ил", а на Укра?нi рослина стала називатися дивосилом. Бо справдi дивну цiлющу силу вiдкрила в нiй народна медицина. А ще бiльшу силу доточила ?й людська фантазiя. ...- Чи не пошукати нам дивосилу? - пропоную Iвановi Михайловичу.- Зараз якраз вiн ма? цвiсти. - Минулися тi часи,- одказу? Носаль,- коли дивосил у нас можна було шукати. Нинi хiба що десь напитати пощастигь: бабусi з дiдусями на городах вирощують. Отож тепер дивосил якось i незручно називати дикою рослиною... I ми по?хали. Тролейбусом. Аж у кiнець сусiдньо? вулицi. Довiдавшись, хто ми, хазяйка невеличкого затишного особнячка повела нас углиб городу, де на могутнiх стеблах сяяли золотi сонечка. _-_ Бачите? Цiла грядка наросла. Ранiше чоловiк дивосилом лiкувався, а тепер поправився, здоров'я нiвроку стало. Та зiлля бережу, хай водиться. Бува? хтось попросить - подiлюся... - А вашi сусiди не пересаджують його на сво? городи? - цiкавиться Носаль. Хазяйка розводить руками: - На жаль... Це ж не помiдори. Та й мало знають про зiлля. А воно он яке вдатне, справжнiй дивосил!.. I поки ми огляда?мо грядку, хазяйка нам розповiда?. Видалася балакучою, а легенду ту ми чули вперше. Давним-давно одному чоловiковi ворожка наворожила, що вiн помре, якщо доторкнеться до свого сина. Той любив одинака, проте й життям дорожив. Тому повелiв вiдвезти сина у далекi кра?, щоб не збулося оте ворожчине пророкування. Лише гiнцi зрiдка доносили вiстку про нього. Минули роки. Одного разу батько одержав звiстку, що син ходив на вiйну, був там порубаний-пострiляний i зараз лежить недужий, з дня на день смертi дожида?. Запечалився батько. Найняв найкращих лiкарiв i послав ?х рятувати свого безталанного одинака. Проте нiчим лiкарi зарадити не змогли. Тодi старий батько сам полинув до сина, сльозами обмив його рани. I сталося диво: рани затяглися i син одужав. Щасливий батько обнiмав його, пригортав i не мiг натiшитися, зовсiм забувши про слова ворожки. Та словам тим належало збутися. I батька не стало. Проте вiн не помер, а перетворився на дивосил. I вiдтодi люди лiкуються цим зiллям. ...Слуха?мо легенду i мимоволi закрада?ться думка: мабуть, задаремне люди назвали цю рослину "дивосилом". Надто вже багато дивного вони пов'язували з нею. I навiть зовсiм фантастичне, таке, що нiчогiсiнько спiльного з правдою нема?. А все цiлющу силу цi?? рослини, пояснення яко? темнi люди не могли знайти. Вважали навiть, що дивосил допомага? боротися з нечистою силою, i з цi?ю метою його листям обкурювали , хлiви, щоб вона там не заводилася. А ще жiнки курники ним обкурювали, щоб птиця добре неслася. Тiльки треба було збити потай, удосвiта, аби нiхто не бачив, бо якщо пiдслiдить хтось, то дивосилова дiя щезне. Ото й виходило: добре несуться кури, то подiяв дивосил, а нi, то, мабуть, хтось пiдгледiв. У цiлющу силу цi?? рослини вiрили надзвичайно. Вважали, що дивосил дiяв навiть на вiддалi, тому розвiшували його скрiзь, де утримували худобу. I вiн, як гадали, мав оберiгати ?? вiд усяко? моровицi... Слуха?мо легенду... А жовтi сонечка лагiдно тепляться на грядцi. Звичайнi так квiти-сонечка. I якось навiть не зда?ться, що це цвiте рослина яка береже в собi диво-силу. ЗОЗУЛИНI ЧЕРЕВИЧКИ "Пiди туди - невiдомо куди, принеси таке - невiдомо яке",- загадують героям у казках. I коли смiливцi зрештою приносять те, що вiд них зажадали, ми навiть не дуже диву?мося: адже у казцi все збува?ться. Iнша рiч, коли таке трапля?ться в життi. Ми ходили туди - хтозна й куди, шукали таке - ледь вiдомо яке. I нiяк напасти на нього не могли. Бо шукали рослину, знайти яку хiба що трохи легше, нiж цвiт папоротi. Так-от, нацiлилися ми на зозулинi черевички, або, як ?х у науцi називають, венеринi черевички. Чому венеринi - ще якось можна зрозумiти: богиня кохання i краси може мати якусь взуванку? Авжеж. А тут квiтки справдi схожi на черевички яко?сь казково? красунi. Зате до чого тут зозуля - нiяк не вклада?ться в головi. Ще називають рослину цю мрi?ю. Певне, тому, що вона така рiдкiсна й приваблива, i знайти ?? - заповiтна мрiя кожного, хто любить природу. А може, й не тому. Ось давайте послуха?мо легенду. Колись давним-давно правив полiським кра?м скупий i загребущий князь. Пообкладав той князь усi села такими податками, що люди ледве-ледве животiли. Та якось вiд одного села князевi не прислали данини. Розлютився грiзний правитель i вирiшив жорстоко покарати непослухiв. З великим загоном посiпак сам вирушив на розправу. Запечалилися-затужили в селi, як почули про карателiв. Знали, нiкому не буде пощади. Старi дiди думали-гадали, як зарадити лиховi, та нiчого де могли придумати. I тодi прийшла до дiдiв тих донька бiдно? вдовицi. - Я, - каже,- спробую врятувати село. Тi похитали сивими головами: "Що ти зможеш, дiвчино, коли тут уся громада безсила?" Та вiдговорювати не стали - бо хто топиться, i за соломинку вхопиться. Попросила дiвчина тiльки одного: щоб ?й пошили нову сукню, бо та, що на нiй, зовсiм зносилася. Цiлу нiч жiнки шили сукню з усього кращого, що знайшлося у селi. А коли вранцi вдовина донька одягла ?? - усi раптом побачили, що перед ними сто?ть красуня, яко? ще й на свiтi не було. I вийшла вона у тiй сукнi навстрiч карателям. - Князю, - мовила, - не з лихого серця не сплатили ми тобi податi, а гiрка доля спiткала нас. На полях недорiд видався, i якщо данину вiддамо тобi, то самим доведеться голодною смертю загинути. Пожалiй людей наших, князю. Хотiв посмiятися грiзний правитель з тi?? мови - та не посмiявся. Нi, не збудили в нього жалю слова дiвчини, бо зроду не знав, що то таке жаль. А заворожила його невидана врода дiвоча. - Гаразд, - нарештi видавив з себе князь, - не буду я тво? село плюндрувати. Але за однi?? умови: стань мо?ю дружиною. Князь був старий i бридкий. Вiд само? думки, що можна стати дружиною тако?, потвори, сторч головою у безодню кинешся... Та дiвчина знала, що в селi i старе i мале з тривогою i надi?ю чекають ?? повернення. - Згодна...- згнiтивши серце, мовила вона. Пожвавiшав князь: - Тодi вертай до села, сповiсти про мою милiсть. I подумай, який тобi дарунок привезти на весiлля. Даю сво? князiвське слово, що справлю усяку твою забаганку, хоч би скiльки золота довелося на те покласти. Пiшла дiвчина. Розказала про все, а сама ридма рида?. Топi пiдступився до не? найстарiший з дiдiв: - Не побивайся, дочко. Ти одна врятувала нас усiх вiд загину, тож ми всi тебе одну теж на поталу не дамо. Ось тобi насiння. Передай його князевi i скажи: "Ти обiцяв справити всяку мою забаганку. Отож я хочу, щоб ти сплiв менi весiльного вiнка iз квiтiв, що з оцього насiння виростуть". А там сама побачиш, що буде. Передала дiвчина те насiння князевi i сказала, як дiд ?й велiв. Князь помiркував якусь мить, зважував, чи нема? тут яко?сь каверзи, а потiм навiть зрадiв, що не треба тратити грошей на дорогий дарунок. А що весiлля вiдклада?ться - то дарма, можна й почекати, дiвчина все одно нiкуди не дiнеться. Посiяв те насiння та й став наглядати. Ось першi сходи з'явилися, стебельце в рослин вигнало, листочки виметнулися, а квiток все нема та й нема. Рiк нема? цвiту, два нема?. Збагнув князь, що його обдурили, та слово князiвське при всiх давав - назад не забереш. Зача?в чорну злобу на цiлий свiт. I поклав собi, що дочека?ться цвiту, а тодi вже вiддячить i молодiй дружинi, i всiм-всiм, хто насмiлився глузувати з нього. Сiмнадцять довгих лiт чекав князь. А на вiсiмнадцятому лiтi рослинки в один день раптом зацвiли небаченим досi цвiтом. Кинулися князiвськi слуги доповiдати про це сво?му господаревi, а той уже мертвий у лiжку лежить. Так i не дочекався сво?? мрi?. Вiдтодi-то, кажуть, цi квiти й називають мрi?ю... А вченi авторитетно стверджують, що зозулинi черевички справдi розцвiтають на вiсiмнадцятий рiк. ...На давно не ?ждженiй лiсовiй дорозi ми стрiлися з дядьком, який косив траву. Познайомилися. Вiн - лiсник, а це якраз його обхiд. Скоро уже тридцять рокiв, як лiснику?. Показу?мо дядьковi малюнок зозулиних черевичкiв: чи, бува, не бачив де у сво?му обходi? - Зда?ться менi, колись бачив. Та було це так давно, що вже й не беруся доказувати, чи то ця квiтка... Мабуть, у нас був дуже пiсний вигляд, бо лiсник враз пiдбадьорив: - Та ви не той... Бо я, може, не так придивлявся... Ми рушили углиб лiсу. Справа - гущавник стiною, а Носаля чогось саме сюди й потягло. Пропоную обiйти, щоб не подряпатись, та Iвана Михайловича вговорити важко. Вiн зiгнувся у три погибелi, щоб галуззя очей не видряпало, та й шурхнув у заростi. Подерся i я слiдом. Довгенько борсалися в ремезi, коли враз пiд ногами - яр. Глибокий, аж прохолодою вi? з нього. Густi заростi стрiмко збiгають униз i зливаються в зеленому шумовиннi. - Пiрнемо? - зирка? на мене Iван Михайлович. Не чекаючи згоди, спритно хапа?ться обома руками за гiлляки й миттю щеза?, нiби й справдi пiрна? у та?мничу глибiнь. Тiльки листки трiпочуть на тому мiсцi, де вiн стояв, наче хвильки на тихому озерцi, в яке кинули грудку. - Е-гей! - долина?. - Е-гей!.. Спускаюся й собi, судорожно чiпляючись за гiлля, щоб не зiрватися в безвiсть. З розгону прямо на Носаля налiтаю. - Обережнiше, обережнiше, не наступiть! Голос в Iвана Михайловича якийсь надто дивний. Невже знайшов?! I тi?? ж митi бачу досить високу рослину, враз вирiзняю три характернi довгастоелiптичнi листки у поздовжнiх пасочках i велику квiтку, що вiнча? стебло. Квiтку неповторно? та?мничо? краси: оригiнальний ясно-жовтий черевичок у рожево-фiолетовому обрамленнi з чотирьох пелюсток-вiйок. За крок - ще одна рослина, але ця без квiтки. - Он де примостилися, мо? любi! - присiда? навпочiпки бiля знахiдки Iван Михайлович. Дивуюся: - Треба ж у таку прiрву вiд сонця ховатися. - Вiд людей, вiд людей, - поправля? Носаль. - Бачите, наче з казки! Хiба втрима?ться людина, щоб не зiрвати! А ще коли не подума?, що таких квiток кiлька на всi нашi лiси. Не можу одiрвати очей вiд красунi, яка постала перед нами як нагорода за довгi днi шукань. Намагаюся закарбувати в пам'ятi кожен вiдтiнок ?? кольорiв, бо цiлком можливо, нiколи бiльше не зустрiнеться така на мо?й стежцi. - А мене нiби щось штовхало сюди. Iду, а воно так i пха?. Iван Михайлович радi? не менше за мене. - Тепер нам в усьому щаститиме, бо вона допомагатиме, - показую на квiтку. На серцi якось особливо святково. Адже ми знайшли чарiвний квiт мрi?. А в народi й справдi повiр'я таке ?, що той, кому пощастить натрапити на розквiтлi зозулинi черевички, матиме в усьому удачу. Коли це вгорi - шуг! - птаха. I враз полинуло з верховiття: "Ку-ку! Ку-ку!" Прямiсiнько над нами! Мимоволi сяйнула думка: а може, й справдi це зозуля свiй черевичок загубила?