щоб  прийшов,  наказувала.  I
якась аж наче стривожена.
   "Мабуть, Тихiн вернувся з хуторiв. Може, новина яка ?,  а  може,  листа
принiс",- догадався Давид. Швиденько повечеряв i вийшов iз хати.

   XVIII

   Бiля Книшевих ворiт,  через  вулицю  од  Кожушного  двору,  стояв  гурт
чоловiкiв. Чути було голос Гниди Якова. Наче йшли це звiдкiля та й  стали.
Було поночi, але пiзнав Давида Якiв, бо змовк i ждав,  поки  той  перелiзе
через перелаз у Тихонiв двiр, а тодi  знов  забалакав.  Чув  Давид  тiльки
уривки: "...ласий на чужi ковбаси... хай, сволоч".
   У хатi свiтилося. Хоч вiкна  були  позатулянi  матками,  та  не  щiльно
пристали до вiкон, i видно було  згори  вузенькi  смужечки  свiтла.  Дверi
сiнешнi були не засуненi. А в хату як зайшов Давид, од стола ступила  крок
Марiя до дверей йому назустрiч i спинилася серед хати схвильована  й  наче
розгублена. Рожева нова ситцева кофточка, зшита за  останньою  обухiвською
модою, туго обтягла ?? повнi груди.i в двi коси волосся заплетене обвивало
голову красунi двома  гадюками.  Очi  чорнi  нiмо  дивились  на  Давида  i
винувато, i радiсно. Враз ворухнувся в них острах.
   Давид ступив з порога i, оглянувши хату, спинився  на  молодицi  довгим
поглядом. Мовчали обо?. Тiльки очi чорнi кликали до себе.  Парубок  мовчки
надiв скинуту шапку. А погляду нiяк не одiрве. Марiя кинулась крок  ще  до
нього. Очi вже близько, i чу? Давид з розтулених  уст  гаряче  дихання.  I
одне лише слово палко й з благанням:
   - Давиде!
   Той напружився i вирвав погляд свiй з ?? очей. Був одхилився. I  раптом
ступив крок i сiв важко на лаву, одкинувшись головою до  стiни.  Ще  довго
мовчали. Давид перший провiв долонею по  чолу,  знизу  до  шапки,  жбурнув
шапку на лаву й спитав, хмуро дивлячись на не?:
   - Чого тобi, Марi?, треба вiд мене? Марiя пiдiйшла, тиха й сторожка, до
нього й сiла поруч на лавi.
   - Тiльки не сердься, Давиде! - глянула з благанням.
   - Ну, що таке?
   Марiя мовчала хвилину. Зiтхнула з хлипом, глибоко  втягаючи  повiтря  в
себе, як дiти, бува?, пiсля плачу, i  говорила  тихо,  сумно  дивлячись  у
куток i не бачачи нiчого.
   Хотiла побалакати з ним, порадитись. Нiкого  ж  у  не?  з  рiднi,  крiм
сестри, нема?. Хай тiльки не сердиться, хоч часинку.  Вона  зна?,  що  вiн
подумав, як узнав, що прибiгла за  ним,-  думав,  що  Тихiн  прийшов.  Нi,
Тихiн, може, ще прийде. Ще ж не як пiзно...
   - А, що я мелю? Тихiн тiльки завтра прийде.
   Голос у не? чужий якийсь Давидовi - бринiли в ньому  такi  сумнi  ноти,
так незвичайно було чути його вiд жiнки - завжди ж як втiлений смiх.  Вона
збивалась - то говорила не те, що хотiла, то пропускала таке ж важливе, що
неодмiнно треба було сказати, то обривалась i довго мовчала.
   - Я слухаю,- казав тодi Давид. Молодиця кидалась,  пригадувала  вголос,
про що ж вона саме,- i говорила ще:
   - Ти, Давиде,  мене  тiльки  зрозумiй.  Не  подумай  погано  за  мене,-
хвилювалась,- я думала...- Вона замислилась, а потiм з болем видавила: - Я
покину Тихона.
   Пауза.  Очима  припала  пильно,  щоб  не  пропустити,  як   i   рисочка
здвигнеться. Давидовi брови зiйшлися - зморшка глибша стала мiж ними.  Вiн
вi? пiдняв i спитав пильно:
   - Чого це?
   Марiя мовчала поникло. I враз рухнулась до парубка, обличчя  зайнялось,
i заговорила палко, поривне. В словах бринiв iще жаль. Хiба це життя ?й iз
ним? У хатi цiй - як у трунi вона. Це не завжди так було, але  давно,  хто
зна й вiдколи. I тодi, як Давид уперше в них  був.  Нехай  не  дума  (знов
похилилась) погано про не?: що й замiж вийшла без любовi за Тихона. Що  як
весела та смi?ться, то вже й легковажна. То в не? вдача така.
   Iще як дiвкою була - бiднi, без батькiв змалечку зосталися.  А  глянути
на не? - немов i не знати, в якому щастi живе: весела, а на вулицi без не?
й не спiви. Але щоб хто сказав погане за не? -  нiхто!  До  замiжжя  й  не
знала нiкого. Хлопцi юрбою за нею бiгали,  а  вона  однаково  смi?ться  на
гулях до всiх. Було й бiля перелазу. Але щоб повела в  комору  з  перелазу
якого, нiхто не похваста?. До свiту блукали мiсячними ночами  поза  хатою,
викликали гуками, а вона на полу в хатi - хоч i не спиться  ?й,  ну  й  не
виходила ж...
   I було - в он ту весну в сусiдiв у них на хуторах теслювали з Обухiвки,
i Тихiн з ними - хату будували. Так i побачились. У недiлю й вiн  на  гулi
виходив. I до нього Марiя привiтна й смi?ться. А вiн - мов то не до нього.
Потiм не смiялась уже. До всiх iще - хоч i не так, як ранiше, а  до  нього
вже - нi. I стрiне - слова не знайде й  не  насмi?  якось.  А  вiн  тихий,
поважний, i балачки в нього не про пусте, як в  iнших  хлопцiв.  I  з  нею
гарно. Ночами стала думати за нього... Якось уже перед лiтом, як хату  вже
кiнчали, вiн уранцi зайшов до них - на городi полола саме - та й каже:
   - Запала ти, Марi?, в душу менi. Як пiдеш за мене, буду сватати.
   Так i побралися. Жив вiн ще в хатi старiй, мати старенька була в нього.
Любо жили. Оцю нову хату в те лiто мазали. I що тодi думалось...
   А тепер - як у трунi...
   Вона похилилась головою й  хитала  тихо  нею.  Немов  бiля  нiг  у  не?
позриванi, пов'ялi надi? лежали, а вона то над ними в  задумi  та  в  журi
схилилася. Давид теж дивився в землю i мовчав. Перша Марiя звела голову  i
мов з жалем та з болем:
   - Що ж ти менi скажеш, Давиде? - спитала й не зводила очей.
   - Да,- не скоро, по паузi, сказав Давид,- трудно менi що-небудь казати:
чужа душа - темний лiс. Коли це з жиру, не хочу й говорити. А коли нi,  то
теж тобi виднiше, Марi?. А те скажу тiльки, хiба  лиш  у  дiтях,  у  наших
власних,- радiсть наша? А в кого нема? А в кого вмерли? А  хто  нiколи  не
одружиться? Да, коли б от немов сталося - всi дiти вимерли за одну нiч  на
всiй землi, i за одну нiч усi жiнки обезплоднiли б, я б, мабуть, на  ранок
пустив би собi кулю в голову. I, може, це  не  тiльки  б  я.  Бо  життя  б
загубило тодi для нас сво? майбуття. Ми б спинилися над прiрвою, що  в  ню
обiрвалися всi дороги. Але ж - повен свiт дiтей.
   Давид хоч казав це, а чув, що цим ?? не  втiшити.  В  не?  обличчя  мов
висiчене iз каменя - нi рисочка й не рухнулася. Тодi казав iще:
   - Та хiба й не було, Марi?, так: нема?, нема? дiтей i  рiк,  i  два,  i
бiльш, а потiм пiдуть дiти.
   Навiть  хотiв  усмiшкою  трохи  ?й  сум  розвiяти:  у   приклад   навiв
пристарiлих Акима та Ганну бiблейських. Але й пожалiв зараз за свiй  жарт:
ще нижче схилилась вона головою. У  думцi  ?й  i  досi  ще  немов  звучала
Давидова мова - "немовби всi жiнки обезплоднiли". На  "всi"  аж  притиснув
вiн.
   Чи не дума? часом, що то вона.
   I сказала Марiя:
   - Вже й до бабiв ходила, i в лiкарки була,- всi кажуть: усiм здорова, а
то - чоловiк.
   Давид помовчав. Потiм про Тихона говорити став. Саме це ж хворий вiн, а
вона б покинула його. Як же вiн сам бурлакою зостався б?  Нi  зварити,  нi
випрати нiкому. Про серце вже й не говорить Давид. Хiба  легко?  Два  роки
жили, любились.
   - А! та хiба ж я винна?! - аж у розпачi тихо сплеснула руками.- I Тихiн
хiба не зрозумi?, що серцю хоч i скажеш,- не послуха?. Я  ж  знаю  Тихона:
ну, вiн пожуриться, трохи похмурий буде... Вiн же  сам  зна?.  А  хiба  ми
ворогами б розiйшлись? Та я прибiжу  до  нього  вранцi  та  й  витоплю,  i
обперу, поки одужа?... Жениться - удову з дiтьми вiзьме.
   Давид пильно глянув на не?. Вiн розгадав якось одразу  всю  ??.  Ще  як
сказала: "Вранцi прибiжу  та  й  витоплю  йому".  Звiдки  прибiжить?  Десь
близько дума?  бути.  Звiвся.  А  за  руку  Марiя  схватила  й  благала  -
хвилиночку ще. Не будуть уже про це. I Тихона, коли  так  хоче  Давид,  не
покине вона, тiльки посидить хай.
   Очi такi в не?  благальнi  й  гарячi.  Аж  Давидовi  обличчя  зайнялося
червоно.
   - Ну, що тобi? - аж кинув злий, не так на не?, як на себе:  вiдчув,  що
слабне.
   - Тебе, Давиде! - палко пошепки Марiя.- Я не буду кидати Тихона, житиму
з ним. Вiн i не знатиме нiчого. I дитина буде - не знатиме,  думатиме,  що
його. Давиде, любий, нiчого менi - тiльки тебе! - i линула до нього-  саме
втiлене в жiнку благання й хотiння його.
   - Пусти, Марi?! - Давид звiльнився i  хвильний  пройшовся  по  хатi  до
полу, назад. Марiя за ним тиха до  полу  пройшла.  Стрiлись,  розминулись.
Потiм спинився раптом, обернувся до молодицi й сказав:
   - От що. Якби ми, Марi?,  з  тобою  в  табунi  бродили,  тодi  б  i  не
балакали. А то ми живемо в громадi людськiй. А це - куди складнiша  штука.
Отже, давай оцю балачку залишимо.
   Хiба вiн схова? вiд не?? Iнодi чортзна-що в нього отак  шарпонеться  до
не?. Це не  ?  розпуста.  Але...  багато  тих  "але";  i  чуття  в  людини
складнiшi, анiж у табунi. От сказати - що б тодi Тихiн? Чи хоче вона,  щоб
i в вiчi один одному не дивилися? I так ?х жменя, а й тi щоб перегризлись,
як собаки. Та й потiм - хiба тiльки в цьому життя? Казав же вiн учора...
   - Давиде, ти повiриш менi,- подалась до нього жiнка,-  от  завтра  б  я
почула пiд серцем у себе, уже завтра ти мене не пiзнав би. Ну,  коли  ж  я
гляну на оцю хату-пустку, душа в мене пусткою ста?.
   Тиха Марiя й зажурена. Простягла руки, на плечi  поклала  парубковi.  I
вiн не прийняв ?х. Вже як сковзнули з плечей та за голову мiцно  схватили,
а тiлом усiм - колiнами, грудьми - хвильна до нього притулилась, i  з  уст
розкритих гаряче дихання вдарило в лице,- тодi рвонув руки ??, стиснув  до
нестями в сво?х руках i з болем одiрвав ??  вiд  себе  й  незручно  пхнув.
Марiя похитнулась i боком ударилась об пiл. Аж  застогнала  -  та  не  вiд
цього болю.
   Давид широкими кроками пiдiйшов до лави, згрiб шапку  i,  не  надiваючи
??, не оглядаючись, вийшов iз хати.
   Як дверi грюкнули, Марiя ще  кинулась  очима.  Об  зачиненi  дверi  очi
вдарились i впали  додолу.  Зiв'яла  вся  одразу  якось.  Груди  ??  важко
здiймались i тисла тiсна кофточка. Вона стягла ?? з себе,  розiрвавши  пiд
рукавом, i кинула недбало на лаву; впала  додолу  кофточка  рожева.  Жiнка
спустила немiчно руки низько межи колiн i головою аж до колiн похилилась.
   Кинулась, як удруге рипнули  дверi.  Глянула  вже  втомна,  i  враз  на
обличчi вже несподiвана радiсть виступила червоно. З полу не встала, а так
i ждала, сидячи на постелi, притихла, з затамованим диханням. Давид  кинув
на лаву шапку i, не пiдходячи близько, сказав спокiйний, але хмурний:
   - Нас хтось, Марi?, защепнув.
   Нiчого не сказала. Обличчя - як висiчене  -  нi  рисочка  на  ньому  не
рухнулась. А тiльки вiдразу вся зблiдла. Опустила голову на колiна.  Давид
мовчав. Потiм мiркував уголос:
   - Ну що ж? Вiкна ж не виривати. Доведеться до ранку пробути.  От  такий
жаль: хоч би було роботу з дому взяти.- В кишенi полапав - не було нiчого,
викинув дома все з кишенi. Чи спати моститися?
   Вiн скинув шинель i помостив ?? на лавi до покутя. Тодi встала  з  полу
Марiя. Пiдiйшла мовчки до нього, шинель прийняла й повiсила на стовпi  пiд
сволоком. Взяла потiм з полу Тихонiв кожух i помостила в боки  на  лавi  i
подушку перебила пухкенько - поклала в голову, застелила рядном. I так  же
мовчки пройшла до полу й сiла знов на постелi.
   На сволоцi Давид тим часом якусь книжку побачив. Дiстав - аж воно  його
ж, Давидiв, "Земельний кодекс",  що  Тихiн  узяв  почитати.  Читаний  уже,
перечитаний Давидом, але вiн узяв-таки. Тодi лiг. Нi, пiдвiвся ще й скинув
чоботи, присунув лампу собi на край стола й тодi вже лiг, не роздягаючись.
Ще пiдвiвся на лiкоть.
   _-_ Лягай уже й ти, Марi?,- сказав, як тiльки мiг, ласкаво,- пiзно вже.
   Голос його Марiю зогрiв - тiльки зiтхнула. Потiм устала, пiд комином  у
макiтрi помiшала опару i, сiвши знову на пiл, опустила руки на скриню,  що
бiля полу стояла, а на руки поклала голову.
   Так довго сидiла. I думала вона в цю одиноку нiч про щастя сво?, таке ж
просте й нехитре, що здавалось таким близьким, що ждала його з часинки  на
часинку. I думала про Тихона ще. Схудлий,  хмурий  стояв  вiн  перед  нею,
нелюбий. Здавив рукою груди й довго  кашляв,  потiм  харкав  iз  кров'ю  i
дивився на не? змученим поглядом. Уперш сьогоднi в Марi? не було  жалю.  I
вперше думка прийшла, стала за спиною й щось сказала над ухо стиха,- жiнка
аж кинулась i одхилилась од не?.
   Тихо в хатi. Не шарудiв сторiнками Давид.
   Марiя пiдiйшла до нього - спить вiн. Прийняла з грудей книжку,  поклала
на стiл. Дивилась довго на його мужн?, вродливе й сумне ввi  снi  обличчя.
Потiм прикрутила лампу й пiдiйшла до полу, до  незiм'ято?  постелi,  такою
бiленькою на сьогоднi рядниною застелено?, i лягла тиха на не? ниць.
   ...Прокинувся вранцi Давид од голосiв у хатi.  Вже  розвиднялось.  Бiля
ночов на лавi сiяла борошно Марiя. А жiночий голос - iз-за столу не  видно
Давидовi чий - схвильовано говорив:
   - Та хоч буди його вже! Поки  ранiш,  менш  людей  хоч  бачитиме,  менш
язиками плескатимуть.
   - Хай плещуть люди,- сказала Марiя,менi байдуже. Може,  i  ти,  Килино,
дума?ш, що в нас що було з ним. Аж нiчогiсiнько!
   Видно Давидовi тепер - жiнка та одiйшла трохи  од  столу  й  за  спиною
Марi? неймовiрно хитнула головою, а усмiшка така  в  не?,  мовляв,  "найди
дурнiшу!". А сказала:
   - I таке! Чого б я думала! -i зразу ж заспiшила: - Ой нiколи  ж!  Давай
сито та побiжу вже.
   Марiя дiстала на гвiздочку пiд полицею сито й дала ?й. Та крутнулась  i
вибiгла з хати.
   Давид пiдвiвся.
   - Значить, радiо включено?- сказав з усмiхом. I Марiя з  тихим  усмiхом
подивилась на нього довгим утомленим поглядом. I вся була блiда й змарнiла
за нiч: не знати, чи хоч на часинку очi за цю нiч змежила.

   XIX

   Того ж дня й облетiла, як радiохвилями, всю Обухiвку сенсацiя:  "Давида
сю нiч iз Марi?ю застали на мiсцi". Говорили жiнки про це, бiля  колодязiв
зiбравшися, вибiгши з хати горщик  з  тину  зняти  та  через  тин  сусiдку
побачивши...
   Факт, переходячи iз уст у  вухо,  обростав,  набирав  соку  iз  жiночих
буйних уявлень, грав, переливався барвами.  Говорили  й  чоловiки.  Цi  не
смакували подробиць, як жiнки, а розглядали факт у самiй його  iстотностi.
Немало мудрих мужичих сентенцiй з приводу цього вилилось i з-пiд вусiв,  i
з голих ротiв, що на них iще й "молоко материне не обсохло".
   ...Надвечiр бiля кооперативу стояли гуртом дядьки. Спершу говорили  про
поважнi справи, поки не вгледiв хтось Тихона: виткнувся iз-за школи i йшов
по вулицi з сокирою на руцi. (З хуторiв, знати, з роботи).
   Як порiвнявся з чоловiками, поздоровкався. Хтось вiдповiв йому, хтось -
нi. А Гнида вищирився з глумливим смiхом i кинув у спину йому:
   - Ей ти, швидше хоч  чапай!  На  гаряче  саме  попадеш!  Смiх.  Молодий
Книшенко додав iще:
   - Мабуть, i досi в хатi смалятиною смердить.
   Смiх.
   Тихiн оглянувся - так, на нього всi дивляться й регочуть.  Подурiли  чи
п'янi? Тiльки щелепами ворухнув iз ненавистю Тихiн i пiшов. Тодi  хтось  у
юрбi зацiкавився раптом:
   - А як воно Тихiн на це подивиться? Гнида немов цього тiльки й ждав.
   - Не зна?те Тихона хiба? -сказав повагом i  певно.-  Вiн  тiльки  збоку
дивитись - тихий собi та сумирний, ану ж лишень  розпали  його.  В  тихому
болотi, недурно ж сказано, чорти водяться.  Попам'ята?те  мене,  скажете,-
брехав Якiв,- якщо мiж ними  не  прозойде  яка  драма!  Ото  он  пiшов  iз
сокирою,  що,  дума?те,  не  пiдстереже  колись  та  не  провалить  голови
суперниковi?! Ревнощi - це, брат, така штука, що  з  чоловiка  може  звiра
зробити! I ще хтось:
   - А дуже просто! Хiба ж у Щербанiвцi не зарубав  один  сокирою  обох  -
застав на мiсцi!
   - Отже ж! Побачите тодi!
   ...Як проходив бiля Пiвненка, той ворота справляв, гукнув на Тихона:
   - Це з хуторiв?
   - З хуторiв.
   - Ну, що ж там хуторяни?
   Пiвненко поклав пилку i,  дивлячись  на  Тихона,  витяг  кисет  i  став
закурювати. Тихiн пiдiйшов до нього. Встромив сокиру в дривiтню й  закурив
iз його кисета. Тодi розповiдав. Що ж хуторяни? Не всi й  хуторяни  однi??
думки: куркулi - то вже звiсно, за них i мови нема?. В Огиря  все  зборища
збираються. А незаможники - у кого як земля. ? й  з  незаможникiв  тi,  що
земля близько,- i не нагадуй ?м краще. А ? згоднi. Вiн оце аж два вечори з
ними гомонiв. Заспоко?в ?х - вони думали, що обухiвцi аж пiд  самi  хутори
гадають землi собi. ? такi, що й на виселок згоднi вийти.
   - Е, буде тяганина! Це - нiчого й казати! - мовив  Пiвненко  понуро.-Що
ти хотiв, Тихоне, як сила отака проти!
   - Сила ?х, якщо як, то ось  де!ляпнув  Кожушний  по  кишенi  завзято  й
дивився на товариша хитрувато примруженими очима.- Дума?ш, як вдасть,  так
на них i управи  нема??  Нi,  брат!  Радянська  влада  -  це  влада  наша,
правильна!- Спитав, чи Давида не бачив вiн, тож то дома.
   Пiвненко мукнув якось, потiм сказав, що дома, бачив. А  Тихоновi  дивно
вiдразу стало - на нього той глянув i немов знiяковiв, потiм одвiв погляд.
   - Чого ти?
   - Та... нехай сам узна?ш.
   Тихiн пильно глянув на нього й занепоко?вся.
   - Та що там-бо, Андрiю?!
   Тому нiяково було. Вiн м'явся i то дивився на Тихона,  то  одводив  очi
вбiк. Врештi наважився, одвiв очi з товаришевого обличчя i, впершись  ними
в руду стiну повiт-чини, оббиту дощами, видавив iз себе:
   -Та по селу балакають: нiбито сю нiч застали його в тебе з Марi?ю.
   Тихiн аж кинувся. Обличчя важко  звiв  з  нерухомими  на  ньому  очима,
глибоко запалими, брови впали на очi. I  остовпiв.  Потiм  -  у  руках  ще
курiла цигарка - пiднiс до вусiв, затягся  жадiбно  нею  раз,  удруге,  аж
осмалило вуса. Тодi кинув - зашкварчала вона  на  мерзлiй  землi.  А  враз
схватився за груди рукою, закашляв довго iз  хрипом.  Потiм  вихаркався  з
кров'ю i мовчки пiшов.
   Гукнув Пiвненко вже вслiд йому:
   - Сокиру забув!
   Винiс за ворота й вiддав йому сокиру. А Тихiн не взяв ?? пiд пахву й на
плече не скинув. Нiс у руцi за топорище. Повз Мотузчин двiр як проходив  -
i не глянув.
   А на його подвiр'? було пусто, як через перелаз переступив. У  вечiрнiх
сутiнях дивилась невелика хата темними вiкнами - ще не свiтилося. В  хлiвi
кувiкало  порося,  а  в  розчиненi  дверi   конюшнi   чути   було   Марi?н
гнiвно-ласкавий голос до коня. Видно, мiшку мiшала, а вiн лiз.
   - Тпру! Ой який ти! Дам  ось!..  Який  нетерплячий!  -  чути  було,  як
поляскала по ши?.
   Тихiн похмурився. Так голос той ??, такий любий та  знайомий,  шарпонув
йому в грудях. Наче живе глянуло в мислi обличчя з  подушки  дружинине,  й
очi з тихим соромом i з коханням до  нього.  "Ой  який  ти!.."  -  а  сама
горнеться i обличчя хова? йому в груди. Щось обiрвалось усерединi в Тихона
й наче в безодню впало, i обличчя з очима ласкавими, i немов за ними й вiн
обiрвався i посунув униз, у ту безодню. А це хто пройшов  через  подвiр'я,
хто зайшов у хату й став, як стовп, немов i не вiн це.
   Потiм кинув сокиру пiд лаву i ще стояв у  кожушку  i  в  шапцi  посеред
хати. Пройшовся важкими кроками, мов розмiряючи  долiвку  ними,  до  полу.
Упав на подушки погляд,- одвернувся. Пройшовся до стола i довго стояв бiля
нього пониклий. Потiм сiв на лавi й голову важку, що як не розвалиться  од
думок та од болю, обхватив руками, як обручами.
   Як довго так сидить - чи вiн зна?? Пролетiло в уявi за оцей час  життя.
Як парубком iще теслював на хуторах i вперше зустрiв. Як мазали хату, свою
вже. Як зустрiвся з Давидом радiсно! I давнi-давнi спогади вставали про ще
юнацькi днi: у економi? за погоничiв, у лiсi в  партизанах...  Марили  про
який свiт хороший! У Тихона нова хата, а кидати думав i  з  Давидом  та  з
iншими обухiвцями в Ганiвську економiю, в колгосп. Згадалося, тодi хтось з
обухiвцiв крякав: "?в колгоспi - хто буде потом обливатися,  а  другий  за
начальника,  жир  нагуля?  та  тiльки  молодиць  псуватиме".  Чи  думалось
отодi... Згадав про лист у кишенi й про газету. З якою радiстю нiс  додому
й дорогою все мацав: чи не випало. А  тепер  -  мов  то  шмат  цигаркового
паперу. Згадав, що Марiя благала колись його, щоб курити покинув: у грудях
у нього болить же. Тепер не скаже. Ех ти, життя! Нiяк не задушить!  I  вiн
закашлявся довго i з болем. Тодi пiдвiв голову.
   У хатi зовсiм уже поночi стало. Пiд вiкном протупали швидко ноги  чи?сь
по мерзлiй землi. Грюкнули дверi сiнешнi,  потiм  хатнi  рипнули.  Увiйшла
Марiя. Зараз бiля помийницi на лавi взяла кухоль i обхлюпнула руки, а тодi
крутнулась, бiля кочерг на гвiздочку ганчiрку зняла й терла  мовчки  руки.
Тихона не бачила, видно. I, як ганчiрку  вiшала,  зiтхнула  вголос  чогось
важко. Потiм обернулась.
   - Ой! Хто-бо це? - аж злякалась i хвильне  ступила  крок,  вдивилась  у
сутiнi на постать.- Чи це ти, Тихоне?
   I чув Тихiн, як важко вона задихала.  Стояла  все.  Раптом  крутнулась,
згадала, що свiтло засвiтити треба. Шарила сiрникiв на карнизi, а нiяк  не
знайде,- де вона задiла ?х? Так i не знайшла. Хоч i чув Тихiн, як шерхнула
була пачка пiд ?? руками на карнизi. Ну хай, ще видно, вона  ось  поросятi
тiльки винесе, тодi засвiтить.
   Поночi бiля помийницi наготувала поросятi в цеберку й понесла. У Тихона
у вухах лунав iще ?? голос стримано-хвильний. Угадував,  яке  в  не?  було
зараз обличчя: мабуть, розгублене й  зчервонiле,  бо  побоялася  й  свiтло
засвiтити. Знову схилився головою. I чи довго,  чи  скоро  вдруге  рипнули
дверi, i на цеберцi дужка брязнула бiля помийницi.
   Тепер Марiя зараз пiдiйшла до печi й узяла  сiрники  з  карниза.  Потiм
узяла лампу на переднiчному вiкнi й пiдiйшла з нею до стола. Тихiн спитав,
пильно на не? дивлячись:
   - Тобi сiрники? Чи ти вже знайшла пачку? Де вона була?
   - У зарiчку. Мабуть, ще як топила, то вкинула. I саме сiрника  чиркнула
- обличчя як вирiзьблене. Тихiн тодi з  болем  скривив  губи  з  огидою  в
презирливу усмiшку й пiдвiвся з лави. Скинув  кожушок,  кинув  на  лавi  й
шапку. Сiв бiля лави на стiльцi. I вже потiм нi питав у не? нi про що,  нi
озивався.
   Марiя помiтила це й насторожилась. Може, сказав уже хто йому? Почувала,
що й ?й якось треба сказати про те, але не знала як. Уже скiльки часу  вiн
у хатi, а вона не говорила ще. Хiба отак - мов  тiльки  оце  здумала!  Нi,
чу?, що обiрветься, що скаже не так, як хоче. I не знала - чи з жартом  це
сказати, чи з серцем. А! i чого вона отодi зараз, як поросятi  мiшала,  та
не наважилась, i поночi ж у хатi було. А може, то так вiн,наморився? Чи  в
хуторах що недобре почув?
   Мовчання гнiтило, i вона так, аби що сказати:
   - Кiнчили повiтку Химцi?
   Тихiн хмуро такнув по паузi. А перше нiж сказав це, подумав iз  злiстю:
"Понаравилось! Ще б рада  з  дому  чоловiка  геть  здихатися".  Закурив  i
затягся жадiбно скаженим самосадом. Кашляв глухо  й  довго,  з  хрипом,  i
харкав, з болем i злiстю, на долiвку. Вечеряти вiн не хоче. I мити  голову
теж. Марiя подивилась на нього довгим поглядом.  Що  це  з  ним  сьогоднi?
Штучно-здивовано знизала плечима.
   - Ще нiколи такий не був!
   - Да, не був,- кинув цигарку й знов замовк. Згодом  сказав:  -  Постели
менi, ляжу я!
   Марiя метнулася вiд печi, постелила,  як  завжди,  для  двох.  Аж  наче
зрадiла: мо, й справдi не зна? нiчого? Може,  так,  занедужав?  Тихiн,  не
роздягаючись, лiг на постiль у чоботях на полу скраю. Одну руку пiд голову
заклав, а другою долонею закрив очi й затих.
   Ще довго Марiя по хатi вешталась. Пiдбивала тiсто в  макiтрi,  поралась
бiля печi. Але й вона нi вечеряти не сiла, нi чавуна з окропом з  печi  не
витягала,- не мила в той вечiр i вона голови.
   Була тривожна ще, а десь на самiм днi в грудях уже  пружилась  радiсть.
Весь день сьогоднi, як тiльки Давид пiшов, був вiн у мислi в не?, з  мислi
не йшов. Як живий стояв перед нею, любий до нестями. I в очах  у  нього  -
хiба ж не бачила Марiя, що в нього в очах? Як отодi, бiля полу,  обхватила
за голову, так стиснув руки ?й, i весь тремтiв, i весь линув  до  не?.  А!
вона зна?, чого вiн стримався тодi. Лунають у вухах i досi його речi в  ту
нiч:
   "Коли б ми з тобою в табунi ходили, ми б i не балакали про це". Думала,
ждала - здушить в обiймах. "А ми в громадi!.. Чи хочеш,  щоб,  як  собаки,
перегризлися..." О, вона зна?: усе то Тихiн! Все через нього. I  вперше  в
ту нiч думала без жалю про нього - хворого. Навiть хотiлось, щоб швидше...
А  потiм  i  вдень  знов  думала  про  Тихона.  З  тривогою  ждала,   коли
повернеться, бо ще сама не знала, як його стрiне.  Може,  як  стане  перед
очима, тихий i змарнiлий, з позападалими очима, з хрипом у  грудях,  може,
буде його жаль. Удень вона сама себе не знала:  i  жаль  було,  але  якось
по-дивному - i жаль, i нi. Як  смикала  солому,  на  розвернений  прикидок
подивилась i думала з сумом про Тихона. В конюшнi, як коня ляскала ласкаво
по ши?: "Хто тобою оратиме, коли  Тихiн..."  I  не  додумала,  зiтхнула  з
сумом. А з-за конево? голови в темрявi конюшнi мов  учулося  -  "стiй!"  -
голос любий, i з-за конево? голови його любе обличчя: держить за повiддя в
руцi коня - новий хазя?н. Але все ж була схвильована й  ждала  чоловiка  з
тривогою. I тодi, в хату як зайшла... А зараз - нi  вже.  Оце  дивиться  -
лежить вiн на полу нерухомо, i нiчого в не? до нього нема?. Хоч би отак  i
вмер. Десь тiльки глибоко - тихий-тихий жаль.
   Не скоро вже чув Тихiн, як вийшла вона в сiни й  засунула  дверi.  Ждав
принишклий, з заплющеними очима, i було хвильно. Але ось чу? - пiдiйшла до
полу, кинула якусь одежину в ногах у нього на пiл, тодi дмухнула на  лампу
й тихо лягла впоперек полу головою до стiни, у нього в ногах. У Тихона  ще
обiрвалося щось, i вiн востанн? подумав: "Так, все  правда".  Довго  лежав
нерухомий у тiй самiй позi i в думках невеселих.
   Марiя, може, вже спала. Може, вже й пiвнiч, чи вже й до свiту  близько.
Тихiн закурив помацки в темрявi й ще думав. А як  кинув  докурену  цигарку
додолу: "Отак i я, як оця цигарка докурена:  тлiю  з  одбитими  печiнками!
Нiкому не потрiбний тепер! Ба - рiдний  товариш...  рiдна  жiнка...  Ну  i
нехай!" А вiн - недокурок. I стало вiдразу якось дивно байдуже.  I  втома,
мов теплим важким лiжником, укрила.
   "...А Марiя в ногах i, мабуть, розкрита ж?"
   Вiн звiвся в темрявi, вдивляючись у бiлу постать Марi?ну в ногах. Гнiву
вже не було. Була така надзвичайна тиша в  душi.  Мовчав  хвилинку,  потiм
стиха:
   - Марi?, чого ти там лягла?
   Жiнка не обiзвалася, хоч i знав же вiн,  що  вона  не  спить.  А  може,
спить? Вiн пiдлiз на колiнах до не? i тихо в темрявi провiв ?й по  обличчi
долонею. Чув - об долоню черкнули, трiпнулись вi?. Вона звелась i кинулась
неспокiйно, з неприхованою огидою:
   - Не здумай ще лiзти до мене! Геть-бо!
   Тихоновi кров ударила в лице й  розлилась  по  ньому.  Чути,  захрипiло
дужче в грудях,- нагадало  йому...  Звiдкiлясь  iзнизу  в  груди  з  болем
ударило. Вiн ще помовчав. Враз прихилився до  не?  близько  зi  скривленим
обличчям i процiдив крiзь зуби:
   - У, ти! Дума?ш - лiзу?!
   Марiю одкинуло назад не чутою ще нею вiд нього такою  страшною  лайкою.
Швидко й важко дихала, нестямно дивлячись на нього в темряву. I з  темряви
?й до очей наближалися великi чорнi западини Тихонових.
   - Ти дума?ш, що я не знаю нiчого? Я знаю все! Одхилилася  ще  Марiя,  i
голос, зриваючись: .
   - Що ж ти зна?ш?
   - Усе! Пауза.
   - Ну, i знай! - сказала, наче з викликом. А вiдхилилася ще  -  боялась,
що вдарить. Аж зовсiм лягла горiлиць, спираючись на одкинутi  назад  руки.
Тихiн близько над нею. Хоч нiч, а бачить кожну  риску  на  ??  напруженому
обличчi. I все воно таке чуже  й  таке  знайоме.  В  груди  хлипнуло,  мов
прорвало загату, не знане ще нiколи до не? почуття: до сво?? жiнки в першу
нiч по ?? зрадi, в першу нiч, як одiпхнула. Самому гидко, .а не може.  Уже
схватив за плечi:
   - Лягай сюди! Раз ти така...
   Марiя шарпнулась i вдарила його в лице. Кинулась iз полу, та рука - хап
?? за руку, а друга, розтопiрчена, в груди Марiю вдарила,  аж  ?й  дихання
забило, по головi... i як упала з полу - ще й долi...
   Хiба вiн зна, що було долi?  От  сидить  на  лавi  розхристаний,  важко
дихаючи, з пониклою головою. За вiкном уночi - з пiснею молодь повз  двiр.
За повiтку зайшли, видно, бо тихше пiсня. I  стихла.  Чути  стало,  як  на
долiвцi бiля полу в темрявi щось билося бiле, розпатлане й тихо стогнало.

   XX

   Тiльки стало на  свiт  благословлятися,  ще  iншi  хати  сонно  плямiли
темними вiкнами (бо недiля ж i вдосвiта не вставали), а в Мотузок  у  хатi
вже всi були на ногах. Батько, взутий уже,  щось  за  пакуночок,  в  папiр
загорнений, бережно поклав  у  спiдню  кишеню  бокову  в  пiджацi.  Христя
сказала:
   - Та ховайте як слiд. Бо тепер на ярмарки такi митцi з мiста  на?здять,
що незчу?тесь, як i витягнуть.
   - У мене не витягнуть! -сказав батько певно, але ще  й  поверх  пiджака
помацав рукою грошi. Одяг зверху свиту й пiдперезався туго паском. На  шию
башлик старенький. Мати скибку хлiба  в  чистеньку  ганчiрку  загорнула  й
поклала йому у вiдлогу башликову. Ще щось хотiла сказати, та чи не насмi??
А врештi наважилась:
   - Може, грошi зостануться, набери ти Христi хоч абищо на кофтину. Дiвка
ж таки! А Христя, зчервонiвши:
   - Та, мамо, хоч би на коняку вистачило! - Хоч i знати було по очах,  як
же хотiлося ?й на кофточку  ситцю  веселенького!  Такого,  як  ото  Галька
пiвнiвська набрала собi в кооперативi. Батько сказав:
   - Нехай уже колись. Як трохи на ноги станемо. Вiн узяв затим у кочергах
батiжок i пiшов iз хати.
   I всi пiшли проводити його. Навiть дiти побiгли, босi й розхристанi.
   - А, лишенько! Ну, куди  ви,  голiсiнькi?  -  завернула  ?х  мати  була
строгенько, та згадала щось i подумала:
   "Хай, i дiтям треба" - i вже ласкаво ?м: - Хоч у черевики  повступайте,
встигнете!
   Докiйка вернулась, а Петрик тiльки матерi "такнув" i пiдскоком босий по
бiлому морозу вже аж бiля загону.
   У загонi батько налигав телицю i вивiв.  Бiля  колодязя  зарипiв  звiд,
витяг у корито Давид свiженько?. Напилась трохи. А мати пiдiйшла до не?  й
тихо гладила рукою. Два роки жила в них.  Два  роки  доглядала,  радiла  -
корiвка, думала, буде...
   - Хоч не продавай же, старий, рiзникам. Продай у двiр  якому  дядьковi.
Скажеш: з-пiд корови якономiчесько?, з-пiд нiмки.
   Батько:
   -Продамо-хто купить. Ну, помагай бо',- цьвохнув  батiжком  i  повiв  iз
двору. Ще й за ворота вийшла мати. На дорогу, мерзлу,  грудкувату,  ще  не
накочену, похитала головою:
   - Як вона й дiйде до то? Щербанiвки.  Нiде  ж  не  була  ще  в  далекiй
дорозi...
   Як зайшла в хату, Христя вже розпалювала в печi. Почала й стара на борщ
лагодити. Давид сидiв кiнець стола, рився  в  книжках  i  виписував  якiсь
цифри, помiтки на клаптику паперу (мав же сьогоднi в хатi-читальнi  робити
доповiдь про мiжнародне становище, то й вибирав цифри i складав конспект).
До виступу свого вiн ставився як-найуважнiше.  Бо  -  зумi?  зацiкавити  з
першого разу, тодi вже - пiвдiла.  Тому  так  рився  старанно  в  книжках,
забувши все навколо. I як  розвиднiлося  вже  зовсiм  та  погасили  лампу,
тiльки повернувся й пiдсiв до вiкна i знов за сво?.
   Вже аж коли витопили, мати сказала:
   - Ось годi вже тобi, Давиде. Усе з тими книжками. I як воно  голова  не
заболить стiльки читати. Може, вже обiдати будемо?
   - Хоч i обiдати.
   Всi були дома, бо в церкву вiд них нiхто не ходив- безбожники. Ще  мати
хоч у пiст таки говi? раз i Докiйку  зводить.  А  вже  старий  та  молодi,
навiть нащо Петрик, а й той: "Народ затемнюють тiльки церквами тими". Мати
похита? головою, пожурить нежурно сина, а сама: "Бог його святий зна?!"  В
кутку,  як  ще  тридцять  лiт  тому,  висить  "спас"  i  "матiр  божа"   -
благословення. Од часу полиняли, зчорнiли вони, i тьмяно  виступають  ?хнi
сумнi обличчя. Скiльки - без числа хвилин, як усi злити в одну,- цiлий рiк
iз свого пiввiку, нi на мить не одхиляючись,  промолила  ?х,  згорнувши  в
покорi натрудженi руки. I що ж дали вони? Поки вже дiти, махнувши рукою на
них, та не пiшли самi... тепер хоч молилась стара, та не  до  них,  не  до
богiв, а до тих згаслих у минулому болiв, i мук, i надiй, що десятками лiт
пiзнiми вечорами, раннiми ранками з очей сво?х украпляла в зчорнiлi дошки.
Може, тому й обличчя на них такi рiднi й сумнi?..
   Обiдали - саме люди з церкви рушили. Знати, це ще не скоро зберуться  в
хату-читальню. Поки пообiдають.
   Але Давид зараз же, вставши з-за стола,  почав  збиратися.  Треба  йому
затим ще до Тихона зайти. Ну, а Христя до дiвчат забiжить -  запнулась.  I
разом вийшли.

   XXI

   У Кожушного в дворi перше, що кинулось Давидовi, це - в хлiвi  кувiкало
на весь голос порося, а з загороди через хвiртку дивилась  тоскними  очима
корова, потiм витягла шию й ревла, аж сумно.  Чи  голодна,  чи  ненапо?на.
Дверi сiнешнi стояли вiдчиненi й хатнi тiльки прихиленi, а не на засувi.
   А як зайшов,- посеред хати Тихiн у кожушку, розстебнений i  без  шапки.
На Давидове "здрастуй" вiдповiв глухо, мов  то  в  пустiй  хатi  луна  вiд
Давидового ж голосу. Потiм узяв шапку  з  лави  й  рушив  до  дверей  повз
парубка, на нього й не глянув. Давид здивований схопив Тихона  за  руку  i
спинив. Той не вирвав руки.
   - Що з тобою, Тихоне?
   Тихiн глянув хмуро на товариша й одвiв погляд - упав десь у куток  бiля
помийницi. Давид пильно, з неспоко?м дивився на нього: зблiдлий i  ще  мов
дужче запали очi. В хатi бiльш нiкого не  було.  Блиснула  догадка.  А  як
тiльки Давид оглянув хату, побачив постiль розкидану на полу, збиту солому
бiля полу, то вже не мав сумнiву, з тривогою казав Тихоновi:
   - Ти здурiв, Тихоне! Бив Марiю, мабуть? Тихiн важко  глянув  на  Давида
хмурими очима, i в них блиснула й до нього зненависть.
   - Ну?!
   Давид журно хитнув головою. Тодi Тихiн вирвав руку й пiшов до дверей. А
вслiд йому Давид палко:
   - Та, Тихоне! Брехнi ти повiрив ото!
   Тихiн спинився бiля порога й пильно глянув спiдлоба. Давид  подався  до
нього й заговорив, сумовито й гаряче дивлячись на нього. I не думав, i  не
гадав нiколи вiн, що  Тихiн  отакий  легковiрний:  хтось  белькнув  дурним
язиком, а вiн уже й глузд втратив. Ну, защепнуло якесь падло ?х  позавчора
ввечерi. Але чи ма? вiн його, Давида, за  товариша,  чи  слово  для  нього
його, Давидове, не полова? То хай чу?: вона отам на полу всю нiч спала,  а
вiн отут на лавi. I в думцi в нього не було.
   На його обличчя довго й пильно дивився Тихiн. Чи чув що, бо весь був  в
очах, жадiбно ловив, як ворушились Давидовi уста, рвучи слова, як  погляд,
одвертий, i ясний, i трохи з докором, лився теплим  промiнням  крiзь  його
очi аж у груди. Чув, як одтавало серце. I  перше,  чим  стукнуло,  ламаючи
рiвний ритм, це радiстю, що глянула  з  очей  запалих.  Мовби  загубленого
безвiсти товариша раптом зустрiв i про загублену (лiта тому, дарма що одну
нiч) безвiсти любу дружину звiстку принiс вiн: що жива, що любить.  Раптом
здригнулись риси й застигли в невимовнiй  муцi,  а  з  грудей  глухо  i  з
стогоном вирвалось:
   - Що ж я наробив?
   Чом вiн, Давид, учора ввечерi - де вiн був? Як тут у хатi ?х було  дво?
та третiй, сатана, пiдiйшов iз-за спини й над ухом прихилився.  А  до  не?
пiдбiг, мабуть, та цитьнув.
   - Ну, вже ж Марiя казала, невже ти ?й не повiрив? - Давид це.
   Тихiн замислився, згадав Марiю вчора. Ще пiдозрiло глянув на  товариша.
Нi, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно. I
вiн розповiв Давидовi про все, як було вчора.
   Найперше - це така б, здавалося, дурниця, сiрники  шукала  на  карнизi,
щоб засвiтити, не знайшла. А чув же, як шерхнула пачкою. Це щоб не свiтити
?й. Нащо це було ?й треба? Ще Тихiн  задумався.  Давид  його  заспокоював.
Казав, що, може, й хвилювалась молодиця. Це просто у вдачi людини.
   - А ти ??, бачу. Тихоне, бив? Де це вона зараз? Тихiн поник головою. Не
зна? Тихiн,. де вона зараз. Уночi, вчора, зна? ще, бив на полу,  i  як  же
бив ??!.. Скотини не бив отак зроду. Потiм упала додолу вона,  далi  -  не
зна? вже. Так наче сниться йому, що сидiв вiн  уночi,  а  вона  билась  на
соломi й стогнала. А коли встала? Де подiлась? - не зна?. Може, саме тодi,
як, на стiл упавши головою, лежав... i до самого свiту отак. А глянув - не
було вже. А це ще й з хати не виходив. Та почув  уже  -  корова  реве:  нi
давано ж у нього ще нiкому, нi наповано.
   - Та це пусте, Тихоне! А от що з нею сталося?
   - Пiду, може, простить! Ну як же розум втратив! - сказав Тихiн.-А вона,
мабуть, у сестри Лукi?, на тiм кра? села живе. Якщо в  сестри,  то  добре.
Треба зразу ж сходити та розповiсти ?й  усе.  Це  сьогоднi  ж  треба  буде
зробити.
   - Ну, а на хуторах же, що там? - по невеличкiй паузi спитав Давид.
   - Та в хуторах добре,  Давиде!  I  гостинець  тобi  ?.  Вiн  розстебнув
кожушок i витяг iз боково?  кишенi  пiджака  клейончастi  палiтурочки  вiд
записно? книжки, дiстав звiдти "облiкову картку"  на  коня  i  з  не?  вже
клаптик паперу, згорнений учетверо. Подав Давидовi  мовчки,  тiльки  очима
пильно дивився трохи примружено. То був лист Кушнiренкiв з допру.
   Давид жадiбно вп'явся в нього вiд слова до  слова.  Хмурний,  потiм  аж
блиснули очi.
   - Тихоне! Ти зна?ш, що це ти принiс?
   Тихiн - примружено з усмiхом, i мовчить навмисне.
   - Оце, брат, ?м - капут! Оце та ниточка, що до  клубка  доведе:  тут  i
фiнагента, що вбито, згаду?, i конi... Прiзвище одiрване саме Кушнiренкове
- скурив Iлько, видно. Ну, то, брат, на те  й  наукова  експертиза  ?.  Тi
взнають, хто писав.
   - Казав, щоб нiкому,- та?мно й хмуро сказав Тихiн.
   - Ну, ясно!
   Давид мовчки й обережно сховав листа аж пiд шинель, аж у спiдню  кишеню
пiджака й весело тодi Тихона по плечу вдарив.
   - Тепер живемо, Тихоне!
   Ну, а зараз скотину нагодують та й у читальню. Нi, ще Кожушний з кишенi
витяг газету. На хуторах дiстав.
   - Оце до речi, за яке ж число? -  найперше  кинувся  Давид,  але  Тихiн
сказав:
   - Не туди, Давиде, дивишся. Дивись он там, де "Селянське життя".
   Давид перегорнув газету й глянув на ту сторiнку,  що  Тихiн  вказав.  I
враз аж загорiвся вiд радостi, вiд несподiвано?: в газетi був надрукований
його перший допис, що вкинув на поштi  ще  зараз  по  при?здi.  Говорилось
стисло в ньому про життя в глухiй Обухiвцi, за  паровий  млин,  що  в  КНС
Матюха з компанi?ю вiдвоював. Про п'янство голови й про п'яний розгул. Все
було надруковане, вiд слова до слова. Давид,  хапаючись,  ковтаючи  слова,
перечитав усе, потiм одiрвав очi й на товариша радий i зчервонiлий глянув.
   - Сьогоднi й прочита?мо! - казав весело.- Хай знають, що  не  в  нетрях
десь живемо, а в радянськiй республiцi!
   Тихiн закашлявся тодi i, може, через те не сказав нiчого.
   Потiм удвох вони подавали худобi. Ще порося кувiкало, як  уже  були  до
ворiт пiдiйшли. Тихiн вернувся  в  хату  й  через  хвилину  винiс  йому  у
цеберцi. Схлюпнув потiм на руки з корита бiля колодязя й догнав Давида вже
на вулицi. Той пiджидав i, ще ждучи, посмiхався вже чогось. А як  пiдiйшов
ближче Тихiн, сказав веселенько:
   - А в тебе вже, Тихоне, й пика в дертi! Це ж iще тiльки поросятi винiс!
   - Та невже й на пицi ?? - Тихiн витер  лице  заполою  кожушка,  а  тодi
зiтхнув, уронив невесело:
   - Ех, як-як, то не тiльки пика в дертi буде, а й голова в тiстi!
   Iшли потiм i мовчали.

   XXII

   I просто на вулицi бiля  хати-читальнi,  й  на  ганку  вже  людей  було
чимало.  Бiльше  мододь.  На  вистроченi  узорнi  груди  святкових  свиток
повиставляли дукачi дiвчата, а з-пiд квiтчастих хусток  маковiють  обличчя
на сонячному морозi. Хлопцi з-пiд шапок повипускали кучерi.  Гамiр,  смiх,
голоси... А над усiм - насiнням, як коники в травi, трiскотять. I на землю
лушпиння цвiтом бiлим сиплеться.
   Бiля ганку стояв гурт чоловiкiв, бороданiв. Саме дядько Гордiй  щось  у
колi ?х промовляв. А скоро вгледiв  Давида  з  Тихоном,  як  тi  пiдiйшли,
спершу пильно був глянув на обох i чомусь зрадiв. Сказав весело:
   - Ну, Давиде, хоч стiни розпихай! Уже i в хатi повно!  Хтось  iз  гурту
застерiг дядька Гордiя в жарт:
   - Хоч не лякай, Гордiю. А то вчора ремонт зробили, а  ти  вже  й  стiни
розпихати? Ще одкинуться!
   - I вони тут, прийти зволили,-стиха й навмисне важко, мов не сказав,  а
викорчував iз себе молодший Пiвненко й хитнув  головою  на  ганок,  де  на
лавцi сидiли: Гнида Якiв, Книш, крамар i iншi з ?хньо? компанi?. Стояв  на
ганку й Тягнирядно iз здоровенним костурякою  в  руцi.  Матюхи  тiльки  те
було.
   - Що ж,  прийшли  -  хай  послухають,сказав  Давид,-  тим  паче,  що  й
послухати буде що!
   - Може, ? що?
   За Давида Тихiн вiдповiв, стояв ближче до Чумака:
   -  ?,  в  газетi,  в  "Голосi  працi",  пропечатали  за   них.   Селяни
зацiкавились. Але Давид сказав, що заразом хай уже прочита? в  хатi.  Тодi
запихкали дужче цигарками, докурювали й потiм повалили за  Давидом  та  за
Чумаком, потовпились через запруджений ганок у хату.
   Якiв Гнида вслiд ?м, струснувши лушпиння з полушубка на помiст, кинув з
насмiшкою:
   - О, культпросвiт пошвендяв!
   Але це було зовнi. А глибше десь - спершу дивування, далi  аж  неспокiй
ворухнувся: бачив, що вдвох прийшли з Тихоном - разом!  Що  за  чортовиння
отаке! Невже й жiнка не помага?? А план же його як тепер буде? Вiн  так  у
задумi й пiдвiвся i з Книшем, Тягнирядном та з  iншими  пiшов  за  ними  в
дверi. Чув вiн, що газету стiнну якусь  будуть  зачитувати,  ну,  треба  й
йому: "Може, доведеться й закрити цю лавочку".
   В хатi не як було й повно ще. То дядько  Гордiй  просто  недооцiнив  ??
мiсткостi. I тут, як  i  надворi,  лузали  насiння,  курили,  аж  дим  уже
коромислом, i балакали шумно. I що при?мно вразило Давида - це те, що були
в хатi й бороданi, й жiнки лiтнi. Хоч небагато, хоч з найбiдовiших, але  ж
- це вперше.
   Он скраю, на ослонi,  з  Христею  та  з  Зiнькою  сидить  i  пiвнiвська
невiстка, жiнка Андрi?ва, i ?вга-вдова.
   Як зайшли чоловiки, всмiхнулась пiвнiвська ?м назустрiч:
   - Чи ви не виганяти нас лiзете?
   - О, таких молодиць тiльки  подавай  нам!  -  хтось  iз  чоловiкiв  теж
весело. А дядько Гордiй поважно до жiнок стиха:
   - Тiльки ж ви глядiть тут, не вухами ляпати прийшли. Голосуватимемо, чи
що, глядiть же й ви!
   - Та вже ж!
   На Зiньку впав Давидiв погляд. Вiн усмiхнувся ?й  з  вiтанням,  а  вона
ясно обдала очима парубка, потiм усмiхнулась тихо, немов iз  журою.  Потiм
очi задуманi стали. Давид iще пробiг очима по товпi. I ген на ослонi купка
жiнок: стара Карпенчиха, ще якiсь. А мiж  них,  як  мiж  колоссям  стиглим
квiтки, дiвчата. В барвистих хустках, якi в стрiчках червоних. Шум у хатi,
присне смiх дiвочий, i над усiм, як i там, надворi, мов  коники  в  травi,
насiння трiскотить i лушпиння на помiст бiлим цвiтом сиплеться.
   Пiд стiною на ослонi, поруч iз Нюркою, прибраною й нафарбованою  -  "на
повному фасонi", сидiла... Давид аж очима клiпнув. Нi, вона-таки, Марiя. У
великiй хустцi картатiй, видно, в сестринiй, бо Давид нi разу ??  в  такiй
не бачив, трохи блiда i з глибоко запалими очима. Вона  удавано  весело  й
жваво говорила з сестрою Лукi?ю та з Нюркою, а очима все на дверi. I знати
- аж од дверей нiс на собi Давид ?? погляд, а це  тiльки  вловив.  I  щось
було в ньому, вiд чого парубок швидко вiдвiв очi.
   На вiльному ослонi скраю сiв, а далi залiзли: дядько Гордiй,  Пiвненко,
ще чоловiки. Тихiн бiля Давида сiв. У проходi попiд  стiною  до  крайнього
вiкна, що близько стола, пiдiйшов Гнида  й  сiв  на  лутцi.  Закотив  полу
полушубка i з штанiв дiстав насiння, став лузати. Книш сiв  на  передньому
ослонi, де вже весело гомонiли крамарева Паша, Ганна Iванiвна з чоловiком.
Тягнирядно стояв iз сво?м костуром, до стiни прихилившись, неподалеку  вiд
Гниди., здоровенне, як не до стелi,  одоробло.  У  дверi  ще,  чути  було,
валила молодь. .Шумно, весело.  Попiд  руками  шниряла  малеча,  пролазила
наперед i розташовувалася на пiдлозi,  аж  декого  до  самих  нiжок  стола
приперли.
   Гнида визвiрився на них: "К чорту  звiдси!"  Але  ззаду  голос  твердий
дядькiв Гордi?в:
   - Хай i дiти! Сидiть, хлопцi!
   З друго? хати винiс Яким на руках, як скатертину  бiлу,  великий  аркуш
розгорнений i поклав на столi. Край один звис -  видно  на  ньому  червоне
намальоване щось i написано. "Газета",- пролопотiло по  натовпу.  А  серед
малечi - рух, подались обличчям до стола.
   - Що воно таке? - питався якийсь.
   -  Хiба  ти  не  бачиш?  -  вiдповiв  Петрик  Мотузчин.-  То  ж   сонце
намальовано, що воно сходить. Це нашi хлопцi газету зробили.
   Яким, урочистий сьогоднi, гукнув на хористiв. Вибирались iз натовпу,  з
коридорчика повалили хлопцi, дiвчата й шикувались, сплiтались у  вiнок  за
столом. У дверi знадвору ще валили.
   До Тихона Давид прихилився i стиха сказав щось. Той рвучко  повернувся,
глянув по хатi через голови, знайшов. I довго дивився на  не?.  Щось  саме
говорила з молодицями й смiялась.  I  хоч  вiн  бачив,  що  смiялась  вона
силувано, але ж смiялась, але ж прийшла... Стрiлися поглядами, в  очах  ??
блиснула зненависть. Тихiн одвiв сво? вiд не? i опустив. I вже потiм i чув
усе, i бачив, як крiзь туман, мов то десь далеко,- i шум, i  голоси.  Лише
як гаркнув хор "Iнтернацiонал", а все  навкруг  рухнулось  i  завмерло,  i
Тихiн пiдвiвся. Очi на Якова саме впали. "От сволоч же отака: i з лутки не
встав, i шапки не скинув!" Потiм, як  стих  уже  хор,  всi  сiли,  а  щось
говорив Яким. I кинувся Тихiн лише вiд вигуку:
   - Гнида Якiв! - це поспiшав Книш  чергу  захопити  кандидатом  сво?м  у
президiю.
   Записав Яким. Але Гнида лише оком обвiв збори i вже знав, що провалять,
бо ж народу з його табору була тiльки купка. Тому й зняв свою кандидатуру,
мовляв:
   - Не хочу, бо це зiбрання якесь пiдозрiле!  Яким  iз  виразом  великого
задоволення закреслив його прiзвище. Навiть олiвця був послинив  -  забув,
що хiмiчний.
   Назвали ще iмення: Чумак Гордiй, Мотузка Давид, Кожушний. З хору  хтось
iз молодих жiночих голосiв:
   - ?вга Сiренко!
   Десь ззаду рух. Оглянулись обличчя з усмiхом. На лутцi Гнида вищирився,
i Тягнирядно зареготався на всю хату. А ззаду з ослона, не  пiдводячись  i
збентежено, ?вга сказала:
   - Ну що ж це, не можна й мiж люди жiнцi поткнутися! Смiх який!  -  а  в
хор комусь, бо не пiзнала: - А вам стидно з старо? жiнки смiятися!
   Виткнулась Зiнька з-за дiвчат i, трошки зчервонiла, тiтцi ?взi сказала:
   - Та я, от ?й-право, без смiху!
   - Iди, ?вго, тепер же равноправi?! Уже чоловiки тепер i жiнок не  мають
повного права бити! - щирив Гнида зуби. I хтось iз жiнок  умовляв:  "Ну  й
посидь, яке страшне". Але ?вга розсердилась:
   - Iди, як ти розумна!
   - Пiвненко Химка! - тодi гукнув хтось iз чоловiкiв.- Не доки  ж  будемо
справдi возжатися.
   Ще когось назвали. Але то вже так, знали всi, що як трьох треба,  то  й
пройдуть всi три першi, вся дiйснiсть обухiвська за це  свiдчила.  Нi,  на
цей раз Чумак i Давид пройшли,  Кожушного  провалили,  бо  хотiлось  Химку
багатьом  провести,  а  Христя  з  Зiнькою  в   хорi   справжню   агiтацiю
передвиборну провели за не?. Зайняли мiсця:
   Гордiй посерединi, Химка,  соромлячись,  рожева,  пройшла  пiд  реготом
Тягнирядна та Гниди й нiяково сiла дуже рiвно на стiльцi, не  насмiлюючись
глянути на людей. Гордiй пiдбадьорив ??: "Чого ти, мовляв,  сидиш,  як  та
квочка на крашанках? Смiливiш треба!" В Химки ще бiльший рум'янець.
   Оголосив голова - Гордiй - повiстку денну: доповiдь Мотузки Давида  про
мiжнародне становище, читання стiнно? газети, i ще ? газета  з  мiста,  то
прочитають, дещо ? цiкаве й для них, обухiвцiв.
   Далi оглянув пильно збори.
   - Давайте покинемо лузати насiння, бо нiчого й не буде чути.
   Хто зам'явся,  хто  покинув  лузати.  Навiть  Гнида  Якiв  струснув  iз
полушубка лушпиння, уважний - як же, мовляв, голови та не слухати, а потiм
демонстративно ще одкинув заполу й витяг повну жменю, Тягнирядновi  подав,
набрав собi, ще й перевiяв iз руки в руку,  губами  дмухаючи.  Став  знову
лузати, тiльки ще пильнiше та завзятiше.
   Гордiй похмурився, а лише те сказав, що - звiсно, хто  несвiдомий,  хай
луза?. I курити треба покинути, а то й задушитись можна. Потiм  до  Давида
хитнув головою. Той пiдвiвся, обвiв очима захоплено обличчя  молодi,  i  в
бородах, i бiля стола дiтвору.
   Став говорити.
   Спершу трошки про хату-читальню: нащо вона та що  в  нiй  робити.  Далi
зв'язне вiд цього й  до  огляду  мiжнародного,  як  i  внутрiшнього  стану
кра?ни, перейшов. Говорив гарно, голосно, нешвидко i вплiтаючи в мову живi
барвистi образи. Чужих слiв уникав, а як  траплялися  якi  "консерватори",
"бюджет", кожне  з'ясовував.  Найдовше  зупинився  був  на  господарському
життi; на збiльшеннi  продукцi?  -  i  в  промисловостi,  i  в  сiльському
господарствi. Наводив  цифри,  щоб  порiвняти  з  дово?нним  рiвнем  та  з
двадцять першим роком. Дуже великi числа,  як  мiльйони,  задля  наочностi
перетворював на живi  образи.  От,  скажiмо:  хлiба  стiльки-то  мiльйонiв
зiбрали, це он скiльки вагонiв повнiсiньких, це, як на душу  подiлити,  он
по скiльки впаде...
   Слухали уважнi, навiть про насiння поволi самi якось забували, що  воно
? в кишенi. I, хоч тьмянi, виникали образи:  Англi?,  що  ворожа  до  них,
Америки. I все ж робилось аж  спокiйнiш:  не  в  ладу,  значить,  i  вони,
буржу?, живуть! А то ж зовсiм було про вiйну балакали.  Бадьорiш  ставало:
якщо те правда, що каже,- справи добрi! I можна вiрити: от продподаток  же
полегшав, де на кого й зовсiм нема - пригадувалось. Очi чимдалi довiрливiш
дивились на Давида i вуха уважнiше  слухали.  Думали:  "А  що  ж,  i  дуже
просто, може, й правда, що матерiя  скоро  подешевша?,  що  переселенський
фонд якийсь ?, що кредит одкрили для бiдноти".
   Як закiнчив  Давид,  посипались  запитання.  Знати  по  них  було,  яка
цiкавiсть у селян про життя, не лише ?хн?, обухiвське, а й про життя цiло?
кра?ни, на далеких гонах. Питали: через що матерiя така дорога? Як  живуть
робiтники - може, бачив, як був по мiстах? I iншi, багато iнших.
   Давид на всi вiдповiдав уважно. I, як уже було  останн?,  вiдчув  трохи
втому й випив води. Потiм спустив очi па газету, що на столi лежала, i  ще
казав так:
   - А тепер, коли ми глянули на життя ширше, на  життя  цiло?  кра?ни,  й
побачили, як зроста? вона та розвива?ться в нове  щасливе  життя,  давайте
згада?мо, як ми живемо. Чи й ми  так?  Адже  ми,  наша  Обухiвка,  одна  з
мiльйонiв отих часток, що з них склада?ться республiка. А ?? життя  мусить
бути нашим життям, а наше-??.
   Це перед ним на  столi  стiнна  газета  самими  ними  -  хлопцями  -  й
написана. У нiй намагались показати життя, яким воно ?: гарне,  погане.  В
нiй пробують i думки подати, як зробити, щоб вийшло на краще.
   В хатi всi притихли. Чути було ззаду голоси:
   - Не вставай! Чого там не бачив! Вухами слухайте? Дiтвора бiля стола  -
аж роти пороззявляли, зацiкавленi. I навiть Гнида покинув лузати.
   Найперше прочитав Давид "Як нам iз землею бути?". Це коротенька  спроба
розв'язати    найболючiше    питання    обухiвське    -     невпорядковане
землекористування. Селяни пильно слухали: все до  дiла  писане  було  -  i
земля правильно показана по клинах, i план землевпорядження хороший. Одним
словом, чого б i краще, та... Тiльки махали рукою:  хiба  ж  у  них  цього
можна добитись? Вже пробували! Чи ще фунтiв треба кому? Чи... Он уже Тихiн
добивався ж землi, як-як не видно - пiде вже навiки на  свою  норму...  Це
все помiж себе стиха, не заважаючи читати Давидовi. Далi  було  про  лiси,
про кооперацiю...
   Гнида, як тiльки зачув слово "кооператив", аж кинувся й насторожився. А
говорилось не про його кооператив, а  взагалi  за  якийсь,  що  сто?ть  на
майданi, а через вулицю, напроти, приватна крамниця  з  зеленими  дверима.
Отут уже Гнида з Губаренком зглянулись. Про оселедцi вонючi писалось далi.
   У хатi смiх - догадались. Гнида сплигнув як ошпарений з лутки.
   - Це що таке за насмiшка?! - i пiдступився до стола. Чумак пiдвiвся.
   - Яка ж це насмiшка? Як у нашому кооперативi  нiколи  не  було  вонючих
оселедцiв, то чого ж i гарячитися? Це,  може,  десь  було.  Де  правлiння,
може, з крамарем - родичi або покумалися.
   По хатi ще дужчий смiх - знати, куди Гордiй стрiля?: в Губаренка  Гнида
й кумував оце восени. Спалахнули, як полум'ям, обличчя в кумiв. Хотiв Якiв
порвати газету, але Гордiй заслонив i одвiв його руку. Подався Тягнирядно.
Тодi ж з ослона встав i пiдiйшов ближче Кожушний Тихiн, хмурний i рiшучий,
i Пiвненко бiля стiни став, i ще дехто напоготовi. А Давид  глянув  гостро
на Гниду й сказав йому:
   - Ти заспокойся, Гнидо! Це ще тiльки вонючi оселедцi.  А  я  ось  найду
тобi ще краще щось та прочитаю з "Голосу працi".  Дай  ось  тiльки  стiнну
газету дочита?мо.
   Цi слова на Якова - як холодний душ на  голову:  вiн  притих  одразу  й
одiйшов до вiкна.
   - Ану, читай,- уже там опанував себе й таки вищирився, хоч i  невесело.
Потiм, як уже Давид читав далi про  якихось  дiвчат,  що  до  баби  Упирки
ходять виворожувати долю собi та крадуть полотно в матерiв -  ?й  носять,-
ще це прослухав Якiв, а тодi пiдкликав брата Фильку й щось над  вухо  йому
сказав. Той зараз i  полiз  у  натовпi  до  дверей,  а  ззаду  тодi  голос
хриплуватий, як бува? пiсля кашлю, жiночий:
   - Це безобразiя? Я буду жалiтися! - Нюрка бабуню свою одстоювала.
   - А що, неправда? - хтось.
   - На тебе жалiтися треба! Чортяка тебе з "Пальмири" притаскав сюди!
   Закликав до порядку голова, бо ще не вся ж газета. Ще вiршик один  був,
була й байка - це хтось пiдслухав, як уночi через вулицю  обшарпана  школа
?хня з церквою балакала. Школа питала сумно: "Чого ти i ледача, i  з  тебе
користi людям нiяко?, а пофарбована, а я  дiтей  розуму  навчаю,  а,  бач,
обшарпана яка". Не знати потiм - чи автор не змiг за церкву вiдповiсти, чи
сама церква закопилила губу й не схотiла з обшарпаною сусiдкою балакати, а
тiльки тим i закiнчилось: вийшов  сторож  дiд  Софрон  i  бовкнув  годину.
Церква позiхнула й. стала дрiмати. А школа ще довго з  сумом  дивилась  на
темнi стрiхи й думала: "Де ж правда в свiтi?"
   I врештi заклик: "Пишiть усi  в  стiнну  газету".  На  цьому  газета  й
скiнчилася. По хатi загомонiли - дiлилися враженнями, дiтлахи аж  на  стiл
лiзли: якийсь малюнок побачили цiкавий. Петрик аж  головою  крутив  -  ой,
мовляв, i намальовано ж фарбами всякими, здорово намальовано! Потiм поволi
стихати стало в хатi й стихло. Бо знов витяг Давид з  кишенi  аркуш.  Якiв
насторожився, а Давид знов, перше нiж читати, коротенько сказав:
   - Це ми сво? життя  бачили,  обухiвське:  темне,  глухе  i  до  безкраю
погане. Але не скрiзь же таке.- Вiн прочита? ось, не вибираючи  з  газети,
про життя iнших сiл, та й хай подивляться. I це не за горами ж. От у  селi
Ковалiвцi,  це  як  на  город  ?хати,  сорок  верст  звiдси,   провадиться
землеустрiй  i  переходять  на  многопiлля.  В  якiйсь  Гарбузiвцi   школу
одремонтували. В мiстi Сорочинцях комуна  "Маяк"  пустила  всi  три  млини
водянi на Пслi, що до того стояли. Ну,  а  це  десь,  правда,  i  на  ?хню
Обу-хiвку схоже,  п'яний  голова  сiльради  зайшов  на  делегатськi  збори
селянок i став матюкати усiх. Ще десь школа забезпечена паливом на зиму  й
одремонтована.
   - А ось i про нас,- сказав Давид,пишуть у  газетi,  щоб  не  ми  тiльки
знали, а всi, хто чита?, вся Укра?на. Вiн почав читати:
   - "Глухе село Обухiвка, Щербанiвського району..." - але  й  замовк,  бо
враз, мов хтось штовхнув iз сiней, колихнувся вiд дверей натовп i  в  хату
влетiв Матюха. На  ньому  шапка  кудлата  була  збита  на  потилицю,  пика
червона: ось-ось, здавалося, репне на нiй шкура. Всi з острахом одхилялись
од нього й давали дорогу. Бiля першого ослона  став  i,  побачивши,  що  в
руках Давида не "контрреволюцiя",  а  справжня  друкована  газета,  мовчки
дививсь, хоч i грiзно та спiдлоба. Вся постать говорила без слiв: "Ану-ну,
чим ви тут займа?тесь?" Якiв прихилився до нього й почав щось говорити.  З
ослона Книш глянув на  нього  й  похитав  головою.  Мотузка  пождав,  поки
затихли всi, i знов почав:
   - "Глухе село Обухiвка, Щербанiвського району.  До  залiзницi  двадцять
п'ять верстов, до повiтового мiста - сiмдесят. Колись i в Обухiвцi  шумiла
революцiя: одiбрали землi панськi та в  куркулiв,  усi??  до  трьох  тисяч
десятин. Та далеко земля, за десять верстов. Не вхлiборобиш на нiй, та  ще
бiдняковi з шкапиною. Де ближче, ту куркулi захопили собi. Ще з  весни  на
землеустрiй зiбрались були обухiвцi, i приговора частина села  склала.  Та
десь приговора  того  й  вiстi  нема?.  ?  в  Обухiвцi  артiль  у  лапках,
мошенством млина парового, що в КНС в орендi  був,  собi  захопили:  це  -
голова сiльради Матюха, ще голова КНС Гнида, крамар Губаренко  та  куркуль
Книш. Деруть iз  селян  фунти  дорогого  мiрчука  (шiсть  фунтiв),  тiльки
стогнуть тi, а вони наживаються, А влада спить в Обухiвцi. Ба нi, то спить
сiльрада з замкненими дверима з ранку до ночi. А голова ?? з ранку до ночi
п'?, не вихмеля?ться, з компанi?ю. Б'? пики селянам, як колись урядник,  а
його пiдручним - на все .права й воля. Доки ж це буде?"
   - Оце й усе,-сказав Давид i поклав газету. У хатi й досi тиша, i навiть
дихання зата?ли. Матюха, мов остовпiв,  стояв,  не  рухався.  Чи  це  йому
сниться? Ворухнув рукою - ворухнулась. Нi, вiн не спить. А то  Давид  щось
говорить... I враз очуняв Матюха, знов до  обличчя  прилила  кров,  i  вiн
рвучко подався до стола й крикнув хрипло:
   - А! так ти власть пiдривати! Хто тобi розрiшав?! - i грiзно  насувався
на Давида. Той схвильований, але твердо вiдповiв:
   - Читати орган губвиконкому та губпарткому - на це  дозволу  вiд  тебе,
Матюхо, менi не питати!
   Матюха смикнувся, але щось мов за  поли  його  схватило  й  не  пустило
вдарити в першу ж мить. А мить як пролетiла ця, одразу вiдчув,  що  за  цю
мить згубив себе: народ же, чують же, бачать. Треба вдарити,  а  не  зведе
руки, страшно. Тодi в гнiвi трiпнув головою й кулаком грiзно посварився:
   - Ну, ти ж гляди! Знай! -  i  швидко  одвернувся,  а  на  Гниду  та  на
Тягнирядна теж гнiвно:-Ходiмо!
   Натовп захвилювався i почав  i  собi  виливатись  у  дверi.  Найостаннi
вийшли Давид з товаришами.

   XXIII

   Хоч селяни й казали Давидовi: "Ой, щось буде! Стережися, Давиде!" - але
Давид iз захопленням i радо дивився на ?хнi обличчя,  що  на  них  в  очах
крiзь забитiсть та заляканiсть i щось нове виступало, якась надiя. Це ж на
?х власних очах Матюха -  грiм  та  блискавка  на  Обухiвцi,  ба  на  весь
Щербанiвський район колись, що матерi дiтей замiсть вовком та ним лякають:
"Цить, он предсiдатель iде!" - це ж вiн сьогоднi на людях оторопiлий стояв
перед Давидом, а вдарити не посмiв. I тодi на сходi -  пригадувалось.  Нi,
значить, i вiн то лише для них був "цар i бог". Не наривався нi  на  кого,
а, бач, нарвався... I в газетi здорово пропечатано.  Селяни  кожен  сво?ми
очима дивився, як там написано: "Матюха п'?, гуля?". I за млина  парового,
й за Гниду. Це ж уся Укра?на чита?. I влада вища знатиме.
   Довго не розходились бiля хати-читальнi й потiм ще купами  стояли  бiля
ворiт допiзна. Було сьогоднi про що говорити. За землю знов тепер жвавiше,
смiливiше, i хто навiть учора махав безнадiйно рукою, тепер гарячився:
   - Та що ж, справдi! Де ми живемо - на планидi якiйсь  чи  в  Радянськiй
республiцi? Люди он, бач, а ми що ж - не люди?!
   Хтось скаже:
   - А що ж ти ранiш махав рукою?
   - Нема що за ранiш згадувати! I зараз не  пiзно!  ...Уже  сутенiло,  як
Давид iз товаришами йшов до свого двору. Ще й  на  воротях  дядько  Гордiй
застерiг:
   - Глядися ж, Давиде! Бо вони такi, що й нальот на хату зроблять.
   I вже хай не виходить нiкуди пiзно. Як треба буде,  до  нього  зайдуть.
Бач, списки треба сьогоднi переписати, бо на завтра ж у  Щербанiвку  дума?
Давид. Теж занесуть iз Тихоном. Де той Тихiн? Його  не  було  в  гуртi.  А
хтось сказав, що бачив - на той куток пiшов кудись.
   Погомонiли ще й за ворiтьми трохи. Потiм розiйшлись.
   Давидовi чомусь так весело. Трохи й тривожно, але то -  пусте.  Ну,  що
вони йому зроблять? На людях не займуть, а пiдслiдити ввечерi - теж  чорта
з два! Про нальот згадав, що Чумак застерiгав його, тiльки всмiхнувся. Ну,
а й те подумав: бiс ?х зна?. Тягнирядно i Якiв, правда, хлопцi "одiрви  та
покинь". Тому, як iшов у хату, взяв вила-трiйчатки й поставив у  кочергах.
А пiд лавою сокира - хай тiльки поткнуться!  Батько  вже  дома  був,  саме
обротьку лагодив бiля свiтла, а бачив, як Давид зайшов.
   Спитав стривожено:
   - Нащо ти, сину, вила  в  кочерги  ставиш?  Давид  трохи  зам'явся:  не
хотiлось говорити, щоб старих не лякати. Врештi знайшовся  i,  зовсiм  мов
весело, сказав:
   - А ви ж коня привели, будем цього вже з вилами стерегти.
   Мати аж руки згорнула - як у благаннi:
   - Не доведи господи! На цього вже як i трудно  стягалися,  не  дай  бог
заведуть, тодi хоч у яму лягай.
   Батько сказав хмуро:
   - Треба запори поробити,- завтра до коваля сходю. А на цю нiч  у  яслах
ляжу.
   Так i було: повечеряли, i старий, узявши сiряка, пiшов спати в повiтку.
   Приходив Гордiй Чумак iз сво?ми списками. Тихона не було. I на  дiм  до
нього заходив Гордiй, та хата защеплена знадвору  i  кiлочок  застромлено.
Ще, знати, не приходив. Ну, як тiльки вернеться, повинен би сюди прийти.
   Нi, не було Тихона; вже й пiзно. Гордiй посидiв ще трохи, погомонiли  з
Давидом, а потiм пiшов. Та  ще  й  знадвору  постукав  у  вiкно  й  сказав
Давидовi:
   - Не сиди отак проти вiкна!
   Давид сiв глибше в куток. Став олiвця ножем пiдстругувати.
   В хатi вже поклалися спати.  Прибiгла  з  вулицi  й  Христя,  рожева  й
весела. Потiм одломила шматочок хлiба й вечеряла - борщу ?й  не  хотiлось.
Трохи дивилась на Давида пильно, тодi задумалась.
   По паузi сказала стиха:
   - Сьогоднi Зiнька така сумна була.  Питала  мене,  чи  правда,  що  ото
балакають?
   Парубок схвильований глянув на сестру.
   - Що ж ти сказала ?й?
   Христя повела плечима.
   - Сказала, що я не знаю.
   Давид задумався. Може, в  мислi  стала  перед  ним  постать  дiвчини  з
великими темними й сумними очима, як отодi в хатi в ту нiч,  i  заплакана.
Може, вдалинi десь, у давнинi, зашелестiли  жита  пахучi,  буйно-зеленi  в
тривожнi мiсячнi ночi. I зараз на душi в нього так, як тодi,- i  сумно,  i
радiсно. Чу?, як молода кров перелива?ться... А в житi - вони. Брови в не?
вже не суворi й не напруженi, а трошки крайками  спустилися,  як  стомленi
крила. Дивиться в зоряне небо задумана, а Давид в ?? задуманi очi...
   Низько схилився на руку парубок.
   Але от звiв замарене обличчя. На Христю погляд упав ще замарений. Потiм
в очах мов щось розцвiло. Вiн усмiхнувся до сестри радiсний i весело:
   - Ех, Христе! Не зна?ш ти нiчого!
   ...Вже спали всi в хатi, i Христя. А Давид ще довго сидiв кiнець  стола
i щось швидко натхненно писав.

   XXIV

   Устав Давид рано, як i завжди, хоч i за пiвнiч лiг.  Але  в  Щербанiвку
?хати не довелося: вiз трохи був несправний, i пшеницi треба було довiяти,
щоб у Щербанiвку в заготконтору вiдвезти .та  грошi,  позиченi  на  коня,-
тридцять карбованцiв,- оддати Чумаковi.
   Цей день так i минув: бiля воза до обiду провозилися, по обiдi в  клунi
вiяли зерно.
   А вранцi другого дня вже серед двору стояв викочений вiз з-пiд повiтки,
i на нього мiшки складали.
   З хати вийшла мати й гукнула снiдати.
   Сидiли вже круг столика посеред хати, як раптом дверi  одчинилися  i  в
хату увiйшов Тихiн, вiн був  iще  блiдiший,  як  досi,  i  очi  ще  глибше
позападали. Бiля порога зняв шапку й не проходив  далi.  Вийняв  з  кишенi
якийсь аркуш i тодi вже пiдiйшов i поклав на лавi. Довiдався, що ?де Давид
у Щербанiвку, та й занiс оце.
   Старий Мотузка сказав:
   - Сiдай до нас снiдати, Тихоне.
   Тихiн подякував. Але ж i Давид глянув на нього щиро, iз  спiвчуттям,  i
теж кликав. А Христя пiдвелась i з-пiд лави стiлець витягла, поставила для
нього, а з мисника ложку для нього взяла. Тодi Тихiн мовчки  поклав  шапку
на лавi i сiв до столика.
   ?ли якийсь час усi  мовчки,  не  знаходили,  про  що  балакати.  Старий
Мотузка був похвалився, що  коня  вiн  купив  на  ярмарку.  Тихiн  байдуже
спитав, за скiльки та яких лiт. Сказав старий Мотузка. Але  потiм  уже  не
знав бiльш нiчого казати, хоч усi  думали  про  одне.  I  мати  перша,  що
думала, спитала:
   - Може, в тебе, Тихоне, нема? дома хлiба печеного? То дамо. А на завтра
- хоч сама сходю, а хоч пошлю Христю та й учинимо.
   Тихiн сказав, що про хлiб не зна? вiн - чи ?, чи  нема  Знову  мати  по
паузi опитала:
   - А не приходила?
   - Нi,- сказав Тихiн i поклав ложку,не приходила, i сам ходив до не?, то
не показалась i на очi. I скриня ж iще тут.
   Вiн говорив стиха й важко, мов не слова, а камiння вивертав.
   - Хто його зна?. Як скринi не бере, може, ще й одума?ться!
   Тихiн похмурий i задуманий мовив тихо, наче сам собi:
   - Е, вже нi! Не одума?ться! До Упирки вчаща?, усе виворожу? щось. А там
невдовзi злига?ться з кимсь...
   Давид аж звiв голову й ложку поклав. Цiкаво йому, що  то  за  Упирка  в
них.
   - Баба собi така, нiяк ?? трясця не вхопить,- знехотя  сказав  батько,-
знахурка. Вже не одну дiвку та молодицю спортила. А було, що на  той  свiт
заганяла. Живе в дочки, удови Векли, на тiм кутку села. Самогонщиця Векла,
Хома-бiженець у не? за апаратчика, не то  приймак,  не  то  наймит.  Та  й
живуть так: самогон та ворожiння. Морочать народ!
   - Не кажи так, старий. То баба знающа,-сказала  мати,-  хiба  як  i  ми
пiшли до не? з Мокриною за конi тодi, хiба  не  вгадала?  "I  не  шукайте,
сказала, не знайдете коней". А вкрали - випало на картах - про?жджi якiсь,
начеб цигани. Випав i недалекий один, хто видавав ?м. "I  повели  на  схiд
сонця, туди й шукайте",- сказала.
   Батько аж плюнув роздратовано й пiдвiвся вiд столу.
   - От iще дурна така, а й стара вже. "На схiд  сонця",-  перекривив  вiн
жiнку.- А найшли де Гордi?вого коня? На схiд сонця? Як у  Яреськах,  це  ж
зовсiм у другий бiк. Та ти й те знай ще, що в  не?  й  притон  отих  самих
конокрадiв. Хома ж перший. А Кушнiренко, як був, i днював, i ночував  там.
I цi, нашi, туди вчащають. Ти от що,- звернувся  вiн  до  Тихона,-  як  до
Упирки вже вчаща?, а тобi й на очi не показу?ться, плюнь  та  й  з  голови
викинь. Не варта вона, щоб за не? й думати. Та й... дiтей же у вас нема?.
   Тихiн похилився головою.
   - Я вже все передумав! Не думаю вже! А надворi,  як  Давид  ви?здив  за
ворота, йшов задуманий поруч iз ним, держачись за ручицю, казав:
   - Справляйся ж там та вертайся, Давиде, будем до дiла  братися.  То  ще
берiгся, було задля кого, чи хоч думав, що було. А тепер - уб'ють, туди  й
дорога. А правди ми таки повиннi добитися! Хоч не собi, може, то людям!
   Давид бадьорив:
   - Нiде й ми не подiнемось, з людьми будемо! Бувай здоров!
   ...I ще в степу за селом все думав про Тихона, i скнiло серце за нього.
Потiм поволi -  день  же  такий  ясний  та  сонячний,  i  повiтря  морозне
терпкувате - прояснiло i в думках. Веселiш уже думав про  Тихона:  "А,  що
там над собою крякати!" Торкнув гнiду веселенько  вiжками  -  пiдтюпачили.
Дивився на зеленi лани, на сиву вдалинi смугу лiсу поза Пслом,  i  спогади
налинули... Завiв тихо пiсню давню, колишню партизанську.
   А вертався пiзно вже,- у шелюгах саме сонце зайшло. Наче нiде  ж  i  не
барився: у райвиконкомi знов не застав голови - по?хав кудись на торги, на
поштi теж тiльки листа до газети, до "Голосу працi", здав заказним. Ото  в
заготконторi трохи. Ну, зате впорожнi ?хав - продав хлiб.
   -Ньо, гнiда! Недалеко вже! - пiдтюпачили.  I  в'?хали  в  село,  тiльки
свiтло посвiтили.
   Давид випряг коняку. В хатi чути -  гупав  верстат.  Поставив  потiм  у
повiтцi ?? i  ?сти  вже  дав.  А  це  прутом  залiзним  переп'яв  дверi  i
загвинчував ключем, як раптом з городу з-за хати вибiгла постать iз сутiнi
й шмигнула повз  вiкна.  На  розi  спинилась,  видно,  Давида  побачила  й
пiдiйшла до нього. Зiнька це. Оддихалась i сказала схвильовано й пошепки:
   - Давиде, ой щось лихе вони задумали! Парубок подався до не?,  а  вона,
хапаючись, розповiдала:
   - Iлько прибiгав верхи, оце вже як смеркло. Матюха й вечеряти  покинув,
зараз же по?хав. Якова взяв iз собою на хутiр. Iлько лише й успiв у  сiнях
шепнути, що лихе щось. Начальник мiлiцi? при?хав,  в  Огиря  зараз,  а  це
послали сюди за Матюхою. I куркулiв-хуторян в Огиря зборище було.
   Давид занепоко?вся. А Зiнька змовкла, а потiм з благанням:
   - Давиде, ну втечи  куди-небудь,  хоч  на  оцi  днi!  Хоч  у  наших,  в
економi?, переховайся!
   Давид думав.
   Нi, ховатись чого ж йому? Цю нiч все одно нiчого не встигнуть  зробити.
А вдень теж нiчого не зроблять. А за той день  побачить  вiн.  Як-як,  то,
може, й доведеться втекти з Обухiвки. Не ховатись, бо тепер у  нього  ?  в
руках. Просто в мiсто, в газету чи до прокурора.
   - Ой коли б же то, Давиде, не  пiзно  було!  -  стривожилась  Зiнька  й
дивилась на нього знизу,  трохи  закинувши  голову.  А  очi  проти  зiр  -
блискучi! - Я так, Давиде, боюся. Ще й Матюха з недiлi такий сердитий  оце
став, як вовк. Все думаю, боюсь, а що, як прожене? Тодi ж я не знатиму, не
прибiжу вже.
   Потiм задуманi очi вiдвела, а не вронила. Бачить Давид, як  у  них  двi
зiрки впали. Може, вгадав, може, нi. Але вiн  прихилився  до  не?  близько
обличчям i говорив палко:
   - Зiнько, не треба плакати! Все буде гаразд! - Вiн ще згадав чомусь, як
журавлi летiли, а в дворi вечорами австрiяки полоненi... Вона ж не забула?
Спiвали, бувало, журавлино?. I дядьо Стах... Пригаду? ж вона, як,  бувало,
вiн гарно  говорив,  як  збирались  у  них  у  хатi:  про  революцiю,  про
майбутн?... Вiн у нього, Давида, нiколи з думки не йде, де вiн?  "Не  буде
пана! Отут у дворi наймити колишнi самi житимуть. I буде все ваше - земля,
худоба,  будiвлi.  I  де  оце  дiм,  збуду?те  ще  доми,  i  сад  насадите
бiльший..." Коли вiн, Давид, i зараз дума? про  колектив,  так  жаль  дядя
Стаха, що його нема?. I Катрi...
   Обо? задуманi.
   - А ти, Зiнько, будеш! I колись iще, як на фронтi думав про життя, коли
в уявi ставало воно, нове й  радiсне,  отам,  в  економiчеських  бур'янах,
приходила ти, Зiнько, з далекого минулого. З отих  житiв  зелених,  в  отi
буйнi зорянi ночi. Ти ж не забула?
   Очi в не? замрiянi, а не суворi й не тривожнi вже. Блищать  проти  зiр.
Тiльки брови крайками вниз, як крила стомленi. Давид довго  дивився  в  ??
очi: все ближче, ближче... I раптом дихання зата?в, здригнувся i впав у ??
очi...
   А через хвилинку вже вiд ворiт щось стиха кинула Зiнька, вiн не розчув.
Але щось таке радiсне! I побiгла на городи в нiч. Давид стояв i  вслiд  ?й
не одiрветься. I як уже стихло, а не хотiлось  у  хату  йти.  Нiч  така  ж
зоряна й прозора.  Хотiлось,  як  колись  у  ночi  отi,  як  житами  брiв,
розкинути широко руки,  й  iти  кудись,  i  спiвати  всiма  грудьми  пiсню
молодечу... Щоб аж нiч слухала, щоб аж слухали зорi.

   ХХV

   Iлько не знав нiчого. Вiдчував, що задумали  щось  лихе,  що  всi  були
стурбованi. Хiба ще коли був отакий i Данило розпатланий i стривожений, як
вибiг сам надвiр до Iлька та посилав в Обухiвку за Матюхою? Але що ?х отак
збентежило, не знав. Листа  запечатаного  побоявся  тодi  ж  розкрити,  бо
помiтять, а зараз аж жалкував: щось задумали.
   Одкинувшись тулубом назад на конi, щоб не  так  трусило  без  сiдла  на
рисi, вiн увесь час сторожко прислухався назад. Але тiльки й чути  було  -
пирхав кiнь iззаду й гуркотiла по накоченiй дорозi Матюшина бричка.
   Нi слова ще од само? Обухiвки  Iлько  не  вловив  -  у  бричцi  мовчали
обидва, i, як оглядався, бачив двi цяточки блискучi цигарок у темрявi.
   В Рокитному, як в'?хали в глибоку балку, трохи  затих  гуркiт  колiс  -
стишились. I вперше Матюха щось нерозбiрливо спитав чи cказав  Гнидi.  Той
вiдповiв:
   - Да, iменне!
   Iлько нап'яв поводи  й  ще  дужче  одкинувся  на  конi  й  вухо  чуйнiш
насторожив. Знову говорив Матюха:
   - Що, казав же - не воловодься з ним!  Так  нi,  якiсь  плани  дурацькi
задумав! А тепер, може, такого вже нако?в... Дурно Льонька  не  тривожився
б! Може, таке...- i далi не чув Iлько, бо знов чути - стьобнули батогом, i
ззаду загуркотiли колеса, хоч i було ще на гору. Торкнув i  парубок  свого
коня ногами й догадався: про Давида мова йшла.
   До хутора вже бiльш не стишувались. Аж деколи Iлько вскач  мав  пускати
свого коня, коли ззаду Матюшин вороний насiдав. Од вербичок  з  дороги  на
толоку з'?хали. Iз темряви виступили чорнi плями будiвель: велика  хата  в
садку з освiтленими вiкнами, двi  рубленi  комори,  довжелезна  повiтка  й
загони. Загавкали люто собаки й кинулись до ворiт.
   Тiльки з брички сплигнув Матюха й кинув вiжки наймитовi.
   - Не випрягай же, до ясел постав! - i пiшли з Яковом у хату.
   В кухнi поралась наймичка бiля печi.  Огириха  з  невiсткою  за  столом
вареники лiпили - чепурними бiленькими трикутничками розкладали  на  ситi.
Щось гомонiли з рудим мiлiцiонером, що сидiв у шинелi на лавi.
   Матюха поздоровкався за руку з обома жiнками й хитнув на одхиленi дверi
в ?дальню, мовляв - там? Огириха сказала, що там усi й що ждуть уже.
   Як роздягався i вiшав кожуха на вiшалцi бiля дверей у свiтлицю, чув - у
нещiльно причиненi дверi брязкали шпори Льоньчинi, а Огир старий  важко  й
повагом, мов волами ?хав, говорив:
   - Через оте  ж  i  занепада?  релiгiя.  Куди  вже  наш  отець  ?влампiй
годиться? Старий уже. А тепер не те життя. Треба, щоб i в  полiтицi  добре
розбиралися, бо на самих заповiдях не за?деш далеко. А й ми ж iще  хорошi!
Коли вже ми, хазя?ни, та пуд той бо?мось одiрвати, що ж кенесе  вже  тодi.
Ми повиннi всiм приклад показувати. А вже ж даром хто схоче - це  ж  i  не
сам вiн при?де, а ще ж i пiвчi, душ, мабуть, на двадцять.
   Матюха згадав, що в недiлю в Обухiвку автокефального попа запросили. Аж
похмурився.
   "Тут цi?? напастi нiяк не здиха?шся, а вони про  попiв  знайшли  час",-
думав хмуро, витяг з полушубка наган i поклав у кишеню.
   Зайшли у свiтлицю, ?х там уже ждали всi. Данило аж iз стiльця схопився,
зрадiлий. Вiн був розгублений, i завжди чепурно  причесана  "полька"  була
розтрiпана. Круг стола сидiло кiлька хуторян. По хатi  ходив  схвильовано,
заклавши руки в кишенi галiфе, начмiлiцi? - дзенькав шпорами. А Тягнирядно
тупо дивився пiд ноги йому й думав: "Хорошi чоботи в Льоньки - шевровi". I
думав, що в нього колись були отакi, ще як у бандi Христового був. А це  ж
у тюрмi бiльше двох рокiв - опустився зовсiм. Треба поправляти дiла.
   Матюха перший пiдiйшов до начмiлiцi? i пошепки та стривожено спитав:
   - Ну що там таке, Льонько?
   Той глянув на нього й клiпнув бiлявими вiями.
   - Да, брат!.. Ось узна?ш!
   Кинув погляд на  Огиренка,  на  старого  Огиря  й  на  хуторян.  Хазя?н
догадався й пiдвiвся важко з стiльця й чоловiкам хитнув головою.
   - Не  будемо  заважати  молодим.  Ходiм  у  ту  хату,  люди  добрi,  ще
побалака?мо,
   Всi мовчки вийшли - залишились тiльки молодi. Як зачинились дверi, знов
Матюха перший - нетерплячий i збентежений:
   - Ну, та що ж у вас там ско?лось таке?  Сахновський  пiдiйшов  тодi  до
стола, помацав у френчi, витяг папiрець якийсь i сказав:
   - А те ско?лось, що один дурило з тюрми  написав,  а  другий  листа  не
знищив. От i понюхайте тепер, чим воно пахне!
   Матюха й Гнида оторопiли i, не клiпаючи очима, дивились на  начмiлiцi?.
Огиренко похмурився i почервонiв, не знати, чи  ображений,  чи  винуватий.
Пiдiйшов Тягнирядно важко до  стола.  Сахновський  оглянувся  на  дверi  й
розповiдав:
   - На поштi сьогоднi листа перехопив - заказний у "Голос працi". Пише...
ну, багато там усячини пише, а наприкiнцi про конокрадство, про фiнагента.
   Хто зблiд. Всi зата?ли подих. А начмiлiцi? помовчав трохи  й  заговорив
далi:
   - "Прокуратуро, зверни свою увагу. А ми й матерiалець деякий  припасли:
лист одного конокрада з допру до сво?х товаришiв". Оце й  усе!  Хватить  з
вас? - грiзно обвiв вiн очима.- Нi, друззя! Якщо так ми  будемо  й  надалi
вухами ляпати, то незчу?мось, як  нас  усiх  к  чорту  пе-решльопають.  Чи
дума?ш,- повернувся вiн до Матюхи,- подивляться на тебе, що ти  партiйний?
Ще гiрш тобi буде! А ти з ним панька?шся!
   - Та це ж оцей базiкало! - на Якова вiн гнiвно  глянув.-  Все  плани  в
нього не виспiли. I через якогось гада та хоче всiх у тюрму спровадити!  -
Потiм на Данюшу зиркнув.- I, роззява! Ще тодi казав за оцей  лист.  Як  ти
голови сво?? в чорта не загубиш?!
   Данюша, червоний i спiтнiлий,  витерся  хусточкою  й  повiв  розгублено
плечима.
   - Ну, хто зна, як воно вийшло!
   Та вiн i зараз нiяк до розуму не добере - хто б  таки  його  мiг?  Зна?
напевно, що дома десь витрусив. Бо ввечерi приходила Кушнiренкова жiнка  й
принесла листа. Данюша в пiджак поклав.  Удень  же  нiкуди  не  виходив  з
двору, а кинувся на другий ранок, саме мати ?хати  зiбралася  в  Обухiвку,
передати Матюсi хотiв,- лап - нема?. Думав, Iлько,  може,  знайшов.  Казав
тому, як знайде та не  скурить,-  розписка,  мовляв,  якась,-  карбованець
дасть.
   - Дурень! "Карбованець дам"! Та вiн реготався з тебе. Дума?ш, вiн  дуже
в тебе благонадiйний? Подай сюдв Iлька!
   Огиренко вийшов за Iльком, але в хатi його  не  було,  послав  наймичку
надвiр за ним, щоб зараз же, "на носках", був.
   Затим стали радитись. Що лист у Мотузки - це "факт",- як казав  Матюха.
I що його треба  вирвати  у  нього  -  це  теж  "факт".  Тому,  що  хоч  i
лiквiдувати його самого, а лист чорт його зна?, може, й не  в  нього  вже,
може, комусь i передав - мало хiба ?х: Тихiн, Яким...- як бiльмо  на  оцi.
Чули ж, може, й Данюша, й Сахновський, що у них у недiлю було. I  досi  ще
Матюха нестямився. На всю губернiю осоромили, партком уже  зна?,  напевно.
Нiяк не можна й дня довше ждати. З Яковом вони балакали - надумали, як  це
зробити, щоб i ?х позбутися та заразом i себе "ребiлiтiрувати".  А  тiльки
Льоньцi доведеться попрацювати.
   Iлько зайшов.
   - Кликали мене? - спитав i стояв без шапки, в дранiй свитi бiля порога,
пiдозрiло й трохи стривожено дивлячись на них. I не в Данила чогось спитав
це, а немов чув,- на Матюху дивиться. Той пiдвiвся i, мов зовсiм спокiйно,
мовчки пройшовся по хатi бiля Iлька. Начмiлiцi? сказав суворо до наймита:
   - А пiдiйди ближче! '
   Iлько подався нерiшуче до стола й знову став.
   - Ти батрак! У спiлцi "Всеробземлiс" состо?ш? -  спитав,  аби  спитати,
начмiлiцi?, потiм перевiв очi з нього на Матюху, що саме за спиною в Iлька
спинився, та - морг! Тiльки хотiв парубок  щось  вiдповiсти,  як  Матюшина
важка долоня з усього розмаху у висок його - трах! Аж поточився сердега  й
з хлипом схватився за висок. I поки не отямився,  Матюха  тодi  швидко  до
нього обличчям до самого обличчя й швидко спитав:
   - Де листа дiв? Не бреши, я знаю!
   Iлько весь похолонув, тiльки горiло лице. А в головi, як блискавка: "Як
вiн узнав?" I хоч був ошарашений  несподiваним  ударом,  але  вiдчув:  "Не
можна, нiзащо не можна казати!" Так i одповiв:
   - Який лист? Я й не бачив нiякого листа.
   - Ах ти ж, байстрюк! Не бачив? -  Матюха  вп'явся  поглядом  в  Iльковi
засльозенi очi.- А Давидовi хто дав? Сам менi показував.
   Iлько здивований здвигнув плечима: нiякого Давида вiн не бачив зроду  й
не зна?. Матюха думав - коли це Iлько був в Обухiвцi за оцi тижнi.  Згадав
- тодi ж перед тою недiлею привозив Огириху. I сказав навмання, хоч певним
голосом:
   - А як при?здив отодi, привозив матiр? Дума?ш, не знаю? Ви  ж  бачились
тодi з ним? Iлько вже смiливiш:
   - Та я його зроду не бачив. А тодi, як при?здив,- хай i люди скажуть. Я
просто з двору й додому по?хав.- Це як сказав, подумав: "Бреше,  не  зна?!
Ну, чорта з два!"
   Матюха весь спалахнув.
   - Та вже ж i не святий дух йому звiстив! Ти, видно, хлопче, нi  в  кого
ще в руках не був, та й манiжишся. У мене ти заговориш. Де  лист?  -  знов
присiкався до наймита й ударив в обличчя. Хлопець  зiгнувся,  але  мовчав.
Втирав зашкарублою долонею кров i не дивився вже нi на кого, а додолу.
   Матюха сатанiв. Скривавлене обличчя хлопцеве i з очей  страх  будили  в
ньому гостре  чуття  звiрячо?  лютi  й  хмiльно?  насолоди.  Од  Iлькового
заюшеного обличчя, од вiдчуття сво?? необмежено?  сили  й  влади  над  ним
нiздрi роздувалися в нього i, здавалося,  ловили  пожадливо  запах  тепло?
кровi. Потiм вiн на Тягнирядна хитнув головою. Той  пiдiйшов  до  Iлька  -
здоровенний проти нього, як вiл.
   - Бери його!
   Матюха за цим словом витяг з кишенi наган i рушив до дверей.
   - Та хоч на цi дверi, а то люди ж  там,-  сказав  неспокiйно  Огиренко.
Матюха вернувся i пiшов за Данилом у другу кiмнату. Тягнирядно за руку вiв
Iлька, з кiмнати через параднi дверi Огиренко виступив на ганок у сад.
   Нiч зоряна. В лице у саду вiйнуло пахом  пожовклого  листя  й  шарудiло
листя пiд ногами, як вели. Iлько ступав - аж йому дивно  -  так  легко  по
листi тому: м'язи напруженi, й здавалося мимоволi  -  хотiв  опинатись,  а
вони пругко згинали ноги, i весь напружений. Був у  руцi  Тягнирядна  свою
ворухнув, здавив до болю, як у лещатах той. I тiльки хмуро муркнув:
   - Ну, ну, я тебе!
   I ззаду Матюха:
   - Де тут ? яма? Або на рiллю веди.
   Тягнирядно сказав:
   - Та ось за загонами ? пильщицька яма.
   Уже вели через двiр бiля загонiв. У загонi саме воли заборюкались -  це
старий пiдручний отих, що з ярмарку пригнали, б'?. I  пригадалося  Iльковi
одразу, як ще сьогоднi гнiй возив ними на ниву. I гнiй  -  хiба  тодi  так
пахнув, як зараз iз загонiв? А од клунi  з  ожередiв  медяно  пахла  свiжа
житня солома. Як стернi колись у давнинi, як ще пастушком... I бiля машини
в це лiто пахло отак - носив солому. По якiйсь асоцiацi? згадалося -  тодi
ж пiд повiткою, як терли прядиво, як же вiн Зiньцi й наказував, щоб нiкому
нi словечка. Немов передчував тодi, казав i це ж: "Узнають -  уб'ють".  Аж
було боляче на Зiньку чи на кого - i сам не знав.  I  раптом  кинувся  вiд
думки: "Та невже ж уб'ють?"
   - Ну, ну! -Тягнирядно скрутив руку, аж хрупнула  в  плечi,  i  хлопець,
зцiпивши зуби, глухо застогнав. Ззаду й Матюха ще пiдбiг i на ходi чоботом
ударив - аж хлопець як не впав.
   Бiля пильщицько? ями спинилися. Тягнирядно  схрестив  Iльковi  руки  за
спиною й цупко держав ?х, заломлюючи  до  потилицi  хлопцевi.  Хрупнуло  в
плечах з невимовним болем, i груди болем шарпнуло, мов розривало ?х. Увесь
зiгнувся, витягши шию, обличчям до самих колiн. А Матюха в пику ногою.
   - Чого ти гнешся? Стань як полага?ться! Тягнирядно смикнув  схрещенi  й
заломленi руки донизу. Iлько, аж хлипнувши з болем, виправився.
   - От що, ти...- почав Матюха важко.Тiльки ти менi не скажеш  по  правдi
про отой лист, так i знай: до ранку загребемо отут у ямi, як собаку! Уже й
копиця з'?дiв буде стояти на завтра на оцiм мiсцi. Отож, гляди менi! Де ти
дiв листа?
   У руцi в Матюхи хрупнув наган - то вiн курок звiв.
   - Та, дядьку, товаришу голово! Я ж  не  знаю  нiчого!  Матюха  довго  й
пильно дивився йому в обличчя, а потiм одiйшов на крок.
   - У, гад! - вирвалось у нього. Чути було, як тихо спустив курок i почав
витирати скривавлену руку об штани.
   - Ну, щастя тво?, що ти не зна?ш! I намотай собi - знайдеш листок який,
не тич свою морду, а хазя?нам оддай! Кинь його, Оверку, к чорту! Та вмийся
ти, сопляк, i щоб нi гугу нiкому! Чув?
   На тiм Матюха з Тягнирядном i покинули  Iлька.  А  як  зайшли  в  хату,
Сахновський скривив до Матюхи обличчя, сказав незадоволено:
   - Ти знов, Корнюшо, дурницю, мабуть, якусь впоров? Матюха образився.
   - Нiяко? дурницi! А допитати треба! Чи як по-тво?му?
   Вiн подiлився наслiдками свого допиту  з  товаришами.  Нiчого  не  зна?
Iлько. Ну, а що лист у Давида, про це не може бути й мови - ясно. Отже, до
дiла тепер. Що з ним робити i як? Гаяти й часинки не можна. Почали над цим
мiркувати.
   Була зайшла Огириха - вечеряти несла. Але зять так потурив ??, що аж на
порозi спiткнулася: не до вечерi ?м тепер!
   Морщили лоби й говорили багацько й гаряче. План ухвалили врештi Матюшин
та Гнидин. План бiлими нитками шитий,  але  -хай.  Хто  там  доскiпуватися
буде. Тут аби як здихатися, то здихатись, а там уже й Льоньцi робота буде.
Тi два не дуже небезпечнi. Ну, а Мотузцi шлях хiба до шелюгiв, а далi йому
шляху нема?. I це небарно. За цю нiч не вспiють -  за  он  ту  обов'язково
треба. Не доки ж його.
   - Да, волинити нема чого,- погодився й начмiлiцi?.- а на цей час  треба
пильно за ним стежити, щоб часом не втiк.  День  i  нiч  ока  з  нього  не
спускати. А то ми - зараз оце сидимо, а вiн уже, може, й подався куди.
   Матюха од самого цього припущення схватився  з  стiльця  стурбований  i
зараз же почав одягатись. I Якiв.  З  ними  й  Тягнирядно  ?хатиме.  Почав
одягатись i начмiлiцi?.
   Огиренко Iлька погукав надворi, але вiн не вiдкликався. Так i  довелося
самому та з рудим мiлiцiонером запрягати  конi  Льоньчинi.  А  Матюха  сам
свого загнуздав, i сiли втрьох у бричку.
   Ще гукнув щось Сахновський од  порога,-  не  розчув  Матюха  й  уже  не
перепитав. Смикнув за вiжки  -  аж  вороний  храпнув  i  об  дугу  головою
вдарився. А тодi шарпонув з усiх чотирьох i  скочки  вилетiв  у  розчиненi
ворота, в чорну нiч.

   XXVI

   Марiя все ще й досi жила в сестри Лукi?. Пiсля то? ночi про  Тихона  не
могла згадувати, щоб не здригнутися од образи та вiд зненавистi до  нього.
I тодi ще в недiлю, як поверталася з сестрою та з Нюркою додому,  а  Тихiн
догнав,- лише блиснула на нього гнiвно очима,  а  й  словом  до  нього  не
обiзвалася. I в хатi-читальнi тодi - зна? одна лише Лукiя,  який  то  смiх
був у не? та веселiсть. Бо нiхто ж не бачив тих синякiв у не? на спинi, на
грудях. I тiльки Лукiя бачила потiм, як прийшла вже додому,- упала на  пiл
ниць Марiя й ридала, як ще нiколи, мабуть. До самого вечора. I  свiтла  не
свiтили в той вечiр.
   Лукiя тiшила сестру. Говорила, що життя ?хн? ще наладиться, що  -  кого
чоловiки не били замолоду? - i проганяли, а потiм одiйде, скучить - сам ще
й просити прийде.
   Марiя аж стогнала тодi:
   - А, Лукi?! Хiба ж я того!..
   Було поночi в хатi, i не бачила Лукiя обличчя сестриного, як  та  звела
його од подушки. По голосу чула лише всю ту журбу й  одчай  Марi?н,  i  по
голосу знала, що очi заплаканi й скорботнi в  не?.  Казала  тодi,  ламаючи
руки:
   - Лукi?, ти зрозумiй: прийшли вдвох,  мов  нiчого  не  сталося.  Був  i
глянув, та враз i одвiв очi. I потiм, як говорив вiн з-за стола, очей  вже
не зводила з нього, а вiн хоч би раз глянув. Для кого ж я пiшла? Для  кого
синяки забула й смiялась?
   Лукiя зрозумiла ??, аж чомусь зрадiла немов.
   - Ой яка ж бо ти дурненька, Марi?,ласкаво журила  й  гладила  рукою  по
головi,- чого ж ти ранiш не сказала  менi,  не  призналася  одразу?  I  не
плакала б оце ти! Хiба ж я не бачила, який Давид був отодi, хiба не  знаю,
чого такий був? Що прийшли разом з Тихоном -  ну,  що  ж  тут  такого?  Не
тiльки жiнки хитрi, а хитрими й чоловiки бувають. Ось подивишся - все буде
гаразд!
   Вона довго ще говорила  з  сестрою,  тiшила  ??,  розповiдала  випадки,
подiбнi до цього, що вона знала ?х. I  навiть  про  свого  щось  небiжчика
замолоду розповiла. А про Давида - правда: куди  Тихоновi  до  нього.  Та,
може, й умре незабаром. А чи нi - i так Давид вiзьме.  Але  ж  треба  часу
виждати. Бо все ж таки - товаришi вони з Тихоном i за одним  дiлом  iдуть,
так зараз одверто не наважиться.  Можна  буде  поки  що  й  тихенько  собi
любитися. Чи до них прийде коли увечерi...
   По паузi задумана казала ще Лукiя:
   - Хто його зна?. I Тихiн - дивитися на нього, то хiба до весни дотягне.
Хата ж нова - удвох же мазали, i господарство сповна.  Якби  вмер,  прости
господи, краще б було. Ну, а хто ж його зна??
   Того ж вечора були з Марi?ю в баби Упирки. На картах  випало:  "Ранньою
дорогою - радiсть. Дума? про не? трефовий якийсь, та ?  в  нього  ворог  -
чирвовий король. Зле дума?, i от -  труна  випала".  На  короля  чирвового
кинула баба Упирка: "Хвороба. Ну, а нiчого, одужа?. Казьонний  дiм,  мовби
тюрма, чи що, ранньою дорогою рипав. Якийсь обман".
   Марiя жадiбно, не зводячи очей,  дивилася  в  сухе,  поморщене  обличчя
столiтньо? баби, на ?? запалий беззубий рот - як вона, шамкаючи, випускала
слова. I кожне  слово,  як  птах,  жiнцi  об  серце  крилами  черкало.  Ще
згадувалося мимоволi, як отодi колись  Лукi?,  ще  пiд  вiйну  германську,
ворожила Упирка i вгадала ж, що вбито ?? чоловiка. I ще кому не ворожила -
все вгадувала. От про конi -  розповiдають  же,  що  вгадала:  що  одну  -
знайдуть у ярмарку на схiд сонця, а тих, хоч шукають хай, хоч не шукають -
на картах випало: пропали. Тому й жадiбно ловила молодиця кожне  слово,  i
кожне слово було таке вiще й значне. I все - мов у душi побувала в Марi? -
вгадала.
   Думала: тюрма? Може,  з  Давидом  що-небудь  зроблять.  То  блiдла,  то
заливало лице кров'ю.
   А на ранок Векла, дочка бабина, вдова, колишня красуня й "скусителька",
як казали про не?  обухiвськi  жiнки,  а  тепер  -  самогонщиця,  шепотiла
молодицi:
   - I дурна будеш, як з ним ти не зiйдешся! Давид гарний же який i...  од
цього одразу дитина буде,- смiялася i говорила ?й стиха соромiцькi  слова,
аж Марiя почервонiла.- Я бачу! Менi ти повiр!
   I говорила ще - а! що там говорити. Житиме раз, i молодiсть - одна,  не
встигне оглянутись, як уже сивина в волоссi, як ось i в не?.
   Ех, що, якби ?й це, Веклi, таке щастя траплялося, як вона молодою була!
Не подивилася б! Сто?ть на дорозi - зiйди! А нi - турнула б!
   З хатини вiд апарата Хома, приймак Веклин - бiженець,  теж,  знати,  до
карт прислуха?ться.
   - Од такого всього жди! Тюрма недурне випада?  -  на  картах  дурно  не
випаде. Ну .що ж -Марiю тодi замiж оддамо за трефового. Ох i погуля?мо ж!
   ...Була й на другий день Марiя в баби Упирки. I вчора ввечерi  допiзна.
Коли-то Якiв з Тягнирядном прийшли, а й ще ж сидiла. Як додому  вернулась,
Лукiя вже спати лягла.
   А сьогоднi це пряла Марiя, задумана  й  стривожена.  I  все  ?й  чомусь
рвалась нитка. З Лукi?ю майже зовсiм не балакали. Та пробувала, але сестра
вiдповiдала  ?й  з  неохотою  й  iнодi  невлад.  Про  вечiр  учорашнiй  не
розповiдала зовсiм.
   Тiльки все думала щось над гребенем та все кiнця шукала в шпульцi.
   Надвечiр Лукi?на дiвка Ониська прийшла з крамницi -  не  було  гасу  на
вечiр, то ходила. Розповiдала, що  людей  багацько  в  кооперативi.  Казав
Якiв, що матерiя подорожча?. Набирав ?хнiй Филька й той  другий,  жонатий,
на костюми собi найдорожчого. I Векла набрала собi й Нюрцi. Був i Давид  з
Тихоном, з людьми там. Казав - брехня, не подорожча?. Та як зрiзались були
з Гнидою. I Тихiн потiм устряв, а Якiв на нього: "Чия б гарчала, а  вже  б
твоя мовчала. Пiд суд тебе треба - жiнку он як свою побив! Поневiря?ться в
чужiй хатi. А ти, як той барон,- другу вже, мабуть, шука?ш. Безвинно побив
жiнку. Хай он i Давид  скаже.  Що  якийсь  дурень  защепнув",-  казав,  що
просила нiби Марiя i його, Якова, щоб звести з  чоловiком.  Та  вiн  радив
позивати, а не миритися.
   - А що ж Тихiн? - аж зата?ла подих Марiя.
   - Мовчав Тихiн.
   I згадалось чомусь iзнов Марi?, вчора - вночi - збiгав  Якiв  кудись  i
принiс... I може ж отаке трапитись, мов навмисне: колись ще  дiвкою,  саме
як з Тихоном зустрiлися, було в не?  на  кофточцi  святковiй  отаке  -  на
сiрому полi квiточки рожевi з зелененькими листочками...
   Лукiя перша по довгiй мовчанцi сказала:
   - Та й правда - доки ж його? Треба скриню забрати, а тодi вже чи в суд,
чи куди.
   Марiя старанно тягла нитку з мички. Вже сутенiло,  в  хатi.  I  сказала
вона, не боячись, що на обличчя глянуть, а все ж чомусь схвильовано:
   - То все дурницi! I що ми ото балакали з тобою, Лукi?...  Тихона  я  не
покину! Сьогоднi пiду!
   Тi двi аж оторопiли. Але нi одна  чомусь  не  знайшла  нiчого  сказати.
Тiльки вже згодом Лукiя задумано мовила:
   - Воно й Тихiн чоловiк нiчого. Прожила ж два роки. I на картах  випало,
що хоч i хворий, а видужа?.
   Тодi Марiя встала з-за прядки й  почала  додому  збиратись.  Але  пiшла
пiзнiш, як саме нiкого в хатi не було: Лукiя до корови  пiшла,  а  Ониська
-по топливо.
   Напнула сестрину Марiя хустку велику картату, у сiнях  у  кошелi  взяла
свiй клуночок захований, невеличкий, пiд хустку й  схвильована  вийшла.  I
Лукi? в загiн забула гукнути, що йде вона. Але та сама вгледiла й спитала,
куди вона.
   -А йду ж! - i не оглянулась, i нi слова бiльш не сказала.
   Пiшла глухими вулицями низом поза левадами - щоб хоч люди не бачили  та
не смiялися: iде побита, некликана до чоловiка. Проти свого двору звернула
з вулички й через леваду зiйшла на свiй город. Побачила - топилось у хатi.
Аж спинилась була й не знала, що ж ?й робити: це хтось iз  чужих  ?.  Але,
повагавшись, рушила несмiливо до хати.
   В хатi свiтилось, вже й  видно  в  переднiчне  вiкно  -  огонь  у  печi
палахкотiв. З людей нiкого не видно, i  голосiв  не  чути.  Сiнешнi  дверi
стояли одчиненi.
   Марiя нечутне, як тiнь, попiд стiною прокралася й шмигнула  в  сiни.  А
серце ?й так закалатало, аж рукою груди стиснула i мить не знала, що ж  ?й
тепер. Мить така тяжка й довга. Врештi мов аж здригнулася - поклала хустку
картату нащось теж на кошiль. Потiм оддихалась, немов на гору бiгла  вона,
а не йшла, крадучись, навшпиньках, i одчинила дверi.
   Тихiн з засуканими рукавами по лiктi щось мiсив у ночвах  на  лавi.  Як
тiльки рипнули дверi, став i повернув голову, та так i остовпiв. Од порога
Марiя ступила крок i зараз  немов  угрузла  в  долiвку.  Тiльки  дивилась,
блiда, глибокими западинами очей. А потiм ступила ще крок  i  схвильовано,
немов жартуючи, й ласкаво до Тихона:
   - Ах ти ж, куховарю нещасний отакий!
   Тихiн почув у ??  голосi  i  сум,  i  жаль,  i  хвилювання.  А  обличчя
почервонiле до нього з болiсним усмiхом.
   - Ну де-бо ти взялася?!
   Витяг у тiстi руки з ночов. На не? радiсний дивиться. Що руки в тiстi,-
а то б схопив, таку любу й таку ждану й неждану.
   - Помий он хоч у чавунцi,- сказала Марiя i вже рукава засукала.  Раптом
згадала щось, одкотила рукава. Крутнулась по хатi. Прядка так i стояла, не
винесена з хати. Марiя немов зрадiла ?й, швидко пiдiйшла до не?, покрутила
i з усмiхом негарним, штучним оглянулась до чоловiка.
   - А я думала, що ти вже й прядку мою викинув. Тихона  смiх  той  аж  од
чавунця звiв. Вiн подивився пильно на жiнку, й  жаль  йому.  Хiба  вiн  не
зна?, що не смiх у не?. Ще й не балакали ж вони, ще ж дума?, що вiн i досi
отак про не? дума?. А молодиця вже й шпульку зняла, дивилась -  так  i  не
допряла. Потiм рвучко шпульку на лутку поставила i знов крутнулась  i  мов
оце тiльки згадала:
   - Бач, поки це взута, мичок треба з горища зняти.- Вона вже на  порозi.
А вслiд Тихiн:
   - Там же драбина не сто?ть як слiд, упадеш. Ось я подержу.-  Але  Марiя
поспiшно:
   - I таке, чого б я впала? Скiльки лазила!  -  А  все  не  йшла  чомусь,
сказала,- он краще топлива хай побiжить та внесе швиденько.  I  ждала,  аж
поки Тихiн одягся, та разом i вийшли з хати.
   I коли вернувся Тихiн, не було ще Марi? в хатi. Вiн бiля припiчка кинув
в'язанку соломи, а носилки винiс у сiни. Прислухався на горище -  не  чути
нiчого. Тодi згадав одразу, яка чудна Марiя сьогоднi й незвичайна. Догадка
страшна блиснула в головi... "Ще ж i вiрьовка саме  на  бантинi,  де  сало
висiло". Вiн швидко пiдiйшов до драбини й гукнув на горище:
   - Марi?!
   Тиша. Швидко по драбинi Тихiн, а з горища раптом голос сердито, мов  то
не Марi?н.
   - Ну, чого ти лiзеш! Чого ти репету?ш? На ось мички.
   Тихiн мовчки взяв мички в не? i злiз додолу. Аж iзнiяковiв i за догадку
оту свою дурну - i таке ж залiзе в голову!  -  i  за  ??  грубе  "чого  ти
лiзеш?". Подержав драбину ще, як злазила, а тодi  в  хатi  кинув  на  лавi
мички. Марiя щось пильно розглядала,- аж до лампи пiдiйшла, похвалила-таки
плоскiнь свою навмисне голосно, щоб i чоловiк чув. Але й це все якось  мов
завчене говорила. Потiм укинула в пiчурку ?х i вже в той вечiр за  них  не
згадувала й прясти не сiла.
   Поралася з тiстом довго. Тихiн галушки був собi замiсив. Призвела ?х до
дiла. Потiм учинила на хлiб на завтра, на раненько. Тихiн на лавi сидiв  i
не зводив iз не? очей. I розповiв усе вiн ?й. Винився й клявся, що надалi,
коли хоч пальцем торкне ??,- руку собi одруба?.
   Марiя над дiжею схилилася й не дивилась на нього. Розповiдав, що вiн  -
хiба ж знав отаке! Вже як Давид прийшов та розповiв,  як  було.  Це  дужче
Марiю цiкавило. Аж була щось спитала в Тихона. I як той  вiдповiв,  почула
гаряче  в  грудях:  "Вiн  не  сказав  усього  Тихоновi,  що  цiлувала,  що
нападалась на нього, змовчав". Зрадiла Марiя, i не того, що Тихiн не взнав
про те, а вiд того, що Давид змовчав. I далi вже, хоч слухала чоловiка, не
чула, бо вся була десь в iншому свiтi, де була вона та ще хтось, а  Тихона
не було.
   I пiсля вечерi не сiла прясти Марiя. Тихiн сходив ще до  коня  -  вiвса
йому засипав. А в хату внiс хустку картату й поклав на столi ?? мовчки.  I
був уже, аж поки й спати лягли, похмурий  i  винувато-ласкавий  до  Марi?.
Навiть i лiг якось несмiливо поруч iз нею.
   Як закурив i кашляти став, дивилась широко розкритими очима в темряву й
думала про карти бабинi Упирчинi. Випало, що й хворий,  що  й  видужа?.  I
тюрма випала... На цiм найдовше Марiя й крутилась, мов у зачарованiм колi.
Те все ж потому було, а спершу ж випало. I як випало, ще ж тодi нiчого  не
було, i в мислях не покладала. I бач - раз випало на картах - ?.  Значить,
правда. I те все - "серце заспоко? трефовий" - правда.
   Але що зараз у жiнки з серцем, що його шарпа?, як пазурами,- в кров?  I
плакала в ту нiч, одвернувшись до стiни й придушуючи ридання.  Але  це  як
була глуха нiч, як Тихiн спав, може. I то  вже,  може,  прокинувся  од  ??
хлипання. Рукою провiв, як i в ту нiч, по обличчю  в  сльозах  i  схопився
раптом до не? стривожений.
   Припадав, питався, чого вона плаче. А як вона скаже?  Хiба  вона  зна??
Тiльки ще дужче плакала й пiд ласками його  сама  його  голубила:  гладила
рукою голову, брала руку його й прикладала собi до очей, до  обличчя  його
тулилась, сво?м заплаканим i мокрим од слiз.

   XXVII

   На ранок, як тiльки Тихiн одкрив очi, Марiя вже  поралась  у  хатi.  На
столi блимала-догоряла лампа,- що й був же вчора  в  кооперативi,  а  гасу
забув узяти. За вiкнами сiрiло вже. А в печi, видко, топилося, бо на  лавi
проти печi в дiжi мiсить Марiя,  а  на  нiй  червонi  плями  мiняться  вiд
полум'я з печi.
   Як угледiла Тихона, що той пiдвiвся, перше, що кинулось в  очi  Марi?,-
брудна та драна сорочка на ньому. У ту ж суботу не брав вiн, i досi в тiй,
що на роботi був. Вона покинула дiжу й одною рукою - Друга  ж  у  тiстi  -
довго рилася в скринi.
   Вийняла нову бiлу сорочку, пiдштаники й поклала на скринi.
   - Вiзьми сорочку. Тихоне,- сказала сумно, на  нього  глянувши,  i  знов
стала мiсити, а потiм лiпити хлiбиння. Тихiн переодягався бiля  полу  i  з
Марi? очей не зводив. Здумав про плач ??  вночi:  якась  вона  дивна  йому
пiсля ночi, мовби дуже зблiдла й запали ?й очi. А хлiб той мiсила, до печi
доглядалася хапаючись, так наче Тихiн у дорогу куди виряджався, а хлiба  в
хатi не було, та спiшила. Так i здалося  на  мить  Тихоновi.  I  в  будень
сорочку бiлу бере.
   Не було гудзика бiля комiра. Тихiн сказав жiнцi. Але ?й нiколи  ж.  Ось
тiльки хлiб у пiч посаджа?.
   - Ну, та не спiшка,- махнув Тихiн рукою, надiваючи кожушок, i вийшов до
коня навiдатись.
   Розвиднялося. Десь за церквою, на тiм кра? села, гвалтували  собаки,  i
чути було в тихому повiтрi далекий i глухий гул голосiв, а iнодi  з  нього
виривалися крики. Аж до ворiт Тихiн пiдiйшов i став, прислухався. Бiгли по
вулицi люди.
   - Не чув, Тихоне, що воно?
   - Не чув.
   А через вулицю, од колодязя, Книшева невiстка з вiдрами:
   - Мiлiцiя проскакала. Ходять по селу, трусять самогон, мабуть.
   - Такий би крик ото був?!- хтось iз гурту кинув на ходу.
   А Тихiн не пiшов. Яке це  диво  -  гвалт  в  Обухiвцi.  Може,  обiбрано
когось, може, хтось голову комусь проломив сп'яну. Мiлiцiя раз проскакала,
чого ж туди вже й бiгти. Вiн укинув ?сти коневi та коровi, а тодi зайшов у
хату.
   Марiя вже посаджала хлiб. Зараз знайшла голку й до  чоловiка  пiдiйшла,
щоб гудзик пришити. Тихiн розхристав полупiубок i, як  уколола  вже  Марiя
якийсь раз, сказав ?й:
   - Щось за гвалт на селi знявся.
   Чув, як бiля ши? в нього, бiля комiра, затремтiли Марi?нi руки, i  вона
нiяк не могла попасти голкою в дiрочку гудзика. I зблiдла вся.
   - Де? Далеко? - спитала стривожена.
   - За церквою.
   Марi? в обличчя  вдарила  кров,  зiницi  стали  великi,  як  двi  чорнi
пасльонини. Але вона вмить кинулась i заховала ?х: прихилилась до комiра й
довго одкусювала зубами нитку. Потiм крутнулась - ночви  прийняла,  в  пiч
заглянула. Там, бiля печi,- в челюстi очима й принишкла. А Тихiн по звичцi
сам у цеберку налагодив поросятi й понiс.
   Гул тепер ближче було чути. По вулицi з-за церкви валила  юрба.  Когось
били й вели сюди, видно - до сiльради. I в кожен двiр  iз  юрби  одривався
гурт чоловiкiв - мабуть, трус робили по дворах.
   Ближче та юрба, i голоси чутнiш. У  колi  в  червонiм  кожушку  побачив
Тихiн без шапки й побитого Якима. По обличчю текла кров. За що  це  Якима?
Аж вiдчув, як одразу тукнуло й заболiло в грудях. Хтось iззаду пiдбiг i ще
вдарив Якима по головi. Той поточився, а й не  застогнав.  Iззаду  в  юрбi
голосила й ламала руки стара Карпенчиха. Ще Книш старий цiпком  ударив.  А
юрба шумiла, гула й сунула-перла собою побитого Якима - повно вулицею,  аж
тини ламаючи.
   - Товаришi! Та що ж таке ви робите? - крикнув у розпачi Тихiн  i  вибiг
за ворота. В шумi потонув  його  крик.  Якiв  Гнида  пiдбiг  захеканий  до
Тихонового двору й крикнув у юрбу:
   - До Книша хто-небудь! Ви не ображайтесь,  Панасе  Iвановичу!  Трусити,
так усiх трусити, пiдряд.
   - О, будь ласка!
   Убiг у двiр Якiв, за ним ще душ десять. Матюха де  не  взявся  в  шапцi
кудлатiй на потилицi, з наганом у руцi. Червоний i теж захеканий.
   - А шукай у цього ще! Друззя ж!
   Чоловiки швидко розбрелись по подвiр'ю: в  конюшню,  в  повiтцi  плитки
розвалили - може, як у Мотузки,  в  плитках.  Штрикали  рожнами  в  ожеред
соломи, в полову в клунi. Тихiн ходив мовчки за людьми по подвiр'ю.
   - Та що ж таке трапилось?
   - Кооператив обiкрадено сю нiч. Стiну пробито,- сказав чомусь пошепки й
тривожний Пiвненко Андрiй.
   - Ну, видно, ?хня полiтика це: в Якима в половi знайшли тюк  матерi?  i
ще дещо,- не iнакше, як пiдкинено. А в Давида в плитках  у  повiтцi  п'ять
пар витяжок.
   - А де ж Давид? - занепоко?вся Тихiн.
   - Та Давида нема? дома.
   З городу вертались: не знайшли нiчого в Кожушного.
   - Хоч би й знайшли,- сказав Тихiн,то знайте, що за двiр  я  не  ручусь.
Може, за нiч у клуню хто й крадену коняку поставив. А я ще  тiльки  вийшов
оце надвiр.
   I хтось iз селян:
   - Звичайно. Це й пiдкинути можна, як злобителi ?. Гнида аж скипiв.
   _-_ Iч ви, якi розумнi! А який же дурило крадене та в  скриню  покладе?
Зна ж, що труситимуть!
   Ще сунув у двiр народ. Повз ворота вулицею, скочки на конях,  Филька  з
Книшенком летiли. Матюха крикнув:
   - Вiрьовку ж узяли? I прямо на станцiю,- ще доженете!
   З Матюшиного двору й Тягнирядно  на  воронiм  верхи  вилетiв.  Замахнув
вiрьовкою в руцi, ударив жеребця по ребрах i скочки гайнув  за  тими  повз
школу на млини i - просто в степ.
   Вже до ворiт iшли були люди, як Матюха враз зупинився, мовби тiльки оце
згадав:
   - От дураки,- а в хатi ж?
   - Та хiба в хатi схова?? - одмахнувся Якiв.  А  проте  вернувся,  немов
знехотя. Вернулись iще кiлька чоловiк.
   Тихiн пропустив у сiни всiх. Сам не зайшов у хату. Бачив  тiльки  через
голови в розчиненi дверi - одiмкнула скриню Марiя. Якiв порився в  нiй  i,
як уже покинув, щось на ходу сказав Марi?. А на  нi