ур, пильно дивлячись Сомковi в вiчi. - Так! - одвiту╨ твердо Сомко, дивлячись на його. - Будь же проклята оця година! - каже тодi запорожець.- Хто в не© народиться або зачне яке дiло, щоб не знав нi щастя, нi долi! Нехай човни топляться на морi! Нехай конi спотикаються в воротях! А як кому бог пошле чесную смерть, нехай душа верта╨ться до мертвого тiла! Проклята, проклята, проклята однинi i довiку! Прощай, брате мiй рiдний! Не загаюсь i я на сiм мiзернiм свiтi! Обнялись i обидва заплакали. Вийшов Кирило Тур iз сиро© глибки, скинув iз себе вiдлогу i швиргонув сторожам. - Нате,- каже,- вам, iродовi дiти, за вход i виход! Знайте, що не кат Iванцiв, а Кирило Тур приходив одвiдати праведну душу! Iзнов, iдучи мимо надвiрнього сторожа, кинув подушку, що була в його за спиною замiсть горба. - Вiзьми,- каже,- собако, щоб не спати на соломi, стережучи неповинну душу! I пiшов iз замка. Усi по персню його пропускали. Незабаром знайшов свого побратима. Той дожидавсь його з кiньми пiд ветхою дзвiницею. Побратим не знав, що було на думцi в Кирила Тура, як оставляв вiн тут його з кiньми; бо Кирило Тур сказав тiлько: - Прийде до тебе чоловiк i скаже: "Шукай вiтру в полi!" - так саджай його на мого коня i проведи до Буга╨вого Дуба, а я вже знатиму, де з тобою злучитись. Смутно було тепер Кириловi Туру сiдати на коня, що для Сомка наготовив, ще смутнiш ©хати до Шрама да розказовати, що вже Сомко мiж козацтво не вернеться. А Шрам, бiдаха, жде не дождеться його пiд Буга╨вим Дубом на Бабичiвцi. Загледiвши оддалеки двох козакiв, аж не встояв на мiсцi - скочив на коня i пiдбiг назустрiч. Як же побачив, що Сомка нема╨, то й голову повiсив. I питав би, i питати бо©ться, да вже насилу змiг промовити: - А де ж Сомко? - А ти справдi пойняв менi вiри? - каже Кирило Тур.- Отак мороч людей, то будеш запорожцем! - Кирило! - каже Шрам.- Годi юродствовати, бо й голос тебе не слуха╨. Коли не вдалось, то хоть скажи чому? - А от чому,- каже запорожець,- Сомко, коли хочеш знати, такий же дурень, як i ми з тобою. "Чужою смертю волi куповати не хочу!" Уже я йому й правду пiд нiс тикав, а вiн сво╨ та й сво╨. Сказано - дурному хоч кiл на головi теши! З тим його й покинув - бодай лучче покинув свою голову!.. Прощай! - Що ж ти тепер дума╨ш iз собою чинити? - спитав Шрам. - А що ж? Уже ж бак не те, що ти. Живий живе гада╨... Оце по©демо до превражого сина Гвинтовки та вкрадемо ще раз Череванiвну. Мабуть, ©й на вiку написано мо©х рук не минути. Махнем аж у Чорну Гору та й заживемо там, п'ючи та гуляючи. Прощайте, прощайте! I, вклонившись низько Шрамовi з сином, повернув коня i полинув iз побратимом до Гвинтовчиного хутора. Аж ось наздоганя╨ його Петро Шраменко. - Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? - каже, зупинившись, Кирило Тур. - Кирило! - каже Шрамснко.- У тебе душа щира,_ козацька... - А вже ж не жидiвська,- каже запорожець. - Ми iдемо з панотцем на смерть у Паволоч. - Боже вам поможи: дiло не ледаче! - Передай од мене два слова Череванiвнi, передай так, як з того свiту! - Добре,- каже Кирило Тур,- передам. А чорногорцю потиху шепче: - Знаю наперед: яку-небудь любосну нiсенiтницю. - Скажи ©й, що й на тiм свiтi ©© не забуду! - каже Петро. - Добре, скажу. - Ну, прощайте ж, братцi, навiки! - Прощай, брате,- каже запорожець,- та не забувай i нас на тiм свiтi. Роз'©хались. Тодi Кирило Тур засмiявсь да й каже: - Як-то ми тим свiтом завчасу порядку╨мо! А там, може, чортяки так припечуть, що й усi любощi к нечистому з голови вилетять! XVIII Тепер би то оте╨ треба нам ©хати слiдом за Шрамом i його сином, i все, що з ними дiялось, по ряду оповiдати; тiлько ж, якби почав я виставлятиме в картинах да в речах, як той Тетеря облiг Паволоч, як хотiв достати i вистинати усе мiсто за турбацiю супротив гетьмансько© зверхностi i як старий Шрам головою сво╨ю одкупив полковий свiй город, то б не скоро ще скончив сво╨ оповiданн╨. Нехай же останеться та iсторiя до iншого часу, а тепер скажемо коротко, що Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетерi i прийняв усю вину на одного себе. I Тетеря, окаянний, не усумнивсь його, праведного, як бунтовника, на смерть осудити й, осудивши, повелiв йому серед обозу вiйськового голову одтяти. Так, зогнавши з свiту свого ворога, удовольнивсь, дав Паволочi впокiй i одiйшов iз вiйськом до свого столечного мiста. Того ж року, вступаючи в осiнь, о святому Сiмеонi, одтято голову й Сомковi з Васютою у городi Борзнi, на Гончарiвцi. Брюховецький доказав таки свого, хоч послi й прийняв слушну кару од гетьмана Дорошенка: пропав пiд киями собачою смертю. Так-то той щирий козарлюга i пiп, Iван Шрам паволоцький, i славний лицар Сомко переяславський, не врадивши нiчого супротив лихо© укра©нсько© долi, полягли од беззаконного меча шановними головами. Хоть же вони i полягли головами, хоть i вмерли лютою смертю, да не вмерла, не полягла ©х слава. Буде ©х слава славна помiж земляками, помiж лiтописами, помiж усiма розумними головами. Тут би менi й скончити свою iсторiю про ту чорну раду, про ту запорозьку оману; да хочеться ще озирнутись на тих, що послi то© бiди остались живi на свiтi. Одправивши по панотцевi похорони, поплакавши да пожурившись, Петро недовго загаявсь у Паволочi. Думав був пiти на Запорожж╨ i розпродав усе сво╨ добро, да якось i звернув мислi на Ки©в. Опинивсь козак коло Хмарища. Звонтпив, однак, да й дуже, iзблизившись до хутора. Ворота були не причиненi: не стерiг ©х Василь Невольник. "Мабуть, нiхто не вернувсь у Хмарище!" - подумав Петро; серце занило. Iде до хати. Квiтки коло хати позасихали i позаростали бур'яном. Як ось чу╨ - наче хто спiва╨ стиха. "Боже мiй! Чий же се голос?" Бiжить у хату, одчинив дверi, аж так! I Леся й Череваниха - обидвi в пекарнi. - Боже мiй милий! - крикнула Череваниха, сплеснувши руками. А Петро, як ускочив у хату, то й став у порога, як укопаний. А Леся як сидiла на ослонi коло стола, то так i осталась, i з мiста не зворухнеться. Да вже Череваниха почала Петра обнiмати; тiлько вже тепер пригортала до себе з щирим серцем, як рiдного сина. Петро тепер уже смiло пiдступив до Лесi, обняв i поцiловав ©©, як брат сестру; а вона аж слiзоньками вмилась. Довгенько з радощiв не змогли до себе прийти; плакали, смiялись, розпитовали i одне одному перебивали. Як ось - у дверi сунеться Черевань. Насилу переступив через порiг од радостi; тiлько "бгатику!" - да й кинувсь до Петра, розставивши руки; обiйма╨, цiлу╨ i хоче сказати щось, i все тiлько "бгатику!" - да й замовкне. Як же вже трохи вгамовались, тодi Череваниха посадила Петра на лавцi i сама сiла коло його (а Леся з другого боку, i обидвi держались йому за руки) да й каже: - Ну, тепер же розкажи усе по ряду, Петрусю, щоб ми знали, як оте╨ тебе бог спас од смертi. Нам сказано, що ти вже певно оддав з панотцем боговi душу. А Черевань мостивсь, мостивсь, як би ближче було слухати; сiдав i коло жiнки, i коло дочки, так усе далеко i треба голову набiк нагинати, щоб на Петра дивитись; далi взяв да й сiв напротив його долi, пiдобгавши пiд себе ноги. - Ну,- каже,- бгате, тепер розказуй, а ми слуха╨мо. От i почав Петро усе оповiдати, як було в Паволочi. Не раз приймались усi плакати. Як же дойшло до прощання з панотцем, то Черевань так i зарюмав да одною рукою сльози втира╨, а другою Петра придержу╨, щоб не казав дальш, поки переплаче. А про Череваниху да про Лесю що вже й казати! Усi злились у одно серце i в одну душу; i тяжко було всiм, i якось радiсно. - Розкажiть же,- каже Петро,- i ви тепер, як ви викрутились од запорожця да добрались до Хмарища? - Нi,- каже Череваниха,- хiба вiн викрутив нас iз бiди, а не ми викрутились од його. Братик мiй узяв нас був добре в сво© руки. Того ж дня ввечерi, як була та безталанна рада, i почав зараз сватати Лесю за ледащицю Вуяхевича. Як ось смерком ©де Кирило Тур, а за ним десятеро запорожцiв у двiр. Показав братовi якийсь перстень: "Оддавай,- каже,- менi Череваня з усiм його кодлом".- "Нащо? Куди?" - "Звелiв гетьман забрати да везти просто до Гадяча. Мабуть, Череванiвнi на роду написано бути гетьманшею". - Так, так, бгатику! - каже Черевань.- Я вже думав, що справдi доведеться зробитись собачим родичем. - Стали просити,- знов веде рiч Череваниха,- стали просити Кирила Тура, щоб не губив невинно© душi - куди! I не дивиться. Запрягли конi в ридван, посадили Василя Невольника за погонича i помчали нас iз двору. Ми плачемо. А Кирило Тур тодi: "Не плачте, курячi голови! Вам треба радуватись, а не плакати: не в Гадяч я одвезу вас, а в Хмарище". Ми давай дяковати, а вiн: "Що менi з тако© дяки? Тодi менi подяку╨те, як на рушнику з вашою кралею стану". Ми знов так i похололи: iз одного лиха да в друге! I таки справдi думали, що в його ся думка в серцi. Да вже як привезли нас у Хмарище, тодi вразький запорожець смi╨ться та й каже: "А ви справдi думали, що я такий дурень, як яке Шраменя! Нехай вам цур, вражим бабам! Од вас усе лихо ста╨ на землi! Лучче з вами зовсiм не знатись! Нехай лишень зварять нам вечеряти: нам iще далека дорога". - Куди ж се ©м була далека дорога? - спитав Петро. - У Чорну Гору, бгатику,- каже Черевань,- Додержав-таки Кирило Тур свого слова, що все хваливсь Чорною Горою. Я про все розпитав, бенкетуючи з ними за вечерею. Попились празькi запорожцi так, що й повивертались у садку на травi. Думав, що ще й завтра будуть у мене похмелятись; устану вранцi, аж ©х i слiд простиг: такий народ! Так розказував Кирило Тур за вечерею: "Я,- каже,- з самого першу хотiв направити братчикiв на добру дорогу, щоб Сомка з гетьманства не спихали, так що ж, коли Iванцевi сам чорт помага╨? Уже якими я шляхами до сiчово© громади не заходив! Так нi, та й годi! От,- каже,- бачучи, що вже тут чортяка заварив собi кашу, що вже Сомковi i в сто голiв помоги не видума╨ш, махнув рукою, та, щоб не бачити того лиха i не чути про його, i хотiв ото з'©хати з Укра©ни. Так от же,- каже,- нечистий пiдсунув пiд нiс вашу кралю. Тепер уже спiвайте,- каже,Сомковi вiчную пам'ять: не сьогоднi, так завтра поляже його золота голова..." Так чи пiймеш ти, бгатику, вiри? Як розказував про Сомка, то наче i всмiха╨ться вразький запорожець, а сльоза в ложку тiлько - кап! - Так оте╨ вiн,- каже Петро,- i сестру, й матiр покинув для то© Чорно© Гори? - Ми, бгате, в його питали: "Як же ти зоставив свою матiр одну з дочкою при старостi?" - "Що,- каже,- козаковi матiр? Наша мати - вiйна з бусурманами, наша сестра - гостра шаблюка! Зоставив я ©м грошей, буде з ©х, поки живi; а запорожця господь сотворив не для запiчка!" Отакий химерник! Так, розпитуючись да розмовляючи, i незчулись, як настала обiдня година. Коли ж саме перед обiдом шасть у хату Василь Невольник i веде за собою слiдом божого чоловiка. Ходив старий на торг у Ки©в да, попавши там десь дiдуся, зараз i загарбав його до Череваня: дуже кохавсь Черевань у його спiвах. Як же то зрадiв Василь Невольник, побачивши Шраменка! То з того, то з другого боку зайде, розставить руки, здвигне плечима i, бачся, сам собi не йме вiри. I божий чоловiк зрадiв: аж усмiхавсь, облапуючи кругом Петра. Ще веселiш почали тодi гомонiти. Леся щебетала, як ластiвочка. Послi обiду божий чоловiк iграв i спiвав усяких поважних пiсень. А як одходив iз Хмарища, Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволi, за панотцеву душу. - Смутно менi,- каже божому чоловiковi,- що в свiтi ледащо пану╨, а добре за працю й за горе не ма╨ жодно© награди! - Не кажи так, синку,- дав одвiт божий чоловiк,- усякому ╨сть своя кара i награда од бога. - Як же? - каже Петро.- Iванець ось вознесен, а Сомко з мо©м панотцем гiркую випили. А божий чоловiк: - Iванця бог грiхом уже покарав; а праведному чоловiковi яко© треба в свiтi награди? Гетьманство, багатство або верх над ворогом? Дiти тiлько ганяються за такими цяцьками; а хто хоть раз заглянув через край свiту, той iншого блага бажа╨... Нема╨, кажеш, награди! За що награди? За те, що в мене душа лучча от мо©х ближнiх? А се ж хiба мала милость господня? Мала милость, що моя душа смi╨ i зможе таке, що iншому й не присниться?.. Iнший iще скаже, що такий чоловiк, як твiй панотець, уганя╨ за славою? Химера! Слави треба мировi, а не тому, хто славен? Мир нехай навча╨ться добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога! Так проглаголавши, замовк старий, похилив голову, загадавсь i всi задумались од його речi. Далi поклонивсь божий чоловiк на всi сторони i пiшов з хати почепивши через плече бандуру. А Петро i оставсь у Череваня, як у сво©й сем'©. Черевань йому став тепер за батька, а Череваниха за матiр. Стали жити вкупi люб'язно да приязно. Ну, сього вже хоть i не казати, що, зождавши пiвроку, чи що, почали думати й про весiлл╨. Iще не гаразд i весна розгулялась, iще й вишеньки в саду в Лесi не одцвiлись, а вже Петро iз Лесею i в парi. Так-то усе те лихо минулось, мов приснилось. Яке-то воно страшне усякому здавалось! А от же, як не божа воля, то ©х i не зачепило. Се так, як от iнколи схопиться заверюха - громом гримить, вiтром бурха╨, свiту божого не видно; поламле старе дерево, пови-ворочу╨ з корiнн╨м дуби й берези; а чому указав господь рости й цвiсти, те й останеться, i красу╨ться весело да пишно, мов iзроду й хуртовини не бачило.