi металевi защiпки розпинали
тепер саму Василину?..
   Кiлька  рокiв  збiгло  з  того  страшного  часу.   Поцiлуйко   позбувся
небезпечного  свiдка,  та  не  позбувся  тривоги:  а  що,  коли   Василина
залишилась живою i не сьогоднi-завтра повернеться з якогось табору смертi?
Правда, вона, напевне, нiчого не  зна?  про  те,  хто  вiддав  ??  до  рук
полiцi?. Але може трапитись так, що  якогось  дня  схоплять  i  Олександра
Крижака. А той, рятуючи свою шкуру, почне топити всiх, кого можна втопити.
   Страшне борошно, взяте за першу фальшиву довiдку, i  досi  мололо  його
душу. Про це й зараз нагадував мiшок. що лежав за  плечима.  Коли  б  знав
чоловiк, що доля готу? йому через якийсь промiжок  часу,  тодi  б  десятою
дорогою обминав непевнi стежки i мав  би  таку  чисту  печатку,  як  серце
дитяти.
   Кiнь трощить i трощить копитищами зашерхлi калюж ки,  вибризку?  з  них
воду, а пам'ять Поцiлуйка вибризку? те,  що  навiки  хотiлось  би  стерти,
випалити з тiла. Коли б на свiт, були  такi  огнi...  I  вiн  знову  кляне
вiйну, наче вона винна у всьому, i знову, мов сiтi,  виплiта?  i  розкида?
думки, як йому по-справжньому вхопитись за гiлки життя, як списати в  свою
бiографiю коли не подвиги, то хоча б такi вчинки, якi можуть винести  його
на гребiнь. Хiба ж його розум не знадобиться ще  при  якомусь  дiлi?  Хiба
його колишнi заслуги, хоча б так не так, не залатають його розгубленостi у
вiйну? Хiба ж не вiн першим iз шкури вилазив, руйнуючи хутори i  тi  хати,
якi вiддалялися вiд сiл.  Мороки  тодi  було  з  дядьками,  а  особливо  з
тiтками: то в них не було дерева на нову будову, а стара ще б постояла, то
нове мiсце не подобалось, то ще щось вигадували. Tоди вiн власною персоною
сiв на трактора i по?хав до самих затятих. В нього недовга була розмова  з
ними - линвою  ванрканив  зруб,  крикнув  трактористу:  "готово",  трактор
забурчав, напружився, а хата, мов  жива,  рушила  за  ним,  скособочилась,
зойкнула i розвалилась на купеляччя дров. I в цьому селi вiн знiс не  одну
оселю. Правда, тодi кляли  його  баби,  наче  проклятого,  навiть  у  вiчi
дурноколiнним . називали, але план було виконано довчасно.  Дядька  тiльки
припечи, то вiн i чорта зробить, не те що другу хату.
   Поцiлуйко оглянувся, нiби мав  зустрiтись  з  минувшиною.  Але  навколо
побачив  Тiльки  нарости  землянок  i  розхристане,  де-не-де   огороджене
воринням дрiбнодвiр'я. Коло стайнi забовванiла людська постать. Коли  кiнь
порiвнявся iз нею, вона владним рухом зупинила його.
   - Стiй! Хто ?де?
   - Це я, товаришу  Дибенко!  -  Пiзнав  голос  дiда  ?вмена  i  мимоволi
поморщився.
   - Хто "я"? - недовiрливо запитав старий. Поцiлуйко зiскочив  iз  саней,
пiдiйшов до старого.
   - Добрий вечiр, дiду ?вмене! Хiба не пiзна?те?
   - А чого б я мав тебе пiзнавати? Показуй документи.
   - Якi документи? -обурився Поцiлуйко. -Що з вами, дiду?
   - Не те, що з вами! - вiдрiзав конюх.
   - Невже не пiзнали мене, Поцiлуйка?
   - Поцiлуйка? Це того, що до вiйни був аж секретарем райвиконкому?
   - Того ж самого, - не вловив у голосi старого презирства.
   - I того самого, що вiйну пересидiв на харчуваннi вдiв i сирiт?
   - Як мiг, так i пересиджував, - розсердився Поцiлуйко. - Яке  вам  дiло
до мене?
   - Навiть велике. - Старий проворно обмацав кишенi Поцiлуйка.  -  Збро?,
виходить, нема?
   - Навiщо вона вам? - прийшов до тями Поцiлуйко.
   - Щоб ти часом не стрельнув у старого. Хто ж тебе зна?, в якого  дiдька
ти перешерстився за вiйну... Ану, показуй документи.
   Поцiлуйко злостиво полiз до кишенi.
   - Бронi вам вистачить?
   - Бронi? За якi ж такi заслуги доп'яв ???
   - Це вже не вашого розуму дiло.
   - Гляди, яким вельможним  став!  А  чи  не  завеликий  у  тебе  довiсок
спритностi до розуму? - Старий в одну руку взяв броню, а другою повiв коня
до стайнi.
   - Куди ж ви, дiду?
   - Документи перевiряти.
   - Я вам присвiчу.
   - Менi не треба .чужого свiтла. Ти вже раз присвiтив менi.
   - Коли ж це було?
   - Забувся?
   - Не пам'ятаю.
   - Ои, брешеш, дурисвiте? А  хто  мою  хату  на  порохно  розтрусив,  не
пам'ята?ш?
   - На те була директива.
   - Директива була радянська, щоб людей не зобижати, а  руйнував  ти,  як
фашист, плюючи на людей.
   - Я вам таких слiв повiк не забуду.
   - I на мене донос напишеш? - пожвавiшав старий. - Напиши, напиши! Папiр
усе стерпить. А люди не захочуть таких свиней терпiти, хоч вони i  встигли
бронею запастись од вiйни. Вiд людей нiхто не видасть тобi бронi.
   - Недаром вас елементом прозивають.
   - I аки прозивають. А на дiлi елементами виходять такi, як ти.
   - Все сво?? дрiбновласницько? хати не можете забути?
   - Бачу, ти як був дурнем, так ним i залишився. Не хати, а  знущання  не
можу забути! Тодi ж у мене нi деревця на дровiтнi, нi копiйки за душею  не
було. Стара моя тiльки одного  прохала:  попрощатися  iз  хатою  -  хотiла
побiлити ??, одягнути на смерть, як одягають людину, бо в тiй хатi ми  вiк
прожили. А ти й цього не дозволив. То хто ж тебе мiг керiвником назначити?
   - Найшлись такi, що не мали часу радитися з вами.
   - Тепер, надiюсь, будуть  радитися.  А  ми  вже,  коли  зламали  хребет
фашизму, то поломимо й броню таких вишкребкiв.
   - Бге, так вам i дадуть демократiю в обидвi жменi!
   Сподiвайтесь...
   На пересварку зi стайнi повиходили конюхи.
   - Хлопцi, до нас Поцiлуйко з бронею за?хав! - гукнув до них дiд ?вмен.
   - З якою Бронею? З новою жiнкою чи полюбовницею?
   - От жеребило! - хтось обурився в темрявi.
   - Та нi, не з Бронею,  -  потряс  дiд  ?вмеи  книжечкою,  -  а  з  оцим
папiрцем, що одгородив Поцiлуйка од вiйни, од армi?, од людей,  одгородила
б його гробова дошка.
   - Де там, цей крутiяка iз домовини вилiзе, як  почу?  добрий  хабар,  -
дiловито обiзвався хтось iз конюхiв.
   - Чу?ш, як народ голосу? за тебе? Впав би, сучий вилупку, оце на колiна
i попросив, щоб простили тобi рiзне тво?  гидомирство.  Або,  чу?ш,  давай
зробимо так: я рвону твою броню на клаптi, а ти завтра рви на фронт?!
   - Отямтесь, дiду! - злякано вчепився в руку старого.
   - Не шарпайся, бо як шарпну! - Старий вiдтрутив Поцiлуйка  i  обернувся
до конюхiв: -Що ж нам, хлопцi, зробити з ним? Не випускати ж  таку  здобич
iз рук? Хабарi вiн брав?
   - Брав.
   - Хати нашi ломив?
   - Руйнував.
   - Вiд фронту i партизанщини втiк?
   - Утiк! - уже грiзно обiзвались конюхи.
   - То, може, причавим його тут, щоб не паскудив землi?
   - А чого ж iз ним церемонитись. - Конюхи  кругом  обступили  Поцiлуйка.
Вiн злякано озирнувся довкола, але на обличчях прочитав  суворий  вирок  i
почав iкати.
   - Люди добрi, змилуйтесь. Я справлюсь  ще...  -  надломилась  уся  його
постать.
   У вiдповiдь гримнув шалений регiт. Рубанi, калiченi, вогнем печенi люди
смiялися i насмiхалися над здорованем.
   - Кому ти, стерво,  потрiбне?  Хто  буде  паскудити  руки  об  тебе?  -
повернув йому броню дiд ?вмен. - Ну, а на коня теж ма?ш броню?
   - Яка ж може бути броня на худобу?
   - Тодi коника ми залишимо у себе.
   - Це ж сваволя, грабiж, дiду! - нарештi одiйшов од страху Поцiлуйко.  -
Вiддайте коня!
   - Без документiв нiяк не можу - тепер во?нний час.
   - I цього я вам не  забуду,  -  вже  посмiлiшав  Поцiлуйко.  Вiн  круто
повернув од стайнi й пiдтюпцем побiг до Безбородька.
   Антон Iванович уже крiзь сон почув настирливий стук у шибку.  Позiхаючи
i чортихаючись, вiн зiскочив на пiдлогу, пiдiйшов до вiкна.
   - Хто там?
   - Це я, Антоне Iвановичу, - почув знайомий голос. "Поцiлуйко", - пiзнав
i знову тихцем чортихнувся Безбородько. Притарабаниться ж  таке  щастя  до
двору. Вiн би залюбки прогнав сьогоднiшнього Поцiлуйка,  але  ж  невiдомо,
ким вiн  стане  завтра.  Керувати  -  це  передбачати.  Не  одна  ниточка,
зв'язувала його ранiше з Поцiлуйком, може, зв`яже й тепер, бо Поцiлуйко  -
це такий ловкач-доробкевич, що сьогоднi пiд льодом  торохтить,  а  завтра,
гляди, в якомусь мiнiстерствi вирине. Тодi вiн i згада?, як намарно  стояв
пiд чужими вiкнами. Безбородько, лаючись i розкидаючи на всi боки розумом,
швидко одяга?ться, одчиня? дверi i привiтно зустрiча? гостя:
   -  Припiзнились  ви,  Гнате  Родiоновичу.  Вже  й  першi  пiвнi   скоро
спiватимуть.
   - Що вам до пiвнiв?! Вони знають свою службу, а ми свою, -  з  гiднiстю
вiдповiда? гiсть i поважно, як i до вiйни, входить в оселю.
   В головi  Безбородька  виснову?ться  здогад,  що  справи  в  Поцiлуйка,
мабуть, пiшли на краще. Хоча хто розкусить його?  Якраз,  може,  "сьогоднi
Поцiлуйко погорiв, як швед пiд Полтавою, а перед ним бадьориться,  забива?
баки! Артист! Але що робити  з  ним?  Чи,  для  годиться,  послухати  його
теревенiв, та й бувай здоров, чи вiд усi?? душi ставити на стiл  печене  й
варене?
   - Далеко ж ?здийи? - Безбородько обережно промацу? Поцiлуйка.
   - Звiдси не видно, - безжурно  вiдповiда?  той.  -  Пiдверта?ться  нова
робота, - говорить з довiрою, але красномовно озира?ться.
   Безбородьковi зразу ж ста? ясно, що гостя  треба  частувати  хлiбом,  i
сiллю, i чимсь мiцнiшим.
   - Роздягайтесь, роздягайтесь, Гнате Родiоновичу, а я зараз  свою  стару
потривожу.
   - Не треба, Антоне Iвановичу. Пiзня година, хай спочива? жiнка.
   - Дарма, дарма,  розбуджу,  а  то  ще  клуби  перележить,  -  щиросерде
смi?ться Безбородько, йде в другу кiмнату i торса? за плече дружину.
   - Хто там iще так пiзно? - спросоння пита?ться Марiя i сердито позiха?.
   - Поцiлуйко.
   - Це той засядько, що...
   - Прикуси язика, - стиска? жiнчине плече, - бо вiн колись згада?  твого
засядька.
   - Як це  все  надокучило  менi!  -  позiхаючи,  неохоче  пiдводиться  з
постелi. - Чим же частувати вас?
   - Бобрятиною, - фирка? Безбородько. - Що ?, те й давай. Та меду  внеси,
тiльки не з горлового горщика, а з липiвки, i налавник на покуттi постели.
   - Знову пiшов Поцiлуйко вгору? - пожвавiшала Марiя, яка  розбиралась  у
мiсцевому начальствi тiльки по тому, чим його треба було частувати.
   Незабаром гiсть i Безбородько  сiли  за  стiл,  а  Марiя  крутилася  по
свiтлицi, як метелик бiля свiтла.
   - За тво? здоров'я, Антоне Iвановичу. - Поцiлуйко високо  пiдняв  першу
чарку. - Хай тобi все буде з землi, з води i роси.
   - Спасибi, Гнате Родiоновичу. Добре, що ви не забули мене.  На  чому  ж
сюди добирались?
   - На рисаку. Залишив його у вашiй стайнi, хоч i бурчав дiд ?вмен.
   - Той на всiх бурчить.
   - Вреднючий дiд. Документа захотiв на коня. Ну,  не  бюрократ?..  А  як
тво? справи?
   - Хвалитись нема чим, але живемо не гiрш за деяких сусiдiв.
   - Може й погiршати, - з спiвчуттям на щось натякнув, i  Антон  Iванович
закрутився на стiльцi. - Розумi?ш, про що йде мова?
   - Поки що не догадуюсь.
   - Жаль, - багатозначно помовчав Поцiлуйко.
   - То доказуйте, Гнате Родiоновичу.
   - Можу й доказати. Бiйся Марка Безсмертного. Вiн пiдкопу?ться пiд тебе.
Напевне, пронюхав, що ти колись на нього заявочку носив.
   Безбородька вiд цього натяку зсудомило:
   - Невже здогаду?ться?
   - Стверджувати не буду, але... Ну, а в районi дехто тягне його  руку...
Вже разiв пару вiдстоював тебе. Я хоча поки що i невеликий голос маю,  але
старi друзi, спасибi ?м, не цураються, - напуска? на обличчя та?мничiсть.
   - Дякую, Гнате Родiоновичу. Ви завжди пiдтримували мене! Ваше здоров'я!
Чого ж той Марко пiдкопу?ться?
   - В чи?сь гнiздо хоче сiсти, а в чи? - помiзкуй. Головою колгоспу i  на
милицях можна бути, конi повезуть. За  тво?  процвiтання!  Ох,  i  скажену
трима?ш ти веселуху. Мелясiвка?
   - Мелясiвка.
   - А зна?ш, хто з села обома руками вчепився за Марка?
   - Хто його зна?.
   - Ваш новий учитель.
   -Заднiпровський!? - здивовано вигукнув Безбородько. - Та що ж  вiн  ма?
проти мене?
   - Цього вже не знаю, - розвiв  руками  Поцiлуйко.  -  Свинякуватий  вiн
чоловiк. З одного боку пiд'?да? тебе, що не допомага?ш школi, з другого  -
б'? тебе Безсмертним,  а  сам  веде  дружбу  з  попом.  Подейкують,  що  в
Заднiпровського i заслуги не того-липовi. В лiсах  був  не  командиром,  а
грибарем - гриби збирав. Але орденiв назбирав, наче грибiв.  Придивись  до
нього, Антоне Iвановичу, бо дуже вiн гострозорим став до тебе.
   - Треба буде придивитись.  -  Похмурiсть  залягла  в  глибоких  очницях
Безбородька.
   Поцiлуйко  бачить,  що  кинутий  ним  ?жак  уже  ворушиться   всерединi
Безбородька, i, щоб не передати кутi меду, зводить  розмову  на  iнше.  Та
господар сам наверта? ?? на сво?х недругiв, оздоблюючись,  обкида?  гряззю
Безсмертного й Заднiпровського, який за всю вiйну навiть нi  разу  не  був
поранений, та й втрати в його загонi були чомусь найменшими.
   - Невже найменшими? - перепиту? Поцiлуйко.
   - Слово честi! А чому? Бо  тiльки  тримався  в  лiсах,  перекопував  ?х
рiзними ходами, наче крiт кротовище.
   - Це ж непогано для оборони. - Поцiлуйко вже  навiть  почина?  захищати
Заднiпровського, а сам надi?ться виловити iз гнiву господаря якусь користь
для себе.
   - Для оборони, може, й непогано, а от наступав Заднiпровський тiльки  в
крайнiх випадках. Зберiгтi себе, i сво?х прибiчникiв.  Треба  копнутись  у
ньому. В нашому загонi загинула майже половина партизанiв, а в  Мироненка,
вважайте, нiхто не залишився в живих.
   - Невже нiхто? - вражено перепитав  Поцiлуйко.  Вiн  згадав  зустрiч  з
двома партизанами в хатi Василини Вакуленко, i  думки  його  закружляли  в
шаленiй круговертi. Безбородько не помiтив, з якою  цiкавiстю  чекав  його
розповiдi Поцiлуйко, i спокiйно говорив далi:
   - Сердезi Мироненку найбiльш не  поталанило.  В  болотах  оточили  його
фашисти. Тiльки четверо партизанiв врятувалось тодi.
   - А де ж вони тепер? - завмираючи, запитав Поцiлуйко.
   - Усi пiшли воювати. Один iз них вiдвоювався, а про решту не знаю.
   "I це невелика бiда. В крайньому разi, можна  буде  стати  зв  язкiвцем
Мироненка... На це я маю право, бо ж стрiчався з його людьми". Нарештi  за
цi останнi днi велика радiсть ворухнулась у думках Поцiлуйка.  Вiн  пiдняв
чарку. випив до крапелинки й поцiлував Безбородька.
   "Оце справжнiй гiсть", - розчулено подумав той...



   XIV

   Мотрi нiколи не подобалось, якщо ?? ?вмен починав умирати.
   Хоча вона й знала, що ?? йоржистий чоловiк  з  доброго  Дива  не  стане
збиратися в далеку дорогу, але  в  цi  години  таки  починала  думати  про
потойбiчний свiт, i всяка всiлячина тодi жужмом коловоротилась  у  головi.
Острах брав од  само?  думки,  що  десь  у  глибокiй  темрявi  ?  пекло  з
розiмлiлою смолою  i  чiпкохвостими  чортами,  ввижався  i  рай,  Що  дуже
нагадував святоiванiвське поле, город i сад заодно... Як добре  було  б  у
тому раю знову, неначе на землi, зустрiтися з ?вменом; там вiн уже  зовсiм
би не лаявся, не сердився, не гарикався, а тiльки лагiдно посмiхався б, як
посмiхаються на виборчих портретах рiзнi кандидати.  В  раю  ?вмен,  десь,
правив би кiньми пророка Iллi, а вона полола б свою небесну норму та  все,
прикладаючи руку до очей, любувалася б пiдсвiченими сонцем гречками.
   ?? лагiдна селянська душа нiчого. так не любила, як цвiт найчистiших  i
найгустiших барв, а особливо рожевий на  раннiх  i  пiзнiх  гречках,  коли
бджоли збивають крильми i солодкий ранковий туман, i теплу хвилю, i  тихий
дзвiн.
   Що б iще могло бути гарного в тому раю? Може б, там варто посадити маку
з ?? городу? Вiн, коли зацвiта?, такi пишнi  i  славнi  ма?  рум  янцi.  I
укропу, напевне, в раю  нема,  а  хiба  можна  восени  обiйтись  без  його
пахощiв?.." - думала зараз Мотря, сидячи в узголiв'? чоловiка, який умирав
без  термометра  i  лiкарiв,  але  при  чарцi  й  скаженому,  з  Нiмеччини
завезеному аспiринi. Старий самокритично ставився до себе - знав, що  його
не дуже очiкують у раю,  тому  для  хоробростi,  щоб  не  спасувати  перед
чертами, бавився буряковою веселухою, а закушував  аспiрином,  який  потом
вичавлював iз тiла кiнський дух.
   ?жакувата i навiть тепер нiчим не вдоволена дiдова  голова  вiдпочивала
на подушцi, набитiй сiном  з  блакитними  кучерями  чебрецю.  Над  головою
старого, на рiжку скринi, потрiскувала саморобна воскова свiча, а в  ногах
лежав добрячий плетений батiг, -на тому свiтi вiн також  може  знадобитись
йому... -зараз дiдова душа коливалася помiж небесними видiннями i мирською
су?тою. Вiн iще мовчки долаювався з Безбородьком i тужив за  кiньми,  яких
тiльки напувають, але не годують. Оце й поклало старого в постiль:  напо?в
сьогоднi вранцi коней, нахилився, потемнiв  над  порожнiми  яслами,  почув
бiль усерединi й головi та й вирiшив попрощатися з свiтом.
   Вiд чарки й аспiрину з тiла аж капа? тепло, але голос у дiда потрiску?,
мов крига:
   - Мотре, ти ж менi, коли помру, не  став  нi  залiзного,  нi  камiнного
хреста, бо то панський, мертвий матерiал, на ньому навiть гриб-поганка  не
виросте. I яблуньку посадиш менi, бо птиця спiва? i на цвинтарному деревi,
- да? старий останнi розпорядження, а перед його очима стоять  конi:  вони
схиляють засмученi голови до дiда, тепло дихають на  нього  i  плачуть  за
ним, як люди.
   Жiнка не раз чула за свiй вiк цi розпорядження i спокiйно вiдповiда?:
   - I яблуньку посаджу, аякже. Тiльки  -  зимову,  ренет  який  чи  лiтню
скороспiлку?
   - Напевне, краще зимову, - по-господарськи розмiркову? дiд.  -  На  нiй
яблука довше тримаються.
   - А хiба тобi не все одно буде? -  лише  порухом  плеча  виказу?  Мотря
подив.
   - Це вже не твого розуму дiло, не ти вмира?ш. - ?вмен вiдчува?  в  русi
жiнчиного плеча непоштивiсть i почина? гнiватись, але ще стриму?  себе.  -
Так посадиш зимову, щепу вiзьмеш у кума Олександра. - На мить  над  собою,
над  сво?ю  могилкою  вiн  бачить  деревце  у  першому  цвiтi  й  мимоволi
здрига?ться. Краще б оце бiля копей порпатися,  а  не  лежати  там,  де  й
копито кiнське не обiзветься дзвоном. Ех, коли  б  це  хоч  кум  Олександр
прийшов, посвiтив снопом сво?? бороди, щось про полiтику сказав би, то все
легше вiдходила б душа з тiла.
   - I не забудь батога покласти в домовину. Чу?ш? - недовiрливо  дивиться
на жiнку, яка нiби й слухняна в нього, але теж умi?  все  повернути  сво?м
трибом...
   - Батога? Навiщо там таке щастя здалося? - наче не про той свiт, а  про
щось буденне говорить Мотря.
   - А хiба на тому свiтi коней не буде? Там така бiла масть водиться,  що
куди тво? дiло! - зi знанням справи говорить ?вмен, а сам  обурю?ться,  бо
Мотря, по всьому видать, анiскiлечки не вiрить, що вiн ма? помирати.
   - Як там будуть конi, то будуть i рiзнi батоги, - розважливо, але  й  з
недовiрою одказу? жiнка. - Ти краще скажи до пуття, що в тебе болить?
   - Я ж тобi казав: уся душа!
   - В якому саме мiсцi?
   - В усiй серединi, - старий обвiв рукою недосконалий круг навколо сво??
душi. Цей круг, певне, нiчогiсiнько не сказав  би  медицинi,  бо  в  нього
входили i серце, i легенi, i печiнка, i навiть частина присохлого черева.
   Мотрi пiсля такого визначення душi залишилось тiльки запитати:
   - Ти б, ?вмене, може,  щось  закусив?  Бо  яка  там  користь  iз  цього
аспiрину? Пiт чавить, а спожитку не да?.
   - Не дзяволи про ?жу. Не хочу i не можу ?сти, - скривився  i  застогнав
чоловiк.
   -: Та й чому?
   - Дурна ти баба...
   - Яв тебе розумною тiльки тодi була, коли  дiвувала,  -  не  сердячись,
одказу? Мотря.
   Ця вiдповiдь вража? старого. Справдi, коли Мотря дiвувала, вiн тодi  не
обiзвав й  нi  одним  недобрим  словом.  Чоловiк  вiдчув  свою  провину  i
спокiйнiше заговорив:
   - Як же менi щось на душу пiде, коли конi од вiтру падають  з  нiг,  до
решти гибiють? Дума?ш  ти  головою  чи  нi?  Ось  навiть  ця  свiча,  менi
зда?ться, капа? не  воском,  а  плаче  безневинною  сльозою  мого  карого.
Пам'ята?ш, як я рятував його?
   - Пам'ятаю твого пiвкрiвця, - покосилась  на  свiчу,  i  тепер  ?й  теж
восковi краплини нагадали сльози пораненого коня.  -  I  однак  ?сти  щось
треба, бо хто зна?, чим там  будуть  частувати.  Може,  на  тему  свiтi  i
картопля не родить.
   - Не може такого бути, бо тодi вигибне селянин i в раю, i в пеклi.  Ех,
Мотре, Мотре, коли б я мав товстi тисячi або яке золото!
   - I що б ти тодi робив?
   - Знайшов би що. Накупив би сiна пахучого та вiвса чистого, як  сльоза,
привiз би коням i був би  кумом  королю!  -  на  мить  пожвавiшав  i  знов
засумував старий. - А ? ж паразити, що все мають: i  грошi,  i  золото,  i
зерно, а совiстi ж у них i  на  мачину  не  вродило.  I  вони,  iроди,  не
помирають, ще й до комунiзму зможуть дожити! - Старий стиснув кулаки, а  в
його вусах i борiдцi ворухнулася злiсть.
   - Та всяких людей ? на свiтi, - зрозумiла Мотря  натяк,  але  не  стала
розпалювати гнiв чоловiка.
   - ?, бодай над ними цвинтарна трава поросла. - Вiн ще болiсно про  щось
подумав, прогнав думки про хрест, зимову  яблуньку  i  попрохав  жiнку:  -
Чу?ш, постав бiля мене мо? господарство - глинянi конi. Добре, що  хоч  цi
?сти не просять.
   Мотря пiдiйшла до мисника,  неподалiк  якого  стояв  гончарський  круг,
взяла кiлька iграшкових коникiв (?х у вiльну  i  веселу  годину  завжди  з
усмiхом чи лукавинкою вилiплював старий),  поставила  на  стiльцi  i  сама
залюбувалася рiзними чотириногими цяцьками.
   Тепер уже не пекло i не рай, а свiт мило? казки  i  далекого  дитинства
повертали до не? оцi  веселi,  завзятi  i  хитроокi  створiння.  З  такими
коненятами не грiх би навiть у мiстi ямаркувати. Але хiба  скажеш  про  це
чоловiковi? Вiн тiльки за  нiмцiв,  коли  бiда  приневолила,  дозволив  ?й
одного разу розпродати глиняну худобу. I жiнка,  дивуючись,  збула  ??  за
якусь невелику годину. Чого так люди накинулись тодi на полив'янi цяцьки i
чого так тiшились ними, коли пiзнавали в них риси сво?х заклятих ворогiв?
   - ?й-бо, цей клишоногий усiм на Геббельса схожий, - дивувався хтось  iз
покупцiв.
   Вона не бачила нiякого Геббельса в чи  не  найгiршому,  на  ??  розсуд,
лiпленнi. Добре, що  й  таку  погань  збула  з  рук.  А  через  день  люди
переказали, щоб Мотря бiльше не виносила на торг свiй товар,  бо  найшовся
ка?н, що  i  в  глинi  розкопав  полiтику,  i  гiтлерiвцi  вже  розшукують
крамольного скульптора.
   - Ну, то чи варить у них, у фашистiв, глиняний горщик!? Вони вже й мене
в скульптуру вписали! - насмiхався тодi над  недоумками  ?вмен,  який  про
скульпторiв думав, як про якесь недосяжне чудо. Старому нiколи й на  думку
не спадало, що з його коникiв крiзь ?хнi веселi, хитрi очi або  злобнi,  у
ворогiв позиченi риси проглядала не тiльки любов до забавки, а й справжнiй
талант.
   Мотря ж на iграшки старого дивилася простiше, як господиня, що  прожила
свiй вiк без достатку i завжди  потерпала  за  характер  чоловiка:  з  цих
коникiв ?вмен, аби захотiв, мiг би ?сти спокiйнiший хлiб i не гризти свого
серця з Безбородьком та його шатi?ю. Ось вона подивилась на одну цяцьку i,
забувши, що старий зiбрався помирати, недоречно засмiялась:
   - Чоловiче, а цей вислоухий i череватий,  ну,  зовсiм  схожий  на  того
начальника, який при?жджав до нас.
   -  На  Киселя?  -  пожвавiшав  ?вмен,  скосив  очi  на  цяцьку,  i   не
передсмертна, а  задоволена  посмiшка  творця  поповзла  од  його  уст  до
самiсiнького кiнчика борiдки.
   - Бге ж, на нього. Але чого вiн у тебе вийшов таким недотепою?
   - Бо вiн i ? дурним. Мотря сплеснула руками:
   - ?й не забагато, чоловiче, дурнями розкида?шся? Кисiль же,  кажуть,  в
начальствi аж з тридцятого року.
   - А дурний ще з народження, - махнув ?вмен рукою, наче скидав з  посади
Киселя.
   Вiдповiдь хоч i сподобалась Мотрi, та все одно вона  засумлiвалася,  чи
старий, як це вiн умi?, не передав кутi меду.
   - Нiхто, ?вмене, бачу, не вгодить тобi i в судний  день.  Хiба  ж  може
безклепкий так славно i довго, аж до сну, говорити з трибуни? За  щось  же
йому грошi платять i тримають на посту.
   - Бо ма? таких сватiв та братiв, якi не мiзками,  а  зубами  тримаються
один одного, i, поки не вдарить грiм, вони  свiжу  й  головату  людину  не
пустять на мiсце Киселя. А вiн же  ма?  в  руках  i  владу,  i  ордери,  i
печатки, а не ряту? наших коней. Вiн же не до коней, а  тiльки  до  свиней
загляда?, щоб вивезти собi якесь кувiкало... Ой, не можу я жити бiльше  на
свiтi. Нiяк не можу, - вхопився обома руками за серце, i в усiх його потом
нарошених  зморшках  заворушився  бiль.  -  Прозвали  мене  елементом   i,
виходить, вiрно прозвали.
   - Дурнi бездушники, баляндрасники i  невiгласи  прозвали!  -  одразу  ж
обурилась, занепоко?лась i похолола Мотря: вона добре знала, як не  любить
цього паскудного прiзвиська чоловiк, а коли вiн почина? визнавати його, то
це вже пахне лихом - може, й справдi, бiдаха, не доведи  свята  дiво,  чу?
свою смерть? - Нiякий ти не елемент, а  справедливий,  дуже  справедливий,
тiльки з характером дiд.
   - Елемент, Мотре, та й бiльш нiчого,  -  i  далi  уперто  ганьбив  себе
старий. - Бо що таке, це коли подумати на перед, конi? Красивий пережиток,
як дехто говорить з проворних. Рiзна машинерiя через якийсь час геть чисто
замiнить, вичавить ?х, i не стане тодi у свiтi нi гордих  верш  никiв,  нi
добрих скрипучих возiв, нi легкокрилих санок. Зникнуть, як зникли  чумаки,
i ?здовi, i конюхи, i конокради заодно. Все  це  я  розумiю,  а  все  одно
помираю вiд того, що теперiшнi конi не мають  ?дла.  То  хiба  ще  знайдеш
такого довбеху?
   Очi старого заблищали вогкiстю. Йому раптом шкода стало не лише  коней,
але й себе; гай-гай, хтозна по-якому одшумiли його роки:  не  знайшов  вiн
свого талану в життi, i минулось  воно,  мов  сльотава  осiння  година,  з
малими радощами та великим горем, не заслужив вiн нi  спокiйно?  старостi,
нi пошани, нi одного рядка хоча б у райгазетi,  а  нi  за  що  нi  про  що
заслужив паскудного "елемента". Усе це одразу хвилями набiгло на чоловiка,
i вiн, певне, заплакав би з'досади, але плакати  не  любив,  тому  стиснув
кулаки i щелепи, примусив себе розсердитися знову ж на сво?  життя,  i  на
"елемента", i на Безбородька, i  на  паскудну  безгосподарнiсть.  Отож,  у
хвилях  гнiву,  забуваючи  про  смерть,  рiшуче  опустив  ноги  з   лiжка,
навпомацки знайшов розтоптанi шкарбани й, покректуючи, почав озуватись.
   Мотря аж остовпiла вiд тако? перемiни:
   - Ти куди, ?вмене?
   - Ой, - скривився старий, - болить усе... Пiду до  Марка  Безсмертного,
погомоню з ним трохи.
   - Як же ти дiйдеш, коли пiт з тебе аж ющить?
   - А я його витру, - покосував на свiжий лiлi?вий рушник.
   - I що ти за чоловiк? Хвороби ж не витреш?
   - Не чiпляйся, жiнко, бо в мене душа ненадовго повосковiла.
   - Про що ж ти хочеш говорити з Марком?
   - Про що ж iнакше, як не про конi. Щось же треба думати чи робити.
   - Пiсля тi?? та знову ж тi??. Ти ж умирати зiбрався, - нагадала жiнка.
   - Прийду вiд Марка, тодi вже, мабуть, i помиратиму. Хай  тобi  веселiше
буде. - Вiн дмухнув на свiчку, старанно, раз i вдруге, обтер пiт рушником,
одягнувся й нетвердими кроками, щоб жiнка бачила, яка  в  нього  слабiсть,
подався з вогко? оселi, але одразу й повернувся.
   - Ти чого? Щось забувся?
   ?вмен одвiв очi од жiнки:
   - Хочу подушку взяти з собою.
   - В Марка дума?ш полежати, чи що? - недовiрливо здивувалася жiнка.
   - Та нi, - невдоволено поморщився чоловiк. - Висиплю з не? сiно.
   - Куди?
   - От усе тобi треба знати! Не на вулицю ж, а  сво?му  карому.  Хай  хоч
трохи йому сiном запахне! - хмуро кинув чоловiк, сунув  ще  теплу  подушку
пiд руку i кволо вийшов  iз  землянки,  щоб  не  чути  дурних  умовлянь  i
докорiв.
   От i кiнчилось помирання. Мотря мовчки  провела  чоловiка  повеселiлими
очима, виглянула у вiконце та  й  засмiялась  до  дiдових  чобiт,  що  вже
завзято мiряли землю. Таки несерйозний у не? дiд. I пiсля  цього  висновку
знов почала розглядати коники, знаходити  в  них  риси  знайомих  людей  i
чудуватися, як воно так виходить у ?? несерйозного чоловiка.
   В  землянцi  Безсмертних  дiд  ?вмен  застав  тiльки   Хведька,   який,
пiдiбравшi? пiд себе ноги, голосно  читав  якусь  книгу.  Вгледiвши  дiда,
хлопчак скочив з лави i шанобливо завмер.  Це  розчулило  старого:  хоч  i
вiйна, а таки поштиве дитя росте. Та й бiля коней уже вмi?  ходити,  а  це
.теж щось значить. Вiн погладив малолiтка по  головi,  пригорнув  його  до
себе однi?ю рукою.
   - Чита?ш, Хведю, науку?
   - Читаю, - ледь помiтно посмiхнулося хлоп'я.
   - То  читай  i  пий  ??,  як  здоров'я.  Нiчогенько  живеться  в  Марка
Трохимовича?
   - Дуже добре, дiду.
   - ?сти дають?
   - Дають, - почервонiв хлопчак.
   - Значить, рости будеш. А в школi одиниць не випаса?ш?
   - Поки'що без них обходиться, -навiть спогорда вiдказав Хведько.
   - Гляди, iiс хапай таке добро, бо тодi  сам  батогом  буду  вибивати  з
тебе, - посварився пальцем на хлопця. -  Правда,  ти  метикований  i  ма?ш
вчитися тiльки на медаль. Заходь до мене, я тобi якогось  коника  подарую,
бо бiльше не маю чого подарувати - окапцанiв дiд за вiйну.
   - Спасибi.
   - Е, Хведю, та ти вже розжився  на  новi  чоботята  i  не  хвалишся!  -
здивувався старий.
   - Це Марко Трохимович сам пошив менi iз сво?х дово?нних  чобiт.  Сам  i
колодки вирiзав. Теж наказував, щоб я одиниць не хапав.
   - Аякже, ми з ним заодно, хоч i не вчились  по  класах.  Не  зна?ш,  де
Марко Трохимович?
   - Вони пiшли на стайню.
   - На стайню? - зацiкавився,  зрадiв  старий  i  почав  набивати  люльку
тютюном. - Не зна?ш чого?
   - Неспокiй погнав ?х. Тут вони довго з  дядьком  Тримайводою  та  дiдом
Гордi?нком  i  сяк,  i  так  прикидали,  щоб  врятувати  корови  i  свинi.
Надумались, що треба ?х, поки не з явиться паша, роздати людям. А з кiньми
гiрша справа. Хто ?х вiзьме?
   - Отак воно, Хведю, й виходить: хто найбiльш i найкревнiше робить,  про
того найменше дбають, - зажурився старий, посмоктуючи згаслу люльку. Через
якусь хвилину його знов туманом охопили думи, вiн  забув,  що  в  землянцi
сидить Хведько, й почав розмовляти сам iз собою: - Ну що його  на  милiсть
божу придумати? Де б ?м чогось роздобути? Хоч бери та на злодiйську стежку
пускайся!
   Пiсля цих слiв дiд справдi почав розмишляти, чи не можна  десь  вкрасти
сiна, згадав стiжки свого  кума  Олександра,  потiм  здивувався,  як  таке
паскудство могло спасти на думку, i вголос обурився:
   - Чорти батька зна що лiзе в голову! Химерiя, та й годi.
   - Про що ви, дiду? -з цiкавiстю поглянув на нього Хведько.  -  Щось  не
виходить?
   - Та то таке, нiкому не потрiбне, - ухилився од вiдповiдi й зiтхнув.  -
Приходь до мене. - Вiн ще раз поклав руку на голову  хлопцевi,  приголубив
його, згадав свого сина i швидко вийшов з землянки. Але  й  на  дорозi  до
нього знову пiдкралася злодiйська думка, i старий хоч i проганяв ??, але й
прислухався до не?, як до пота?мця, що залiз усередину з сво?ю радою.
   - А в кума Олександра таки без надобностi стоять стiжки, - знову сказав
уголос. - Що вiн, квасити чи солити буде ?х?
   - Про що ви, дiду? - здивовано зупинилась бiля нього Мавра Покритченко.
   Старий  став  посеред  дороги,  змiряв  недобрим   поглядом   жiнку   i
невдоволено буркнув:
   - Про любов...
   - Про яку любов? - спочатку здивувалась, а потiм жахнулась од  страшно?
здогадки вдова.
   - Про незаконну. ? i така для декого. - Розгнiваний, пiшов до стайнi, а
жiнка схилила голову, i в розвеснiлу колiю з ?? дикуватих очей  упали  двi
сльозинки.



   XV

   Старiшi  конi  пiзнавали  Марка,  тягнулись  до  нього,  стиха  iржали,
оксамитними губами торкались його рук, плечей, одежi, i в ?хнiх скорботних
зголоднiлих очах очевидячки воскресала минувшина.
   - Пiзнають, Марку, сво? кiнське щастя, коли в них сiна було по  колiна,
коли й вiвсом пахло у жолобах, - обiзвався з порога  дiд  ?вмен,  що  саме
нагодився до стайнi.
   -  Таки  не  забули  мене.  -  Розчулений,   збентежений   i   водночас
розгнiваний, Марко сутулився на костурах  i  не  знав,  чим  утiшити,  чим
порадувати четвероногих друзiв, що чекали вiд нього i ласки,  i  ?жi.  Вiн
гладив, обiймав ?х  вiльною  рукою,  не  соромлячись,  притулявся  до  них
обличчям i з великою скорботою заглядав у ?хнi  очi.  Де  подiлася  з  них
довiрлива веселiсть, сумовите всепрощення до людини, яка частiш потрiбного
хапа?ться за батiг, гарячий iз кров'ю i сполохом огонь чи розумна,  зовсiм
людська лукавинка?
   Примара, страшна примара голоду все це  висмоктала  з  теплих  кiнських
очей, оточила ?х пухлинами повiк, i вона ж потворними тiнями висить над ще
живим маслаччям, ждучи, коли воно звалиться iз нiг.  Вискочити  б  з  цi??
кiнсько? каторги, заплакати, як плакалось у дитинствi, чи хоча б потрощити
костури на Безбородьковi i його злодiйському  кодлi.  В  гнiвi  й  розпачi
Марко не помiча?, як на  його  повiках  накипають  сльози.  Вiн  зараз  би
пострибав зi стайнi, але збоку  знову  до  нього,  непокоячись,  тягнеться
вислогубий високий кiнь. Треба й його втiшити, хоч рукою.
   - I Лорд пiзна? тебе, - пiдходить ближче старий. - Чи пам'ята?ш його?
   - Чом не пам ятаю. Був огонь - не кiнь.
   - На очах згорiв огонь, тiльки попiл трима?ться пiд шкурою.
   Кiнь уткнувся Марковi  в  груди,  й  чоловiку  пригадалася  давня  пора
щедрого розiмлiлого лiта, коли голова колгоспу забува?, що,  крiм  роботи,
на свiтi бува? й сон.  Засипати  доводилось  тiльки  в  дорозi,  поки  вiз
котився вiд одного урочища  до  другого.  Якось  беззоряного  вечора  вони
ви?хали з дiдом ?вменом до найдальшого поля, де люди  круглу  добу  робили
бiля молотарки. Збиралась гроза,  поздовжнi  блискавицi  розпанахували,  а
поземнi вогнем вiдгойдували вгору почорнiле небо. Пiд ?хнi щедрi спалахи i
гуркiт грому вiн спокiйно заснув, а коли прокинувся,  почув,  як  над  ним
шелестiло колосся i дощ. Вiн ще спросоння не  збагнув,  що  це  дiд  ?вмен
нашвидкуруч зробив на возi куреник iз снопiв, ще не розумiв,  що  робиться
навкруги, коли щось темне i тепле наблизилось до  нього.  Вiн  здригнувся,
подався  назад  i  раптом  побачив,  як  бiля  крайнiх  снопiв  на  якiйсь
невеличкiй, округлiй площинi замерехтiв раз  i  вдруге  здрiбнiлий  корiнь
блискавицi. I вiн тодi зрозумiв, що то гра? блискавка в кiнському  оцi.  -
Лорд, це ти? - зрадiв i засмiявся, зовсiм виходячи зi сну.
   Наляканий  громовицею,  кiнь  тихенько  заiржав,  губами  знайшов  тодi
Маркову голову, притулився до не? i знову заiржав, а блискавка й далi  раз
по раз мерехтiла в його оцi...
   Марко пiдходить до Лорда, що ледве трима?ться на ногах, гладить гриву i
з болем дивиться на його  велике  око:  невже  в  ньому  навiки  вiдiграли
спалахи блискавиць?
   - Дай сво?му мазуну сiнця, - дiд ?вмен  з  розпорено?  насипки  витяга?
жменю сiна i простяга? Безсмертному.
   Марка вража? i дiдова насипка, i пучок сiна з  прив'ялим  чебрецем,  що
чимсь нагаду? спалахи блискавки в кiнському оцi.  Вiн,  тремтячи,  з  руки
згодову? сiно i мерщiй видибу? зi  стайнi,  хоча  до  нього  з  кутка  iще
обзива?ться довiрливо-болiсне iржання.
   - Почекай, Марку, - наздоганя? його бiля  порога  дiд  ?вмен  iз  сво?ю
подушкою в руках. - Сiнце ж зосталося...
   Цi слова, i насипка, що тремтить у старечих руках, i безкорислива любов
дiда ?вмена, i його уболiвання над  голодною  худобиною  до  решти  крають
серце чоловiковi.
   - Не можу, дiду, снаги не вистача? дивитися на цi муки,  -  i  в  Марка
стиска?ться кулак.
   - I я вже не можу. А скiльки вертигузiв крутиться бiля  колгоспу,  щось
глибокодумно  мугикають,  у  блокноти  записують,  десь  доповiдають  -  i
нiчого... В серце б ?м усi ?хнi записи  вкарбувати,  щоб  кожна  буква  до
живого дiла тягла. От за яку я сердечну грамоту! Тодi конi будуть з сiном,
люди з хлiбом, а вченi не з блокнотами, а з головами на в'язах.
   - Це ви, дiду, все розоря?тесь? Уже чимсь  ученi  не  догодили  вам?  -
проснувся за перегородкою Максим Полатайко i, позiхаючи,  округлив  широкi
губи.
   - А ти, вертiю, усе спиш? - обурився старий.
   - Хто там спить, коли на душi  сама  гризота,  -  здивувався  Максим  i
одразу ж пiрнув у сон з повною впевненiстю, що в такий час нiхто з конюхiв
не може спати.
   - Украв же сьогоднi цей халамидник десь бобу для коней,  а  сам  спить,
неначе  праведник,  -  старий  навiть  iз  спiвчуттям  кивнув  головою  на
перегородку. - I я вже сам думаю, де б щось можна було вихопити для коней.
   Що мiг вiдповiсти на це Марко? З болем поглянув на дiда  ?вмена,  потис
йому руку та й подибуляв у тяжких думках на дорогу.
   - Ти ж куди, Марку?
   - До добрих людей.
   - Просити порятунку?
   - Просити.
   - I далеко збира?шся? - якась надiя прокинулась у голосi старого.
   - По?ду колядувати до сво?х друзiв. Може, щось розживуся у них.
   - То я тебе на ста?нних конях повезу, вони ще тримаються на ногах. Куди
ж тобi з костурами?
   - Спасибi, дiду, але не хочу, щоб вас. потiм Безбородько  розпiкав.  Ви
вже тут дивiться, бо я, напевне, затримаюсь на день-два.
   - Щасти тобi,  Марку,  -  старий  скинув  шапку  i  помахав  нею  услiд
Безсмертному, який наче поменшав, побувши у стайнi.
   Сьогоднi довго, як на зло, нiмував шлях,  тiльки  потемнiлi  одволоженi
липи зрiдка обзивались простудженими голосами гайворонiв. Сiреньке небо  з
невиразними клаптями хмар iнколи поглядало на землю здрiбнiлим оком  сонця
i не знало, що йому робити: чи сiяти мряку, чи трусити крупу?
   З в язками хмизу з лiсу брели натомлснi жiнки, плечi ?х  були  зiгнутi,
очi втупленi в землю. I ця картина болем зчавила Маркове серце: вона знову
яснiше всяких звiтiв говорила, що село не ма? господаря. Жiнки пiдiйшли до
Марка, поздоровкались, випростались, але не скинули в  язок  з  плечей,  i
тепер вони були схожi на. купку  цвинтарних  обшарпаних  хрестiв.  Марковi
стало моторошно  вiд  цього  видовища.  Тяжкий  свiй  хрест  мовчки  несло
жiноцтво у вiйну. Але навiщо його нести тодi, коли нема в цьому потреби?
   - Жiнки Безбородька, Мамури i Шавули теж отак стараються на  паливо?  -
запитав, мiняючись на обличчi. Де там, вони живуть на  панських  дровах  i
харчах.
   - Таке привозять i з комори, i з лiсу.
   - Це, Марку, ще не бiда, ми все перетерпимо, - обiзвалась  вдова  Софiя
Кушнiренко, в яко? i досi великi  очi  лелiли  дитячою  голубiнню.  -  Аби
тiльки нашi сини повернулись.
   - Та в тебе ж, Софi?, нема синiв, - хтось поправив удову.
   - Так у людей ?, - сказала з такою  материнською  тугою,  що  Марко  аж
затремтiв.
   - Ти, сину,  якось  одужуй  скорiше  та  прибирай  до  сво?х  рук  наше
господарство, осиротiло воно  тепер,  зовсiм  осиротiло.  -  Вдова  ближче
пiдiйшла до Безсмертного i голубим, дитячим сумом дивилась йому у вiчi.
   Саме на шляху показався старенький грузовик. Жiнки зiйшли на узбiччя, а
Марко пiдняв угору костур. Машина заскрипiла усiм кiстяком, зупинилась, iз
кабiни виглянуло вугластеньке обличчя Галини Кушнiренко, найменшо? Софино?
доньки. I хоч усмiшка  трiпоче  на  пошерхлих  з  милою  окантовкою  устах
дiвчини, та в ??  незвичайних,  димчасто-сизих  очах,  затiнених  берегами
густих вiй, лежить смуток.
   - Добрий день, Марку Трохимовичу. Вам далеко?
   - Прямо та й прямо, на самий край свiту.
   - На самий край не можна - вiйна перепинить.
   - А може, поки до?демо, вона й закiнчиться.
   -  I  одi  ?дьмо,  хоч  i  нагорить  менi  вiд  Безбородька,  -   знову
посмiхнулась окантованими устами, а в очах, як i ранiше, стояла печаль.
   Обличчя Галини, коли розглядати кожну його частину, не  було  красивим:
iвилицi,  i  широкуватi  щоки,  i  звичайний,  не  витончено?  роботи  нiс
здавались буденними. Але в цей будень таким  святом  входило  надбрiв'я  i
розгонистi, з непоко?м брови, незвична  сизiсть  очей  i  пухла  довiрлива
свiжiсть вуст, що кожному, хто дивився на дiвчину, одразу  ставало  хороше
на душi.
   Галина вискочила з кабiни, приязно поздоровкалась iз жiнками i  сказала
матерi, щоб та кинула хмиз у машину.
   - Обiйдеться. Як люди, так i я, - вiдповiла вдова.
   - Ну як собi хочете, -трохи зобижено сказала донька i допомогла Марковi
вмоститись у, кабiнi. Машина  чмихнула,  затремтiла  i,  минаючи  мiшанину
оголених печей i наростiв землянок, рушила в сiреньку далечiнь.
   - То на край свiту? - вивчаюче поглянула на Марка.
   - Нi, дiвчино люба, значно ближче... На  край  свiту  по?деш  зi  сво?м
коханням.
   - Якщо  воно  буде,  -  просто  сказала  Галина,  стискаючи  невеликими
огрубiлими ручатами кермо.
   - Неодмiнно буде! - гаряче вирвалось у Марка. - А як же iнакше!
   У дiвчини звузились вi?:
   - Може бути й iнакше: багато нашого брата залишиться дiвчатами  на  все
життя, бо вiйна  розкида?  коханих  i  розколю?  кохання-так  само  просто
вiдказала, ?? сумна розсудливiсть здивувала  i  навiть  непри?мно  вразила
Марка. Звiдки  це  взялося  х  дiвчини?  Невже  за  вiйну  притупились  ??
почуття?.
   - А в тебе ? коханий? - неждано вирвалось, хоча и  знав,  що  не  треба
говорити про це.
   - Нема й не було, - зiтхнула Галина.
   - Навiть не було?
   - Може, й був, але я нiчого не розумiла тодi, бо и що  таке  любов,  не
знаю, тiльки вiд iнших чую, недовiрливо сказала дiвчина i зовсiм  одверто,
як, може, й матерiв не говорила, розповiла про свiй перший, юний неспокiй.
Перед самою вiйною на мене почав задивлятися Василь Денисенко.  Пам'ята?те
його?
   - Пам'ятаю. Чорнявий такий, з чубом...
   - Чорнявий, кремезний, мов дубок, - лягла печаль бiля дiвочих уст. - Де
б я не  з'явилась,  а  його  погляд  уже  й  вiдчуваю.  I  собi  крадькома
задивлялась на нього... I так тодi очiкувалось чогось доброго, незвичного.
I в снах бачила, як вiн дивиться на мене. А потiм прийшла вiйна. Нi Василь
менi, нi я йому навiть слова не сказали. Коли вiн прощався з селом, то теж
найбiльше дивився на мене, потiм пiдiйшов, простягнув руку:
   - Прощавай, Галинко, - i посмiхнувся.
   - Прощавай, Василю, - мало не заплакала я, надивляючись на нього. I  от
Василя вже нема. А погляд його  не  можу  забути  й  досi.  То  це,  Марку
Трохимовичу, була любов чи щось iнше?
   - Напевно, любов, - з жалiстю i подивом глянув на повне довiри i смутку
обличчя дiвчини, яка тепер здавалась йому вже красунею...
   За лiсом, наче зовсiм  з  iншого  свiту,  вигулькнуло  з  бiленькими  i
блакитними хатками придолинне село. Над округлим, нiби  полумисок,  ставом
довгатились охайнi колгоспнi будiвлi, на льоду  бiлими  островами  збились
гуси, а бiля прикриничних жолобiв тiснилися справнi, незахарчованi конi.
   "Зразу видно господарську руку Броварника", - подумав Марко.
   - Тут i зупинися, дiвчино! При?хали.
   - Оце ваш край свiту?
   - Нi, тiльки початок! - Вiн подякував Галинi, звернув iз шляху на м'яку
стежину та й пострибав до колгоспного подвiр'я.
   Гуси, побачивши незнайомого чоловiка,  загелготiли,  засичали,  а  конi
зустрiли його м'яким фiалковим сяйвом очей.  Правда,  в  деяких  очах  вiн
бачив i тiнi тривоги. Це були тi конi, що носили шрами i  вм'ятини  вiйни.
Чоловiк на костурах знову ?м нагадав i ?хн? калiцтво.
   -  Ви  когось  розшуку?те?  -  пiдiйшов  до  Марка   немолодий   конюх,
розгойдуючи довгi й цупкi закарлючини вусiв.
   - Розшукую кiнське щастя, коли вони ще не перевелося,  -  поздоровкався
Марко. - Любуюсь вашою худобою.
   - ? чим любуватись, - у вусах старого заворушилась зневага.  -  Це  вже
самi перебiрки та вишкребки. От до вiйни в нас були конi! Змi? ?м навiть я
боявся показувати батога, щоб на небо не винесли. Вiд них  тiльки  спомин,
та медаль залишилась, - посмутнiв старий. -  Ви  ж  будете  з  ходакiв  чи
прошакiв?
   -Нi, - розгубився Марко. - Або що?
   - Та немало при?жджа? тепер рiзних колядникiв до нашого  колгоспу:  тим
позич того, iншим - другого, а декому просто поклади  щось  на  вiз  чи  в
машину.
   - I кладете?
   Конюх озирнувся, поправив карлючини вусiв.
   - I це бува?. З деяким начальством треба ладити, бо воно як  не  знайде
недолiкiв, то може щось приписати, як не по господарству, то  по  iдеях...
Розпаскудились,  розбо-сотились  деякi  за  вiйну,  самi  не  дуже  хочуть
переживати труднощi, а нас агiтують. Ви до Броварника?
   - До нього ж.
   - Зна?те його?
   - Знаю.
   - I як вiн вам? -запитав зацiкавлено.
   - Господар.
   - Аякже, аякже, - зрадiв конюх. - Цей не голову?, а хазяйну?. Такий  нi
людину, нi землю не обмане. Зараз у  правлiннi  його  не  шукайте  -  саме
додому  з  одним  гостем  пiшов.  Якраз  трапите  на  обiд.  Хату   Данила
Васильовича знайдете чи показати?
   - Знайду.
   Марко добре знав, де стояла стара, схожа на бабусю, хата Броварника,  у
вiкна яко? цiле лiто заглядали соняшники, рожi i  крученi  паничi.  Данило
Васильович належав до тих широких натур, якi, ставши на громадську роботу,
нiкого не забувають, окрiм себе. Його, розумного й начитаного правдолюбця,
зовсiм без тi?? хитринки, яку так часто приписують укра?нцевi,  село  мало
.не носило на руках. Добре знаючи i глибини, i мiлкi мiсця хлiбороба,  вiн
до кожного мав свiй пiдхiд i слово, ним  чоловiк  нiколи  не  страхав,  не
погрожував, i кулаками теж не  бив  по  столу,  бо  и  дерево  не  терпить
людсько? дуростi. Бригадирiв вiн пiдбирав таких, що мали любов до людей  i
землi, ланкових - найбiльш спiвучих, а сторожiв - найбiльш ледачих.
   - Що таке на даному  етапi  наш  селянин?  -  любив  iнколи  за  чаркою
пофiлософствувати Броварник. - Це - соняшник!  Голова  його  тягнеться  до
сонця, а корiння - у землю. I що йому треба для  повного  цвiту  i  щастя?
Побiльше сонця  i  поменше  горобцiв,  що  випивають  насiння.  Зараз  цей
соняшник ще засмучений, бо чого тiльки не беруть iз  нього,  бо  хто  йому
тiльки не нагина? голову. Та прийде час,  i  справжнiй  хазя?н  кишкне  на
горобцiв i рiзних отих, що наперед прицiлились до кожно? насiнини,  кишкне
на дармо?дiв  та  горлохватiв  -  i  змете  всi  туманнi  непорозумiння  й
бюрократичнi iнстанцi? мiж соняшником i сонцем.
   За  цю  фiлософiю  засмученого  соняшника  i  додатки  до  не?  не  раз
перепадало Броварниковi: знайшлися горобцi й на його голову, полiзли й  до
його анкети. Але Броварник не розгубився i на пленумi райкому  сказав,  що
його анкета ма? вiсiм пунктiв - вiсiм полiв i кожне з них поки що  да?  по
району найвищий урожай. I це тiльки тому, що  вiн  вiрить  людям,  а  вони
йому. Вiн стара?ться заглянути ?м у душу, а не запустити пазури в печiнку.
I, напiвобернувшись до критиканiв, так закiнчив свiй виступ:
   - То чи будуть ще питання з боку печiночних? Чи закiнчимо демагогiю?
   Увесь пленум гримнув аплодисментами  i  реготом,  а  пiсля  пленуму  до
Броварника назавжди прилипло прiзвисько Соняшника, дарма, що носив вiн  на
головi уже не золото кучерiв, а зимову наморозь...
   На подвiр'? Данила Васильовича стояв м'ятий i тертий, видно, зiбраний з
кiлькох поламаних машин вiллiс, а  на  його  бамперi  примостився  красень
пiвень; вiн одним оком рознiжено, iз погордою поглядав  на  зграйку  сво?х
неревнивих коханок.
   Марко, наче з людиною, вiта?ться з старою хатою, що ще бiльше вросла  в
землю,  бiля  не?  сторожею  стояли  посохлi,  з  невiдкрученими  головами
соняшники  i  обнизанi  гудзиками  насiння  височеннi  рожi,  а  на   хатi
кустратилось гнiздо лелеки.  Все  тут  було  таким,  як  i  колись,  окрiм
землянисто? нiмецько? каски, з яко? кури пили воду.
   Марко, мов росу, обтрушу? згадки дово?нних рокiв i з хвилюванням пряму?
до дверей: як його зустрiне Соняшник? Чи дуже вiн змiнився  за  вiйну,  як
вiдгукнеться на його  прохання.  Скриплять-мурличуть  дверi,  на  пiвсловi
обривають запальну суперечку в хатi господаря. Марко вiдразу чу?  на  собi
погляди трьох людей, що сидять за обiднiм столом, i  з  при?мнiстю  вдиха?
настiй жита: на покутi красу?ться розкiшний снiп, а його  колосся  нависа?
над головами Броварника i огрядного гостя.  Невiдомий  повернувся,  пiдвiв
руку до голови, вдарив нею по колоску i поморщився.
   - Марку, це ти? - скрикнув Броварник,  рвучко  пiдвiвся  з-за  столу  i
застиг у подивi.
   - Iз дерев'яччям пiзнали мене? - Марко стукнув костурами об долiвку.
   Загримiв стiл, щось дзенькнуло, перекинулось на ньому,  вiдлiта?  набiк
стiлець, i до Марка, сяючи сивиною i посмiшкою,  наближа?ться  сивоголовий
Соняшник. Обличчя його за цi роки пiдсохло, притемнилось, в сiро-блакитних
очах крiзь здивовання i радiсть пробива?ться сум - таки,  видно,  горе  не
обминуло людини.
   - Живий, значить! - Данило Васильович, придивляючись, кладе великi руки
на плечi Марка, потiм мiцно цiлу? його. - I не забув  старого?  Молодчина!
Спасибi, спасибi, хлопче! Жiнко, поглянь, це ж Марко, - поверта? чоловiка.
- Постав ще одну чарку на стiл.
   - Зараз. Добридень, Марку, добридень,  синку.  -  Тiтка  Соломiя,  наче
виходячи зi сну, витира? руки i 'потихеньку пiдходить до  Марка,  а  крiзь
прорiджену оправу ?? коротких вiй почина? просочуватись волога. I  чоловiк
уже зна?, що ?диний син бiльше нiколи не переступить  порога  батькiвсько?
хати, не скаже "мамо", не поцiлу? ??. I Марко  зараз  цiлу?  ??,  як  сини
цiлують матерiв. Тiтка Соломiя  припала  головою  до  його  шинелi,  потiм
випросталась, важко зiтхнула. Вогонь од печi почервонив ?? обвислi сльози.
   - Слава богу, що хоч ти повернувся, - рiжечком хустки  обтира?  очi.  -
Сiдай, синку, де мiй Дмитро сидiв.
   - Не треба, стара, не треба, - тихо заспокою? ?? Данило Васильович.
   Марко  пiдходить  до  столу,  за  яким  нiмотно  i   напружено   сидить
розрум'янений чолов'яга рокiв сорока п'яти з  головою  лева,  пiдстриженою
пiд бобрик. Очi в нього  адмiнiстративнi,  мов  перепустки,  а  одяг  того
напiввiйськового фасону, що може завести в  оману  лише  сугубо  цивiльних
жiнок.
   - Знайомся, Марку,  з  мо?м  гостем.  Це  Андрон  Потапович  Кисiль.  -
Господар вважа?, що цим вiн сказав усе, але Марковi прiзвище  Киселя  поки
що нiчого не говорить.
   - Дуже при?мно, - з гiднiстю пiдводиться гiсть i через  стiл  простяга?
випещену, пампушкувату руку, але на його обличчi проходить не  при?мнiсть,
а погано прихована кислуватiсть. Потiм вiн  питальне  Погляда?  на  Данила
Васильовича, той одним порухом надбрiв'я вимовля?, що з таким чоловiком  i
чарку  можна  випити.  Кисiль  заспокою?ться,  з  його  зiниць  зiскакують
настороженi перепустки, i м'якша? ямка на вареникоподiбному пiдборiддi.,
   Марко перехоплю? цю  мовчазну  розмову,  придивля?ться  до  нездорового
Киселевого жиру,  що  звузив  його  бiлкастi  очi,  але  поширив  живiт  i
протилежну  йому  частину  тiла.  Напiввiйськове   галiфе   Киселя   чесно
витримувало свою нагрузку, хоч i не могло похвалитися  досконалiстю  форм.
Та не цi форми, а обличчя  з  печаттю  грубо?  владностi  i  зарозумiлостi
пiдказують Марковi, що Андрон Потапович не належить до  тих,  якi  люблять
приносити людям  радiсть,  втiху  чи  хоча  б  обдаровувати  ?х  звичайною
посмiшкою. "Але перше враження часто бува? помилковим, -  дума?  Марко.  -
Побачимо, як воно далi буде".
   - Сiдай, Марку, поки горiлка не скисла. - Броварник припрошу? гостя  до
столу i, коли той умощу?ться на скрипучому стiльцi, високо вiднiма? чарку:
- За тебе, воя, за тво?  здоров'я,  за  нашу  пiч,  у  якiй  згорять  тво?
костури.
   - Гарно сказав. Ще добре,  то  добре,  -  похвалив  Кисiль  Броварника,
мружачись, нацiдився чаркою на Безсмертного i з гiднiстю випив горiлку.
   - А перед цим я  не  так  rapeo  говорив?  -  напiвобернувся  до  гостя
Броварник, i насмiшка затремтiла в зморшках його повiк.
   - Не говорив, а варнякав чорт зна  що.  -  В  Киселя  скривились  уста,
пiдборiддя i ямка в ньому.
   - А менi здалось, що  ти,  Андроне  Потаповичу,  попав  на  слизьке,  а
признатися не хотiв, - засмiявся Броварник.
   - I знову  ж  варняка?ш  чортi-що.  Гарний  ти  господар,  а  мислитель
нiкудишнiй, ие перерiс тих  дядькiв,  якi  мало  не  кожну  вiльну  годину
теревенять, навiть, неначе мiнiстри, лiзуть у полiтику i мiжнародне життя.
Вони, бачиш, без високо? полiтики нiяк не можуть обiйтися.
   - Жаль, що ти, Андроне  Потаповичу,  серед  таких  дядькiв  не  побачив
справжнiх мислителiв. Iнодi в ?хньому словi бiльше мислi, анiж в iншого  в
усiй головi.
   - Пiсля тi?? та знову ж тi??. - Кисiль виморщив зверхню  посмiшечку.  -
Темний ти, непоправний iдеалiст, Данило  Васильовичу.  В  сво?х  дiдах  ти
бачиш селянських , пророкiв, у дядьках - мислителiв, а сам,  як  видиться,
як розумi?ться збоку, мрi?ш побудувати селянський рай. А менi  плювати  на
нього! - високо махнув рукою i вдарив нею кiлька житнiх колоскiв.
   - Це можна, - одразу посмутнiшали зморшки на високому чолi Броварника.
   - Що .можна? - здивовано запитав Кисiль, не вловивши неприязнi в голосi
Броварника.
   - Та наплювати ж на все, - поволi, нiби лiньки, вiдповiв  Броварник,  а
Кисiль стрепенувся, наче горобець пiсля купання.
   - Уже вчепився за слово?
   - Нi, за стиль у керiвництвi, за стиль!
   - Ото, куди скочив... Це вже не твоя ?пархiя i не твоя печаль, - одразу
хоче приголомшити, але не приголомшу? Броварника.
   - Так, це не моя ?пархiя, але печаль моя,  бiльша  навiть,  анiж  хтось
дума? чи догаду?ться. А наплювати - це не керувати. Наплювати  можна  й  у
криницю, з яко? воду береш, можна й з  людьми  розплюватися,  можна  й  на
житнiй колосок, i на землю пiд ним плюнути, та землю не обманеш: на плювок
вона й вiдповiсть плювком. Ось так я думаю, Андроне  Потаповичу,  i  щось,
бачу, не подоба?ться тобi моя  мова.  Ну,  а  пiдсолоджувати  ??,  пробач,
совiсть не велить. Це вже тво? пiдхлiбливi умiють робити.
   Кисiль трибунне махнув кулаком:
   - Хитру?ш, Даниле Васильовичу, ох i хитру?ш,  захищаючи  з  усiх  бокiв
свого дядька.
   - Кусати його легше, але кому це потрiбно?
   - I це  потрiбно!  Хитрiсть,  iндивiдуалiзм  i  рiзнi  пережитки  треба
вибивати з дядька. Ми рано чи пiзно заставимо його працювати на соцiалiзм.
   -  Нiби  вiн  зараз  на  капiталiзм  працю??  -   Потемнiшало   обличчя
Броварника, похмурнiв i Марко.
   - Нi, на соцiалiзм, але вiдда? йому тiльки частку, а не  всю  працю.  З
дядька доброю довбнею треба вибивати рiзнi  пережитки,  рiзнi  садочки,  i
ставочки, i городи.
   -А може, не довбнею, а  добробутом!  -  втрутився  .  Марко,  напружено
придивляючись до розчервонiлого обличчя Киселя. - Довбнею  легше  бити  по
головi, анiж дукати нею.
   В Киселя спочатку ображено тiпнулись двi прямовиснi  складки,  що  йшли
вiд уст, потiм гнiвно  пiдскочили  гору  короткуватi  нерiвнi  брови.  Вiн
угатив сво? грiзнооччя в Марка, i той непри?мно .з  дивувався:  увесь  вид
Киселя говорив, що вiн одразу зненавидiв його, зненавидiв,  як  ворога.  I
Марко зрозумiв, що мстива Киселева натура  не  простить  цих  слiв,  всюди
шкодитиме йому, коли десь хоч окрайцем зiйдуться ?хнi дороги.
   "Значить, дрiбненька ти людина". - Витримав погляд Киселя,  а  той  уже
норовисто ворухнув плечем i грiзно заговорив до Броварника:
   - Не подоба?ться менi, Даниле Васильовичу, сьогоднiшня розмова з тобою.
Вся з самого початку  не  подоба?ться...  Вiйна  завжди  розв'язу?  язики,
вiльнодумство й анархiзм, ?х треба тримати в пляшцi, як нечистого духа, бо
сьогоднi якомусь фiлософу з яко?сь Захлюпанки  захочеться  лiбералiзму  чи
селянського раю, а завтра вiн уже почне  переглядати  державнi  податки  й
плани... Так я тебе зрозумiв? Чи, може, менi це здалося за чаркою?
   - Нi, не здалося.
   - От-от! - зрадiв Кисiль. - А пiслязавтра ця демагогiя вже  запахне  не
тiльки  ревiзi?ю   нашо?   економiчно?   полiтики,   але   й   економiчною
контрреволюцi?ю! - i знову трибунно махнув кулаком. Колоски вiдскочили вiд
нього, заколивались i вдарили Киселя по обличчю. Вiн пiдвiвся i, мнучи ?х,
почав затикати у снiп, а коли розправився з  колосками,  вже  з  посмiшкою
кинув Броварнику: - От так, голубе сиз, на цих мислях можна  докотитися  i
до бiлих ведмедiв..
   Данило Васильович змiнився од гнiву, але пересилив себе  i,  приховавши
образу, рiвно поглянув на Киселя:
   - Нащо ж так швидко, за  чаркою,  не  подумавши  головою,  хапатися  за
контрреволюцiю, за довбню, за бiлих ведмедiв? Хiба це iграшки? Ми починали
з тобою за здравi?, чого ж ти тягнеш за упокiй? Ну, бийте дядька  довбнею,
добивайте  грамами,  замазуйте  власнi  помилки  чи  недолiки  пiдчищеними
рапортами або словесним гле?м, а  кому  вiд  цього  легше  буде?  Державi,
дядьковi, вам?.. Вузли, що нав'язувались роками, не так  легко  розрубати.
?х треба розв'язувати. I рано чи пiзно ми таки будемо ?х, засукавши рукава
чи й сорочку скинувши, розв'язувати. Спочатку, може,  й  зубами,  але  без
довбнi, без крику про контрреволюцiю, а з осудженням помилок i  з  повагою
до цього ж дядька, з якого ти зволиш насмiхатись i називати  його  темним,
як нiч.
   - Звiдки ти набрав якихось пiдозрiлих  вузлiв?  -  морщиться,  але  вже
спокiйнiше говорить Кисiль.
   - А ти, бiдненький, i  досi  не  догаду?шся?  З  недосконалостi  нашого
господарювання.
   - Чого ще тобi зобижатися, коли в тебе не так багато рiзних помилок.
   - Я менше про себе думаю.
   - А бiльше про селянський рай?
   - Нi, про селянське щастя. Про чорний хлiб i що треба людинi  до  цього
хлiба... Скiльки разiв, Андроне Потаповичу, з високих, середнiх i  низьких
трибун ти говорив про селянське щастя, а чи насправдi  хоч  на  один  грам
вiрив у нього?. Чи мiж трибунним i справжнiм щастям не бачив  рiзницi?  Чи
тобi живеться на бiлому свiтi, ях тому пiвневi: проспiвав сво?, а там  хоч
i не розвидняйся?
   - Ет, не псуй до решти настрою, бо менi ще сьогоднi треба виступати,  -
вiдмахнувся кулаком Кисiль, увесь вид його почав  багровiти,  а  в  словах
озвалась  погроза:  -Колись  ми,  селянський  апостоле,  поговоримо  бiльш
детально i в iншому мiсцi про твiй рай.
   - Не лякай, - ми вже ляканi.
   Кисiль щось насурмонено подумав, потарабанив пальцями по столi:
   - Так-так, Даниле Васильовичу, нав'язав ти,  накрутив  якихось  вузлiв,
наче паршива пряля. Ну, а як дума?ш ?х розв'язувати, що  для  цього  треба
зробити?
   - Мислити, думати, i не тiльки про заготiвлi та закупки, а про життя  i
землi, i хлiбороба, - задумливо вiв Броварник. - Тут ? над  чим  покрутити
мiзками, i нi я, нi ти одразу не розв'яжемо, не розруба?мо цих вузлiв.
   - А хто ж ?х розруба??
   - Партiя, тiльки вона.
   -Ху, - полегшено зiтхнув Кисiль i посмiхнувся: - Прямо гора звалилася з
мо?х плечей. А я вже все передумав про тебе: чи не скапустився ти насом за
свою партизанщину, чи не загiтував тебе якийсь елемент...
   - I вже щось шукав у менi?
   - Та шукав... Другу душу намацував, - знову посмiхнувся Кисiль.
   - Другу душу намацував? - недобрi вогники спалахнули  в  сiро-блакитних
очах Броварника. - Так заведи в мою душу мiлiцiю, щоб вона потрусила ??.
   Кисiль здивувався:
   - Та чого ти пiсля партизанщини таким гарячим став?
   - Тому, що багато холоднолобих крутиться бiля села.
   - Ну, це, зна?ш, переходить всякi межi! - пiдвiвся з-за столу Кисiль. -
Гостювання гостюванням, але й господар честь повинен знати.
   - Це i гостя трохи стосу?ться, - i собi пiдвiвся Броварник.
   - Даниле, бог з тобою, що ти верзеш... Посидьте ще, Андроне Потаповичу,
будьте настiльки ласкавi...  Мiй  старий  коли  тiльки  вип'?,  то  знайде
якогось вузла, - почала втихомирювати чоловiка й гостя дружина Броварника.
- Та прошу, ?жте, ?жте, щоб менше говорили.
   Цi слова якось отямили всiх, а Марко засмiявся.
   - Прямо не пiзнаю тебе нинi, - насторожено дивиться на господаря Кисiль
i знехотя сiда? на лаву. - Ну чого ти  розприндився?  На  мозоль  наступив
тобi?
   - На корiнь мiй наступив.
   - Тендiтний вiн у тебе. Пораджу  тобi  по-товариськи:  тво?  думки  про
дядька i рiзнi вузли - це думки на драбинi. Занадто багато береш на себе.
   -Я завжди брав на себе стiльки, скiльки  мiг  витримати,  iнодi  навiть
бiльше, а ти, як придивлюсь, всюди жалiв себе. Тепер, коли я кидаю  правду
у вiчi, ти ладен стати мо?м ворогом. От i послухай ще трохи мене i про мою
душу теж. Ти плюнув сьогоднi в не? i навiть не зрозумiв цього, бо, пробач,
ти не ореш, не сi?ш, а лише пiдганя?ш, пiдштовху?ш, i горе тво?  тiльки  в
цьому. Як ти мiг подумати про другу душу партизана, комунiста в такий час,
коли навiть деякi принци й королi з подивом придивляються до комунiзму? От
i виходить, що вiдстав ти вiд нас на рокiв двадцять.
   - Скажи: на тридцять! - криво засмiявся Кисiль.
   - Вистачить з тебе й двадцяти... I звiдки тiльки беруться  знавцi,  якi
люблять намацувати другу душу? Хай вони  краще  розберуться  в  теперiшнiй
?динiй душi хлiбороба без крику i пiдозрiнь.
   - Шкода менi тебе! -  стримуючи  гнiв,  сказав  Кисiль.  -  Зарання  ти
благодухiсть почав розводити. Про пильнiсть треба думати.
   - Треба i про пильнiсть не забувати, але не  так,  як  дехто  робить  -
кида? пiдозру на кожну людину, мов латку на одежину, - втрутився Марко.
   Його слова збiсили Киселя.
   - Ви теж у селянськi пророки лiзете живцем?! - блимнув  одним  оком  на
Марка, але воно було таким, наче в нього перекачалась злоба з усi??  душi.
- I, зрештою, хто ви будете, щоб повчати мене?
   - Хто я буду? - перепитав Марко. - Я той, хто хлiб, а  як  нелеву?.  Ще
вам якiсь анкетнi данi потрiбнi?
   - Iдiть ви пiд три чорти! - вигукнув, шаленiючи, Кисiль.
   - Я вже там був! - одрiзав Безсмертний. Кисiль нагнувся, схопив шапку i
кинувся до дверей. Коли вони  з  грюкотом  зачинилися,  Броварник  похитав
головою i сказав:
   - До булави ще треба й голови... Прощай, вiдсталiсть.
   -Хiба ж так можна, - забiдкалась дружина. - Тепер вiн насолить тобi.
   - Ет, нiчого менi не буде до самiсiнько? смертi.
   - Що це за одно гостювало, таке  непривiтне  i  довбнякувате?  -запитав
Марко.
   - А ти й не знав? - здивувався господар. - Це ж Кисiль!
   - Перевертня Адама Киселя з iсторi? знаю, а цього - нi. Хто ж вiн?
   - Як тобi  сказати,  -  замислився  Броварник.  -  Люди  його  прозвали
При?хав-По?хав. Це його суть: при?хав, не розiбрався, накричав i по?хав. А
служба його - начальник обласного управлiння сiльського господарства.
   - Грiзного ма?мо погонича, - зiтхнув Марко.
   - Грiзний, та не до  всiх.  Перед  вищим  начальством  -  вiн  з  шовку
витканий. Там i приязнь ма?, i посмiшкою вигра?, а в селi тiльки й чу?ш од
нього: "Давай, давай, виконуй, вивозь, бо я з когось  юшку  зроблю!"  Цей,
напевне, довго буде ?сти  начальницький  хлiб:  людей  пiдбира?  тiльки  з
чистими анкетами або за  чи?мись  срiбними  дзвiнками,  працю?  тiльки  за
вказiвками. Самостiйно теж може, але  не  поворухне  навiть  пальцем,  щоб
хтось потiм i не подумав чогось про цей палець. Тво? здров'я, Марку.
   - За нашого Соняшника!
   - Не забув мого прiзвиська? А все-таки селянин - це соняшник?
   - Соняшник.
   - От закiнчиться вiйна, пiдлiку?мо сво? рани, розв'яжемо рiзнi вузли  й
вузлики, зметемо з дороги всяку погань, яка хоче, щоб ми дурнiшими були, i
таки потягнемось i дотягнемось усiм цвiтом до сонця.  Таку,  а  не  iнакшу
вiру маю в головi.
   - I я такою живу.
   - Отож воно й ?. I знову-таки повернусь до  соняшника.  В  повне  лiто,
пiсля цвiтiння, кожну його зернину вiнча?  золота  корона,  кожна  зернина
тобi прямо королевою пиша?ться. А чому  ж  так  бояться  пишатись  людиною
рiзнi киселi? Бо любов у них одiрвалась од серця, мов яблуко-червивка  вiд
яблунi. От коли  буде  директива  про  любов  до  людини,  тодi  й  киселi
заговорять про не? з рiзних трибун.
   - Ще й як заговорять.
   - Марку, а тебе ще не обрали головою?.. Чому? - вже строго  допиту?ться
Броварник.
   - Хiба ж це вiд мене залежить?
   - I вiд тебе. Скромнiсть скромнiстю, а державне дiло вище за не?.
   - Так що ж менi робити: на трибуну вилазити i кричати, що й  хочу  бути
головою?
   - Не тумань мене трибунами. Ти  що,  хитрувати  сюди  при?хав?  -вдарив
кулаком по столу.
   - Нi, при?хав... просити допомоги.
   - Допомоги? Чим же я тобi пособлю?
   - Не менi, нашим коням, бо вже останнiми сльозами плачуть вони. Старцем
при?хав до вас.
   - Не кажи такого: брат до брата, хоча б вiн був навiть без сорочки,  не
приходить старцем. - I пiсля цих слiв погляд Броварника затуманився.  -  А
я, Марку, таки був справжнiм старцем. Скуштував i жебрацького хлiба.
   - Що ви, Даниле Васильовичу? Як це трапилось?
   - Навчила бiда i подаянi? просити, i на лiрi  грати,  -  провiв  рукою,
наче крутнув ручку лiри, й посмiхнувся. - В сорок другому роцi я  прибився
до  загону  Григорiя  Заднiпровського.  Вiн   тепер   у   вас.   учителю?.
Познайомився з ним?
   - Познайомився.
   - I як вiн тобi?
   - Гарна людина.
   - Гарна - мало. Чудесна! Ма? чоловiк серце лева, чоло мислителя, а  очi
- дiвчини. От вiн i  зробив  мене,  як  найстаршого,  щоб  не  ?в  даремно
партизанського хлiба, старцем. Вiдпустив  я  собi  чуприну  до  бороди,  а
бороду мало не до колiн, доп'яв якесь дрантя i з торбою та лiрою пiшов  по
дорогах i селах. В одному мiсцi  псалми  спiваю,  в  другому  -  з  людьми
гомоню, а в третьому:

   Гiтлер високо лiтав
   I хрести катам чiпляв,
   А ми його, розбишаку,
   Та й почепим на гiлляку.

   Броварник тихенько заспiвав, засмiявся.
   - I таки виходило це дiло в мене. Прибивався зi сво?ю лiрою i на явочнi
квартири, i в табори. Правда, якось схопили мене фашисти, i мусив я  перед
ними тримати iспит: сiв на долiвку i почав виспiвувати таких божественних,
як "Мiмо рая прохожу, горько плачу i  тужу..."  Таки  перехитрив  ?х.  Про
мене, чу?ш, i в московськiй "Правде" згадувалось. От як довелося ходити  в
артистах. А як Григорiй Стратонович пожива?? Бiду? зi сво?ю сiмейкою?
   - Бiду?.
   - Передаси?в йому гостинця вiд мене?
   - Передам.
   - Ну, а ти хлiба не ма?ш?
   - Зате картопля ?.
   - Якийсь пуд муки вiзьмеш у мене.
   - Я й так перебуду, не пропаду... А от з кiньми як?
   - З кiньми, з кiньми! -  перекривив  його  Броварник.  -  Ще  на  однiй
стриба?ш, а вже у кiнську шкуру обома влазиш. I коням  чимсь  пособимо.  А
тепер скажи менi, як дума?ш головувати? Якi плани ма?ш у сво?х закапелках?
   - Якi можуть бути плани, коли я не голова.
   - Ох, нема кому тобi, чоловiче, всипати  березово?  кашi,  щоб  не  був
таким хитрим. Чи не менi взятись за це дiло? Ану, присовуйся ближче. От за
що вхопишся зараз, щоб витягнути колгосп? I не крути  менi  головою,  наче
кобила в спасiвку. Говори!
   - Що ж я маю казати?
   - З чого почнемо витягати господарство. Менi теж болить за  це  голова.
Менше буде безбородькiв, усiм, i менi, полегша?. Виходить,  плану  в  тебе
нiякого нема? Може, в головi  лою  поменшало?  Чи  якогось  пережитку,  як
говорив Кисiль, побiльшало?.. Горох у вас ??
   - Не знаю.
   - Не зна?ш? Та нащо на свiтi живеш?  -  обурився  Броварник.  -  Ox,  i
розледачiв ти, як  церковна  брама.  А  я  знаю:  нема  в  Безбородька  нi
горошинки в коморi. А в мене ж такий,  що  по  30  центнерiв  вигорошу?  з
гектара. Пособлю тобi ним.
   - Спасибi, - Марко обняв i поцiлував Броварника.
   - Пiддобрю?шся? -хотiв гримнути  Броварник,  але  обхопив  Марка  обома
руками i посмутнiв: згадав убитого сина.
   До пiвночi просидiв Марко  з  Данилом  Васильовичем  i  його  дружиною.
Десятки спогадiв, десятки рокiв, десятки людей, живих i  мертвих,  пройшло
перед ?хнiми очима. Чого тiльки не згадалось  i  не  передумалось  за  цей
вечiр... Данило Васильович навiть спом'янув учительку Степаниду, яка давно
вчителювала в Марковому селi.
   - Пам'ята?ш, якi в не? красивi довгастi очi були?
   - Пам'ятаю, - задумався Марко.
   - Коли я побачив ?? в лiкарнi бiля тебе, подумав, що це твоя судьба.
   - Нiхто ?? не вгада?, - зiтхнула тiтка Соломiя.
   - Гарне дiвча було, дуже гарне, - вiв далi Данило Васильович. - Де воно
тепер?
   - I за ким воно тепер? - Марко напiвжартом хотiв обiрвати  цю  розмову,
бо минувшина болем заворушилась у грудях.
   Коли проспiвали першi пiвнi, Данило Васильович повiв Марка  у  ванькир,
де густо пахли сухi васильки i чорнобривцi.
   - Ось тут i вiдпочивай, Марку, - показав рукою  на  вузький  тапчан.  -
Коли проспишся, подумай, як почнеш головувати,  i  тiльки  тодi  показуйся
менi на очi. Я тобi зроблю iспит, на дурничку не повезеш  сiно  вiд  мене.
Ну, спи спокiйно, - пригинаючись, вийшов iз ваиькира.
   I Марко справдi спокiйно-спокiйно почав засипати. До нього  навшпиньках
скрадалися далекi роки, пiдiйшли вишняки  у  цвiту  i  дiвчина,  якiй  вiн
колись принiс гiлочку вишневого цвiту i сво?  перше'кохання.  Потiм  хтось
пiдняв над землею  i  сади,  i  дiвчину,  а  вiн,  мов  на  крилах,  почав
опускатися в тепле забуття.
   I ось  тоди  почув,  як  тихенько  скрипнули,  прочинилися  дверi.  Вiн
ледь-ледь розплющив очi й побачив на порозi Данила Васильовича зi  свiчкою
в руцi. Це здивувало Марка, вiн хотiв обiзватися, але вдав, що спить.
   А Данило Васильович потихеньку пiдiйшов до маленького столика, поставив
свiчку i сiв на стiлець. А потiм ще тихiше, наче тiнь, у  ванькир  увiйшла
тiтка Соломiя i мовчки стала бiля чоловiка. Не скоро, не скоро, зiтхнувши,
вона сказала:
   - Як вiн схожий на нашого Дмитра.
   - I в характерi щось таке ?, - i собi зiтхнув Данило Васильович.
   Збагнувши  все,  Марко  мало  не   розплакався.   Стримуючи.себе,   вiн
застогнав, поворухнувся i вiдчув, що над ним схилився  Данило  Васильович.
Марко розплющив очi, на якi набiгали сльози.
   -  Тобi,  видать,  поганий  сон  приснився,  -  нiяково  сказав  Данило
Васильович. - Спи, дитино...



   XVI

   Тихо i темно в землянцi. За благеньким, теж вiйною калiченим столом над
сорочкою сина горбиться старий ?вмен, а  думки  його  витають  по  далеких
Карпатських горах i нетрях, тужать бiля невiдомо? камiнно? стежки, з  яко?
вже не пiдвiвся його Iван, або зустрiчають минувшину, коли його Iван легко
ходив по землi.
   Нiчого в свiтi нема кращого, нiж м'яка, що аж пописку?  соком,  весняна
земля, достигле, з текучим зоряним туманцем осiнн? небо i ясноокi  дiти  з
батьками. Нi небо, нi земля нiколи, навiть у снах,  не  покидають  людини.
Так чого ж, якою злобою i яким  людо?дським  правом  од  батькiв  назавжди
забирають ?хн? найкраще в свiтi-?хнiх дiтей?.. То будь прокляте навiки  те
срiбло i злото, з якого вилуплюються гiтлери, будь прокляте i  оте  сiм'я,
що виклiщу? катюг i убивць, будьте проклятi й тi,  ненавистю  пожмакованi,
гадючим смальцем насоченi мiзки, що не вмiють любити людини, ??  роду,  ??
звичайних земних турбот; радощiв i високих поривань.
   Великий гнiв i велика скорбота гнуть, нагинають непокiрну  сиву  голову
?вмена Дибенка, а в ного наболiлiй душi клекочуть  найстрашнiшi  прокляття
тим, у кого серце обросло диким  м'ясом  людиноненависництва;  на  сльозах
старого проростають найнiжнiшi слова до свого ?диного сина, що не встиг ще
находитися i налюбуватися землею.
   - Ластовенятко ти мо?, сокiл  мiй,  мiсяченько  мiж  хмарами"  -  шепче
старий до синово? сорочки, на яку зрiдка з вогко? стелi, лхов сльози само?
землi, падають важкi краплини...
   З далеких рокiв i дорiг приходять видiння, i вiн бачить свого  сина  то
синьоокою дитиною, то струнким i  гожим  юнаком,  то  нахмуреним  сiрооким
во?ном. Неначе вiк пройшов з того дня, коли  вiн  за  селом  попрощався  з
батьками, з оханою дiвчиною, з кумом Олександром,  з  рiднею  та  й  пiшов
битим шляхом наздоганяти вiйну i ту лiнiю фронту, на якiй смерть не  могла
здолати життя, а життя - смертi...  Ось  вiн  самотньо  зiйшов  на  крутий
пагорб i зник за бiлим  громаддям  хмар,  за  яким,  здавалось,  обривався
свiт... Нi робота, нi наука не були заважкими  для  його  Iвана,  не  була
заважкою i горда солдатська слава, i щире золоте заслуг. I тiльки заважким
став отой клубок свинцю i чаду, який вiн прикрив сво?м добрим серцем.
   - Про що ти думав тодi,  дитино  моя?  -  Бережно  потрiсканими  руками
торка?ться рукавiв сорочки, а перед очима ясно i неясно  вимальовуються  i
оживають далекi невiдомi кра?. - Про що ти думав тодi?..
   I старому ввижа?ться i вчува?ться, як роздаються стiни землянки, як  до
нього через гори i доли з далеко? Словаччини долiта? тиха вiдповiдь сина:
   "Я думав, тату, про сво? вiрне товариство, що було зi мною, i  про  те,
що тiльки ми, простi, голоднi, змученi, дуже гнiвнi i  дуже  добрi  Iвани,
зможемо вiдтягти, одiрвати смерть од людей,  не  чекаючи  собi  за  це  нi
викупiв, нi грошви, нi земель, нi ма?ткiв, нi чинiв, нi заслуг.  I  думав,
тату, про свою рiдну землю, за якою .дуже скучив i дрiбочок яко?  носив  у
сво?му медальйонi смертi, щоб, коли уб ють, цю землю залишили зi  мною.  I
думав про свою Оксану, яка ма? наймилiшу посмiшку i очi в цiлому  свiтi  i
яка вмi? найкраще складати сiно в стiжки... Я всюди  шукав  ??.  I  вже  в
проклятому таборi, де вона була, знайшов тiльки стiжок пересохлих  дiвочих
кiс. Фашисти палили у печах i дiвчат, i матерiв, а ?хнi коси  зрiзали  для
господарських потреб i фальшування арiйсько? краси. Я  на  збро?  поклявся
тодi, що не заспокоюся, поки хоч один нелюд буде сквернити зобижену землю,
простягати лапища i ножицi до кiс матерiв  i  дiвчат.  I  в  свою  останню
хвилину я думав про вас iз мамою, про те, скiльки ви дiла  зробили  сво?ми
ласкавими руками. Менi дуже шкода було вас, я наперед бачив, як плакали ви
надi мною, коли ще не плакали ви. Але iнакше, тату, я не мiг  зробити,  бо
дуже усе любив..."
   Старий пiдводить голову, щоб побачити  образ  сина,  що  наблизився  до
нього. Але видiння зника? у сутiнках, а в кутку  людською  тiнню  бовванi?
гончарський круг з немудрим виробом на ньому. Як часто колись прибiгав  до
такого круга малий Iван i просив, щоб тато йому вилiпив коня.  Тодi  ,тато
кидав сво? глечики i горшки, брав шматок  глини,  починав  пальцями  бгати
його, а дитя, зата?вши подих, радiсно дивилось, як  з  глини  народжу?ться
баский гривастий коник, як оживають його губи, очi i навiть посмiшка. А то
iнодi конi були череватими, пихатими чи п'яними, i в них  люди,  регочучи,
пiзнавали то попа з 'сусiднього селища,  то  свого  ж  зава  крамницi,  то
Безбородька чи якогось бундючного недотепу... Як недавно i як давно все це
було.
   Розчавленими роботою руками старий розгладжу? бiлу, з очицями  барвiнку
сорочку i гнеться над нею то мов над колискою, то мов над домовиною.
   З темряви вiдвалюються шматки минувшини, в них вiн знову чу?  i  перший
крик, i смiх, i спiв сво?? дитини, чу? ?? милий голос  над  незбагненними,
самою мудрiстю начиненими книгами,  i  закохане  воркотiння  бiля  старого
порома, куди виходила Оксана... Це ж усе було i бiльше нiколи вже не буде.
I навiть солдатський трикутничок не постука? у вiконце до батькiв.  Голова
старого пада?  на  розпростерту  сорочку,  торка?ться  вишитого,  неживого
барвiнку, який пережив його сина.
   - Поки ти, Iр.ане, ходив по землi,  я  старостi  не  чув;  тодi  я  був
батьком, а тепер став немiчним дiдом, без дiтей, без онукiв,  -  жалi?ться
сорочцi, немов, сво?й судьбi.
   Вгорi загупали кроки, ?хнiй вiдгомiн  обiзвався  у  непросохлiй  стелi.
?вмен здригнувся, похитуючись, пiдвiвся, похапцем згорнув синову  сорочку,
поклав ?? у скриню i провiв рукою по обличчi, щоб зменшити, притерти слiди
печалi - нащо ?? виносити на люди. Вiн пiдходить до гончарського круга, на
якому сто?ть ще не обсохлий глечик, i уда?, наче щось робить.
   На порозi, поблискуючи вогником цигарки, з явля?ться худий, журавлистий
конюх Петро Гайшук. Вiд нього завжди пахне тютюном, сiном i рибою.
   - У вас, дiду, i досi поночi? - диву?ться вiн, по-пташиному  розставля?
ноги, а голову пригина?. -Чому свою електрику не свiтите?
   - Конюх, наче злодiй, повинен i в темрявi бачити.  -  ?вмен,  як  може,
вiдганя? од себе скорботу, квапливо одяга?ться в  незмiнну  свитку  i,  не
встигши за сво?ми думами приторкнутись до ?жi, виходить iз землянки.
   На заходi в сутiнках уже розпадаються останнi вишневi згустки, залишенi
сонцем, кiлька похилих дерев пiд ними стоять, мов скорбнi матерi. В  такий
час навiть дерева печаляться, когось виглядають з далеких  дорiг.  А  йому
вже нема кого виглядати. I старий теж гнеться, мов дерево.
   - Небо наче на вiтер показу?, - невдоволенням бринить тенористий  голос
Гайшука. - А я завтра хотiв рибалити.
   - Рибалити? - здивовано перепиту?... Хоча, коли  подумати,  чому  й  не
рибалити чоловiку? Йому рiчка  не  навi?  болiсних  згадок...  -  Сьогоднi
вловив щось?
   - Одного сомка, фунтiв на п'ять, - задоволене посмiха?ться Гайшук. - На
клок пiшов.
   - Де зловив?
   - На Королевщинi, недалеко вiд порома. Добрячi там для сомiв ковбанi.
   - Кума ж мого не бачив?
   - Бачив. Усе людей перевозить. I Оксанку чека? свою, - та  й  запнувся,
щоб не ятрити серце старого.
   - Оксану? Та що ти? Може, ? вiстка од псi: - затремтiв ?вмен.
   - ? звiстка. Прийшла з Пруссi?. Учора на поромi ваш кум Олександр усiх,
хто не ?хав, цiлий день частував горiлкою. Так дехто тiльки  й  робив,  що
перевозився з одного берега на другий. Всякого тепер ? люду.
   - Виходить, дочека?ться кум Олександр сво?? дитини. Щасти ?м,  щасти...
- мало не зiтхнув старий,  i  дурнi  думки  знову  полiзли  в  голову:  не
батьком, а тiльки зiгнутим гостем буде вiн сидiти на Оксаниному весiллi...
   - Ви ж, дiду, хоч повечеряли? - Гайшук перехоплю?  його  думки  i  хоче
бодай трохи звернути ?х на iншi стежини.
   - Я то повечеряв, а от що коням будемо на нiч закладати?  -  переходить
вiд однi?? журби до друго?. -  Може,  впiймати  Безбородька  та  Мамуру  i
кинути ?х, болотяникiв, за драбини?
   - Конi тако? поганi не  ?стимуть,  -  невесело  посм?ха?ться  Гайшук  i
поправля? свою мiлкувату i темну, мов кротяча, купина, шапку.
   Не оминаючи поморщених, з льодком на сподi калюж, з яких виходять слiди
колiс, конюхи зосереджено йдуть до стайнi, де чахнуть од  голоду  конi.  I
про них, i про вiйну, i про Оксану зараз дума?  старий  i  здрига?ться  од
згадки,  що  в  якомусь  таборi   бiля   печей   смертi   стiжком   лежала
дiвоча'краса-дiвочi коси... Як же могли так здичавiти навiть нелюди?..
   - Все менша? в людей любовi, менша?, та й  годi,  -  вголос  вiдповiда?
сво?м думкам старий.
   Гайшук стишу? ходу  i  багатозначно  пiднiма?  вгору  довгий  вказiвний
палець:
   - Бо вiйна, дiду, а при нiй, костомасi, усього менша?: i хлiба, i люду,
i любовi. Та й часу  на  не?  вiйна  не  да?.  Цiлий  вiк  треба  любитись
чоловiку, а тепер iнший на всю свою  любов  не  ма?  навiть  однi??  мало?
години.
   Останнi слова пересмикнули старого, i вiн аж рукою вiдмахнув та здих.
   - Я зараз не про це, Петре.
   - А про що? Може, знову про конi? - з спiвчуттям запитав Гайшук.
   - Нi, про найгiршу худобину, про двоногу скотину!  -  понуро  подивився
собi пiд ноги Дибенко.
   - Про двоногу. Значить, про самого Безбородька? Дуже за?лися ви з  ним.
I вiн вам не подару? свого. Дивiться, ще лiсу не випише на хату.
   - Це вiн може зробити, по-всякому вмi? скрутити  людину.  Та  що  менi,
коли розсудити, Безбородько!? Зараз я, чоловiче добрий, з темними тисячами
за?вся.
   - З якими це темними тисячами? - Гайшук од подиву виплюнув недокурок  i
покосився на Дибенка: чи не почав той часом заговорюватися з горя.
   Старий став на слiд колi? i, стиснувши кулаки, пристрасно заговорив:
   - З тими, чу?ш, тисячами, що хитрiсть, злобу виплiтають на весь свiт, а
гробову дошку витесують на все живе, що народилось i що ма?  народитися...
Не так уже багато, коли  подумати,  ?  на  землi  цих  чорних  гробарiв  i
мудрецiв, та впрягли i загнуздали вони  в  сво?му  диявольському  золотому
шарабанi i науку, i обман, i бога, i чорта заодно, i голод, i страх, i цим
усiм спритно .окайданили, зчавили, змiзернили людину  та  й  випихають  на
смерть ??: шукай у чужiй землi свою могилу i свiй  хрест.  То  я  й  думаю
собi: час уже людям одiрвати вiд свого тiла оцих  кiлька  темних  тисяч  i
хоча б закинути ?х  на  якийсь  океанський  острiв,  щоб  там  вони  трохи
вилюднiли, доросли, ну, хоча б до рiвня звичайних дикунiв.
   Гайшук, здивовано поглядаючи на старого, подався назад вузький  станом,
посмiхнувся:
   - Це утопiя!
   - I втопити можна таких, - погодився ?вмен i цим ще  бiльше  розвеселив
Гайшука.
   Бiля само? стайнi по-весняному жебонить струмок, вiн ще не пахне нiяким
зiллям, а лише'прiснотою розморожено? землi. Конi чують прихiд ?вмена i  з
сумним iржанням повертають до нього безнадiйно похиленi голови.  Над  ними
по стiнах потворяться великi переламанi тiнi, i вони здаються нинi  ?вмену
теж кiстлявими.
   Пекучий жаль i бiль переплiтають сво? снування.  Старий  мовчки,  одним
гiрким помахом руки вiдпуска? змiну, знiма? з стовпа лiхтар i  поволi  йде
по стайнi, черкаючи сво?ю тiнню безпровинно змучених коней.  В  ?хнi  очi,
ворушачись, втiка? золотий вiдбиток лiхтаря, викреслюючи  i  окреслюючи  в
них тiльки темну муку голоду.
   ?вмен одводить погляд од коней,  що  ждуть  порятунку  вiд  нього:  вiн
бiльше не може дивитись на них,  не  може  бачити,  як  на  ?хнiх  головах
вибиваються лiнi? кiсток.  Зiщулюючись,  старий  нагина?ться  до  лiхтаря,
задмуху? його.
   I щось недобре в цьому почули конi: заворушились,  забили  копитами,  i
жалiсне, схоже на стогiн iржання обiзвалося з усiх бокiв. ?вмен затремтiв,
приклав руку до чола, а  потiм  вибiг  зi  стайнi,  розмахуючи  омертвiлим
лiхтарем. А позаду в спину йому батогами шмагало голодне кiнське благання.
   Бiля  струмка  зачалапали  кроки   ?   обiзвався   занепоко?ний   голос
Безбородька:
   - Ген, хто там огонь погасив!? Не знайшов, чим бавитись?.
   ?вмен Дибенко, забувши, що сам задмухав огонь, пiдняв лiхтар, щоб краще
бачити голову, який ста? насупроти нього i гнiвно диха? горiлчаним духом.
   - Дiду, чого темно у стайнi?
   - А хiба коли-небудь  було  свiтло  в  домовинi!?  -  рубонув  навiдмаш
старий.
   - В домовинi? Про що ви мелете? - обурився Безбородько. - Чи не  випили
часом зайвину? Зда?ться, ясно питаю: чого нема вогню у стайнi?
   - А хiба ж це стайня? - натягу?ться голос у старого. - Це вже домовина!
Чу?ш, яким стогоном  проклинають  конi  тво?  безголове  головування?  На,
посвiти над ними похоронною свiчкою, - втиснув у  руку  голови  лiхтар,  з
якого височувався чад.
   Безбородька пересмикнуло, наче в його руцi опинився  не  свiтильник,  а
жаба. Вiн одразу ж навiдлiг жбурнув його у струмок i накинувся на ?вмена:
   - ?й-богу, ви, дiду, або запили,  як  останнiй  швець,  або  натурально
збожеволiли...
   - З горя збожеволiв. А чому ж ти не збожеволi?ш отак хоча б  на  кiлька
днiв та не мотнешся по всiх усюдах шукати якогось  порятунку?  Вже  завтра
можеш приносити акти про падiж. Та пiсля цього байстрюк ти чи голова?
   Безбородько затрясся:
   - За  такi  слова,  старе  одоробло,  в  тюрмi  будеш  кiстками  цемент
вигрiвати! В тюрмi!
   - Сам, тобi на радiсть, пiду в тюрягу. Усi примусовi по тво?й резолюцi?
i вiдроблю, i вiдбуду, тiльки врятуй, Антоне, конi,  бо,  ?й-бо,  не  можу
витримати - душа перерветься, - i аж застогнав старий.
   - Легко сказати: врятуй!  А  чим  я  ?х  рятуватиму?  -  трохи  одiйшов
Безбородько. - Може, спробу?м завтра вигнати в лiс?
   - Вигнати можна, якусь бруньку знайдуть, та на нiй не  виживуть.  Сiна,
хоча б соломи ?м треба.
   - Зрештою, чи розумi?те ви:  я  все  робив,  що  мiг,  -  стишив  голос
Безбородько. - Трохи пособила держава, а бiльше не може, бо вiйна.
   - На ?? плечi усе можна скинути -  i  вкрадене,  i  згно?не.  Але  цi?ю
байкою не нагоду?ш худоби.
   - Ну й пальцями я теж не нагадую ?х! - простягнув руки до ?вмена.
   - Такими пальцями не нагоду?ш, - погодився старий, - бо  приросли  вони
не до живого дiла, а до печатки. Заважка вона для тебе, Антоне, заважка.
   Безбородько мимоволi намацав у кишенi печатку,  але  стримав  себе,  не
скипiв, а глумливо подивився на конюха:
   - Коли завиду?те на мою печатку, залюбки можу ?? передати вам.
   - Ти краще Марку передай ??.
   - Що з вами говорити! - махнув рукою. - Краще порадьте, де  щось  коням
добути.
   - Чому ж ти ранiше, влiтку, не радився зi  мною?  Але  й  зараз  ще  не
пропащий свiт, тiльки не послуха?шся мене, ще й гнiватись будеш.
   - А може, й не буду?
   - Будеш. З.наю. тебе, Антоне, як облупленого, - аж зiтхнув старий.
   - Все одно кажiть.
   - Прошу тебе, чоловiче, коли таке тяжке дiло, знайди в сво?му нутрi те,
що великодушнiстю зветься. Кинь на харчування усю  свою  чисту  i  нечисту
грошву, навiть палац продай, а потiм ще бiльше наживешся на цих же конях i
на нас, дiдько з тобою,  не  пожалi?мо!  Коли  не  загляда?ш  наперед,  як
голова, заглянь, як лихвар, що проценту  чека?.  ?й-бо,  не  помилишся!  I
перед районом гоголем випливеш, усiм пiр'ям загра?ш. Не один  скаже:  ?  ж
такий голова, який i оселi позбувся, щоб громадськi конi врятувати! Це  ж,
Антоне, в перспективу, в анкету, в характеристику тобi  самим  прибутковим
ордером впишеться!
   Цi слова одночасно i обурили, i здивували Безбородька:  дивись,  старий
дiдько почав заглядати у його кишеню. Але який чудернацький i не такий уже
поганий хiд каруселиться. Гляди, щось можна виграти  ним  i  навiть  трохи
авторитет свiй пiдняти...  Таки  ?  клепка  в  головi  конюха.  Але,  коли
подумав, що  ма?  позбутися  всiх  сво?х  статкiв,  одразу  ж  злякався  i
обурився: з такими прибутковими ордерами  сам,  неначе  крiт,  у  землянку
потрапиш, а коли, не доведи господи,  скинуть  з  головування,  то  станеш
посмiховиськом усього села. Бiля рота  вiн  виморщив  криву  посмiшку  для
старого:
   - Ну й штукар ви, дiду,  яких  свiт  не  бачив.  Такого  наговорили  та
налихословили, що на вас навiть гнiватись по-справжньому не можна...
   - Нiчого не кинеш на коней? - зiв'яв. Дибенко.
   - Ви дума?те, що я банк чи його фiлiя? Хтось, може,  й  лiчить  у  мо?м
гаманцi грошi а насправдi там вiтер свистить.
   - Не в гаманцi, а в головi свистить, - зiтхнув старий.
   - Скiльки у нас ? тепер ыайслабщих койей?  -  нетерпляче  перебив  його
Безбородько.
   - Або що? -  насторожився  старий:  вiн  завжди  нюхом  вiдчував  якусь
каверзу чи лиходiйство. " Бiля Безбородькового рота  ворухнулась  жорстока
складка:
   - Доведеться добити ?х!
   - Добити ? - з жахом перепитав старий, i в нього пригнулася голова наче
по нiй мали вдарити молотом. - Ти що? При сво?му розумi?
   - А що маю робити?..  Я  вже  радився  з  одним  начальником,  вiн  теж
приста?, що слабiшi конi треба вбити i ?хн? м'ясо  згодувати  свиням,  щоб
хоч вони вижили.
   - Ранiше мене з сво?м начальником  уб'?ш,  розтрясця  вашiй  матерi,  а
потiм уже конi! Геть, душогубе, геть, iроде, звiдси! - закричав  не  сво?м
голосом Дибенко i, пiднявши угору кулаки, ладен був пустити ?х у дiло.
   - Сказився старий! - з опаскою вигукнув Безбородько, позадкував i  зник
у темрявi, не дочекавшись, поки в стайнi засвiтять свiтло.
   - Коне?д! Балаболка! Довбеха! - навздогiн жбурнув йому  старий,  чуючи,
що його валить iз нiг. - Ех, серце, дурне серце, - промовив сам  до  себе,
але потягнувся рукою не до нього, а до очей, що не  могли  втримати  слiз.
Плачучи, вiн пiдiйшов до струмка, навпомацки знайшов  лiхтар,  почав  його
витирати тремтячими руками i полою свитки.
   - Або ти мене зведеш зi  свiту,  або  я  тебе  зведу,  прилюдно  вилами
прохромлю, а коней не дам, - продовжував розмову з  Безбородьком  .i  всiм
тiлом здригався при самiй думцi, що хтось може вбивати коней. I за що,  за
яку провину? Так чому ж  тодi  не  карають  самого  Безбородька,  який  на
злодiйському поводi веде смерть коням? Тiльки тому, що вiн ма? на  ши?  не
конячу, а людську голову?
   - Наговорились, дiду? - з спiвчуттям обiзвався з порога етапнi Гайшук.
   - Я то наговорився, а чого ти мовчав? Язика проковтнув на  той  час?  -
витрiщився старий на конюха.
   - А нащо менi за?датися, - пробурмотiв Гайшук.  -  Чи  це  пособить?  I
довiдочку в лiсництво буду брати не у когось, а до нього ж прийду.
   - Багато таких вас, хитроверхих, на свiтi розвелося.
   - Не хитроверхих, а обережних, - поправив Гайшук. - Не з великого добра
доводиться iнодi тримати язик за зубами: вчили вже нас, i добре вчили.
   I мене ж учили...
   Вам легше: що з старого вiзьмеш!
   Ех, Петре, не раз я собi думаю: чого у вiйну, та й без не?,  однi  люди
стають у нас орлами, а другi  -  прожерливою  мишвою  бiля  нашого  зерна.
Жеруть, переводять, трублять ще й гидять його, а самi всюди галасують,  що
вони охоронцi. I так мудро галасують, що ?м i зверху  вiрять.  Невже  наше
життя це може обiйтись без усяких безбородькiв?
   - Не може, - впевнено вiдповiв Гайшук.
   - То чому?
   Гайшук полiз рукою до потилицi, i на його високочолiй  головi  кротячою
купинкою заворушилася шапка.
   - Це, дiду, не проста арифметика, i задачка в нiй  складалася  не  один
день чи рiк. Трудна i заплутана задачка!
   - Поговори - послуха?м.
   - То й слухайте, коли ма?те час.  Як  ви  дума?те:  вiд  старо?  кривди
залишились у нас рiжки та нiжки чи ще щось?
   - Та лишилося ще щось. I воно, як  прожерливе  зозуленя,  вихоплю?  для
себе все, що може вихопити.
   - Ще й як вихоплю?! I це така штуковина, що ?? наказом  не  звiльниш  з
роботи, директивою не заборониш, не розкуркулиш i не продасиш на торгу. Чи
не так я думаю?
   - Не тягни. Сучи вже далi свiй мотузочок.
   - Вiн такий мiй,  як  i  ваш.  Я  сво?  мужицьке  накипiле  викидаю,  -
насупився Гайшук. - I от далi виходить таке: при нашiй великiй правдi,  що
прийшла вiд само? революцi?, перед  кривдою  ?  тiльки  двi  дороги:  вона
мусить услiд за капiталiзмом iз мосту та у воду або лукаво натягти на себе
одежинку правди i нею ж захищати свою шкуру. Тепер на свiтi  правда  стала
бiльшою, а кривда хитрiшою, ?? не одразу й розкусиш у якомусь кабiнетi  чи
на трибунi, де вона буде говорити й голосувати за соцiалiзм для народу,  а
потiм з цього ж народу дертиме хабарi. Ну, хто  живе  по  правдi,  той  не
шука? дармовизни, не ма? нахабства  пертися  поверх  чи?хось  голiв  чи  й
скручувати ?х, той i конюхом залюбки пiде працювати. А всiляки  бiльшi  чи
меншi безбородьки в конюхи вже не пiдуть: вони скуштували i легкого хлiба,
i меду, заробленого язиком чи лукавством, i ?м це харчування  стало  таким
смачним, як мамине молоко, вони вже його донесхочу смоктатимуть, хоч би  з
мами и кров iшла. Ось таке налипле начальство батогом звiдсiль треба гнати
справжньому начальству. Батогом!
   - Намалював картину, - щось прикидаючи сво?, примружився старий. -  Ну,
а коли ж ?м, пережиткам рiзним, кiнець прийде?
   - Це вже друга задачка, i ?? можна так починати: скоро казка  кажеться,
та не скоро дiло робиться. Я мислю - однаково треба вiрити людям,  щоб  не
було так: я, к примiру, син, ви - пасинок, а ще хтось - i зовсiм байстрюк,
i не тому, що йому не подоба?ться Радянська влада,  а  тому,  що  вiн,  за
дрiбну провину чи гостре слово, не подоба?ться якомусь не  робiтниковi,  а
заготувачевi, який ближче сто?ть i до меду, i до iдей по  сумiсництву.  То
поки ось такому заготувачевi бiльше вiрять, анiж менi чи  вам,  з  ним  не
поборешся чесно - хрест-навхрест. Вiн тебе пiд  силу  схопить  i  пiднiжку
дасть, перш нiж ти його вхопиш хоч за бублик хвоста. Ось тому багато в нас
балачок по кутках i закутках, а на вiдкритих зборах  ми  набира?мо  в  рот
води. Наш дядько по-справжньому ще не заговорив i по-справжньому ще вмiння
i сили господарсько? не показав. А в партi? досить великих i  невiдкладних
турбот. Вона зараз саму смерть ломить! I зломить! Але руки ?? й  до  цього
дiйдуть: розкусить вона усiх пустомолiв-свистунiв, хоч би як  висвистували
вони по рiзних трибунах - i аж захурчить за ними.  Спочатку  полетять,  як
гнилi грушi, безбородьки, а далi й  хитрiшi  iндивiдууми,  а  найспритнiшi
пiдуть за власним бажанням з високих посад, не  забувши  виклопотати  собi
високi пенсi?.
   - Хай жеруть цi пенсi?, аби людей та держави не жерли.  Але,  по  тво?х
словах, не швидко ми позбудемось цих нахлiбникiв?
   - Та, мабуть, на  наш  вiк  вистачить  i  приймакiв,  i  бюрократiв,  i
пажерливих жорстокосердцiв, i невiгласiв, що дивляться не в душу людини, а
на сво? черево.
   - Чи не прибавив ти ?м вiку?
   - Навряд, дiду. Вони про сво? довголiття бiльше дбають, анiж ми.
   - Умi?ш ти, Петре, утiшати людину, як рiзник довбнею. Потримай  лiхтар.
- Старий засвiтив огонь,  знову  попрямував  до  стайнi,  але  вже  уникав
дивитися коням у вiчi. До нього поволi пiдiйшов широкогубий  конюх  Максим
Полатайко. В невисокiй лапатiй постатi чоловiка було  щось  вiд  окоренка,
але це не заважало йому виявляти в деяких  справах  дивовижну  спритнiсть.
Максим з-пiд самого носа досвiдчених сторожiв, шуткуючи, мiг  украсти  для
коней з десяток снопiв вiвса  або  вночi  вкоситись  у  сочевицю  чи  вегу
сусiднього колгоспу. Навiть зараз його улюбленцi були схожi на  коней,  бо
вiн звiдкись пота?мно приносив ?м у  торбi  чи  опалцi  якийсь  додатковий
рацiон. Коли ж Максима ловили на гарячому, вiн з таким трагiзмом i сльозою
виступав на захист  коней,  що  йому  все  прощалося.  Через  те  чоловiка
прозвали Артистом, але вiн навiть  таким  прiзвиськом  не  гордився  i  не
втiшався, бо не був славолюбцем. Зараз Максим тривожився:  цi??  ночi  вiн
обнишпорив двi найбiльш надiйнi комори, але не знайшов там i жменi  вiвса.
Правда, вiн таки напакував свою торбу турецьким бобом але його треба  було
перемолоти на жорнах. Цi?? машинерi? в Максима не водилось,  а  поткнутися
до сусiдiв не дуже хотiлось.
   - Пiп ж робитимем, дiду? -  Максим  скривився  усiм  обличчям  i  повiв
головою в бiк коней. - Коли плаче людина - можна витримати, а  коли  плаче
худоба - не витриму? серце.
   - Тво? ще не плачуть.
   Максим пропустив натяк повз вуха i вiв сво?:
   - Щось дитяче ? в кiнському плачi. I  кричать  вони,  мов  дiти.  Я  на
батарею пiдвозив снаряди. Ну, пiд  Львовом  на  свiтанку  й  накрили  мене
мiною. Якраз, стерво, пiд копита мо?х вороних гепнулась. Я ще побачив,  як
обрисувались i рвонулись вони в огненному стовпi, а потiм так  заголосили,
закричали, що i я заплакав i, притримуючи руками  сво?  м'ясо,  поповз  до
них. А вони на перебитих ногах потягнулись  до  мене,  губами  обцiловують
мене, а в самих, безневинних, сльози,  мов  квасолини,  летять...  Так  що
зараз ма?мо робити?
   - Вiзьмемось, хлопче, за злодiйське ремесло, може, воно трохи  пособить
нам, - понуро, але твердо вiдповiв старий.
   - Та що ви, дiду, проти ночi говорите!? - вражено розвiв руками Максим.
- Все село зна?, що ви нiде навiть билиночки не пiдняли чужо?.
   - Що правда, то правда,  а  зараз  пiду  на  таку  ганьбу,  бо  iнакше,
виходить, не можна. - Старий задумався, пильно поглянув на  Максима,  який
мало не танцював, знайшовши собi такого спiльника. - Не вибрикуй. I  чу?ш,
не всякий крадiж ? злодiйством.
   - Це вже щось нове навiть для мене, - аж рота роззявив Максим.
   - Пригаду?ш, у книжках писалося про того великого чоловiка, що вкрав  у
бога вогонь для людей. А його ще  й  хвалять.  От  i  виходить:  не  всяка
крадiжка - злодiйство. А ми з тобою не такi великi люди, то  вкрадемо  для
коней сiна. По?деш зi мною чи побо?шся?
   - I ви не  жарту?те?  -  ще  запитав  з  недовiрою,  а  очi  загорiлись
злодiйським блиском.
   - Не до жартiв тепер.
   - Тодi по?хали! Зараз же! - I хлопець кинувся одв'язувати ви?знi конi.
   - Де ж ви нагибали це сiно? -  здивовано  розгойду?ться  на  журавлиних
ногах Петро Гайшук.
   - Там, де ти рибу ловиш.
   - Так це ж сiно вашого кума! - аж скрикнув Гайшук.
   - А кум завжди збира? сiно, мов барвiнок, не помилимось.
   - Оце так, а не iнакше! - Гайшук полiз рукою до потилицi, не знаючи, що
робити: чи смiятись, чи обурюватись. - Можна сказати, по-родинному.
   - Влiтку по-родинному, так само як i взяли, одвеземо  кумовi  сiно.  Не
хвалився часом кум, що завтра по?де на ярмарок?
   - Хвалився. Йому не  терпиться  усiм  розказати,  що  ма?  таку  велику
радiсть.
   - Це добре, - вiдповiв сво?м думкам старий. Незабаром  вiз,  розкидаючи
болото i хлюпаючи по калюжах викотився на м'яку луговину. На  нiй  темними
птицями окреслювались кущi верболозу,  а  помiж  ними  тривожно  билась  i
стогнала, мов поранений, невидима вода.
   Мало не  з-пiд  копит  коней  з  трiском  i  лопотiнням  вилетiла  пара
крижакiв, ?х одразу проковтнула вогкувата глибiнь беззоряно? ночi. I пiсля
цього захотiлось летiти деревам, вони замахали сво?ми крилами,  ронячи  на
землю пахощi вже напiврозповитих бруньок. Неспокiйно цього року iшла весна
по землi, i тривожно зустрiчався з нею дiд ?вмен. Це тiльки  подумати:  не
до плуга, не до сiвалки, не до чистого зерна, а до чужого  добра  зiбрався
вiн. Навiть коли не  впiйма?ться,  шила  в  мiшку  не  вта?ш,  i  що  тодi
подумають, заговорять про нього?! Ну, i хай говорять i  судять  по  всьому
району, а конi мають жити. I, щоб пiдбадьорити себе, вiн торка?ться  рукою
Максимового плеча.
   Не первина тобi йти на таке  непевне  дiло?  Не  первина,  дiду,  вiрно
здогаду?тесь, - при?мним  голосом  призна?ться  Максим,  товстогубство  не
заважа? чоловiковi говорити спiвуче i чисто.
   - I що ж ти крав?
   - Ви краще спитайте, чого я не крав? - весело говорить конюх. - I  овес
iз поля, i сiно та отаву з лугiв, i зерно з-пiд машин та в коморах, i хлiб
з пекарнi, i снопи з ожередiв, тiльки шампанського не тягнув з ресторанiв,
бо не знаю, чи пособля? воно коням, чи то по дуростi помiщикiв бавилися. А
знав би - й до нього добрався б.
   - Так ти спробуй.
   - А що, коли конi алкоголiками  стануть?  -  серйозно  запитав  Максим.
-Якось незручно вийде: конюх тверезеник, а конi  -  п'янюги.  Не  люблю  я
непорядкiв.
   - Ну, а бiб ти крав, Максиме?
   - Який бiб? - насторожився i обернувся до старого.
   - Турецький.
   - Турецький? Крав колись на городах.
   - А в коморах?
   - Нi. А хiба його конi люблять?
   - Про коней не знаю, а деякi люди полюбляють.
   -  Американцi  найбiльше.  В  них,  видать,  животи  мiцнi,   -   хитро
виверта?ться Максим.
   - Ох, i збосотився ж ти, до самого краю збосотився, -  з  жалем  сказав
старий, а Максим весело хмикнув.
   Десь бiля пiвночi вони ви?хали на Королевщину, над якою то тут, то  там
урочисто пiдiймались поодинокi велетнi дуби.
   Максим поставив конi бiля порома,  пiд  яким  попискувала  i  клекотiла
вода, i, щоб не вшелепатись, пiдiйшов до невелико?  клунi  перевiзника,  в
якiй дiд Олександр завжди лiтував. Недалеко  вiд  клунi,  над  крутояр'ям,
стояло два гостроверхеньких стiжки сiна, господаровитий кум накосив  ?х  у
таких болотах та заростях, куди не добирався жоден  косар.  Зараз  яружний
вiтерець пiдвiвав стiжки  знизу,  i  вони,  окутанi  пахощами,  здавалося,
хотiли кудись летiти.
   - Дiду Олександре, де ви там, давайте  перевозу!  -  голосно  гукнув  у
браму Максим раз i вдруге, прислухався до вiдгомону, а потiм смiливо пiшов
до коней, пiдвiв ?х пiд стiжок, скинув з воза мотузки, рубель та вила.
   I тiльки тепер старому ?вмену стало не по собi, вiн мало  не  застогнав
од болю i, щоб приглушити його, вилами зiрвав шапку з  стiжка  i  з  силою
кинув ?? на воза.
   - Вкладай!
   - Слухаюсь начальника! - весело обiзвався Максим i заходився втоптувати
сiно.
   - Ох, i шибенно? ти вдачi! - покосився на нього старий.
   - Пiд вашим чуйним керiвництвом! - гигикнув  Максим,  спритно  орудуючи
граблями.
   Вони  по-господарськи  широко  вклали  i  врублили  сiно.  Тепер  ?вмен
пожалкував: чому було не при?хати на Королевщину двома возами? На  душi  в
нього зараз не було нi гризоти, нi каяття, лише з голови не виходив  образ
Оксани, наче ?? дух витав бiля цих стiжкiв.
   - Ех, донечко люба, - зiтхнув  старий,  коли  заскрипiла,  заколивалася
хура.
   - Ви щось сказали? - обiзвався зверху Максим.
   - I а нiчого, ?дь. - Вiн по-господарськи згрiб натрушене  сiно,  пiддав
його до другого стiжка i притулився до нього руками.
   Далеким  густим  повiвом  достиглого  лiта  пахло  потривожене  сiно  i
насiння, а берег рiчки обзивався голосами його Iвана i не його Оксани.
   - Значить, не судьба. - Старий поклав граблi на плече й повернув  услiд
за возом, на якому курникав якусь веселу пiсеньку шибенно?  вдачi  Максим.
Йому, крученому, набагато легше живеться на свiтi, нiж серйознiй людинi.
   Ще хура не пiд ?хала до струмка, а  конi  почули  свiй  порятунок  -  i
стайня затряслась од ударiв копит, гудiння цимбалин i дружного iржання.
   - Чу?те? - переможно обiзвався з хури Максим.
   - Та чую.
   З стайнi занепоко?но вибiг Петро Гайшук.
   - Показились конi. Скорiше розрубляйте, а то  пообривають  поводи.  Все
гаразд обiйшлося?
   - Краще, нiж у Прометея! - клубком скотився з воза Максим.
   - Жаль, що вiн без тебе орудував, - в'?в Максима Гайшук. - Удвох  ви  й
богiв обхитрили б.
   - Склади в  торбу  сво?  дотепи  i  передай  жiнцi  на  згадку  про  ??
достогибелi розумного чоловiка. Ох, i ?сти ж захотiлось пiсля такого дiла.
В тебе сомини часом нема?
   - ? шматочок для курохвата.
   - Оце спасибi, порозкошую, мов кiт бiля сала, - i Максим  першим  понiс
сiно до стайнi.
   Наступного дня вiн побував i на Королевщинi,  i  на  ярмарку,  сердечно
зустрiвся там з дiдом Олександром, який чаркувався з рiднею  i  знайомими,
привiтав його  з  радiстю,  сам  на  дурничку  випив  чарку  i  хитромудре
довiдався,  що  старий  нiчого  не  зна?  про  нiчну  пригоду.  Це  зовсiм
розвеселило чоловiка, i вiн з ярмарку мало  не  бiг  у  село,  щоб  вдруге
обернутись за дiдовим сiном.
   - Коли поскоромили губи, то треба й до  рота  класти,  а  стаття,  якщо
навiть до цього дiйде, i за одну, i за двi  хури  буде  однакова.  Навiть,
коли подумати, бiльша крадiжка вигiднiша за меншу. У нас i за тисячу, i за
сто тисяч однаково  судять.  -  Максим  тихцем  викладав  конюхам  тонкощi
законодавства.
   - I звiдки це все тобi вiдомо? - перебiльшено здивувався Гайшук.  -  Чи
ти закони вивчав, чи що?
   - Не закони, а щiлини в них, це  iнколи  знадобиться,  -  не  криючись,
одказав Максим.
   Пiзнього вечора вiн знову по?хав з дiдом ?вменом на Королевщину,  знову
бiля порома i клунi про всякий випадок гукав перевозу, а потiм пiдвiв конi
до стiжка. I тiльки з нього злетiла i вляглася на вiз шапка, як вiд  клунi
почувся насмiшкуватий, в'?дливий голос дiда Олександра:
   - Може, вам, робiтнички, ще треба з одного помагача?
   З несподiванки Максим пригнувся i хотiв погнати конi, але в дiда ?вмена
вирвались дурнi слова:
   - О, i кум мiй прийшов до нас... Максим у розпачi застогнав  i  опустив
голову: тiкати було вже пiзно. I зараз його добива? ?дкий смiх старого:
   - Дивись, навiть поночi пiзнав кума! Добрi очi в когось позичили.  -  I
кум Олександр, сяючи буйною сивиною, мов заснiжене  дерево,  пiдходить  до
воза, здоровка?ться з кумом i допиту? його:  -  Промишля?ш,  ?вмене,  мо?м
сiном? Хоч би мене, для годиться, в пайку взяв.
   - Не вiзьму, куме, нiяк не вiзьму, - твердiша? i  аж  перерива?ться  од
болю й рiшучостi голос ?вмена.
   - Ти чого так загордився? -  перебiльшено  диву?ться  Олександр;  проти
Дибенка  вiн  зда?ться  велетнем.  -Чого  тобi  по-чесному  не  подiлитись
виторгом? За роботу i фiр манку вiзьмiть,  iцо  треба,  а  дещицю  й  менi
повернiть на частування добрих людей. Я тепер, куме, гуляю - за дочку  п'ю
з людьми. I з тобою хотiв би випити, але зобижа?ш, обезгрошу?ш ти мене
   - Я себе, куме, бiльше зобижаю,- аж заклекотiло всерединi ?вмена -  Моя
честь дорожча за тво? копички, але з  горя  промiняв  ??  на  сiио.  I  не
смiйся, не насмiхайся, Олександре, надi мною, бо, ?й-бо, ударю тебе.
   - Оце так! За мо? жито мене ж буде бито?? - здивовано вигукнув кум i  з
усмiшкою подивився на свiй великий, мов  довбня,  кулак  -  Не  сподiвався
такого вiд тебе!
   - Мовчи, куме! - i ?вмен вiдвiв руку для удару
   - Тю на тебе! - обурився Олександр.- Навкулачки  захотiлося  бiля  мого
добра? Ти краще розкажи, що тебе приневолило при?хати сюди?
   .Бiда заставила, куме
   - Та сам бачу, що не розкiш. Кажи! Коли старий ?вмен розповiв усю  свою
iсторiю, кум тiльки головою похитав:
   - За цей крадiж я тобi не суддя. I я тримаюсь,  куме,  на  тому,  що  i
конi, i земля, i все-усе - це наше. А безбородьки  з  нашого  тiльки  сво?
викрадають собi. Втому вони забули вже не  тiльки  про  худобу,  а  й  про
людей. От як воно одне  чiпля?ться  за  друге...  Забирай  мiй  стiжок  до
билиночки Це навiть добре, що ти до мене при?хав. Так я, може,  пожалкував
би вiддати сiно, а тепер нiкуди дiтися... Тiльки  мо?й  бабi  анiгугу,  бо
вона поки що на щедрiсть не хворiла. '
   - Якi ви, дiду, красивi! - вирвалось у Максима.
   - А, це ти, патякало злоязичне! - Старий кулаком посварився на  Максима
i заговорив до ?вмена - I  звiдки  воно,  куме,  такi  блазнюки  беруться?
Сьогоднi ж удень цей торохтiй  i  пустомолот  пив  мою  чарку,  а  ввечерi
при?хав красти мо? сiно ще й красивiстю пiддобрю?ться. То  не  варто  його
батожити вiд мого стiжка аж до вашого села?
   - Руки заболять од тако?  роботи,-  анiтрохи  не  образився,  а  навiть
гигикнув Максим, У цей час його чутке вухо вловило, як хтось  зачалапав  у
темрявi.- Ану, тихенько менi. Чи  не  справжнiй  злодiяка  добира?ться  до
сiна? Тодi я йому дам бобу,загрозливо пiдняв угору вила.
   - Ну, що ти скажеш про цього правдолюбця? - Кум Олександр, пiдсмiюючись
у бороду, поглянув на Максима, а той аж витрiщився, подаючи знаки мовчати.
   Незабаром до клунi наблизилася висока  постать,  i  Максим  розчаровано
скривив сво? товстогуб я:
   - Та це ж наш мiнiстр без портфеля. I чого вiн  тiльки  притарабанився?
Чи не якусь фiлософiю розводити?
   Забрьоханий, але веселий, Петро Гайшук пiдiйшов до воза  i,  навiть  не
привiтавшись, радiсно сказав:
   - Скидайте, робiтнички, сiно. Досить ось так промишляти.
   - А що трапилось? -з надi?ю поглянув иа нього дiд ?вмен
   - Марко Безсмертний привiз од добрих людей i сiно,  i  просянку  Добрий
вечiр, дiду Олександре. Ви не ма?те на нас великого зла?  От  i  добре.  Я
завжди думав, що ви такий чоловiк, яких мало на свiтi...



   XVII

   Привезене сiно i просянка спочатку  порадували,  а  потiм  засмутили  i
стривожили Безбородька. Вiн, ще стоячи помiж хурами пашi, вiдчув, як  вони
з теменi насуваються на нього, мов лихо. Еге ж, тепер коням буде легко,  а
йому до синього смутку  тяжко.  Уже  зараз,  практично,  вiд  землянки  до
землянки аж пiдстрибу? звiстка, що не вiн, а Марко врятував худобу.  От  i
почнуть дурнi язики до небес пiднiмати Марка, а його мiсити в  грязюцi.  I
не одному пустомолету захочеться  сколупнути  голову  з  головування.  Ет,
нiколи, практично, чоловiк не зна?, звiдки йому пiднесуть понюхати тертого
хрiну
   Безбородьковi  пiсля  цих  роздумiв   одразу   гiркими   стали   пахощi
привезеного сiна. Але як тобi не каламутне, як не  гiрко  на  душi,  проте
мусиш посмiхатися, навiть iз самого болю вiддирати  похвалу  Безсмертному,
хоч i шкварчить усе тво? нутро, немов пiдсмажують його на пекельному вогнi
   I громаддя чужих хур, i думи, i темрява аж сутулять Безбородька, та все
одно  вiн  трима?  фасон  -  на  когось  покрику?,  когось   розпiка?   за
безгосподарнiсть, Мамурi наказу? нагодувати хурщикiв, а потiм  кладе  руку
на плече Безсмертного
   - Виручив, братику, практично Навiть не знаю, чим  вiддячити  тобi  Ну,
звiсно, могорич iз мене - Так придивля?ться до Марка, наче  хоче  поглядом
висвердлити його  прихованi  думки.-  Ходiм  зараз  же,  вип'?мо  за  тво?
здоров'я.
   - Та нi, Антоне, почалапаю додому - втомився, перемерз.
   - От чаркою i нагониш втому та холод. Не погорджуй нами,  -  стриму?  i
стримати не може образи.
   - - Колись iншим разом загляну в тво? хороми.
   - Ну, як собi хочеш. На прошеного гостя важко вгодити. - Безбородько ще
стриму? себе, посмiха?ться очима, а сам вiдчува?,  як  у  них  насочу?ться
злiсть.
   Кiлька гостроверхеньких копичок виросло  бiля  стайнi,  у  стайнi  конi
хрумкотiли просянку, радiли люди,  тiльки  не  було  й  крихти  радостi  в
Безбородька. Вiн звiдусiль стягав рiзнi  думки,  шеретував  ?х  на  сво?му
решетi, але мало було толку з цi?? роботи. Отак  i  додому  йшов  чоловiк,
вимiшуючи думки i мiсячи багнюку.
   Надворi  зовсiм  розвеснилось,  з  тополиного   i   вербового   галуззя
обтрушувались пахощi набряклих бруньок. Гляди, ще кiлька днiв пролетить  -
i земля пiде в рiст. Завтра ж у район треба вiдрапортувати,  що  вiн  таки
роздобув пашi. Як це тiльки до ладу скласти? Мовляв, труднощi  труднощами,
але й з ними боремося потроху... А той дурень за свою роботу i  вiд  чарки
вiдмовився. Ех, аби  якось  тишком-нишком  вижити  його  з  села,  щоб  не
баламутив людей.
   Бiля самого двору Безбородькаёосяяла щаслива думка. Вiн  аж  зупинився,
крутнув нею i сяк, i так, i он як, одчинив ворота i  вдоволено  засмiявся,
бо ще, практично, щось варить його баняк.
   - Чого це ти, чоловiче, зуби сушиш? - обiзвалась iз городця  гостровуха
Марiя. - Нажлуктився десь?
   - Не мели дурного. Радiю, бо коням ? що  ?сти.  -  Одразу  ж  знайшовся
чоловiк, пiдходячи до типу. - Розжилися на пашу - i вже легше на серцi.
   - Марко ж, а не ти розжився, - вкусила жiнка.
   - Ну й що? А тепер i я, практично, спробую дiстати. Що ти там робиш?
   - Кригу в сажалцi розбиваю, щоб, часом лини та карасi не задихнулись.
   - I це дiло, - похвалив жiнку. - Таки добре мати про запас свою  линину
та карасятину.
   - Свою, але не для себе, - махнула рукою Марiя.
   - Чого ж не для себе? А для кого? -здивувався чоловiк.
   - Усе для тво?х гостей i представникiв.
   - Ет, не пiдкована ти полiтичне, шкабарчиш, як дiд ?вмен. Краще  одскоч
до Галини Кушiгiренко - нехай скорiше заводить  машину  та  пiд'?жджа?  до
мене.
   - Куди тебе несе проти ночi? - В  голосi  жiнки  прокинулась  задавнена
пiдозра.
   - Не туди,куди ти подумала.
   - I скоро повернешся?
   - До перших пiвнiв. Бiжи, не патякай. Жiнка забряжчала хвiрткою, зникла
в  темрявi,  а  вiн  у  задумi  сперся  на  тин  i  заходився  до   крихти
обмiзковувати свiй план.
   По сусiдству, в невеликому селi Зелена Брама, голову? старий i  недужий
Саврадим  Капустянський.  Тiльки  вiйна  поставила  чоловiка   на   голову
колгоспу, бо ця робота була не по його силах.  Не  раз,  не  два  Саврадим
просився, щоб його звiльнили  з  нелегко?  посади.  От  хай  вiн  тепер  i
вхопиться обома руками за Марка. Чим тобi поганий голова? Такого завзятого
не так легко знайти!
   Безбородько, захоплений сво?м планом,  навiть  не  помiча?,  що  чи  не
вперше пiдхвалю? Марка. Коли б удалось перетягти його в Зелену  Браму,  то
не знати який могорич поставив би старому Саврадимовi, хай п'?  на  здоров
я.. Але чого Саврадимовi ставити, могорич? За таке дiло хай краще Саврадим
стара?ться на добру чарку. За нього ж дбають люди. Ось  так  -  не  iнакше
треба робити...
   Через  якусь  годину  Антон  Безбородько  статечно  заходив   до   хати
Капустянського.  Бородатий,  змарнiлий  господар,  покректуючи,  лежав  на
лiжку,  а  бiля  нього  поралась  жiнка,  поправляючи  розпарене  зерно  i
гiрчичники.
   -  Захворiли,  Саврадиме  Григоровичу?  Пашнею  хворобу  виганя?те?   -
Безбородько поздоровкався, натягнув на щоки спiвчуття i пiдiйшов до лiжка.
   - Та виганяю ж кляту. - Чоловiк нетерпляче однi?ю рукою вiдмахнувся  од
жiнки, а другу подав Безбородьковi. - Трясе якась трясця, наче хто  найняв
?? за добрi грошi... Ех, лiта, лiта, пробуркотiли, наче  голуби,  а  тепер
болячки та старiсть нишпорять  у  тiлi,  мов  злодiйня  у  коморi.  Аби  ж
знайшлись такi гаки у свiтi, щоб витягнути цю гидоту. Та  сiдай,  хитруне,
кажи, чого завернув до старого? Ти ж запросто не за?хав? Що там намiзкував
сво?ю головою?
   Спiвчуття зiскочило, з щiк Безбородька, натомiсть з  я-вилися  подив  i
образа:
   -При?хав, практично, провiдати вас. Почув, що нездужа?те, от i заглянув
до вас.
   - Крути язиком, як лисиця хвостом,- засмiявся i одразу ж поморщився  од
болю Саврадим Григорович.- Жiнко, в тебе ? щось у печi?
   - Тiльки дi?тичне...
   - От i давай цьому лису дi?тичне.
   - Як тобi не соромно, бувши хворим, отаке варнякати!?-гримнула жiнка i,
напiвобернувшись, посмiхнулася.- Ще чоловiк через порiг не переступив...
   - Бо чогось цьому чоловiковi треба вiд старого. Вiн  задарма  порiг  не
переступить.Засвiтилось колишн? завзяття в поглядi Саврадима.Ну,  в  якому
мiсцi тебе припекло?
   - Ет, пiсля  такого  вiтання  потягло  на  шапкобрання,-'  насурмонився
Безбородько.- За таку шанобу i сам дiстанеш хворобу. Та й бувайте здоровi.
Сусiдський привiт вам.- Настовбурчив шапку на головi i зiбрався йти.
   - Та куди ти, оглашенний!? Дивись,  уже  й  розсердився  за  правду  на
старого!  -  здивувався  i  обурився  Капустянський.  Розсипаючи  зерно  i
зриваючи  гiрчичники,  вiн  зiскочив  з  лiжка  i  обома   руками   всадив
Безбородька на лавi.- Стара, став щось на стiл,  бо,  видать,  Антiн  таки
по-добросусiдськи при?хав.
   - Поставлю без тво?? команди. А ти ж мерщiй лягай,- заойкала жiнка.
   - I не помислю! Це гостi будуть сидiти, а я лежати? -  почав  одягатися
Саврадим.
   - То як же хворiсть одiйде вiд тебе,  непутящого?  -  сплеснула  руками
жiнка.
   - Трясе вона мене, буду й я ?? трясти! - посварився на когось кулаком.-
Добре тобi, Антоне, що ти здоровий, мов бут. До сiвби вже все пiдготував?
   - Ет, i не питайте. Насiння не вистача?, худоба не того...
   - У мене справи нiби кращi, та  здоров'я  витекло,  наче  вода...Старий
витер долонею пiт i важко сiв на стiлець.- Менi б уже на печi або  призьбi
кахикати потроху, а не головувати.  Журба  по?дом  ?сть,  що  опинився  на
старостi лiт не на сво?му мiсцi.
   "Чудило",насмiшкувато  подумав  Безбородько,  а  на  обличчi   виморщив
спiвчуття i душевно заговорив:
   - Бережiть себе, Саврадиме Григоровичу, бо здоров'я  не  позичиш  i  не
прикупиш.
   - А як його берегти, коли стiльки роботи лежить на тобi?
   - Воно таке дiло. - Безбородько вдав, що вiн задумався, а потiм сказав:
- А може, Саврадиме Григоровичу, я мiг би щось порадити вам?
   - Радь, радь,послухаю.
   - Е, якi ви швидкi. - Безбородько багатозначно  посварився  пальцем  на
старого. - Ставте могорич, тодi скажу дещо, може, й зарадимо вашiй бiдi.
   - Я тобi не могорич, а цiлу канiстру поставлю, коли виручиш старого!  -
з надi?ю, цiкавiстю i пiдозрою поглянув на крутiя.
   - А де вона, ця канiстра?  Вважайте,  що  вона  вже  моя!  -  засмiявся
Безбородько.
   - Ну, не тягни, як багатого за печiнки, говори вже!
   - Скажу, коли така нетерплячка,  практично,  бере.  Марка  Безсмертного
пам'ята?те?
   - А хто його в районi не пам'ята?.
   - От i агiтуйте, щоб вiй узявся за дiло. Хай  такни  голова  не  ходить
безробiтним. Ви ж зна?те, який вiн господар? Це - кадр!
   - Ти наче дiло кажеш, - зрадiв старий, а  потiм  завагався:  -  А  пiде
Марко на такий маленький колгосп?
   - Це дiло, вважайте, у ваших руках. Марковi  зараз  навiть  лiпше  мати
невелике господарство, бо ви тепер ще на костурах шкандиба?.  У  вас  йому
буде спокiйнiше. Ну, от i  треба  створити  йому  умови,  хату  знайти  чи
побудувати, бо вiн, бiдолашний, у землянцi чманi?, те, се зробити, i  дiло
закрутиться колесом. То заробив я могорич?
   - Заробив. Спасибi тобi за пораду.
   - Чому ж не пособити добрiй людинi, - великодушничав Безбородько.
   Капустянський пiдвiвся з стiльця i крикнув до жiнки:
   - Чула, стара, план!
   - Не оглухла ж!
   - То де мiй кожух?! Зараз же по?ду до Марка!
   - Не дам! Нiкуди ти не по?деш. Ти при сво?му розумi!? - в жасi заволала
дружина.
   - Брешеш, по?ду! - гнiвно поглянув на  свою  пару.  -  Ще  й  тебе  для
допомоги прихоплю. Подивиться Марко на пас i уважить менi. Чу?ш?..
   Але жiнка вже не слухала чоловiка. Знаючи його вдачу, вона метнулась до
вiшалки, зiрвала з не? кожух i пальто й проворно побiгла до дверей.
   - Куди!? Почекай, бiсове насiння! Та я тобi! - обурився чоловiк i  собi
кинувся до порога. Але жiнка грюк пула дверима й незабаром  попiд  вiкнами
залопотiли ?? швидкi кроки.
   - То бачиш, з яким я  чортом  усе  життя  прожив?  Антоне,  дожени  ??,
похатницю!-спересердя вдарив кулаком У дверi.
   Безбородько засмiявся:
   - Тепер ??, практично, i машиною не доженеш, видно, навiть духу  вашого
бо?ться.
   - Ти ж бачив,  як  бо?ться.  Баби  -  завжди  бабами  залишаються.  Все
бiдка?ться бiля старого i не зна?, що його свiчка догорiла до полички.  Що
ж менi робити тепер? Таке дiло не хочеться вiдкладати  на  завтра,-  витер
пiт, що аж юшив з обличчя.
   - ?хати вам зараз не можна,- розсудливо сказав  Безбородько.-  Напишiть
Марковi  листа,  душевного,  з  сльозою,  це  вiн  любить,  i,  практично,
запрошуйте до себе в гостi. Це вiн теж полюбля?,- i осiкся,  згадавши,  як
Марко сьогоднi вiдмовився прийти до нього...
   - Папiр папером, а самому краще було б погомонiти з ним,- зiтхаючи, сiв
на стiлець...
   На другий день Безбородько завiтав до Безсмертного i  з  порога  весело
сказав:
   - Не хотiв, Марку, прийти до мене на могорич, так тепер став свiй!
   - За що?
   - За оцю штуковину! - витягнув з  кишенi  конверт  i  урочисто  передав
Марковi.Зелена Брама, практично, просить тебе головувати.
   Марко прочитав листа, пильно поглянув на  гостя  i  нiчого  не  сказав.
Безбородько захвилювався:
   - То як ти?
   - Не знаю як. А старого провiдаю.
   - Провiдай! I головувати йди, не прогада?ш. Там i земля краща,  i  село
неспалене, i господарство невелике - спокiйнiше буде  тобi.  Словом,  став
могорич!
   - А може, Антоне, ти поставиш?
   - Чого ж я?
   - Вiдступаю це головування тобi. Згоден?-примружився Марко.- Там  лiпше
буде.
   - Чого так дума?ш? - розгубився Безбородько.
   - Бо там i земля краща, i село неспалене, i  господарство  невелике,  i
сватати мене на головування не доведеться - все менше матимеш  клопоту  на
свою дуже розумну голову,- засмiявся Марко.
   - Доброго знайшов собi свата, - не зна?, що  сказати  Безбородько,  але
бачить, що його план з  трiском  провалився...  "Вип'?ш  у  такого  дiдька
чарку, бодай вона тобi в горлi скрижанiла..."



   XVIII

   Ставки - це блакитнi очi землi, ?й теж треба дивитись i на сонце, i  на
зорi, i на людей, i на оцi зеленокорi верби, що  побралися  за  руки,  мов
дiвчата, i ведуть сво? коло.
   Статечний бусел, високо пiдкачавши штани, критично дивиться на воду, що
догори ногами перекинула верби i, мов докоряючи ?й, похиту? головою  та  й
диву?ться:  чому  вона  так  побiднiла  -  навiть  жаб  нема?  Птах  i  не
догаду?ться, що ?х за вiйну пови?дали  якiсь  фашистськi  вояки.  Спочатку
делiкатним м'ясом ласували i вищi, i нижчi чини. А  коли  жаб'яче  царство
задихало на ладан, каб'ятину споживали  тiльки  офiцери.  Тодi  бiля  двох
кадубiв з балухатими i  широкоротими  квакухами  навiть  виставлялась  при
повному озбро?ннi денна i нiчна варта. Чи  думали  колись  жаби  про  таке
шанування?
   Згадавши  цю  розповiдь,  Марко  розсмiявся  i  сполохав  невдоволеного
чорногуза. Той насторожено повернув до чоловiка  червононосу  голову,  але
одразу заспоко?вся i з гiднiстю задибав по вогкiй  прибережнiй  смужцi,  в
марнiй надi? виколошкати з не? хоч якесь дурне жабеня.
   За греблею, у придолинку,  бiля  двох  осокорiв,  що  на  осяянiй  водi
погойдували сво? тiнi,  Марко  побачив  чималу  купу  напатланих  за  зиму
конопель.  Напiвроздягненi  горстки  матiрки  з  вiдсталим   волокном,   з
поламаними верхами наче скаржились на людську безгосподарнiсть.
   "Чого ж ?х вивезли до води? - нiяк не мiг збагнути чоловiк. - Не  могло
ж комусь спасти на думку вимочувати  матiрку  в  крижанiй  водi...  Чи  не
спробувати отут?"
   Марко  зручнiше  примостився  за  коноплями,  розмотав  свою  копiйчану
вудочку, наживив гачок, поплював на нього, майже в безнадi? закинув  його:
"Ловися, рибко, велика й маленька!" До конопель  придибав  бусел,  велично
зупинився, i Марко подумав, що тепер, мабуть,  у  птицi  i  в  нього  буде
однаковий пожиток. Але неждано поплавець -  торк-торк  -  i  затремтiв,  а
потiм дрiбно-дрiбно пiшов уперед i пiрнув у воду. Чоловiк у хвилюваннi, не
пiдсiкаючи,  потягнув  вудку.  Iз  води,  обтрушуючи   бризки,   випорснув
райдужний злиток i впав на траву. Це був срiблястий,  з  золотим  вiдливом
карась. Темним оком вiн зворушливо i боляче дивився у  високе  небо  i  не
розумiв його. Марко знову закинув свою снасть, i через якихось пару хвилин
так само затанцював поплавець i, не потопаючи, пiшов по водi... I  на  цей
раз впiймався карась, але вiн був бiльшим i  дурнiшим  за  першого:  устиг
увiбрати всередину свою смерть - увесь гачок.
   "Оце завтра з Хведьком прийдемо сюди",- подумав Марко.
   Поки вiн тiшився вудiнням, вiд ставу донеслись обуренi  жiночi  голоси,
?х втихомирював густий буркотливий голос Тодоха Мамури, а потiм  обiзвався
й грiзний Антона Безбородька:
   - Що ви менi бабський бунт пiдiйма?те. Iч, як розбестилися за окупацiю!
   - Безсовiсний, чого ти нам вибива?ш очi окупацi?ю!? - як  бiль,  злетiв
жiночий зойк.
   - Щоб власницькi iде? вибити з вас.
   - Зi сво?? жiнки спочатку вибийте! Хтось за окупацi? в неволi умирав, а
вона аж в Транснiстрiю спекулювати ?здила!-обiзвалася Варка Тримайвода.
   - А ти бачила? - визвiрився Безбородько.
   - Авжеж!
   - То гляди, щоб свого села не побачила. За агiтацiю i до бiлих ведмедiв
недалеко.
   - Тiльки з вашою жiнкою разом! - вiдрiзала Варка.- Мене ти  на  переляк
не вiзьмеш.
   - Та що ви, бабоньки, показилися чи дурманом сьогоднi поснiдали? Хiба ж
прядиво для мене чи для голови потрiбне? Усе  ж  для  фронту,  тiльки  для
нього! - Подобрiшав голос Тодоха Мамури.
   - Отак би й говорив одразу, а не страхав нас. Ми вже  з  сорок  першого
року ляканi.
   Марко виглянув iз сво?? схованки. До конопель наближався гурт дiвчат  i
молодиць, а за ними ?хали на конях Безбородько i Мамура. Деякi жiнки  були
з лопатами, в деяких за плечима коливалися в'язки  лискучих  перевесел,  з
яких стiкали краплини води i сонця. Сумнiву не  було:  голова  гнав  жiнок
мочити коноплi. Марко спочатку оторопiв, а потiм спалахнув од  гнiву.  Про
що ж Безбородько думав у теплi передосiннi днi? Про що ж вiн дума?  тепер,
на калiцтво посилаючи матерiв i дiвчат!?
   Бiля конопель усi зупинилися, хтось  iз  дiвчат  зiгнувся  над  ставом,
черпнув рукою воду.
   - Ну, як, Ганно?
   - Трохи теплiша, нiж на Водохреща. Ще онде крига пiд берегом блищить...
   - Ви, баби, гарячi, одразу нагрi?те воду, - пожартував Безбородько.
   -Совiстi нема у вас нi на копiйку, - затремтiв од злостi i  слiз  голос
Варки Тримайводи. - Це ж усi ми принесемо додому простуду i кольки. Хiба ж
ми колгоспу тiльки на один день потрiбнi?
   - Вийдете, як перемитi, -  заспоко?в  Безбородько.  -  А  щоб  i  рiзнi
виделiкатнiлi не кахикали та не морщилися - пошлю  за  горiлкою.  Хто  ма?
такий-сякий запас?
   - У мене ?, - обiзвалася Мавра Покритченко, ?? обличчя, здавалось, було
обведене самим сумом.
   - У тебе? - невдоволено поглянув на вдовицю Безбородько. Хтось iз жiнок
значуще покосився на голову. - Ну що ж, давай ключа,  Тодох  в  один  чирк
перебiжить верхи.
   Мавра пiдiйшла до завгоспа, з презирством тицьнула йому ключа, i Тодох,
крутнувши коня, здимiв помiж вербами.
   - Iч, як потягнуло на дармову горiлку! - i тут не втрималась Варка.
   Безбородько несхвальне похитав головою:
   - Чи ти, жiнко добра, не можеш хоча  б  на  часину  втримати  йзика  на
зашморзi? Он молодшi дивляться i вчаться у тебе непослуху,  -  показав  на
дiвчат, якi вже пеленали перевеслами висушенi горстки матiрки.
   - Моя наука не крадена  i  не  хапана,  -  вiйнула  спiдницею  Варка  i
завзято, як вогонь, почала працювати.
   Безбородько злiз з коня, поглянув  на  годинник,  потiм  прищурився  на
сонце:
   - От  бачите,  й  припiка?  сьогоднi.  Значить,  потеплiша?  вода.  Ну,
бабоньки, хто найсмiливiший з вас? - А коли побачив,  що  першою  пiшла  у
воду Мавра, сердито зупинив ??: -  Чого  поперед  батька  лiзеш  у  пекло?
Молодших нема? Краще в'яжи манделi.
   - Таки хоч одну пожалiв. З якого б це дива? - обiзвався чийсь в'?дливий
голос.
   Мавра почервонiла, мовчки увiйшла у воду, а за нею побрели Ольга Бойчук
i Василина Куценко.
   - Стiйте, проворнi! - гукнув  на  них  Марко  Безсмертний,  дибаючи  до
жiнок. - Ану, вилазьте мерщiй!
   Жiнки здивовано перезирнулись помiж собою, зашепотiли. ?х усiх  вразило
обличчя Марка, навiть Безбородько спочатку розгубився i подав якийсь  знак
Маврi, але вона, як стояла у водi, так i залишилась стояти,  хоча  дiвчата
вже вискочили на берег.
   - Вилазь, Мавро! - коротко наказав Марко.- Русалкою  чи  калiкою  хочеш
стати? Це недовго при такому начальствi.- Невидющою  темiнню  поглянув  на
Безбородька.
   Жiнка байдуже, безвiльно опустивши руки, вийшла на берег. З подолка  ??
благенько? спiдницi задзюрчала вода. Марко круто обернувся до Безбородька:
   - Нове хрещення Русi вигадав? Святим Володимиром хочеш стати ?
   - А тобi, практично, яке дiло, ким я хочу стати!? Бач, яким розумним по
iсторi? вишукався! Я ще покажу комусь науки! Повчиш ?х-порозумнiша?ш!.. Ти
чого мiй авторитет на людях пiдрива?ш!?-i собi визвiрився Безбородько.Коли
нема чого робити, накульгуй додому. А нам прядиво треба.
   - Було б не вивозити його ночами поза хмари.
   - Менi не такi розумнi пишуть укази.  Бабоньки,  чого  розвiсили  вуха,
баламутство слухаючи? У воду! - кишнув руками на жiнок.
   - Нi, голубе, вони у воду не полiзуть! - вiдкусив Безсмертний.
   - А хто ж полiзе!? Може, менi'накажеш? -В  глибинi  очниць  Безбородька
задимилися тiнi.
   - I накажу! Ану, лiзь!-ступнув  до  нього  Марко,  а  жiноцтво  злякано
ахнуло.
   - Я!? - позеленiв од злостi Безбородько.- Ти збожеволiв чи  забувся,  з
ким говориш!?
   - Лiзь, жабо! I то не роздумуючи! - В очах його вже кипiла темiнь.
   - Марку, отямся! - вже перелякався Безбородько,  збагнувши,  що  це  не
жарти. Пiд шкiру, прямо у кров, йому хтось кинув жменю  мурашнi,  i  вона,
роз'?даючи смiливiсть, гаряче побiгла  по  всiх  жилах.  Оступаючись,  вiн
спиною подався до коня.
   - Я що сказав!?Марко тремтячою рукою вийняв а кишенi пiстолета.  Чорний
отвiр його вибив з Безбородька останнi краплi смiливостi,. а  замiсть  них
отруювала кров пекуча комашня.
   - Не жартуй, Марку,- заволав поганим голосом,  а  розчепiрена  п'ятiрня
його повисла в повiтрi, не дотягнувшись до повода.
   - Лiзеш? Раз... Два...
   Марко зараз мав такий скажений вигляд, що Безбородько,  вже  притершись
спиною до коня, пiдняв руки вгору i злякано вигукнув:
   - Здаюсь, тобто лiзу... Але це насильство над  головою.  Запам'ятай,  -
жалюгiдний в сво?му падiннi, вiй, мов не сво?ми ногами, пiдiйшов  до  води
i, коли в нiй побачив себе полоненим з пiдiйнятими руками, знову жахнувся,
скособочився i попрохав Марка: - Ти присоромив i осоромив мене. То,  може,
по-доброму на цьому й кiнчимо комедiю.
   - Вона тiльки почина?ться. Топай!
   - Марку, нащо ж нам судитися?
   - Ти ще й про суди не забув? Так  я  тобi  зараз  буду  суддею!  Ольго,
подавай сво?му головi лопату. I то замашнiшу. Сили в нього, як у бугая.
   Дiвчина, знiтившись, виконала наказ. Безбородько брав  ту  лопату,  мов
гадину. Вiн ще сподiвався, що Марко  опам'ятаеться  i  не  примусить  його
прикопувати коноплi. Але й це  сподiвання  розвiялось,  коли  йому  подали
першi манделi. Вiн втопив ?х у воду, приколов кiлками i  почав  зривати  з
дна болотну землю. А вода уже робила сво? дiло: хлющала в чоботях,  вогнем
обпiкала стегна, краплинами спухала пiд вiями i щемiла сльозами сорому  та
злостi. Хоч би нiхто не побачив ?х. Нагнувшись, вiн крадькома витер очi, а
сам придумував найстрашнiшу кару на свого напасника.
   "Заструпiли тво? виразки на нозi, але новi нарiжуться на всьому тiлi. Я
вже постелю тобi дорiжку до хати  з  залiзними  гратами".  Почуття  помсти
почало перемагати сором, тiльки не могло здолати огидливого холоду. I  вiн
лише тепер подумав, що краще було б мочити коноплi  у  копанках.  Чому  це
ранiше йому не спало на думку?
   - Марку, покинь оцi жарти, бо пропаду, - зiпершись на лопату, обернувся
до Безсмертного, але уникав його погляду.
   - Уже напрацювався? - злостивий подив викривив Марковi уста. - Вiдсто?ш
у водi вдвiчi довше, нiж мали вiдстояти жiнки.
   - Чому ж удвiчi?
   - Бо тобi не треба родити дiтей! - непримиренно поглянув на Безбородька
i почув, як хтось з жiнок зiтхнув.
   Це була Мавра. При останнiх словах Марка в ?? дикуватих блакитних  очах
стрепенувся сiрий острах.
   Бiля греблi загупали копита. Тодох Мамура, тримаючи бiля  грудей,  наче
дитя, четвертину з самогоном, молодцювате пiд'?жджав до жiнок.
   -  Ось  вона,  веселуха!  -  радiсно  вигукнув  i  осiкся.   Четвертина
вислизнула з його рук, упала на  землю,  але  вiн  i  не  зирнув  на  не?,
прикгiпiвши переляканим  поглядом  до  постатi  свого  начальства,  яке  з
лопатою в руках згиналося над  манделями.  Тодох  навiть  очi  заплющив  i
покрутив головою, одганяючи  вiд  себе,  як  йому  здавалося,  сатанинське
навождення. Але Безбородько таки стояв у водi.
   - Ой-ой, що тут ско?лось?-пошепки, нi до кого не  звертаючись,  запитав
Мамура.
   - Може, пособиш головi?  -обiзвалась  Варка  Тримайвода.  Вона  пiдняла
четвертину, всунула в руки Мамурi.- Пригости свого хлiбодавця.
   Тодох боязко глипнув на Марка, збiднюючись, зiгнувся в три погибелi:
   - Можна хоч однi?ю чарочкою пособити, щоб кров не застоялась?
   - Пособляй!
   Мамура вихопив з кишенi стограмову чарку, налив ?? по вiнця  i  бережно
понiс до голови, виявляючи йому очима  i  всi?ю  постаттю  свою  облесливу
вiдданiсть i спiвчуття. Безбородько одним духом перехилив чарку.
   Завгосп пiдiйшов до Марка i пошепки заговорив:
   - Отак же й пропаде чоловiк, у нього ж партизанська ревматизма, у нього
ж жiнка. Нащо ж нам калiчити один  одного?  Ви  сусiдили  колись,  i  вашi
батьки сусiдили. Чого на вiку не бува?: почубились, але одразу помирились.
   Гнiв у Марка вже почав прочахати, i в цiй iсторi? вiн зараз уже бачив i
смiшне.
   - Вилазь, мочiльнику! - гукнув до Безбородька. Той, крекчучи, вийшов на
берег, почав роззуватися й виливати воду з чобiт, а  Мамура  порався  бiля
четвертини, бо треба було  горiлкою  i  напо?ти  голову,  i  натерти  його
померзлi ноги.
   Село нiколи так не  зустрiчало  Безбородька,  як  сьогоднi.  На  вулицю
повиходили старi й малi. Навiть конюхи  й  скотарi  покидали  роботу,  щоб
побачити, як буде повертатися з купання  ?хнiй  голова.  I  от  на  царинi
з'явилися два вершники, один похнюплений, а другий догiдливе пригнутий,  з
сулi?ю в руках.
   Побачивши попереду стiльки людей, Безбородько занепоко?вся:
   - Якого ?м дiдька стовбичити в робочу годину?
   На це й вiрний Мамура нiчого не мiг  вiдповiсти.  В  його  темнiй  душi
сьогоднi теж похитнулася вiра в Безбородька. Добре, коли  вiн  запроторить
Марка в тюрягу, а якщо цi гемонськi коноплi до решти  пiдмочать  авторитет
голови? Тодi й тебе, Тодоше, вирвуть з начальства, як цибулину з грядки. У
сулi? тихо схлипувала горiлка, нiби спiвчувала завгоспу.
   Здалеку  Безбородько  не  може  розiбрати,  що  написано  на   людських
обличчях. Спочатку вся вулиця, зда?ться йому, злилася в  ?диний  коловорот
насмiшки, навiть дерево бiля з'юрмлених  бабiв  повишкiряло  окоренки.  Та
пiд'?жджаючи ближче, вiн бачить спiвчутливi погояди. Це пiдбадьорило його.
Але чому це то тут, то  там  веселiють  очi?  Вiн  хоче  на  чи?мусь  виду
перехопити, спiймати цю веселiсть, та знову ловить жалiсть,  невiдомо,  чи
вдавану, чи справжню.
   З другого краю вулицi вибiга? розпатлана, в кожушку на  розхристi  його
жiнка i ще здалеку почина? голосити:
   - Ой Антоночку рiдний, чи ти живий, чи здоровий, чи не втопив тебе  той
iдол на костурах, бодай його топила i  благовiщенська,  i  святоюрська,  i
святоiванова, i водохрещенська вода, бодай його топило не переставало i  в
калюжах-баюрах, i в морях-океанах.
   - I в горiлцi-калганiвцi, - несподiвано  для  себе  випалив  несмiливий
Омелян Корж.
   I вся вулиця одразу ж  вибухнула  таким  одностайним  реготом,  що  пiд
вершниками схарапудились конi, а з рук  Мамури  випала  сулiя  i,  жалiбно
дзенькнувши, розсiлась на двi половини.
   - Ая-яй, -  забiдкався  Мамура,  скочив  на  землю,  для  чогось  хотiв
нахилитися до шматкiв сулi?, але зашпортнувся i  долiлиць  упав  пiд  ноги
коня.
   Другий вибух  смiху  пригвоздив  Мамуру  до  землi,  яка  загудiла  пiд
кiнськими  копитами:  то  втiкав  од  людей,  од  ?хнього   реготу   Антон
Безбородько. Мамура пiдвiвся, глянув  услiд  вершнику  i  понiс  жалюгiдну
усмiшку назустрiч людям:
   - От тiка?-шпарить.
   - А ти ж чому не здоганя?ш? -  спитав  довгоногий,  мов  чапля,  Омелян
Корж.
   - Я? - здивувався Мамура. -А може, це менi без велико? надобности!
   - Безбородько без надобностi тобi? - аж легали  од  реготу  люди.  -Оце
втнув!
   - Що вмiв, те i втнув, - огризнувся Мамура. Вiн, збайдужнiлий,  сiв  на
коня i по?хав, щоб усi бачили, до свого двору, щось гиркнув  на  жiнку,  а
потiм подався до палацу свого владики.
   Безбородько вже встиг переодягтися, хильнути полинiвки i пiд  прокльони
та бiдкання дебелоного? Марi? залiзти на  пiч  вигрiватися  в  розпареному
просi.
   - Одразу ж отут, на печi, пишiть донесенiя, - з порога радить Мамура. В
голосi його аж клекоче обурення.
   -  Кому  писати?  -  журлива  злiсть  проглянула   з   глибини   зiниць
Безбородька.
   - У всякi i рiзнi iнстанцi?, в рiзнi! Як наганяти, так наганяти  страху
до самого страшного суду! Марi?, подай паперу, - вже командував Мамура.  -
По-перше, начмiлiцi? - за утопленi? i  образу  особи  голови,  якого  було
названо  жабою.  По-друге,  органам  за  диверсiю!  По-трет?,  власноручно
першому секретарю райкому за пiдрив полiтики По-четверте в газету  за  все
разом  i  укупi.  Потом  побачимо  та  подивимось,  кого  топили,  а   хто
захлинеться!
   - Чи не забагато ж отак розведемо канцелярi?? - завагався Безбородько.
   - Маслом кашi не збавиш! Раз ? преступл?нi?, повинно бути и наказанi? А
Марко такий, що з однi?? сiтi зможе випорснути хоча  и  на  костурах.  Хай
спробу? з кiлькох вислизнути! -впевнено вiдповiв, i Безбородько побачив на
його обличчi давню рiшучiсть Мамури-злодiя. яка  десь  прича?лася  вiдколи
вiн став завгоспом.
   Марiя подала на пiч дошку, на якiй вимiшувала тiсто чорнильницю,  ручку
й папiр. Безбородько, лежачи долiчерева, наморщив лоба.
   - Ех, шкода, що не було в цю пору якогось письменника, вiн би намалював
картину, -пожалкував Мамура.
   - Якось обiйдеться без лiтератури - буркнув Безбородько.
   - I Киселю треба про це написати. То такий теоретик, такий  теоретик...
- i не доказав.
   На ганку почувся тупiт, i в будинок влетiла його  огрядненька  Наталка.
Пiдiймаючи вгору руки, вона не сво?м голосом закричала:
   - Ой падку мiй, ой людоньки добрi...
   - Наталко, що з тобою!? - перелякався Мамура. - Що там ско?лося?
   Жiнка подивилась на чоловiка очима, повними  слiз,  за  якими  тремтiли
бiль i радiсть.
   - Ой людоньки, ой  Тодоше,  жива  наша  Галя!  Жива  наша  перепiлочка!
Визволили ?? нашi во?ни з неволi! Ой, дасть бог, дочека?мося сво?? дитини!
   Потрясiння пришило Мамуру до пiдлоги. Вiн зблiд i глухо запитав жiнку:
   - Хтось передав, що жива?
   - Щойно поштар листа занiс. Сама пише, сво?ю рукою.
   - Де ж той лист?
   - Дома на столi лежить.
   - Дурна баба, не могла захопити його? - Не прощаючись  з  Безбородьком,
Мамура вихопився за порiг, звiдти махнув рукою: - Пишiть! -  та  й  бiгцем
подався додому.
   В недобудованiй, на двi  половини,  хатi  Тодоха  вже  сидiв  улiзливий
комiрник Мирон Шавула, який завжди першим у селi дiзнавався про  родини  й
вмерлини, щастя i горе. Його кабанувата постать, i защетинене сивим, сiрим
i рудим  волоссям  обличчя,  i  дрiбнуватi  очi  насочилися  спiвчуттям  i
радiстю.
   - Такий я вже зволнований, Тодоше, такий зволнований, що й  встояти  на
мiсцi не можу. О! Читай! - спочатку понюхав, а потiм  простягнув  завгоспу
блакитний, наче витканий шматок паперу.
   - Вона, донька! - глянувши на лiтери, пiзнав  Мамура,  пробурмотiв  про
себе якiсь слова радостi i пильно поглянув на фото: - Вже зовсiм  дiвчина!
А це з нею не Маркова Тетяна?
   - Вона ж! - ствердив Шавула. - Викапана Олена. Погуля?м, Тодоше?..
   - Чому й не погуляти!? Сип, жiнко, що варила, - гукнув на всю  хату,  з
пiдпiччя витяг четвертину самогонки  i  поставив  ??  бiля  листа,  що  не
лiтерами, а вже очима ?дино? доньки дивився на нього. - Радiсть, Мироне, у
мене.
   - Ще б не радiсть! - комiрник  розщебнув  свитку,  вiдв'язав  од  пояса
поморщене  кiльце  ковбаси  i,  сяючи  всiма  барвами  щетинисто?  бороди,
самозадоволено кинув його на стiл. - загрянична.
   - В трясцю ??! Не хочу заграничного. Скiльки там дiти намучились нашi.
   - Дурний, то дiти, а це ковбаса. Понятi? треба  мати,  о!  -  повчально
сказав Шавула й розкапустився за столом, бо надокучило переминання а  ноги
на ногу. - Сiдай. - зиркнув на Мамуру i з подивом побачив  вперше  в  його
очах щось подiбне до бабсько? безпомiчностi.
   "Навiть такий злодiй може  переживати",  -здивувався  i  по-фiлософськи
сказав:
   - Люблю, коли ? приключина випити  i  дати  роботу  зубам  та  кендюху.
Якимсь тодi чоловiк iнтереснiшим ста?.
   - Коли ж вона може прибути? - вголос думав про сво? Мамура.
   - Коли жива, то  прибуде,  а  нежива  -  не  встане  з  землi,  -  далi
мудрагельствував Шавула. - Чи ж це правда, що шибенно? вдачi Марко викупав
Безбородька?
   -Так йому й треба! Чого забажав: жiнок попростуджувати i дiвчат заодно!
- вирвалось у Тодоха, але вiн одразу ж гостро зиркнув на Шавулу:  -  Гляди
менi, не внеси тiльки нашому в уха, бо оглухнеш.
   - I знову дурний, - огризнувся Шавула.  -  Не  сьогоднi  ж  я  на  свiт
родився, щоб не знати полiтики, от Наталко, чи не час  нам  щось  у  кишку
вкинути?
   - зараз. Мироне, - жiнка щасливими сльозами кропила зачерствiлий  книш,
рукою витирала ?х i ронила новi.
   - Пересолиш хлiб, - не витримав Шавула.
   - Я зараз iнший дiстану, - схаменулась Наталка.
   - Можна и цей хлiб, ти ж не заразна, - заспоко?в ?? комiрник.
   - Ну,  як  ти  можеш?  -  з  докором  крiзь  усi  сльози  поглянула  на
кабанистого Шавулу, який навiть здивувався:! "А що ж  вiн  такого  сказав?
Теж менi антилiгенцiю корчите наче не зна?мо, з чого ти жила i чим живеш".
   - Та Шавула не знав, що Наталка прокляла свою  долю  тi??  само?  ночi,
коли чоловiк принiс крадене добро. Вiн тодi пригрозив ?й  за  дурне  слово
ножем вибрати душу. I з  тi??  ночi  ??  похолола  душа  вже  не  жила,  а
животiла, щоденно и щонiчно чекаючи нового нещастя.
   Вже господарi i гiсть добре пiдобiдали, коли  вiдчинились  дверi  и  на
порозi став блiдий од хвилювання Марко Безсмертнии.
   - Оце такi А я думав,  Марку,  що  ти  вже  в  тюрмi  прохлаждается,  -
розповзлася посмiшка по всiй щетинi Шавули.
   Безсмертний навiть не зирнув на комiрника.
   - Тодоше, що в листi про мою  доньку  написано?  -  з  мукою  i  надi?ю
поглянув на Мамуру.
   - А вiн тобi й не скаже,  що  там  написано,  -  несподiвано  для  всiх
одрiзав Шавула й пiдвiвся з-за столу.
   - Чому не скаже? - ще бiльше поблiд Марко.
   - Тому, що ти копа?шся та пiдкопу?шся  пiд  нас,  -  Шах  вула  взяв  з
пiдвiконня  конверт.  -  Ось  вiн,  лист,  як  миленький...  Скинь  шапку,
поклонися, тодi й покажемо!
   - Шапку тiльки перед богами скидають! - Марко люто поглянув на Шавулу й
навiть не почув, як з-пiд руя випали костури. Вiн без .них так ступив крок
i другий, що Шавула з острахом поточився назад. -Давай листа, негiднику!
   - Та бери...  Я  ж  пошуткувати  хотiв.  -В  дрiбних  зiяцях  комiрника
схрестилися злiсть i страх.
   Марко тремтячими руками вихопив  конверт,  вииияiв  фото,  прикипiв  до
нього, застогнав, потiм безпорадно оглянувся i почав рубом долонi витирати
очi.
   - Марку Трохимовичу, дорогенький... - i собi заплакала Наталка.
   - Де вона тепер? - глухо запитав жiнку.
   - Ой не знаю, дорога людино, нiчого не знаю.  Розлучила  ж  ?х  страшна
кривда ще в сорок четвертому, розлучила, як грiм - голуб'ят.
   - За полiтику забрали ??, - з спiвчуттям сказав Тодох. - Тiльки  ж  яка
полiтика була в цих дiтей?..



   XIX

   Першими  до  Марка  прийшли  конюхи  з   дiдом   ?вменом   i   Григорiй
Заднiпровський. Дiд ?вмен, Ще не скинувши млинець картуза, загримiв на всю
землянку:
   - Не чекав такого вiд тебе, Марку: лiберал ти й попуртунiст!
   Таких слiв Марко не сподiвався почути вiд дiда i розреготався.
   - Чого ж я, дiду, лiберал i попу рту нiст?
   - Вiн ще й смi?ться, а не ка?ться! - обурився старий. -  Скажи,  що  ти
зробив з Безбородьком?
   - Та хiба ж ви не зна?те? Покупав трохи.
   - Покупав трохи! -перекривив старий.-А ще фронтовик! Утопити треба було
торбохвата i нiяк не менше! Хоч би однi веселi похорони справили.
   - ?й-бо, сказився чоловiк! - сплеснула руками мати, а всi,  окрiм  дiда
?вмена, засмiялися.
   - Невже тобi, Ганно, шкода було б  бiсового  Безбородька?  Може,  ще  й
плакала б за цi?ю сльотою? -почав допитуватися у матерi старий.
   - Безсовiсний i ?ретичний ти дiд. Хотiв би,  щоб  моfo  сина  по  судах
затягали?
   - Не затягали б. Усю вину свята вода взяла б  на  себе,-  заспоко?в  ??
старий.- Але тобi,  Марку,  треба  кудись  зашитися  на  цi  днi,  бо  вже
посланцi, як у жнив'яну годину,  помчали  з  папiр'ям  i  в  райком,  i  в
райвиконком, i в редакцiю, i в мiлiцiю,  i  до  прокурора.  Нарештi  пiшов
Безбородько воювати, i тут вiн свого не попустить.
   - Що воно тiльки буде? - забiдкалась мати i, наче перед новою розлукою,
не спускала погляду з Марка.
   - Та нiчого сурйозного не буде, а берегтися треба. Може, завезти  тебе,
Марку, на Королевщину? Це поки перекрутиться веремiя. Там у круговинi  над
рiчкою сто?ть клунька мого кума...
   Конюхи,  згадавши,  як  дiд  ?вмен  унадився  туди  за  кумовим  сiном,
засмiялися, а дiд ?вмен витрiщився на них:
   - Чого  повижолоблювали  роти?  Розживiться  на  такого  кума,  тодi  й
гигикайте. Отож, Марку, бiсiв  Антон  навiть  запагубити  не  посоромиться
тебе. Поки тут буде молотися, ти  з  мо?м  кумом  вiзьмись  рибалити.  Вiн
повезе тебе на такi, чу?ш, карасюватi  мiсця,  що  й  не  снились  нiкому.
Недарма те урочище назива?ться Королевщиною! Можеш  i  на  посвiт  по?хати
щупаччя бити. I тобi перепочинок  буде,  i  кумовi  радiсть.  А  ми  всюди
пустимо поголоску, що ти по?хав долiковуватися. По руках? -  Мiцно  вдарив
усiма мозолями по зделiкатнiлiй в шпиталях руцi Марка.
   - Спокуса таки велика побувати на карасюватих мiсцях,- заiскрились  очi
в Безсмертного.- Кум ваш справний рибалка?
   - Все життя, мов чорногуз, у воду загляда?, тiльки  до  не?,  а  не  до
хатнiх гараздiв тягнуло  його.  А  який  вiн  човняр!  Зробить  човна,  як
скрипку,-хоч грай.на ньому. I чоловiк вiн душевний, бо живе  на  людському
перевозi.
   - Так  ваш  кум  перевiзник?  -  згадав  Марко  сивоголового,  високого
дiдиська, який завжди ходив улiтку в полотняному одязi i чимсь був  схожий
на здиблену бiлу хмарину. - На Королевщинi поромом перевозить?
   - Атож, змалку на поромi. Тiльки за нiмцiв не перевозив  нiкого,  окрiм
партизанiв. Хочеш, зараз же в акурат i завезу.
   - Почекаю, дiду, - з жалем сказав Марко.
   - I сьогоднi ж дочека?шся мiлiцi?. А вона вже зна? сво? дiло: iм'я -  в
протокол, а чоловiка - в каталажку. Нащо тобi мати цю комерцiю?
   - Заробив ??, дiду.
   -  Заробив,  заробив!  Безбородько  не  те  ще  заробив,  а  весь   час
вивива?ться на праведника. Його б судити, що жiнок у воду погнав, так вони
ж нi в мiлiцiю, нi до прокурора не побiжать.
   - Треба, щоб  побiгли.  Це  допоможе  Марку  Трохимовичу,  -  обiзвався
Заднiпровський.
   - Поки це пособить, а  час  уже  на  боцi  Безбородька.  Це  теж  треба
розумiти! То, щоб якось i його, i наш час увiйшли в однакову силу, Марковi
треба ?хати до мого
   кума.
   - Ай справдi, час  треба  виграти.  -  Григорiй  Стратонович  запитливо
поглянув на Безсмертного.
   - Постара?мось без кума виграти його, - посмiхнувся  Марко,  -бо  що  б
довелося робити на бiлому свiтi, аби в дiда ?вмена не було такого  доброго
кума?
   - Ет, розумний чоловiк, а верзе чорти  батька  зна  що!  -  розсердився
старий.  -  Звiсно,  тебе  не  повiсять  за  купання,  та   гiрко?   жовчi
наковта?шся, бо зараз, пiсля всiх заяв  Безбородька,  тво?  лежить  знизу.
Таки треба було втопити чортяку! Скорiше б його мiсце зайняв!
   - Як iз лiт, так i з розуму, - безнадiйно махнула рукою мати.
   Григорiй Стратонович пiдвiвся з лави:
   - Що ж, коли Безбородько розвинув таку бурхливу  дiяльнiсть,  я,  Марку
Трохимовичу, почалапаю сьогоднi до секретаря райкому.
   - Не варто.
   - Чого там не варто, хай зна? чоловiк правду. - обiзвався Гайшук.
   - Хто секретарю? тепер у нас?
   - Iван Борисенко.
   - Чорний, мов циган,- знову подав голос дiд ?вмен.- Коли вперше при?хав
до нас i почав сво?ми очищами оглядати усю руйнацiю i всi  нашi  достатки,
ми мало не всi .одразу й вирiшили: "Оцей, окатий, буде дерти i з худоби, i
з людей, i з землi. Нiчого не  пропустить,  нiкого  не  пожалi?,  щоб  без
орденiв не ходити". I що ти дума?ш, Марку? Усi помилились. Ордени вiн i за
вiйну мав, не треба було ?х з планiв  вичавлювати.  Чоловiк  вiн  виявився
крепко душевний, а не печiночник. Ну, а очi й досi ма? строгi, навiть коли
смi?ться. Це вже природа!..
   Надвечiр  до  землянки  на  заболоченому   конi   пiд'?хав   дiльничний
мiлiцiонер. Поки вiн витирав коня i пiдв'язував йому забрьоханого  хвоста,
то встиг розсердитись i в землянку спускався виконувати службовi обов'язки
не в безхмарному настро?.
   - Тут живе партизан Марко Безсмертний!?-вдарив закаблуками  на  порозi,
вiддав рукою честь, а очума погрозу.
   - Тут живе солдат Марко Безсмертний,- пiдвiвся назустрiч дiльничному.
   Милицi трохи подiяли на гостя, вiн  уже  спокiйнiше  .  оглянув  Марка,
крутнув головою i знову приклав руку до картуза:
   - Честь маю  -  дiльничний  мiлiцiонер  Дорошенко.  Значить,  тут  живе
солдат? А дi? - партизанськi?
   - Залежно вiд часу, обставин i сил. Вiдповiдь сподобалась  дiльничному,
i в його грiзнооччi теплiше блиснули скри кольору недостигло? порiчки.
   - Правильно, службо! Сам так дiяв - залежно вiд часу, обставин  i  сил.
То поговоримо душевно?
   - А хiба ж вийде у нас душевно?
   - Куса?шся, службо?
   - Де там куситися - тремчу перед його величнiстю протоколом.
   - Так  i  треба,-  схвально  кивнув  головою.-  Перед  ним  i  генерали
тремтять.
   - В ?хньому нинi перед протоколом страшнiше.
   - Ти, службо, оптимiст! - засмiявся дiльничний.  Пiдпротокольний  почав
йому подобатись.-Давно вою?ш?
   - Це теж для протоколу?
   - Нi, для знайомства.
   - Тридцятого червня сорок першого року стукнувся з десантниками. З того
часу й пiшло жит