а. Забродчики з отаманом збиралися плисти на море ловити рибу. Вони поскладали неводи на вiз i вийшли з села цiлою ватагою. Першу весняну красну тоню, по давньому звичаю, взяв собi отаман усю. Тоня вдалась i справдi красна: невiд був повнiсiнький баламутiв, осетрiв, бiлуги, лакерд та морських пiвнiв. Рибалки насилу виволокли ?? на берег. Отаман вивiз забродчикам могорич. Могорич був скупенький. Забродчики неначе ковтнули муху i почали пiдiймать отамана на смiх. Красна тоня вдалась добра; але того лiта риба ловилась дуже погано. Забродчики роздiлили восени дохiд i насилу заробили по двадцять карбованцiв. Отаман ?х трохи й до того обдурив: не дав всi?? ?х частки. Вони пiшли в мiсто пити могорич, i ?м не стало за що не тiльки похмелитись, але навiть впитись. Другого дня ввечерi вони вернулись до отамансько? хати дуже лихi. Отаманша винесла на вечерю черствого хлiба i вчорашньо? смажено? риби, котру в iнший час вона викидала качкам як непридатний для людей поживок. - Чи вже ж, пане отамане, в тебе не знайшлося кращо? риби нам на вечерю? - спитав сердитий Микола. - Чи вже ж за ту красну тоню ми ще будемо ?сти позаторiшнiй хлiб? Самi спожили свiженьку й гарячу рибку, а ви, мовляв, ?жте й холодну й нетривну. - А де ж я вiзьму свiжо?? - сказав отаман. - Не вередуйте лишень та викиньте з голови оту дурiсть! Чи ви показились, чи збожеволiли сьогоднi? - А ми ж десь узяли красну тоню, котра одна була варта нашо? працi за цiле лiто. - Оце! Як коржа, так коржа! Як спечемо, то й дамо! - сказав насмiшкувато отаман i тими словами роздратував Миколу. Микола схопився з мiсця i крикнув: - Давай, отамане, добру вечерю, а то полатаю боки оцим ки?м. Це справдi знайшовся гарний давалець: роботи да? багато, а харч да? видавцем. Знайдемо кращих, здатливiших од тебе наймачiв. - Ти, Миколо, бунту?ш менi усiх забродчикiв, бо ?х намовля?ш. Для таких намовникiв на змагання та колотнечу в мене нема мiсця. Одчепись од мене iз сво?ю намогою, напитуй собi деiнде хазя?на. Микола вхопив в руки дрючка й кинувся до отамана. Отаман вхопив за кiнець дрючка й потяг до себе. Мiж ними почалася тяганина, трохи це бiйка. - Пусти! - кричав Микола, посатанiвши од злостi. - Ба, не пущу! Яке право ти ма?ш зо мною биться, - кричав отаман, - ти менi не пригонич i не хазя?н. Тут моя воля волить. - Ти дума?ш, як ти отаман, то й велике цабе? Били ми й не таких панiв, як ти! - крикнув Микола з злiстю й смикнув з рук дрючка так, що обшмульгав отамановi руки. Отаман кинувся навтiкача. Надворi наймит гарманував пшеницею, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих i розв'язаних снопах. Отаман перескочив через вал, через розв'язь i побiг поза волами. Микола зачепився ногою за вал, дав сторчака в пшеницю i тiльки через це не достав отамана дрючком по спинi. Отаман побiг кругом хати, а Микола погнався за ним навздогiнцi. Отаман вскочив у сiни й запер дверi засовом. - Не виходь же з хати, бо вб'ю! - гукав Микола, гуркаючи кулаком у дверi та торгаючи дверi за клямку. Отаман знав Миколинi норови i справдi заперся в хатi та й не виходив, доки Микола не лiг спати. Микола вдосвiта забрав сво? манатки й пристав до друго? ватаги. Отамановi було шкода Миколи. Вiн служив йому дуже добре, працював i падкував щиро коло роботи, помагав навiть в господарствi й був добрим крилашем. На другу весну вiн пiшов до Миколи, перепросив його гарненько; i вони помирились i запили сварку й мир могоричем. Микола знов вернувся до Ковбаненкового куреня. Довго служив Микола в забродськiй ватазi й заробив чимало грошей. Вiн поставив собi землянку, почав навiть хазяйнувати, але йому було тяжко й сумно жить самому, i вiн пристав до товариства. Тим часом з Вербiвки все втiкали люди од лихого пана Бжозовського. Багато ?х тинялось по сахарнях, багато пiшло на заробiтки до Одеси. Буваючи в Одесi, Микола стрiчався з вербiвцями i затягав ?х до Ковбаненково? ватаги. Вiн розпитував про Нимидору, про свiй грунт, про матiр, а врештi й про пана Бжозовського. Вiн добре знав, що вертаться до Вербiвки не можна, доки животiтиме старий пан. Тим часом Бжозовський багато втратив сво?х панщанних людей i почав ?здить скрiзь по сахарнях та зганяти ?х додому. Чимало людей половив вiн i вернув до Вербiвки, та нiде не знаходив Джерi. Вiн пам'ятав його кулаки, i на його грудях i досi нiби вогнем пекло те мiсце, де його вдарила мужича рука. В той час в Акерманi настав становий, родом з Ки?вщини, знайомий i навiть приятель Бжозовського. Перебираючись з мiсця на мiсце, вiн забрiв аж на Бассарабiю i досвiдчивсь, що в забродських ватагах багато вербiвських втiкачiв. Становий налетiв несподiвано з полiцi?ю й на Ковбаненкiв курiнь, похапав багато. вербiвцiв i мiж ними й Миколу, ?х усiх позабивали в кайдани й посадили в тюрму. Становий зараз дав знати Бжозовському. Бжозовський, маючи дiло в Одесi, по?хав до Одеси, а потiм i до Акермана. В його душа стрепенулась од пихи. Вiн був ладен втратить пiв-Вербiвки, аби тiльки помститись над Миколою. Бжозовський по?хав до Акермана i подав прошення в суд. Одначе йому не видали пiдданих без суду. Довго сидiли в тюрмi рибалки, доки ?х покликали на суд. Бжозовський ждав тиждень, ждав другий, а суду не було. Вже минув мiсяць. Бжозовський витратив багато грошей, проживаючи в Акерманi, а суду все-таки не було. Бжозовському здалося з нудьги, що i його посадили в тюрму на висiдку, як i його пiдданих. Нарештi його покликали в суд. Два москалi з рушницями на плечах привели на суд десять вербiвцiв. Вони вгледiли свого пана й поопускали голови. Один Микола смiливо дивився на пана сво?ми темними пронизуватими очима. Бжозовський, вже зовсiм сивий, витрiщив на нього сво? здоровi очi й, зда?ться, був ладен з'?сти Миколу очима. Перед судом стояло десять чоловiка бурлак. То не були тi обiдранi, замлiлi, миршавi бурлаки, якi пробувають по укра?нських сахарнях. Перед судом стояли здоровi високi люди, повбиранi в гарну одежу. Мiж усiма бурлаками визначався Микола сво?м зростом, сво?м рiвним станом i гордим, смiливим поглядом. Його не зiгнула недоля й тяжка неволя. Його брови i вуса чорнiли, а голова вже нiби снiгом припала. Виски й тiм'я ще чорнiли й лиснiли, i тiльки нiби бiлим пилом припали, а сивина обхопила його голову, нiби бiлим вiнком, як бува? у чорнявих людей з цупким густим волоссям. Вiн став високий та поставний чолов'яга з дужими руками, з широким станом. На його мiцних руках було видно нiби дротянi напруженi жили. З-пiд густих низьких брiв блищали невеликi темнi гордi очi. Вид в його був смiливий. Чорнi довгi вуса висiли, як двi гадюки. Вид його був одкритий, неначе випнутий. Нi один пружок лиця не ховався десь всередину; тiльки очi лежали глибоко в ямках, нiби поховались десь пiд бровами, й виглядали звiдтiль i розумно, й хитро, й смiливо, й гордо, та все дивились скоса в бiк, нiби казали, що вони нiкому не ймуть вiри. Iншi бурлаки, побачивши свого пана, стояли похнюпившись. Здавалось, нiби вони побачили свою смерть, що пiдняла над ?х головами залiзну замашну косу. - Як вас звуть? - спитав суддя в Миколи. - Я Iван Посмiтюх, - промовив Джеря неохоче низьким голосом, нiби з домовини. - Вiн зветься Микола Джеря! - крикнув Бжозовський, не втерпiвши, i заблищав сво?ми сiрими круглими витрiшкуватими очима. - Якого ти в?роiспов?данiя? - питав далi суддя по-великоруськiй. - Бассарабського, - сказав Микола, не зрозумiвши слiв суддi й думаючи, що вiн його пита? про губернiю. - Я не про те питаю. До яко? церкви ти ходиш? - питав далi суддя. - Часом ходжу до кривдянсько?, а часом до акермансько?, як трапиться. - Та не про те мова мовиться. Яко? ти вiри? - питав суддя вже сердито. - Яко? ж я вiри... християнсько?, тако?, як i люди, - сказав Микола. - Звiдкiль ти родом? Де жив твiй батько i як твiй батько звався? - Я таки тутешнiй з дiда й з прадiда. Я родом з Кривди. Батько мiй звався Посмiтюх, i дiда люди дражнили Посмiтюхом. - Вiн родом з Вербiвки, з Ки?всько? губернi?. - обiзвався пан. дивуючись з Джериних слiв. - Я в Вербiвцi зроду й не був i навiть не знаю, де вона знаходиться i до якого пана належиться, - тихо обiзвався Микола. - Ти втiк з Вербiвки вже тому буде бiльше як двадцять год, - сказав пан. - Може, хтось коли i втiкав, тiльки не я, - гордовито сказав Микола, - я не волоцюга й не пройдисвiт. Суддя розсердився, покинув питать Миколу й обернувся до iнших бурлак. - А вас як звуть? - спитав вiн у другого чоловiка. - Я Грицько Посмiтюх. - Ви не родич Iвановi Посмiтюсi? - Я його син, - сказав бурлака дуже тихо, спустивши зовсiм очi додолу. Йому, очевидячки, нiяково було брехати, та недоля силувала до того. - А вас як звуть? - обернувся суддя до третього бурлаки. - Я Карпо Посмiтюх, - обiзвався чоловiк несмiливо. - Ви не доводитесь родичем цим двом Посмiтюхам? - спитав суддя. - Я Iванiв брат, - неначе крiзь сон промовив чоловiк, зовсiм похиливши голову, бо вiн був записаний в Кривдi Миколиним братом. Суддя спитав четвертого чоловiка, а далi п'ятого. I тi назвали себе синами Миколи Джерi. - Та й багацько ж у вас, чоловiче, синiв, та ще й немолодих! - промовив суддя, смiючись, i з ним разом зареготались усi судчики. Пан тiльки витрiщав очi на ту комедiю i не знав, чи тi люди жартували, чи зовсiм подурiли. Другi бурлаки звали себе усякими прiзвищами, якими ?х позаписували в акерманських селах, але не тими, що ?х звали у Вербiвцi. Пан насилу постерiг ту штуку. Суддя заглянув у пашпорти. В пашпортах були такi самi прiзвища, якими бурлаки себе називали. Вiн звелiв одвести бурлак до тюрми, а на суд привести того старосту й писаря, що видавали пашпорти. Суддя знав, як робилось таке дiло в Акерманщинi, i тiльки реготавсь. Знов москалi одвели бурлак в тюрму, ?м забажалось лучче йти на Сибiр, нiж вертаться у Вербiвку до пана. Вони знали, що пан не дурно при?хав i дурно не по?де додому. Бжозовський знов мусив ждати кiнця того суду i вже не радий був, що ви?хав з дому. Вiн тiльки тiшив себе тi?ю думкою, що дасть Миколi кiлька сотень рiзок, помститься над ним i оддасть його в москалi. В той час, як бурлаки досиджували свiй час у тюрмi, сталось велике й несподiване для бурлак дiло. Прийшла народна воля, i панщина навiки загинула. Чутка про ту волю ще не дiйшла в акерманський закуток, не дiйшла до тi?? тюрми, де поневiрялись i нудьгували бурлаки. Але пан Бжозовський почув про те дiло i нiяк не йняв тому вiри. Знов одчинились дверi в тюрмi; знов москалi повели бурлак на суд. На судi вже стояв i староста й писар з Кривди. Там вже був i пан Бжозовський. А тим часом прийшла оповiстка про визволення селян од панщини. Про це вже оповiстили в церквах тi?? недiлi. Суддя бачив, що бурлацьке дiло розв'язувалось тепер зовсiм iнакше. Бурлаки стояли нiби пiд шибеницею. Суддя вийняв лист про волю й голосно прочитав його. Бурлаки нiчогiсiнько не втямили через ту мову. - Чи зрозумiло для вас, за що я прочитав? - спитав вiн у бурлак. - Нi, пане! - обiзвались вони. Суддя почав товмачить ?м, що вони од того дня вже вольнi, не панщаннi, а коли хочуть мати поле, то щоб хутчiй вертались не до Кривди, а до сво?? господи, звiдкiль вони повтiкали. Бурлаки стояли нi живi, нi мертвi; одначе нi один з них не йняв суддi вiри, i кожний мав на думцi, що ?х хитро дурять. - Ну признавайтесь тепер, чи ви справдi Посмiтюхи? - жартував суддя. -- Ви тепер не панщаннi, а вольнi, i вертайтесь, коли схочете, й додому. Бурлакам здалось, що суддя пiдходить тiльки до них штуками, щоб допитаться, хто вони такi. - Нi, пане! Ми таки Посмiтюхи з батькiв, з дiдiв, з прадiдiв! - сказав Микола. - А як я дам вам пашпорти на волю i звелю вам йти до господи, ще й панщини не робить. - Воля ваша! Ми таки кривдянськi. Посмiтюхи з дiдiв i прадiдiв, - знов сказав Микола. - Наша батькiвщина й дiдизна, i наша держава в Кривдi. Суддя махнув рукою, а пан Бжозовський стояв тепер нi в сих нi в тих, як стояли нещаснi бурлаки з початку суду. Бурлаки тiльки тодi пойняли вiри, як од ?х оступились москалi з рушницями, як ?х випустили i справдi на село. Тiльки тодi вони нiби на свiт народились. - От теперечки ми вже й справдi не Посмiтюхи, - промовив Микола, - доведеться знов вихрещуваться наново на старi прiзвища, та не знаю, в кого й де вихрещуватись. - Мабуть, у Вербiвцi, як казав суддя, - говорили бурлаки. Пан Бжозовський мусив тьопаться назад до Вербiвки, а бурлаки почали й собi лаштуваться в далеку дорогу. Вони поспродували, що мали, зiбрали грошей, дiждали теплих днiв i весною розпрощались з отаманом та й рушили в далеку дорогу. Тiльки позоставались тi, що поженились вдруге при живих жiнках. В той час в Кривдi i в iнших акерманських селах, по книжках, померла велика сила народу. Помер i невмирущий Посмiтюх з усiма синами, братами й з небожами, та ще й в один день, а Кишинiвська консисторiя, роздивляючись книги, перелякалась од тако? страшно? пошестi та помiрку в Акерманi i в цiлiй Бассарабi?. Пiшла навiть чутка, що знов прокинулась на Бассарабi? бендерська чума. Знов перед бурлаками розiслався скатертею широкий степ; знов пiшли вони знайомими шляхами. Вони нiби не йшли, а, здавалось, самi ноги несли ?х додому. В кожного на душi була думка то за матiр, то за жiнку та дiтей, ?м усiм здавалось, що вони не жили, а тiльки животiли на чужинi, тиняючись в наймах по усяких мiсцях. - Чи застанемо живими сво?х? - несамохiть вимовився Микола; i нiхто не обiзвався на його слова. Кожному було радiсно, але над тi?ю радiстю в кожного на душi нiби лежав важкий камiнь. Багацько сiл, багато мiст на Укра?нi минули бурлаки; багато недiль налiчили вони в дорозi, доки прибились до Вербiвки. Садки цвiли й одцвiтались, жито в полi знялося руном i пiшло вгору, а вони все йшли та йшли, доки одного дня надвечiр перед ними розiслалась на долинi Вербiвка. Всi бурлаки стали на горi й довго дивились на рiдне село. Вербiвка зеленiла сво?ми вербами, садками, огородиною. Кожний шукав очима сво?? оселi й хати; в кожного сльози навертались на очi. Вербiвка дуже змiнилась. Село розрослось понад Раставицею. На низинi в одному мiсцi нiби вирiс край села новий куток. Бурлаки спустились з гори й увiйшли в село. З ними стрiчались люди, та все незнайомi, та все нiби чужi. - Чи ? тут у вас на селi Джерина хата? - спитав Микола в одного парубка. - Нема в нас тако? хати. Була, кажуть, Джерина хата, а тепер вона вже Чабаненкова, бо баба Нимидора Джериха видала дочку за Чабаненка. - Чи жива ще Нимидора Джериха? - спитав Микола, i в його затрусився голос, а з голосом затрiпотiла уся душа. - Того року вмерла; i недовго нездужала, - сказав парубок. Микола тiльки й примiтив, що Вербiвка закрутилась перед ним; була зелена, потiм стала жовта, а потiм нiби вкрилась туманом, а потiм вiн вже й не бачив ?? за слiзьми, неначе над селом схопилися хмари i залили дощем усе село. Микола пiшов знайомою греблею. Верби по обидва боки греблi стали такi товстi, що ?х трудно було обхопить вдвох. Вiн повернув переулком i вгледiв свою оселю. "Що ж тепер я знайду на сво?й оселi?" - мiркував Микола, пiдходячи до ворiт. Микола прийшов до ворiт i сперся на них, похиливши сиву голову та оглядаючи подвiр'я. Де колись стояла повiтка, там тепер давнi вербовi кiлки стали товстими та здоровими вербами. Хата осiла й трохи перехнябилась на бiк, на причiлок. Вiкна покосились, дверi понижчали й трохи ввiйшли в землю. Тiльки стiни бiлiли, як i колись давно. Старе дерево в садку посохло, а на його мiсце повиганялись молодi буйнi яблунi та вишнi. Микола перейшов двiр, рипнув сiнешнiми дверима i ввiйшов у хату. Молода молодиця поралась коло печi, а якийсь молодий чоловiк стояв коло стола. Молодиця була нiби рiдна Нимидорина сестра: така вона була схожа на Нимидору. В не? достоту були такi чорнi брови, такi темнi очi; тiльки вид у не? був худiший, i вона була тоненька й утла, нiби захарчована ще змалку. Миколi здалось, що то була Нимидора в той час, як вiн ще сватав ?? й залицявся до не?. - Добривечiр вам! - промовив Микола, дивлячись на хазя?на й на хазяйку заплаканими очима. - Доброго здоров'я! - обiзвалась Любка й широкими очима глянула на Миколу. ?? широко розкритi темнi очi, ?? голос, вид - все так нагадувало Нимидору, нiби на його через тi очi глянула Нимидорина душа, через той голос заговорила до його сама. Нимидора з того свiту. Микола не вдержавсь, поцiлував Любку й заплакав. Вся його тверда, мiцна душа розтопилась, як вiск на гарячому вогнi, й розплилась слiзьми. - Не впiзна?ш батька, бо зроду його не бачила! - насилу вимовив Микола. - А де ж твоя мати? Любка догадалась, хто прийшов до не? в хату. Вона засмутилась, здивувалась, не знала, що й казать, i тiльки мовчки стояла коло печi. Одначе в ?? серцi не заворушилось нi крихти дитячого жалю, жалю дочки за батьком. Перед нею стояв зовсiм чужий для не? чоловiк. Для не? навiть було чудно, що вiн називав себе ?? батьком, ?й усе здавалось, що батько давно вмер i лежить похований в землi. В ?? серцi все якось помiшалось, скаламутилось, так що вона не знала, чи радiть, чи плакати? - Чи давно вмерла мати, Любко? - Торiк у петрiвку, - насилу промовила Любка, - мати ждала вас та все посилала мене виглядать. - Та й не дiждалась! Така вже наша доля! - промовив Микола. - Ти вже, Любко, вийшла замiж; а я тебе покинув ще в колисцi. - Ми недавно побрались, - сказала Любка, показуючи на чоловiка. - А хата стала ще нижча; мабуть, осiла. I образи тi самi, - промовив Микола, - перед ними молилась твоя мати. Чи ви вже вольнi? - Вже, хвалить бога, не робимо панщини, - обiзвався Любчин чоловiк, - ще оремо переднiше поле, а це кажуть, що при?дуть надiлять нас землею на виплат, чи що. - Якби не та панщина, може, й мати ваша була б жива, i я не тинявся б у свiтах бiльше двадцяти год. Чи давно померла моя стара мати? - Бабуся вмерли давно: ще я була дiвчиною, - промовила Любка. - Чи добре ж вам жилось без мене? - спитав Джеря. - Ет! Яке там добро! Бiдували та побивались з матiр'ю до останнього часу, може, мати й тепер були б живi. Сiдайте, будьте ласкавi! - сказала Любка i хотiла назвать Джерю татом, але язик сам задержав на кiнчику те слово. Джеря мовчки вийшов з хати, перейшов двiр, пiшов у садок, а далi пiшов на город, на леваду понад рiчкою. Високо й густо розрiсся вишник, що вiн насадив, неначе зелене гнiздо; через його навiть не промикувавсь промiнь сонця. Верби коло тину стали дуплинастi i взялися порохнею. Микола шукав очима тi?? старо? гiллясто? грушi, з-пiд котро? вiн вперше побачив Нимидору, як вона брала з Раставицi воду. Грушi вже не було й слiду. Микола ледве налапав ногами в кропивi сухий спорохнявiлий пеньок. Од його не пiшло нi одного паростка. Микола пригадав собi той пишний вечiр, пригадав той дивний сон, що колись снився йому, як вiн спав пiд грушею, те кришталеве листя, ту дивну жар-птицю, що нiби спiвала Нимидориним голосом. Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою. Кладовище було обкопане глибоким ровом. На окопi росла густа береза. З одного боку по окопi росли високi верби. Сонце тiльки що сiло за горою i його останн? рожеве промiння гасло на самих вершечках верб. Любка показала Джерi Нимидорину могилу пiд вербами. Могила вже заросла травою. Микола зняв шапку, перехрестився й похилив голову, .держачи обома руками шапку перед собою. Любка плакала. З Миколиних очей покотились двi здоровi сльози i впали у траву. Надворi було тихо, як у хатi. В тiй тишi нiби було чуть, як смерть витала над кладовищем. Микола довго стояв i думав, а потiм тихо промовив, махнувши рукою: - Все померло, й слiду не зосталось. Марно перегорiло й перетлiло мо? живоття, i тепер зостався тiльки попiл, доки його не поглине свята земля. Одначе Микола помиливсь: з його не швидко став попiл. Вiн i сам недобачав, що в йому ще тлi? великий жар, як пiсля спалених дубових дров. Пiд сивим волоссям зата?лась мiцна запекла й правдива душа. З кладовища Микола пiшов до священика й найняв панахиду за Нимидору. Любка пiшла додому, увiйшла в хату, зглянулась з чоловiком i перекинулась кiлькома словами. - Це батько твiй прийшов? - промовив чоловiк. - Зда?ться, батько, бо дуже плаче за матiр'ю, - промовила Любка. - Де ж це ходив твiй батько так довго? Мабуть, десь бурлакував? - спитав чоловiк. - Бог його зна?, де вiн ходив, покинувши нас. А що вже мати наплакалась та набралась лиха, то, мабуть, нiкому не доводилось так бiдувать, як матерi. - Та, мабуть, батько не од добра втiкав. Адже ж i Кавун утiк, повтiкали й iншi нашi вербiвцi, -промовив чоловiк. Микола зостався жить при сво?й дочцi. Дiтям спочатку було дуже чудно. Любка першо? ночi таки добре боялась: для не? все здавалось, що до ?х притарабанився волоцюга i може ще й лиха нако?ть у хатi. Вона насилу звикла звати Миколу батьком. Вiн так i зостався для не? чужiсiньким чоловiком за все його живоття. Микола пiшов по селi, познаходив старих знайомих людей, сво?х перевесникiв, почав про все розпитувать, а далi зайшов з ними до шинку та поставив ?м з горя такого могорича, що й сам з ними звалився пiд лавку й проспав там п'яний цiлу нiч. - Оце як я здорово запив сво? бурлацтво! - казав Микола, встаючи вранцi з-пiд лавки. - Не я п'ю, горе п'? та мо? нещадимi злиднi. Не сприяла менi доля за ввесь мiй вiк. Цiлий тиждень Микола запивав сво? гiрке бурлацтво i приходив додому п'яний. Дочка й зять зглядались мiж собою й мусили мовчать. Зять пам'ятав, що живе в тестя у приймах i що вiн настоятель на Джерине поле й грунт. - Не сердьтесь, дiти! - казав до ?х Джеря. - Проп'ю свою бiду та й закаюсь пити, поки й мого живоття. Зять мусив змовчувать: робив усяку угоду Джерi, бо вiн був у приймах i постерiгав, що Джеря п'? з горя. Микола й справдi швидко закаявся пити, за сво? грошi купив конячку з вiзком i почав хазяйнувать. Його вдача, як велика рiчка пiсля весни, почала входить в сво? береги; але часом вряди-годи знов несподiвано виходила з берегiв i розливалась бурлацтвом, доки зовсiм вгамувалась на старiсть. Тим часом на селi завелись новi порядки; вже завели волость, i громада обрала за голову одного багатого чоловiка й поклала йому плату на рiк двiстi карбованцiв. Голова зараз почув, де раки зимують, i почав з писарем потроху обкрадать громадський скарб, встоював за свiй багатий рiд i всi громадськi повинностi скидав на вбогих хазя?нiв. Раз якось голова послав до Миколи десяцького, щоб вiн дав свого коня пiд станового. Микола знав, що конi самого голови i його багато? рiднi стоять дома в повiтках. - Нехай голова да? сво? конi або пошле до сво?? рiднi, - сердито одказав Джеря. Голова послав до Миколи десяцького вдруге. Микола дав коня, але зараз пiшов до шинку, де було чимало громадян, i почав нарiкать на голову за те, що вiн усю громадську вагу скида? на бiднiших хазя?нiв, а собi вже поставив нову хату з свiтлицею та з кiмнатою, наче збудував панську економiю. - Голова краде нашi грошi, а ми мовчимо. Вiн швидко переведе нашi конi й худобу, а ми нiбито повиннi йому на все настачать. Хiба таки в нас на селi й людей нема. Даймо чередниковi сто карбованцiв, то вiн буде таким самим головою, ще й спасибi скаже! Скиньмо його, iродового сина! Нехай зна?, що громада великий чоловiк. - То й скиньмо! Правду ти, Миколо, кажеш! Чи вже ж таки в нас на селi вартого чоловiка не знайдеться. Оберiм ще вбогого. Бачили вже багатих в головах, побачимо й бiдних! Старий, аж трухлявий, корчмар, той самий, що колись брав у заставу одежу старого Джерi, як Микола женився, налив Миколi пiвкварти горiлки й трохи не долив. - Чом же ти не долива?ш, вражий сину! - крикнув Микола на жида. - Ти дума?ш, що я не знаю, скiльки ти заробля?ш на тих недоливках? - А скiльки я заробляю на тих недоливках? - спитав старий шинкар. - Бодай менi бог не долив стiльки вiку, скiльки я тобi не доливаю. - Довелось би тобi давно загинуть, - смiявся Микола. - Ти не долива?ш на сто карбованцiв на рiк! - Ой вай! Куди ж пак! на сто карбованцiв! Якби тому була правда, я б досi був багатим купцем. - Давай ще пiвкварти! - крикнув Микола. Шинкар налив пiвкварти й не долив на цiлий палець. Вiн бачив, що Микола вже був трохи напiдпитку. Для п'яних вiн не тiльки не доливав, а ще й води пiдливав. - Доливай-бо! Не жартуй лиш зо мною! - крикнув Микола. - Ну! Як доливай? Хiба я не долив? - промовив жид i долив ще двi краплi для людського ока. Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря. Горiлка потекла йому по лицi й по бородi. Шинкар прискав, як кiт, понюхавши перцю. - Потривай же ти! Не будеш ти сидiть в наших шинках. Ти дума?ш, ми не зна?мо, скiльки вiдер горiлки ти дав на могорич головi, писаревi та його рiднi. Скинемо ми й тебе з парафi?, як i голову. Сам сяду в громадському шинку, а тебе не пущу. - Хто тобi забороня?? Сiдай, про мене, сам, ще й дочку свою посади, - почав шинкар. Громада зiбралась у волость i загула, як бджоли в улику. Багатого голову скинули й обрали за голову чередника. Всi громадськi шинки пооднiмали од жидiв i оддали двом чоловiкам, таки вербiвським. Тим часом почали надiлять селян землею. Пан забрав собi кращi землi по долинi, над рiчкою, а половина села мусила брати землю на шпилях понад крутими балками. Одна така гора припала й Джерi i його зятевi. Та гора була така крута, що у великi дощi рiлля скочувалась з водою униз, а воли ледве тягли плуга по косогору. Опрiч того, пiд панськi землi одiйшов лiс, а в тому лiсi були людськi садки. Тi садки належались до хазя?нiв споконвiку. Вони росли по балцi серед густого лiсу. Там був i садок Джерин; там стояла з давнiх давен пасiка його батька. - Панове громадо! - казав Джеря людям. - Пан хоче нас скривдить, та ми того не попустим. За що ми будемо платить такi скаженi грошi? Чи вже ж за тi лисi гори! Як собi пан схоче, а я не хочу брать того поля, не буду навiть цього лiта сiяти на йому хлiба; а хто посi? хлiб, той буде зрадник громадi. - То й не сiймо! - гукнула громада. - А хто почне орать, то ми полата?мо киями боки. Треба подавать лист на пана i за поле, i за нашi батькiвськi садки. - Авжеж, треба! Минулась панщина; а тепер i ми пани, i свого докажемо, напутював людей Микола. Громада й справдi того року не орала й не сiяла хлiба на тому полi, вгорi над балкою. Тим часом пан по?хав до мiста i пожалiвся, нiби Джеря бунту? громаду. Мировий посередник потяг руку за паном i Миколу з кiлькома ватажками та приводцями зв'язали, одвели до мiста й посадали в тюрму на висидку. - От тобi й воля! - сказав Джеря. - От тобi й вернувся до господи. I нащо було вертатись у цей проклятий край! Будь вiн тричi проклят од бога i од людей! Половина села не орала й не сiяла того року. Пан не згоджувавсь брать назад того поля. Так воно й стояло цiле лiто толокою. Тим часом i по других селах люди не хотiли брать поля; i в других селах давали ?м землю неродючу. З столицi прислали повiрочну комiсiю. Комiсiя розiбрала дiло вербiвських селян i звелiла надiлить ?х кращою землею, ?м повертали навiть тi хутори й садки в лiсах, що польськi пани ще переднiше од ?х пооднiмали. Джерю випустили з тюрми на волю. Пан зненавидiв його й не знав, як його викишкать з села, а Джеря обходив панський двiр десятою вулицею й зарiкся навiть зароблять хлiб на панському полi. Од того часу Джеря, як тiльки було почу? дзвоник станового або справника, то зараз тiка? з села на хутiр, у лiс. I до кiнця свого живоття Джеря йшов проти панiв та жидiв: так вони багато нашкодили йому й скривдили його, занапастили його вiк. Чи вивозив вiн на ярмарок картоплю, цибулю, капусту або огiрки, вiн нiколи не продавав панам, одказував ?м грубо, сердито, з великою злiстю, мало не проганяв ?х од воза. Жиди пiдпоювали декотрих громадян, пiдбивали ?х оддати ?м громадськi шинки, та нiчого не вдiяли. Джеря пiдбив громаду подати губернаторовi лист, щоб жидiв зовсiм виселити з села. В Вербiвцi настав молодий пiп i почав брати велику плату за треби. Джеря перестав ходити до церкви, i як було вгледить попа, то зараз хапа?ться за свою кишеню. Вряди-годи, одначе, Микола молився богу в пасiцi, хрестячись та кланяючись до схiд сонця. - На старостi лiт Джеря любив довгими зимнiми вечорами розказувать дочцi й онукам, де вiн бував, що вiн бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зустрiчався. Дiти слухали й засипали коло його, на його руках. Настали iншi часи, настали iншi люди. Джеря тiльки згадував, як колись вiн жав з Нимидорою вночi при мiсяцi, як людський хлiб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщинi хапали серпами панський хлiб. Тепер стало дiло напереверт: на людському полi стояли полукiпки, а панський хлiб стояв незжатий. Пани, в важку для селян годину, почали наймать зимою строкових на жнив'яний час за нiкчемну плату й накладали велику пеню на того, хто пропускав в жнива днi. Стала знов маленька панщина: це тодi завелись в польських панiв вiдомi "порцi?". Джеря вговорював людей не ставать на тi "порцi?", а сам перебравсь на все лiто в свiй хуторець. Вiн був за пасiчника i в iнших пасiках, котрi стояли сливе суспiль по садках поблизу од його пасiки. Був пишний тихий лiтнiй вечiр. Сонце стояло на заходi. Старий Джеря сидiв у сво?й пасiцi коло куреня з сво?ми малими онуками. Невеличка пасiка стояла в балцi на косогорi в садочку, а насупроти не?, по другий бiк балки, стояла крута гора, як стiна, вся зверху вкрита густим лiсом, а внизу густою лiщиною. Коло пасiки суспiль росли на балцi старi садки, а мiж ними подекуди стояли здоровi старi дуби з густим темним листом, нiби скелi. Балка, вкрита садками, вилась попiд горою i ховалась далеко-далеко в старому липовому лiсi. В садках було ще знать окопи та ями, зарослi терном та лiщиною: то було померше село, може, ще старiше, нiж була Вербiвка, може, знесене татарським або польським мечем та вогнем. Невеличка Джерина пасiка була обгороджена низьким тином i обставлена од пiвночi очеретом. Коло очеретяно? стiни притулився курiнь. Попiд уликами вилися прочищенi стежки, а серед пасiки стояв важкий низенький хрест, з двома дощечками, прибитими зверху на обидва кiнцi перехрестя. Серед хреста було видно образ Зосими й Савватiя. Пiд хрестом стояло корито з водою для бжiл, потрушеною стеблами соломи. Коло пасiки росли яблунi й грушi, посхилявши густе гiлля в пасiку над уликами. За пасiкою зеленiв маленький баштан. Довге гарбузиння вилiзло на курiнь i почiплялось по тину. На самому куренi вгнiздився здоровецький гарбуз, неначе вилiз, щоб погрiти сво? бiле черево на сонцi. В одному кутку коло хвiртки тлiло курево, i легенький димок вився вгору й ховався в густому гiллi старо? грушi. Джеря сидiв на пеньку коло вогню i держав на руках маленького замурзаного онучка. Коло його сидiло двi дiвчинки-онучки, а старший хлопець з батогом в руках стояв проти дiда й не зводив з його очей. Джеря був сивий, аж бiлий. Густi сивi брови низько понависали й закривали очi, а з-пiд ?х i тепер блищали темнi, як терен, очi. Довгi сивi вуса спускались вниз, а голова бiлiла, наче вишневий цвiт. Його вид i тепер був смiливий i гордовитий. Любка принесла дiдовi харч в клунку i стояла пiд гiллям грушi, схиливши голову i пiдперши щоку долонею. Дiд дав онукам по огiрку i все розказував ?м про далекий край, про Чорне море, про лиман. Дiти слухали неначе якусь дивну казку та все розпитували дiда про морську чудну та страшну рибу та про море. Мала дитина заснула на його руках. А в пасiцi гули в уликах бджоли густим глухим гуком, неначе вони були закопанi десь пiд землею. В вiчках подекуди лiниво лазило кiлька бджiл. Двi-три бджоли сновигали лiниво понад хрестом, та й тi незабаром нiби падали в вiчка. В пасiцi пахло медом, пахло молодою травою та польовими квiтами. Серед пасiки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огiркiв i побiгла до одного улика довгою зеленою стежкою. Мiж уликами зеленiла трава, синiли синi дзвоники, показуючи сво? яснi осередочки; пiд тином червонiла, нiби кров'янi краплi, червона смiлка, рiс жовтий кущик дроку. Косе промiння промкнулось пiд яблунями та важкими дубами й нiби запалило зелену траву, улики, зелене листя на грушах, ще й облило сивого дiда червонястим свiтом. Вже сонце зайшло, вже нiби дрiмота розлилась над густими садками, над густим лiсом, а дiд усе розказував, а дiти все слухали, а бджоли гули, неначе гула гучними струнами кобза, приграваючи до чудово? казки-пiснi пасiчника Миколи Джерi. 1876 року, 1 генваря