рiзь розпач випнуться надi? I загудуть на вiтрi степовiм, Я тодi тво?м iм'ям радiю I сумую iменем тво?м. Коли грозу? далеч неокрая У передгроззi дикiм i нiмiм, Я тво?м iм'ям благословляю, Проклинаю iменем тво?м. Коли мечами злоба небо кра? I крушить твою вроду вiкову, Я тодi з тво?м iм'ям вмираю I в тво?му iменi живу! ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана, I я ?? зустрiти не зумiв. Вона до мене випливла з туману Мо?х юнацьких несмiливих снiв. Вона прийшла, заквiтчана i мила, I руки лагiдно до мене простягла, I так чарiвно кликала й манила, Такою нiжною i доброю була. I я не чув, як жайвiр в небi тане, Кого остерiга? з висоти... Прийшла любов непрохана й неждана Ну як менi за нею не пiти? * * * Чорнi вiд страждання мо? ночi, Бiлi вiд скорботи мо? днi Впали у тво? свавiльнi очi, Жадiбнi, глибокi i чуднi. Я тебе не хочу обминути, Я тебе не смiю обiйти. Дай менi губами зачерпнути Нiжно? тво?? доброти. Диких орд незлiченi навали Розтрощили пращури мо?, Щоб несла ти гордо i зухвало Груди недоторканi сво?. Щоб горiли маками долонi, Щоб гуло мо? серцебиття, Щоб в тво?му соромливiм лонi Визрiвало завтрашн? життя. I мо? прокляття очманiле Упаде на тiм'я дурням тим, Хто тво? солодке грiшне тiло Оскверня? помислом гидким. Стегна тво?, брови i рамена, Шия i вогонь тендiтних рук - Все в тобi прекрасне i священне, Мамо мо?х радощiв i мук! * * * Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На яснi зорi i на тихi води Вже чорна ваша злоба не впаде. Народ росте, i множиться, i дi? Без ваших нага?в i палаша. Пiд сонцем вiчностi древнi? й молодi? Його жорстока й лагiдна душа. Народ мiй ?! Народ мiй завжди буде! Нiхто не перекреслить мiй народ! Пощезнуть всi перевертнi й приблуди, I орди завойовникiв-заброд! Ви, байстрюки катiв осатанiлих, Не забувайте, виродки, нiде: Народ мiй ?! В його гарячих жилах Козацька кров пульсу? i гуде! * * * Там, у степу, схрестилися дороги, Немов у герцi дикому мечi, I час неспинний, стиснувши остроги, Над ними чвалить вранцi i вночi. Мовчать над ними голубi хорали, У травах стежка свище, мов батiг. О, скiльки доль навiки розрубали Мечi прадавнiх схрещених дорiг! Ми ще йдемо. Ти щось менi говориш. Твоя краса цвiте в мо?х очах. Але скажи: чи ти зi мною поруч Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах? * * * Ти зна?ш, що ти - людина. Ти зна?ш про це чи нi? Усмiшка твоя - ?дина, Мука твоя - ?дина, Очi тво? - однi. Бiльше тебе не буде. Завтра на цiй землi Iншi ходитимуть люди, Iншi кохатимуть люди - Добрi, ласкавi й злi. Сьогоднi усе для тебе - Озера, га?, степи. I жити спiшити треба, Кохати спiшити треба - Гляди ж не проспи! Бо ти на землi - людина, I хочеш того чи нi - Усмiшка твоя - ?дина, Мука твоя - ?дина, Очi тво? - однi. * * * ? в коханнi i буднi, i свята, ? у ньому i радiсть, i жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих iлюзiй вуаль. I з тобою було б нам гiрко, Обiймав би нас часто сум, I, бувало б, темнiла зiрка У туманi тривожних дум. Але певен, що жодного разу У вагання i сумнiвiв час Дрiб'язковi хмарки образи Не закрили б сонце вiд нас. _ Бо тебе i мене б судила Не образа, не гнiв - любов. В душi щедро вона б свiтила, Оновляла ?х знов i знов. У мою б увiрвалася мову, Щоб сказати в тривожну мить: - Ненаглядна, злюща, чудова, Я без тебе не можу жить!.. * * * Задивляюсь у тво? зiницi Голубi й тривожнi, нiби рань. Крешуть з них червонi блискавицi Революцiй, бунтiв i повстань. Укра?но! Ти для мене диво! I нехай пливе за роком рiк, Буду, мамо горда i вродлива, З тебе дивуватися повiк... Одiйдiте, недруги лукавi! Друзi, зачекайте на путi! Маю я святе синiвське право З матiр'ю побуть на самотi. Рiдко, нене, згадують про тебе, Днi занадто куцi та малi, Ще не всi чорти живуть на небi, Ходить ?х до бiса на землi. Бачиш, з ними щогодини б'юся, Чу?ш - битви споконвiчний грюк! Як же я без друзiв обiйдуся, Без лобiв ?х, без очей i рук? Укра?но, ти моя молитва, Ти моя розпука вiкова... Гримотить над свiтом люта битва За тво? життя, тво? права. Ради тебе перли в душу сiю, Ради тебе мислю i творю... Хай мовчать Америки й Росi?, Коли я з тобою говорю. Хай палають хмари буряковi, Хай сичать обращи - все одно Я проллюся крапелькою кровi На тво? священне знамено. ============================================================== Микола Синга?вський ВIД СЕРЦЯ ПОКЛОНЮСЬ Знову чую, мов спiва? мати, долiта? голос до зорi. I мене виходять зустрiчати край дороги нашi явори. Сонце з небокраю встало рано-рано. Знову розмовляю з вами, рiдна мамо. Ви спiвали дiтям колисковi, нiжне серце сповнили добром. Ви життя давали колосковi, щоб налився соком i зерном. Вашi материнськi заповiти, як найпершi на землi стежки. Виростають роботящi дiти i дарують пiсню нам жiнки. Заквiтують, як весна, бажання, я в тiй пiснi словом озовусь. Матерям з найглибшим побажанням я вiд серця щиро поклонюсь. Сонце з небокраю встало рано-рано. БАТЬКIВСЬКЕ ПОЛЕ Тихе батькiвське поле за полiським селом розляглось. Все чека? когось, не дiждеться когось. Чу? кроки господаря, чу? дотик руки. I засiвом його наливаються вщерть колоски. Наливаються сонцем, вiтрами, теплом, споконвiчним, живим, невмирущим зерном. Ранн? батькiвське поле змалку нам до роботи прийшлось. Все чека? когось, не дiждеться когось. Сiячеве дихання воно чу? щодня. Той, хто потом зросив його, той у поля рiдня. Той, хто слухав його вiд роси - до зорi - орачi, сiячi, а в жнива - всi як ? - жниварi. Всi вiд поля, вiд грудки землi, вiд зерна, всiх об'?дну? хлiб i турбота одна. Давн? батькiвське поле, скiльки поту за вiк напилось. Все чека? когось, не дiждеться когось. Хлiбороб його потом не раз поливав сподiвання душi, мов добiрне зерно, у рiллю висiвав. I воно проростало, бо в ньому, як iскра, жарiла душа,_ i живого зернятка не торкнулась посуха-iржа. Хлiбне батькiвське поле i менi пiзнавать довелось. Все чека? когось, не дiждеться когось. Разом з батьком сюди я хлопчиськом прийшов. Скiльки лiт пролетiло,- я сьогоднi тут знов. Батько якось надвечiр, наче з поля, пiшов iз життя. Вiдчуваю i досi його думи-турботи, його втрати-скорботи, його зерна-чуття Щедре батькiвське поле, о, скiльки знало ти грому i гроз. Все чека? когось, не дiждеться когось. Борозна залишилась - аж за обрiй, за хмари лягла. Жайвiр сi? промiння, як умiлий сiяч, з-пiд крила. Тут менi, як i птицi,- все знайоме у рiднiм краю. В борознi, у зернi, у колоссi я батькiвський слiд пiзнаю. ============================================================== Олена Телiга ЛIТО Топчуть ноги радiсно i струнко Соннi трави на вузькiй межi. В день такий вiддатись поцiлункам! В день такий цiлим натхненням жить! П'яним сонцем тiло налилося, Тане й гнеться в ньому, як свiча,- I тремтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить, А душа вклоня?ться просторам I землi за свiтлу радiсть - жить! I за те, що стiльки уст палило I тягло мене вогнем спокус, I за те, що замiнить не сила - Нi на що - тво?х ?диних уст! МУЖЧИНАМ Не зiрвуться слова, гартованi, як криця, I у руцi перо не змiниться на спис. Бо ми лише жiнки. У нас душа криниця, З яко? ви п'?те: змагайся i крiпись! I ми ?х да?мо не у залiзнiм гимнi, У срiблi нiжних слiв, у вiрi в вашу мiць. Бо швидко прийде день i у завiсi димнiй Ви зникнете вiд нас, мов зграя вiльних птиць. Ще сальви не було, не заревли гармати, Та ви вже на ногах. I ми в останнiй раз Все, що да? життя iскристе i багате, Мов медоносний сiк, збира?мо для вас. Гойдайте ж кличний дзвiн! Крешiть вогонь iз кремнiв! Ми ж, радiстю життя вас напо?вши вщерть, - Без металевих слiв i без зiдхань даремних По ваших же слiдах пiдемо хоч на смерть! ЧОЛОВIКОВI Не цвiтуть на вiкнi геранi - Сонний символ спокiйних буднiв. Ми весь час сто?мо на гранi Невiдомих шляхiв майбутнiх. I тому, що в сво?м полонi Не тримають нас речi й стiни, Нi на день в душi не холоне Молодече бажання чину. Що нам щастя солодких звичок У незмiнних обiймах дому,- Може, завтра вже нас вiдкличе Канонада грiзного грому. I напружений погляд хоче Вiдшукати у тьмi глибокiй Блискавок фанатичнi очi, А не мiсяця мрiйний спокiй. ВЕЧIРНЯ ПIСНЯ За вiкнами день холоне, У вiкнах -першi вогнi ... Замкни у мо?х долонях Ненависть свою i гнiв. Зложи на мо? колiна Камiння жорстоких днiв, I срiбло свого полину Менi поклади до нiг. Щоб легке, розкуте серце Спiвало, як вiльний птах, Щоб ти, наймiцнiший, сперся, Спочив на мо?х устах. А я поцiлунком теплим, М'яким, мов дитячний смiх, Згашу полум'яне пекло В очах i думках тво?х. Та завтра, коли простори Прорiже перша сурма -- В задимлений, чорний морок Зберу я тебе сама. Не вiзьмеш плачу з собою -- Я плакати буду пiзнiш! Тобi ж подарую зброю: Цiлунок гострий як нiж. Щоб мав ти в залiзнiм свистi -- Для крику i для мовчань -- Уста рiшучi як вистрiл, Твердi як лезо меча. Моя душа й по темнiм трунку Не хоче слухатись порад, I знову радiсно i струнко Бiжить пiд вiтер i пiд град. Щоб заховавши мудрий досвiд У скринцi без ключа i дна, Знов зустрiчати сiрий розсвiт Вогнем отрути чи вина. Щоб власнiй вiрi непохитнiй Палить лямпаду в чорну нiч I йти крiзь сiчнi в теплi квiтнi Крiзь бiль розлук -- у радiсть стрiч. ============================================================== Павло Тичина. Поезi? БIЛЯ ОЗЕРА У ЛIСI Темний лiс, стежина бiла: чудно так, немовби сниться... - Прича?лась то лисиця? - Нi, гiлляка порудiла: хтось ?? зламав i кинув. - За яку ж таку провину? Я мовчу - i ти мовчиш. День ста? все гарячiш. Залишились батько й мати на узлiссi на травi,- нам обiд приготувати. ...Що це в тебе на бровi? Глиця? Дай знiму руками. Ну, та стiй же... дереза! Глянь он: на соснi над нами бiлка шишку обгриза... Та маленька Наталюка раптом крикнула: - Гадюка! - Нi,кажу,- звичайний вуж, сам тiкав вiн чимдуж. Де його, пита?ш, хата, i чого ушивсь прожогом? - Ой дiвчаточко-небого, ти - широкi оченята!. Ти до всього ж бо цiкава, квiтонько ласкава. Шум кругом, немов хто бродить... Грушка стежку загородить, вiльха руку пода? - i не зна?ш, де тиi?... Гриб найшла ось Наталюся. Дай сюди - я подивлюся! Вiд такого - тiльки мор. Кинь його, це мухомор. Зараз на гриби ще бiдно: без дощiв же ?х не видно, пiдем iншо? доби по опеньки й по гриби. Ось пеньочки, трухлi, прiлi; три берiзки бiлi-бiлi, всi у фартушках, в нарядi, аж тремтять - такi нам радi... Папороть тебе забавить: гостре листя розпушавить, руку враз твою шершавить, кличе все: - Жу-жу, жу-жу, пiдiйди - щось iскажу! - Нi, ти краще нас зiрви! - збоку чулось од трави. Оглянулись: там, де тiнi, лiсовi дзвiночки синi... Тут Наталя танцювать: - Осьде три... чотири, п'ять! Рву для мами, рву для тата,- чу?те, як дзвонять дзвiнко? - Ой русявенька дитинко, ти - широкi оченята! Павутиння мiж дерев; дума? на нiм павук... Чути десь i грюк, i рев. То лiсник руба? дрова, мука? в дворi корова... А з сосни пташина: чирк! Гляне вниз - i нiчичирк... Ти це, дятлоньку рябенький, на голiвцi червоненький? Цiлий день ото клопочеш - ?стоньки, голодний, хочеш? Сонце в листi прозира,- лискотить сосни кора... Ми з тобою iдемо. Стежка в - то знову щезне. Озеро - немов трюмо, та таке ж бо величезне,- тихо в берегах лежить. Пташка писне: хочу жить! Крильцем об трюмо черка?, вмент знiма?ться й зника?... Лiс шумить та все гуде - голова кругом iде... Враз шепоче Наталюся: - Я ж боюся, я боюся,- зуби скалить он ведмiдь... - Нi, виблиску? то мiдь. - Звiдкiля ж узятись мiдi в стовбурi старого дуба? - Ох, дитинонька ти люба, скiльки побувало гидi в наших селах i лiсах!.. Ми той день запам'ятали в час фашистсько? навали. Що тут дiялось - це ж жах! Вороги прийшли в село, кожен з них - немов той звiр, забiгають просто в двiр. Ой, як страшно то було! В них на касках - наче роги. - Падай,гелгають,- у ноги! Вся земля ця вже не ваша: люди, й хлiб, i конi, й наша. Ви ж вiднинi в нас раби - що не скажем, те й роби. Нашу мову переймайте, а свою геть забувайте; те, що ?сти i що пить,- за кордон до нас везiть! В мене ж думка: треба битись, а не тiльки боронитись! Влада нас попереджала: вирвати гадючi жала! Сили збройнi? готовi в нас були напоготовi, проти ворога щоб стати. Ти, Радянськая кра?но, всiх сипiв скликай, як мати,- хай же встануть во?дино росiяни й укра?нцi, бiлоруси й молдавани. Вдарить Армiя Радянська - сила знiтиться поганська. Ми ж iдем у партизани. Не збороть нам поодинцi цих загарбникiв, заброд, що розпалюють вiйну... ...Дай на мить передихну. Наталюню, що ти! що ти! в тебе сльози... Наш народ цих заброд змiтав аж доти, поки з них не залишилось нi одного палiя! З ними в нас давно скiнчилось. ...От i розповiдь моя. Нi, чекай... iще... згадаю: ми зiбрались там, у гаю,- партизани. Нас багато (хто в чiм вирвавсь од... собак) i улюблений твiй тато - молодий тодi юнак. Чу?мо: доби нiчно? бухають з гармат сюди. Розриваються набо? на узлiссi... й близ води... I один iз тих набо?в в дуб попав... Далекi днi! Рану дуб свою заго?в, а народ - не зразу, нi. Ленiн нам вказав дорогу в тi труднi, страшнi? днi. Перемогу, перемогу ми одержали в вiйнi! Будемо ж спiвать з тобою: паш народ за мир сто?ть. Проти во?н ми й розбою, ми за те, щоб в дружбi жить. ...Я замовк. А Наталюся повторила: - "Наш народ..." Я ведмедя не боюся, я боюся тих заброд. Все сидiла та журилась. Щось спитать ?? кортить? То на озеро дивилась, то на дуб, що блискотить... О! вже чути голос тата. Ну ходiмо ж, Наталюнь! Ти - широкi оченята, ти - не юнь, а ще пiд'юнь. Я пiдвiвсь. Вона устала i задумана iде... - "Наш народ..." - все повторяла. ...Лiс шумить кругом, гуде. Лиш берiзоньки мережка радо-радiсно дрижить... А iз лiсу бiла стежка щезне враз - то знов бiжить, уперед бiжить, бiжить... [1961] ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ... До тополя росте, Серед поля стою. I шумить, i спiва Жито думку свою. Шумить жито, спiва, Заохочу? жить. Вiтерець повiва, Жито хилить, п'янить... Жито шепче менi, Як привiльно навкруг, I тремтить вдалинi Й потопа виднокруг... Гей, простори якi. Любо-мило землi: Де не глянь - колоски Та всi в злотi-срiблi. Де не глянь - колоски Проти сонця блись-блись.. Лиш ген скраю лiски, Нiби дим, простяглись... Лiше скраю лiски, А то все, все жита, Колоски, колоски, Тиха думка свята. 1911 ДОЩ А на водi в чи?йсь руцi Гадюки пнуться... Сон. До дна. Вiйнув, дихнув, сипнув пшона - I заскакали горобцi!.. - Тiкай! - шепнуло в береги. - Лягай...хитнуло смолки. Спустила хмарка на луги Мережанi подолки. 1918 ГА? ШУМЛЯТЬ Га? шумлять - Я слухаю. Хмарки бiжать - Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душi мо?й так весело. Гей, дзвiн гуде - Iздалеку. Думки пряде - Над нивами. Над нивами-приливами, Купаючи мене, мов ластiвку. Я йду, iду - Зворушений. Когось все жду - Спiваючи. Спiваючи-кохаючи Пiд тихий шепiт трав голублячий. Щось мрi? гай - Над рiчкою. Ген неба край - Як золото. Мов золото - поколото, Горить-тремтить рiка, як музика. 1914 ХОР ЛIСОВИХ ДЗВIНОЧКIВ (Уривок iз поеми) Ми дзвiночки, Лiсовi дзвiночки, Славим день. Ми спiва?м, Дзвоном зустрiча?м: День! День. Любим сонце, Небосхил i сонце, Свiтлу тiнь, Сни розкiшнi, Все га? затишнi: Тiнь! Тiнь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, - Ясний день. Окропiте, Нас нашелестiте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тiнь. Хай схитнеться - Жито усмiхнеться: Тiнь! Тiнь. 1917 ХТОСЬ ГЛАДИВ НИВИ... Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гнiвi i сiяв спiви: О, дайте грому, о, дайте зливи! - Нехай не сохнуть злотистi гриви. Хтось гладив ниви, так нiжно гладив... Плили хмарини, немов перлини... ?х вид рожевий - уста дитини! Набiгли тiнi - i... ждуть долини. Пробiгли тiнi - сумнi хвилини: Плили хмарини чужi, далекi... Слiпучi тони - i дика воля! Ой, хтось заплакав посеред поля. Зловiсна доля, жорстока доля. Здаля смiялась струнка тополя. Слiпучi тони - й смутнi волошки... 1915 КОЛИ В ТВО? ОЧI ДИВЛЮСЯ Коли в тво? очi дивлюся - Зда?ться менi: Мов бачу я небо прозоре. Мов бачу брильянтових зiр цiле море, Що десь там горять-усмiхаються, Чудовi, яснi!.. Ах, очi, тi очi!.. Кохана, Чом серце тво? не таке? Чому, як говориш - на думку спада? Те поле у жовтнi. Туман погляда?. Суха бадилина хита?ться .. Спить груддя важке. 1911 МОЛОДИЙ Я, МОЛОДИЙ Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бiй,- Пожарту?м для розваги! Гей життя, ставай, тремти! Дай я з тебе посмiюся. Хто смiлiший: я чи ти - Подивлюся, подивлюся. Горе?.. бiль? - як жарт мине. Скiльки сили молодо?! Чи ж моя рука здригне, Що йде битись без озбро?? Ой скажiть менi, скажiть, Любi мо? сестри, браття: Що в життi вас так гнiтить? Чом нема у вас завзяття? Там, де всесвiт я стягну, Де вiд болю шаленiю,- Там нiяк вас не збагну, Вас нiяк не розумiю. Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бiй,- Пожарту?м для розваги! 1911 НА ЗАХИСТ МИРУ (НА ВСЕСОЮЗНIЙ КОНФЕРЕНЦI? ПРИХИЛЬНИКIВ МИРУ В МОСКВI У ВЕРЕСНI 1949 p.) Браття! Друзi! Побратими! Днi якi в нас яснi, чистi? А в буржуазi? - нiч... З почуттями iз святими ми в Москвi зiбрались вмiстi, щоб за мир пiднести клич. Хоч з кра?н ми й рiзних свiту - в нас одна мета, едина: жити в здруженiй сiм'?. Проти во?н ми i гнiту! Вiльна щоб була людина Й трудове життя ??! Хай мiж нами океани - нас не роздiлити звiру (звiр в злобi сво?й скона!). В нашiм прагненнi до миру всi ми вийдем, як титани: сила, сила в нас одна! Хто ж то збро?ю гуркоче? Хто плете iз брехень сiтi, нахваля?ться на нас? Наш народ лиш миру хоче, миру, миру у всiм свiтi,- i настане ж бо цей час! В палi?в вiйни - нахвалка. Згинуть хай слова ?х згубнi про те царство свiтове! Над колонiями палка? - Всi народи миролюбнi встануть за життя нове! Браття! Друзi! Гей на чати! Голос свiй за мир пiдносим: вiщий - в кожнiм з нас - Боян! Палi?в вiйни проклятих ми навiк безжально скосим, ми пiдкосим, як бур'ян. Мирний труд, земля радянська... за морями ж крик i свисти - бiзнесу ?м дай, вiйни! Знов це граються фашисти, чорна зграя самозванська? - Не жартують хай вони! За братерство, за свободу, за прогрес, за щастя люду! За все те, що нас живить! В iменi свого народу палi?в вiйни до суду! Нам же розцвiтать i жить! Браття! Мир нам захищати! Ми ж бороним край свiй милий i жiнок сво?х, дiтей... Вбивцi хочуть панувати? Маси вже ж давно прозрiли,- розкувався Прометей! З тьмою б'?ться Прометей! [1949] О КОСМОСЕ ВЕЛИКИЙ НАШ... О Космосе великий наш, безмежжя розпрозорене! Ми iз Землi блакитно? мчимо у далi зорянi. Ми всi до тебе звикнемо, ранiш ти був вiдчужений. Далеко ми проникнемо! Наш вiк - такий напружений! О Земле, наше золото! Ще людство в нас розколото, а буде ж жить родиною братерською, ?диною. А буде ж чисте в прагненнях, не зле, не однобiчне?, подiльчиве в досягненнях, на доброту зустрiчне?. Ми далi й далi ринемо, всмiхаючись майбутньому. Шляхи до зiр - розчинено руками всемогутнiми! Тво? крилатi обрi?, о Земле наша добрая, перлино волошковая, росино свiтанковая. Як в небо ми вклиня?мось - це значить: Землю любимо. Ми людству поклоня?мось, iз ним зв'язку не згубимо. Вже борозни прооранi у простори космiчнi?. Мчимо у далi зорянi - сини доби велично?. О Земле, наше золото! Ще людство в нас розколото, а буде ж жить родиною прекрасною, ?диною. 1966 О ПАННО IННО... О панно Iнно, панно Iнно! Я - сам. Вiкно. Снiги... Сестру я Вашу так любив - Дитинно, злотоцiнно. Любив? - Давно. Цвiли луги... О люба Iнно, нiжна Iнно, Любовi усмiх квiтне раз - ще й тлiнно. Снiги, снiги, снiги... Я Вашi очi пам'ятаю, Як музику, як спiв. Зимовий вечiр. Тиша. Ми. Я Вам чужий - я знаю. А хтось кричить: ти рiдну стрiв! I раптом - небо... шепiт гаю... О нi, то очi Вашi.- Я ридаю. Сестра чи Ви? - Любив... 1915 ПОХОРОН ДРУГА Вже сумно вечiр колiр свiй мiняв з багряного на сизо-фiалковий. Я синiй снiг од хати вiдкидав i зупинився... Синiй, оркестровий долинув плач до мене. Плакав вiн, аж захлинався на сухiм морозi: то припадав зеленим до ялин, що зверху червонiли при дорозi, то глухо десь одлунював в саду. I вiд луни в повiтрi оддавало, немов, на тон не строючись в ладу, там тисячi оркестрiв разом грало, мiшаючи мотиви... Усе мiня?ться, оновлю?ться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'?, замулю?ться мулом, порохом береться, землi сирiй всього себе переда?. Над ким тi сурми плакали? Чого тарiлки дзвякали? I барабан як в груди бив - хто вiк свiй одробив? ...Потуав багряний колiр. Водяно-зелена свiтилась хмара. Мутно свiт стояв - немов вiн був просвiчений з рентгена... I я зiрвався i побiг! Такий, такий же вечiр був тому й два роки, як з другом я прощався. Кiнь баский подаленiв тодi i зник... I строки минули - вдарила вiйна. I друг подав про себе вiстку: вся ж кра?на гордилась ним, який, немов той плуг, в'оравсь у ворога! I кров змi?на круг нього по колiна пiднялась... Та друг мiй, Ярослав, ще й пiсля того не раз був на устах усiх. Велась жорстока боротьба за Харкiв. Строго його оточували нашi. Все ж нерiвнi були сили, й Ярославу прийшлося битись в загравах пожеж всю нiч проти восьми. Ще бiльшу славу вiн заслужив собi, як врятував людей, що ?х збирались саме вiшать фашисти. З вiйськом вiн одвоював село, та й сам погинув... Злiшать, злiшать мене ця смерть навча?! Вранцi я по радiо про тебе, о мiй друже, почув - i враз в очах мо?х твоя труна заколихалась... Дуже, дуже хотiв би я тебе - хоча б в трунi, хоч мертвого побачить! Усе мiня?ться, оновлю?ться, рветься... ...I хитався передо мною катафалк, як в снi. Процесiю догнавши, я вглядався у гроб закритий, хоч i добре знав, що Ярослав не тут: його ховають без мене... там... на фронтi! Й заридав оркестр iзнов. Усе мiня?ться, оновлю?ться, рветься, усе в новi на свiтi форми переходить. I дивно! Сурми грають, вiйськовi йдуть в процесi?, а я (нiяк подво?ностi не позбавлюсь!) дивлюсь, як бурякова течiя зника на заходi... I не цiкавлюсь - Над ким цi сурми плакали? Чого тарiлки дзвякали? I барабан як в груди бив - хто вiк свiй одробив? Та хто ж - хiба потрiбно тут питать? В трунi цiй во?н - значить, той, хто волю, кра?ни волю боронив! Свiтать вiд нас же стало на весь свiт. По полю такого розцвiло було квiток - братерства й дружби... вже зоря слов'янства й на Захiд сяяла!.. I ось - не в строк знялось виття фашистського поганства. Шарпнуло кiгтями - i без остач усiх нас зачепило... Сумно грають в оркестрi,а менi зда?ться: плач це з Укра?ни... Сурми хай ридають! Хай розговорять горе удови i матерi, що йдуть за гробом, тужать i плачуть - руки простягають... Ви! триклятi гiтлерiвцi! Не подужать все 'дно вам нас нiколи! Так за що ж ви мучите народ безвинний? Може, од нас ви вищi? благороднiш? Лож! Собацi благородство не поможе,- тим бiльше вовку. ...Мов на лапах вовк - на заходi ощирилася туча. Упали сумерки. Оркестр замовк, i стало тихо... Рота Всевобуча назустрiч нам пройшла. Повезли он бiлизну в госпiталь на санях. Дiти з собакою пробiгли. В хриплий тон завод загув i стих. Взяло темнiти. I мiсто на очах мiнилось. Снiг на вулицi одсвiчував фосфором. Вiд лiхтаря процесi? все бiг вперед промiнчик... Сум мене налiг - i реквi?м душа спiвала хором. Усе мiня?ться, оновлю?ться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'?, замулю?ться мулом, порохом береться, землi сирiй всього себе переда?. Усе в новi на свiтi форми переходить, перебува? в тьмi - й на сонцi, як в раю. Iз краю в край людина свiт весь перебродить, щоб цiлу вiчнiсть знов одлежувать свою. I кожен день, i кожную ясну годину розторгу?ться й закрива?ться земля. I перемелю? вона в зубах людину, як випадковая iз хаосу змiя. Та нi, життя трима? строгу послiдовнiсть, i що зда?ться хаосом - ? тонкий лад. В iсторiю поглянь: до боротьби готовнiсть одсвiчу? тобi од всiх ?? свiчад. Готовнiсть стать на битву за свою свободу народам гнобленим й безправному рабу. В безсмертя не увiйдеш, як не знайдеш броду, щоб перебрести через правди боротьбу. И сама земля - не ? змiя, а рiдна мати, яка тебе всякчас i носить, i глядить... Законiв боротьби нiкому не зламати, закони материнства не перемiнить. I те, що в свiтi рух iде стрибком, не плавко, говорить нам: Iди! лиш наша вiрна путь! П'?ш кров, фашистськая ти, гiтлерiвська п'явко! Ще буде - не турбуйсь! - води тобi не подадуть! I здохнеш без води. Народ твiй зостанеться, який, як сам не раб, прокинеться ж до боротьби. Усе мiня?ться, оновлю?ться, рветься, до свiтло? iде народолюбно? доби. Тобi в крадiжечках - як злодiю ведеться. Та попадешся ж ти, обскубана, як птах. Усе мiня?ться, вилiплю?ться, мнеться, мов глина творчая у скульптора в руках. А скульптор - сам народ, який сто?ть, не гнеться, хоч ти його й спiшиш рабом сво?м зробить. Усе пiдводиться, вста?, росте й смi?ться, i мертвому тобi - живих нас не убить. ...Оркестр заграв. В заулочок якийсь процесiя вся наша повернула - i блиснули огнi заводу... Ввись зробилось якось вище: свiтлi дула прожекторiв урiзались аж ген у вишину - й пересуватись стали... Обапол, наче китицi знамен, з заснiжених ялин униз звисали обривки глицi... Усе мiня?ться, оновлю?ться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'?, замулю?ться мулом, порохом береться, а потiм знов зеленим з-пiд землi вста?. А! Та ось уже й кладовище. Спинили коней. Нiжно взяли труну на руки. (Мов драже - посипалась крупа з дерев i снiжно скотилася iз вiка). Взяв i я труну пiддержувать плечем. Несли ми, а нас все обганяли (бо ж життя спiшило) - хто з вiрьовками важкими, хто з заступом. I кожен угрузав в снiгу,- як грузли й ми. Все ж темнотою дiйшли ми якось мiж хрестами. Брав мороз на нiч. Ми з ношею святою добралися до ями й, знявши з плеч труну, поставили ?? на глину, що од кра?в була. - Червоний меч! - тут виступив промовець,- всю кра?ну боронить од фашиста! (Ближнiй гай враз зашумiв. Упала з криком жiнка: - Труну одкрийте!.. Синку, ручку дай! О, що зробила вам моя дитинка? ...I друга вслiд зайшлась - та не плачем, а реготом ридання: - Ой проснися, Степаночку, проснись!) - Оцим мечем! - промовець знов,- повинна одсiктися тевтона голова! На бiй ста? вся наша технiка, живi? сили. Нам партизан он руку пода? iз Югославi?! Вже задзвонили повстанцi на розбiр свячених тих ножiв у Польщi! Бачка, Закарпаття кипить!.. Народу гнiв нiяк не стих i в Чехi?! Там розлетiвся в шмаття вже не один тиран... Братове! Жить в вiках той житиме, хто Батькiвщину обороняв!- Промовець стих на мить, на гроб вказав i мовив: - За Вкра?ну замучено Степана... що й не взнать. I от - привезено його додому. (При цих словах знов почали ридать дружина й мати. В мороцi нiчному стояли ми як тiнi. Мовчазний мороз нам душу пропiкав!) - Геро? не знають страху! Подвиг ?х ясний нас заклика: На ворога! До збро?! ...Тут гримнув залп. Зчинилося таке, мов буря всiх крилом сво?м торкнула. I плач, i крик, i стогiн!.. I важке щось попливло у землю... I ковтнула його могила. Й сипать почали на нього груддя. И глухо стугонiла труна. I крики змiшанi були з риданнями оркестру. Лиш яснiла у небi зiрка... А сурми сумно плакали. Тарiлки дзвiнко дзвякали. I барабан як в груди бив: ти славно вiк свiй одробив. ...Й виплакався ж я! Не знаю: як i з ким я повертався. Фосфором блискотiла вся земля... I реквi?м в душi мо?й спiвався: Усе мiня?ться, оновлю?ться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'?, замулю?ться мулом, порохом береться, а потiм знов зеленим з-пiд землi вста?. I як вернувсь додому я: в дворi в снiгу стирчала ще моя лопата. I прегiрка була темнотна тиша. Лиш вгорi зеленкувата блищала зiрка... Блищи, свiти i сяй! Ми дiждемось, як заступом сво?м в тiсну могилу всiх звiрiв закопа?мо! Ось-ось ?х перекинем силу... Усе пiдводиться, вста?, росте й смi?ться. Ми битись будемо, бо ми живi! I мститись ворогу не перестанем! Аж поки на фашистськiй головi ногою ми не станем. Хоча i тяжко нам, хоча й болючi жертви - ми не дамо себе врагам пожерти! Я нi до кого в хатi не озвавсь: на тверду постiль кинувсь, щоб заснути. ...I катафалк ув очах колихавсь,- i було чути - Усе пiдводиться, вста?, росте й смi?ться. I було чути - Усе в новi на свiтi форми переходить. i мертвому тобi - живих нас не убить. I наче вже Степан устав i ходить, i Ярослав iз ним. Весна! Блакить! У поле трактори iдуть. I в'?ться спiвучий жайворон. I молоде iз-за гори на конях поколiння летить сюди. I той, хто ?х веде, говорить: - Вашого умiння од вас ми позича?мо тепер - бороти ворога! Стражданням, горем болiв народ. Але народ не вмер - фашистiв ми поборемо, поборем!- I наче всi, напившися води, що винесла ?м мати Ярослава й Степана мати, знов сво? ряди зiмкнули й полетiли в бiй. I слава ?х супроводила - вгорi, вгорi аеропланами... Та тут зненацька збудився я. Ой темно ж! Нiч. В старi, в тонкi? стiни стукала хижацька рука сухого снiговiя. Снiг по шибцi шарудiв... О що це? Де я? I раптом все згадав. I вже не мiг склепити вiй. Могутняя iдея свободи й справедливостi життя мене пiднесла, як в руках дитя,- i стало видно все, мов на долонi. Ще будем жити ми - i ти i я! Ще пов'?мось як плющ по тiй колонi. Мiста ще вiдбуду?м, ще сади посадимо, пiднiмем особовiсть. Так згинь же, дух фашистсько? орди! Iзгинь i не плямуй людини совiсть! Чого ти став, проклятий, на путi? До чого сатанинськая арена знущань тво?х? Ти ж мертвий у життi! Ти ж мертвий! I моторошно в темнотi, буран завив, як та сирена... Послухавши хвилину, знов я лiг. I так схотiлось до Днiпра-Славути! Зашарудiв по шибцi снiг... I було чути - як сурми там десь плакали, тарiлки тихо дзвякали, i барабан все глухо бив: - Ти славно - вiк - одробив... 1942 РОНДЕЛI I Iду з роботи я, з завода манiфестацiю стрiчать. В квiтках всi улицi кричать: нехай, нехай живе свобода! Смi?ться сонце з небозвода, кудись хмарки на конях мчать. Iду з роботи я, з завода манiфестацiю стрiчать. Яка весна! Яка природа! У серцi променi звучать... - Голоту й землю повiнчать! тодi лиш буде вiчна згода. Iду з роботи я, з завода. II Мобiлiзуються тополi пiд хмарним вiтром на горi... Уже давно ми на порi, давно всiх кличемо: до волi! До волi: бiднi, босi й голi! не час сидiти у норi! Мобiлiзуються тополi пiд хмарним вiтром на горi... Гукнем же в свiт про нашi болi! Щоб од планети й до зорi - почули скрiзь пролетарi, за що ми б'?мся тут у полi! Мобiлiзуються тополi! 1920 РОЗКАЖИ, РОЗКАЖИ МЕНI, ПОЛЕ... Розкажи, розкажи менi, поле: Чого рiдко ростуть колосочки? - Ой дощiв менi б треба, дощiв, а не поту, Бо той пiт прилипа до брудно? сорочки, Як плугатар кiнча? роботу. Розкажiть, розкажiть менi, хмари: Ви чого це тiка?те далi? - Та хiба ми, нещаснi та стомленi, зна?м? Он вiтри там женуться, кричать: "Ей ви,кралi! Почекайте, бо ми вас коха?м". Розкажи, розкажи менi, поле: Що ж тепер нам з тобою робити? - Ех, хiба це уперше! Така моя доля. Хоч кукiль та волошки я буду родити - Все ж плугатарю ? щось iз поля. 1911 СКОРБНА МАТИ Пам'ятi мо?? матерi I Проходила по полю Обнiжками, межами. Бiль серце опромiнив Блискучими пожалiй. Поглянула - скрiзь тихо. Чийсь труп в житах чорнiв... Спросоння колосочки: Ой радуйся, Марi?! Спросоння колосочки: Побудь, побудь iз нами! Спинилась Божа Мати, Заплакала сльозами. Не мiсяць, i не зорi, I днiти мов не днiло. Як страшно!.. людське серце До краю обiднiло. II Проходила по полю - Зелене зеленi?... Назустрiч Учнi Сипа: Возрадуйся, Марi?! Возрадуйся, Марi?: Шука?мо Iсуса. Скажи, як нам простiше Пройти до Еммауса? Звела Марiя руки, Безкровнi, як лiле?: Пе до Юде? шлях вам, Вертайте й з Галiле?. Iдiте на Вкра?ну, Заходьте в кожну хату - Ачей вам там покажуть Хоч тiнь Його розп'яту. III Проходила по полю. В могилах поле мрi? - Назустрiч вiтер вi? - Христос воскрес, Марi?! Христос воскрес? - не чула, Не вiдаю, не знаю. Не буть нiколи раю У цiм кривавiм краю. Христос воскрес, Марi?! Ми - квiти звiробою, Iз кронi тут юрбою Зросли на полi бою. Мовчать далекi села. В могилах поле мрi?. А квiтка лебедi?: О згляпьсь хоч ти, Марi?! IV Проходила по полю... - I цiй кра?нi вмерти? - Де Вiн родився вдруге,- Яку любив до смертi? Поглянула - скрiзь тихо. Буя? дике жито. - За що тебе розп'ято? За що тебе убито? Не витримала суму, Не витримала муки,- Упала на обнiжок, Хрестом розп'явши руки!.. Над Нею колосочки "Ой радуйся!" -шептали. А янголи на небi - Не чули i не знали. 1918 СВIТА?... Свiта?... Так тихо, так любо, так нiжно у полi. Мов свiчi погаслi в клубках фiмiаму, В туман нагорнувшись, далекi тополi В душi вигравають мiнорную гаму. Свiта? поволi... Так тихо, так любо, так нiжно у полi. Свiта?... Все спить ще: i поле, i зорi безсилi, Лиш птах десь озвався спросоння лiниво, Та пень обгорiлий, мов пiп на могилi, "Безсмертний, помилуй!" - кричить мовчазливо. Виднi? щохвилi. Все спить ще: i поле, i зорi безсилi Свiта?... Промiннями схiд ранить, нiч, мов мечамi?. Хмарки золотi поспiшають. на битву. Безмовнi тумани тремтять над полямн. I з ними стаю я на ранню молитву: О зглянься над нами! За що нас ти раниш у серце мечами? 1914-1916 УПАВ ЖЕ ВIН... Як упав же вiн з коня та й на бiлий снiг. - Слава! Слава! - докотилось i лягло до нiг. Ще ж як руку притулив к серцю iк свому. Рад би ще вiн раз побачить отаку зиму. Гей, рубали ворогiв та по всiх фронтах! З криком сiв на груди ворон, чорний ворон-птах. Вдарив революцьонер - захитався свiт! Як вмирав у чистiм полi - слав усiм привiт. 1918 ВЕСНА (З БАРАТИНСЬКОГО) Весна, весна! Яка блакить, який кругом прозор! Садками ходить брунькоцвiт, а в небi - злотозор. Весна, весна! Який там гон на крилах вiтерка? - то в вишинi бiжить, зника хмар-хмарова рiка. Шумлять згори шум-пiнярi; рiка сво?м хребтом несе торжественно вперед веселий, скреслий лом. Ще синiй лiс не взеленiв, але квiток прорiст уже пiдняв i розрiзнив торiшнiй длеглий лист. А там в високiй глибинi, де тоне топь ясна, перловий жайворон топить: хмар-хмарова весна! 1921 ВЕСНА Пам'ятi сестри Наталки_ Чом мертвi по плачуть, не стогнуть - може б, скаргу почув я вiд тебе хоч раз! Пiд бiлим сiюм твоя могила i в нiй ти з осенi лежиш. Устану - думала - води внесу, пiду на буряки - по нолю - i заспiваю, братики, й наплачуся уволю... Брунчать бруньки над водою, водою, йде весна зеленою ходою! Не женiть потокiв, вiтри, не будiть мо?? сестри! В не? ж руки вже розпались, засмiялися уста. Ой як тепло! Ой як душно! Ой як хочеться устать! [1923] ВИ ЗНА?ТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ Ви зна?те, як липа шелестить У мiсячнi веснянi ночi? - Кохана спить, кохана спить, Пiди збуди, цiлуй ?й очi, Кохана спить... Ви чули ж бо: так липа шелестить. Ви зна?те, як сплять старi га?? - Вони все бачать крiзь тумани. Ось мiсяць, зорi, солов'?... "Я твiй",десь чують дiдугани. А солов'?!.. Та ви вже зна?те, як сплять га?! 1911 Я КЛИЧУ ТЕБЕ... Той сад, i нiч, i зорi - де вони тепер? Згадай, як весна цвiла, зi мною ти рада йшла. А в серцi - мов крик... А серце розривалось, бiдне, прощалось з тобою навiк. Ти ?деш в далекий край... прощай, люба, прощай! Ой строгий життя закон: востанн? глянь з вiкон,- я кличу тебе весь час, життя ось розлучить нас! Як гарно було нам! Та я... я знову сам. [1965] Я УТВЕРЖДАЮСЬ Я ?сть народ, якого Правди сила нiким звойована ще не була. Яка бiда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвiла. Щоб жить - нi в кого права не питаюсь. Щоб жить - я всi кайдани розiрву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Тевтонi?! Мене ти пожирала, як вiшала мо?х дочок, синiв i як залiзо, хлiб та вугiль крала... О, як твiй дух осатанiв! Ти думала - тобою весь з'?даюсь? - та, подавившись, пада?ш в трiву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я ?сть народ, якого Правди сила нiким звойована ще не була. Яка бiда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвiла. Сини мо?, червонi укра?нцi, я буду вас за подвиг прославлять,- iдiть батькам на допомогу й жiнцi, дiтей спiшiте визволять! Па укра?нських нивах, на росiйських, па бiлоруських - я прошу, молю! - вбивайте ворогiв, злодюг злодiйських, вбивайте без жалю! Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь, гляджу ?х, мов пшеницю ярову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Iз ран - нове життя заколоситься, що з нього свiт весь буде подивлять, яка земля! яко зерно! росиця! - Ну як же не сiять? I я сiяю, крильми розгортаюсь, сво?х орлiв скликаю, кличу, зву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Ще буде: неба чисто? блакитi, добробут в нас пiднiметься, як ртуть, заблискотять косарки в житi, заводи загудуть... I я життям багатим розсвiтаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я ?сть народ, якого Правди сила нiким звойована ще не була. Яка бiда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвiла. Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобi ж кладу я дошку гробову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 1943 р. 16 вересня. Кремлiвська лiкарня. ЯК ДУБ IЗ ВIТРОВI?М БИВСЯ Не одно уже столiття Дуб стояв, простерши вiття,- весь в корi, як у бронi, труднi роки, ночi й днi... Знав одне лиш добре дiло. Листя дихало й радiло, Дуб добрячим обростав - доки й сам, як витязь, став. Батьком був вiн Клену й Глоду. Всiм давав вiн прохолоду. Кожен знав: хай грiм гримить - Дуб од бурi захистить. Ось минуло ще столiття... Розгулялось лихолiття: з пiвночi, з-пiд бiлих вiй хижо глянув Вiтровiй. Глянув, станув, розiгнався, Дуб зелений захитався, вiттям вiн загомонiв: - Стережись! Вста? мiй гнiв! Ми ж нi в чiм тобi не виннi. Ми - в землi, в сво?м корiннi!!! - ...Та iде на Дуба в бiй розбишака Вiтровiй. - Не шматуй красу зелену! Я - захисник В'язу й Клену. Ти на нас не налiтай! - пропадом ти иропадай! Вiтер слухати не хоче - Дуба рве, свистить, регоче. Густо Гусiнь налiза - дума?, що Дуб - лоза. Ну, а Дуб сто?ть, не гнеться, силi Вiтру не да?ться. Тiльки вiттям стрепене - Гусiнь з нього вниз сипне... Знов тут Вiтер налiта?, листя на льоту хвата?. - Падай,каже,- на рiллю, а то Шашiль я нашлю! Гульк! - i справдi Шашiль лiзе, аж кругом все стало сизе. Дуб тут голос пода?: - Дятлику! А де ти ?? Дятел враз себе явля?, стовбур дуба оббiга?, в Шашiль дзьобом стук та стук - й Вiтер знову мов без рук. - Ну що, взяв? - тут Дуб до Вiтра.- Сила ти нечиста й хитра. Ти все ждеш на смерть мою? Я ж ось, бач, живий стою! Ох же Вiтру i досадно! Закружляв вiн листопадне, та не вдержавсь па нозi й опинився у грязi. Дуб трясеться, Дуб регоче: - Що твоя ще милiсть хоче? У грязюцi одпочить? Так зима вже он спiшить! Вiтер мовчки тут пiдвiвся, кашлянув та й подавився. Дуб iз нього засмiявсь: - Ну так як - навоювавсь? Насилав на мене Шашiль,- а в самого в тебе кашель, насилав на мене жах,- сам же ледве на ногах. Зуби в тебе випадають, очi й брови вицвiтають, хочеш крикнуть: "Йде зима!" - а вже й голосу нема. Ех ти, Вiтре-Вiтровiю, сам собi зламав ти шию. Отепер iди та й плач вiд самiсiньких невдач. Так промовив Дуб могутнiй - i про день свiй про майбутнiй взяв вiн думати-гадать, та ще й вiтами гойдать. 1943 ЗА ВСIХ СКАЖУ... За всiх скажу, за всiх переболiю, я кожен час на звiт iду, на суд. Глибинами не втану, не змiлiю, верхiв'ями розкрилено росту. Нiколи так душа ще не мужала! Нiколи так ще дух не безумiв! О дух ясний - без яду i без жала - давно ти снив? - а вже сучасний дiй всього мене обняв, здавив, напружив, i я встаю, нову вдихаю мiць. Не мрiю, нi, повiки я розмружив - iронiя i гордiсть на лицi, iронiя... Товариство, яке менi дiло, чи я перший поет, чи останнiй? Надiвайте корони i йдiть, отверзайте уста... Товариство, яке менi дiло, чи я пiзнiй предтеча, чи раннiй? Удавайте пророкiв i йдiть, отверзайте уста... Там за мною, за мною, за мною я не знаю, там скiльки iде! Перед мене твердою ходою наступаючий день. Там за мною, за мною, за мною i вiд плуга й вiд трудних станкiв. Перед мене щасливе? море, море голiв... Ну куди ж я пiду пiсля цього, ну куди ж я оглянусь на вас, коли сонце пронизу? розум, сонце уста? Я дiйшов свого зросту i сили, я побачив ясне в далинi. Товариство, яке менi дiло, чи я перший, чи нi? 1922 ЗОЛОТИЙ ГОМIН Над Ки?вом - золотий гомiн, I голуби, i сонце! Внизу - Днiпро торка? струни... Предки. Предки встали з могил; Пiшли по мiсту. Дродки жертви сонцю приносять - I того золотий гомiн. Ах той гомiн!.. За ним по чути, що друг твiй каже, Вiд нього грози, пролiтаючи над мiстом, плачуть,- Бо ?х не помiчають. Гомiн золотий! Уночi, Як Чумацький Шлях срiблисту куряву простеле, Розчини вiкно, послухай: Слухай: Десь в небi плинуть рiки, Потужнi рiки дзвону Лаври i Софi?!.. Човни золотi? Iз сиво?-сиво? Давнини причалюють. Човни золотi?. ...З хрестом, Опромiнений, Ласкою Божою в серце зрапешп? Виходить Андрiй Первозванний. Ступа? на гори: Благословеннi будьте, гори, i ти, рiко мутная! I засмiялись гори, Зазеленiли... I рiка мутная сповнилася сонця i блакитi - Торкнула струни... Уночi, Як Чумацький Шлях срiблисту куряву простеле, Вийди на Днiпро! ...Над Сивоусим небесними ланами Бог проходить, Бог засiва?. Падають Зерна Кришталево? музики. З глибин Вiчностi падають зерна В душу. I там, у храмi душi, Над яким у недосяжнiй високостi в'ються голуби-молитви, Там, У повнозгучнiм храмi акордами розцвiтають, Натхненними, як очi предкiв! Вiн був мов жрець, сп'янiлий вiд молитви,- Наш Ки?в,- Який моливсь за всю Вкра?ну - Прекрасний Ки?в. - буря! Стихiйно очi вiн розкрив - I всi смiються, як вино... - блиск! - жах! Розвивши яснi короговки (I всi смiються як вино), Вогнем схопився Ки?в У творчiй високостi! здрастуй! здрастуй! - сиплеться з очей. Тисячi очей... Раптом тиша: хтось говорить. слава! - з тисячi грудей. I над всiм цим в сяйвi сонця голуби. слава! - з тисячi грудей. Голуби. То Укра?ну За всi роки неслави благословляв хрестом Опромiнений, Ласкою Божою и серце зранений Андрiй Первозванний. I засмiялись гори, Зазеленiли... Але ж два чорних гроба. Один свiтлий. I навкруг Калiки. Повзають, гугнявять, руки простягають (О, якi скорченi пальцi!) - Дайте ?м, дайте! ?сти ?м дайте - хай звiря в собi не плекають, - дайте. Повзають, гугпявять, сонце проклинають, Сонце i Христа! Проходять: бiднi, багатi, гордi, молодi, закохапi в хмари й музику - Проходять: Чорний птах - у нього очi-пазурi! - Чорний птах iз гпiiлих закуткiв душi, Iз поля бою прилетiв. Кряче. У золотому гомонi над Ки?вом, Над всi?ю Вкра?ною - Кряче. О, бездугпппй пташе! Чи це по ти розп'яття душi людсько? Столiття довбав? Столiття довбав? Столiття. Чи не ти виймав живим очi, Iз серця вiру? Iз серця вiру. Чого ж тобi тепер треба В години радостi i смiху? Чого я; тобi треба тепер, о бездушний пташе? - Говори ! Чорпокрилля па голуби й сонце - Чорнокрилля, - Брате мiй, пам'ята?ш днi весни на свiтанню волi? З тобою обнявшись ходили ми по братнiх стежках, Славили сонце! А у всiх тодi (навiть у травники) смiялись сльози... - Не пам'ятаю. Одiйди. - Любий мiй, чом ти не смi?шся, чом не радi?ш? Цо ж я, твiй брат, до тобо по-рiдному промовляю,- Пепже ж ти по впiзнав? - Вiдступись! Уб'ю! Чорпий птах, Чорний птах кряче. I навкруг Калiки. В години радостi i смiху Хто ?х поставив па колiна? Хто простягнуть сказав ?м руку, Який безумний бог - в години радостi i смiху? Предки з жахом одвернулись. виростом! - сказали тополi. бризнем пiснями! - сказали квiти. розiлл?мось! - сказав Днiпро. Тополi, квiти i Днiпро. Дзвенить, дзвенить, дзвонить I б'?ться на шматки... - Чи то не золотi джерела скресають пiд землею? Лелi?, вi?, ласкавi?, Тремтить, пепаче сон... - Чи то не самоцвiти ростуть в глибинах гiр? виростем! - сказали. розiлл?мось! - Днiпро. Зоряного ранку припади вухом до землi - ...iдуть. То десь iз сол i хуторцiв iдуть до Ки?ва - Шляхами, стежками, обнiжками. I б'ються в ?х серця у такт - iдуть! iдуть! - Дзвонять немов сонця у такт - iдуть! iдуть! - Там над шляхами, стежками, обнiжками. Iдуть! I всi смiються як вино: I всi спiвають як вино: Я - дужий народ, Я молодий! Вслухався я в твiй гомiн золотий - I от почув. Дивись я в тво? очi - I от побачив. Гори камiння, нi,о на груди мо? навалили, Я так легенько скинув - Мов пух... Я - невгасимий Огонь Прекрасний, Одвiчин й Дух. Вiтай же нас ти з сонцем, голубами. Я дужий народ! - з сонцем, голубами. Вiтай нас рiдними пiснями! Я - молодий! Молодий! 1917 АРФАМИ, АРФАМИ... Арфами, арфами - золотими, голосними обiзвалися га? Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квiтами-перлами Закосичена. Думами, думами - наче море кораблями, переповнилась блакить Нiжнотонними: Буде бiй Вогневий! Смiх буде, плач буде Перламутровий... Стану я, гляну я - скрiзь поточки як дзвiночки, жайворон як золотий З переливами: Йде весна Запашна, Квiтами-перлами Закосичена. Любая, милая,- чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай. Там за нивами: Ой одкрий Колос вiй! Смiх буде, плач буде Перламутровий... 1914 * * * До кого говорить? Блок у могилi. Горький мовчить. Рабiндранате-голубе! З далеко? Бенгалi? прилинь до мене на Вкра?ну, Я задихаюся, я гину. Я покажу такi? речi в однокласовiй ворожнечi, Я покажу всю фальш, всю цвiль партiйно-борчих породiль. А братнi зуби? Дружнiй зиск? Гнучка полiтика, як вiск. Коли б були це генерали, ми б знали, що робить. А в гiм то й рiч, що це кати однокласовi?... Рабiндранате-голубе, та де ж той серп нам, молот i лани? Рабiндранате-голубе, од досто?вщини звiльни! До кого говорить? Блок у могилi. Горький мовчить. * * * Гей, вдарте в струни, кобзарi, Натхнiть серця пiснями! Вкра?нськi прапори вгорi - Мов сонце над степами... Гей, рясно всипте цвiтом шлях, У дзвони задзвонiте! Вкра?нське вiйсько на полях Йде, славою повите. Дзвенять слова мов у срiблi Братерськi?, веселi. А десь на морi кораблi Розбилися об скелi... Земля схотiла жити знов - Шумлять потужно рiки. Благословiть ви чесну кров, Хвала борцям навiки! Хвала борцям, що на зорi Лягли в холоднi ями. Гей, вдарте в струни, кобзарi, Натхнiть серця пiснями! * * * Хто ж це так iз тебе насмiяться смiв? Хто у тво? серце нiж загородив? Виростали дiти в хатi, як в гаю, Без ясного сонця в рiдному краю. Накипiла злоба, сповнились серця - Гей, курки спустили в матiр i отця! Хто ж це так iз тебе насмiяться смiв? Хто у тво? серце нiж загородив? Засiвали поле потом i слiзьми. Не родило жито - що хоч, те й вiзьми. Тож сокири брали, щоб в кровi погрiть, I йшли брат на брата однiмать, дiлить... Хто ж тобi зготовив цей кривавий час? Хто ж так люто кинув па поталу нас? I сказали людям: ми вас поведем! Рушимо з ножами у наш край-едем. I взялися кров'ю поле i га?, Бо рубались, бились рiднi?, сво?. Хто ж тобi зготовив цей кривавий час? Хто ж так люто кинув на поталу нас? I сказали люде; годi нас дурить! Будем ще й на волi у кайданах гнить: Ждали ми героя, а став свинопас,- Хто ж так люто кинув на поталу нас? 1918 * * * Укра?но моя, моя люба Вкра?но, Чим я втiшу тебе, чим тебе заспокою? - Чи про те розкажу, як тебе я люблю, А чи пiснею горе тво? я присплю, Чи слiзьми розiллюсь, мов сирiтська дитина, -- Чим тебе заспокою я - бiдна людина,- Скажи, моя люба Вкра?но, Вкра?но моя! * * * Я сказав тобi лиш слово - Вколо ж шум який пiднявся: В небi сонце задзвенiло, Гай далекий засмiявся. Подививсь я в тво? очi. Стиснув руку в любiй муцi. Бiлi гуси ген за ставом Розлетiлися по луцi... Заглянув я в твою душу. До серденька притулився. Бачу - вишнi розцвiтають. Чую - тихий спiв полився. Ах, це десь весна танцю?, Розтопивши бiлу кригу! - Переповнений любов'ю, Я одкрив кохання книгу. [1913-1914] ============================================================== Юрiй Федькович РУСЬ По "Mignon" Гете Ци зна?ш, де кра?на тая мила, Де явiр рiс i де калина цвила, Де Днiстер грав, де Галич иечалi?, Де руський край, де руське серце млi?? Ци зна?ш де, ци зна?ш, моя доле? - Туда, туда пiду з тобов, соколе. Ци зна?ш, де там Левова палата, А в ?й мурах вибивана кiмната, Де образи по стiнах золоченi. "Де Лев наш, де?" - питають, засмученi. Ци зна?ш де, ци зна?ш, моя доле? - Туда, туда пiду з тобов, соколе. Ци зна?ш, де тi синi нашi гори, Де Черемшу де буйного iзвори, Де рутин цвiт з барвiнком зеленi?, Де божий дух на землю з неба вi?? Ци зна?ш де, ци зна?ш, моя доле? - Туда, туда пiдемо, мiй соколе. ШЕЛЬВАХ Ой та нiкому так, нiкому, Та як жовняру молодому у кабатинцi, у ремiнню Ходити шельвах по камiнню, Ой та по зимнiм, зимнесенькiм У кабатиню тонесенькiм. Ой ходить шельвах по морозi, А камiнь трiснув на пiдлозi; Ой камiнь трiснув, жовняр свиснув, До себе цiпко гвер притиснув, Та й бiлi руки ломле, грi?, Що аж му серце в грудях млi?... Ой серце мо? крем'яно?, Чому не трiснеш й ти надво?? Укрився мiсяць зороньками, Заплакав жовняр сльозоньками; Заплакав жовняр синi очi, А пiд ногами снiг скрегоче. А жовняр ноги пiдойма?, До мiсяченька промовля?: "Ти, мiсяченьку, перекрою, Не дай ти, боже, долю мою!" УКРА?НА Укра?но, Запороже, годi вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де тi трави шовковi? славнi степи криють, Де ся квiти поза квiти в зимних росах миють, Де стада ржуть, де соколи, де вiрли спiвають, З буйним вiтром у залiжку козаки лiтають. Хто ж то може знов забути могили, кургани, Де козацтво укра?нське, славнi отамани Свою славу сном провадять, славов серце грiють, А тi думи богатирськi так-то гарно пiють, Що аж тут ся вiдзивають, що аж тут ?х чути, - Укра?но, Запороже, можна вас забути? Онде гра? жвавий хлопець у торбан весело; Онде дiвча йде по воду, думку йкусь завело; Там сопiлка приграва?, нiби соловi?, Що там в гаю калиновiм пi? все та пi?; А там бджiлка злотокрила думно си спiва?, Обмучилась медiвницев, ледве що верта?. Он колишесь тихий Днiпер: вечiр - вiн дрiма?, А по синiй ?го фалi човенце плава?, В ньо си сiло гарне дiвча, красне, як малина, А хороший кермаченько ляг ?й на колiна, Обзира? сорокiвцi, що в коралi в'яжуть, А потому, а потому... Далi вже не скажу; А хоть рад би-м i сказати, але нашi милi Вже пропали в синiй мряцi, що Днiпер укрила. Далi видко бiлий хутор, пасiки, ставочок, Знов байрак там яворовий, вишневий садочок, А в садочку мила хатка; тамки на порозi Сiло дiвча русокосе - ах, якi ж там нозi! - Та й iголков тонесеньков ши? в хустку квiти: "Де ти бавиш, бiловусе, де, мiй ясний свiте?" Тихо, тихо, любе дiвча, - видиш он сокола? А дiвчина - чорнi очi - глипла доокола: "То не сокiл, то мiй милий вороним лiта?!" Та й схопилась красавичка, лiску вiдчиня?. А сокiл вже на подвiр'?, дiвчину любу?; Вна го хоче посварити - годi, бо цiлу?. Глянь там далi на прикмету: думаш, там соколи! Нi, там славнi чумаченьки возя з Криму соли. От, дивися, вже i стали, вже й воли пустили, Вже i ватра запалена, вже ся розложили. Той готовить ситу кашу, тi вози знов мажуть, Хлопцi шумки заспiвали, старшi казку кажуть. Далi, далi - онде небо багром рум'янi?; Слухай добре, як-то мило десь дзвiночок пi? То в тiй церквi там, за лiсом, з дев'ятьма верхами - Всi покритi срiбнов бляхов, злотними хрестами,- А священик-старець ходить по святiй континi, Молить слави Запорожу, щастя Укра?нi. ДЕЗЕРТИР Ой сiв же вiн при столику, При свiтлi думав, Писаннячко дрiбнесеньке, А вiн го читав. Писаннячко дрiбнесеньке, Листочок - як снiг; Склонив же вiн головоньку К столовi на рiг. "Ой ненечка старенькая Ми пише в одно, Що там зима тяженькая, А ?й студено; Нема, нема ?? кому Врубати дрiвець, Бо ?й синок один в дому,- Цiсарський стрiлець" I схопився, як поломiнь, Полетiв, як птах, А вiтер з ним не йде вдогi??ь, Бо годi му так; Бо вiн летить до матоньки Старо? домiв, Дрiвець ?? врубатоньки, Би хатку нагрiв. [1861] ЛУК'ЯН КОБИЛИЦЯ Було колись в Буковинi - Добре було жити. Не знали ми, що то бiда Та що то тужити. При кобзинi зiйшла днина, При скрипочцi нiчка; А вна собi молоденька, Як у травi чiчка. У батенька у Стефана, В Волощини неньки Пробувала. Не спиняли,- Що багло серденько, Що хотiла, те й робила: Гуляти - гуляла, А хотiла рано встати, То рано вставала. А хотiла попiспати В шовкових перинах, То ненечка старенькая На пальцях ходила, Журилася, молилася, Дверi пiдливала... На острiшку в'ють голуби, Вона ?х вмовляла: "Не гудiте, голубочки, На побитiй[1] хатi, Не будiте мою дочку В тисовiй кiмнатi, Бо я знаю, коли маю Донечку будити..." Не плач, серце Буковино! Що ж мусиш робити, Коли така уже доля Твоя на сiм свiтi... Батько помер, неньку вбили, А сироти-дiти Розiбрали добрi люде Нiбито за сво?: Одну турчин, другу москаль, Тебе, серце мо? Буковино, на арканi Повiв нiмець з Вiдня В свою глуху Нiмеччину, Головонько бiдна! Та й запродав ляшкам-панкам У другу неволю... Буковино, серце мо?, Лишенько з тобою! Шумить, летить наш Черемуш Кровавий у море. А могили берегами Чорнiють, як гори: Кого ляхи замучили, Кого утопили, А хто не ждав, поки втопя, Сам скочив у хвилю. Сумно зарув[2] наш Сокiльський[3], Голосить Сучава[4]: "Сини мо? нещасливi, Нащо ваша слава, Нащо думка козацькая, Батькiвськая воля, Коли усi погинете У ляцькiй неволi!..[5] Сперли лiси, сперли пашу, Дров нi хворостини, Вашi жiнки, вашi дiти Вiд студенi гинуть. А з-пiд вас ся поточили Кровавi? рiки - Сини мо?, сини мо?, Пропали навiки! Навiки-сте запроданi У панську неволю, А нiкому уступитись За праведну волю". Уступався Юрiй Гiнда - Нема го на свiтi; Уступався Поколiя[6]- Пiшов в землю жити. Обiзвався Кобилиця: "Гори мо? синi, Або я вас вирятую, Або за вас згину!" Сто?ть мiсяць серед неба, Нiкому не свiтить; Русалоньки не виходять На берег ся грiти; Тiлько сови посiдали Собi на коморi, Та хтозна-що межи собов Потихо говоря. Може, собi нагадують, Як колись-то було На волоськiй Буковинi? Було, та минуло! А може, вни говорили Про руськi соколи: Чи муть вни ще гнiзда вити На тiм Довгiм полi? Святий зна?,- я не знаю... Сердечко щось млi?... Ходiм лiпше подивитись, Що в Плоскiм[7] ся дi?. Сидить Лук'ян кiнець стола, На руки схилився; . Сидять кругом депутати[8], Кождий зажурився. Вернулися се? ночi Вiд цiсаря з Вiднi,- I там нема порадоньки Головоньцi бiднiй... Цiсар сидить на стiльчику Та в картах ся гра?, А тi гори буковинськi Нехай пропадають!.. Нехай пропадають, нехай погибають! Коби таки вигиб увесь руський рiд! Так нiмцi си нишком у Вiднi гадають Та риють великий, великий нам грiб. Копайте, панове! Копайте, здоровi! Хто яму копа?, собi ?й копа?. Не тому могила, кому ?й зробили, А тому, кого в ню вiдтак поховають. А ми пiдем з топiрцями В зелену дiброву, Та витешем домовину Велику, кедрову, Та пiшлемо до цiсаря В нiмецьку столицю... А самi ся подивимо, Що наш Кобилиця Молоденький поробля?, Та що його гостi Депутати собi дiють В хатi на помостi? Скочив Лук'ян iз-за стола: "А сором-бо, браття, А сором-бо журитися У гуцульськiй хатi! Нашi батьки не журились, Та й нам ще не конче Журитися! Наша правда Велика, як сонце!.. Ми не платим цiсарщину[9], Щоб нiмцi з-за того Справляли нам кайданнячко На руки, на ноги. Ми не да?м до прийому[10] Сини нашi бiднi, Щоби цiсар бенкетував За них собi в Вiднi. Не так, браття депутати! Вiн цiсар для того, Аби правду святу берiг, Як бога святого, Аби нарiд ущасливить, А не закопати! Ану, хлопцi, ану живо Коня осiдлати Менi мого вороного! Що буде, те й буде, А я ?ду в Угорщину До мiста до Буди[11]. Угре волю добувають, Поможуть i нашу. А ви стада воронi? Женiте на пашу. А як прийдуть з Угорщини Вiд мене вам вiстi... Тодi треба, пани-браття, На коники сiсти... А де тепер наш Черемуш Глибокий ся точить, Там мусить кров поточитись, Панове-молодцi! А тепер ми з карим стадом В зеленi дiброви! Поки верну з Угорщини, Бувайте здоровi!" [1] Побитий - вкритий гонтом (дахом). [2] Зарув - заревiв. [3] Сокiльський -гора над Черемошем. [4] Сучава - назва рiки й мiста на нiй. [5] У ляцькiй неволi - у польсько-шляхетськiй неволi. [6] Юрiй Гiнда, Поколiя - ватажки карпатських опришкiв. Першому з них Федькович присвятив поему пiд назвою "Юрiй Гiнда". [7] Довгополе, Плоске-назви буковинських сiл, де дiяв Лук'ян Кобилиця.. [8] Депутати-селяни, обранi до австрiйського парламенту влiтку 1848 р. [9] Цiсарщина - державний податок. [10] Да?м до прийому - посила?мо рекрутiв до австрiйсько? армi?. [11] Буда - назва старовинно? частини Будапешта. НИВА Доки маю свiтом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Лiпше сам я рано встану, А сповiвшись щиро богу, Займу плуги круторогi, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мiй тато Научив мене орати; I вiру, любов, надiю Буковинов скрiзь посiю. Виростай же, руський боже, Пшеницю, як лаву! Хай зародить моя низа На спiвацьку славу, Хай в'яжеться колос в колос Вiд верха до долу, Хай сi?ться, Буковинов Правда, вiра, воля! А я пiду - як палата, Так i бiдна хата, Пiду руськов Укра?нов Женчикiв збирати. Жнiть, вжинайтесь, женцi мо?, Та й дякуйте богу, Що помiг нам жито жати На сво?му полi. Що не пiдем зажинати, Мов крепак мiзерний, У чужий край, чужi люде, На коробку зерна. Вже не будем, женцi мо?! Безсмертний наш Батько Научив нас свою землю Питому орати. ................................................. Тепер уже зна?м... Жнiть, вжинайтесь, женцi мо?, А я заспiваю. А я заспiваю по руському краю, Щоб було далеко, далеко мя чути; Вiд Чорно? гори до Днiпра-Дунаю Розсипся ми, пiсне, барвiнком та рутов! Най руськi молодцi затичуть кресаню, Най руськi дiвчата вiнки собi шиють, Най люде не кажуть, що ми безталаннi, Най сльози кровавi личко нам не миють... Розсипся ми, пiсне, як сонечко лiтi, Хай нашi кровавi навiки обсушить... Розсипся, розбийся, як грiм по рокитi, Хай шваркiт нiмецький нас бiльше не глушить. Розсипся же, пiсне моя, Та й не схаменися! Де попадеш руське серце, Отам пригорнися! Як той голуб до голубки На новiм острiшку, Пригортайся, пiсне моя! ........................................ ПРЕЧИСТА ДIВО, РАДУЙСЯ, МАРI?! У син? море сонце ясне тоне, I сво? свiтло, нiби кров, червоне, По всiй кра?нi доокола сi?; А там зозульку в гаю десь чувати, А там дзвiночок став селом кувати, Там в борi вiтер листям шелевi?: Пречиста дiво, радуйся, Марi?... Пречиста дiво, радуйся, Марi?! Он молод жовняр лiг си на муравi, Личко студене, шати му кровавi, - Розстрiлен нинi; бо самий не вмi?... Камраття[1] яму темну му вкопали I на спочинок бiдного в ню склали; Уже не скаже, як дзвiнок запi?: "Пречиста дiво, радуйся, Марi?..." Пречиста дiво, радуйся, Марi?! Пiд плотом сiла удовиця-мати, До себе тулить бiдне сиротяти I плаче ревне, серденько ?й млi?, - Ба вже не плаче, вже i не голосить, Склонила голов - бiльше не пiдносить; Зiрницi плачуть, а дзвiнок нiмi?... Пречиста дiво, радуйся, Марi?. Пречиста дiво, радуйся, Марi?! Там онде блудить сплакана дитина Без тата, мами, бiдна сиротина, Нiчо не ?ло, душечка му млi?, - I хоче в хату бiдня навернути, Господар псами тровить ?го, чути: Верескло, впало, кров ся з нiжки лi?... Пречиста дiво, радуйся, Марi?. Пречиста дiво, радуйся, Марi?, Бо я не можу... Вшак[2] я маю душу, I чути мушу, i дивити мушу, Що тут на свiтi, ах, тутки ся дi?; Да як до гробу зложать мо? тiло, Де темно, тiсно, студено, зотлiло, Де нич[3] не плаче, де усе нiмi?,- Пречиста дiво, радуйся, Марi?! [1861] [1] Камраття - товаришi. [2] Вшак - адже. [3] Нич - нiчого, нiщо. ============================================================== Ганна Чубач МАТЕРI ЛИСТ НАПИШУ Матерi лист напiшу. Кожне слово вiд самого серця: "Як воно вдома?: Як воно вам, Рiдна матусю, живеться?" Матерi лист напишу. Щиро про все розпитаю. Лiтери - круглi, Moвa - чiтка. Мати - помалу чiта?. Слово ?днаю до слова, Потiм - на пошту несу Нашу беззвучну розмову, Нашу душевну краасу. Доня смi?ться: "Ти - надрукуй!" Як менi i? пояснити, Що тiльки ласкава, Добра рука Вмi? тепло воскресiти? Лiтери мама вчила сама, Вже як пiшла я до школи. Не передасть i? Холодний метал Нашо? радостi, нашого болю. Матерi лист вiд руки напишу. ЛИШАЮТЬ ДIТЯМ Лiшають багатство дiтям: Квартиру, машину, дачу. Я також сво? багатство Даремно сама не розтрачу. Залишу допитливiй донi На обрi? небо погоже, Днi роботящi, ночi безсоннi Все те, що прожити не зможу. Лишають багатство дiтям. Радiють чи, може, бiднiють? Спокiйнi, упевненi, ситi Самi залишить не зумiють. Залишу довiрливiй донi Слова, що од вiку правдивi, Любов у сльозинi солопiй, Сльозу у любовi щасливiй. Залишу батькiв заповiти: Добро на землi засiвати, Щоб ?й, коли виростуть дiти, Було що у спадок лишати. ============================================================== Василь Чумак СЬОГОДНI ХОДИВ НА МОГИЛУ Сьогоднi ходив на могилу матусi: ще мрi? барвiнок пiд снiгом, ще лози схилилися - лози у тузi, ще тихо, а з банi блакитно? промене-шовком всi плями, всi тiнi зiтертi. - Матусю! Чекати лишилось недовго: Весною - умерти, прийти до кохано?, любо? ненi надовго, назавжди, довiку, принести ?й пролiсок. Пролiсок жменi - без лiку. ЧЕРВОНИЙ ЗАСПIВ Ри?мо - ри?мо - ри?мо землю, неначе кроти; з кутiв плазу?мо змiями, сi?мо - сi?мо - сi?мо. буйнi червонi цвiти... Бурями сiйтеся, бурями, маки - червонi вогнi: там поза гратами-мурами тiнями сiрими-хмурими ранки конають яснi. Вдаримо гучно ми дзвонами,- всесвiт обiйде луна,- кинемо вiльно червоними: - Владарi свiту з коронами, вже не потрiбнi ви нам. ОФIРА I Краплю кровi. Кожну хвилю краплю кровi мiсту: Скло вiтрин i тротуари сповнить ярим змiстом. На плакатах не атрамент. I не фарби. Кров. Пензлi-пучки умочайте в колектив-цебро. II Смуги втоми пiд очима. Восковi обличчя. Але фарбами плакатiв кличем, кличем, кличем. Шостий поверх. Цементовi пiдраховують щаблi. О, нарештi. Вiдчинили. Захапався. Лiг. III Безнадiйно. ? надiя. Ось, на цьому бруку. Переможцi. Пiонери. Тисну вашу руку. Що? Сухоти? Ще хвилина. Дотлiва? день. Переможцi. Пiонери. Казка. Близько. Йде... ============================================================== Маркiян Шашкевич ЯРОСЛАВ Звiщаю вам повiсть многославну О великих борбах, лютих боях - Кмiтуйте i весь ум свой збирайте, Кмiтуйте, а дивная вам чути!.. В волостi[2], де Оломуц царству?, Зводиться там гора невисока, Невисока, на iм'я Гостайнiв; Мати божа чуда тамка творить Довго землi нашi в мирi були, Довго гаразд цвiв помеж миряни, Но од всхода в землях буря встала, Встала про доч татарського хана, Що христянськi люди про камiне, Про золото i перли забили. Красна Кубла?вна, яко луна, Що суть землi на западi, вчула, I в сих землях жие много люда - Бралась спiзнать чужi поведiнки. Десять скачуть на ноги молодцiв I двi дiви[3] ко проводу ??; Нагорнули, чого треба було, Повсiдали всi на борзi конi I бралися, куда сонце спi?. Яко зоря на заранцi ся?, Коли понад мрачнi лiси зiйде, Так доч сеся Кубла?ва, хана, Рiднов красов i стрiйнов сiяла: Огорнена вся в золотоголовл? - Шию, нiдра прогаленi мала,- Вiнчана камiням i жемчугов[4]. Чудувались нiмцi такiй красi, Завидiли дуже ?й багатству, Стерегли ?й путi i дороги; Випали на ню меж деревами, Забили ю i взяли iмiн?. Лиш се зачув Кублай, хан татарський, Що ся стало з дорогов дочкою, Зiбрав вiйська зо всiх сторон ширих, Тягне з вiйськом, куда сонце спi?. На западi се королi вчули, Що хан спi? к сторонам ?х людним, Сполчилися один ко другому, I зiбрали превелике вiйсько, I тягнули полем против нему. На великiй рiвнi отаборились. Стаборились i хана зьде ждали. Кублай каже усiм чародiям, Вiщунам, звiздарям i знахурам, Аби звiстили, добре погадавши, Який конець взятимуть боротьби. Зiбралися упрем чародi?, Вiщуни, звiздарi i знахурi, На два боки кругом розступились I трость чорну поздовж положили, Розчiпивши на двi половицi: Первiй Кублай - iм'я нарядили, Королiв пак - другой iм'я дали, Слови над сим спiвнули ветхими. Стали тростi сполу воювати - I трость Кубла?ва витяжила. Врадувалась всего люда множiнь: Всякий тече борзо д' сво?м коням - I в ряди ся поставили вiйська. Анi раду радили христяни - В ряди поган без пам'ятi гнали З таков бутов, яку силу мали. Тут бой первий вдарив у громаду: Мов з хмар повiнь, задощiли стрiли, Ломiт ратищ, мовби рахкот грома, Блискiт мечiв, яко огонь мовнi. Силов обi сторони яр-буйнов, Одна другiй не дасть поступити. Множiнь христян вже поганiв гнала I вже би ?х перемогли були, Коб не прийшли знова чародi?, Принiсши тi тростi розщепленi. Татари ся вельми запалили, На христяни ударили люто; Так ?х круто вперед себе гнали, Же ?х перхли, мовби звiр пудливий. Тут щит лежить, дорогий тут шолом, Тут в стременах кiнь рве во?воду, Тут сей дармо жене у татари, Онде просить - пробiг! - милосердя. Татари то так ся розжарили... На христяни дач вложили многу, Два пiд себе взяли королiвства, Старий Ки?в, просторен Новгород[5]. Скоро в землях розноситься горе,- По всiх землях люд збирати стануть; Поставили чтири многi вiйська, Поновили з татарами вражду. Гнулись татари в праву сторону. Як чорна хмара, що грозить градом Позасипати царини вроднi, Такий рiй чутний був iздалека. Упрем угри в сотницi зглотились, Впрем, оружнi, з ними ся стрiли. Лиш надармо хоробрость i вдалость, Надармо ся дерзко запирали: Всеред рядiв вгналися татари, Розперхнули всi ?х многi вiйська, Сполонили всьо, що в землi було. Всi христяни минула надiя; Було горе, гiрше всего горя. Помолились богу жалiсливо, Щоб спасав ?х вiд татар злобливих: "Ой стань в гнiвi сво?м, о господи, Спасай од враг, спасай нас, гонених! Душу нашу хтять потолочити, Як звiр вiвцi, тiсно обключивши. Первий бой нам втрачен, втрачен вторий..." Татари ся в Польщi розложили, Ближче й ближч всi села сполонили, Продерлися люто к Оломуцу. Бiда тужча стала по кра?нах. Не встояло-сь нич перед поганим.. Боролись день, боролись день вторий - Нiкуда ся не клонить звитяга. Ой та множiнь татар розмножилась, Як ся множить в осiнь тьма вечерня, А в повенi - серед татар лютих - Холибалось вiйсько християнiв, Насильно ся к сему горбку дручи - На нiм ж мати божа чуда творить! "Ну же, братя, ну же!" - Внеслав кличе, У срiбельний щит мечем ударив I хоругвов над головов точить. Мужаються всi, в татари рвуться; Iзбилися в одну силу сильну, Вирвалися, мов огонь iз землi, 3-меж татарiв премнога д' горбковi - Горбком горi взадними кроками. На пiдгорб'ю вшир ся розступили, У гран острий звузилися сподом, Вправо, влiво покрилися щитьми, На рамена вклали острi коп'? - Другi первим, а пак другим третi. Тут стрiл хмари - з гори на татари... В тiм нiч темна засунула землю, Розвалилась iз землi до облак, Заступила очi, розжаренi Против собi, христян i татарiв. Вергуть наспи в густiй тьмi христяни, Наспи, вколо верха обкопанi. Лиш на всходi рано починалось, ?здвигнувся веський врагiв табор. Табор сей був кругом горба: страшний - В таку далiнь, що й не заглянути! На борзих тут конях л и ш ш е п ш i л и, Настромленi на коп'ях несучи Христян глави горi к шатру хана. Тут зглотилась множiнь в одну силу. Всi в сторону одну замiрили, I горi, пiд горб, ся мiтко мчали, I скричали криком, над все страшним, Аж ся гори-доли роздягали. Вкруг на наспах христяни стояли, Мати божа дала ?м хоробрость. Натягали борзо тугi луки I махали сильно мечем острим - I татарам було уступати. Роз'ярився народ татар лютих, I займився хан ?х крутим гнiвом. Розступився в три стру? весь табор, Гнали трьома стру? пiд горб люто. Дерев двадцять звалили христяни, Усi двадцять, що тамка стояли, Покрай наспiв сточили колоди. Вже-вже в наспи татари ся гнали, Ревли криком, аж в облаках страшно, Вже ся ймали розкидати наспи - З наспiв дужi колоди зваленi Iзм'язкали татарiв, як черви, Iстерли ?х в рiвнотi ще дальше. I ще довго воювали круто, Аж нiч темна кiнець боям ставить. "Ой про бога! - бачте, славний Внеслав, Славний Внеслав зметен стрiлов з наспiв!" Тут жаль крутий рвав ?м тужне серце, Шкварить круто люта жаждь ?м внутр?, Стлiлим горлом вогку траву лижуть. Вечер тихий пройшов в нiч холодну, В сiре ране нiч ся iзмiнила, А в таборi татар було тихо. Пiд полудн? день став розтлiвати. Лютов жаждов падали христяни, Випраженi уста розтворяли, Пiли к божой матерi хропливо; К ней понилi обертали очi, Жалiсливо руки си ломали, Тужно з землi в облаки глядали. "Годi дальше жаждою тиратись, Не мога нам про жаждь воювати; Кому жит?, здоровлячко миле, Тому ждати милостi в татарiв",- Так казали однi, так i другi: "Лютше жаждов, як мечем, згибати - Досить буде води нам в неволi!" Кликнув Вестонь: "За мнов, хто так мислить! За мнов, за мнов, кого жажда мучить!" Тут Вратислав ярим туром скочит, Вестоня за сильнi схватав руки: "Що!? Ти, зрадо, скверно христян вiчна, В гибель вергти хочеш добрi люди?.. Хвально ждати милостi од бога, Не в неволi - од дивих татарiв. Самi, братя, не спiйте в погибель! Найлютiший жар ?сьмо стерпiли - Бог крiпив нас в гаряче полудн?; Надiючим бог нам пришле помiч Стидайтеся, мужi, такой мови, Сли хочете зватись витязями! Як погинем на сiм горбi жаждов, Смерть та буде богом намiрена; Як ся здамо мечам врагiв наших, Самi вражду над собою здi?м. Господевi мерзка ? неволя, Грiх самохiть в ярмо шию дати. За мнов ходiть, мужi! Хто так мислить - За мнов, д' престолу матерi божой?" За ним множiнь к святому йде храму: "В сво?м гнiвi стань, о господине, Понад враги двигни нас в кра?нах - Чуй голоси, що до тебе кличуть! Обключенi ?сьмо лютим врагом; Спасай од татар, круто нас обсiвших, Дай утробам нашим вiдвологу - Принос тобi дамо гласоносний. В землях наших iстирай вороги, Iзгладь повiк i повiков-вiки!" Ой бач - хмарка на згорiлiм небi! Дунув вiтер, гром загудiв страшний, Хмарилося тучев по всiм небi; . Раз в раз мовнi б'ють в татар намети, Пролив многий зживив потiк горба. Пройшла буря. Вiйська в ряди сь горнуть Зо всiх сторон, зо всiх кра?в землi, Д' Оломуцу вiють ?х коругви. Тяжкi мечi по боках ?м висять, Повнi тули рахкотять на плечах, Яснi шоломи на буйних главах; А пiд ними шпаркi грають конi Лiсовi роги громко задзвонили, Вдарили гуки брящних тарабанiв Сперлися обi сторонi упремо - А од пороху тумани ся звели - I послiднiйша крута була борба. А мечiв острих трiск настав i дренкiт, А стрiл каляних страшний настав шипiт, I ратищ ломiт, рахкiт бистрих копiй; Було колоте i рубане було, Було хлипан? й радован? було. Кров ся валила, мов дощевi стру?, Мершi лежало, як дерева в лiсi. Голова сему вдво? розколена, А тому руцi обi обсiченi, Тот ся iз коня чрез другого котить, Тот, ся роз'?вши, ворога молотить, Мов люта буря по скалах дерев'я, Тому меч вгнався аж по держак в серце, А сему стриже враг-татарин ухо. Угу! Був рев, був зойк жалiсливий! Утiкати почали христяни, Татари - ?х лютим давом гнати. Гой, та Ярослав летить, як орел! Тверда криця та на сильних персах, Пiд крицею хоробрость i вдалость, Пiд шоломом многобистра мудрость, Ярость з жарких палахкотить очей. Розлючений гнав, мов лев драчливий, Як придасться теплу кров уздрiти, Коли жене, пострiлен, за ловцем,- Так, злютившись, сей б'? на татари Чехи - за ним, мовби градобит?. Вдарив круто на Кубла?вича, Многолюта взялася боротьба Вдарилися оба ратищами - Оба з трiском зломили великим. З конем, в крвi знуряний Ярослав Захватив мечем Кубла?вича: Од рамена вкосом прогнав вижку, Аж без духа упав межи мертвих - Зарахкотiв над ним тулець з луком. Ужахся весь нарiд татар лютих, Сяжнодовгi вiдметнув ратища I пиловав, хто вдав втечi скоро... I спаслася Гана[6] татар вражих. [1] Основа сей хорошей i многоцiнной пiснi: Надiля? пiвець послухати повiстi многославной о борбах i лютих боях. Повiда?, як-то земля чеська довго в благословенном пробувала мирi, аж буря од всхода сонця встала запро доч татарського хана, забитую в дорозi в западних сторонах. Стають супротив князi запада - дармо! Ки?в i Новгород схилили в'язи, угрове упали; нужда ся змага?. ?ще в двох побоях надармо ся спирали: татар причвалав до Оломуца. По дводневнiй борбi веде Внеслав горсть християн на горб Гостайнiв, славний чудотворним образом пресвято? богородицi. Там укрiпляють насипами гору i на завтрю вражий приступ вiдпирають. Але Внеслав пожив смертi. В слiдуючий день не зводиться ворог, але люта жаждь мучить християни. Вестонь радить передатись, Вратислав боронить, сi? в серця надiю на бога i веде на молитву. Зривався туча. Потiк, жаром лiта висушений, прожив водами, а на табор вражий ударили громи. Меж тим, беруться вражi сили iд Оломупу. Наста? люта сража, зразу недобронадiйна християнам; аж Ярослав постелив трупом Кубла?вича, вражого верховодника. Всьо на схiд утiка?, а Гана стала слободна. Видиться, сiя пiснь зродилась меж годами 1259 i 1294. (Пояснення М. Шашкевича). [2] В старих руських лiтописах в о л о с т ь часто-густо значить з е м л ю . Прирiмнай: власть i владнувати; волость i володнувати; Владимир, Володимир. (Прим. М. Шашкевича). [3] О двох дiвицях голосить також стара народна каака о дiвочiм градi (Maidenburg) близ Николаева (Nikolsburg) на Моравах: мов-то пан сего тина княжну могольськую i з нею двi дiвицi умертвив, а забравши, що в них дорогого, трупи верг у пропасть. На другий день звелися три скалi страшно проти тина - свiдителi злоби. (Прим. М. Шашкевича). [4] Жемчуга - се? слово стрiтиш лиш еще в обрядових народних руських пiснях. (Прим. М Шашкевича). [5] До Новгорода не продерлись татари, однако ж платив ?м Новгород драчу. (Прим М. Шашкевича) [6] Гана - часть Морави на побережу рiки того ж iменi. (Прим М. Шашкевича). ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ОБСТУПЛЕНI? ЛЬВОВА (Стро?м народно? пiснi) Ой у чистiм полi да близько дороги, Там сто?ть наметець великий, шовковий, А у тiм наметцi сто?ть стiл тисовий Да гетьман Хмельницький сидить конець стола, Молодцi-козаки стоять доокола. Да гетьман Хмельницький пише дрiбнi листи, По всей Укра?нi розсила? вiсти... Вiйсько куренно? в поход виступало, Ляхи розроняло да Львiв обступляло. Як гетьман Хмельницький кiньми навернув - Та й Львiв ся здвигнув; Як гетьман Хмельницький шаблею звив - Та й Львiв ся поклонив. На розсвiтi з замку iз рушниць стрiл?ли, А смерком козаки замок пiдпалили Да раненько доокола весь Львiв обступили. Ударили з самопалiв - двори погорiли. А гетьман Хмельницький посли посилав, Словами промовляв: "Як будете миритися, На окуп винесiть три миси червоних, На окуп виведiть сто коней вороних. Як будете битися, Мечами рознесу мури високi?, А кiньми розорю двори бiленькi?..." А у Львовi рано всi дзвони заграли, А високi ворота остiжом упали. СЛОВО ДО ЧТИТЕЛЕЙ РУСЬКОГО ЯЗИКА Дайте руки, юнi други, Серце к серцю най припаде, Най щезають тяжкi туги, Ум охота най засяде. Разом, разом, хто сил ма?, Гонiть з Русi мраки тьмавi; Зависть най нас не спиня?,- Разом к свiтлу, други жвавi! ВЕСНIВКА Цвiтка дрiбная Молила неньку, Весну раненьку: "Нене рiдная! Вволи ми волю - Дай менi долю, Щоб я зацвiла, Весь луг скрасила, Щоби я була, Як сонце, ясна, Як зоря, красна, Щоби-м згорнула Весь свiт до себе!" - "Доню, голубко! Жаль менi тебе, Гарная любко; Бо вихор свисне, Мороз потисне, Буря загуде, - Краса змарнi?, Личко зчорнi?, Головоньку склониш, Листоньки зрониш, - Жаль серцю буде". РУСЬКА МОВА Руська мати нас родила, Руська мати нас повила, Руська мати нас любила: Чому ж мова ?й немила? Чом ся нев встидати ма?м? Чом чужую полюбля?м?..