одь увi снi святу церкву уздрiти I в диму тiм кадильному свiчку йому засвiтити, I забути, заснувши, сей смород страшенний, сю нужу, В головах ковтяхи, у ногах повсякденну калюжу. Нi, не сниться вам церква свята, образи з корогвами, I на сонечку дим золотий та пахущий клубками, I спiванн╨ спасенне церковне з попiвським читанн╨м, I причаст╨ велике, сумне i страшне з упованн╨м. Сниться нам i вночi ланцюгiв та кайдан брязкотанн╨, Мов пекельний той плач i страшенне зубiв скреготанн╨. Сняться нам на залiзних гаках безконечнi© муки Та погибельний крик i жаданн╨ з душею розлуки. Завтра ти, наш гетьмане хоробрий, наш соколе, кажеш, Вiд меча беззаконного тут перед нами поляжеш. А ми будем щодня поодинцю над морем висiти, А зiрвемся з гака, пси нас будуть терзати да ©сти. О, тяжким ми грiхом, миле братт╨, в чомусь провинили, Чи не тим, що в кабак охотнiщ, нiж до церкви, ходили? Чи не тим, що попу на молебень шагом скуповали, А в шинку й таляра, мов шага, на медах пропивали? Чи не тим, що недiлi свято© в походах не штили I по п'ятницях бубни, цимбали по ринках водили? Може, тим, що отця, матiр, сестер, братiв зневажали, Проти церкви шапок через пинду дурну не здiймали I святого хреста на себе мимоходом не клали? Може, й тим, що сусiд хлiба-солi й худоби збавляли Старих жен i сивеньких дiдiв в груди стрем'ям штовхали, Немовляток-дiтей серед гулицi кiньми топтали I з пiском чисту кров неповинну, мов з жарту, мiшали? Або й тим, либонь, братт╨ кохане, коли провинили, Що дiвчат молодих та вродливих до себе манили, Заманивши, в ясир та в гареми ордi продавали, ╞х дiвоцькою кров'ю слiпих кобзарiв наповзли, По базарах пiд кобзи, пiд бубни й баси танцювали, Не горiлку, ту кров неповинну лили-проливали, В горiлчаних калюжах, в грязi гопака вибивали, Дорогi златоглави, са╨ти iз жарту каляли. За те Бог милосердний тепер нас в неволi кара╨, Вiд грiхiв нашу душу великих, тяжких очища╨, Тихий рай безпечальний за муки страшнi вiдчиня╨". ДУМА ЧЕТВЕРТА Обiзветься на се тихим гласом Левко: "Гей, панове! Ви - козацтво хоробре й палке, та, шкода, безголове. Вас попи та дяки напiдпитку малого навчають, А великого вчити й на путь наставлять забувають. Мене Бог сподобив без попа й без дяка просвiтитись I звича©в козацьких без пляшки та чарки навчитись. Непитущого ви за гетьмана собi обiбрали, Через п'янство ж сво╨ у неволю погибельну впали. То я ваших грiхiв на свiй пай не беру й не приймаю: Через ваше безбожництво славу лицарську теряю. Коли б ви горiлок у човнах од мене не та©ли, По домiвках тепер би в добрi та в шанобi сидiли. Не так гiрко менi з молодими лiтами прощатись, Як в Петра Сагайдашного пентюхом з вами назватись. Вже нiхто з вас не вернеться в Сiч i на славну Вкра©ну I не скаже: "За те Кочубей у неволi загинув, Що не кидав п'яниць iз чайок у безодню морськую: Через зраду гультяйську втеряв корогов золотую. I не кожен по стратi в обитель Господню полине: Вiдопхне беззаконника Бог, в преiсподню закине. Дак нехай вiн i в пеклi з'ясу╨, що в словi i дiлi Був я честен, статечен, i плями не маю на тiлi. Бо не знавсь iз жiноцтвом дурним; полюбивши ж Марусю, Шанував ©© матiр так, як би й рiдненьку матусю, - Шанував так, як Сiч: бо я роду мiж вами не маю... Кантемира ж невiру за брата собi не вважаю I не хочу з фурдиги й кайданiв один слобонитись: З вами славен я був, з вами буду i смертю дiлитись. Шанував я Марусину матiр, панове, святую, То й не зводив з ума, не туманив дочку молодую. Я нi разу, панове, й за рученьки з нею не взявся: Мов зорею ясною на небi з землi любовався. До криницi, панове, ходив я щоранку свiточком I втiкав потай миру вишневим садочком. Перечувши ж тепер, що вона вже велика цариця, Мо╨ серце страшенно болить, а душа веселиться. Бо течуть iз царициних рук милосердiя рiки, I Господь ©© душу за се не оставить вовiки. Я й на небi ©© не бажаю за рученьки брати, I в уста благодатнi, зцiлющi святi цiлувати. Оддалiк там на не© любовно я буду дивитись I коханн╨м ©© перед Господом жизнi хвалитись". ДУМА П'ЯТА По сiй мовi замки пудовi у дверей забряжчали, I засови у кунах залiзнi, важкi завищали. I двi поли широких дубових дверей розчинились, На порозi два янголи з неба в сiяннi з'явились. Бо сiяло у дверях, мов рай, по Босфору садами, Пречудовними баштами, золотом, склом, мармурами. Червонiло на заходi сонце... Маруся й За©ра, Ся голубка в любовi тиха, ся душа свiтлокрила, На козацьку бiду та на нужду страшенну дивились I, вжахнувшись, одна до 'днi╨© плечем притулились. "Ой ви, бiднi невольники! Як се ви й живi зостались, Що в таку превелику бiду та в неволю попались? Я прийшла вам диханн╨ здорове та й очi вiддати, Божий свiт в благовоннiй красi й чистотi показати". - Так промовила, ронючи сльози, як жемчуг, Маруся. "О! Тепер я, - рече, - нi царiв, нi катiв не боюся". - "Хто ж ╨си ти, чудовна людино? Звiдкiль ти взялася, Що нам сонцем, i свiтом, i ра╨м небесним здалася?" "Я Маруся, - рече, - Богуславка, коли ви чували, Що татаре в ясир, у полон, у неволю забрали". Затрусились невольники бiднi з журби та з печалi I вiд туги тяжко© лицем до землi припадали. "О, бодай же, Марусю, ти щастя та долi не мала, Що ти нам царюванн╨ сво╨ осяйне показала!" - "Нi, не лайте мене, земляки, не кленiть, не корiте, А за душу мою милосердного Бога молiте. Дарував менi цар цiле царство, та я не схотiла, У темницю до вас непорочними крильми летiла. Се у мене в руцi царське берло, дивiтесь, сiя╨: Всiх людей пiд мо╨ повелiнн╨ воно нахиля╨. Бо по©хав далеко на влови султан iз башами, I до ранку владичиця я над землею й морями. Трiумфову галеру тобi, мiй Левко, я дарую, Киндяки, златоглави, i утвар, i снасть дорогую. I невольникiв тих порозкову╨ш сам ти на морi, I звiрюку ляха зоставляю на всiй тво©й волi. У галеру червiнцiв я безлiч iз скарбу набрала, Поставами без мiри кармазину й сукон наклала, I габою турецькою добре звелiла прикрити, Щоб не вельми стамбульцям завидливi очi дражнити. Випливай, мiй лебедику, з вiтром попутним тихеньким, Уклонись там од мене всiм людям поклоном низеньким". I волшебним жезлом, царським берлом, Маруся махнула I кайдани залiзнi з Левка, мов солому, струснула. Вiд кайдан Кочубей, мов приснилось йому, слобонився. На Марусин вiн лик, мов на образ чудовий, дивився. "Духу мiй! - прорекла вона, зблiдлiй i зцiпивши руки. - Наступила хвилина гiрко© земно© розлуки... Знай, нiколи тебе, о! Нiколи я так не любила, Як у нуждi страшеннiй, в багнi та в кайданах уздрiла, Приступи, щоб у нас по Вкра©нi та слава постала, Що велика цариця в уста козака цiлувала!" Приступив та й упав на колiна, i серце замерло... Покотилось iз рук у Марусi Османове берло. "З тво©х уст я п'ю смерть, - прорекла вона, - добре се знаю, I кончину мою поцiлунком солодким вiтах". I закрилась полою сво╨© царсько© порфiри, I побiгла, покинувши берло в руках у За©ри. "О, спасибi ж тобi, похвало Укра©ни велика, Що ти нас слобонила з сього бесурменського лиxa!" Козаки, стрепенувшись, як мурi ведмедi, казали I хрести величезнi на себе, ридаючи, клали. "Хоть потурчилась ти ради лакомства й панства, небого, Та пiсень по шинках, молитов по церквах буде много. Спасемо вiд грiхiв ми гуртом твою душу убогу, А до турчина знайдемо луччу, тверезу дорогу". Обiзветься Левко Кочубей, i гуде його голос, Мов той дзвiн великоднiй, i зв'яв у комишникiв волос. "О слiпе ви бурлацтво! Не вам ©© душу спасати: ╞© жде на небi Пречиста Iсусова Мати. Ось галера блищить золота перед нами: рушаймо. I Марусину славу iз роду та в рiд передаймо". ДУМА ШОСТА Дивна чутка по Стамбулу, Дивна вiсть лiта╨: Кантемир галеру в море Сам випроводжа╨! Трiумфову проводжа╨ Пинду правовiрних, I на нiй iз вiтром гра╨ Корогов невiрних! I не хвиля на Босфорi Мармури змива╨, Чадра чадру зустрiча╨, За руки хапа╨. I не вiтер крутить хвилю, В кучерi звива╨: До чалми чалма белькоче, Стиха промовля╨: "Кiнець свiту наступа╨: Серце-бо жiноче Всiм Стамбулом повертав, Як само захоче. У руках в джавурiв клятих Шабельки блискають. На наругу нам з гармати, Пливучи, гримають. I несе ©х вiтер буйний, Мов стрiлу по морю, I спiвають гайдабури Про козацьку волю. Нi, не нам, не туркам править Свiтом сим широким: Переважила русинка Нас умом глибоким". Як народиться мiж ними Цар ©© удачi, Наш Восток не раз гiркими На морi заплаче. Як народиться ж цариця З розумом Марусi, Не одна тогдi присниться Нам бiда й на сушi". ПIСНЯ ВОСЬМА ДУМА ПЕРВА I Горить лампада ярко, аж пала╨, Неугасима жертва, дар любовi, Що й турчиновi душу просвiща╨. Да╨ високi мислi й козаковi... Се чисте серце так горить-сiя╨ У мороцi глибокiм iзувiрства, Що з Бога правди людям виробля╨ Чудовище ненавистi да звiрства. Ума й науки бич, корону су╨вiрства. II Постила цiлий день старенька мати, Крижем перед Пречистою лежала, Щоб непорочну трисвяту вблагати, Немов якого турка-яничара, Послать ©© дочцi тиху кончину. "А на мене, стару, - рече, - всi муки, Що мали впасти на мою дитину, Перенеси - аж до душi розлуки... Нехай за доччину вину страшенно гину! III Нехай до Бога я, мов дим од жертви Криваво©, здiймусь i преблагого Умилосерджу, щоб сi костi мертвi Воскресли для блаженства неземного, I вкупi з ним, вовiки незабутим, I бiдною Марусею мо╨ю В Тво©м чертозi святопресловутiм Жили й цвiли щасливою сiм'╨ю... О Боже! Не карай нас помстою тво╨ю! IV Се, може, нас бiда за те постигла, Що я дочку в коханнi покривала, ©© любов, мов немовля, пестила I рiдним сином бесурменця звала. Чи, може, я Тобi не догодила, Що i в недiлю дещицю робила, - Не кожну п'ятiнку постом постила, Не кожне свято приносами штила... Ой, чи не тим же я дочку мою згубила!" V I, впавши ниць, хрестом стара лежала, Стогнала стиха, мов уже кiнчилась, I, як листок осiннiй, трепетала: Бо ©й Пречиста в омряцi з'явилась. Мережаний божник зробивсь престолом; Божниця темна зорями окрилась, I янголи, злетiвшись там собором, Спiвали, нiби архирейський крилас; А серед них якась людина засвiтилась. VI О Боже! Се ж сiяв небесним свiтом Той, хто явив ©й образ Твiй пречистий. Як сонце праведне барвистим лiтом, Блищить на нiм одежа снiгом чистим. Возносить вiн молитву, мов кадило, I воздiянi╨ руку сво╨ю творить... Ущухло все кругом i занiмiло: Бо Пресвята, мов стиха грiм, говорить: Тим, як листок, тремтить запостуване тiло. ДУМА ДРУГА I "Матусю, зiронько! - рече Маруся, До матерi припавши головою. - Чого ви тремтите? Я не боюся Тепер i пекла, й сатани самого". - "О доню!.. - I вста╨ мов з мертвих мати. - Я бачила святе, предивне диво... Не маю слова, щоб оповiдати... Боюсь промовити що-небудь криво Про те, що прорекла Цариця милостива". - II "Яка цариця?" - "Пресвята, пречиста I поки свiту преблагословенна. Тепер уже в квiтках тропа терниста; Тепер блищить, мов рай, темниця темна. Я бачила й його в вiнцi святому, Кому нема в мене iменування, - Отця твойого у життi земному... Сподобивсь вiн на небi царствування. О доню! Вже нема печалi й воздихання". - III "I не повинно бути!" - Чий се голос? Чи з-пiд землi, чи з неба?.. Стуманiли Обидвi, i заворушився волос В обох на головi, i понiмiли... I незримою рукою Занавiс одкрилась; Мов зорею огняною Хата освiтилась. Сонечко, мов жар, горiло, Жеврiло над морем, Як надiя в серцi тихiм Над бездонним горем. Освiтило теплим свiтом Божники з богами, Що стояли пiд квiтками Та пiд рушниками. А Пречиста в ту хвилину Як жива стояла, I дитину, мов картину, На руках держала, - Вiрно© любовi й жизнi Символ благодатнiй... Його й простий розумi╨ Серцем розум хатнiй. I в тiм свiтi теплiм, тихiм, Що мов з неба лився, Вiсник мира i утiхи Ангелом явився. Став i до Марусi руки Простирав, мов крила, I мовчав: сама за нього Постать говорила. I немовби ©й молився, I немов журився: Бо до не© якось любо Стиха похилився... Се був той, хто дав ©й берло Властi над вiйськами, Над галерами, скарбами, Землями й морями, - Берло, жизнi знак i смертi, Ключ, що вiдмика╨ Всi в'язницi i на волю В'язнiв випуска╨. I взяла той ключ Маруся, I поцiлувала, I з плачем царевi в ноги Мовчазна упала. Мовчазна, бо повна дяки За можбу велику, У неволi повертати Волю чоловiку... "Встань, свята, небесна дiво! - Прорече вiн тихо. - Встань, сердець великих диво, Чистих душ утiхо! Я у тебе сей знак властi I можби зоставлю, I себе, мов той преславний Аль-Рашид 64, прославлю. Положи його, кохана, У ногах в богинi, Що твiй розум осiяла, На чужiй чужинi. I нехай дива вiн творить, Тюрми вiдчиня╨, Про мiй дух тобi говорить I напомина╨". - "О грозо i каро миру! - П рорекла Маруся. - Я тобi сказати тиру Правду не боюся. Смерть мою я, царю, знала, Знала, що робила: Я його поцiлувала, Бо й люблю, й любила. I люблю, й любити буду Над усяку душу: Покiль серце б'╨ться в грудях, Перестать не мушу!" Осмiхнеться цар: "Кохана! Ти мене не зна╨ш, I к о з а ц ь к о ю султана Лютостю сповня╨ш. Тiльки помисли вiд мене У серцях закритi: Я все добре i мерзенне Знаю скрiзь по свiтi. Щирого й ╨хиду знаю, Друга й супостата I на всяку кривду маю I суддю, i ката. Се ж не кривду ти вчинила". О ти наш великий! Дай нам правдою Тво╨ю Дихати вовiки! Ти його тогдi любила, Як мене й не взрiла... За його любов ти царства Взяти не схотiла. Чи менi ж тебе карате, Ясноока зоре, Дiво, повна благодатi, Правди й честi море! Дай менi на тебе серцем Праведним дивитись, Образом тво©м небесним, Тiльки веселитись!" Ще царевi не дiйма╨ Укра©нка вiри, Думку думкою впиня╨, Каже до невiри: "Я в галеру трiумфову Золота поклала I йому, мов ту полову, Все подарувала". - "Коли б ти в мо╨му домi Всi скарби забрала I на спомин козаковi ©х подарувала; Коли б царство все забрала З землями, морями, I Стамбул попаювала Промiж козаками, А зо мною стала жити У мужичiй хатi, - Не схотiв би я й гледiти На царськi палати. Моя зоре, моя доле! Вiдай щиру правду: Ми держали з Кантемиром Та╨мничу раду, I звелiв я в та╨мничiй Радi Кантемиру, Щоб вiн, так як ти б хотiла, Обманив За©ру. Заслужив козак твiй смертi, Но його скарати Се було б найкраще в свiтi Серце розтерзати. Нi, Осман тво©м великим Саном не жарту╨: П о л о в и н у властi й сили Вiн тобi дару╨. Ти чинила, що хотiла, Як верховна сила, I менi дарами тими Духа веселила". - "Знай же й ти, великий царю, Щиру й повну правду... Не прийми сього за зраду Нi в тяжку досаду: Коли б хто менi корони, I царськi© трони, I всi берла, i всi перла, I всi мiлiони, Мiлiони мiлiонiв Дав iз рук у руки, - Не взяла б я пiд умову З любленим розлуки. У гiркiй, мiзернiй долi З ним волiла б жити, Нiж на пишному престолi Над царми сидiти". - "Ой, мiй царю, ти правдивий! - Прорече тут мати. - Нехай свiтить Божа правда На тво© палати! I нехай тебе наставить, Як у свiтi жити: Що любовi нi купити, Анi заслужити. Бо за грошi - всi розкошi, За труда - награда, А любов... Iз нею й жити, I вмирать одрада. Ся велика Божа тайна Цiлим свiтом править I турецького султана Рiвно з нами славить. Зрозумiй сю тайну, царю, Серця глибинею: Розлучися, не лицяйся З донею мо╨ю. Нехай любить непорочна, Кого серце каже, З ким ©© рука Господня Без примусу в'яже!" - "Щира правда! Ти сердечна I розумна мати: Мова в тебе чоловiчна, Повна благодати. Знай же: волею мо╨ю Править iнша воля. I з дочкою в нас тво╨ю Нероздiльна доля. В людськi душi ще за предкiв Два духа вселились I владиками сердець ©х Тайними вчинились: Дух любовi i дух злоби, Правди i неправди, Дух прихильностi благо© I дух ниций зради. Один хоче по всiх землях Свiтло засвiтити, Всi народи, нiби сiм'©, Рiдними зробити. Другий хоче мраком ночi Божий свiт окрити, Послiпити людям очi, Душi показити. I бере дух злоби дикий \ Гору над любов'ю, I ввесь Божий свiт великий Залива╨ кров'ю. I вою╨, i руйну╨ Всюди духа правди, I нема людському серцю Мiж людьми вiдради. Я одну вiдраду маю, Що меча стискаю, , Свiт широкий озираю I за лжу караю. Сим мечем я покарати Хочу в Римi папу, Що криваву простягати Звик по свiту лапу. I найперш усього вдарю В передмур'╨ церкви, Баламутницi народiв, За живих i мертвих, - В передмур'╨, де руками Русь ляховi служить" З ╨зу©тами ксьондзами Наклада╨-дружить. Ми чотири вже столицi Взяли в християнства, В ницого сього ублюдка Древнього поганства, Що сво©м кощунством в Римi Вiрi в Бога шкодить I гарем в ╙русалимi Для прочан заводить *. Гроб замученого Бога 65 Кров'ю облива╨, Чистоту його чертога Торгом оскверня╨. А я п'яту завоюю, Як ляха зруйную, I тобi, царице люба, Ки©в подарую. Слухай же, моя надi╨, Правди чисте око! Зазирни Осману в душу Розумом глибоко. Зваж обох нас духом щирим, Серцем дивом дивним: Вiд кого добра постане Бiльше нещасливим, - Тим, що в тьмi сидять i в сiнi Смертнiй погибають, Нi впокою на Вкра©нi, Нi пуття не мають. Я в тво©х руках престольну Цеху зоставляю: I тебе, царицю вольну, Чтить повелiваю. Вже одна в нас Роксоляна Розумом свiтила, Мого предка Солимана 66 Над усе любила. Полюби мене за душу, Що жада╨ правди: В тебе я шукати мушу Щиро© поради. Я з усiх до тебе земель Буду посилати На поклон посли з ©х почтом У тво© палати. Розпитайте в них обидвi, Де якi звича©, Де такi видали злиднi, Як у вашiм кра©. Де таке видали п'янство, Дике грубiянство, Всегубительне козацпво, Люте гайдамацтво? Ти людей мiж ними знайдеш, Що свiт облiтали, Навкруги землi дорогу По морю верстали. Може, й iнше станеш мислить Про свою кра©ну I не рай побачиш дома, А страшну ру©ну. Може, так як я, побачиш, Хто ваш край плiндру╨ I татарськими руками Рiк у рiк руйну╨, Бо пiснями хижу здобич Славить-вихваля╨, По старих новi нещастя В селах засiва╨. Ще ти по свiту, серденько, Оком не ширяла, У вiконечко маленьке З хати визирала. За вiконечком же свiту Крильми не злiтати, Мислями не перемiрять, В книгах не списати. Ще не вповнi сад розвився У тво©й оградi, I не все благоуха╨ В пишнiм вертоградi. Пасучи щасливi очi, Будем лiта ждати, Як на сонечку закаплють З нарду аромати. А тим часом, о царице! Глянь на Укра©ну, Спогадай свою останню В тiй землi годину. Побiч серця золотого, З розумом високим Ти не вдiяла б нiчого В тiм багнi глибокiм, Де одно одного топить, Одно 'дного давить, Собi славу з того робить, Чим себе безславить. Тут живеш ти в упоко©, Панi повна дому, Не пiдвладна в нiм нiкому I менi самому. А щоб жити й не тужити По тiй Укра©нi, Ти собi знаходиш пiльгу В щедрiй милостинi. Панiматко! Я й до тебе Рiч мою 'бертаю: Вас обох до дiл спасенних Добрих призиваю. Серце чисте, милостиве - Дар найкращий Бога: Найповнiша, найпростiша До небес дорога. Ти з Письма Святого зна╨ш, Що сини Адама Прийдуть од восток i запад В рай до Авраама 67 I возляжуть опочити На святому лонi, У якому б не родились Темному законi. Серце чисте, без лукавства - Дар найкращий Бога, До небесного нам царства Всiм одна дорога". Тут Осман мiй до Марусi Стиха похилився, Приложивши к серцю руку, Тихо вiддалився. ДУМА ТРЕТЯ "Мамо, зiронько! Пречиста Нас обороня╨: Люте серце азiатське Кротостю сповня╨". - Так промовила небога, I обидвi впали, I, мов дiти, до нiмого Лику промовляли: "Чудотворная святине, Божа благостине, Нам прибiжище в невiрнiй Сторонi ╨дине! Сохрани нас, заслони вас, Благодатна Мати! Дай нам чудеса, мов крилас, Дивнi воспiвати! О Пречиста! Ти все можеш: Можеш скелi-гори Розкопати i дорогу Проложити в морi; Кам'яне, несите кров'ю Серце обернути I небесною любов'ю До людей натхнути. Ти вже чудо сотворила Мiж чудес велике: Несподiвано зробила Кротким серце дике. Сотвори ж, да спасемося 3-мiж сього поганства, В рiдний перенесемося Край до християнства! Дай крилi нам. Божа Мати, Крилi голубинi, Як витали, знов витати В рiднiй Укра©нi! I нехай твiй лик явленний В край наш завiта╨ I народ благословенний Навкруги збира╨! Нехай людськi очища╨ Душi там од скверни I вiд Росi одверта╨ Нарiд сей мерзенний. I нехай усi трудящi, Всi обремененнi Веселяться, мов гулящi, О Тво©м спасеннi! I, забувши всi тривоги, В молитвах зiллються, I в божественнi чертоги Духом вознесуться! Ти, свята, всепiта Мати, Повна благодати; Дай нам рiдний край вбачати, Бога прославляти!" ПIСНЯ ДЕВ'ЯТА ДУМА ПЕРВА I О Ки╨ве, оманна просторiк святине, Безодне мiдякiв дурних мозольних! В тобi останнiй глузд народу гине По капищах безумно-богомольних... По капищах тво©х многопрестольних Теряють розум вкупi з мiдяками Тi, що в сво©х роботах потогонних Бiдують-б'ються по рiллях з волами I хлiбом дiляться з попами-туманами. II О Ки╨ве! Ти iдеали вiри Старо© нам в дiлах нових явля╨ш, Що поночi снували су╨вiри, Ти повидну утоком затика╨ш: Основину, що древнi iзувiри Тобi, мов дику мрiю, завiшали, - Ту, що ченцi й попи понапрядали, Мережиш зрадами безпутного козацтва I безощадностю лихого гайдамацтва. III Що поп'яну тобi в шинках спiвалось, Ти по-тверезу книжним складом пишеш I, щоб лихе знов тлiло та займалось, На попели ру©нним духом дишеш. Нам з Музою тепер одно зiсталось: Тво©м слiпим письменством гордувати Твою наслiдню мрiю зневажати, I зло, що ти хотiв би вихваляти, Таким, яким воно бувало, змалювати. IV Спiвай же. Музо, про ту лжу велику, Що вагонить над Сходом i Заходом, Збива╨ письмакiв iз пантелику I туманом ляга╨ мiж народом. Нехай з святiйшим тим, мовляв, синодом Та з папою безгрiшним верховодять I свiй кукiль всiвають год за годом: Тво© посiви всi колись посходять: Письмацькi куколi пшеницi не зашкодять. ДУМА ДРУГА I Не чорна хмара суне-наступа╨ На темно-сиву непроглядну хмару: Чабан добуткiв папських придува╨ У патрiаршу ки©вську отару. Отари стережуть бровки кудлатi, Гавкущi, злющi, хоть i не голоднi: Ченцi, жерцi ротатi та пузатi, Умом сухi, мов тi степи безводнi, - Блукаючi огнi болотно© безоднi. II Сi пастирi кладуть за вiвцi душi, Та не сво© чернечi, а козацькi: Бо, починаючи вiд договору в Бушi, Благословляють купи гайдамацькi; Пiдучують за православну вiру Стояти крiпко, сирiч плiндрувати Ксьондза-унiта i ляха-невiру, А жиду пiльги й спуску не давати: Бо вiн од Господа i вiд людей проклятий. III Релiгiя любвi тут обернулась В релiгiю ненавистi гидко©, I в темнiм богомiльствi злiсть проснулась Варязько© старовини страшно©, Як ми Болгарiю в кровi топили 68, На кiлл╨ полонян сво©х стромляли, А з наших черепiв ковшi робили I на костях кривавих пирували- Геро©, що себе тиранством прославляли. IV Чабан добуткiв папських Оборницький 69, Гладенький, чисто голений, блискучий, Iзвивстий отаман ╨зу©тський, Пiд язиком хова╨ яд гадючий I крадеться до сонно© отари У загородь, у Лавру чудотворну, Де нашi предки сотнi лiт куняли Пiд гук iрмосiв, кондакiв, трезвону, Знайшовши в них собi вiд пекла оборону. V Тихенько крадеться отаман ╨зу©тський, Мов чоботом промiж я╨ць ступа╨, Дарма, що з ним вельможний пан Брольницький Як пiвень, вгору носа задира╨, Як хижий рарiг, зирка╨ очима, Сап'янцями скрипить, в пiдкови креше, Пиша╨ться широкими плечима, Перснями бороду-лопату чеше I про свiй древнiй рiд за кожним словом бреше. VI I риба немала сей пан Брольницький: За ним шляхетний почет виступа╨ Вiн, каштелян i райця королiвський, Послом ченцям себе тут об'явля╨. Ведуть посла в трапезу i медами, Ще з Туровських пивниць, гостей шанують * Бо, хоть Потiя вигнали киями 70, А королевi все-таки голдують I хочуть знати, що вiд речника почують. VII "Се, мабуть, Рутському 71, так як Потiю, Да╨ король чуже добро й надбанн╨... Та ╨ в нас чим його турнути в шию I низове купити отаманн╨. Святi отцi печорськi та Успенн╨ 72, Наш древнiй образ, темний, чудотворний, Не презрять нашого до них молення, Коли б iзнов на нас прийшов день чорний... Втiкатимеш од нас, вужако ти проворний!" VIII Так пошептом ченцi ксьондза вiтають, Що справдi, мов той вуж, мiж ними в'╨ться... До нього повнi кубки вихиляють. Вiн, мов срiблом дзвенить, смi╨ться... "Се мiй речник, - промовив пан Брольницький, - Бо я посольських прав не розумiю. Я каштелян i райця королiвський, Но раяти в обозi тiльки вмiю, А в справах потайних туманом туманiю. IХ Хоч мiй отець на Полоцькiм владицтвi Давно менi нагрiв був мiсце тепле, Та нi, нехай в церковному дiдицтвi Кунцевич 73 в дзвони дзвонить, в било клепле; А я мечем волю собi дзвонити, Як славнi пращури мо© дзвонили, Що замок наш, Брольник Великий, Вiд Батия 74 над морем боронили I флот його з гармат розбили й потопили". - Х "Оце ж то й горе, що мiсця в вас грiють На всi владицтва та й архiмандритства I всобицi мiж Руссю й Руссю сiють По хижому наказу ╨зу©тства", - Так вiдказав пословi Плетенецысий 75, Колись юркий маршалок повiтовий, Тепер святий архiмандрит Печорський, До бою за сво╨ добро готовий, Як се показу╨ й покiй його столовий. XI Скрiзь по стiнах Трапезно© свiтлицi Пiд склепом старосвiтсько© будiвлi Пищалi семип'яднi, гакiвницi, Луки, сагайдаки, шаблi висiли. Бо й Тур-архiмандрит 76 ходив войною З козацтвом грошовим в Литву шукати Печорського надбання, i святою Пiдмогою Пречиста Божа Мати Дала йому добро сво╨ в ляхiв одняти. XII А Плетенецький ╙лисей потужно Успенiя святого "хлiб духовний" Хранив i боронив. Стояли дружно Ченцi та козаки за чин церковний, За ту благочестиву древню вiру, Котра нiчого бiльш не вимага╨, Як плiндрувати всякого невiру I кожного, хто лишнi грошi ма╨, Та з ╨зу©тами й ляхами наклада╨. XIII Погляду╨ на нього Оборницький З-за кубка срiбного, мов лис хвостатий, Не зна╨, що сказати пан Брольницький, Посел, на розум дуже небагатий. "Вельможний пане мiй архiмандрите! - Озвавсь речник. - Не час про те гадати, Як нам "хлiби духовнi" подiлити, i По правдi "столицi" пороздавати I надбане з мирян добро попаювати. XIV Не час i не пора: бо з-за Дунаю Погрожу╨, мов Божий суд, ру©на I нашому, i Днiпровому краю... Залл╨ться полом'╨м вся Укра©на, Почезнуть села й городи з церквами, В монастирях медiв не будуть пити, I там, де ми бесiду╨мо з вами, По пустках сови тiльки будуть вити Промiж нiмих могил сво© пiснi квилити". - XV "Сiль на язик тобi! Печина в зуби! - Гукне старий чернець, рудий i сивий, Обтерши чорною полою губи. - Що се нам лях провадить нечестивий?" I, мов дрiмучий бiр, заколихались Чернечi голови пiд намiтками, У пеклi тканими. Ченцi шептались Один з одним, немов дуби з дубами Або розпатланi вночi вiдьми з вiдьмами. XVI Ворожий дух мiж Руссю i ляхами, "Лукавий" дар гнило© Вiзантi© *, Владикував над ницими умами I в душах покрiпляв iнстинкти злi©. За кубками солодкими сидiли, А д' серця кров недобра приливала, I, мов вовки, iз-за пенькiв гледiли... Гостей така ж ненависть розбирала, А шляхта молода аж шабельки стискала. XVII Один речник, як мiсяць понад хмари, Угору над темнотою здiймався. Достав з кишенi срiбнi окуляри, Надiв, блиснув i мовчки осмiхався. Йому Брольницький пода╨ цидулу, Iнструкцiю рекому королiвську, Чита╨ вiн, почавши з артикулу Про ту спасенно-мудру власть попiвську, Що вмi╨ козака гнуздати мацапуру. XVIII "Вiд оних давнiх лiт, як прилучилась З Литвою Русь до польсько© корони, Печорська лавра славою покрилась 77... Течуть людей до не© мiлiони, Щоб там мощам подвижницьким молитись, Дарами штити всечесне Успенн╨, Святими молитвами просвiтитись, Прийняти вiд грiхiв душi спасенне, А тiла з тяжких недугiв iсцiленн╨. XIX Вважаючи ж на жизнь благочестиву Печорських iнокiв, ми простирали З престолу нашу руку милостиву I ©м хлiби духовнi подавали. Яко ж i в дальших часах обiця╨м У нашiй ласцi братiю держати I на Успенi╨, старим звича╨м, Церковнi добра щедро надавати, А чесна братiя нас мусить послухати. ХХ ................................................... XXI Ченцi осклабились i зуби скалять, Мов перед лубкою ведмiдь кудлатий... Велику милость королiвську хвалять, Готовi ©й усяк допомагати. Питають: що ж чинити з козаками, Як прийдуть у печери сповiдатись? Якими посилати ©х шляхами, Щоб здобичi та слави набиратись, I вповнi, мов бджола, у монастир вертатись? XXII Киплять меди по кубках джереластих. Премудрi надписи ченцi читають... Iз-за борiд, мов кущ лози, метластих, Раз по раз кубкiв служки доливають... За короля i за його наданн╨ , Хлiбiв духовних iнокам смиренним, Iде гучне поза столом вiтанн╨ I розляга╨ться пiд склепом темним, Як гомiн мертвих душ у тартарi пiдземнiм. XXIII I, мов "козацьке сонце" серед ночi, Що свiтить низовцям у гайдамацтвi, Блищали хижi ╨зу©тськi очi У темнiм з роду в рiд чернечiм царствi. "Панове! Я скажу вам щиру правду, - До грецьких ницакiв рече латинський, - У та╨мничу королiвську раду Зiбрались бiскупи i нунцiй римський: Бо пише патрiарх до них ╨русалимський, XXIV Що християнству вже кiнець приходить. Уся земля понад трьома морями, Котрою цар турецький верховодить, Здвигнулась, нiби води пiд вiтрами. Ввесь мусульманський свiт заколихався, Як океан колишеться ревучий: Народ невiрний на войну пiднявся, Гогоче, мов та бездна бездну звучи, Рика╨, наче лев ногами землю рвучи". - XXV "Воiстину, - рекли ченцi, - се дiло Не людське, сатанинське, люте, дике!.. I грецьке християнство допустило Таке насильство вiри превелике?" - "Се буде не над греками творитись: Вони вже й так у турка пiд ногами. Солома силi мусить покоритись... А розпiчнеться ся бiда над вами, - Над чудотворними печорськими мощами". - XXVI "Не дiжде плiд Агари навiсно© 78, - Загомонiли бороди-лопати, - Коснутись вiри нашо© свято©! Заступить нас чудовна Божа Мати. Вона й од хижого Менгли-Гiрея 79 Серед мощей нетлiнних прита©лась I знов на вопль юроди Досифея 80 У шатi новокованiй явилась, I Лавра знов ©© дивами збагатилась". - XXVII "Так, так! - рече понуро Оборницький Серед ченцiв, мов у густому га©, I запива╨ жаль свiй ╨зу©тський На схизматицьку вiру 81 i звича©. - Но, чуда iще, бачте, рiд лукавий, Прелюбодiйiний рiд, гласить Писание: Тим нас Господь задля сво╨© слави Пiдводить часто i пiд iспитанн╨... Тут от яке зайшло мiж нас питание: XXVIII Чи мислите сидiти все за муром, Покiль Осман з потугами надiйде, Розправиться по-свiйськи iз джавуром I потоптом по Укра©нi пiйде: Чи нашим робом против азiата, Прийнявши мiч i щит свято© вiри, Ще за Днiстром стрiчати супостата, Хрестом йому загородити дверi I внiвець обернуть усi його химери? XXIX Бо знайте, що на вас Осман пряму╨, Не в Польщу йде, а в вашу Укра©ну, I, як Подiльський Кам'янець зруйну╨, Тогдi йому нiгде не буде впину. Тим скликать мусите ви все козацтво: Нехай воно здобичну путь покине, Нехай покине хиже гайдамацтво I до Днiстра всiма полками двине: Бо зникне так, як дим, як iскра, в полi згине". - XXX "Не наше дiло козакiв скликати: Ро© козацькi широко лiтають. Як в табори ©х та в кошi збирати, Про се громадськi тiльки мужi знають. Нас призвано на те, щоб молитвами Пречисту да святих угонобляти, Щоб не давать нечистому грiхами, Мов повiддю, всi душi заливати I в морi огнянiм навiки потопляти". XXXI Так, скинувшись по слову, чесна браття Понурилась у мед благочестиво. Цураючись латинською завзяття, На ╨зу©та iншi позирали скрива. "Гаразд говориш, ксьондзе пане-брате, А в серцi в тебе препогана думка! - Чернецтво стиха мимрить волохате I випива╨ все до каплi з кубка. - Нi, не знайти тобi мiж нами недоумка! XXXII Ти - полом'╨, ми - дим: нас не пiдпалиш; Не пiдойти з тобою нам пiд пару. Ти на землi себе мiж людьми славиш, Ми линемо на небеса, за хмару". Озветься знов голяк до бородатих: "Панове! Час настав страшний, великий: На нас iдуть потужно азiяти, Що доповняють кров'ю море й рiки I хилять, мов траву, пiд себе всi язики". - XXXIII "Се не ляка╨ нас. Не раз ми вже стояли, Як смоква та Iонина в пустинi 82. До кореня нас бурi сокрушали, Живими нас ховали в домовинi, Но ризою Успенi╨ сво╨ю Монастирище наше прикривало, Хранило нас чудовно пiд землею, Мов Лазаря iз гробу викликало 83, I паки туком стад i медом насищало". - XXXIV "Коли б не страшно вам, мо© панове, Як одинока смоквина в пустинi, Як во©нство воiстину Христове, Стояти серед бурi на Вкра©нi: Дак спогадайте князя Костянтина 84, Що пам'ять по собi святу зоставив, Що побивав татар i москвитина, Мiцну границю вiд Москви поставив I тридцять три бо© побiдами прославив. XXXV Сей Костянтин, хоробрий князь Острозький, Iз руськими охочими полками, Воiстину був предок запорозький, Хоч i не звав ©х спроста козаками. Ще й сотнi лiт нема, як ви вiтали Його трiумфом за поход татарський, Як у Великiй церквi воздвигали Йому преславний пам'ятник лицарський; З усiх вождiв се був найбiльший вождь козацький. XXXVI Придивимся ж, панове, оком пильним, Як на войнi вiн з Руссю обертався, I що робило дух його всесильним, I через що вiн дивом свiту стався. Memoria всiх saeculorum princeps Dignissimus *, ходив вiн у походи Так, як з незазнаних времен привикли Чинити в християнствi всi народи I як чинитимуть у всi грядущi роди. XXXVII Брав iз собою образи чудовнi, I мощi, i ченцiв старих, побожних, I ризи, й антиминси напрестольнi, Як лiки проти помислiв тривожних. I два кошi, слов'янський i латинський, Усяк по-свойому Всевишнього благали: "Те Deum" *, - хiр гримiв у полi римський, "Тебе, ми Бога хвалим", - ви спiвали, А спiльнi вороги сумiли й трепетали..." - XXXVIII "Отим-то й ба! - озвався тут старенький Чернець, строитель "царственно©" Лаври. Вже впоравсь коло кубка, був п'яненький, Не добачав гаразд i в окуляри. - Те Deum ваше нас переспiвало: Було воно, мабуть, аж геть ротате, Що всю Острожчину мов поковтало, - Усi хлiби духовнi, всi палати, А нам зоставило мужичi тiльки хати. XXXIX Колись з Острога 85, з Дубного 86, з Заслава 87 До Лаври панськi ©здили ридвани, I се була ©й i користь, i слава, Що йшли возiв за ними каравани. Колись ченцям червiнцями платили За панахиди та сороковусти, Що над мощами шляхтичам служили. Тепер панiв чортма; печери пустi: Одна мужва сопе, налопавшись капусти. XL А козаки ховаються з грошима, Акафiстiв не вельми-то бажають. ╞м не сверблять грiхи ©х за вушима: Сво╨ й чуже байдужно пропивають. Про церкву рiдко хто з них спогада╨ Пiсля музик, танцiв та погулянки, Да й сей до нас на прощу прибува╨, Однiсши грiш останнiй до шинкарки... Не з розкошi козак i шляхту обдира╨. XLI Це все Те Deum ваше наробило, Пекельне слово, мов огонь жеруще... Iз Русi щедро© воно нам породило Перевертнiв запеклих кодло злюще. Воно й пiд князя Василя наклало * Чужих я╨ць, мов пiд дурну сiдуху, В його синiв i дочок надихало Латинського ненавидного духу, Тру©ло бiдну Русь, як необачну муху. XLII З Заслава й Острога зробило дверi, Щоб ними провести до нас латинство, Гидкi, безбожнi, iдольськi химери I пiдгорнути Русь пiд ╨зу©тство. Один ще тiльки хлiб зiставсь духовний, - Ви хочете й його в ченцiв одняти, Щоб в унi© диявольськiй церковнiй Одступникам стольцi пороздавати I серед Лаври в нас Те Deum заспiвати!" XLIII Погладив голi щоки Оборницький: Се був умовлений знак. Догадався Гербований попихач ╨зу©тський I, кубком стукнувши, за шаблю взявся. Рече: "Вельможний пане ПлетенецькийI Се королевi ганьба i всiй шляхтi, Що так перед послом язик чернецький Розляпавсь у тво©й чеснiй палатi, Мов перед хлопами у простiй хлопськiй хатi. - XLIV I вдаривши себе в пацернi груди, - Клянусь мо©ми предками, мiй пане, Котрим нiхто не завдавав огуди, Се привiтанн╨ в вас гостей погане! Коли б його не ряса закривала, Сього ченця старого i п'яного, Моя б шляхетська шабля так скарала, Що i до суду б не забув суда страшного... Чи в вас в монастирi таких буякiв много?" - XLV "Чуднi у тебе, пане брате, речi, - Озвавсь до нього спроста Плетенецький, - Спитай, чи много козакiв у Сiчi; Козацький звичай там, а тут - чернечий. Коли б ми не були такi буяни, Давно б у Лаврi в дзвони в нас дзвонили Короткохвостi римськi обiзяни, А голяки такi, як ти, служили I православний мир антихристом дурили". - XLVI "Бунт! Зрада! Гвалт! - гукне тут Оборницький, Покинувши ходу тиху кошечу I всi сво© звича© ╨зу©тськi, - Чернець розбудоражив кров чернечу. - Антихристом!.. О, роде су╨вiрний! Невiжества Содоме 88 окаянний! Kлeвeт паскудних мотлоху невiрний! Слiпого безувiрства слуго п'яний! Да снидуть на тебе всi бурi й гуррикани!.." ДУМА ТРЕТЯ I I справдi, навкруги мов буря зашумiла, Мов вихор-гуррикан в монастирi пiднявся... Якийсь непевний гук многоголосий щався... Злякалась братiя i мов потверезiла. Та се був гуррикан веселостi свято©: Вiтали новину велику благодатну, Що з запорозько© фортецi низово© Принесено ченцям, мов жертву ароматну. Святе Успенi╨ знов чудо сотворило: Козацьку старшину з неволi слобонило. II Iде п'ять козакiв, чуприндирiв усатих, Блищать оддалеки в турецьких златоглавах, В кармазинах рясних, при пiрначах-булавах, У хутряних шликах, препишних, пребагатих... Покидали шлики на землю i булави, До нiг iгумену смиренно припадають I для велико© монастиревi слави Чубами сивими долiвку замiтають. Стоять навколiшках, ченцям цiлують руки I оповiдують сво© пригоди й муки. III "П'яних нас мов п'яна хуртовина носила Та й занесла була в те пекло бесурменське, У те владичество безбожницьке турецьке, Котрим оруду╨ сама пекельна сила. Сидiли, братiя свята, ми на приковi, У смородi, в багнi, в тiснотi многолюдно, I довелось таке там знати козаковi, Що в Божому дому i вимовити трудно. Щодня по одному нас на гаки водили, На Байдинi гаки, i страшно там губили. IV I, гинучи ми так, щоденно сповiдались В сво©х переступах чесному отаманню I нужди, голоду, тяжкому безталанню Спасенного конця вiд Бога сподiвались. Нас п'ятеро було полковникiв старинних, Таких, що про дива великi пам'ятали, Якi, бувало, нам ченцi на богомiллi З книжок сво©х святих читали й товкували. I що молодшi там про себе не казали, Ми знай Успенi╨ на помiч призивали. V I се... О Господи! Чудовна в тебе сила!.. Отверзлись дверi в нас дубовi у хурдизi... Явилась Пресвята у свiтозарнiй ризi I ся╨вом сво©м нам очi послiпила; Попадали ми ниць i чули чудотворний Небесний глас ©©, мов янгольське спiванн╨, I смород, i багно, i мрак вертепний чорний - Почезло все, мов сон; i чесне отаманн╨ З приковiв i кайдан, мов з смiття, отрусилось, I, наче на степу, на морi опинилось. VI Не скажем доладу, як чудо совершилось: Бо ми всi п'ятеро без пам'ятi лежали, Козацьких голосiв i лиць не впiзнавали: Усе запомином i нетямом окрилось. Аж чу╨м, вiтерець над нами подиха╨... Поглянемо - кругом на морi хвиля гра╨... Над морем сонце, мов броварна пiч, пала╨ I хмари золотить, немов пожар луна╨; А той страшний Стамбул над синьою водою Увесь почервонiв, немов облився кров'ю. VII Перехрестились ми i зараз обiцяли Два тижнi на святе Успення роботати. Про се ми пiд сво© здобичнi пишнi шати Полатанi свитки тепер понадавали..." I тут же почали "оброчники" скидати Кармазини ряснi, са╨ти, златоглави, I все, мов прах земний, ногами попирати, Ченцям на шану й честь, Успенiю для слави. I, обернувшись так iз дукiв у голоту, Просили одвести ©х зараз на роботу. VIII Тим часом як ченцi iз служками сво©ми Кругом полковникiв, мов гай густий, стояли, ╞х гостi з-за стола тихенько повставали I зникли, як мара, з трапези поза ними. Побачив ╨зу©т, що тут i без науки Незгiрша у ченцiв давно ведеться муштра, Що добре кудла© забрали Русь у руки, I сам собi шептав: "Нi, папо, frustra! * Тут схизма глибоко в козацтво вкоренилась, Його розбоями в велику славу вбилась. IX Нi-нi! Тут, Риме, ти з роботою спiзнився... Даремно тратити розумнi з ними речi. Хоч би й порозбивав макiтри сi чернечi, Нiчого путнього вiд них би не добився. Тут ангел тьми врата мiцнi спорудив аду: Сих врат намiснику Христа не одолiти, На радiсть сатанi, а папi на досаду Впотужнились навiк дияволовi дiти. ╙диний пастир душ, ╨дине стадо вiрних Противнi розуму ченцiв сих безувiрних. X Нi, Риме, нi! Шкода про се вже й говорити... Коли б ти хоч на рiк воскреснув, Торквемадо 89, Грозо ╨ретикiв, спасенних душ одрадо, Та попiд Лаврою почав костри палити, То б, може, тим огнем сi душi просвiтились, Ся тьма кромiшня, се ге╨нство православне, - Намiснику Христа смиренно поклонились, Покинули сво╨ верзяканн╨ безславне Про чудеса мощей печерських, про Успенн╨ I вибрали собi Лойолу на хваленн╨". ПIСНЯ ДЕСЯТА ДУМА ПЕРВА I Далеко вiд трапезно© палати, В яру, промiж мохнатими дубами, Де голову людського не чувати, Де тихими святими молитвами, Мов чистими незримими крилами, Душа в чертоги горнi возлiта╨, - Схилившись пiд важенними лiтами, Анахорет мовчущий пробува╨ I грiшну плоть свою постами умерщвля╨. II Лiта вже перейшли за трудну пору, Котру Псальмист 91 призначив нашим силам... "Труд i болiзнь" взяли над ними гору... Ровесники давно вже по могилам, I вже розмотано по мотовилам Ту пряжу, що вони понапрядали; Шуму╨ кров ©х по новим барилам, Новi там зверхники понаставали, Де мiж дрiбнотою вони колись буяли. Ill Сто двадцять лiт живе чернець мовчущий, I звуть його Мовчальником спасенним, Та вiн в сво©й молитвi невгавущий: На поученн╨ прибiжанам темним, Знай, мимрить голосом глухим, пiдземним: "О Господи, о Господи, помилуй!" - I покрiпля╨ рiч зiтханн╨м ревним. Давно старий зiйшов би вже в могилу, Та сi слова дають йому живущу силу. IV Мов чарiвник могущий чорну хмару Наодмаш рукавами розмава╨, Так сей чернець святий од Бога кару Заслужену в чернецтвi вiдхиля╨, Тим всяк його бо©ться й поважа╨, I навiть сам вельможний Плетенецький Перед Мовчальником главу схиля╨ I вислухову╨ обича╨м чернецьким, Як п'янством той його да сном корить мертвецьким. V З великого колiна вiн походив, Що панувало по Деснi й Сулою 92, I рiд його панами верховодив, Стягав ©х пiд свiй славний стяг до бою, А вiн давно смиривсь перед судьбою, Презрiв багатство й су╨ту мирськую, Душею в Бозi возжадав покою I промiняв пиху i вдасть земную На жизнь мовчальника i тишину святую. VI Судьба ж була така, що вiн в походi Танця татарського перелякався I, стидячись ганьби собi в народi, Пiд рясою в монастирi сховався. Тут за чернецтво дуже цупко взявся, Дарма, що був молодиком безвусим. Нiхто з його молитви не смiявся: Бо серед братi© в сво©м навуссi русiм В стояннi був рiвен монахам довговусим. VII Вистоював афонськi лiтургi©, ╙русалимськi всеночнi без краю I виповняв усi пости святi© По древньому чернечому звичаю; Найбiльше ж тим дослужувався раю, Що знай шептав: "О Господи, помилуй" Сим одганяв всi помисли лихi©, Сим побiждав дияволову силу I чудотворною зробив свою могилу. VIII В могилi-бо сто лiт уже спасався, У ямi, що сам викопав руками. Без заступа в цiй працi подвизався: Копав самими тiльки пазурами I сили додавав собi словами: "О Господи, помилуй!" - i дорився До тих печер, що йдуть попiд морями В ╙русалим, i чуда сподобився: Бо поночi з його могили свiт свiтився. IX Князь Лико вiн колись у мирi звався: Доводивсь правнуком Семену Лику 93 Що у Великiй церквi спати вклався , Мечем собi здобувши честь велику. Сього легкодуха i недорiку Господь превище прадiда поставив, Сподобивши його такого вiку, Яким немногих праведних прославив I вiд усiх грiхiв за живота iзбавив. х Святий подвижник сей не появлявся На Божий свiт уже давно з могили. Шептали iноки, що вже давно скончався, Да приступить к його мощам не смiли, А тiльки, мелючись, кругом ходили I обоняли запах благовонний. Бо янголи незримо ©м кадили Там, де почив отшельник богомольний, За грiшну братiю молитвенник безмовний. ДУМА ДРУГА I Де труп зотлiв про всiх людей розумних I млява жизнь в палку переродилась, Там про ченцiв, о Господi безумних, Вона небесним свiтом засвiтилась. Перед природою незнаною змирилась Душа чернеча, в богомiльствi сонна, I в темрявi бездоннiй утопилась, Як думка князя тьми, в оманi чорна, У вiрi безвiрна, в законi беззаконна. II Сю душу мертвенну гальванiзу╨ Великий гук i стук в Святi ворота. Про себе так завзято не ясу╨ Козацька чернь i цехова голота. Се, мабуть, завiтав сам во╨вода Або ж гетьман козацький Сагандашний, Котрого зна╨ i сiльська простота, I мiський мотлох дикий, необачний, Що дивиться на свiт, як на гаман ясачний. III Вiн, вiн! Його за ворiтьми се голос, Гетьманське знане й iнокам гуканн╨... Хоч побiлiв на козаковi волос, Та знявсь вiн високо над отаманн╨. Орлине чути здалеку клектанн╨... Кричить-клектить, орлят на бенкет звучи, На людожерне в полi пируванн╨, I кида╨ться на долину з кручi, Мов той Зевесiв грiм 95 iз дощово© тучi. IV Чернече серце затремтiло в грудях, Як вовче на призив орлиний в полi: Красна йому й бiда, i смерть на людях, Вiн рад пригодi так, як хлiбу-солi... Чи козаки опиняться в неволi, Чи полягають пiд мечами трупом, Чи збагатяться здобиччю на морi, Чи повкриваються злиденним струпом, - Чернець поживиться сво©м з усiх ©х лупом. V Святi Ворота вiдчиняють настiж". Готовi ниць перед великим паном I во©ном каптуроносцi впасти, - Тих козакiв-ру©нникiв гетьманом, Що, насмiявшись над страшним султаном, На царство православницьке Московське З ляхами налетiли гурриканом, Прославили рiзнею панство польське I шарпаниною - козацтво запорозьке. VI "Увесь у золотi повинен бути I моря, i землi страх, Сагайдашний... Не вгаймо, братi╨, нiже минути! Се час воiстину при нас ясачний! Син Конаша, козако-необачний, Все те на церкву Божу наклада╨, Чого у нього значний i не значний На сутих бенкетах не потребля╨... Достатку вiн свого нiколи й сам не знав. VII Козацтво просте й значне сего ради Його, як батька, серцем возлюбили, I зельно руйнували весi й гради, I деже на вразi пiд ним ходили", - Так пузанi мiж себе говорили, Обтерши пiну медову на вусах. Держались на ногах з усе© сили I веселились у чернечих душах, Що Конашевича до себе залучили. VIII Врата отверзлись... О предивне диво! Не зрять вони того перед собою, Хто грав конем так бучно-горделиво, З гетьманською златою булавою. Над бiловласою його главою Пернатий пишний шлик не красувався; А за собою вiн не мав конвою Гетьманського, що почтом панським звався I кiньми гордими, й рондами величався. Перед ними босий старець... Костур сучковатий; Ветхе рiзз╨ обтрiпалось, I на латках лати. За плечима у прояви Латана торбина; Пiд торбиною дугою Гнеться в дiда спина. Де гетьманська дiлась постать, Де орлине око, Що з Синопу аж до Москви * Зиркало широко, В християн собi i в туркiв Здобичi шукало, Про козацький хлiб насущний Всюди пантрувало. Тiльки зик зiставсь потужний, Що скликав дружини, Мов дзвiнкий щит харалужний, До бо©в-ру©ни. Iз-пiд рам'я зиком-криком Босий дiд гука╨ I чернече мляве серце Голосом ляка╨: "Вiдчиняйте да впускайте Грiшника страшного, Що до пекла вже негайно Пiде огняного! Вiдчиняйте: бо ворота Костуром пiдважу, Потрощу затулу вашу, Мов ту брону вражу! Вiдчинiте-вiдомкнiте Церкву ту Велику, Що спасатиме нас, грiшних, Довiку i вiку! Вiдомкнiте да впустiте, Щоб я не набрався Знов грiха, та ще у глибше Пекло не попався. Нехай грiшник на чудовне Позирне Успенн╨, На прибiжище грiховне, Вiд чортяк спасенне. Та й вiддасть Успению клятий Здобич тяжко-грiшну: З образiв московських шати, Срiбну утвар пишну, I червiнцi, що складали Люде православнi По церквах, як набiгали Ми, криваво славнi, - Набiгали та й не знали, Що в грiхи впадали: Бо Русь Руссю руйнували, Москву в пень рубали!" I до церкви санувитий Дiдуган просту╨, I чернечий дух неситий Здобич добру чу╨. Брязкотять ключi церковнi, Дiд у дверi преться, I чернече хиже серце З радощiв смi╨ться. "Чудотворне ти Успенн╨! - Промовля╨ сивий. - Сотвори нам во спасенн╨ Благодатне диво: Щоб я вкупi не судився З клятими ляхами, Що в Московщинi глумився З ними над церквами. Щоб мене несите серце, Очi завидющi I на луп у чужоземця Руки загребущi Не втопили у глибокiм Пеклi, як Iуду! 96 О! Рятуй! Тобi оброки Вiчно винен буду". - "Не сумнись!" - озветься голос З-за iконостаса... I в гетьмана в'яне волос, Мов у свинопаса. I лежить вiн, i Успенн╨ Диво показало: Пiд його тихе моленн╨ Приносу не стало. Так! Богининому дому Був угоден принос, I Успенiю святому Реве славу крилос. ДУМА ТРЕТЯ I Ревуть баси кондак, неначе з бочки, I труситься в старого гайдабури На голiм тiлi ризз╨ без сорочки, Як дикi струни на п'янiй бандурi, П'яний вiн без горiлки, по натурi, Палкий, завзятий, люто-вихрюватий, Мов пiд сьома печатьми демон бурi Ненавистi дракон огнекрилатий, Жадiбний день у день палити й руйновати. II Сам бог пекельний, вiн бо©ться Бога, Лютiйшого й потужного над нього. В душi й надiя в нього, i тривога... Жада╨ раю тихого, святого, Бо©ться пекла, печища страшного, Де жизнi черв нiколи не вмира╨, Де огнь сiрчаний вiчно не вгаса╨, Де Всеблагий вовiки не проща╨ I сатана людей о Господi терза╨. III "Так, не сумнись! - рече архiмандрита Чудовного Успення Плетенецький. - Тепер нам воля Вишнього вiдкрита: За те, що ти пустошив край турецький, Що плiндрував народ невiрний шведський, До тебе глас Успення промовля╨: Не снидеш в пекло, де тiла мертвецькi I грiшнi душi сатана терза╨, Як суд Всевишнього благий опредiля╨. IV Теци ще й ко Мовчальнику святому, Одкрий йому грiхи тво© смиренно I приобщися свiту неземному В обителi його благословенной. Во благостi сво╨й неiзреченной Успенi╨ тебе землi дарами, Срiблом i златом угобзить презельно. I паки возлику╨ш купно з нами, Всечудотвiрного Успенiя рабами". v I грiшник босоногий притiка╨ До сховища Мовчальника святого I, ниць повергнувшись над ним, вiща╨, Благаючи тепер уже нiмого: "Угодниче Творця землi благого! Ти, що сво╨ замучив мовчки тiло Для вiчного блаженства неземного! Тепер воно, як сонце, просвiтлiло I вiрним чудеса премногi сотворило. VI До тебе притiкаю з уповани╨м: Рятуй мене вiд прокляття страшного, Що я сво©м безумним воюванн╨м Од патрiарха заслужив святого. Набравшись в Сiчi духу огняного, Москву рубав я в пень, мов лях невiрнi; Не раз попа в огонь метав живого, Паливши церкву, наче безувiрний Татарин, турчина-поганця раб покiрний. VII Накинь на мене яку хоч покуту: Бо патрiарха, з Москви повернувши, Рече до мене в привiтну минуту, На мене якось дивно позирнувши: "Петро-гетьмане! Християнськi душi На тебе вопiють за кров безвинну, Що проливав ╨си, на все забувши: На православну землю Укра©ну I на Московську Русь, по праотцях родину. VIII Се на тобi, - рече, - печать я виджу Того владики, що смиренним духом Однаково страшусь i ненавиджу... Iсполнь, - рече, - земля про тебе слухом, Но внемлю славi сiй смущенним ухом: За не..." Тут слово праведне порвалось. Мене мов по головi хто обухом За©хав. Все кругом заколихалось I сам не тямлю, що тогдi зо мною сталось. IX "Рятуй!" - I глас iз глибини печери, Небесний глас та©нственно-понурий Воззвав, i мовби прочинились дверi У тихий рай для серца гайдабури: "О гетьмане наш преславний, Во©не великий! Да восхвалить православний Мир тебе вовiки! Ти грiхи з себе московськi Здiймеш мов рукою, Як потуги запорозькi Поведеш до бою. З агарянами лихими, З демоном Османом, Що задумав над святими Землями буть паном. I на Днiстер наступа╨ Лютим фараоном, Православний мир ляка╨ Демонським законом. Проливав ╨си рiчками В Москвi кров безвинну: Розливай тепер морями Пасоку невiрну. Як Днiпро зачервонi╨ Рiвен з берегами, З раю на тебе повi╨ Дух святий крилами. Як на морi пiна кров'ю Зашумить-загра╨, Узриш, як тебе рукою Божий Син вiта╨. Як заплачуть над Босфором Старцi, жени й дiти, Бог Отець з небесним хором Славу буде пити. I вся Тройця цiлих три днi Буде ликувати, Як зiлл╨ш в Стамбулi слiзьми I хати, й палати". Тут, мов по манiю волхва, заграли Пiд ворiтьми святими жоломiйки, Козацькi конi голосно заржали, Заголосили сурмовi сопiлки. Перед гетьманом козаки з'явились, Гетьманськi шати у руках свiтились. На старцевi блавати вже сiяють, Турецька шаль аж трийчi стан обходить; Штани широкi жаром червонiють, Немов козак в кровi по пояс бродить, Пiдкова срiбна об пiдкову б'╨ться; По шапцi пiр'╨ страусове в'╨ться. На плечах лук з сагайдаком; при боцi Дамаський мiч молодиком сiя╨, Червона стьонжка в габовiй сорочцi З-пiд бороди, з-пiд снiгу визира╨. Драконом кiнь пiд ним гривастий в'╨ться. Крилатим дiдуган тепер зда╨ться. Шугнув з вертепу хитрощiв чернечих; За ним шугнули козаки орлами, Мов демони з диявольсько© печi, З печери мороку, олжи, омани. Баби й дiди з дiтворою, ховайтесь, Пiд кiнськi копити не попадайтесь! ПIСНЯ ОДИНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Шумить-гуде наш град первопрестольний, Свята ру©на Русi i Москви, Принада Польщi, старець богомольний Заможно© Волинi i Литви, Гiркий п'яниця, гайдамака вольний, Чудовищна мара без голови, Завзяття дикого нечиста сила, Що пишний край ру©ною зробила. II Шумить-гуде, мов Днiпровi пороги 97... Вигукують чубатi козаки, Буяючи, мов тури круторогi, Варязькi княженецькi© бики. Танцюють по майданах босоногi, Закладують останнi кажанки. I похваляються пожакувати Крамнi комори, i шинки, й палати. III "Нi, не жакуймо нi мiщан заможних, Нi пiдступних вiрмен i жидови, Нi господарства по панах вельможних, Що набираються ума в ляхви. Зоставмо се про гайдамак безбожних, Що плодяться мiж темно© мужви: Нас кличе Конашевич воювати Татар i туркiв разом плiндрувати". IV Так осавули по шинках гукають, Що Сагайдашний скрiзь порозсилав, П'яниць дурне завзятт╨ зупиняють, Мов гребля навеснi широкий став... "Шкода! - п'яницi згорда промовляють. - Вiн торбу золота ченцям оддав: Нехай же каптурi з ним козакують, А козаки без грошей не воюють. V Тепер Бородовка 98 вже гетьману╨: Бо вивiз в Борщагiвку 99 сто бочок Горiлки добро© i всiх часту╨, Хто про сей бенкет ма╨ корячок. I зброю, кажуть, про таких готу╨, Що пропились в шинках до сорочок. Його грошима надiлив Брольницький, Посел i старший ранця королiвський. VI Сей не патяка╨ про гайдамацтво Та про безбожних, п'яних мужикiв, А затяга голоту у козацтво, Щоб добре перебрати всiх панкiв: Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство, Понастявляли всюди вiтрякiв, Нас, козакiв, ру©нниками лають В сво© о с а д и й в о л i не приймають". VII Тогдi рекли ©м осавули: "Необачнi! Забули, хто водив вас пiд Синоп, I чим здававсь вам лицар Сагандашний, Як шарпали ви Кафу й Трапезонт. До нього й значний купивсь i незначний: Великий, пишний, славний хороводi З ним i в Москвi ви здобичi набрали: На осяйну його звiзду вповали". - VIII "Оце ж на ту звiзду впова╨ й шляхта, - Вiдказували гучно козаки, - Зробила з нього не суддю, а ката, Щоб © й ми зоставляли кадуки *. У козака сто©ть невкрита хата, А в панства по шляхах новi шинки, I бiдолаха тре в них голу спину, Не дбаючи про жiнку й про дитину. IX Були зiбрались нашi на Вiльшанцi Подякувати гарно всiм ляхам, Що й сала в козака чортма в ковганцi, А панський скот ганяють по шляхам У Венгри, в Шльонське 100 жидова-поганцi I живляться з панами пополам Од нiмцiв грiшми, винами ситними, Корiнн╨м i товарами крамними. Х Хотiлось, не вдалось. По-лядськи грався З козацтвом ваш вельможний пан гетьман: Вiн поти прав од панства допевнявся, Поки набив дукатами гаман. Тодi з ляхвою пiд Москву загнався 101, Мов з яничарами татарський хан, I чим на лупах добре поживився, Тим од грiхiв у Лаврi вiдкупився. XI Тепер святий: нехай же йде до неба. Ми будемо й без нього воювать. Нам грiшного, як ми, гетьмана треба, Щоб з ним i в пеклi разом бiдувать"... - "I вам Бородовка, той недотепа, Що вмi╨ тiльки жида обiдрать, Тепер любiший став, нiж Сагайдашний? О роде темний! Роде необачний!" XII Так осавули козакам казали I словом докоряли ©м гiрким: "Давно б уже ляхи вас осiдлали, Коли б не Конаша премудрий син. Не раз його й до короля ви слали, Щоб лагодив те розумом сво©м, Чого нако©те було мiщанам, Осадчим, дiдичам i всяким станам. XIII Гаман червiнцiв... О, брехня мерзенна! Нiхто сього на свiтi не видав, Щоб Конашевич, ся душа спасенна, З козацтвом здобичi не прогуляв. Тепер же чернь i старшина письменна Вбача╨ добре, що про вас вiн дбав, Як патрiарсi у всьому пiддався, Латинцiв i унiтiв не злякався. XIV Стольцi церковнi й титули владичнi Вiддав без короля ченцям сво©м I благочестi╨ на вiки вiчнi Вiд Потi©в да Рутських охранив". - "Байдуже нам про се. Ми г р i ш н i, - Нам нiчого робити з ним, с в я т и м", - Козацтво напiдпитку гомонiло, Про Конаша вже й слухать не хотiло. XV "Коли такi ви, що душi спасенне I вам, i дiткам вашим, i жiнкам Байдужня рiч у вас i прославленн╨ Свято© вiри не потрiбне вам, I патрiархове благословенне Пригiдне на щось тiльки гетьманам: Дак вас Петро i ми всi покида╨м I до царя на службу вiд'©жджа╨м. XVI Вже i Косинського добром московським Цар обсилав 102, а в грамотах сво©х Титулувавсь Черкаським, Запорозьким I благодiтелем церков святих. Да покумались ви з козацтвом польським Задля Димитрi©в тих пiдставних 103. Тепер звелiв святий нам патрiарха Шукати на Москвi собi монарха". - XVII "Шукайте. Ми ж благочестиву вiру Зумi╨мо й без вас оборонять, I не попустим турку-безувiру Монастирi козацькi руйновать, А для науки людям i примiру У Бiлiй Церквi хочем жида драть. Там Остророгiв жид, рандар багатий, Почав Святого Спаса зневажати. XVIII Повиколуповав iз лоба очi Для глуму безувiрного й смiху I до долiвки гвiзд╨м серед ночi Прибив його в орандi у льоху. Та нагодивсь на це пiдпарубочий I батюшцi вiдкрився на духу, Що в Спаса сам на грудях бачив рану, Пробитi руцi й нозi для догану"... ДУМА ДРУГА Тут земля загоготiла, Наче суд настав останнiй... Чутка дивна пролетiла По ру©нi православнiй. Не було такого дива I за пращурiв великих: Козакам Пречиста Дiва Помогла на туркiв диких, Що не знають Бога в Тройцi З Богоматiр'ю й святими I в безвiрному пророцi Чтять олжу серцями злими. Золоту галеру, повну Оксамиту й златоглаву, Нашi привезли додому Богородицi на славу. Безлiч ©м Пречиста злата В бесурмен лихих накрала, Ослiпивши супостата, Талярiв налапувала. "Поки сонця, поки свiту, Буде людям за що пити - Не вклонятимемось жиду, Дукiв будемо лупити!" I безрозумна темнота До Днiпра прожогом рине, Заморочена голота Прославля╨ диво дивне. I ввесь Ки©в iздригнувся, Всi мiщане й пiдзамчане; Тiльки ти чогось надувся, Конашевичу-гетьмане! Спогадав ╨си про Байду, Незабутнього вовiки, Про тяжку його досаду I про жаль його великий. Не один вiн з козаками Показав тобi дорогу Придонецькими шляхами Iд' московському порогу. Спогадав ти й про Остапа 104, Запорозького гетьмана, Як його скарбова лапа У Московську Русь погнала. I самого Наливая, Що царем зовуть п'яницi 105, Спогадав ╨си, як злая Доля мчала тi гряницi, "Там, - речеш ти, - центре жизнi Старорусько© зробилось, А в мо©й дурнiй отчизнi Гайдамацтво загнiздилось. I гнiздитиметься, поки Пожари та шарпанина, Голод, мiр, кровi потоки I повсюдная ру©на Навчать нас в Москву втiкати Вiд братiв сво©х коханих, Рiдним батьком величати, Кого дерли гiрш поганих..." I Сидить один. Вся старшина майнула Назустрiч молодому Кочубею. Його промiнн╨м слава обгорнула I зорявою ризою сво╨ю. "Се цар новий сердець низькопоклонних. Тепер нiщо Петро в них Сагайдашний. Однiс ченцям двi тисячi червоних, Козак, в сво©й щедротi необачний. Левко сто тисячей червоних ма╨, I всiх киян до себе приверта╨. II А мiлiони, що козацтво здавна За приводом Петра наплiндрувало, В Синопi й Трапезонтi здобич славна I в Кафi - се пиши тепер пропало! Що Кафа? Забавка нiкчемна, марна, Козацтво з жарту руки в Кафi грiло. Велике огнище там про гетьмана, Не про козацькi череси горiло. Тепер Петро не п'╨, не бенкету╨: Вiн душу на Господень суд готу╨. III Тепер козацтво вже його не любить: Бо не часту╨ згра© горiлками. Тепер Бородовка ©м в труби трубить, Що "свiт увесь тремтить пред козаками" *, I байдуже ©м, що для патрiарха Зробив я те, чого вони не смiли: Новi постали в Русi i╨рархи, I на стольцях апостольських посiли, I Русi Русь простерла братнi руки, Щоб не було мiж ними вже розлуки. IV Мiзерне смiтт╨! Темнi гайдамаки! Покiль вас мав чим добре трактувати, Ви лащились до мене, як собаки: Тепер - хвостом до iншого махати! Махайте; я пiду Москвi служити, Грiхи сво© мечем покутувати, Царевi благовiрному годити I високо наш руський стяг держати. Знайду й без вас дорогу до Османа: Султан царського знатиме гетьмана!" ДУМА ТРЕТЯ Знов земля загоготiла, Мов Днiпро прогнав пороги, Наче буря налетiла На гетьманський кiш убогий, - На будинок, що був красен Не углами, пирогами, Де козацтво ситих брашен На©далось за столами. На©далось-напивалось Досхочу, аж до знемоги, I танцями вгоноблялось, I пiснями про пороги; I про Кафу, про "пучину Християнських слiз i кровi", Що зробили там ру©ну, Вiчну славу козаковi; I про те, як море врало Мов ревучими левами I безоднi розверзало Пiд козацькими човнами; I як Юр Святий по хмарах Грав конем над ними бiлим, Слiпив очi яничарам, Додавав козацтву сили *, Як "оброки" й обiтницi Козаки на себе клали I в небесно© царицi У Печорськiм роботали... I Не буря, гомiн, спiви голоснi©! Кругом коша-будинку розлягались: То Кочубею похвали новi© Безкра©м морем гучно хвилювались. Iде трiумфом лицар мiж лицарством; За ним везуть галеру золотую, Везуть, танцюють. Навкруги з кобзарством Ченцi спiвають гурмом трисвятую. Волiв дванадцять пар, всi пiд стрiчками, ©х роги вквiтчанi, як май, квiтками. II "Стiй" - крикне Кочубей. "Чого стояти? - Рекли ченцi. - Гей, друзi, до Успення! Галери жде Пречиста Божа Мати, Як дару за козацьке визволенн╨". - "Нi, се вiд мене буде дар герою, Що вчив мене, мов сокола, лiтати Через пороги по Днiпру й по морю I на турецькi ринки набiгати". - "О святотатство!.. Вас освободила Пречиста, преблагословенна Дiва, II А ви, в духовнiй вашiй тьмi, готовi Дари ©© щедрот i благодати Приносити у принос козаковi I смертного над вiчну поскладати!" - "Пречиста, непорочна Дiва... Правда, Тако© чистоти й не знають люде... I се, в ©© iм'я святе, награда Тому мiж нами велетневi буде, Що вмi╨ силу демонську крушити I турчина в його кровi топити..." IV "Нi, дяка не награда! - Загукали Ченцi, терзаючи з досади ряси. - Такого ще кощунства не чували Не тiльки козаки, та й свинопаси, Щоб непорочною когось назвати, Якусь мiзерну, бренную людину, Що "во гресях родила грiшна мати!" 106 - "Шкода теряти дорогу годину: До меду ложки вам у нас не буде! - Вiдрiзав ©м Левко. - Гей! Стiймо, добрi люде!" ДУМА ЧЕТВЕРТА Розчинились у гетьмана Рундуковi дверi Проти то© золото© Пишно© галери. На рундук, мов голуб, вийшов Сивий, волохатий. Се не голуб волохатий - Велетень крилатий. Перед ним Левко лицарське Приклонив колiно: Так хороброму юнацьке Серце повелiло. "Батьку! Привiтай малого Чуру низового, Що, було, тобi сiдла╨ "Лева" вороного *. Привiтай, крилатий орле, Козака-понуру *, Що, було, тобi на морi Гра╨ у бандуру. Пiд тво©м палким натхненн╨м Я спiвати вчився, За тво©м благословенн╨м З бесурменом бився. Речi несказанно дивнi Сталися зо мною; Бо пiд батькiвськими крильми Я з'учивсь до бою. I твоя звiзда щаслива Козакам свiтила, Бо не людська. Божа сила ©х човни водила, Духом сили пресвято© Й та душа горiла, Що з турецько© неволi Нас ослобонила. Се в о н а тобi галеру З чужини прислала, Щоб рука твоя невiру Тяжко покарала. Ми ж, стратенцi бесурменськi, Обреклись оброком Нищити кра© турецькi Пiд орловим оком. Тридцять нас братiв спряглося Превеликим горем, В побратимствi поклялося Перед Чорним морем. - Потiль плавати й лiтати По морю й по полю, Покiль нас орел крилатий Водить за собою. По десятку ми до себе Невмирак з'╨днали *, Щоб гетьмана опрiч тебе На войнi не знали. Ма╨ш нас таких три сотнi Як одну людину, Що клялись i в преiсподню Лiзти до загину. Заточи гармату, тату, На скалу крутую: Вергай азiату-кату Нас у пельку злую. Ми перервемо диханн╨ Демону Осману, Над усяке дивованн╨ Лютому тирану". I рарогом одинокий Старець стрепенувся, Очi грають, стан високий Стрiмко розiгнувся. Навкруг нього повiз хату Старшина постала. Корогов над ним хрещату I бунчук держала. Озирнувся, усмiхнувся, Мовив: "Добре, сину! Ти до мене пригорнувся У саму годину. Гей, коня! Рушати вiйську! Порохи й гармати На дорогу Борщагiвську Зараз виряджати!" "Не турбуйсь, гетьмане-батьку! Старшина озвалась, - Вже Бородавчина зграя У степи загналась. В Бiлiй Церквi в Остророга Корчму сплiндрувала, Вбила рандара старого, Дочок згвалтувала. Вбила й пса його, й якогось Нiмця-землемiра I всiх трьох перед порогом Рядом почепила Та ще й надпись положила: "Жид, лях i собака - Все дияволова жила, Вiра все однака". - "Кочубею, синку! Горе! О гiрка година! Бач, яке гультяйство плодить Мати Укра©на? Козаки! Ми бачим, як ви Всi попропивались: Ледве де в кого халяви Да штани зостались. Гайда, воле, в Дике Поле 107, Воле звiрювата! Покiль знайдем понад морем, По заслузi ката. Вже ваш карб i жида сушить, Стоя на пристiнку: Позакладували й душi Чорту за горiлку... Геть вiд мене! Я не хочу Бiльш гетьманувати... З трьома сотнями охочих Буду воювати. I коли Господь поможе Довше в свiтi жити, Проти турка буду, може, Ще й царю служити. Буду в нього, мов на чатi, Вiд ляха стояти, Татарву в степах жахати, Дону пильнувати... Геть вiд мене!" - Заридали Голi чуприндирi I чубами землю вслали Гирi-макотирi. "Батьку! Не карай нас грiзно Пiд таку годину: Не засмучуй нашу рiдну Матiр Укра©ну! Ми Бородовку-поганця У степах пiйма╨м I мечем тво©м, як ланця Хижого, скара╨м. Тiльки б ти обмислив штаньми Нуждену голоту, Воюватимеш iз нами У свою охоту. Чи на вiтряному морi, Чи на суходолi Накладати головою Радi в тво©й волi. I картай нас, i карай нас: Ти - наш батько рiдний, Ти суддя у нас ╨диний, В судi непохибний". - "Так i бути, - промовля╨ Сагайдашний стиха. - Бiльш копи не буде з вами У походi лиха. Чури, гов! Порозпрягайте Волики квiтчастi: Бiльш не будете рогатих По долинах пасти. Мiй Левко таку не з жарту Жертву нам приносить, Всiх киян - мiщан i шляхту - На трапезу просить. Просить ©сти хлiба-солi З тридцятьма братами, Що спасенний шлюб на морi Побратимський брали. I в тiм шлюбi перед морем Руським поклялися, Що на смерть великим горем Бойову спряглися. Будемо ж бенкетувати, В кобзи вигравати, I пiснями понад хмари Духа пiдiймати. Ой, нехай же кобзи грають, Нехай дзвонить слава, Нехай чують нас i знають I Москва, й Варшава!" Уклонивсь Левко з братами За хороше слово I, зiтхнувши, до гетьманських Так гостей промовив: "Бенкетуйте, любi гостi, Я з братами мушу Пожуритись-помолитись За велику душу. Що з неволi престрашно© Нас повизволяла I на турчинi помститись Нам завiтувала. За сей бенкет вона злюцi Жизню заплатила I навiки мене в тузi, У жалю втопила". ПIСНЯ ДВАНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Навiки, так, навiки утопила Вона тебе, козаченьку, в жалю, - Не смертю, нi! А тим, що поновила На чужинi любов i жизнь свою. За матiр'ю всепiтую молила Вселити ©х у рiдному раю, А за царем скрiзь по свiтах лiтала I мислями квiтки ума зривала. II Не знай про се... Сумуй, молись богам, Лежи крижем, розп'явшись, серед церкви I надихай в серця сво©м братам Невиданi заупокiйнi жертви. Задай таку роботу козакам, Щоб кидались у домовинах мертвi. Молись, лютуй i помстою кипи, Турещину в людськiй кровi топи. III Не знай... Коли ж дозна╨шся, козаче, То бурний дух твiй полом'╨м ригне, Гарматою тво╨ палке-гаряче Розiрветься, всю землю струсоне, I сатана у тартарi заплаче, Як про твою кончину спом'яне: Бо мусить з три десятки рокiв ждати, Щоб виявивсь такий козак завзятий. IV - Х - - - - - - - - - - - - - - ДУМА ДРУГА Над Босфором нiч солодким Ароматом дише; По садах не вi╨ вiтром, Лист╨м не колише. I не дише, й не колише Листочка злегенька, Бо заслухалась темненька Спiвiв соловейка. Зазира╨ в тихi води Божими очами Небо, сповнене огнями, Дивними дивами. На небеснi дивнi твори Очi задивились, Думки в глибоченнiм [морi] Тихих зiр втопились. Пахощi солодкi й спiви Серце д' серцю клонять, - Не словами, цiлуванн╨м Любощi говорять; А дiвочi чистi очi, Тихi, одинокi, Задивились серед ночi На дива високi. Обiзветься з свого ложа До дочки матуся: "Що ти робиш, серце доню?" - "Боговi молюся". - "Як! Без образа й поклона, Без хреста святого?" - "Я з балкона, як з амбона, Бачу, мамо. Бога, I в храму мо©м сердечнiм Перед ним хилюся Безначальнiм, безконечнiм", - Прорекла Маруся. "Доню, серце! Ти говориш Мов не християнка: Ти якогось Бога твориш, Наче, - тьфу! - поганка". - "Не творю: передо мною Всемогущий ся╨, Серце й розум пресвятою Думкою сповня╨. Тiльки берег океану Зорявого бачу, - I щаслива, i мов тану, I в восторзi плачу. I молилась би й не вмiю..." - "Чудотворний лику! i Одверни вiд не© мрiю Бесурменську дику!" - "О, не вмiю!.. Коли б гуслi З моря й гiр зробити I на них не струни, думи Серця почепити, I зефiровими 108 крильми В них зарокотати, - Може, й я б тогдi зумiла Глас до Бога зняти... Молючись, тепер нiмую..." - "З нами хресна сила!" - "Тiльки тихим серцем чую Херувимськi крила, Що на мене нiби з раю Пахощами вiють... Вгору руки простираю А уста нiмiють". - "Бачу, доню! Це все роблять Iз царем розмови На тiй баштi безголовiй, Що хiба орловi Iз-за хмар туди спускатись Та совi з пiвночi Звiдти хижi витрiщати Невсипущi очi. Я казала: "Не дивися, Доню, в мiднi труби; Не дивися, доню, бiйся Розумовi згуби". - "То не зорi, людськi душi Попiд небом сяють, I котру Господь потушить - На землi згасають. Зорi тi не нам лiчити, Як i засвiтити, То шкода того й вчитись Господа гнiвити. Бо й за те (сама се зна╨ш) Всеблагий накаже, Як хто пучкою на мiсяць Чи на зорю вкаже. Се все цар-невiра робить, Вiн тебе вiд Бога! Одверта╨, вiд закону Нашого святого". - "Нi, матусю! Вiн до Бога Душу приверта╨: Просторою" його чертога Розуму явля╨. Я слiпа була, не знала, Що за храм великий Без конця i без начала В мiрiяд владики. I глуха: не чула хору Сфер небесних вiчних, Горньо© музики твору Мислей передвiчних. Бог тепер менi вiдкрився, Бо розпалась луда На очах, i вiн явився В невимовних чудах. Бачу, мамо, чом те серце Лютостi не зна╨, Що в нас азiятом зветься, - Любить i проща╨. Розумiю, мамо, й диво Над дива чудовне, Що в гнiву менi явило Всепрощенн╨ повне. Що, кохаючи, коханн╨ Давн╨ зрозумiло I, ревнуючи, прощанн╨ Козаку простило". - "Доню, доню! Що ти кажеш? Чи тво© се речi?" - "О, мо©! Се вже не марнi Видумки чернечi. Се той свiт, що на Сiна© Людям засвiтився, В галiлейськiм тихiм кра© Рибалкам одкрився, Вiд пророка до пророка Вiчно переходить: Ним одна душа висока Другу душу водить... Ним i я воджуся, мамо, - Духом жизнi чистим; Тихий свiт од свiту править Серцем норовистим. Я пiд ноги козаковi Деспота послала, Ворогу його любовi Знак подарувала; В деспотi тепер вбачаю Знов звiзду Востока I душею в нiм вiтаю Нового пророка." Уста╨ з постелi мати, Нiби з домовини, I страшна, мов дух проклятий, Суне до дитини. "Дочко! Се ж менi не сниться, Се я справдi чую Вiд тебе хулу на Бога! О! В годину злую Я гадюку породила, I благословила, I хрещенн╨м первородний Грiх iз тебе змила!" - "Мамо! Зоре ясна!.." - "Нi, вже Годi нам яснiти! Погасаймо, дочко, гиньмо В темрявi кромiшнiй!" Проклина╨ тебе мати, Лежа в домовинi... О, як гiрко помирати На чужiй чужинi! Та не дiждеш парубоцький Чесний вiк скаляти, Рутвяний вiнок дiвоцький Турчину вiддати! Нi, сього не буде, доню! Непорочна згаснеш: Об камiнн╨ головою Розiб'╨шся й заснеш... Падай!.." - I ножака блиснув Проти зiр, i очi, Вiд ножа лютiшi, свiтять В сутемрявi ночi. "Се я, доню, на безвiр'© Про случай купила, Коли б розум твiй згубила Демонова сила. Чуло серце... Падай, доню! Я тобi казала, Щоб ти демонському кодлу Вiри не дiймала; Щоб ти злого католицтва, Арiан проклятих, Лютерського ╨ретицтва 109 I кальвiн завзятих 110 Не пускала в тi поко©, Де святi© лики Свiтом iстини свято© Гонять морок дикий". I гадюками-очима Доню скаменила: Матерньо© злоби сила - Найлютiша сила. Та не важиться рукою Рiдну кров пролити: Об камiнн╨ головою Хоче доню вбити. Та ножака, як змiюка, Серця сам шука╨ I концем холодним в груди Мов жолом торка╨. "Падай! Не христись! Пречиста Чула злющi речi: Вiра про ввесь свiт ╨дина - Видумки чернечi..." Ще хвилинка, i страшенне б Дiло совершилось, Та дiвчат i баб на лемент Iз пiвсотнi збiглось. Ухопили, мов сковали Костянi© руки; Тiльки патли дибки стали, Мов живi гадюки; А Медузи 111 злющi очi В пiдлоб'© склепились, В судоргах пекельних щоки I вуста скривились. Обомлiла й занiмiла, Нерухома стала... Як над мертвою, над нею Сирота ридала. ДУМА ТРЕТЯ Знов тихо-тихенько на пишнiм Босфорi... Спiвають щось дивне в садах солов'©, Щось дивне говорять, жахтiючи, зорi I сльози сирiтськi, Марусю, тво©. Говорять сирiтськi про жизнь безконечну: Не вбити живущу анi задушить Вселенського твору частину предвiчну, Що ся╨ й пала╨, горить i кипить. Говорять про образ царя i пророка, Такого, як славнi Давид 112, Соломон, Що в темнiм лукавствi слiпого Востока Зробили свiтилом сердечним Сiон. "Гирлигою пас ти з нагаями вiвцi, Пасеш нинi берлом народи й царi: Татаре, й слав'яне, i кельти, i нiмцi, Се все в тебе слуги, пiдданi тво©. В темнотi лукавi, в слiпотi кривавi, Гризуться завзято, мов пси за маслак Од них народився, в ©х вiру хрестився Народiв бич лютий, сiпака козак"... I порвались думи-суми Про свiй край коханий, Де козак людей юрту╨, Темний, хижий, п'яний. Iншi думи, iншi спiви В серцi заспiвали, - Тi, що серце ©й щасливе Потай чарували. Як вона в царськiй свiтлицi, Названiй всесвiтнiй, Слухала, як слiд царицi, Гiмни тi завiтнi, - Що з Давида славних часiв, З часiв Соломона Пронеслись по всiй вселеннiй З вiщого Сiона... I се в середеньку озвалось, Мов струна тихенька, Що гарнiш усiх спiвала Бранка молоденька: "Чую-чую любий голос: Ой се ж в i н бiжить по горах, В i н се скаче по узгiр'ях! Милий мiй - мов олень в полi, Мов сугак на вольнiй волi 113..." Справдi ж бо хтось пiд балконом, Пiд величним тим амбоном, Тупотiв, мов олень в полi, Мов сугак на вольнiй волi. Се був в i н, що в серцi в нього Те ж саме тогдi спiвалось, I подав ©й голос словом, Що колись ©й сподобалось, I в тiм словi, в любiй мовi Невимовне виявлялось: "Що се, що серед пустинi Димовим стеблом знялося, Миррою кругом вiнуло, Пахощами розлилося?" Пiсень до не© пiсня обiзвалась 114 З холодного камiння, де б валялась Вона, цвiт жизнi, трупом бездиханним, Коли б сво©м царським чолом, вiнчанням Наукою, не дбав вiн повсякденно Про не©... Знав-бо добре, як злиденно В землi кривавiй Бога розумiють, Як люде там коснiють, туманiють... I I носив у серцi мовчки День у день тривогу Та молився духом бодрим Просвiщення Богу, Щоб хранив йому велику Душу на пiдмогу. II Ендеру-ага, придворний Комендант, зробився За дбайливiсть трьохбунчужним, Високо пiдбився Вгору мiсяцем, мов сонце Золотом облився. III Як почув вiд нього в тайнi Що Хасеки жива, Наробив Осман риданн╨м У сералi дива, I була тогдi година Про всiх слуг щаслива. IV Як летить до струм'я олень, Як сугак на волю, Полетiв Осман, мов крильми, Iз сво©х поко©в I припав аж до камiння Бiлою чалмою. Нiколи ще чалма калiфа не схилялась * У ноги женщинi, нiколи голова Царя, що всiй землi закон його слова, I перед звiздами небес не принижалась. Так, вiн тебе в свiдителi зове, О свiте любо© звiзди Альдебарана 115 ! Що тiльки милою i дише, i живе Пiсля святих словес небесного Корана. I радощi, й печаль з одно© чашi п'╨: Смi╨ться серцем вiн, очима сльози лл╨. I мов ангельськая сила Понад ним сяйнула, I чутку природу дивно, Як струну здвигнула. Гляне - чиста райська пери Перед ним сiя╨, Мов од люто© химери З неба охраня╨. Простягла з небес на землю Чистi руки-крила I мовчала: бо за не© Постать говорила. Нiмували. Око в око Зорями дивилось; Тихо, тихо i високо В грудях серце билось. I рече Маруся: "Царю! Я одна пiд небом Мiж двома противностями - Ра╨м i еребом. Ти мiй рай, едем пресвiтлий, Праведная сило! Ся╨во тво╨ спасенне Iнший свiт затмило. Царю! Я твоя навiки, Нехай знають люде, I твiй Бог, творець великий, Мо©м Богом буде. I коли б уся вселенна З зорями-свiтами Опинилась, як пiднiжок, В мене пiд ногами, - За тво╨ одно диханн╨ Я вiддам вселенну, I на вiчне бiдуванн╨ Нiзийду в ге╨ну. Нарiзно не знаю раю, Господа не маю, До колiн тво©х рабою Низько припадаю". Не схиливсь Осман до не©; Тихою рукою Дав ©й знак, як цар всесвiтнiй З висоти престолу: "Ти, раба, - рече, - й Османа Вище всiх возносиш Земнородних: бо не рабство, Рай йому приносиш. Я вступлю в мо╨ владицтво Мудрим Соломоном: Не дозволю перi жити З матiр'ю-драконом. Вже ©© несуть носилки До попа в гостину: Нехай молитвами лiчить Бiса, не людину. Охраняти свiтло жизнi Бiльше ока мушу: Бо ножака погубив би Твою й мою душу". I схилився по сiм словi, Мов дуб до берези, I в розмовi, i в любовi Пламенно тверезий. Не свiтiте, яснi зорi! Солов'©, нiмуйте! Душ блаженно-чистi хори, В небесах ликуйте! ПIСНЯ ТРИНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Премудрiсть в нужденнiй, убогiй долi Промiж людьми рiдка: се диво з див; Ще ж рiдша боротьба сво╨© волi Промiж земних, мовляв, богiв-царiв. Ся боротьба в душi в царя Османа Робила з нього то раба, то пана: На царствi бо т и м був, чим i в ордi: Знав i покору, i тяжкi труди. II Потомок Магомета, що питався Ввесь вiк фiнiками та молоком, На тронi вiн розкошам не вiддався, Не туманив ума свого вином; Його рука за всяку працю бралась, Душа - в великих задумах кохалась. Не забавлявся царственним жезлом, Алкав наук ненаситним умом. Ill Щасливий, хто, як наш Петро Великий 116, I вмерши, над тим царством царював, Де варварства старого мотлох дикий На нього, мов на ворога, вставав, - Хто, як Велика наша Катерина * 117, Царсько© мудростi жива картина, Сво©м талантом надиха╨ людей Про нужду i бiду грядущих дней. IV Не мав Осман создательно© сили, Як той, хто в царство дух новий вдихав I древню славу, як мерця з могили, В серцях свого народу воскрешав. Йому юрма потужна не корилась, Дарма, що низько перед ним хилилась. Серед гаремникiв стояв один, Як дерево живе серед ру©н. v Мов гади, вороги в клубок звилися, Позлазившись iз темрявих куткiв, Тихцем тру©ти царство завзялися, Мов серце, повне вта╨них грiхiв... Прилiз i до попа мулла серальський, Так званий в свiтi духовник султансысий, - До сербина, жерця слiпих слов'ян, Пiд християнським iменем поган. VI Пiп жив на одшибi, немов авулом; Мав темний, бо густий, мов гай, садок, Обведений кругом високим муром. Туди пробравсь, у змовi з ним, пророк Страшного всiм "безбожникам" Аллаха, Небесного й земного падишаха, Що правовiрним ©х в ярмо вiддав, Як Магомет в Медину ще втiкав 118. VII Та мусив на той час мулла забути, Як тяжко вiн "поганцiв" проклинав: Призначено© тайкома минути Нетерпеливим серцем дожидав I, як побачив попадю стареньку, Невiрно© Хасеки рiдну неньку, В розмовi тихiй iз ©© попом Оддав ©й честь рукою i чолом. VIII Рече: "Паньматко! Ти ножа купила Про безувiрку, про свою дочку. Тебе Всевишнього натхнула сила, Безвiрство © х i нам не до смаку: I нашу, й вашу вiру в д в о х руйнують, Iз нами й вами рiвно ворогують, Умом i серцем в один дух злились, Нечистому служити завзялись". IX Стара за бiлi пакоси вхопилась, Що з-пiд очiпка вибились, мов снiг, На жмут волосся вирваний дивилась, З плачем у не© лився злющий смiх. "О! Дайте пiд сi пазурi султана, Кривавого на християн тирана! Я в серце десятьма йому ввоп'юсь" Сама - до тху отрутою вiзьмусь!" Х Мулла з попом на не© позирали, I серце радощами в них росло, Що з божевiльно© ©© печалi Таке страшенне виростало зло. "Ся не зляка╨ться, - шептали стиха, - Найгiршого з-мiж лих нелюдських лиха. Хоч на хрестi скаженну розпинай, Хоч на гаку залiзному чiпляй". - XI "Ножа купила, - знов той до старо©, - Но се знарядд╨ у тво©й руцi Пошкодило всiм русинкам з тобою, А волi не дало тво©й дочцi". - "©й воля тiльки смерть! - рече завзята. - Смерть, тiльки смерть спасе ©© вiд ката, Що очi золотом ©й заслiпив, Обiцянками серце пiдкупив. XII Всезнание обiцяв диявол ╙вi, Як замутив ©й розум у раю 119 Звиваючись на тiм запретнiм древi: Всезнанием сей вловив дочку мою". - "Так, нене, - пiп собi промовив стиха, - Всезнанн╨ - се почин i корiнь лиха, Що всю вселенну древле обняло, Грiх, i проклiн, i смерть нам принесло". - XIII "Бог дав нам свiт, - озвавсь тодi сповiдник Султанський, - а диявол дав нам тьму. Оце ж i шепче з пекла проповiдник Про Божий свiт мiзерному уму; А наш мiзерний ум, немов та риба, Хапа╨ вудку за кришеник хлiба, За ту принаду... Так Сатана©л 120 Вловля╨ грiшнi душi в Бога сил! XIV Вловив лукавий i мого Османа. Тепер йому байдуже про всiх мул, Про всiх iмамiв з Мекки й Туркестана: Нас повернув у мотлох, ув огул. Боговiдступнi лютри да латинцi, Оце його i гостi, й побратимцi, Що забувають Бога для наук, Смiються й з раю, й з безконечних мук. XV Iде войною проти Лехистана, А в нього, нене, на умi не те: Його морочить думка окаянна - I в нас, i в вас зневажити святе: "З кайданiв мушу розум розкувати I кожнiй вiрi право рiвне дати. Нема ж бо й Бога, тiльки розум ╨сть: У розумi i слава наша й честь". XVI Рятуймо ж, нене, предкiвщину любу, Як турчин, сербин, так i сам козак! Одна дорога нам через цю згубу, Один про всiх спасенний, славний шлях! Нехай iде народи воювати, З неволi ©х, мовляли, визволяти, А ми зробiмо, щоб вiн там полiг, Щоб зникнув, як iз гiр весною снiг!" XVII "Зробiмо, - миркнула, - та як зробити?" "Ось слухай, нене: ми вже зна╨м як. Вiд Цареграду шлях до вас не битий, Та й не короткий, кажуть люде, шлях. На довгiй нивi й на вiку бува╨ Всього з людиною. Нехай впова╨ Наш безувiр на долю, що йому Всмiха╨ться, прегордому уму. XVIII Ми ж iз попом-письменником смиренно, Як повелiв закон i вам, i нам, Сю змiркували рiч, i повсякденно Мольби возносим к Божим небесам, Щоб свiт був свiтом, тьма зiсталась тьмою, I щоб такою клятою войною Безбожник нас пiд нозi не подав Тому, хто й древле проти свiту встав. XIX Мольби мольбами, нене... Ти се зна╨ш I на собi, що лоба натовкла Поклонами доземними, та й ча╨ш Вiд рук л ю д с ь к и х рятунку i добра... Мольби мольбами, а рука рукою. Зоруду╨м против обох войною, Против обох обернемо той мiч, Що хоче з дня зробити темну нiч..." * ПОСПIВ I Так Муза хуторна, в розлуцi з рiдним кра╨м, Iз думок, мов з перел, намистечко низала: Тиняючись одна понад чужим Дуна╨м, Забутими себе пiснями розважала. Втiшалася вона сво©м сердечним ра╨м, Коханим споминкам вiнки густi звивала, I, звивши запашний, пускала по Дунаю: Пливи, вiночку мiй, пливи з чужого краю! II Прямуй до руського прославленого моря, Де славнi подвиги неславою нам стали, Де завдавали ми тяжкого людям горя, I грекiв, i болгар, як туркiв плiндрували. Скажи всiм ягодам свого й чужого поля, Що ми передсуди давняшнi занедбали, Що дивимось на свiт, як нам велить природа I серця правота, i розуму свобода. III Народи славились великими мужами Войни й полiтики, науки i iскуства, А ми пиша╨мось дiвчатами й жiнками, Вiнцями красоти, скарбiвницями чувства. Розкiшне живучи раями-хуторами, Столичного вони не знають душогубства, Мов зорi, в чистотi круг жизнi совершають, Пiснями вiчними серця нам просвiщають. IV Нi пинда багачiв, нi дика злiсть голоти, Нi баламутного попiвства темна сила, Нi без путя вiйна, наслiдниця тiсноти, Нi школа духу в них живого не вгасила. Дознавши мук гiрких, недолi i турботи, Душа ©х в небеса в самiй собi зробила; Мов райське божество, на нас вони взирають I серцем матернiм всi провини прощають. V Поезiя й любов з колиски до могили Серед безпутицi на путь ©х наставляли, ©х душi привiтнi вiд лютостi хранили, I нам ©х чистими, без плями, завiшали. Гуляв-буяв козак, - вони його любили, Мов жертву iдольську, квiтками зукрашали, Сльозами вiд грязi обмивши i вiд кровi, Вiкам новим несли благую вiсть любовi. VI I се вже почали помалу вимирати Слiпi проводирi слiпого гайдамацтва: Перестають войну хижацьку прославляти, Хвалитись дикостю i зрадою, козацтва. I гасить, мов пожар, культура дух завзятий, Наслiдд╨ темного i злого азiатства; Пророчицi любви нову нам жизнь вiщують, До iнших подвигiв i слави нас готують. VII Настане час колись ясний, благословенний, Що нашi зiроньки все небо осiяють I жизнi iдеал, свободи дар спасенний, Умом поезi© i серцем привiтають. I зникне, мов туман, навiки морок темний, Що блазнi славою та честю величають, I, приобщаючись релiгi© науки, До всiх народiв ми простягнем братнi руки. ПIСНЯ ОДИНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Шумить-гуде наш град первопрестольний, Свята ру©на Русi i Москви, Принада Польщi, старець богомольний Заможно© Волинi i Литви, Гiркий п'яниця, гайдамака вольний, Чудовищна мара без голови, Завзяття дикого нечиста сила, Що пишний край ру©ною зробила. II Шумить-гуде, мов Днiпровi пороги 97... Вигукують чубатi козаки, Буяючи, мов тури круторогi, Варязькi княженецькi© бики. Танцюють по майданах босоногi, Закладують останнi кажанки. I похваляються пожакувати Крамнi комори, i шинки, й палати. III "Нi, не жакуймо нi мiщан заможних, Нi пiдступних вiрмен i жидови, Нi господарства по панах вельможних, Що набираються ума в ляхви. Зоставмо се про гайдамак безбожних, Що плодяться мiж темно© мужви: Нас кличе Конашевич воювати Татар i туркiв разом плiндрувати". IV Так осавули по шинках гукають, Що Сагайдашний скрiзь порозсилав, П'яниць дурне завзятт╨ зупиняють, Мов гребля навеснi широкий став... "Шкода! - п'яницi згорда промовляють. - Вiн торбу золота ченцям оддав: Нехай же каптурi з ним козакують, А козаки без грошей не воюють. V Тепер Бородовка 98 вже гетьману╨: Бо вивiз в Борщагiвку 99 сто бочок Горiлки добро© i всiх часту╨, Хто про сей бенкет ма╨ корячок. I зброю, кажуть, про таких готу╨, Що пропились в шинках до сорочок. Його грошима надiлив Брольницький, Посел i старший ранця королiвський. VI Сей не патяка╨ про гайдамацтво Та про безбожних, п'яних мужикiв, А затяга голоту у козацтво, Щоб добре перебрати всiх панкiв: Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство, Понастявляли всюди вiтрякiв, Нас, козакiв, ру©нниками лають В сво© о с а д и й в о л i не приймають". VII Тогдi рекли ©м осавули: "Необачнi! Забули, хто водив вас пiд Синоп, I чим здававсь вам лицар Сагандашний, Як шарпали ви Кафу й Трапезонт. До нього й значний купивсь i незначний: Великий, пишний, славний хороводi З ним i в Москвi ви здобичi набрали: На осяйну його звiзду вповали". - VIII "Оце ж на ту звiзду впова╨ й шляхта, - Вiдказували гучно козаки, - Зробила з нього не суддю, а ката, Щоб © й ми зоставляли кадуки *. У козака сто©ть невкрита хата, А в панства по шляхах новi шинки, I бiдолаха тре в них голу спину, Не дбаючи про жiнку й про дитину. IX Були зiбрались нашi на Вiльшанцi Подякувати гарно всiм ляхам, Що й сала в козака чортма в ковганцi, А панський скот ганяють по шляхам У Венгри, в Шльонське 100 жидова-поганцi I живляться з панами пополам Од нiмцiв грiшми, винами ситними, Корiнн╨м i товарами крамними. Х Хотiлось, не вдалось. По-лядськи грався З козацтвом ваш вельможний пан гетьман: Вiн поти прав од панства допевнявся, Поки набив дукатами гаман. Тодi з ляхвою пiд Москву загнався 101, Мов з яничарами татарський хан, I чим на лупах добре поживився, Тим од грiхiв у Лаврi вiдкупився. XI Тепер святий: нехай же йде до неба. Ми будемо й без нього воювать. Нам грiшного, як ми, гетьмана треба, Щоб з ним i в пеклi разом бiдувать"... - "I вам Бородовка, той недотепа, Що вмi╨ тiльки жида обiдрать, Тепер любiший став, нiж Сагайдашний? О роде темний! Роде необачний!" XII Так осавули козакам казали I словом докоряли ©м гiрким: "Давно б уже ляхи вас осiдлали, Коли б не Конаша премудрий син. Не раз його й до короля ви слали, Щоб лагодив те розумом сво©м, Чого нако©те було мiщанам, Осадчим, дiдичам i всяким станам. XIII Гаман червiнцiв... О, брехня мерзенна! Нiхто сього на свiтi не видав, Щоб Конашевич, ся душа спасенна, З козацтвом здобичi не прогуляв. Тепер же чернь i старшина письменна Вбача╨ добре, що про вас вiн дбав, Як патрiарсi у всьому пiддався, Латинцiв i унiтiв не злякався. XIV Стольцi церковнi й титули владичнi Вiддав без короля ченцям сво©м I благочестi╨ на вiки вiчнi Вiд Потi©в да Рутських охранив". - "Байдуже нам про се. Ми г р i ш н i, - Нам нiчого робити з ним, с в я т и м", - Козацтво напiдпитку гомонiло, Про Конаша вже й слухать не хотiло. XV "Коли такi ви, що душi спасенне I вам, i дiткам вашим, i жiнкам Байдужня рiч у вас i прославленн╨ Свято© вiри не потрiбне вам, I патрiархове благословенне Пригiдне на щось тiльки гетьманам: Дак вас Петро i ми всi покида╨м I до царя на службу вiд'©жджа╨м. XVI Вже i Косинського добром московським Цар обсилав 102, а в грамотах сво©х Титулувавсь Черкаським, Запорозьким I благодiтелем церков святих. Да покумались ви з козацтвом польським Задля Димитрi©в тих пiдставних 103. Тепер звелiв святий нам патрiарха Шукати на Москвi собi монарха". - XVII "Шукайте. Ми ж благочестиву вiру Зумi╨мо й без вас оборонять, I не попустим турку-безувiру Монастирi козацькi руйновать, А для науки людям i примiру У Бiлiй Церквi хочем жида драть. Там Остророгiв жид, рандар багатий, Почав Святого Спаса зневажати. XVIII Повиколуповав iз лоба очi Для глуму безувiрного й смiху I до долiвки гвiзд╨м серед ночi Прибив його в орандi у льоху. Та нагодивсь на це пiдпарубочий I батюшцi вiдкрився на духу, Що в Спаса сам на грудях бачив рану, Пробитi руцi й нозi для догану"... ДУМА ДРУГА Тут земля загоготiла, Наче суд настав останнiй... Чутка дивна пролетiла По ру©нi православнiй. Не було такого дива I за пращурiв великих: Козакам Пречиста Дiва Помогла на туркiв диких, Що не знають Бога в Тройцi З Богоматiр'ю й святими I в безвiрному пророцi Чтять олжу серцями злими. Золоту галеру, повну Оксамиту й златоглаву, Нашi привезли додому Богородицi на славу. Безлiч ©м Пречиста злата В бесурмен лихих накрала, Ослiпивши супостата, Талярiв налапувала. "Поки сонця, поки свiту, Буде людям за що пити - Не вклонятимемось жиду, Дукiв будемо лупити!" I безрозумна темнота До Днiпра прожогом рине, Заморочена голота Прославля╨ диво дивне. I ввесь Ки©в iздригнувся, Всi мiщане й пiдзамчане; Тiльки ти чогось надувся, Конашевичу-гетьмане! Спогадав ╨си про Байду, Незабутнього вовiки, Про тяжку його досаду I про жаль його великий. Не один вiн з козаками Показав тобi дорогу Придонецькими шляхами Iд' московському порогу. Спогадав ти й про Остапа 104, Запорозького гетьмана, Як його скарбова лапа У Московську Русь погнала. I самого Наливая, Що царем зовуть п'яницi 105, Спогадав ╨си, як злая Доля мчала тi гряницi, "Там, - речеш ти, - центре жизнi Старорусько© зробилось, А в мо©й дурнiй отчизнi Гайдамацтво загнiздилось. I гнiздитиметься, поки Пожари та шарпанина, Голод, мiр, кровi потоки I повсюдная ру©на Навчать нас в Москву втiкати Вiд братiв сво©х коханих, Рiдним батьком величати, Кого дерли гiрш поганих..." I Сидить один. Вся старшина майнула Назустрiч молодому Кочубею. Його промiнн╨м слава обгорнула I зорявою ризою сво╨ю. "Се цар новий сердець низькопоклонних. Тепер нiщо Петро в них Сагайдашний. Однiс ченцям двi тисячi червоних, Козак, в сво©й щедротi необачний. Левко сто тисячей червоних ма╨, I всiх киян до себе приверта╨. II А мiлiони, що козацтво здавна За приводом Петра наплiндрувало, В Синопi й Трапезонтi здобич славна I в Кафi - се пиши тепер пропало! Що Кафа? Забавка нiкчемна, марна, Козацтво з жарту руки в Кафi грiло. Велике огнище там про гетьмана, Не про козацькi череси горiло. Тепер Петро не п'╨, не бенкету╨: Вiн душу на Господень суд готу╨. III Тепер козацтво вже його не любить: Бо не часту╨ згра© горiлками. Тепер Бородовка ©м в труби трубить, Що "свiт увесь тремтить пред козаками" *, I байдуже ©м, що для патрiарха Зробив я те, чого вони не смiли: Новi постали в Русi i╨рархи, I на стольцях апостольських посiли, I Русi Русь простерла братнi руки, Щоб не було мiж ними вже розлуки. IV Мiзерне смiтт╨! Темнi гайдамаки! Покiль вас мав чим добре трактувати, Ви лащились до мене, як собаки: Тепер - хвостом до iншого махати! Махайте; я пiду Москвi служити, Грiхи сво© мечем покутувати, Царевi благовiрному годити I високо наш руський стяг держати. Знайду й без вас дорогу до Османа: Султан царського знатиме гетьмана!" ДУМА ТРЕТЯ Знов земля загоготiла, Мов Днiпро прогнав пороги, Наче буря налетiла На гетьманський кiш убогий, - На будинок, що був красен Не углами, пирогами, Де козацтво ситих брашен На©далось за столами. На©далось-напивалось Досхочу, аж до знемоги, I танцями вгоноблялось, I пiснями про пороги; I про Кафу, про "пучину Християнських слiз i кровi", Що зробили там ру©ну, Вiчну славу козаковi; I про те, як море врало Мов ревучими левами I безоднi розверзало Пiд козацькими човнами; I як Юр Святий по хмарах Грав конем над ними бiлим, Слiпив очi яничарам, Додавав козацтву сили *, Як "оброки" й обiтницi Козаки на себе клали I в небесно© царицi У Печорськiм роботали... I Не буря, гомiн, спiви голоснi©! Кругом коша-будинку розлягались: То Кочубею похвали новi© Безкра©м морем гучно хвилювались. Iде трiумфом лицар мiж лицарством; За ним везуть галеру золотую, Везуть, танцюють. Навкруги з кобзарством Ченцi спiвають гурмом трисвятую. Волiв дванадцять пар, всi пiд стрiчками, ©х роги вквiтчанi, як май, квiтками. II "Стiй" - крикне Кочубей. "Чого стояти? - Рекли ченцi. - Гей, друзi, до Успення! Галери жде Пречиста Божа Мати, Як дару за козацьке визволенн╨". - "Нi, се вiд мене буде дар герою, Що вчив мене, мов сокола, лiтати Через пороги по Днiпру й по морю I на турецькi ринки набiгати". - "О святотатство!.. Вас освободила Пречиста, преблагословенна Дiва, II А ви, в духовнiй вашiй тьмi, готовi Дари ©© щедрот i благодати Приносити у принос козаковi I смертного над вiчну поскладати!" - "Пречиста, непорочна Дiва... Правда, Тако© чистоти й не знають люде... I се, в ©© iм'я святе, награда Тому мiж нами велетневi буде, Що вмi╨ силу демонську крушити I турчина в його кровi топити..." IV "Нi, дяка не награда! - Загукали Ченцi, терзаючи з досади ряси. - Такого ще кощунства не чували Не тiльки козаки, та й свинопаси, Щоб непорочною когось назвати, Якусь мiзерну, бренную людину, Що "во гресях родила грiшна мати!" 106 - "Шкода теряти дорогу годину: До меду ложки вам у нас не буде! - Вiдрiзав ©м Левко. - Гей! Стiймо, добрi люде!" ДУМА ЧЕТВЕРТА Розчинились у гетьмана Рундуковi дверi Проти то© золото© Пишно© галер