Друга, з Трояном, у кiлькостi семи, входить до будинку. Просторий вестибюль. Свiтиться лiхтар. В правому кутку столик, а за ним - черговий. Лейтенант НКВД. Троянiвцi вриваються гуртом, ?х автомати напоготовi. Вони обчепленi гранатами. З них тече вода. Обличчя ?х напруженi. Троян миттю пiдступа? до чергового. - Таварiщ лейтенант! Я - Бражньов! Я должен вiд?ть генерала! - i одночасно сiм автоматiв скерувалось на чекiста. Чекiст розгубився. - Нi с места! Рукi вв?рх! - тихо скомандував Троян. Чекiст пiдняв руки. До нього пiдскочило дво? троянiвцiв i забрали зброю. - Лейтенант, - рiзко сказав Троян, - один звук - i тебе нема! Де генерал? Я мушу його арештувати! З наказу генерала Жукова! Це був найгострiший момент. За стiною у трьох класах спало тридцять чекiстiв. Один лише звук, i вони могли зiрватись. Троян пiдпихнув автоматом чергового: - Останнiй раз: де генерал? - Наверху! - озвався чекiст. - Де наверху? - Там! - вказав чекiст на лiвi сходи. - Скiльки ?х? - Тро?! - I бiльше нiкого? - Шафьори! - Скiльки? - П'ять! - Веди! Дво? автоматчикiв зайняли мiсце чергового, решта з черговим пiшли нагору. В коридорi свiтилась свiчка. Генерали спали у квартирi директора, шофери навпроти, в колишнiй бiблiотецi. Троянiвцi вскочили до генералiв, освiтили кiмнату електричними лiхтариками, забрали зброю. - Iменем верховного командування ви арештованi! Негайно збирайся! Всi! Без ?диного звуку! Генерал i дво? його товаришiв не перечать. Вони не знають, хто перед ними. Вони бачать лише автомати. Поспiхом, мовчки збираються, i ?х виводять. Ведуть униз, до першого авта, кажуть сiдати. Сiдають. Авто руша?. Троянiвцi швидко дають знак сво?м, що пiшли правим входом, i тим, що залягли за будинком, в саду. Негайно твориться двi групи, одна лиша?ться на подвiр'? з автоматами проти вiкон, друга беззвучно вступа? до класу, звiдки вiдразу гуркочуть довгi серi? з автоматiв вперемiну з вибухами гранат. Крик, рух, брязкiт скла... У кiмнатах темнi силуети. Новi, зовнiшнi серi?. Напруження неймовiрне. I нарештi, по чверть годинi, запада? знов тиша. Тiльки по коридорах, по класах, по сходах приглушений тупiт нiг, мигання огникiв, оклики. А потiм, коли все злива?ться вниз i будинок порожнi?, наповню?ться тiнями подвiр'я. Знову рух, знов бiганина, знов оклики, когось несуть, тягнуть, кладуть. Швидко, старанно, дружно. Потiм гудуть мотори, машини поволi рушають, ви?жджають на вулицю, повертають налiво i зникають у темрявi вулицi "на Лисах". Будинок лиша?ться безлюдний. Нi живих, нi мертвих. Лише слiди на стiнах, лише вибитi вiкна, розкиданi папiрцi i... червонi, мокрi плями. Але все це прикрите нiччю i мовчанкою. На свiтанку бригада зупинилась на хуторi, за сiм кiлометрiв вiд Дерманя, на так званих Валах. Хутiр порожнiй. Нi вiкон, нi дверей. Нiде нiякого життя. Тихо i мертво. Але з появою машин зчинився легкий рейвах, заметушились силуети людей, залунали окремi слова. По хвилинi знов запала тиша. Бiля напiврозвалено? клунi, бiля хлiва i повiток стояло п'ять машин. Темнi силуети зникли. Запав сон. Тiльки у двох кiнцях хутора i на пiддашшi головного будинку не спала варта. А ще не спали Троян, Залiзняк i Терешко з двома сво?ми помiчниками. Вони возилися в льоху з полоненими. Особливо тяжкий був генерал. Ситий, плеканий, пiвроздягнений, iз зв'язаними дротом руками, вiн творив жалюгiдний образ. Вiн був приголомшений i втратив мову. До нього пiдсiв Терешко, бiля Терешка з нотатником Залiзняк, окремо, збоку, пiд стiною стояв Троян. Два дебелi бiйцi з автоматами напоготовi завмерли при входi. Генерал сидiв у кутку на долiвцi, у двох iнших кутах сидiли Калачов i Самойлов. - Генерале, - спокiйно i тихо говорив Терешко, - тепер нема жартiв! Пiшло на гостро! Сам зна?ш, скiльки ти вчоpa пiдсипав нам огню! Га? I тепер без кокетства! Спiвай! А нi - доберемося до твого язика iншою дорогою! Генерал мовчав, його лiва щока сiпалась, губи здригалися. Свiтло мало? свiчки в руках Терешка падало просто на його обличчя. - Нiчого не поможе, генерале! - дуже спокiйно сказав Терешко, i цi лагiднi, неголоснi слова в контрастi з виглядом цих людей, обшарпаних, брудних, мокрих, напружених, творили враження. Генерал рiшився говорити. Про назви частин, ?х розташування, склад, призначення, озбро?ння, про ?х командирiв, ?х плани, вигляд - про все, що тiльки можна було вiд генерала сподiватися. Окремо говорилось про головний штаб, про батальйон Бражньова. Не забуто вчорашньо? батаре?, ?? складу, командування. Не забуто вiддiлiв у рiзних ближчих селах i мiстечках. Битi двi години провозився Троян з генералом. Залiзняк заповнив свiй нотатник, Терешко задовольнив свою цiкавiсть. Потiм генералiв лишили в спокою, покликали сонного радиста, звелiли викликати штаб "окремого карального чекiстського вiддiлу" i надати депешу, що гнiздо такого й такого бандита i всю його банду злiквiдовано цiлковито; що минуло? ночi на штаб генерала Смiрнова невiдома банда спробувала була напасти, але напад успiшно вiдбито i бандитiв знищено; що генерал iз сво?м штабом, з огляду на пошкодження примiщення, переноситься на iнше мiсце, правдоподiбно, в район Мизоча, про що буде окремо повiдомлено. В кiнцi депешi рекомендувалось затримати батальйон Бражньова на мiсцi, бо в його присутностi потреби поки що нема?. Депеша пiшла, потвердження одержано. Троян i дво? йог друзiв заходять до хати, на них нема сухого мiсця, вони ледве тримаються на ногах, але мусять ще докiнчити деякi деталi цi?? картини. Посiдали хто де мiг, бо ноги вiдмовлялися тримати. - Тепер, друзяки, - почав глухим, хрипким, але все-таки бадьорим тоном Троян, - тепер, друзяки, ми з вами трiшки в сiдлi! Тепер ми не Iван i не Степан, а Смiрнов i Ко! Ти ось, наприклад, Залiзняче... як його? - глянув на вiйськову картку, - Самойлов. Шеф операцiйно? бази - трам-тара-рам - енного вiддiлу! Вручаю! Ось тут мундир! Погони. Бачив ти коли такi погони? А ордени! Ленiна, Олександра Невського. Словом, двiчi, а по-мо?му, тричi Герой! Приймай! Про решту довiдайся i у самого бувшого Самойлова. Що i як, куди i чого. А ти, Терешку, таки дочекався свого. Сам, можна сказати, диявол Калачов! Майор войск - трам-тара-рам! Да здраству?т Берiя i його соратник товариш Терешко-Калачов! Вручаю тобi цей документ, бережи його, як сво? бiльмо, i виконуй пильно обов'язки перед родiною i Сталiним. Ну а я? Розумi?ться, сам Смiрнов! Павло Миколайович! Генерал-лейтенант! Люципер. Окремого, розумi?ться, вiддiлу. I також ордени i прочая, прочая, включно з цим ось портфеликом, заповненим душами, призначеними на пожертя драконам. А там он валiза з валютою, можна сказати, ще не вживаною, просто з-пiд станка. А все разом! Братiки, братiки! I як це блискуче пiшло! За таке справдi варто орден не лише Сов?тського Союзу, але й цiло? земно? кулi. А тобi, Залiзняче, поетовi з усiх бокiв, - нагорода Нобеля! Як ти ?х зняв, сонних, можна сказати, як немовляток. А тебе, Терешку, вже й не знаю, як нагородити, бо коли я слухав, як муркотiв ти над тим куснем сала, менi нагадався кiт. Але зна?ш який? Що потрапить бавитися навiть з левами. У мене самого, признаюсь, хололи печiнки, дарма що загартований. А все це разом - ура! Браво i ще раз браво! Тепер би сюди Царенка, та тих решту сторчанiвцiв з Бубенщини, та пару Ене?в. Чим, зрештою, чорт не жарту?, може, якраз там далi щось станеться, i тодi ми... Ха-ха-ха! Га? Смi?шся? Ех, Терешку-, Терешку! Знаю, що ти гiркий скептик, старий чортяко! Але тепер ми нiяка зелена, а "спецвiддiл по лiквiдацi?", ?здимо американськими машинами, жу?мо "гем-консерви", грi?мося в ультрапромiннi славнозвiсно? конституцi?, що пише "трамвай", а вимовля? "конка"! Решту обмiзку?мо завтра! Мiняй, Самойлов, варту, забезпеч радиста та генералiв i лягай! А ти, Калачов, також! Да здраству? революцiя! Троян не шукав лiжка, його ноги вiдмовлялися рухатись, вiн зробив пару крокiв i в першому ж кутку, на купi битого скла, пiдкинувши лише генеральську шинелю, повалився. Лiтопис писався... Писався рiк Божий 1945-й. Серпня дев'ятого того року в Нагасакi поставлено другу крапку недописано? епохи... Планета вступила неготовою в другу еру буття. Димiли ру?ни храмiв, палацiв, моралi, ладу й порядку. Зливались i мiшались раси й нацi?, виринала нова амальгама, без часу i простору, в таборах, бараках i шатрах - майбутньо? держави свiту. Нацiя атома. Дi-Пi. Бувши громадянином тi?? держави i блукавши румовищами попередньо? епохи, стежками ченця Шварца, протестанта Лютера, олiмпiйця Гете, архигенiя Бетховена, релятивiста Ейнштейна, я прибився, цiлком випадково, на кiлька мiсяцiв до музейного селища Льоонзе - за тридцять кiлометрiв вiд велико? ру?ни, що на мапi Нiмеччини значилась словом Ульм. Шукалось людей. Вiдповiдi. Шукалось часу, простору, перспективи. Шукалось назви. Хто, для чого i куди нас послав? На планетi, вiд часу Девону, ледве чи були бiльшi потрясiння пристрастей, нiж тi, що ми ?х пережили. Одного разу через редакцiю таборово? газети, яко? я був спiвробiтником, дiстаю листа, писаного енергiйною жiночою рукою. Людина, що називала себе близькою мо?ю землячкою, просила вiдвiдати ??, у важливих справах, у селi Кальтенбаху - за три кiлометри вiд мiсця мого осiдку. Найближчо? недiлi червня, гарного, яскравого, насиченого сонцем ранку я рiшив iз запрошення скористати. Йшлося прекрасною польовою дорогою, легко дихалося, легко вiдчувалося. Непомiтно минули три кiлометри. Скоро знайшов потрiбний менi невеликий, привiтний, весь у квiтах будиночок на краю села, над схилом долини з видом на луг з рiчкою i другий схил, барвисте заповнений оселями. При входi мене зустрiла молода, чорноока, середнього росту, гарна панi, що видалась начебто знайомою. Назвала вона себе Павлiною Балабою. - Як я рада вас бачити! Я ж вас знаю! З Рiвного! I ми земляки! - ?? контральто мало призвук металу, ?? очi блищали, на нiй було легке, вiдкрите убрання з чорного атласу. Вона запросила мене до сво?? кiмнати, шальовано? сосною, з виходом на широку веранду. Хвилюючий, свiжий запах квiтiв i поля вривався через вiдкритi дверi веранди. Панi Павлiна жила не сама, з нею були хлопчик рокiв семи i дiвчинка рокiв чотирьох-п'яти - дуже, до речi, подiбнi, здоровi, веселi. I, коли я знайомився з дiвчинкою, вона подала менi навиворiт свою пухкеньку лiву "пацьку" i дуже поважно, дивлячись сво?ми великими, чорними очима, сказала: - То ви той дядьо, що пише книжки? - Той самий, - вiдповiв я радiсно. - А що робиш ти? - Б'юся! - О! А то ж з ким? - З котом! - А то ж чому? - Паскуда! Зловив мишку i мучить! - То вiн дiйсно паскуда! А як ти звешся? - Марлуся Балаба! Годину пiзнiше ми всi четверо гасали по схилi саду i старанно ховалися за кущами бузку, порiчок, агрусу. I, коли Маруся знаходила мене, вона заливалася таким смiхом, що не могла встояти, i я пiдхоплював ?? руками, високо пiдкидав у повiтрi i так само голосно й радiсно, як вона, смiявся. Було сонце, син? небо, були квiти, був смiх! Я провiв тут не один ранок, не один день i не один вечiр. Панi Павлiна менi оповiдала. Вона багато знала, багато бачила i пережила, ?? повiсть - повiсть доби, яку не висловити, не списати. - Iнакше й не могло бути, - казала вона. - Нi вiн, нi я не могли iнакше поступити. Нам не дали виходу. Може, це буде видаватись парадоксом: вiн не належав до радикальних типiв. Не був нiяким революцiонером, не любив доктрин, був людиною розумного компромiсу. Шевченкове "щоб усi слов'яни" було для нього побажаним сантиментом. Але разом... самi зна?те. Коли прийшло до дiла, коли нiякi сантименти не дiяли, вiн пiшов i упав останнiм. Вiд останньо? кулi. Був людиною чести. Не зносив насильства. Не був для такого рождений. I тут уже нiякi доктрини. Тут уже його людське. Ви, зрештою, зна?те Дермань - його сади, яри, монастир, кутки. Його Запорiжжя. Пригаду?те лагiдних, простих, щирих, дуже працьовитих, трохи заповiльних його мешканцiв, з тим ?х зворушливим "кинь, вил, виз, пушов", що, здавалось, вилiзли просто з Дулiбщини, дарма що мають тристалiтнюю традицiю школи. Така обросла мохом древнiсть, такий мiдяний запах вiкiв, така глибинна культура побуту, стiльки на?вного чару легенд, переказiв. I така стихiйна панорама, коли, наприклад, вийдеш "на Турецьке" i глянеш на долину, де вже за Батия стояв Гай-Город, оточений трьома прозорими ставками, залишки якого й до цього часу хороняться землею... Або вийдеш до перелазу на край Гуцiвсько? садиби Запорiжжя i кинеш зором на Ляшове займисько з його вiковiчними, косатими, мов русалки, березами, на Шавронський луг з алеями верб, що нагадують Версальський парк, на пишну баню церкви, мовби вона з Рима чи Венецi?, з тим ?? золоченим хрестом, що так блищав пiд захiдним сонцем, або ту зелену баню монастирсько? дзвiницi, дзвони яко? розливалися за Острозьких, Хмельницьких, з ?? гiгантськими, мов пiрамiдами, смереками, що так хвилююче, навiть у зовсiм тиху погоду, шумiли лагiдним шумом. А тi величезнi, мов хмарини, осокори бiля ставка, а тi безкра?, як море, квiтучi сади, а соловейки!.. Але зна?те, - казала панi Павлiна притишеним голосом, нiби боялася, щоб хтось не почув зайвий, при чому пальцi ?? руки, що держали цигарку, помiтно дрижали, - нема бiльше нашого Дерманя. Його стерли. Iсторiю, традицiю, честь, добробут. Його сади спустошено, його парки вирубано, його святинi обернено в ру?ни. Забрано навiть його древн? iм'я. Дермань, мiй дорогий земляче, названо... Уст? Друге! Щоб посмiятись. А коли б ви знали, як вiн з ними змагався. Пiзнiше не стало бригад, доктрин, правих-неправих, пiзнiше всi злилися в ?дину силу. Спочатку вiн очистив весь той терен вiд Острога до Крем'янця. Мав артилерiю, танки, машини. Мав лiтака. У монастирi був штаб, святили зброю, працювала радiовисильня, виходила газета. Була цiлковито самостiйна, суверенна територiя. I тривала вона майже повних два роки. I тiльки минулого року, тобто через рiк по закiнченнi вiйни, вона впала. Проти не? вислано три модерно озбро?нi дивiзi?. Тижнями тривали фронтовi, законнi бо?, вiдступали "на заздалегiдь приготованi позицi?", сирени проголошували повiтрянi нальоти. За самий Дермань бо? тривали тижнями. В селi не лишилось майже нi одного цiлого подвiр'я. З бо?м брали кожне пожарище. Витягали з нор живих чи мертвих оборонцiв або живими чи мертвими засипали ?х у ?хнiх норах. Впало понад п'ять сотень самих дерманцiв, а ще бiльше забрано в сибiрський ясир. Я була з ними до останнього, але бачилась з ним всього лише три рази. I завжди побiжно, майже мигцем. Не знаю, як вiн загинув... З його бригади нiкого не лишилося в живих. Я лише знаю, що вiн загинув у Дерманi i таки на сво?му Запорiжжi. I, думаю, вiд власно? кулi. Я не могла знайти його трупа. Правдоподiбно, його або забрали, або засипали в однiй iз кри?вок. А згодом i я вiдiйшла. I тiльки задля дiтей. Хотiлося, щоб вони виросли незграсованi. Це була довга, нелегка мандрiвка, але я ?? перемогла. Бо я до такого призвича?на. Рiк пiзнiше Павлiна Балаба ви?хала до Голландi?, а згодом кудись у простiр Тихого океану. Слiдiв по собi не залишила. Торонто, 1948 - 1958