Пантелеймон Кулiш. Маруся Богуславка ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Староруська поема (1620-1621) "Нет царства, которое не разорилось бы, будучи в обладании клириков". Иоанн Грозный "Ой, бородачи!.. Многому злу корень - старцы и попы!" Петр Великий ПРИСВЯТ Тобi... О! Де ж те слово гарне, чисте, Блискуче, як срiбло, розтоплене в горнилi, Щоб свiту возвiстить про свято урочисте Тво╨© похвали, мiй духу свiтлокрилий? Нi, не землi, не нам тебе благословляти, Пречисту в помислах, у задумах величну! Не зна╨м, як тебе, яким iм'ям назвати, На пам'ять мiж, людьми, на шану вiковiчну. Там, де, мечта душi, витають херувими, Дадуть iм'я тобi, зорi новорожденнiй... Як перло мiж перел, мiж душами святими Сiятимеш в сво©й красi благословеннiй. Сiяй i проливай в серця людськi вiдраду; Нехай твою тропу, спасенну стежку знають, Нехай над свiт увесь возлюблять щиру правду, Про не© родяться, за не© помирають. А я, коли твоя божественна природа Вселилась у мiй дух i я тво©м диханн╨м Повiну на серця, як райська прохолода, Як жизнi вiчний хiр, весни благоуханн╨. Се не моя хвала, твоя се буде слава, Твоя се iсповiдь, тво╨ сердечне слово, Посланнице небес, Мадонно величава, Натхненне праведне високого й святого! ПIСНЯ ПЕРВА ДУМА ПЕРВА Музо, правди старорусько© вовiк жива богине, Серця чистого i розуму свободного святине! Ми покинули з тобою шлях широкий су╨вiрства, Вiдцурались вiзантiйського i римського попiвства. Занедбали й тi перекази, тi споминки кривавi, Що дiди вважали за вiнець сво╨© честi й слави. Ми пуття собi в козацькому завзяттi не шука╨м, Щастя й долi в ╨зу©тському лукавствi не вбача╨м. Дай же нам, богине, тiльки щирiй правдi поклонятись I в iм'я тво╨ святе дiтьми терпимостi озватись. Нехай iнший хто в казки письмацькi давнi порина╨, Хитромовну ©х iмлу, мов чисту правду, прославля╨. Ми про давнi давна без гнiву й лукавства спогадаймо, Про безладд╨ наших бiдолашних предкiв заспiваймо. Заспiваймо ж перш усього про попа, попiв окрасу, Дивовижу свого темного розбiйницького часу: Як вiн чесно духом бодрим проти кривди подвизався, Хоч наслiдним су╨вiрством понад iншими й не знявся. * * * Був сей пiп колiна панського, з Пiдгiр'я Ярославець, А на прiзвище, по спомину й переказу, Державець ' Бо його шляхетнi предки за велику мали славу, Що з давен давнезних заслужили в короля державу. I було незгiрш панам Державцям на Пiдгiр'© жити, Поки в Русь не поналазили гадюки ╨зу©ти. Був Державець русин з огняною щирою душею: Не поладив вiн з тi╨ю злою, в'©дливою тлею. Кинув на поталу ╨зу©там рiд свiй i родину, Заволiкся пiшки на козацьку вольну Укра©ну. Не злякавсь шляхiв татарських i пустинь тих укра©нських, Рятував i серце, й розум од пiдходiв ╨зу©тських. Волив лучче всяку нужду i тяжку бiду приймати, Нiж з ляхами по науцi ╨зу©тськiй панувати, З русинiв ляхву та недоляшкiв штучно виробляти, Правду-матiр, честь, i волю, й душу Риму продавати. Приблудивсь до рiчки Росi ╨зу©тський ненавидник, Пiдступно© проповiдi польсько-римсько© противник. Приблудивсь до узграничного мiстечка Богуслава 2, Де козак не знав i не питав, чия воно держава. Уродливий, молодий, моторний, хоч i небагатий, Приймаком пристав до вдовино© нужденно© хати. Ущасливив бiдолашну вбогу вдiвоньку козачку, Як поняв у не© безприданку дочку-одиначку. Жили-пробували у старiй оселi хоч не вельми пишно, Та хвалити Бога i Святу Покрову 3 що було затишно. ДУМА ДРУГА Уподобали на нашому Пороссi Ярославля, З-над Днiстра, iз руського Пiдгiр'я шляхтича Державця. Був-бо вiн мистець великий по верхах з книжок читати, Алiлую, кондаки, iрмоси й тропарi спiвати, I пани його й усi мiщане вельми полюбили, Напiдпитку й по тверезу одинаково хвалили, Що попа, приблудного волоха 4, в хибах поправля╨, I дяка гучним Апостолом за пояс затика╨. I зiбралась у них у недiлю рано чорна рада, 5 Врадила на чорнiй радi однословно вся громада: Iз нетяг зiбрать по денежцi, а з дукiв - по пiвкопи, I тим скарбом висвятить його в Печерському 6 на попи. А волошина-приблуду з Богуславщини прогнати, Бо не вмiв старий гаразд нi служби править, нi спiвати. Вихваляло все Поросся нового попа - й миряне, I пани, i крамарi, i всi цеховики-мiщане. "Хоч у нас, - мовляли, - церква шатами не знакомита, Да поповим розумом, мов золотом, кругом окрита". Тiльки козакам Державець був не так-то до вподоби: Бо не мав до них прихильностi, поваги, нi шаноби. На бенкети сутi в куренi до них не поспiшався, Горiлок ©х добрих i медiв п'яних немов цурався. А найбiльше тим козацтву пiп сей був не до любовi, Що казав, як думав, щиру правду козаковi. Вiн картав у церквi козакiв докiрними словами, Соромив ©х дукiв хижими, кривавими дiлами. I полковника козацького, й обозного 7, й гетьмана 8 Поважав не вельми бiльш, як нехриста i бусурмана. "Бо вони, - рече, - Днiпром на море випливали, Та й купецьким суднам християнським пiльги не давали; Християн-купцiв, як i невiрних туркiв, плiндрували, А награбивши турецького немов добра, гуляли. В погулянках славились морським походом та хвалились, Що за вiру б то благочестиву християнську бились. I п'яне кобзарство, шинкове нищунство, пiдкупляли, Щоб у кобзу про лицарство ©х розбiйницьке бряжчали. А пропившись I, мов крем'ях той, оббившись, Свою рiдну Укра©ну плiндрували, Милосердного грiхами прогнiвляли; Божий бич, татар, на села накликали, Много християнських душ занапащали"... На попа за се козацтво нарiкало, I на часточку йому не подавало; По чужих церквах акафiсти наймало, Рокiвщиною його нiже не обмисляло. Не пiзнав розкошiв богуславський чесний пiп-тiмаха, На попiвствi жив мов гречкосiй-доматор сiромаха. Проста хата в нього сяла тiльки гарними богами, Та пахущими на божниках квiтками й рушниками, Та хорошою, як Божий рай, вродливою дочкою, Що всiм брала очi дивною якоюсь красотою. Байдуже було старому про багатство: "Не вiд сього, - рече, - миру наше царство"... I на те з старою не вважали, Що попи ©х iз попадями минали, Iнде попасу веселого собi шукали, Вiд убого© гостини потай утiкали. Один тiльки й пан прихильний обiбрався, Товстогубим мiж козаками звався. Не любив також i сей бенкетувати, А любив з попом у Бiблi© 9 читати. До попа частенько став сей пан ходити, I без чарки про спасенне говорити. Хто казав: любив вiн попадю старую, Хто казав: ще й бiльш попiвну молодую. Замолоду вiн якось не оженився, I в лiта, ляхи мовляли, panski вбився: Дак лизав старий до молодо© губки, Буркотав, як сивий голуб до голубки. ДУМА ТРЕТЯ I "I не кажи менi, I не турчи менi: Не хочу слухать-знати, Щоб за нелюбого Да товстогубого Марусеньку вiддати". - II "I не проси мене, I не гризи мене: Шкода про се й казати, Щоб iз злиденником Та безземельником Марусеньку звiнчати. III I батько, й дiд його, I рiд, i плiд його Се все було ледащо: Бо козакуючи, Статки гайнуючи, Позводились нiнащо". Так старенький iз старою День у день сварився, А козак iз ©х дочкою Тайкома любився. Була гарна вбога панна, Краля-королиця: Як ясна зоря, рум'яна, Як снiг, бiлолиця. Народила мати доню - Мов намалювала; Надала ©й щаст╨-долю, Щоб бiди не знала. А бiда не за горами, Ходить промiж нами... Очi з чорними бровами Миготять сльозами. Миготять, мов блискавицi, З-пiд густо© тучi, Як сто©ть коло криницi, Свою долю ждучи. "Не ходи вже, доле й воле, Вранцi до криницi: Продають мене за поле, За важкi червiнцi". - "Нi, покiль на небi зорi Мiсяця стрiчають, Покiль на безкра©м морi З вiтром хвилi грають, Товстогубу не придбати Чорних брiв дiвочих! Завтра будемо ╨днати Козакiв охочих, I полинемо з вiтрами На безкра╨ море, I поробимось панами, I забудем горе. Побуду╨м собi пишнi Хати на помостi, I вчащатимуть велишнi До нас дуки в гостi. Оксамити, златоглави Будемо носити, Килимами крити лави, Меди-вина пити. Бо мене старшим обрали Над всiма старими, Щоб на море я човнами Вилiтав, мов крильми. А у мене - як загра╨ Моречко з вiтрами, Менi духа пiдiйма╨ Вгору, мов руками. Грають, грають-примовляють Кобзарi великi: Будуть грати-примовляти По всi вiчнi вiки. О, се дивна кобза - море! Дивнi в кобзи й струни! Як загра╨, вiдчиня╨ Предковiчнi труни. I виходить з них лицарство, Що на морi билось, Бiльшою, нiж пишне панство, Славою покрилось. I я, Маню, буду славен Промiж лицарями, Промiж дуками-панами, Промiж кобзарями. Будуть Левка Кочубея По Вкра©нi знати, I пiд струни про Мурея, Що вiн бив, спiвати 10. Будуть Левка Кочубея Знати й за морями, Споминати, мов Енея 11, Перед королями. Бо Левко твiй до султана Знайде шлях-дорогу I всю шатами зодягне Укра©ну вбогу. Бо Левко твiй бесурмена Сплiндру╨-зруйну╨ I самого королевi В'язнем подару╨". ДУМА ЧЕТВЕРТА I весела, i щаслива Мрiями коханка, I яснiша уродлива Весняного ранка. Як на свiтi любо жити, Милого любити, З його мислями навiки Душу й серце злити! "Чи ти чу╨ш, паньматусю, Що Левко говорить? До тво╨© вiн Марусi Мов у дзвона дзвонить. Каже милий, ╨ десь море, Гонище безкра╨, Що, мов житом добре поле, Золотом сiя╨. Каже милий, що здобуде Здобич нам велику; Златоглав носити буде, Покiль його й вiку. Каже милий, що ми будем Жити-панувати, I величнi з нами дуки Знай бенкетувати". - "Мо╨ щаст╨, моя доня, Радуюсь вiд серця, Що менi на старiсть доля Молода всмiхнеться. Буде мати в вас сидiти Хоч коло порогу Та на вас обох гледiти, Дякуючи Богу. Буде хоч щодня помости Шарувати-мити, Аби в панськiй високостi З вами й ©й пожити". - "Нi, до тебе ще й над нього, Мамо, прихилюся, Що з козаченьком ззирнуся, До тебе всмiхнуся. Будеш павою, матусю, В парчах походжати I в шовки свою Марусю, В жемчуги вбирати". ДУМА П'ЯТА Старосвiтська кров козацька В ветхих жилах врала: Попадя поклони клала, Всiх святих благала: Козаковi помагати Турка воювати, Кораблi його проклятi На пожар пускати. "Ти ж, владичице небесна, - Слiзно промовляла, - Що на полi i на морi Нашим помагала! Покривай тво©м покровом Байдаки козацькi, Розбивай небесним громом Судна бусурманськi, А з них зброю, срiбнi кубки, Сукна, златоглави Козакам подай у руки Для сво╨© слави!" Старосвiтська кров шляхетська В ветхих жилах врала, I в попа противнi думки З серця викликала. Бо не з шаблi, з плуга жити Його предки вчили, Рiдну землю боронити Щоснаги, щосили. За козацтво вiн частенько З жiнкою сварився, А погримавши, журився Та богам молився. Вiд сладчайшого Iсуса До Кузьми святого З-пiд його густого вуса Буркотiло слово. Звав i вiн богiв iз неба Против азiатства, Та цурався, мов Ереба 12, Бурлi©в-козацтва. На коханн╨ ж залицянн╨, На слова Левковi Дав iз жiнкою в розмовi Присуд козаковi: I "I не турбуй мене, I не дратуй мене Ти мрiями сво©ми! Сi безземельники - Чорти-пекельники; Пропадемо ми з ними. II З моря вертаються, Знов пропиваються, Знов ходять без сорочки. Хай ©х цураються, З ними не знаються Отецькi чеснi дочки. III Бо за п'янюгами Та волоцюгами Орда сюди вганя╨, I не одно у нас (Скажемо в добрий час) Село вiд них пала╨". "Я довiдався, чого се, Козаки охочi Пропивають у шинкарки Нащадки жiночi, I дзижчать, мов злющi оси, I гудуть шершнями, Будять нас посеред ночi Гуком та пiснями. Знай, моя голубко, лихо Та й велике сталось: На Цоцорi безголов'╨ и Над панами склалось. Кликав пан гетьман коронний За Днiстро й охочих, - Обiзвалась купа сивих Та пiдпарубочих; А середнi загукали, Мов базар жiноцький: "Нехай зна╨-пам'ята╨ Ясний пан Жовковський 14 Як пани нам на Вiльшанцi Ле╨стри писали 15, Козакiв старих до плуга, До коси вертали"... "Як же, злющi, одiбрали Iз Цоцори вiстi, Миттю до коша зiбрали Тисячу i двiстi". - "Якi ж вiстi, мiй панотче"? - "Дикi, жено мила! Розметала нас, мов клочч╨, Бесурменська сила. Стяте голову з гетьмана Великорозумну, Що всю Русь обороняла Та й Ляхву безумну. Стято й подано гостинця У Стамбул страшного, I висить вона в воротях У царя гнiвного". - "Ох, мiй Боже"! - "Не лякайся: Се не все ще горе, А ось лихо, що зiбрались Козаки на море! Будуть море плiндрувати, Пити да гуляти, А нас клятi азiати У полон займати. Будуть пити, в кобзи грати, Здобич прославляти, А ми - той Стамбул завзятий Бранцями сповняти! Вирвавсь я iз рук ╨хидних, В хижих ╨зу©тiв, Та й попавсь в кривавi лапи Наших людо©дiв. Як тi душi погубляють, Так сi людське тiло, Та ще й дякуй, мов за добре, За спасенне дiло! Подивись, он над ворiтьми Значка-комишина: Се заслужена попiвська Плата-рокiвщина. Повтикають комишини, Ратища по дворах Та й шукають на горiлку Жита по коморах. Човнове се в них зоветься... Хто не йде на море, Приймай мовчки вiд гультяйства I наругу, й горе! Ой ви, праведники Божi! Де ж шукати правди? Всюди кривда, лжа, тiснота, Всюди повно зради". I оглянув пiп, зiтхнувши, Божники з богами: Мрiють мовчки чудотворцi Попiд рушниками. "Зна╨ш що, моя Палазю? Тяжко нам тут жити, Харцизякам, мов болячцi, Без пуття годити. ╙ Москва, народ заможний, Кажуть, i правдивий... Править нею цар побожний I благочестивий. Haшi предки проти хана ╞й допомагали, Козаки ж царю з ляхами Тяжко допiкали. Чув я, в Ки╨вi говiвши, Дехто з Укра©ни До Москви втiкати хоче При лихiй годинi. Бо докучили вже нашим Ницi ╨зу©ти, А до гурту ©х пристали Ще й вовки-унiти. Хоч i топлять запорожцi Клятих супостатiв, Та аби в них по коморах Скринi жакувати. Хочуть нашi займанщини У царя просити, Щоб козацтва й жидовини В села не впустити [a]. Позбуваймо всю скотину I стару хатину, Та втiкаймо, покiль цiлi, У царську кра©ну, Бо я бачу, не бувати Правдi тут мiж. нами, Покiль буде панувати Жидова з ляхами. А козацтво, хоч з ордою Б'╨ться i вою╨, ╞© оком позира╨, ╞© серцем чу╨. Як дознавсь я про Цоцору, Сон менi приснився: Що Днiпро пiд зимню пору Широко розлився. Ох, розлився не водою, Кров'ю вiн людською, I козацтво наше плавле По кровi з ордою. О святi© чудотворцi! Умолiте Бога, Щоб ся кров не покропила Нашого порога". ДУМА ШОСТА Не вернувсь Левко з човнами На лиман iз моря, А вже люде дознавали На Вкра©нi горя. Вже кругом палають села, Гонять скот, отари... Людський плач i голосiнн╨ - Пiд самi© хмари. Кинувсь пiп з дяком у церкву, Слiзно Бога просять, А пiддячi не спiвають, Голосно голосять. Зачинивсь Господь на небi З усiма святими: Мабуть, люде прогнiвили Вчинками лихими. Налетiла з Криму буря На село щасливе: Гумна палять, хати граблять, Ясирять, що живе. I по-нашому говорять, Хвалячи Аллаха, Що ясир сей ©м дару╨ Лицар-сiромаха[b]. "Не схотiв, - мовляють, - з панством Вийти на Цоцору, А метнувся на купецтво Проти договору. I Аллах, защитник правди, Покарав невiрних: Оддав ©х новi осади В руки правовiрних. I Аллах, гонитель зради, Подав з неба голос: Попалив огнем осади Ще й на нивах колос. I Аллах, помститель кривди, Простер з неба руку, I пiйшли гуртом ╨хиди У ясирну муку. Через лютих людоморiв I благих кара╨: На Цонорi, мов на морi, Хляби одверза╨. Позирнувши в тi безоднi, Слiпнуть вашi очi, Обiйма╨ i хоробрих Пополох жiночий. I Зулуш, кому в лицарствi Рiвного нема╨, Головою наше царство, Порту 17 прославля╨..." [c] ДУМА СЬОМА I I чу╨ се немов крiзь сон старенька, I трусяться у не© руки й ноги. Тремтить, як лист, Маруся молоденька, Поблiдли щоки й губи у небоги. "Аллах! Велик ╨си в тво©й щедротi, - Промовив бородатий татарюга, - Тепер ходитиму я ввесь у злотi: Се падишаху Роксолана друга 18, Гаремне божество, вiдрада у турботi". II Спасибi, кобзарi, вам за спiванн╨ Про дивну красоту, яко© звiку, Мовляли, бачити i без коханн╨ Не снилось-бо й ввi снi ще чоловiку! Я серцем вiщим чув, що тiльки в нашiй Спiвочiй серед слiз гiрких пустинi Так народиться, чого ще очi Людськi не бачили на Укра©нi. I серце привело мене д' оселi очей. III Попаде! З радощiв тобi признаюсь" Що я - твiй брат Iвась. Мене вхопили Сiчовики в ясир, i я збираюсь Давно побачить сей куточок милий, Сю старосвiтську низькорослу хату, Де ти мене, маленького, учила, Як слухать матерi, коритись тату, Де мати няньчила мене, пестила, I спатки на руках односила в кiмнату". - IV "Iвасю! Братику!.. Про що ж ляка╨ш Словами нас ти хижими й звича╨м? Хiба ж не бачиш лиха i не зна╨ш, Що й так уже душi в собi не ма╨ш? О! Як же се Господь iз рук поганських Тебе ослобонив? А ненька з горя..." - "Поганських, навiсна? Нi, з християнських! Бо не орда була то iз-над моря Набiгла, а сво© у башликах татарських". - "Як? Що?.. Кажи-бо! Я мов зо сну чую",- "Кажу тобi, попаде; повбиралось Татарами козацтво. Гната Шую Я й знав: бо вже не раз менi траплялось Сидiти в нього на конi i в поле З ним iз села летiть по-запорозьки, "Гала! Гала!" - кричать, а я, на горе Нещаснiй матерi, прибiг i "коськи" Прошусь. Вiн i продав мене в ясир за море". - VI "Як! Що ти кажеш? Вiн? Та вiн же в ченцi Збирався цiлий вiк!" - "Воно й не шкодить, Як битi талярi бряжчать в кишеньцi: Такий-то й монастир скорiш знаходить". - "Так ти оце з неволi вже втiка╨ш"? - "Нi, там-то й воля: там моя домiвка." - "О, що ти кажеш! Нащо нас ляка╨ш? Хiба ж бо з турчином, з ордою наклада╨ш?!" - VII "Не накладаю, нi! Бо я мiж ними Немов на свiт удруге народився I думками про божество святими, I правдою без хиби просвiтився. Аллах один; нема у нього роду. Всесилен вiн, не требу╨ пiдмоги; Цура╨ться мерзенного народу, Що оббива╨ у царiв пороги I вносить прах земний в небеснi© чертоги". - VIII "Коли ти думками святими справдi Там просвiтивсь, то дай же нам зашиту Вiд татарви у нашiй рiднiй хатi, Щоб не сплiндровано нас, не побито". - "О, нi! Нехай джавур горить-пала╨ Iз iдольством сво©м гидким, мiзерним; Нехай огонь зрадливих пожира╨, Що роблять кривди праведним, спасенним I правовiрникам серця возвеселя╨"! - IX "Мiй братику!.." - "Попаде! Нас навiки Роздiлено з тобою. Ся хатина Менi сестра й рiдня; а ви, калiки Умом, чужi менi, немов скотина". - "Так хоч хатину пощади святую, Де вмерла мати, по тобi журившись"! - "Нi, я по-свойому ©© вшаную: Мов дух, перед Аллахом засвiтившись, Нехай перелетить в обитель неземную! Х Там сльози матерi, як Божi зорi, Засяють у мене перед очима, Як серцем потону в блаженствi, в морi Серед утiх, достойних серафима. А на землi - земне... Моя царице! Сiдай зо мною на коня-бахмата, Полинемо в Стамбул удвох, як птиця. Нехай горить стара, мiзерна хата: Ти матимеш таке, про що тобi й не сниться". XI У попадi в очу позеленiло... Дочка, татарин, божники з богами, Усе пiшло кругом i зашумiло, Мов гай густий пiд бурею-вiтрами... Кудись вона бiжить чи завiрюха ╞© на дикi крила пiдхопила I мчить крiзь полом'╨ та дим, i духа У грудях бiдолашних захопило I серце, й пам'ять, мов у морi, потопило. ПIСНЯ ДРУГА ДУМА ПЕРВА Смерте, бабо-сповитухо, Лiкарю людський останнiй! Ти одна нам го©ш духа В нашiй долi безталаннiй. Утомившись закривати В Богуславi людям очi, Димом сховища сповняти I душити крик жiночий. Понагачувала трупу Повнi сiни коло хати Та й пiйшла живого лупу * В дикiм полi доглядати. I забула про едину Непридушену людину, Мов у полi на роздоллi Про нескошену билину. Не билина в чистiм полi З-пiд коси тво╨© встала: Сирота стара в недолi Пам'ять-розум утеряла. Пiдвелась i по пустинi Диким поглядом блукала... Опинившись на могилi, Серед степу промовляла: "Де се я, i що се з нами Сталось-приключилось? Нi свiтлицi, нi кiмнати... Се менi приснилось. Се я сплю... О, як же серце Тяжко замира╨!.. Степ, могила... i криваве Сонечко сiда╨. У димах сiда╨ сонце Чи в кров порина╨? Вiтер з полом'╨м по полю, Мов по морю, гра╨. Нi села кругом, нi духа... Скрiзь галки лiтають, I собаки, мов на звiра, Скиглять-завивають. Що ж се за пожежа сталась Серед Укра©ни? Потонуло все, почезло... Нiгде нi хатини! О, невже б то се татаре Наших позаймали, Села й ниви попаливши, У полон погнали? Нi! Пiд дзвоном королiвським Сплю я на могилi... Чи то ж люде, як горiли, В дзвона б не дзвонили? Задзвоню, чи не прокинусь..." - Встала й задзвонила. Затремтiло ветхе тiло; Серденько занило. I озвалося до дзвона Скигленн╨ собаче, - Мов душа в пекельних муках Пiд землею плаче... О, мовчи, страшенний дзвоне! Збудиш хирне серце... Як проснеться-стрепенеться, Кров'ю розiлл╨ться. Я забула, як заснула, Чим була, живучи... Темна темрява бгорнула Мiзок мiй болючий. Нiби я когось любила, Гарна, молоденька; Нiби нас благословила, Радуючись, ненька. Чи дочка була се в мене, Чи се я, Маруся? По кому се я так плачу, По кому журюся? А, згадала!... Я з'╨днала Доню за султана, За всесвiтнього гетьмана, Злющого тирана. Таж вiн хлепче кров людськую, Мов собака воду, - I за потвар сю лихую Видать пишну вроду! За нелюба-товстогуба Утопить дитину, Що робила Божим ра╨м Нам стару хатину! Мов за змiя-людожера Дочок оддавали 19, Що ченцi там у печерах Страшно змалювали... От чого я так журюся, Чого ревно плачу, Мов береза, слiзьми ллюся, Свiтонька не бачу. От чого я так журюся, Аж у землю б'юся... Полечу до не© в пекло Та хоч подивлюся! О, коли б ©© побачить, Глянути й умерти! Викупила б та хвилина Муки жизнi й смерти... Я знайду в турецьку вiру Кучман, шлях Татарський 20: Як везли, вона все дерла Подарунки панськi, - Подарунки тi кривавi, Що татарин клятий Заслiпив голубцi очi, Щоб ©© пiймати. Вiн кармазин златоглавий, Гаптуванн╨м шитий, Розiслав у нас по лавi, Щоб ©© зловити. Загорiлась тогдi церква, Дзвони задзвонили, Китайки да блаватаси Всю свiтлицю вкрили. Дери, доню, ту огиду, Парчi й оксамити Да по Кучману розкидуй Неньцi для примiти. Буду в руки златоглави Проклятi хапати I знаки тво© кривавi Слiзьми обливати. А пожар собi пiд ноги Слати-пiдгортати, В золотi тво© чертоги Путь гiрку верстати. Бачу, як вони зiяють. Вирлами дракона, На Вкра©ну позирають, Мов безодня чорна, Не боюсь вас, клятi вирла, Кров'яна пучино! Нам поможе Божа сила Проти них, дитино. Вже вона менi стихенька Свiтить свiчку-зорю I веде мене ясненька На страшну Цоцору. Там, я чула, пан Жовковський Згинув од шаблюки, I досталось його тiло Татарюзi в руки. А велика головище Котиться по полю... Я пiймаю та й сховаю Диво пiд полою. За се диво буду пиво, Меди-вина пити, В златоглавах да в блаватах Павою ходити. Бо повiсить цар-невiра Диво те пiд зорi, Щоб i Польща, й Укра©на Потонули в горi. Прику╨ його невiра, Ланцюгом узявши, Щоб його проклята вiра Побивала наших. "Хто менi, - рече, - те диво Знайде на Цоцорi, Той у мене засiя╨ Високо, як зорi. Буде первим чоловiком По царi-султанi I блищатиме, як сонце, В золотiм жупанi"... Ой чого ж се побiлiла, Чорная долина? Бо вся Польща обомлiла I вся Укра©на. Побiлiла ти, долино, Панським бiлим трупом: Збагатила вражу силу Жакуванн╨м-лупом. Побiлiла трупом панським Поруч iз козацьким, I вквiтчався труп не маком, Порубом лицарським. Я по мертвих не ридаю. Голошу-спiваю, З сiроманцями-вовками Квилю-проквиляю. Годi, вовцi-сiроманцi, Труп лицарський рвати: Я живе вам кину серце, Бiдолашна мати. Ухопiте, розiрвiте, Бо воно голосить, I в глухих богiв рятунку Вiд ординця просить. Погорiли всi свiтлицi I церкви з богами, Залягло пiд попелами Поле облогами. Сiймо-сiймо здуру сльози По степу-облозi: Анi правди, нi вiдради, Нi надi© в Бозi". Не мара вночi блука╨, Щоб людей лякати: За дочкою уганя╨ Божевiльна мати. То рида╨, то спiва╨, То з печалi рветься, То на Бога нарiка╨, В землю грудьми б'╨ться. I, не знаючи дороги, До Днiстра просту╨... Мов крилатi в не© ноги, Пузирiв не чу╨. Старосвiтська кров козацька В ветхих жилах врала; В тiлi мученiм юнацька Сила воскресала. Ясувала бiдна мати Бiдно© Марусi - Дух потужний i завзятий Нужденно© Русi. I мов давнього варязтва, Невгавуща сила, Мов скажений дух козацтва, Бурею летiла. Довгий, мов бунчук гетьманський, Волос розвивався; Сам собою шлях татарський ╞й пiд ноги слався. ДУМА ДРУГА I О Днiстре, знаний промiж лицарями, Порогу русько© землi кривавий! Колись давно ми з Струсями-братами 21 Поза тобою здобували слави: Волощину 22, мов щит, iз рук турецьких Ми довго рвали вкупi з поляками, За приводом Серп'яг 23 та Вишневеньких 24 Блукали в полi вовчими слiдами, Шуганн╨м по свiтах рiвнялись iз орлами. II Тепер ти, Днiстре, став гнилим потоком Гидоти всяко©, що назбиралась У посварках Заходу iз Востоком, I лютостю обох ©х провонялась. О Музо! Одверни вiд не© очi: Нехай ляхи гризуться з русинами, Втiкай iз ©х кубла голодна й боса, Як бiгла бiдна мати манiвцями, Обдерта по тернах, блiда, простоволоса. III Обдерта по тернах... Зима упала На голову злиденнiй за годину. Тепер ©© й Маруся б не впiзнала, Коли б вернулась звiдти на Вкра©ну, Де "чотирма концями свiту" править Той цар, що величають тiнню Бога, Той, що й Москву, й ляхву, i нiмця давить, I Риму гордого втира╨ рога, Дарма, що королi там товпляться в порога. IV О серце матiрне! Ти б не злякалось I Люцифера у його потузi, Бо в тебе вже нiчого не зiсталось, Нiчого у тво©й важеннiй тузi... Диву╨ться волошин, стрiвши бабу, Як се Днiстро перебрела старенька© I, смiючись, говорить, буркулабу *: "Води ©й по колiно: бо п'яненька, Дарма, що зморщилась i зсохлась, як опенька." - V "Не смiйся, - каже той, перехрестившись, - Се вiдьма з Лисо© гори 26 втiка╨. Мов середа на п'ятницю скривившись, Дивись, як сльози кулаком втира╨. Не зупиняй, нехай ©© лукавий Несе вiд нас на Буджаки татарськi. Там Кантемир, мовляли. Мiч Кривавий 27 Прости нас, Господи, пророк султанський, Сю вiдьму верне знов до чортово© лави." VI Глузу╨ буркулаб. Вертавсь додому Зi Львова саме, вiд попiв побожних. Подав на шату Юровi Святому 28 Срiбла вiд землякiв, бояр вельможних; Так мислi вже благочестивi в нього На язицi веселому вертiлись I гладив живота свого товстого, Жартуючи з очей, що не дивились На Божий свiт од слiз i в чорну землю врились. VII Не дивляться на Божий свiт, а знають, Як манiвцями втрапить до Царграда 29, Звiдкiль ©м зорi-оченята сяють Iз обмурованого мiцно саду. Високий мур! Вона про нього чула... Хто не чував про нього на Вкра©нi? Страшнi будинки клятого Стамбула Ввижались матерi й малiй дитинi. Кобзарська пам'ять ©х i досi не забула. VIII Коли б добитись ©й туди живою, Вона б зумiла крiзь той мур пробитись... Вона б його розбила головою Жовковського, - аби ©й подивитись, Аби заглянути в тi очi-зорi I, не спитавши нi про що, втонути У несказанному блаженствi-морi, I до страшного суду 30 так заснути, I про все горенько, про всю бiду забути. IХ "Ось-ось вона! Ось, котиться по полю Розумна голова, що рятувала Всю Польщу й Русь! Я пiд полою ╞© сховаю, i, як розбивала Вона страшного ката-супостата, Так розiб'ю той мур страшенний нею" О доню, утiкай сюди вiд ката; Сховайся пiд намiткою мо╨ю, - Я в Ки©в проведу тебе попiд землею., X Святi ченцi там ходи покопали Аж до самiсiнького Русалима 31, Щоб люде вiд невiр туди втiкали, Ховались iз добутками сво©ми. Там на Великдень 32 стиха дзвони дзвонять, I люде гомонять, i щось спiва╨. Нема на свiтi людям оборони, - Сира земля ©х од бiди хова╨, I суду Божого страшного дожида╨. XI Як тато вернеться з Москви, ми будем В московськiй займанщинi тихо жити I горюванн╨чко сво╨ забудем... О, якби тiльки до тебе добiгти!... Вже недалечке. Ось бiлiють мури, По мурах кров гаряча червонi╨... Сади кругом у воду потонули... О, визирни ж iз них, моя надi╨! Се ж iз тво©х садiв так любо вiтер вi╨!.. ХII Чого ж ти, земле, так заколихалась? Чого ти, небо, зразу почорнiло?.. Iмла перед очима розiслалась, I серце, мов той камiнь, занiмiло... Хита╨ться земля... Iде кругом... Не встою". Де ж мури пiд садами поховались? Се я крiзь землю йду... О доню, доню!" I пада╨, i по землi послались Тi патли сивi, що вiдьомськими здавались. ДУМА ТРЕТЯ I "Аллах! - рече над нею татарюга, Високий, огрядний i бородатий, - Се милосердiю твойму наруга, Щоб людям без войни так погибати. Ахмете! Подивись, яке обдерте I закривавлене стареньке тiло. Мабуть же не з добра, а з страху смертi, Воно через степи й терни летiло. Так поховать його спасенне буде дiло. II Махай до юрту, бравий мiй козаче, Звели сюди при©хати гарбою: Бо он, дивись, вже чорний ворон кряче Над бiлою старою головою. Нам сто тринадцять раз повелiва╨ Святий Коран 33 на вбогих i нещасних Дивитись так, як з неба позира╨ Аллах на нас, козявок бiдолашних, I милосердiя ╨лей в серця влива╨". III Помчавсь Ахмет i курявою вкрився, Зсiв iз коня татарин бородатий I вухом странницi до серця нахилився... "Нi, ще злиденно© сво╨© хати Душа не кинула!.." I здобува╨ Бальзам з сакiв ловецьких i тростинку В смажнi i мертвi вже уста вправляв, I стиха влив лiкарства капелинку. "Благословен Аллах однинi i довiку"! IV Сим словом iскру жизнi вiн вiта╨. Стара прокинулась i гострим зглядом У вiчi, мов ножем, йому штирха╨. Морщини, мов гадюки, в'ються адом. "Де, коршаку, ти дiв мою голубку?" - Промовила, i знов погасли очi. Татарин, iз сакiв доставши губку, Холодною водою з дзбанка мочить I, витерши ©й вид, ознаки жизнi сочить. V "О, знаю, знаю! - каже стиха. - Шкода, Що я збудив тебе! Нехай би згасла Остання iскорка... Про що природа Знов улила у твiй каганчик масла? Я бачу образ матерi мо╨©... Так на землi без пам'ятi лежала, Як вирвано дитину з рук у не©, А ваша хата полом'╨м палала I навкруги земля, мов пекло, гоготала." VI Скрипить гарба в степу... Ахмет вернувся, I милосердний батько сина посила╨, Щоб сiна де на добрий в'юк здобувся. З ним лойтрака вiн гарно вистила╨; Кладуть стару на сiно i тихенько Везуть у балище на водопiйло. Спускалося вже сонечко низенько, Промiнн╨м степ червоним золотило, I, мов дрiмаючи, на небеса гледiло. VII Над водопiйлом в балищi кочують Татаре з кiньми, з вiвцями й волами... Кругом ©х юрта, по горбах чатують ╞х сторожi з луками й сайдаками. Земля чужа та длань мiцна Аллаха Незримо скрiзь простерта над хоробрим. Не вiда╨ жiночого вiн страха; З сво©м мечем, кинджалом, луком добрим Ляка╨ ворога, мов степового птаха. VIII Втiкай, волошине, важкий, бокатий, Iз займища свого на тихих водах Од степово© на колесах хати: Се попаса╨ться орда на переходах! Ввесь тук тво©х долин i згiр'я злачнi Оддав Аллах пiд табуни татарам... А ви, купцi, джавури необачнi, Платiть за чату добре яничарам, Щоб не згубити вам лiчби сво©м товарам! IХ Дурних невiр за ©х грiхи великi, За iдольство ©х i обман народу Вiддав Аллах сво©м синам навiки З восходу сонця до його заходу. I повелiв ©х землю назирати З ©© добутками i всiм багатством, Як назира╨ з хмар орел крилатий Дрiбне, дурне i полохливе птаство, Щоб животворний тук з ©х займанщини ссати. Х Так сина сей самарянин 34 навча╨, Бистрого, як легка стрiла, Ахмета, I милосерде вiн, i злiсть явля╨ В iм'я свого пророка Магомета. Сусiд страшний для Польщi й Укра©ни! Бог та пророк; не хоче бiльш вiн знати Нiяко© священно© доктрини... Свiт, правда, честь - оце його догмати: Свiт у Коранi, честь i правда у булатi. XI "Мечем Кривавим я зовусь, мiй сину, В iм'я Того, хто милосерд без мiри, Хто заповiдав нам мету ╨дину - Всю землю покорити правiй вiрi. Тяжкi грiхи впинили предкiв наших Од наступу на землi християнськi: За брехнi наших гетьманiв найстарших Аллах вернув ©х пiд царiв поганських, I, мов об скелю, ми б'╨мось об мури лядськi. XII Колись давно, мiй сину, на Заходi, Де небо нахилилось над землею, I море-океан гуля╨ на свободi, Облiгши свiт безоднею сво╨ю, - Ми всi царства були завоювали, Розкiшне Бiле море*, мов руками, З Заходу i Востоку обiймали, Пiд гордий Рим ходили байдаками, Iз пишних базилик престоли срiбнi брали. XIII Тепер у тих царствах сидять погане, I королi ©х лижуть папi ноги, А правовiрнi нашi мусульмане I вiд козацтва дознають тривоги. Но прийде час, що, мов на морi хвилi, Ми встанемо страшнi перед джавуром. Не обороняться поганцi нечестивi Нi шаблею, нi порохом, нi муром... На пожарищi в них ми станемо авулом. XIV Осман 35, високий учень мiй в лицарствi, В кого я душу влив полом'яную, Тепер сидить, як божество, на царствi I наготовив ©м войну страшную. Про се ж то ми й руша╨м до Дунаю... Я матiр повезу до роду в гостi, А ти з Добруджi 36 та з лiсного краю Отабориш воювникiв при мостi. Сю працю я тобi з братами поручаю. XV Вже наш ясир дiйшов до Цареграда, А всi добутки, певно, за Дуна╨м... Жде вiд Османа щедра нас награда, Та й по базарах грошей назбира╨м... Простуй, Ахмете, в юрт, щоб зараз мати Вiдхаяла сю бiдолашну жiнку, А я про©ду повiз нашi чати, I буду в юртi за малу хвилинку. Всiх мурз iз ©х кошiв вечеряти позвати. XVI Сьогоднi по вечерi буде рада Про все, як нам дорогу сю верстати. Кликни по чабану до нас iз стада... Та щоб вiдхаяла сю бабу мати. Нам сто й тринадцять раз повелiва╨ Святий Коран на вбогих i нещасних Дивитись так, як з неба позира╨ Аллах на нас, козявок бiдолашних: Вiн милосердi╨м нам душу надиха╨". ПIСНЯ ТРЕТЯ ДУМА ПЕРВА Над степами сонце ся╨, Вiтер подиха╨, Подиха╨, мов у кобзу Тихострунну гра╨. Поначiплювано густо Струни золотi© На степи, балки з рiчками, Байраки крутi©. Ся╨ сонце, вiтер вi╨, Тирсу нахиля╨, До струни струна на кобзi Стиха промовля╨. Бачиш оком, чу╨ш ухом, Серцем розумi╨ш, А сказати-заспiвати Голосно не вмi╨ш. Несказанно, невимовне Кобза промовля╨, I святими почуттями Серце надиха╨, I возносить серце вгору Вiд земного лона, Мов крилатi духи-конi Бога Аполлона 37 Щоб споглянуло з-пiд неба На се жизнi море, Де, мов хвиля гонить хвилю, Вiра вiру боре; I широко© набралось Правди та свободи, Що насильство витiсня╨ З людсько© природи; I поезi© спасенним Надихом сповнилось, До всiх вiр i всiх язикiв Рiвно прихилилось. I поезi©, й братерства Праведним натхненн╨м До всiх кротких духом кротким I благоволенн╨м. ДУМА ДРУГА Рушив табiр, i в концертi Скрип колiс гарбових Злився з копотом i ржанн╨м Коней табунових I, мов стадо голубине Замигтiло крильми, Крутять в полi веремiя Делiбашi кiньми. Кругом табору танцюють Той танець татарський, Що не раз крутив-морочив Голови лицарськi. На юнакiв-делiбашiв Старцi позирають, Про свою юнацьку славу Любо споминають. I холодне в грудях серце Грi╨ кров гаряча, I завзятiсть ожива╨ У душi козача. На юнакiв-делiбашiв Дивляться дiвчата, I мов iскрами стрiляють Зорi-оченята. Познають сво©х летучих, Що, мов блискавиця, В степових пилах, у тучах Зникне й загориться. Про юнакiв-делiбашiв Кобзарi спiвають, Дзвонять в струни, невмиракiв Хвалять-прославляють. Обгорнула юрт молодiж, Мов густi© тучi, Що вiтрами гонить-крутить Гуррикан летючий. Серед юрту гарби-будки Стиха коливають; Бiлi поли, мов лебiдд╨, Крила надимають. I кричать колеса в будках Серед спiву й дзвону, Як колись в нас на Посуллi 38 Заволоки з Дону. * Се доспiвувалась пiсня, Що дiди Бояни 39 Древнiм русичам, нам рiдним, Голосно спiвали. Пiд перстами в них живi© Струни промовляли I хоробрим золотi© Славу рокотали. I, мов стадо лебедине, Спiви розлiтались, Не в однiй вони людинi Любо вiдзивались. I лицарське на Вкра©нi Серце залунало I луну iз серця в серце Аж до нас дослало. I ясним, незлобним оком Свiт ми обiйма╨м, Мiж Заходом i Востоком Бучi спомина╨м. I вбача╨мо в тих бучах Спiльну жизнь ╨дину: Про Гординщину 40 суму╨м I про Укра©ну. Лях, москаль, татарин, турчин Промiж себе братт╨: Розлучило ©х попiвське Нависне завзятт╨, Як любовi й правди Бога Без попа позна╨м, - Всiх братiв ми до одного Серцем привiта╨м. Як туман попiвський зникне В ся╨вi науки, Мiлiонам по всiм свiтi Буде менше муки. ДУМА ТРЕТЯ I Коло сво╨© на колесах хати Кривавий ©хав Мiч з людьми близькими, I поруч нього жiнка. Два бахмати, Гривастi ступаки, iшли пiд ними. Бунчук червоний вiяв-розвивався Над головою в нього: стяг понурий! I голосом потужним заливався Кобзар iззаду, рокотав i в струни, Та до пiсень його гетьман не дослухався. II "Моя За©ро! Ти моя ╨дина, Так як душа у тiлi, серце в грудях... Нехай паруються, мов та скотина, Перелюбком: гидка гидота в людях! Той, хто нам дав Коран, сього не вводив (Жiнок мiж нас поганський вiк намножив). Нiколи вiн iз рук не переходив У другi руки на святому ложi: Бо проповiдував закони чистi Божi". III Так Мiч Кривавий мовив до дружини, Що золотим волосс╨м i очима Являла тип найкращий Укра©ни. Той кроткий тип, що серце херувима Занiс до нас iз Тiгра до ╙вфрата 41, - Не той, що у жалю ваги не зна╨, Що, мов козацька кров лиха, завзята В любовi вре, в ненавистi пала╨ I цiлий Божий свiт нi за що не вважа╨. IV "Ти божество мо©м очам явля╨ш, - Рече За©ра, мiж людьми людина, - Бо блискавками на войнi мета╨ш, А. дома, мов до матерi дитина, До мене голову на лоно хилиш, Палкому серцю жаждеш прохолоди, Всiм таборянам добродiйства чиниш I нагороджу╨ш походнi шкоди I всi криваво© войни труда й пригоди". - V "О, де ж би я знайшов спочивок любий Пiсля лiтання дикими полями, Приятелiв i слуг безцiнних згуби Та боротьби за жизнь iз ворогами? В саду в "сестри", що, мов стебло, кадила, Що, мов лелiя, вознеслась iз праха, [I ра╨м нам земну юдоль зробила,] По благостi до нас, людцiв. Аллаха, - В тво©м саду, моя любов i сестро мила!.. VI Пророче Божий! Ти Мечем Кривавим Звелiв твойму слузi iменуватись, Щоб на землi тво╨© правди й слави Войною та ясиром допевнятись; I, мов той гуррикан ширококрилий, Я мчусь, куди мiй дух повелiва╨... Да╨ менi тво╨ натхненне сили Губить лихе, що правду зневажа╨... Не мiй. Аллахiв мiч, невiрних погубля╨." VII I чистий снiг-завивала схилився Над чорною, як ворон, бородою; I вид його ясний затуманився Якоюсь погаданкою тяжкою. "О нене! - стиха, мов мала дитина, Промовив Кантемир. - Про що ти, Свята, пречиста, ангельська людино. Погибла вiд козацько© голоти? Невже ж се за грiхи твого палкого сина? VIII Нiхто не рятував тебе вiд смерти, Як я з мечем кривавим на джавурiв, Мов Божа помста, ринувся, щоб стерти З лиця землi невiрних гайдабурiв... Тепер знов образ твiй менi з'явився У тiм обличчi, як печаль, гiркому... Про що?.. Невже ж за тебе не помстився Твiй син плачущий на цiм кодлi злому, На ворозi сьому, в завзятостi страшному? IХ А ти, про що ж i ти з'явився, брате, Менi ввi снi вже во©ном дорослим?.. Ти кажеш, се у тебе друга мати? Вона тобi сосудом богоносним Зробилась... Дивне в тебе слово! Побачимось, речеш, i Бога в серцi Я покажу тобi мого святого... Ним я живу, ним серце в мене б'╨тся... О, сне! Ти показав менi мене самого... Х Невже ж ти жив, мiй брате, iскро свiту, Що з матернього серця засвiтилась, I се було угодно Магомету, Щоб жiнка та, мов тiнь, менi явилась, Та тiнь свята, що i в юдолi смерти Свого синка, зiтхаючи, шука╨? О, не даваймо ©й, За©ро, вмерти! Нехай розкаже нам про все, що зна╨, Яких близьких людей там на Вкра©нi ма╨". - XI "Як посадили, брате, в сонну воду Сю справдi тiнь живо© ще людини, Вона пробовкнула щось про пригоду, Про втрату бiдолашно© дитини; Та сон-вода все горе потушила, Тепер старенька любо спочива╨. У довгiм снi воскресне жизнi сила, Прокинеться вiд сну аж над Дуна╨м: Тодi про все житт╨ в гiрко© розпита╨м".- XII "Мiй сон менi, сеструню, не доснився... Я кинувсь братн╨ видмо обiймати, Дивлюсь - чавуш до мене нахилився Вiд беклербека посланець крилатий: "Хвала Аллаховi! На Чорнiм морi, Коло Кiлi©42 славно©, джавурiв Побито, i Редшид-баша в Босфорi До падишахових блискучих мурiв Галерами пригнав з човнами гайдабурiв". ХIII За©ро, спогадай тепер про Бушу Про договор святий i ляцьку зраду... Я на Цоцорi голову Зулушу Вiдтяв мо©м мечем за ©х неправду. Редшид же повтинав тепер ©м руки, Що Лехистан зрадливий боронили. О, завдамо ж лихим невiрам муки, Покрушимо одним походом сили, Що правовiрну кров iз року в рiк точили. XIV Зовуть мене Османовим пророком... Так, сам пророк на те мене поставив, Щоб гидував перелюбним пороком I учня на святий закон наставив. I дасть йому Аллах орловi крила, Щоб знявся вiн над усiма царями, Щоб iдольство борола наша сила, Щоб Мiч Кривавий мстивсь над ворогами I перед ним тремтiв козак i лях-невiра! XV Кобзарю! Задзвони в гучнi© струни, Щоб i громи тебе не заглушали... Нехай покинуть мовчазнi© труни Всi, що з Мечем Кривавим воювали, I славою святою засiяють, Мов над степами путеводнi зорi, I духа нам пiд хмари пiдiймають, Як гуррикан страшний тифона в морi, I трепетом серця недовiркам сповняють! XVI Гей, пiдведiть до мене бойового! Повчу я молодих орлят лiтання... Не вдержу в грудях серця огняного, Не вдержу в серцi полом'я-палання!" I на баскому скоком опинився, Такий же, як i кiнь, палкий, зиркатий. Заржавши, огир над землею звився, Огонь жерущий, аквiлон крилатий, - I блискавкам його в степу не перегнати. XVII Заграли в труби, загули в тимпани, Кобзар потужним голосом залився, I струни нiби громом рокотали: То пiнявий Босфор у скелi бився, Душа в старих мов крила розпускала, За Кантемиром по полю носилась. Велично навкруги За©ра позирала, ╞© обличч╨ ся╨вом окрилось, I сльози капали, i серце веселилось. ДУМА ЧЕТВЕРТА Невмируща iскра жизнi Жеврi╨ помалу В тiлi, що тяжким досталось Мукам на поталу. По переказу, з давнезних Аравiйських давен 44 Лiками рiд Кантемирiв Широко був славен. З купелю саджали в купiль, Як малу дитину, Полумертву, невладущу, Нетямну людину. I помалу, поволеньки Стала володати I руками, i ногами Безталанна мати. I вернувсь до не© розум, Скрушений бiдою, I мов зо сну розмовляла Голосно з собою: "Се вже на тому я свiтi, Та нi рай, нi пекло... Мов у пеклi, темнувато; Мов у ра©, тепло. Тепло й тихо, тiльки чути Щось у кобзу гра╨ I до струн живих неначе Голос промовля╨. Се, мабуть, тайник-печера, Що йде пiд землею, Де сховались нашi предки, Та й живуть сiм'╨ю. Надо мною склеп неначе... Звiдки ж вiтер дише I стiною земляною, Мов рядном, колише? Коло мене щось мов ходить... Чи тiнь, чи людина? Може, се моя Маруся, Кругла сиротина? Може, вмерла, як i мати, Вiд журби тяжко©. I впросилась доглядати Неньки неживо©. Бо не чути, як ступа╨ По землi се видмо, I його людське обличч╨ Ледве-ледве видно. Нi печалi, нi зiтхання... Бачу, се ж бо й правда: Бо немов i я журюся, Немов трохи й рада". - "Рада, нене, що вернулась Божа iскра в тiло. Над тобою совершилось Благодатне дiло". - Сi слова промовив стиха Дуже дивний голос... В бiдолашно© бабусi Зiв'яв бiлий волос. "Чи се й ти вже пiд землею, Синку мiй, королю, Що один дух був з мо╨ю Бiдною дочкою?" - "Нi, паньматко, - вiдказав ©й, - Ще ти мiж живими, Хоч тобi людьми чужими, Може, ще й страшними. Вiдчепи, За©ро, полу, Хай зася╨ сонце, I до нас, як Боже око, Зазирне в вiконце". I розлився по намету Свiт благословенний, Що цiну йому зложити Тiльки в ямi темнiй. Килимами вся долiвка Вислана багато, I блищить ординська хата, Мов царська палата. Пишна зброя, кубки, тацi, Намиста сiяють; Сутозолотi жупани З сонцем в жмурки грають. Да не дивиться небога, Чим орда пишалась, Через що за Сян дорога Золотою звалась 45. I знялась на лiкоть з ложа На м'якiй долiвцi, I влiпила в Кантемира Зляканi зiрницi. "Якi Левко? - насилу шепче, - Обрiс бородою?.. Обвив голову габою?.. Зна╨ться з ордою?" - "Ой, За©ро! Не гаразд ми, Не гаразд вчинили, Що яркого свiту сонця Зразу напустили". - "Не втiкай же бо, Левусю! Дай хоч подивлюся... Може, зна╨ш, де шукати... Де моя Маруся". I за полу Кантемира Безталанна ловить, I тремтить, i за дрiбними Слова не промовить. "Що тобi здалось, голубко? З нами чиста сила! Не лякайсь-бо, сiра утко, Гоголице бiла! - До старенько© За©ра Стиха промовля╨ Голоском лагiдним, любим, Мов сопiлка гра╨. - Се мiй муж, мiй рай цвiтущий, Радощi й утiхи: На войнi вiн лев жерущий, Дома - голуб тихий". - "Як! Левко твiй муж? Чи справдi? I протерла очi, Чи се вдень ©й увижалось, Чи посеред ночi? - Ти ж до не© залицявся, Орле мiй, королю! I покинув? I спiзнався?.. I живеш з ордою?" - "Паньматусю!" - "Нi, За©ро, Сон мiй був пророчий... Дивнi речi, невимовнi Бачать людськi очi". - "Нене! Говори порядно, Хто ти, i кого ти Звеш Левком так недоладно, Тремтячи з турботи? Вiн кохавсь, як ти мовляла, Десь там iз дочкою, I якась пригода сталась З ними i з тобою?.." - "Дак се не Левко? Се мрiя? Нi! Його се голос: То гримить, то наче вi╨ Вiтерець мiж колос... Вiн гримiв про воюванн╨, Вiяв про коханн╨, Про щасливе пануванн╨ I розкошуванн╨. Серед хвиль морських ревучих, Галасу та крику Чуло голос той все вiйсько, Мов трубу велику. I за те старшим обрали Над всiми човнами, Над старими старшинами, Над отаманами. I, як сокiл в чистiм полi Голуби ганя╨, Так вiн на турецькi в морi Судна налiта╨. Налiта╨ - турка боре, Здобич здобува╨ I про наше люте горе, Про бiду не зна╨". Сумно Кантемир споглянув: "Так, се вiн, За©ро! Тепер всю пригоду знаю Вашу, бiдна вiро... Ти Марусi Богуславки, Мабуть, мати рiдна?.." Затремтiла, се почувши, Мов листочок, бiдна. "Не питай, звiдкiль се знаю, А скажи, де взявся Сей козак, i де жив, поки З вами запiзнався?" - "Де його зродила мати, В нас про се не знають, А що батько був завзятий, Добре пам'ятають. Був татарського вiн роду, Кочубе╨м звався; Та невiрного народу Здавна вiдцурався. I водив козацтво наше Пiд орду в улуси, I в кровi купавсь, мовляли, По самi© вуси. I з'охотивсь вiн пiд старiсть Богу роботати, У чернечiй рясi душу Вiд грiхiв спасати. А iз Сiчi вислав сина На свою господу, I вподобався вiн дуже Нашому народу, Бо навчив його човнами По морю гуляти, Вразькi судна плiндрувати, Слави здобувати..." - "Так, се вiн! Бо Кочубе╨м Звав чавуш гетьмана, Що Редшид його човнами Звеселив Османа". I Кривавий Мiч обличч╨м В землю похилився I, до килима припавши, Тяжко зажурився. "Нене! - каже. - Знаю певно, Де твоя Маруся, Та що плакать будеш ревно, Виректи боюся. А побачити побачиш: Ось тобi порука - Моя жiнка, люба любка, Тихая голубка". - "Справдi я ©© побачу?" - "Так, як Бог на небi, I живе вона не в пеклi, Не в страшнiм Еребi". Повалилась йому в ноги Мучениця мати I, солодкими облившись, Стала промовляти: "Чоловiче! Чи ти турчин, Чи хто ти, не знаю... До тво©х нiг руки хирнi Ревно простягаю. Дай, обнявши, поцiлую Добрi, любi ноги, Що приймають странню немiч У сво© пороги!" - "Не менi, матусю, дякуй, Боговi святому, Що привiв тебе в нещастi До тихого дому". - "Що за нiжне в тебе слово! Яко© ж ти вiри? Хiба ж так, як ми, говорять I турки невiри?" - "В мене мати, люба нене, Була християнка, Iз Гусятина 46, з Пiдгiр'я, Бранка-полонянка. Над колискою мо╨ю, Так, як ви, спiвала, I по-вашому про Бога З хлопцем розмовляла. А пророк наш побратався З розп'ятим Пророком, Як огнем святим займався Над усiм Востоком. Вiн Марi©ного Сина Мав за путеводню 47 Ясну зорю, як спускався У грiхiв безодню. А цуравсь тих душ мерзенних, Що з його науки, 3 його правди наробили Всiм народам муки, Передвiчного сiм'╨ю, Родом надiлили I лукавством та брехнею Небеса затьмили... I моя За©ра - бранка, I ©© на крила Наша буря-негаданка З-над Сули вхопила. I як Бог сестру Адаму 48 Вилiпив iз глини, Менi з не© тато-мама Подругу зробили. Освiтили ©© розум Чистим словом правди - У нещастi до вiдради, В щастi до поради. I твоя дочка, вповаю, Зрозумi╨ Бога, I високого достойна Зробиться порога". - "Вона Бога розумi╨, - Прорекла старенька, - Бо молитись, було, вмi╨ В мене ще й маленька. Зна╨ змалку рушниками Божники вкривати I пахущими квiтками Всi боги квiтчати". - "Всi боги? Мовчи, бабусю, Про боги мiж нами; Бо ╨дин той, хто вкрива╨ Землю небесами". - "Нi, добродiю, мовчати Не в силах про вiру, Хоч би й шию менi класти Кату пiд сокиру". - "Так! - понуро усмiхнувся Кантемир. - Сокира Не страшна - хто не здобувся Бiльш як на кумира. Слухай, бабо. Русь я знаю Не десяток рокiв... Де спiткаю, всiх стинаю Ваших лжепророкiв. I тебе, попаде, стяв би Зе безбожну душу, Та впиня╨ мене мати... Милувати мушу. Моя мати так дитину, Як i ти, втеряла, I тво╨ вона обличч╨, I твiй погляд мала. Не зневаж ©©, За©ро, Не гордуй старою: Бо безумство з не© здiймеш Тiльки з головою. У тих розум, в сих безумство, Так попи зробили, Що царства ввели в безпутство I передрочили. Та не ся, ще гiрша думка Менi серце крушить, Кров самумом i гаркуром Без сушила сушить. Чого брат менi приснився З дивними речами, Як до мене нахилився Вiстовець з листами? О За©ро, сестро! Чую, Лихо невимовне, Що та iскра потуха╨, Що та кров холоне. Iскра Божа, кров пречиста З праведного серця... I погасне, захолоне, З Богом не зiлл╨ться. Люба сестро i дружино! Мусимо не кiньми До Стамбула ми летiти, А бистрими крильми". ПIСНЯ ЧЕТВЕРТА ДУМА ПЕРВА I Стамбул... Яке страшне, потужне слово! ╙вропо! Ти була його злякалась, I пустота життя твого лихого В тривозi деспотiв тво©х озвалась... Два рази вже ти правду на Босфорi Безумством християн тво©х гасила, Аж ось на Бiлому й на Чорнiм морi Ще раз нова запанувала сила I давню боротьбу з лукавством поновила. II Як згасло свiтло, що з гори Сiнаю Вiд громового слова засвiтилось, I вiстю кроткою, благою з раю Мiж галiлейських рибакiв явилось 49, - Тодi душа пророка Магомета Серед омани правди возжадала, Огонь ©© диханi╨м поета У темрявi поганства роздувала I чоловiчество вiд кривди рятувала. Ill I сила правди, чистоти, свободи Базар-╙русалим опанувала I лжею отуманенi народи Культурою новою осiяла. Обман i лжа вказали ©й дорогу В четвертую столицю християнства, Де всi храми невидимому Богу Сповнились темним iдольством поганства, Затулою грiхiв, покровом тунеядства. IV Стамбул... Перед сим iменем потужним Народи Западу возтрепетали I, правду борючи кагалом дружним, Сво© царства вiд пагуби спасали У Римi новорожденим поганством... ©х деспоти магометан псували, I, грошi сиплячи мiж мусульманством, Потужний дух розкошами всипляли, Кругом султана честь i правду потребляли. V "Великолiпного", як мур, пiдмили *, I похиливсь колос, i яничари Та спаги навкруги його могили, Мов дикi низовцi, забунтували. I бореться iслам з ╨хидним Римом, I шарпа╨ його лихе козацтво, I затуманю╨ пожежi димом Жадне кровi й ру©ни гайдамацтво. Стамбуле! Де ж тво╨ прославлене лицарство? VI У бебехи буйними головами Тво© вождi преславнi повривались, Танцями бранок, винами, медами, Перелюбством паскудним повпивались. А буй-тури, котрих вони водили На християнство, соромили Бога, Гiрких вдовиць, сирiт, нетяг душили" Постали злиднi, гвалт, журба, тривога. Коло султанського високого порога. VII Редшиде й Кантемире! На Востоцi Ви зорями новими заблищали. Iсточник жизнi обрели в пророцi, Iсламу славою i честю стали. Од вашого меча недавно на Цоцорi Лiг трупом безголовим лях олживий, А на тiм руськiм невпокiйнiм морi Втеряв свiй пишний цвiт козак зрадливий, I полом'╨м взялись його поселки й ниви. VIII Як поле в них буя╨ бодяками, Так забуяли серед Цареграда Невольницькi базари козаками: Очам одрада, во©нам награда! I, мов грядки в садах цвiтуть маками, Гареми мусульманськi забринiли Дiвчатами вродливими й жiнками, А руськi дiти весело обсiли З пилавом мисочки, мов голуб'ята бiлi. IX Султанськими дiтьми вони зовуться... Чи раб, чи пан був батько нечестивий, На всiх ©х рiвно милостi поллються. Тут не орудують пани лестивi Людьми, як бидлом. Правда i одвага Дорогу стелять кожному однако. За правду й вiру шана i повага Жде i тебе, козаче-гайдамако, Гультяю без ума, без совiстi бурлако! X Проспись, п'янице, й розумом мiзерним Урозумiй, кому ти поклонявся! Яким обманщикам, сiпакам скверним З душею й тiлом у полон оддався! Не для того ми грека звоювали, Щоб кров гарячу iз людей точити, А щоб ╨диного Всевишнього познали; Батькiв безумних необачнi дiти I мертвим iдолам покинули служити. XI Дивись, ледащо, як у нас гуля╨ Народ веселий у святiй свободi. А в вас раю╨ i достаток ма╨ Хiба паливода, харцизник, злодiй... Чи чу╨ш? Се слiпi старцi спiвають Про ваших лицарiв i в кобзи дзвонять. У нас невiри вольностi вживають Бiльш, нiж у вас тi, що мерцi хоронять . I в пекло до чортяк стадами душi гонять. XII Споглянь: у нас батьки iз матiрками, Прибувши з Лехистану, з Укра©ни, Розпитують собi мiж козаками, Де ©м шукать у полонi дитини. I нi один iз нас нi бранця не пота©ть, Нi бранки: бо в Коранi золотими Словами нам прописано, щоб навiть До ворогiв були ми милостивi, Не вимагаючи велико© поживи. XIII Споглянь на сих туркень, що по базарах, В покривала закутанi стидливо При спагах, муфтiях i яничарах Розпитують землячку нещасливу, Яке житт╨ i горе на Вкра©нi? Чи довго ще вона держатись буде? * I чом не кинуть при лихiй годинi Гiрких тих займищ бiдолашнi люде Та не оселяться в якiй чужiй кра©нi? XIV Споглянь: он козакам-вовкам туркеня Червiнцi розда╨ в iм'я пророка...* Не оскудi╨ милостива жменя Прибутками з Заходу i з Востока. На голову - хто нам шука╨ згуби - Ми сиплем жар сво©м запомаганн╨м; А ви про милость трубите у труби, Самi ж обманами та вимаганн╨м Щодня багатитесь, ненаситнi стяжанн╨м. ДУМА ДРУГА I I се ти чу╨ш, бiдолашна мати Марусi Богуславки, по базарах, - По тих, де мусять матiрки шукати Сво©х дiтей, мов ярок по отарах. Тебе веде по городу За©ра, Голубка тиха, що у золотому Сидить в гнiздi в страшного Кантемира, Мов у ковчезi Но╨вiм святому 50, I не завиду╨ на всiй землi нiкому. II Страшним iм'ям його дiтей лякають В багатiй Польщi i на Русi вбогiй. Кривавого Меча на Вiслi знають; Ревуть про нього Днiпровi пороги... I лев сей лютий, сей дракон крилатий Найкращим дiлом в пишнiм Цареградi Вважав собi джавурку проводжати В будинок, що втонув у вертоградi, В так названi тепер Царицинi Палати. III Ув оксамит стареньку нарядили, У золотом гаптованi патинки, I до вподоби у всьому годили, Як госпожi вельможнiй i великiй. Корилась мовчки мати нещаслива: Байдуже ©й про позолоту суту, Ждала одного: щоб, покiль жива, Побачити дочку хоч на минуту, А що ©й казано, приймала, як отруту. IV Попереду каваси виступали, Цяцькованi, страшнi, як уголь чорнi... Зуздрiвши ©х, дорогу всi давали, Вiрмене, греки i жиди проворнi. А ззаду йшли пiд бунчуком червоним Татаре гурмом, степовi орлята, Що загнiздились понад морем Чорним, - Орда легка, на грошi небагата, Багата волею, незнани╨м потентата. V "Чи бачиш, нене, мури сi кривавi, Що перед нами неба досягають? Вони за предкiв наробили слави; Про них багацько кобзарi спiвають". , Стара здригнулась: бо крiвця червона Стiкала з муру, де гаки стирчали. На них голодна крякала ворона, А долi пси у шматт╨ трупа рвали I, страшно гризучись, гарчали i вищали. VI "Се шибениця в нас, Мосток Мертвецький... На нiй, за гак залiзний зачепившись, Висiв ваш Байда, Митрик Вишневенький 51, На зрадницькiм учинковi вловившись. Служив султановi, та мов скаженний Утiк вiд нього i здобувся ласки У ворога його, в Москвi мерзеннiй, Мов качка на ставку гнилому ряски, Да й став нас воювать сей пинда навiжений. VII I на Мосток Мертвецький пхнули Його з високих пiднебесних мурiв, Щоб мук його страшенних не забули Зрадливi вашi козаки-джавури, Бо не схотiв признати за пророка Посланника Аллаха, Магомета, I не спасла його рука висока Iсуса вашого iз Назарета, I полетiла в ад його душа жорстока". - VIII "Нi, певно, в рай!" - промовила старенька, Не боячись турецько© потуги. - "Коли б мене не зупиняла ненька, - Рече той глухо, - я б не чув наруги. О божевiльна Русь! Який би з тебе Великий свiт постав серед народiв... Коли б у темнiй темрявi у тебе Слiпорожденний пiп не верховодив I розуму твойму ╨хидно не зашкодив!.. IX Стара яго! В мою глибоку дуту Ти серцем матерi чуйним прозрiла, Що слова я свого додержать мушу, Хоч би, мов лютий ад, у мене кров кипiла". "Невiро! - знов рекла нещасна мати, - Щоб знав ╨си, що в нас Iсус наш значить I з ним сосуд пречистий благодати, То дай менi дочку мою побачить, Тодi готова й я вiд тебе смерть прийняти". - X "О роде лютий, роде нещасливий! - Промовив Кантемир, з гнiву поблiдши, - Нехай тебе тиран немилостивий У руки вiзьме, у залiзнi клiщi! Живи, як пес у нього на приковi, Вищи та скигли, потваре пекельна! Не мавши волi i в людському словi Бiснуйся, мов за гратами гi╨на, I мук тво©х нехай жаха╨ться вселенна© XI За©ро, сонце любе, райське, тихе! Пожалься над дурною попадею: Вона зробила дiло в нас велике З Марусею вродливою сво╨ю. Увесь парадний шмат сво©х гаремниць Порозсилав Осман, куди схотiли; Зоставив тiльки тридцятьох служебниць, Щоб ©й у вiчi, мов тi пси, гледiли I виповняти все, що повелить, летiли. XII Хасеки-Хуррем 52 се нова в нас буде; Новi звича© пiйдуть у сералi; Новi засядуть у диванi люде; Новi порядки заведуться в кра©. Одна бiда: ся друга Роксоляна Х а с е к и - Х у р р е м назвою горду╨ *, Без ласки позира╨ на Османа, ©сть нехотя i знай суму╨; Но сумом тим ще бiльш високий дух чару╨. XIII При нiй вiн, кажуть, мов дитина смирна, До не© доторкнутися не смi╨, I, мов убога, боязка людина, Перед царицею потужною нiмi╨. Коли б ти бачила, як звеселився, Як став мене прилюдно обiймати, Довiдавшись (Редшид менi хвалився), Що у мене Хасеки-Хуррем мати... - "Вези ©©, вези в Царицинi Палати!" XIV I, мов за покликом гучним Османа, Галера золота пiд бунчуками Назустрiч припливла i привiтала З гармат гетьмана iз двома жiнками. "Одна яса гетьману та гетьманшi, А друга - рiднiй матерi Хасеки, Велико© й могущо© султаншi". - Так донесли галернi греки, Хибкi потурнаки, в iсламi недопеки. XV Босфорськi води, мов срiбло, кипiли Пiд веслами галери золото©, I очi очарованi гледiли На город Софi©, колись свято© 53, Тепер служебки грiшно© пророка, Покутницi за лжу на арiанство 54, На ту звiзду туманного Востока, Та за гоненн╨ на несторiанство , Котрим спасти свiй ум хотiло християнство. XVI "За©ро! На всьому широкiм свiтi Нема й не буде другого Стамбула. Мов золотi Аллах розвiшав сiтi Вподовж свого квiтчастого авула. Крiзь золото сади благоухають. Понад снiгами мурiв зеленiють, I мiнарети, мiсяцем вiнчаннi, На горах райських, благодатних мрiють!" А води дзеркалом прозирчастим лелiють!" - XVII "Благословен Аллах! - рече За©ра, - Вiнець землi вiддав вiн правовiрним. Хранителям правдивостi i мира, Служителям сво©м нелицемiрним". - "Так, мiч наш правду й мир обороня╨; Жезлом желiзним пасемо народи, I покiль вiн в руках у нас сiя╨, Не хлинуть iз небес потопнi води I за людськi грiхи не знiвечать природи. XVIII Коли ж пiдiймуться джавури з праху Та завдадуть Османлисам зневагу Мечем i правдою, тогдi Аллаху Зiстанеться оддать ©м перевагу. I скаламутиться Дунай широкий Вiд нашого безчесного втiкання... I Порти пишно© порiг високий Страшенного дозна╨ поругания... Аллаху! Не впиняй твого меча-карання! XIX Нехай над свiтом той господарю╨, В кого душа мiцна в мiцному тiлi, Хто правду серцем чистим, чесним чу╨, Хто в словi вiрен, непохибен в дiлi. А ви, фальшивi мiдяки-червiнцi, П'яницi, бабi© та лежебоки, Блуднi з паршиво© отари вiвцi, Занепаду Османлисiв пророки! Да буде ваш удiл кривавий i жорстокий!" - XX "Не говори так страшно про недолю, Мiй соколе, мiй орле сизокрилий! Не зуповняй даремною журбою Душi тво╨© вiрно© За©ри. Дивись, якi картини перед нами Над водами небесно-голубими! Як у водi висять доми з садами, З пiддашшями, з терасами сво©ми, А бiлi голуби, немов снiги над ними! XXI Дивись, якi мечетi мармуровi! Якi легкi кiоски та стрiльницi! Мов парчами окутанi дiброви, З них золотi летять угору шпицi. Над ними хмари тихим ра╨м сяють На небi чистому, як дух пророка: То херувими з неба визирають, Промiнне Божого благого ока, Едемськi сторожi спасенного Востока!" ДУМА ТРЕТЯ I Тим часом, як За©ра любовалась Священно© природи малюванн╨м, Душа, примучена недолею, озвалась Новим страданием на чуже страданн╨. Не золотом галера величалась, Не довгими хвалилась бунчуками: Вона цвiла, пишалась i втiшалась До поясницi голими гребцями, Здобутими в бою рабами, козаками. II Кругом срiбло i золото блищало, I сонцем рай iз неба осмiхався, А в хирнiм тiлi сонце замирало, Що так язик iз язика знущався. Стара не знала й не хотiла знати, Що козаки на морi виробляли I чим би стались мечетi й палати, Коли б вони Стамбул опанували Та свiй закон невiрам показали. III В тiй церковцi, в тому бабинцi-раю, В куточку тiм небесного жилища, Де чоловiк ©©, по давньому звичаю, Благословляв рiзню та пожарища, Аби чужа була, не наша вiра, Аби не наш язик звав Бога правди, - В тiй церковцi запекла злiсть кипiла В серцях завзятих темно© громади, Що адом дихала на пишнi царегради. IV До пояса нагi, плечистi чуприндири, Леви Порогiв, лицарi Лиману, Сидiли в ряд, без волi i без сили Метнутись на грiзного бусурмана. Залiзнi кайдани ©м повпивались, Мов зуби Цербера 56, у голi ноги; Гребли всi влад, аж потом обливались, Бо потурнак ходив мiж ними строгий I карбачем крутим ©м додавав пiдмоги. V "О чоловiче, - прорекла старенька, - Невже ти в серце Господа не чу╨ш? В нас i на скот помахують злегенька, А ти сих в'язникiв, мов кат, кату╨ш! Дивись, якi страшнi, кривавi смуги На плечах, мов вужi, понабрякали! Тако© безсердечно© наруги Ще людськi очi звiку не видали. Вони ж на весла й так щосил понадягали". - VI "Вельможна панi, - каже той по-лядськи. - Шкода тобi над ними вболiвати: Бо падло се, сi трупи гайдамацькi Однаково собаки будуть рвати. Менi ще й ксьондз казав, щоб козаковi У присяганнi вiри не дiймати, А як сидiтиме вже на приковi, Дак жалощiв до злющого не мати: "Бо, - каже, - на розбiй його рожда╨ й мати". - VII "Яка ж тогдi се буде в тебе вiра, Щоб, як на падло, на людей дивитись I, переваживши нiмого звiра, Сво©м запеклим варварством хвалитись? Нi пiп, нi ксьондз нас на таку науку, На звiрство нас таке не наставля╨, Щоб чоловiку завдавати муку, Коли сво╨ вiн дiло виповня╨. За се ж тебе Господь судом сво©м скара╨". - VIII "Аллах тепер суддя мiй, мосцiпанi! Покинув я ваш присуд християнський. Тепер моя наука вже в Коранi: Я турчин i слуга райза султанський". I смуги знов по спинах простяглися, Новi рубцi кривавi набрякали. Котилися горохом i лилися Гiркi по щоках, да не утирали, - Робити веслами бiдахи пильнували. Iх Поглянула з плачем на Кантемира Старенька попадя i промовля╨: "А ти ж менi казав, що ваша вiра Вам милосердi╨ повелiва╨!" - "Повелiва╨, нене, навiть i до злюки, Та не до зрадника, котрий здiйма╨ На нас хижацькi, розбишацькi руки: Таких наш суд без милостi кара╨ I вiдда╨ новим потурнакам на муки. Х Сей з тих ляхiв, що острах на Цоцорi Вiддав менi у руки, мов отару, А козаки, з тих, що на Чорнiм морi Редшид загнав пiд шаблю яничару... Немилостивий кат! Бо тяжко мститься, Що козаки панiв ляхiв не люблять. Нехай кату╨: дух наш веселиться, Як вороги один одного гублять I про свою вражду мiж мусульманством трублять. XI Попи й ксьондзи се двi нечистi сили, Що пiднялися душi всiм спасати I миром вашим так заколотили, Що будете вовiки рабувати... Ти кривишся, тобi се гiрко чути: Дак знай же, що й менi гiрка ся чаша, - Така гiрка, мов випив я отрути. Однакова з тобою доля наша. Той Кочубей - мiй брат ╨диний. Ти вжахнулась? XII I ╨ тобi чого жахатись, нене. Я був у нього в тiй страшнiй хурдизi, I син мо╨© матерi вiд мене Так одвернувсь, мов був я син тигрицi. Аллах дав нам обом свiй образ чистий, Вложив обом у груди щире серце, - I насмiявсь iз Бога дух нечистий, Що духом тьми, отцем олжи зоветься: Душi мо╨© цвiт у тьму кромiшню пнеться. XIII Вiн хоче вмерти в тiй поганiй вiрi, Що iдольством назвав пророк великий, Що нею дурнiв дурять лицемiри, Сповняючи ©х кров'ю море й рiки. Вiн хоче голодом себе убити, Мов той орел, що крильми не влада╨: Не хоче голови пiд нас хилити, I смертi, як верблюд води, жада╨, - Готов хоч на гаках страшенних тих висiти. XIV Сьогоднi вранцi на Мосток Мертвецький Козацького зiпхнули осавула, I вiн повис, як Митрик Вишневенький, I до чортяк душа його шугнула. Левко ж на люту смерть байде дивився, Мов на яку мальовану картину, За душу праведну, мовляв, хрестився I прославляв щасливу ту годину, Що ляже й сам в таку ж криваву домоiину". - XV "О душе бiдно© дочки мо╨©! - Простерши руки, попадя сказала. - Не знаючи ще доленьки сво╨©, Достойне серце ти собi iзбрала... О, не на те, Марусенько, уздрiти Тебе бажаю, щоб тi златоглави, Одежу пишну на тобi хвалити, Дiвоцько© огиду чести й слави, I встряти у тво© розкошi та забави! XVI Нi, серце рiдне, духу мiй небесний, Моя молитво рання i вечiрня! Мiй образе святий, мiй вiку чесний, Моя надi╨ райськая надзiрня! Навчу тебе багатством гордувати, Як прахом тим, що топчемо ногами, В убожествi та в муках умирати, Гнушаючись Господнiми врагами, Як непрощенними пекельними грiхами!" XVII Мов та струна тонка тремтить на лiрi, Вiд голосу сумного Азра©ла, Так затремтiло серце у За©ри, Душа та╨мним горем заболiла... "Попаде! - каже Кантемир. - Не знаю, Чи злобою кипiть, чи плакать мушу, Бо на За©рi сльози помiчаю... Росою Божою кипучу душу Сi сльози холодять, i я твiй жаль прощаю". XVIII Попи, се все попи таке в вас коять, Що рiдний брат не хоче знати брата, Що люде людям смертi в Бога молять I дивляться на нього, як на ката". Оце блищать Царицинi Палати, Дивись, у воду мармуром ступають, Мов дорогi пишнобарвистi шати Вiд пороху земного обмивають. I пахощi кругом, i щаст╨ розливають. XIX А он твiй брат назустрiч нам виходить. В великiй ласцi вiн тепер в султана. Увесь у золотi, як бачиш, ходить: Нема в нас бiльшого над нього пана. Тво╨© се дочки будинок власний, I зветься вiн Царицинi Палати... Iди; а я - туди, де брат нещасний На свiт широкий дивиться крiзь грати, Мов пугач степовий, рарогiв брат крилатий". XX На мармур i порфир стара ступа╨ В передвiрку царських палат Марусi I до землi чалмою припада╨ Той брат Iвась, що з рук у паньматусi Сестра маленького на ручки брала, Саджала в купiль з маку й материнки, Обмивши гарно, у кiмнатi клала На пуховi бiлесенькi перинки I пiсеньок, покiль засне, йому спiвала. XXI "Геть, Ка©не, антихристе вiд мене, - Промовила, i очi одвернула. - Амiнь! Щезай, чудовище пекельне!" I, мов голубка, мимо полинула. Летить, а перед нею пишнi дверi Немов рука незрима вiдчиня╨... ©© Маруся, мов едемська перi, Летить назустрiч, вся, мов рай, сiя╨, I до колiн сво©й матусi припада╨. ПIСНЯ П'ЯТА ДУМА ПЕРВА Тихий ангел вибира╨ Душу голубину, Крильми стиха осiня╨ Мовчазну людину. I всi вiри тiй людинi Приступнi здаються: Теплi сльози милосердя В не© з серця ллються. Нi словами не сказати, Нi в псалтир заграти, Як дитину обiймала Бiдолашна мати. Тiльки ангел тихий зна╨ Ту святу хвилину, Що небесний вироста╨ Цвiт з земного крину. Зна╨ i несе до Бога Серця цвiт живого I вiта╨ цвiтом жизнi Тричi Трисвятого: "Веселися, Боже правди, Праведним созданием, Як лилi© чистим цвiтом I благоуханн╨м! Як гармонiя поету Серце звеселя╨, Вiд Твого святого свiту Дух його сiя╨: Так iм'я Тво╨ велике Мiж людьми святиться, Що любов пречиста в серцi Без конця та©ться. I хвалитимуть вовiки Всi земнi язики I стiкаються вiд Тебе Благодатнi рiки". Не струна д'струнi на кобзi Стиха промовляла, Не псалтир свята се слово Псальмою спiвала: Свiтлий ангел легкокрилий, Чистий дух любови, В серцi тихому в За©ри Слово се промовив. Не спускала любка ока У царських палатах З матерi, що нила-млiла В оксамитних шатах. Як зустрiлось око з оком, Рученьки з руками I вуста смажнi з пухкими, Свiжими вустами, I в один дух, в одно серце Двi душi злилося, I все горе на часинку Забутт╨м взялося. - За колону заступила Любка Кантемира, Золотоволоса фея, Знахарка За©ра. Повна ласки й благостини Невидима стала, Божих святощiв хвилини Конця дожидала. ДУМА ДРУГА Привела Маруся матiр У царськi палати... Затрусилась, заридала, Озирнувшись, мати. "Дак оце тi, серце доню, Хати на помостi, Що вчащатимуть на бенкет Санувитi гостi? Де ж той стiл попiд богами, Що з гостьми сидiти, За солодкими речами Меди-вина пити? Де ж тво╨ коханн╨ любе? Покажи невiру! Я готова простягнути Шию пiд сокиру". - "Тут коханого не маю, - Прорекла Маруся, - В самотинi пробуваю, Боговi молюся". - "Боговi? О серце доню! Як йому молитись, Коли мусиш на турецьке Iдольство дивитись?" - "Хай споко©ться матуся! Ось ходiм в кiмнату... Ма╨ там чужа Маруся Християнську хату. Там з лiвансько© кедрини Божники з богами, Як у нас на Укра©нi Попiд рушниками. Я пахущими квiтками ©х щодня вбираю I, вбираючи, сльозами Мию-обливаю. Згадую матусю й тата... Де ж татусь наш, мамо? Де вiн дiвся-опинився? Що його спiткало?" - "Не питай: боюся, доню, Думати i знати... I язик нiмi╨ в мене, Щоб кого спитати. Я, мабуть, на Божих крилах За Днiстро летiла, Нi тернини, нi байракiв Темних не гледiла. Божi крила, доню мила, Мчали, як листочок, Щоб умерти, як почую Знов твiй голосочок". - "Нi, мамуню, будем жити, Господа хвалити Та у землю християнську Визволу просити. I в Туреччинi, матусю, ╙ спасеннi люде. Поживем тут i побачим, Що то далi буде! До мене священик сербський Рано й вечiр ходить..." - "Чи йому ж се в бесурмена, Доню, не зашкодить?" - "Нi, сам цар повелiва╨..." - "Як! Отой невiра?" - "Нi, матусю, в нього наша У повазi вiра. Вiн, коли ти хочеш знати, Змалку в злiй напастi, Крився хлопцем мiж ордою, Вiвцi мусив пасти. Кантемир його спровадив У якiсь Нага©57... Там знайшов вiн нашу мову, Вiру i звича©. Дак по-нашому й молився, - (Сам се каже), - Богу, I носив свитину нашу Латану та вбогу". - "Дак з тобою i говорить, Кажеш, як людина?.. О бодай його побила Пагубна година!" - "Не кажи-бо так, мамуню! Куди ж Божа воля Кочубея швиргонула..? Чи смерть, чи неволя?" - "Ох!.. Про ту лиху годину Я нiже не знаю I тепер вже про дитину Тiльки рiдну дбаю". - "О рятуй його, Пречиста! Коли ж розлучила Нас сира земля, чи море, Чи ворожа сила, За його лицарську душу Я щодня молюся I гiркими перед Богом, Як береза, ллюся. Слухай, нене, ясна зоре, Щаст╨, доле, втiхо! Чи з сього добро, чи горе... I велике лихо?" - "Що ж таке?" - "Шепну на вухо. Цар - людина справдi..." - "Як, щоб ти з царем укупi Потонула в адi?" - "Не потонемо: бо хоче Потай охреститись I мо©м богам зо мною День у день молитись". - "Да воскресне Бог! - гукнула, Хрест кладучи, мати. - Лучче б я в Днiстрi втонула, Нiж сього дождати! Се ж диявольська спокуса... Доню! Слава Богу, Що вiн iншу нам з тобою Показав дорогу! Ось яку... Ходiмо, доню, В образну кiмнату... Хоч побачу й там з тобою Пагубу багату... Пагуба - чертог багатий. Знаймо се. Ходiмо I богiв нас рятувати З пекла умолiмо". ДУМА ТРЕТЯ Увiходять у кiмнату, В християнську хату. Там пригашено окрасу, Мов той жар, багату. Нiби в Ки©вських печерах, Темнувато в хатi. Против лампи в злато-срiблах Образ пребагатий. То була Пречиста Дiва; На руках дитина: До конця в високих спiвах Люба нам картина, - До конця ж бо ми впова╨м На любов святую, Що чудовним робить ра╨м Нашу жизнь земную. Поза нею з божниками Всi боги й богинi, Пiд квiтками й рушниками, Ледве-ледве мрiли. Темнота печерна розум Хмарою вкривала I про щось недовiдоме Серцю промовляла. Аромат квiток травчатих З миррою зливався, I куточок сей в палатах Церквою здавався. I, мов ©м обом небеснi Святощi засяли, Доня й неня безсловеснi На колiна впали. Образ чистоти земно© Мовчки ©м говорить, Що вiн справдi чудотворнi Речi в серцi творить. "О Пречиста Дiво - Нене! - Прорекла Маруся, - Се зробила Ти, що в мене У гостях матуся. Принеси ж iще одного Гостя дорогого, Панотця мого благого, Чесного, святого! I коли Левку судила Всемогуща воля, Щоб спочила дивна сила В глибокостях моря. I його козакуванн╨, Дивне всiм лицарство, Не лякало плiндруванн╨м Темряве поганство; Коли Ти менi судила В сих чертогах жити I тому, що всяка вiра Кориться, годити, - Дай менi з Тво╨© ласки, Свiт йому вiдкрити, Тихий мир у християнських Землях водворити! Нехай вiру перестане Побивати вiра I в оманi не скона╨ Дивний сей невiра!" Як струна д' струнi на кобзi Стиха промовля╨, Так молитву чисту донi Мати доповня╨: "О небесная царице! Ти ще й не родилась, Як звiзда твоя на грiшних Iз небес дивилась, I хоч материнськi муки Ще в зачаттi знала, Та до нас пречистi руки З неба простирала. I звiзда твоя на землю Ся╨вом спустилась I на всю людську вселенну Сонцем засвiтилась. Ти сiяла, та й страдала, I тепер сiя╨ш: Милосерд╨м благодатним З неба позира╨ш. Подивися ж оком чистим В материну душу: Що терпiла я, терпiти Наново не мушу! Не житт╨, молю, не втiху, Смерть пошли нам тиху, Дай замовкнути навiки В труднiм серцi лиху!" ДУМА ЧЕТВЕРТА На се слово хтось захлипав, Здержуючи голос... Зтуманiли тут обидвi, Ув обох зв'яв волос. I яснiшим свiтом наче Лампа засвiтила... Озирнуться - ревно плаче Коло них За©ра. В гарнi руки головою Русою схилилась, I сльозина за сльозою Перлами котилась. Як побачила старенька Сльози ревнi, тихi, Сповнилось гiрке серденько Над все зле утiхи. Обняла ©©, як мати, Стала цiлувати I до лона, мов дитину Рiдну, пригортати. "О моя ж ти добра! Се ти Матерi Пречистiй Вкупi з нами присвятила Дар шаноби чистий?" - "Так, голубонько моя ти! Мене мати вчила I навколiшках стояти, I богiв благати. Я люблю вас, християне: Мов траву росою, Ви нам скроплю╨те рани Щирою любов'ю. I небесную Царицю, I святих шаную, Бо вiд них одраду в серцi Невимовну чую". - "Доню! - прорекла старенька. - Щира ся людина Так мене, мов друга ненька, Наново зродила. Я лежала, доню мила, Мертвою марою I За©ра воскресила Мене сон-травою". - "Дай, - рече тогдi За©ра, - Чесно привiтати Ту, кому над цiлим миром Дано царювати". До чола вона й до серця Руку приклада╨ I, вклонившись в саму землю, Оддалiк вiта╨: "О щаслива iз щасливих, Пишна квiтко вроди! Да обiйме твоя сила Всi царства й народи! Чиста сила милосердя, Царственостi перла, Некрушимого вовiки Праведного берла!" - "Я нещасна iз нещасних, - Прорекла Маруся, - Царювання й благ дочасних Боязно боюся. Сестро! Дай себе обняти I розцiлувати, Що воскресло в тебе в хатi Серце мо╨, мати!" Но при словi цiм За©ра Мовчки вiдступила I покривалом широким Вид собi закрила. Бо завiса проти не© На шнурах розкрилась I кiмната свiтом денним Зразу освiтилась. З-пiд завiси хтось у пишних Шатах появився, Сумовитий i велишний На жiнок дивився. Перед ним вона, тремтюща, Низько поклонилась I, мов тiнь легка, мовчуща Iз божницi скрилась. ДУМА П'ЯТА "Мамо, цар!" - рече Маруся, I тихеньким словом Стрепенулась паньматуся Мов нежданним громом. Обiзветься стиха гласом Кротко сумовитим Той, кого стара вважала Звiром ядовитим. "Не про вас я цар... Прийшов я Гiстю привiтати I тобi, кохана, слово Радiсне сказати: Патрiарх сьогоднi служить Всiм сво©м собором В Сербськiй церквi, i спiвати Будуть гарним хором. Вас обох туди галера Повезе молитись I на службу християнську, На народ дивитись". - "Царю! - прорекла старенька. - Тi галернi муки Гiрко бачить, мов сама я Впала кату в руки". - "Та галера, панiматко, Зветься трiумфова: Наготовлена к трiумфу Славного героя. Не годилось би царицi На таке дивитись, Iдучи до церкви Богу Руському молитись". - "А кому ж воно годиться?" - "Бiдному народу, Що терпить од гайдамацтва Незчисленну шкоду, Да тому, хто настига╨ Хижакiв у полi, Розбива╨-потопля╨, ╞х чайки на морi. Се йому хвала в народi, Що козак проклятий На галерi, мов у пеклi, Мусить погибати. Про сю славу нашi кобзи Дзвонять по базарах, Мов громи гримлять на небi У блискучих хмарах. Бо ще й досi в нас у Кафi Головешки тлiють 58, А в Синопi й Трапезонтi Попели бiлiють 59. I крiвцею над Босфором Червонiють мури, Що рiчками розливали Хижi гайдабури". - "Ми мстимось за кривди, царю, За ясир, пожари, Що Вкра©ну розоряють Турки да татаре". - "Ваш закон велить не мститесь: Бо на небi Мститель; Коли ж неба вам не треба, То й прав розоритель. Наш закон велить нам правде Пiд мечем шукати: Поки правди не докажем, Поти воювати. Ви мститесь, а ми кара╨м Волею святою, Що да╨ нам царювати Сили правотою. А над нами i над вами Той самий Создатель, Всiх народiв цар верховний I законодатель. Коли Вiн за вас не мститься, Дак не вам би й мститись: Перед присудом небесним Лучче б вам смиритись. Греки, серби, i болгаре, I жиди, й вiрмене, I албанцi, й молдаване Хиляться пiд мене. А ви що? Ви з Сагайдашним 60 I на християнство Так по-вовчому рветеся, Як на мусульманство. I нема мiж вами правди Анi щастя-долi, Опрiч п'янства, да гультяйства, Та дурно© волi. Ви мститесь, говориш, нене, - I повiк так буде?.. О запеклi, безсердечнi I безумнi люде! Не повiк вам плiндрувати Кафи та Синопи, Трапезонтом прославляти Козака в ╙вропi. Мов той вiтер попiд небом Чорнi хмари гонить, Так про вашу марну славу Темна кобза дзвонить. Поти дикими полями Будете скитатись, Покiль козаки хижацтвом Будуть величатись, Вже бунчук царський у мене Ма╨ за ворiтьми: Двину з усiма башами, Як орел iз дiтьми. Рушимо в козацьку землю Пiд покровом Божим I кiнець паскудним вашим Подвигам положим!" Слуха╨ старенька мати, I язик нiмi╨; Кров палка у ветхих жилах Гусне, холодi╨. Затрусились руки й ноги... "Не лякайсь, матусю, - Каже цар, - i не турбуйся За свою Марусю. Я не горе ©й готую, Вiчну славу й шану, Що вона любов святую Принесла Осману; Що вона йому небесним Свiтом засвiтила, Його духа, мов на чистi Крила пiдхопила. Тим i хоче вiн здобути Вашу Укра©ну, Що таку вродила дивну, Неземну людину". Iз ясних очей в царицi Iскрами сипнуло, I лице палким рум'янцем, Як огнем, спахнуло. Мов кинджал, вона в Османа Погляд затопила, До потужного султана Так заговорила: "I се, царю милостивий, Зветься в вас любов'ю, Щоб мо© степи та ниви Позливати кров'ю; Щоб мiй рiдний край коханий Скрiзь повоювати, Попалити вбогi хати, I церкви, й палати?" - "Нi, сього не бiйсь вiд мене, Днiпрова Царице, Зоре осяйна, червона, Сонце бiлолице! Вирушу я так потужно, Що безумством буде Проти мене воювати... Схаменуться люде. I поникнуть головою Всi передо мною. Я на Кам'янець, на Ки©в Наступлю п'ятою. На Днiпрi-Славутi й Рос" Помурую башти, Щоб з Москви вам анi з Польщi Не було напасти. Обгородимо Вкра©ну, Зробим Божим ра╨м, Вiру вiрою покинем I звичай звича╨м. I сей рай вiд супостата Буде ваш, султана, Рiдного по Бозi брата I слуги. Османа. Я тобi й ту оборону, Башти подарую, Мов на голову корону Пишну, дорогую. I блищатимеш ти з родом Над сво©м народом, Як веселка мiж восходом Сонця i заходом. I не буде вже козацтво Бурею лiтати Та мо╨ впокiйне царство Дерти-руйнувати. А засяде по левадах, По садах спiвочих, Беручи поживу з стада Та з волiв робочих. Не сумуй, моя лилi╨, Про войну ворожу; Уповай на слово щире Та на милость Божу. А тепер iдiть, молiтесь Богу предкiв ваших, Да прихилить до нас душi Ненавидцiв наших!" I злегенька до Марусi Турчин уклонився, Приложив до серця руку, Стиха вiддалився. ДУМА ШОСТА Мати мов нiма стояла, Вельми дивувалась: Не таким вона султана Бачити лякалась: "I тебе вiн не займа╨ I не обiйма╨?" - "Нi, матусю: коло мене Навiть не сiда╨. Вiн царю╨, верховодить За мо©м порогом: Тут посто©ть, поговорить I вiдiйде з Богом. ╞дьмо, мамо, помолiмось За сю тиху душу, Що й подумати про кривду Вiд ©© не мушу". - "О! Молiмося, дитино, Ще за двох до Бога... Коли ж серце се покине Мука да тривога?" I, схилившись на Марусю, Мати заридала... А чого Левко здобувся, Нiже не сказала. ПIСНЯ ШОСТА ДУМА ПЕРВА I "Чого ти, паньматусю, так зiтхнула, Мов радощi згадала молодi© Або в той край душею позирнула, Де зникли в нас надi© дорогi©? Чого очицi так позападали I голосочок твiй перемiнився? Чи пiдданки що бовтнули-сказали, Чи, може, сон страшний тобi приснився? Iз чим вiд мене ти, матусенько, та©шся?" - II "Моя ти зоре в туманi густому! Моя ти квiтко пишна на морозi, Гiрка сльозина в кубку золотому, Тиха надi╨ в праведному Бозi! Так, я лiта згадала молодi© I в край сумний душею позирнула, Де тлiють кiсточки його святi©, До нього б я i в пекло полинула... О, лучче б я про се не знала i не чула!" III "Про що ж ти чула, серденятко бiдне, Мiй дорогий, розколений кришталю, Мо╨ ти щаст╨, несказанно бiдне, Гiрка потiхо i солодкий жалю! Про що дозналась? Вже ж ми в домовинi, I нi печалi нам, нi воздихання! Там, у земному ра© на Вкра©нi, Про нас нi чутки, анi споминання! Не плач, матусенько, моя ти росо рання!" - IV "Про татуся я, доню, перечула..." - "О мамо!.." - "Так, нема його на свiтi... Нема вже сонця; хмара обгорнула Ввесь свiт. Пора й менi туди летiти". - "Умер?" - "Згорiв iз церквою святою... Сьогоднi Товстогуба я зустрiла... Пiймавсь i вiн татарам у неволю..." - I не скiнчила речi, обомлiла, I очi заплили холодною сльозою. V То не роса з очей, гiрка отрута, Мов та смола з проклятого анчару, Що нею жаль слiпий i помста люта Намазують кинджала яничару. Вже не тече сльоза, нi! Капле тихо, Як мертва кров холодна, почорнiла. Не дозна╨ вiд не© пiльги лихо: Бо серце сукроватою 'бкипiло I в болiстях сво©х зотлiло й занiмiло. VI Обнявшись, лiто плакало з зимою; Мiшалися гарячi з льодяними... Якою ж ти здавалася сумною, Царська палато, iз гостьми сво©ми! О, не про те великi будiвничi Тво© цяцьки на мармурах тесали, Щоб у тобi вiд серця щирi речi Не винами - сльозами запивали, I "пам'ять вiчную" замiсть пiсень спiвали! VII "Сьогоднi я була на тiм базарi, Де кобзарi по-нашому спiвають... I бачила, як двох вели у парi... О, не питай, куди!.. Вони й не знають, Хто дивиться на них! На голiм тiлi Пошарпанi жупани. Бородатi Обидва, мов ченцi, i бiлi-бiлi, Як вiск: бо, видно, все сидiли в хатi З вiконечком малим, в хурдизi тiй проклятiй"... VIII "Матусю, хто ж то був?" - "Ох, Товстогубий!" "Мiй Боже! Дак се вiн i був?" - "Як чу╨ш... А другий... Другий був... Козак твiй любий... Що ж ти мовчиш? Чом дивом не диву╨ш?.. Ой, Боже! Хилиться! Рятуйте! Пробi!" На крик страшний збiгаються туркенi, Грекинi, ляхiвки i, як особi Великiй, служать бiдолашнiй ненi, Сераля пишного невольницi мiзернi. ДУМА ДРУГА I Нездужа╨ Хасеки-Хуррем, i султана Два рiзанцi безвусi сповiщають. Серальськi лiкарi iз Лехистана Книжки лiкарськi, суплячись, гортають. Iде султан, покинувши в диванi Башей та вiзирiв широкомовних, I до Марусино© почивальнi Шле наперед рабинь сво©х безмовних, А сам сто©ть сумний, хмурний, як у туманi. II Його не хоче бачити Маруся I лiкарiв до себе не пуска╨. Над нею молитви святi матуся Немовби вже над мертвою чита╨. Священик сербський править одходную. Вона лежить, як цвiт лелi© пишний, Косою скошений. Печаль нiмую Свiт ув очах виявлю╨ огнистий Та вираз на лицi понуро-урочистий. III Велить Осман покликать Кантемира I, зачинившись, радиться з ним довго. На другий день галерою За©ра Пливе з Скутар 61 до Рогу Золотого 62. До мармурiв причалю╨ барвистих... Iде переддвiрком... ©© стрiча╨ Новий баша у шатах позлотистих I на ©© питанн╨ об'явля╨, Що вже Абаз-баша десь iнде пробував. IV Донесено про нього падишаху, Що вiн очам царициним нелюбий, I зараз фiрманом його, тiмаху, Вiдставлено вiд осяйно© служби: "Як з неба й грiм гримить, i сонце ся╨, Так гнiв i милость в оцi у царицi. До не© вся вселенна притiка╨, Мов караван в пустинi до криницi". Щасливить поглядом i поглядом кара╨". V Перед царициним блискучим лiжком Навколiшки За©ра припада╨, Недужнiй щось на вухо шепче нишком... Рум'янець на лицi в царицi гра╨. Обнявши лiкарку, в уста цiлу╨, Зове матусю, плаче i смi╨ться: "Вiн жив, - рече, - i вiще серце чу╨, Що жизнь його, як нитка, не порветься... О мамо, зiронько! Як любо серце б'╨ться!" - VI "Так, жив, i я не з тим явилась, Щоб тiльки вас про се оповiстити, Нi, в нас тепер страшна труса зробилась... Ви мусите велике щось вчинити, Велике i страшне, коли з неволi Сво©х братiв вам любо рятувати, Коли вам любо, щоб у чистiм полi Вони могли, мов соколи, гуляти, По морю Чорному чайками знов лiтати". - VII "За©ре! - прорекла тогдi Маруся. - Нема нiчого так менi страшного, Щоб я сама i дорога матуся... Кажи, За©ро, просто... Я готова Скiкнути зараз на Мосток Мертвецький, I на гаку залiзному висiти, I мучитись, як Байда Вишневецький, I пси голоднi тiлом накормити, I в морi потопать, i на огнi горiти!" VIII За©ра по покою позирнула, Послухала з минуту пiд дверима, Вiд серця сумовитого зiтхнула, I стелю, й стiни обвела очима. "Чи пiп у вас сьогоднi був?" - спитала. "Був". - "Слухайте ж: при нiм нi слова! Щоб i крилом, i вiтром не торкала Сi╨© речi перед ним розмова: Попiвський-бо язик всiм злам земним основа",- IХ "За©ро! Не клепли на Бога правди! - Марусина про се озвалась мати. - Стидись таке казати, щоб нам зради Найперш усього у попа шукати". - "О, не гнiвись на мне, паньматусю! Я не сво╨ промовила вам слово; : Мiй муж звелiв остерегти Марусю, Царицю нашу вiд попа лихого: Бо вiн, - рече, - продасть i Господа самого. х Попи, - рече, - запродали Пророка, Того, що возсiяв iз Назарета Ще перше, нiж ясну звiзду Востока Аллах явив народу Магомета. I навiть козаки не довiряють Нi язику попiвському, нi оку: Нiколи ж бо попа не допускають В кошi до себе, мов джуму жорстоку, I молитви, - рече, - самi собi читають". - XI "За©ро, годi вже про чоловiка. Кажи про дiло. Не йому се знати: Бо вiн - невiра, розумом калiка". - "Калiка сей вас буде рятувати, I розуму в рятунку стiльки явить, Що возвеличить ваш народ нiкчемний I серед вас iм'я сво╨ прославить Не тим, чим мотлох славиться корчемний, Безощадний палiй, кровоточитель темний". - ХII "Не розумi╨мо тебе, За©ро". - "Мiй муж iз Кочубе╨м рiдне братт╨. Ваш Кочубей Левко - брат Кантемира. Одно у них обличч╨ i завзятт╨, Одна на свiт ©х мати породила". Маруся дивиться на матiр... "Доню, - Промовила старенька, - се За©ра Говорить щиру правду. Ми з тобою Не знали, що Левкiв отець та був невiра. ХIII Його малим ухоплено в Нагаях, I за Порогами у християнствi Згодовано i в рицарських звичаях". - "Дак мiй Левко родивсь у мусульманствi?.. О, хто б не був отець його i мати, За кожну iскру жизнi дорого© I за одно словце його вiддати Готова я царськi мо© палати I жизнi сотню лiт щасливо© земно©!" - XIV "Коли готова, то й вiддай, царице, Як оддала б i я за Кантемира! На небесах твiй дух возвеселиться", - Рече поважним голосом За©ра. "Готова, о, готова, сестро!.. Боже! Ти чу╨ш з неба... О Пречиста Мати! Нехай твоя свята рука поможе Менi Левка з неволi рятувати!" I, знявшись, почала солодкими ридати. XV "Моя царице! - каже ©й За©ра. - Година дорога. Я сповiстити Про все негайно мушу Кантемира, Щоб дiло починав сво╨ робити. Учора вiн просив, благав султана Подарувати жизнь йому Левкову, Та не вблагав запеклого Османа. Звелiв собi на блюдi козакову Прислати голову у баню мармурову. XVI Та не блiдiй, не зцiплюй рук, царице. Вiн пiйде в баню ще аж завтра вранцi, А ввечерi, як Геспер 63 загориться, На волi вже з Левком всi будуть бранцi. ©х сорок душ самого отамання Сидить у Чорнiй баштi над водою, Ждучи свого страшенного карання. Попливемо туди удвох з тобою, I будеш ти сама Левковою судьбою". - XVII "Як се, За©ро? Я не розумiю". - "Ось як. Iсторiя се вже давняшня, Та розказати добре не зумiю. Розмова мужа iз царем вчорашня Йому вiдкрила на Османа очi: Що вiн у нього не гетьман великий, А парубок малий, пiдпарубочий. I ганьбою було б йому навiки - Про туркiв розливать кровi людсько© рiки. XVIII Не хоче бiльш Османовi служити, А ввiйде в мир i лад iз козаками I вкупi будуть москаля душити, Ляха й волоха бити й плiндрувати". - "Як! - прорекла на се старенька мати, - Сього вовiк не може бути-статись, Щоб нам на християн iз вами встати I вкупi у людськiй кровi купатись!.. То чим же нам тогдi, яким народом зватись?" - XIX "А станеться, - вiдказу╨ За©ра, - Бо не дадуть ляхи самим вам знятись I без орди страшно© Кантемира Од ворогiв сво©х оборонятись". - "Марусю! Вибирай, моя дитино: Чи в Ки╨вi царицею назватись I рiдну ущасливити кра©ну, Чи од вiнця царського вiдказатись I християнськую прийняти тут кончину?" - XX "Я вибрала, матусю, ясна зоре! Не знаю, що з того братерства буде: Чи людям щаст╨, чи велике горе, Чи славитимуть, чи клястимуть люде Мого Левка i з ним невiру-брата: Я знаю тiльки те, що жизнь i волю Йому даю, обороню вiд ката, I вiн помститься за свою неволю, Про те ж не думаю, що станеться зо мною". - XXI "О серце пресвяте! - рече За©ра. - На диво Бог явив тебе народу... Не для одного, бачу, Кантемира Вiн дав таку в печалях осолоду. О сестро рiдна! Нi, ти не цариця: Ти, сестро, вища всiх цариць великих! Iм'я тво╨ на небесах святиться, I ангельськi тебе прославлять лики... Покинь сей грiшний мир, сумний, кривавий, дикий!" XXII I сльози добрi, перла многоцiннi, Живущою, зцiлющою водою Лились, природи дар святий, безцiнний, I обiймалася сестра з сестрою... "Покину, о, покину, як терновий Вiнок, i там, на небi, панотцевi Скажу: "Ти був премудр i свят у словi. Бери мене на ручки, i Отцевi Небесному хвались: "Ось мiй вiнець лавровий!" XXIII А ти, матусю, ти, мов голубиця, Мов дух святий, на небо вознесешся, I возсiя╨ш, i возвеселишся, I смiхом херувимським возсмi╨шся: Бо породила душу чесну, чисту, Що не схотiла грiшно царювати... Побачу там я i Христа, й Пречисту I припаду ©й до подолу шати: "Ти, Ти мене любить навчила i страдатиi" - XXIV "О раю! Де ти? Що ти? Як ти ся╨ш? - Промовила зтатарена русинка. - - Коли ти так цвiтами процвiта╨ш, Як на землi любов'ю вiрна жiнка, - Воiстину ти диво невимовне, Ти - добростi Господньо© пучина! I, як стебло кадила благовонне, До тебе лине ся свята людина... Се чисту дань да╨ Аллаховi Вкра©на". ПIСНЯ СЬОМА ДУМА ПЕРВА Дивна чутка по Стамбулу, Дивна вiсть лiта╨: Падишах сво©й царицi Берло довiря╨! Берло, жизнi знак i смертi, Властi над вiйськами, Над галерами, скарбами, Землями й морями. I не море на Босфорi Вре та в берег плеще: Вiд тополi до тополi Чадра чадрi шепче... I не вiтер по дiбровах Чинарi гойда╨: До чалми чалму розмова Тиха нахиля╨. "Мабуть, вже кончина свiту, Що султан великий Догоджа╨ без завiту Норовам русинки. Повелiла - i знак смертi, Жизнi, ба й потуги У руках блищить у не©, Турку для наруги. На колiна (о пророку!) Став перед блiдою, I назвав (о стид Востоку!) Дiвою святою. I сво╨ наслiдне берло (О сини й унуки!), Мов жiноче веретено, ©й подав у руки". ДУМА ДРУГА Вi╨ вiтер, повiва╨, Син╨ море гра╨; Золотом його з заходу Сонце залива╨. Та нi золота на морi, Нi на небi сонця Не вбача╨ бiдний бранець Iз свого вiконця. Угорi над головою, Мов каганчик, ся╨, Мутним свiтом кострубатi Мури облива╨. Бо не дармо Чорною та башта зветься Чорно, темно, сумно, гiрко там живеться. О, яке ж воно й житт╨ у домовинi! Серце ни╨ у неволi на чужинi; Думка вороном лiта╨ по Вкра©нi, Кряче-плаче, покланя╨ться родинi, Та нема рятунку при лихiй годинi. Сорок ©х сидить у баштi без одного, Що коня в степу сiдлали вороного, Не питаючись, не боячись нiкого, - Тих, що бурею на море налiтали, На лиман, мов стадо лебедiв, спадали, Кого стрiли, жакували-плiндрували, Супротивного у полi трупом клали, В Чорне море каменем нiмим метали. Не одну галеру на пожар пускали, Попелами берег не один вкривали, На невольницькi базари налiтали, Козакiв-братiв з неволi визволяли, По Вкра©нi рiднiй славою сiяли, Мов квiтки в городi, пишно процвiтали. * * * I понуро мовчать молодцi низовi чуприндири... Без одного сидить ©х у баштi десяткiв чотири... Вже вiд нужи облазили в хирних обiрванцiв гирi, I в кулак, як мовляв той кобзар, з голоднечi трубили. ДУМА ТРЕТЯ У вiконечко ©м милосердна рука подавала Трохи хлiба святого, а часом кришеник i сала. А про борщ в'язники, вже який в нiм i смак, забували, Сировцем да потапцями душу гiркую питали. Повпивались кайдани бiдахам i в ноги, i в руки; Дознають на приковi короткiм страшенно© муки. На соломi гнилiй, мов той пес-волоцюга, лягають, Полягавши, сльозами один одного обливають, Укра©ну простору та вольну, свiй рай, споминають: "Ой ти, краю, наш раю! Ти ся╨ш степами-полями, Повбиравши степи та поля, мов стрiчками, рiчками. Ой ти, Днiпре-Славуто, наш давнiй ти шляху козацький! Iзжили на тобi ми свiй вiк молодецький-юнацький. Нашi предки в тво©х водах чистих святих охрестились, А дiди у тво©х покаянних печерах молились, А батьки на тобi за козацькi© вольностi бились. Ой ти, Росе, пораднице наша! Ти, втiхо Росаво! Честе наша й поваго, велика козацькая славо! Ти, Суло наша, Сулице! Полем далеко гуля╨ш, Iз Ромна та в Черкаси з тугенького лука стрiля╨ш, Ненавидникiв наших лихих хоч не б'╨ш, то ляка╨ш. I ти, Ворскло, бабусенько люба; старенька, тихенька, Як щаслива дитина ясненька, як рай веселенька! I ти, Доне, наш брате, товаришу вiрний в недолi, Пристановище певне старо© козацько© водi© Воздихання та сльози гiркi ми до вас посила╨м, Як батькiв, матiрок, як сестриць-жалiбниць, вас вiта╨м: Ми щодня, щогодини й хвилини про вас пам'ята╨м. А ти, Мати козацька! Ти, Батьку козацький Великий! Процвiтайте мiж людьми хвалою вовiки i вiки, Щоб хилились до вас помiчницi Днiпровi, всi рiки, Посилаючи борошно вам i з бочками горiлки! Нам не ©сти вже хлiба у вас, горiлок тих не пити, Споминаючи вас, тiльки плакати гiрко, тужити". * * * Так мовляли старi козаки, сiчовi козарлюги, Молодi ж пiдiймали гуртом плач невольницький другий; "Ой чого нам було в козаки сi охочi ходити! Чи не лучче б нам хлiб святий в полi на волi робити? Чи не лучче б нам волики, йдучи шляхом, поганяти, Поганяючи, спiвами степ або гай звеселяти? Сидимо, гинемо тут, нi будня, нi свята не зна╨м, I про Бога, про образ його пресвятий забува╨м. Хоч би дав нам Госп