спину канчуками, що й досi синi басамани знати... та ще обголили половину голови, випекли на лобi тавро - ви не бачили, бо вiн чуприною закрива?,- i вiдiслали до пана... Вже скiльки по тюрмах поволочили, то вiн i лiк тому загубив, а що пан награвся з ним, то, каже, й згадувати не хочеться. Та що - втiк знов сюди, у Тульчу, каже, пiду... завзятий хлопець... хе-хе!.. Треба бакшиш готувати та визволяти Остапа, а де грошей взяти? Де? Кажiть! Аж дур голови береться... Невважаючи на всi розказанi Iваном страхи, Соломi? трохи розвиднiлось. Коли тiльки рiч у грошах,- вона заставить себе, а роздобуде ?х. Вона вiд рота вiдриватиме кожен шматок, кожен шеляг складатиме на викуп. Може, й Iван запоможе. - Ось вам усе, що склав, хай 1 мо? докупи...- наче вгадав ?? думку Iван, розвиваючи з хустинки купку срiбла. Вiн засоромився i клiпав очима.- Та ще там у вашому клунку щось ?... може, продасте шу плаття... [13] Соломiя взяла грошi. В ?? клунковi були коралi та деяка одежина. Вона те все позбувала - ?й помогла Савчина хазяйка,- та грошей було мало. Однак Соломiя на другий день уранцi побiгла у конак. Там ?? не допустили до старшого, драгомана вона не бачила, а жовнiри скалили до не? зуби i зачiпали. Соломiя горiла вiд сорому i злостi. - 1-i, бусурмени... так би й порiзала вас, так би й поскручувала голови, як галченятам... Взяли безвинного - та ще й знущаються...- мало не плакала Соломiя i показувала сво?ми дужими руками, як би вона поскручувала жовнiрам голови. Проте не було iншого способу, як ходити в конак, де можна було побачити драгомана, а на нього Соломiя покладала надiю. Драгоман, однак, небагато обiцяв. - Не пустять твого чоловiка, i не сподiвайся. Утiк до нас - сиди тихо, а робиш шкоду - айда назад... Не клопочись дурно, й не побачиш його тепер... - Змилуйтесь, визволяйте, безвинно чоловiк погиба?.- Соломiя ткнула драгомановi грошi. Драгоман узяв, полiчив i покрутив головою: - Мало... - Бiльш нема... Отут усе, що роздобула... - Ну, добре... приходь за три днi... нi, краще за тиждень... може, що скажу... Соломiя щодня блукала коло конаку - лиха, роздратована, мов голодна вовчиця. Вона не знала, чого вона туди ходить, але щось несвiдомо тягло ?? у той бiк. Вона ходила до втоми i мерзла. Мокрий снiг, легко падаючи, як цвiт вишнi вiд вiтру, лягав на землю i засипав Соломiю, але вона не звертала на те уваги. Соломiя була певна, що не дозволить перевезти Остапа за Дунай. Як це станеться, що вона зробить, вона не знала, але певнiсть у тому зростала в нiй з кожним днем. Вона ладна пiти на видиму смерть, коли цього треба. Солрмiя вiрила, що станеться якась незвичайна подiя, якась невiдома сила прийде у потребi на помiч, i та вiра була у не? такою мiцною, що Соломiя кинула роботу, не хотiла заробляти та складати грошi, як поклала спочатку. Навiщо? I без того обiйдеться. Аби дочекатися, що скаже драгоман. Спокiйною, грiзно-спокiйною прийшла вона в конак у визначений драгоманом день. Вiн вийшов до не? байдужий. - Нiчого не буде... Вiдвезуть... А що я дурно не хочу тво?х грошей, то скажу тобi, що повезуть його позавтра вранцi... Як тiльки свiне, приходь на берег - побачиш чоловiка... От!.. Така ж спокiйна, нiчого не вiдповiвши навiть, немов вона давно погодилась iз цим, покинула Соломiя конак. "Вiдвезуть... вiдвезуть... вiдвезуть..." - стукало щось молотком в ?? головi за кожним кроком, коли вона поспiшалася до Iвана. Вона забрала Iвана з гармана i вiдвела набiк. - Вiдвезуть...- промовила вона, дивлячись на нього сухими очима. - Що вiдвезуть? - Остапа. - Ну? Коли? - Позавтра... Ми його вiдiб'?мо... - Хто - ми? - Ви i я. - Оце але! Оце сказали! Як же ми його вiдiб'?мо? Таже його турки везтимуть, гей! - налякався Котигорошок. Що турки!.. Вона ма? цiлий план. Дуже простий план. Вiн дiстане собi i ?й рушницi - кожен румун ?х ма? в хатi,- вони вийдуть на берег уранцi, вiдв'яжуть чужий човен i випливуть на рiчку. Там вони чекатимуть, аж везтимуть Остапа, i нападуть на туркiв. Остап допоможе, коли побачить ?х... Що, вiн бо?ться? Вiн не хоче визволити товариша, що разом iз ним вiдбув далеку дорогу, разом ?в i пив?.. Вона так i знала, що у сього пухиря з здором тiльки й стало смiливостi, щоб утекти вiд жiнки... Ось коли вона знайшла йому цiну, зрозумiла його пiдлещування. Обiйдеться без нього, вона сама потрапить загинути, рятуючи Остапа... Та на прощання вона нагада? йому його жiнку i отут при людях, на сором йому, вiдлупцю? його, як жиди Гамана... - А що ж бо ви... а якi ж бо ви... нехай бог сохранить...- оборонявся наляканий Iван вiд наступаючо? на нього Соломi?.- Та я з вами хоч у пекло... Що менi страшно вмирати, чи що!.. Коли кажете позавтра, про мене, й позавтра... я готовий, аби ви...- Iван був червоний" клiпав очима i боязко поглядав на Соломiю. Соломiя вiдiйшла, опам'яталася. Вони помирились i вже тихо, без сварки, умовились, як i що. Потому розiйшлись. На другий день, тiльки почало розвиднюватись, Соломiя була вже на березi. Повна ущерть рiчка лежала перед нею помiж вкритими снiгом берегами, як чорна i тиха безодня. Туман уже пiднявся - i небо стало сiрим. В тихому й теплому повiтрi чорнiли прибережнi верби i лягали чорними тiнями на чорному дзеркалi рiчки; набубнявiлi мокрi гiллячки верб злегка курились, немов дихали на холодi. Соломiя дивилась на город. Вона чекала Iвана. Невже вiн не прийде? Народу ще було мало. Лиш де-не-де перебирались через грязьку вулицю зiгнутi пiшоходи. Та ось показалась коротка i сиiа фiгура. Iван нiс на плечах весла i скидався на рибалку, що спокiйно почина? робочу днину. Iван скинув весла у перший скраю човен, витяг iз-за пазухи старий турецький пiстоль i подав Соломi?. Оце все, що вiн мiг роздобути. - Набитий? - поспитала Соломiя, сiдаючи в човен. - Набитий,- стиха обiзвався Iван, вiдпихаючись вiд берега. Вiн був неговiркий i поважний, наче жалоба зимового кра?виду змiнила йому настрiй. Вони вiдпливли на середину рiчки. Прудка течiя зносила ?х униз, i видко було, як тiкали вiд них бiлi береги з чорними вербами. Соломiя не вiдривала очей вiд берега. Там над водою купка людей лагодилась сiдати в човен. Чи ?х тро?, чи четверо? - мучило Соломiю питання, i вона нiяк не могла порахувати. Вона бачила, як вони сiдали i як човен загойдався на водi, вiддiляючись вiд берега. Обидва човни сунулись по чорному дзеркалi i лишали за собою город. Турецький човен теж виплив на середину, певно, хотiв покористуватися силою течi?. Так вони плили далеко один вiд одного, не наближаючись до себе. Швидко город зовсiм закрився за прибережними вербами. Iван налiг тодi на весла, i його човен почав наганяти переднiй. Вже можна було розiбрати, що там сидiло четверо - дво? на веслах, а дво? - один проти одного. Соломiя впiзнала Остапа. Треба його сповiстити. - Оста-а-пе-е! - вигукнула вона на голос пiснi, i той музикальний вигук покотився помiж бiлими берегами, долинув до людини на передньому човнi i стрепенув нею. - Оста-апе! - спiвала Соломiя.- Ми ?демо тебе визволяти!.. Iван б'? одного... я стрiляю другого, ти возьми собi третього... Гарний сильний голос спiвав на водi, все наближаючись, все змiцнюючись, i турки заслухались. Вони не помiтили навiть, що просто на них летить човен i ось-ось стукнеться з ?хнiм. Соломi?н човен повернув боком i був усього на аршин вiд турецького, коли турки загалакали. Та було пiзно: човни черкнулися, загойдались, i саме тодi, як турки з лайкою нагнулися, щоб вiдiпхнутись, Iван пiдняв весло i з усi?? сили спустив його на червоний фез '[14]. У той же мент мiж них блиснув пострiл i звилась хмарка диму. - Алла! - скрикнули турки з несподiванки. Одного душив Остап. Той мент був таким блискавичним, що видався хвилшгого с^. Iван, спустивши весло на голову турковi, пiдняв його знов i на хвилину закляк, дивлячись на розгойданий, стрибаючий по водi човен iз переляканими людьми. Соломiю крiзь серпанок диму опiк лютий погляд червоних очей, i ?й здавалося, що вона стрiля? безперестанку, хоч могла вистрiлити лише раз. Раптом Iван почув, що його впекло щось у живiт. Вiн машинально спустив весло на турка, але весло сковзнуло i випало йому з рук: червоний фез турка якось витягся перед очима, немов вирiс, вiдтак щез; Iван розкинув руки, похитнувся, в головi мигнула свiдомiсть, що йому щось недобре. - Ой боже ж мiй! - скрикнув вiн раптом i полетiв навзнаки в воду. Хибкий човен нагнувсь пiд вагою його тiла i викинув Соломiю. Льодова вода голками пройшлась по Соломi?ному тiлу, сон щез i свiдомiсть освiжила мозок. Намагаючись вхопитись за перекинутий човен, Соломiя побачила, що Остап б'?ться в руках двох туркiв, а третiй - той самий, що був пiд Iвановим веслом,- держить у руках димучу ще рушницю. Довгий човен трiпавсь перед ?? очима на водi, як велика риба. ^м. Значить, нi вона, нi Iван нiкого не забили... Знаi?. чить - усе пропало... Але ?й не до того... Вона чу?, що 4^"' могутня течiя бере ?? в сво? обiйми, а чорна глибiнь тяг?iiг^яе за ноги. Приходить смерть. Але вона не дасться. Во^я на ма? сильнi руки, а до берега недалеко. Вона чу? за { _ собою якiсь крики, Остапiв голос, та ?й не до них. Вона " мусить поспiшатися, поки не змерзло тiло... Дикi, невгамовнi сили життя встають, i пруться, i розпирають ^ груди, зростають у лютiсть... Усi сили добути... всю теплу кров... усю волю... Ось ближче до берега... Ось берег видко... а там так гарно, там сонце ся?, там зелено, там небо син?, там радiсть, життя... Душа рветься до сонця, а тiло тягне до себе чорна безодня. Вона окову? його залiзом, обвiшу? камiнням, обхоплю? холодними руками... Все тяжчим i тяжчим ста? воно, все глибше i глибше пiрна? у воду... - Остапе!..- з розпукою кличе душа. - Соломi?-?!..- доноситься до не? крик серця. - Соломi?!..- чу? вона крiзь холодну хвилю, що б'? ?й в очi, торка?ться чола, розплуту? коси... Жовте, каламутне свiтло потиху лине догори... згадки життя займаються, як iскри, i гаснуть, попелiють, як iскри... По чорнiй рiчцi помiж бiлими берегами прудко пливе човен, тане вдалинi i оберта?ться в цятку... за ним несе вода другий, порожнiй, хлюпа? в його бiлi боки i фарбу? ?х у червоний колiр... Тихо в повiтрi... * * * Чимало води утекло в Дуна? з того часу. На високiй бессарабськiй половинi, де удень котиться брудна хвиля овечо? отари, а по ночах сумно гуде вiтер, сто?ть одиноко високий пам'ятник, поставлений на згадку розливу людсько? кровi. Там колись бились турецькi яничари з московським вiйськом. Тьмяно свiтяться вiкна у маленькiй хатинцi, де сторож варить собi убогу вечерю. Весело, з трiском пала? в печi сухий комиш i гуготить у коминi. В печi щось булька?. Сивий дiд грi? свою бороду бiля вогню i слуха? розмову вiтру. Що не кажiть, а вiн живий, той вiтер. Вiн летить iздалеку, понад тихими селами i забира? по дорозi, всичу? в себе i тишу села, i клекiт мiста, шемрання темного лiсу, дзюрчання вод i дзвiн стиглого колоса. Вiн несе в собi весь гомiн землi, вiд тихо-то бринiння мушки до гуркоту грому, вiд скритого зiтхання серця до крику смертельно? розпуки. Треба тiльки умiти слухати. А дiд навчився. Довгi роки самiтного життя серед розлогих просторiв, у цьому царствi вiтру, навчили його розумiти та?мну розмову. Ось i тепер приносить йому той вiрний товариш усякi звiстки свiту i кида?, мов цiнний дарунок, у комин хатинки. Дiд пiднiма? кудлатi брови i слуха?. Його мутнi очi дивляться в простiр, а усмiшка розсува? зморшки. - Чую, чую...- шепче вiн i виходить iз хати. Темрява i пустка обгортають його. Вiн поверта?ться у той бiк, де далеко, за селами й ланами, пливе Дунай,- i шепче: - Знов мене кличеш, Соломi?? Почекай, швидко прийду, не забарюся вже... А вiтер гуде, розвiва? дiдовi бороду i приносить йому тихий, ледве чутний, мов iз дна Дунаю, поклик: - Оста-а-пе-е!.. - Отак вона мене часто кличе,- оповiда? -дiд людям, що iнколи заходять у сторожку.- Як тiльки вiтер загуде - так i кличе до себе... то в комин гукне, то надворi покличе... а часом серед ночi збудить... А не приходить, нi... Та й хвала богу, бо засмутилась би небiжка, коли б прочитала мо? життя, як воно списане на спинi... I Остап охоче пiднiма? сорочку i показу? збасаманений синiй хребет, де списана, як вiн каже, його житт?пись. - Оце ззаду пам'ятка вiд пана, а спереду, мiж ребрами, маю дарунок вiд москаля... кругом латаний... з тим i до бога пiду... Дорого заплатив я за волю, гiрку цiну дав... Половина мене лежить на днi Дунаю, а друга чека? й не дочека?ться, коли злучиться з нею... Листопад 1901 р. [1] Раду, йди сюди! - Авт. [2] Що кажеш? - Авт. [3] Куди йдеш? - Авт. [4] Гарний.Авт. [5] Добре! - Авт. [6] Чоловiк? Чоловiк? - Авт. [7] Як звуть? - Авт. [8] Куди йдеш? - Авт. [9] Грошi! Грошi! - Ред. [10] Овечо? вовни.- Ред. [11] Полiцiину дiльницю.- Ред. [12] Добрий.Ред. [13] Одяг.-Ред. [14] Головний убiр.- Ред.