------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
?, ? - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
?, ? - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
РIДНЕ СЛОВО
Я на сторожi коло ?х
Поставлю слово.
Шевченко
Мовчки предки нашi в полi,
Мовчки спочивають,
Тiльки чорнi? могили
3 вiтром розмовляють.
Спочивають, дожидають
Праведного суду,
Що судити Укра?ну
Рiдне слово буде.
Вже судили княжi вiча,
Панськi трибунали,
I перевертнi гетьмани
Ради радували.
Радували, - утiкала
Правда з того суду,
Багатились пiдмовлянням
На перелюб люду.
Радували, продавали
За ма?тки волю,
Засiвали головами
Безголiв по полю.
Засiвали, насипали
Пам'ятнi могили,
В тих могилах рiдним трупом
Правду придушили.
А неправду поруч себе
За столом саджали,
Не вином, людськими слiзьми
Кубки iсповняли.
Ой пануйте ж, бенкетуйте,
Ми ждатимем суду.
Що судити Укра?ну
Рiдне слово буде.
Рiдне слово, божа правдо!
Як мала дитина,
Тебе стала промовляти
Хирна Укра?на.
Промовля?, - ожива?,
Згнiчений морозом
Непозичений у нiмця
Укра?нський розум.
Схаменуться, стрепенуться
Стуманiлi люде:
Рiдне слово, рiдний розум,
Рiдна й правда буде.
Без напастi завою?
Города i села,
I над людьми зацарю?,
Приступна й весела.
I засвiтить серед хати
Свiтло благодатне,
I, як мати, буде дбати
Про сирiтство хатн?.
I ходитиме всевiда
3 хати до палати,
Щоб убогого сусiда
3 багачем з'?днати.
Рiдна правдо, люба радо,
Тихому одрадо,
За ?диность i братерство
Праведна наградо!
В дусi правiм будем вiчно
Об тобi молитись,
Духом правди з ворогами,
Поки духу, битись.
СТЕП ОПIВДНI
Спокойно небо голубое.
Никитин
Блакитне небо, мов дугасте море,
Безоднею самiтною сто?ть.
Пiд сонцем степ, козацьке Дике поле,
Огнем перелива?ться-жахтить.
Гарячий вiтер хилить-нахиля?
Траву хвилясту стиха до землi,
I в прозирнiй золоченiй iмлi
Даль степова мов тоне-порина?.
Понад травою стиха жар нiмий,
Переливаючись, пливе високо!
Розтоплю?ться воздух осяйний,
Тiснить у грудях дух i слiпить око.
Дивлюсь кругом: не фарбами, огнями
Картина свiтоiскрява горить;
Над нею любо попiд небесами
Музика, мов срiбло тонке, дзвенить.
То жайворонок, лiрник одинокий,
Зайняв одрадну серцю вишину
I звеселя? свiт шумно-широкий,
Спiваючи про волю та весну.
Нiму? степ: йому нi на що воля.
Се немовлятко сонне в сповитку:
Судилась велетню дрiмлива доля
На довгому байдужньому вiку.
Закутавсь у сво? зеленi шати;
Пахущi мовчки нюха? квiтки;
Над ним по вiтру носяться крилатi
Метелики, мов марево, легкi.
ДО КОБЗИ
Кругом тiснота i неволя,_
Народ закований мовчить..._
Шевченко
Кобзо, моя непорочна утiхо!
Чом ти мовчиш? Задзвони менi стиха,
Голосом правди свято? дзвони,
Нашу тiсноту гiрку спом'яни.
Може, чи? ще не спiдлене серце
Важко заб'?ться, до серця озветься,
Як на бандурi струна до струни.
Хто не здолi? озватись дiлами,
Хай обiзветься нiмими сльозами;
Ти ж сво? слово дзвони-промовляй,
Душам братерським заснуть не давай.
Хай недовiрки тво? туманiють,
Хай вороги тво? з жалю нiмiють;
Ти рiдну сем'ю докупи ззивай.
Гей, хто на сум благородний багатий,
Сходьтеся мовчки до рiдно? хати,
Та посiдаймо по голих лавках,
Та посумуймо по мертвих братах.
Темно надворi, зоря не зорi?,
Вiтер холодний од пiвночi вi?,
Квилять вовки по степах-облогах.
Кобзо! ти наша одрада ?дина...
Поки iз мертвих воскресне Вкра?на,
Поки дождеться живо? весни,
Ти нам про нашу тiсноту дзвони.
Стиха дзвони, нехай мучене серце
Важко заб'?ться, до серця озветься,
Як на бандурi струна до струни.
ЗАВОРОЖЕНА КРИНИЦЯ
Вертоград моей сестры...
Пушкин
У сестри мо?? тихо
Процвiта? сад в оградi.
Кинамон, моя утiха,
Нард, алое в любiм садi.
Там квiтки, як в божiм раю,
Що на Тигрi да ?вфратi,
Зорями в травi зоряють,
Тонуть-плавлють в ароматi.
Там гранати наливнi?,
Солодощiв дивних повнi...
Гудуть бджоли золотi?,
Мов з Едему тихi дзвони.
Серед саду-винограду
В кринах схована криниця...
Мойму серцю на вiдраду
Заворожена водиця.
Заворожена й заклята,
Щоб не знали люде ходу:
Бо призначено для брата
Чисту воду-прохолоду.
Вiтре тихий вiд заходу!
Вводи волю мого серця:
Повiнь чарами на воду,
Нехай лл?ться, нехай лл?ться.
Вiтре буйний аквiлоне!
Подми чарами, крилатий,
На тi нарди, кинамони,
Нехай каплють аромати.
ЗАСПIВ
Удосвiта встав я... темно ще надворi...
Де-не-де по хатах ясне свiтло ся?,
Ся? ясне свiтло, як на небi зорi...
Дивуюсь, радiю, у серця питаю:
"Скажи, вiще серце, чи скоро свiт буде?"
"Ой скоро свiт буде,
Прокинуться люде,
У всяке вiконце
Засiя? сонце..."
Ой ударю ж зразу
У струни живi?:
Прокиньтесь, вставайте,
Старi? й малi?!
Вiщуванням новим
Серце мо? б'эться, -
Через край iз серця
Рiдне слово лл?ться...
ПРАВЕДНЕ ПАНУВАНН?
Голубко Музо! Годi сумовати
Да плакатись над слiпотою чернi,
Що золотом вцяцькову? палати -
Од свiту правди сховища мiзернi.
Обiймемось та пiдемо в левади,
В поля, в луги, в га? широкошумнi,
Чи не розвi?мо тяжко? там досади
На узурпацi?, на захвати безумнi.
Глянь-подивись, який в нас "пишний город",
I скiльки в нiм окраси дорого?!
Дихання нашого не тру?ть смород,
I деспот мислi не гнiте живо?.
Пiснями тут ми з богом розмовля?м,
Вселенна серцю нашому вiдкрита,
I областi ми ширшi осяга?м,
Нiж та бiдота, золотом окрита.
СВЯТИНЯ
Мовчки струни на бандурi
Я перебираю.
Заспiвав би я до тебе -
Голос замира?.
Не почу?ш мого слова
Серцем молоденьким,-
Квiтчаною головою
Схилися до неньки.
"Пести мене, моя нене,
Як малу дитину,
Я твойого, нене, лона
Довiку не кину".
- "Ой покинеш, моя доню,
Далебi, покинеш,
У чужий край, в чужi люде
Пташкою полинеш.
Прийде, прийде, моя доню,
Такая година,
Що рiднiйша пеньки буде
Любая дружина".
I я чую тихi речi
Голоснiйше граю.
Я душею молодую
Красу обiймаю.
Ой бандуро, рiдна сестро,
Золотi? струни!
Вложи в не? мо? серце,
Високi? думи.
Нехай ?й ввi снi присниться,
Що я чую й знаю,
Про що серцем одиноким
Господа благаю.
Нехай ?й ввi снi присниться
Мати Укра?на,
Наше горе, наша радiсть,
Надiя ?дина.
Святе слово - рiдна мати;
?сть iще святиня
Вища, боговi милiйша -
Рiдная Вкра?на.
Зрозумiй, мо? кохання,
Чистою душею,.
Що люблю я, чим живу я,-
Будеш ти мо?ю.
Популярность: 24, Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GmT