и виходить Таран, прихилився до дерева, слуха?. П а в л и к. Тiтко Одарко! Там щось у двигунi зiпсувалось, технiка не знайшли, так за вами послали. О д а р к а (начальственно). Що зiпсувалось? П а в л и к. Не знаю. О д а р к а. Дiзнайся, а тодi ганяй! П а в л и к. ?сть! (Вибiга?). О д а р к а (до Тарана). Що ти за огiрки подав, плюскавi якiсь?.. Т а р а н. Якi ?, такi й подав! Може, в Свирида миргородськi ?ла, то йди до нього! О д а р к а. До чого тут Свирид? Т а р а н. Тобi краще знати! Г а н н а. Вже хтось наговорив? У л я н а. Оверко. Той тiльки те й робить, що плiтки по селу збира? та розносить. Нiчого, ось я його до цегли поставлю, зразу втихомириться! О д а р к а. Правильно! (До Тарана). Нiж ото плiтки вислухувать - подумав би краще, що до столу подати... жiнцi!.. М'яса нi кусочка, наче бiднiсть яка... Т а р а н. Не рiзати ж кожного дня курку. О д а р к а. Рiж пiвня!.. Т а р а н. Знову пiвень!.. О д а р к а. Сказано - значить, рiж! (До гостей). Просто спасу вiд того пiвня нема?, як здурiв! Тiльки прийдеш додому, вiдчиниш хвiртку - вже й горланить. Т а р а н. Не приходь опiвночi! О д а р к а. Тебе забула спитати, коли приходити! В хлiвi реве корова. Чого вона реве? Т а р а н. Пiди запитай! (Бере зi столу порожнi тарiлки. iде в хату, потiм тихенько поверта?ться, слуха?). Жiнки помiчають його, але не подають виду. У л я н а. Гострий вiн у тебе на язик. О д а р к а. Слова не можна сказати. Ось нехай я трохи бiльше вип'ю, я йому дам вiдповiдь на всi запитання! У л я н а (тихо). А ти таки до Свирида залицялась? О д а р к а. Та якось бiля контори пригорнула разок, а тут Оверка принесло. Побачив i понiс по селу. Тепер мiй дорiкатиме до зелених вiникiв. Г а н н а (голосно). Всi вони такi! У л я н а (до Ганни). А ти чого з сво?м завелась сьогоднi? Теж, мабуть... Г а н н а. Та нi... Почалося з халатiв. Чого й чого по другому халату не справимо свинарям? Свиноферма йому тiсною стала, механiзацiя запущена... Як визвiрився!.. О д а р к а. I ти змовчала? Г а н н а. Я тiльки хрясь по столу, а вiн у сльози! У л я н а. А почули б ви, який гамiр у мо?й бригадi чоловiки зняли. "Кукурудзу треба механiзмами обробляти, - кричать, - як у сусiднiх колгоспах!" О д а р к а. У всiх на язицi та механiзацiя. Доярам - пiдвiсну дорогу давай, електродо?лки... Г а н н а (розпалено). Розперезались!!! Т а р а н (не витримав, пiдходить до столу). Бо таки й правда! Нiчого на iнтузiазмi ви?жджать! Годi спини гнуть! У сусiдiв он i на фермах, i бiля кукурудзи - скрiзь мотор... О д а р к а (скипiла). Не твого чоловiчого розуму це дiло! Помiдорiв принеси! Таран стрепенувся, миттю побiг. Г а н н а. Бачите? Ти ?м добро роби, а вони ще й брикаються! О д а р к а. Зда?ться, нагнали страху, хай ?м грець! (Налива? повнi келихи квасу). Прохолоджуйтесь! З хати на ганок боком виходять Аристарх i Онисько. Таран виносить миску з помiдорами, побачив, що жiнки перейшли на келихи, - оторопiв. Т а р а н. З такою дозою - краще закусюйте! Це вам не шам... О д а р к а (перебива?). Нiчого вчить! Пироги давай! Будьмо! Жiнки випили все до дна. Чоловiки заплющили очi вiд страху. Знову вбiга? Павлик. П а в л и к. Тiтко Одарко! Кажуть, щось у моторi зiпсувалось... О д а р к а. А що саме? П а в л и к. Не знаю. О д а р к а. То чого ж бiга?ш? Узнай! П а в л и к. Ясно! (Вибiга?). У л я н а. I поспiвати не дадуть... (Заспiву?). Жiнки, спiваючи, iдуть у садок за хату. Ховаючись од жiнок, на подвiр'я пробира?ться Оверко. Вiн при?дну?ться до чоловiкiв, що, похнюпившись, посiдали пiд тином. О н и с ь к о. Да-а-а! Оце гулятимуть тепер до пiвночi, а потiм мучся з ними ще вдома. Т а р а н. Яка тобi мука? О н и с ь к о. Не говори, куме. Прийде додому, так i давай спiвати. Спiвай уже сама, бiс з тобою! Так нi, i мене заставля? пiдтягувати. А р и с т а р х. I що ж - пiдтягу?ш? О н и с ь к о. Хiба хочеш - мусиш... В Аристарха - ото добро. А р и с т а р х. Хлопцi, хлопцi! Бодай нiкому не дiждати такого добра. Т а р а н. Та чого ти там бiдка?шся? Тобi ще жить можна... А р и с т а р х. Ех, "жить можна"! О н и с ь к о. Я вже думав розвестись зi сво?ю через цi пiснi - так дiти... А р и с т а р х. Отож-то й воно... Т а р а н. Зв'язали нам руки, куди подiнешся?.. Входить Корнiй з вузликом в руках. К о р н i й. Здоровi були, руководителi! А р и с т а р х. А ти, Корнiю, може, в гостi ходив, що з глечиком i вузликом? К о р н i й. Якi там гостi... Бiгав до сво?? преподобно? сторожихи. Т а р а н. Скучив?.. К о р н i й. Сказала, щоб парного молока принiс. Чоловiки, спiвчуваючи, хитають головами. Бiг, мало не лопнув i... спiзнився, вона вже задрiмала, перехотiлось, а може, iншого молока процiдила. О в е р к о. А я оце в понятих був. Хвилька ж у сусiдствi зi мною живе. А нюх у мене добрий: чую, закваскою в не? пахне, другий день сильнiше, третiй ще сильнiше. Я й дзенькнув у район - мовляв, увечерi основний процес вiдбудеться... К о р н i й. I я дзвонив. Т а р а н. I що ж, накрили? О в е р к о. Ще первачок капав, як застали. А в погребi вiдер з п'ять готовенько? знайшли. Урвалося Хвильчине щастя! Т а р а н. Слава богу! Так ?й i треба. Щоб наших жiнок не обпоювала! К о р н i й. Давайте, хлопцi, на радощах по пирiжку з'?мо, бо я ще сьогоднi i рiски в ротi не мав, а молоко геть-чисто розлилося. (Розда? пироги). Всi помалу жують. Тихо. Спiв жiнок. Чоловiки ховаються в хатi. Входять жiнки. О д а р к а. А нам справдi живеться непогано. В колгоспi тепер i грошi, i хлiб, i до хлiба. Майже у кожного велосипед, радiо... В магазин зайдеш - вередують, давай ?м дорожче та красивiше. О д а р к а бере пiд руки подруг, i так, обнявшись, усi тро? попливли в легкому танку, притупуючи каблуками. Г а н н а. Жити можна! Тiльки набридають з отою собiвартiстю. Вчора нашiй головисi в районi дуже строго сказали. При?хала така червона, як отой кавун. Що не кажiть, собiвартiсть продукцi? у нас ще висока. О д а р к а. Нiчого! На чоловiкiв пiднажмем - i собiвартiсть знизимо. Тим бiльше, що чоловiки - така технiка, що нi тобi амортизацi?, нi запасних частин, нi капiтального ремонту не потребують. У л я н а. Треба нажать! Зiбрати збори та всипати ?м пiд перше число! Ти там, Ганно, пiдкажи головисi пiд гарячу руку! Г а н н а. Неодмiнно. Вбiга? Павлик. П а в л и к. Кажуть, тiтко, всерединi мотора зiпсувалось, а що - не знають... О д а р к а. Вони там не знають, а я тут мушу знати... У л я н а. Скажи - зайнята! Г а н н а. Обговорю? заходи по зниженню собiвартостi продукцi?... П а в л и к. ?сть! (Вибiга?). О д а р к а. Нумо, подруженьки, спробу?мо ще шампанського для прохолоди!Таранчику! На ганок виходить Таран. Зроби ласку, - одкрий нам того, що з золотою головкою!.. Пiдставляйте, подруженьки-сусiдоньки, келихи, бо воно - як серце дiвоче: не збережеш - розiлл?ться! Ну, чого дивишся середою на п'ятницю? Давай залп! Та бiгом якусь веселеньку музику нам включи, чу?ш? Таран. Зда?ться, закругляються. Таран вiдкоркову? шампанське. Пострiл пробки. Жiнки спiвають туш. Таран, ковтаючи слину, налива? келихи, потiм швиденько бiжить до хати, ставить пластинку. О д а р к а. Щоб довiку в миру та благополуччi! У л я н а. У начальствi та в пошанi! Г а н н а. В керiвництвi та в коханнi! Поволi випивають келихи, музика звучить на повну силу. На воротях з'явля?ться Олена Устимiвна, пильно дивиться на жiнок. Тi завмерли. Одарка сердито подивилась на Тарана, той кинувся до хати. Музика стихла. Пауза. У с т и м i в н а. Випива?те, значить?! А менi на закуску критику залиша?ться жувати? Чоловiкам дали волю, розбалували ?х, а я сама собiвартiсть знижувати буду?! Добре господарю?мо!.. Ось я з вами на правлiннi поговорю! (Виходить). Г а н н а. Це що ж виходить? Дитина той, а невiстка винна? Доки це буде? Жiнки виганяють чоловiкiв з хати. Чого стали, носи повiсили? Чи, може, вам наша кумпанiя не до вподоби? Ану! Танцюй, халамидники! Танець чоловiкiв. Танцюють через такт, через два, потiм по одному падають на землю. Аристарх, Корнiй, Таран, Оверко, Онисько попадали обличчям вниз, лежать нерухомо. О д а р к а. Тепер полежте та подумайте. Г а н н а. А ми пiдемо готувати загальнi збори! У л я н а. Ясно? Всi три швидко виходять. Т а р а н. По-мо?му, товариство, нижче впасти вже не можна! Завiса _КАРТИНА П__'__ЯТА _ Вулиця бiля Тара нового подвiр'я. Швидко входить Катерин а з вузликом у руцi, за нею вибiга? Грицько, заступа? дорогу. Г р и ц ь к о. Чому, Катю, чому? Або убий мене на мiсцi, або скажи, чому ти проти нашого весiлля? К а т е р и н а. Весiлля не буде! Г р и ц ь к о. Чим я тебе прогнiвив? Може, поговiр який почула - не вiр! К а т е р и н а. Весiлля не жди! Г р и ц ь к о. Не пущу!.. К а т е р и н а. Востанн? тобi кажу - або переходь на мо? мiсце в контору, а я повернусь на ферму до свиней, або... Г р и ц ь к о. Що? К а т е р и н а. I знати тебе не хочу!.. (Одвернулась). Г р и ц ь к о (лагiдно). Гаразд, Катю, давай будемо мiркувати так: скiльки менi рокiв?! К а т е р и н а. Почався третiй десяток... Г р и ц ь к о. Сила в мене ?? Катерина знизала плечима, Грицько хапа? ?? на руки, швидко крутить навколо себе. К а т е р и н а. Пусти, навiжений!.. Г р и ц ь к о. Говори: ? сила чи нема?? К а т е р и н а. Ну... ?... Г р и ц ь к о (обережно опуска? ?? на землю). Так от слухай. Через кiльканадцять рокiв настане комунiзм! Нашi з тобою дiти... Катерина легенько вдарила його пальцем по губах i засоромилась. ...запитають: "А що ви робили, тату, по дорозi в комунiзм?" А я ?м скажу: "Мати працювала, а я, дiточки, сидiв у конторi та пiдраховував ?? трудоднi". Та вони такого батька соромитись будуть! Нi, Катю! Як хочеш, а я в контору не повернусь! К а т е р и н а. А я, по-тво?му, що? Стара вже чи iнвалiд який? Чому я мушу за рахiвницею сидiти? Г р и ц ь к о. Я за те, щоб i ти покинула контору! К а т е р и н а. А як це зробити? Г р и ц ь к о. Дуже просто. Покритикуй наше нинiшн? жiноче правлiння, - а його ? за що критикувать, - i скiнчиться твоя конторська кар'?ра. К а т е р и н а. Гада?ш, допоможе? Г р и ц ь к о. Сама перекона?шся! От вони збирають нараду, щоб на чоловiкiв пiднажать, а ти й стань на чоловiчу сторону. Побачимо, чим кiнчиться... К а т е р и н а. Гаразд, Грицю! Г р и ц ь к о. А щодо весiлля, то менi вже ясно. Тут говори не говори, коли серце мовчить, слово не допоможе... К а т е р и н а. Зачекай! (Розгорта? вишивану хустинку, пода? Грицьковi гiлку калини). Вiзьми!.. Г р и ц ь к о. Калина? К а т е р и н а. Пiд осокором, бiля нашо? криницi, росте. Iшла сюди, а вона нiби просить: зiрви мене, я тобi в пригодi стану! От я й зiрвала... Г р и ц ь к о (сумно). Калину дарують перед розлукою... К а т е р и н а (швидко). I перед весiллям... (Спохватилась). Г р и ц ь к о. Такого я ще не чував... К а т е р и н а. А менi мати казали... Хочеш, я тобi повiдаю? Було це в сиву давнину... Ще тодi, як в нашiм кра? розбiйничали коршуни-ординцi... В темнi ночi, коли тiльки пугач шугав над землею, прокрадались вони глухими дорогами, щоб здобути укра?нських красунь дiвчат... Хижими круками налiтали ординцi на заснулi села. Ще палахкотiло полум'я, замiтаючи слiди закривавлених ятаганiв, а круки-ординцi поверталися з багатою здобиччю. Не плакали горлицi-полонянки, страшне горе висушувало ?м сльози, а ще страшнiше горе чекало ?х: хоч i золотi, а кайдани, хоч i розкiш, а в рабствi, хоч i лишиться краса, та осоромленою буде - дiстанеться нелюбому, некоханому... I вирiшили тодi дiвчата: не бути цьому! Темно? ночi, на коротких перепочинках, полонянки вихоплювали в ординцiв мечi, краяли сво? обличчя, нiвечили свою вроду. Хай лишиться вона навiчно в отчiм кра?! I от на тому мiсцi, де дiвчата розлучались iз сво?ю красою, виростала калина... Омита росою, овiяна вiтром, напо?на щедрою землею, вона росла, красива та горда. Тiльки сонце смiло цiлувати ?? кетяги - червонi, як уста дiвчини. Тож i дарують дiвчата калину тому, хто заполонив ?х серце, кого назвало воно сво?м судженим... Так менi мати казали. Здалеку чути пiсню. Г р и ц ь к о. Чу?ш? К а т е р и н а. Про калину спiвають. Г р и ц ь к о. Ходiм до них. Обнявшись, виходять. Завiса КАРТИНА ШОСТА Бiля контори колгоспу. Садочок, лавочки. Дошка показникiв. Входить Онисько, присiда? на лавочку. О н и с ь к о. От де благодать - тихо, як у вусi. Повiтря чисте, як в будинку вiдпочинку. I конторникiв не чутно, розбiглися. Мабуть, уповноважений ма? при?хати... Входить Корнiй, згорблений, у руках цiпок. К о р н i й. Диха?ш? (Пода? руку). Не жми, ради бога, за пальцi, це ж тобi не дiйка!.. О н и с ь к о (смi?ться). Професiйна звичка, брате! За день п'ять тисяч разiв доводиться отак робити... Тепер я навкулачки будь-кого поб'ю! К о р н i й. А в мене де й сила дiлась. Повiриш, розiгнутись не можу, так поперек болить. Пiвтора гектара бурякiв, три гектари кукурудзи, i все це треба пройти рачки... I не раз! Ой!.. О н и с ь к о. Зате жiночка в тебе нiвроку погладшала, зарум'янилась. К о р н i й. Чом же ?й не гладшати? Увечерi вiзьме патерицю та йде спати пiд комору. Сторож назива?ться! Прийде вранцi додому - поснiда? готовеньке i знову хропака... (Зiтха?). Та хiба тiльки мо?й так живеться? Он Охрiмова - погнала чоловiка цеглу робити, а сама молоко возить. Пика бiльша бiдона! Плаття на нiй трiщить по всiх швах, не витриму? нiяко? критики. Iнтелiгенцiю з себе корчить то в конторi, то бiля кооперацi? крутиться. О н и с ь к о (зiтхнув). Жiнкам добре живеться! К о р н i й. Бо при владi. Не чув, чого це нас зганяють? О н и с ь к о. Чертова накачка! К о р н i й. Мене вже качать нiкуди. Вчора прасую сво?й спiдницю, а вона ходить круг мене - те не так та оте не так. То якогось рубчика придушить, якесь плiсе-гофре. Я розсердився, гофруй, кажу, сама. Вона як схопить утюга та на мене. Якби не вiдхилився, стругай домовину. Як був при здоров'?, то держала, а тепер, каже, кину. (Витира? сльози). О н и с ь к о. В тебе дрiжджiв нема?? Хочу млинцiв спекти. К о р н i й. Пiсля зборiв зайдемо - дам. О н и с ь к о. I соди? К о р н i й. I соди. В мене все ?. Жiнка вередлива, доводиться то млинцi, то вареники, то калачi пекти. Я в домi всякi марципани держу. Входять Таран i Аристарх. А р и с т а р х. Шановному товариству... Сядемо, Таране, отут... Спочинемо... Т а р а н. Де-небудь, аби сiсти... Ой!.. Сiдають. А р и с т а р х. Так ото таке зi мною робиться: на два пуди схуд. Т а р а н. У цi штани тепер тро? таких, як ти, влiзе. А р и с т а р х. А ти на що перевiвся? Ще ж тiльки сорок рокiв, а вже старий, як дiд. Т а р а н. Одарка дорiка?: згорблений, невеселий... А р и с т а р х. Повеселишся... Я оце в сво?му карцерi трохи оговтався, нiби легше стало. А тут ще нова морока: Гриць на змагання мене викликав по свинях, треба тягти... (Низько схилив голову). Т а р а н. Болючi струни смика? Грицько. Правда твоя, сусiде, кепське дiло наше... (Теж знидiв). Входить Оверко з дитиною на руках. О в е р к о. Добiрному товариству мо? шануваннячко. Здоровi були, орли!.. А р и с т а р х. Здоров, здоров, модистко! О в е р к о. Не говори, дiти скоро голi ходитимуть. Т а р а н. Грошей нема?, чи що? О в е р к о. Грошi ?, та купити нiде. Т а р а н. Ти ж ?м плаття шив? О в е р к о. Шив... Та не дошив... Думав спочатку обом дiвчатам плаття будуть - кро?в, кро?в, поки i сарафани не виходять. Хотiв кофтинки стулити - знову кро?в i... (Махнув рукою). Т а р а н. Що? Не вийшло? Корнiй хита? головою. О в е р к о. Вийшло клинцiв штук сто. Вiддав меншенькiй гратись. Ляльки робить. Вчора ?здили кооператори за товаром, всього навезли, навiть капрону, а дитячих платтячок нема?. О н и с ь к о. Корнiю, ти хоч не засни. К о р н i й. I охота тобi говорить. Входить Одарка. О д а р к а. Чого це позбиралися, наче на вечорницi? Дома роботи нема?? Т а р а н. Ти за нас робити не будеш! О д а р к а. Не розписуйся за всiх, бо олiвця зломиш! А р и с т а р х. Нас викликали на збори... (Осiкся). О д а р к а. Коли викликали, сюди роботу треба було взять!(Iде в контору). О н и с ь к о. А ми взяли, от! (Показу? шитво). О в е р к о. Вони нашого брата, чоловiка, нi за що вважають. Т а р а н. Ви тiльки не дрейфте, сьогоднi ?м усе викажем! Терпiти далi не будемо! О в е р к о. А мо', не треба? Тiльки горя наживеш. Т а р а н. Бiльше не наживеш, як ма?ш! О в е р к о. Чого вони хочуть вiд нас? К о р н i й. Скорiше починали б! З нiг валюсь, так спати хочеться... Заходять Катерина i Грицько. К а т е р и н а. День добрий усiм! О н и с ь к о. Здрастуй, красуне! К о р н i й. Нашого полку прибуло! Г р и ц ь к о. Ще не починали? О н и с ь к о. Начальства нема?. Входять Ганна i Уляна. Т а р а н. Скоро там... почнете? У л я н а. Не терпиться? Оббiжи кругом хати разiв десять... Уляна i Ганна iдуть в контору. Т а р а н. Ще й зуби скалить. О н и с ь к о (до Аристарха). А твоя, Аристарше, навiть на людей не дивиться... А р и с т а р х. Добре, що хоч мовчить... Т а р а н. Досить! Урвався терпець! Треба, хлопцi, переходити в наступ! Так далi не можна! К о р н i й. Тут покричиш, а додому прийдеш, ще й поб'?. А р и с т а р х. Що то з людей зазнайство робить! Входять Ганна, Уляна, Одарка. Г а н н а (тихо до жiнок). Будемо Устимiвну ждати чи... У л я н а. Вона скоро ма? бути. Г а н н а. Заходьте до кабiнету, там будемо говорити!.. К о р н i й. Там жарко, краще надворi - лiто ж!.. А р и с т а р х. Свiжим повiтрям дайте подихать! Т а р а н. Починайте, коли зiбрали! Нiколи нам... Входить Олена Устимiвна. У с т и м i в н а. Що за гамiр?! О д а р к а. Не хочуть до кабiнету йти! У с т и м i в н а. Не хочуть?.. (Глянула на чоловiкiв). Гаразд! Проведемо тут. Приготуйте все, що годиться, це ж збори, розумiти треба! Г а н н а. Все в польному ажурi. Чоловiки виносять стiл, стiльцi. Жiнки сiдають за столом. У с т и м i в н а. Ми... керiвництво... викликали... вас... представникiв провiдних дiлянок... нашого складного колгоспного виробництва... щоб вказати вам... Т а р а н. Завела патефона. У с т и м i в н а. Хто там заважа?? Коли вас запитають, тодi будете говорити! На чому я зупинилась? Г а н н а. "Щоб вказати вам..." У с т и м i в н а. М-гу-у!.. Щоб вказати вам i круто звернути вашу увагу на всi неподобства, якi ви почина?те допускати! О н и с ь к о. Вказуйте, послуха?мо! У с т и м i в н а зупинила погляд на Ониськовi, довго дивиться на нього, потiм на Уляну, потiм обидвi на Ониська. Пауза. У с т и м i в н а. Керiвництву стало вiдомо, що не всi чоловiки сумлiнно ставляться до доручених ?м дiлянок нашого складного... Г а н н а (пiдказу?). Колгоспного виробництва! У с т и м i в н а. Взяти, наприклад, Оверка... О в е р к о. Що я вам, у борщ наплював, що на кожних зборах... молотите? У л я н а. На роботу виходь! Нiхто тобi й слова не скаже. Г а н н а. Оштрафувати його карбованцiв на... У с т и м i в н а. Оштрафу?мо!.. О в е р к о (до дитини). Цить, цить, Кирюшо, то тьотя бека. А твiй чоловiк, Устимiвно, багато трудоднiв заробив? От i зараз його нема?... У с т и м i в н а. Давайте говорити без натякiв! О д а р к а. Придержи язика, Оверку! О в е р к о. Слова не дають сказати! В с i. Дайте слова! У с т и м i в н а. Говори! О в е р к о. Я не ходив на роботу три днi - це так! Але сказать, що прогуляв, - брехня! Велика брехня! Дiти в мене, двiйко, третiй Кирюша, обiрвалися. Хотiв я ?м платтячка пошити. Кро?в, кро?в - вiсiм метрiв ситцю порiзав, а от не вийшло! Нема? до цього дiла хисту. У с т и м i в н а. Ближче до дiла! В с i ч о ло в i к и . Не перебивайте! О в е р к о. Коли б ви, члени правлiння, потурбувалися, щоб у колгоспi була швейна майстерня, то менi б не довелося самому шити... Г а н н а. Може, тобi цiлого комбiнату захочеться?.. У л я н а. Вiдкрий майстерню, забажа?те ще й пекарню... Т а р а н. Бо таки й треба. Поворуши мозком, бухгалтере, кинь на свою рахiвницю. Хазя?н щотижня пече хлiб, значить, вiн або запiзниться на роботу, або й зовсiм не вийде. В колгоспi п'ятсот дворiв. Ось тобi п'ятсот чоловiк не вийшло на роботу. А в пекарнi працювало б три-чотири! Факт! У сусiдiв давно так заведено!.. Всi чоловiки пiдтримують. У с т и м i в н а. Вiдхиля?тесь вiд теми сьогоднiшнiх зборiв, товаришi! О н и с ь к о. Прихиля?мось, а не вiдхиля?мось! К о р н i й (пiднiма? цiпок). Слова! У с т и м i в н а. Говори! К о р н i й. Тут про дiло кажуть. Не вважа?те ви нас, чоловiкiв, за повноправних людей. Г а н н а. Про бур'янець розкажи, що процвiта? на тво?й дiлянцi!.. К о р н i й. Менше в конторi сиди, бухгалтерiя! На поле частiше приходь для профiлактики, то побачиш, що (раптом гаркнув)... то не бур'ян, а кукурудза!.. Т а р а н. Правильно! Рубай, Корнiю, далi! У с т и м i в н а. Бiльше самокритики! К о р н i й. А я тобi хочу цi?? самокритики позичити. Сидиш - не пiдступи, не пiдiйди, а на полi один трактор бiга?, а з того трактора, як з цапа, - нi молока, нi шерстi. Он у зарiчанцiв - шiстсот гектарiв просапних, як i в нас. Але там усе тракторами обробляють. А ви хочете, щоб оцi руки все робили? Я вже розiгнутись не можу... У с т и м i в н а. Попереджаю, висловлюватись конкретнiше! О н и с ь к о. Дай чоловiковi слово сказати! О в е р к о. Не затикайте рота! К о р н i й. Скажи, Устимiвно, для чого тобi купили "Волгу"? У с т и м i в н а. Для оперативного керiвництва. К о р н i й. I допомага?? У с т и м i в н а. Аякже! К о р н i й. То й менi хай технiка допомага?! В с i. Правильно! У с т и м i в н а. Вiдхиля?мось вiд теми. О н и с ь к о. Зараз прихилимось. Взяти хоч би й ферми. Пiдвiсну дорогу скiльки вже буду?мо? Електродо?лки поржавiли! Валяються на складi, скоро в утиль пора буде здавати! Дайте менi технiку!.. У с т и м i в н а. Самокритики не чую! Бiльше самокритики! Т а р а н. Цокотала сорока пугачевi: i про те, i про се, i про Якова, i про всякого, а вiн ?й у вiдповiдь - "пугу"! О д а р к а. Я тебе так пугукну дома, дверей не знайдеш! Т а р а н. Менi вже все одно! Г р и ц ь к о. Дiло чоловiки говорять. Живемо, як нелюди. Взяти, примiром, свиноферму: камiнь, цемент, свинi наче в карцерi сидять... Чого б не зробить, як у Максима Орла? У л я н а. Бо вiн орел, а ми синицi. Скiльки м'яса зда?мо державi? Г р и ц ь к о. Можна й бiльше здавать. Я пiдрахував: коли б дядько Аристарх запровадив вiдгодiвлю свиней за новим методом, то вже в цьому роцi здали б м'яса в пiвтора разу бiльше. К а т е р и н а. Правильно Гриць каже! Я теж рахувала! О д а р к а. Не пiдпрягайся, Катерино, бо... К а т е р и н а. Бо що? О д а р к а. Сама пiдеш на ферму! К а т е р и н а. А я цього i домагаюсь. Набридло менi в конторi мух рахувати. Г а н н а. Тихше!.. (Встала). Скажiть, чоловiченьки добрi, де були оцi вашi пропозицi?, коли ви керували колгоспом? Пiд сукном? Так нiчого галасувать! Працювати треба! I так працювати, щоб замiнити оту технiку, яко? ви не запровадили!.. Ясно? О д а р к а. I щоб менi нi пари з уст! А будете ледарювати, я вам покажу технiку! I розкажу, як ?? треба використовувать! Запитань бiльше нема??! А р и с т а р х. ?сть! А що, коли одного прекрасного дня держава скаже нам: "I молоко, i м'ясце сво? ?жте самi, а нам воно не пiдходить, дороге! Купимо там, де воно дешевше!" Яко? ви тодi заспiва?те? Чим трудодень оплатите? О н и с ь к о. Ганна сво? грошi малюватиме. Т а р а н. З бляхи зробить. К о р н i й. Картопляники на трудодень роздавати будете? А р и с т а р х. З такими господарями до ручки дiйдемо! Г а н н а. Мовчав би вже! Штани он пiдв'язати не вмi?ш, а туди ж! Господар знайшовся! Геть додому! У с т и м i в н а. Вiдхиля?тесь вiд теми... К о р н i й. Що, не подоба?ться критика? О н и с ь к о. Не можете дати вiдповiдь, так обража?те? У с т и м i в н а. Тихо! "Постанова правлiння: за порушення трудово? дисциплiни... Г а н н а, ...оштрафувати... У с т и м i в н а. ...товаришiв: Таран та Аристарха... Г а н н а, ...на три трудоднi. У с т и м i в н а. Корнi?вi - додатково закрiпити... Г а н н а, ...пiвгектара бурякiв. У с т и м i в н а. Оверка за неподобну балаканину послати на виробку цегли... Г а н н а, ...на строк до повного комунiзму. У с т и м i в н а. Катерину Чипчину - зняти з посади облiковця i послати на свиноферму". Г а н н а. Це ще не все! У с т и м i в н а (поглянула на жiнок, чита? далi). "Ониська - за пiдтримку вiдсталих елементiв... Г а н н а, ...позбавити премi?... У с т и м i в н а. ...i закрiпити за ним групу безнадiйних корiв". Все. Г а н н а. Збори закритi! В повнiй тишi жiнки гордовито виходять. По довгiй паузi схоплю?ться Таран, б'? кулаком об стiл. Т а р а н. Не бiйтесь, хлопцi! Ми ?х навчимо, як з нас знущатися! До райкому дiйдемо! Скаргу напишемо! Там нас зрозумiють! Годi терпiти! Ми - теж люди! Ми - теж лю-ди-и!.. Затемнення КАРТИНА СЬОМА Пiзнiй ранок. Тара нове подвiр'я. Таран спить у гамаку, прив'язаному мiж двома деревами. Спросоння розмаху? руками, викрику?. Бiля нього сто?ть Онисько, одягнений, як i в першiй картинi. Т а р а н. Годi терпiти! Ми - теж люди! О н и с ь к о. Що ти верзеш? Прокинься. Т а р а н (схоплю?ться, очманiло дивиться на Ониська). Що?.. Де?.. Га?.. О н и с ь к о. Вставай! Доки ж спати, вже десята година! Т а р а н (перелякано). Десята? Боже мiй! Це ж я й корову ще не подо?в! Снiдать не зварив! Город не прополов! Ох i влетить же менi вiд Одарки! О н и с ь к о. Опам'ятайся, що ти верзеш? Т а р а н. I тiсто, мабуть, перекисло... Ще вчора вчинив. О н и с ь к о (бере рушник, мочить його у воду). Бiла гарячка, брат, дiло погане! Значить, перебрав! (Вийма? пляшку). Нiчого, пройде. На, похмелись... Т а р а н (несамовито). Не показуй менi пляшки, бо... О н и с ь к о. Е, брат, так розпускать нерви не можна! Т а р а н. Ти вже корови подо?в? О н и с ь к о. Якi корови? Ти що, сказився? Наче Аристарх iде. Аристарше! Зайди-но сюди!.. Т а р а н. Чого це вiн вешта?ться? Хiба свиноферму закрили? О н и с ь к о. Наче ж небагато i випили... Бували дози й страшнiшi... Входить Аристарх, одягнений, як i в першiй картинi. А р и с т а р х. Здрастуйте... О н и с ь к о (шепоче. Аристарховi, киваючи на Тарана). Ти обережнiше з ним говори. У нього щось... (Жест). А р и с т а р х (як до дитини). Здоров був. Таране-друже! Т а р а н. Як там тво? поросята поживають? А р и с т а р х. Ти ма?ш на увазi облiковцiв? Т а р а н (кричить). Поросят! А р и с т а р х (до Ониська). Справдi... Що ж робити?.. (До Тарана). Я бухгалтер. Бухгалтер я... Т а р а н. Бухгалтер... (До Ониська). А ти? О н и с ь к о. Бригадир. Т а р а н. А я хто? А р и с т а р х. Завiдуючий механiзацi?ю колгоспу... Т а р а н. Чекайте, чекайте, ви щось плута?те! Ми, значить, чоловiками i залишились? О н и с ь к о. Звичайно! А ким же нам бути? Т а р а н. А жiнки ? жiнки? А р и с т а р х. Само собою... Т а р а н (до Ониська). А ти менi що наговорив? Га?! О н и с ь к о. Та я тебе з учорашнього вечора i не бачив. Т а р а н. Поклянись! О н и с ь к о. Клянусь! Т а р а н. Скажiть менi, браття, по правдi, хто я?.. О н и с ь к о (здалека, ласкаво). Завмеханiзацi?ю. Т а р а н (сiпа? себе за вуса). I вуса на мiсцi... Значить, це був тiльки страшний сон! Якби ви знали, що менi приверзлось... О н и с ь к о. Вибачай, друже, я вже думав, що ти перебрав безповоротно. Треба на всяк випадок перейти на казьонку. Може, й справдi Хвилька на тютюнi настою?. Т а р а н. А хiба Хвилька ще в селi? Оверко ж вiдпровадив i до районно? мiлiцi?... О н и с ь к о. Нiкуди вiн ?? не провадив. I зараз до не? зайшов... поснiдати... А р и с т а р х. А якби у нас жiнки були як жiнки та вигнали б по вiдерцю кожна, вистачило б на тиждень, а то ледачi... Т а р а н. Не смiй при менi так говорити про жiнок! На них молитись треба, як на святиню. Я ось вiзьмусь за ваше виховання, зачекайте!.. О н и с ь к о. Все-таки у нього якийсь дефект трапився... (Обiрежно). А як же з фараонами бути? Т а р а н (встав). Якi фараони?.. Ти... уламок минулого!.. Ти в якому вiцi живеш? В двадцятому? То не тич менi пiд нiс фараонiв, бо... (Наступа? на Ониська, той тiка?). Зрозумiло! З хати виходить Одарка. Одирочка!... О д а р к а. Не сердься, вже снiданок готовий. Ось тiльки сирiвцю з погреба дiстану. Т а р а н. Сердитись? На тебе? Нiзащо в свiтi! О д а р к а. Ти вчора наказував пiвня зарiзати, а я не послухала, а завтра зарiжу. Т а р а н. Навiщо рiзать, хай собi спiва?. О н и с ь к о. Пропав чоловiк. А р и с т а р х. Був - i нема?. Т а р a н. Рiдна моя, кохана! (Цiлу? Одарку). О д а р к а. Що з тобою сталося! Стiльки рокiв не цiлував, а тут надумався. Соромся! Он люди дивляться. Т а р а н. Хай дивляться! Хай знають, як жiнку свою любити та шанувати треба. Завiса 1959