себе знак хреста. Нiч тягнулася тепла, лiтня, пахуча. Цвiли десь  рожi,
спiвали пiвнi. На сходi  розливалася  заграва,  у  саду  падали  опадки  i
шелестiла широколиста яблуня-паперiвка.
   Цiлу нiч Гнат не спав. Як, прошу вас, можна в такий час спати?  Зiйшло,
як звичайно, сонце. Зiйшло, пiднялося i жахкотить. День минув, i знов нiч.
Скiльки тих^днiв i  тих  ночей.  Не  перелiчиш.  Тижнями  йшли,  мiсяцями,
роками... Все днi, все днi... До яко? тисячi дiйдуть? А Марi? нема й нема.
   Нi, ? Марiя. Вона живе, болi? новими болями. Вона  завагiтнiла.  Корнiй
довiдався й лютував. Найшла час вагiтнiти! Що вони будуть тепер  з  дiтьми
робити? Родиться - обох викине. Хай собi до Гната йде. Нi, нi...  Воно  не
родиться. Боже! Дай, щоб воно не родилося! Не хочу... Не можу!..
   Пiшла до яко?сь баби. Та патралась у  нiй,  виривала  живе  тiло,  нiби
залiзом гарячим випiкала  плiд.  Цiпила  Марiя  зуби,  янчала,  заливалася
кров'ю, але терпiла.  Треба  було  терпiти,  i  навiть  хотiлося  терпiти.
Вернула- ся до Корнiя хвора, але порожня, мов вилущений  стручок.  I  Гнат
зовсiм нiчого не знав...
   Осiнь. Село збира? багатi овочi i згорта?ться равликом  до  зими.  Гнат
думав, чекав, сподiвався i порiшив дати ?й розвiд.  Хай  розводиться.  Все
одно. Але витрати на розвiд ма? взяти на себе.
   Марiя втiшилася, але де взяти грошей? Треба на залiзницю, треба за  сам
розвiд. До Корнiя звернутися? Нi, до нього не може звернутися.  Не  дасть,
накричить, та й не ма? вiн грошей. Побiгла до жида.  Просить.  Добре.  Той
дасть ?й грошей, але за тверду заруку. Бери тверду  заруку.  Марiя  готова
все вiддати, аби дав грошi. I той дав грошi, великi грошi, цiлих  тридцять
карбованцiв.
   Пiсля ?хали з Гнатом залiзницею до консисторi?. Раз  в  життi  i  ?хала
так. Там дали розвiд, але Марi? не хватило грошей. Мало не плаче,  просить
Гната, i що ж йому було робити, як не допомогти? Погодився завезти  десять
пудiв пшеницi, i на цьому справа скiнчилася.
   На двiрцi Гнат каже:
   - Ти, Марi?, нiчого сьогоднi не ?ла, а вже вечiр... Зайдем сюди...  Тут
можна по?сти.
   - Нi, нi... Не можу, Гнате... Не можу...
   - А ти не бiйся. Я грошi маю...
   I вони зайшли. Сiли коло стола, Гнат замовив шинки,  хлiба  i  гiрчицю.
Марiя ?сть, ?сть жадiбно, швидко куса? хлiб з  шинкою.  Гнат  дивиться  на
не?. Змарнiла. Не така вона у мене була. Покликав кельнера.
   - Дайте менi ще пива. Два куфлi...
   I у Гната i у Марi? у кишенi папiрчики. Вони кажуть, що  Гнат  i  Марiя
вже не належать собi. Все, що було, що пережилося, все то можна  забути  i
не думати бiльше про те... Марiя ма? пiд очима синцi, чу?  сильний  голод,
але не. почува? смутку. Нi. Весело ?й. Зда?ться, тiльки  родилася,  тiльки
зачина? свобiдно, по-сво?му жити i справедливо дивитися на  великий  Божий
свiт. Мовчить Марiя, i Гнат також мовчить. Вiн тiльки дивиться  на  Марiю.
Можна ж йому хоч надивитися на не?...
   - Марi?,- каже i робить перерву.  Не  хватало  духу  нараз  довести  до
кiнця,- порвемо, Марi?, тi папiрцi... Вернися до мене...
   Мовчанка. Марiя перестала жувати, глянула  на  нього.  Запер  вiддих...
Чекав. Остання соломинка.....
   - Хм!..- усмiхнулася вона криво.- Хiба ж можна про це говорити, Гнате?
   - ?ж, Марi?, ?ж... Ти голодна... Марiя далi ?сть. Гнат мовчить.



   Книга днiв Марi?

   I

   Корнi?ва хата край села на пагорбку. Сюди ясно свiтить сонце i свобiдно
дмуть вiтри. Майже пiд порогом плiт i межа. За межею братове, а за  плотом
лiтом цвiтуть соняшники i чорна рожа, зимою лежить  величезна  замета.  За
хатою кiлька груш, двi високi старi черешнi i одна короната лутова  вишня.
На нiй рiдко родили великi, прозорi i соковитi ягоди.
   Поля у Корнiя мало. Сад i город окремо, без за?зду. Треба  було  ходити
через братове, i коли тому щось не подобалося,  вiн  вiдмовляв  Корнi?вому
приступу до власного городу. Скошували сiно, отаву  i  носили  ряднами  на
плечах. Складали коло хати у копички. Клунi Корнiй не мав.
   Марiя забрала вiд Гната сво? двi десятини  i  забрала  також  корову  з
теличкою. Корову зараз мусила продати, бо треба було вiддати жидовi  борг.
Лишилася теличка, яка стояла у гороженiй  з  лiскового  хворосту  причепi.
Бiльше нiчого Корнiй не мав.
   Правда, мав Корнiй добру витяжну гармонiю, матроський "кльош" i  кiлька
з викладеними комiрами сорочок.  У  недiлю,  свято  одягне  кльош,  вiзьме
гармонiю, залоскоче на ?? зубах пальцями...  Марiя  з  побожнiстю  слухала
його гру. Приходили дiвчата, парубки i вибивали танцi.
   Йшли днi.
   З часом прийшлось вiдложити гармонiю. Прийшлось вiдложити  i  кльош.  З
руки зняв годинник i повiсив його в хатi на цвяшку пiд образами.
   Так само прийшлось розлучатися з московською мовою. Залишив  собi  "да,
верно, например". Решта по-людськи було. Так  теплiше.  На  господарцi  що
крок - праця. Руки почорнiли, набрались селянсько? цiнно? шорсткостi.
   Марiя гнулася перед ним лозою. Кпини,  лайки,  стусани,  а  плакати  не
смiй. Чого ж ?й плакати? Не для того рвалася, не того шукала. Сама  винна,
обiцяла i  забула  обiцянку,  не  чекала.  Не  вiрила  в  любов,  захотiла
багатства. Покутуй.
   А хiба вiн вiрним був? Дотримував обiцянки? В гуртi  парубкiв  оповiдав
про чорних муринок, як у Гамбурзi з "медьхен" гуляв. У Петербурзi справляв
"афiнськi ночi".
   Нiчого,  Марi?.  Весна  несе  працю.  Пригорнеться,  пестить,  просить:
"Любий, хороший! Позичимо зерна, обсi?мо поля, заворушиться, захвилю? наша
праця... Ну? Не добре буде?.."
   Сам бачив. Куди не кинь - порожньо. Минулися макарони, рис,  порцi?.  А
?сти треба. Марiя зготовити потрапить, аби з чого...
   Почав ворушитися. На службу до Мартина нiяково тепер.  Треба  чiплятися
за сво?. Задумав поставити клуню i полiз в скалу. Кам'янi стовпи  мiцнiшi.
Одягнувся в лахмiття, озбро?вся  ломом,  молотом.  Марiя  тiшиться.  Марi?
подоба?ться вiн в лахмiттi з  молотом.  Вернеться  вiд  працi,  накормить,
положить спати. Присипляти не треба. Не встигла  докiнчити  "отченаша",  i
праця приспала його. Спи, Марi?, i ти. Не дармувала також цiлий день.
   Початок зроблено. Корнiй все бiльше i бiльше втягався у  працю.  Ледача
Корнi?ва сестра не видержала нових порядкiв Марi?, пересварилася  i  пiшла
до жидiв у найми. Вже одним ротом менше. Свекруха постогнувала i нарiкала,
але Марiя не зважала на це.
   На весну обсiяли поля, взялися до мурування клунi.  Марiя  знов  почула
вагiтнiсть. Операцiя не пошкодила. Тiшилася, але боялася сказати Корнi?вi.
А що, як знов пошле до  тi??  страшно?  баби?  Сказала.  Обiйшлося  лiпше.
Вислухав, махнув рукою i сплюнув.
   До  цього  часу  жили  "на  вiру".  Тепер   же   сам   виявив   бажання
"обкрутитися". Принiс кошик "шкалiкiв", зачавив порося, скликав сусiдiв  i
загуляв "свадьбу". Хомиха божилася, що Марiя ледь стояла пiд вiнцем, такий
вже у не?. живiт, але це не так важно. Досить, що  Марiя  впертою  працею,
самовiдреченням добилася  нарештi  права  бути  законною  власнiстю  свого
чоловiка. Не чула границь радостi. Весь час хотiлося  кликати  це  iм'я  -
Корнiй.
   Заходить сонце. Виграють i дзеленчать  мушки  i  комари.  Марiя  йде  з
долини i несе на коромислi повнi вiдра води. Засапу?ться, ста?, переклада?
коромисло на друге плече, вiдсапу?ться. Приносить воду, бiжить на вигiн i,
приклавши до чола долоню, дивиться в  сторону  заходу  сонця.  Звiдти  ма?
прийти напасена ?? теличка. Сонце б'? по зелених садах, облива?  в  долинi
стоси бiлого вапняку, мiнливi хвилi жита на протилежному схилi.
   Марiя сто?ть з прикладеною до чола долонею, на обличчi  чекання,  живiт
вип'явся. Вiтрець повiва? з заходу,  здува?  спiдницю  i  бiльше  округлю?
Марi? живiт. Хай. Не дума? над тим, чи це комусь  подоба?ться.  Он  йде  з
пашi ?? будуча корiвка. Напаслася  i  додому.  На,  на,  на!  Ходи,  ходи,
красуле.
   А вечором над селом бамка? великий дзвiн. Завтра недiля. Марiя не  може
йти на вечiрню, i нащо ?й туди йти? Вона ж вже не дiвчина. Стане  в  сво?й
убогiй хатинi перед образами, он Мати Божа - спомин  минулого,  згорне  на
грудях руки i молиться. Вона вдячна Боговi за соняшний  день,  за  радiсть
стояти  з  приложеною  до  чола  долонею  i  захищатися  вiд  променя,  за
очiкування сво?? телички i, нарештi, за свiй великий живiт.
   Корнiй приходить з працi, гострить бритву i голиться на завтра. У нього
вже досить довга i досить колюча щетина. Любив нею поколоти свою половину,
а та задоволена з такого жарту. Тепер Корнiй намилю? пiдборiддя.  Кiлькома
помахами бритви вiн поверне себе на кiлька рокiв назад,  а  це  ма?  також
свою при?мнiсть.
   Родився синок. Марiя хотiла назвати по-сво?му. Але Корнiй  спротивився.
Мав на флотi найкращого приятеля Демку. Охрестили Демком. Марi? це iм'я не
зовсiм подоба?ться, але раз хоче батько... Що може вона проти батька?
   Коли Демко перший раз закричав, Корнiй пiдiйшов, подивився i усмiхнувся
в ус.
   -  Ротатий  вийшов.  Гуде  порядошно...  Марiя  переконана,  що  батько
захоплений Демком. Iнакше й не може бути.  Горне  до  себе  сина,  кормить
грудьми - шкода, молока мало, кепськi харчi. Але хай-но зберуть  з  полiв.
От-от зберуть. Марiя просить:
   - _Корнiю, любий. Ма?ш карбованця, купи маленьке поросятко.  Вигоду?мо,
i на Рiздво ковбаска буде.
   Пiшов на ярмарок i принiс у мiшку порося. Марiя чим ма? кормить його, i
за пару недiль уже пiдсвинок. Он доспiва? ячмiнь, ростуть бараболi.
   Настали жнива. Корнi?вi поля  не  особливо  вродили.  Запущенi,  дерном
зарослi. Зате на Марi?них яка пшениця. Цi виробленi. На них Гнатовi  слiди
ще не затопталися.
   Марiя жне жито, пшеницю. У снопах кувiче  Демко.  Вiдiрветься  хвилинку
вiд працi, накормить, втихоми- рить i жне далi. Пшениця - як  лiс.  Тяжке,
золоте колосся гнеться уклоном сходовi. Жахкотить слiпуче сонце i  смажить
зiгнуту спину. По загорiлому обличчю бiжить пiт.
   - Не бiйся, як була у Гната, не тягнула стiльки,- гомонять сусiди.
   Не розумiють вони Марi?. Але ?й байдуже.
   Сонце сповза?, хова?ться - Марiя жне i жне. Сiда? роса. Марiя не  в'яже
снопiв, а розклада? нажатi жменi по стернi - пов'яже завтра,  як  висохне.
Треба спiшити. Дожне сво?, пiде на зарiбки, жатиме  на  спiл  "на  десятий
снiп".
   Зiйшов велетенський урочистий мiсяць. Демко спить у снопах,  загорнутий
у теплу пелюшку. Марiя дожи- на?, бере сонного Демка i  несе  поволi  сво?
тягарi та болi додому.
   Корнiй не дарму? також. Нiяково дармувати, коли жiнка  рве  з  останнiх
сил. Не наймит же вiн тут, а господар.
   На свiтанку зводиться, клепа? косу, набива? грабки i тягне на  косiнку.
Покосив ?во?, ходив косити на зарiбки. Щодня дев'ядесят копiйок, на  осiнь
мусить конята  роздобути.  Клуньчину  звiв,  ось  тiльки  змолотить  жито,
наробить снiпкiв i поши?. Поки що свiтить ребрами.
   Все бiльше пiзна?ться смак i радiсть  працi.  Вiдходять  i  забуваються
босяцько-пролетарськi звички. Земля втягу? у сво? нутро i  наповню?  жили,
розум i цiле  ?ство  твердими  звичками.  Корнiй  чу?  вже  це.  Матроство
забува?ться, i вiн ста? людиною.  Поволi  забува?  матюки,  переходить  на
рiдну мову, яка верта? йому родинний  утулок.  Пiзно  верта?ться  з  працi
Марiя. Корнiй не кричить, не вимага? тупцяти коло нього.
   - Йди,_ Марi?, вiдпочинь. Я вже повечеряв, а мати опорала пiдсвинка.  Я
он i дров на завтра приготовив...
   Нi. Марiя ще не пiде вiдпочивати. Вона знайде за що взятися, але  праця
для не? тепер не тяжка. Тi кiлька добрих слiв  вiдняли  всю  ??  втому.  А
Марiя ма? ще досить i без пiдсвинка працi. Он малий Демко. Треба покупати,
накормити i приспати...
   Марiя бiга?, руки млiють вiд утоми, але лагiдна усмiшка не сходить з ??
уст.
   - Не голодний ти, Корнiю? Натягнувся досить? Боже,.Боже!.. Коли  б  нам
скорiше доробитися чого!..
   - Ну, ну, досить. Не суши голови. Лягай i  вiдпочинь.  Як  той  крикун?
Верещить?
   - О нi! Вiн у мене молодець.
   - Хай росте.- Пiдiйшов до сина, подивився i  зморщив  широку  усмiшку.-
Спить? - сказав наоста- нок i не добавив, як  звичайно,  "сукин  син".  Не
повернувся язик.
   Украденi  на  сон  години  Марiя   просипля?   каменем.   З   свiтанком
пiднiма?ться i наново бадьора.  Корнiй  вже  набива?  грабки,  стара  жене
теличку пасти. Машина працi пуска?ться в рух.  На  полях  рядами  пiвкопи.
Тяжкi зернистi снопи. Край золотий, край працi i хлiба. Сонце любить його,
опiка?, огрiва?. Навколо соняшно i блакитно...
   На осiнь клуня наповниться пшеницею, житом, вiвсом  i  ячменем.  Зверху
накрилась грубою стрiхою.
   Корнiй ходить навколо i тiшиться. Багато, але не досить. Треба  бiльше.
Бiльше, далеко бiльше. Стiльки, як у Кухарчукiв, як у Трихона.  Не  гiрший
вiн вiд них.  Потягне  бiльше,  ось  тiльки  заждiть,  хай  випроста?ться.
З'явля?ться снага ширитися. Щастя в зростi, в перегонах...
   I Корнiй доказав, що вiн не  гiрший.  Зiбрав,  що  мав,-  яблук,  слив,
посортував i знайшов купця. Змурував кам'яний льох. Сам каменю набив, льох
просторий, як стайня. По сторонах засiки, а в них "золотi ранети",  пахучi
червонобокi "тирольки", "зорi", "виноградки".  Хай  полежать,  набираються
запахiв i цiни. Половину продав з осенi, а другу лишив на зиму.
   Марiя подбала про вишнiвки, слив'янки. У льоху на полицi  бокатi  лавою
бутлi.  Стоять,  повипинали  блискучi  животи  i  приманюють.  Корнiй   не
доторкнеться до них. Бувало, не видержав би, все  до  краплини  вихльостав
би, тепер не те. Хай стоять. Оказiя трапиться,  а  тодi  i  на  них  черга
прийде. Викотить на стiл перед гостями -  i  дивiться,  яка  моя  жiнка...
Корнiй вище пiдiйма? голову.
   Завелися у Корнiя двi коняки. Гнiда i булана. За двадцять карбованцiв з
ярмарку приволiк, а все-таки поорав i посiяв. сво?ми. На зиму сiна досить,
овес також знайдеться, вил ожить, ребра стервом i матиме  конi.  Воза  тим
часом дерев'яного роздобув. На залiзняка не вистарчило. Все в свiй час.
   По молотiнцi знов до каменю. Приходить черга на хату. Побуду?  хату  на
цiлий куток. На фундамент потрiбно каменю, стiни виведе з цегли. На  друге
лiто задуму? зробити маленьку цегельню i вже стяга? поволi рiзнi комердяки
на випадку.
   А Демко рiс, грубшав. На Рiздво готовилося  свiжину.  Веприк  уже  ледь
пiднiма?ться. Марiя умi? годувати веприкiв. Будуть ковбаски,  сало.  Перед
святими напечено гори повних паляниць, книшiв.  Хату  прибрала  паперовими
квiтами  та  рушниками.  Купила  шматок  шпалера  i  також  прилiпила  пiд
образами. Корнiй наготував дров, добрих, грабових. Не будуть мерзнути...
   Подумав також i про Марiю. До цього часу вона нiчого  не  купувала  для
себе. Доношувала все те, що принесла з собою вiд Гната.  Тепер  же  Корнiй
по?хав до мiста i, вернувшись, нiяково соромлячись свого  вчинку,  виложив
перед Марi?ю барвисту на спiдницю матерiю i нову хустку. Матерiя нiчого  з
себе не уявляла, але Марiя не могла натiшитися. Вона в життi ще не дiстала
кращо? спiдницi. Це ж купив вiн, той, який ще нiколи  нiчого  не  купував.
Кинулася йому на шию.
   - Дякую тобi, любий мiй! - Цiлу? палко, а Корнiй  пруча?ться,  поверта?
неголеною бородою i знiяковiло муркоче: "Ну, ну, ну,  Марi?...  Нiчого  не
сталося... Буде, досить..."
   Але Корнiй переживав не менше  вдоволення,  як  i  вона.  Навiть  i  не
догадувався, як при?мно робити щось, що приносить людинi втiху.
   Тихий морозний вечiр. Корнi?ва хатина напiвзанесена снiгом. У маленьких
вiконцях горить червонаве свiтло. З великого, прикритого  стрiшкою  комина
двома вусами виходить  i  пiднiма?ться  дим.  Мiсяць  ще  не  зiйшов,  але
пiдбарвлення рожево-бузовими барвами сходу заповiда? наперед його урочисте
пiднесення.
   На вулицях тихо i  урочисто.  У  морозному  повiтрi  розлито  спокiй  i
святiсть.  Рiдко  проходить  запiзнiлий  селянин,  поскрипуючи  замерзлими
чобiтьми. У глибо- кому, сталево? барви небi горять ядернi зорi.
   Марiя не свiтила  сьогоднi  лампи.  Нi,  Марiя  засвiти-  ла  лампадку,
маленьку червоного шкла лампадку перед образами. У хатi  пiвтемно,  тепло,
повно запахiв печеного хлiба, рiзних страв. У передньому кутi стiл, на нiм
насипано зерно, сiно i застелено бiлим доморобним настiльником. На  покутi
жменя сiна; у сiнi горщик кутi, горщик овочевого узвару,  покритi  житнiми
книшами. Над усiм поставлений дiдух, зв'язаний з рiзного збiжжя.
   Корнiй упорав уже все на дворi.  Там  бiльше  нема?  роботи.  Надходить
велике свято. Як заспiвають першi пiвнi, треба  вставати  i  поспiшати  на
всеношну.
   Корнiй, Марiя i стара мати сiдають до заставленого стравами столу.  Все
тут ?. Бери що хоч, що заба- жа?ться. Все це добре,  все  сво?,  зароблене
працею i терпiнням. Бери, людино, святий хлiб, переломлюй  i  ?ж.  М'який,
пахучий, смаковитий. Перехрести сво? чоло i скажи: "Дякую тобi.  Боже,  що
сподобив мене ласки сво?? i дав змогу лити пiт свiй на нивi мо?й, щоб ?сти
цей смачний хлiб". Переломи i ?ж. ?ж хлiб, капусту, вареники, ?ж голубцi i
смажену рибу. ?ж кутю зернисту i поливай  ??  соками  овочiв  саду  твого.
Запий все медом, зiбраним з квiтiв краю твого.
   Корнiй, Марiя i стара мати сидять коло столу i ?дять Святу  Вечерю,  ?м
весело i радiсно. На обличчях спокiй, видно  сяйво  щастя  -  короткого  i
проходя- чого, але все-таки щастя. "Ми,- кажуть Марi?нi очi,- не вимага?мо
багато щастя. Щастя наше у повнотi iснування, але кiлька разiв на  рiк  ми
скупчимо його у одно велике видиме щастя, щастя, яке  випромiню?  з  наших
вiч, з наших уст, з наших душ".
   Нiч йде. Велика, свята нiч. Спати в таку нiч не хочеться. Балакають про
минуле лiто,  про  працю,  згадують  кожну  пролиту  краплю  поту.  Корнiй
оповiдав Марi? про кра? далекi, де сонце просто над  головою  i  де  тепер
лiто. "Лiто на Рiздво?" - "Так, Марi?. ? такi кра?. Рiздво, мав  би  пекти
мороз, а воно смажить сонце, "цвiтуть дерева i спiвають птахи..." - "Боже,
який дивний i великий свiт!" - "А ти думала, малий? Свiт дуже  великий.  У
свiтi дерева рiзнi. У нас дуби, яблунi, липи. Там пальми, банани. Люди там
чорнi. ?, Марi?, рiзнi люди, а там чорнi. Дикi  звiрi  там  страшнiшi  вiд
наших. Там жи? лев, жи? великий гад, там птахи барвистi i великi.  От  якi
?, Марi?, кра?ни..."
   Марiя дума?.
   -_ А море? Страшне, мабуть?
   - Море? О Марi?? Море страшне, але гарне. Сонце заходить, i бачиш чiтко
його злиття з водою. Вiтер повi?, пiднiме хвилю, жбурне нею в  просторi  i
покотить до самого краю. На  березi  -  скелi  з  гранiту.  Високi  скелi,
сильнi. Вдарить  хвиля  об  скелю  i  розсиплеться,  .вдарить  ще  i  знов
розсиплеться. Хвилi ж як наша гора...
   - Ох, Боженьку!..
   - Так. А ще ? кра? холоднi, льодовi. Бував  i  там.  Сонце  так  низько
пливе над землею, завжди червоне i завжди  сердите.  А  прийде  зима  -  i
зовсiм схова?ться...
   - На одну нiч, Корнiю?..
   - Нi, Марi?. Не на одну, а на багато ночей i на багато днiв.
   - А як же ??
   - Хм... Як ?? Темно. Темно на  землi,  а  присвiчу?  iнше  свiтло.  Там
мудрий Бог поставив iнше свiтло, барвне, як веселка, i воно свiтить...
   - I там також люди?
   - I там люди. Скрiзь люди. Б'ють дикого водяного  звiра,  вдягаються  у
шкiри. Там гори все з льоду. Море, вода, а на водi пливе гора...  Тако?  у
нас нема?. Висока гора...
   - Як у Межигiр'ю?
   - Де там! Вища.
   - Як у Стовпцi?
   - Бiльша. У нас нема таких rip... Вони плавають по  водi,  сходяться  i
розходяться. Часом вiтер попхне одну на другу, вдаряться i розiб'ються.
   - Тi гори?
   - Певно. А що ж?
   - Корнiй! Ти все то бачив? А я, зна?ш, догадувала- ся. Догадувалася, що
ти стiльки бачив. От i моя правда. Бач. Iнодi людина не розумi? чогось,  а
серце каже: "Роби так i так". Йдеш i робиш. Коли б ти знав,  як  я  любила
тебе. От цього нiяк правдиво не розкажеш. Що не  скажи,  мало.  Не  можна,
Корнiю, розказати любовi.
   - Понiмаю. Дума?ш, я не любив?
   - I ти любив? Корнiю? Любив ти? Я думала,  що  ти  любив.  Думала  так,
?й-богу, думала. Раз  прийшов  ти  на  вiдпустку,  йшов  передi  мною,  не
огляду?шся, дiвчина з тобою... Йду ззаду, болiю i думаю: "А все-  таки  ти
мене любиш. Коли б ти був добрим..."
   - Матрос не смi? бути добрим. Не смi?, Марi?. От що...
   - А ти ж?.. Ти ж матрос.
   - Я землероб. Цонiма?ш? Земля нiжить, а море гарту?. Це вогонь i  вода.
От воно як. У морi гинуть люди на кожному кроцi.  На  кожному  кроцi  море
каже тобi: "Ти ? нiщо, людино, в  порiвняннi  зо  мною.  Стань  тiльки  на
поверхню мою i погрузнеш..." А подивися - земля. Чим сильнiше станеш,  тим
певнiший... Земля i море... Так воно...
   - I ти любив мене?
   - Зрозумiло. Як звiр. Iнодi думав - пiду i задушу. Тебе i його. Думав -
гад вiн, знищу. _Ах,_ ?дять його комарi, дума?ш. Вб'?ш -_ на Сибiр. Пустяк
внiманiя. I так терпiв, поки матросом чувся, поки море в  очах  мерехтiло.
Товаришi тво? зiйдуться i регочуть, оповiдають про бабiв. I думав я: "Така
i Марiя. Сьогоднi моя, завтра чортова".
   - I тепер ще дума?ш, Корнiю?
   - Дiвчина вiд землi не може бути така. Не знав. Дiвчина вiд землi -  це
вiра. Дiвчина моря - зрада.
   - Дiти,- засовалася в запiчку стара.- Спати пора. Заспiва? пiвень  -  i
на всеношну. Спiть...
   Марiя прокида?ться. Коло не? у колисцi ??  дитина.  Марiя  усмiха?ться.
Стара сказала ?м "дiти", а вона ж мати, i вiн батько. А може,  й  направду
дiти.
   - Будемо спати.
   Умостилися i замовкли. Лампадка перед образами горить далi. У таку  нiч
не можна гасити  свiтла.  Всi  казки  розповiли  i  вислухали,  а  надворi
твориться друга казка. Зiйшов мiсяць, зiйшов великий  i  ясний,  зупинився
серед неба i дивиться на сонне село. Сплять  засипанi  снiгом  хати.  Тихо
сплять i дивляться очима, щоб не проспати всеношну.
   Перший день, другий i третiй. Все це свята. Тиша минула. Загулялося,  i
полилася пiсня, коляда. Минули днi. Новий Рiк. Ще днi -  i  Водохрещi.  По
селi колодки справляють, Корнiй не останнiй. Скликав людей,  i  викотились
на  стiл  наливки.  Радостi  було,  смiху,  музики.  По  довгiй   мовчанцi
заговорила знов Корнi?ва  гармонiя.  Молодицi  приплескували  в  долонi  i
дрiбно вибивали танцi.
   Днi йдуть далi. Нiхто  не  спиня?,  нiхто  не  перечить.  Мiсяць  мiня?
мiсяць, i коли настав осiннiй, Марiя одного вечора сказала:
   - Корнiю! Матимемо знов...
   - Малого? Недобре тобi? Знизнула плечима.
   - Нi,_ Корнiю. Менi добре. Але праця надходить, знов не могтиму  досить
робити... А у нас же стiльки працi...
   - Що й кажеш, умерти не буде часу?
   - Смiйся. Вилiчила днi, i виходить якраз на жнива...
   - Ну i що ж? Все тодi родить - земля i ти. Чого ж  диву?шся?..  Нiчого,
жiнко. Валяй i далi так. Земля наша велика... Заселяй, засипай людьми. Аби
лиш люди були, аби лиш не потвори...
   Весна принесла працю. У Корнiя вже конi. Теличка  отелилася  i  дiстала
повищення. Тепер вона корова i  ма?  свою  теличку.  Скiнчилася  сiвба,  i
Корнiй присту- пив до цегельнi. Вибрав на  вигонi  пiд  пагорбком  соняшне
мiсце i викопав пiч. Глина на мiсцi. Воза сво- го дерев'яного на водовозку
переробив, купив оселе- дянку i возив з криничини воду. Марiя не зважа? на
свою  вагiтнiсть.  Пiдiткнувши  високо  спiдницю,  мiсить  ногами   глину,
виклада? заступом на стiл, а Корнiй форму? цеглу i розставля? по току.  До
жнив виробили кiлька стосiв дзвiнко? червоно? цегли. На друге  лiто  можна
чекати хати.
   I так  кожний  день  закрiпляв  у  Корнi?вi  певнiсть  у  сво?  сили  i
здiбностi.
   Марiя виросла на господиню  i  матiр.  Жала,  пекла  хлiб,  родила.  Он
бiгають обмурзанi пiдсвинки, скавучать. Он обдерлася хатина, опала глина i
визирають погнилi кругляки. Там малий Демко залiз  у  кропиву,  попiкся  i
верещить. Марiя все бачить, все чу?, скрiзь приклада? сво? _руки.
   У кiнцi жнив Марiя "розсипалася". Прибавилося аж двiйко нових крикунiв.
Корнiй сказав, що коли так кожного  року  пiде,  то  у  них  виросте  цiле
плем'я. Але це ж жарти, Марi?. Нiчого, нiчого.
   Марiя й не дума? журитися. Не мала часу дмухати на них, тупцювати  коло
них, але вони й самi росли. Корнiй  ?де  до  мiста  i  бере  вже  з  собою
старшенького. Хай привча?ться, подивиться на жидiв i на возi посидить.  За
те дiстане булку за цiлi три копiйки i великого, на  вирiст,  кашкета  або
черевички.
   А днi невпинною чергою пливуть. Настав i такий, ко- ли Марiя наварила i
напекла не лише для сво?? роди- ни, а й для шiстьох чужих людей.  Сьогоднi
закладщи- на. Заклада?ться фундамент ново? хати.  Нелегка  це  рiч.  Треба
гроша, а де його  взяти.  Треба  сили,  треба  людей.  Конята,  якi  купив
кiстяками i виправив, продав знов, а купив дешевшi. Продав годовану льоху,
на осiнь сподiва?ться урожаю овочiв. I так зо  всiх  бокiв  стягалося,  що
тiльки можна, i будувалося, творилося нове, обновлене життя.
   Мiсце, де ма? стати Корнi?в дiм, нiби навмисно для цього  приготовлене.
Рiвне, проти сонця. Не те що там, пiд братовим порогом, де лиш не ступиш -
на чуже попадеш... Тепер i подвiр'я розгорнути можна, i  квiтник  людський
завести. Далi до дебрi кусень поля пiд молодий садок вiдрiзав. Засадить, i
хай росте - не собi, так дiтям.
   I мури все росли, все вищали.  Вiкниська  широкi,  високi.  Корнiй  мiж
людьми був i бачив, якi в чужих краях роблять хати. Стрiху вивiв широку  i
покрив черепицею. Нарештi прийшов той день,  коли  Марiя  переносила  сво?
пожитки з маленько? старосвiтсько? хатини до ново? просторо? хати.  Кухня,
свiтлиця. Заговориш -луна йде.  Приходили  сусiди...  Марiя,  пiдтикана  i
боса, з дитиною на руках показу? сво? поко?. Коло  не?  Демко,  у  колисцi
маленький Мак- симцьо, на руках Надiйка.
   - Отут, людоньки, поставлю ще новi лави, отут будуть  лiжка.  На  вiкна
треба б кiлька кращих вазонiв, якiсь завiсочки...
   - То-то-то! Зна?те,  як  ма?ш  поряднiшу  хатину,  то  й  хочеться  все
поряднiше.
   - Коли ж не ма? сили нараз. Усього, як-то кажуть, не подужа?ш...
   На Рiздво Корнiй задав гульню. Навмисне  посвя-  чення.хати  на  велике
свято вiдложив. I часу бiльше, i приготуватися як  слiд  встигнеш.  Сусiди
пили i виспiвували "многая лiта" дому сьому. Корнiй тут пан, Марiя - панi.



   III

   В тi днi трапилася вiйна. "Гапонець" на руського царя задумав,  клятий,
пiти. Забрали декого, потягли i Корнiя. Марiя готу?  торбу  печива  i  вiд
слiз не бачить власних дiтей.
   - I на кого ж ти нас покида?ш? I що ми без  тебе  почнемо,  як  будемо?
Тiльки що на ноги звелися, i одразу, матiнко моя, отаке нещастя!..
   Голосить Марiя, ночi не спить. Нелегко i Корнi?вi дому  свою  покидати.
Куди не глянь - праця. Все тво?, до всього приклав руку  i  немало  пролив
тут поту свого. Хто  зна?,  чи  вернеться  назад.  Йде  на  вiйну,  а  там
вбивають, це ж зна? кожний. Вiйна нiколи не жарту?.
   Вiдходив, всiх дiтей цiлував, цiлував Марiю. Всi сусiди посходилися i з
ними сердечно - раз, другий i третiй - прощався.
   - Простiть менi, люди! Може, кого зобiдив, кому терпке  слово  вимовив,
на кого прикру думку мав...
   - Хай тобi, Корнiю, Бог простить, а ми не ма?мо  чого  прощати.  Кращо?
людини не було. Хай тебе Пречиста Мати i всi святi шанують...
   I Корнiй вiд'?хав. Сусiди далеко  _за  село  провели,  а  Марiя  аж  на
двiрець... Прощалися.
   - Бий мене Бог, коли я хоч раз на свому життю пустив одну  сльозу,  але
тодi не видержав!..- хвалився пiсля  Корнiй.-  Гiрко  з  домою  та  землею
рiдною прощатися. Краще смерть...
   Вернулася Марiя пiвжива. Дiти мамають:
   - Де, мама, тато? Де тато?
   Ах дiти, дiти!..
   По деякому часi прийшов лист. Принiс сам староста. Понесла  до  сусiдiв
прочитати. Малий школяр Марко вiдчинив i поволi чита?: "Дорогая i любезная
жона! Во п?рвих строках мойого письма спiшу увiдомить, що я слава Богу жив
i здоров i чого  тобi  вiд  Господа  Бога  жилаю.  Кланяюся  тобi  низьким
поклоном, а також дорогiй мамашi Оксенi? i жилаю вам  дорогi?  мамаша  вiд
Господа Бога доброго здоров'я. I кланяюся низьким поклоном сестрi Феодосi?
i малим дiткам i жилаю вiд Господа Бога доброго здоров'я. Передайте  також
поклiн усiм сусiдам малим i старим знаючим  i  незнаючим,  i  ще,  как  ти
дорога жена пожива?ш, чи кормиш на Великдень веприка чи свинку, i чи  дуже
кашляють мама, не забувай про конi, корми ?х добре, як не  хватить  вiвса,
вари бараболi i обмiшуй сiчку грисом та  чистою  водою  напувай.  Надiя  i
Максим, певно, вже  пiдросли,  а  як  згине  снiг,  не  забудь  поволочити
боронами озимину, там, напевно, заляже снiг i  може  випрiти.  Як  випрi?,
засiй ячмiнь. За цим словом бувай з дiтками здорова, цiлую тебе безчислено
i жилаю вiд Господа Бога щастя, здоровля та многа лiта. Твiй муж  Корнiлiй
Перепутька".
   Марiя слухала, i кожне слово ранило ?? у серце. Пiшла зараз  до  лавки,
купила паперу, синього  коперта  i  сусiдському  школяревi  гостинця,  щоб
вiдписав "отвiт".
   Сусiдський школяр, гордий, що до нього  звертаються  у  такiй  поважнiй
справi, розсiвся за столом, Марiя наказала  дiтворi  мовчати  i,  вмочаючи
кiлька разiв перо, школяр почав священнодiяння.
   "Розлюбезний наш муж i папаша.
   Ми получили твойо письмо, которое ти писав 25  февраля  1905  года,  за
которое очiнь тiбя благодарим i дяку?мо. Повiдомля?м, що  ми  всi  живi  i
здоровi, чого i тобi жила?мо вiд Господа Бога. Кланя?ться низьким поклоном
твоя жена Марiя i бажа? тобi вщ Господа Бога доброго здоров'я.  Кланяються
також твоя рiдна матушка Оксенiя, сестра  Федосiя  i  малия  дiтки  Демко,
Максим i Надiя та жилають тобi вiд Господа Бога доброго здоров'я. I ?що ми
просимо, што ти нам нiчого про сво? не написав: хотiлося б знати про  твою
вояцьку жизню, бо жена твоя плачiт, горю?т i дожеда?ться кiнця..."
   Далi хлопець-школяр не зна?, що писати.  Марiя  дикту?:  "Пиши,  що  на
Великдень годую веприка, бо свиночка нiчого вдалася  i  думаю  пустити  до
кнура. Напиши йому, що мама  поправляються  i  що  теличка  наша  рябенька
спуска? зуби i дуже похудiла. Не ?сть нiчого твердого, i мушу  пiдiгрiвати
?й воду. Дiтиська, пиши, ростуть, але так без тебе  розпустилися,  що  вже
видержати не можна. Нема кому старшого попругою потягнути,  бо  ж  то  вiн
всьому привiд. Напиши, що  снiг  трохи  згинув  i,  може.  Бог  святий  не
допустить, щоб випрiло. Не забудь написати, що я день i нiч тяжко за тобою
горюю i гiрко плачу слiзьми. За цим словом  при?жджай  якнайскорше,  цiлую
тебе безлiч разiв, твоя законна жена Марiя Перепутькова..."
   Школяр написав "Марiя  Перепутькова",  дописав  сво?  "жду  отвiта,  як
птичка лiта" i за неграмотну  Марiю  Перепутькову  власноручно  розписався
Марк Закаблук.
   - Ах, Марку! Я й забула. А конi! Пиши!  "Про  конi  не  журися.  Будуть
брикати. Не можу сама впоратися, i, певно, прийдеться взяти хлопця. Напиши
нам, де ти ? i що робиш. Напиши нам, яка то вiйна, i не дуже лiзь, куди не
треба. Я молюся за тебе, i хай Бог схоронить тебе  вiд  усього  кепського.
При?жджай якнайскорше! Борги за хату поволi сплачую  i,  може,  по  жнивах
виплачу зовсiм".
   Пiсля i чекала, як "птичка лiта",  вiдповiдi.  Селяни  тiльки  й  мають
гуторки, що про вiйну. Нiхто не уявляв собi нi тi?? вiйни,  нi  "гапонця",
що все те, капосний, розпочав. Маньчжурiя, Владивосток, Сахалiн - цi слова
часто вимовлялися, але  де  тi  мiсцевостi  знаходяться,  нiхто  не  знав.
"Велика, я вам скажу, наша Рос?я! Рiк  пройшов,  не  зiйшов  би!  По?здом,
чу?те, цiлий мiсяць ?дь. А "гапонець", кажуть,  як  наша  губерня,  i  то,
рiзало його матерi, осмiлиться... Тож нашi його заплюють..."
   А Марiя ночей не спала - виглядала i  сподiвалася.  Молилася  i  сльози
сипала. По?хав, прислав листочка - нема й нема.  Де  вешта?ться?  Жи??  Не
жи??Дiти самi, не допусти, Боже, щоб сиротами зiсталися!
   Одного разу зустрiла Гната. Давно його  не  бачила.  Уникала  зустрiчi.
Краще далi вiд спомину i грiха... Вiн не женився, пристав знов до  Михайла
i так коротав днi. Тепер сам перейшов дорогу.
   - Давно тебе не бачив. Суму?ш за чоловiком?
   - Ще б нi..._ Дiти, господарство, хоч розiрвися.
   - А пише?
   - Коли б то писав. Написав одну вiстку i мовчить. Може, борони Боже, що
сталося. Сама не знаю й не вiдаю. До церкви ходила, давала на молебень.  А
тут весна йде, сiвба...
   - А не хотiла б, щоб помiг?..
   - Помiг. Що ти менi поможеш? Упораюся, Гнате...  Якось  упораюся...  На
сiвбу вiзьму хлопця... Але бувай здоров! Побiжу!..
   - Чого, Марi?, такi поспiхи? - Хотiв ще щось. додати, але  де  ж  вона.
Хiба вженешся?
   Надходить Великдень. На останньому тижнi Марiя говi? i сповiда?ться.
   - Воно-то, людоньки, як подума?ш - грiх отак вiдкладати наостанок,  але
ж - бачите... Нi одно? вiльно? хвилинки.
   - Нiчого, Марi?. Бог бачить i простить. Гнат також не мав, видно,  часу
i також на остан- ньому тижнi говi?. Щовечора вертаються з церкви, i  Гнат
коло Марi?. Хоч-не-хоч, а йдуть разом. Не плюне ж  людина  у  вiчi,  йдуть
мовчки. Марiя вже не та, не колишня. Клопоти, праця зiм'яли ?? молодiсть i
красу. Пiд гору йдуть тяжко. Гнат штикiльга? i голосно диха?. У  займиську
тихо i нiкого нема?. Гнат  так  пiдозрiло  позира?  на  не?,  що  робиться
моторошно. Але виходять на гору i нiчого. Розходяться.
   - Чи не дозволила б, Марi?, зайти до тебе?
   - Ото, Гнате, зайдеш, а ти ж зна?ш людей, язики у кожного без  костi...
Краще нi...
   - Марi?!..говорить вiн.- Коли б ти тiльки знала...- i врива?.
   Марiя нiяковi?. Боже, як вона мало ма?  часу.  Зовсiм  забула.  Там  же
дiтвора сама...
   -_ Постiй, Марi?... Не вичавлю,  чу?ш,  справжнього  слова...  А  люблю
все-таки тебе. Так, чу?ш, Марi?, люблю! От...
   - Мовчи лiпше з такими речами... Нiяково. У мене ж дiти, господарство.
   - Дiти... господарство... У мене... А коли б, значить...
   Перебила.
   - Не гнiви, Гнате, Бога. Оженися i будеш, як i всi люди,  жити.  Треба,
Гнате, жити... А то вбив собi в голову.  Не  можу  ж  я...  Зна?ш,  що  не
можу...
   Марiя сказала добранiч i пiшла. Пiшла швидко i зараз зникла в темнотi.
   Гнат лишився зовсiм сам. Весняно i тихо. Пахне земля мiцними  випарами.
Кущi i дерева вбралися бруньками. Тиша. Приморозок. На небi рясно  зiр.  |
Гнат постояв i, замiсть повернути через перелаз  до  cебе,  пiшов  стежкою
попiд плотом за Марi?ю.
   Стежка м'яка, крокiв майже не чути. Навколо  рiдкi  сливовi  дерева,  а
далi двi  розлогi  яблунi-тирольки.  Пiд  ними  купкою  гною  примостилася
стареча городжена клуньчина Корнi?вого брата Конона. Гнат зупиня?ться коло
клунi, сто?ть i наслуху?. Пiсля дiста? куриво, вибива? кресалом  вогонь  i
закурю?. Курить довго,  затяга?ться  мiцним  бакуновим  димом.  Он  хтосьу
темнотi йде, наближу?ться, рiвня?ться з Гнатом.
   - Добрий вечiр! - Гапка Хомиха.
   - Дай-бо здоровля! - вiдповiда? Гнат.
   - Це ти? Що тут робиш?
   - Хiба ж не бачиш? _От стою... Йшов з вечiрнi.,.
   - Пiзненько ти, чу?ш, верта?шся з вечiрнi. Далебi, голубе,  заблукав...
Не туди тво? стежки... Хi-хi-хi! А чи не тягне  тебе  часом  Марiя?  Знаю,
знаю... Молодиця як тур... I грiм ?? не вiзьме.
   -_ Ти, Гапко, не того... Чого розпустила свою широку?..
   - Хi-хi-хi! А що хiба? Не твою ж беру, чужу. Вона на тебе  i  задом  не
дивиться... А гладка, як кобила... Хоч, щоб допомогла?
   - Який нечистий тебе, бабо, принiс? Хто тебе просить допомагати? - само
собою вирвалося у Гна- та.
   Гапка заскреготала смiхом.
   - Не бiйся, коли б вона опинилася з сво?ми бахурами без нiчого, згадала
б i про тебе...
   - Йди, Гапко, сво?ю дорогою...- i одвернувся. Вiн сьогоднi сповiдався i
причащався. Вiн навiть плюнути не смi?, бо виплю? святе Христове тiло.  На
думку лiзе лайка,  i  чути  погане  дихання  Сатани.  Жорстоке  i  палюче.
Повернувся i  швидко  поштикiльгав  до  свого  перелазу  навпростець,  без
стежки. Гапка погупонiла в долину...



   IV

   На Великдень церкви в огнях. На монастирськiй дзвiницi барвистi  вогнi.
Вiд вечора до ранку висять лiхтарi i зорiють. Зорi? також небо i також всi
вiкна хат. У Марi?, як i в  усiх  людей,  горить  пiд  образами  лампадка,
накритий бiлим стiл, на нiм кiш  на  посвячене  готовий.  Заспiва?  другий
пiвень, встанеш i пiдеш до залито? вогнями церкви.
   Але у Марi? на душi суга.  Тяжка  i  чорна  суга.  Снився  дивний  сон:
дiстала листа вiд Корнiя. "Жив i здоров, але додому скоро не  сподiвайся".
Чому, любий? Чому,  далекий?  Адже  тут  весна,  Великдень.  Поле  i  дiти
чекають...
   Спати тако? ночi не годиться. Сон силомiць  рветься,  але  хiба  ви  не
зна?те, що нечистий цiлу нiч над землею лiта? i спокушу?:  "Засни  трошки.
Ляж i засни".
   Нi,  нечиста  сило!  Не  засну.  Чекай,  за   хвилину   райськi   дверi
вiдчиняться, вирветься на цiлому свiтi, i на небi,  i  навiть  у  пеклi  -
Христос воскрес! - i ти, чорний  демоне,  падеш  перед  обличчям  великого
воскресения.
   Марiя не спить.  Стара  Оксенька  також  не  спить.  Лампадка  червоним
трiпотливим сяйвом освiчу?  суворий  лик  Бога  Саваофа.  Рiвнi  насупленi
брови. Мудрi глибокi очi. Довга бiла  борода.  Бог!..  Марiя  дивиться  на
нього, щоб не заснути. Страшно заснути  у  найбiльшу  святу  нiч.  Страшно
проспати хвилину, коли воскрес син отого Саваофа.
   Коли б ти знала, Марi?, чого болить тво?  серце.  От  заспiвав  пiвень.
Перший  раз  чи  другий?  Вибiга?  надвiр.  Темно  i  зоряно.  Далеко   на
монастирськiй дзвiницi барвистi вогнi. Нi, це перший пiвень. Тихо ще. Люди
не рухнули. Чекають. Марiя верта?ться до хати.
   На постелi сплять малята.
   - Так  ви,  мамо,  глядiть  ?х.  Не  задрiмайте.  Прийду  зi  свяченим,
розговi?мося, а тодi i ви пiдете до церкви...
   - Йди, йди, Марi?. Не бiйся нiчого...
   Заспiвав другий пiвень. Марiя бере кiш з паскою,  ще  раз  дивиться  на
дiтей i виходить. Люди вже рухаються. Всiма  стежками  з  пригiркiв,  ярiв
йдуть навантаженi пасками жiнки, чоловiки, чути легкий гармидер.  Час  вiд
часу  монастирська  дзвiниця  освiчу?ться,  нiби  блискавкою,  виразно  на
хвильку  вирине  з  темноти  i  схова?ться  знов,  а  в  темнозоряне  небо
врива?ться i розсипа?ться на безлiч барвних вогнiв довжелезна ракета.
   Чути величне свято. Тiло пройма? тремтiння.  Над  землею  сталося  щось
надзвичайне.
   Прибiгла ще завчасу. Коло церкви вогнi, веселi натхненнi люди. У церквi
тiснота. Марiя пробилася досередини, хотiла купити свiчку,  але  не  могла
пробитися до старостинця. Стала i молиться,  i  коли  вiдчинилися  царськi
ворота, а з хорiв зненацька вирвалося: "Христос  воскрес  iз  мертвих",  -
Марiя не витримала слiз, згадала Корнiя i гiрко заплакала.
   Скiльки радостi i вогнiв! Марiя бачить вогнi, чу? радiсть, але не  може
стриматися вiд плачу. Це не ?? радiсть,  ??  ще  не  прийшла.  У  не?  лиш
смуток...
   При кiнцi служби Марiя вийшла з церкви:  навколо  на  цвинтарi  люди  з
пасками, горять свiчi. Марiя i собi примостилася. Коли посвятили,  до  не?
пiдбiгають засапанi сусiди.
   - Марi?! Нещастя! Бiжи мерщiй додому. Хата твоя згорiла!
   Марiя остовпiла. Не вiрить. Язик у ротi захолов.
   - Скорiше, Марi?! Там дiти!..
   Як стояла, кинула все i побiгла. За паску забула. Гi забрали чужi люди.
Бiжить, йойка?, землi не чу?. Пiд ногами пливучi крижини,  i  Марiя  от-от
спiткнеться, стратить рiвновагу i  впаде.  З  грудей  випира?  дух,  серце
рветься. Пiд гору вже не мала сили, i ?? майже винесли чужi люди.
   Коли прибула до свого мiсця, все було скiнчене.  Клунi  вже  зовсiм  не
було, однi кам'янi  стовпи  лишилися.  Хата  догоряла,  дотлiвали  крокви,
платви, балки. Все .забрав вогонь. Не лишилося нi одного будиночка. Сусiди
ледь вирятували попечених дiтей. Дверi були сильно  запертi,  i  прийшлося
виносити дiтей i стару вiкнами.
   Стара непритомна. Грiх найшов на не?, i заснула. Сатана не поминув  ??.
Невiдомо, звiдки виник огонь. Горiло все нараз. Чи Марiя  замикала  дверi?
Хiба  ж  вона  пам'ята?.  Зда?ться,  замкнула.  У  причепi  свинi,  зовсiм
попеклися. Конi покалiченi також. Корова мучиться. Не  було  завчасу  кому
рятувати. Всi ж у таку пору в церквi. Згорiло все до останньо? пилинки, до
останньо? соломинки. Далося вирятувати лише  кiлька  образiв,  якi  стояли
коло  будинкiв  Конона  i  мали  охороняти  ?х.   Вирятувано   i   Марi?не
благословення - Матiр Божу мл?копитальницю.
   Марiя не могла ходити i лежала з обв'язаною головою. Дiти  плачуть,  ?х
розiбрали сусiди. Стара, можливо, й не виживе. Все  одно  ?й  не  хочеться
жити.
   - Такий грiх! Такий грiх! Заснути, чу?те,  у  таку  велику  нiч,  i  то
старiй людинi; тодi, коли у церквi паску  святять.  Часом,  чу?те,  людина
цiлу нiч без сну кача?ться, а то як на те... Господоньку, Господоньку!.. I
за що така кара?
   Пожежа у такий надзвичайний час наробила в селi гармидеру. Люди  юрбами
йшли до Марi?.
   - Христос воскрес, Марi?! Не плач, голубко. Ось тут принесла дiтям.  Це
крашанки, паска, а тут скоромне. Не побивайся! Бог дав. Бог i взяв.  Будеш
працювати, i Бог не лишить тебе. Не плач, Марi?. Всi поможемо, люди  добрi
поможуть. Знають тебе, Марi?, не дадуть загинути з малими дiтьми. |
   Люди одразу утворили сходини i  вирiшили  допомогти  Марi?.  Всi  мають
зсипати на насiння зерна i обсiяти поля. Також гуртом мають  допомогти  ?й
звести на хатi стрiху i покрити ?? бодай соломою.
   В скорiм часi по селi почали ширитися чутки...  Шепотiли  сусiдки  коло
криниць, на перелазах i на колодках, що запалив Марiю Гнат.
   - То-то вiн, людоньки, так пiзно прийшов до церкви. А прибiг - упрiлий,
задиханий, а як, чу?те, оглядався. Очi так i бiгають, так i бiгають.
   - А чи чули ви, куманю, що нiбито пiзнали  на  стежцi  його  слiди.  На
Кононовому, на стежцi. Один з пiдбором з пiдковою, другий без  пiдбора.  У
кого ж ще ? такi слiди? Ну посудiть самi...
   - То-то-то! А я, людоньки мо?,-  спiва?  Гапка,-  одного  вечора  перед
самим Великоднем, на плащани-  цю-таки,  бо  саме  роботи  мала  безлiч...
Думаю, спечу дещо, щоб на суботу лишилося менше тупотнi...
   Дiтиська порозходилися, а я замiсила тiсто...  Коли,  чу?те,  зробилося
так темно, що мусила засвiтити блимавку. Засвiтила  -  не  горить.  Що  за
чудо, прости Господи! Заглянула до не?, а воно гасу нема. Боженьку святий!
А тут i пiслати нема кого.  Взяла,  чу?те,  пляшку  i  до  Геро?ка  аж  на
Шинкiвцi. Бiжу, зна?те, а коло  Кононово?  клунГу  темнотi,  бачу,  сто?ть
якась погибiль. Пiдходжу. "Добривечiр!" - "Добривечiр!" - "То ти? - кажу.-
А що тут робиш у таку пору?"  То  був  Гнат.  Сто?ть,  курить.  У  мене  i
стрiльнула думка, чи не до  Марi?  часом  вiн"  Молодиця  сама,  хто  його
зна?... Ой, кажу йому, гляди.  Як  вернеться  Корнiй,  не  буде  жартiв...
Сплюнув, чу?те, i просто через сад подався до свого саду. А  я  добiгла  в
долину.
   - Отаке, чу?те! I хто б сподiвався. Такий господар, така чесна  людина!
Кажуть, усю Бiблiю перечитав.
   Сусiдки i куми так довго шепотiли,  поки  одного  разу  не  при?хав  до
Кухарчукiв врядник i стражники та почали Гната допитувати. На всi  питання
Гнат не вiдповiдав. Все або вiдмовчувався, або казав: не знаю.
   Зазвали свiдкiв. Тi мнуться, плутають. I так зле,  i  так  недобре.  Не
хочеться копати на Гната, але всi пересвiдченi в його  винi.  Покликали  i
Марiю. Розпитали ??, як вона  дума?:  мiг  Гнат  це  зробити?  Подумала  i
сказала: нi...
   - Ну, а як же це могло статися?
   - Не знаю. Може, вiд лампадки. Свiтилася лампадка...
   - Але ж люди кажуть, що почало горiти  одночасно  скрiзь.  Не  могла  ж
загорiтися вiд лампадки клуня, яка до того  досить  далеко  вiддалена  вiд
хати.
   Марiя мовчить. Нi, вона все-таки  не  оскаржу?  його.  Вона  нiкого  не
оскаржу?, ?й, дяка Богу,  люди  допомогли...  Поля  вже  обсiянi,  а  хату
покривають...
   Урядник не повiрив Марi?. Щось тут не те. Забрав зi собою Гната,  а  по
деякому часi прибув  до  села  слiдчий.  Рана  Марi?  вже  заживала.  Дiти
го?лись, мати ще стогнала, але була надiя,  що  мати  виздоровi?.  Худiбка
вичухалась...
   При допитi слiдчого Марiя весь час твердила,  що  пожежа  повстала  вiд
лампадки або вiд комина. Перед святом  багато  палилося,  комин  був  дуже
гарячий, а на горищi сiно. Хто зна?, чи не трiснув комин i  вiд  нього  не
загорiлося сiно.
   - А чому ви дума?те, що не зробив  це  Кухарчук?  Проти  нього  стiльки
правдоподiбних свiдчень... Вiн же ранiш з вами жив? Так?  Кажуть,  що  вiн
вас дуже любив i що ви його все-таки покинули... Пiсля ви розiйшлися.  Вiн
вже не женився вдруге i весь час не спускав очей з вас. Хто зна?, якi думи
вертiлися в його головi. А тепер надiйшов добрий час помститися.  Чоловiка
вашого нема? дома. Ви без захисту. Думав: знищить вас, i ви самi попросите
у нього допомоги. Може, вiн вам сам думав допомогти, а можливо, вiн ще вам
запропону? допомогу. Люди кажуть, що до церкви прийшов дуже пiзно. Де  вiн
був тодi? Заспав? Але ж його братова проговорилася, що  встав  вiд  перших
пiвнiв, а спочатку твердила, що зовсiм тi?? ночi не спав,  а  читав  якусь
книгу. Що все це значить?.. Також  на  стежцi,  коло  клунi  брата  вашого
чоловiка, багато його слiдiв. Це  доказано.  Чого  вiн  там  тупцяв?  Кого
шукав?..
   Марiя не зна?, кого i що шукав. Вона лиш зна? Гната, зна?,  як  вiн  ??
любив, i не може повiрити, щоб до його голови мiг  прийти  такий  звiрячий
намiр. Нi, нi... Вона не вiрить, вона не може вiрити.
   А  Гнат  мовчав  i  нi  в  чому  не  признавався.  Тримали  у  в'язьбi,
допитували,  але  через  два  мiсяцi   прийшлося   випустити   за   браком
безпосереднiх доказiв. Не знаходилося нi одного свiдка, який би  засвiдчив
Гнатову вину.
   I Гнат вернувся до села.



   V

   На осiнь хата Марi? мала знов вiкна i  дверi,  а  над  головою  стрiху.
Правда, все це не виглядало так, як до цього часу, але жити можна було. На
полi зародило, люди допомогли зiбрати. Сад також допомiг i сипнув овочами.
   Писала також про сво? нещастя Корнi?вi, i той  прислав  двадцять  п'ять
карбованцiв. "Висилаю тобi,  дорогая  жена,  двадцять  п'ять  рублей,писав
вiн.- Вислав би i больше, да  не  могу.  Н?  пiл,  н?  курiл,  по  копiйцi
складал... Купи дiтям что-нiбудь i сама не простудiсь. За некоторое  время
пришлю ?що..."
   I дiйсно  за  "некоторое  время"  прислав  ще  десять  карбованцiв,  та
повiдомив, що "в скоростi надiюсь увiдiтся, в чом остаюсь жiв i здоров..."
   Марiя не  так  тiшилася  присланими  карбованцями,  як  тим,  що  скоро
побачить свого далекого Корнiя.
   А Гнат жив дома. Сидiв у шопi, стругав бондарку або читав товстi книги.
Скiльки вiн того перечитав! Колись  ходив  по  святих  мiсцях,  до  Ки?ва,
Поча?ва, кожний раз приносив з собою багато книг i  вечорами  перечитував.
Люди казали, що "чорну магiю" вчить...
   Раз зустрiв Марiю. Зупинив ??, дивиться i смi?ться.  Що  за  дивовижний
смiх? Марiя знiяковiла.
   - Чого ляка?шся, Марi?? - пита?.
   - А що ж ти так смi?шся?
   - Смiюся... А що ж... Що маю робити, Марi??..
   - Ну?..
   - Ти не гнiва?шся на мене?
   - За що?
   - Як за що? А  он  говорять...  Слухай,  Марi?...  Знаю,  що  ти  тепер
потребу?ш... Хотiв би тобi допомогти... у мене...
   - Нi, нi, Гнате!.. Дуже дякую, але ж я нiчого не потребую... Я все маю.
Ти ж сам зна?ш, що я все маю. Я i  так  не  знаю,  чим  дякувати  тобi  за
колишню помiч... Ти вже досить допомагав менi. А менi треба йти... Скiльки
тi?? працi...
   - Постiй, Марi?... Ти дума?ш, що пiдпалив я... Правда?  Дума?ш,  хитрий
який... Пiдпалив, а тепер з допомогою  лiзе...  Нi,  Марi?.-  Розiрвав  на
грудях сорочку.Ось тут  хрест,  клянусь  i  цiлую  його...  Не  я,  Марi?,
пiдпалив...
   Марiя остовпiла. Витрiщила очi i позира? то на хрест, то  на  Гната.  А
вiн нiчого. Дивиться певно i рiвно. Чоло зiбралося зморшками.
   - Не ти, Гнате? Ти кажеш правду?
   - Правду, Марi?...- вимовив твердо.
   -? Вiрю. Я рада, Гнате. Менi хотiлося, щоб це не ти пiдпалив. Я вiрила,
що це не ти... Так i слiдчому сказала.
   - Знаю. Ти добре сказала. Ти сказала велику правду. Ти правдива, Марi?,
а тому хотiв би допомогти тобi. Нiхто не буде знати. Нiхто.  Чу?ш?  Нiхто,
крiм нас двох. I я нiколи не покажуся тобi на очi. Ти ж  спасла  мене  вiд
тяжко? i незаслужено! кари...  Ти  дала  менi  можливiсть  ще  жити  i  ще
сподiватися... Може, я ще буду потрiбним на цьому свiтi.  Можливо,  навiть
тобi буду потрiбним... Хто зна?. Хто, дiйсно, може знати...  Менi  снився,
Марi?, дивний сон...  Снилося,  нiби  бачу  великий  темний  льох,  зовсiм
темний, так, що й навiть дивувався, як я мiг у ньому щось бачити. I  бачив
я у ньому, у тiй густiй  темнотi,  твого  середнього  сина...  Середнього,
кажу... Мабуть, у тебе буде ще тiльки  один  син...  Так  менi  снилося...
Бачу, значить, твого сина Максима...  Вiн  чогось  сто?ть  витягнутий,  як
вояк, в темнотi i зовсiм нагий, а в  руцi  у  нього  сокира.  Одна  тiльки
сокира., Трима? ??, як зброю яку... I думаю собi: що то тут  робиш,  сину?
Чого тут сто?ш? Нащо та темнота навколо, i чому не вийдеш на свiт Божий? А
вiн, Марi?, сто?ть, майже непорушно сто?ть i дивиться в одну  точку  перед
собою. Що, думаю, вiн там бачить? Дивлюся, а там  ще  однi,  ледь  помiтнi
залiзнi дверi. На дверях багато поржавiлих  замкiв,  рiзних  -  великих  i
малих, однi подiбнi на людськi кулаки, iншi на куснi каменю. Але  я  знаю,
що то замки... Ага, думаю собi. Так там хтось за  тими  дверима  сидить  i
кара?ться... То вiн когось варту?... А снилося менi це  у  в'язницi,  коли
сидiв за пiдпал тво?? хати...
   Гнат на хвилинку перервав мову. Марiя пильно дивиться на  нього  широко
вiдкритими очима...
   - Слуха?ш ти, Марi??
   - Слухаю, Гнате. Кажи...
   - ...Так, думаю, це там когось  ув'язнено...  А  льох  страшний,  стiни
грубечi, дверi залiзнi,  замки  тяжкi,  тяжкi...  Над  дверима  вималюване
велике страшне чорне око. Дивиться воно вперто на твого сина,  а  вираз  у
нього сатанинський. Так, думаю, Сатана дивиться.  I  чому  його  нiхто  не
прохромить?..
   У той  час  страшнi  залiзнi  дверi  самi  вiд  себе  починають  поволi
рухатися. Сатанинське око  i  твiй  син  зворушуються  також  i  виявляють
неспокiй. Син твiй все  вище  i  вище  пiднiма?  свою  сокиру...  А  дверi
сiпаються, трiщать замки, вiдпадають деякi з них на землю. По  часi  дверi
трошечки вiдхилилися, i зi щiлини висунулися спочатку чи?сь пальцi,  пiсля
- довга, суха i струджена рука. Вона все бiльше й  бiльше  просува?ться  в
щiлину, облапу? пальцями замки, але в той  час  син  твiй  поворухнувся  i
тихо, навшпиньках, злодiйським ходом почав наближуватися до дверей. I коли
рука почала з дивовижною легкiстю,  нiби  якi  вiдпадай,  вiдривати  замки
залiзних дверей, як твiй син розмахнувся сокирою i сiкнув по руцi...  Рука
хруснула i вiдпала на землю. В той час дверi зненацька вiдчиняються,  i  у
дверях бачу блiду, виморену жiнку... Так, Марi?. Бачу  жiнку,  яка  трима?
перед собою утяту руку, а з не? не бiжить, лиш повiльно капа? кров...
   Я пiзнав в тiй жiнцi зна?ш кого?..-  Гнат  вперто  дивиться  на  Марiю.
Марiя швидко пита?:
   - Кого, Гнате?
   - Тебе! Це була ти... Марiя здригнулася.
   - Гнате, не кажи, не можу... Що ти кажеш!..
   - Слухай, Марi?, далi!.. - майже наказував Гнат.- Це ж тiльки сон. Я не
видумав, це снилося менi... Снилося, коли сидiв у  в'язницi...  У  дверях,
значить, сто?ш ти з вiдрубаною правицею i жалiбно дивишся на свого сина  i
на його скривавлену сокиру. Окривавлену? Адже  ж  з  руки  майже  не  йшла
кров... Так. Але сокира була скривавлена.  На  нiй  було  багато  кривавих
слiдiв. I бачу я, що десь з'явився i твiй  чоловiк  Корнiй.  Вiн  увiйшов,
спокiйно вiдняв вiд сина сокиру i розкро?в нею йому черепа...
   - О Боже, о Боже!.. Що ти говориш?.. Гнате, отямся!..
   Але Гнат уже мовчить. Спустив голову i дивиться в землю.
   - У тебе,- каже по деякому часi,- порванi  чоботи.  Не  мерзнуть  ноги?
Скоро ж зима. Марiя приходить до себе...
   - Чи ж то первина? - каже вона.
   - Не первина... Але нащо, щоб мерзли... У тебе ж дiти. Для  дiтей  ма?ш
шанувати здоровля.  Виростуть  дiти,  кормитимуть,  може,  з  них  i  люди
вийдуть. Мо? померли... Хай хоч тво? ростуть... У мене,  зна?ш,  ?  зайвих
двiстi карбованцiв... Вiзьми ?х вiд мене, Марi?... Чу?ш? Вiзьми!  Нiхто  ж
не знатиме, ось заприсягаюсь Богом... Хотiв би тобi хоч чимсь  вiддячитися
за твою велику справедливiсть... Вiзьми, Марi?...  Марiя  мовчить  i  нiби
зовсiм його не чу?...
   - Ти, зда?ться, не слуха?ш мене... Марi??
   - Га!
   -Ти не слуха?ш мене?..
   Марiя мовчить.
   - Нiколи, нiколи нiхто не буде знати, коли  ти  вiзьмеш  вiд  мене  той
дрiб'язок. I клянусь тобi, що нiхто не буде знати, що я з  тобою  сьогоднi
розмовляв тут так довго, а також нiколи не покажуся тобi на  очi...  Ну?..
Вiзьмеш? Ось тут i грошi при менi...- сягнув рукою за пазуху.
   - Нi,_ нi, нi! Нi, Гнате!.. Прошу  тебе,  не  треба!  Не  вiзьму  тво?х
грошей... Я й так вдячна тобi за твою добру думку  про  мене...  Не  знаю.
Нiчого не знаю. Було б добре, щоб _ми, Гнате, нiколи не  зустрiчалися.  Ми
не будемо зустрiчатися. Правда, нi? Ну... Так!.. Я нiчого злого  не  думаю
про тебе. Повiр менi. Але грошi. Грошi, Гнате, треба вiддавати.  Не  можна
так - взяти i забути. Нi, нi... Так не годиться.
   - Так не вiзьмеш?..
   - Нi, Гнате. Не можу...
   - Не можеш... Добре... Добре, Марi?... Там  ми  вже  бiльше  не  будемо
бачитися. Я пiду собi, а ти пiдеш також... I не спитаю я, куди ти пiдеш, i
ти не спита?ш, куди я пiду. Пiдемо рiзними далекими шляхами i чи зiйдемося
ще коли?.. Хто зна?... А може... А може, й нi... Ти, знаю, пiдеш до  сво?х
дiток, сядеш коло них i подивишся на кожне. Не дивися на них сумно.  Може,
доля вимага? вiд них веселого погляду, бо життя буде тяжке,  дуже  й  дуже
тяжке, Марi?... Бувай здорова... Бувай, Марi?, здорова!..



   VI

   Днi далi минають. Дiти ростуть. Марiя журиться i вичiку? Корнiя.
   Де ж подiвся Гнат? Через кiлька днiв не стало Гната. Пiшов з дому i  не
повернувся...
   "Дивна людина,- дума? Марiя, - той Гнат. Нi, нi... Може, то й дiйсно не
вiн. Нащо б клястися, робити такий страшних грiх... Ох i любив вiн!"
   Дума доганя? думу. Пiшла до ворожки, а та дала  зiлля  i  казала  пити.
Марiя перестала думати за  Корнiя,  дума  за  Гната.  Напилася  зiлля,  i,
зда?ться, полегшало. Що вiн ?й зробив? Хотiла не раз йти шукати його.  Але
ж де вiн?'
   Зима, великий пiст, смуток... Марiя йде до монастиря i молиться. Ченцi,
як i завжди, виходять на середину церкви i "Свiте тихий"  спiвають.  Марiя
клячить, шепче молитви... I зненацька... Цей кривий  чернець...  Гнат?  Це
Гнат? Зиркнув i подивився на не?... Не ма? часу.  Одвернувся  i:  "Святого
блаженного... Iiсусе Христе..."
   - Боже милостивий, будь менi грiшнiй! - б'? себе у груди Марiя.-  Боже!
Дай спокою мо?й душi!..
   Прийшов Корнiй на Великдень. Марiя була на плащаницi, вернулася i  кого
бачить...
   - Боже! Корнiю! Ти? - Марiя плаче i смi?ться. Тепер для  не?  приходить
справжн? свято. А вiн випростався, поправився. Принiс усiм гостинцi. Марi?
шовку на спiдницю, але... Куди його, таку павутину, вiзьмеш. Одягнеш  -  i
все буде видно... Ще люди засмiють. Хай вже на смерть схова?...
   А Корнiй перш усього оглянув господарку. Не ? скрiзь до ладу, але що  ж
вона сама могла зробити. Конята ледь ходять. Попечений  мало  не  здох,  i
невiдомо, чи що з нього буде, бо рана не хоче го?тися.
   - А хто, по-тво?му, Марi?, те зробив? - пита? Корнiй.
   - Бог його святий зна?... Нiхто не може  сказати...  Ах,_  коли  б  вiн
знав, чия то робота. Вiн би з' ним  розквитався  по-сво?му.  Але  як  його
довiда?шся... Вечорами повно людей. Корнiй оповiда? про вiйну,  революцiю.
Цар манiфеста видав, i нiбито вся земля ма? прийти бiдному народовi...
   -О,_ це справедливо! - гуторили дядьки.- Так i треба. Земля всiх... Хто
працю? на нiй - дай тому...
   Не працю? - геть! Не заважай, не займай мiсця...  Земля  працi  i  поту
вимага?...
   Великдень став дiйсно святом  Марi?.  Вийшла  з  Корнi?м  i  дiтьми  до
церкви. Дзвони дзвонять, смi?ться небо i земля.  Корнiй  добре  одягнутий,
дiти також, Марiя теж незгiрше... Йдуть гордо, а зо всiх бокiв:
   - Христос воскрес, Корнiю! З при?здом!
   - Воiстину воскрес! Дякую.
   - А як же там "гапонець"? Дiстав?
   - Та де там... Нашi дiстали.
   - Нашi? Дивись, туди його матерi! Таке мале,  а  таке  задиракувате.  А
чому ж не насипали?
   - Зм?на. Генерали плохi?...
   -_ О,_ то-то воно... А де ж був цар? За чим дивився?..
   - Що цар... Цар за всiма не догляне...
   - Воно-то звiсно...-  чвирка?  крiзь  зуби  дядько.-  Ото,  рiзун  його
матерi, коли б мене туди дав. Усiх перевiшав би. Люди кров ллють,  а  вони
зм?ну роблять... I це такi порядки в нашiй Рас??.
   Корнiй сто?ть в гуртi дядькiв, вищий за  всiх,  i  оповiда?.  Каже  про
землю,  царського  манiфеста.  Оповiда?  про  Маньчжурiю  i  китайцiв,  що
говорять зовсiм не так, як у нас, i до того носять косу, як жiнки...
   Дядьки регочуть. Виходить, пустяшний народ... Де ж видано,  щоб  чесний
чоловiк бабську моду заводив. Видно зразу... Тьху! I тiльки...
   Минуло свято,  i  Корнiй  одразу  в  поле.  Сонце  свiтить,  жайворонки
видзвонюють. Плуг кра? мастку чорну цiлину. Минуло? осенi не встигла Марiя
позяблити. Борозною ворони скачуть i пiдзбирують борознякiв.  При?мно  так
ходити за плугом, при?мно чутися зв'язаним  з  землею.  Шкода  тiльки,  що
нивка така вузенька. Пройшов кiльканадцять разiв - i межа. Ех, треба поля!
Неминуче треба поля, бо ж дiти ростуть...
   Посiяв i думав хату перекрити. Знiме снiпки, а дасть знов черепицю, але
трапилася купiвля землi, i Корнiй задаткував десятину.  Марiя  радiла.  Це
нiчого, що прийдеться дещо живота  стягаути.  Нiчого.  Десятина  ?  завжди
десятина. Вона готова з останнього пнутися,  а  все-таки  десятинка  буде.
Хiба ж ви не бачите, що дiти ростуть, а ?м же треба землi. Куди пiдуть, що
робитимуть? У пани всi не полiзуть, та й щоб  людина  стала  паном,  треба
вчитися, а щоб учитися, треба знов грошей.
   До всього Марiя знов завагiтнiла. Мала вже таке щастя, що якраз на лiто
мусила бути вагiтною. А тут стiльки скрiзь працi.  Перед  Рiздвом  дiстала
хлопчика i охрестила його Лаврiном. "Хай здоров росте,-  вiншували  куми.-
Краще хрестини, нiж мерлини".
   Ах, Марiя пережила всього. Було i хрестин, i мерлин. Не первина. Видно,
пiд такою планетою родилася.
   Десятину поволi виплатили. Стягнулися до останнього, але виплатили шмат
поля. Хай буде. Це ж грунт, це капiтал, як казав Корнiй.



   VII

   I далi пiшли днi рiвною довгою чергою, вкладаючись у мiсяцi й роки. Якi
це були гарнi, повнi, округлi роки.  Кожний  схiд  сонця  приносив  працю,
захiд -  вiдпочинок.  Ростуть  дiти.  Прибува?  потроху  землi.  За  хатою
засадився новий садок,  i  молоденькi  щепки  щовесни  вкриваються  нiжним
усмiхненим цвiтом. Минуло п'ять  рокiв  -  i  Корнiй  господар.  Корнiй  з
широкою бородою, Корнiй почесний чоловiк у громадi.
   Недiльним ранком по веснянiй сiвбi, коли пiдроста? i почина?  хвилювати
жито й пшениця, Корнiй замiсть до церкви йде в поле. Для нього й тут повно
Бога. Стань навколiшки i молися. Сонце величне i вiчне, сонце поля i села,
звелося з-за далеких обрi?в i  пiдноситься  у  височiнь.  Широкою  твердою
ходою йде Корнiй польовою дорiжкою помiж пашнями,  дивиться  на  повiльнi,
нiби  котячi,  сiро-зеленi  хвилювання  розлогих  пiль,  слуха?   невтомнi
видзвони  жартiвливих  соняшних  птахiв  над  собою,  сильними  мужицькими
грудьми вдиха? мiцний, хрусталево-прозорий  i  пахучий  воздух.  Нема  тут
кiнця. Нема? краю. Вiтер теплий i м'який пливе  i  топче  по  ланах,  бiлi
хмаринки, нiби лiле? блакитного  велетенського  ставу,  пiдбарвленi  легко
сонцем, пливуть i десь там западають  за  чорну  стiну  далекого  дубового
лiсу.
   I як не йти в таку годину в поле?  Як  не  любити  його?  Скiльки  тих
колоскiв... Боже, скiльки ?х тут!.. Бiльше, нiж зiр у небi... I хто дав ?м
життя? Он йде Корнiй з твердим поглядом i шорсткою долонею.  Це  вiн  сiяв
зерно. Це вiн дав йому змогу розумно торкнутися землi, пустити ссавчики  у
м'якоту велико? планети i  вирости  у  нiжне,  чудесне,  увiнчане  колосом
стебло.
   Честь тобi, Корнiю! Сам Бог з тобою нерозлучно тут на полях з вiтром, з
просторами неба, з сонцем! Сам Бог!.. I скiльки разiв бува?, що Корнiй без
нiяко? причини ста?, знiма? новий  недiльний  кашкет  i  хреститься.  Чого
Корнiй хреститься? До кого? Ах, Корнiй не скаже,  чому  вiн  хреститься...
Хочеться, i вже... Чу? радiсть, чу? велич, чу? присутнiсть  вищо?,  вiчно?
сили...
   Верта?ться додому i почува? себе, як по молитвi... Легко,  радiсно.  Он
женуть худобу "з роси"... Чи? то корови  он  iдуть?  Корнi?вi.  Шiсть  ?х,
розкiшних, повiльних тварин, iдуть i несуть тобi, Корнiю,  пахуче  молоко.
За ними йде Корнi?ва дочка Надiя.
   Зрiвнявся з Надi?ю.
   - Напаслись? - пита?.
   - Хiба не бачите, тату? Не напаслися. Папгi нема...
   - Приженеш додому i даси ?м конюшини...
   У Корнiя не тiльки корови. У Корнiя конi випасенi, блискучi.  У  Корнiя
господарство. Вiн вже давно забув тi часи, коли-то  на  гармонi?  грав  та
тягнув у Мартина поденщину. Минулися тi часи, хоча Марiя не  раз  про  них
згаду?.
   Дома обiд. Марiя була у  церквi  i  оповiда?,  про  що  люди  гуторять.
Кажуть, що ма? бути вiйна, що нiби нiмець  задумав  на  "нашого"  воювати.
Корнiй i Марiя обмiрковують тi чутки i приходять до переконання, що  варто
насипати тому нiмцевi - хай не лiзе.;.
   Демко вже парубочиться. Тiльки пообiдав - i одразу до дзеркала...  Чеше
свого чуба, на музики збира?ться.
   - Ти, Демку, не дуже-то там того...- каже Корнiй.- Ще нагуля?шся. Менше
за чуба, а бiльше за господарку дбай... Куди збира?шся?
   - Куди ж вийду... От-вийду в село. Не буду ж весь час на печi сидiти.
   - А хто то виведе на пашу конi?
   - А Максим. Що вiн ма? робити?.. Тiльки те й робить, що ганя? по вигонi
з хлопцями...
   - Максим ще кращий робiтник, нiж  ти...  Ой  сини!  Дивiться  менi.  Не
дбатимете - не будете мати... Само до рота не прийде. Це вже повiрте менi.
   - Який розумний,- вiдгриза?ться Максим.- Сам iде на  музики,  а  я  маю
конi пасти.
   - А що ж ти ма?ш робити?  Тiльки  й  робити.  Я  вже  сво?  вiдпас.  Не
заставляють тебе косити чи орати,- каже Демко.
   - Но, но, но! Ще посварiться. Ти, Демку, нiде не волочися, виведеш йому
конi, напо?ш i хай пасе. Мусиш, Максиме, пасти.  Гляди  менi,  як  застану
тебе, як недавно, з хлопцями, конi в шкодi...
   Демко вдоволений розпорядком батька, зате Максимовi  це  зовсiм  не  до
впедоби. Вiн звик щодня бiгти на  вулицю,  назбирати  юрбу  хлопчиськiв  i
гасати з ними по вигонi та  садах.  Видерти  кубло  птаха,  обiрвати  чужу
яблуню чи грушу, зробити якусь капость... О, на це Максим перший  майстер.
Корнi?вi не раз приходилося вислухувати вiд сусiдiв за  Максимовi  вчинки,
але пiсля дiставалося i самому  справниковi  досить.  Корнiй  не  попускав
вiжок. Всяка провина мусить бути вiдповiдно вирiвняною.
   Марiя в таких випадках мовчала, ?й всi  рiвнi,  всi  добрi.  Не  робила
рiзницi мiж дiтьми, не заважала  батьковi  давати  ?м  накази,  але  й  не
боронила нiчого дiтям. Надто не боронила Демковi ходити на гулянку.
   - Пiдрiс, хай погуля?,-казала вона. - Прийде час - i покине.  Молодiсть
? молодiстю...
   Найулюбленiшою дитиною обох Перепутькiв була Надiя.  Слухняна,  весела,
гарна. Вста? разом з матiр'ю,  допомага?  ?й,  нiколи  не  ухиля?ться  вiд
працi. Вийде на город, копа?, поле, а при тому весело виспiву?.
   - В матiр вдалася,- казали старшi люди. - Це  i  вона  такою  спiвачкою
була.
   - Краще було б, коли в батька. Не буде мати щастя...
   - Ет, _забобон...
   I все йшло, нiби машина, сво?м порядком. Коли можна було, Демко йшов на
музики. У нього навiть вус не висипав, але дiвчатка  вже  задивляються  на
стрункого чорноокого парубчака. Максим мусив пасти конi.  Корнiй  iшов  на
сходини громади, весь час возився з купiвлею  землi.  Марiя  сидiла  дома,
приходили сусiдки, i розпочинався сейм.  Обговорювали  неприсутню  сусiдку
Химку, з Химки переходили на господарськi справи,  далi  про  сватання  та
весiлля розмова, i так до вечора.
   Малий Лаврiн, жвавий, з iскристими оченятами стрибун, гаса?  десь,  Бог
його зна? де, прилетить увечерi додому i мама? ?сти.  Марiя  любила  свого
мiзинчика, пестила i шанувала. Корнiй також нiчого проти не казав. У школi
йде добре. Очi ма? бистрi. Будуть люди. Треба буде на школи  пiслати.  Хай
хоч один вийде яким дохтором.
   А мине свято - знов праця. Село цвiло, родило овочi, вiдпочивало i знов
цвiло. Вже кiлька рокiв  обминали  пошесть  i  неврожай.  Люди  пiднялись,
багатiли i ширилися. Росли мурованi  хати,  заводили  хмельницi,  купували
машини.
   За пару рокiв прийшло до Корнiя перше горе. Демко пiдрiс на  рекрута  i
мусить йти виконувати сво? обов'язки перед царем. Прийняли його до гармати
i завезли на далекий Кавказ. Марiя гiрко оплакувала сина, нарихтувала йому
торбу  коржiв,  ковбас  та  всяко?   всячини.   Корнi?вi   прикро   також.
Позбува?ться найлiпшого помiчника  в  господарствi.  Вiн  ось  купив  було
жниварку, i Демко сам з нею  дуже  добре  вправлявся.  На  жнивах  стiльки
працi. Там робiтники, там сво?. Скрiзь треба доглянути,  скрiзь  встигнути
завчасно. Не доглянеш, то й не  будеш  мати.  На  Максима  Корнiй  не  мiг
сполягти. "Не буде з  нього  господаря,  -  казав  кожному.Тiльки  й  зна?
вечорницi, гульню та карти".
   "Вирiс перший син, як i коли, того цар не знав. Цар зна?  тiльки  тодi,
коли йому треба мого сина,-  розважала  Марiя.-  Прийде  вiйна,  потягнуть
бiдачиська, i хто зна?, чи вернеться. Цар не зна?, скiльки  слiз,  скiльки
горя, скiльки страху коштував мiй син. Нi. Цар того не  зна?.  I  йому  не
треба знати. Нащо йому?"
   По вiдходi Демка, коли на Максима  припало  бiльше  працi,  вiн  зовсiм
вiдмовився "служити батьковi".
   - То ти, паршивцю, дума?ш, що то менi служиш! Дума?ш, що то я  все  для
себе? Блазню ти вироджений!
   Пересварилися, i Максим  покинув  дому.  Пiшов  шукати  легкого  хлiба.
Подався до мiста i там дiстав мiсце лакея при дворянському клубi.  Корниiй
мусив найняти чужого парубка до роботи.
   А навкруги тиша i спокiй. Гнат у  монастирi  виспiву?  тужливi  iрмоси,
чита? "часи", Марiя ходить до церкви, як  i  ранiш,  стане  десь  збоку  i
молиться за здоров'я свого сина. Часом бачить Гната, Гнат бачить Марiю. Не
сходилися i не говорили. Про що  говорити?  Старе  поволi  забува?ться,  а
нового не  варто  порушувати.  Тихо,  i  хай  так  буде.  Доля  спить,  не
цiкавиться. Чи зла, чи добра - все одно. Не кричiть, не будiть ??,  ходiть
на пальцях...
   Село мовчить, село тихо працю?,  село  чека?...  На  дзвiницi  воркують
згра? голубiв. Свiтить ясно сонце,  цвiрiнькають  горобцi.  Увечерi,  коли
запада? сонце i надходить тiнь, капа? i розлива?ться  над  селом  лагiдний
дзвiн. Сходить великий мiсяць, по землi стеляться густi тiнi вiд каштанiв,
яблунь i волоських горiхiв. Перед загратованим вiкном Гнатово? келi? цвiте
великий кущ рожi. Вiд куща  пада?  тiнь  i  розсiваються  при?мнi  запахи.
Свiтиться нафтова лампочка. Зiгнувшись, сидить при свiтлi Гнат i  чита?...
Мiсяць свiтить.



   VIII

   На полях хвилюються твердi тяжкi колоски  золото?  пшеницi  i  срiбного
жита. Ще вчора ми жали на полi. Ще вчора натомилися,  вернулися  додому  i
спокiйно вiдпочивали.
   Сьогоднi йдуть з полiв дiвчата. На головах обжинковi вiнки. Поле вкрите
довгими рядами пiвкiл. Лiтають  урадуванi  птахи  i  крячуть.  На  цi  днi
припало велике соняшне затемнення. Сонце не захотiло свiтити i  почорнiло,
а люди дивилися здивовано i пророкували бородачi, що настане брань  велика
i полл?ться скрiзь, як широка земля, людська кров.
   Стояв незабутнiй  1914-й.  Засурмили  в  сурми,  задзвонили  в  дзвони.
Заiржали конi, заплакали матерi й нареченi.
   Матерi! Чого ви плачете, матерi? Шкода вам ваших синiв? Не  плачте,  ?х
мiльйони в Росi?.
   Жiнки Невже не обiйдетесь без ваших чоловiкiв? Загинуть?  Не  журiться.
Росiя дасть вам iнших!
   Дiвчата! Утрiть вашi яснi, гарячi з кохання очi i смiйтеся. Вашi коханi
пiшли на герць i вернуться героями!
   Йдуть, йдуть чисельнi сини, чоловiки й  коханi,  ?х  проводять  батьки,
матерi з дiтьми та дiвчата. На полях парадують пiвкопи,  а  дорогами  конi
iржуть i тисячi мужицьких нiг збивають хмари куряви.
   Iдуть - обози, батаре?. Iдуть козаки i висвистують.
   - Прощайте, матерi, жита, пiвкопи i дiвчата!
   Пiшет, пi-i-iшет цар герма-а-анской, Пiшет ру-у-ускому царю-у-у-у...  Я
Рос?-?-?ю заваю-ю-у-ю, Сам в Рас?-?-?ю жiть пайду-у!
   Рвуться виспiви пiд небо, топчуть мужицькi ноги курянi  дороги,  iржуть
конi, й виблискують на сонцi багнети. Тяжкi батаре? двигтять  i  насуплено
повзуть пiд напором шести слонокопитних коней.
   Проти сонця, на пригiрках за селом, стоять матерi,  батьки  i  дiвчата.
Приклавши долонi над очi, напружено пускають понад стернями  та  пiвколами
свiй зiр, туди, де йдуть, хвилюються й спiвають мужицькi полки й батаре?.
   У церквi служать панахиди. Кадильний дим i тужний спiв. Диякон у чорнiй
ризi пiдiйма? правицю i гучним голосом проголошу?:
   - ?ще молiмся о на полi бранi убi?нному, христолюбивому во?ну, за вiру,
царя i отечество життя сво? вiддавшому, Дiомiду, i  подаждь  Господи  рабу
тво?му вiчную пам'ять!
   - Вi-i-iчную па-а-ам'ять...  Вi-i-iчную  пам'ять...-  розлива?ться  пiд
високим склепiнням  церкви.  Люди  клякають.  Злiва,  коло  колони,  перед
великим образом припала до кам'яних  плит  Марiя,  ??  ридання,  уривнi  i
рiзкi, торкають iнших матерiв христолюбних во?нiв. Згуки "вiчно?  пам'ятi"
заглушають материнський плач. Клуби кадильного диму  повiльно  знiмаються,
сягають склепiння банi i розпливаються.
   На правому криласi у довгому чорному  одязi  сухенький  старий  чернець
тонкими устами швидко нашiпту? молитву. Вiн не бачить ридаючо? Марi?.  Нi,
вiн не бачить ??, але вiн зна?, за кого моляться сьогоднi, i  зна?  також,
що Марiя ? тут i що Марiя плаче. Чому ж чернець не пiдiйде до  плачучо?  i
не скаже:
   - Марi?! Встань. Згадай велику Матiр, яка стояла пiд хрестом розп'ятого
Сина i чекала Його смертi...
   Чому чернець не нагада? Марi? цих слiв? Вiн же _пам'ята? ?х. Не забув.
   Чернець не може пiти до Марi?, не  може  сказати  ?й  слiв  потiхи.  Он
сто?ть також Корнiй. Вже не той, що тодi. Нi. Не той.  Дебелий  з  сивиною
чоловiк. У його великих втомлених очах повно смутку. На чолi  його  багато
глибоких рис. Це роки i праця вирiзьбили ?х...
   Хтось вернувся з германського фронту i оповiдав,  що  бачив  на  власнi
очi, як пiд Варшавою нiмцi захопили руську батарею i як великий  нiмець  у
шпичастiй шапцi прохромив Демка "штихом". Марiя не могла лишатися самою  в
темнотi. Перед нею ставав образ, як нiмець пробива? штиком ?? сина. Одного
разу пiшла до льоху по капусту. Зверху ще не було темно, але в льоху  була
пiтьма. I коли Марiя спустилася по сходах униз,  Корнiй,  що  був  саме  у
кухнi, почув з льоху сильний i  рiзкий  крик.  Побiг  туди  i  знайшов  на
долiвцi непритомну Марiю. Мов дикий звiр, закричав, кинувся до не?, схопив
на руки i винiс наверх.
   Холодною водою i розтиранням пульсу повернули Марi? свiдомiсть.
   Марi?!.. Боже, Марi?! Що тобi сталося?  Марiя  дивиться  на  людей,  що
зiбралися навколо не?. Дивиться,  щось  пригаду?  i  почина?  плакати.  Аж
пiсля, коли ?й вернулася мова, розповiдала:
   - Входжу, зна?те, до льоху, нiчого собi не думала. Там ще  трохи  яблук
загнило, i думала: переберу ?х та повiдкидаю гнилi. Вступила, чу?те, аж  у
тому, другому, льошку раптом передi мною мигнув Демко.  Блiдий,  страшний.
Його нагнав величезний нiмець i втемидив йому...  Боже,  Боже!..  Не  можу
цього казати. Не можу, люди мо?. Не маю сили... Я крикнула i впала- Минуло
багато чорних днiв, уложених у мiру тижнiв. Одного разу приносять Корнi?вi
листiвку. Чита?...
   - Марi?! Марi?!.. Демко живий!.. Бiжить Марiя.
   - Де? Корнiю! Де вiн? - тремтить Марiя, рве вiд Корнiя папiрець...- Де,
Корнiю? Тут? Тут це написа- но? О, очi! Чому  ви  не  вилл?тесь,  коли  не
можете навiть бачити того, що там написано!.. Читай!
   "Дорогi? папаша i мамаша.  Жив,  здоров,  кланяюся  низьким,  до  само?
землi, поклоном i цiлую вашi свiтлi? очi,  сахарнi?  уста  i  бiлi?  руки.
Знаходжуся в плiну у нiмцiв. Пришлiте, як можете, житнiх сухарiв".
   - О сину мiй! Житнiх сухарiв! Ой Боже, Боже! Де ж видано, де ж  чувано,
щоб було так  вже  скрутно.  Житнiх  сухарiв.  Та  чи  я  жалуватиму  тобi
пшеничних i чого тiльки захоч. Та я тобi хурою на край свiту  завезу.  Ой,
людоньки мо?! Чу?те, як страждають нашi сини!..
   Марiя плаче. Корнiй витира? "свiтлi очi". Сусiди  тошнiють.  Як  же  то
мусить бути, коли вже люди навiть житнiх сухарiв не мають.  Як  це  мусить
бути!..
   - А ми за нього вже i панахиду вiдправили, оплакали, як покiйника.
   - Не дай Бог, щоб десь там з голоду згинув. Краще вже хай  вiд  кульки,
нiж вiд голоду...
   О, то правда. Найстрашнiша смерть - цесмерть вiд  голоду.  Не  дай  Бог
навiть вороговi вмирати такою смертю...
   Пiсля того Марiя напекла сухих коржикiв на маслi, вложила  у  скриньку,
дала туди ковбасу i вiдвезла на пошту. Там зважили i  сказали,  що  тiльки
третина того, що вона привезла, може бути переслана, а ковбасу  прийдеться
зовсiм викинути.
   - Але ж, люди добрi... Це ж для мого сина.
   - Ми зна?мо. Але це нiчого не значить. Не можна.
   - Та я для нього цiлу хуру можу послати. Слава Богу, ?  досить,  а  вiн
голоду?. Ми ма?мо, скiльки хочете. У нас  хлiба  ще  нiколи,  поки  сто?ть
свiт, не бракнуло, а там же голод. Ви ж зна?те, що там  голод...  Люди  не
мають чого ?сти. Мiй син сидить i чека?, сидить i весь  час  сподiва?ться,
що _ми вишлемо йому, що ми допоможемо, а ви тут не допуска?те, не  хочете,
щоб я помогла свому синовi.
   Поштовий урядник не мiг вияснити Марi?,  чому  вона  не  смi?,  скiльки
хоче, вислати синовi хлiба. Вiйна. Двi держави б'ються. Не можна  висилати
туди хлiба, не смi?мо ?х пiддержувати...
   - Але ж там i нашi сини...твердить Марiя.
   Обкра?на, маленька посилка пiшла. Через кiлька днiв Марiя вислала другу
посилку. Прийшла листiвка, i в нiй не говорилося нiчого, чи одержав вiн тi
посилки. Було знов те саме - вишлiть менi житнiх сухарiв.
   Марiя ламала у вiдча? руки. Вона ж висила?. Де тi  посилки?  Куди  вони
дiваються?
   Марiя посилала далi. Посилала i чекала вiдповiдi. Чекала довго, вперто.
Щодня виглядала пошту, ходила сама до старости, до волостi. Нема?.
   Йшла велика  вiйна.  Забирали  все  нових  новобранцiв.  Йшли  маленькi
хлопчики, старi батьки. Середнiй син Марi? пiшов добровольцем  i  вештався
десь при обозах. Прийшли додому у вiдпустку. Але вiд Демка нiяких вiсток.
   У селi  тиша  i  смуток.  Замовкли  спiви,  нiхто  не  жениться,  рiдко
хрестини. Лиш деколи хтось вмирав, але панахиди правилися  щодня.  Вмирали
не дома. Вмирали десь далеко, i там ?х хоронили. Не було,  при  тому  кому
плакати i кому втiшати.



   IX

   Поволi, непомiтно  пiдкрадався  1917-й...  Зима  непев-  на.  Метелицi,
вiдлиги. Розта? снiг, залива? водою яри, луги.  Вдарить  мороз  -  i  знов
замерза? все. В окопах сидiли раненi й  перераненi.  В  окопах  молоденькi
хлопчаки у постолах. Йдуть у наступ i гукають на допомогу маму.
   На  села  натискали  все  новi  й  новi  вимоги.  Приходи-  ли  калiки,
оповiдали, кляли, рвали з грудей вiдзнаки геройства i  топтали  калiченими
ногами. _Тихий люд щетинився, набирався  лютi,  розправляв  пазури.  З-пiд
непорушних, забутих сiл вилiзав жорстокий звiр.
   Березень. У церквi дзвонять. Чого у церквi дзво- нять? Дядьки надягають
"шинелi" (хто тодi не мав шинелi) i  квапляться  до  церкви.  Виходить  на
амвон пiп i проголошу?:
   - Брати i сестри! Наш цар  iмператор  всеросiйський  Микола  II  зрiкся
царського престолу. Вiднинi наша держава буде зватися республiкою!..
   Народ шумiв, як лiс пiд натиском бурi.  Коло  церкви  з'явився  ранений
"унтерцер". У нього на бiлому перев'язi прикрiплена до ши? рука,  на  чолi
великий червоний свiжий рубець. Вилазить на церковну огорожу, i з його уст
поперше зрива?ться:
   - Товаришi!..
   Люд здригнувся. Цього слова ще нiколи не  було  чути.  Так  не  говорив
нiхто. "Цар наш, iмператор всеросiйський, не вiдрiкся вiд свого  престолу.
Його скинули з нього. Нами правили всяки? буржу? i капиталiсти.  Три  роки
лили ми кров на фронтi. Далой вiйну! Далой буржуазiю! Далой помiщикiв! Вся
земля, за яку нашi брати три роки ллють свою кров, складають  сво?  голови
по всiх фронтах, вертаються додому  вiчними  калiками,-  та  земля  мусить
належати нам! Чу?те? Нам, селянам, тим, що на нiй працюють!"
   - Правильно? - гукнув народ. Гукнув з глибини, з переконання...
   - Тепер наста? новий час. Почина?ться свобода...
   - Правильно! - гука? народ.- Свободи! Давай свободи!...
   Бiгли на дзвiницю, били в дзвони, гукали - хай  жи?  революцiя!..  Попи
виголошували свободолюбив! проповiдi, виклинали  кровопийцiв-царiв.  Ченцi
стали революцiонерами. Хто не чув у словах, що та земля, за яку  три  роки
лили ми на всiх фронтах кров,  ма?  належати  тим,  хто  на  нiй  працю?,-
велико? неухильно? правди? Кому не промовляли  до  серця  -  геть  криваву
вiйну! Миру дайте! Бажа?мо миру!..
   Всiм. Не було контрреволюцi?. Всiм революцiя. Пiд селянськими  стрiхами
гуторили на всi лади про землю. Земля, земля й  земля.  Дайте  нам  землi!
Той, хто дасть селянам землю, той здобуде душу народу! Треба  землi,  мало
землi, народ не може без землi! За що ж тодi вою?м? За  що?  Нащо  взагалi
цiле життя, цiла та iмперiя, яка ма? безлiч землi, а селянин тиснеться  на
клаптику поля, де не ма? мiсця поставити порядний будинок?
   Революцiя! Робiть революцiю! Землi-i-i! Землi-i-i!..
   I стала небувала ще революцiя.  Лiто  минуло,  осiнь.  Надходить  зима.
Сонце свободи ярко горить над цiлою iмперi?ю. Нащо ж  фронт?  Доки  фронт?
Зима i фронт. Досить!..
   I рухнув фронт. Рухнув раптом, мов крига веле- тенсько?  рiки,  весною.
Мiльйони сiрих, обурених, з зачовганими окопною грязюкою обличчями  людей,
рухнули в запiлля i розпочали шалений герць по розтрощенiй iмперi?.
   У селi обоз "третього розряду". Спокiйнi, бородатi обозники варили чай,
кашу,  лаялися  i  слухняно  виконували  сво?  обов'язки.  Блиснуло  сонце
свободи.  Бородатi  обозники  пiднялися,  нашорошились,  рвали   на   собi
"пагони", рвали "кокарди" з сiрих зiм'ятих кашкетикiв.
   Сотня возiв, двi сотнi вибраних киргизьких коней. Збруя,  майно.  Далой
вiйну! Додому. Кинули вози, конi. Вибрали комiтет i почали грабувати село.
Бородатi дядьки! Ви, що ви робите?
   Новий рiк. Церква наповнена людом. У  монастирськiй  церквi  на  самому
передi в шапках два матроси  пiд  час  служби  курять  цигарки.  Курять  i
посмiхаються. Свобода ж! Коли, як не  тепер,  встругнув  би  чоловiк  таку
штуку.
   Люди дивляться, тошнiють. ?х охоплю? жах. Чому ж не проваляться у землю
тi страшнi грiшники, тi блюзнiри? Чому не спаде з неба вогонь i не  пожере
?х? Нi! Вогонь не впаде i не пожере. На  криласi  "во  Хреста  крестiтiся"
спiвають, а з натовпу людей мужньо i певно вирива?ться Корнiй Перепутька i
зупиня?ться коло матросiв.
   - Просимо, товаришi, вийдiть з церкви...
   - А ти кто такой?
   - От  сукин  ти  син,  хто  я  такий!  Ма?ш!..-  I  матрос  звалився  з
скривавленою пикою на помiст. Товариш  його  вхопив  револьвера.  Ба-ах!..
Гримнув пострiл. Куля посвистiла вгору i пробила крилатого  херувимчика  в
склепiнню церкви. Рейвах, крик, але служба не перерива?ться.
   Матросiв ногами викопують з церкви. А надворi бiгають озбро?нi бородатi
обозники, розбивають дверi монастирських льохiв, викочують  бочки  сушених
слив, виносять з магазинiв муку i все, що там ?.
   З церкви  рине  народ.  Селяни  жахаються  видовиськом  на  дворi,  але
одночасно ?м ста? шкода. Як так! Хто смi? грабувати те, що належиться  ?м.
Гей, фронтовики! Де ви?
   ?. Тут ми!.. Фронтовики кидаються  на  магазини,  на  льохи.  Дядько  в
шинелi силиться здвигнути на плечi мiшок з  борошном.  Пiднiма?,  кричить,
мiшок розв'язу?ться, i борошно засипа? дядьковi голову, очi. Кида?  все  i
ла?.
   Долиною розлилася пожежа.  Палахкотить  у  ранкових  святочних  туманах
монастирська клуня, напхана немолоченим  збiжжям.  Люди  оточують  пожежу,
див- ляться. ?м робиться навiть весело. Вогонь, дим. Рвуться навколо ручнi
гранати, стрiляють старi обозники.
   Це ж  свято.  Це  новий,  перший  революцiйний  рiк.  Справляють  свято
революцi?. Чому ж не тiшитися? Як не радiти! Навiть ще мало. Бiльше треба.
   Ми весь, ми старий мiр разрушим
   до аснованья, а затем ми наш, ми новий мiр настро?м, кто бил нiчем, тот
будет всем...-
   виспiвують фронтовики. Так треба. Мало це  ще.  Бiльше  давай!  Спалити
все, що нагаду? спокiй, добробут. Революцiя!..
   Обозники  йшли  селом,  вибирали   слив'янки,   вишнiвки,   напивалися,
стрiлялися. А  за  селом,  по  безкра?х  снiгових  полях  снували  кiстяки
вибраних киргизьких коней. Це ж не вiйна. Це революцiя.  Не  треба  коней.
Зайвi ви тепер, спокiйнi, терпеливi, з  во?нними  таврами  сотворiння.  Ви
пройшли крiзь гори Карпати, ви вивозили нас через мазурськi багна. Ви  все
йшли, йшли,- в дощ, сльоту, метелицю. Ви не нарiкали,  не  скаржилися,  не
робили революцi?... А за те ви, милi, спокiйнi сотворiння, викинутi  тепер
за село, на чисте поле. Вам_ навiть не дозволено наближуватися до села. Ви
ходите по снiгових  завiях,  шука?те  сухi  стебла  билин,  огризу?те,  як
знайдете, якiсь дерева. Виголоднi, i кожний день наближу? вас до страшного
безславного кiнця.
   Он село, i там ви бачите скирти  сiна,  соломи.  Ви  зупиня?тесь  серед
снiгу i метелицi, витяга?те довгi ши? i боляче домага?тесь  у  людей  ?жi.
Вашi голоси рiжуть застигле, заморозене повiтря  i  не  долiтають  до  вух
людей. Тодi ви поволi самi наближа?тесь до села, дума?те, що вас так само,
як не почули, не помiтять. Дума?те, знайдете хоч  якусь  стеблину,  зайву,
викинену на гнiй, i зi смаком з'?сте ??. Нi, конi. Ви помилилися. Ви ще не
встигли  наблизитися  до  людських  будiвель,  як  там  вже  вас  помiтили
озлобленi вашою настирливiстю до ?жi люди. Вони вибiгають з кiлками i  без
найменшого спiвчуття гатять по ваших випнутих ребрах. Тож вам  болить.  Ви
гостро вiдчува?те страшну несправедливiсть i дума?те, якi жорстокi  i  якi
нерозумнi ви, о люди! Ви женете нас на виразну смерть, а хто,  як  не  ви,
завинив, що ми мусимо вмирати тут, на ваших полях?..
   I конi - карi, гнiдi (переважно гнiдi) - розходяться  на  всi  сторони,
тремтять вiд холоду, витягують ши?.
   Он йде чудесний примiрник  киргизького  рисака.  Колись  за  ним  ходив
бородатий тамбовець, кормив його вiвсом, крав у мирних жiнок сiно i  давав
йому. Кликав його лагiдно Ваською i чистив згреблом та щiткою.
   Тепер нема? тамбовця. Кинув усе, бо почув революцiю. А кiнь  ходить  по
полю. Три днi не  вдалося  йому  нiчого  дiстати  до  свого  невибагливого
шлунка, а на третю нiч, серед морозу i метелицi, загрузит  одною  ногою  у
снiгову  намету,  так  довго  пручався,  намагаючись  визволити  ногу,  що
знесилився, впав i, розiгрiвши рештками свого тепла снiг до  само?  землi,
бiльше не встав. До ранку снiг замiв Ваську. Лишився  невеличкий  снiговий
горбик. Один, другий, багато горбикiв. То лежать i спочивають вiчним  сном
незнанi во?ни велико? вiйни.
   А Корнi?в Сiрко, коли ночi морозянi i  прозорi,  коли  свiтить  гострим
поглядом великий набубнявiлий мiсяць, а  по  деревах  нервово  осiдають  i
?жаться випари  працьовито?  вертухи  Землi,  коли  сад  обер-  та?ться  у
кораловий чагарник i сто?ть непорушне, зачаровано, залитий  мiдяним  зором
неба, тодi старий Сiрко вилазить зi сво?? нори, волоче за собою кострубату
тiнь,  протикаючи  м'якими  лапами  снiговий  цiльник,  виходить  на  край
коралового гаю i тут, увiткнувши пащеку  у  мiсяць,  заходиться  довгим  i
пронизливим во?м.
   З долини, там, де колись били камiнь, викочу?ться та  розклада?ться  по
снiгу димовий  валун.  Час  вiд  часу  виприску?  в  небо  i  знов  зника?
подратована вогняна пляма.  Низько  над  землею  розлива?ться  ледь  чуйна
хвилька самогонного випару.
   У кудлатих, притрушених iне?м папахах  сидять  на  каменюках  дядьки  i
вичiкують перваку. Перед ними двигтить i буриться череватий  куб.  В  його
холодильнику люлюка? передвiсник дядькiвських мрiй. ?х  чола  напинаються,
очi втикаються в одну точку,  нiздрi  нервово  виграють.  З  печi  приска?
вогняне сяйво, б'? по залiзних носах,  по  мiцних  вичовганих  вилицях  та
непорушних  олов'яних  очах.  Дядьки  чекають  перваку.   Першi   ударники
революцi?. Першi  з  останнiх,  яких  не  розтрощив  фронт,  якi  загусли,
закам'янiли, злилися всi в лавину вулканiчного вибуху  гнiву,  обурення  i
нечувано? мерзоти.
   Френчi, чоботи й галiфе. Крекотом потряса? планету страшний  росiйський
мужик. Земля Укра?ни дуднить вiд тупоту орд революцi?. Крицевими  дорогами
у  далечiнь  несуться  по?зди.  За  обрiями  моргають  заграви   пожеж   i
розливаються сердитi рокоти гарматних передгромiв.
   Демко, син Марi?, трупом лiг. Чекала, видивлялася. Горiли й  виливалися
старi очi. Даремно.
   Зате вернувся Максим. Серед очей гранатних i скорострiльних бiлих зубiв
вбирався молодий селюк у бiльшовицьку шкуру. З тупоту  вояцьких  чобiт,  з
випарiв фронтових мiтингiв вирвався й шубовхнув вiн, з гранчастим чолом, у
розхристаний, шалений тан.
   На ньому  френч  i  галiфе.  Цегельно?  барви  обличчя  крите  шорсткою
щетиною. Пiд носом колюча пляма рудуватих вусикiв.  У  кишенi  шестибiйний
наган.
   I що йому Бог Саваоф i вся небесна канцелярiя? Звiв нагана, бацнув раз,
i дутий ки?вський образ розсипався на скалки. Скам'янiла Марiя, не поверне
язиком.
   - Ну что ж, мать? Чево таращiш глаза? Iдола тво?во разстр?лял,- i додав
мерзотну лайку.
   Марiя не знайшла слова. Вийшла у темнi сiни i там  плакала.  Здавалося,
не образа, а ?? розстрiляв Максим.
   Ох, якi у нього очi! Дитино, дитино! Якi  в  тебе  очi!  Червонi,  а  у
батька твого синi були.
   Корнiя не було дома. Марiя зiбрала скалки образа, залiпила ранене мiсце
стiни i заставила похапцем iншим образом. "Хай вiн не зна?. Хай  краще  не
зна?..."
   I Корнiй не знав. "А все-таки воно так не пройде. Бог  не  прийде  ки?м
карати",- дума? Марiя. I вiд того дня носила у собi страх.  Вiд  того  дня
бiльше клякала перед образами, теплiше  молилася.  Ходила  навшпинь-  ках,
боязко. Голос тихшав, а очi та?ли неспокiй.
   Був це рiк дев'ятнадцятий...  Кудлатi  каштани,  ялиннi  шуми  корилися
сокирам. Розбитими догорали кiстяки розтягнутих дворiв.
   - Ей, Сидоре! Куди "картопляна" тягнеш?
   - Трру!.. Що ка? - i зсову? з чола шапку на потилицю. Пiтно пiд нею.
   -_ Куди, кажу, оте волочиш?
   - Хай йому кат, поки вложив! Ото-то намучився. От привезу...  Досить  в
буржуазi? настоявся. Хай ще посто?ть i в мене... Вйо, булана!..



   Х

   Твердою, вправною рукою вiв Корнiй розхитану  свою  господарку.  Вигнав
кiлька кубiв самогону, але скорше на брагу  для  худоби,  нiж  собi  Весна
наближа?ться. Поле знов тягне. А Максим  не  лишився  дома.  Посварився  з
Марi?ю i Корнiем, назвав ?х контрреволюцi?ю i подався.  Лаврiн  ходить  до
школи i вечорами чита? вголос Кащенка.
   Корнiй слуха? i втира? сльозу.
   - Так жалiсно написано, що Господи. Ах, коли б тепер козаки...
   Надiя давно дiвка. Вернувся з  вiйська  додому  славний  одинак  матрос
Архип Панькiв. Побачив Надiю i, заходив. Вiн  не  простий  парубок.  Бачив
свiт, Кронштадт, "Аврору", самого Ленiна чув. Останн? - правда,  сумнiвне,
бо вернувся перед "Октябрем", але хто буде перечити.
   Надходить весна.
   -_ Ах,_ коли б вже яка тверда власть прийшла,- зауважу? Корнiй.-  Сiяти
он  треба,  а  вони  кожний  день  мiтинги  i  мiтинги...  Укра?ну   якусь
видумують...
   - Тату! - кричить Лаврiн.Are ж ми козаки! Москва зруйнувала  нашу  Сiч.
Укра?на поверне козаччину...
   - Сiяти  треба,  хлопче...  Козаки  козаками,  але  поле  не  чека?.  А
вiддiлитися вiд Расе? не жилаю. То значить, що i Сибiр не наша буде. Захоч
куди по?хати, а тут тобi границя. Нi, сину... Не жилаю такого...
   - Сибiр! Сибiр! На чорта нам та Сибiр!
   - Земля там добра i багато...
   - Каторга там добра, не земля. Колись, може, ще москалi i нас  поженуть
туди, як гнали в старi часи козакiв...
   - Всьо его чепуха i ?рунда,- заявля?  Архип.-  Настайот  новая  власть,
власть рабочих i крестьян. Нiкакiх москалiв i нiкакiх козакiв. Вс?  равни,
вс? братья. Что за Укра?на такая взялася? Пять л?т на флот?  прослужiл,  з
товарiщамi с адново кат?лка ?л, братом називал, а т?п?р д?лiться.
   - Москаль нам нiколи не був брат,- спереча?ться Лаврiн. - Вони  знищили
наше козацтво, московський князь Андрiй Боголюбський у тисяча...
   - А, ?рунда! Т?п?р нiкакiх тобi княз?й. Все равни.
   - Ну, щодо вс? равни,- вставля? сво? Корнiй,- то вже,  Архипе,  пробач.
Тут уже не те... Бо як, скажемо, який-небудь там свинар може  рiвнятися  з
таким генералом, чи що... Абсурд... По-мо?му, вже  досить  то?  революцi?.
Треба б до дiла. От би тверду власть завели, а то  чорт  зна?  що.  Кожний
день новi оголошення та оголошення, а властi нiяко?. Що хоч, то й  роби...
Якусь там Центральну раду завели i тiльки знай - радять.  Де  власть?  Де,
справду?ться, власть? От саме главне. Коли хочуть  селянам  дати  землю  -
правильно.  Не  перечу.  Селянам  надо  землi,  потому  вони   безпартiйнi
хлiбороби. А далi закройсь, i кiнець, i всьо.
   I нарештi "тверда влада". Настав гетьман. Покликали дядькiв до  волостi
i "потребували" вернути все, що забрали у пана. А як його тепер  повернеш?
Хiба ж Галка чи Прiська може вернути отi перини, якi вже давно попорола  i
поробила з них сво?м дочкам подушки на  придане?  Хiба  ж  Сидiр  у  станi
повернути "картопляна", коли вiн давно не iсну? на свiтi? Стояв,  стояв  у
шопi, заважав, а нарештi:  "I  на  якого  бiсового  батька  притягнув  оте
доробало! От не було кому мене бити!.." Взяв сокиру  -  трах,  трах,  i  з
"картопляна" трiсочки. А тепер поверни...
   -_ Воно  панятно...  Плохо  було,  када  всьо  майо  твойо.  Розтащили,
розбили, а тепер нема. Але хiба людина все може знати? Нащо ж тодi  давали
слабоду? От  тобi  й  слабода.  Дали,  а  тепер  ти,  селянине,  вiдвiчай!
Несправедливо. Далой!..
   Чагарниками, ярами з обрiзами, "кольтами" та поiржавленими  "максимами"
повзуть повстанськi тiнi, тримаються землi, наслухують. Нiч. Тиша. Станцiя
он. Видно - при?хав по?зд, гуде свисток i хрусталiють огнi.
   - Хто там, сукин син, закурив? - шипить ватаг.- Замри!..
   Чорнi тiнi припадають до землi, завмирають. Стан- цiя як на долонi.  По
рейках маневру? по?зд. Пiд великими лiхтарями повiльними  кроками  сюди  й
назад ступа? чорна постать в шоломi з на?женим багнетом.
   Повстанським обрiзом бере ?? на цiль. Навколо тьма, а  лiхтар  свiтить.
Обережно!.. "Бах!.."
   Блиснула i ревнула темнота. Чорна  в  шоломi  постать  згорбилася,  мов
кишеньковий нiж, i припала до землi. Повстанцi бiжать.
   З-за залiзничного валу  брязнув  "кольт",  загаркали  обрiзи,  трахнуло
кiлька бомб.
   Ми не шука?м параграфiв, ми самi творимо закон...
   Тi там заметушилися, сиплють з по?зда i розсипа-  ються  в  пiтьмi.  На
ранок лишилися вони розсипанi по нерiвному бруковi, мов потоптанi лантухи.
Сталевi шоломи впираються об камiнь i закривають очi.
   Iван Казмирець дбайливо обмацу? трупа, шука? "часiв" i ла?ться  поганим
словом, що сволоч не ма?. Вже хтось витягнув.
   - Iван! - гука? його товариш Середа Хоть.- Оберни його. У нього ще й на
с... кишеня...
   -Iван обернув. Дарма. Там книжечка i збiрка  фотографiй.  Розсипав  ?х,
сплюнув i покрив матюком.
   Минула тверда влада, i настала знов м'яка. На  мурах  оголошення.  "Вся
влада, укра?нський народе, у тво?х руках. Виконай свiй  святий  обов'язок,
стань у ряди народно?  армi?"  -  скиглить  плакат.  Укра?нсь-  кий  народ
гурту?ться пiд плакатом.
   - Знов голошения, пiдсвiчення та постачання. Ану читай,  Петре...  Знов
шиються чортовi буржу? пiд мужика.
   Петро поволi чита?, а укра?нський народ за кожним словом заходиться вiд
реготу.
   - Який йому дурень пiде сповняти обов'язок, в'язало б  його  до  банти.
Цар як хотiв брати, не просив, а брав.
   - Та й то не йшли,- добавля? другий.
   - Табакою засипав очi, а не йшов, а ха-ха-ха!..
   - Кажуть,  якийсь  лам?щик  Петлюра  знайшовся.  Двадцять  п'ять  тисяч
десятин на Полтавщинi ма?... Зв?сно, чого хоче...
   --А Грушевський, дума?ш, що? Капiталiст. У Ки?вi миловарний завод.  Сам
на ньому работав.
   - Зв?сно, чортова буржуазiя. Сидiв дома,  випасав  черево,  ти  лив  на
фронтi кров, а тепер починай знов. О, то вже дудки! Не пiдведеш.
   Село Гнилориби захотiло сповнити свiй обов'язок, дало "наряд" i повезло
сво?х  геро?в  у  ряди  народно?  армi?.  Повiтове  мiсто  сорок  верстов.
При?хали.
   - Де тут приймають у войсько? До укра?нського нiби войська  голосимося.
Де тут присутствiя?
   Показали. Там бiгають жижлики у галiфе з цигарками в зубах.
   - Товаришi селяни! Наша влада поки що не ма? збро?, а тому не може  вас
прийняти, ?дьте назад...
   - От тобi i влада. Поки була власть, то, можна сказати, була.  А  то  -
тьху! - не власть. Влада якась...
   -_ А то ми що? Собаки? Дурити нас? Що у нас, дома нема роботи? Хоч  би,
рiзун йому в ребра, в зуби заглянув та папера якого дав... Знав би  бодай,
що на комiсi? був...
   З'явився чужий матрос, i - мiтинг. Вилiз.
   - Товарищi! Куди ви  при?хали?  Повертайтесь  назад,  берiть  аружi?  i
гонiте проч всякi? влади. Пом?щiкi, капiталiсти! Там  з  севера  наступает
настоящая власть, которая н?сьот на сво?х красних знамйонах велiкiй лозунг
- земля i свобода без  огранiченiя!  Управлять  вамi  будут  вашi  сав?ти,
котория ви самiiз с?бя виберете. Нiкакiх Петлюр,  нi  Грушевських.  Нашiмi
вождями ?сть борци за пролiтарiат товарiщ  Л?нiн  i  товарiщ  Сталiн.  Онi
несут вам велiкую iдею - марксiзм. Ето значiт  -  вся  власть  рабочему  i
крестьянскому трудовому класу. Вся пом?щицкая земля, вс? фабрiки i заводи,
вс? з?мни? i н?б?сни? багацтва - всьо его прiнадл?жiт вам, ви  должни  ?во
получiть. Сов?цкая власть всьо ето вам даст. I  когда  настанет  марксiзм,
когда совецкая власть укр?пiтся i вибросiт iз нашей Расi?  всю  буржуазную
сволоч, тагда только наступiт настаящiй на земле рабоче-крестьянскiй  рай.
Тагда  только  загасподствують  не  гаспада  Петлюри,   не   гетмани,   не
Грушевськi? - вся ета  контрр?волюцiонная  банда,  а  загосподству?те  ви,
крестьяне. Тогда не будет iной властi, кроме вашей властi, i будете делать
всьо, что вам будет угодна... Да здравствует  рабоче-крестьянская  власть!
Да здравствует марксiзм i ?во велiкiй насiтель товарiщ Л?нiн!..
   Скiнчив.
   - А говорить, сукин син, добре,- гуторять дядьки.- А може,  i  справдi.
Хто його зна??
   Вернулися дядьки до села бiльшовиками. А  де  ж  укра?нська  влада?  Що
робили  жижлики  у  галiфе  з  цигарками  у  зубах?  Стояли,  придивлялися
мiтинговi i боялися нарушити демократичнi засади ново? влади...



   XI

   Архип Панькiв навiдувався  до  Корнiя  частеньк.-  Одночасно  пiдробляв
самогон. Видно, до чого то хилиться. Лаврiн вiв з Архипом завзятi  бо?  за
козаччину i за сов?тську владу.  Обидва  однаково  вiрили,  лише  в  рiзнi
справи. Корнiй нi туди нi сюди. У нього поле, а решта  його  не  цiкавить.
Про нього, хай чорт приходить, аби  влада  як  слiд  була  та  можна  було
працювати.
   Лаврiн же домагався абсолютно? самостiйностi Укра?ни. Читав про козакiв
i твердо вiрив, що, як тiльки буде Укра?на, одразу стане козаком.
   Нарештi Архип посватав Надiю. Спочатку хотiв одружитися без  попа,  але
Марiя i чути не хотiла про те.
   - Всьо равно,махнув Архип рукою.- 3 попом так з попом...
   I обвiнчалися у церквi
   Самогону було досить, i весiлля випало на славу. В  той  час  зi  сходу
погрюкували вже гармати. Дядьки  шепотiли,  що  йде  "настояща"  селянська
власть. На весiлля прибув звiдкись Максим, випив добре i розпочав промову.
   Почав з  "релiгi?,  що  ?  "опiум  народу",  i  перейшов  на  подружжя.
"Соцiалiзм несе нам нове життя. Жiнка не буде бiльше рабою чоловiка. З ким
захоче, з тим буде спати. Вiнчатися не потрiбно. Все то забобони, видуманi
попами... Любва всяка i  тому  подобие  не  iсну?.  ?  тiльки  задоволення
полових потреб..."
   - Що вiн там торочить? - шепче дядько, на вухо другому.
   - А чорти його знають. От п'яний меле. Навчився ж...
   А Максим жарить  далi.  Вiд  полових  потреб  перейшов  на  господарку.
"Марксизм дасть людям змогу менше працювати, а бiльше мати. Замiсть коня i
вола  прийде  трактор,  зоре  поле,  потягне  молотилку,   ви-   роблятиме
електрику..."
   - Розжу? i сам в рот вкладе,- перебив якийсь  дядько.  Всi  зареготали.
Максим перервав свою промо- ву i злiсно зиркнув на дядька. А той, червоний
i веселий, раптом вста? i шкварить:
   - Все то, Максиме, непочом... Все то панська видумка. У нас кажуть:  як
постелешся, так i виспишся. Як робитимеш, так i будеш мати. Земля, хлопче,
така рiч, що коли на нiй не  працюватимеш  i  коли  не  любитимеш  ??,  не
поможуть тобi нiякi трахтори. На землi перший трахтор - людина.  Так?  Щоб
ти i знав, що так. Зна?мо, який з тебе був господар, i зна?мо, скiльки  ти
на тому розумi?шся. Ходив, шлявся, а  тепер  прийшов  нас  учити.  А  щодо
жiнки, то, як ти хоч, можеш класти ??, з ким'тобi захочеться, але я  краще
вмру, нiж захочу мати з такою, пробачте, лярвою щось  до  дiла.  Той  твiй
сiцiлiзм, чи як там його звеш, назви лiпше ледарстврм i розпустою. Це буде
лiпше...
   - Правильно!.. Верно!.. - загомонiли дядьки.- Ро- дити i жерти, звiнiть
за вираженiя, потрапить i свиня. Тiй все одно.  Шлюбу  нема,  родин  нема,
мерлин нема. Здохла, i закопали в землю. Але подозвольте. Як-неяк  чоловiк
? чоловiк. Створено його по образу iподобiю Божiю.
   - А хiба вони вже знають Бога? - вирива?ться третiй  дядько.-  Для  них
всьо як ?сть природа. А хто то, рiзун його мамi, створив природу?
   - Ото-то. А коли б то, Корнiю, так сказав мiй син,  я  б  його  викинув
одразу за дверi. То тiльки дурень може таке казати. Чесна i розумна людина
такого не вимовить... Шмаркач вiн ?. Дурень!.. I я бiльше не хочу на такiм
весiллю бути...
   Дядько так розкричався, що всi гостi збурилися, музики перестали грати,
дiвчата зовсiм замовкли.
   - I в кого воно, Господоньку святий, вдалося! - тошнiла  Марiя.  -  Ото
так завсiди. Скiльки я вже з ним не намучилась, не наплакалась. Нiчого  не
помага?. Вродиться такий виродок...
   Корнiй далi не видержав, пiдiйшов до Максима.
   - Слухай-но, ти, мудрагелю! Коли ти менi зараз не виберешся до чортово?
матерi, то я кликну людей, щоб викинули тебе за дверi. Геть  менi  з  мо??
хати! Бач, шмаркач найшовся! Вчити задумав!
   Максим почервонiв, кричав, але, бачачи, що  знахо-  дить  мiж  дядьками
мало спiвчуття, плюнув, вилаявся матюком i вийшов  з  хати.  Весiлля  йшло
далi, але дядьки ще довго гуторили про порушенi тут справи.
   Бацила розкладу родини натрапила на свiй грунт. Настав  початок  кiнця.
Днi Марi? скiнчилися. Сонце так саме сходило  i  заходило.  Але  знаки  на
сходi все бiльше i бiльше вказували наближення. Йшов, ступав  i  перемагав
жорстокий дух ру?ни, i не було йому спину, бо анi  Корнiй,  нi  Марiя,  нi
сотнi, тисячi Корнi?в i Марiй не знали i не могли знати, що  близиться  ?х
занепад, ?х кiнець...
   Книга про хлiб__
   -_ Як перестрiляють, вiзьмеш, Марi?, хлопця, i пiдете,  перевернете  на
Довгiй конюшину. Я покосив ?? вчора, i хiба вони дадуть довести до  пуття.
А  я  пiду  на  сходку.  Чогось  знов  десятник  загадував.   Знов   якась
контрибуцiя, грiм би ?х побив...
   - Та не барись на тiй сходцi.
   - Не барися на сходцi. Добре тобi казати - не  барися...  Там  тобi  як
зачнуть крутити голову, мусиш же боронитися.
   У полудень стрiляти  перестали.  Марiя  бере  вила  i  йде  з  Лаврiном
обертати конюшину. Дорогою  через  поля  суне  довжелезний  обоз.  Спереду
кiлька кiннотникiв везуть червоний прапор. На возах лежать i сидять  люди.
Розхристанi сорочки, загорiлi волохатi груди, немитi  лиця,  чорнi  бруднi
руки. Гра? ручна гармонiя, i хриплий високий голос виспiву?:
   Ех, Укра?на, да хл?бародная...
   Марiя i  Лаврiн  перевертають  покоси,  вершники  з  червоним  прапором
наближуються, рiвняються з нею.
   - Ех, бабка! Харош кл?в?р? Подавай сюда! Ребята!.. За работу!..
   Марiя стала i витрiщила очi. Сотня "ребят" сипнула на Марi?не поле i  з
галасом та метушнею рвали, розкидали i топтали кiньми покоси.
   - Господоньку! Що це твориться? Що то за люди при?хали?..
   - Малчi, бабка!.. Теп?р сав?цкая власть. Н? бойсь, товарiщ  Л?нiн  всьо
заплатiт. Он т?б? всю пам?щiцкую землю отдал, а ти крiчiш...
   - Але ж ви не татари. Нащо ж розкидати, топтати!..
   - Малчi, старая!.. Ето вiйна!.. Марiя дивиться, як твориться вiйна.
   - З ким, люди, вiйна?
   Покоси зникли. Обоз понапихав вози конюшиною i з гармидером  потягнувся
далi.
   - Пiдемо, сину, додому. Висушили конюшину й без нас. Ленiн заплатить.
   Марiя i Лаврiн пiшли додому. Ввечерi вернувся зi сходки Корнiй.
   - Ну що там? - пита? Марiя.
   - Тьху! Бий тебе сила Божа! Прийдеться вiддати корову...
   - Як то? Кому?
   - Та кому ж! Сав?цка власть. Пiвдня, сукин син, говорив i  поголосували
за "развьорстку". Нам записали корову.
   - А чому ж ти не боронив?
   - Ага, вборониш... Чорта два вборониш!.. Марiя оповiда? за конюшину.
   - Як? Забрали? Всю? Таж не може бути! - кричить Корнiй.
   - Не всю. Розтермусили i втоптали в землю...
   - От тобi й власть! Не дурно до не? пристав наш Максим. Там, видне, всi
такi господарi... Чому ж ти нiчого не казала?..
   - А чому ж ти нiчого не казав за корову?.. Мовчать. Що казати.  Почина?
Лаврiн:
   - А я казав, що Укра?на лiпша. Були петлюрiвцi...
   - Мовчи ти менi з тими петлюрiвцями. Також вояки!  Воювали,  воювали  i
пiддалися бандi  шарпатюг!..  Тра  було  строгий  режим,  i  все...  А  то
оголошення щодня... Нi, он не оголошують, а деруть...
   Через кiлька днiв десяцькi заказали по селi вести на мобiлiзацiю конi.
   - Подурiли, чи що! То ж це грабунок! Заберуть конi, чим  засi?мо  поля?
Хто ж так робить? Що будуть жерти пiсля...
   Не мав часу старий розважати. Скорше  веди  сво?  конi.  Сов?цка  влада
потребу? ?х. Дума? Корнiй:
   "Вести? Як хто не поведе, буде пiслано  воякiв-  червоноармiйцiв  i  не
тiльки заберуть конi, а i все, що вважатимуть за потрiбне. Це не жарти. Що
?м, таким шарпатюгам. Нiчого не  зробиш,  треба  вести.  Прощай-  те,  мо?
коники! Довго вас хоронив, плекав. Послужили ви менi, а тепер заберуть,  i
хто зна?, яка нова революцiя заморить вас голодною смертю..."
   Сiв Корнiй на коня i повiв.  Комiсiя  довго  не  загля-  дала  в  зуби.
Вiдв'язали одного коня, дали кусник па- перу - i до побачення. Бiльше тебе
не треба. Привiв Корнiй додому замiсть двох коней одного.
   -_ Щоб вас Бог побив!.. Злодi?, гарештантюги, грабiжники...
   - Так, стара, почалося. Розживемося тепер,- каже Корнiй.- Була вiйна  -
не зломила, то прийшли банди голодранцiв, якi доконають.
   - Ах,_ доконають, доконають... Видно, що докона- ють.
   - Але погибнуть i самi. Що ж жертимуть? Тож не для себе  тiльки  людина
працю?...
   - Або вони за це думають. Або та сарана, що летить над землею та нищить
все до пня, дума?, що ?стиме завтра? Так i вони. Хiба ж то вiйсько?  Де  i
хто коли бачив таке вiйсько? Якiсь онучарi - не вiйсько...
   I  коли  зробили  ще  одну  реквiзицiю  лишкiв  та  дiйшли  -  "все  на
революцiю", дядьки не видержали:
   - То рiзал-ма, нарiкали на Петлюру, а воно був рай проти того большука.
   - Ее-е!.. Що й казати...
   - Не було кому вчити народ...
   - Не вчити, а бити. То було нарiкали, що пiдводу, яку вiзьмуть на  пару
днiв... А цi, дивись, зовсiм забирають...
   - А ще, люди, не те прийде. Кажуть, вони хочуть весь народ обiбрати, бо
всi мають бути рiвнi. А як зробиш, щоб усi були  рiвнi?  Дати  бiдному  не
д