ствi, - сказав Радюк. - Ти, як я бачу, iдеалiст аж прозорий, аж свiтишся наскрiзь, неначе тi Платоновi[92] прозорi споконвiчнi iде?, - сказав Кованько, - а я от стою коло реально? фабрицько? працi, трусь коло усяких людей, то й не свiчусь так наскрiзь, як оце ти, Павле Антоновичу. Я людина досвiднiша за тебе й знаю, що ?вре? та усякi панки, нiбито поляки, з-за сво?х мурiв та загат звуть наш народ "бидлом" та "гоями". Очевидячки, давня iсторiя нiчого не навчила ?х i досi, - сказав Кованько. - I це згодом згине й потроху вищезне з широкого просвiтнiстю, - додав Радюк, - от тодi усе буде гаразд. - А тим часом нам ще треба б попiклуваться етнографi?ю, вивченням народу, бо ми його й досi гаразд не зна?мо. Треба б завести iсторичний музей, бо тутечки ж в нас усей грунт навантажений i промкнутий iсторичною давниною, - додав молодий Дунiн-Левченко, - сiуденти iншо? вiри продражнили нас "культурниками". Нехай буде так: ми ще од часiв Нестора[93] були культурниками. А це зовсiм-таки не вадить i нiкому не заважа?. - Оце ти правду кажеш, - обiзвавсь старий батько, - чого вже чого, а музея потрiбно для Ки?ва, - доконечно потрiбно! - Ще попросимо, щоб нам дозволили закласти народний театр, - сказав Радюк. - Ого-го! Отут i я знадоблюсь! - крикнув Кованько. - Я дуже годенний до цього: i гратиму, й спiватиму. Навiть винесу на сцену маковiйове зiлля, петровi батоги та миколайки. Ти, Павле Антоновичу, знов засвiтивсь наскрiзь, нiби ефiр. - Ти, Кованьку, таки й справдi нерозсудлива людина: ти перебаранча?ш нам побалакать та помiркувати за нашi справи, - сказав Радюк, - це виходить достоту так, як колись в давню давнину печорськi ченцi було наскладають собi вдень на якусь потрiбку деревнi на горi, а веселi, але вельми капоснi чорти вiзьмуть та й поскидають вночi те колоддя з гори на берег Днiпра. Ми хочемо виносить деревню на гору для будування, а ти налагодивсь в жарти скидать вниз ту деревню. Старий Дунiн-Левченко зирнув на дверi, чи не сто?ть там його жiнка, щоб часом не почула такого страшного лiбералiзму, бо вона дуже поважала маковiйове зiлля, багато бiльше, нiж народну мову, навiть народну поезiю, хоч i пускала ще в горницi народну пiсню, та й то бiльше народну музику без слiв, бiльше усякi "Chansons sans paroles" (Пiснi без слiв (франц.)., народнi-таки пiснi, тiльки навiщось без слiв, бо дуже любила композицi? на народнi мотиви. - Як розстара?мось грошей, то закладемо в Ки?вi музей, бо йому тут, в Ки?вi, мiсце, - сказав один студент. Молодi хлопцi почали розвивать сво? плани з великим завзяттям. То був час пiсля знесення панщини, коли почннались трохи вольнiшi часи, коли вперше з-за границi були пущенi новi науковi книжки, i фiлософськi, i найбiльше по натуральнiй iсторi?, дуже цiкавi, а що перше за все, - новi, нечуванi й небаченi. Укра?нський журнал "Основа"[94] зачепив нацiональнi питання, нагадав про занедбану укра?нську лiтературу та мову. Новi й цiкавi ?вропейськi науковi книжки розворушили в молодих новi думки та гадки. "Основа" ворухнула iдею народно? просвiти. Молодi паничi ще довго змагались, дiлячи мiж собою читання в недiльних школах та мiркуючи, до кого б обернуться за пiдмогою. Нарештi, стали на тому, що Радюк та молодий Дунiн-Левченко будуть од себе розпочинать та добувати дозволу на цю справу офiцiальними стежками. Радюк встав i почав прощатись. Вiн не схотiв ждать вечерi, щоб його молода жiнка не нудилась дома в самотинi. Попрощавшись з усiма, вiн не подав Кованьковi руки й навiть не глянув на його, виходячи з поко?в; В серцi в Кованька наклюнулось недобре почування помсти й навiть злостування. Час був тодi й справдi сприяючий просвiтньому потяговi молодих укра?нцiв, ?м було дозволено завести недiльнi та вечiрнi школи для убогих городян, а про народний театр ?м одповiли, що коли цього ще нема навiть в Англi?, то i в нас воно не повинно буть. Знайшлось чимало охочих до читання лекцiй для народу. I в Ки?вi з'явились недiльнi школи. Заходились коло етнографi?. Але це тяглось недовго... Незабаром настав iнший i гiрший час. Усi цi добрi починання й замiри недоброхiть мусили зникнуть. За Радюка та Дунiна-Левченка, як нiби за небезпечних людей, знов затрiщали по мiстi, неначе задзвонили в дзвони на гвалт, ?х знов почали обносити та обмовлять по ки?вських салонах, що вони ладнi запагубить когось i щось, що вони загалом люди небезпечнi, необачнi. Вишиванi сорочки та смушевi шапки злякали мiсцевих бюрократiв. Вони пiд тi?ю нацiональною покривкою бачили щось страшне, зовсiм не тi просвiтнi й культурнi потяги та замiри, що крились нею. Раз Радюк йшов попiд одним домом i в одчиненi вiкна почув, як осудливi панi? потрiпували його iмення, судили й ганили його за напрямок. Вiн вернувсь додому i, не довго думаючи, зiбравсь i пере?хав на службу на Кавказ, де його принаймнi нiхто не знав i не потрiпував його добро? слави. Молодого Дунiна-Левченка теж вхопили на язики по салонах незгiрше самого Радюка, що й вiн буцiмто ладен нако?ть якогось лиха. Напосiлись i на старого його батька за те, що вiн нiбито розпустив сина, потурав йому. Добре не втямленi просвiтнi свiжiшi ?вропейськi iде?, прикритi смушевими шапками, злякали ки?вських бюрократiв та псалтирниць, мабуть, так, як налякали ?вропейських псалтирникiв Галiлейовi[95] гадки, що земля не сто?ть, а крутиться кругом сонця. XVII Катерина Воздвиженська довго не виходила замiж. До не? нiхто й не присватувавсь. Воздвиженський затягав до себе сво?х землякiв, обiцяв ?м протекцiю, обiцяв велике придане, i всi знали, що в його ? багато грошей i всякого добра, але нi один з ?х не квапивсь свататься. Всi вже думали, що вона зостанеться панною. Марта Сидорiвна вже бiдкалась, бо в не? вже пiдбiльшали й меншi дочки. Воздвиженський вже хотiв просити для не? будлi-де мiсця класно? дами в iнститутi, до чого вона вже зовсiм була придатна... Коли це несподiвано Катерина вийшла замiж! В Кованька згорiли свiчкарнi, i вiн трохи не збанкротував. Вiн задумав поправить свою справу жiнчиним приданим, пiшов до Воздвиженських i посватав Катерину. Нi Катерина, нi Кованько не вiрили в свою любов, одначе охоче пiшли обо? пiд вiнець. Марта Сидорiвна й Воздвиженський були дуже радi, що видали ?? замiж. Як молодi стояли пiд вiнцем, то всi люди казали, що нiколи ще не бачили тако? недоладно? пари. Катерина все кривилась, перетягувала рот набiк, а Кованько навiть пiд вiнцем осмiхався, поглядаючи скоса на свою молоду. I пiд вiнцем вiн показував сво? великi зуби з жовтими плямами. В себе на весiллi вiн ледве промовив до Катерини кiлька слiв, а Катерина все поглядала на його злими очима, все навскоси перетягувала свiй рот, неначе наважувалась от-от вилаять свого чоловiка за те, що вiн жениться тiльки на ?? приданому. Всi гостi стиха смiялись, всi шепотiли одно одному на вухо. Катерина водила очима по гостях i все те вгадувала. Вона була зла на гостей i була ладна повипихать ?х усiх з зали. Всi вгадували, що й життя ?х буде таке веселе, яке було веселе весiлля. Кованько взяв в придане мурований на два етажi дiм, хоч i без чопiв для води в домi, в льоху та в станi. Вiн швидко забагатiв. А професор Дашкович все сидiв та сидiв в сво?м кабiнетi. Вiн розпочав велике писання про фiлософiю Японi?, Китаю й Iндi?, наче фiлософiя китайського Конфуцiя[96] й Лао-Дзи[97] була цiкавiшою для його од рiдного краю, од Укра?ни. Вiн закопався в науку, увiйшов в не? попiд руки, як печерський Iван многострадальний ввiйшов в землю, i вже був готовий з головою ввiйти в не? i вмерти навiки для Укра?ни й свого народу. Почувши, що його престарезний батько вже вмер в Сегединцях, Дашкович звелiв зробить залiзну плиту на його могилу й по?хав в Сегединцi, щоб сповнить останню повиннiсть сина. Вiн при?хав в Сегединцi й звелiв ?хати просто до того мiсця, де був батькiвський дiм. Як же вiн здивувався, не знайшовши й слiду батькiвського дому, неначе вiн пiсля смертi старого й собi провалився крiзь землю! - Чи тут жив ваш покiйний священик? - спитав вiн у якогось чоловiка. - Тут, - сказав чоловiк. - А де ж його дiм? - А отам стояв колись, то оце його недавно розваляли, бо вiн i сам заваливсь. Дашкович встав з воза i пiшов шукать в огородi слiду батькiвського дому. Вiн ледве знайшов в кропивi та в чорнобилi купу цегли, де колись стояла батькiвська пiч. З-пiд його нiг пурхнула курка з гнiзда. Вiн побачив ?? гнiздо, повне я?ць. Вiн ступив на цеглу, звiдтiль майнула зелена ящiрка й пошилась помiж калачиками й шпоришем. На мiсцi дому розрiсся листатий лопух, на лопусi позасновували листя павуки. Помiж цеглою грiлись на сонцi ящiрки. Все заросло, все заснувалось непереможною силою живо? природи й довгого часу. Нiгде не було видно й слiду комори, загороди, клунi, повiток, неначе на тому мiсцi нiхто нiколи не жив i не селився. Тiльки купа глини й цегли до котрого часу назначала мiсце, де колись жила сiм'я Дашковича, де вiн зрiс. Все було застелено зеленим килимом дико? природи. Дашковичевi стало шкода рiдного кубла, де вiн зрiс, де вiн бiгав дрiбними ногами. Вiн зiтхнув i задумався. Сповнивши, що було треба, вiн вертався з важкою думою в головi з кладовища з молодим священиком, котрий вже збудував новий дiм i на новому мiсцi. Дашковичеве старе вухо вразила мелодiя укра?нсько? пiснi. Вiн почув i аж затрусивсь. Пiсня дiйшла до самого дна душi, де ще лежали дитячi згадки. Вiн почутив, що його серце ожива?, i все мииувше життя на селi, в рiднiй сiм'?, мiж сво?м народом, життя в пишних Сегединцях так i встало перед його душею. Вiн слухав пiсню й прислухавсь. Його вухо силкувалось вловить милi, дорогi слова рiдно? пiснi, повно? поезi?. В його навiть знов з'явилась думка записать тi слова. Голос все наближався та наближавсь, а старе серце все оживало та оживало... Коли це за тином вiн почув другу, iншу пiсню. Коло садка йшов парубчак i затяг солдатсько? пiснi. Пiсня була така гидка, така соромiцька, така погана! Мова пiснi була великорусько-солдатська й така покалiчена, так перемiшана з укра?нською, що Дашкович аж зiтхнув. Дашкович, повечерявши в молодого священика, лiг спать i довго не мiг заснути од тяжких нових дум. Тiльки що вiн задрiмав, як його вразила страшна картина, котру вiн неначе бачив сво?ми живими очима. Вiн бачив, неначе його батькiвський дiм стояв у садку й несподiвано почав входить у землю i ввiйшов зовсiм, так що й слiду його не стало; потiм почала входить в землю церква. Вiн бачив, як вона ввiйшла по вiкна, як було ще видно банi, потiм хрести, потiм вона зовсiм пiрнула в якусь безодню. Озираючись на всi боки, вiн побачив, що цiла гора з другою церквою, з хатами, з садками, з людьми рушилась з мiсця й почала входить в землю. Дашкович хотiв крикнуть, та од переляку в його не стало голосу. Гора все входила та входила й зовсiм потонула пiд землею. За тi?ю горою потонула друга гора з хатами й людьми, за нею третя рушилась з лiсами, а там все село почало валитись, входить в землю. Обидва ставки розлились i залили все те мiсце, де були колись Сегединцi. Дашкович побачив одно безкра? чорне море, без кiнця, без берегiв. Вiн тiльки стояв на купi цегли з рiдного дому й оглядавсь навкруги. Вода пiдливала ту цеглу, одривала ??; потроху земля одвалювалась, i вiн почав тонуть. Вода пiдходила вже йому до пояса, до плечей, до рота й полилася в рот. Дашкович почав кричать крiзь сон. Його збудили, кров кинулась йому в голову: його душило в грудях, душило коло серця. Вiн насилу одiйшов i опам'ятавсь. "Чудний i страшний сон! - думав Дашкович. - Це не сон, а мо? тривожнi думи заворушились... Каламутне море залива? Укра?ну, i вона завалю?ться в його... А я й сам незчувся, як тонув у тому морi i... втопив свою Ольгу й усiх сво?х дiтей: одбив ?х од свого народу, не передав навiть ?м рiдно? мови, не передав ?м симпатiй до рiдного краю, до народу. Я заблудивсь в дорозi й сво?х дiтей завiв в якiсь нетрi та пущi..." Од ляку й тривоги старий нервовий занидiлий Дашкович аж заслаб i мусив пролежать кiлька день в Сегединцях, а потiм згодом, трохи подужчавши, вернувсь додому в Ки?в. 1871 року [1] К и ? в с ь к а д у х о в н а а к а д е м i я. - Ма?ться на увазi Ки?во-Могилянська академiя, перша вища школа i визначний культурно-освiтнiй центр на Укра?нi. Створена в результатi об'?днання Ки?всько? братсько? школи з лаврською школою Петра Могили в 1632 p.; осередок боротьби з нацiональним i соцiальним гнобленням укра?нського народу польською шляхтою, а також iз примусовим насадженням на Укра?нi католицизму та унiатства. В Ки?вськiй академi? навчалась молодь усiх станiв, але переважно там учились дiти козацько? старшини, шляхтичiв, духовенства, заможних мiщан. [2] Л а в р а. - Ма?ться на увазi Ки?во-Печерська лавра, давнiй (з 1051 p.) руський монастир, з 1598 p. - лавра. Одним iз його засновникiв був Антонiй Печорський. Ки?во-Печерська лавра вiдiграла значну роль у розвитку давньорусько? та укра?нсько? культури. З 1926 p. Ки?во-Печерську лавру оголошено державним заповiдником-музе?м. [3] Ц е р к в а с в я т о г о А н д р е я - йдеться про визначну пам'ятку архiтектури Андрi?вську церкву в Ки?вi. Збудував у 1747 - 1753 pp. архiтектор I. Ф. Мiчурiн у стилi барокко за проектом В. В. Растреллi. [4] Д е с я т и н н а ц е р к в а - перша кам'яна церква Давньо? Русi в Ки?вi. Збудована у 989 - 996 pp., за часiв князювання Володимира Святославича, руськими i вiзантiйськими майстрами. Зруйнована у 1240 p. ордами хана Батня. У XVII - XIX ст. у Ки?вi споруджувалися церкви пiд тi?ю ж назвою (не збереглися). [5] П о д i л - один iз найдавнiших районiв Ки?ва, розташований у прибережнiй низовинi мiж гирлом р. Почайни i схилами гiр Староки?всько?, Замково?, Хорiвицi i Щекавицi. [6] В е л и к о р у с ь к и й с и н о д - Йдеться про найвищий орган управлiння Руською православною церквою, який був створений 1721 р. Петром I на змiну патрiаршеству i пiдпорядкований свiтськiй владi. [7] Б р а т с ь к и й м о н а с т и р - йдеться про Ки?во-Братський монастир, заснований 1616 р. Мiстився мiж теперiшньою Червоною площею, вулицею Г. Сковороди, Iллiнською та Волоською вулицями. [8] К о н а ш е в и ч - С а г а й д а ч н и й - Сагайдачний Петро Кононович (р. н. невiд. - 1622), гетьман укра?нського ре?стрового козацтва. Пiд командуванням Сагайдачного козаки здiйснили успiшнi походи проти султансько? Туреччини i Кримського ханства, зокрема у 1607, 1608, 1614, 1615, 1616 i 1620 pp. Пiклувався про розвиток укра?нсько? культури, вступив з усiм Запорiзьким Вiйськом до Ки?вського братства. Помер вiд рани, яку дiстав у битвi пiд Хотином. Сво? майно заповiв Ки?вському i Львiвському братствам. Похований у Киево-Братському монастирi. [9] М о г и л а П е т р о С и м е о н о в и ч (1596 - 1647) - церковний i освiтнiй дiяч Укра?ни першо? половини XVII ст., письменник, митрополит Ки?вський i Галицький (з 1632 р.). В 1631 р. вiдкрив у Ки?вi лаврську школу, сприяв письменникам, художникам, дбав про поширення книгодрукування. [10] Т у п т а л о Д а н и л о С а в и ч (Димитрiй Ростовський; 1651 - 1709) - укра?нський та росiйський письменник, церковний та культурний дiяч. Пiдтримував реформи Петра I, вiдкривав школи. Його дiяльнiсть сприяла розширенню росiйсько-укра?нських культурних вза?мин. [11] Л а п л а н д i я - iсторична територiя на Пiвночi Норвегi?, Швецi?, Фiнляндi? i в захiднiй частинi Мурмансько? областi СРСР. [12] К и с и л i в к а (Замкова гора, Флорiвська гора) - iсторична мiсцевiсть в Подiльському районi Ки?ва, розташована мiж Староки?вською горою i Щекавицею, мiж урочищами Гончарi i Кожум'яки, з одного боку, i власне Подолом - з другого. Кисилiвкою гору почали називати в серединi XVII ст. (за iм'ям останнього польського во?води А. Кисiля). У 1854 р. Кисилiвка перейшла до Флорiвського монастиря, який спорудив тут церкву й оточив чернечий цвинтар муром. [13] "I л i а д а" - давньогрецька епiчна поема, видатна пам'ятка свiтового епосу, автором яко? вважають Гомера. [14] I р о д i а д а - внучка Iрода Великого, царя Iуде? (40 - 4 до н. е.). З ?? iм'ям пов'язана iсторiя смертi Iоанна Хрестителя. [15] Щ е к а в и ц я (Олегiвка) - iсторична мiсцевiсть у Подiльському районi Ки?ва, одна з трьох гiр, на яких, за лiтописом, оселилися легендарнi засновники мiста - Кий, Щек i Хорив. Названа iм'ям Щека. [16] Б р а т с ь к а в у л и ц я - вулиця в Подiльському районi Ки?ва, вiд вулицi Iгорiвсько? до вулицi Iллiнсько?. Назву одержала вiд Братського монастиря, до якого вела. [17] П а в л о I (1754 - 1801) - росiйський iмператор, син Петра III i Катерини II. Встановив у кра?нi суворий полiцейський режим. В 1796 р. закрiпачив селян Пiвденно? Укра?ни. [18] К у т у з о в Михайло Iларiонович (1745 - 1813) - росiйський полководець, генерал-фельдмаршал (з 1812 р.). Учасник росiйсько-турецьких во?н 1768 - 1774, 1787 - 1791, 1806 - 1812 pp., уславився пiд час Вiтчизняно? вiйни 1812 р. проти наполеонiвсько? Францi?. [19] М е ж и г i р с ь к и й м о н а с т и р (Межигiрський Спасо-Преображенський монастир) - православний монастир поблизу Ки?ва. Заснований 988 р. Зруйнований 1240 р. ордами хана Батия. У XVI ст. вiдбудований. На початку XX ст. дiяв як жiночий монастир. Пiд час забудови Межигiр'я у 30-х роках будiвлi монастиря були розiбранi. [20] ...п р о т и с а м о г о Л е в а... - Ма?ться на увазi фонтан, скульптурна композицiя "Самсон роздира? пащу лева", збудований в 1748 - 1749 pp. архiтектором I. Григоровичем-Барським на Контрактовiй площi у Ки?вi (тепер Червона площа). З фонтаном пов'язано багато переказiв, вважалося, наприклад, що той, хто вип'? води вiд "лева", залишиться назавжди в Ки?вi. У 1981 р. до 1500-лiття Ки?ва фонтан було вiдновлено в первiсному виглядi (автор проекту В. П. Шевченко). [21] Г р а м а т к а - поминальна книжечка aбo поминальний список. [22] Ч а с о с л о в е ц ь (часослов) - у християнських церквах богослужбова книга з текстами релiгiйних пiсень та молитов, призначених для щоденних церковних вiдправ. [23] "Ж и т i я с в я т и х" - релiгiйно-бiографiчна лiтература про життя мученикiв, аскетiв, церковних i державних дiячiв, оголошених церквою "святими". [24] "П е ч е р с ь к и й п а т е р и к". - Йдеться про "Ки?во-Печерський патерик", складений у ХIII ст., важливе джерело з iсторi? Ки?всько? Русi. [25] С к о в о р о д а Григорiй Савич (1722 - 1794) - видатний укра?нський просвiтитель-гуманiст, фiлософ i поет. Освiту здобув у Ки?во-Могилянськiй академi?. Останнi 25 рокiв життя мандрував по Укра?нi, проповiдуючи сво? фiлософськi погляди серед народу. [26] Ш а т о - частина колишнього Царського саду (нинi Першотравневий парк; територiя стадiону "Динамо") у Ки?вi. Тут у 1863 р. було вiдкрито кафешантан Шато-де-Фльор, а в 1868 - 1878 pp. збудовано кафе з танцювальним залом, галереями i балконом, в якому вiдбувалися спектаклi росiйських та укра?нських театральних труп. [27] Н а "в е р б у" - тобто на вербну недiлю, шосту недiлю великого посту. [28] К о н и с ь к и й Георгiй (1717 - 1795) - укра?нський письменник, церковний i культурний дiяч. З 1751 p. - ректор Ки?всько? академi?. Йому приписувалось авторство "Iсторi? Русiв". [29] П р о к о п о в и ч Феофан (1681 - 1736) - укра?нський i росiйський письменник, церковний дiяч. Закiнчивши Ки?вську академiю, продовжував навчання в Польщi й Римi. Був професором риторики i пi?тики в Ки?вськiй академi?. В 1716 р. за викликом Петра I ви?хав до Петербурга, фактично став на чолi Русько? православно? церкви. [30] Г i з е л ь Iнокентiй (бл. 1600 - 1683) - укра?нський церковний, освiтнiй i громадський дiяч. З 1645 р. - професор i ректор Ки?во-Могилянсько? академi?, з 1656 р. - архiмандрит Ки?во-Печерсько? лаври. [31] С м о т р и ц ь к и й Мелетiй Герасимович (бл. 1578 - 1633) - укра?нський письменник-полемiст, фiлолог i церковний дiяч. [32] М а з е п а Iван Степанович (1644 - 1709) - гетьман Лiвобережно? Укра?ни, зрадник укра?нського народу. [33] О л е к с а н д р i в с ь к а в у л и ц я - тепер вулицi Жданова та Кiрова в Ки?вi. Забудова вулицi почалася з середини XVIII ст.; в 1750 - 1755 pp. на нiй споруджено царський Марi?нський палац. [34] К о л о с р о д о с ь к и й - одна з найвизначнiших пам'яток стародавнiх культур, так званих "семи чудес свiту", статуя бога сонця Гелiоса в Родосi (бронза, бл. 292 - 280 до н. е., скульптор Харос). [35] Г е г е л ь Георг-Вiльгельм-Фрiдрiх (1770 - 1831) - великий нiмецький фiлософ, об'?ктивний iдеалiст, представник нiмецько? класично? фiлософi?, поклав початок теоретичнiй розробцi принципiв дiалектичного мислення, один iз фiлософських попередникiв марксизму в галузi дiалектики. [36] К а н т I м м а н у ? л (1724 - 1804) - видатний нiмецький фiлософ, зачинатель класичного нiмецького iдеалiзму. [37] Ш е л л i н г Фрiдрiх-Вiльгельм-Иозеф (1775 - 1854) - нiмецький фiлософ, об'?ктивний iдеалiст. [38] П о ч а ? в с ь к а л а в р а - православний монастир у Поча?вi Тернопiльсько? областi УРСР. Заснований у XVI ст. У 1713 р. його захопили унiати. Пiсля того як царський уряд вiдiбрав монастир в унiатiв, 1833 р., його було перейменовано на Поча?вську лавру, що стала iдеологiчною пiдпорою царизму на Волинi. [39] Б о р и с i Г л i б (кiнець Х - початок XI ст.) - молодшi сини ки?вського князя Володимира Святославича, вбитi в ходi боротьби за великокнязiвську владу за наказом старшого брата Святополка Окаянного. Православна церква оголосила Бориса i Глiба "святими-". У XVII ст. на ?х честь на Подолi була збудована церква Бориса i Глiба, яка не збереглася. [40] Ш е х е р е з а д а. - Йдеться про знаменитий арабський збiрник казок "Тисяча i одна нiч", геро?ня якого Шехрезада протягом 1001 ночi розповiда? казки сво?му чоловiковi перському царевi Шехрiяру i таким чином вiддаля? вiд себе смерть, що чекала на всiх його жiнок. [41] С п i н о з а Бенедикт (1632 - 1677) - голландський фiлософ, метафiзичний матерiалiст. [42] Л о к к Джон (1632 - 1704) - англiйський фiлософ, iдеолог англiйсько? буржуазно? революцi? XVII ст. [43] "П i с н я н а д п i с н я м и" ("Пiсня пiсень") - збiрка давнiх поетичних творiв лiричного характеру, включена до Бiблi?. Ця книга ма? суто свiтський характер, оспiву? кохання Соломона i Суламiфi. [44] К о н т р а к т о в и й я р м а р о к - ярмарок, на якому укладалися контракти на оптовий продаж i купiвлю промислових виробiв, сiльськогосподарських продуктiв, на продаж, купiвлю, оренду помiщицьких ма?ткiв тощо. Виник у XV - XVI ст. у Львовi. В 1797 р. переведений до Ки?ва, де вiдбувався протягом лютого щорiчно. В 1927 р. скасований. [45] С о к р а т (470/469 - 339 до н. е.) - давньогрецький фiлософ. [46] Ф а л е с (бл. 624 - 547 до н. е.) - давньогрецький фiлософ, родоначальник античного матерiалiзму i дiалектики. Засновник мiлетсько? школи. [47] А т л а н т и д а (земля атлантiв) - за давньо?гипетською легендою, великий острiв у Середземному морi. Мiсце його знаходження i причину зникнення не встановлено. [48] П е т р i в к а - пiст перед Петровим днем, православним церковним святом на честь апостолiв Петра i Павла (29 червня за ст. ст.). [49] К о л i з е й - амфiтеатр у Римi, визначна пам'ятка давньоримсько? архiтектури. Збудований у 75 - 80 pp. для бо?в гладiаторiв та iнших видовищ. [50] Д е к а р т Рене (1596 - 1650) - французький фiлософ, фiзик, математик i фiзiолог. [51] П а м'я т н и к к н я з я В л а д и м и р а. - Йдеться про пам'ятник Володимиру Святославичу (р. н. невiд. - 1015), великому князю ки?вському. Встановлений на Володимирськiй гiрцi в 1853 р. Автори - скульптори В. I. Демут-Малиновський i П. М. Клодт, архiтектор О. К. Тон. [52] П о ч а й н а - права притока Днiпра на територi? Ки?ва в районi Поштово? площi. Вiдома з часiв Ки?всько? Русi. У XIX ст., коли основну течiю Днiпра спрямувати до правого берега, Днiпро "поглинув" Почайну. Тепер басейн Почайни забудовано житловим масивом. [53] "Т и с я ч а i о д н а н i ч" - пам'ятка середньовiчно? арабсько? лiтератури, збiрка казок, тект ?? складався протягом IX - XV ст. [54] Т у р к е с т а н - iсторично-географiчна область у Середнiй i Центральнiй Азi?. Вперше назва "Туркестан" зустрiча?ться в творах арабських географiв ?Х ст. На територi? Захiдного Туркестану, при?днаного до Росiйсько? iмперi? в 1867 р., було утворено Туркестанське генерал-губернаторство, з 1888 р. офiцiйна назва - Туркестанський край. З 1924 - 1925 pp. щодо колишнього Росiйського Туркестану почали вживати термiн Середня Азiя. [55] Р е н а н Ернест-Жозеф (1823 - 1892) - французький iсторик релiгi?, фiлософ-iдеалiст. [56] Б ю х н е р Фрiдрiх-Карл-Хрiстiан-Людвiг (1824 - 1899) - нiмецький фiзiолог, популяризатор природничо-наукових знань, прихильник вульгарного матерiалiзму i соцiального дарвiнiзму. [57] Ф е й е р б а х Людвiг (1804 - 1872) - видатний нiмецький фiлософ-матерiалiст, один з попередникiв марксизму. [58] П р у д о н П'?р-Жозеф (1809 - 1865) - французький дрiбнобуржуазний соцiолог i публiцист, один з iдеологiв анархiзму. [59] ...о д в е л и к о д н я д о с в. Д у х а... - тобто вiд великодня до зелених свят (трiйцi). [60] Л и с а г о р а - iсторична мiсцевiсть у Печерському районi мiста Ки?ва на пiвденний захiд вiд Видубичiв. Назва пов'язана iз старовинними переказами про шабашi вiдьом i перевертнiв на цiй горi. Деякi дослiдники ототожнюють ?? з лiтописною Хоревицею. [61] М а с о н к а - послiдовниця масонства, релiгiйно-етичного руху, що виник на початку XVIII ст. в Англi?, а згодом поширився у виглядi та?мних товариств в iнших кра?нах ?вропи. Цей рух; здебiльшого по?днував зовнiшнi вимоги "морального самовдосконалення" з пiдтримкою реакцiйних суспiльних усто?в. [62] П о к р о в а - церковне християнське свято (1 жовтня за ст. ст.). [63] С п а с - церковне християнське свято (6 серпня за ст. ст.). [64] Л и п к и - iсторична мiсцевiсть у Печорському райдогi Ки?ва мiж Хрещатиком i площею Геро?в Арсеналу. Назва виникла на початку XVIII ст. в зв'язку з насадженням тут липового гаю. З цього часу тут почав складатися осередок вищо? адмiнiстрацi? Ки?ва. [65] Л е т а - у грецькiй мiфологи пiдземна рiчка забуттю, яка нiбито вiдокремлювала потойбiчний свiт вiд земного. Коли душi померлих по дорозi в Аiд перепливали на човнi Харона через Лету i випивали з не? ковток води, то забували про все минуле. Вираз "Канути в Лету" означа? - бути забутим, зникнути без слiду. [66] Д а н т е Алiгi?рi (1265 - 1321) - великий iталiйський поет-гуманiст, автор "Божественно? комедi?". [67] О б о ж е м i й м и л и й!.. я к в е с е л о ж и т ь ! - цитата iз твору Т. Г. Шевченка "Галайда". [68] Д а р в i н Чарлз-Роберт (1809 - 1882) - великий англiйський рододослiдник, основоположник еволюцiйного вчення про походження видiв тварин i рослин шляхом природного добору. [69] С п е н с е р Герберт (1820 - 1903) - англiйський фiлософ-iдеалiст i соцiолог, один з основоположникiв позитивiзму. [70] Ф л о р i в с ь к и й м о н а с т и р - монастир у Ки?вi, вiдомий з XY ст. У 1710 p. його об'?днано з Вознесенським монастирем, переденим з Печерська в зв'язку iз спорудженням Старо? Печорсько? фортецi. [71] I ? р и х о н с ь к а т р у б а ("i?рихонська сурма") - вираз, який вжива?ться у значеннi оглушливий звук, гучний голос. Походить вiд бiблiйного мiфа про падiння стiн мiста Iерихона в Палестинi вiд звуку сурм iзра?льських во?нiв. [72] А с к о л ь д о в а м о г и л а - частина паркового комплексу на правому березi Днiпра в Ки?вi. За лiтописом, на цьому мiсцi 882 р. князь Олег убив ки?вських князiв Аскольда i Дiра (першого з них нiбито поховано на мiсцi загибелi). [73] В а в i л о н - стародавн? мiсто в Месопотамi?, столиця Вавiлонi? в XIX - V ст. до н. е. Його iм'я стало синонiмом безладдя, хаocу, розпусти. [74] ...с в я т а п ' я т н и ц я н а П а р а с к и - християнське свято на честь великомученицi Параскеви (28 жовтня за ст. ст.). [75] Л а с с а л ь Фердiнанд (1825 - 1884) - нiмецький дрiбнобуржуазний соцiалiст, родоначальник лассальянства - однi?? з опортунiстичних течiй у робiтничому русi. [76] Ш п i л ь г а г е н Фрiдрiх (1829 - 1911) - нiмецький письменник. [77] Д i к к е н с Чарлз (1812 - 1870) - великий англiйський письменник-реалiст. [78] Б у д д а - засновник буддизму. Сучасна наука вiдносить життя Будди до 563 - 483 pp. до н. е. [79] М а к о в i й - церковне свято мученикiв Маккаве?в, вiдзнача?ться 14 серпня. [80] К о с т о м а р о в Микола Iванович (1817 - 1885) - укра?нський i росiйський буржуазно-лiберальний iсторик, письменник, етнограф. [81] К у л i ш Пантелеймон Олександрович (1819 - 1897) - yкра?нський буржуазний письменник, критик, iсторик, етнограф. [82] В о л ь т е р (справжн? прiзвище та iм'я - Аруе Франсуа-Марi; 1694 - 1778) - великий французький письменник i фiлософ-npосвiтитель, борець проти феодалiзму, католицько? церкви [83] Д i д р о Денi (1713 - 1784) - видатний французький фiлософ-матерiалiст, письменник, iдеолог революцiйно? французько? буржуазi? XVIII ст. [84] Р у с с о Жан-Жак (1712 - 1778) - видатний французький просвiтитель i фiлософ, педагог, письменник. [85] Б а н т и ш - К а м е н с ь к и й Дмитро Миколайович (1737 - 1814) - укра?нський i росiйський дворянський iсторик й археограф. [86] М а р к е в и ч Микола Андрiйович (1804 - 1860) - укра?нський дворянський iсторик, письменник, етнограф. [87] Н е д i л ь н i ш к о л и - в дореволюцiйнiй Росi? i зарубiжних кра?нах безплатнi школи для навчання дорослих або дiтей, органiзованi передовою iнтелiгенцi?ю, що функцiонували лише в недiлю. В Росi? i на Укра?нi з'явились у другiй половинi XIX ст. [88] Ж и т н i й б а з а р - один з економiчних осередкiв Ки?ва. Бере початок вiд часiв Ки?всько? Русi. Мiстився на Подолi, на виходi з Кожум'як. У 1980 р. на мiсцi колишнього Житнього базару збудовано Подiльський критий ринок. [89] "С в а т а н н я н а Г о н ч а р i в ц i" - комедiя вiдомого укра?нського письменника Г. Ф. Квiтки-Основ'яненка. [90] ...п е р е д с а м и м п о л ь с ь к и м п о в с т а н н я м ... - йдеться про польське визвольне повстання 1863 - 1864 pp. в Королiвствi Польському проти соцiального та нацiонального гнiту царизму. [91] "Д е к а м е р о н" - збiрка новел (1350 - 1353), найвизначнiший твiр видатного iталiйського письменника Джовано Боккаччо (1313 - 1375), в якому викрива?ться лицемiрство священикiв, середньовiчний аскетизм. [92] П л а т о н (427 - 347 до н. е.) - давньогрецький фiлософ, об'?ктивний iдеалiст. [93] Н е с т о р (р. н. невiд. - 1113) - видатний давньоруський письменник i лiтописець. [94] "О с н о в а" - перший укра?нський суспiльно-полiтичний i лiтературно-мистецький журнал. Виходив у 1861 - 1862 pp. щомiсяця в Петербурзi. [95] Г a л i л e й Галiлео (1564 - 1642) - великий iталiйський фiзик, механiк i астроном, один iз засновникiв точного природознавства. Працi його були значним вкладом у звiльнення природознавства вiд схоластики й богослов'я i в дальший розвиток матерiалiзму. [96] К о н ф у ц i й - латинiзоване iм'я давньокитайського фiлософа-iдеалiста Кун Фу-цзи (бл. 551 - 479 до н. е.). [97] Л а о - Д з и - Лао-Цзи Лi Ер (VI - V ст. до н. е.) - давньокитайський мислитель.