кiв, га? Дiд Гордiй мовчки насиля? рибу за рибою на шовкову шворку. - А вашiй бабi? - Веселий гiсть показу? на бабу Килину, що мiж соняхiв пора?ться па городi з сапдю. - Скiльки рокiв вашiй молодицi? - Молодицi? - й не осмiхнеться старий. - Молодиця завжди молода, вона без вiку. - А внуковi? - А який у внука може бути вiк? Нiякого. - То у вас хтось ма? вiк чи без вiку? - Чорний дядько, блимаючи казаном-лисиною, показу? обiч: - Може, Княжа гора ма? вiк? - Княжа гора? - перепиту? дiд Гордiй i зводиться з ослона з низкою риби в руках. Чiпля? шнурок до жердки, яка висить пiд стрiхою, i лиш перегодя озива?ться: - Княжа гора без вiку. - Ви зна?те, я з археологiчно? експедицi?, - каже гiсть. - Копа?мо тут i на горi, й пiд горою... Е-е, дiдуню, все ма? вiк - i ви з бабою, i внук ваш, i Княжа гора. Дiд Гордiй iз величним споко?м дивиться на внука, що прислуха?ться до розмови, далi переводить очi на Княжу гору, що горбиться, затуляючи крайнебо сьогоднi так, як затуляла його i сто, й тисячу, й десять тисяч рокiв тому, як затулятиме крайнебо завтра - й допоки свiту. Його чоло зоста?ться холодне, як лiд, i в словах чу?ться лiд. - А вiк мого внука не загада?ш так само, як i вiк Княжо? гори. Нащо марно мiряти? Не вимiря?ш. Потiм дiд Гордiй показу? нетутешньому чоловiку все, що зiбрала ?хня хата за довгi роки, й показу? комору, й горище, й сiни, а ще погрiбник i погрiб, а ще стодолу, а ще столярну майстерню, всiлякi iнструменти, яких ого скiльки назбиралось, - i гiсть на все дивиться з тi?ю мiнливою усмiшкою, що так схожа на мiсячну дорiжку на водi. Перепиту?, щось запису? до блокнота, i, либонь, iз-помiж усього побаченого тут найдужче його уяву вража? саме дiд Гордiй, як найдивовижнiша старожитнiсть, що вцiлiла вiд минулих вiкiв, одломившись од них так, мов осколок од велико? брили гранiту. А потiм чорного дядька як прив'язало до тi?? городьби, що оперiзувала садибу. Вiн то колiнкував коло не? в кущах смородини, то зводився на картоплиську, то знову падав на колiна, мало очима не просiюючись у землю. - Який безпечний народ наш! - наче аж сатанiли губи його вiд шпарких вигукiв. - Яка свiдомiсть у народу - як у безсмертно? дитини, що нiколи не подорослiша?, не постарiша?, не обтяжi? розумом вiд досвiду! Щось знаходив на межi, складав до латано? шкiряно? торби, яку носив через плече, а коли гай-гай пiдступив до дiда Гордiя, то дивився на старого з якимсь таким оторопiнням, наче вже нiколи й не поряту?ться вiд сто-ропiння. Обережно з торби на спориш витрусив поназбируванi знахiдки. - Дiдуню, серце ви мо?, лиш подивiться, що у вас на межi валя?ться! - Ось камiнь клином - це сокира! Ось рiг - це все, що зосталось вiд бойового молота... Ось що зосталось вiд могили кiстяно?... Ось гостра стрiла... ось вiд списа... Чорний чоловiк аж бухтiв од захвату, аж трусився мiцним дiжкуватим тiлом, брови танцювали над витрiшкуватими очима. А поряд iз ним дiд Гордiй стояв так само спокiйно, як стояла Княжа гора в дiда за плечима. - Дiдуню, це ваш спадок - од пращурiв гай-гай iз яких столiть... Ось тут, на цiй садибi, корiнь вашого роду, еге?.. Тут дiдизна вашого дiда, еге?.. I дiдизна ще старiшого дiда, еге? - Атож, споконвiчна дiдизна, - згодився дiд Гордiй. - Тут i народжувались, тут i на той свiт переставлялись. Корiнь нашого роду з Княжо? гори, правда... I я тут знайшовся, ось тiльки не в цiй хатi, бо хату переставили, як люди стали йти в колгосп... А ось онук уже в новiй хатi знайшовся. Чорний мiдноголовий чоловiк дав тобi якусь загнуту кiсточку i сказав: - Це рибальський гачок. На цей гачок тво? старовиннi предки колись ловили рибу в Днiпрi. Спробуй i ти зловити судака чи в'язя. - Предки ловили, авжеж, - мовив дiд. - Бо риба водилась... Iшла з городу баба Килина з сапою в руцi, то гiсть до не?: - Бабуню, ось бусинка-пронизка з мiдi, колись давно-предавно якась ваша родичка загубила, а ви й досi не пiдiбрали. Знайдете решту, бо десь воно ж на цiй землi погублено, та й матимете намисто. - Ай справдi намисто, - пильно роздивлялась баба Килина ту знахiдку. - Тiльки де вже менi ?х визбирати? Не до намиста менi. Ось онук виросте й парубкуватиме, нехай для невiстки позбира?. Не пропаде в землi, свого долежиться. Дiд Гордiй подався до хати й скоро повернувся з пузатим шкiряним капшуком. - Бери, чоловiче добрий! - Таке багатство! - скрикнув той, вийнявши з капшука цiлу пригiрщ старовинних монет. - За вiщо ж менi такий скарб? - Може, щось купиш за цi грошi, бо менi не продають. А ти, видать, грамотний i зна?ш, де цим грошам дають хiд. Бери, нам не шкода. Тут земля така родюча, що вродить i грошей, i всяко? всячини. - Ой родить, ой родить, - проспiвала баба Килина, йдучи до хати. - I петрушку з кропом, i гарбузи, i грошi, й череп'я. Гiсть, сяючи мiсячною дорiжкою усмiху на круглому виду, дивився собi пiд ноги, наче крiзь товщу землi бачив усе те, що та?ли ?? надра. Може, там, у мороцi землi, вiн i Гнiдка зараз бачив, бо ж такий у нього погляд гострий, як нiж! I чомусь тобi захотiлось, щоб гiсть не побачив у печерi-чернерi гнiдого коня, еге ж, хай не бачить, там ? де заховатись. Бач, усе збира?, все забира?, то вiн i на Гнiдка посягне... - Яка земля! - прошепотiв чорний чоловiк. - Ми ?? всю прочита?мо. - Читай, ти грамотний, - мовив дiд Гордiй. - Цi?? книжки вистачить не тiльки на твiй вiк, читай, чоловiче добрий. Тiльки от нашу Княжу гору читати - й не перечитати, читай, читай... О, вже й засапався, вже й води просиш, а ще ж i нiг не бив, ото якби побив ноги з бабине, тодi справдi захляв би! Ще малий, навчишся колись пiдкрiплятись у всього, що лиш забачиш оком - хай то бузина, вовче лико чи буяхи, бо все живе ма? силу й ладне сво?ю силою подiлитися з людиною. А менi все за товариша й помiчника - хай перстач i звiробiй, хай живокiст i собача кропива. Еге ж, бо й кропиви не треба боятись, бо й перед оцим лопухом я кланяюсь, дитино, й ти не погордуй - поклонись. У мене всякого цвiту й корiння, ягiд i листя, стебел i кори ? на всяку пору року й на всяку хворобу. Ген за отим любистком бiлi? камiнь, пролущився й мохом порiс, а там i другий камiнь бiлi?, бачиш? Ого, скiльки тут помiж трапи лобатого камiння розсипано, свiтиться потрощеними черепами, й так вони споконвiкiв тут свiтяться, вражi голови, так, вражi голови. Це ж тут колись у старовину чуже вiйсько впень побито, голови стято, а земля наша не прийняла в сво? лоно костомаччя отих зайд, ось воно й скам'янiло, ось дощi бiлять-вибiлюють ?хнi мертвi голови, а снiги сiчуть по ?хнiх лобах, а вiтри шмагають, а ворони хтозна-коли й по-видзьобували очi, нема очей. Не бiйся, дитино, цi голови не страшнi, це така пам'ять Княжо? гори. А ось тут також пам'ять, де стiна кам'яна, бачиш? А це нашi во?ни полягли, тiльки, бачиш, земля ?х прийняла, вони оцi?ю кам'яною стiною стали, стiна глибоко в гору вросла й високо в небо виросла, там угорi на нiй теж квiтки цвiтуть i дерева зеленiють. Приглянься до цi?? стiни, дитино, ось тут приглянься й тут приглянься, бачиш, джерела б'ють? Живi джерела, це душi ?хнi джерелами ллються, водою запашною й цiлющою. Наморився, кажеш, захляв, кажеш, то не полiнуйся схилитись i напийся, як рукою знiме твою втому i спрагу. Пий, дитино, пий, сто рокiв житимеш, бо напився з грудей землi на Княжiй горi, це тебе Княжа гора наче молоком напо?ла з грудей, тепер тобi нiщо не страшне, нiхто не подужа?. Запам'ятай цю кам'яну стiну й дорогу запам'ятай, без баби Килини колись навiда?шся до джерел, що бiлою кров'ю стiкають, вони i взимку б'ють, не замерзають, бо душi цих джерел i в морози не крижанiють. Яка пташка нап'?ться тут, яка звiрина причаститься - i вже не позичати ?м сили, та, либонь, нема тут й найдрiбнiшого створiння, яке б не пораювало бiля джерел. Голоси плюскають, мов ковильний шовк на вiтрi плюска?. - Еге ж, водолази дiстали з Днiпра, бо де ж це бачено, щоб таку рибу зловити без водолазiв! о. - Примоцували до цi?? риби залiзнi ланцюги... - Бо на капронову жилку не витягли б, трiснула б капронова жилка! - Зловили в рiчцi навпроти Княжо? гори, Днiпро берiг iще з вiйни, ще з тих бо?в за Княжу гору... Там вир, там нурт не засина?, в тому нуртi гай-гай якi можуть бути страшнi й чуднi улови!.. Не тiльки човен козацький, а й, дивися, варязький, а то й скiфський зав'язнув у мулi... Через село повiльно суне вiйськова машина-тягач, у кабiнi сидять зосередженi солдати в зелених, як молода трава, сорочках, на твердих вилицях у них зернистий пiт чи то краплi днiпровсько? води набубнявiли, а за машиною-тягачем на морозно-блискучих тросах, наче на залiзних жилах, повзе тупоносе, виловлене з рiчково? глибини погрозливе диво, повзе на плескатих гусеницях, погуркуючи, й жерло гармати хижо дивиться в золотаво-густу синяву дня. Танк - у баговиннi, в мулi, обснований якимсь вузлуватим корiнням, облiплений черепашками, поцяткований п'явками - на сяйливих залiзних жилках важко пливе сiльською дорогою, зоставляючи рванi драбинки слiдiв у сiрiй пилюцi, танк погриму? траками, жерло гармати похмуро всвердлю?ться в сонячне бузкове повiтря, жерло перевито кiлькома розквiтлими водяними лiлеями, либонь, хтось перев'язав iще на Днiпрi, коли танк витягували з води, й тепер лiле? цвiтуть на шерехатiй iржавiй бронi, позирають розплющеними та усмiхненими очима сво?ми. Танк пливе сiльською дорогою в живому людському вiнку, що сплетений iз облич-квiток, i цi обличчя-квiтки чо овiчi та жiно гi, обличчя-квiтки дiдiв та дiтей, а ще його в'яжуть летючi синi ластiвки, лелека перелiта? через цей iдучий вiнок, багрянi пiвнi бiгають помiж його пелюсток - самi як гарячi пелюстки, й соняхи з-за плотiв перехиляються, горнуться до цього вiнка, яким наче обвито порятований у Днiпрi танк, на якому вже не побачиш зорi, хоч як видивляйся, бо згорiла зоря не в бою, а згорiла у водi, присвiчуючи вдень i вночi рибам та iншiй днiпровськiй живностi, перетлiло ?? свiтло у млисто-беззоряному баговиннi. - Дiдуню, а де танкiсти? Дiд обличчям кiстлявим також цвiте в барвистому вiнку, свiтиться сивою хмарою розмаяного волосся, i дiд такий високий, що врiвнi з танком, який, зда?ться, ось-ось покладе йому на плече сво? витягнуте вгору жерло, немовби грiзний птах пригорнеться ши?ю. - Танкiсти? - перегодя запиту?, а перед собою дивиться так, немов усе геть-чисто зна? про отих танкiстiв, тiльки вiдповiдати не квапиться. - ?х побило, га? - пита?ш, позираючи з острахом на вiдчинений люк танка. - Цiкаво - й страшно почути вiдповiдь дiда-всевiда. - Танкiсти? - знову перепиту?, зiтхаючи, i його долоня на тво?й головi - наче лiтепло. - А чом би ?х мало побити? - А танк затонув!.. А вiйна!.. - Так нема ж ?х у танку, бачиш? Значить, порятувались хлопцi. Живуть хлопцi, як оце ми з тобою. На тракторах роблять, на машинах... Мало де, мало що... - Дiду, ви бачили? Бачили ?х? Де роблять на тракторах, де на машинах? - Мало де!.. Скрiзь. Бо ?м почот, бо вони фронтовики. - Дiд замовка? i дода? значуще: - Пiсень спiвають, аякже. Лiле? бiлi погойдуються на жерлi, наче згiдливо покивують на дiдову рiч, а танк уже виплива? на сiльську околицю, й людський вiнок довкола нього менша?, збiднiвши на багато облич-квiток, проте не бiднi? на синiх ластiвок, що в'ються-перевиваються у цьому вiнку, вже скоро танк пливе у полi, помiж лискучих хвиль пшеницi, й гусеницi побрязкують, наче долина? з кузнi вiдгомiн ковальського молота. - В музе? поставлять, - каже дiд. I диву?ться: - Таку машинерiю - i в музей... Танк вiддаля?ться - i такий зда?ться несправжнiй у сонячному зеленому полi, немовби видиво, наче мана, яка ма? зникнути, вже зника?, збиваючи куряву, танучи в курявi. Наче вийшов допотопним мамутом зi свого далекого буття-небуття - й тепер ось поверта?ться назад у сво? буття-небуття. Замислений дiд шелестить подихом-вiтерцем: - Царство ?м небесне... А може, лиш причува?ться тобi на сiльськiй околицi, де пiняться пшеничнi смарагдовi хвилi?.. Чорна птиця ночi вже вiдлетiла, де-не-де ще виднi? розгублене з ?? крил темне пiр'я - чи то тiнi в ровах, чи то затiнки поза хатами й хлiвами; рожева птиця ранку вже простерла крила пiд небесами, й малиновi вiдблиски вiд ?? швидких крил проливаються на село, над яким iще далекими краплями радiсних слiз догора? кiлька останнiх зiрок. Помiж садками i в левадах тануть, розсiюються пасма туману, й пiвнi перегукуються клекiтливо-огнистими скриками, що не прочахають у ?хнiх горлянках, i все вiдчутнiшою дзвiнкою Прозорiстю сповню?ться повiтря. В рожевому сяйвi iще невидного сонця Княжа гора чорнi? погордо, те рожеве сяйво все потужнiше вироста? з-за ?? верхiв, падаючи вiдсвiтами на пелюстки бiлих хмар, що, забарвленi, мовби обертаються на обiрванi пелюстки небачених квiток. Навiть летючим птахам переда?ться чар отого рожевого сяйва, зарожевленi птахи видаються легшими, святковiшими, несправжнiшими. Мати з бабою Килиною йдуть стежкою попереду, несуть на плечах граблi, а в руках вузлики з пiдобiдком, обiдом та пiдвечiрком. Ви з дiдом Гордi?м ступа?те вслiд за ними, дiд несе косу на плечi, а в торбинi через плече - всякий свiй косарський надiбок. Загорнутий в бабину хустку, ти несеш глечик молока, а тому-то гостро бо?шся оступитись чи ненароком ударити глечиком об дерево. Лiтнього досвiтку ви йдете на Княжу гору. Йдете на Княжу гору в цю ранню годину не самi, бо зрiдка долинають веселi скрики з лiсу перед вами, значить, там також сходять на гору, а коли на схилi обернутись i подивитись на село, що розбiга?ться внизу, - теж виднiються людськi постатi, що поволi простують, наче течуть, iз села сюди, на Княжу гору, все вище й вище. Ось i шатристий дуб iз дуплом заввишки з людський зрiст, де зовсiм недавно довелось перечiкувати грозу, коли обвалювались блискавки й громи, а ти сам собi увижався дубом, що закоренився в земну твердь, що пiднiсся до небесного безмежжя. Обережно заглянув до дупла - й раптом в обличчя вдарило шумом, плюскотом крил, i якась налякана птаха вирвалася звiдти на волю, вiйнувши в очi порохном. А ось i галява на схилi, всiяна лобатим камiняччям мертвих чужинецьких голiв, вони похмурою ватагою сiрiють у травi, насиченiй духом материнки. - Ось тут закропимось, - каже баба Килина бiля камiнно? стiни, з яко? там i сям дзюркочуть джерела. Дiд Гордiй припада? до цiвки, баба Килина п'?, ти з матiр'ю п'?ш, свiжiшаючи й дужчаючи душею, а бiла кров iз каменя лл?ться, не ма? впину, бо невичерпна й невмируща в живих грудях землi. Вiд кам'янисто? стiни ступили в море молодо? горiшини, й раптом помiж листя заворушилось грубе гiлляччя, саме собою заворушилось, i страх уступив тобi в п'яти, бо таке диво з див побачив, а коли гiлляччя ще й посунуло через кущi, шарудячи й шелепаючи, то душа й зовсiм обмерла. - Бач, лось який! - стиха мовив дiд Гордiй. I лиш по дiдовiй мовi ти застерiг, що це й справдi лось подерся через кущi, понiсши на головi важкi гiллястi роги, схожi на грубе гiлляччя. - Дiду, а це що таке чубате? Смугаста птаха, вся з жовтих та чорних пер, сяяла рудим чубом, сидячи на сучку осики, а дзьоба мала довгого й тонкого. Ну, не птаха, а цiлiсiньке тобi свято, що лiта?, гнiздо в'?, пташенят году?. - Одуд, - сказав дiд. - Присiв коло свого гнiзда. Трохи далi в дубняку лунав сухий i чiткий перестук: почiплявшись пазурами за стовбури дерев, строкатi дятли знай довбали дзьобами кору, дiстаючи з-пiд не? поживу. Хазяйновито, з дивною розсудливiстю вони трудились, нагадуючи i дiда Гордiя, i бабу Килину, i матiр, якi вже коли заходжувалися коло якогось дiла, то так пильно, мовби оцi строкатi дятли. I ти всмiхнувся сво?й думцi. А ще всмiхнувся вiд утiхи: мабуть, дорiс... мабуть, хоч трохи дорiс до Княжо?, що тебе ось сьогоднi взяли з собою на гору! Йдучи попереду, мати спiвала, а баба Килина пiдспiвувала сухим голосом-комишиною: Чорнi птицi, бiлi птицi, наче свiтлi й темнi лиця... Здавалось, що пiсня не просто народжу?ться з ?хнiх грудей, а йде разом iз матiр'ю та бабою Килиною в одному гуртi, й пiсня схожа на веселу дiвчину, чия голова заквiтчана польовим вiнком, ось тiльки не видно цi?? дiвчини i ?? вiнка, а тiльки немов голос ?? чу?ться, переплiтаючись iз голосом матерi та баби Килини. То полинуть на чужину, то повернуть на Вкра?ну... А довкола в хащах лiсово? зеленi ?м пiдспiвували птицi, якi таки повернулися навеснi з чужини й поки що не збирались у далекi кра?. Бо нiде в свiтах нема? так, як ? у рiднiм кра?... Тут лiсовi хащi стали розступатися, ви вступили в море високо? трави, що била високими хвилями, й тобi здалось - що з головою потонеш ось у зеленому мерехтливому шумовиннi, коли не триматимешся стежки, й вуста тво? затрiпотiли вiд усмiху, що обпалював холодком тривоги, а тривога та народжувалась аж у серцi, й вiд не? все тiло звiтрювалось, прагнуло бiгу. Бо липi тутки i радiти, поки сонця, поки свiту... Й коли нарештi опиня?шся на Княжiй горi, то розумi?ш, що тут, пiднебесна, - вона ще бiльший всесвiт, нiж зда?ться тодi, коли дивишся на не? знизу, вiд села. Ген унизу виднi? Днiпро, прослав блакитнi, повитi тоненьким маревом полотна блакитно? води, яким кiнця й краю не видно. А полотна води стеляться попiд шелюгою на лiвому березi, попiд очеретами, а за шелюгою й очеретами - зблискують заводi, мерехтять рукави, що гаснуть у заростях густо? зеленi, темнiють гайки та лiски, що розляглись ген-ген по всьому заднiпровському безмежжю, повитому де густiшими й де рiдкi-шими серпанками. Зда?ться, цей заднiпровський простiр не обмежений обрi?м, бо коли зiркiше вдивитись удалечiнь - видимий обрiй вiдступа? ще далi, вiн немов одплива? в ранкову сутемряву, яку творять сiрий туман по низинах, синi серпанки, бiластi випари, ?хнi непевнi кольори творять розмиту, акварельну картину безбережних лугiв, над якими - сонце. Воно ще низьке, ще неправдоподiбно велике, а тому що над обрi?м - зводиться й летить у височiнь швидше, нiж тодi, коли воно вже зведеться у кiлька дубiв над землею. Зда?ться, сонце полощеться, наче вiтрило на морi, й це вiтрило напнуто на якомусь невидному кораблi, котрий пливе в небесах десь так далеко, що й не побачиш, ото лиш вiтрило й виднi?. Твого села з Княжо? гори не видно, сховалось унизу в пiднiжжi, за верхами дерев, а перед зором простираються великi застиглi хвилi землi, що здiймаються де крутiшими, де пласкiшими горбами, а помiж ними - синiють дiброви, порозбiгались поля барвистими веретами, що мають чи сивошовковий вiдблиск пшениць, чи золотаво-жовтий вiдблиск соняшникiв, чи темно-зелений вiдблиск бурякiв, i, звiсно, ще рiзних вiдтiнкiв розбуялого зела, що ввiйшло в рiст i в силу, що зараз вiдкрива?ться сонцю з радiстю та щирiстю. I як заднiпровську даль не стиснуто обручем обрiю, так i горбатi поля стеляться в безмежжя, яке ?м подаровано в цей ранок не тiльки сонцем, ай - Княжою горою, бо лиш на такому безмежжi вона вповнi й може явити перед тобою свою велич. I весь цей простiр землi немов бiжить i стелиться до нiг, бо струмить пружний вiтрець, горнучи й горнучи хвилi трав, а цi хвилi трав на Княжiй горi збираються у важкуватi згра?, схожi на пташинi, що летять низько-низько, ось хотiли б зiрватись увись - i не можуть, тому-то й трiпочуть крильми не в небесах, не пiд самотнiми пiр'?стими хмарками, а тут ось, на веселих i розчублених верхах Княжо? гори. - Ну, - озива?ться дiд Гордiй, i в його примружених очах немов iде якась задумлива, млиста мряка, такi його очi далекi й непроникнi. - Славно тут? Хочеш озватись, та язик нiмий, мов камiнь, - i лиш осмiха?шся у вiдповiдь. Дiд Гордiй, стоячи поряд, озира? тi самi нескiнченнi простори, зморшки на його шкарубкому обличчi здригаються, й ти не сумнiва?шся, що дiд Гордiй бачить таке, що тобi не приступне, не вiдкрива?ться нi для очей, нi для душi. - Дiдуню, - озива?шся зрештою. I вмовка?ш, бо не годен вкласти сво? зачудоване запитання в слова. - Ну? - старий долонею гладить твою голову, пiдохочуючи. - Дiдуню... Й нема? слiв, наче пожухли, як весняна розсада в приморозки. Бо якими словами запита?ш про цей свiт, скажеш про цей свiт, який вiдкрива?ться наокiл? Жодне слово не вмiстить, лиш очi й душа вмiщають - i то лиш видимий. А як побачити й вiдчути свiт невидимий, що тоне ген там, за мiнливими обрiями? Скiльки людей сьогоднi зiбрали зеленi верхи Княжо? гори! Над головами перелiтають журавлi, i сiльський люд iз косами та з граблями в руках також схожий на журавлiв, i цей люд заходився не коло роботи, а коло якогось веселого й шпаркого танцю тут, де пухкi кили-.ми трав, i ?хнiй людський танок дуже схожий на жу-ирвлиний - i дiд Гордiй iз косою в руках зараз у такому танцi, i баба Килина з матiр'ю, тримаючи в руках граблi, також наче витанцьовують по-пташиному, й лиш ти без дiла, але тому, що метушишся помiж косарiв, також схожий на малого журавлика. На малого журавлика, який уже оперю?ться, в якого ростуть i дужчають крила, а вмiння лiтати - вже ?, вiд зача?ного бажання лiтати аж тремтить у грудях, i ноги трусяться, i руки здригаються. Вiд косарiв, що танцюють журавлиний танок мiж кущiв та мiж дзеркал озер, налитих весняними дощами, бiжиш iз вiтром, що по-батькiвському помага?, вiючи в спину; ластiвки в'ються кругом, ледь не черкаючи твого чола; квiти з трави смiються червоними, жовтими та бiлими очима, якi трiшки мружаться вiд бджiл. Стежка в'?ться суво?м невибiленого полотна, що зжужмався в травах, i чи то ноги тво? прудкiшають, чи то стежка хутчiше несе, тiльки ти все стрiмкiший i стрiмкiший, вибiга?ш на найвищу макiвку, вищо? за яку поблизу нема?, i всi косарi позоставались ген унизу, в морi трав, - та й тут зрина?ш у височiнь! Та й тут, на макiвцi Княжо? гори, зрина?ш душею у височiнь i летиш над молодою лiтньою землею, над легким днiпровським безмежжям, летиш у густiй синявi повiтря, що забива? подих терпким хмелем, i тобi в цю хвилю польоту за рiдного брата хiба що сонце, яке летить назустрiч. Хочеш радiсно крикнути - до рiдних сво?х, до землi, до Днiпра, та давкий крик застря? в горлi. I який прекрасний полiт, коли душа знялась у небо й вiльно дола? безмежжя, а ти сто?ш на макiвцi Княжо? гори, що надiйно трима? тебе всi?ю могутнiстю сво?х лiсiв i джерел, птахiв i звiрiв, грибiв i ягiд, трима? урочищами й легендами, отими нескiнченними пiдземними печерами, де на шовкових лугах пасеться споконвiчне статурний i дужий кiнь Гнiдко. З пiднесеними руками, з вiдкинутою головою летиш над бiлим свiтом, летиш над мальовничим довкружжям полiв i сiл, летиш над пiсенним безбережжям Днiпра, летиш помiж птахiв, назустрiч сонцю, летиш над косарями, що косять лiтню квiтчасту траву, летиш над Княжою горою, - й Княжна гора летить iз тобою в небеса, до сонця, в безбережжя часу.