жителiв Землi,
пори року розподiля? по всесвiтньому закону.
Хто пiзнав та?мницю цього порядку?
Теля народилося, вiд того матерi матерями стали,
з лона ?хнього Дiй виходить,
а також волхв, знавець звича?в.
З'явившись на свiт, вiн зроста?,
ще в лонi матерi, а вже сяяв,
обидвi половини Дива всесвiту знiтились
перед силою того, хто народився вiд Дарбога.
Хоча i побоюються золотого лева, але радi йому,
обо? Рожаниць i вся челядь,
наче мукаючi корови, матерi поряд з ним,
щоб напо?ти молоком i вилизати.
Вiн стане господарем, бо дi? засобом сили,
бо це йому пожертвами змащують рот,
вiн можновладно здiйма? руки догори, як Творець,
обидва кра? страшно? одежi Дивовсесвiту ?дна?.
Iз себе самого випромiню? свiтле джерело,
нову одежу творить сво?м родичам,
вiн ста? iскрометним i вищим зростом,
коли змiшу?ться з молоком i з водою.
Творець слова i думки всеохопно?,
вiн ?дна? нас з Божистим свiтом,
широкий свiтовий простiр руха?ться навколо основи,
виблиску? ся?во сузiр'я Бика.
О Ягно всесутня, захисти нас,
сяйвом i теплом очисти,
бо ти ? i в сухiй землi,
iз неба линеш свiтлими хвилями.
Все старе поглина?ш i переварю?ш,
новi пагони, звiрят i дiток свiтлом плека?ш,
так Вогонь, нагодований сухими дровами,
ся? чистий для Слави i прилучення до Бога.
Тар'я!
38. ДО ТАР'ЯГНА
Тар'ягн ма? бичачу силу,
вiн можновладець Дива i Землi,
його пiд час смертельних герцiв на помiч кличуть витязi,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Його шлях недоступний, як шлях Сонця,
його завзяття нурту? в жилах бiйця кожного,
ворога смертельного вiн булавою поборю?,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Його шлях -- це шлях сильного
самця, який заплiдню? Бережу,
вiн силою посiда?, бо вiн переможець,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
З Богами вiн кращий серед Богiв,
серед дужакiв -- вiн бик дужий,
серед спiвакiв -- спiвак якнайперший,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн з Родами як з синами майстер,
в боротьбi за владу -- вiн переможець,
його булава всевладна i могутня,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн той, хто притлумлю? лють ворога,
вiн славить Дарбога разом з воями,
господар сущого, всi його кличуть,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Перуни викликають в ньому снагу до бiйки,
вiн в однiй лавi разом з героями,
але i для мирних справ його кличуть,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Одною лiвицею вiн боре супротивника,
правицею -- щастя сi? для всiх,
навiть слабкий переможе, коли з ним Тар'ягн,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн здобичник з пiшими во?нами i з вершниками,
всi укра?нцi про нього чули,
мужнiстю i силою вiн поборю? злi чари,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
А чи в герцi за нагороду, чи в бою з ворогами
вiн здобува?, бо ? найсильнiший,
бо вiн води звiльнив, вiн Рiд розпочав,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн носить булаву, вiн убивця чужинцiв,
вiн страшний, жахливий, але майстер i хитрун,
силу його шанують серед семи племен,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Його булава шишкаста гримить,
несамовито дужий його рев пiднебесний,
за ним Перемога, Слава i Здобич,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Межi його сили нiхто по змiряв,
нi Боги, нi люди, нi навiть води,
бо вiн, дякуючи силi, суть мiж Дивом i Землею,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Червона i чорна кобили з зорями на лобах
сяють у запрягу всемогутнього,
ця колiсниця Тар'? звитяжцю належить,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн пiдкорив чужинцiв, як вiв свiтлочолих,
убив, загнав у землю булавою,
вiн завоював Кра?ну зi свiтлими юнаками,
вiн Сонце вiдкрив, Дану звiльнив -- Боголюдина.
Хай всi днi нас захища? Тар'ягн,
щоб за нами на всiх шляхах була Перемога,
хай нам щедроти дарують мати, батько,
Ягна, Водан, Земля i Диво.
Тар'я!
39. ДО ТАР'ЯГНА
Твоя найвища суть дуже далеко,
?? лише мудрi можуть збагнути,
але тво? дивнi дiяння разом iз земними
творять всесвiтню Славу тво?м подвигам.
Ти змiцнив Землю i поширив Свiт,
владною булавою вивiльнив Бережу,
убив змiя Горинича, розчерепив злу силу,
змiв з лиця Землi Нечисту.
Твоя воля нас пiдтриму?,
бо ти з нами завжди, коли фортецi дола?мо,
коли нашi списи у ворогiв потрапляють,
помнож арiйську силу, всесильний Боже.
Шану?мо тебе, Тар'я, як найстаршого прабатька,
назива?мо -- Щедрий, щедрого силою,
виходячи на герць iз пiдступним,
заслужив Тар'я iм'я сина Слави.
Гляньте на його повний розквiт,
повiрте в геройську силу Тар'ягна,
вiн знайшов корiв, вiн знайшов коней,
траву, води i дерева.
Для того, хто сильний, як бик,
чий порив iстинний, ми напiй готу?мо,
для героя, який пiдстерiг здобич, як мисливець,
вiд укра?нцiв шана i священнi пiснi.
Тар'я!
40. ДЛЯ СЛАВЛЕННЯ АРIЙЦIВ I БОГА ТАР'ЯГНА
Хто заледве народився, а вже мудрий,
Бог, який силу духа взяв у всiх Богiв,
вiд чи?? несамовитостi тряслися обидва свiти,
його величi i мужностi -- то ? Тар'я !
Хто змiцнив Землю, яка коливалася,
хто заспоко?в гори, якi тряслися,
хто вимiряв якнайдалi повiтряний простiр,
хто пiдтримав Диво -- то ? Тар'я!
Хто убив Змiя, пустив струменiти сiм рiчок,
хто вигнав корiв, поруйнував Вал,
хто народив Вогонь iз двох каменiв,
хто загрiба? здобич в боях -- то ? Тар'я!
Ким всi цi перевороти здiйсненi,
хто неарiйцiв змусив як нижчу расу зача?тися,
хто, як щасливий гравець, виграв, зiрвавши куш,
багатство чуже привласнив -- то ? Тар'я !
Про кого, боячись, питають: "Де вiн ?",
до кого молитва iз страхом i пошаною,
хто зменшу? багатства чужинцiв,
вiрте в нього щиро -- то ? Тар'я!
Хто одухотворив змученого i слабого,
до кого за пiдтримкою зверта?ться волхв,
хто допомагав тому, який жорна крутить,
володар племiнних корiв -- то ? Тар'я!
Кому пiдкоряються конi i корови,
у кого полки во?в, ряди колiсниць,
хто народив Сонце, Вранiшню Зiрку,
хто управля? водами -- то ? Тар'я!
Кого закликають поокремо дво? супротивних полкiв,
по той i по цей бiк, вза?мнi вороги,
навiть тi дво?, що воюють на однiй колiсницi,
по рiзному кличуть Бога вiйни Арея.
Без кого племена не перемагають,
кого ратники кличуть на помiч,
хто завжди iшов навпроти всього,
хто трясе непорушним -- то ? Тар'я!
Хто кожного, який здiйснив великий грiх,
вражав списом -- перш чим той усвiдомить,
хто наглому не проща? наглiсть,
хто вбив ворога -- то ? Тар'я !
Хто Шамбару, який у горах жив,
вiднайшов за сорок лiт,
хто вбив Змiя, що силою хвалився,
Дану полонивши, -- то ? Тар'я !
Хто сильний як бик на семи поводах,
хто випустив сiм рiчок для плину,
хто булавою зiштовхнув Змiя,
який на Диво лiз, -- то ? Тар'я !
Навiть Диво i Земля вклоняються йому,
навiть гори бояться його несамовитостi;
хто це, сп'янiлий з гарпуном у руцi,
з булавою в долонi -- то ? Тар'я!
Хто допомагав виноробу, а також кухарю,
оповiдачевi речень i знавцевi обряду,
кому укра?нцi моляться, шануючи Славу його,
кому цi дари -- Божистому Тар'ягну.
Тар'я!
41. ДО ТАР'ЯГНА
Тому, хто все завойову?, здобич i Диво,
тому, хто завойову? ниви i чоловiкiв,
тому, хто завойову? коней, корiв i води,
Тар'ягну достойному наша Слава i дари.
Тому, хто всiх переважа?, скоря?, лама?;
непереможному, пересилювачу, розпоряднику,
могутньому поглиначу, вiзничому непереборному,
Тар'ягну, володарю оголошу?мо поклонiння.
Вiн трясе найважчою булавою,
бо?ць, який вирiс сам по собi,
вiдомий серед племен як войовничий ар'я,
збирач вiйськ i шукач подвигiв.
Його зброя смертельна для повсталого,
вiн не поступливий, як бугай,
високий, глибокий, обдарований, твердий i пронизливий,
Тар'я отриму? достойнi пожертви.
Вiн визволив iз печери корiв,
води застоянi подiлив на безлiч рiк,
Диво пiдпер, добре вiд злого вiддiлив,
навчив нас пiсень, щоб його причарувати.
О Тар'я, дай нам найлiпшi багатства,
щоб ми збагнули силу дi? для благополуччя,
щоб зростав наш народ, здоровий тiлом,
щоб з бадьорими пiснями минали днi.
Тар'я!
42. ДО ЯГНИ I ТАР'ЯГНА
Насолоду собi сотворила та, яка володi? силою дi?,
тiсно зв'язана родинними узами з Дивом i Землею,
i ось Боги вiднайшли Тар'ягна, достойного для взору,
у водах, пiд час вирування сiмох озер.
Сiм днiв посилили щасливе Дитя,
яке народилось рожеве i величне,
Боги спiшили до нього, як кобили до лошати,
Боги милувалися Три?диним.
Розростаючись у повiтрi сяючим тiлом,
очищуючи силу духа молитвою,
одягаючись в полум'я i водяну пару,
вiн творить свою досконалу красу.
О Тар'я! Наш вождь i прабатько,
спожива?мо тво? неоцiненнi дари,
ми виросли, дякуючи тво?му сiменi,
тож переможемо безбожних супротивникiв.
Ти став нашим бойовим прапором,
ти став натхненником наших пiсень,
ти дав нам дiм i в ньому Сваржича,
на колiсницi ?деш, як Бог до Богiв.
В житлах смертних ти безсмертний,
ти пану?ш в нашiй хатнiй печi,
для тебе на жертовне вогнище плеска?м тоук,
щоб ласкава Ягна грiла нашi лиця.
Приходь, Ярило, з добрими намiрами,
великий з великими потугами для народу,
сотвори нам достаток i безпеку в свiтi,
славну долю дай i пiсенний настрiй.
Всi тво?, Тар'я, давнi народження
i теперiшнi ми славимо i шану?мо,
цi узливання для племiнного бугая,
для сина Дарбога i Ягни.
З поколiння в поколiння про тебе нагаду? волхв,
в твою честь запалю?мо Ватру,
Вогонь-бо завжди молодий, коли горить полум'ям,
коли пашить очищенням i добром.
Цi нашi пожертви ти могутнiй вознеси
разом з нашою шанобою до Ягни вишньо?,
дай нам, священику, благословення,
Ягно, посприяй нашому достатку.
Веди нас вiд народження до мети,
даруючи благо за заслуги i пошанiвок,
хай буде нам син, який продовжу? Рiд плоть вiд плотi,
о Ягно, хай буде тво? благословення.
Тар'я!
43. ДО ТАР'ЯГНА
Тар'ягне, господарю сильних чоловiкiв,
великих удач i перемог,
ти ма?ш багато корiв молочних,
на вбивство ворогiв напучу?ш.
Перуни, iдiть з нами до бою для пiдсилення
за тими, в кого багатство i щастя,
за тими, хто в бою перемага?,
знищуючи ворога i беручи здобич.
Налаштуй нас на достаток добр,
о Тар'ягн, Бог сильних,
разюче блискаючий, охоронець потомства,
смiливий, вiдчайдушний i несамовитий.
Вiн сотворив усiх iстот,
сотворив пошанування для Богiв,
коханець Слави, Звитяги i Хвали.
Не допусти, Тар'ягне, до нас
нi нудьги, нi страху, нi зради,
нi немочi, нi наруги, бо ти син сили,
заступи вiд злих чарiв i наговорiв.
Дай нам в нагороду сильне потомство,
о Тар'ягне, поборник поборених,
дай нам достаток i багатство,
могутнiй у пристрастi i славi Бог.
Тар'я!
44. ДО ТАР'ЯГНА
Ягна, Зоря, Божистий кiнь,
вас заклика? вдосвiта волхв-спiвець,
хай почу? нас Сварго, той, хто сiя?,
i тi, хто присутнiй при священнодiйствi.
О Тар'ягн, три сили в тебе, тро? жител,
три язики полум'я у народженого законом,
три тiла в тебе, уподобанi Богами,
охороняй нас в наших молитвах.
О Тар'ягне-Ярило, у тебе багато iмен,
ти всеволодар, ти самосутнiй i безсмертний,
а те, що ти володi?ш чудесною силою,
то вiд Ягни, бо ти ? Бог вiд Бога.
Бог Тар'ягн ? вождь Божистого народу арiйцiв,
бо вiн п'? полум'я i пiдтриму? закон,
вiн убивця ворогiв древнiй i всезнаючий,
пiдтрима? в скрутну хвилину того, хто славить Ягну.
Божистий кiнь, Вогонь, Дивний волхв,
син Матерi, Батька, Бога-творця,
славимо тебе, поливаючи дрова тоуком.
Тар'я!
45. ДО ТАР'ЯГНА ПЕРЕД БИТВОЮ
До Тар'ягна звертаються шанувальники,
готуючи священнi страви для треби,
вiдганяючи наговори злих людей,
о Тар'я, подай знак благословенно? прихильностi.
Вiдстанi для тебе не мають значення,
при?зди, володар буланих коней,
для мiцного бика зготували ми цей чар-трунок,
для тебе трудилися, збираючи припас.
Тар'я полум'яноязикий, щедрий охоронець
з великим вiйськом, рiшучий, несамовитий.
Що звершив ти, грiзний для ворогiв,
якi були тво? подвиги, дивний бугай?
Це ж ти трясеш те, що непорушне,
це ж ти, подорожуючи, знищу?ш нечисту силу,
за тво?ми заповiтами Диво трима?ться над Землею,
гори стоять i рiки течуть у моря.
Безстрашний i рiшучий арi?ць,
ти говорив захоплююче i рiшуче дiяв, убиваючи ворогiв,
навiть двi безмежнi половинки Всесвiту
для тебе -- лише двi пригорщi.
Хай летить стрiмко вперед твоя колiсниця,
поперед не? помах тво?? булави, яка трощить ворогiв,
убий тих, хто йде насупротив, тих, хто наступа? ззаду,
утверди свою правду, мир i порядок.
О Тар'я, тебе прикликають тисячi арiйцiв,
бо ти визволив Дану, пробивши Вал,
ти знищив Змiя, що розростався,
круглого, безногого i безплечого.
Ти встановив на мiсце велику Землю,
врiвноважив ?? рух i поступ,
налагодив над нею повiтряний простiр i Диво,
хай потечуть сюди води, якi пробуджують живе.
Як ти зруйнував Вал, то й корiв випустив,
боячись твого удару, вони на волю вийшли,
iшли корови зручним шляхом-лоном,
яке ти, Тар'я, сво?ю булавою пробив.
Тар'ягн сам заполонив двi сфери добрами --
дивну i земну, об'?днану водами,
вiн з повiтряного простору, де вiдбувалася битва,
привозить нам дарунки i скарби.
Сонце не змiню? установлених сторiн свiту,
якi створив володар коней буланих,
тiльки тодi, як Дарбог Землю обiйде,
вiн ляга? спати, розпрiгши коней.
Перед сходом Сонця всi бачать вранiшню Зорю,
?? яскравiсть, що засвiчу? лице Овиду,
всi знають, що коли Зоря з'явля?ться,
Тар'ягн благоволить людям, котрi знають молитви.
Велике свiтло заховане в персах Зорi,
сира корова йде, але несе тепле молоко,
смак молока походить вiд корови,
коли Тар'ягн його призначив для спожитку арiйцю.
О Тар'я, будь твердим перед походом,
допоможи i спiваку i господарю,
а тих, хто насила? на арiйцiв злi чари,
Перуном убий i Перуном спали.
Навколо ? багато ворогiв,
врази ?х розпеченим камiнням,
розколи з верху до низу, осиль,
убий Змiя, утверди свою владу.
Вирви з коренем чортове зiлля,
розколи середину i зламай верхiвку,
до яких пiр ти будеш вичiкувати,
метни розпечене вiстря списа у безвiрника.
Якщо, ?дучи сво?ми буланими кiньми,
ти, Тар'ягне, заволодi?ш щедрими добрами,
хай стануть цi добра нашими спiльними,
хай Круг справедливо частини розподiлить.
Принеси нам, Тар'я, щедру частку,
хай буде з надлишком твiй дар Божий,
наше бажання прослалося, як море,
задовольни його, господарю благ.
Порадуй нас коровами i кiньми,
золотом i хлiбом, скарбами й дiтьми,
прагнучи до сонячного свiтла, ми, укра?нцi,
сво?ми молитвами тебе умовля?мо.
Проломи для нас загони з коровами,
хай потечуть нам як нагорода статки,
ти небожитель, бугай, твоя несамовитiсть iстина,
будь щедрим подавачем добра для нас.
Ми заклика?м для дачi щедрого Ярила,
наймужнiшого, для захоплення здобичi в битвi,
Бога вiйни, Тар'ягна, заклика?мо в спiльники,
того, хто ворогiв убива?, перемагаючи в битвi.
Тар'я!
46. ДО ТАР'ЯГНА, ЩОБ ДАВ КНЯЗIВСТВО
При?зди сюди, Тар'ягне, стоячи на мiсцi ?здового,
це твiй звичай -- пити чар-трунок,
двох буланих коней розпрягай,
на житню солому кличе тебе волхв.
При?зди лише до арiйцiв,
не слухай ворогiв наших,
бо нашi речення, прикрашенi похвалою,
кличуть тебе, нашого родича.
На нашу пожертву, при?мну через заговори,
о Тар'я, разом з буланими при?зди,
голосно тебе кличемо, молячись тобi,
задобрю?мо пожертвою сп'янiлого вiд тоуку.
А привезуть тебе дво? буланих коней,
добре об'?жджених, струнких i гарних,
ти, Тар'я, радiючи ячмiнному напою,
послухай нас благоприязно.
Надiюсь, ти зробиш мене пастухом народу,
князем над во?нами, о щедрий Ар'я,
звичайно, я стану Золотим князем,
бо ж наш рiд княжий -- тво? кревнi родичi.
Хай тво? могутнi буланi конi,
о Тар'ягн, привезуть тебе сюди,
а тi, що нападають на нашi дивнi ворота,
хай упадуть у безодню, тобою здертi.
О Тар'я, заправу для цього чар-трунку
орел принiс з вишнiх гiр,
захмелений ним, ти потрясеш народи,
заганяючи для арiйцiв корiв череди.
Ми кличемо для щастя великого Тар'ягна,
наймужнiшого, щоб захопити в цiй битвi здобич,
Бога, який нас чу?, який пiдтриму?,
який ворогiв убива?, завойовуючи нагороди.
Тар'я!
47. ДО ТАР'ЯГНА
Велика сила мужностi в тебе, Тар'я,
ти войовничий бик-самовладець,
грiзний, юний, мiцний, жагучий,
булавою володi?ш всепроникною.
Ти могутнiй бугай норовистий,
переможець, захватник, поневолювач,
?диний можний князь всього свiту,
веди арiйцiв на битву i розсели по землi.
В тво?й творчостi всi Боги присутнi,
сяючий, непереборний скрiзь,
Тар'я сво?ю величчю перероста? Диво i Землю,
широкий великий повiтряний простiр виповню?.
В це чисте, глибоке, грiзне джерело
входить натхнення Бога-творця,
в Тар'ягна, як рiки в океан,
iдуть нашi сили i звiдти виходять.
Тар'я!
48. ДО ТАР'ЯГНА
Ти великий Тар'ягне, це за тобою
Земля i Диво владу визнали,
ти вбив Змiя, виявивши силу,
рiки випустив iз неволi.
Вiд спалаху, як ти народився,
затряслося Диво i Земля,
затряслися кремiннi гори вiд страху перед тво?ю
несамовитiстю,
розступились пустелi,потекли рiки.
З силою ти кинув булаву i розколов гору,
сила ? засобом переможця,
оп'янiлий вiд сили убив Змiя,
води швидко потекли лоном.
Диво вважа?ться тво?м батьком,
Ора вважа?ться тво?ю матiр'ю,
Ягна вважа?ться тво?ю душею,
ти досконалий,прекрасний i сильний.
Хто сам може Землю затрясти? --
Тар'я, бажаний князь для арiйцiв,
?диного його iстинного укра?нцi шанують,
бо вiн дару? i опiку?ться волхвами.
Вiн змушу? до втечi змiшанi полки ворогiв,
вiн щедрий для тих, хто сильний,
вiн приносить здобич тим, хто викоху? силу,
ми бажа?мо твого, Тар'я, благословення.
Тому Тар'я вiдомий як переможець i вбивця,
бо вiн корiв у бою здобував,
коли Тар'ягн вiд лишку сили шаленi?,
все, що тверде, з жаху ста? податливим.
Тар'я зiгнав до одного мiсця всiх корiв,
коней, овець, кiз -- зiбрав весь товар,
багато укрiплених мiст поламав,
роздав багатства сво?м во?нам.
Тар'я пiклу?ться про свою матiр,
а також про батька пiклу?ться,
тi, хто з криком "Слава!" б'ються в перших лавах,
? найкращими дiтьми Тар'ягна.
Бо вiн кого схоче з живого перетворить у мертвого,
щедрий до тих, хто змага?ться бо?м,
розбива? камiння, як грiм дивний,
обдарову? тих, хто його славословить.
Вiн привiв у рух колесо Сонця,
зупинив Чорта, який хотiв Дарбога спинить,
кинув його в шкуру темно? утроби,
води сiм'ям Вогню заплiднив.
На розстелену шкуру бика кличе волхв
усiх родичiв, своякiв i друзiв,
а також Тар'ягна в компанiю кличе,
князь-господар чека? сходу Сонця.
О Тар'ягне, будь товаришем сво?м шанувальникам,
тим, хто тебе оспiву?, силу дай,
бо ж ми завжди тебе пам'ята?мо
i в бойовому походi i бiля священного Вогню.
Тож нехай щедрий Тар'ягн дасть достаток,
наш великий князь, наставник i управитель,
творимо йому треби i заговори,
дякуючи натхненно за те, що веде до звитяги.
Тар'я!
49. НА ПОШАНУВАННЯ ТАР'ЯГНА
Хай прийде до нас Тар'я потужний,
герой наших страв покошту?,
хай, звеличений нашим славослов'ям,
сили сво? незбагненнi, наче Див, розпросторить.
Сила дивовижного бугая тут пану?,
вiн свiтлом ясним ся? для хiтi чоловiчо?,
його сила духа нашому князю перейде,
арiйська сила всiх пересилить.
Хай прийде Ар'я до укра?нцiв
з Дива, з Землi, з Дани,
iз сонячного ?ства разом з Перунами,
здалека, а також з точка жертовного Вогню.
Його, котрий володi? мiцним достатком,
Тар'ягна-героя, ми прославля?мо,
того, хто булавою Змiя перемiг,
бо його хоробрiсть -- це дорога до щастя.
На його подвигах нанизанi поколiння арiйцiв,
вiн руха? язик, котрий шанобу спiва?,
володар багатьох благ наш поважний волхв,
хай ще й Тар'ягна сюди покличе.
Благословеннi тво? красивi долонi,
коли ти, Тар'я, вруча?ш подарунок волхву,
створена тобi молитва шаноблива,
дякуючи натхненню, злетiла з вуст наших.
Тар'я!
50. ПРО ТАР'ЯГНА I СОКОЛА
Я ? людина i свiтло разом,
я -- натхненний спiвом кобзаря,
я покорив Кра?ну -- син Дарбога,
перший князь Араяни -- земне втiлення Бога.
Я дав землю арiйцям,
дав дощ, щоб земля родила,
рiки по руслах побiгли з мо?? волi,
поклонiння Ягнi через мене прийшло.
П'яний вiд надлишку сили,
я розбив дев'яносто дев'ять загорож Шамбари,
а Дитинець зруйнував наостанку,
коли допомагав Бiлобоговi побороти Чорнобога.
* * *
Ця птиця Сокiл летить попереду Перунiв,
найперший Сокiл попереду соколiв,
коли летить з Гори прекрасноликий,
несучи гiлку з вишнi для людини.
Ця птиця безстрашна ринулась в невiдоме,
швидка, як думка, рiшуча i свята,
миттю прилетiла вона з медвяною росою,
у цьому Слава для птицi Сокiл.
Стрiмкопадаючий зi стеблом у дзьобi,
минаючи стрiлу варти, згубив перо,
заправу для дивного чар-трунку принiс,
забравши стебло з вищого Дива для Тар'ягна.
Тар'я!
51. НА СЛАВЛЕННЯ КОНЯ
Хай побачить нас Ягна, Прамати i Прабатько,
а також Тар'ягн, Дружба i Перун,
коли на священному требищi
ми оголосимо досто?нства вбраного Коня.
Ось волхви ведуть святково вбраного Коня
в дар Боговi, спутаного,
поряд Козел рябий гарно йде, мекаючи,
це ж бо жертва для Тар'ягна i Велеса.
Цього Козла призначено для всiх Богiв,
разом з Конем найродовитiшим, як долю Велеса,
цю бажану попередню жертву, разом з жеребцем,
сам Творець пiдбадьорю? для славного дiла.
Призначеного Коня учнi тричi обводять навколо требища,
а призначений для цього Козел iде першим,
оповiщаючи Богiв, що достойна жертва
пiдходить до жертовного стовпа.
Волхв, виночерпiй i знахар вiдганяють злих духiв,
пiчник запалю? вогонь, а вiдун веди вiда?,
всi вони покуштують жертовно? ?жi,
доладу приготовано?, по звичаю пiднесено?.
Тi, хто вирубу? стовп, тi, хто везуть стовп,
тi, хто витiсують навершя для кiнського стовпа,
тi, хто вбирають Коня в збрую,
?х молитовнi пiснi хай задобрюють жертву i Бога.
Кiнь, викоханий з лискучою спиною, увiйшов у Коло,
волхвом складена пiсня його супроводжу?,
хор духовний йому спiва?,
ми зробили його добрим подарунком Богам.
Та вуздечка кiнська i недоуздок,
той ремiнь, що на головi, i ремiнний повiд,
та трава, якою йому напхано рота,
все це буде на жертовний вогонь Боговi.
Те, що з'?ла муха iз кiнського м'яса,
що прилипло до жертовного стовпа чи до сокири,
що прилипло до рук майстра,
все це хай буде для Богiв.
Хай майстер вiддiлить кишки вiд м'яса,
м'ясо обмиють i запашними травами натруть,
роздiлять його на особливi частини,
зготують м'ясо на вугiллi Сваржича.
Сiк м'ясний, який скапу? у Вогонь,
коли м'ясо смажиться на веретелi,
хай не пристане вiн до землi, нi до трави,
хай i це буде пожертва Ягнi.
Тi, хто оглядають Коня, коли вiн готовий,
тi, хто каже: "Гарно пахне, час знiмати!",
хто чека? пригоститись м'ясом шляхетного Коня,
хай спiвають дружно в супровiд дiйству.
Та палочка, що для проби м'яса в казанi,
тi миски для наливання юшки-вiдвару,
димуючi покришки горщикiв,
гак, макiтра -- всi вони Коню служать.
Його вуздечка, путо, попона;
що вiн пив, що ?в, що нюхав,
все це Боговi угодне.
Хай не дуже закоптить його Вогонь, що смаженею пахне,
хай не буде йому на шкоду блискучий казан,
пожертвуваного, бажаного, оспiваного, приготовленого пiд гук
"Шануймо!",
цього коня хай прийме Бог.
Той убор, який розстилають для Коня,
верхн? покривало, золотi бляшки,
уздечка, пута -- вся збруя --
все належить Богам.
Якщо пiд час бiгу Кiнь сильно хропiв,
коли його вдарено батогом,
то так як ложкою з тоуком до Вогню,
я замовляю цi образи молитвою.
Сокира руба? тридцять чотири ребра
цього найкращого Коня, втiлення Бога,
притримуйте так його тiло, щоб не пошкодити,
роздiлiть суглоби, називаючи ?х один за другим уголос.
Майстер дiлить Коня,
дво? притримують -- такий порядок,
всi частини тушi будуть приготовленi за звича?м,
стiльки ж кльоцок буде у вогонь кинуто.
Хай тебе, Коню, не мучить вiдлiт життя,
хай сокира не спричинить наруги тво?му тiлу,
хай поспiшливий, недосвiдчений рiзник не промахнеться ножем,
щоб не порiзати неправильно тво? органи.
Ти тут не вмира?ш, не терпиш наруги,
ти до Бога iдеш легким шляхом,
дво? буланих коней, дво? в яблуках коней стали з тобою в однiй упряжцi,
на яких Дарбог ?здить вiд обрiю до обрiю.
Хай ця жертва бойового Коня посприя?,
щоб гарнi родились у наших табунах конi i корови,
щоб хлопчики народжувались для могутнiх арiйських полкiв,
а також достаток,
хай Кiнь, в супроводi жертовного узливання, дасть нам владу.
Тар'я!
52. ДО КОНЯ
Коли ти народився i вперше заiржав,
виринаючи з першоджерела, як з безоднi океану,
тво? ноги стали, як крила сокола,
ти швидкий, як сайгак, достойний шани Кiнь.
Його, дарованого Ягною, запрiг Три?диний,
Тар'ягн уперше сiв на нього верхи,
свiтлий Дух тримав за поводи,
iз Сонця зробили Коня Боги.
Ти, Ягна, ти закон Всесвiту, Коню,
ти, Тар'я, за та?мною обiтницею,
ти, наче п'янкий чар-трунок для вершника,
тричi прив'язаний до сутi життя.
Тро? прив'язiв у тебе на Дивi,
три у рiчках, три в океанi,
а ще ти вида?шся схожим на Перуна,
там, у вишинi, тво? мiсце народження.
О скакун, це тво? мiсця купання,
це скарби копит переможця,
ми побачили твою упряж, яка несе щастя,
яка загнузду? подi? у закони.
Думками ми упiзнали твою суть,
це птиця, яка лiта? пiд Дивом,
твоя вродлива сухорлява голова похропу?,
коли ти линеш шляхами небесними, де нема? пилу.
Тут я бачу вищий образ Коня,
що напився води цiлющо? зi слiду Корови,
щасливi ми люди, що ти нам дався
до рук, до способу i для пожертви.
Бо за тобою колiсниця слiдом, за тобою муж,
за тобою корови, за тобою гурти дiвчат,
слiдом за тобою iдуть во?ни,
Боги тебе надiлили геройською силою.
Кiнь iз золотими рогами, його роги залiзнi,
вiн стрiмкий, як думка, Тар'ягн вiд нього вiдстав,
самi Богове прийшли скуштувати жертовного,
бо вiн досто?н ?х.
Дивнi конi грають силою,
нема? табунам нi кiнця нi краю,
наче гуси, змикаються в косяки,
коли iдуть на небеснi пасовища.
Тiло тво? в польотi, о скакун,
твоя думка лине швидше за вiтер,
тво? роги знаходяться скрiзь,
рухаються, звиваються по лiсах i долах.
На жертву присвячено скакуна
з думкою, зверненою до Бога,
Козла ведуть попереду, його супутника,
а позаду ?дуть мудрi спiвцi.
Вiн вiдбув у найвищу хату,
скакун пiшов до батька-матерi,
хай вiн сьогоднi буде Боговi найпри?мнiший
i попросить нам ласки у Ягни.
Тар'я!
53. ПРО БОЙОВОГО КОНЯ КНЯЗЯ КИЯНА
I ранiше дари приносили Диво i Земля,
тi, що Киян одержав, щоб арiйцям дати,
вони подарували во?ну владу над горами i долами,
а також булаву, у якiй влада i сила.
Скакового коня подарували, того, що завжди перший,
що жар ?сть,полум'я п'?-буланого,
який стрiмкий i хижий,наче коршун,
достойного Коня дали для шляхетного князя Кия!
Такому коневi радий кожен козак,
швидко бiжить,наче вiтер по схилу,
ногами жадiбно рве дорогу,
обганяючи колiсницi i птахiв.
Коня,який боях вiдбивав повантажену здобич,
який служив во?ну, щоб вiдбити корiв,
Коня, ознаки Божистостi якого очевиднi,
вiн, як диск Сонця, в коронi ся?!
Прагнучи бiгти першим,
вiн рветься несамовито, аби бути попереду,
отриму? в нагороду вiнок iз живих квiтiв,
гаряче диха?, форка? пiною.
Цей скакун, що вигра? завжди,
слухняний тiлом також у бою,
завжди вирива?ться вперед iз шереги,
розпластавшись в польотi, пилюгу здiйма? аж по брови.
Наче грому небесного грiзного,
бояться вороги нападу цього Коня,
як на нього нападуть навiть тисячi,
вiн у могутньому поривi невтримний.
Люди славлять його швидкiсть i перевагу,
вiн сво?ю силою протягнувся через шiсть народiв,
наче Сонце просвiчу?ться через воду,
мед Слави п'? Кiнь-Сонце.
Тар'я!
54. ДО ТОУКУ
Солодка хвиля з надр Дунаю,
перемiшана з суттю живильною, стала амрiтою,
це ? та?мна суть Тоуку,
який смачний Богам i ? суттю безсмертя.
Ми оголошу?мо назву це? речовини -- Тоук,
на цьому святi ми йому поклоня?мось,
хай волхви принишкнуть, коли мовиться ця назва,
чотирирогий, червоний бик його вивергнув з себе.
Четверо рогiв, тро? нiг у нього,
двi голови, сiм рук у нього,
голосно реве бугай, прив'язаний трьома петлями,
великий Бог увiйшов у безсмертних.
Боги вiднайшли у коровi Тоук,
трояко подiлений i схований Папою,
Тар'я ? джерелом одного, Свiтло ? джерелом другого,
третя суть Тоуку -- це ?хня сукупна дiя.
Струменi Тоуку течуть iз серця Водана,
оточенi сотнями загорож, щоб не пiдгледiв Чорт,
подивимось уважно в цей прозорий Тоук
i посерединi зауважимо золотий прутень.
Так думки зливаються у потiк слiв,
очищенi добрими, сердечними помислами,
так i прозорий Тоук збiга? на вогонь,
стриба?, наче сарна, яка втiка? вiд стрiли.
Наче водоворот у руслi рiки,
завихрю?ться Вогонь i народжу?ться вiтер,
потiк Тоуку, як рудий жеребець,
що лама? огорожi, набрякаючи силою.
Хвилi Тоуку кидаються на Сваржича,
наче жiнка, запалена коханням, в обiйми чоловiка,
струменi Тоуку пестять сухi дубовi дрова,
всезнаючий Тар'ягн насолоджу?ться Тоуком.
Струменi Тоуку, що ллються у Вогонь,
схожi на жiнок, якi хорошаться до весiлля,
там, де готують хмiльнi напо? i страви смачнi,
де очищають Тоук для священного Вогнища.
Тож спiваймо шану i хвалу
задля того, щоб численнi були стада корiв,
нашi пожертви в угоду Ягнi
струменi Тоуку запаленi супроводжують.
На тебе, Тоук, як на основу, зiперте життя,
ти -- серце в океанi, сила в життi,
хай досягнемо ми то? солодко? митi,
що принесла зародок на поверхню води.
Тар'я!
55. ДО СВАРЖИЧА
Вшануй вiстю, Сваржичу,
Добро, Рода i Ладу з Ладом,
уваж рiд наш, що йде вiд Тар'ягна,
ми за звича?м окропили солому тоуком.
Адже ждуть Боги Слави вiд нас,
привези ?х усiх тридцяти трьох
на рудих конях, бо ми ?х хвалимо,
ми могутнi, бо дотриму?мось звичаю.
О покроплений тоуком, ?ство Вогню,
почуй нашi священнi пiснi,
якими сини Тар'ягна-змi?борця
кличуть тебе на допомогу.
Тебе, чия Слава найяскравiша,
прикликають свiтлочолi арiйцi,
тебе, Сваржичу, полум'яноязикого i багатолюбного,
щоб ти повiз нашу жертву Ягнi.
Тебе, як волхва, що творить требу узвича?ну,
постановлено перевiзником,
бо ти найкраще сподоблю?шся достатком,
Сваржичу, сине великого Сварга.
Ти ожива?ш у чар-трунку хмiльному,
коли його бризкають на Вогонь,
тебе, високе свiтло, о Ягно,
ми шану?мо, викрешуючи Сваржича.
Тар'я!
56. ДО СВАРЖИЧА
Для Вогню у всiх проявах, для Сварга,
ми склада?м очищенi прозорi, як тоук, слова,
волхви подумки уявляють його присутнiсть,
священики укра?нськi створюють образ його досконалостi.
Вiн освiтив, як народжувався, обидва свiти,
цей син був достойний надiй обох батькiв,
Вогонь -- носiй пожертв, вiчноюний,
добрий гiсть для весi -- ясний i блискучий.
Розлитий у свiтi Божистий розум
народив Вогонь внутрiшнiм зусиллям,
до велико? Ягни я звертаюся,
сподiваючись на доброзичливiсть i благословення.
Прагнучи оволодiти хатнiм Божеством,
ми вибира?мо йому нагороду щедру,
дар Бога, який володi? силою духа,
Вогонь, що палахкотить дивним полум'ям.
Щоб заслужити його прихильнiсть,
люди запалили його в печi помiж каменiв,
протягнули жертовну ложку,
полили тоуком родове Вогнище.
О Боже, з чистим полум'ям,
навколо тебе в час утчi сидять господарi,
о Ватро, тi, хто розiслав солому золоту,
просять тво?? милостi i вiдданостi.
Сварго заповнив обидва свiти,
а Вогонь, коли народжу?ться, можна тримати мiж двох долонь,
цього спiвака водять навколо Сваржича,
щоб висвятити у волхви.
Поклонiмося Вогню, який пересила? жертву Богам,
шануймо Сваржича за усталеними звичаями,
колiсничий високого закону, який крутиться в рiзнi боки,
Вогонь був поставлений попереду Богiв.
Для юного Сваржича, який здiйсню? круговорот,
святий волхв очистив молитвою три полiна,
одне полiно вiд нас, одне вiд Землi, а одне вiд Дива,
щоб наблизитись до спорiдненого свiту.
Мудрий господар вiд людей принiс пожертви,
слова його гострi, як сокира,
швидко дiючи, пiднiмаються вгору i спускаються вниз,
Ягна вклала зародок у все сутн?.
Народившись в рiзних утробах, вiн ожива?,
ста? як бик або як рикаючий лев,
Сварго широкий високий i безсмертний,
той, хто розда? блага i скарби шанувальникам.
Сварго так колись пiдняв небозвiд,
утворив спину дива на радiсть людям,
як i ранiше родить поживу для живих створiнь,
кружля?, безсонний, звичним шляхом.
Пiдтриму? закон, да? натхнення,
Вогню захопив Тар'я для нас на Дивi,
шлях Вогню яскравий, вiн золотоволосий,
вiн пломенiючий, хай дасть нам удачу.
До чистого, як Сонце, Вогнища,
прапора дивного, схожого на Вранiшню Зорю,
до Сонця - господаря Дива, що сi? щедроти,
ми зверта?мось урочисто i радiсно.
До осяяного волхва щедрого,
до домашнього Бога - Варти - Сваржича,
до яскравого i красивого, як щастя,
до домашнього Вогню, дарованого Тар'ягном, зверта?мось.
Тар'я!
57. ДО СВАРЖИЧА
Пробуджений Вогонь лине назустрiч Зорi,
натхненням нагороджу? весь i волхвiв,
захоплю? подих шанувальникам, що ранок зустрiчають,
вiзничий пожертв розчиня? ворота Мороку.
Сварго дуже вирiс, дякуючи заговорам,
пiсням похвальним, доречним до дiйства,
любимо всеохоплююче проявлення закону,
Сваржич спалахнув назустрiч Диву.
Його було пущено серед укра?нських племен
як зародка вод, як корону Сонця,
бажаний, достойний пожертв, вишнiй,
вiн став натхненною вершиною нашо? молитви.
Короною ста? Вогонь, як його запалюють,
короною для волхва, короною для Перуна,
короною для виночерпiя i для Домовика,
окрасою для рiк, долин i гiр.
Сваржич спостерiга? за польотом птиць,
тягнеться юний до руху Сонця,
Вогонь уважний до семичасного пупа життя,
вiн пiднiма? язики, слiдкуючи за весiллям Богiв.
Сваржич може бути вогненною стрiлою,
це Бог, який зна? всi межi,
стереже засiки з ?жею, з тоуком, загорожi з товаром,
за достатнiм достатком нашим пильну?.
Сваржич виходить на лоно, залите тоуком,
жир для нього -- якнайкращий напiй --
сяючий, прозорий, рожевий, чистий,
вiн знову й знову оновлю?ться.
Ледве народившись, зроста? завдяки сухим стеблам,
мiцнi?, коли стебла политi тоуком,
наче води ринучi вниз захоплюють дух,
так дух захоплю? Вогонь, який рветься вгору.
Ось прославлений юний Вогонь спалахнув у дровах,
на вершинi Дива, на пупi Землi,
як корона -- Ватра, як подарунок Ягни,
як вiсник вiд не? до нас на точок.
Завдяки дровам полум'я пiдняло Диво,
розширився простiр завдяки джерелу свiтла,
коли доглядач Вогню розпалив його в iм'я Бога,
вiдблиски замиготiли на лицях шанувальникiв.
Доведи, Сваржичу, до мети, --
пошли корову, як винагороду за шану,
хай народжуються в Роду сини плоть вiд плотi,
о Ватро, хай буде тво? благословення.
Тар'я!
58. ДО СВАРЖИЧА
Ватро, зроби сво? полум'я, наче петлю,
вирушай, мов несамовитий князь з дружиною,
кинувшись вперед, як хижий аркан,
пробий ворога розпеченою стрiлою.
Тво? гарячi вихори швидкi,
нагло хапай ними, могутньо палаючи,
iскри сво?, Сварго, розсипай на всi боки,
вогнi, як птахи, головешки, як золото.
Рвучкий, бурхай полум'ям проти ворогiв,
захисти народ, не потерпи хули,
хто вдалинi говорить про нас зле, хто зблизька,
хай не завадить тво?м хижим стрибкам.
Пiднiмись, Вогонь, витягнись насупротив,
спопели ворогiв списами полум'я,
тих, хто горе замислив пiдступно, як Тать,
спали до тла, наче сухий кущ.
Наблизимось до полум'яних коней Вогню,
пашать гранню червоною полiна,
вiн захища? й очищу? того й iншого,
хто лицем чу? ласку чистого Вогню.
Дякуючи Сваржичу, ми i слова вогненнi зна?мо,
натхнення для пiсень з Ватри берем,
хай зверне увагу Ягна на нашi речення,
як ми славимо ?? сина -- домашн? Вогнище.
У нашiй печi нiколи не затуха?,
невтомно пала?, тлi?, жеврi?, горить,
стiни печi захищають Вогонь звiдусiль,
пiд -- для нього лоно, точок священний.
Тво? служителi, Ватро, все бачать,
ти ряту?ш наш дiм вiд злого,
Вогонь очища? благочестивих,
вiдляку? наслання i тьму.
Ти нас, Ягно, ведеш i пiдтриму?ш,
пiд тво?ю зверхнiстю i ми пану?мо,
наша хвала -- то твоя iстина,
твори за звича?м i справедливiстю.
Випроставшись, вiджени злих духiв, пронизуюча,
прояви, Ягно, Божисту силу,
хай вистрелять луки твого полум'я,
розбий ворогiв на черепки.
Той пiзна? твою милiсть, молоде полум'я,
хто молитву викону? узвича?ну,
свiти йому,вiдкривши ворота щасливих днiв,
багатство,пишноту i пошанування.
Хай буде Ягна багата гарними дарами,
тим,хто постiйно шану? ?? молитвами,
служить ?й у хатi-свiтлицi,
для Богошанувальникiв i блага Божистi.
Оспiваймо Ягни милiсть,щоб нас почула,
хай наша пiсня буде ?й люба, як люба чоловiку жiнка.
Дарбог ?де до Ягни на прекрасному повозi,
Сварго, син Ягни, завжди в нашому домi.
Хай вiн сам собi у нас розгора?ться,
освiтлюючи i зiгрiваючи хату вночi,
щасливi духом, ми пiклу?мось про нього
краще, нiж iншi недбайливцi.
Ми шану?мо животворну Ягну,
кладучи дрова, щоб жив Сваржич,
хай спалить святий Вогонь злих ворогiв,
обман, хулу, ганьбу, о великий Сварго!
Тар'я!
59. ДО ЧЕРВОНОГО ВОГНЮ
Цi молитви ми шлемо Вогню червоному,
володарю мужiв iз заплетеною косою,
щоб були щасливi двоногi i четвероногi,
щоб у нашому селищi нiхто не хворiв.
Очисть нас i помилуй, Вогонь червоний,
сотвори нам радiсть, шану?мо тебе,
ти щастя i благо, тебе нам дав Тар'ягн,
просвiтли нас i мудрими зроби.
Дякуючи тобi, нашу жертву чують Боги,
щедроти тво?, то наших чоловiкiв снага,
тiльки з благодiйними намiрами приходь до нас,
не нароби шкоди, ми шану?мо тебе.
Заговорю? тебе, буйна червона Ватро,
солодкозвучний спiв поважного волхва,
хай омине нас твiй гнiв Божий,
тiльки помилування ми просимо.
Рудий кабан небесний iз заплетеною косою,
ти той, хто все лама? супроти себе,
тримаю в руках вiдворотний цiлющий засiб проти Вогню,
щоб вiд його стихi? врятувати оселi.
Спiв волхва, солодший за солодке,
луна? для батька Перунiв, червоного Ра,
даруй нам, Боже безсмертний, варену ?жу,
змилуйся над нами, дiтьми i онуками нашими.
Нi старшого серед нас, анi молодшого,
нi веселого, анi смутного,
нi батька, нi матерi наших дочасно не бери,
не заподiй ?хнiм тiлам опiкiв.
Нi дiтям нашим, нi довжинi вiку нашого,
нi нашим коровам, нi коням не зашкодь,
не вбий, Ватро, у несамовитiй лютi наших мужiв,
з жертвами пошани ми завжди перед тобою.
Я назвав тобi нашу шану i прохання,
помилуй, нас, батьку громiв-блискавок,
адже благословенна милiсть твоя поблажлива,
ось ми перед тобою просимо помочi.
Вiдкинь ту зброю, що вбива? корiв i людей,
ти володар над мужами, хай буде воля твоя шляхетна,
помилуй i заступи, Боже,
дай нам для мiцi подвiйний панцер.
Бажаючи тво?? пiдтримки, ми склали пошанiвок,
хай нас почу? Ягна i червоний Вогонь з Перунами,
хай нас щедро обдарують мати-батько,
Боги: Водан, Земля i Диво.
Тар'я!
60. ДО ДIЙСТВА ВРАНIШНЬОГО РОЗВЕДЕННЯ ВОГНЮ
Те сяяння, що вийшло iз джерела бiлого Вогню,
увiйшло в лоно матерi батькiвською силою, заспiвало на сiм голосiв,
самиця i самець злучаються в могутньому поривi,
вони сво?ми тiлами охоплюють сутн? життя.
У того гарячого бугая, який iсну? в просторi,
? дiйнi корови, i кобили, i ягницi, яких вiн обходжу?,
навколо Вогню, який горить на священному точку,
ходить тiльна священна корова.
Податливi самицi вогненному бику, вiн на них справно стриба?,
удатливий мужчина смаку? скарби солодкого злягання,
де Вогонь пройшов, там вугiлля чорнi?,
але вiн захоплю? новi простори, бо багатоликий.
Могуть пiдсилю? вiчноюного Сварга,
рiки везуть його норовливого на собi,
яскраво блискають стегна i округлостi
на ложi двох свiтiв, коли чоловiк зайшов до кохано? жiнки.
Боги знають, що цей бугай породистий,
вони радiють, коли жовтогаряче проника? в червоне,
небесне сяйво краси зародження Вогню,
до цього почту належить i хмiль чар-трунку.
Муж зна? свою справу, коли живця у лоно вправля?,
могутн? радiння великих батькiв здiйсню?ться
в той час, як бугай в кiнцi ночi
вдовольнився коровою -- могутнiй можновладець.
Разом з п'ятьма волхвами сiм знахарiв
бережуть та?мницю, як знак вiщо? птицi,
зверненi нiздрями на схiд, радiють буга?,
бо ж Боги рухаються за Божистими законами.
Двох первiсних Божистих святих я залишаю бiля себе,
семеро потокiв п'янить житт?вою силою,
славлячи закон, закон i проголошу?мо,
бо ж ми охоронцi заповiту i звичаю.
Багато самиць перебува? в охотi,
яскравому самцю легко вони пiдлягають,
о Божистий святий дивного кохання,
привези сюди Богiв iз обох свiтiв.
Вранiшня Зоря, що да? нам сили наснаги,
о багатство, прекрасним блиском засяй,
а ти, Ватро, силою величi земно?
прости грiх, здiйснений заради удачi.
Доведи до мети, Ягно животворна,
випиймо чар-трунку для умиротворення,
хай народяться в нас дiти плоть вiд плотi,
хай очистить нас Вогонь i благословить.
Тар'я!
61. НА ПОБОРЮВАННЯ ХВОРОБИ
Лада i Ладо, дво? мудрих Богiв Роду,
наче бугай i корова, обдаруйте доброзичливiстю,
господар, добрий син добрих батькiв,
дару? цю утчу на Славу Ягнi.
Шану?мо вас заради це? милостi,
дво? добрих Богiв, якi йдуть по слiду Оленя,
надихнiть нашi душi на здобуття здоров'я,
ви подорожу?те, щоб нашi бажання сповнялися.
Коли ваш оплодотворяючий символ
виявився стiйким серед хаосу живих i мертвих потокiв,
так i тут ми допомоги просимо i захисту,
хай ваша житт?дайна сила вряту? господаря.
Щоб не смоктали його недуги i злиднi,
щоб не спалили його в десять радiв покладенi дрова,
коли жертовний Вогонь гризе живу Землю,
очищаючи ?? вiд нечистот i скверни.
Хай не проковтнуть його материнськi рiки,
як вороги не втопили зв'язаного святого,
коли Три?диний рубав Змi?вi голову,
меч його був всепобiдним над антижиттям.
Тар'я!
61. ДО БОГА ПЕРЕД СВЯТКОВИМ ОБIДОМ
Медом iз смаженими зернятами, кашею,
хлiбом, пiснями i пошануванням
насолоджуйся, Ягно, рано-вранцi.
Почесним коржем смачним
порозкошуй, Ягно, одобри його,
для тебе нашi узливання.
?ж нашого хлiба,
насолоджуйся пiснями Слави,
наче той, хто насолоджу?ться молодою жiнкою.
Корж, Боже, знаменитий здавна,
зроби його смачним,
щоб доцiльним був до iнших страв.
За третьою чаркою, о благословенний,
поласуй смаженими зернятами,
i тобi майстерний стрiлець Тар'я -- шана.
Для тебе, супроводжуваного Велесом,
ми кашу приготували,
в супроводi Перуна ?ж наш хлiб.
Тож швиденько пiднесемо Боговi
корж, смаженi зерна i чар-трунок,
хай змiцнi? вiн нашими побажаннями
i нам удачу пошле.
Тар'я!
63. ТРО?СТИЙ ЗАКОН
Нi знахарi, нi вiдуни не порушують
тих перших мiцних Божих заповiтiв,
нi двi половини Всесвiту не заперечують цих знань,
нi гори, що стримлять в Диво непорушне.
Шiсть рiк несе непорушна твердь,
за вищим законом дояться цi корови,
три сутностi знаходяться в просторi,
одна захована вiд очей, а двi на виду,
Трьохсутнiй ма? три животи,
i в кожному животi живе насiння,
трьохликий -- правитель Тар'ягн --
це бугай, який заплiдню? нескiнченну череду корiв.
Раптово прокинувся провiдник родових вод,
коли ми називали на iм'я Богiв,
також трьох матерiв ма? володар,
тро? водяних русалок -- його жiнки.
Три рази на капищi требу творять три волхви,
три рази в день свiтлу пiдносять дари,
трояко багатства i блага до нас приходять,
о Богине Бережа, влаштуй достаток.
Три рази в день свiтло кличе нас,
дво? князiв: батько i мати -- ласкаворукi,
свiтовi води, двi половини Всесвiту,
просять Сонце-дар пробудити скарби.
Натро? подiленi вищi важкодоступнi простори,
князюють там тро? володарiв,
вiдданi вiчному закону дi?,
?х не можна обдурить, бо вони -- Закон,
Тар'я!
XVI. РАДУНИЦI
1. РIЗДВО
Оповiдають, жили були Дана i Водан у звiриному крузi на Дивi. Ось це
коло сузiр'?в: Баран, Бик, Дана, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Тризуб,
Гад, Мисливець, Козел, Водан, Риба.
У Дани i Водана не було дiтей, бо ?м було провiщення: якщо не матимуть
дiтей, то будуть безсмертними. У райському саду росла яблуня, на якiй один
раз на рiк визрiвало яблуко. Якби Дана з'?ла те яблуко, то народила б сина,
котрий би був наслiдком iснуючо? в свiтi причини тяглостi життя. Але раз на
рiк прилiтала Жар-птиця, з'?дала те яблуко i пiрнала в море.
Аж урочо? години завився на дерево Змiй, який узяв те яблуко i подав
Данi. Вона його з'?ла i стала вагiтною. Тим Змi?м був сам Водан. Як таке
трапилось, Водан заборонив Данi родити, iнакше, за провiщенням, Водана
чекала кончина. Дана пообiцяла, що не буде родити, але син в утробi все чув
i розумiв. Так вона його носила тисячу рокiв. Син просив матерi, щоб вона
його народила, iнакше вiн вийде у свiт через бiк.
Пiшла Дана долами i горами, зайшла у печеру до майстра Бога Папи,
народила сина i там необлизаного покинула, хоча вiн услiд ?й дивився i
просив узяти з собою. Як залишився Три?диний сам на бiлому свiтi, то був
слабкий i немощний, так що мiг померти. Раптом з гiр злетiв орел. Вiн принiс
у дзьобi вишневу гiлку, вкриту зарошеним цвiтом. Крапля Божисто? роси упала
в рот малого Тар'ягна, вiн зразу почув у собi нездоланну силу, став швидко
рости i заповнив собою два свiти: Диво i Землю.
Пiшов Тар'ягн свiтом i забрiв у райський сад. Тут вiн зустрiв Водана.
Стали вони до бою. Водан ударив першим, потрапивши Тар'ягна булавою по
щелепах i розбив ?х. Як замахнувся Тар'ягн сво?ю булавою, як ударив Змiя по
головi, провалив голову, i з не? води потекли потоками. Цi води обмили лице
Тар'ягна i зажила його рана. Води бiгли сiмома рiками. З тих вод вийшло
стадо корiв. З тих пiр народився свiтовий закон життя.
Через причину жiнка його не викинула, через причину прiрва його не
проковтнула, через причину води змилувались над Дитиною, через Божистий
напiй -- амрiту -- Тар'я набрався сили.
Так причина стала наслiдком. Постав три?диний закон:
Батько--Мати--Дитина.
Спустився Тар'ягн на гору Орiяна i став вершити земнi дiяння, а на Дивi
сяяли: Баран, Бик, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Дана, Тризуб, Гад,
Мисливець, Козел, Водан, Риби.
Звичай
Двадцять третього грудня сiм'я рано ляга? спати. До цього дня господар
наводить лад у дворi: чистить хлiви, товар, лагодить реманент, замiта? двiр.
Господиня наводить лад у хатi: ми? столи, лавки, дверi, посуд, мiня? фiранки
на вiкнах i рушники на образах. 23 грудня увечерi вся сiм'я ми?ться i
вбира?ться в чисту бiлизну. Застеля?ться чиста постiль.
На Святу вечерю 24 грудня готу?ться дванадцять пiсних страв. Протягом
дня двадцять четвертого грудня нiхто нiчого не ?сть, окрiм дiтей до 7-ми
рокiв. Страви можуть бути такi: кутя; узвар; квасоля; капуста; борщ пiсний з
карасями або грибами; оселедцi; риба смажена; вареники з капустою, вишнями,
картоплею; млинцi; каша гречана, голубцi з пшоном, пироги з квасолею та
маком.
Дотримання великого i малого посту, пiсних днiв на тижнi, а також
утримання вiд ?жi перед Святою вечерею залежить вiд волi кожно? доросло?
людини i ? не обов'язковим, а бажаним. Бо так як може бути рiзна ступiнь
вiри, в залежностi вiд здiбностей людини, якi ?й дав Бог, так само може бути
рiзна ступiнь дотримання звичаю. За стародавнiм звича?м носити воду i
готувати страви починали на початку доби, тобто пiсля 12-? години 24 грудня,
щоб до сходу Сонця готовi страви вже стояли на столi. Зрозумiло, що коли
цьому щось завадило, до сходу Сонця можна виставити на столi лише заготовки
для страв, провести обряд зустрiчi Сонця i готувати страви протягом дня, щоб
святковий стiл був споруджений до появи на небi першо? зiрки. А якщо небо
захмарене, то орi?нтовно по годиннику з настанням вечора почина?ться Свята
вечеря. Отже, коли страви чи заготовки для них виставленi на столi i першi
променi Сонця рожевлять Овид, вiдчиняються всi дверi, в дворi вiдчиня?ться
хвiртка. А також дверi в стайню, щоб Божа благодать могла вiльно увiйти до
господи разом з народженням Колокнязя. В мiськiй квартирi вiдкриваються всi
дверi i кватирка. Господар чита? з книги "Бережа" речення No 37. Тодi
виходить у двiр, з дитиною до семи рокiв, якщо така в сiм'? ?, бере ялинку i
пучок колоскiв, ста? в сiнях i проголошу?:
-- Рiздво прийшло.
Iншi члени родини (старшi дiти i мати, дiд i баба) стоять лицем до
вхiдних дверей, вклоняються i говорять:
-- Бог благослови.
Господар i мала дитина говорять:
Святки прийшли.
?м вiдповiдають:
-- Бог благослови.
Батько з дитиною знову говорять:
Рiздво прийшло.
Сiм'я вiдповiда?:
-- Бог благослови.
Тодi господар з ялинкою i колосками заходить у свiтлицю, встановлю?
ялинку (бажано в кутку свiтлицi в бiк сходу Сонця або просто в урочистому
кутку в свiтлицi). Пiд ялинкою (сосною, вербою) ставиться снопик жита чи
пшеницi iз засушеними польовими квiтами. Дiти починають вбирати Деревце.
Долiвка в свiтлицi притрушу?ться соломою чи сiном, а також пахучими травами:
м'ятою, чебрецем, любистком, шавлi?ю. Пiсля того як Деревце прикрашене,
господар разом з усi?ю сiм'?ю стають перед ним i господар, а чи господиня,
говорить:
-- Боже, наситив ?си, напо?в, нагодував, нагрiв нас i нашу господу в
тому роцi, то i в наступному обережи, насить, напiй.
Всi тричi кланяються.
Потiм на припiчку в печi або на сковородi на стiльцi бiля Деревця з
декiлькох сухих вербових галузок (бажано, щоб ця верба була освячена в Храмi
у Великоднi свята) запалю?ться вогонь. В той час як вогонь розгора?ться
господар чита? речення No 4. Господиня налива? в миску води i трима? в двох
руках, а господар, коли Вогонь перегорить, бере три гарячi вуглинки i кида?
у миску з водою. Тодi господиня ставить миску з водою посеред столу i хтось
iз сiм'? чита? речення No28.
По тому господар бере миску з водою (чи карафку) у лiву руку, а в праву
три колоски, вмоча? колоски у воду i кропить кожного члена сiм'? i себе, а
також хату, комору, двiр, обори i хлiви. Кропить примовляючи:
Боже, пошли на нас свою благодать, славимо тебе.
Господиня в цей час поверх скатертi на столi трусить сiном, кладе по
чотирьох вуглах столу по зубку часнику i накрива? стола ще одною
скатертиною. В цей час вона приказу?:
-- Злая сило, темна сило, iди на Болота, очерети, яри-скелi, у глибокi
води-прiрви, куди пiвнячий голос не доходить, куди свiт-сонце не свiтить
Виставля? на стiл 12 (i бiльше) пiсних страв. Посеред столу ставиться
кругла череп'яна миска з Кутею, накрита книшем (продовгастим хлiбом).
Протягом дня всi дорослi нiчого не ?дять, лише п'ють чисту воду. Тодi
господар робить у паляницi дiрку, вставля? туди свiчку iз бджолиного воску i
запалю? вiд вогню, на якому варяться страви. Вiн приказу?:
-- Свiти, Сонце праведне, душам наших прабатькiв i нам живим, грiй
Землю-матiнку, нашi ниви i нашу худiбку.
Тодi господар ста? бiля порога, а господиня бiля печi (стають у
протилежних кутках кiмнати), а дiти бiгають по встеленiй травами долiвцi,
качаються, мукають, як корови, ревуть, як бики, iржуть, як конi, мекають, як
кози, бекають, як вiвцi, сокочуть, як кури, нявкають, гавкають, таким чином,
причаровуючи прирiст худоби i добрий урожай. Якщо в господарствi ? на цей
час приплiд: телятко, козенятко, ягнятко - то воно вноситься в хату. Тодi
господар бере зi столу нiж i цюка? ним тричi об порiг.
Почина? смеркатися. Готуючи стола до Свято? вечерi, посилають малу
дитину надвiр або до вiкна подивитися, чи не з'явилась на Дивi перша Зоря.
Нарештi господар провiща?, коли зблисла перша Зоря чи коли годинник показу?
6 годин вечора.
Божа Зоря засяяла!
Господиня бере невелику мисочку, наклада? у не? трошки кутi, налива? в
кухоль узвару i ставить пiд деревце, приказуючи:
Iде кутя до покутя, дай Боже.
Вся сiм'я ста? перед покутем, серед столу горить свiчка, хтось iз сiм'?
чита?:
Ой в бору, бору волохи гудуть, Святий вечiр.
Волохи гудуть, Храма будують, Святий вечiр.
Храма зробили та й на три вiкна, Святий вечiр.
Та й на три вiкна, та й на три крижi. Святий вечiр.
Що в перше вiкно та Сонце зайшло. Святий вечiр.
Що в друге вiкно та Мiсяць зайшов. Святий вечiр.
Що в трет? вiкно Дощик залетiв. Святий вечiр.
Дощик залетiв, потокiв налив. Святий вечiр.
А по потоках та по рiченьках. Святий вечiр.
Човничок пливе, Iванка везе. Святий вечiр.
А то ж я не Янко, а Святе Рiздво. Святий вечiр.
Святе? Рiздво в нашу свiтлицю. Дай Боже.
Пiсля читання господиня каже:
-- Шановнi нашi дiди-прадiди, батьки-прабатьки, матерi-праматерi: усi
душi нашого Роду, iдiть з нами кутю ?сти, дай Боже.
Пiсля цього всi сiдають за святковий стiл. На покутi дiд, з право? руки
вiд нього -- баба, з право? руки вiд не? батько, з право? вiд батька -- мати
i далi дiти по старшинству. Коли усi сiли, хтось iз сiм'? чита?.
Росте деревце тонке, високе, дай Боже.
Тонке, високе, у лист широке, дай Боже.
У лист широке, в корiнь глибоке, дай Боже.
В корiнь глибоке, вгору кудряве, дай Боже.
А в тих кучерях сив сокiл сидить, дай Боже.
Сив сокiл сидить у дунай глядить, дай Боже.
У дунай глядить, там рибу видить, дай Боже.
Рибу Виз видить, з Визом говорить, дай Боже.
Ой Визе, Визе, припливи ближче, дай Боже.
Хай тебе зловлю сво?му пану, дай Боже.
Ой Визе, Визе, та де нам бути, дай Боже.
На Святвечорi в мойого пана, дай Боже.
З тобою будуть страву варити, дай Боже.
А мною будуть стiжки вершити, дай Боже.
Старший у хатi, дiд чи батько, бере першу ложку кутi, пiдносить до
рота, з'?вши трохи, пiдкида? решту догори i каже:
-- Пошли, Боже, достатку в господарствi i приплоду в оборi.
Тодi всi починають вечеряти. Дорослi п'ють горiлку чи вино, а дiти до
16-ти рокiв солодку воду.
За вечерею можна говорити-згадувати про покiйникiв, про врожай, про
погоду. Вечеря тягнеться довго -- 3-4 години. Пiсля того, як вечеря вже
наближа?ться до кiнця, хтось iз дiтей чита?.
Пане господар, пишний та ясний, дай Боже.
А господиня, як Сонце сiя, дай Боже.
А в них в свiтлоньцi сто?ть ялинка, дай Боже.
Гiллям розлога, листям зелена, дай Боже.
На тiй ялинцi Трiйця пала?, дай Боже.
Три iскри впало, три моря стало, дай Боже.
В першому морi Тар'ягн купався, дай Боже.
В другому морi в одiж убрався, дай Боже.
В третьому морi князем зробився, дай Боже.
Боже наш ясний, дай три поради, дай Боже.
Шану мислим тя, вдячнiсть спiва?м, дай Боже.
Перша порада -- висока хата, дай Боже.
Друга порада -- мiцна комора, дай Боже.
Третя порада -- широка обора, дай Боже.
Ой у хаточку -- щастя-здоров'я, дай Боже.
А у комору -- жито-пшеницю, дай Боже.
А у обору -- конi, корови, дай Боже.
Батьки обдаровують дiтей ласощами, грiшми чи якою новою одежею. Батько
дару? матерi, мати дару? батьковi. Пiсля вечерi нiхто нiкуди не ходить.
Батько i мати дрiмають одягненi аж до перших пiвнiв.
На перший день Рiздва 25 грудня з раннього досвiтку дiти до семирiчного
вiку включно, хлопчики i дiвчатка, йдуть вiншувати з святом Рiздва дiда i
бабу чи божатих батькiв. Мати кладе ?м у вузлик потроху рiздвяних страв.
Прийшовши до господи дiда, дiти вiтають:
-- Будьте здоровi з Святим Рiздвом. Будьте здоровi з Святками. Тато i
мама просять на святу вечерю, й ми просимо.
З Святим Рiздвом вiта?м,
здоров'я всiм бажа?м,
господарю -- воли,
господинi -- квочки,
хлопцям i дiвчатам гульню,
дiтям малим забаву,
Боговi вiншування.
Дiд а чи баба вiдповiдають:
-- Тобi (вам) i батькам тво?м цього ж бажа?мо. Дяку?мо за вiншування,
рости здоровий та веселий на потiху батькам.
Пiсля вза?много привiтання господарi дарують дiтям книш, бублики,
яблука, горiхи, грошi.
Господарi зранку 25 грудня починають готувати скоромний обiд. В цей
день зранку можна колоти рiздвяне порося чи бити птицю. Хоча бiльшi роботи
можна зробити i ранiше, але биття птицi на перший день Рiздва це також i
здiйснення жертви. Набiр страв на рiздвяний обiд залежить пiд вигадливостi
господинi, але обов'язково щоб страв було i пiсних i скоромних бiльше
дванадцяти, але не тринадцять. Треба, щоб серед страв була м'ясна, рибна,
молочна та iз зерна з медом. Це може бути: 1. Кутя. 2. Ковбаса. 3.
Кров'янка. 4. Голубцi. 5. Печеня. 6. Риба. 7. Ряжанка. 8. Каша гречана. 9.
Капуста тушена. 10. Гриби. 11. Салат. 12. Картопля. В число страв входять
також напо?.
На перший день Рiздва по обiдi найближчi родичi збираються на обiд у
складчину в хатi найстаршого роду. Це може бути хата дiда i баби або хата
найстаршого брата чи сестри. Може бути також хата молодших членiв роду, якщо
вона простора i зручна для спiльного збору. Коли люди iдуть в гостi i
зустрiчають односельцiв, то вiтаються таким чином:
-- Будьте здоровi з святою Кутею!
Будьте здоровi й ви!
Або:
-- Дарбог народився!
Воiстину народився!
Або:
-- Тар'я!
-- Тар'я!
З собою беруть закуску i пляшку горiлки. Якщо ? чим ?хати, то в гостi
?дуть. Батьки беруть з собою найменших дiтей. Дiдусь iз бабусею (старшi
роду) виглядають гостей. Дiд вiдчиня? ворота, баба вiта? гостей ще на
сiнешному порозi. Коли всi, хто мав прийти, збираються, бабуся з дочками
накривають стiл, а дiд ставить пляшку з горiлкою, зав'язану в пучок колосся.
Дiти, вiтаючи дiда i бабу, цiлують ?х у руку, а дорослi чоломкаються, тобто
цiлують один одного в чоло. На покутi садовлять найстаршого, а вiд нього з
право? руки сiдають iншi по старшинству. Перед тим як випити першу чарку,
найстарший син чи дочка вiта? дiда i бабу такими словами:
Здоровимо вас iз Рiздвом,
Дарбог народився,
дасть Бог дочекатись Року нового,
а вiд Року нового до Водохреща,
а вiд Водохреща до ста лiт,
покiль Бог призначив вiк!
Зичимо вам, вiншу?мо вас,
Свiт народився!
Дiд або баба вiдповiдають:
Хай звеличить вас Святе Сонце,
ося? ясна Зоря.
Будьте багатi, як Земля,
здоровi, як Вода, милi, як Мiсяць.
Бога славимо.
Хтось iз молодших онукiв, який вже вмi? читати, чита? речення No 62.
Пiсля читання дiд першим почина? ?сти кутю, за ним кутю куштують всi iншi.
Пiсля першо? ложки кутi дiд налива? всiм по чарцi i приговорю? до першо?
чарки:
-- Пошли, Боже, царство небесне i вiчне панування на Дивi всiм тим, хто
вiдiйшов з нашого роду на Диво. А нам усiм пошли, Боже, здоров'я i многi?
лiта.
Рештки з чарки дiд хлюпа? пiд стелю. За старшим випивають усi iншi.
Обiд проходить дуже повiльно. Повеселiлi пiсля кiлькох чарок, присутнi
починають спiвати пiснi поперемiнно з колядками:
Пане господарю, вставай з постелi,
вставай з постелi, застеляй столи,
бо буде в тебе тро? гостонькiв.
Добрий вечiр. Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Перший гостонько -- ясне Сонечко,
другий гостонько -- ясний Мiсяцю,
третiй гостонько -- дрiбен Дощику.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Перший гостонько, чим ся раду?ш?
Якщо я зiйду рано-пораненько,
то утiшаться старi й маленькi.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Другий гостонько, чим ся раду?ш?
Якщо я зiйду рано звечора,
то менi радий гiсть у дорозi.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Третiй гостонько, чим ся раду?ш?
Як в маю впаду тричi на Землю,
рада пшениця й жито зелене.
Добрий вечiр. Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
На родовому обiдi колядують про зiшестя Бога на Землю, про Сонце,
Мiсяць, Зорю, урожай, худiбку, господаря i господиню. У цей день нiхто не
згаду? про якусь попередню ворожнечу, лише про мир i злагоду. Обiд тягнеться
до пiзнього вечора. Тодi всi встають iз-за столу, беруться за руки i ведуть
коловий танець за ходом сонця. Ведучи коло, спiвають:
Ой шум i гам дiбровою йде,
пчолонька-матiнка сiм'ю веде.
Пчолоньки мо?, дiтоньки мо?,
ой де ж ми будем гнiздечко вити,
ро? ро?ти, меди носити?
У саду будем ро? ро?ти,
в пана господаря меди носити,
у його бортях, у його дворi --
медок солодкий на господарство,
ярого воску Богу на свiчку,
за цим же словом будьте здоровi.
Спасибi!
По тому бабуся чи господиня, у яко? проводиться гостина, да? кожному по
пирогу i проводить всiх аж за ворота.
На перший день Рiздва, по обiдi, дiти, вiком вiд восьми до п'ятнадцяти
рокiв, дiвчата й хлопцi змiшаними ватагами ходять колядувати аж до
дванадцято? години. Юнаки з 16 рокiв i бiльше (неодруженi) колядують першого
дня Рiздва пiсля того, як стемнi?. Гуртуються у ватаги по кутках, вибирають
з-помiж себе Бережая (який зна? звичай), мiхоношу, скарбника, звiздаря,
наймають музик. Кожна ватага носить Зорю на сiм променiв, усерединi яко?
горить свiчка.
Дiвчата не колядують, а збираються у домовленiй хатi, куди хлопцi
приносять те, що наколядують, i там справляють вечiрку з рiздвяними iграми,
пiснями i танцями.
2. МАЯНИ
Оповiдають, що одного разу у Маяни (Матерi Ягни) було п'ятеро дiтей.
Дочка Лада, син Гад, син Яр, син Рай, син Мир. Лада править на землi, Гад --
пiд землею, Яр -- над землею, Рай править кра?ною Божистих душ, Мир править
усiм свiтом.
Лада ма? двох дiтей: Весну i Зиму. Час вiд часу ?х викрада? Гад, а дiд
Мир то одного внука визволить, то iншого. Тому на землi то тепло, то
холодно.
Звичай
Свято Маяни вiдбува?ться в останнiй день старого року. Рано-вранцi, до
схiд Сонця, господиня набира? в миску воду, примовляючи:
-- Не воду беру, а мед i вино.
Тодi спалю? на припiчку чи на каменi, чи на сухiй сковородi 12 галузок
сухо? верби. Чита? речення No60. Вкинувши у воду три вуглини, господиня
пора?ться. Коли сiм'я вста?, вмоча? у ту Свячену воду хлiб, примовляючи;
-- Не купався хлiб у водi, але в здоров'ю та силi.
Торка? цим хлiбом голову кожного iз сiм'?, примовляючи:
-- Аби були такi величнi, як хлiб величний.
Господиня прибира? в хатi, вида? чисту бiлизну всiй родинi i да? всьому
лад. Пече книшi, калачi, паляницi. Ма? бути Щедра вечеря. Знову готу?ться
дванадцять i бiльше страв, щоб там була м'ясна, молочна, рибна та з зерна з
медом. Господар пора?ться в дворi, да? всьому лад i допомага? господинi.
Особливо шанують на Маяну пiч. Тому прибравши чисто пiч чи плиту, на
якiй вариться ?жа, господиня чита? речення No54. Коли почина? смеркатися,
уся родина збира?ться в хатi. В хатню кадильницю кидають запашнi трави,
обкурюють хату. Запалю?ться свiчка з бджолиного воску. Господиня сiда? па
покутi, а вiд не? по праву руку вся сiм'я по старшинству. Господар сидить
бiля дверей i пода? на стiл. Перед тим як почати страву, мати чита? речення
No2. Налива? чарки i промовля?:
-- Слава Богу, рiк прожили, дай Боже, в Новому роцi всiм щастя i
здоров'я, -- i повернувшись до покутя, -- а померлим Рай.
Сiм'я вечеря? аж до 12-? години ночi. Коли проб'? дванадцята година,
всi за столом встають, п'ють в честь Нового року чарку, чоломкаються.
Виходять надвiр, палять iскрометнi iграшки, пускають ракети, посеред городу
запалюють вогнище iз соломи, якою була встелена долiвка, та рiзного сухого
хмизу.
В цей же час, коли ще не зовсiм смеркло, дiти до 16-ти рокiв змiшаними
ватагами ходять щедрувати. Дорослi нежонатi хлопцi не щедрують. Дiвчата
вiком 16 i бiльше рокiв iдуть щедрувати, коли смеркне. Гарну дiвку вбирають
в Маяну, а гарного хлопця у ?? князя, споруджують з паперу великий серп
мiсяця з лiхтарем усерединi, причiплюють його на тичцi. Пiдiйшовши пiд
вiкно, запитують, присвiчуючи ясним мiсяцем у вiкно.
Чи защедрувати вам?
Господарi гукають:
-- Щедруйте.
Ой та вчора iзвечора пасла Маяна дво? качок,
Ой пасла, пасла та й погубила, iшла додому та й заблудила.
Ой приблудила в чисте? поле, а там Iванко коником оре.
Ой, ти, Iване, ти ж, Iваночку, виведи мене та й на стежечку.
Буду тебе я вiк шанувати, шонедiленьки чуба чесати.
Щонедiленьки та й прибирати, але щоднини вiрно кохати.
Щедрiвка господарям
У цьому дворку, та як у вiнку
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Там господар, як виноград.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Там господиня, як калина.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Його сини, як соколи.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
?? дочки, як панночки.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Щедрiвка парубковi
Пас Iванко табун вороненький,
там на травi, на отавi.
Стадо вороненьке, заснув тверденько,
там на травi па отавi.
Прилетiли д нему та три зозуленьки,
там на травi, на отавi.
Одна сiла коло головоньки,
там на травi, на отавi.
Друга сiла коло нiжок,
там на травi, на отавi.
Третя сiла край серденька,
там на травi, на отавi.
Та в головах -- то батенько,
там на травi, на отавi.
Та, що в ногах, то матiнка,
там на травi, на отавi.
Край серденька -- то миленька,
там на травi, на отавi.
За тим словом будьте здоровi,
зроди, Боже, в городi зiлля, а в домi весiлля.
Щедрiвка дiвцi
Ой на горi, горi павонька ходить,
На дунай панна зрана по воду ходила.
Павонька ходить та пiр'я ронить.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Ходить за нею красна дiвонька.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Пiр'я збира? в рукавець кладе.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Вiнок звива?, на голову кладе.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Знявся тут нагло дощ та вiтер.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Як ухопили павиний вiнок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Пiшла дiвонька лужком-бережком.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Iшли тудою тро? рибалок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Ой закидайте шовковi сiтi.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Та iзловiте павиний вiнок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Одному буде павиний вiнок,
другому буде золотий перстень,
третьому буде панна Марiя.
Щедрий вечiр.
В першу чергу щедрують дiвчинi, яка ? у цiй хатi па виданнi, тодi
неодруженому хлопцевi.
Об одинадцятiй годинi хлопцi i дiвчата збираються бiля домовлено? хати
на сво?му кутку. На найближчому роздорiжжi хлопцi складають на купу рiзнi
дрова, палiччя, кукурудзиння, солому, старi дерев'янi речi, але такi, якi
при горiннi при?мно пахнуть. Роблять також чучало людини, одягають. Чучало
ставлять посеред дров. Запалюють багаття i один чита? речення No59. Коли
спаде полум'я i згорить чучало, беруться попарно з дiвчатами i стрибають
через вогонь. По тому заливають вогонь чи закидають снiгом, iдуть у хату, де
iз нащедрованого дiвчатами припасу i принесених хлопцями напо?в влаштовують
гостину. Пiсля того як зустрiнуть Новий рiк, починають гадати.
Дiвчата виходили на вулицi i питали, як звати першого стрiчного
чоловiка, таке буде iм'я нареченого. Якщо зустрiне яку тварину, то такий
характер буде у судженого.
Насипають на купку зерно i поряд ставлять воду. Приносять пiвня. Як
почне спершу пити, то чоловiк буде п'яниця, а рiк посушливий, а як спершу
клюватиме зерно, то чоловiк буде господар, а рiк урожайний.
Рахують полiна, занесенi в хату для топiння. Якщо парна кiлькiсть, то
буде весiлля.
Заплющивши очi, дiвка бере полiно навмання. Якщо потрапить полiно в
корi i рiвне, то чоловiк буде спокiйний i багатий, а як без кори i
сучковате, то бiдний i вредний.
Бiля ворiт насипають три купки зерна, а вранцi дивляться. Якщо зерно
нечiпане, то родинне життя буде щасливим.
Лягаючи спати, дiвка кладе пiд подушку гребiнець i нашiпту?:
"Суджений-ряджений, розчеши менi голову". Хто присниться -- то i буде
наречений.
Перед сном дiвка кладе в тарiлку з водою кiлька паличок з вiника,
приказуючи: "Суджений-ряджений, перевези через мiсток". Якщо вранцi паличка
пристане до краю миски, то дiвка побереться з тим, на кого задумала.
У новорiчну нiч перед першими пiвнями горять зачарованi захованi грошi.
Вiдьми лiтають на мiтлах -- виганяють на мiсяць Старий рiк. Усi духи з ярiв,
лiсiв, скель i вод святкують i танцюють разом з людьми до третiх пiвнiв.
Тому треба бути обережним, не ходити самому i не напиватись. Коли мiсячна
нiч, то Мiсяць розмовля? з Сонцем i Зiрками, а Дарбог признача? кожнiй Зiрцi
новонароджену душу.
Першого числа Новою року господар рано-вранцi розстеля? на долiвцi
рядно, кладе на нього сiм колоскiв, що стояли на покутi, да? дитинi до семи
рокiв у руки качалку (а якщо тако? нема, то молотить сам), i вона молотить
зерно. Вимолочену солому виносять у клуню, а зерно спершу змiшу?ться з
бiльшою кiлькiстю зерна i дiлиться на три частини. Одна да?ться дiтям для
посiвання, одна змiшу?ться з посiвним зерном, а третю згодовують коровi i
домашнiй птицi. Пiд час молотiння господар чита? речення No28.
По тому дiти, вiком до семи рокiв, iдуть посiвати. Зайшовши в хату,
посiвають зерном кiмнату i господарiв, примовляючи:
Сiю, вiю, посiваю,
з Новим роком поздоровляю,
на щастя, на здоров'я, на Новий рiк.
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю.
Господарi обдаровують дiтей солодощами i грiшми. Пiсля обiду можуть
ходити посiвати до родичiв чи знайомих всi бажаючi. Старшi юнаки i юнки
утворюють ватаги, щоб водити Козу. Одягають вивернутi кожухи i личини сiм
осiб: Кози, Бика, Коня, Свинi, Вiвцi, Кота i Пастуха. За ними ще може йти
гурт спiвакiв. Перед веде Пастух з Козою, всi iншi iдуть слiдом. Пiдходять
до вiкна господарiв, у яких ? дiти i простора хата. Пастух гука?:
-- Дядьку, пустiть Козу до хати, бо змерзла.
-- Нiде тiй Козi розгулятися, тiсно в хатi, -- вiдказу? господар.
-- Та пустiть, бо змерзла.
-- Та я вже й пустив би, та не знаю, що дядина скаже.
-- Будьте ласкавi, господине, от ми вам заспiва?мо.
Я Коза рогатая, на молоко багатая,
а хто молока не п'?, того Кiзонька б'?.
Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами,
нiжками затопчу, хвостиком замету, ме-ме-е.
--Та йдiть уже, тiльки добре спiвайте. Ватага заходить у хату, притупу?
ногами, Пастух говорить:
-- Ну-те, панове, ну-те, мурове, поставайте в ряду, я Козу веду.
Усi стають пiвколом, а перед ними Пастух з Козою. Всi спiвають:
На горi Коза з козенятами,
пiд горою Вовк з вовченятами.
Ухопив Вовчок Козу за бочок,
а вовченята за козенята.
Упала Коза та й закричала --
ме-е-е.
Коза пада? мов нежива. Пастух нахиля?ться над Козою i каже:
Ой устань, Козо, стрепенися, щоб наш господар звеселився.
Хор спiва?:
Ой слухай, Козо, де труби гудуть,
там млинцi печуть, може, й нам дадуть.
Коза схоплю?ться i почина? танцювать, Пастух танцю? з нею, а хор
спiва?:
Як пройшов наш Козел та на ножечках,
як пройшов наш Козел та на рожечках.
Да шукаючи, да питаючи
короля в полi, господаря в домi.
Де Коза туп-туп, там жита сiм куп,
де Коза ногою, там жито копою.
Де Коза рогом, там жито стогом,
де Коза хвостом, там жито кущом.
Всi присутнi починають кричати тими голосами, якi в них на лицях
личини: мекати, бекати, нявкати, мукати. Пастух гука? до Кози:
-- Козо наша хорошая, Козо наша молочная, уклонись господарю i
господинi i усiй ?хнiй Родинi.
Коза кланя?ться, а хор спiва?:
Козу величають, а чим привiтають,
чи мiркою жита, щоби була сита,
чи мiрку вiвсу, зверху ковбасу.
Щоб не було мало, то ще кусок сала,
щоб наша Коза весела була,
весела стала, добре скакала.
На щастя, на здоров'я, на Новий рiк,
щоб вам лiпше жилося, нiж торiк.
Льон по колiна, щоб голова не болiла,
щоб були здоровi та водились воли i корови.
Родила цибуля завбiльшки як дуля,
горох i капуста, щоб була Маруся тлуста.
Пiсля обiду першого дня Нового року посiвати ходять сiмейними парами i
поодинцi всi дорослi -- батьки до дiтей чи навпаки -- куми до кумiв, сусiди
до сусiдiв. Посiвають з рукавицi.
3. ЯРДАНА
Оповiдають, що коли Яр став Родом, а Дана стала Родою, то жили Род з
Родою у городi Буселi бiля струмка. Цього дня ярий Дарбог одружився на
Богинi Данi, вiд того i пiшло свято Ярдана. Род з Родою мали перед хатою
квiтник, а позад хати грядку. А з причiлка -- погрiб, на погребищi росли
червонi, бурячковi, бiлi i жовтi мальви.
Отже, Род любив Роду i вiд то? любовi народився у них син Янь. Син Янь
був бiлявчик, волосся на головi як вибiлений льон, а очi свiтло-голубi. Як
батько Род iшов рибалити на Славуту, то Янь його проводив. Одного разу, як
iшов Янь вiд води, зустрiв вiн дiвчинку Марусю. Марусина мати Марина жила на
другому кутку. Нiхто не знав хто Марусин батько, бо мати Марина потроху жила
з рiзними чоловiками. Як зустрiв Янь Марусю, то зачудувався i довго на не?
дивився, i вона теж на нього дивилася, тодi вони взялися за руки i пiшли до
майдану разом, i побачила ?х мати Марина.
Як прийшла Маруся додому, мати ?й i каже:
-- Не ходи з тим Янем за руку, бо вiн захоче бути головою у сiм'?, як
його батько Род, а в нашому роду жiнка вважа?ться головою в домi.
А була дiвчинка Марь чорнява-чорнява, так що у юнака Яня лише брови
такими чорними були. Були Янь i Марь однолiтками, а що дiвчатка ростуть
швидше за хлопчикiв, то й стала вона довша за Яня. Мати Мара i каже Марусi,
що той бiлявий Янь ще зовсiм юний, а тво?, мовляв, хлопцi он вже скоро з
лiсово? школи прийдуть, де мати Ягна ?х мужностi навча?, козаками поробить.
Не зустрiчайся з Ян?м.
От вони вже й не зустрiчаються.
А тим часом i Янь пiдрiс i вже його за законом Бережi стрий у лiс
повiв. А в лiсовому домi Ягна забрала в Яня дитячу душу, а козачу вдихнула.
Прийшов вiн з лiсу, то як зустрiла його Маруся на стежцi, яка вела до
Славути, то аж жахнулася Ян?вих очей, такий там побачила лiд. Прийшла Маруся
додому, а мати ?? пита?:
-- Чому суму?ш? А-а, це вернувся з козакiв юнак Янь, та ти його
здибала, ось я його цi?? ночi задушу.
Перекинулась вона чорною кiшкою, пробралась у хату Рода. Янь спав, а
вона кинулась йому на груди, щоб вирвати серце. Але Янь вже не був дитям, в
лiсовому домi стрий навчив його дiям проти чарiв. От Янь подумки поклав собi
на груди криж, кiшку за хвоста зловив, винiс з хати на вигон, вдарив об
вербу, в землю закопав i над нею криж дерев'яний поставив. Хотiв додому йти,
аж тут з кущiв та хащ почали на нього наступати вiдьми темнi та беззубi i в
кожно? в руцi запалена свiчка. Почав Янь тi свiчки рахувати, аж дванадцять
нарахував. Як стали вiдьми наближатись, Янь на криж залiз i ноги пiд себе
пiдiбгав, бо почали вiдьми йому п'яти свiчками палити. От бачать вiдьми, що
його не дiстануть, почали стовбур крижа вiд землi палити, ось-ось
перепалять. Помолився тодi Янь: "Ягно, вогонь животворний, укороти ночi та
додай дня, щоб третi пiвнi заспiвали, щоб вiдьми Мари мене не дiстали".
Почула Ягна його, нiч укоротила, а дня додала, третi пiвнi заспiвали, вiдьми
розбiглись. Злiз Янь iз крижа, зламав його в тому мiсцi, де вiдьми палили, i
кинув у воду. А той криж та став бiлим Лебедем i поплив по водi.
Одружився Янь з Марусею. З того часу нiч стала за день коротша,
Сонцеколо стало вище Дивом ходити. Вогонь на Водi одружився. Сказано --
Ярдана.
Звичай
Зранку 5-го сiчня господар прибира? у дворi, а господиня в хатi.
Господиня готу? Бiдну кутю: вечерю iз семи страв, а також скоромний обiд на
6-те сiчня. Знову ж таки, щоб серед них була одна страва рибна, а одна iз
обтовченого зерна, полита медом. Господар посипа? в сара? кутки маком i
примовля?: "Вiдюк-мак, ти все бачиш, з Вiтром i Сонцем компанiю водиш, тебе
лихi сили бояться. Не допускай ?х у цю стайню, у цю кошару, у цей сарай".
Тодi по черзi поверта?ться на всi чотири сторони свiту i дмуха?.
П'ятого сiчня пiсляобiд хлопцi iдуть па ставок чи на рiчку, в одному
мiсцi на плесi пробивають лiд, вставляють туди лом, на лом надягають колесо,
до колеса прив'язують одну тичку довжиною два метри, як важiль для крутiння
каруселi, i одну тичку довжиною 4-5 метрiв, до яко? прив'язують сани. На цих
санях вони катаються разом з дiвчатами. На березi кладуть вогнище. Чоловiки
в цей час неподалiк випилюють з льоду рiвнобiчний криж (хрест), виймають
його, встановлюють над ополонкою i поливають червоною вiд червоного буряка
водою. Свято Ярдани можна також проводити бiля громадсько? криницi на
майданi або в скверi мiкрорайону, але щоб була посудина для освячення води.
Тодi криж ставиться дерев'яний.
Коли вечорi?, господиня в кожному домi виставля? на стiл 7 пiсних
страв, а також напо?. Господар у цей час вирiзу? на хлiбинi криж, iде з ним
до стайнi i бiля дверей пита?:
-- Хто йде?
Сам собi вiдповiда?:
-- Хлiб з крижем.
Пiсля цього заходить у стайню i згодову? хлiбину тваринам.
Вся сiм'я сiда? за ранню вечерю. Перед тим як почати, господар чита?
речення No62. Пiсля вечерi люди сiм'ями, крiм малих дiтей, iдуть до того
мiсця, де ма? святитись вода. Коли люди зберуться десь бiля одинадцято?
години вечора, волхв запалю? бiля крижа священне вогнище з дванадцяти сухих
вербових полiн. Коли вогонь горить, волхв чита? речення No63, по тому люди
запалюють вiд вогню свiчки, а волхв згорта? жар у воду. Люди починають
набирати воду у карафки, хлопцi пускають у Диво голубiв, а мисливцi
стрiляють вгору холостими набоями або пускають декоративнi ракети. Так iз
свiчками i свяченою водою iдуть додому. Вдома свiчкою господар викопчу? криж
на лутцi вхiдних дверей. Потiм разом з господинею окроплюють обiйстя i
кiмнату свяченою водою, мочаючи три колоски чи три пiр'?ни.
Пiд час кропiння господар примовля?:
-- Омийся, окропися, Богу на славу, людям на здоров'я.
Тодi починають готувати скоромний снiданок, сiдають снiдать.
Колись, пiсля снiданку, господиня в челюстях печi розпалювала вогнище.
Бiля нього в чистiй мисцi господар виминав вiск, а господиня сукала ?ноти.
Тодi господиня тримала ?нота сторч, а господар прикладав до ?нота варяницю i
розкачував ?? рiвно долонями. Свiчка сука?ться перед полум'ям, щоб вiск був
м'яким. Три свiчки ставили у трiйчатий пiдсвiчник, який зветься "Трiйця".
Трiйцю засвiчують па покутi у великi свята.
4. ВЕЛИКДЕНЬ
Iвина недiля
Iва -- це Дерево життя. Вона росте в центрi Свiту. Iва ? також жiнкою
Iвана. Ранiше вона звалася Ягна, а Iван звався Ягном. Звiдси i пiшло, що
укра?нський народ ще звуть народом Iванiв. Iм'я Ян, або Iван, дуже поширене
на Укра?нi. Всi геро?чнi пригоди наших прадiдiв вiдбувалися з Iваном та
Мар'яною.
Iвина недiля святку?ться весною у першу наступну недiлю пiсля того, як
день i нiч дорiвняються 12-ти годинам. Найчастiше це кожна четверта недiля
мiсяця березня. У недiлю вранцi люди йдуть до Храму з пучками верби. В Храмi
служать дванадцять волхвiв, один з них головний. Волхв чита? проповiдь, у
яку вплетено сiм речень до Ягни з книги "Бережа". Пiсля того волхв з
кадильницею i кропилом обходить людей i освячу? разом з вербою. Тодi всi
розходяться по домiвках. Сусiди i знайомi злегка хльоскають один одного
прутиками верби, примовляючи:
Не я б'ю, Iва благословля?,
через тиждень -- Великдень,
недалечко -- червоне я?чко.
Один прутик освячено? верби садять при дорозi, коло криницi чи в дворi,
частину в'яжуть у пучечок i кладуть на покутi, а товщi гiлки на горищi, щоб
потiм протягом року використовувати для освячення води. Дим вiд спалених
сухих вербових гiлок дуже легкий i при?мно пахне.
Починаючи з понедiлка i до четверга, вся сiм'я наводить у хатi i в
дворi лад. Жiнки бiлять стiни, якщо хата мазанка, миють лави, стiл, мисник,
вiкна, дверi. Перуть бiлизну, рядна, рушники, i все, що потребу? прання.
Чоловiки прибирають у дворi, в сара?, готують дрова для печiння пирогiв i
баб, також, якщо це в селi, працюють у полi.
В Чистий четвер вся сiм'я ми?ться до схiд сонця. Iсну? повiр'я, що в
Чистий четвер ворон носить сво?х дiтей купати в рiчцi, отож треба скупатися
до сходу сонця, ранiше за ворона. Кажуть, що таке купання знiма? з тiла
хвороби. Вода вилива?ться у таке мiсце, де не ходять люди. Купаючись,
приговорюють: "Дай, Боже, здоров'я в ручки, в нiжки i в живiт, щоб милим та
веселим був менi свiт". Пiсля купання одягають свiжу бiлизну.
З четверга можна починати випiкати паляницi i баби, якi можуть бути:
золотi, бiлi i чорнi -- це солодке жовте тiсто, солоне бiле тiсто без
солодощiв i чорний житнiй хлiб.
Баби i дiди зранку у четвер iдуть до Храму.
Господар тим часом згрiба? на купу в саду торiшн? листя i бадилля,
запалю? i приговорю?: "Ти, Холод, iди в безвiсть, а ти, мороз, лисий не
приходь. Смерть з морозом танцювала i за море почвалала. Цур тобi й Пек".
Кажуть, що Бог тричi на рiк вiдпуска? душi мерлецiв з Того свiту.
Перший раз у Чистий четвер, другий раз, коли квiтують жита, i третiй раз на
свято Рода i Роди. Тому пiсля полудня, коли старi приходять iз Храму, вся
сiм'я сiда? за поминальну тризну. На столi сiм страв. Посеред столу велика
миска, у яку за два тижнi до Чистого четверга набрано землi i посiяно овес.
На цей час вiн вже вирiс i позеленiв. Помiж зела покладено дванадцять
крашених у червоний колiр я?ць. Страви пiснi. У цей вечiр i нiч нiхто нiде
не ходить, бо в цей час померлi святкують свiй Великдень.
В п'ятницю готують скоромнi страви до Великодня: рiжуть свиню, рубають
курей чи гусей, готують ковбаси, печуть хлiб, паляницi, калачi i бабу. В
суботу такi самi роботи, але ще до того готують крашанки i писанки. В нiч з
суботи на недiлю хата всерединi i знадвору прибрана. На столi бабки,
паляницi, хлiб, крашанки в мисцi, сирна бабка, ковбаса, шинка, печене
порося, хрiн, сiль, пшоняна каша чи голубцi, нiж. Дорослi, повечерявши,
складають у кошики ?жу для освячення сходом Сонця. В цю нiч, з суботи на
недiлю, дорослi намагаються не спати, а лише дрiмають одягненi.
А тим часом неодружена молодь вiком 16 рокiв i бiльше зносить на вигiн
бiля води сухе дерево з лiсу, старi непотрiбнi дерев'янi речi з села i
склада? на купу, щоб пiсля дванадцято? години розкласти вогнище i дотримати
його аж до ранку. Iнша група лагодить чи буду? новi орелi. Орелi -- це
громадська гойдалка. Влаштовуються або мiж двох високих тополь, якщо такi
ростуть на березi, або вкопу?ться два стовпи, на них кладеться залiзна
перекладина з двома залiзними кiльцями, до яких прикрiплю?ться двi мiцнi
тички, внизу з'?днанi сiдалом. Орелi треба зробити ще за дня, щоб на них
могли гойдатися дiти, увечерi, при вогнищi, кожен, хто прийшов па вигiн,
повинен хоча б тричi гойднутись, щоб очиститись великоднiм повiтрям.
Парубки, якi робили орелi, можуть брати за гойдання невелику плату, яка
потiм пiде в складчину на громадське застiлля. Грошi за орелi також можна
використати для майстрування Колеса, яке роблять iз гнучких вербових гiлок,
обмотують соломою i поливають тоуком (жиром), тоук повинен бути з тварин чи
з рослин. Облюбовують горбок, з якого будуть котити Колесо у воду перед
сходом Сонця. Десь iз дванадцято? години починають пiдходити господарi з
кошиками, в яких великодня ?жа, i розмiщуються пiвколом неподалiк вiд
молодi, яка лашту? Колесо. Можна брати з собою, щоб на чомусь сидiти.
Незадовго до сходу Сонця з Храму пiдходить процесiя. На чолi процесi?
Головний волхв i ще вбраних у волхвiв одинадцять поважних жiнок i чоловiкiв.
Вони несуть криж, хоругви i прапори. Всi люди встають у Коло. В серединi
Кола залиша?ться лише чотири волхви, кожен з яких трима? в руках книгу
"Бережа". Всi разом читають речення No22, No42, No21. По тому господарi з
кошиками стають у ряд, лицями до сходу Сонця. Понад ними проходить Головний
волхв i кропить свяченою водою. Стоячи перед сво?ми кошиками, люди чекають
сходу Сонця. Коли його першi променi з'являються над обрi?м, хлопцi
запалюють Колесо i котять його з гори до води, стараючись, щоб воно не впало
i закотилось у воду. Можна для пiдтримки Колеса поставити шерегу iз спритних
хлопцiв. Пiсля того як Колесо закотилося у воду, всi скидають шапки i
кланяються Сонцю три рази. При цьому промовляють:
-- Слава Ягнi, Слава Дарбогу, Слава Тар'ягну i нам навiки Слава.
Перед сходом Сонця починають дзвонити дзвони. Дзвони дзвонять цiлий
день. Пiд наглядом дзвонаря подзвонити можуть всi бажаючi. Пiсля поклону
Сонцю ближчi родичi i сусiди обмiнюються крашанками, випивають по чарцi
горiлки, вина, пива чи солодко? води (хто що може), закушують крашанками та
iншими стравами. Шкаралупи з крашанок кидають у воду, щоб рахмани знали, що
наступив Великдень.
В цей день, коли люди зустрiчаються на вулицi, то кажуть один одному
замiсть вiтання:
-- Великдень.
-- Великдень.
Коли всi родиною заходять у двiр, господар iз кошиком обходить усю
живнiсть i да? коровам, козам, вiвцям, свиням по шматочку свячено? баби,
собацi шматок шинки, коту шматок риби, приказуючи:
-- Великдень.
За цей час вся сiм'я збира?ться в хатi. Господиня бере в праву руку
запалену свiчку. Всi в хатi зустрiчають господаря зi свяченим стоячи. Коли
господар ставить кошик на стiл, всi тричi обнiмаються, чоломкаються i
кажуть: "Великдень", "Великдень".
Тодi вся родина вмива?ться крашанкою.
Спочатку був лише Морок, тодi з'явилась причина життя, яка звалася Ягна
-- животворний вогонь. Тодi з'явилося Яйце-Райце. Зiгрiте Ягною, воно
народило Свiт. Свiт був схожий на голуба.
Темiнь перейшло сиве голуб'я,
що у нього з рота полум'я пашить,
iскри сиплються в нього iз очей.
Господиня налива? в миску воду, кладе туди три червонi крашанки i
грошi.
Першою вмива?ться дiвчина, яка на виданнi (воду можна мiняти пiсля
кожного, а можна i не мiняти, бо це вмивання чисто символiчне), або хлопець,
який ма? женитися. За ними всi iншi по старшинству, а останньому,
найменшому, дiстаються грошi.
На Великдень вiдчиняються вiкна, щоб впустити в хату весну.
Пiсля дванадцято? години на Великдень сiм'я влаштову? багатий обiд.
Ставляться всi можливi страви, якi зна? господиня. Стiл ставиться посеред
хати. Господар з тарiлкою, на якiй лежить одна крашанка, обходить стiл, за
яким сидить сiм'я, тричi, тодi ста? лицем до покутi, де горить свiчка з
бджолиного воску, ставить миску на стiл, знiма? з яйця шкаралупу i розрiзу?
яйце на декiлька частин, бiльше, нiж членiв сiм'?. Тодi ложкою да? iз сво??
руки по шматочку жовтка i бiлка кожному iз сво?? родини, починаючи з дитини
до семи рокiв, тодi господинi i всiм iншим по старшинству. Хтось iз сiм'?
чита? речення No9. Тодi почина?ться Великоднiй обiд. Спочатку ?дять бабку,
яйця i шинку, тодi всi iншi страви. Пiсля обiду всi кришки i шкаралупи
змiтають i кидають у вогонь. Молодi господарi i неодружена молодь знову
йдуть на вигiн чи на головний сiльський майдан, де гра? музика. Дiти i
дiвчата беруть з собою крашанки.
Дитячi iгри крашанками
Один трима? в руцi крашанку носком догори, а другий б'? носком сво??
крашанки. Тодi перевертають -- i б'ються пухою. Чия крашанка поб'?ться --
той ?? вiдда?. Якщо в одного побита пуха, а в одного носок -- тодi нiчия.
З горбка котять крашанку. Пiд горбком порiг, об який вона спиня?ться.
Другий гравець котить свою крашанку, щоб попасти ту, що бiля порога. Якщо
попада?, то забира? крашанку.
На схилi горбка робиться двi ви?мки i кладеться двi крашанки так, щоб
помiж ними могло прокотитись яйце. Якщо крашанка того гравця, який котить ??
з горбка, торкнеться обох крашанок разом, то вiн забира? собi обидвi, якщо
торка?ться одного, то вiдда? свою.
На лавку чи на траву кладуть кiлька шапок. Один гравець жмуриться
(заходить за рiг чи в iншу кiмнату). Пiд одну з шапок кладуть яйце. Якщо
гравець вгада?, пiд якою шапкою яйце, то забира? його собi.
Яйце кладуть на землю. Гравця ставлять за десять крокiв i зав'язують
очi, обкручують навколо себе. Вiн робить у напрямку яйця десять крокiв,
розв'язу? очi i, не сходячи з мiсця, намага?ться дiстати яйце. Якщо дiстав,
виграв, не дiстав -- програв.
Дiвчата грають ягiлок
Всi дiвчата i молодi молодицi беруться руками в коло. Посерединi кола
ставлять трьох хлопчикiв вiком до 16 рокiв. Ставлять ?х трикутником на
вiдстанi два метри один вiд одного. Тодi розривають коло i ведуча заплiта?
коло помiж хлопцями, всi спiвають:
Кривого танця йдемо,
а кiнця не знайдемо,
то вгору, то в долину,
то в ружу, то в калину.
Веду кривого танця,
та не виведу кiнця,
буду його та виводити,
кiнця танцю та находити.
Як доспiвають пiсню, повертаються лицями до дiтей, роздiляються на три
частини i творять три кола. Тодi три кола iдуть за ходом сонця i спiвають:
Та вплинь, селезню, та вплинь за водою.
Та люлi-люлесеньки, та вплинь за водою.
Та скажи, селезню, як дiвочки скачуть,
Та люлi-люлесеньки, як дiвочки скачуть.
Да отак хорошенько, да отак пригоженько.
Та люлi-люлесеньки, да отак прогоженько.
Як закiнчать пiсню, кожне коло розпада?ться, хапають хлопця, тричi
пiдкидають i ловлять з вигуком: "Ту-та-та".
Огiрочки
Дiвчата i молодицi роблять шерегу, тримаючись за кiнцi хустинок. На
одному кiнцi шереги двi дiвчини пiдiймають руки з хусткою вгору, а дiвчина з
протилежного кiнця веде попiд хусткою всю шерегу. Коли весь ланцюг
протягнеться i черга надiйде до однi?? з тих, що тримали хустку вгорi, вона
робить лише пiв обороту i затриму?ться, так що хустка обiв'? ?й шию. Це
значить, що один огiрочок завився. Друга дiвчина пуска? цю хустку i робить
ворота з третьою i так аж до передостанньо? дiвчини. Пiд час завивання
огiрочкiв спiвають:
Любi нашi огiрочки, завивайтеся,
а ви ладнi молодички, женихайтеся.
Як уродять огiрочки, продаватимем,
як передню засватають, вiддаватимем.
Не дивуйся, товаришко, як помилишся,
горiлочка була добра, ми напилися.
Та ми би вам, файнi хлопцi, писанки давали,
як би ви нам огiрочки не переривали.
Та ми би вам, гарнi хлопцi, горiлки купили,
якби цвiли огiрочки, а ви ?х любили.
Та ми цього Великодня цiлу зиму ждали,
щоб нас хлопцi шанували, а то й цiлували.
Огiрочки пуп'яночки гудинь завивають,
а молодi молодички медок попивають.
А у лузi зелененькiм лоша заiржало,
була гарна дiвчинонька -- вже себе вiддала.
Та кувала зузуленька i буде кувати,
? ще iншi дiвчаточка, тi будуть спiвати.
Пiсля закiнчення завивати, можна таким же чином розвивати.
Дiвчата мають з собою по писанцi, розписанiй так, щоб дiвчина могла
потiм впiзнати свою писанку. Коли дiвчина хоче потанцювати з якимось, навiть
до цього незнайомим хлопцем, i показати йому, що вiн ?й до вподоби, вона до
нього пiдходить i дару? писанку. Хлопець не ма? права вiдмовлятись брати
писанку, але замовля? музику i йде до танцю з цi?ю дiвчиною. Якщо хлопець
хоче потанцювати з дiвчиною, яка йому подоба?ться, вiн до не? пiдходить i
просить в не? писанку, якщо та не да?, то норовить вiдiбрати. Писанку
дiвчина трима? за пазухою. Якщо хлопець ?й подоба?ться, вона да? йому
писанку або да? забрати, якщо нi -- то не да?. У одного хлопця може бути
кiлька писанок, якi йому подарували дiвчата або якi вiн забрав. Вiн залиша?
собi писанку то? дiвчини, яка йому подоба?ться, а iншi розда? тим хлопцям,
якi бажають познайомитись з тими дiвчатами, якi малювали цi писанки. Для
цього хлопцi радять раду, зiбравшись на деякий час у гурт чи сам на сам.
Хлопцi, якi знають, чи? в них писанки, пiдходять до дiвчат i домовляються
про зустрiч на третiй день Великодня.
Вiнку мiй ружовий
Дiвчата i хлопцi стають в коло. Всередину входить хлопець. Коло
руха?ться за сонцем i спiва?:
Вiнку мiй ружовий, де бував -- у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Ти мiй милий Тимку, бери собi дiвку.
Хлопець вихоплю? з кола дiвку, а сам ста? в коло. Коло знову руша? i
спiва?:
Вiнку мiй ружовий, де бував -- у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Хай дiвка Варвара знайде собi пару.
Дiвчина вихоплю? з кола хлопця, а сама ста? в коло. Iм'я дiвчини чи
хлопця в пiснi можна змiнювати.
Обливаний понедiлок
Другого дня Великодня, пiсля порання в господi i снiданку, молодшi
господарi несуть матерi i батьку чи дiду i бабi бабку i продовжують гуляти.
Прийшовши до хати i ставши перед порогом, читають:
Чи дома, дома пан господар,
По чому знайти його двора?
Що в домi шули мурованi,
в тину вориння та точене,
його ворота золоченi,
а пiдворiтня як риб'яча кiсть,
а клямочки -- та золоченi,
а замочечки -- серебрянi.
Ой уставай же, господарю,
умийся чисто, утрися сухо,
чисто вдягнися, пiдпережися,
одчини вiкно, у поле виглянь,
виглянь на тiк та на вгород,
Великдень прийшов, весну принiс.
Господар чи господиня, почувши величання, вiдкрива? дверi i хлюпа? на
гостей чистою водою з кухля. Гостi хлюпають на господиню принесеною в пляшцi
водою. Тодi заходять в хату.
Тi хлопцi, котрi мають подарованi дiвчатами писанки, ще в сутiнках
зранку пiдкрадаються до дому дiвчини з водою в карафцi, щоб, як тiльки
дiвчина вийде з дому, облити ?? водою. Зацiкавленi дiвчата теж зранку кудись
збираються, до подружки, чи що, а фактично до криницi, щоб бажанi хлопцi
могли облити ?х водою. Коли хлопець обiлл? дiвчину водою, вiн показу? ?й ??
писанку, i вона запрошу? його до хати, де пригоща?, i тодi вони вдвох iдуть
на вигiн чи на майдан, де знову гра? музика i охочi водять ягiлки.
В цей день можна нести гостинця добрим знайомим, вчителю, крижмовим
батькам.
Радний вiвторок
На третiй день Великодня у вiвторок одруженi пари iдуть, в поле, беруть
з собою обiд. Обдивляються поле, згрiбають бур'ян i запалюють. Радяться, що
будуть тут сiяти чи садити, оцiнюють, яка озимина. Потiм в полi обiдають.
Дiвчата i хлопцi збираються громадами окремо. Хлопцiв, якi досягли вiку
18-ти рокiв, приймають у парубки, а дiвчат, якi досягли 16-ти рокiв,
приймають у дiвки.
Той, хто вступа? у парубочу громаду, повинен зробити такi вправи.
1. Розставивши ноги на ширину ступнi, не згинаючи ноги в колiнах,
нагнутись i торкнутись долонями землi.
2. Протанцювати гопак три хвилини так, щоб пiд час танцю виконати три
рiзновиди присядки.
3. Вiджатись вiд землi на руках сiм разiв.
4. Пiдтягнутись на руках сiм разiв так, щоб пiдборiддя було на рiвнi
поперечки.
5. Пiдняти над головою, випрямивши руку, гирю вагою 16 кiлограмiв сiм
разiв правою i лiвою рукою.
6. Повиснувши на руках, вилiзти на поперечку зверху.
7. Розказати напам'ять речення No23.
Пiд час iспиту забороняються будь-якi жарти.
Пiсля здачi iспиту бережа голить новобранцевi лице, i вже вiн може
заводити вуса. Тодi парубок умива?ться, витира?ться рушником i говорить:
-- Урочисто обiцяю дотримуватись звича?в парубочо? громади.
Бережа пода? парубковi нову сорочку, яку хлопець купив собi до цi??
подi?. Якщо ? така можливiсть, йому пiдводять коня пiд сiдлом, вiн об'?здить
на ньому коло за ходом сонця. З цього часу вiн ? членом громади парубкiв,
може вiдкрито гуляти з дiвчиною i женитися.
Пiсля того як молодих хлопцiв приймуть у парубки, проводяться вибори
бережi. Усiм членам парубочо? громади роздаються записки, у якi записано
iм'я колишнього бережi i ще дво? нових iмен, найдужчих, найкмiтливiших i
найсправедливiших парубкiв. Тодi всi розходяться, сходяться через десять
хвилин i вкидають записки в горщик, попередньо викресливши два прiзвища.
Пiсля цього записки витрушуються. Кого найменше викреслено, той ста? бережею
на весь рiк. Вiн органiзову? парубкiв на проведення радуниць, водить
колядникiв, розсуджу? суперечки помiж парубками, зна? обряди i звича?. Новий
бережа назива? сво?х першого i другого помiчникiв. Пiсля виборiв бережа
разом з новоприйнятими парубками ставить громадi могорич iз закускою.
Дiвоча громада теж прийма? iспит у пiддiвок.
1. Дiвчина показу? сорочку, яку вона вишила сво?му нареченому.
2. Вiнок, який ?й сьогоднi одягне бережа.
3. Варить борщ, вареники i узвар.
4. Танцю? гопачок три хвилини.
5. Спiва? або розказу? напам'ять одну весiльну пiсню, одну веснянку,
одну купальську.
6. Прасу? плаття.
7. Розказу? речення No5.
Тодi говорить:
-- Урочисто обiцяю дотримуватись звича?в дiвочо? громади.
Пiсля цього бережа одяга? дiвчинi на голову вiнок. Тодi дiвоча громада,
таким чином як i парубоча, провадить вибори бережi, i нова бережа та новi
дiвки влаштовують для громади бенкет.
Увечерi парубоча i дiвоча громади зустрiчаються на майданi i новi
парубки цiлуються при громадi iз тими дiвчатами, з якими вони гуляють.
5. ПОМИНАННЯ
Пiсля третього дня Великодня люди, коли кому зручно, ходять на
кладовище i прибирають могилки. Прополюють сухий бур'ян, садять квiти,
посипають бiлим i червоним пiском, вiшають новi вiнки, фарбують загорожi.
Наступна пiсля великодньо? недiля назива?ться Радуниця.
Печуть бабку, готують вареники, рибу, голубцi, тушать м'ясо а чи
запiкають курку чи гуску, красять яйця. Готують страви для тризни на
могилках i складають у кошик, беруть також горiлку, солодку воду, цукерки,
щоб обдаровувати дiтей i старцiв. Накривають кошик рушником. Вбираються у
святкову одежу i в недiлю в обiд приходять на кладовище.
Тут хор пiвчих на чолi з волхвом з хо