i вiд тiтки. Катя вже цiлком доросла панна, котра, мабуть, скоро вiддасться. Все осталося там по-старому, гори, котрi вона так любила, мiсто, люди... лиш вуйко по-старiвся замiтно. Впрочiм, вiн казав ??, "одиноке дитя одиноко? його сестри", поздоровити i переказати, що ?? фотографiя висить над його лiжком, та що вiн ?? так завсiгди любив, у тiм високiм ковнiрi Стюарт i з спущеними косами; вiн ?? не забува? i навiть вибира?ться вiдвiдати. Зоня за кiлька недiль вiнча?ться з сво?м давнiм поклонником, з колишнiм правником... чи Наталка собi пригаду?? Вiн спiвав за?дно з нею дуети прегарним баритоном... О, вона пригаду? собi. Вiн оповiдав, а вона перебивала йому питаннями, двома-трьома нараз. Спогади з рiдних сторiн вiдсвiжилися в нiй так сильно, що вона мов бачила все перед собою... Дiм, в котрiм виросла, кiмнату, в котрiй мешкала разом з бабунею. Дiм Ма?вського з височенними старинними смереками перед ганком, його "панський" плеканий город з бiлими штахетами. А вiдтак ?х город, де до алеях вона не раз бiгала, мов стрiла, а дiти ловили ??, одного разу навiть i вiн. Тодi зачепилося ?? довге волосся за якийсь корч, i вiн спiймав ??. Ах, вона смiялася тодi так сердечно, а всi дiти разом з нею; а в його аж очi горiли з яко?сь шалено? утiхи... У всiх тих спогадах, що минали попри ?? душу образами, виринали прегарнi гори буковинськi, улюбленi ?? поодинокi скали й яри... Все те було таки дуже гарне. А тепер? Тепер дiлив ?? вiд того лиш час. - Все те було таки дуже гарне! - вiдозвалася вона нараз вголос i споглянула на його. - Що таке? - Все те, що було; минувшiсть. Чи не так? - Для мене вона мертва. - А для мене нi! - Це звичайно так у жiнок. - Що? - Ну, жiнки кохаються звичайно в минувшостi. - А мужчини нi? - Взагалi нi. В мужчин переважно будучнiсть на оцi. - Отже, й у вас так? - Чому би i в мене не мало так бути? - Давнiше були в вас iншi думки. Вiн смiявся. - Давнiше! - Ви переконували мене, що не вiрите в нiяку будучнiсть. - Я був огiрчений; я був хлопцем. Хто би, впрочiм, розбирав такi слова! Вона дивилася зчудована на його. - А я думала... - Ви думали! Я сам думав тодi, - казав вiн, усмiхаючись, - значить: в тiй хвилинi думав, коли говорив це. Однак, боже мiй, час iз сво?ми проявами не мина? попри чоловiка безслiдно. Його порива? могуча струя життя з собою, i кождий рiк, ба кожда днина вiдоб'? на нiм сво? п'ятно i вiн змiня?ться несвiдомо. На властиву квiнтесенцiю життя приходить чоловiк аж з часом. Впрочiм, я мав тодi почасти й слушнiсть. Будучнiсть - то як блудне свiтло. Вона спиня? уживати краси життя, вона - то старiсть. В погонi за нею роздроблю?мо сили i ледве добачу?мо те, що нам пода? теперiшнiсть. - Це правда, - вiдповiла вона задумчиво. - Iде головно о те, як властиво чоловiк захову?ться супроти життя. - Так вiд того залежить чимало. Я пересвiдчився, що ще наймудрiше заховуватися пасивно i дбати передусiм о себе. ?? очi замиготiли. - Значить, не бажати нiчого, не давати нiчого, бути недвижним, мов та багниста вода? - промовила з перелетним усмiхом. Вiн спаленiв. - Чому не бажати i не давати нiчого? Я не думав так. Я думав, що все ма? свiй час i наступа? само собою. Прискорювати якi-небудь подi? або об'яви - то нерозумно, i нема нiчого поганiшого i шкiдливiшого над передвчаснi твори. Вони пригадують калiцтва. Моя фiлософiя дише мужицтвом, - додав опiсля глумливо, - не правда? - Мужицтвом? О, нi - але малодушнiстю! - вiдповiла сумно. - Ждати! Боже мiй, все, все лиш ждати! - Цi слова вимовила з якоюсь гiркою розпукою. - Але ж ви чуднi! - Ждати! - перебила вона йому нетерпеливо i мов слiдила чимраз далi за якоюсь думкою. - I чому? Ах, ми така низькодумаюча маса, що не вмi? одушевлятися! Чи я не казала вже раз цього? Сотворити щось таке, що поривало би! Та маса з самого ожидання i невiльничо? податливостi запала в нидiння. Чому в нас так мало гордостi i вiдпорно? сили, так мало наклону до величчя, так мало поривiв до могучостi? Чому, чому воно так? - Не судiть заскоро, - вiдповiв вiн живо, - тих, що в них не вiдзива?ться ще кров будучностi. То не ? ще нiяка сила i нiякий поступ! - Я засуджую тих, що можуть бiльше зробити, як дбати про буденнi цiлi, або що служать лиш партiям. Чому не служити в спосiб гарний сво?й вiтчизнi або хоч свому талантовi? Але ми - нi! - повторила ще раз гiрко, - ми не гордi, ми наймити з природи i вмi?мо лиш жалiтися! Ненавиджу тих, що лиш проливають сльози, як i тих, що не мають в собi тепла! - Я також; але я маю в собi тепло. Вона усмiхнулася, а вiдтак задивилася на сво? бiлi тонкi руки. - I тому, що я тут у вас, треба i вам дiзнатись про це тепло. Це мало дзвенiти жартiвливо, однак його лице змiнило нараз свiй вигляд, i вiн усмiхнувся нервово-вимушеним смiхом. Вона дивилася на його допитливо, майже неспокiйно, але не обiзвалася. - Це, бачите, в тiм рiч, що я заручився... Мовчанка. ?? лице побiлiло i мов задеревiло, а уста стратили м'яку рухливiсть. - Так? I знов мовчанка, а опiсля знов: - Так! - Вiн вимовля? це змiненим нараз, майже поганим голосом, а погляд у його несмiливий, здичiлий. - З донькою мого шефа, адвоката Мiллера. Зна?те, вона зветься Ванда. - Ванда? - Так. Адже ви ?? зна?те! - Я не знаю... так... з виду! I вона не ма? бiльше що казати. Не ма? зовсiм нiчого i не зна? нiчого. Вiн блiдий мов крейда, глядить на не?, як вона пересову? скоро перстенi на пальцях, глядить на ?? довгi вi? i як вона мовчить. I нiби що ж там такого сталося, що не обзива?ться; нехай би лиш одним слiвцем!.. Але куди вже ?й до бесiди! Просто занiмiла. Що за страшенно дурна, упокоряюча хвилина! I вона мовчить якось дивно. В нiй тремтить наглядно життя, сказав би-сь, i в найменшiм пальчику нерви напруженi до крайностi, i з цiло? ?? iстоти рветься щось на волю, але уста мов пораженi... В яке огидне положення залiз вiн - ух! Перед ним лежала книжка, поезi? Гейне. Ухопивши книжку, ухопив ?? без думки, i його очi спинилися на першiм стишку: Teurer Freund! Was soll es nutzen, Stets das alte Lied zu leirn? Willst du ewig brutend sitzen Auf den alten Liebeseiern? Ach! Das ist ein ewig Gattern, Aus den Schalen kriechen Kuchlein, Und sie piepsen und sie flattern, Und du sperrst sie in ein Buchlein.[142] _ Вiн верг книжку вiд себе i мов ожив в тiй хвилинi. На його находить щось, щось давн?, добре знайоме, щось, чого вiн не розбирав нiколи. Не яка думка, спомин, це щось зовсiм iнше. Це щось сильне, зухвале, горде, упряме, що перемагало його не раз при стрiчi з нею i чому пiддавався завсiгди. I на його устах з'явився нараз глумливий усмiх. Вiн зверта? голову в ту сторону кiмнати, де Дiана розтяглася знов до спання, i говорить голосом, мовби нiчого не сталося: - Дiано, ти гарна звiрюко, ходи сюди! Саме в тiй хвилi пiдвела i Наталка голову, ?? погляд величний, палаючий i острий заразом. - Ви ?? любите? - спитала. - Ах, адже вона прегарна собака! - Нi, я думаю про вашу суджену... Вiн зверта?ться блискавицею до не?, i по його лицi розлива?ться гарячий рум'янець. Опiсля викривля? з погордою уста i мовить з притиском: - Розумi?ться, що люблю ??. I вiн ненавидить ?? вже, i за то одно питання. Що за шалена, безлична вiдвага, питати його о це! Вiн вiдчув, що мiж ним i нею вступило щось, щось важке, погане. Вiн спотика?ться на тiм, i воно корить його i обурю? проти не?, обурю? страшенно. Воно сунеться на його, обхоплю? його; вiн обтрясся би з того, затоптав би це! Воно гидке, нестерпиме i в його умi прийма? вид пересвiдчення, що вона ма? право ставити йому таке питання i що це питання доторка?ться сотень струн в його душi, i всi вони вiдзиваються негармонiйними, прошибаючими звуками. Вiн ненавидить ??. Ненавидить все, що йому здавалося на нiй лiпше i тонше; ненавидить, бо вiдчува?, що в не? ? "раса" i що ?х дiлить степiнь чистоти. - За чотири недiлi вiдбудеться наше вiнчання, - говорив далi з огидною пихою. - Я й ?здив тому в рiднi сторони, щоби полагодити там деякi справи. - А панна Марiя? - Що ж? - Вона переселиться до вас? Вiн зачудувався: - Чому до мене? - Отже, нi? - Я не бачу найменшо? причини до того... - Я думала, бо ви обiцювали ?й те так часто. Вiн засмiявся насилу. - Це була романтика. Слава богу, я ?? вже позбувся. - Ви вже стiльки позбулися!.. - Вона каже це якось мимоходом, байдуже, все ж таки з якимось незамiтним, роздразнюючим усмiхом. Вiн скипiв. Вона корить його i б'? в самi найвразливiшi мiсця. Вона його зна?, його, котрого деiнде цiнять так високо... Однак хто вона така, тота зарозумiла креатура[143]? Чим вона вища вiд його, що так кида? йому погордою в очi? - Я вже не одного позбувся, - промовив вiн, - але ви помиля?теся, думаючи, що в мене не осталося ще доволi сили. - Ви справдi спосiбнi... I з якою iнтонацi?ю вимовляла знов тi слова, чи не iронiчно? В нiм збурилося все нутро. Вiн пiднiсся з свого мiсця. Обо? глядiли на себе палаючими очима. - Чого ви властиво вiд мене хочете? - спитав вiн. - Чого ж би я могла вiд вас хотiти? - Чому зневажа?те мене? - Хiба я зневажаю? Вiн трохи не казиться вiд сих слiв. - Я вiдчуваю, що я у ваших очах упав, або нi, гiрше ще. Я у ваших очах безчесний i зрадник. Я у ваших очах чоловiк, що запроду? i других; на вашу думку, я, певно, i негiдний носити iм'я "муж"! Що ви собi властиво дума?те? Вона мовчала i не рушалася з мiсця. Стояла оперта спиною до стiни, змiнена, i пiдвела лише трохи вище голову, щоб ?? також опiсля сперти до стiни. - Що ви собi дума?те? Питаюся ще раз! - Тепер я думаю, що найкращою iлюзi?ю в мо?м життi були ви для мене. Вiн витрiщив очi на не?. - Що? Iлюзi?ю? Дякую! - Iлюзi?ю, котру я, впрочiм, боготворила. Тепер менi жаль. Вiн усмiхнувся цинiчно. - Страшно жаль. - Вона говорила, усмiхаючись слабо, а ?? великi очi блукали безцiльно понад його голову. - Не думайте, що я жалую за любов'ю, котрою я вас колись любила. Я навiть переконана, що вас не любив нiхто так, як я, i, може, й не буде так любити. - I пiд час тих слiв покрила смертельна блiдiсть ?? лице. - Менi лиш жаль, що ви мене не розумiли! З хвилини, в котрiй ми перший раз розсталися, почали ви мене не розумiти. Другий раз ви мене вже не розумiли. - Другий раз я благав вас iти зо мною! - боронився вiн. - А ви вiдопхнули мене вiд себе. Я був вам замаловажний. Ваша шалена гордiсть i хороблива уява бажала собi бог зна? чого; тим часом я був лиш звичайний чоловiк i хотiв дiлити з вами свою долю, чи як ви то там назвали: буденне щастя. - Правда, - вiдповiла вона, - я не хотiла подати вам руки до такого щастя, бо я вiрила в вас, т. ?., уявляла собi, що ви мусите розвинутися в кращу, сильнiшу iстоту; в таку, до котро? i я, i другi могли би молитися. Я чула вже тодi, що без того не змогла би бути для вас тим, чим я хотiла в глибинi душi сво?? статися вам. Чи я бажала чогось справдi неприродного? В мо?х очах чоловiк щось дiйсно божеське, хоч - як ви раз казали - вiн ма? сво? корiння в землi. Вiн може розвинутися в прегарний цвiт, але до того треба волi, треба борби i вiдречення! Вiдмовивши вам, я не хотiла, щоб ви пiшли i стали вперед "великим паном". О нi! Я бажала лиш, щоб ви стали морально свобiдним мужчиною, а не наймитом сво?х страстей. Я хотiла перед вами коритися без краски на лицi. Того хотiла я. Та тут я, мабуть, помилилася. Ми не порозумiлися. Ви казали менi, що в мене нема змислу для дiйсного життя; впрочiм (вона усмiхнулася гiрко), може й нема! - Навiть посада компаньйонки була вам милiша, нiж замужн? життя зi мною! - говорив вiн тремтячим, зворушеним голосом. - Я бажала закоштувати хлiба, заробленого власними руками! - вiдповiла вона. - Я хотiла пiзнати, що то таке свобiдна воля. Я не жалую того, хоч я не була би пiшла, якби жила моя мати або отець; але я й не пiшла з бути, ви це зна?те. Менi показали дверi, тому що я не хотiла вiддаватися за Лордена, - чи, може, було менi пiддатися? Ах, Орядин, я не боюся голоду i холоду, бо я не боюся i смертi, Впрочiм, я чула в собi силу i тому пiшла; чи то було неправе? - Ви вимага?те вiд чоловiка забагато! - сказав вiн - Не зверта?те уваги на вплив його обставин; в тiм ви помиля?теся... i тому... - Я, Орядин, я? - перебила вона йому i розсмiялася. - О, я вiрю у вплив обставин, в те, що вони формують нашi думки i сили, але я вiрю i в те, що в чоловiцi суть i вiдмiннi черти, котрi опираються обставинам i опановують ?х. Вас мала я за такого чоловiка, що не пiдпада? буденним прикметам, що бореться з убiйчими, пригнетаючими обставинами доти, доки не стануть пiдвладними йому! - i в тiм я помилилася! - А коли вiн мовчав, говорила вона далi: - Скажiть, як менi жити в теперiшнiх обставинах, щоб мо? життя стало подiбне до життя вдоволених, або нi, - закинула живiше, - скажiть менi радше, яку роль надали ви укра?нкам або й менi, напр., нинi, заявляючи менi сво? заручини з полькою? - Роль вам? - промовив вiн, зчудований. - Так; на вашiй укра?нськiй шахiвницi... Хвилину дивився вiн безмовно на Наталку. Опiсля заграв якийсь лихий усмiх на його устах i, шукаючи очима за шапкою, обiзвався: - А, так! Тепер розумiю; та що менi багато говорити? Цим разом, т. ?. тут, я невинний. Ви вибрали собi самi роль на тiй шахiвницi. Менi оста?ться хiба пригадати вам високе значення це? ролi; а то - ваше змагання до "полудня людськостi, до вищого чоловiка". Вона дивилася на його сво?ми великими очима, що на ?? блiдiм лицi тепер аж горiли, - i неначе линула думками дальше, як вiн бажав... - Отже, це моя провина! - промовила гiрко. - Це тота недуга, задля котро? прийшлося менi стiльки терпiти, проклiн, що споганив менi вже життя дома i пiгнав мiж чужi люди! Гаразд! - додала з якоюсь веселою гордiстю. - Я буду ?? наслiдки зносити. Бувши дитиною, я бажала летiти через море в полудневi кра?, котрих красу уявляла собi моя фантазiя в тисячних барвах. А вирiсши, я бажала, щоб ми стали iнтелiгентним народом, свобiдним, непоборимим в сво?й моральнiй силi, щоб дiйшли також до "полудня". Розумi?ться, кожда i кожда одиниця (думала я собi) мусила би сталити сво? сили, перемагати i себе, щоби розумiти життя пануюче, i бридилася прикметами невiльничими. Об тiм марила я часто. Це була i ? ще моя хиба. Коли моя уява сягала поза границi можливостi, то в тiм, може, не ?? вина, то судiть мене, Орядин, судiть i ви! Ви зна?те цiле мо? життя! - Сказавши це, затяла зуби, бо ?? давило щось в горлi, мов корч. Але вiн не мiг ?? судити. Вiн не мiг опертися цiлком впливовi ?? пориваючо? iстоти, впливовi ?? слiв, що вона його так дуже любила. Такого зiзнання не надiявся вiн нiколи. Вiн думав, що вона закута?ться в уражену гордiсть i що цiла сцена вiдбудеться холодно кiлькома словами, гратуляцi?ю, i вiн зiрве всi тотi неяснi вiдносини, що накладали на його якiсь обов'язки i тяжiли на нiм не раз так дуже. Чому? Вiн сам не знав. Тим часом вiн зворушився сам, переконуючись, що вона йому не байдужа, що не була йому такою, хоч як вмовляв в себе часто, що не обходить його нiчо i що не любить ??. Але що ж! Вiн мусить з нею зiрвати. Це було би нерозумно дати запанувати одному чуттю над цiлою сво?ю будучнiстю i то саме тепер, коли все склалося для нього так легким способом i так гарно. Тамта любила його, мала прегарний ма?ток i була така сама добра людина, як ця, хоч оця приковувала його якоюсь чудною силою до себе. Та ба! Вiн не хоче бiльше бавитися чуттями, вона йому ще недавно завдала доволi горя i прикростей з тою шаленою румункою, а тепер починати знов наново? Вiн буде щасливий i з тамтою, хоч i не любить ??; вiн переконався, що щастя становить щось iнше, як сама любов, тому - вперед! Вiн станув перед нею, гарний, високий, на вид спокiйний i простяг до не? руку. - Я зворушив вас, - сказав непевним голосом, - хоч i не бажав того нiколи, я не ? ваш ворог, я переконаний, що в таких людей, як ви, ? доволi сили, щоб знести кожду страту в життi i кождий удар, хоч би i найтяжчий. Вона кинула на його гордим, недовiрчивим поглядом, i ?? чоло захмарилося. - Найтяжчi страти в життi переболiла я вже; а то страту родичiв i бабунi. Те, що наступило потiм, або що може ще наступити, не в силi завдати менi бiльше горя, як завдало це. Впрочiм... дякую вам за вашу гостину i за всi новинки i - гратулюю вам! Вiн склонився низько, аж надто низько - i пiшов. Така сама тишина, як перше. Вона оперлася одним колiном до софи, а руками заслонене лице втиснула у подушки. Так, це правда, що потонув i пропав! Вона не дума? над нiчим ясно; ?й зда?ться так, мовби хто прийшов i ударив ?? по головi довбнею, а вона, хоч заголомшена, вiдчува? цей удар. Але нi, ?й властиво не так зда?ться. В нiй збудилося прецiнь стiльки голосiв, зовсiм так, мовби в ?? серцi ожив рiй бджiл; шукав виходу i не мiг його найти, а вона або удавиться, або оглухне... Вона вмовля? в себе, що все те перемине, силу?ться згiрдливо усмiхнутися i вiд часу до часу шептають ?? уста майже несвiдомо: "Марко! Марко!" ?? мучить жадоба виконати щось подiбне того, як сiсти на дикого коня i пустити йому свобiдно поводи, щоб помчався скаженим летом i затоптав всi тi пiдлi, самолюбнi, брехливi креатури, собак тих! Або кинутися в човен в бурливi хвилi... i реготатися! Або, може, ще iнше? Може. Може, потонути душею в тони i виграти то, що ?? так страшно давить? Так, виграти, однак не лиш для себе! Для всiх, що мають серце i слух... Та ба! Грати!.. Так оперта лежить вона довго... Вiдтак проходжу?ться по кiмнатi. Принесенi ним листи впадають ?й аж по довгiм часi в очi. Вона сяга? вперед за листом вiд тiтки. Майже не розумi?, що чита?, i лише при кiнцi писанi слова вражають ??. "Ти дума?ш над бог зна? чим, Наталко, а не застановишся над тим, що тво? роки не стоять. Леночка майже цiлий рiк молодша вiд тебе, а ма? вже двi донечки, а трет? в дорозi..." Вона кинула вiд себе лист, немов в ?? руках опинилося щось гидке, i вхопила за другим письмом вiд панни Марi?. "Я така вдоволена, - писала вона мiж iншим, - що з Василем склалося все так щасливо. Бог добрий, допомiг йому до добро? волi. Я боялася за його, тепер сповiдаюся перед вами одверто. Вiн пристрасний i змiнчивий характер, хоч у його серце золоте i чувство глибоке, а розум острий. I Ма?вський з нього вдоволений. Каже, що перший мудрий учинок Василя - то цей, що жениться так пишно, i тому простить йому всi його прочi "дурницi". Зоня гомонить на його, як звичайно, i каже, що вона була би волiла, щоб вiн женився з ким iншим i не шукав передусiм ма?тку. Але вона все така, як була давнiше. Я лиш не розумiю, чому ваша тiтка i вуйко приняли так дивно звiстку про його заручини. З тiтки менi не дивно: вона ма? претензi? до кождого молодого чоловiка i засуджу? кождого безоглядно, що не зверта? уваги на ?? доньку; але ваш вуйко, Наталко, той спокiйний, добрий чоловiк, вiн засмiявся так злобно на вiстку про заручини Василя, що я того смiху й до смертi не забуду. А вiдтак вийшов з кiмнати, мовби не хотiв про його й чути. Я розповiла те все Василевi, бiльше жартом, а вiн просто казився з лютостi. "Це мiщанська вузькогляднiсть! - казав. - Але, слава богу, що в мене сумлiння сильне i що я не трус. З часом поклоняться менi всi, побiда буде по мо?й сторонi. Я вже не той сфанатизований дурак, який був давнiше! Я ?вропе?ць!.." I т. д. Кiмната освiчена слабо. Вона лежить зморена, i ?? гарнi бiлi руки звисають сплетенi безсильно понад край отомани i вiдбиваються блiдо вiд темного ?? тла. В ?? душi запанувала якась пiтьма, здавалося, що одна з ?? найзвучнiших струн урвалася. - Хто винен, хто винен? - шевелять ?? уста i вона передуму? все наново ту думку, що в нiм любила свiй народ, рiдну пiсню свою, котро? частина потонула з ним в якусь бездонну глибiнь безповоротно, i одним голосом стало знов менше... Хто винен? _ XVII Чотири недiлi пiзнiше вийшла вона з дому, щоби побачити його вiнчання. "Де люди любляться, там мусить той коритися, що найбiльше любить", - писав десь раз данець Якобсен. А що вона любила бiльше, то черга коритися припадала на не?. На судженiй Василя мусить щось бути, коли вiн жениться з нею; вона ма? прегарно Лiста грати. Надворi погiдно, тепло. В не? ? охота погуляти на свiжiм воздусi i аж потiм пiти в костьол. Вона зверта?ться в мiсто i йде головною, ясно освiтленою вулицею. Перед нею, за нею тиснуться люди. Вона йде скоро, майже без плану. В ?? душi хмарно, i вона потребу? тепла i простору... По проходi зайшла в латинський костьол. Тут мало вiдбуватися його вiнчання. Вступивши сюди, вона змiнилася до глибини душi. ?? напало страшне зворушення i якась пропасниця. Костьол був багато освiтлений, набитий видцями i повний голосного шепоту. Якась дивна, а як ?й здавалося, гнiтюча атмосфера наповняла його. Головний престол, а радше великий образ розп'ятого Христа на престолi, здавався немов свiтлом облитий; а мiська iнтелiгенцiя i велика маса знайомих молодо? обступила його зовсiм. Всi бажали молодим людям глядiти прямо в обличчя. Вона всунулася також близько престола i сховалася за якусь старшу даму, що вичублена, мов молоде дiвча, перешiптувалася без перерви з сво?ю сусiдкою. Чувство гарячого сорому обгорнуло ??, що й вона находилася тут, i вона ховалася за цiкавi дами, щоб ?? нiхто не замiтив, ?й здавалося, що всi мусили вiдчути, що й вона тут, i вiдгадати причину ?? приходу. Бо що ж пригнало ?? сюди? Ах, просто смiх бере!.. В послiднiм часi вона майже числила години до сьогоднiшнього вечора, ну - i дiждалася вкiнцi його! Ах, вона була би сама з себе реготалася, що всi кругом не? обглядалися би за нею. I чи не варто було заглянути ?й в лице? Чи такий кiнець не був iнтересний? Вона схилила голову боязко за спину дами, що перед нею стояла, i майже не важилася дивитися на зiбраних. Вони ждали в цiкавiй нетерпеливостi, заглядаючи раз по раз до входових дверей. Скiлько то ?х було, жiнок i мужчин! Завсiгди суть це лиш жiнки й мужчини! А як блiдо й втомлено i скорбно виглядали лиця декотрих жiнок! Майже всi вони, - думала вона, - стояли також раз тут, складали присяги "вiрностi" i здобули собi тим "iсторiю". Тепер стоять i ждуть. Чого ждуть? Що ж хотять вони бачити? Чи це якась новина для них? Коли б ?х всiх iсторiю злучив докупи, то вийшло би одно i те саме. Вона уложила би життя кождо? в музику. Напр., в сонати, в етюди без закiнчень, в прелюдi?... а ?? iсторiя? Ба! З нею малася рiч iнакше. В не? не було iсторi?, бо в не? не було фактiв, i тому вийшла би хiба якась химерна фантазiя, котро? не вмiв би навiть кождий грач вiдограти, хiба яка вибаглива або розстро?на душа... I ?й дi?ться так, мовби над ?? жiночою гiднiстю глузували й знущалися, мовби доля кпила собi з не?, бо хто ж така вона? Або то, що пригнало ?? нинi сюди... "Де люди любляться, там мусить той коритися, котрий найбiльше любить", - вiдозвалося в ?? душi, мов у вiдповiдь, i вона усмiхнулася гордим, гiрким усмiхом. Це була хоч розрада, яко? не стрiча?ться щодня. Внутрi костьолу настав рух i - "Вони йдуть! вони йдуть!", пронеслося з уст до уст. Зимнi дрожi пробiгають ?? тiлом, i вона чу?, як ?й вiдступа? вся кров з лиця, але нараз почува? в собi i чудну силу i з супоко?м, ?й самiй незрозумiлим, вступа? в перший ряд видцiв коло престолу. Вони дiйсно надходили. Довга шовкова сукня молодо? шелестить остро по камiнних плитах, - знати, що вони зближаються. Все здержу? вiддих, щоб приглянутися всьому докладно i не втратити з очей i найнезначнiшо? дрiбницi. Вкiнцi вони вже тут i станули перед престолом. Боже, що за поважна хвилина! Довкола тихо. Священик прилагоджу?ться до вiнчання, зверта?ться по щось до престолу. Гарне лице молодого якесь сумне i неспокiйне, а вона вигляда? щасливо. Вона велика. Спина в не? довга, заокруглена. В цiлостi робить враження темно-понсово? рожi, буйно? краси, котра в гарячих, сонячних хвилинах зда?ться просто жаркою... ?? великi чорнi очi немов пожирають усе, на що впадуть, i сiяють якимсь дивним, холодним блиском. Але вона гарна. А вiн? Йому чогось прикро, чу?ться не сво?м, майже пригнетеним. Чи тут нема нiкого з його людей, когось такого, хто би хоч через оцю хвилину був з ним, як одна душа i одна думка, мiж всiма тими гостями i ?? кревними? Вiн такий чужий! А оця, з котрою ма? проживати цiлий свiй вiк i котру вiн властиво так мало зна?, зда?ться йому також такою чужою! Вiн просив сво?х товаришiв i деякi прирекли явитися до "церемонi?", але, мабуть, жоден з них не додержав слова i не явився. Ну, вiн ?м цього не забуде, це запогано, i вiн обгляда?ться з болiсно зморщеним чолом, чи не побачить кого, i нараз - затремтiв. Вона! Вона тут, прийшла! Нiколи в життi не злякався вiн так дуже, як в цiй хвилинi, але й нiколи не вiдчув удруге такого жалю, як тепер. Його серце прошиб бiль. "Вона, вона, вона!" - спiвало в нiм, i вiн дивився на не?, мов безтямки, i, мабуть, не забуде ?? вигляду й до смертi. Широко створенi, немов нерухомi очi на його! О боже! Так дивилася вона за ним того вечора, коли розставалися перший раз, коли вiн ?й говорив, що вона його царiвна i що вiн по не? прийде... I вiн нараз усе забув. Все, що мiж ними зайшло, що ?х розвело, i знав лиш те одно, що любив ??, ?? одну на свiтi i що втратив ?? навiки... i чи лиш ?? саму? Його лице покрилося смертельною блiдiстю. Чи вiн такий пiдлий? Нi, вiн добрий, вiн чу?, що добрий i що ним заволодiла лиш якась могутня погана сила, котрiй не хотiв опиратися, i тепер тоне... А ?? очi, здавалося, що говорили: "Я тут, свiдок тво?х здобуткiв. Нехай живе мужська честь i мужське дiло!" А вiдтак чи не усмiхнулася вона? Нi, це не був усмiх, це був плач роздерто? душi, що виступав у не? так, цей усмiх розумi? вiн в тiй хвилинi так добре! О, вiн розумiв ?? завсiгди! Вона виступила з ряду видцiв i вийшла з костьолу... Йому дi?ться так, якби на його душу залягла тiнь i затемнила все, що зложилося для його так "гарно й сонячно"! Через хвилину вiн немов обезсилений, немов запада?ться в себе i майже не може вдержатися спокiйно, щоб не звернути на себе глибшо? уваги; але за хвильку зверта?ться до його священик, i вiн мусить над собою запанувати. Свiжий, холодний воздух вдарив ?? в лице, коли вийшла з костьолу. Вона немов вiдродилася наново, вiддиху? глибоко. Так! Тепер вона свобiдна. Позбулася того, що пригнетало ?? i заморочувало ?? душу. Вона то зсунула з себе i оставила йому; а вiн буде то носити до кiнця свого життя.... Як же видивився там на не?, мовби побачив ?? вперше в життi! Правда, вона стала йому цiлком чужа, так само, як i вiн не був для не? вже тим колишнiм Василем з бунтiвничою душею i iдеально гарними думками, за котрим з жалю раз мало що не збожеволiла! Тепер - за два-три роки перестануть себе й знати. Так бува? звичайно. Тепер стане йому полька тим "морем", в котрого золотих хвилях буде купати свою душу, спрагнену "любовi". Гай, гай; як все гарно склалося! Вона була би то говорила цiлому свiтовi, щоби добре чули всi i добре все затямили. Нею запанувала якась дика веселiсть, i вона чулася сильною, мов львиця. Вiдтак задержалася на хвилинку i задумалася: куди тепер? Усмiхалася. Однаково куди; куди-небудь. ?? не ожидав нiхто. Могла йти i йти, доки би з утоми не повалилася; то не викликало би в нiчи?м серцi жалю. Вона йде скоро, мовби хотiла утекти перед тим, що перед хвилиною пережила, мовби воно йшло крок в крок з нею, гуляло кругом не?. Вона з сво?м гладким, шелестячим, довгим шлейфом, з великими пожираючими очима, а вiн з лжею на устах i на чолi... Гай, гай! Як все гарно склалося! "Я не нещаслива, - силу?ться втихомирити себе щокрок i пiдносить гордо блiде лице. - Я лиш сама. I що ж на тiм? Слово "нещастя" придумав якийсь безсильний чоловiк, воно принялося i находить вiдгомiн. Чи ослабати ?й для того?" Всюди кругом не? клекотить життя, розляга?ться безладний гамiр людсько? товпи, розмови, смiх i дзвiнки. Елегантнi сани мчаться блискавкою дорогою повз не?, багато пар, побравшись попiд руки, горнеться тiсно одно до другого i йде, весело балакаючи... Куди йде вона? Адже вона не хотiла до нiкого йти, майже не мала нiкого, бо саме тепер не було жодно? з ?? товаришок в мiстi. Малярка вiд'?хала до В., а Оксана, помирившись з чоловiком, ви?хала з ним. Одного дня прийшла до не? зворушена, з чудним блиском в очах i оповiла ?й, що вiн при?хав по не? i що обо? помирилися. "I так я йду, Наталко, - говорила з якимсь напiвнасмiшливим, напiврозпучливим усмiхом. - Вiн каже, що я йому потрiбна до життя, мов воздух, i я рiшилася стати йому тим воздухом. Чи вже не розстанемось бiльше? Бог зна?, може, нi. Вiн казав, що не пустить мене нiколи вiд себе i нехай уже раз зрозумiю, що вiн любить мене на свiй спосiб! Буду старатися привикати до того "способу", хочу, щоби щастя усмiхнулося до мене ще раз так, як в перших днях нашого подружжя. Ах, Наталко, люблю його шалено..." - I ви?хала. А тепер вона не ма? тут майже нiкого. Вона придивля?ться тепер людям, як ходять у свiтлi, там далеко долом вулицею перед нею i тут близько бiля не?. Там, куди вона зверта? сво? кроки. Яка ?х всюди сила! Як же ?х багато, справдiшн? море люду. А й там далi, де вона не була i де ??, може, нiколи й не буде, i там ?х така маса! ?й впадають в очi нужденнi постатi жiночi i чоловiчi з змарнiлими лицями. То ?? посестри i браття, говорять ?? мовою i належать до то? само? матерi, що вона. ?х багато. Однак - куди гонять вони, за чим? Де ?х доми i як живуть вони? Нi, радше вже, яка ?х доля? "Доля!.." I, усмiхаючись, пiшла далi. Не дивилася нi вправо, нi влiво, лише перейшла скоренько попри ясно освiтлену елегантну кав'ярню, з вiкон котро? ллялось свiтло струями, освiчуючи всiх, що переходили тротуаром, i вступила в другу вулицю так нагло, що спiткнулася сильно з якимсь панком. З переляком вiдскочила, вп'яливши в його сво? очi, але майже в тiй самiй хвилинi помчалася вперед. Вiн завернувся i пiшов за нею. ?? великi, промiннi очi, що блиснули з-пiд чорно? шапочки на його в переляку, зацiкавили його; а ?? висока гнучка постать манила його... Хто вона? Йому здавалося, що ?? уста усмiхнулися при слiвцi раrdon[144], киненiм скоро й пiвголосом. Вона спiшиться, але вiн здогонить ??. Iдучи за нею, пригляда?ться вiн ?? одежi. Вiн тонкий знаток в таких речах. Пальто лежить на нiй складно, зрiст у не? прегарний, але пальто не послiдньо? моди, а рука, що держить, мабуть, несвiдомо сукню, без рукавички. Чи оце не якась кокетерiя, щоби подивляли ?? бiлу руку? О жiнки, тi жiнки!.. Далi зарукавок також не послiдньо? моди! I вiн iде вже смiло за нею. Що ж, спробувати можна... Крiм того, вона зверта?ться в одну вулицю, не замешкувану великою аристократi?ю, а це також дещо значить... Вiн прилуча?ться до не?, огляда? бистрим оком ?? профiль, а вiдтак каже привiтним голосом i з таким же поклоном, що вiн замiча?, що вона йде в оцю "погану" вулицю сама, i тому осмiля?ться вiдпровадити ??... Вона станула мов вкопана i, глянувши на його, усмiхнулася. - Я дiйсно сама, - промовила якимсь здавленим голосом. - В мене нема нi вiтця, нi матерi, нi брата, нi мужа, котрi би мене проводжали, тому ма?те право обиджати мене! Вона тремтiла на цiлiм тiлi вiд обиди, а йому здавалося, що, промовивши тих кiлька слiв, виросла йому понад голову. Вона глянула на його з несказанним маловаженням, а вiдтак вiдвернувшись, пiшла далi. Затяла зуби i зморщила чоло, а очi шукали зористого неба... - Видиш, бабуню, видиш? - .прошептала, i серце ?? заболiло вiд несказанного жалю. - Чому воно. так? Чи тому, що. я, сама i що мене не береже нiчия любов? Повернувши додому, застала, вiд Марка лист. Здивувалася ним чимало, бо вiд'?жджаючи, не обiцяв ?й написати анi одного слова, а вона не просила його о це. Писав сумно. Писав, що коли вона одержить цей лист, вiн буде вже в дорозi до Iндi?. Що ся подорож йому тепер дуже непожадана, бо хотiв уже назавсiгди вернути до Буковини, а ся дорога, хоч як i бажав не раз побачити землi над Гангом, вiддалить його знов на час вiд його наймилiших сторiн. Вона - каже - здиву?ться, що вiн до не? пише, однак вiн не може позбутися немилого чуття, будтоби ?й лучилося щось дуже прикре. Вiд часу до часу доносила йому Оксана листовно, як його "одинокий товариш" прожива?, але тепер замовкла, а вiн не зносить непевностi, тим бiльше, що не ма? надi? вернути надто скоро додому i переконатися о всiм самому. Вiн зверта?ться прямо до не? i просить ?? о звiстку про себе. Це заслужив вiн собi хоч би i тим, що серцем i думками пробував так часто дома. Вона, може, не повiрить йому, вона така недовiрчива, але коли вiн поверне, тодi перекона? ?? в щиростi його слiв. Далi просить ?? не забувати на його, так само, як не забува? гробу його матерi; а натомiсть вiн обiця? ?й подивляти тамошню красу природи "з спомином" на не?. Йому саме тепер на душi так важко, мов би йшов на смерть, хоч смертi не боявся вiн нiколи. Чи вона його розумi?? Вiн пише до не? з таким довiр'ям, як пишеться лиш до найщирiшого друга. I знов дальше, що вiн ма? для не? узбиранi прегарнi мушлi, справдiшнi чудеса природи, i багато iнших речей, котрими прикрасить кiмнату "свого одинокого товариша", коли поверне. Що буде числити днi до прибуття ?? листа, кiлькох успокоюючих щирих слiв, бо на тепер буде й з того рад i т. д. Прочитавши цей лист, вона немов з поганого сну збудилася. Вiн писав так приязно, а вона? Що дiялося з нею останнiм часом, чи не збожеволiла вона? Боже, боже! в яку погань заплуталася вона i при кiм спинялися ?? думки, коли тим часом тамтий на морi був ?? одним-однiським приятелем на свiтi!.. Нi, то вона з самоти божеволiла, i ?? палка душа, що шукала неустанно заняття, спинялась i там, де була непотрiбною, ?й встидно, вона була замало горда, а на його вiнчання не повинна була йти! Глузуючи з себе, усмiхнулася згiрдливо i склонила втомлену голову на руки, згорненi навхрест на столi. Думала над Марком. Написав, написав! Саме тепер, коли була мов громом побита, втомлена до крайностi i коли чулася нужденною, мов та собака. Написав! ?? обгорнуло почуття вдячностi, i вона притиснула його лист майже пристрасно до уст. Коли б вiн тут був або коли би був цiлком не вiд'?жджав, то вона була би щаслива i не томилась би якимись хоробливими чувствами. Вже сам спосiб його бесiдування мав у собi для не? щось успокоюючого; ох, перед ним вона би й похилила голову покiрливо i то не болiло би ??! Але що з ним? Чому з його слiв видко такий сум, i чому його переслiду? погане передчуття? Коли такий чоловiк, як вiн, заговорить тужливо, то на тiм мусить щось бути. Вона вiрить в передчуття. Вiн сто?ть перед ?? душею живо, мовби глядiла на його. Майже негарний, а з-поза окуляр шукають ?? його яснi, допитливi очi. Вiн замкнений, вразливий, на дрiбницi байдужий, але супроти себе строгий аж до жорстокостi, а задуманий так часто! Такий вiн. Вiн журиться о не?. О боже, отже о не? бо?ться хтось на свiтi! Вона була б розсмiялася i заплакала вiдразу, так усi струни були в нiй розстро?нi... Вона йому напише все, як вiн собi бажа?, i успоко?ть його... Попросить також, щоб дiйсно згадував ??, коли побачить красу тамошньо? природи, коли над ним засiя? зористе небо Iндi? i вiн, може, буде глядiти в срiбнi хвилi Гангу. Вiн не зна?, як ?? душа бажала краси i змiни, як вона бажала розмахнути хоч однiсiнький раз сво? крила цiлком свобiдно! Розкаже йому все, нехай вiн зна?. Нехай зна? i те, скiльки нiмих слiз пролила ?? душа, скiльки нiмих бо?в перебула вона, чорних, мов нiч, вiд часу, як померла його дорога мати, а ?? однiська опiкунка. Що ?й дода? охоти до життя надiя, що буде працювати для свого народу пером (вiн це зна?), i не утоне безслiдно, як тисячi iнших, подiбних долею до не?. Вiдтак спита?, чому не веселий; що, впрочiм, вона йому вiрить, коли це пише (адже вона йому все вiрила!), але що i ?й не веселiше. Вона тут сама, прикована тими невидимими кайданами, що звуться обставинами, до одностайностi, i побива?ться i числить днi, котрi минають без повороту, не лишивши по собi ?й слiду. Вiн, певно, вже пiйме принаду такого життя. Але вона не хоче жалiтися, нехай же i вiн не жалу? ??... За мушлi дяку? йому, але чим вiддячиться вона йому за його пам'ять? Роздумуючи так, засiяли рiзнi спогади в ?? душi з часу, як жила його мати i як пробував тодi дома. I не знати, чого мучилися обо? (вiн i вона) часом так погано! Вiн був гордий i глумливий, а вона холодна супроти його, хоч не раз серце з жалю ?й млiло! Та все вже минуло. В не? кiнчилося все скоро i в один спосiб, але з всiх ?? знайомих товаришiв i товаришок остався вiн ?й найвiрнiшим. Пробуваючи там в далеких сторонах, не забув ??, розвiдувався через других, як живе i чи щаслива, а тим часом тi, що пробували тут з нею... але нi! радше вже не думати й не згадувати всього того, що ранило ?? душу; то погребла вона вже i не хоче об тiм вже нiколи бiльше думати. "Що я люблю, люблю вже навiки!" - заговорив в нiй нараз якийсь голос, i з тим затремтiло в ?? душi гаряче почуття щастя. Вiн ?? любить! Це мусить бути правдою, було вже тодi правдою, коли i не снила о тiм, коли говорив, прощаючись з нею, що для його "сонце заходить", а руку стиснув ?й, мов клiщами; було вже тодi, коли мучили себе так страшно. Те все була любов. В ?? душi спалахнуло оп'ять почуття вдячностi i навiть яко?сь гiрко? розкошi, але майже в тiй самiй хвилинi стягнула болiсно брови. Вона бачить в уявi, як корабель несеться по хвилях, поре ?х, а вони товпляться довкола його, б'ються о його i мов вiддаляються вiд не? чимраз дальше i дальше, кудись страшенно далеко... А вона тепер уже зовсiм сама - тут! ?? взяв нараз шалений бiль, i глухий зойк вирвався з ?? грудi... Вона тут! Опустила знов голову на руки i заплакала тепер гiрким, пристрасним плачем, хоч довгi часи не плакала анi раз... _ XVIII Весна. Але не та весна, що пиша?ться вже явно цiлим багатством сво?? розцвiло? краси i свiжою новою зеленню, що в ?? воздусi мiшаються пахощi бозу i жасмину i iнших, незлiчимих цвiтiв, гомонить дзвiнкий бренькiт бджiл i луна? веселий спiв птахiв, гамiр життя в якiмсь вiдновленiм блиску; це ще та перша несмiлива, напiврозбуджена весна, ще замкнена в собi, i котра свою красу що лиш заповiда? лагiдним теплим воздухом, а красу ?? вiдгаду?ться бiльше чуттям... Дерева ожидають строю. Земля покрива?ться нiжною зеленню, горобцi цвiрiнькають так галасливо, мовби сварилися, а воздух помимо теплоти перенятий ще i холодом. Десь-не-десь лиснi? проти сонця латочка снiгу. Ранок. Наталка в городi. Пора?ться там, як щороку i за життя Марко, около зiльника. ?? звичайно прозоре бiле обличчя зарум'янiлося, а хустку, яку була закинула на себе, iдучи сюди, вiдкинула вже давно. Сонце обсипало ?? ярким свiтлом, i ?? волосся зда?ться чистим золотом. Вкiнцi втомилася i кинула рискаль[145] вiд себе; змучилася добре. Але вона любить таку втомляючу фiзичну працю, в котрiй бува? цiле тiло в напруженнi; це приводить i зворушений ум до рiвноваги. Впрочiм, вона здорова i дужа i таке заняття ?й при?мне. З руками, сплетеними над головою, приглядалася деревам, чи не розвинуться вже далi? Там недалеко не? находилася арфа еольська, але саме тепер мовчала. Воздух був цiлком спокiйний. Сво?м сумним зiтханням пригадувала ?й все той вечiр, коли Марко вiд'?жджав, i вона прислухалася кождому з його рухiв. Ну, раз поверне вiн уже назавсiгди до свого дому i заживе тут, це зна? вона. А що станеться тодi з нею? На ?? устах появився прегарний усмiх, i гаряча полумiнь розлилася по ?? лицi. Вона не зна?, що. Впрочiм, чого ?й журитися вже вiдтепер? Вона чу?ться такою свобiдною i свiжою на силах, бодай тепер, що не хоче нiякими планами заморочувати оцю прегарну хвилину. Слава богу, що вже настала весна, i снiги зникли, а то ?? переслiдувало чуття, що не дочека?ться ??. Правда, зимовi днi тягнулися безконечно довго i були переповненi одностайнiстю i скорботою, вичерпували часто всi ?? сили, всю ?? тривкiсть, а погана якась туга так i пожирала ??. Але тепер ?й мило i серце ?? повне надi?. Яко?? Ах, вона ?? не розбира?! Може, тому, що вона останнiми часами жила лиш у сво?й улюбленiй працi, т. ?. в писаннi, i була майже переконана, що та звiсна повiсть, вiдослана перед кiлькома мiсяцями, тепер принята, бо коли би була не придалася, то були би ?й вже давно назад вiдослали! Взагалi вона цiлком спокiйна в справi повiстi, а переконання, що праця придалася, скрiпило ?? так в намiрах вiддатися зовсiм працi на тiм полi, що це стало вже для не? душею життя. Здалека долiтають до не? звуки дзвонiв. Вони порушують ?? нинi так чудно, мов якесь поздоровлення, мов примана з давно забутих, напiвказочних часiв, в котрих жилося щасливо i в спокiйнiй пишностi. В ?? серцi заворушилася туга за життям любовi. Перед ?? душу тиснулися картини з рiдних сторiн, бабуня, мати, як зривала ?й тодi цвiти, i якiсь iншi погiднi хвилини. О, як бурливо кидалася вона на все, щоби здобути собi якесь щастя. Як вiдважно пробивала собi путь, гонена незаспоко?ною жадобою за чимсь доскональшим, щораз вперед i без тривоги перед терпiнням! Так стояла вона вже раз з тужливим серцем i глядiла кудись в далечину. Тодi, як опускала пишнi гори буковинськi i свою рiдню, щоби стати "собi цiллю"! Тодi думала вона про "полудне" i ?? душа, окрилена тугою, неслася до його. Але тепер? Вiдтепер? Так, як вона тут стояла, гарна, сонцем облита постать, була сама собою пишною скiнченою картиною "полудня". Усмiхнулася нараз в сво?х думках. Це було неможливо. Було неможливо, щоб для не? i для ?? народу не вибила також година полудня. Щоби вся ?х сила не вистарчила на те, щоби в ?х життi не засяяли такi хвилини, котрi свiдчили би твердо об ?х здiбностях до самостiйного iснування i якiйсь сво?рiднiй красi, що не да?ться нiчим притьмити. Це неможливо, у них мусить настати полудне! Тодi зможуть жити повно. Без утиску i хитрощiв, без лжi i малодушностi, i без ненавистi. Життя, яким вона жила досi, було якесь незрiле. Було нап'ятноване клеймом яко?сь недостачi й рабства i було випливом брудних обставин. Але вона зна?, що можна й iнакше жити; i вона ма? почуття, що не впаде нiколи бiльше духом вiдтепер. Той вихор, що потрясав нею так, що аж хиталася, зда?ться ?й якоюсь красою i не знищив права на якусь iншу будучнiсть. А ту iншу будучнiсть хоче вона собi виробити працею, ?й осталася лиш праця, i вона припала до не? цiлою душею... Так, полудне наспi? ще, помимо всiх лихих i ворожих обставин, що переслiдувала ?? i ?? народ. На свiтi ? ще сила, не зламана ще цiлком. На свiтi ? ще i любов всеобiймаюча, несамолюбна, в котру вона вiрить i до послiдньо? хвилини життя вiрити буде... Вона чу?, як у нiй ожило одушевлiння i чинить ?? вдвiчi сильною. Раз для не?, а другий раз для того ?? народу; чу?, як хоче жити i пила би те життя всiма нервами... * * * (О 6-тiй годинi вечором того самого дня)._ Це не була видумка, не був сон, це була правда. Вона знiвечена. Ступала через кiмнату така обезсилена, мовби опустила вперше постiль по довгiй недузi. Кутики ?? уст знизилися, а повiки лежали тяжко на очах. ?? руки тремтiли. Вона сховала скоро рукопис, нiхто не смiв об тiм дiзнатися. ?? улюблена праця, душа ??, ?? сила, перша, а заразом уже й послiдня, лежала там вiдкинена без усякого пояснення... I що ж тепер? ?? руки ослабли, а лице задеревiло. Вона проходжувалася все наново, опираючись часами об стiну. Чулася фiзично пiдтятою i вiдчувала, як нiби старiлася. Для не? не було вже нiчого, нiчого! Видерли ?й i те послiдн?. Упавши безсильно на крiсло, закрила лице руками... Ще був день, як листоноша принiс ?й письма. Безхмарне небо жеврiло на заходi, а сонячнi променi обливали кривавим сяйвом дахи, банi церкви й вiкна. Це затямила вона собi. Вона вихилилася з вiдчиненого вiкна, щоби вдихнути ще раз свiжого воздуху, заким запре вiкна на вечiр, i заслухалася в далеко лунаючу вiйськову музику, що смiлими звуками долiтала до не? i проймала ??... Та музика все поривала ??. Саме тодi стояла з зата?ним вiддихом, щоби не втратити анi одного звуку, зворушена i з гарячими очима, думаючи в такт музики: "Тепер я згинула б, тепер iшла б до бою!" Аж тут згорблена стать старого чоловiка мов виросла з землi пiд ?? вiкном i всунула ?й туди пакет. Вона вiдгадала зараз усе в першiй хвилинi. В нiй зойкнули всi нерви, а вона поблiдла, мов смерть. Вiкном долiтали ще здалека уриванi тони музики, а ?? уста вимовляли майже несвiдомо: - Тепер, тепер я згинула б, тепер iшла б до бою! - I немов не сво?ми руками зачинила вiкно... В життi лучаються хвилини, в котрих нiчого не дума?ться. Вся дiяльнiсть мозку немов уста?. Так було тепер i з нею. Вона лише чула, як у грубi огонь горiв, як мокре дерево шипiло, одностайно, тихесенько. Опiсля здавило ?? щось у горлi, мов корч смiху, лiвий кутик уст здригнувся нервово, а вiдтак то все перейшло. Вона витягнулася в крiслi, а голову сперла глибоко взад за спинку крiсла. Очi прижмурила. Це не був сон, це не була видумка, це була правда. ?? праця була непридатна, ?? годi було друкувати, а це значило те саме, що вона була непридатна i з не? не було хiсна. По якiйсь хвилинi засмiялася здавленим смiхом. Вона була горда i бутна, i ?? гнало, мов орла, вивинутися у висоту, i за те лежить тепер iз розтрiсканими крилами i ледве дише! Що за сором i що за упокорення! Чи не глумився цiлий свiт над нею тайком, тихо з усiх закуткiв? Бо вона вiдчувала на собi тепер наслiдки такого глуму. А далi, чи на нiй не було нiщо правдиве, i це нiщо грало в ?? життi головну роль? Чи це було фальшивим золотом, а вона, пристроюючися ним, хотiла так перебрехатися через життя. Чи вона ошукувала всiх на кождiм кроцi, лицемiрила неустанно i вмовляла в себе все, навiть i всяку красу? Ах, ?й недоставало змислу для дiйсностi, i вона грала лише якусь комедiю! Он там на столi лежала калiка, лежала та ?? "праця", що ?? "дух" витворив, а з не? хiсна нема. Вона змалювала там свою душу до наготи, всi чуття сво?, так мовби з непорочного тiла скинула одiж, а проте повiсть по прочитаннi вiдкинули! Нi, вже таке упокорення!.. Вона була рада якнайглибше в землю запастися. Чи, може, те все було смiшне? Може. Але вона не могла смiятися. Вона була така обезсилена i не завдавала собi труда, аби це знесилля скинути. Понурi, однозвучнi тони, однобарвнiсть - це ?? душа... Полумiнь освiчувала це мiсце, де вона сидiла. Вона встала i похилилася над сплячою Дiаною; трохи згодом закликала ?? з напругою. Вона спала. - Дiано! Звiр пiдняв лiниво голову i дивився через хвилину на Наталку. Вiдтак простягнувся на всю свою довжину, позiхнув так, що аж язик склубився йому в ротi, i притягся покiрно до ?? нiг. - Дiано! Дiана поклала голову звичайним способом на колiна сво?? панi i дивилася на не? з сумною щирiстю. - Так, - сказала i дивилася на звiра майже тупо. - Що ж тепер? Правда, що нiчого? Звiр зiтхнув i дивився ?й далi слухняно в очi. - Все, що досi було, було дрiбне, але це велике. Напр., розчарування мо? перше в порiвняннi з цим! Чи ж не так? Тамте мало барви, мало якесь життя i могло викликати i смiх, але це?.. О, тепер наступа? втихомирення! Чи, може, сповняти дальше безкровнi вчинки, лакейськi послуги i брати в нагороду зношену одежу? Дошкулювати другим нiмим благанням, не давши нiколи щось вiд себе? Гей, як же це погано i не гiдно чоловiка, але до того ми все такi занадто великодушнi, Дiано! Чи ждати на того з Iндi? i "взяти" його? Але ж бо тодi, коли вiн пiзнав ??, не були ще в ?? душi повриванi струни, котрих гра сама настро?ла його так супроти не?. Тепер вони повривалися в не?, i вона обманила би його собою. О, це бува? так завсiгди. Одна немiч тягне за собою i другу так, як одна лож тягне й другу за собою. Виходити замiж тому, що женщинi не оста?ться нiчо, крiм того, значить те саме, що зневажати мужчину i понижати його в вартостi. А того вона не хоче вчинити. Йому нi. Вона його надто поважала а замного любила, ?? серце переповнене для його несказанною любов'ю i красою, а в деяких хвилинах здавалось ?й будто би вiн пересилав ?й сво? мрi?, прегарнi, перетканi якоюсь нiжною, ледве зрозумiлою тонкою любов'ю i красою його независимо?, замкнено? душi. I вона вiдповiдала йому також мрiями. Напр., коли сидiла сама в сумрацi сво?? тихо? в'язницi, уявляючи собi його сво?ю буйною уявою десь далеко по полуднi. Вiдповiдала також так. Мрiла, що коли вiн поверне, то привiта? його не тим, що "ждала" на його, а тим, що працювала i що ?? сила розвинулася вже i пливе бистрим потоком також до "полудня". I вiн зрозумiв би ?? i був би з не? гордий, i все сплелось би в якусь пишну картину i в якесь невимовне щастя... А так? У нiй задавили те, що ?? могло повести до "полудня", що грало вже з дитинства тисячними тонами в ?? душi. Вбили те, що живило ?? духа i могло заступити всю розкiш свiту, в чiм вона кохалася; а саме тупе тiло йому зберегти - вона соромилася... I чи була вона коли дужа? Того вже не знала. Знала лише те одно, що не пiдкладе нiколи голови пiд колеса брудно? буденно? потуги, котра сво?ю милостинею зневажа? женщину i понижа?. Що не пiддасться тому, чому опиралася через цiле сво? життя i перед чим утiкала, мов перед чимсь поганим. I тому мусить наступити втихомирення. - Ми не труси, Дiано, - прошептала, зморщуючи гордо чоло. - Не правда ж? - I ?? погляд глипнув несамовито на стiну, на котрiй висiв тепер в сумрацi невидимий револьвер... Вiдтак зiгнулася низько над звiром, так що аж ?? лице дiткнулося голови Дiани. Звiр полизав ?? чутно по чолi i руках. Опiсля Наталка подалася знов взад, i ?? голова упала, як перше, майже безсило на поруччя. "Ах, матiнко моя, що се мусила бути за безсонячна днина, в котрiй ти мене на свiт привела! Чи тому мусило мене сонце уникати i я, мов його свiтла не гiдна, тинятися лише в тiнi i не зазнавати його тепла? А ти, бабуню; ах, ти любила мене! - По ?? устах заграв на хвилину слабий усмiх. - Ти наказувала гамуватися, наказувала оставатися чистою, гордою, не пiддаватися немочi i лжi... I чи я не слухала тебе, бабусенько? О, я ж пам'ятала тво? прикази... Але я, може, бувала замало горда, а пiддавалася надто чуттям. Може, може! Може, оце моя провина... Ох, прости, бабусенько! Тебе не було, нi нiкого не було в мене, i воно само вело мене життям. Думала я, що запровадить до раю..." Пiзнiше мала почуття, мовби в ?? грудях накипiла кров. Дивилася неустанно напiввiдомкненими очима на револьвер. Нi, нi, вона вiдiйде. Що могла ще виконати тепер, що дало би ?й ще якесь послiдн? вдоволення, як не це, що вiдiйде впору? Бо що ж оставалося ?й тут? Упокорення? Вперед не могла йти, бо заперли ?й дорогу, а вертатися не хотiла, тому... (По малiй хвилинi, з великим, майже несамовитим поглядом)_: "Чи, може, о боже великий, напружити силу i йти далi тою самою дорогою? Може, смiятися смiхом погорди i розбивати на силу темiнь недолi, щоби добитись до сонця? Ах, хто би менi тепер сказав велике рiшуче слово, щоб я знала, що починати! Тепер, в оцiй найтяжчiй хвилинi мого життя, коли я полишена долею "мов на смiх, щоб або згинути, або встати. Але в мене нема нiкого, крiм власно? роздерто? душi, а вона - що ж каже вона!.." I Наталка заскреготала зубами, викрививши уста з неописаним маловаженням, а вiдтак звернула знов погляд на зброю. Вона не була натурою, що дробиться хоч на малi прикмети. Вона ладувала[146] все на одно судно i тому мусить для не? наступить втихомирення. Лише забутою нехай би не була! Се щось страшне, нестерпне. Вона уявила собi все без себе. Всi тi мiсця, куди ходила, всi тi вулицi, але? в парку, котрий так любила, оцей город, поодинокi дерева, кущi. Все облите сонцем. барвне, все повне житт?вого гамору, завсiгди мов нове - i без не?! "О, лише забутою нехай би не була!" Вона з натугою протирала собi чоло i зiтхала глибоко, мов з утоми. Тому було так тяжко умирати!.. Але тепер i не могла би вже дальше жити. Вона була мов розбита. Чому, чому не осталася ?й праця так, як вона не раз мрiла, праця, а до того широка, свобiдна воля, мов думка... Чи вона завдала кому болю? Нi! Може, Орядиновi? Нi, то з ним було лише непорозумiння, i вона бажа? йому щастя, але тому, другому, за морем, що просив ?? так дуже не забувати його, чи вона тому не завдала коли болю?.. Дума?, що нi. Пiшле йому свiй дневник i попроща?ться з ним. Напише йому, що коли одержить цей лист, ?? вже не буде. Нехай вiн ?? не забува?! Нехай нiколи не забува? - о це одно просить вона його. Напише йому, що в найглибшiй глибинi сво?? душi берегла його образ, не думала, що заговорить об тiм коли сама до його; вiн вражав ?? не раз сво?м чудним поведенням (котре розумi? аж тепер!) i викликував тим всю ?? гордiсть, але пiд ?? ногами урвалася дорога життя i тому приходить вона перша до його i склада? йому свою любов до нiг... ?? серце рвалося до чуття. До тонкого сердечного чуття, як до гармонiйних звукiв. Мрiла об тiм, щоб ?? любили не якоюсь неспокiйною, пристрастною любов'ю вiд сьогоднi до завтра, але тою незгасимою любов'ю, якою люблять лиш дуже лагiднi, тонкi або дуже вiрнi натури. Вiн любив ?? так, не правда? Ах, вона йому дяку? за те, а вiн нехай простить ?й, що завдала йому сво?м "втихомиренням" рану i нехай не забуде ?? нiколи, нiколи! Вона лише забуття бо?ться. Тому так тяжко умирати! Але все ще легше умирати, нiж жити на те, щоби звiльна конати, щоби викликувати увагу i милосердя других i аж у такий спосiб зазнавати краси життя. Такий ?? кiнець! Дотужилася вже до його. (I знов по якiйсь хвилинi з завзяттям в очах):_ Хто та доля, що ?? не можна побороти? I що це таке, в що вона попала, це чорне, важке, безсердечне лихо, що проводжало ?? вже вiд колиски i переслiдувало, мов тiнь? Раз потайно, а раз прилюдно, лишаючи ?? життя без подiй i без полудня. I хто були тi, що придбали ?й це "нинi", котре примушувало ?? вiдходити? Вона склала руки, мов до молитви, i не порухалася бiльше. Свiтло полум'я, що б'? з коминка, облива? ?? повно. Буйне золотисте волосся розсипалося по плечах, руках i поруччю крiсла. У нiм щось свiтить, мов фосфор, ?? снiжно-бiлий класичний профiль вiдрисову?ться вiд темного тла фотеля i зда?ться в сво?й болiсно-задумчивiй красi майже сiяючим. А ?? "полудне"? Було, може, тодi, коли пенсовi i жовтi рожi були такi гарнi, а вона в сонячнiм сяйвi мрiла про красу i велич i про "вищих" людей; коли ?? серце було переповнене свiтлом i надi?ю на якусь будучнiсть, як та окружаюча ?? тодi миготяча зелень города i нiжна зелень буковинських гiр? Ах, чому не була ?? праця такою, яко? вона собi бажала з цiло? душi! I так спiла, доспiвала в нiй думка "вiдiйти". Вона дума?, передуму?. Загляда? в будучнiсть i в минувшiсть. Бореться з любов'ю до "його" i до життя, а заразом i з тим, що пiдшепту? ?й вiд часу до часу напружити ще раз сво? сили i йти далi тою самою дорогою, якою йшла досi. А вiдтак, мов давлена якоюсь сильною згадкою, верта? назад до одного i того самого висновку. Найбiльше спасаюче, найбiльше вдовольняюче i те, що дода? та пiддержу? ?? послiдню силу i вдоволення, ? це, що вона вiдiйде впору. Тепер чи пiзнiше? Вона усмiха?ться перелетним усмiхом. Iде лиш о години. Вона хотiла би вiдiйти саме перед сходом сонця. Була би бажала потонути лицем у квiти, коли б тепер якi були. В безчисленнi рiзнобарвнi, солодко пахучi, майже упоюючi квiти, як рожi, лелi?, боз, астри i багато-багато iнших. До ?? слуху мiг би долiтати бренькiт бджiл. Але не тонесенький, журливий, що наклику? насилу тугу в серце, лиш той голосний, повнозвучний бренькiт роя бджiл, бренькiт, що нагаду? яснi веснянi днi i теплий, квiтами садовими переповнений воздух. А вiдтак - вже по всiм нехай би зiйшло сонце, велично, пророчо i нехай би цiлою сво?ю пишнотою i всiм багатством свого блиску - поцiлувало ??... Рано зiйшло сонце велично, пророчо i цiлою пишнотою, цiлим багатством свого блиску цiлувало ??. Але не мертву. Вона стояла, як учора рано, закинувши сплетенi руки поза голову, обгорнена чудовим волоссям сво?м, що сягало аж до землi, i дивилася широко створеними очима кудись у далечину. ?? блiде, перемучене лице свiдчило о важкiй перебутiй борбi внутрiшнiй, але блиск ?? очей говорив об побiдi. Стягнувши гордо брови, думала вже зi спокiйним пересвiдченням. "Буду жити, - думала вже сотний раз, - i йти тою самою дорогою, що досi. Це неможливо, щоб я не побiдила, або щоб надо мною панувало що iнше, як сама краса життя". I, усмiхнувшись перший раз по тiм важкiм нiмiм бою якимсь розкiшним усмiхом, прошептала: - Я ж царiвна!.. _ XIX (Три роки пiзнiше)._ Вуйко Наталки, професор Iванович, вернув саме перед двома годинами з Ч., де пробував цiлий мiсяць у сво?? сестрiницi i ?? мужа, лiкаря Марко, i оповiда? сво?й жiнцi, що в них бачив. - I чого ти так кричиш, Мiлечку, розповiдаючи менi те все, мовби я була глуха? - перебила вона йому оповiдання. - За той мiсяць, що не був ти дома, ти просто забув, що в мене нерви ослабленi до крайностi. Будь ласкав, говори тихше або не повторюй менi одного i того самого по кiлька разiв! Вiн видивився на не? заклопотаний. Досi вона нiколи не жалiлася на нерви, ба навiть казала, що нервових слабостей зовсiм нема, що це лише вигадки лiнивих женщин. - Чи я говорив так голосно, Павлинко? - Авжеж! Просто кричиш, що вони "живуть собi прегарно"! Менi досить чути це раз! - Так, гм, так! Але ж бо вони справдi живуть гарно! - Ну, i що з того? - Та нiчого; мене це тiшить. Я нiколи не надiявся, щоб ?? доля мала в собi стiльки щастя i краси; що який-небудь мужчина буде ?? так любити i шанувати, як ?? любить i боготворить Марко. - Ага, ти хочеш сказати, що вона була все така примхувата i зарозумiла? Ну, це й не таке велике диво, що вона йому подобалася. Жiнки знають рiзнi способи, як придбати собi мужа; хто ?? там зна?, як вона собi поступила? Вони побралися зараз по його поворотi з Iндi? i не були зарученi з собою хоч би й три недiлi. Чи це годилося так? Вiн змiшався сильно. - Павлинко, даруй, але менi зда?ться, що в тiм нема нiчого нечемного. - Так? Вона повинна була при?хати до нас, заким вiн ще вернув додому, i заручини i вiнчання повиннi були вiдбутися пiд мо?ми очима! - Коли ж бо вiн не хотiв, щоби розлучалися знову, i тому побралися так скоро. А що в них не було весiлля такого, як ти собi дума?ш, то рiч iнша. Обо? не хотiли того. Але, проте, люди поважають ?х. А вiдтак коли б ти бачила, Павлинко, як у них по-панському, як вiн прибрав, напр., ?? кiмнату, яка в не? бiблiотека, як вони... - Живуть прегарно!.. Ха-ха-ха! - перебила вона йому глумливо, а вiдтак додала: - Не знати, чи була би така щаслива з тим сво?м першим любовником. Менi зда?ться, що нi, бо вiн не такий, щоби дав собi по головi танцювати, ?? нiби любив, а у друго? грошики взяв. Впрочiм, я його i знати не хочу. Ти зна?ш, Мiлечку, що вiн на мене казав? Я дiзналася об тiм аж недавно. Вiн казав, що в мене такий язик, що коли б я вмерла, то його треба би зосiбна убити! Чи ти чув щось подiбне? Ну, вже як я його ненавиджу i як погорджую ним, то йому бiльше не треба. Чи ти не чув, як вiн живе? Вони не сходяться з ним? - Не знаю, Павлинко. Знаю лише тiльки, що вiн ма? вже синка, котрий зветься Каzimierz[147]. Марко не любить навiть, щоб Орядина при нiм згадувати, а з його жiнкою не сходиться Наталка нiколи. - Ну, та це певно, що вона не пiде до сво?? суперницi, хоч би то була сама княгиня. Впрочiм, де ж ?й тепер приставати зi звичайними жiнками? Прецiнь вона займа?ться пером! Нi, Мiлечку, всього я сподiвалася по нiй, знаючи ?? примхувату вдачу, але цього не сподiвалася, що, вийшовши замiж, не покине сво?х химер! - Це не химери. Вона пише радо, i люди читають те, що вона пише. - Так вона тобi казала? - Павлинко, вже це свята правда. - А вiн що на це? Надiюся, що хоч тим не одушевля?ться? - Противно, вiн гордий на це i стара?ться дати ?й до то? працi якнайбiльше спраможностi. Одну з ?? перших праць, з котрою ?й не щастилося, пiслав вiн потайно, щоб об тiм не знала, до одного дуже значного лiтерата за границю з питанням, чи, по його думцi, знати з цi?? працi справдi писательський талант i чи авторцi займатися дальше лiтературною працею, чи залишити ??. А той прочитав рукопис i вiдписав, щоби працювала доконче далi i не покидала пера нiколи, що в не? ? талант. Тодi виявив ?й все, i з того часу вона працю? з подвiйним запалом та каже, що та праця доверша? ?? щастя. Так ма?ться та рiч, Павлинко, i ти повинна тим тiшитися. - Тiшитися, Мiлечку? Тiшся ти, коли можеш, я не можу тiшитися. В свiтi нема правди! - Ет, Павлинко, ти менi чогось надто огiрчена. Я би власне сказав, що в свiтi ? ще правда! - ?? Ха-ха-ха! I ти справдi сказав би це ввиду сумно? долi тво?х доньок? Глянь на Лену! Вiддалася за пристарiлого дивака i, стративши з дiтьми здоров'я, дожила того, що вiн раху? куснi хлiба, котрi вона бере в рот. А Катя, здорова, добре вихована, гарна, мов та квiтка, працьовита, мов мурашка, дiждалася в сво?м найкращiм вiку, що о не? не пита? i один мужчина. I це в тебе "правда"? Чим заслужила собi Наталка на таке шалене щастя? Випросила його у бога хоч би одним зiтханням? Чи, може, послухом на тво? i мо? моральнi науки i упiмнення? Чи, може, працею? Такою працею, яка присто?ть жiнцi, якою займалася я в сво?х дiвочих лiтах у родичiв, а вiдтак, вийшовши замiж, i в себе, щоби свойому домовi надати значення i характер, а дiтей щоб випровадити на чесних i правих людей? Скажи! Ти, як менi зда?ться, заголомшений превеликим щастям сво?? сестрiницi, забув уже задивлятися на речi тверезими очима! Та слава богу, що в мене не ослаб ум i що я, станувши непохитно на раз вибранiм становищi, не поступлюся з його нiколи на один крок, - слава богу! Вiн не вiдповiдав i лиш випускав з люльки раз по раз густi клуби диму. На ?? згадку про Лену стиснув йому жаль серце, мов клiщами. Це була правда; вона не була щаслива в сво?м подружжi, i в ?? теперiшнiм життi приходила рiдко така днина, що не була би споганена криком i сваркою; а тим часом Наталка - о боже, як гарно проживала зi сво?м чоловiком! I перед його душу, переповнену ще враженнями з побуту у молодят, явився один образ, i вiн потонув у його всiма думками. Одного дня перед вечором сидiв вiн з Наталкою на верандi, прибранiй квiтами, i розмовляв. Марка не було дома. Ви?хав був день перед тим в якихсь справах у другу мiсцевiсть i мав вернути аж третього дня. Говорили мiж iншим про людську вдачу, про виховання i про те, як склада?ться людська доля. Вiдтак вона замовкла. Полинула кудись думками, ?? очi зорiли з бiлого ?? лиця, мов у зворушеннi, i вона видалася йому в торжественнiм настро?. - Ву?чку, - обiзвалася по якiйсь хвилинi, - в мене настало "полудне". Воно настане i для нашого народу, не правда ж? Я вiрю в це, як вiрю в силу волi, i я несказанно горда за тих, що ступили на дорогу, котра веде до сього полудня, а удари ворогiв чи недолi зносять з усмiхом на устах. В ?х руках спочива? будучнiсть народу, а ?х самих жде безсмертнiсть. Це гарна i горда нагорода. А вiдтак напружила зiр i дивилася нерухомо в одну частину саду, звiдки давалося чути вiд часу до часу зiтхання арфи еольсько?. Вiдти йшов хтось хутко до них, якийсь мужчина. Вуйко не пiзнав його, але зате були в не? лiпшi очi. - Марко! - кликнула вона пiвголосом i кинулася, як стрiла, по сходах до його - нi, не як стрiла, але як рожа, кинена кимсь йому назустрiч. Обо? обнялися. - Це я тому так устро?в, щоб ти радувалася, - сказав вiн. - Умi?ш любити, - прошептала. - Як годиться мужевi царiвни, - вiдповiв усмiхаючись i поцiлував нахиленi до його уста. [1] Iритувати - сердити, нервувати. [2] Оногди - одного разу. [3] Дансер - партнер у танцi, танцюрист. [4] Парохiя - церковний приход, парафiя. [5] Легумiни - ласощi (остання обiдня страва). [6] Завiд - професiя, фах. [7] Професор - тут: учитель. [8] "Перша" - найвища оцiнка в школi. [9] По-хiнськи - по-китайськи. [10] Зизий - косий. [11] Т р i й л о - отрута. [12] I сам я не знаю, вiд чого Нудьга обгорта? мене, Для чого я згадую завше Повiр'я колишн? сумне. (Переклад з нiм. М. Стависького) [13] Стрiй - одяг. Помiж ними всiма - я. Лише на кiлька хвилин. [14] Темно-понсова - темно-червона, пурпурова [15] Гуляти - танцювати [16] Банда - оркестр [17] Старатися (о не?) - свататись. [18] Цвiкер - пенсне. [19] За орудками - в справах. [20] Город - тут; парк. [21] Студент (лат.). [22] Рам'я, рамено - рука. [23] Грека - грецька мова. [24] Скорочене написання то ? (тобто). [25] Епiграфа (iтал.). [26] Часто мелодi? щирi В серцi мо?му бринять, Прагнучи в свiтi широкiм Пiснею гордо лунать. [27] Брусоватiсть - незграбнiсть, неотесанiсть. [28] Противно - навпаки. [29] Загорiлийпалкий, завзятий. [30] Мильно - помилково. [31] Квестiя - питання. [32] Дотичний - вiдповiдний. [33] Поступовець - передова, прогресивна людина. [34] Толкування - переклад. [35] Нота - оцiнка [36] Страховищем, спогадом, що виклика? гнiв (лат.). [37] Середовище (лат.). [38] "Години молитви" (нiм.). [39] Куфер - скриня. [40] Дiстати трему - розхвилюватись. [41] Приректи - пообiцяти. [42] Iмпертинентний - нахабний, зухвалий. [43] Фризура - зачiска. [44] Склад злочину (лат. юридичний термiн). [45] Який скандал! (Нiм.) [46] Борше - швидше. [47] Прятання - хатня робота, прибирання. [48] Консеквентний - послiдовний. [49] Л ь о с - виграшний квиток, облiгацiя. [50] Фантування - забирання майна за борги. [51] Мiсячно? сонати (нiм.). [52] Х о с е н - користь. [53] Гарувати - тяжко, без вiдпочинку працювати. [54] Рахмайстер - людина з розрахунком. [55] Годен - може. [56] ?довитий - отруйливий [57] Щонайменше (лат.). [58] Пробач (франц.). [59] Забрукатися - забруднитися. [60] Ц i х а - риса, ознака, тавро. [61] "Порив" (нiм.). [62] Гратулювати - поздоровляти. [63] Що стосу?ться (франц.). [64] 3 головою (нiм.). [65] Вимовлятися - виправдуватися. [66] Abhandlungen uber die Fabel [Статтi про байку] - Лессiнга. (Прим. О. Кобилянсько?_). [67] Зафрапований - здивований [68] Товаришка - тут: компаньйонка. [69] К а в к а - галка. [70] 3 м и с л - один з органiв чуття. [71] Маючий - багатий. [72] Налiг - пристрасть. [73] Ролети - штори. [74] Чура - джура, денщик. [75] Цофнутися - вiдступити назад. [76] Ми - юрба, що живе сьогоднiшнiм днем, i ми хочемо панувати (нiм.). [77] Переможiть менi ?х ви, "вищi" люди (нiм.). [78] Ви, "вищi" люди (нiм.). [79] Той мудрим ? насправдi, хто через помилки iде до правди; а хто сво?х помилок визнати не може, про того кажуть: дурень божий (нiм.). [80] Маринарка - флот. [81] Г а ф т - гаптування [82] Зглядна - розсудлива. [83] М о д н и й - тут: сучасний. [84] С к i н - смерть. [85] Припадком - випадково. [86] Любов - то широке море, що ма? свiй приплив i вiдплив, сво? вири i пiдводне камiння, сво? розбурханi хвилi i свою рiвну та чисту поверхню (нiм.). [87] За всяку цiну (франц ). [88] Рiвнин - екватор. [89] "Хто звива?ться черв'яком, той не ма? права скаржитись на те. що його топчуть" (нiм.). [90] Бюрко - письмовий стiл. [91] Пристойний - гарний; статечний. [92] Мушля - черепашка. [93] Склеп - крамниця. [94] Плохий - гострий. [95] Подорожня гарячка (нiм.). [96] Фiякер- - найманий екiпаж, фiакр. [97] Дзуркнути - брязнути. [98] Гарна - тут: художня. [99] Розправа - доповiдь. [100] Розвiй - розвиток. [101] Ядерний - змiстовний. [102] Конципiент - помiчник адвоката. [103] Позбавлений всякого життя i всякого тепла (нiм.). [104] Я не хотiла вас образити (нiм.). [105] Добродушнiсть (чiм.). [106] Мадам Сталь. [107] Консумувати - споживати. [108] Пилка - м'яч. [109] "Так говорив Заратустра" (нiм.). [110] Те, що походить вiд жiнки або невiльно? людини, iнакше кажучи, юрба - хоче керувати долею людства! О горе! Ви, вищi людi?, переможiть менi ?х, бо саме вони ? найбiльшою загрозою для надлюдини (нiм.). [111] Б у т н а - горда [112] К р е п а - креп, серпанок. [113] I через те, що я не ? всемогущий во плотi, але всемогущий духом, я можу побороти плоть, i через те я ? син божий не плоттю, а духом (нiм.). [114] Бог це не iлюзiя (нiм.). [115] Вчасно - передчасно. [116] Переражаючий - вражаючий до глибини душi. [117] Заряд - управлiння. [118] Нiчого не можна так приховати, щоб воно не випливло на свiтло денне (нiм.). [119] На рiк - за рiк. [120] Чувати - стерегти, оберiгати, пiклуватися. [121] О ф i ц и н и - прибудова, флiгель. [122] Адоратор - поклонник, прихильник. [123] В широкому розмiрi (франц.). [124] Випадок, подiя (лат.). [125] Лижви - ковзани. [126] По-волоськи "Ой лишенько мо?!" або "Горе менi!" (Прим. О. Кобилянсько?). [127] До речi (франц.). [128] Як слiд (франц.). [129] Коронки - мереживо. [130] Бонбони - цукерки. [131] В а х л я р - вiяло. [132] Розiрватися - розважитися. [133] Улюбленицю, протеже (франц.). [134] Виправа - придане. [135] Ви ? троянда без колючок! (Нiм.) [136] За нiц - за нiщо. [137] Виповiдати - вiдмовляти [138] Верства - шар [139] Наштукувати - доточити, додати. [140] Бурнус - пальто. [141] К в е с т i я - питання. [142] Кинь, мiй друже, спiви звичнi, Про кохання - нi рядочка! Ти ж сидиш на темi вiчнiй, Як сидить на яйцях квочка. Як полупляться курчата, Та урозтiч, та пищати! Ти ж за крильця ?х, за нiжку, Хап та хiп - i всiх у книжку. (Переклад з нiм. М, Лукаша)_ [143] Креатура - тут: створiння, iстота. [144] Пробачте! (Франц.) [145] Рискаль - заступ. [146] Ладувати - вантажити. [147] Казiм?ж (польськ.).