ньому палання животворного вогню, який да? вiдчуття радощiв. Збочення у статевих стосунках чоловiка з жiнкою, статевi стосунки чоловiка з чоловiком чи жiнки з жiнкою,-- це вiд Чорта. Тiло людини Бог сотворив так, що енергiя життя розподiлена мiж чоловiком i жiнкою та зосереджена у ?хнiх органах статi. Енергiя смертi однакова i в чоловiка, i в жiнки. Вона зосереджена в кiнцi кишкового тракту. При педерастi? енергiя життя змика?ться з енергi?ю смертi i вiдбува?ться швидке згорання енергетичного поля тiла, яке ще називають аурою, в'яне душа. Для осiб, якi практикують розпусту, з'явля?ться ефект житт?вих невдач, невезiння, руйну?ться також захисна (iмунна) система тiла, яке ста? сприйнятливим до хвороб. Тiло людини створене так, що ма? багато захисних вiдновлювальних засобiв, i це запобiга? швидкiй смертi (подiбно до згорiлого електродвигуна) при одноразовому (помилковому) змиканнi протилежних енергiй. Але ефект цiкавостi, звикання спрацьову? вiдразу, тiльки маючи сильну волю i усвiдомивши небезпеку для життя, як скажiмо, у випадку алкоголiзму чи наркоманi?, можна вирватись iз цi?? пастки, настановлено? Чортом, i вiдмовитись раз назавжди вiд збоченства. Як свiдчать давнi та?мнi знання, тiло людини прив'язане до Дерева життя трьома петлями. Одна петля розташована в головi -- це розум, друга -- помiж грудей -- душа, третя петля -- внизу живота -- це вогонь животворний. Неправильне статеве життя порушу? нижню петлю: всиха? спинний мозок; в першу чергу хворiють нирки, печiнка, шлунок, вiдбира? ноги. У книзi "Бережа" записана давня билиця про Скомороха. Отже, ще за багато вiкiв до ново? ери волхви знали про цю хворобу. Нею покарано людей за пограбування Храму кохання. Проте цi знання забулися внаслiдок во?н i перемiщувань народiв, так що в деяких кра?нах ?вропи так званi "сексуальнi меншини" борються за сво? права i вже навiть закон держави дозволя? одностатевi шлюби. Таке явище -- ознака смертi суспiльства. Тому держава повинна жорстоко боротись з публiчними проявами збоченства так, як вона бореться проти наркоманi?. Мистецтво кохання, його та?мниця чи його вiдвертiсть -- все це може мати вiдтiнки любовi, яка для людини ? найсолодшим напо?м. Тому слова, якими називаються дiтороднi органи, не ? лайливими, а зображення в лiтературi, малярствi, театрi любовних картин, голого людського тiла i дiтородних органiв не забороня?ться. Сказано -- любiться, але знайте мiру. Людина -- наслiдок впорядковано? матерi?, Бог ? Любов. Забороня?ться лише збоченство i його зображення, а також статевi стосунки з тваринами. Маючи розум i силу волi, тобто прагнучи до досконалостi, можна таким чином здiйснювати сво? любовнi стосунки з одною, двома чи з трьома жiнками, щоб мати тiльки бажане число дiтей, не вдаючись до хiмiчного чи операцiйного втручання. Вчитель Барбара забороня? аборти i радить мати в кожнiй арiйськiй сiм'? тро? i бiльше дiтей. Позашлюбнi дiти -- це квiти кохання, вони i ?хнi матерi користуються особливою пошаною i повагою. Коли пари дотримуються закону любовi, то навколо ?хнiх тiл завжди горить захисне поле. Якщо багато особин порушу? закон любовi, аура навколо тiл згора?, так само руйну?ться i навколоземна аура. Лад зника? i наста? Гад, поширюються невилiковнi хвороби органiв любовi, зникають захиснi оболонки Землi, вчиняються вiйни i землетруси. Учитель Барбара вам про це ще раз сказав, хоча багато Просвiтлених i ранiше про це говорили. Отож не говорiть, що ви не знали, бо розплачуватись доводиться i знаючому, i незнаючому, i батькам, i дiтям. Дотримуйтесь Ладу, дотримуйтесь закону любовi з поколiння в поколiння, аж поки грiх предкiв не вивiтриться з аури Землi, з кровi вашо?. Поступово грiх стане одноплощинним у часi i зникне зовсiм. Аж тодi буде на землi Рай. Тар'я! 2. Про навернення у вiру Укра?нцi, тар'ягни, арiйцi -- вiра в Ягну, у животворний вогонь Ягни проступа? у наших душах, наче трава на доброму грунтi пiд теплими променями Дарбога. Ми ще раз i ще перепишемо iсторiю тисячолiтньо? покути, яка впала на нашу землю пiсля 988 року -- iсторiю бездержавного страждання, щоб зрозумiти: тiльки одностайна сила волi цiлого народу до зорганiзованого державними мужами життя ? благо для кожного укра?нця. Хай вчать нас нашо? правди i нашо? вiри волхви. Наш Верховий Священний Храм проступить Священному пагорбi бiля майдану Богдана Хмельницького. Сюди, на урочисте вiдкриття Храму, злетяться душi тих укра?нцiв, якi ступили на шлях боротьби i померли на чужинi, i тих, якi впали на рiднiй землi, воюючи за волю укра?нського народу. Заблищать на стiнах Храму вiдблиски нашого Священного вогню. Сюди вестимуть стежки вiд усiх сiл, де живуть укра?нцi. Вiд майдану Водогра?в до Софi? Ки?всько?, на стелi яко? зображено Оранту-Бережу з пiднятими над людьми благословенними руками, ми знесемо будинки i зробимо численнi пiшоходнi схiдцi з майданчиками, обсадженими квiтами. Це високий Храм новiтнiх конструкцiй iз величезною площею зовнiшнiх i внутрiшнiх стiн, на яких найкращi укра?нськi митцi зобразять безкiнечнiсть, невичерпнiсть i всебiчнiсть у часi i просторi iсторi? кра?ни Араяна, нашо? правди i нашо? вiри. Тут будуть зображенi подвиги Тар'ягна i його нащадкiв. У центрi цього Храму горiтиме вiчний вогонь i прекраснi цнотливi дiвчата-арiйки вiком вiд 12 до 16 рокiв прислуговуватимуть тому вогню. Весь час до Храму буде iти потiк вiруючих, щоб прилучитися до Святинi. Вхiд до Храму повинен бути тако? ширини, щоб прихожани, йдучи в ньому щiльним потоком, зразу за порогом роздiлялись на шiсть потокiв i, йдучи, почували себе просторо. На Рiздво, Великдень, Ягни-Купала, Свято Рода i Роди навколо Священного вогню у Храмi дванадцять нагих цнотливих дiвчат танцюють "Танець животворного вогню". У названi свята у священнодiйствi беруть участь всi дев'ять канонiзованих перевтiлень Ягни, але робиться наголос на тих назвах, якi рокуються по календарю "Бережi". Дiвчата, якi виконують "Танець животворного вогню", повиннi бути Божисто? статури i вроди. Коли ?м виповниться 16 рокiв, а то i ранiше (за рiшенням дев'яти головних волхвiв), вони звiльняються вiд обов'язкiв танцiвниць Храму i далi живуть звичайним свiтським життям. Освiтлення в залi повинне бути приглушеним, а вогонь -- червоним. Танець повинен бути повiльним, грацiйним, iз стриманими, але похiтливими рухами. Пiд опуклою стелею Храму -- велике зображення Ягни-матерi з малим Тар'ягном. Силует Ягни повинен бути мiнливим, щоб прихожани, якi повiльно йдуть i дивляться на стелю з рiзних точок зали, бачили Ягну то в образi Велеса, то Роди, то Морани, то Папи, то Слави, то Ями, то Даждя, то Дани, то Дудя. Навколо Храму -- величезнi клумби квiтiв i посеред кожно? клумби -- дуби. Дорiжка вiд Храму вестиме до Софi?, яка, пiсля деякого переоформлення, теж буде дiючим храмом. Але головним Храмом Ягни, осердям вiри в Ягну ? хата, житло, в якому живуть чоловiк i жiнка iз сво?ми батьками чи без них, а також ?хнi дiти. В хатi разом з сiм'?ю живуть домашнi духи. Найстарший над ними -- Домовик. Добрий настрiй, Здоров'я, Сон, Добробут, Мир у сiм'? -- це його пiдлеглi. Домовика бояться Злиднi, Сварки, Ревнощi й iншi злi духи. Домовика треба шанувати, не думати про нього зле, не ревнувати до нього жiнку, мати його за найвiдданiшу iстоту i вiн вiдзичить добром. Переходячи в нову хату, треба у старiй хатi поставити бiля хатнього вогнища старий черевик i, заплющивши очi, подумки або пошепки творити казання: -- Пане Домовик, сiдай у черевик та по?демо до ново? хати малих дiток колихати. Зробивши останнi приготування до пере?зду, берете черевик, намагаючись на нього не дивитись. Однi?ю рукою трима?те, а другою затуля?те вiд вiтру, наче вогник свiчки. Принiсши в нову хату, ставте черевик бiля домашнього вогнища: печi чи плити, на якiй ви варите ?жу. Через деякий час, пiсля клопотiв по господарству, ви приберете черевик. За цей час Домовик вже знайде собi в хатi зручне мiсце, а черевика можете сховати на горище чи взагалi спалити. На покутi у свiтлицi (бажано, щоб цей куток був орi?нтований на схiд сонця, у мiськiй квартирi -- просто урочистий куток у свiтлицi) повинен висiти образ Ягни в подобi одного з ?? перевтiлень: намальований або вилiплений як канонiчний оберiг. На покутi може бути також лампадка, котра запалю?ться в свято, i священна книга "Бережа". Свiтлиця, в якiй ? Образ, -- це домашнiй Храм Лелi-Бережi-Матерi. Молячись, можна засвiчувати лампадку чи свiчку, а можна молитись i до сонця, до освiченого сонцем вiкна чи ще якогось чистого джерела свiтла. Чисте свiтло -- те, яке не несе зла людинi. Нарештi можна молитись, лежачи в постелi, обернувши долонi до неба, дивлячись на стелю або заплющивши очi. Молитва -- це спiлкування з Богом. У хатi, а особливо в свiтлицi, треба завжди скидати шапку, не вживати лайливих слiв i поводитись пристойно. Скидати шапку треба також, вживаючи ?жу а чи п'ючи воду. Кожному вiруючому доступнi такi способи очищення: умивання водою вранцi рук i лиця з молитвою до Дани, а також увечерi -- рук, лиця i нiг. Молитви, якi можна вживати протягом дня, поданi в роздiлi книги пiд назвою "Тар'я". Вечiрня молитва найголовнiша. Проказувати ?? вголос чи пошепки, чи подумки можна перед образом а чи в постелi, прийнявши одну з наведених у книзi "Бережа" поз або просто довiльно лежачи. Перед сном i пiд час сну душа людини звiльня?ться вiд тiла. Коли тiло в станi сну, душi потрiбна Божа опiка, опiка Бережi, адже в станi сну душу легко можуть дiймати i мучити злi духи, особливо коли душа лине за межi хати, яка ? другою пiсля тiла захисною оболонкою для душi, але вже не однi??, а цiло? сiм'? душ. Повторимо молитву до сну: -- Бережо: Ягна-Дивна-Жива, спаси i помилуй мiй народ, мою сiм'ю i мене, твою рiдну дитину. Оберiгай мене у мо?й вiрi вiд грiха, зради, безчестя i манi?. Допоможи менi благополучно прожити i благополучно вмерти. Тар'я! Перед останньою фразою, яка почина?ться словом "допоможи", можна вставляти речення про сво? конкретне побажання. Наприклад: "Допоможи, Боже, завтра благополучно закiнчити косовицю" або "Допоможи Боже, щасливо прибути додому i щоб дома все було благо" й iнше. Ваше прохання Божистого благословення повинне бути справедливим, вивiреним совiстю. На початку молитви ви просите за цiлий народ укра?нський, тобто ви спонука?те свiй дух до з'?днання з духом мiльйонiв спорiднених вам кров'ю душ, якi теж звертаються до Бога з такою ж магiчною молитвою, а отже, духовна сила цiлого народу приходить вам на допомогу i ? опорою вашiй душi. А дух цiлого народу -- це вогненна куля. Бог же або розлитий як еманацiя у Всесвiтi, або ма? вигляд вогненно? кулi. Коли ви проказали першi два речення вечiрньо? молитви, можете звертатись до Лелi з рiзними добрими словами, якi покладуться вам на серце. Коли молитва буде палка i щира, на вас зiйде Божа благодать, i ви будете просвiтленi нею i умиротворенi. Молитву можна повторювати тричi, повторюючи кожне речення тричi. Коли душа схвильована, молитву треба повторювати доти, доки на вас не зiйде сон. Тi, хто бажа? проявити ревнiсть у вiрi в Бога, а чи ма? вищу насолоду для душi вiд постiйного спiлкування з Бережею, а чи хоче себе присвятити становi волхвiв, можуть молитися тричi i бiльше раз на добу, завчити молитви i молитовнi пози, а також речення з книги "Бережа" напам'ять. Можна також постити. Вiвторок, п'ятниця, недiля -- вважаються у ревновiруючих м'ясними днями, вiдповiдно: понедiлок, середа, четвер, субота -- пiсними. Постять також сiм тижнiв весною перед Великоднем i два тижнi восени перед Святом Рода i Роди. Можна також накладати на себе обмеження у свiтських забаганках, адже вiдкидання надмiрностей, якi обсiдають людське тiло, очищу? Дух i сприя? ближчому спiлкуванню з Богом. Закон такий: якщо Бог дав тобi тiло, ти повинен пiклуватися ним, доглядати i вдосконалювати, а не руйнувати i нiвечити. Можна творити i удосконалювати молитви, проповiдi i оповiдi про дiяння подвижникiв вiри в Ягну. Подвижництво i служiння Боговi у вiрi безмежне, i треба, щоб воно, це подвижництво, завжди йшло на користь укра?нському народу. Корисна праця в будь-який день року не ? грiхом. У святковi днi уникайте брудно? роботи. Ми молимось та?нству животворного вогню. Старi мудрi люди кажуть: хто жив на цiй землi справедливо, тому Бог посила? легку смерть, грiшна душа довго i в муках покида? тiло. Молитва очища? душу. Очищення може бути також через сповiдь волхву. Сповiдь чи очищення -- не повне звiльнення вiд грiхiв, це полегшення для душi. Один Бог вiда?: простив вiн вам грiх чи нi, простив чи покара? вас за нього сьогоднi чи завтра, чи вас, а чи нащадкiв ваших у якомусь колiнi. Леля проща? тих, хто щиро ка?ться. Бог милосердний, але Бог i строгий. Сповiдь -- полегшення для душi. Це перекладання частини свого тягаря на сповiдника. Але тому, що сповiдатись будь-кому бува? соромно, а то й небезпечно, треба сповiдуватись волхвовi, людинi iз стану Арпокнязя. Бо волхв -- також i порадник, i втiшник, i зцiлювач, якщо Бог дарував йому таке вмiння. Волхвом може бути i чоловiк, i жiнка. Волхв може напутити грiшника до прилюдного каяття, але не ма? права розголошувати та?мницю сповiдi, доносити владi, за винятком тих випадкiв, коли людина божевiльна i може наробити горя. Волхв вiдповiда? перед Богом за дотримання та?мницi сповiдi. Часткове очищення i полегшення да? дарування дiтям солодощiв, а також давання милостинi бiдним i тим, хто жебра?. Людина, яка просить на хлiб а чи пиво, -- нещасна, тому не скупiться. Краще давати, нiж просити. Добро i спiвчуття умиротворюють. Тар'я! 3. Про вождя, весi i храм Сiм'? укра?нцiв об'?днуються в села, в яких може проживати вiд кiлькох сотень до семи тисяч душ. Якщо поселення налiчу? понад сiм тисяч жителiв, то воно дiлиться на два села. Села об'?днуються у весi (райони), весi -- у край (область), кра? об'?днуються в державу Араяну (Укра?ну). Село -- це окремий, замкнений у самодостатньому iснуваннi, органiзм народу. Села об'?днуються в державу для того, щоб мати захист вiд зовнiшнiх ворогiв (неукра?нцiв), мати силу для проведення полiтики з метою запобiгти чужiй агресi? i для того, щоб здiйснювати спiльний наступ у навколишн? житт?ве середовище, утримувати i поширювати житт?вий простiр укра?нського народу. Тому протягом вiкiв народ повинен виробляти як чiткий порядок покори у деяких питаннях села -- весi, села -- кра?вi, села -- державi, так i розбудовувати ту царину мiжлюдських стосункiв, якi належать лише селу i його головi. Наш верховний Бог у жiночiй iпостасi -- Ягна, у чоловiчiй -- Дарбог. У iпостасi Боголюдини, творця земного життя -- Тар'ягн, син Ягни i Дарбога. Наша самоназва -- ар'ягни. Наша кра?на зветься Араяна. Для назви Бога ?диного ми послугову?мось словом "Бог". У часи миру нами править цивiльний уряд на чолi з головою. В часи вiйни нами править князь. В мирний час вища влада в селi, весi, кра? i державi належить головi, який обира?ться згiдно закону тар'ягнiв всiма дорослими громадянами. Кожен громадянин повинен стежити за справедливiстю виборiв. Всяке шахрайство на виборах означа? прихiд до влади дурнiших вождiв, нiж би ?х мiг обрати народ, а це призводить до ослаблення держави. Вищим виявом культури народу ? чесне дотримання правил виборiв. Головним злом у будовi владно? Гори в Араянi завжди була нездатнiсть до омолодження керiвно? верхiвки. Це загальнолюдська вада, i всi законодавцi всiх часiв i народiв билися головою об закон старiння. Кожен, хто приходив до влади, старався обдурити громаду i закон старiння, чiплявся за владу: вiн, його родичi, його слуги. Старiння правлячо? верстви супроводжу?ться розбещенiстю, млявiстю, вiдсутнiстю патрiотизму, що приводило i приводить до зникнення спершу держави, а тодi й народу, який цю державу створював. У виборний закон напiвдемократичних систем, якi зараз найпоширенiшi в свiтi, закладено тривалiсть часу правлiння лiдера. Це в середньому чотири роки з можливим переобранням ще на чотири роки. Ми вибира?мо на 3,5 роки з можливим переобранням ще на 3,5, щоб разом було сiм рокiв. Загальновiдоме священне число. Проте у цей закон ще треба ввести вiковий бар'?р. Щоб кожен громадянин кра?ни Араяна знав, коли його голова села, весi, краю, держави; командир рою, чоти, полку, армi?; голова общини, заводу, фiрми, скарбницi досяг чи досягла вiку 54 роки, його треба негайно переобирати, а коли вiн опира?ться, то й усувати силою, бо вiн вже втрача? iмунiтет, захищенiсть законом i моральними нормами суспiльства сво?х прав як вождь. Нi в якому разi тут не може бути якихось виняткiв. Якщо це розумна людина, вона може бути радником, вчителем, наставником, але не головою, завдання якого приймати остаточне рiшення. Щоб переконати у потребi такого жорсткого способу омолодження керiвно? верстви, нагада?мо, що у 40 рокiв мозок людини переста? розвиватись i наста? поступовий занепад, спершу в другорядних вiдгалуженнях, а тодi i в головних. Iлюзiя попередньо? здатностi -- це звичайне самозаспоко?ння старiючого органiзму. В доiсторичних державах вождя приносили в жертву Боговi, коли вiн досягав вiку 33 роки. У рiзних народiв були рiзнi вiковi обмеження, але мета одна: змiнити вождя, щоб омолодити народ. Щоб село жило i дiяло, воно повинне мати владне ядро, навколо якого рухалися б сiльськi силовi поля житт?дiяльностi. Ядром села ? голова, обраний селянами термiном на 3,5 роки правлiння, отаман, призначений головою села, i волхв. Якщо органiзм села довго живе, без втручання у його внутрiшнi закони ворога, агресора, то в ньому народжуються люди з потрiбними селу ремiсницькими i лiкувальними здiбностями. В першому випадку -- це коваль, чинбар, швець i таке iнше; в другому -- знахар, костоправ, заговорювач кровi, зубного болю, знахар вiд страху, наговору i таке iнше. Через сво? часткове самоуправлiння у селi тар'ягни повиннi дотримуватись прадавнiх моральних норм спiвжиття. Лише село може пiклуватися про здоров'я тi?? землi i води, на якiй воно прожива?. Голова села, весi, краю, держави повинен свято дотримуватись законiв тар'ягнiв, керуючись почуттям правди i совiстi, за якi громада обрала його головою. Отаман, сотник (весi), полковник (краю), князь (держави) повинен плекати козачий стан во?нiв-захисникiв держави. Волхв ма? навчати народ звича?в i вiри в Бога. Голова, волхв, отаман -- це Мала Рада села, яка може бути розширена до доцiльного непарного числа, за потребою, з людей, совiсть яких вiдома громадi. Всесiльський сход -- вiче -- ?диний в Араянi захiд, куди можуть прийти всi гласнi громадяни територi?. Вiче весi, краю, держави може бути лише з обраних сходом сiл радних. Голова сповня? закон держави, вiда? колективною скарбницею. Волхв навча? через приватну бесiду чи проповiдi в Храмi. Вiн повинен мати книгу "Бережа", постiйно ?? вивчати, знати всенароднi i сiльськi звича?, як-от: весiльне благословення, освячення новонародженого, обряд похоронiв, обряд закладання ново? хати, проводiв у армiю, проведення iменин i рокових свят. Бажано, щоб ця людина мала вищу освiту, володiла лiкувальними знаннями, знала музику i спiв, усе життя вивчала i систематизувала (писемно й усно) мiсцеву обрядовiсть, пристосовуючи ?? до сучасного життя i очищуючи ?? вiд iудейських, iсламських, ?вангельських iмен, звича?в, символiв, поступово вплiтаючи в обряд iмена перевтiлень Ягни i символи, якi записанi в книзi "Бережа". Казання до Ягни, якi зiйдуть на нашi душi Божистою вiдвертiстю, -- ось суть нашо? вiри. Спiлкування з Божистим розумом через молитву й iснування, зануреним у вiру, -- ось благо. Кожне село повинне прагнути мати свiй Храм для спiльного звернення до Бога, обнародування шлюбу, збереження священних релiквiй. Звича?ве планування храму -- з чотирьох кiмнат. Перша, велика, -- для прихожан, перед нею -- тро? однакових примiщень. Середн? -- для олтаря, на якому запалю?ться священний Перун, iконостаса i волхва, який проводить проповiдь; лiве -- для хору i музик; праве -- для прапорiв, священних фiгур i рiзного реманенту, потрiбного для справляння служби Божо?. Храм може мати дзвiницю i дзвони. Спiввiдношення площ кiмнат Храму вiдповiда? ?хньому призначенню, а також смаку зодчого. Храм мусить бути орi?нтований олтарем на схiд сонця. Жертвою на палаючий вогонь можуть бути запахущi трави i речовини, бризки вина, води i крихти ?жi. У Храмi повинно висiти три усталенi образи: образ щиро? молитви, образ Лелi-Ягни з дитиною, образ змi?борства. Стiни Храму розмальованi дiяннями з книги "Бережа". Вiруючi можуть носити на тiлi обереги, якi зображують тварин i птахiв, котрi згадуються в книзi "Бережа". Головними трьома оберегами ?: перший оберiг -- старовинне зображення Лелi; другий оберiг -- Сварга, рiвнобiчний криж; третiй оберiг -- Три?днiсть. Цi обереги, а також тварини, птахи чи рослини, якi за книгою "Бережа" ? оберегами, можуть (за бажанням вiруючого) бути витатуйованi на тiлi. Також може бути витатуйоване зображення Мiсяця -- для дiвчат i Сонця -- для хлопцiв, а також зображення Лiле? для обох статей. Тар'ягни користуються також як оберегом священним жестом рiвноваги крижа з iменем Ягни, накладаючи його на груди: "Я" -- пiдносите пучки трьох пальцiв право? руки до чола; "Г" -- переносите пучки на сонячне сплетiння; "Н" -- переносите пучки на праве плече; "А" -- переносите пучки на лiве плече. Так ви можете робити три i бiльше разiв (можна подумки, уявно). Тар'я! 4. Про силу Тар'ягн -- Боголюдина, предок укра?нцiв ? сином сили. Вiн народився вiд злучення двох Божистих сутностей: Ягни i Дарбога. Тар'ягн -- рушiйна сила Бога. Тар'ягни -- життя -- це ? боротьба. Там, де нема боротьби, життя завмира?. Сiм'? тар'ягнiв об'?днанi в села, весi, кра?, державу, зосередженi в собi вiрою в Ягну, протистоять iншим народам, якi ?х оточують i прагнуть поглинути. Крiм такого найвищого стану боротьби як вiйна, ? ще боротьба культур: мов, кращих виробiв i таке iнше. Мирне спiвiснування народiв -- коли боротьба за панування проходить без вiйни. Меншi народи зникають пiд натиском сильнiших культур чисельнiших народiв, державною полiтикою яких ? постiйне прагнення до поневолення i поглинання. Укра?нський народ посiда? тi землi, на яких розвивалась i мiцнiла бiла раса, щоб згодом завоювати весь свiт. Культура арiйцiв стала надбанням всiх народiв землi, вiд чого вiдбулося тимчасове розрiдження Родового ядра. Туга за прабатькiвщиною спонукала нащадкiв арiйцiв з пiвночi, пiвдня, заходу i сходу здiйснювати вiйськовi походи в напрямку Арiйського моря на терени Укра?ни i руйнувати таким чином ?? державну конструкцiю. Вiдновлення держави тар'ягнiв вiдбува?ться за часiв настання домiнування сузiр'я Води. 22 сiчня, як день проголошення самостiйно? УНР, а також як день об'?днання Захiдно? i Схiдно? Укра?ни -- день Соборностi -- свiдчить про те, що сузiр'я Води ? найсприятливiшим для Араяни. Панування цього сузiр'я наста? на початку третього тисячолiття, отже, означа? оновлення i посилення Родового ядра бiло? раси -- кра?ни Араяна. Арiйське вчення спонука? до домiнування бiло? раси в свiтi, а над бiлою расою -- домiнування тар'ягнiв, бо вони ? спадко?мцями кра?ни Араяна i володарями полiв поховань найдавнiших арiйських князiв на берегах рiк Вардани, Славути i Десни. Разом з вiрою в Ягну тар'ягни сповiдують правило здорового глузду. Вiрячи в розум людини, вони беруться вирiшувати право людини на життя чи смерть. Право вiдбору належить Радi наймудрiших, посвячених у знання про тiло i душу волхвiв, совiснiсть i чеснiсть яких вiдома громадi. Посвяченi проповiдують народовi правила тiлесно? та духовно? чистоти. Тар'ягни визнають, що люди народжуються iз рiзними здiбностями, якими ?х надiля? Бог. Тому керувати сво?ю державою, кра?м, вессю, селом доручають мудрiй особi, яка ? вищою за загал як за розумовими, так i фiзичними здiбностями. Отже, тар'ягни визнають владу сильно? особи. Спiвiснування мiж сильними особами вiдбува?ться за законами васалiтету, суспiльно? i?рархi?, родових традицiй та звича?в прабатькiв. Тар'ягни визнають iснування ворога, який може загрожувати ?хньому iснуванню як Божистому народу. Тобто для тар'ягнiв держави подiляються на дружнi i ворожi. Вiдносно ступеня ворожостi, здатностi особи чи держави до ворожих дiй проти народу i держави Араяна -- ворог укра?нського народу заслугову? на покару або смерть. Спiлкування мiж народами бiло? раси повинно вiдбуватись за правилами кодексу честi i в змаганнi за першiсть у всiх галузях i сферах життя. Як вчить книга "Бережа", правдивим треба бути не перед ворогом, а перед Богом, дiтьми i вчителем. У будь-якi часи спiльнота людей за мовною ознакою була знаряддям для самозахисту вiд знищення. Поза однорiдним органiзмом спiльноти тар'ягнiв можуть бути лише союзники, планованi для ближчого чи подальшого поглинання, як слабшi. Бiльшi державнi утворення роздрiбнюються найрiзноманiтнiшими зусиллями для зручнiшого поглинання за принципом: роздiляй i володарюй. Iншого закону спiвiснування нема. Мирний народ -- це провокатор агресивностi щодо себе. Лише рiвновага агресiй призводить до миру. Тому, вiдкидаючи облуднi i тимчасовi твердження лiбералiв про устiйненiсть свiту внаслiдок замирання iнстинкту сили, тар'ягни визнають прагнення до свiтового панування здоровим явищем. Сила народу захована також у здатностi його до розмноження. Тому, сповiдуючи закон Любовi, кожна укра?нська сiм'я повинна мати тро? i бiльше дiтей. Злягання чоловiка i жiнки -- священна Боговi при?мна дiя. У коханнi тар'ягни уподiбнюються Боговi, вiдчуття заплiднення i народження -- найбожистiшi почуття, якi можна порiвняти лише з насолодою вiд усвiдомлено? влади i панування над свiтом. В розумiннi расово? чистоти, волхви вiдкидають всiлякi розрiзнення людей за формою кiсток, черепа, очей i таке iнше. Прилучення до народу тар'ягнiв тих, хто в рiзнi iсторичнi часи розсiявся по свiту, волхви вважають за дуже важливе. Тому, щоб стати тар'ягном, громадянином кра?ни Араяна, потрiбно мати перш за все бажання, яке йде вiд душi, вiд генного коду; потрiбно мати бiлу шкiру, говорити укра?нською мовою i молитись Ягнi так, як написано в книзi "Бережа". Причому, поняття "бiла шкiра" визнача? для себе сама особа, яка хоче бути громадянином кра?ни Араяна. Народ сильний тодi, коли сильна його кожна особа. Тому плекання фiзичного здоров'я, а також розумово? сили кожного окремо взятого укра?нця ? найважливiшим завданням волхвiв. В кожному селi повинна бути козацька школа (КОШ), де б юнаки i юнки удосконалювали тiло, навчались рукопашного бою i вiрили в Ягну. Фiзична i розумова сила да? почуття зверхностi i зухвальства, що ? ознакою слова "арi?ць". Аристократiя -- це влада найкращих, форма правлiння, за яко? державна влада належить представникам родово? знатi. Воля, сила волi, сила волi в ?дностi укра?нцiв ? засобом опанування матерi? життя. Причиною будь-яко? поразки ? не вiдсутнiсть збро?, а вiдсутнiсть сили волi до спiльних дiй, нездатнiсть побачити за первинним проявом сили волi подальшу вигоду вiд панування над ситуацi?ю i над оточуючими народами. Смак сили може бути рiзноякiсний, як сп'янiння вiд фiзичних вправ -- збудження вiд трепету тiла внаслiдок фiзичних вправ, так i вiд розумового пересилення та?мницi -- трiумф розуму. Але вищою насолодою вiд особистого почуття сили ? стадне вiдчуття сили, коли тiло i розум стають ?диним народним тiлом. Такий порив не вiдступа? навiть перед загрозою смертi для окремих людей, в iм'я торжества сили цiлого народу. Саме загальне, всенародне почуття сили ? самодостатньою метою для сина сили -- Тар'ягна. Арi?ць, здоров'я якого не пошкоджене курiнням, зловживанням вина i розпустою, ма? достатньо сили волi, щоб зносити житт?вi злигоднi в iм'я перемоги, терпiти бiль i сприймати смерть як закономiрну даннiсть. Арi?ць вiльний вибирати -- жити йому чи померти (внаслiдок втоми чи хвороби заподiяти собi смерть), але вiдда? перевагу життю. Свiдомiсть частки великого тiла цiлого народу полегшу? тар'ягновi зустрiти смерть у бою достойно. Бути сильним -- значить, бути гордим, бути надлюдиною -- значить, ревно вiрити в Богиню Ягну, яка ? Надбожеством. Плекання в кожному арiйцевi вiдчуття надсили, надрозуму -- це цiлеспрямоване виховання надлюдини. Зухвалий i сильний тiлом, сильний вiрою в Бога радо ста? в одну лаву на прю, щоб бути тараном для зруйнування велико? перешкоди, щоб звiльнити дорогу народу Тар'ягна. Але й будучи один проти численнiшого ворога, Тар'ягн зневажа? небезпеку i бореться до переможного кiнця. Сильний у армi? -- значить, сильна армiя. Сильний у науках -- значить, сильна наука. Сила перемага? логiку, адже сама сила ? закон. Тар'я! 5. Про те, як вживати хмiльнi напо? Книга "Бережа" -- це знання про життя на землi i про служiння Боговi, завдяки чому людина могла б бути щасливою. Тому повчання мудрих про те, як пити хмiльнi напо?, ? одним з найважливiших вчень. Адже навiть чисельнi народи, впавши в безмiрну пиятику, зникають з лиця землi або ?х заполонюють iншi, фiзично i розумово сильнiшi народи. Пити горiлку чи вино у великiй кiлькостi -- шкiдливо для здоров'я. Але всi свята земно? людини супроводжуються питтям хмiльного. Лише досконала людина -- надлюдина -- може обходитись без хмiльних напо?в i бути задоволеною життям. Простолюд, який, одначе, ? тiлом народу, шука? радощiв у винi. Отож пити хмiльне можна лише досягнувши повнолiття. У дiвчат повнолiття почина?ться пiсля 16-ти рокiв, а у хлопцiв пiсля 18-ти. Дiдусi i бабусi, батьки i матерi, дядьки i тiтки при всякiй нагодi повиннi говорити дiтям i онукам: "Ось досягнеш повнолiття, тодi почнеш". Можливо, дiти десь при якiйсь нагодi i порушать вашi настанови, але вони знатимуть, що офiцiйного дозволу вiд вас вони не отримали. Вихованi дiти не дозволять собi пити хмiльне а чи лихословити в присутностi дорослих, навiть не рiдних. Але починати пити хмiльне (горiлку, пиво, вино) у 16 чи у 18 рокiв -- це ще не означа? пити його так часто, як люди середнього вiку i в таких кiлькостях. Ма?ться на увазi, що, сидячи разом з дорослими за столом, юнак може дозволити собi випити лише 100 грамiв горiлки мiцнiстю до 45 градусiв або склянку (200 г) крiпленого вина. Бажано в два прийоми. Сухого, мiцнiстю до 10 градусiв, -- двi склянки. Дiвчина п'? вдвiчi менше. До того ж, юнакам i юнкам до справжнього повнолiття пити горiлку за столом разом з дорослими можна лише на великi свята, як-то: Новий рiк, Великдень, Купала, свято Роди, проводи в армiю, весiлля. На всiх iнших урочистостях вони повиннi обходитись солодкими i мiнеральними безалкогольними напоями. Але справжн? повнолiття дiвчини наста? у 18, а юнака -- у 22 роки, i по досягненню цього вiку можна пити так, як дорослi. Проте слiд мати на увазi, що саме тепер на людину чига? величезна небезпека. Зауважимо, що у людському побутi привiд випити горiлки, вина чи пива трапля?ться нерiдко. Отож треба весь час контролювати себе i стримувати, щоб пити менше, не часто, не систематично, щоб не звикнути. Особливо шкiдливо для психiчного здоров'я пити кожен день малими дозами, часте пиття малими дозами також призводить до швидкого звикання, тобто до алкоголiзму. Мала доза - це 50-100 г., лiкувальна - 40 i менше грамiв. Перш нiж перейти до пояснення, скiльки пити, ми охарактеризу?мо iснуючi напо?. Найнебезпечнiшими для юнакiв i юнок ? слабоалкогольнi напо?: пиво, сухi вина, тонiки, бо iсну? iлюзiя, що ?х можна пити кожен день, в той час як горiлку лише з яко?сь важливо? причини. Особливо небезпечне пиво. Алкогольний удар на голодний шлунок вiд 0,5 лiтра пива середньо? мiцностi рiвнозначний двомстам горiлки для доросло? людини при добрiй закусцi. Тому припадати в спеку до пива як засобу потамувати спрагу ? небезпечним, особливо для молодi. Треба сказати, що коли вам 20 рокiв, ви не зна?те, чи схильнi до алкоголiзму чи нi (i нiхто вам цього не скаже), але коли в 30 рокiв вам раптом скажуть, що ви алкоголiк, це вже трагедiя багатьох. Отже, граючись, вживаючи бездумно, безконтрольно i часто тонiк, пиво чи сухе вино, ви наослiп бредете до небезпеки, коли ваша кров раптом завола?, що ?й хочеться алкоголю ще й ще. До одруження ви повиннi стримувати себе вiд систематичного пиття хмiльного i вiд пиття хмiльного у великих дозах з усiх сил, з усi?? сили волi, яку вам дав Бог. Пам'ятайте, пити зайве - це не геройство, пити можуть майже всi, хто не обдiлений нормальним здоров'ям, не пити хмiльного не може майже нiхто. Сказано: пити може i дурень, а ти спробуй не пити. Тому не поспiшайте. Вихована людина повинна володiти як сво?м тiлом, так i сво?ми забаганками. Запам'ятайте: ваше здоров'я - це ?диний скарб на цьому свiтi, i у вашiй волi чи зразу його стратити, чи розтягнути це задоволення на сто рокiв. Пити в будень пиво, вино сухе, вино мiцне, горiлку без поважно? на те причини не можна. Не можна пити хмiльне також зранку. Навiть якщо у вас цього дня iменини, хрестини чи весiлля, перший прийом ?жi вранцi повинен бути безалкогольним. Жiнка повинна пити вдво?, а то й утро? менше, нiж чоловiк. Жiнка в станi вагiтностi взагалi не повинна вживати алкоголю i курити. Для чоловiка середньо? ваги i сили порогом вiдчуття найвищого сп'янiння ?, коли вiн вип'? триста грамiв горiлки мiцнiстю до 45 градусiв. Отож цю дозу чоловiк може собi розтягнути на всю вечiрку, як йому до вподоби. Тут багато хто з пиякiв-професiоналiв може заявити, що це мало, але зiзнаймося собi, що горiлка, випита понад трьохсот грамiв, вже не да? задоволення. В деяких людей пiсля прийняття чотириста грамiв з'явля?ться почуття непогамовно? спраги, i вони хочуть пити горiлку ще й ще, тодi органiзм сам вимика?ться, людина засина? чи тратить свiдомiсть i таким чином ряту?ться вiд смертельно? дози. Запам'ятайте, що, п'ючи зайве сьогоднi, ви скорочу?те для себе можливiсть завтра випити всмак. Невдовзi прийде час, коли ви дивитиметесь, як п'ють iншi, нiяково заявляючи друзям, що я, мовляв, уже свою випив. Якщо ви в двадцять рокiв почали iнтенсивно пити алкоголь i курити, то в тридцять ви вже не будете здатнi робити житт?ву кар'?ру, хоча прожили лише третину сучасного людського вiку. На вашому лицi з'явиться багряна алкогольна засмага, кiнчик носа зрадливо посинi?. На лицi явно проглядатиме деградацiя i з таким обличчям вас не захочуть слухати в жоднiй фiрмi, де ? пристойна робота. Алкоголiзм - хвороба его?стична. Щоб задовольнити свою спрагу, ви обкрадатимете власну жiнку i, що найганебнiше, власних дiтей. Найкращим продуктом для пиття ? пшенична горiлка, виготовлена на державному пiдпри?мствi за давно виробленими технологiями. Не тiльки з комерцiйною метою, а й з метою безпеки держава повинна утримувати виробництво хмiльних напо?в у сво?х руках i пiд громадським контролем. Адже здоров'я нацi? - найбiльше багатство держави, i вiддавати його на поталу недобросовiсним дiлкам - злочин перед власним народом. Навiть коньяк в таких дозах, в яких ми п'?мо горiлку, може бути шкiдливим для здоров'я. На другому мiсцi по нешкiдливостi ? домашнiй самогон iз зерна (пшеницi, жита, ячменю i iн.), а також iз картоплi та бурякiв. На третьому - самогон iз цукру, тому що для виробництва цукру застосовуються хiмiчнi додатки. Найкориснiше в помiрних дозах для людини сухе вино - продукт, який виготовля?ться з чистого виноградного соку без додавання цукру i спирту, за умови екологiчно? чистоти грунтiв, на яких рiс виноград. Здоровiй людинi при?мно випити i мiцного вина, якщо воно виготовлене добросовiсним винарем. Готувати алкогольнi напо? потрiбно в посудинi, яка не розчиня?ться кислотами, котрi ? в бразi чи соку фруктiв. Це може бути дерев'яний, глиняний, скляний чи емальований посуд. Найдоступнiшим i зручним ? емальований посуд, i ним треба користуватись, готуючи алкоголь в домашнiх умовах. Бажано, щоб трубки були скляними або iз нержавiючо? сталi чи свiтло? латунi, хоча тодi в горiлку потрапля? якась частка окису мiдi. Коли ж ви робите закваску, а потiм i переробля?те в залiзному, алюмiнi?вому, мiдному чи латунному посудi, то в горiлку потрапля? багато окисiв металiв, якi ? отрутою для вашого шлунка, печiнки, зрештою, всього органiзму. Горiлка виходить важка на смак, хапа? за горло, метали не фiльтруються i не опадають в осад. Чужу самогонку пити небезпечно, тому, iдучи на весiлля чи на яку випивку в складчину, треба брати з собою напо?, купленi в державнiй установi, щоб уникнути на святi прикрих випадкiв отру?ння, а то й смертi. Отож, коли ви прийшли в гостi i вже зна?те свою норму, то розтягу?те цю норму на весь обiд. Коли на столi сто?ть горiлка, вино сухе, вино мiцне, пиво, ситро, ви тверезо вирiшу?те: "Що я п'ю?" Якщо вибрали горiлку, то в кiнцi обiду, вiдчуваючи спрагу, можете випити пiвсклянки чи склянку сухого вина. Якщо ви почали з мiцного вина, то бажано, щоб пили його небагато i нiчого бiльше, окрiм мiнерально? чи солодко? води. Бо коли ви змiша?те солодке вино з пивом чи горiлкою, швидко сп'янi?те i буде незручно перед людьми. Якщо у вас нестiйкий кров'яний тиск, на другий день болiтиме голова. Якщо ви п'?те пиво, то пийте лише пиво. Найлегшим компонентом до коньяку, горiлки а чи мiцного вина ? вино сухе (без домiшок цукру). Пивом мiцнi напо? запивають лише алкоголiки. Шампанськi вина треба пити в невеликих кiлькостях до десерту (торта, печива), коли за обiдом мiцнi напо? взагалi не вживались. Починати поважний обiд з шампанського, а потiм пити горiлку - дилетанство, шкiдливе для здоров'я. В шампанське, щоб воно шипiло, дода?ться сода i цукор, тому, коли ви п'?те його багато або разом з горiлкою, у вас болiтиме голова i буде важке похмiлля. Якщо ви на вечiрцi будете пити все пiдряд - горiлку, пиво, мiцне вино, можете у якийсь момент, навiть не вiдчувши сильного сп'янiння, втратити свiдомiсть i зiпсувати людям свято. Якщо ви таки втримались на трьохстах грамах горiлки (або сво?й нормi, яку ви самi зна?те), пiсля добро? вечерi через деякий час при?мно випити чорно? кави або чашку мiцного чаю. Отже, коли ви вчора дотримались сво?? норми, сьогоднi вам достатньо випити велику чашку чаю або пiвлiтра кислого молока, щоб через деякий час вiдчути себе нормально. Якщо ви таки не втримались i перебрали, випийте вранцi пляшку пива чи склянку сухого вина, чи сто грамiв горiлки i на цьому зупинiться. Треба зауважити, що весiльнi оргi?, коли пиятика тягнеться зранку до вечора протягом трьох днiв чи навiть тижня, дуже шкiдливi для органiзму, i сприяють набуттю навикiв до алкоголiзму. Тому, якщо говорити з погляду доцiльностi, пити на великi свята бажано лише протягом дня, а на другий день виходити зi стану алкогольного отру?ння. Людям психiчно хворим пити алкогольнi напо? не можна. Людям, у яких проявилася бiла гарячка, треба рiшуче кидати пити. Бiла гарячка - такий стан, коли пiсля першого а чи другого дня пиятики, наступного дня людина не п'?. Вiд того, що алкоголь не поступа? в мозок, вчиня?ться галюцинацiя. Можуть вдаватися чорти i проявлятися звiрячi iнстинкти, котрi притлумлювалися запобiжними гальмiвними нашаруваннями культурного виховання людини в колективi. Тобто людина дурi?, будучи нiби-то тверезою. Щоб така людина не вмерла або не наробила горя, бо в станi бiло? гарячки вона може вбити будь-кого, навiть найрiднiшого, тому, хто впав у бiлу гарячку, треба дати випити сто грамiв горiлки, а потiм звернутися до лiкаря. Якщо ви будете дотримуватись сво?? норми, весь час стримувати себе, щоб не пити в будень без поважних причин, якщо ви i в недiлю теж знайдете якесь цiкаве заняття, щоб зайвий раз не випити, то, коли надiйде свято, ви вип'?те з задоволенням, будете щасливi, здоровi, i матимете сили, щоб заробити на хлiб собi i сво?й сiм'?. Вчитель Барбара радить також не курити. Вживати наркотики (мак, коноплi, хiмiчнi препарати) забороня? укра?нський звичай i закон. Тар'я! 6. Про ставлення тар'ягнiв до iнших релiгiй та використання старих храмiв Слава Ягнi, Дарбогу i ?хньому сину Тар'ягну! Так сталося, що в Укра?нi зараз ма?мо переважну бiльшiсть юдо?вангельських церков. Перш нiж приступити до посутньо? розмови, узгодимо для себе значення слова "юдо?вангелiзм". Це слово склада?ться iз двох значень: юда?зм -- юдейська вiра, яка виплива? з юдейсько? народно? книги "Бiблiя", та ?вангелiзм -- це вчення виплива? з книги "?вангелiя", яку написали грецькi юде?-книжники. Отже, до юдо?вангелiстiв належать сiонiсти, католики, православнi i всi iншi секти, якi проповiдують вчення з "?вангл?i", але пiдкрiплюють його посиланнями на "Бiблiю". Волхв Барбара i його послiдовники не вважають Iсуса Богом, а лише юдейським проповiдником. Iншими силами, якi борються за панування в Укра?нi, ? буддизм, кришна?зм, iсламський фундаменталiзм та iншi. Утративши свою матiрню вiру в Бога, в чому багато шкоди завдав князь Володимир 988 року, укра?нський народ почав поступово, але неухильно, тратити свою мiць, а з нею i державну зорганiзованiсть, що нарештi призвело до незчисленних бiд, учинених нам загарбниками нашо? дiдизни. Волхв Барбара обстою? за укра?нцями свiй шлях, бо вони посiдають землi, в яких знаходяться головнi поля поховань найдавнiших арiйських князiв. Вчення волхва Барбари визна? провiдну для народу ролю Просвiтлених волхвiв i грунту?ться на вiруваннях давньо? кра?ни Араяни, долучаючись i до арiйських вед. Кра?на Араяна iсну? в нашiй пам'ятi навколо Арiйського моря, ?? межi означаються витоками рiк, якi впадають в Арiйське море. Саме на цi терени повинен бути направлений в першу чергу поступ вiдновлено? укра?нсько? держави. Дотримання шляхетних звича?в i обов'язку перед Батькiвщиною пильнував у нас Бог Перун, одне з перевтiлень свiтового животворного вогню, iм'я якого в жiночiй iпостасi -- Ягна. Нехтування усвiдомленим обов'язком, рiзновидом цього нехтування ? зрада, призводить до настання Гада, на противагу закону спiвiснування помiж арiйцiв, який назива?ться Ладом. У сво?х обрядах послiдовники Барбари послуговуються рiвнобiчним крижем, на якому нема розiп'ято? людини. Малювання або лiплення на крижi розiп'ято? людини послiдовники вчення Барбари вважають великим грiхом i святотатством. Це ?х вiдштовху?, бо це наруга над людським тiлом, навiяна чортом. Учитель Барбара також застерiга?, що носiння на тiлi крижа з розп'яттям шкiдливо вплива? на здоров'я i томить душу. Сам криж знання волхвiв, послiдовникiв Барбари, мiрку? як знак життя, де вертикальна лiнiя означа? чоловiче начало, а горизонтальна -- жiноче. Вiд акту перетинання чи вза?мопроникнення чоловiчого i жiночого ?ства народжу?ться дитина. Свята Трiйця, за вченням книги "Бережа", ?: мати -- батько -- дитина у земнiй iпостасi, а у небеснiй -- Ягна -- Дарбог -- Тар'ягн. Отже, однi?ю а головних засадничих рiзниць мiж юдо?вангелiзмом i вченням Барбари ? те, що ?вангелiзм тракту? любовне злягання самицi iз самцем грiхом, арiйцi ж вважають цю дiю актом радiння, в чому вчення Барбари суголосне з ведизмом. Грiхом, i то великим, арiйцi вважають лише збочення як мiж самцем i самкою, так i мiж одностатевими особинами. Рiзниця ще й у тому, що в книзi "Бережа" Божистими героями i родоначальниками ? укра?нцi, а у юдо?вангелiзмi ними ? юде?, або грецькi юде?. Звiдси виплива?, що нi церкви ?вангелiстiв, нi ?хнi мистецькi предмети не можуть служити нашому Божистому культу. Хоча для потреб нашо? вiри треба будувати новi Храми, але мистецтво будувати релiгiйнi осiдки ?вангелiсти перейняли у попереднiх поколiнь арiйцiв, котрi молились Перунам Ягни. Тому коли настане такий час, що вiруюча громада ?вангелiстiв перейде у вiру Барбари, може постати питання, як використати будiвлю старого Храму. Рада тут може бути така. Iкони треба вiддати чи продати тим громадам, якi ?х потребують, а чи здати в музей, якщо вони мають мистецьку вартiсть, все iнше спалити. Вогонь очища?. Стiни теж треба обробити вогняним факелом. Там, де потрiбно, змiнити штукатурку i оздобити дiяннями з книги "Бережа". Потiм освятити Храм довгим читанням iз книги "Бережа" i покропити свяченою водою. Всяку наругу над Храмами iнших релiгiйних громад, над священними релiквiями iнших народiв, держав, армiй Барбара забороня?. ?х можна лише спалити. Вогонь очища?! Тар'я! 7. Про досконалiсть Той арi?ць, який буде осягати суть книги "Бережа", поступово вiдчу? благовiст Божого просвiтлення i життя його буде при?мним. Досконалiсть не може бути доконаною так само, як i просвiтленiсть, котра ? вищою за досконалiсть. Просвiтлення не може бути без досконалостi; досконалостi не може бути без дi?; дi? не може бути без волi; волi не може бути без самообмеження; самообмеження не може бути без непевностi; непевностi не може бути без неосяжностi. Це сiм вiрогiдних сутностей просвiтлення. Восьмою сутнiстю досконалостi ? смерть. Тому, прагнучи досягти просвiтленостi, треба весь час молитись Боговi, щоб вiн допомiг робити кожен крок до досконалостi правдивiшим. Отже, вдосконалення -- це пом'якшення переходу вiд стану життя до стану смертi, а просвiтленiсть -- втрата сутностей досконалостi, якi переходять у просте вiдчуття свiтла або у свiтло. XV. РЕЧЕННЯ 1. До Бережi Бережа, яка живе в трьох сутностях, вiдання яко? розширило Укра?ну, тебе солодкоязику шанують волхви, ставлячи попереду всяко? дi?. О Бережо, ти вiда?ш про найдальшу даль, звiдки приходять Божистi закони життя; для тебе просочуються незчисленнi джерела в криницях, завдяки тобi добра сiються для арiйцiв. Це завдяки знання звичаю волхвами було проламане цiле, яке замикало Дану, Бережа зберегла стада корiв на просторах, зробила смачною ?жу i напо?. Отож хочемо ми пошанувати Бережу, Богиню-Бога, який всi звича? зна?, зробимо треби, покропимо чар-трунком, щоб вона благословила синiв-геро?в. Тiльки той князь ста? можновладним, притлумлю? ворожi потуги звитяжною силою, хто денно i нощно пiклу?ться про Бережу, любить Ягну, яка ? суттю Бережi. Тiльки той господар живе благополучно, ма? в домi хлiб i до хлiба, хто волхва шану? Боголюбного i викону? звичай родовий -- Бережу. Той князь завжди удатний войовник у поборюваннi ворогiв i чортiв, який волхва знаючого попереду справ ставить, дух свiй скрiплю? вiданням про Ягну. Тар'я! 2. До Ягни Ягну я кличу, ту, хто в усьому живому, ту, хто ?сьм Богом, якому волхв вiншу?, прикликаю i славлю ??. Ягно, образ твiй священний для вiдунiв як колишнiх, так i теперiшнiх, повертайся до нас лише сво?ми добрими лицями. Дай нам багатство, посилай нам денно i нощно наснагу для кохання i коханих. О Ягно, ти треба i звичай обряду, коли ти гарячими язиками охоплю?ш жертву, ?? прийма? названий послушником Бог. Ягно, ти прозорливiша за кобзарiв, ти Богинею Славою славна, хай Боги зглянуться на нас! Коли ти захочеш, о Ягно, ти ощасливиш богомольця, вдихнеш йому в груди Божистий вiтер. До тебе, матiнко Ягно, ми зверта?мо лиця, коли день народжу?ться, вогню животворному молимось. Живе свiтло розлите в серцях i свiтах, ти пану?ш на священнодiйствах, о сонцесяйна Ягно! Як мати дитинi, будь доступна для наших слiв, твори мир у наших домах, супроводжуй нас у добрi! Тар'я! 3. До Ягни перед святковою стравою Ягну ми вибира?мо провiсником це? утчi, ту, яка все зна? i все розумi?, Ягну, Ягну весь час кличемо. Та, яка прийма? при?мнi дари, о Ягно, прилинь багатолика, вродись серед сухо? золото? соломи. Ти -- ?ство, котре ми Боготворимо, пробуди в нас Божисте почуття, в тих, хто надi?ться на тебе. Сядь з нами на священну солому, засяй, полита тоуком, спали до тла зловредних. О Ягно, всi Божистi якостi в тобi, вогонь нам да?ш у присмак до страви -- кобзар, господар i князь: всi тобi вдячнi. Бо ж тво? полум'яне знамення проганя? хвороби, в той час, як ми пошанову?мо тебе. О Ягно, покрий нас сво?ю благодаттю, бо ж ми, матiнко, через твiй пломiнь всi тво? добрi можливостi кличемо. Будь милостива до нас, Пречиста, бо ж ти найчистiша серед чистих, пломiнь-бо -- вуста тво? i подих. Прославля?мо тебе на всi голоси, пошли нам достаток i змiцни наших дiтей, о Ягно, свiтле полум'я! Лише ти зна?ш дорогу до всенебного Бога, насолоджуйся ж славою, що ми ?? тобi зичимо! Тар'я! 4. Славлення Ягни Красна Ягно, запалена на цьому святi, прихились до нас всiма сво?ми добрами, бо часту? тебе щирий волхв. Зроби солодкою, о мати матерiв, нашу славу для Божисто? сутi, посприяй, щоб всесутня Бережа славою втiшилась. Похвала всього народу нашого лине до тво?х вух, Богине, медовими язиками жертву лиже. О Ягно, ти на швидкiй колiсницi привезеш Божу благодать, передаси ?? через нашого волхва. Розстелiмо ж за звича?м житню солому, политу тоуком жертовних тварин, тут i запала? свiтло безсмертних. Хай розчиняться дива, хай зiйде звiдти Божа благодать тепер i вовiки вiкiв. Нiч i Зоря -- це так гарно, я ?х запрошую до нашого священнодiйства, на жертовну солому. Запрошую також двох солодкоязиких волхвiв, хай заспiвають для нас Божистих пiсень i Богиню прославлять. Ягну, Дану i Та?мницю, трьох Божинь я запрошую, якi закони вершать у свiтi. Дерево життя, яке пророста? через три свiти, хай буде серед перших пошанованих, хай росте в нас. О Божисте дерево, хай через тебе нашi узливання досягнуть Бога, хай вiн побачить тих, хто його шану?. З вигуком "Слава" ми шану творимо для Перуна Божого, того, хто прожива? в домi Божества! Тар'я! 5. Закликання Ягни Прийди, Ягно, пошанована нашими пiснями, з'явися сво?ми численними перевтiленнями, прислухайся до Слави. Тебе кличуть волхви, спiваючи тобою натхненнi речення, прийди, Ягно, iменами рiзночинних Богiв. Велеса, Рода, Морани i Папи, Слави, Ями, Даждя, Дани i Дудя, рiзних духiв умилостив. Пiдносимо до рота п'янкий чар-трунок, бризка?мо на вогонь краплi меду, долуча?мось до Божистого. Кличуть тебе, Ягно, тi, хто потребу? пiдтримки, для тебе волхви золоту солому розiслали, зараз почнуться вiншування i треби. Тоуковi спини коней, запряженi помислами, привезуть Богiв, щоб меду спiльно випити. Пiдносимо нашi дари так, як дивний закон велить, о Ягно, супутнице солодкозвучних жiнок. Хто гiдний пошанування, всi хай п'янкого меду вип'ють, о Ягно, кличемо тебе "Вiзьми"! Iз небесно? сонячно? хати всiх Богiв, якi вранцi прокидаються, хай кличе сюди одухотворений волхв. О Ягно, о Перуне, о Вiтре, пийте за сонячними законами медовий напiй. Ти як волхв, настановлений людьми, о Ягно, сидиш на наших добрах, пошануй цей обряд. Запрягай же в повiз рудих, буланих i червоних коней, о Боже, привези сюди всiх Богiв. Тар'я! 6. Запрошення Ягня до участi у дiйствi На цей славний обряд, о Ягно, тебе запрошу?мо для заступництва, з Перунами прийди, Ягно! Нiхто з людей не рiвня тобi, великiй i всепереможнiй, з Перунами прийди, Ягно! З тими вогнями, що лiтають в Дивi i переслiдують клятвопорушникiв, з Перунами прийди, Ягно! З тими, що ?хня пiсня -- грiм небесний, ?м нема супротивно? сили, з Перунами прийди, Ягно! З Перунами, якi жахкотять блискавками, як добрi господарi стоять на сторожi закону, з Перунами прийди, Ягно! З тими, якi горами трясуть, моря збурюють з Дивом змiшуючи, з Перунами прийди, Ягно! З тими, якi слiплять промiнням на морi i на сушi, з Перунами прийди, Ягно! Тебе випуска?мо на мед чар-трунку, щоб ти перша причастилася, з Перунами прийди, Ягно! Тар'я! 7. Звернення пораненого князя до Ягни Я хочу згадати ту, яка дала менi життя, щоб я побачив батька-матiр. Я називаю iм'я Ягни, першо? i животворно? Божинi, яка дала менi пiзнати ласку батька-матерi. До тебе, свiтла Божине, володарко всього сущого звертаюся, щоб ти дала долю щасливу. Бо ти воiстину володарка долi, котра недосяжна для заздрiсних зловмисникiв, бо доля в руках тво?х, Ягно. Тiльки ти, Ягно, найщасливiша, i тiльки до тебе я прилучитись хочу, оперти на тебе сво? надi?. Твого всевладдя i сили ярiння не досягли нi пташки, що лiтають, анi води, якi ринуть, не досяг тебе i вiтру легiт. В безоднi простору вариться вариво, з якого вироста? Дерево життя, хай змiцню?ться його корiння. В безмежному просторi шлях Дарбога, круглий вiн i котиться, а не ногами ходить, вiдверта? темiнь i напасть. В князя свiтла тисячi способiв зцiлення, проганя? вiн хвороби вiд нас, бо, дивлячись на нього, ми ста?мо доброчинними. Бо ж зiрки i мiсяць видно лише вночi, так i ми через темiнь незнання iдемо до свiтла Ягни, приносимо подарунки i речення, щоб умилостивити. Але якщо воля твоя, Ягно, душу мою, заковану в клiтку тiла, легко звiльни вiд пут. О Ягно, всевiдаюча i всеможуча, звiльняй нас вiд колод життя легко, легко розв'язуй петлi на путах. Ми умилостивлю?мо твiй гнiв молитвою, поздержливiстю, узливанням, щоб ти нас на розум поставила. Угору -- петлю верхню, вниз -- нижню петлю, тодi середню знiми, душа розв'язана полине в лоно Ягни. Тар'я! 8. До Ягни Ми шану?мо тебе, Ягно, шану?мо i твого коня, бо ви пану?те на дiйствi. Нехай Тар'ягн, син тво?? сили, буде доброзичливий i широкодушний, хай буде з нами. Захисти нас, Ягно, вiд дальнього i ближнього зловмисника, захищай нас усе життя. Надiли нас великою нагородою, надiли нас достатком достатнiм, пiклуйся про наше майно. Ти розподiля?ш блага, о пломiнноязика, так, як тво? iм'я -- Рода рiдна, дай нам Рiг достатку. Того, кого ти благословля?ш на бiй, той заслужить Славу як нагороду, бо ти живиш його силами. Нiхто улюбленця твого не переможе, хто б не намагався протистояти, нагорода арiйцевi буде. Тар'я -- улюбленець всього народу, його конi найкращi, його славлять кобзарi. О, той, хто не спить, коли вста? Дарбог-батько, оспiва? славного сина Тар'ягна, мати якому Ягна животворна. Бо величальна Ватра пала?, закучерявлена димом пахучим, закосичена лизнями вогню. Вона, як господар на обiдi, як прапор з полум'я, слуха? нас, тих, хто Ягну славить в перших променях Дарбога. Кланя?мось старому i малому, кланя?мось юним i зматернiлим, шану?мо Бога разом зi спiвцем. Тар'я! 9. Про всеохопну славу Ягни Ти, Ягно, перша серед Богiв, ти ?м мати i батько Дарбог, тобi служать мудрi волхви, ти народила Перунiв iз блискучими списами. Ти, Ягно, найперше сутн? Божество, кобзарi оспiвують Божистiсть твою, ту, що пронизу? всей свiт доцiльнiстю, ти мати-батько живого Тар'ягна. Ти, Ягно, дивний вогонь живий, проявись розумною суттю видимою, два свiти тряслися, як Ягну Божеством вибирали, в нiй ми шану?мо всi Божистi властивостi. Ти, Ягно, для людини всесвiтньо? змусила Диво гримiти, для тiла, що з нього сiм Див утворилось, коли ти розгора?шся, викликана волхвом, ми запалю?мо жертовнi вогнi на сходi й на заходi. Ти, Ягно, житт?дайна корова, але ти i бик Велес житт?дайний, молячись тобi, вигуку?мо: "Бачимо!", бачимо тебе животворну володарку. Ти, Ягно, напучу?ш заблудлих, навiю?ш правдивi вчинки шляхетним, ти обира?ш переможцiв серед геро?в, якi змагаються, i серед тих, хто змага?ться в накопиченнi скарбiв. Ти, Ягно, прийма?ш у сво? животворне лоно душi померлих, даючи безсмертя, бо ти суть Ягна-Дарбог, сина Тар'ягна народили. А ви, шановнi господарi, обдаруйте волхва, який Ягну славить, хай новi пiснi склада?, звича?в навча?, о Диво i Земля, допомагайте нам разом з Богами. Ти для нас, Ягно, родюче лоно, Бог серед Богiв -- бездоганна i невсипуща, стань кобзарю матiр'ю-батьком, заступницею, ти, яка щастя несе, сiючи добро. Ти Ягно, наша мати-батько, творець житт?во? сили, а ми тво? дiти, тво? це багатства -- тьма ?х тьменна, доступнi сильному, захиснику обов'язку. Тебе, Ягно, жива серед живих, зробила Доля Богом над тар'ягнами, через натхненну молитву приходиш до нас, щоб Тар'ягн i Лада з Ладом народилися. Ти, Ягно, зi сво?ми охоронцями -- Перунами захищай нас вiд напастей, бо ти -- рятiвник нащадкiв, молочна корова, бережи нас, очей не склеплюючи. Ти, Ягно, як найближчий заступник для того, хто нема? стрiл у колчанi, на чотири боки свiту поклони б'?м тобi, чотириокiй заступницi. Ти, Ягно, для волхва суть Слави, да?ш багатство людям на землi, всяк сильний i слабкий тебе славить, бо перед тобою всi голови хилять. Ти, Ягно, людину, яка тебе ревно шану?, охороня?ш з чотирьох бокiв, наче щит, той, хто ?сть смачнi страви i ма? м'яку постiль у власному домi, жертву? тобi найтучнiше ягня. Тож прости, Ягно, нам грiхи нашi, бо шлях на землi важкий i довгий, ти мати-батько наш ласкавий заступник, ти i волхва сотворила, щоб нас молитов навчав. Як у свiтово? людини Ягна грiла душу, так i у земних людей Ягна в грудях теплi?, чистi помисли для не?, як солома суха золота на сонцi горить, диму не видко, лише вогонь ясний. Хай змiцниться наша вiра цею молитвою, що ми ?? проспiвали, Богом натхненнi, Веди нас, Ягно, до кращого буття, обдаруй багатством щедрим, ми ж тво? родичi. Тар'я! 10. Пошануванням Ягни Золотим волоссям розмаяна в просторi свiтлопломiнна мати Зорi, воiстину, твоя суть -- це рух, орли -- тво? сини, чорнi бики -- тво? стада. Ти проходиш усмiхнена блискавками, жагуча, наче похiтлива жiнка, рине на землю дощова вода, хмари гримлять! Коли Ягна набухла вселенськими родовими водами народжу? живнiсть, сповнюючи свiтовi закони, весiльна сваха для батька-матерi пану? всюди, зволожуючи житт?йдане лоно. О Ягно, ти нагороджу?ш всiм: коровами, кiньми, вiвцями, козами, надiли нас, о всесутня i всепроникна, славою сво?ю, яка в доблестi ся?! Це Ягна пала? в словах кобзаря, яку вiн заклика? пiснею славослiв'я, хай дасть нам достаток, багатолика! Та, хто нiч розсiю?, Зорю вечiрню i ранкову засвiчу?, Ягно, гострими язиками полум'я -- спали Чортiв. Допоможи нам, Ягно, пiдтримай, тобi ми славу спiва?мо, про тебе у молитвах згаду?м. Тим, хто нам загрожу?, Ягно, близьким i далеким ворогам -- погибель пошли, зроби так, щоб лише арiйцi множились. Тисячоока, бризкаюча у всi боки iскрами, Ягно, вiдлякуй Чортiв! Бо волхв праведний пiснi спiва?, тебе закликаючи, криж-знамення на груди наклада?. На всi боки поклада?, на низ i вгору поклада?, так, як променi вiд Зiрки на всi боки посила?. Тар'я! 11. До Ягни Ти, Ягно, народжу?шся разом з днем, пала?ш червоним обрi?м нам назустрiч, ти у водi, в каменi, в деревi, в травi: панна для людей -- народжу?шся чистою. У тебе, Ягно, обов'язок священнослужби, очищення, повчання, узливання, у тебе знання звичаю i казань, ти Арпослав -- господар печi i вогню в домi князя. Ти, Ягно, -- Тар'ягн, бик сутностi, ти високо в Дивi i скрiзь на Землi, ти волхв -- розпорядник скарбiв духовних, знавець приказувань i щирих дарiв. Ти, Ягно, -- князь Перун, сторож обiтниць, ти корона свiтла i чудодiйна, побратим для побратимiв, господар iстот, дару?ш Долю як ?диний шлях. Ти Папа -- майстер на всi руки, але i володарка Божистих мужiв -- величне свiтло, поганяючи коней, якi мчать навипередки, переможцям дари пiдносиш. Ти, Ягно, -- Рода, живильна сила великого Дива, наче натовп Перунiв, могутня, линеш багряними вiтрами, домашн? вогнище благословля?ш. Ти, Ягно, дару?ш тому, хто служить тобi, ти свiтло, що скарби блискучi сипле, ти Бож -- господар усього живого, бо ти той вогонь, що усюди й в усьому. Приймають тебе, Ягно, як княгиню Роду, як можновладця -- хоча ти всiм доступна, ти прекраснолика володарка володарiв, яких сотнi й тисячi, а ти ?дина. До тебе, Ягно, як до матерi-батька, люди приходять i бажання сповiдають, ти ста?ш дитиною тому, хто тебе шану?, ти захисниця вiд нечистого, наче товариш у бою. Ти, Ягно, влуча?ш куди схочеш, володi?ш тайною множення товару, коли ти розгоря?шся в образi Ватри, серце до тебе лине, як метелик до свiчки. Ти Божиня над усiма Богами, тебе Перун принiс -- священне свiтло, ти Хмiль -- вогонь iз п'яного напою, господарка всiх свят -- Данапраягна. Шляхетна Ягна -- це вища сила, язики твого полум'я -- краса незбагненна, ти ? високою нагородою для праведникiв, широка i глибока суть твоя i ?ство. Тебе, Ягно, Боги зробили сво?ми вустами, чистi лизнi полум'я, наче перша любов, ти нашi дари супроводжу?ш i прийма?ш, в тобi, Ягно, безсмертя, як ?ство правди. Боги тво?ми вустами п'ють меди, з тво?ю помiччю люди роблять чар-трунок, радiють водi, житу i життю, ти схожа на всiх Богiв, але в тобi вони ?динi. Бо це все ти, Ягно, в багатьох iпостасях, сила твоя поста? у всiй величi, через Диво i Землю -- обидва свiти ти проника?ш наче сiк живого. Ця пiсня тобi i тим, хто надбав корiв, коней i всяко? птицi, хто виростив сiм'ю i обряд облаштував, дяку?мо господарям i Богинi Ягнi. Тар'я! 12. До Ягни i домашнього Вогню Всюдисуща сутнiсть Вогню, якими словами визначити тво? ?ство? Бо ж Ягна безсмертна Божиня, народжена давно, прославля?ться як закон. Дивна вiсниця помiж двох свiтiв в образi Вогню земного перед очима волхва, кожен день рубiни Вогню прикрашають житло, хвалимо за це Бога i словами i думками. Прапор пожертв i ?хнiй вiзничий Вогонь наснажу? Божистi думки, на ньому зосереджена наша праця i здобутки, у нього ми дивимось i бачимо Ягну. Батько пожертв, Бог вiщунiв, Вогонь -- мiра i межа для волхва, вiн увiйшов у обидва протилежнi свiти, гарячим Вогнем ми послугову?мось. Яскрава Ватра на колiсницi золотiй, всюдисуща Ягна, яка на Дивi i у водах, захована i вiдкрита, оточу? нас звiдусiль, несамовита, коли Вогонь виходить з берегiв. Вогонь, який з Божою помiччю люди для пожертв запалюють, для зiгрiвання житла, славимо в пiснi, вiн зiгрiва? нас помiж двох свiтiв, вiдганя? злого звiра, злого духа i злi наговори. О Ватро, спалахни, щоб зiгрiти дiм, наберися сили, прийми пожертву, вiдживи нашi зв'язки з вищими силами, ти своя серед Богiв, вони тебе слухають. Батька Роду, юного гостя, володаря слова, головного серед волхвiв, ознаку звича?в, шану?мо Вогонь, який всi пiснi нашi зна?, пiдкинемо дров, щоб полум'я палало. Бог, який ся? вдаль, да? сили в бою, ти, Тар'ягн, який ?де до людей колiсницею, заповiтами велико? Ягни користу?мось ми, служимо йому мелодiйними пiснями. О всезнаючий, милий i добрий, з тво?ю помiччю дiждемо сходу Дарбога, коли ти спалаху?ш, втiка? темiнь, о Боже, Вогонь пронизу? всi свiти. Iз дивних сил всепроникного розуму випущено текти високе полум'я, пошановуючи обох батькiв -- Диво i Землю, переповнений зародками, народився Вогонь! Тар'я! 13. При добуваннi Вогню ? материнська основа, щоб терти, ? чоловiчий живець, щоб втирать, приведiть жiнку -- главу Роду, ми будемо терти, щоб здобути Вогонь. Знання про Вогонь, вкладене помiж двох шматкiв дерева, суть його помiж ними, як зародок помiж тими, хто коха?ться, кожен день ми перебува?мо коло Вогню, рано вста?м, Зорю зустрiчаючи. Засiй лоно закохано? жiнки, покрита тобою народить бика, з червоною макiвкою свiтле його лице, народжу?ться син Дарбога в урочий час. О всесутнiй, тебе ми запалю?мо на пупi Землi, на священному точку, тут вiдчува?ться присутнiсть чарiв, щоб Богам коло нас при?мно було. О чоловiки, якi здобувають Вогонь тертям, цього вiщуна прекрасного i безсмертного, робота ця почесна i при?мна, до не? у бугая завжди охота ?. Якщо потерти добре, то вiн запала?, наче кiнь затрiпоче на вiтрi гривою, жовтогарячий, невтримний, наче бричка Ягни, нещадимий до дерева, трави i тоуку. Лише народившись, ся? i взори притягу?, шанований пiснями i танцями, його Боги поставили до обряду, як всезнаючого, того, хто жертву ?м пiдносить запашну. Сядь, святий чоловiче, на сво? мiсце, поклади пожертву на лоно точка, приклич Бога, здiйснивши узливання, о Ватро, додай нам житт?вих сил. Запахущий дим пiднiма?ться в Диво, вдатний Богам, як пошанування шануючих, ось Вогонь -- переможець пiтьми i холоду, з його допомогою i Тар'ягн перемiг. Ось тво? сьогоднiшн? лоно, Ватра, звiдки, народившись, ти засяяла, думаючи про Ягну, сидимо тут, священну пiсню Слави спiваючи. Ти, Ягно, вiддзеркалення само? себе, ти, Ягно, -- похвала для чоловiкiв, ти, Ягно, -- мати матерiв, Дарбог з тобою треться, щоб народила. Завдяки любовному тертю Вогонь вийшов назовнi, прекрасним сином Тар'ягном -- Боголюдиною, о Ягно, -- пошанiвок тобi наш, тобi цей солодкий дим вiд Ватри. Смертнi приблизили безсмертного, непомильного, вiдвертаючого напастi, десять дiвиць-папьцiв навколо язичка полум'я, новонародженого мужа -- iм'я йому Вогонь. Оточений сiмома священнослужителями, вiн засяяв з лона матерi, бiля ?? вим'я, день за днем не стуля? очей, з тих пiр, як народився з черева Божинi. Б'?ться з ворогами в переднiх лавах Перунiв, первороднi арiйцi знають всi священнi примовки, арiйцi узгодили i привели в рух священнi слова, вони запалили Вогонь, кожен у сво?му домi. Коли ми сьогоднi в час священнослужби вибрали тебе, як досвiдченого волхва, ти добре потрудився, вiдвозячи пожертви, будь з нами i тодi, коли п'?мо чар-трунок. Тар'я! 14. До Дива Ось перед взором нашим бездонне Диво, до якого в цю пору звертаються селяни, Диво розда? людям скарби, да? достаток тим, хто пiд Дивом ходить. Бо спочатку Богам, якi достойнi поклонiння, Диво дару? безсмертя, як Долю найвищу, а потiм розкрива? дароносицю для людей, визначаючи тяглiсть життя. Якщо через незнання ми погрiшили або через слабкiсть волi перемогла нас спокуса, о Диво-Дива: ти над Богами i над людьми, прости нам провини i напоум на совiснi вчинки. Не применшуйте Божистiсть Дива, бо воно ? самодостатня свiтобудова, це прекрасне Божество ? оболонкою Землi, ?? просторовою повiтряною сферою. Усiм Богам на чолi з Ягною в Дивi ? мiсце для сутнього ?ства, в тво?й волi Диво-Дива-Дитина духи лiтають, множаться i мiняться. Тi тво? порухи, о Диво-Дива-Дитина, якi тричi на день посилають щастя, нехай Тар'ягн, Водан i Земля, Боги з Русалками нас захищають. Тар'я! 15. До Сварга Я кличу першою Ягну на благо, я кличу сюди Дарбога на допомогу, я кличу Дудя, який заспокою? все живе, я кличу Бога Сварга для пiдтримки. Просвiчуючись через чорний простiр, заспокоюючи безсмертного i смертного, Сварго ?де на золотiй колiсницi, озираючи всiх сущих. Осяваючи Всесвiт, ?де вгору на двох бiлоногих конях чорно? мастi, Сварго сiя? з дальнiх далей, проганяючи геть всi небезпеки. Хомути кiнськi прикрашенi багатобарвними перлами, висока колiсниця золотом поцвяхована, виходить Сварго, розсiюючи променями чорнi простори володiнь Яминих. Чорноногi конi бiло? мастi позирають на людей, везучи колiсницю iз золотим дишлом, весь час всi люди i всi свiти перебувають у лонi Сварги сяючо?. ? тро? небес, дво? з них лоно Сварги, а трете -- сутнiсть Морани-Ями для погинулих, всiм буде нагода вибирати мiж тими свiтами, хто це збагнув, хай сам скаже. Як орел огляда? повiтрянi простори, глибоко натхненний Яса-Ра-вождь, де тепер Сонце? Хто це збагнув? До якого Дива тягнуться його променi? Вiн озира? вiсiм вершин Землi, рiвнину в три перегони, сiм рiк, прийшов золотоокий Бог Сва, той, хто да? коштовностi вогнепоклонникам. Золоторукий Сварго -- володар роду людського, подорожуй мiж двома -- Дивом i Землею, проганяй геть хвороби, рухай Дарбога, поспiшай до нас через чорнi простори. Золоторукий Ясу-Ра, добрий княже, милосердний i помiчний для вiруюючих, хай прийде, проганяючи Чортiв i ?хнiх прислужникiв, кожного ранку i вечора Всевишнiй над нами. Тво? шляхи, Сва, не припорошенi курявою, бо в безмежному просторi сiяння тво?, прийди тими чистими шляхами до нас сьогоднi, захисти нас i втiш, Боже! Тар'я! 16. До Свiтла Спiльне лице Богiв -- Свiтло, око Ягни, воно заполоню? Диво, Землю i Простiр, Свiтло -- суть життя рухомого i сталого. Свiтло наступа? позаду Зорi, наче юнак на юнку наляга?, в той час як люди, вiрнi Божим заповiдям, встають до працi, вмиваючись водою. Благодатнi рудi кобили свiтла, яскравi, пiстрявi -- захоплюють дух, достойнi поклонiння рудi конi видираються над обрi?м, за один день об'?здять Землю i Диво. Така Божиста природа свiтла -- розпросторювати золотоср?бну тканину, як тiльки воно запряга? рудих коней, нiч зника?, блякнуть ?? шати. Свiтло ста? кольором батька-матерi, щоб бути видимим у дивному лонi, нескiнченна свiтла сторона Дива, але десь за нею чорнi кобили скачуть. Сьогоднi, о Боги, на сходi Сонця перевезiть нас через вужчину, через грiховнiсть, хай нам добро щедро дарують мати-батько, Боги: Водан, Земля i Диво! Тар'я! 17. До Велеса О Велесе, пройди по дорогах, прожени небезпеку, бо ти син Ягни, будь з нами, Боже, в походi попереду ревним проводирем нашим. Щоб лютий вовк, о Велесе, який злий i пiдступний, не наважився, убий його, прожени з путi, хай дорога рушником стелиться. Прожени зi шляху розбiйника, грабiжника, що в засiдцi прича?всь, затопчи цього бездушного, зловредного, ким би вiн не був. Ми просимо, щоб ти заручився за нас, о могутнiй дивний Велесе, ти наших батькiв захищав, то й нас оборони, зроби так, щоб з походу багатими вернулися. Бо ж у тебе всi блага, бо ти найкращий i носиш золоту бартку, проведи нас через непевнi мiсця, дай нам легкий рiвний шлях. Дай нам також силу духа, вiдведи нас на хорошi пасовища, хай не зачепить нас в дорозi пропасниця, о, Велесе, дай нам кмiтливiсть. Принеси доброту нам, бо ми стара?мось, осяй нас i нагодуй, вiд доброго Велеса ми добра й прагнемо, спаси i помилуй нас, Боже наш! Тар'я! 18. Славлення Божинi Роди пiд час товчiння винограду Як товкач твердий з товстим кiнцем високо стирчить перед товчiнням, ковтай, Родо, сiк, що набiг у ступi. Де два кругляки лиснiють, наче жiночi стегна, заковтуй, Родо, соки, вичавленi в ступi. Там, де жiнка благовi?, захоплюючи i затискуючи товкач, ковтай, Родо, соки, сотворенi в ступi. Там, де товкач загнуздано, наче коня норовистого, заковтуй, Родо, соки, сотворенi в ступi. А коли тебе, ступо, в кожному домi товчуть, народяться арiйцi звитяжнi -- тьма-тьменна геро?в. У вiтах Дерева життя вiтер шумить наглий, так повнись, ступо, соком, хай Рiд нап'?ться. Цi двох, якi шаленiють одне на одному, мають в нагороду найвище щастя, наче дво? коней буланих, що ними Тар'ягн ?здить. Ви -- дво? дерев, дво? статурних святих, ви да?те Роду напiй солодший вiд меду. Вийми товкач iз ступи, нацiди свiжого соку, ляж вiдпочити на коров'ячiй шкурi. Тар'я! 19. До Рода Що нам просити в Рода, в того, хто прозорливий, щедрий i сильний, що нам найпри?мнiше для серця? Ягна посила? жiнкам охоту до чоловiкiв, коровам охоту до бугая, щоб потомство родилося з молока Родового, щоб пiд Сонцем i Мiсяцем Рiд наш тривав. Володар пiсень, володар пожертв, Род заспоко?ть нас сво?м засобом. Ми просим в нього цi?? милостi, втомленi вiд любовi вза?мно?. Род ся? у нашiй кровi, наче золоте Сонце, вiн кращий серед Богiв. Хай вiн помножить наших коней, наших овець, кiз, чоловiкiв i жiнок. О чар-трунок-мед-хмiль, дай нам хiть чоловiчу нестримну, велику Славу i мужнiсть дай. Хай не спинять нас нi пороги, нi вороги, о крапле пива-хмелю, дай нам частку здобичi. Тво? дiти, Роде, -- безсмертнi, вони на найвищому щаблi всесвiтнього закону. Тi, хто обривають пуповину i йдуть у свiт, це тво? дiти, Боже Роде! Тар'я! 20. До Дарбога Дарбог приводить людей до порядку, утриму? Диво i Землю, Дарбог очей не змика?, огляда? арiйцiв, тож йому узливання тоуку щедре. Хай наша шана Дарбогу буде неперевершена, хай той, хто клопочеться для нього згiдно звичаю, буде незнищенний, непереможний, бо Дарбог пiдтрима?, не наздожене шанувальника бiда нi далека, нi близька. Без хвороб, радiючи силi, яку да? Дарбог, рiшуче займаючи житт?вий простiр, живучи за заповiтами Дарбожими, хай буде для нас вiн милостивим. Дарбог, достойний пошанування, народився князем з прийнятною владою, хай буде до нас милостивий i доброзичливий, а ми йому шанобливе слово скажемо. До великого Бога треба звертатись з поклоном, вiн приводить людей до порядку i благоволить волхву, тому для цього дивного Дарбога бризнiть у вогонь трохи чар-трунку. Тар'я! 21. На подивування Дарбогом Вогонь бачить, як сходить Зоря, вiн доброзичливий перед сяючими Зорями, при?здiть Боги в дiм шляхетного господаря: Дарбог сходить червоним свiтлом. Дарбог направив прямо промiнь, могутньо пiднiмаючи червоне знамено, наче во?н, який корiв шука? -- золота корона на обрi? Землi. Його народила Сварга, щоб нищив Морок, в нього постiйний шлях вiд мети до мети, цього Свiтозара везуть сiм кобил буланих, тих, хто за всiм свiтом спостерiгають. Розсотуючи нитку Мороку, ти ?деш на буланих, прибираючи темну одежу ночi, променi Сонця лякають Морок, наче шкiряна одежа iз Землi пада? у воду. Ти, Дарбоже, невтримний, неприв'язаний, як ти пливеш у просторi? За яким законом? Хто бачив той стовп, що Диво пiдпира?? Та?мниця закону залиша?ться незбагненною. Тар'я! 22. До Ярила Ось променi везуть Бога, щоб усi iстоти побачили Сонце, Зiрки зникають вiд його свiтла, -- далеко променi сягнули. Розтинаючи простiр на свiтле i темне, всiма видимий свiтло творить, дару? нам свiтовiдчуття, в кожного вiд того душа трiпоче. Боже! Обернений до родiв Божих, обернений до людей, ти сходиш ласкавий до всiх, ти -- око Дива. Це Ярило дивиться на тих, хто працю?, вiн переходить Диво -- широкий темний простiр, мiряючи днi i ночi невпинно, дивиться на поколiння людей. Сiм рудих кобил його везуть полум'яноволосого на колiсницi, о Свiт-Бог, тебе здалеку видко: запрiг Ярило семеро чистих дочок в колiсницю. Радо вони везуть його, аж ми виринули з Мороку на свiтло ярiюче, на Сур-Ра, Бога серед Богiв, ми пiзнали вишн? свiтло. Тар'я! 23. До Перемоги Тiлький той, хто вiдверто хвалить Ягну, переможе, тiльки той, хто вiдданий Бережi, отрима? верх, тiльки той, хто душею вiдчува? Бога, переможе найсильнiшого, тiльки той, хто шану? Ягну, подiлить майно безвiрника. Принось пожертви Ягнi, герой, прийми ?? Божисту суть в серце, налаштуй свiй дух на перемогу ворогiв, здiйснюй жертовне узливання для щастя, ми вибира?мо собi для пiдтримки Бережу. Тiльки той, хто зi сво?м народом, плем'ям, сiм'?ю, з синами, мужами приносить здобич i багатство, хто довiря? Божистiй Ягнi, тiльки той переможе i перемагатиме. Тiльки той буде врятований вiд завуження, той розшириться до панування над переможеним, хто попереду ма? Ягну-матiр, хто весь час намага?ться перемогти! Тар'я! 24. До Лада i Лади Я заспiваю близнятам високу Славу, дивнi-бо обо?, ?хня мати Ам'ягна, вони скарб продовження Роду вiднайшли, дво? Богiв, якi кохання плекають. ?хнi бики мчаться галопом по хвилях, ?хня колiсниця як птах лине, завдяки збудженим ними любовним водам, перевiзник перевозить Дитя. Ви ж бо Див i Дива, у вас суть рух народження, коли проломлю? батько Родинi ворота, чар-трунок п'янить нас, шанобливих, Ягна-бо переправля? близнят через Морок. Дайте нам вашу живлющу силу, припливiть на лодi? наших прагнень, щоб перепливти на той берег, запрягають Ладо i Лада колiсницю. Весло, щоб Родовi води гребти широке, хвилi любовнi гойдають плавцiв, сiк божистий живий тане, наче Диво в краплi чар-трунку. Ось та закономiрнiсть сонячна, що з того на цей берег перевозить, ось та веселка щасливо? хiтi, котра ? шляхом на небо. За допомогу i сприяння в коханнi залюблений спiвець славить близнят, сп'янiлий вiд кохання напою, Лада i Ладу славить -- перших коханцiв. Тар'я! 25. До Лада i Лади перед коханням Ось вам найсмачнiший чар-трунок, о ви дво? -- примножувачi закону, пийте його, смакуючи, дайте скарби насолоди тим, хто вас шану?. На тримiстнiй трисутнiй заквiтчанiй колiсницi в'?жджайте до нас, Лада i Ладо, волхви творять вам требу на цьому святi, послухайте уважно ?хнiй клич. О близнята, найсолодше ваше вино, бо ви благоволите розмноженню людей, везучи Дитя на колiсницi, подаруйте його тому, хто вас шану?. О всезнавцi, i звичаю, i обов'язку, на жертовнiй соломi, розкладенiй в трьох мiсцях, медом оросiть пiдношення, словом утiште Богiв. Тi, хто чар-трунок кохання приготував, кличуть вас, Лада i Ладо, те благословення, яке батьки дарували, хай рiд наш змiцнить дiтьми здоровими. Ви володарi краси i жаги невiдпорно?, тут, зараз допоможiть нам мати дитину, пийте чар-трунок, щоб продовжився Рiд, привезiть Дитину з любоовi i Дива. Силу дайте ?й i живучiсть, сутнiсть Моря, Дива i Землi, дайте пораювати на цьому свiтi, при?здiть звiдтам на швидкому повозi. Сiдайте на священну солому дво? батькiв-арiйцiв, а конi хай привезуть сюди Лада i Ладу, на тачанцi пофарбованiй сонячним свiтлом, у якiй Боги Дитя возять. Пиймо солодкий чар-трунок кохання, пiснями i танцями близнят привабимо, тих, якi поять найсолодшим напо?м -- вони-бо -- Лада i Ладо -- свiтом правлять. Тар'я! 26. До вранiшньо? Зорi Ось приходить свiтло свiтла, краща за всiх, яскрава вiсниця народжу?ться, пломенi?, це вона збудила Сварга, i Нiчниця звiльнила мiсце Денницi. Зi свiтлим телятком сяюча прийшла, поступилась ?й нiч мiсцем сво?м, вони обо? з одного Роду -- безсмертнi, одна за одною подорожують: Денниця i Нiчниця. Спiльний шлях двох сестер нескiнченний, ним подорожують одна за одною з Божо? волi, не сваряться, не зупиняються, бо узгодженi добре, Нiчниця; i Денниця -- одного Бога, та рiзнi з виду. Сяюча володарка багатьох дарiв з'явля?ться яскрава, вiдчиня? браму, спонука? до руху сей свiт живий, Зоря пробуджу? всiх iстот. Сплячих щедра змушу? прокинутись, шукати щоденну ?жу i iншi скарби, тих, хто вночi не бачить, робить зрячими, Зоря ясна пробуджу? все суще. Це дочка Дива з'явля?ться, яскраво пала?, як юнка в свiтлiй одежi, пану? над всiма земними добрами, запалай i сьогоднi, Зоре щаслива. Вона iде слiдом за зграями Зор, якi зникають у глибинi Дива, яскраво пала?, пiднiма? все суще, але мертвого вона не збудить. О Зоре, за те, що запалила Вогонь, що засяяла оком Сонця, що побудила людей, якi тебе шанують, за це ми славимо тебе i любимо. Пiшли тi в смерть, якi бачили, як спалахувала колись ця Зоря, i нам, i дiтям нашим вона сяятиме, бо вона вiчна, а ми переходим. Вона знищу? ворожнечу, оберiга? закон, доброзичлива шле нам скарби сво?, несе добрi знамення, Божистi розмисли, тут зараз i спалахнеш, Зоре, ти найкраща. I в давнину, i аж по сьогоднi з'являлася, i зараз спалахнеш, щедра, буде вона засвiчуватись i в наступнi днi, нестарiюча, безсмертна -- подорожу? закономiрно. Вона засяяла прикрасами на порозi Дива, Богиня скинула чорну одежу, будячи всiх, на рожевих конях ?де колiсницею -- княгиня небесна. Везучи дари бажанi, якi все квiтнути змушують, вона пiднiма? прапор яскравий, остання з усiх Зiрок, якi чередою проходять, перша за яскравiстю вiсниця дня. Вставайте, живильний дух спада? на нас, геть Морок, наближа?ться Свiтло, вона шлях звiльнила, щоб Дарбог iшов, ми ? там, де життя продовжу?ться. Тi днi, багатi на корiв i мiцних мужiв, живi в нашiй пам'ятi, бо шану?мо Бога, хай той, хто арiйському Боговi молиться, досягне досконалостi, багатства i Слави. Мати Богiв, лице Ягни, прапор жертви, висока Богине, засяй, запалай, почувши нашу пiсню тобi, закорiни наш рiд укра?нський бажанням жити. Те ясне багатство, що приносить Зоря, то благодать для тих, хто трудився з молитвою, хай нас щедро обдарують мати, батько, Боги: Водан, Земля i Диво. Тар'я! 27. До Матерi-Батька Поклонимось щиро двом великим сутностям, ?хн? Божисте милосердя для нас важливе, цi двi сили, що ?хнiй напiй тоук, прославляються на кожному святi. На ?хню владу нiхто не наважиться, на ?х Божисту природу всi моляться, з'явився ще ширший вихiд для закону, шлях якого променi вказують. Око бачить променi Бога: на Дивi ? трон Всематерi, на Дивi ? трон Всебатька, вони джерело сили Любовi i Перунiв. Вони володiють та?ною народження, достойною поклонiння i Слави, свiтлоносну Ягну, яка пiдтриму? людей, вони день i нiч супроводжують. Сотворившися для народження дiтей, вони досягають свiтлоносно? влади, дво? Богiв, володарiв дару народжувати, один з них -- Мати, а другий -- Батько. Хай буде цей напiй найблагодатнiший для Матерi i Батька -- з нами предки поряд, хай будуть присутнi на цьому обiдi предки нашi i нашi Богове. Та людина, яка шану? Матiр i Батька, перебува? пiд охороною предкiв, вони ?? вiд тiсноти оберiгають, захищають вiд передчасно? задухи. Поклонiмось високому Диву, двом началам -- Всебатьковi i Всематерi, вони для дiтей завжди милосердними будуть, для таких, якi обiтниць i звича?в тримаються. Ягну, Дарбога i Тар'ягна прославляймо, дивну приязнь мiж людьми, яка зветься Любов'ю, живучи довго, ми матимемо нащадкiв, вода i зерно нам будуть смачними. Дякуючи пiдтримцi Бога, хай будемо ми улюбленцями Тар'ягна, нехай вiн разом з Перунами наснажу? хiттю i силою Матерiв i Батькiв. Тар'я! 28. До Оранти Дякуючи Матерi Орантi i Батьковi Ору, ми володi?мо полем i йому молимось, воно нас году? i нашу худобу, хай змилу?ться над нами Оранта й Ор. О господине поля Оранто, пролийся для нас достатком, як корова молоком, ти солодка тоуком i медами, хай змилуються над нами Русалки тво?. Хай будуть смачними нам тво? рослини, хай буде запашним над полем повiтря, Ор i Оранта, будьте в парi, живе життя з вами хай не переводиться. Хай нам на щастя плодиться худоба, на щастя плуг оре поле, на щастя зав'язуються вузли на упряжi, на щастя мужi беруться за плуг. О Земля, Вiтер i Дощ, хай ваша волога заплiдню?ться Перуном, упаде на землю, оросить ростки, щоб врунився урожай пiд Дивом. Хай щедрою буде борозна, на щастя, на здоров'я, на Новий рiк, роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю, Оранто. Тар'ягн хай заживить борозну, Бог хай ?? благословить, наче вим'я да? молоко, так хай поле родить зело. На щастя хай оре землю плуг, на щастя хай орач поганя? волiв, на щастя хмара пролл?ться дощем, на Оранту, на Ора, на арiйця. Тар'я! 29. До Перунiв До весело? згра? Перунiв звертаюся, до них не пiдступишся -- на колiсницi ?дуть, волхви натхненнi, оспiваймо ?х. Цi Перуни народились разом зi списами блискучими, сокирами, дiмантами бризок, земля, вода i листя вiд блискавок сяють. Нiби поряд ?х чути, коли батогами тьохкають, бiлими блискавками жахкають. Завивають у танцi несамовитiм, блискають у буревi? шаленiм, славу матерi Ягнi спiвають. Радий бугай серед корiв, так i Перуни серед хмар шалiють, вим'я хмар на землю молокодощ кроплять. Хто з вас муж найдостойнiший, що так Диво i Землю трясете, наче все навколо Трясця напала. Могутнi Перуни родяться, сильними зразу з черева матерi вилонюються, лише народились, а вже могутнi. Це сини самого Рода заспiвують, розсовуючи простiр доокiл, щоб ревучи, мчатись, колiньми виблискуючи. Навiть цю суцiльну зливу, що з хмари рине на землю, вони трясуть i освiтлюють. О Перуни всесильнi, сво?м громом ви душу людей тiшите, ви горами i долами танцю?те. А коли ви?жджають Перуни, чутно вуркотiння грому, яке наближа?ться, ледь-ледь чути, а потiм сильнiше. Швидше линьте вперед на конях, ? у волхвiв для вас подарунки, пийте чар-трунок на нашiй учтi. ? тут дещо випити, i ми з вами вип'?мо, за наше i ваше здоров'я вiншу?мо. Тар'я! 30. Про Перуна i Тар'ягна ПЕРУН Спершу менi належали всi володiння, тодi не було смертних, а лише безсмертнi, Боги коряться законам горiння, я правлю народом, який ма? бiле тiло. Я князь Перун, для мене встановлено Долею цi першоосновнi Божистi сили, Боги коряться законам Ягни, я правлю народом, який ма? бiле тiло. Я Перун -Тар'я, а це означа? двi сутностi роздiленi законом: вогненно-дивну i вогненно-земну, великий свiтовий майстер Папа це зробив. Я зробив живими текучi води, я пiдтримав Диво в гнiздi закону, за законом Богiв, охороняючи закон, трояко розпластав родючу Землю. ТАР'ЯГН Мене на допомогу закликають бiйцi на конях, мене кличуть у гущу кривавого бою, я встановлюю змагання на силi, бо сам я ? сином сили! Я здiйснюю подвиги, якi зробили закон спiраллю, Божистi сили здобулися на рух, коли чар-трунок гра? i звучить Слава, обо? сутностей Простору злагодженi ?. ПЕРУН Все, що iсну?, зна? про Тар'ягна, але цi тво? подвиги присвяченi Перуну, ти прославився як руйнiвник перепон, випустивши текти замкнутi води. ВОЛХВ Нашi батьки тут бiля Ватри, семеро волхвiв, коли коня до стовпа в'язали, вони, за жертву, одержали князя над собою подiбного до Тар'ягна, поборника ворогiв - Боголюдину. Адже Лада пошанувала нас дарами, i тебе Тар'ягне i тебе Перуне, тодi ?й подаровано князя Ладо, убивцю ворогiв -- Надлюдину. Тар'я ! 31. ПРО СПОСIБ НАРОДЖЕННЯ ТАР'ЯГНА Тим, якi народили Тар'ягна, ця треба, вашi намiри до об'?днання -- безперервнi струменi молока, вам кориться всесвiтнiй закон життя живого, о Мати i Батько, звича?вий закон Роду. Не кожен зразу це зрозумi?, що волхв каже юнаку чи юнцi про та?ну народження, як грiзний чотиригранник пробива? податливий трикутник. Самовiльний дiтородний живець iде попереду батька до жiночого лона, зародок несе у лоно свiтотворення: ось улюблена настанова материнства-батькiвства. Так народився Тар'ягн, як конi i корови, немовля голосом сповiща? свiт, молодята радiють, як лягають у шлюбну постiль, гостi оспiвують Всебатька i Всематiр -- двох Богiв. Дiйнi корови наситили сина Дива, бiля того вименi i волхв зростав, хай прагне долучитися до священнодiйства той, хто, цiлуючи дiвчину, засунуть дума?. Я хотiв би, щоб материнство i батькiвство опанували арiйцями, аби тро? i бiльше дiтей в сiм'? мали, щоб рiд-плем'я було могутнiм, хай дощ урожайний небесний нам допомага?. Тар'я! 32. НА СЛАВЛЕННЯ ПОДВИГIВ ТАР'ЯГНА Тар'ягна геро?чнi звитяги оголосимо, тi першi подвиги, якi звершив громовержець, вiн убив Змiя, створив джерела рiк, вiн розколов надра гiр булавою. Вiн убив Змiя, того, що лежав у горах, Папа йому викував булаву, наче спраглi корови до води живлющо?, так води рiк до моря линули. Роз'ярiлий, наче тур, Тар'ягн, напившись чар-трунку з трьох озер, силою щедрою налитий, схопив булаву i убив його -- первородного Змiя. Коли ти, Тар'ягне, убив Змiя, перехитрив хитрощами хитрунiв, народив Сонце, Диво i вранiшню Зiрку, з тих пiр тобi вже не було ворогiв. Вiн зруйнував Вал, здолав ворога, того, що його Богиня створила круглим, без плечей, булава могутня Змiя звалила, наче гiлля обрубане приниклий до Землi лежить. Наче той, хто не був бiйцем та ще й на похмiлля, Змiй викликав на бiй героя, що силою скоря?, безликий, бо провалене булавою лице, лежить ворог, безногий i безрукий, а боровся проти Ягна. Але Тар ударив його булавою по спинi, вилещав переможець переможеного, Безлад став Ладом вiд волi залiзно?, з одно? причини народилось безлiч наслiдкiв. Через мертве, розкришене, наче посiчений очерет, течуть води живi родючим лоном, тi, що були мертво-застояними; бiля нiг переможця Змiй мертвий лежить. Зникла мертвота того провалля, чий син Морок, бо Тар'я занурив у не? свою животворну булаву, набухла Дана живими водами, тепер лежить як корова з телям. Серед невпинних неспокiйних потокiв хова?ться мертве тiло ворога, посiчене в бою, води течуть через та?мне провалля Смертi, в безмежний Морок потонув той, кому Тар'я ворог. Жiнки Водана -- Даниберегинi, що ?х Змiй оберiгав, стояли скованi, наче корови захованi Дудем, вiйстя вод, яке було заткнуте невiдомiстю, Тар'я пробив булавою сво?ю, ламаючи цiле. В кiнський волос витягнувся ти, Тар'я, в ту мить, як дав тобi по зубах Змiй, охоронець холоду, ?диний Бог, ти завоював корiв, узнав та?мницю чар-трунку, випустив, щоб бiгло сiм потокiв рiк. Хоча обо? вергали блискавки й громи, але не завадив туман i град, напущений Змi?м, коли Тар'ягн з ним бився, то на всi майбутнi вiки здобув перемогу. Якого месника побачив ти, Тар'я, за вбитого Змiя, що в тво?му серцi убивцi захолодив страх, коли шершнi iз скриньки на волю вилетiли i щасливi днi для людей посiялись. Тар'я -- князь рухомого й нерухомого, прирученого, дикого i дев'яносто дев'яти потокiв, ти, князю, правиш достойно арiйцями, охоплюючи ?х, наче обод шпицi в колесi. Тар'я! 33. ДО ТАР'ЯГНА Пошану?мо цього барана, якого ми приносимо в жертву Тар'?, хай пiдiйма?ться до Сонця дух смаженого м'яса, тисячi правдивих сил приходять у рух, наче конi наввипередки несуть колiсницю, здобуваючи Перемогу. Тар'ягна я хотiв би покликати бути присутнiм, шануючи його i Слави зичачи, вiн як гора закорiнена в Землю, завдяки тисячам джерел наповнився силою. Тодi убив Змiя, котрий затворив рiки, затворив води небеснi i джерела замулив, по тому i сам Тар'ягн напився i Землю напо?в цiлющими водами. О Тар'я, заполонювач i можновладець, ти володi?ш чар-трунком животворним, вим'я хмар житт?дайне iз золотим дном цiдить п'янкий для Землi чар-трунок. Мудра то наука, що ?? Тар'я здiйснив сво?ми дiями i молитвами, той, чи? дари найщедрiшi, адже вiн сам повний чар-трунку, його наливають силою Ягна, Дарбог i Сварго, бо вони, наче океан водою, свiтла житт?дайного повнi. За Тар'ягном була ?хня сила, як Змiй був убитий, за Тар'ягном сили добра незламнi, в той день, як вiн бився вiдчайдушна, сили йому поповнювались сторицею. Коли Тар'я-громовержець, шаленiючи вiд чар-трунку, Проламав Вал, наче князь Троян, його охопив жар, сила збурення, а той, заграбаставши води, лежав на днi Всесвiту. Тодi-то Змiя, якого важко спiймати у вирi води, Тар'ягн по щелепi вдарив, адже вiн благими намiрами повен, як озеро хвилями, бо його сила у Вiрi в Ягну. Це Сварго пiдсилив його силу, це Вогонь небесний зробив йому булаву, iз зосередженим духом Тар'я на бiй вийшов, за допомогою коня вiрного Змiя порiшив. Ти, Тар'я, зробив, щоб свiтло було, щоб води ринули вагiтнi Дитям, Боги в сум'яттi пiднялися на Диво, коли ти Перунами кидав. Високе Диво перед ревом Змiя вiдступило злякано, коли твоя булава розрубала голову Змiя, того, що увесь свiт пригнiчував; сп'янiлий вiд чар-трунку Тар'ягн торжеству?. Змiст його подвигiв не вмiщу? нi Диво, нi Земля, рiки його безкiнечнi, а води бездоннi, його подвиг утiлився у видиме i невидиме, бо вiн встановив послiдовнiсть дi?. Спiвали Перуни у цьому бою, всi Боги радiли, дивлячись на Трояна, коли вiн шишкастою булавою махнув, свiтового Змiя порiшив, вдаривши переможно. Тар'я! 34. НА ПОШАНУВАННЯ ТАР'ЯГНА Це Тар'ягну я славу спiваю, холю коня, щоб на перегонах перемогти, щоб пошанувати лицаря благодiйного, приборкувача поселень -- його слава всесутня. Це йому Папа виточив гарпуна, що як блискавка ворога вража?, цим гарпуном вiн Змiя витнув, той, хто напада?, ? напасник-переможець. В матерi Ягни й Дарбога-батька снаги i сили набрався, це вiн страву смачну зварив i вполював кабана на смаженю, це йому жiнки Богинi i Богiв жiнки пiсню Слави, наче килим, зiткали. Це його велич виходить за межi Землi i Дива, це вiн безмежний усе обняв, несамовитий забiяка-переможець переможних, одухотворений для борнi, вiн суть борня. Тiльки Тар'ягн сво?ю можнiстю зборов Змiя, розрубав на частини, рiки звiльнив, корiв молочних з неволi випустив, якi побiгли водою назустрiч Славi. Це вiн роздiлив гарпуном озера запертi на тисячi потокiв, якi до моря ринули, роздiлив, наче жертовного бика по суглобах, подiлив води на криницi, рiки i озера. З переляку перед народженням Тар'ягна тремтiли гори, Диво i Земля, вiн долонi простер, голосно славлячи Ягну, готовий на подвиг в iм'я прийдешнiх. Тар'ягну була дана влада i вiн володар, бо, крiм нього, нiхто Змiя не мiг збороти, це вiн Тьму розвiяв i засiяв Сва, бо вiн у змаганнях на конях завжди переможець. Для Тар'ягна, володаря колiсниць i коней буланих, весь Славу склада? у молитвах вдячностi, дай i менi натхнення разом зi скарбами, хай наступить день новий, сонцедарний. Тар'я! 35. НА ПОШАНУВАННЯ ТАР'ЯГНА Тобi, Тар'ягне могутнiй, славу спiва?мо, Богонародженому вiншування наше, мужу знаменитому нашi почестi, сину сили, звитяги i боротьби. Поклоня?мось великому предку, тому, кого i нашi прадiди славили, бо вiн знайшов слiди корiв, спiваючи пiсню Слави Ягнi сонцеликiй. Коли Тар'я з Богами корiв шукали, собака винюхав ?хнiй слiд, булава владна скелю розколола, корови ревли i мужi криком кричали. Бiгло i ревiло сiм корiв, тодi в пролом ще дев'ять корiв вибiгло, потiм, разом з потоком вод, десять корiв у ревучiм валу води шалено брикали. Оспiваний Богами, о дивний, ти розкрив Морок Зорею вранiшньою, Сонцем, коровами, ти розпросторив, Тар'ягне, поверхню Землi, ти змiцнив нижнiй простiр Пiднебесно?. Але найславнiший подвиг його, зручний для його дiтей i внукiв, що вiн коров'яче вим'я створив i наповнив солодким молоком чотири цицьки-рiки. Хоча вiн несамовитий, але з молитвою побожною, заможний господар, який двох жiнок ма?, на верхньому Дивi трима? два свiти, ма? з них користь, бо керу? доцiльнiстю. Здавна-бо навколо Дива i Землi двi несхожi юнки кружляють -- День i Нiч, Нiч -- темна, а День -- свiтла, рухаються, наближаючись, то одна, то друга. Гарно i зручно робить син сили, дружить з ними, звершуючи подвиги, вiн iз сирого зробив варене, вiд чорних корiв бiле молоко до?ть. Здавна та?мнi житт?дайнi потоки оберiга? вiн, обiтницi дотримуючись, тисячi сестер, нiби замiжнi жiнки, дарують цьому мужевi сво? кохання. До тебе молитви нашi, муже Тар'ягне, поклонiння наше дiянням тво?м, наче пристраснi жiнки ласкавлять чоловiка, нашi молитви ласкавлять мужа могутнього. Бо ж здавна достаток iз тво?х рук не зника?, не виснажу?ться твiй Рiг Достатку, ти блискучий, мудрий, сильний духом, Тар'ягне, допомагай нам посильно, ти ж сили повен. Для того, хто вiчно буланих коней запряга?, складав славославне речення волхв, щоб вселився в нас його дух Божистий i раннiм ранком нас провидiнням освiтив. Тар'я ! 36. ДО ТАР'ЯГНА Володарю стад корiв i коней, з тобою в серцi требу творимо, бо ти примножу?ш нашi добра, наче рiчковi води наповнюють море. Наче родовi води, дух твiй наблизився до глечика волхва, увiйшов у нього, благословляючи жертву, розпластану на соломi. Боги ведуть просто до мети, того, хто ?м вiдправу вiрно служить, вони радiють тому спiвцю, хто слух щирою молитвою тiшить. Так тiшить молодий чоловiк молоду жiнку, бо Бог ?м послав вза?мну любов, бiля тих, хто любиться i з ворогами б'?ться, i волхв, шанувальник звича?в, ситий. Нашi Богогеро? досягли юначого розквiту, запалили жертовнi багаття по трудах i дiях, вони знайшли ?жу для весi, мужi пригнали товар: корiв i коней. Засобами молитов i пожертв волхви Богiв прикликають, з'явився Тар'ягн -- захисник обiтницi, ми шану?мо безсмертне походження Янь. Коли простеля?ться золота солома, щоб корова привела здорове теля, тодi Тар'ягни п'ють чар-трунок, славлячи Бога, i втiшений Тар'ягн слуха? славослов'я . Тар'я! 37. ДО ТАР'ЯГНА Дво? матерiв рiзно ходять, та клопiт у них один: годувати новонароджене Дитя; для одно? та Дитина золота, а для друго? -- сяюча i ясна. Дванадцятеро невтомних юних няньок глядять цього очiкуваного сина Дива, гострозорого, найблискучiшого в Славi, сяючу зiрку Ладу в безладi. Пошануймо його трояке народження: одно -- з Води, одно -- з Дива, а одно -- з Вогню, з'явля?ться зi сходу дня