вiд церкви, оддав отцю Iвану; Антонiя ж так настращав, що вiн утiк в Немирiв! Зося._ То й заспокойся, коли поставив по-свойому. Чалий._ Не можна, серденько!.. Я вже не раз ксьондзам i шляхтi говорив, що, поки я живий, тут унi? не буде! А вони на те? не вважають i, змовившись, навмисне йдуть всi проти мене, знаючи, що я лиш в тiм утiху маю, що можу заступатися за люд свiй i за вiру. Зося_. А ти все-таки заступайся i борони. Чалий._ Iнодi я навiть забуваю про те, що сотником у гетьмана служу, i хочеться розправитися з ними по-гайдамацьки, бо то ?дине страх на них наводить! 3ося_. Ти зробиш все по-свойому, бо пан ясновельможний тебе любить i слуха! Чалий_. Та воно нiби й так, а тiлько став я помiчать, що там, на днi, у його панськiй душi, живе ненависть i до хлопа, й до його вiри, i часто вiн почав кривитися на мене!.. А що ж би то було, коли б такого друга, як-от Шмигельський, я не мав? Вiн один боротись проти кривди помага?. О, як би тут хороше жилося, коли б народ любила шляхта, як братiв!.. (Глянув у вiкно.)_ Що це за люде? (У дверi.)_ Джуро! Зося (пiдбiга до вiкна)._ Цiла юрба! Входить Джура._ Джура._ Люде хотять бачить пана. Чалий._ Звiдкiль вони? Джура._ Не знаю. Мiж ними один Кульбаба з слободи пансько?, а то чужi. Чалий, бере шапку, хоче йти. Зося (бере у нього шапку)._ Любий мiй, будь обережний, не довiряй себе так смiливо юрбi! Чалий_. Бог з тобою! Чого ж я буду боятися? Мiж ними ? Кульбаба з нашо? слободи. Певно, скарги мають, а може, оселитись хочуть тут, у слободах мо?х. 3ося_. Ти ?х не зна?ш, мiй коханий, а я боюся посполитих з того часу, як, пам'ята?ш, два гайдамаки, одягненi мов кметi, вмiшались у юрбу посполитих i вбить тебе хотiли... Мiж ними ж був, зда?ться, i Кульбаба... Чалий._ Так же ж не вбили! Горицвiта повiсив я, а Кульбаба став першим мiж хазя?нами у Степашках! Зося_. Тво? життя, коханий мiй, дорожче вiд мого, - храни його для сина нашого. Чалий._ Заспокойся, моя любко! Що з тобою? Зося_. У тебе так багато ворогiв: i гайдамаки, i пани, й ксьондзи, а хiба не можна пiдкупить кого... Не йди до них, прошу тебе, зваж на мою ти просьбу. Поклич сюди Кульбабу одного i сам до бока шаблю причепи. Ч_алий (в дверi)._ Джуро, скажи, щоб Кульбаба прийшов сюди, в свiтлицю!.. Ну що ж, тепер ти спокiйнiща? Зося_. Надiнь же шаблю. Чалий._ Зосю! I не сором? Гайдамацька жiнка бо?ться посполитих. 3ося_. Бо я свого гайдамаку без мiри кохаю; а пiсля того, як дав нам господь сина, я стала занадто полохлива, i все мене страшнi думки гнiтять... Може, через те, що я ще хвора... Прошу тебе: поки я видужаю i вернеться до мене прежнiй спокiй, постав ти варту у дворi, бо в нас частенько, от як i сьогодня, нема нi одного озбро?ного чоловiка. Чалий_. З завтрiшнього дня цiлий десяток добрих козакiв буде сидiть у нас в дворi i оберiгатиме дорогий для мене спокiй мо?? любо? жони. Тiлько не тривож себе даремно, будь спокiйна, моя голубко, бо тривогою сво?ю i в мою душу смуток налива?ш, i невiдомий перше страх мене тривожить почина?. Зося_. Я вже не буду. ЯВА III Тi ж i Джура._ Чалий._ Ну?.. Чом же Кульбаба не йде? Джура._ Гостi при?хали до вас, пани з Немирова. Так Кульбаба пита?: чи пiдождать, чи прийти завтра? Зося_. Чи не Шмигельський? (Глянувши у вiкно.)_ Нi, Жезнiцький пан, а з ним Яворський._ Чалий._ Чорт ?м рад! (До джури.)_ Скажи, щоб завтра Кульбаба прийшов з людьми. А зараз вели накрить столи та принеси горiлки з льоху: нехай всi люде вип'ють за здоров'я панi i мого сина. Джура вийшов. ЯВА IV Т i ж, без джури. 3ося_ (бiля вiкна)._ З ними мало не цiла хоругв надвiрних козакiв... Чого б то? Чалий_. То так бояться. Жезнiцькому ввижаються скрiзь гайдамаки. Вiн хоробрий тiлько в замку, а за стiнами замку тремтить, як за?ць. Я його терпiть не можу! I чого це вони притислись? Зося_. Це перший раз... Ти ж, Саво, не показуй виду, що гостi не в пору. ЯВА V Тi ж, Яворський i Жезнiцький._ Яворський i Жезнiцький._ Пану полковнику чолом б'?мо. Чалий._ Прошу вас так не жартувать, панове! Я сотник тiлько, навiщо ж велича?те полковником мене? Яворський._ Слухаю пана. Жезнiцький (пода? лист, Сава чита)._ Це не жарт, ми б жартувать так не посмiли! Пан Сава справдi ? полковник! Полковника ж достав за те, що у поход послiднiй розвалив град запорозький на рiчцi Буговi i розiгнав вiдтiль ватагу запорожцiв-гайдамак, спаливши церкву ?х!.. Вiта?мо ще раз полковника!.. Зося_. Саво! Ти церкву спалив? Чалий._ В запалi, моя голубко, в кривавiм бою не розiбрали, чи то церква, чи просто будинок, - i спалили!.. Це грiх великий на мо?й душi... Я каюсь i жалкую... але не вернеш!.. Багато дечого не вернеш! Ну, що про це... Зате, як бачиш, тепер полковник я i справдi! Вибачайте, панове, що зразу не повiрив. Жезнiцький._ I не тiлько полковник, а вiднинi Сава Чалий благородний шляхтич Речi Посполито?! А от i грамота вiд короля! (Кланя?ться, за ним Яворський.)_ Чалий (розвернувши грамоту, поцiлував)._ Спасибi вам, панове, за добрi вiстi! Прошу сiдати. Сiдають. Тепера, Зосю, не будуть родичi тебе цуратись. Зося_. Байдуже. Шляхтичiв багато, а Сава один! Жезнiцький._ Ясновельможний гетьман теж вiта полковника свого з королiвською милостю i просить прибуть до нього завтра на обiд i разом з тим принять ще подарунок. (Пода? ще лист i кланя?ться.)_ Яворський теж кланя?ться. Зося_. Що там ще? Чалий (чита)._ Ясновельможний гетьман дару? синовi нашому сто тисяч злотих i просить... щоб я сина свого... хрестив у католицьку вiру!.. Зося_. Для чого ж то? Сава_. Об цiм ми побалака?м з тобою опiсля... Стiлько, панове, разом наград, що я не знаю, що й сказать! Завтра при?ду сам в Немирiв i там подякую ясновельможного гетьмана за його ласку до мене! Джуро, меду! Жезнiцький._ Тепер пану полковнику i шляхтичу не випада стоять, як перше, за хлопськi iнтереси, повинен вiн оберiгати iнтереси панськi. Джура вносить мед. Чалий (палива кубки)._ Холопський i панський iнтерес один: спокiй i добробит! Але краще ми не будемо про це балакать, бо пан Жезнiцький занадто розходиться зо мною у поглядах i вийде суперечка, а у такi щасливi? хвилини я б не хотiв сваритися з гостями дорогими. Прошу, панове. Яворський (бере кубок)._ Слухаю пана! Жезнiцький._ За здоров'я прекрасно? панi полковниково? i ?? сина. П'ють. Чалий (знов налива?)._ А пан Шмигельський ще не вертався? Жезнiцький._ Нема ще й досi, i ясновельможний гетьман тривожиться. Чалий._ Я й сам в тривозi немалiй, бо маю вiдомостi, що тут десь недалеко Гнат Голий, i завтра я сам хочу йти шукать його ватагу... Прошу, панове! Яворський (бере кубок)._ Слухаю пана! Жезнiцький_ (бере кубок)._ Пан Шмигельський заздрить пану полковнику i, не пораявшись, пiшов сам у погоню, щоб самостiйно лаври взять. Чалий (налива?)._ Пан Шмигельський - лицар. Велику ма? честь i славу при всiх дворах панських i нiкому не завиду?! Панове, прошу! (Бере кубок.)_ Яворський (бере кубок)._ Слухаю пана. Жезнiцький._ Ну та й слухняний же пан Яворський, коли приходиться пить мед! Чалий_. Зосю! Почастуй нас, рибко! 3ося_ (налива?)._ Прошу випить за здоров'я мого гайдамаки! Жезнiцький._ Шляхтича! Яворський (бере кубок)._ Слухаю панi! Жезнiцький._ Прекрасну панi Зофiю пан Яворський слуха, а свою панi не слуха! Яворський._ Ба, слухаю! Присягаю! Ми так коха?мось, що жить одно без другого не можем. От я вже занудився за мо?ю панею, бо хвилина без не? менi вiком зда?ться! Жезнiцький (Чалому)._ Бреше! Щодня б'? канчуком! Ну, пане Яворський, ?демо до Немирова. Яворський._ Слухаю пана. Жезнiцький._ А як же б пан не послухав, коли вже сонце над заходi i треба засвiтла добратися до замку, щоб часом де не злапав нас бестiя Голий! Чалий._ При вас мало не цiла хоругв козакiв - i пан бо?ться? Яворський._ Я? Нi крапелини, присягаю! Що я ?м зробив?.. Чалий._ I правда. А пан Жезнiцький? Жезнiцький._ У-у! Противнi морди! Але i я ?х не боюся, коли вони сидять у мене в тюрмi. (Смi?ться.)_ Прощайте! (Iде до дверей.)_ Яворський._ Завтра побачимось! Чалий._ Як будем живi! Жезнiцький._ А чого ж нам помирать?.. Певно, пан полковник дума, що ми пiйма?мось i справдi Гнатовi у лапи? Не пiйма?! У нас конi добрi... Вийшли. Чалий за ними. ЯВА VI Зося_ одна, iде до дверей. Зося_. Бабуню! А йдiть сюди! (Iде до колиски, тихо, замислившись. Здригнула.)_ Сава сказав, що Гнат тут близько десь, i в мене ноги затремтiли... I раз у раз так страшно робиться менi, коли я чую iм'я Гната!.. Сава його так любить, а вiн на Саву ножа гострить. Цур йому, нехай вiн згине... Входе баба. Перенесем, бабуню, дитя в опочивальню. ЯВА VII Тi ж i Чалий._ Чалий._ Вже виносите мого козака вiд мене? Ну, прощай, сину, рости здоров! Баба. _Я сама, панi, однесу. (Виносить.) _ Чалий._ Га? Зосю, чула? Зося_. Що, Саво? Що? Чалий (запальчиво)._ Мало ?м, бач, того, що я роблю для них, вони ж обманюють мене, не виповняють слова, та й ще хотять купить мою дитину, хотять, щоб сина я свого хрестив не в грецькую, а в католицьку вiру?.. Яка образа, яка зневага! Зося_. Хiба ж вони тебе примусить можуть! Тепер ти шляхтич, рiвний гетьману самому, то й король заступиться за тебе! Чалий._ Я й сам за себе заступлюсь. Але не в тому рiч! Ти тiлько подумай! Чого хотять? I хотять, знаючи, що я за вiру грецьку заступаюсь. Виходить, псом мене всi лiчать, що я за грошi i почестi, i вiру промiняю, i стану люд свiй до унi? примушувать!.. Помиляються! Гайдамаки-одно, а вiра-друге!.. Не вiд гетьмана ця думка йде, а вiд ксьондзiв! Зося_. А коли так, то не тiлько син твiй не буде католиком, але i я, жона твоя, пристаю до грецько? вiри, i не посмi? нас нiхто за те судить, бо жона i муж - тiло одно, а в однiм тiлi i дух повинен буть один! Чалий._ О горлице моя! Я родину покинув, по нiй тужив би я безмiрно, коли б краса душi тво?? менi боротись з ними не помагала всякий раз, - як от хоч би й тепер! Ти - родина моя, ти - все для мене!.. Ох, як жалкую я, що тодi, коли ти бранкою була, в корчмi сидiла, не одруживсь з тобою i не покинув все, щоб тихе, мирне? почать життя там далекодалеко -десь над Днiпром!.. Навiщо слава, почот, ма?тки? А там з тобою був би рай! Зося_. Так що ж, тiкаймо звiдцiля... Я тут боюся усього, а особливо Гната Голого! Бо тi гайдамаки, що ?х звелiв повiсить ти, казали, що ?х послав убить тебе Гнат Голий! Тiкаймо! Менi так хочеться десь жить далеко вiд людей, з тобою щохвилини вкупi, а тут ти ходиш у походи i кида?ш мене, i раз у раз я повна страху, що вже не вернешся з походу! Чалий._ IIрийдеться утiкать... (Пiднiма?ться i слуха.)_ 3ося_. Чого ти? Наче що побачив, слуха?ш! Чалий_. Ти нiчого не чула? 3ося_. Нi. Чалий_. Менi здалося, наче хто пiд вiкном сказав: "Добривечiр!" Зося_. Ой! Чалий (ласкаво)._ Бог з тобою. А може ж, i справдi хто сказав: "Добривечiр". Входить джура i ставить свiчку на стiл. А подивися, чи нема кого там на подвiр'?. Джура вийшов. Чалий бере Зосю за стан i садовить бiля себе. Сядь коло мене та пригорнись до мене, моя бранко! Зося_ (сiла i пригорта?ться)._ Бранка! Ох, як гарно тодi було, коли я тебе щовечора у корчмi ждала, аж радiсно згадать! Сидю, в вiкно дивлюся i вся тремтю... Та тiлько то не страх був, як тепер, то була тривога, що серце наповняла i прудко гнала кров, малюючи у мрiях чарiвну постать страшного всiм i славного на Укра?нi Сави, которого я так покохала, так (дивиться на Саву),_ що батька, матiр, все для нього забувала i рада б з ним була в корчмi весь вiк сидiть - отак! (Обгортав його шию i цiлу?.)_ Чалий._ Чого ж ти вся тремтиш? Зося_. Вiд щастя, милий, бiля тво?х грудей - страху нема! Я зараз смiлива така, я - справжнiй гайдамака i нiчогiсiнько вже не боюсь: з тво?х грудей в мо? перелилася смiлiсть i одвага. Входить Джура._ Джура._ Не видко нiде нiкого: нi бiля свiтлицi, нi на подвiр'?. (Вийшов.)_ Чалий._ Отак, коли стривожишся чого, тодi i вбача?ться, i вчува?ться. Зося_. А, пусте. Входить баба. ЯВА VIII Баба. _Iдiть, панi, погодуйте сина. 3ося_. Плаче? Баба. _Нi, тiлько мурчить. Чалий._ А нiхто не приходив у двiр? Баба. _Нi, нiкого не було! Чалий_. Почулось!.. Iди ж, голубко, та й спатоньки лягай, а я листи ще напишу i сам прийду до тебе. Зося_. Може б, я ще прийшла сюда? Чалий._ Краще спи! Нехай тебе хранить господь! Зося_ (iде, i од дверей)._ А може б, ти завтра листи написав, бо вже нерано... Чалий._ Не будь же дитиною, моя люба, у мене дiло ?. 3ося_. Ну, то я вже пiду... (Постоявши.)_ Слухай, Саво, i я з тобою по?ду завтра в Немирiв, i сина вiзьмемо. Добре? Чалий._ Гаразд. Зося_. Мерщiй же пиши листи, бо я однаково не буду спати. (Пiшла.)_ ЯВА IХ Сава_ один, сiда до столу. Сава_. В Немирiв завтра не по?ду, а напишу ясновельможному листа, що повертать свiй рiд у католицьку вiру я не згоден, бо це б зневажило мене перед очима всiх панiв, яко одступника вiд предкiвсько? вiри, за котру вчора ще боровся з ними! (Пише, потiм переста?, пiднiма?ться i слуха.)_ Проклятий пугач, як засмiявся погано!.. (Сiда i пише.) I_ де вiн взявся? Учора двох убив, i бiльш, зда?ться, тут ?х не було. (Пише, по хвилi здригнув, пiдняв очi на вiкно i слуха.)_ Що це? Здалося, наче знову хто сказав "добривечiр"! А, дурiсть! Ну, добривечiр, то й добривечiр... Коли б мерщiй вертавсь Шмигельський._ Я цiлий день сьогодня жду його i тим себе так розтривожив, що нiяк не вiджену тяжких . думок, все бiльше й бiльш нагнiчують вони мiй мозок... Дивна рiч... Коли я жив в степу, в норi, у лiсi, - не знав тодi тако? я тривоги... А тепер, от як не силкуюсь, - нiчого не зроблю з собою!.. Особливо сьогодня. Оцi награди мов ранили чим гострим i отру?ли мою душу... От чую, наче хто шепче менi i зараз, що праця та, яку я у сво?х думках лiчив корисною народовi, була i ?сть на користь лиш панам! I чую я, що ?сть тут правда - страшна, страшна правда!.. За те, що гайдамак, сво?х братiв, ловив i смертi предавав найкращих оборонцiв прав народних, за те, що церкву божую спалив, - полковник я i шляхтич!.. Шляхтич? Рiдня, виходить, всiм панам!.. Ох, як мен.i нудно i на серцi трудно! Зда?ться, зараз би вернувся до сво?х у лiс, у нори... Зося пiде скрiзь за мною... А там я вигодую сина свойого Саву козакам на славу! I вiн закри? батьковi грiхи! Ох, нi!.. Заросли мо? шляхи тернами - нема? повороту... Нема! Нема! (Б'? кулаком об стiл, говоре нервно, нiби хоче заглушити тривогу душi.) I_ не треба! Дитячий страх напав на мене, i я себе мордую. Щоб край утихомирить, то треба припинити дику волю гайдамацьку, поки не захопив цей рух увесь народ!.. Так... Так!.. Як море зрадливе сьогодня на лонi сво?м гойда? тихо байдак i мов присипля? пливця, а завтра в мент один скаженi? i б'? на трiски той самий байдак i топить у хвилях сво?х навiсних необачного пливця - отак i народ: коли розiрве ланцюг покори, подiбен морю навiсному! Покiрний ще сьогодня й тихий, - вiн в мент один страшну пiднiме бурю, i Посполиту Рiч потопить в кровi, i все оберне у ру?ну! Прiч же, сумнi думки, прiч! Не проти народа я воюю, а проти гайдамак; народовi ж бажаю миру i спокою, щоб вiн пiд панською рукою добув широко? освiти i прав на вiльне й корисне життя для всього краю. (Здригнув i прислуха?ться.)_ Знову хтось сказав "добривечiр"! (Iде до вiкна i, заглянувши, одскаку?.) _Що це? Ввижа?ться менi! Чи й справдi то Шмигельський?!! (Пiдходе до вiкна.)_ Пан Шмигельський, блiдний, i з уха кров дзюрчить! Пане Iване! Чого ж ти... Щез!.. Це мана... Це так менi здалося... ЯВА Х Чалий _i Джура._ Чалий._ Це ти в вiкно заглядав? Джура._ Нi. Чалий._ I нема нiкого? Джура._ Ба, при?хав зараз козак з хоругви пана Шмигельського. Чалий._ Де вiн? (Хутко, не дiждавшись одповiдi, вийшов.)_ З других дверей виходить Зося._ ЯВА XI Зося._ Джуро, що там сталось, що пан так прудко вийшов? Менi здалось, що пан Шмигельський при?хав? Джура._ Нi, панi, козак з його хоругви. Зося._ То, певно, вiн вернувся? Джура._ Не знаю. Зося._ Зда?ться, йдуть! Ти не кажи, що я виходила, щоб пан не гнiвавсь. Джура._ Слухаю, панi. Зося зника? за дверi. ЯВА XII Чалий i надвiрний Козак._ У козака голова перев'язана. Чалий_. От через що я так тривожусь цiлий день - душа нещастя чула! Ну, ну - далi розказуй... Козак._ Я певен, що всi там полягли, до одного усi. I ?х там полягло багато. Коли уранцi пiсля бою до мене знов вернулося життя, то я побачив, що балка вся завалена була козачим трупом - немовби хто позвозив ?х багато так навмисне. Шукав мiж трупом я сотника пана Шмигельського, але його там не було. Коли на гору вийшов, то на горi з десяток наших коней уже здихало, бо в них'розпоренi були ?х животи, а далi паслось скiлько коней, так я пiймав одного i от до тебе прискакав з цi?ю звiсткою лихою! Чалий_. О боже мiй, яка потеря! Це Гнат - його робота, бачу... Ти зна?ш мiсце добре? Козак._ Знаю. Чалий._ Так ти нас проведеш туди. Iди тим часом спочивай, обмий i перев'яжи сво? рани. Джуро, дай йому добрий кухоль меду, скажи, щоб зараз коней трьох сiдлали, i сам вертайсь сюди. Джура i козак вийшли. (Сава сiда? i пише лист, а написавши.)_ Сто душ лягло на полi i з ними кращий друг! Друг, котрий пiдтримував всякчас мiй дух, друг, що вмiв розгонити найтяжчi хмари житт?вi, якi гнiтили часто мозок мiй, i душу, й серце!.. О, тепер я попалю усi лiси, я виверну все гайдамацьке гнiздо, я заплатю за смерть Шмигельського вам всiм сторицею, страшно, страшно заплатю!! Входить Джура._ ЯВА XIII Чалий _i Джура._ Чалий._ От три листи; один, що згорнутий удво?, - в Немирiв! Другий, що край один заламаний, -у Тульчин; а третiй, одкритий, - в Рубань! Птицями нехай летять всi три! Джура._ Тодi у нас нiкого не останеться в дворi, бо Харко й Трохим пiшли на слободу i досi не вернулись. Чалий._ Так ти на слободу йди зараз i в двiр до мене поклич Кульбабу; скажи йому, щоб вiн узяв з собою всiх сво?х товаришiв, що колись були у гайдамаках. Вони менi потрiбнi i за послугу будуть мати добру плату. Iди ж мс'рщiй! А не забув, куди який послати лист? Джура._ Цей - в Немирiв, цей - у Тульчин, а цей - у Рубань. Чалий._ Так. Джура пiшов. Годi вагатись, годi! Входить 3ося_. I ти не спиш ще на лихо? Зося_. Яке там лихо? Я чую тривогу; скажи, що сталось? Я нi жива нi мертва! Чалий._ Молю тебе, не заважай менi! Сотня Шмигельського пропала, i я пiду шукать ??. Скоро збереться сюди вся близька милицiя, i я виступлю зараз, по дорозi захоплю решту - i в поход! 3ося_. То нехай коней зараз запрягають, i я по?ду у Немирiв з сином, бо тут без тебе я не зостанусь. Чалий_. Я вже послав на слободу, i зараз сюди прийде Кульбаба, а з ним п'ятнадцять таких молодцiв, що i на сотню пiдуть. Для всiх роздам я списи, порох, кулi i мушкети. Це буде твоя варта. Коли ж захочеш ?хать, то завтра вже по?деш у Немирiв; а варта все ж таки нехай сто?ть в дворi... Iди ж, моя голубко, i спи спокiйно, тебе одну я не покину! Знай, що у дворi у тебе буде п'ятнадцять добрих молодцiв! Iди i спи спокiйно. Менi нема? часу: треба ще написать ясновельможному, бо все, як бачиш, раптом перемiнилось! Зося_. Я слухаю тебе, i спокiй мов росте в мо?й душi. Прощай, мiй сокiл ясний! Боже, як не хочеться з тобою розлучатись... Згадуй свою Зосю, а я щохвилини буду з тобою розмовлять, бо бiля мене малий Сава! Прощай! Сава._ Будь здорова, моя зоре. (Цiлу? ??.)_ Зося_. Зайдеш же сина перехрестиш. (Вийшла.)_ ЯВА XIV Сава один, пише. Сава._ Увесь тремтю вiд злостi... Коли б мерщiй милицiя... (Пише.)_ Кипить моя душа!... Я не так до вас приймуся... Коли б пiймавсь менi тепер сам Гнат - я i його без жалю на палю посадю! (Пише.)_ По хвилi входять тихо Гнат, Медвiдь i Кравчина. ЯВА XV Чалий, Гнат, Медвiдь i Кравчина_. Гнат. _Добривечiр! Чалий поверта?ться i схоплю?ться з крiсла. Здоров, здоров, пане Саво! Здалека ти нежданi? гостi ма?ш, чим будеш вiтати? Чалий (шука очима броню)._ А чим же я таких гостей привiтаю... Послав менi господь сина, буду в куми звати. Гнат. _Не кумовать тобi, Саво, з нами; не пить горiлки та медiв з преславним товариством,, а заплатити перше треба за сукнi та за адамашки, що ти нажив, пане Саво, з козацько? ласки... Чалий хоче взять шаблю. Медвiдь йому дорогу заступа?. Сава хоче взять рушницю, що в другiм кiнцi сто?ть, - Кравчина заступа йому дорогу. Сава, нахиливши голову, хвилю мовчить. Чалий._ Чого ж брати мо? хотять? Чи битись, чи миритись? Гнат. _Прийшов час, Саво, розплатитись за кривди тi, якi ти нам i людям всiм сво?м зробив. Чалий._ Я лиш обороняв вiд кривди вашо? ввесь край. Один проти другого ми у поле виступали, озбро?нi, мов лицарi на герць! Тепер же ви утрьох на мене безоружного напали, - цього не дозволя честь лицаря такого, як ти, Гнате! Коли вже воля божа ? на те, щоб з вами розплатився я, дозволь же i менi мою ти шаблю взяти, тодi один я проти трьох кривавий бой прийму, а бог нехай рiшить, i мертвий той нехай поляже, хто кривди бiльше наробив! Гнат. _На по?динок ти не ма?ш права з нами, бо потеряв козацьку честь! За те, що кiш у Чорнiм лiсi наш спалив, напавши зрадою на нього; за те, що ти ловив товаришiв сво?х i в руки панськi вiддавав; за те, що церкву ти спалив, - тебе громада наша смертi присудила, i виповнить присуд громадський ми взялись... Проти громадського суда оборонятись шкода!.. Колись, хрестами помiнявшись, ми перед образом дали присягу оборонять людей сво?х вiд лядсько? кривди i напастi; присягу ту зламав ти, брате, тепер вона тебе вбива?! Всi тро? обступають Чалого i проколюють його шаблями, проколовши, одступають. Чалий (пада?)._ Простiть... Я смерть приняв за рiдний край... Я кров'ю змив свою вину... Прощайте. (Умира?.)_ Гнат. _Прощай!.. Краще, брате, гнить тобi в землi, анiж з ляхами вкупi на нашi голови козачi меча здiймать i на безчестя козачеству всьому свiй лядський рiд тут розмножати. Завiса.