Андрiй Головко. Бур'ян ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ?, ? - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ?, ? - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ I За кiлька перегонiв до станцi? Ганiвка Давидовi Мотузцi вперше пiсля мiста та казарми степ вiйнув просто в лице мiцним духом землi та рум'яних щiк з морозу, з ранку, сонячного, осiннього. Це на якiйсь глухiй станцi? у вагон увалилася цiла юрба дiвчат. Либонь, з бурякiв. Бо у вiкно бачить Давид - на станцi? цiлi кучугури навалено ?х, i ще пiдвозять, скидають. А в дiвчат - клуночок у кожно?. Вони в чорних стареньких свитах, у брудних спiдницях з полотна сирового й босi. А обличчя в усiх обвiтренi, смаглявi, з пошерхлими од вiтру губами. Як зайшли у вагон, збились, несмiливi, i стояли в проходi. У кожно? в пучцi - квиток. Давид аж зрадiв, наче сестру рiдну мiж них побачив. Посунувся - дав мiсце однiй, а тодi ще звернувся до якогось громадянина, що лежав на лавцi насупроти, i попрохав його сiсти. Бо вагон це не спальний, мовляв, а в дiвчат ось, може, й ноги болять. Той нехотя спустив ноги з лави. Сiли дiвчата там. Тiсненько - усi порозмiщалися. Лише одна стояла бiля вiкна й задумливо дивилася крiзь скло. По?зд рушив. До скла аж обличчям притулилася. А повз очi - водокачка, телеграфнi стовпи, по дорозi вози з буряками. Миг повз очi. Давид витяг кисет i закурив. А тодi до дiвчат: - Звiдки це ви, дiвчата? - З бурякiв ?демо. Отут були, в радгоспi,-це кирпатенька, найбiдовiша, мовила. А очима стрибнула з парубкового обличчя на будьонiвку його, знов на обличчя й додала: - А це ?демо додому. Вирвалися ще за тепла на молотьбу. А обмолотилися, буряки стали копати та й докопалися - учора думали, що й попропада?мо з ногами: морозище ж отакий, а ми босi. Подивився Давид на ?хнi ноги червонi, похитав головою й нiчого не сказав. А потiм, по паузi, спитав, чи хоч додому ж ?м недалеко. Та так, iз Зачепилiвки вони, Щербанiвського району. О, то це, виходить, вони зовсiм земляки: вiн теж щербанiвський з Обухiвки. Знають Обухiвку. - Були з нами й на буряках обухiвськi, душ кiлька було,- сказала одна з дiвчат, звела обличчя на червоноармiйця: - От, може, зна?те - Яким, що на гармонi? гра?, потiм таранкуватий один. А з дiвчат - Галька i Христя. А то - не знаю тих. - Це Христя ота, що спiва? гарно? I зовсiм вона не обухiвська! - озвалась якась. А Давид враз насторожився: Христя? Та перша дiвчина аж плечима знизала: - Авжеж-"не з Обухiвки!" Чи я ото не знаю? Прийшли вони, а ми саме жито добивали. Ще Христя ота про банду розповiдала. То ж у них в одну нiч семеро коней з лук завели. I ?хню взято коняку. Ще плакала, пам'ятаю. Давид схвильовано: - Така русява дiвчина? Невисока? - Невисока. А на ши? в не? шрам: колись iще, як денiкiнцi були,- од нагайки. - Так! - аж одхилився, i на обличчi бiль у нього. Тиша. Десь за перегородкою, в другому купе, чути голоси було глухо. А внизу колеса ритмiчно: так-так, так-так. Так. На ши? шрам - вона, значить, сестра Христя. - I коней не знайшли? - Нi, як крiзь землю пiшли всi семеро. Одного злодiя пiймали були з конем аж пiд Полтавою на ярмарку. З Огирiвських хуторiв сам. Хотiли самосуд над ним учинити. А вiн став проситися: всiх, каже, викажу, усю банду, тiльки щоб не вбивали. Ну, а тут мiлiцiя на ярмарку - його й заарештували. В тюрмi тепер. - Може, в тюрмi, а може... Хiба тепер тюрма! Подержать мiсяць та й додому випустять,- додала друга з дiвчат i одвела погляд убiк. - А коней нема,- це - Давид. Вiн замовк i схилив голову. А очi вронив на ноги дiвчатам, порепанi й червонi. I було - думка проповзла: "Може, i вона десь боса отак на морозi?" А потiм батьки згадалися. Як це бути без коняки? Мабуть, батько ще дужче посивiв i мати ще дужче зiгнулася. Без тягла ж - як без рук. А земля далеко, за десять верстов. Що ти на нiй робитимеш голими руками! I чого згадалося те? Уривок з листа з дому, ще повеснi; незграбними лiтерами Петрик виводив, а батько, мабуть, проказував синовi вiстку радiсну: старого коня продали та молодого купили, хлiборобами тепер будуть,- писали. I весело Давидовi було тодi, i, мов живий, батько тодi був виткнувся з-за листа: завжди похмурий, а то всмiхнувся на хвильку й примружив око до сина весело: "То так, сину; а без коня без доброго, вважай,- не хлiбороб". Е-е, не примружить тепер очей батько до сина, не скаже весело. Мабуть, такий журний, ще, мабуть, дужче посивiв. Десь далеко й глухо кондуктор квитки питав до Вербiвки. Дiвчата пiдвелися. I Давид кинувся: - Що, вста?те? - Та ми до Вербiвки брали квитки, бо до Ганiвки ж дорого. А тут уже сво? кра? - пiшки пiдемо. Нам аби на нiч. Прощавай! - Iдiть здоровi! По?зд стишився i став. Давид до вiкна пiдвiвся й байдуже дивився: на перонi з осик тихо падало листя жовтаве, чоловiк у червонiм картузi вдарив у дзвiнок двiчi, пройшли дiвчата юрбою по перону за станцiю. I бачив - пiшли дорогою, що по нiй стовпи телефоннi вдалину побiгли. I коли рушив по?зд, Давид iще стояв бiля вiкна й дивився в степ. Ген-ген дiвчата тi. Вдалинi у вибалку руде село. А то куди не глянь - зелено, чорно... латка бiля латки - чорно, зелено... I подумав Давид: "А як же це батько й тi шiсть?" II Вiд станцi? Ганiвка до Обухiвки двадцять п'ять верстов. I все степом. Повилась дорога помiж чорних рiль та латок зелено? озимини, колiями зрiзана. А обiч уздовж не?- стовпи вдалину. I вiтер осiннiй так тоскно гуде вгорi в телефонних дротах. Вiтер та он галок зграя: вiтер ?х гонить, як ото жменю зерна, сiючи, кинуть на вiтрi,- а то куди оком не кинь - степ, пусто. Вдалинi манячили хутори. Iде Давид по дорозi, ступа? широко. Усiма грудьми п'?, захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осiнн? степове повiтря. I, либонь, хмелi? вiд нього: очi якось аж затуманились, розкритi обвiтренi уста. А рукою збив будьонiвку на потилицю та тiльки головою трiпнув. - Ех! Ще кiлька день тому - де це було? В Азi?. На станцi? Ташкент стояв у черзi за квитком мiж узбеками якийсь собi демобiлiзований червоноармi?ць Давид Мотузка - i от iде по дорозi на Обухiвку. Чи йде, чи сниться.? Аж усмiхнувся. А в очi степ далиною дивиться, хоче спитати, та - нiмий. "А що, Давиде, тьохнуло?" I хоч нiмий, чу? його Давид. Вiн роблено хмуриться, потiм усмiхнувся: "Ще пита?: "тьохнуло"! Ну, а як тебе та не любити, як от дивлюсь у далину твою i бачу в нiй цiлий свiт новий. Що про нього вiки лиш марили, що його ще нiде не бувало. Хiба на зоряних гонах на якiйсь iз iнших планет. Ех, i люблю ж тебе!" За хуторами дорога зламалась колiном i повилась на Щербанiвку. Уздовж не? й стовпи потягли дроти. А глухенька дорiжка помiж хат покрутилася хуторами. Це - Давидова. Ну, та вiн нею теж тiльки до хатки, до он тi?? крайньо?, а там навпростець пiде на економiю, колишню ганiвську. За хутором уперше стали попадатися орачi. Це ще хуторянськi землi, а як рiв перейшов - колишнi економiчеськi степи пiшли, тепер обухiвськi. Тут теж де-не-де на гонах поволi плуганили орачi волами по облогах. А тiльки далеко од дороги,звертати не хотiлося, бо й так уже пiдбився. Хай, он уже, пiд самою економi?ю, оре хтось,- зайде Давид до нього, закурить i вiдпочине трохи. А й земля ж тут добренна! - чорнозем, аж масний. I пахне так якось знайомо рiлля свiжо-осiння парубковi. Як пахла й тодi, в давнину, коли ще хлоп'ям до пана в погоничi на осiнь ставав. ...Три осенi був у строку саме пiд вiйну германську. Малий був, замурзаний, а очi з-пiд волосся чорного, кучерявого як вишнi двi стиглi. Любили його в дворi i наймити, i австрiяки полоненi. (На роботi ?х було душ двадцять). Все пiснi, бувало, ?м заспiвай. А Давид спiвливий був. Цiлi днi на полi ж, на оранцi,- воли поганя? й спiва?. Сам i пiсень складав: то про наймита-сиротину, то про солдата, пораненого в окопах, то про австрiякiв, що на чужину ?х занесло на далеку. Бувало, увечерi, як з роботи повернеться та пiсля вечерi отак, перед святом, як заспiвають у сутiнях: "Чу?ш, брате мiй...",- хлопець занiмi?, а очi туманом застелить. Журно Давидковi тодi. А журавлi все "кру, кру"... У журбi отакiй i подружився Давид з одним австрiяком, на ймення Стах. Залюбився в пiснi вiн хлопцевi сердечнi. Бувало, каже: - Спiвай, хлопче. Най серце за неправду болить змалечку. Виростеш - бунтар будеш! Вони й на степ ви?здили орати завжди вдвох. Давидко коли поганя?, а Стах за плугом борозною йде i щось розповiда?. Про родину свою, про iншi кра?, про минуле. (Дома, в Галичинi, вiн за вчителя був, а потiм на вiйну його забрали, та вiн передався до полону). Який вiн був хороший! I знав чисто все, що не спитай: i де земля взялась - не як у школi пiп учив, i чому люди бiднi ? i ? багатi, i яке буде колись життя... Бувало, примружить очi, дивиться й каже: - Отут, де фольварк панський, не буде вiн панський, бо пана виженете. А самi, наймити, житимете за хазя?в. Земля вся буде ваша, i худоба, i дiм, i ще дома такi збуду?те, i сад насадите бiльший... Давидко аж оторопiв: - Так пан же не впустить. - А так, так,- не пускатиме пан, жовнiрiв визве гнiздо та землi боронити. Таж вас сила з сiл. А й жовнiри хiба не з села? Хiба то не ?хнi батьки та брати прийдуть ма?ток брати? На брата, на батька хто зведе рушницю? Очi горять у Стаха, горять у Давидка. Хоч i мале воно, хоч i замурзане. - Товаришу, дай закурити! Давид аж кинувся. - Будь ласка, якщо ?. Воли парубчак спинив, вилiз iз борозни на облiг i стояв у лахмiттi,- зразу видно, що наймит. Давид звернув на стерню й пiдiйшов до орача. Поздоровкався, закурили. Ну, а воли спочинуть тим часом. - Сiдай, товаришу. Це не з служби, бува, не дев'ятсот перший? - Дев'ятсот перший, еге. А ти не з Обухiвки часом? - Нi, я он з отих хуторiв.- Вiн виступив з-за вола й пужалном ткнув у простiр, де за рiллями, за облогами в балцi хутiр визирав зеленим дахом iз червоного, як величезний пук калини, вишневого садка. Може, чув про Огиря? Так ото служить у нього. А це тут оре. Воно земля й обухiвська на паперi значиться, то як справа до продподатку дiйде, а так - хутiрська земля. Потому - далеко страшенно вiд слободи, за десять верстов не на?здишся, не находишся, ну, в оренду й здають. А ще як коняки в котрого бiдняка нема? - погиб, щитай. А хуторянам - подай боже. Огирi, Хоменки, Кипшарi... Ой, треба ще на них вiсiмнадцятого року! У декого десятин на двадцять п'ять посiву самого, та випаса? товару скiльки. Вже ж на долонi не випасеш. От i щитай кругленько - тридцять. Норма! Бiльше з половини беруть: виоре, засi?. А зiжне другий незаможник, подивиться на копи та тiльки потилицю почуха?: на плечах за десять верстов не однесеш. Хоч покинь на стернi. Оцим моментом i користуються куркулi. Бувало, за самий продподаток та за який мiшок зерна всю норму оддавали. От вищитай,- той же восьмий або десятий снiп... Вiн жадiбно затягався цигаркою, що стала вже самий вогник, аж по мокрих губах шкварчала. Тодi плюнув, iще попросив на цигарку. Бо сьогоднi вiн пiснику?: пiзно вчора повернувся з оранки та й не висушив тютюну. Давид дав на другу i сам другу скрутив. - Погане ти, дружище, розповiда?ш. - Та тут як викласти тобi усе життя наше, нi чорта воно не варте, братухо! - Вiн чвиркнув крiзь зуби i трохи помовчав. А згодом пiдвiв голову i, примруживши око, пильно глянув на червоноармiйця. - А на фронтах воно як там? - спитав чомусь пошепки. Давид вiдказав, що фронтiв нема тепер. Парубок нiчого не сказав. Тiльки враз одiрвав погляд од Давида i опустив очi на рiллю. Заговорив згодом, пiдвiвши очi: - Ти от повiриш, мiй хазя?н - куркуляка ж який: мав сiмдесят десятин землi, а тепер - оце при?де дочка з Обухiвки, що за голову сiльради торiк вийшла, за Матюху... - За Корнiя? Що був во?нкомом при волостi? - Давида аж смикнуло. - Ну да. За комунiста. Так вiн ото дочку в Огиря й схватив собi. Там весiлля таке було! З району начальство при?здило, ракети пускали. Скривив губи парубок в усмiшку якусь, i презирливу, i болючу, i ще раз чвиркнув крiзь зуби. Задумався. Раптом згадав i пiдвiв обличчя до Давида: - Да, так я й не доказав. При?де оце, бувало, в гостi та й похвалиться, бува?, батьковi, що там Миколай Миколайович наступатиме, чи що. Так плю?ться, не призна?. Пробi, яко? трясцi йому тут треба. Щоб знову рiзанина пiшла? I так, мовляв, життя налагоджу?ться. Та 'дже: пара волiв, пара коней на синовi стоять, двi норми й ще землi, аби брав. Горою сто?ть за радянську владу,- знов губи в усмiшку.-То отаке-то, товаришу. - Н-да. Дiла тут у вас... I задумався Давид. Згадалося - колись читав книжку "Нове село". Тодi якось аж не вiрилось, що живi отi цифри нетяг, здачi землi в оренду... I от цей парубчак уже ж не вигаду?: "бува?, за продподаток норму здають", "по тридцять десятин посiву в декого". I ще от - Матюха й Огирiвна. Чи подурiли вони тут? Чи самогону пообпивалися? Кинув цигарку потухлу Давид i пiдвiвся з землi, речовий мiшок перекинув на плечi: - Прощай, товаришу,- до орача.- Як же тебе хоч звати? - Iльком. А тебе? - Давид Мотузка. - Ну от. Будемо знати. Вiн узяв воли за налигач, замахнувся батогом i свиснув. Рушили. А Давид пiшов стернею. I ззаду довго ще чув свист Iлькiв. Якийсь такий... ну от - немов то чайка над степом лiта?, кигиче. III Над ставом, що колись належав економi?, як проходив Давид, шумiли верби хором жiночим, тужливим. А одна - плакуча - над самим урвищем схилилася в розпачi над ямою обiч млина водяного,- аж ?? коси розпустилися i впали у воду,i занiмiла. Хто ?? тугу збагне? Бо хто бачив? ...На конюшню козаки-денiкiнцi Катрю ковалеву, що при дворi жив, затягли - красуню степову, розпатлану. I на тiло молоде, як пси, накинулися. Так цiлу нiч: дудлили самогон, горлали пiсень, щоб не чути було крику дiвочого... А вранцi, змучену, випхнули за дверi... Тiльки-тiльки свiтало. У лiс до партизанiв, як тiнь, прийшла й сказала: "Сю нiч". Потiм - нiколи нiхто вже не бачив ??. Бо нiч була темна, ?? остання нiч. Спали козаки в сара? i в штабi спали. Як тiнь кралася,- тиша така. Лиш десь у березi блукав хтось, ?? гукав - може, мати. I враз з усiх кiнцiв спалахнуло: сара?, конюшнi. Кинулись iзсередини до дверей - засунено знадвору, стiни кам'янi: крики, гоготiння полум'я. А з степу тодi ватага партизанiв - з усiх бокiв оточили ма?ток. Давид iз хлопцями повз ставок саме бiг тодi - на кручi щось майнуло бiля млина...- А! хiба тодi знав! - Мерщiй у двiр гайнули. Захопили штаб, розстрiляли, забрали два кулемети i коней. Потiм до самого свiту шукали Катрю в саду, бiля ставу - не знайшли... Лише днiв через кiлька,- вже в лiсi були,- звiстку сумну принiс Давид (ходив уночi в хутiр на розвiдку): у ставу знайшли утоплену Катрю ковалеву... I от - плакуча верба бiля млина над урвищем лама? руки, хита? головою, мов журить когось: "А-?!.." I шумiли верби хором жiночим, тужливим. По греблi пройшов Давид повз водяний млин. З-за безлистого саду, як крiзь сивий серпанок, червонiли цеглянi будiвлi. Обiч пiд садом бiлiла хата, челядня, жовтiв невеличкий ожеред соломи. Ближче,- з кузнi вилiтав сизий димок, а раптом не стало, i тодi з кузнi загупало молотом по ковадлу: гуп-дзень. Хтось живе в економi?. З греблi Давид просто й звернув до кузнi. Побрiв рудою жаливою та бур'яном понад ставом. Обiйшов ярок, порослий ожиною, молодняком, i пiдiйшов до кузнi-землянки. Молот не гупав. Чути було з землянки - сопiв мiх i гомiн тихий. Давид спустився сходами в землянку. Бiля горна - коваль. Так i зарум'янилось лице Давидове радiстю: - Здрастуйте, дядьку Петре! - Здрастуй... товаришу! - мовив од горна сивий iз закуреним обличчям коваль, пильно вдивляючись у червоноармiйця. Видно було, що не пiзнав. А Давид - той одразу впiзнав дядька Петра. А то незнайомi два: хлопчисько дув мiх та якийсь кремезний чолов'яга рудобородий сидiв пiд стiною в солдатськiй ватянцi i в кудлатiй сибiрськiй шапцi. Вiн, видно, помагав ковалевi кувати, а це лише сiв i крутив здоровенну цигарку. Як слинити, пiднiс ?? до рота, тодi скоса пильно глянув на червоноармiйця бiля дверей. I всi мовчки дивились. Давид аж усмiхнувся: - Та Давид, ковальчук ваш, дядьку Петре! - Ну от, скажи ти! - здивовано й радiсно аж руки розвiв коваль.- Не признався б - нiяк не пiзнав би. Правда ж, i часу минуло. Це ж парубiйком iще, за денiкiнцiв, як у кузнi за ковальчука працював. Ох, i одчаяка ж був! - Звернувся вже до сибiряка.- Вiд партизанiв був приставлений. А це, мабуть, iз служби? - Да, прямо з станцi?. Iду - дивлюсь: димок у кузнi. Ви, значить, так i зосталися тут? Сопiв ковальський мiх, трiскотiло вугiлля, а коваль старий ще вiхтиком покропив його водою i заговорив: - Вiк в оцiй кузнi,- з дванадцяти рокiв. Усю силу в нiй на цьому ковадлi по шматочку виклав i молотом розплющив, у чересла, в лемешi панськi перекував. Тут i помиратиму. Спасибi, таки вiдчужили хоч хату та кузню, мене надiлили. Кую тепер. А вмру - о, ? кому замiстити коваля старого! - I вiн усмiхнувся до хлопця бiля горна, хитнув з батькiвською ласкою головою на нього, замурзаного, як циганчатко. Враз iз горна вихватив червоний шмат залiза на ковадло,- дзень, дзень... Рудий чоловiк тодi взяв молот-гуп!.. Аж iскри по кузнi, аж iржаве шмаття залiза по полицях ожило - задзвенiло. Давид дивився, як молоток та молот мiсили червоний шмат залiза. Вже буряковий вiн, темнiша?. Тодi коваль знов у горно його, засопiв мiх. А тепер i вiн закурить. I, цигарку крутячи, ще другого сина згадав: "От ще б Степан iз служби повернувся: вже 1902 рiк забрали, а все нема чогось. Та строку Зiнька ще добула б - тодi всi дома б. Давид, мабуть, i не пам'ята? ???" - "О, чого б же не пам'ята?!" - "Тодi ще пiдлiтком була, а тепер дiвка вже". Давид почервонiв i щось хотiв спитати, та дядько Петро заговорив: - Повеснi ж дожилися,- хлiба не стало, та й мусив дитину вiддати за п'ять пудiв жита та чоботята там, хоч старi. Цур ?м iз такими заробiтками! Тодi бородатий чоловiк: - Е, шкода. За зиму хлiб по?мо, та й знов повеснi - куди б хоч за харч дiтей розiпхати. Життя наше таке. Голову витягнеш - зад угрузне, зад витягнеш - угрузне голова. А вже нас, так iменно, як трясовина, злиднi засмоктують. Пруча?шся, б'?шся, а воно все глибше - по груди, по горло. З Сибiру ж i вони як при?хали, худоба ще була. А воно саме пiд голод,- по?ли худобу. Лишилися голi-голiсiнькi по чужих хатах. Сiм родин вернулося ?х з Зеленого Клину: обухiвськi та з Щербанiвки двi. Ну, дали-таки землi, та що з нею голiруч зробиш, та ще як за десять верстов? - Тодi ж казав: згуртуймось у колектив та на всiх хоч пару коней залишiмо. Та домагаймось, щоб на хутiр, сюди, виселитись, до землi ближче. Хоч у землянках жили б та завжди б ?? пiд руками, на очах мали. Та куди тобi - комунiя! А воно, бач, нашi ж таки сибiряки... Оце якось бачився в городi - комуною живуть. "Маяк" пiд Сорочинцями. Добре живуть. А ми домнялись, а тепер... Давид аж захвилювався радiсно вiд сибiрякових слiв: це ж його мрiя - колектив отут, у дворi. Сказав весело: - А тепер що ж, дядьку, пiзно хiба, чи що? От землевпорядкування провадитимемо, згурту?мось та й вийдемо на виселок сюди. Лише рукою махнув сибiряк. I коваль безнадiйно: - Е, сину, тут як дали декому землевпорядкування... Тихiн Кожупiний i досi кров'ю харка?. Що ти хотiв, сину, як мужик темний, а бiля властi - сучi сини та п'яницi. Тодi Давид: - Да, у вас тут щось того... Матюха от... Тихо в кузнi. Лише сопiв мiх та трiскотiло вугiлля. Нiхто нi слова. I вже по тому мовчали бiльше. Розпитували Давида про новини, про службу там, у Ташкентi, що там по газетах. А за сво? життя мовчали. Поживеш, мовляв, сам побачиш. Давид знав, чого це: "Матюха" - страшне було слово для них. I не допитувався дуже - все одно побояться; хоч дядько Петро й знав його, але це ж чотири роки минуло. А за цей час... Адже й Матюха колись у партизанах був, а тепер... Вiн пiдвiвся, кинув цигарку i, мiцно тиснучи руки ковалевi й тому сибiряковi, сказав весело: - Так руку, значить, дядьку Климе? Аби ми хотiли, а що бiля властi тут у нас сучi сини та п'яницi - нiяка сила! Очi з-пiд кудлато? шапки глянули на нього пильно. А руку стиснув дуже. Так i розлучилися. Пiсля курно? кузнi морозне осiнн? повiтря залило лице Давидовi рум'янцем. Пах бур'яну сухого вiйнув iз давнини, iз спогадiв, якiсь забутi сни. Перед очима просто лiворуч - став за вербами, а обiч ставу - зелена озимина. Отут i виселок, вiд ставу, нижче саду економiчеського. Де ото халупа ковалева. Давид мружить очi, дивиться, i в напруженiй уявi - на тому зеленому майданi: халупки, молоденькi деревця понасаджувано. Якихось кротiв наче селище. З усiх бокiв до майдану хлюпають чорнi рiллi, як повiдь весняна. Це тiльки-тiльки оселилися. Ще мружить очi Давид i сам не впiзна?: чи ?хнiй виселок?.. Великий сад з отих дерев уже вирiс. У саду бiлi будинки великi. А де гребля прорвана, де водяний млин,- електростанцiя. I стовпи потягли дроти по висiлку, понад будинками, у двiр, до загонiв, до ферми, до сельбуду... I по шляхах - на Щербанiвку, на Обухiвку... На всi боки. За вербами чайка кигикнула. Кинувся Давид. А може, й не чайка, може, то свист Iлькiв? Брiв бур'яном у двiр, де будiвлi цеглянi. Чiплялись реп'яхи до шинелi. Пахло жовтавим листом кленовим i бур'янами. I на дворi бур'яни буйнi поросли. Навiть у покоях, нежилих тепер, у дiрки вiкон видно було пасма бур'яну. Та стiни добрi. О, вiк ще стоятимуть! Тiльки покрiвлю на сара?, на конюшнi дай. Ось комори-гамазе?. Аби родило, ? куди зсипати. Загони, конюшнi... Давид ходив по двору, оглядав стiни, про себе щось розраховуючи. Збоку б хтось глянув - iнженер то ходить, що йому треба обрахунок на ремонт скласти. - Да, будiвлi ще добрi,- аж уголос сказав. Кинув ще поглядом навколо й рушив повз загони. А тут мур розвалений од саду. На латку подзьобану очi впали, i... гаркнули залпи в оту нiч, лiтню, тривожну, коли палав ма?ток: отут розстрiлювали. Червоне з-за муру сонцем вечiрнiм залляло бур'яни. Шелест десь iз-за муру.I враз у прогалину на бур'яни як стрибне бузiвок - потолочив ?х. Сам - сонцем заллятий, хвiст догори. I молодим телячим баритоном як шарпоне нiму ту бур'янову тишу, аж луна помiж будiвлями, за муром, у саду. Аж Давид усмiхнувся - так зрадiв телячому ревовi. А з саду, з-за муру, ще шелест по листi - кроки чи?сь. Парубок тiльки до муру хотiв, як у прогалину назустрiч дiвчина в сiрiй свитi так i налетiла на нього. - Ой! - тихенько з несподiванки i одхилилась, щоб дати пройти йому. А вiн - чудний такий: на не? дивиться, тодi одiрвався, одхилив голову, очей з очей не зводить. I вона... Потiм хлюпнулись безоднi пiд бровами в не?; крутнулась i побiгла бур'янами. Ще оглянулась, побiгла. Давид стояв як стовп. Уже не було чути нi шелесту, нi крокiв. Теля десь за двором ревнуло. Тиша i бур'яни. А вiн тодi рукою до чола, провiв - аж гаряче. - Та вона ж десь у наймах... IV Уже зовсiм смеркало, як Давид пiдходив до села. Зразу за кладовищем, на вигонi край слободи, махали крилами вiтряки. Один тiльки стояв обiч iз перебитим крилом. I пусто на вигонi. Нагнав жiнку якусь по дорозi - везла з дiвчинкою возик з мiшком од млина. Минаючи, поздоровкався, i жiнка сказала: "Драстуй". А не пiзнав Давид, хто така. Таки поночi вже. Де-не-де по хатах свiтили свiтло. Отак - блимне маленькими вiконечками - саме сiрник чиркне, потiм примружить ?х i дивиться довго, не мигаючи, в темряву. Повз церкву як проходив, непри?мно вразило Давида: пахло фарбою свiжою. На тополях в оградi на ночiвлю мостилось гайвороння. "А от у школi нема? шибок, це - факт",- подумав. На розi темно зяяла вона чорними великими вiкнами, лише дво? вiд дороги блiдо свiтилися, i на завiсi бiлiй то виступала, то гасла чиясь тiнь. За рiг бiля школи звернув Давид у вулицю. Тихо й порожньо в нiй. Шумiв вiтер за тином, по садках, поза хатами - листя пожовкле зривав: метеликами лiтало воно й падало стиха на вулицi, по дворах. Десь аж на тiм краю села два голоси парубочi хрипко горлали пiснi. А знизу, за городами, мабуть, бiля мосту, важко чмихав паровий млин. I - вiтряна нiч, тому дихання млинове нерiвне, немов iз перебоями: чмих, чмих... чмих. За городами ж, по той бiк Псла, смугою чорною -лiс. I шумить, шумить по-осiнньому. А Давидовi спогади - зеленi, веснянi. ...Колись, при денiкiнцях, i влiтку, i восени в оцiм лiсi по ярах вони жили лiсовиками. Увесь лiс шумiв од них - партизанiв. I якщо вночi десь займався полум'ям хутiр якогось буржуя, якщо вночi десь вирубано бiлих заставу, всi знали: це нiхто ж, як лiсовики. Е-ех! Зеленая лiщинонька, а по нiй буйний хмiль повився!.. ...А восени шумiв-шумiв лiс по-осiнньому. Осипалося листя, пiшли дощi, холоди. Люди на тиф почали хворiти й мерли, як мухи восени. В Обухiвку тодi ж полк денiкiнцiв прийшов, розташувався. I полк стояв у Щербанiвцi, i поза Пслом стояло вiйсько по селах. Це ?х, партизанiв, виловлюватимуть... Шумiв-шумiв лiс по-осiнньому. I була нiч чорна, вiтряна, iшов дощ... Партизани, мокрi, холоднi, i в одча? - або пан, або пропав - нальот на Обухiвку. Що там було в ту нiч, чорну, вiтряну! Полк розметали, захопили зброю, три кулемети, коней. I на пiдводи пiших, хворих, i - в нiч. Було ?х у лiсi сотнi три, а до червоних як через фронт пробилися, шiстдесят три чоловiка прибуло, i то з них сiмох поранено. Як це давно було! Повз волость проходячи... Да, сiльрада тепер це, бо район у Щербанiвцi. Тихо, i вiкна темнi. А на ганку тодi кулемет отут строчив. А Давид "лимонку" -бах! Замовк кулемет. Як це було недавно! I хати за тинами розваленими, як i тодi,-бiднi, стрiхатi й мовчазнi. Тiльки на пустирi, он на тiм боцi, де левада, колишня генеральшина дача, сохи з землi стирчать, мабуть, на нових садибах i в саду генеральшинiм, де була сама дача - спалено ??, уже живе хтось: велика хата з ганком, з ясно освiтленими вiкнами, сарай пiд черепицею, рублена комора. Од вулицi-тин новий i дощанi новi ворота бiлi, на чорному тлi вирiзьблено чирвою. - Це хтось двигонув собi так двигонув! Нiяк не вгада? Давид - хто ж саме. Хто-небудь iз куркулiв,- так не рiшився б же в генеральшинiм саду, хоч i нема ??, хоч i насiння не зосталося. А хто б же бiльш? Це, брат, не одну тисячу вгнав. Нiяк не вгада? Давид. А тим часом, перебираючи в головi обухiвцiв, шукаючи хазя?на, незчувся, як i до двору свого пiдiйшов. Став на перелаз, а в грудях так i отерпло: маленький двiр пiд тiк постругано, бiля повiтчини старенько? - стiжок початий. З хати у вiкна лилося блiде свiтло, i шум чути - мабуть, верстат лядою. Давид, схвильований, узявся за завертку, а дверi так знайоме, з таким сумом до нього - рип! В хатi, як порiг переступив,- тихо. Лядою гуркнув ще батько, а тодi повернув до дверей сво? похмуре обличчя. З-за прядки мати, глянула, старенька й тиха. Долi Петрик цiвки сукав, а маленька Докiйка клоччя на кодрю крутила. Та й застигли всi, кожен за сво?ю роботою. Очима - до дверей, на солдата в сiрiй шинелi, у шапцi гострiй. Вiн гостру шапку зняв. - Здрастуйте!- всмiхнувся самими куточками рота. Мати з ослона й не пiдведеться. Очима припала до обличчя - чи Давидове? Мить, може. I враз брови як-як помiтно зламалися крайками догори. Вийняла гребiнь iз днища, поклала на ослiн i встала назустрiч до сина. - Давиде! Ну, де-бо ти взявся? - А от бачите - прийшов. Вiн поцiлував матiр. Обличчя в не? схудле, у зморшках усе. Дивилась любовно очима на сина, що в них - i радiсть, i журба. Потiм вi? злегенька затремтiли, i м'язи лицевi бiля рота - в печаль. Вона тодi пiднесла передник до обличчя й почала в нього сякатися. - А ми вже тебе, сину, i не ждали. - А я ж писав. Поздоровкався з батьком. Той навiть аж розхмарився, та хiба на мить,- знов брови обважнiли й нависли. Сказав: - Якщо й писав, сину, то не ми тво? письма читали. Може, хтось читав. Ото останн? було, де ти про землеустрiй писав, куди обратитися. Я вiзьми, дурний, та й покажи на сходi. А хтось та й головi сказав. З того часу як одрiзало. Нi одного не получав. Мати: - Думали, що тебе вже й живого нема. А батько: - Ото, заплач iще. А я так ?хню всю полiтику бачу. Це вже останн? письмо Христi дав, як ?хала в радгосп, щоб на станцi? вкинула. - Коняки ж у нас, Давиде, нема. Украли, харцизяки,- сказала мати й заплакала. А батько - тiльки брова в нього одна ворухнулась: - Взяли, сучi сини. Аж семеро коней iз слободи забрали, Старцями нас поробили. Да. То - бiда. Вiн iще в по?здi довiдався про це: дiвчата з бурякiв ?хали та й казали. Та все якось не хотiлось вiрити. I аж до самого двору - чи то вiрив, чи нi. А вже глянув - стiжок у дворi недобитий,- так i похолонуло в грудях. I в хату зайшов - Христi нема?. - Пiшла Христя. Iшли тут iз села на заробiтки в Карпiвку, то й вона пiшла. Може, заробе який карбованець. А на коняку,- ох, скiльки тих карбованцiв треба! Та якi вони й труднi нашому братовi, бiдняковi... Батько встав iз-за верстата. Спитав, чи надовго вiн додому. - А зовсiм уже. Одслужив сво?, фронтiв нема?. Дома тепер буду. Вiн роздягся, шинель на ключцi повiсив i будьонiвку. Став бiльше схожий на колишнього Давида, це - матерi. I якось аж надiйнiше стало: шинель на ключцi й шапка- дома вже буде. А це, мабуть, аж iз станцi?, таж, мабуть, голодний. А вони до нього мерщiй iз журбою сво?ю. - Може, зараз вечеряти будемо? Батько од припiчка: - Про мене. Ми ось iз Давидом по цигарцi викуримо, а ти лагодь тим часом. Сiдай, Давиде,- i як той сiв: - Гай-гай, сину, скiльки це лiт отак не сидiли. Ба й у вiчi не бачили один одного. Тiльки подумати: п'ята осiнь! Подивився довго й мовчки на сина, i в очах хмурних запроменилася батькiвська ласка. - Ну, розкажи, сину,-ти на фронтах воював, ти бiльше свiту бачив,- що воно з революцi?ю сталося? Де вона, влада радянська, що за не? ви голови клали, щоб, значить, правильна радянська влада, де вона? Бо от i в нас сiльрада ?, i Ленiн в сiльрадi на патретi, а сказати, сину, тобi,- вiн понизив голос i додав майже пошепки: - погане життя! Що, сину, дивишся так? Контрреволюцiю батько розводе? Е-ех... От, сказати, коней у них, у сiмох, забрано. Без коняки - хоч "рятуй" кричи. Ну, i щоб же позику-пiддержку од властi яку, хоч би продподаток скинули, то й то б таки легше було на ноги сп'ястися. Та нi. Подавали заяву,- не прийняли в сiльрадi. А в район поткнулись: "А, обухiвськi, зна?мо: бандити, самогонщики. Крадете один в одного, а тодi сиротами казанськими прикида?тесь, радянську владу не пiдтриму?те". А злодi?в - пiймали ж одного, Кушнiренка з Огирiвських хуторiв. У городi в тюрмi тепер сидить. А це чутка ?, що випустять буцiмто i суду йому не буде. Ну, де ж та правда? Хай, значить, iще конi водить, людей старцями робить, пролiтарi?ю. Це ж видно з усього. I мати не змовчала: - Пiд революцiю палили економi?, казали, що не буде панiв. А воно порозганяли тих - новi понаставали. Це ж i куди Христя пiшла на заробiтки, Радгос якийсь за хазя?на там, комунiст. - То, мамо, не хазя?н "радгосп", то скорочено, радянське, народне себто. - Хто ж його, сину, зна?. Батько поважно знов заговорив: - З землею в них теж та полiтика. От хутiрська земля по цей же бiк хуторiв, уся од слободи, а обухiвська - на колишнiй економiчеськiй, за хуторами. I що б же пересунути ?хнi надiли туди, а обухiвськi - по цей бiк хуторiв. Це так по-мужичому. А власть i слухати не хоче. От сам комунiст голова Матюха просто у вiчi смi?ться: "Дай вам землю пiд селом, так вас од не? й за вуха не вiдтягнеш, а що з вас за хлiбороби, коли у вас плуги мотуззям позв'язуванi! Про вас республiка з голоду опухне". От, мовляв, хто хлiбом году? - великi хлiбороби, хазя?. А це ясно вже хто - хуторяни, куркулi. Продався ?м: чув, може, Давиде,- на дочцi Огиревiй оженився. А як проходив, може, бачив, у генеральшинiм саду там собi такий дом воздвигнув. Що ж, нагарбав за революцiю: лiс даром, робочi даром, суботники якiсь установляв. Живе - мабуть, помiщик так не жив: щодня гуля?, п'янству?, а стрiнеш п'яного - обмини третьою вулицею, бо так наганом i розмаху?. - А ви що ж мовчите? ? ж райвиконком у вас, партiйний комiтет. - Сину, куди скаржитись, як скрiзь однаково. Як змичка в них. Набралася кумпанiя, та що хочуть, те й роблять. Паровий млин артiль оце в комнезаму одвоювала. А хто ж в артiлi: Матюха, голова КНС, Гнида, Книш. А в район поткнись: бандити, самогонщики,-тiльки й почу?ш. Нема що казати,- всякий народ ? i в них, в Обухiвцi. Так це ж першi друззя Матюшинi. За нiч вiдрами випивають. А вже як п'ють-гуляють, гаси мерщiй свiтло. Залили самогоном революцiю. Ай! Трах! - кiлком, мабуть, навкидь у ворота. Кинулись усi в хатi. В хатi - як в усi. А на вулицi бiганина, шум. З криком пробiгла жiнка через двiр на город. Пролопотiли чобiтьми важко за нею: "Лови!.. а!.. бий!.." - Що таке? - Давид, поривний, схватив будьонiвку з ключки i-до дверей. А на порозi мати на дверях розп'ялась. - Давиде, бо' з тобою! Голову провалять. I батько не пустив. - То, мабуть, сину, парубки загризлися. У нас як нiч - затуляй мерщiй вiкна, з хати не виходь. Блiдни, дрiбно тремтячи, Давид провiв по чолi рукою: аж голова трiщить, як ото вчадi?ш. Мати вечерю на столик поставила. - Сiдайте, сiдай, сину. А хiба ж полiзе шматок у горлянку? Та сяде вже, i навiть ложку холодного борщу сьорбнув, вкусив хлiба черствого - жував-жував, насилу ковтнув. Дивився - за столиком старенькi батьки, схудлi, зажуренi, мовчки сьорбали з ложок. Блiдий Петрик та Докiйка - шматочок пiд ложку, щоб не ляпало,- сьорб, хлiба вкусить обережно, щоб не кришити. Чомусь пригадалося давне: отак за вечерею, в оцiй убогiй хатi, тiльки то вiн сидить - не Петрик, i ото Христя -шматочок пiд ложку, щоб не ляпало. I батько похмурий, i сумна мати: бiднi, нема? коняки, а в дворi - стiжок недобитий. На ключцi - шинель i будьонiвка. ...Пiсля вечерi зараз не полягали ще спати. Хоч i постелила мати на полу, а пiд коминком - Давидовi. Знайшла йому потiм сорочку бiлу в скринi. А сама за прядку ще сiла - передiлку допрясти. Батько сiв за верстат - гуп, гуп! - лядою. Давид лiт спати - з дороги. А в головах посхилялися... - I треба вам, дiти? Вiн зморився, а ви - як тi реп'яхи... - Хай, мамо. ...У головах Петрик та Докiйка посхилялися до самого обличчя. Шепотiли, розповiдали довго - так же давно не бачились! Про себе: у школу не ходять, бо нi в чому. Докiйка клоччя пряде, а лiтом на хуторi служили обо?. Очi Давид склепив - така втома. I наче лежить у борознi край битого шляху, а над ним з облогу, з Дикого поля, над борозною, гойда?ться билля дике, стиха шелестить. Потiм - стихати, стихати. А плуг повзе повз борозну, чересло одбатувало скибку чорно? пахучо? землi й привалило його в борознi. V Ночi осiннi телились сiрими ранками. Ще в сiянку випали дощi, а це - що вже година сто?ть - тихо, сонячно. Вiтри вщухли - розп'ялися хрестами вiтряки на вигонi. А в березi паровий млин чмиха? рiвно, без перебо?в. I за селом над рiллями десь гайвороння лiта?, кряче, а чутно так, мовби отут десь, близько, лiта? на городах. Осiнь. I така тиха, така ласкава. Але хiба не знати твою печаль? I кожно? хвилi хiба не ждати, як несила вже буде тобi,- упадеш головою на руки заломленi, а коси сивi на землю впустиш дощами, туманами? Тому й днi сонячнi як золото на вагу. Гупали цiпи по дворах найбiднiших, гуркотiли вiялки й терницi так весело по дворах - трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... ...Сиплеться костриця на землю пiд ноги. Пiд терницями ?? вже цiлi купи. А ще ж бiля повiтки ген цiлi купи й плосконi, й льону - дбайлива Матюшиха. Та що ж- робити ? кому: двi битки й терниця трахкотять од ранку до ночi, нi на хвильку не вгавають. I кострицi, кострицi тi?! - I-i, чортовi буржу?! Трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... Витiпала жменю Ониська, потiм гарненько повiсмо нею зв'язала та аж головою похитала - iз усмiхом, i з досадою: - То-то, прядива отакого! Ну, що вона в трясцi з ним та й робитиме? - О, пожурись,-баба Середиха вiд битки обiзвалася,- попрядуть люди, погнити не дадуть. Та й викине на весну полотенця шматкiв чималенько. А Зiнька ось, здорова хай буде, та вибiлить його гарненько. У Зiньки лиш брови ворухнулись. А по паузi одхилилась од тернищ й сказала: - Про Зiньку - не бiлене буде. Менi тут хоч би цього строку як-небудь добути. Трр-ах... так-так... Вiд великодня служить у них, а так наче давно вже. Що вже намучилась, i цур ?м. У роботi завжди, сама ж усе бо вiн десь або по дiлах, або гуля?, а вона ж - панi, нi за холодну воду. А ще не так робота, як життя клопiтне: нема? нi недiлi, нi щоб нiч поспала спокiйно. Ото як п'ють удома, то самовар опiвночi став ?м, то десь за самогоном бiжи. Дарма, що ?й треба, як-от влiтку, удосвiта на поле бiгти. Та ще ж кумпанiя,- аж чадно вiд них. Як повпиваються та як розбалакаються, страшно робиться. I це при начальствi ж: наш, Гнида, а це ще став iз волостi начальник мiлiцi? вчащати. Трр-ах... так-так... I стихла терниця. А очi дiвчина в кострицю впустила й мовила задумано: - Вже й кидала через нього. Мовчали тi жiнки, лиш терницi трахкотiли та за повiткою, за городами, млин захекано чмихав. I звела раптом Ониська голову до дiвчини: - Дурна ти, Зiнько: покинула була - ну й не йшла б уже. Чи ти не зна?ш, який вiн ?? Лук'янiвська Одарка хiба не через нього повiсилась? - I пошепки додала: - Вiн же заражений. - А менi що? - Та так... I Одарка - не з любовi. А впала в око, то й став чiплятися. А якось зустрiв у лузi, за селом, на безлюддi... Зiнька звела голову i брови низько над очима, сказала крiзь зуби: - Ну, то - дурне! Що вiн начальник та з наганом, бреше - стрiляти не буде. А я не подивлюсь,- що тiльки пiд руками буде, так йому в голову й дам. То вже звиня? нехай! Що б уже потiм не було... На обличчi вродливiм очi в задумi, а губи мiцно. Потiм тiпати почала й ще сказала задумливо: - Через оте ж була i покинула, втекла од напастi. Ну, коли ж i дома: мати плачуть, i батько журяться - мовляв, з економi? прожене, як не добути строку. Три днi була дома. Нiяк уже не думала. А потiм...- i по паузi задумано: - Як стало ж на хуторi сумно! Що не роблю, а вся думками сюди, на село, так i лину. - Ото! Зiнька глянула скоса на Ониську й почервонiла. Нагнулась до терницi й тiпала старанно та лаяла себе: "I дурна, дурна отака! I що воно за серце отаке дурне: яких подруг знайшла - Ониську та бабу Середиху". Аж усмiхнулась, а ще обличчя - рожеве. Притихла й тiпала, мовчазна. Ониська завела пiснi сумно? тихим голосом. I Зiнька ?й вслiд без слiв, без голосу, а всiм тiлом спiвала молодим. Очi замаренi - забула, що тiпа? плоскiнь у чужiй повiтцi, не бачить кострицi очима затуманеними. Чу? - шелестить пiд ногами, так це ж-сухий бур'ян. ...Бреде ним, а ось i теля видно, пробiгло - i, капосне! - зiрвалась iз прутом за ним, побiгла в двiр. А бiля муру-ой, як не налетiла: стояв у шинелi, в будьонiвцi... I не пiзнали одне одного. Уже в хатi потiм згодом хвалилась матерi: - Якийсь червоноармi?ць ходив у дворi. А мати з тривогою: - Може, що думають з економi?ю зробити. Пауза. А потiм рушила-загуркотiла прядка одна. I згодом материна. В сутiнi, на лавi, за гребенями, з мичок, якi думи обидвi тягли нитками довгими, безконечними й на шпульку навивали? Прийшли з кузнi батько з Серьожею. Мив руки старий бiля помийницi, а мати прядку за колесо рукою спинила: - Ти чув, старий? Он хтось приходив, якийсь червоноармi?ць у двiр. Чи не Матюшине, бува, це дiло? - Та то ж Давид Мотузка йшов додому з станцi?. Зiньчина прядка - мов шнури на нiй спали. Тихо в хатi й сутiнi-хто бачив, що тремтiли руки в дiвчини,-одна на гребенi, одна на прядцi? ...А потiм - як же стало на хуторi сумно. Що не робить, а вся думками на село так i лине. День, два, а на третiй рано збиратися стала. Мати: - Куди ти, дитино? - А пiду ж до Матюхи строку добувати,- i зашарiлася. А згодом смiялася матерi: - Ви ж бо?тесь, що вижене з хати, як не добуду. Очi блищали у не?, а мати й рада, i зiтхнула: - Бережися ж там, дочко! - Пхи,-така весела була,- прощайте! - хряп дверима. ...Сонце тiльки-тiльки зiйшло, як вона вже була в Обухiвцi. По вулицi йшла швидко. Ще за кiлька дворiв почула - в Мотузки гупали цiпи в дворi - удвох молотять. Iшла повз двiр схвильована, кинула очi на тiк, а вслiд ?м "здрастуйте!" - та якось чудно, мов не сво?м голосом. - Здрастуй! - ?й з току з-пiд цiпiй два голоси. Ай не спинився: у два цiпи - гуп-гуп, гуп-гуп... Уже ззаду. Де дiлась i радiсть у дiвчини. Так хотiлося i ждала: може, "Зiнько!" - гукне. I, дурна отака!.. А може, не впiзнав? Хряпнула хвiртка вiд вулицi за купками плосконi. Цеповий собака по дроту метався вiд хати до комори, загавкав до ворiт. Кинулась Зiнька. А Ониська з-за купи виглянула - хто воно, i до жiнок у жарт, урочисто: - Теща ?дуть! - Сама? - Самi, з наймитом. Трр-ах... так-так... - Це ж, либонь, завтра у вас гульби,- звернулась до Зiньки. За Зiньку баба Середиха: - Та вже не на що б же Хома три шаплики вигнав учора. Казав, предсiдателевого наслiдника будуть купати. - Хiба тiльки Хома? Он i Огирi на хуторi цiлий тиждень гнали. Це ж не день, не нiч гулятимуть, а тиждень цiлий, не одриваючись, питимуть. Трр-ах... так-так... - А ?й-бо,- Ониська це,- повен кургон теща везе! У двiр уже в'?хали парою добрих коней i фургоном. На фургонi, в колисцi, сидiла Огириха - маленька стара жiнка. Ззаду, за колискою, щось писастим рядном накрито. Iлько зачинив за собою ворота, а тодi взяв конi в повiд i пiд'?хав до хати. Бiля ганку спинив. Цеповий собака аж нестямиться - гаса по дротовi. З хати хазя?н простоволосий вийшов у самiй жилетцi. - Пiшо' вон!-на собаку гаркнув. Той не вгавав. Тодi схопив бiля огради цеглину й шпурнув на собаку - трах! - аж об комору рублену. Пiдiйшов до фургона потiм, помiг на землю "мамi" встати. I вже з крильця Iльковi кинув: - Конi ж постав до ясел. А те в хату позносиш. Пiшли в хату. Iлько, не випрягаючи, поставив конi до ясел, що бiля повiтки на дворi стояли. Гукнув до жiнок "здрастуйте" пiд повiтку. А сам узяв якийсь клунок i понiс у хату. Потiм iще приходив - барильце, бутель однiс. - Та годi вже тобi носити!- гукнула Ониська весело. Глянув i збив шапку на потилицю: - Хай п'ють! - оглянувся й тихше додав: - Може ж таки, ригачка нападе! - Та ?м... Вiн поправив наритники на сiрiй, тодi зайшов пiд повiтку. Привiтався зблизька, ще й "боже поможи" сказав з усмiхом. - Е, "боже"! Ти ось якби хоч жменю стiпав,- Зiнька йому весело. - А ось покурю. Iлько сiв на ступi близько бiля Зiньчино? терницi, витяг з кишенi куриво й почав цигарку крутити. Та не аби ж яку, а з книжечки "Прогресу", з лавочно? махорки. Хотiла Зiнька щось у жарт - та змовчала. Спитала замiсть того, чи в старих у ?? не був оце коли - оре ж там, а в хуторi воли напува?. Був у старих. Старi живуть: батько з Серьожкою в кузнi, мати пряде. А ??, Зiньки, дививсь-дививсь, аж мусив спитати, а батько: "Пiшла строку добувати". Дядько Клим хмурнi: жалiють, що дома саме не було ?х - нiзащо, каже, не пустив би був. Пробi: "хочете дiвчину занапастити". Змовк. Трахкотiли терницi, сипалась костриця на землю, i на Iлька летiли легенькi бiленькi трiсочки. Вiн ще затягся цигаркою, а потiм рукою за руку дiвчину, тихо: - А це добре, що ти тут. Зiнька глянула, не розумiючи, на парубка. Тодi вiн знов пошепки: - Завтра у вас тут, мабуть, цiкавi збори будуть. Так ти того... може, почу?ш що. Прислухайся. Вродi як за спостережний пункт будеш у мене. Зiнька аж головою йому до голови. - А хiба що? - Та... нiчого. Тiпай собi, он бачиш - четверо вух. - Не почують. Трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... I Ониська, i баба Середиха. Притихла баба. Витiпувала жменю, а до них: - I що то - молодi: шу-шу, шу-шу. - А що б же нам iще? - Iлько обiзвався весело.- Наговорились, як чого доброго на?лись. Та хiба ж ви дасте? Тiпайте собi. I як затрахкотiли знов обидвi терницi, прихилились обо?, Зiнька й вiн, до битки i заговорили пошепки, скоса дивлячись на тiпальниць. - От що: з тюрми од Кушнiренка письмо получено. Дiло, брат, таке одкрива?ться. - А як ти... - Тсс!.. ...На оранцi вчора став вiн закурювати. Одiрвав на цигарку, скрутив, лежить, попихку?. А любить вiн - от що не ?, що курить,-хоч газета стара, хоч слов'янське, все одно чита?. Отак i це - взяв i чита. Коли ж - лист. "Любезний Данюшо,-- це Огиренковi, що то був у бандi в Христового,- страдаю в допрi за решоткою, а ви на волi i нiяк за мене не стара?тесь. Та передай i Корнюшi - адже вiн власть, хай стара?ться, бо хiба не вкупi й фiнагента, й конi... хiба ж не брав паю? А то як пропадать менi одному, пришию всiх до дiла, i Сахновського за учотнi карточки..." Ще там було понаписувано, а кiнець на цигарку саме одiрвав, якраз де його прiзвище було пiдписане. I зараз Iлько жалiв. А Зiнька: - Хiба не видно, кому пише й хто: Данюша, Корнюша. - Та вже ж. I саме перед тим за день жiнка Кушнiрейкова приходила на хутiр, як з мiста при?хала. Щось там балакала з Данюшею й листа ж ото, видно, передала. А вiн - чи, може, з кишенi як випало? Оце вже сьогоднi, як ?хати зiбралися, кинувся вiн та таку панiку зчинив - усе догори дном перекинув, а листа нема. Пита? в мене - чи не знаходив листочка отакого. Нi, кажу. "Ну, якщо знайдеш, не кури (ще й усмiхнувся, мовби так - байдуже, а я бачу!),- папiр товстий курити, мовляв, а потрiбний". Добре, кажу, що менi, раз вiн товстий. Засмiявся Iлько: - Дав на "Прогрес" семигривеника. - Тим же ти й куриш куповане... - А ти ж думала. Вiн затягся востанн? цигаркою - аж зашкварчав недокурок у губах - i кинув. Потiм iз ступи пiдвiвся й до дiвчини пальцем, застерiгаючи: - Тiльки ж ти гляди. Це не шуточне дiло: узнають, що в мене той лист,- уб'ють, гади, i не писну. Щоб нi душа не знала. - Ну от! Що ж я, маленька? - i задумалась Зiнька. А потiм тiпати почала. Iлька гукнули з ганку. Вiн виткнувся з-пiд повiтки й до Зiньки ще раз: - Гляди ж менi! Пiшов вiн. З крильця Огириха щось йому наказувала довго, потiм щось передала i звелiла ?хати. А через хвильку сидiв на фургонi вже й рушив iз двору. Зiнька побiгла ворота вiдчиняти. Як про?здив - "прощай?" - до дiвчини i пiдморгнув хитрувато. Вона мовчки хитнула головою й тихо зачинила за ним ворота узорнi - чирвою. VI Десь за селом, на гонах далеких, гасло сонце. Вилiзли тiнi з садкiв, з-пiд стрiх, iз-за повiток. Поповзли попiдтинню вулицями, затьмарили село легенькою млою. Лише на димарях та на вершках дерев ще промiнь останнiй. За рiчкою погасав лiс осiннiй жовтавий, догоряло верховiття червонясте. Догорiло i згасло. На дзвiницi бовконув дзвiн до вечернi, ще... Мов хто випускав по одному жовтих птахiв, i летiли вони один по одному понад хатами на лiс. I там десь, може, збивались у ключi. Понад хатами ж iз степу летiло гайвороння в лiс на ночiвлю. З шумом мостилось по дубах. А з гущавини вийшли тiнi на узлiсся, як табун чорних волiв, i лягли вздовж берега понад рiчкою. На цiм боцi, близько мосту, важко дихав паровий млин. Бiля нього як ярмарок - возiв, возiв. А бiля ярем воли ремигають. Бiля шарабанiв - конi в хомутах. Сновигають люди, стоять купами, сидять пiд млином на мiшках, гуторять. Це все черги ждуть. На пiддашшi бiля комори - вага. I бiля не? купа людей, мiшки. Руденький, моторний дiдок пише квитки й ваги догляда?. А темно - летять селянськi фунти мiрчука в артiльську комору. Тiльки потилицю сердега який почуха?. Вiсiм-п'ятнадцять, клац. Знiмай мiшки,- пише квиток Гнида старий: вiсiм-п'ятнадцять,- вирахову?,- тридцять п'ять фунтiв мiрчука виходить,- став гирку - три, а сам на вагах пiдганя? - п'ять - треба. Ну, воно трохи бiльше, на фунт який там, що там той фунт? - Давай, хто там iще ?! Давид Мотузка поклав два мiшки на вагу й дивиться. Нi, фунт у фунт, "як в аптецi",-зна? Гнида, в кого можна: ще й за мiшки сам нагадав i скинув шiсть фунтiв, А до Давида лисицею: - Значить, свiженького, Давиде, змелемо? Зняв мiшки той. - Вже ж не торiшн?. Скiльки там з мене? - Двадцять чотири фунти,- i нi слова бiльше не сказав Гнида, лише подумав: "Сурйозний чоловiк, по розговору знати. Ну, та ти для нас, можна сказать, без последствiя". Давид одсипав мiрчук. Помiг потiм Тихоновi зважити його мiшки (це ж iз ним i при?хав сюди). Повно в млинi. - Це хiба ген туди на нiч молоти випаде: - Да. Тихiн пiшов до воза - хай Петрик iз конякою собi ?де додому, Давид пiдiйшов до ящика, подивився, як меле. А збоку з мiшкiв дядько Охтиз покликав: - Iди закуримо лишень, Давиде. Давид пiдiйшов i поздоровкався. Закурили дядькового крiпаку. - Ну що ж? Як дома, Давиде? - Та придивляюсь поки що. - Обмолотився вже? - Учора добили. Знадвору тодi, з-за дверей, де на мiшках цiла юрба дядькiв, Гордi?в голос, що з Давидом по-сусiдському живе, твердо сказав: - Нi, рiзний народ i в комунiстах.... (Давид прислуха?ться). ?, звичайно, бiльш з отих, ще штани з торбинками носять, алiхве, чи як ?х... - Щоб кишенi не оддимались! - хтось засмiявся. - Може, й на те, а може, просто, щоб iз мужви сiро? видiлитись; то ж таки - я, мовляв. У такого в кишенi бiлет, а пiд хренчем своя шкура - i весь! - Усi вони такi, у кожного своя шкура. Ось понадивитеся: i цей, Мотузчин,- тиждень-два, а там пiде жити - або в кооперацiю, або в артiль. Що ото нема? коня - враз буде! Дядько Охтиз лiктем штовх Давида. - Ну й народ у нас. А як же по-?хньому: даром страдав i на фронтах кров проливав? - затягся вiн цигаркою i знов до небожа, стиха й та?мно: - Гнида якось казав,- либонь, i в артiль можна буде на жалування, а може, й у начальство яке. I нам таки б... Злиднi ж i батька в три погибелi гнуть. Давид пильно глянув на дядька Охтиза, затягся цигаркою - димок з не? до лiвого ока тоненько поснувався,- аж примружив парубок, а потiм сплюнув i глянув знов просто в очi дядьковi й головою тихо хитнув. Та хоч i тихо, але Охтиз бачив. - Чого ти так, Давиде? - затягся i чвиркнув крiзь зуби. - Киньмо, дядьку Охтизе, про це. Знадвору знов голос Гордi?в: - Через тин живу ж од них, знаю ще хлопцем i партизаном. I тодi ще хоч молодий був, а убiждьонний, i от нема та й нема - в Червонiй Армi?, а чую ж - у листах пише, що партiйний уже. Самi батьки не признавалися, мабуть, з пiвроку, ховалися. Та вже вiд дiвчини довiдався. Питаю старого тодi. Правда, каже, спортили сина. I я подумав: да, правда. А це якось виходю вранцi з хати - на току в два цiпи молотять. Один у шинелi - Давид! Уночi прийшов, а чуть свiт - за цiп та на тiк мерщiй. Оце я розумiю. I хоч комунiст, а в старiй шинелi, а гiмнастьорку суконну продав та купив чоботи братовi - в школу тепер ходить. Тодi хтось iз юрби: - Як по тво?х, Гордiю, розказах, так i зовсiм вiн не партiйний, виходе. - Книжечка ?. Написано в нiй, що член Комунiстично? партi?. Iще всякi книги ? партiйнi: "Земельний кодекс" i iншi про радянську владу. Находили про передiл в "Земельному кодексi" - гарно сказано: треба органiзувати земельнi громади й скласти приговор, тодi вишлють землемiра i зробить вiн нарiзку, як там. кожна громада собi встановить. - Коли ще та весна була, написали ж заяву, а вона як крiзь землю пiшла. - Нi, не пiшла: дiд Явтух, що у волостi, вчора ще,- всмiхнувся, знати по голосу,- да? закурювати: мiй тютюн, його бомажка, дивлюсь - аж воно наша заява. - Бреши! - Ну от, треба менi! I саме - де пiдписи. I мою, й твою, Гордiю, хвамилiю та скурив, як ?,-на дим. А ти оце хоч сплюнь за мене й викинь iз голови. Що ти хотiв... - Ну, а в людей же як? Хiба не однакова власть? От i Недригайлiвка, що тiльки iншого району. - Та хоч i iншого. Е, що там...кинув хтось. Тодi по паузi - голос незнайомий чийсь, може, кого з недригайлiвцiв: - Чого? В нас без усяко? тяганини нарiзку вихлопотали. Уже й землемiри при?хали, плани складають. А це на весну нарiзатимуть. - А як воно у вас? Одруби? - Нi, всяк ?,- чути, прикурю? саме. Давид пiдвiвся з мiшкiв i вийшов надвiр, де в сутiнях, на мiшках, темнi плями постатей i вогники цигарок поблискують. Той закурив, затягся - вуса, борода на мить зачервонiлися. - Одруби,- ясно, що кожному в печiнки в'?лися смужечки та латочки, по всiй обчеськiй землi розкиданi. ? i в мене в першого - аж у семи шматках шiсть десятин. вiв чвертку завбiльшки за п'ять верст. Не стiльки роботи на нiй, як часу на дорогу зга?ш. Та й в iнших так. Ну, й за одруби, звiсно, стояли, за чорний передiл. Ну, взяти ж i те - усiх же не вблаготвориш. Бо це ж не сувiй ситцю з полицi дiстав: - на скiльки душ? - Ма?ш собi! Земля - не ситець. А ще як у нас -чого тiльки й нема?: i солонцi, i пiски, i болота - десятин на двiстi. Як ти ?? будеш? Кому яку? I знов же: та пiд селом, а та - за десять верст або й далi. - Така ж iсторiя i в нас iз землею. - На поля ми побили, на чотири поля. А де далi земля - на виселок вийде частина. Заворушились постатi, огники частiш заблискали, заговорили всi одразу: - Бач, у людей! Не одна власть хiба? - Бо то люди, а ми - вiвцi,- Тихiн Кожушини сказав i закашлявся. А чоловiки хором: - Кажеш, землемiри вже на?хали? - Да, плани вже складають. - Диво! А в нас...- хтось лайнувся зло i сплюнув. З-за спини Давид тодi перехилився в коло i стиха, а мов череслом цiлину вiдбатував: - А в нас - учора був я в районi та у земвiддiл заходив - нашого приговора й у вiчi там не бачили. Нi у входящих, нi в iсходящих. Ви розумi?те, що це? Тиша. Чмих-чмих - паровий млин артiльний як смiхом не присне з селян обдурених. А вiд комор бiля ваги - уже й свiтло горiло. Гнида: "Ну, далi, хто там?" В юрбi хтось стиха нарештi озвався: - Та як же це? Вже ж i фунти збирали, по десять iз десятини. - Тi фунти вже тепер - не фунти: "загрiлися ж" у коморi, ну, що ж iз ними робити? Пропаде хлiб! Добре, що саме артiлi вальцiв схотiлося. А Гнида двох синiв одстро?в, а третьому ж як? Хiба хати не треба? Може ж, ожениться коли. А в Книша дочка в Харковi вчиться,фунтiв же треба. Ну, про голову й мови нема.- Ззаду, _в_ спину хтось - штовх. Оглянувся Давид- аж то Тихiн... Ти легше, Давиде, мовляв. - А хiба що? Кажу ж: i мови нема про Матюху. Бо бричка нова на ресорах, як вiн ?де нею, сама на все село торохтить про фунти громадськi, а грамофон романси про тi фунти щовечора виспiву?. Що там iще говорити? До дiда призвели хлопцi. Стала справа лише за... землеустро?м. I вiдхилився, сiв на мiшку, з Тихоном закурю?. А натовп - мов загадку яку загадав ?м: голови низько й нi слова, у думках. Гордiй перший нарештi звiв голову й аж трiпнув нею - вiри не йме: - Як-таки це могло б статися, що нема приговора. Пiдписували ж i уповноважених обирали, i фунти... Нема мови за них, правда, з ними щось за комерцiя вийшла. Але то ж у позику, либонь, вiддано артiлi, поки треба буде. Давид спитав: - А скiльки пудiв за скiльки? Мовчання. I згодом хтось: - Як це розумiти: "за скiльки"? - А так. - ? ж бомага в уповноважених, скiльки там позичено. Тихоне!-гукнув у темряву. З-за спини голос Кожушного Тихона: - Мене тодi дома саме не було,- орав на фондi. А ?ду з поля, дивлюсь: з гамазею хлiб таскають до млина. Побiг,-що таке? Артiлi, кажуть, у позику... А сход? Нащо той сход, як хлiб гни?, i до першо? вимоги позича?мо ж. А хлiб же як золото. Падлюки, хоч i за уповноважених обрано. Був сперечався, а тут ще й Ковтуна з поля нема. Що ти один зробиш? Акт якийсь складали, я не пiдписував - не давали, i об чiм вiн - не признаються. Давид тодi: - Не признаються ж, бо зна?мо, об чiм. А хай, мовляв, тодi покажемо, як треба буде, може, це й рiк мине. А до того часу забудеться, чи хлiб як золото був, чи згорiв наполовину. - А таке! Шум. - Та що ж це таке робиться? Грабують народ серед бiлого дня! - Тсс!..-хтось iззаду. I стихло. Бо вiд комори у млин Матюха з Гнидою йшли. А в тишi голос Давидiв, чи бачив Матюху, чи не бачив: - Отож i треба нам- сход буде завтра - та й запитати, хай лишень нам скажуть, як там iз приговором справа, i про хлiб, та й акт хай прочитають. А то ми тiльки по закутках шушука?мось, а толку з цього нiякого. Як Гниди та Матюхи хотять, так i крутять. Теж хоч i Гниду взятистарателя знайшли: у всiх трьох у тини впира?ться земля, та ще ж i земля! Аж кричать усi три, сердешнi: "Землеустрою!" Затягся цигаркою, блиснули на мить з-пiд брiв темнi очi, а губи в усмiшцi невеселiй. - Все в нас не так, як у людей. Радянська влада - оце ж i вона, дума?мо, на Матюху дивлячись. Але це- хто далi Щербанiвки свiту не бачив, а хто бачив - то: не радянська влада це. Темне, глухе та каламутне село Обухiвка, а в нiй, як щуки, Гниди, Огирi та Матюхи... Тиша. I нагло з-за спини басище: - Ану, розступись! Натовп колихнувся, дорогу дав Матюсi в коло. У шапцi кудлатiй, у руках цiпок сукуватий, у руку завтовшки. До Давида в темряву пiдступився. - Це хто? На мiшках блиснув огник, обличчя Давидовi освiтив. Тихо, а твердо: - Це я. Мить Матюха стояв нерухомий. Очi гостро встромилися в Давида. А раптом приснули, i гаркнув у натовп: - Роз-зiйдись! Ви молоти чи на мiтинг зiбралися?- Цiпок звiв.- Роз-зiйдись менi сiчас!.. Одхлинув натовп - хто мiж вози, хто в млин. На мiшках лише Давид сидiв iз Гордi?м. Та стояв обiч Тихiн Кожушний. Рукою груди здавив i закашлявся. Давид кинув цигарку, пiдвiвся на ноги. А Матюха тодi цiпок у лiву руку взяв, а правою парубка об руку i крiзь зуби: - Ану, товаришу, ходiм. Одвiв набiк. У млi двома силуетами чорнiли довго. Щось говорили гаряче - по рухах знати. Потiм далi у млу пiшли,- аж на пiску од рiчки тьмяно плямiли. У млинi якось змовкли всi. Лише горготiв камiнь, сновигали люди в бiлому борошняному пилу. А з-за стiни паровик зморено чмихав. Через хвилин десять, може, бiльше, зайшов i Давид у млин. Був трохи блiдий. Слiдом за ним Матюха всунувся в дверi. Цей - пика з-пiд кудлато? шапки, мов здоровенний баклажан червоний. Вiн пройшовся помiж селян, зiрко спiдлоба роздивляючись. I на кого падав погляд його, той в'янув, очi впускав i заклопотано чи за кисетом лiз у кишеню, чи щось бiля мiшка - от зав'язка немов саме розв'язалася. Сказав мiрошниковi щось Матюха. Потiм у дiрку, що в стiнi пробита до паровика, вийшов. Давида Тихiн стрiв питанням в очах... Ще й пожурив: - Казав же - бережись. Бач, i наскочив. Тепер напастi не обберешся. - Дарма! Все 'дно сьогоднi чи коли, а нам треба було з ним балакати: знати ж повинен кожен iз нас, з ким вiн дiло матиме. Ну, от i побалакали "по душах". Що там, до нашого номера далеко ще?-перевiв вiн навмисне на iнше балачку. - Нi, ще не скоро,- i Тихiн закашлявся. А кашель такий поганий у нього - глибоко з грудей. Знати, болiло йому, бо руку до грудей тиснув, i обличчя з болем. Коли прокашляв, трохи помовчав, а потiм сказав: - З ним балачка звiсно яка: що не ? - зараз на контрреволюцiю бере. Тiльки ти, Давиде, надалi не будь таким гарячим, бережись. Я ж ось зостався без печiнок. ?хня робота,- вiн знов закашлявся, руку на груди, i лице з болем. Давид його за плече. - Ти бережись: грудину ту виставив. А жовтий який. Тобi, Тихоне, погано? Той лише головою похитав: ой як погано! Давид звелiв йому додому йти, а вiн тут i сам iз мливом управиться. Коняку згодом хай пришле з ким-небудь. - Хiба Марiю пришлю,- сказав Тихiн. I так йому погано. Вiн одкотив комiр i тихо пiшов iз млина. З недригайлiвцiв саме останнiй домелював, почали мiшки на вози зносити, в дорогу лаштуватися. Засипав дядько Гордiй за ними, а Давидовi це аж через чотири номери,-хiба через годину впаде. Вийшов надвiр i собi. Морозно. Iз-за левад виплив мiсяць. Стало виднiш од нього - мiсячно. У темрявi,- то лише гомiн, ньокання чулося, а тепер стало видно кобилячi голови з дугами, селян - усе в двi фарби: мiсячно, мла. I на землi тiнi рiзко покладенi, немов залитi тушшю. Дужче запахло кiнським гно?м. I голоси в морозному пругкому повiтрi соковитi: - Iване! - Га? - Та рушай! Що ти там огина?шся?! - Та шину ось ув'язую. - I, макуха отака! Вiдколи стояли - нiколи було?! Ну, закурили поки що. Тим часом Iван отосою вiд чийогось воза (поночi ж!) ув'язував колесо. - Готово, хлопцi! Розiйшлись до возiв, рушили i валкою довгою на дорогу пiсками важкими ви?хали. Загуркотiли гулко мостом. А за мостом у лiс - весело цокотiли по добрiй дорозi залiзнi ходи. Давид пiшов услiд за ними до рiчки. А як став на мосту, з лiсу так запахло листом, дубовим, жовтавим. I збудились спогади давнi-давнi, як увi снi. Осiннiй лiс, i ?х багато було в ярах, простуджених i хворих, круг огнищ... Пахло листом жовтавим... Нi. Сьогоднi вiн не хоче спогадiв. Трохи болить голова. У лiсi далеко десь цокотiли колеса. Перехилившись через поручнi над водою, Давид виплював цигарку з огнем - блись, i погасла внизу. I згадався Матюха одразу, там, на пiску, як стояли удвох: "Менi тебе, що оцю цигарку". Вiн кинув i ногою роздушив ??. "Гляди менi, я контрреволюцi? не потерплю. Ти в мене й не писнеш!" Давид тодi йому: "Ну, ти, Матюхо, це кинь: я тобi не Тихiн, що ось другий мiсяць печiнки, тобою одбитi, кров'ю вихарку?. А щодо контрреволюцi?, то ми ще з тобою про це побалака?мо". I зразу ж пiшов геть од нього. Давид звiв голову, а просто в обличчя червоний мiсяць смi?ться i око хитро так мружить, немов хоче сказати: "А, покинь ти Матюху. Ну, падло, ну, завтра на сходi в роботу його вiзьмеш. А зараз - тсс..." I сам прислухався, а на червонiй круглiй пицi така блаженна усмiшка розлилась: дiвчата спiвали на селi. Та як же, вражi дочки, спiвають! Аж замовкли собаки на селi, аж на левадi тiнi встали, брались за руки й ходили помiж деревами, в мiсячному сяйвi замаренi. А ген на кручi, надi Пслом, де човен прив'язаний, прийшла, заломила руки й схилилась над водою, аж коси розплетенi у воду впустила. Давидовi серце отак тiльки - тук. Похмурився вiн. Знов - за Матюху. Та вiн якийсь вертлявий став, все виприсне з думки в Давида. Тiльки оце притягне до себе, а вiн - шмиг, i знову на мосту сам сто?ть Давид, а десь спiвають дiвчата. Та такi ж молодi, рум'янi на морозi. Вервечкою йдуть по вулицi, груди глибоко дихають, i з грудей - пiсня. Хiба з грудей? Все тiло спiва? молоде. Ще хмурився. I згадалося - чого це? - рукою груди здавив i кашляв довго i з болем. I це - Тихiн. Що вiн у лiсi тодi, був за вола здоровiший. Та й хлопцями з ним, як ще в економi? в строку були - босий на морозi, у дрантi i _- _хоч би що... Грудину ту виставив, а в лiкарню, каже, якби ж повiз кожного разу масла та я?ць. Мабуть, це й дома... ...Зайшов у хату, мовчки повiсив шапку, на ключцi, скинув сiрячину й сiв мовчки на лавi. А до жiнки згодом: - По?деш до млина, Марi?,- i закашлявся довго, i тиснув груди.- Так щось менi погано! А там Давид змеле. В Марi? тiльки нiздрi тонкi ворухнулись. З жердки хустку дiставала, вигнулась Станом струнким i, запинаючись, до чоловiка: -Ти б хоч кожух таки був надiв,- а сама свитку накинула й не застебнулася,- Хомут у сiнях? - Та ось я пiду. - Я й сама! - i тiльки фалдами метельнула по хатi. У, чорт! - погано якось Давидовi. I тодi, як був уперше в них по при?здi, якось увечерi теж було отак. Були так тепло стрiлися з давнiм товаришем. Були ще сусiди. Цiлий той вечiр довгий говорили. Марiя i ще дядькова Гордi?ва невiстка (прийшла на попряхи) пряли на лавi, а круг стола чоловiки - газету Давид читав. Потiм заговорили про життя в Туркестанi, про подорож i як де живуть, що бачив вiн. Говорили й про життя обухiвське. Прядки гуркотiли, а жiнки настороженi - теж слухають. I ось - щось саме про життя ген туди лiт за двадцять забалакали: "Що-таки воно буде? Як-таки воно хоч дiти нашi житимуть? (Ми то вже видно, мовляв, як!)" Давид розiйшовся: комуни, трактори, життя якесь казкове. Очi в дядькiв мов дитячi, слухають, не одiрвуться, так складно "бреше". I коли стих, над прядкою Марiя сидiла, схилившись, потiм голову звела й так, у жарт: - Тихоне, оце Давид таке розказав за життя, за дiтей, що... як ти собi не хоти, а щоб...- i не доказала, бо почервонiла, i над очима брови чорнi стрiпнулись. I очi на Давида - стрiлися очима. Чоловiки смiялись, жартували, i Тихiн теж. - То ще треба розслiдування зробити: хто винен iз нас? Марiя встала з-за прядки, напилась i до столу кухоль принесла - поставила. Потiм через стiл станом гнучким до чоловiка перегнулась i чуб йому з жартом розтрiпала рукою на очi. Тодi на Давида очима - блись, чорними. Дрiбниця це, а так якось погано i тодi було, i зараз Давидовi. Витяг кисет, став закурювати. Мiсяць дивився, а вже не смiявся. Надi Пслом, у мiсячнiм сяйвi, на кручi, де човен прив'язаний, нiхто вже не стояв iз заломленими руками - сама верба розпатлана схилилась над водою. На селi не спiвали дiвчата, чути, реготались: у морозному повiтрi аж сюди лунко ?х голоси. I лунко з вулицi цокотiв вiз, ближче, просто до млина парового. I знов Давидовi груди отак тiльки - тук! Як до млина доходив, обiч возiв порiдiлих забачив кобилу Тихонову сiру: в дузi стояла бiля акацi? прив'язана. А з млина гомiн голосний чути було i смiх. I як зайшов туди, що перше - смiх Марi?н. У бiлiй хустинцi маленькiй, наперед крайками зап'ята, свитка розстебнута, i очi горять, а обличчя рум'яне од жартiв. О, до них попадись тiльки! Дарма що бороди, що, може, в котрогось дома шестеро дiтей голопузих,люблять жiночий смiх. А ще як весела, та бiдова, та дотепна,- клочать тодi бороди бородачi, й очi в них звуженi. - Кажеш, мiшка не наб'?. Той дiд iще наб'?. - Е, нi вже,- похитав головою сивий дiд од коша,- люльку ще так-сяк, хоч пальцем натопчу. - Го-го-го!.. - Марi?! Крутнулась на каблуцi молодиця та й не чула вже: глянула до дверей, i брови здригнули. Ступила крок, спинилась i смi?ться очима. - Де це ти, мiй мiрошнику, та забарився? Давид навмисне, аж надто поважно: - Наша черга за дiдом молоти. - А! - i пильно глянула на парубка, i стала - не знати: чи смутна, чи задумана. - Лови, Карпо! - дiд кинув од коша порожнiй мiшок, а Карпо саме зав'язку суче, то Марiя схопила мiшок, почепила на ящик i совиком насипала борошно в нього, i вже знов весела (про людськi очi), а про себе - нi-нi, та й гляне на Давида, задумана. Той позносив мiшки на помiст до коша ближче й сiв на них, головою на руки схилившись. Дiдове Остапове випадало. - Лагодь, Давиде. Давид розв'язав мiшка Тихонового - пшениця. Як випало, пiдвiвся й засипав на кiш, тодi став до ящика з порожнiм мiшком - убирати. Марiя пiшла до коша. Гуркотiв камiнь. Селяни стиха гомонiли промiж себе, хто дрiмав. Раптом знадвору вбiг Карпо. - Хлопцi, та що це за жарти такi дурнi: хто це отосу вiдчепив? Смiх. - То жарти, правда, плохi! - А ти дивись, у кого двi,- хтось радив весело,- та й собi пожартуй! А дiд Остап: - В'яжи хоч вiжки, чоловiче, то до?демо якось додому. - Та нi, що за народ такий без понятiя! Гуркотiв камiнь, i знову стиха гомонiли промiж себе селяни. А хто й дрiмав. Давид заклопотано вбирав борошно: покладе совик, наб'? тугенько мiшок i знов за совик береться. На Марiю силкувався не дивитись - i так знав: сторожка вона й за кожним рухом його стежить. I крiзь повiки немов чу? на очах сво?х погляд ?? гарячий. "А, яка це дурниця!" Аж хмурився. Думав про сход завтрашнiй. Це ж уперше пiсля стiлькох рокiв усiх обухiвцiв у гуртi побачить. Якi вони на сходi? Невже то правда: що б не голосував Матюха, завжди "одноголосне" проходить? Воно й те - темний народ, нажаханий. Ну, а коли побачать, що правда ж ? таки десь, бiдняцька правда... "Нi, чорта з два, Матюхо!" Згадав у степу економiю й дядька Клима. Нижче саду буде виселок, колектив у дворi. Гр-гр-гр...- жатками жнуть. Тихiн на переднiй, дядько Клим... А на стернi молодицi, дiвчата над снопами, в червоних хустках, у бiленьких... i крайками якась наперед зап'ята, чорнява, весела... У, чорт! А вона сто?ть бiля коша, на нього дивиться, задумана. "Нi, це свинство треба к чорту! З Тихоном жити треба, робити. Хто вiрнiший за нього?" Набива? мiшка, мiцно губи. На чолi високому мiж брiв зморшка. I такий смуглявий та... хороший! - Давиде! - щоб хоч глянув на не?. Звiв голову.- Треба засипати? - Та вже ж. Насипала в коробку жита Марiя й стояла з нею в руках, потiм вигнулась пругко, в кiш заглянула, потiм на парубка - в тiй самiй позi, i ждала. I забулася. Аж коли знизу Давид гукнув, кинулась i засипала жито. Так i змололи. Давид набив останнiй мiшок, зав'язав туго i звалив собi на плечi. А Марiя ще ранiше схопила мiшок, нiхто й не пiддавав ?й, i до воза побiгла. Як нiс Давид, саме поклала була на возi, й крутнулась, i - темно ж - просто на парубка налетiла, просто грудьми. Той за плече ??. - Легше, молодице! I хоч темно, ну, от же бачила, ну, та всмiхнувся ж. Повеселiшала вiдразу Марiя. Мiшки тi пиряла; свитка розстебнена, з-пiд хустки пасмо чорне вибилось. А вже як ?хали, Давид сидiв, ноги через полудрабок звiсивши, i поганяв, а вона ззаду на мiшках лежала горiлиць, головою аж до лiктя Давидовi й очима знизу, як той оглянувся, немов кликала: ось прихились! - Давиде, чого ти сьогоднi такий непривiтний? Той смикнув за вiжки. - Чого б же я? Я однаковий. Марiя задумано: - Е, нi! I мовчали потiм усю дорогу обо?. I думав знов Давид про Тихона й про його кашель поганий. I думала Марiя - хто зна?? - може, теж про Тихона й про його кашель поганий? Тихо у вулицях. Темно по хатах. Тiльки в Матюхи всi вiкна свiтилися, i хоч не виразно, а чути було, коли про?здили повз двiр, спiвала за вiкном спiвачка з грамофона якийсь романс. - Ну, от i дома вже ми. Давид оглянувся до Марi?, а вона лежала горiлиць на мiшках, як i тодi. Мiсяць ?й в очi, i темнi, i блискучi, i нерухомi, мов склянi. Давид одiрвав погляд од не? й сплигнув. Марiя звелась тодi й сiла. Скинув мiшок Давид, до тину поставив, другий взяв на плече. Марiя взяла вiжки. - Тiльки от що, Марi?,- затримав ?? Давид,- хай Тихiн дурня не стро?ть, нехай лiку?ться. Хлiба жалi? - хлiба наробимо. Жiнка журно й задумано: - Та хлiба не жаль, i полотно ж у мене ?. Хiба я жалiю! Рушила. I от як од'?хала вже, а Давид саме на перелаз став, оглянулась до нього й щось сказала. Не тукнула, а тихо, Давид i не розчув навiть. - Що таке кажеш? Тихо. Смiшок... - Е, було б слухати! Тихо. Спiвали пiвнi на селi. Давид повносив мiшки в хижу й зайшов у хату, засвiтив свiтло на столi. Мати встала вечеряти синовi дати. "Мабуть, уже пiзно?" _-_ спитала. "Та за пiвнiч ?". Але й повечерявши, не загасив ще лампи вiн. Дiстав з полицi абажур з газетного паперу, щоб на пiл не свiтило. Поставив лампу на край стола й роздягся. Спав вiн на лавi проти вiкна, до покутя. Над вiконечком маленьким - Ленiн. На покутi в головах - жмут книжок. Дiстав одну. Ще очi дивились мрiйно кудись за вiкно в мiсячну морозну нiч. А потiм одвернувся: "К бiсу!" Розгорнув книжку i, знайшовши сторiнку загорнену, вп'явся очима в дрiбненький шрифт. VII Гикнув Матюха - ще очi заплющенi, поплямкав губами, а в ротi погано: "Фу!" Розплющив очi заспанi - над головою кульки блискучi лiжка, вiд стiни килим i черевичок голубий iз жовтим, гарусний,Лiзина робота. "Гик",- схилився з лiжка над чавунчик, сплюнув. На подушцi бiлiй руда пляма, й на простирадлi пляма. Було того... знать. Що й скiльки там випили звечора! Чи, може, що був у розстройствi? Буль-буль, буль-буль - надали секунди десь за стiною в ?дальнi, мов пiсля дощу краплi з ринви в шаплик. I тихо. Лише через хату за дверима шипiло, шкварчало щось, i дух смаженого несло, аж на блювоту зводить. - Зiнько! Голос хриплий з перепою,- тоненько дзенькнула скляна ваза на комодi, як ото муха крильцем об струну. Рипнули дверi кухоннi, вiдхилилась половинка в спальню, i на порозi - Зiнька. - Що таке? Саме позiхнув Матюха й потягся, захрущав суглобами. Глянув на наймичку пильно й по паузi спитав: - З церкви ще нема?? - Ще нема. Спустився поглядом з обличчя по стрункiй дiвочiй постатi аж до нiг. Од нiг-угору. Подумав: "I що той Льонька в нiй найшов такого? Худеньке собi". Зiнька перебила: - Бiльш нiчого? - Пожди! Те... нiхто ще не при?хав? - Безпальки при?хали. До церкви пiшли всi. "Ага! Ну, а Огирi, мабуть, прямо до церкви ви?хали. От чого це з Щербанiвки нiкого нема?? Льонька ж небезпремiнно повинен бути. Хiба, може, дiла якi невiдкладнi. Що мiлiцiя, що пожежна команда..." - махнув рукою i схилився ще над чавунком. - Ти забери оце. Та що воно воня? у вас там смалятиною? Дихання просто забива?. Огiркiв дiстань або нi - кислиць. Не яблук, а що ото в бочонку, i квасу нацiди. Та вмитись дай. Зiнька прихилила половинку дверей i вийшла в кухню. А тут - аж голова болить i наче чадно. Шкварчить, сичить у печi, як у пеклi. Баба Секлета Гнидиха куховарю? сьогоднi. Вибились пасма сивi з-пiд очiпка, розчервонiлася бiля печi, лоб ?й блищить од поту. - А ти куди? - побачила, що Зiнька хустку на плечi накинула. - Квасу на похмiлля. - А, лихо менi! Соломки ось треба, пирiжки нiяк не пiдпеклися, а з церкви - як не видно. Пiдожде квасу, бiжи лиш соломки сухенько? вхвати. Зiнька побiгла, а баба Гнидиха охнула, розiгнула спину старечу на хвилину та й знову до печi. Люди ж таки будуть чужi, як же можна, щоб сорому набратись? "Хто куховарював?" - "Баба Секлета". Аж головою похитала. Весiлля та храми ще й з давнiх-давен по хазя?нах - хто ?х одбував, як не вона? В Огиря всiх поженила й замiж пооддавала... Як i до революцi?,- яка ж важнiсть була: тi ж помiщики, можна сказати, а баба Секлета - своя в них. Бо по панах замолоду служила, обхожденi? ?хн? зна?... Одсунула горщик здоровенний (влiтку, як парова молотила, варили в ньому), помiшала .ложкою страву, лизнула й смакувала довго; добрий борщ, як у гостиницi! Засунула горщик. Зiнька вбiгла знадвору. - Вже з церкви йдуть. - Ой лишенько!- аж кинулась баба Секлета. Вiхтик швиденько з соломи скрутила, у пiч на жар вiхтик i роздува?. Як-як сама в челюстi не вскоче. Зiнька до льоху - грюкнула дверима. На печi щось зачмихало, а згодом заплакало. - Ой горечко! Вийшов iз кiмнати сам хазя?н. Уже взутий, в галiфе i в сорочцi спiднiй iз манишкою на всi груди - чорним виноградом вишито. А голова як копиця сiна, зi сну розпатлана. Став умиватися в мисцi голубiй. Затим Зiнька квасу принесла повен глечик i кислиць миску. То вiн, ще й не втершися, ще мило на ши? та бiля вух, схопив глечик i видудлив iз нього, мабуть, iз кварту. Сплюнув, потiм став утиратися. У дворi тодi ж хряпнула хвiртка, i цеповий собака загавкав i з цепу рвався - до ворiт спершу, потiм до ганку вже. Чути голос Лiзин: "Пiшов вон, дурак!" Загупали ногами на ганку. Нарештi хатнi дверi вiдчинилися навстiж, i увалилося гостей повна хата. Попереду Лiза. - Ой яке ж тут повiтря! Пожалуйте в кiмнати! Тьотю Олю, Нiночко! Огириха зразу ж скинула шубку з себе й на пiч до онука - зняла його з печi. Матюха галантно розкланювався з дамами сво?ю копицею сiна. Шумно тиснув руку чоловiкам - Безпальковi й тестевi. - А Данюша ж? - Конi випряга?. - Ну от!.. - вiн звернувся хмурий до наймички, що бiля помийницi свиням готувала, i гримнув на не?: - Ти наче вчора привезена: при?хали - значить, випрягти треба! Зiнька взяла кухоль i, обхлюпуючи руки над цеберкою, сказала через плече: - Бачите - не сиджу, не згорнула ж руки. - Побазiкай менi! - спiдлоба глянув на наймичку i, вже як вийшла та, крiзь дверi наче бачив ?? постать i обличчя в профiль до нього, через плече: - "Не згорнула ж руки". Шваль отака! Ще розговори в не?! - Пожалуйте,- до гостей звернувся. Зайшли до ?дальнi. Простора, з великими вiкнами, серпанковими занавiсками позавiшуваними, хата була прибрана не по-мужичому. На покутi великий стiл, уже накритий скатертиною, з приборами чоловiк на десять. Канапа килимом застелена. Пiд стiною вiд спальнi - лiжко, не те, що спати, а декоративне, з подушками бiлими як снiг i - як не до стелi. Просто дверей - "шикарне" трюмо. Зараз перед ним Наталя, Данюшина жiнка, зачiску поправля? i бачить у ньому - у дверi з кухнi зайшли чоловiки: Матюха пройшов в опочивальню, свекор важкий, з задишкою, сiв на перший стiлець. Безпалько по хатi пройшовся. Став перед грамофоном, що в кутку на столику. - Да, оце рiч! П'ять червiнцiв! - покрутив головою. Сопiв товстий Огир. Усi мовчали. Нiночка, що сидiла проти вiкна на стiльцi iз схрещеними на животi руками, з пахучою хусточкою в однiй, повернула байдуже голову до батька, потiм знов одвернула й застигла - в кухоннi дверi поглядом, мов там фотограф iз-за дверей: "Хвилиночку, знiмаю!" Вийшла Лiза iз спальнi в голубiм халатику i взяла вiд матерi дитину, а в кухню гукнула бабi Секлетi, щоб подавала на стiл. Потiм пауза. I мовила перша Безпальчиха, як i подоба? пiсля церкви i з хорошим апетитом перед смачним борщем: - А старий уже у вас отець ?влампiй. Старий та сивий. - Да, дряхлий старик,- важко дихаючи, мовив i Огир,- що лiта, а що й життя-таки: тi ж харцизяки не потягали хiба й його? I в ЧК вкупi зо мною страждав у пiдвалi. - Боже, i що за врем'я було таке страшне! I не думалося вже... - Наладилось,-знов сказав Огир, короткими пухкими пальцями перебираючи на колiнах,- виходе хмiль iз голови. Ось i в церквi тепер; хто палив, грабував - у церквi тепер. - А ще ж i пiп у вас - порохня з нього сиплеться,- кинув Безпалько, переглядаючи грамофоннi пластинки. Од трюмо Наталя: - Ой Никаноре Iвановичу, як же ви виража?тесь гарно! - i манiрно звела брови дугою. - Да, да. Вам би нашого отця Симона хоч би на мiсяць, то вас би тодi вiд церкви й за вуха б не вiдтяг. Безпальчиха аж розсердилась: носиться з сво?м отцем Симоном, як дурень iз ступою. А Огир зацiкавився, що ж воно за отець Симон у них. Одказала Безпальчиха за чоловiка: - Та катафалiя ж у нас. Огир аж повернувся до сестри, само? голови нiяк, то всiм тулубом. - I справжня катафалiя? - Та ну да, справжня. Аж у двох приходах захватили церкви. Попервах усього було - i голови попровалювали декому, i церкви замикали двома замками: i тi, i тi. Потiм узяла гору катафалiя. I наш приход успенський. Тепер аж за версту ходю до церкви. - Бо дурна: нi разу ж не була, а гудиш,- сказав чоловiк,- слово боже на всiх мовах, хоч би на китайськiй чи на негритянськiй,- однаково - слово боже,- роблено серйозно довiв вiн, хоч було знати, що сам у слово боже нi на якiй мовi не вiрив.- То було по-слов'янському: паки-перепаки, а от а рiднiй мовi... та ще як хор гряне "боже великий, ?диний", просто в серце лл?ться тобi. Друга баба так сльозами i залива?ться. Благолiпi? храмовi таке придав: вiнки, рушники на всьому iконостасi. Общину сестер-мироносиць органiзував. А вже як править службу - ну, той же артист! Що ви хочете - басище силенне, сам представительний. Як кадить та пройде по церквi, так народ, особливо жiнки, перед ним i хиляться: А вже як проповiдь скаже! I в полiтицi розбира?ться добре. Саме порiг Данюша переступив - кремезний, з русявими вусиками вниз i низькобровий. Вiн був у захисного кольору вiйськовому кiтелi, що на плечах од погонiв лише по двi дiрочки бiля комiра лишилися. На порозi вiд спальнi, як у дзеркалi,- Матюха. Тiльки цей червоний i в пiджацi, а з боково? кишеньки - червоний крайок партквитка,- колись на партз'?здi бачив отак у дуже видатного партiйця. Привiтались. Усi якось притихли в хатi. А Матюха з Данюшею сiли плiч-о-плiч на генеральшинiй канапi. Огиренко, закинувши ногу на ногу, витяг пачку папiрос i Матюсi: "Прошу" - i сам закурив. Никанор Iванович завiв грамофон i поставив пластинку "Ой казала менi мати". Це було добре: вiльнiше всiм стало, не почувалося напруженостi, бо хоч i сво?, родичi ж, аз пам'ятi як вирвати Огиревi тi спогади? ...Стояв простоволосий, переляканий, а вiн - Матюха - з наганом у нього перед пикою. - Де микола?вськi, веди! В саду заступом копа? Огир, блiдий, а вiн ще наганом по пiдбiччю. - Ворушись, товстопузий,- i матюка?... I за Наталкою ж ганявся конем по хуторi. Звiсно, коли те було - ще у 1918 роцi. Тепер свiй чоловiк. Але як вирвати тi спогади з пам'ятi? Сопе Огир, пальцями пухлими на колiнах задумано перебира?. Глянув на зятя, а той спiдлоба - розбiглись погляди. Знов пальцями перебира?, сопе старий. Н-да... А i йому хiба, Матюсi, те забулось? Десь якийсь черв'ячок точить. Недарма ж колись п'яний узяв руку тестеву, розмахнув, по пицi себе бив нею i кричав: "Я сволоч!" Згадав це старий. А Матюха iнше щось згадав, перехилився до Данюшi й хмуро крiзь зуби: / - Що там Кушнiренко в допрi дурака валя?? - Та я ж писав тобi через маму. - Та писав же... на поруки взяти, бо видасть. Що - я ж так i знав. Хiба не чувствував, який то елiмент твiй Кушнiренко? От i зволь тепер. Звiсно, хто йому повiрить i якi в нього речовi докази ?, ну, а пляма, клопiт?..- аж кусав цигарку Матюха.- Гад отакий! Сидiв би вже, коли попався. Ну, два роки дали б йому... Пiддержку давали б якусь i ми. - Я й цього разу, як жiнка до нього ?хала, червiнця дав. - Ну, як же вiн там? - Нiбито в карти ду?ться на всю. На побачення вийшов,- розповiда? жiнка,- в самих пiдштаниках та пiджачок позичений на голе тiло. I рядно, й подушку програв. I голова провалена. Жалiвся, що попервах уркагани жити не давали, ну, а тепер уже - сво?. - А розслiдування ж як? - Видно, закiнчено. Вiн вiдмовля?ться вiд усього: мовляв, у циган купив, та й усе. Питала жiнка слiдчого, чи можна на поруки його взяти. Каже, що приговора вiд громади треба. Данюша прихилився ближче до зятя й сказав: - Оце ж сьогоднi сход, треба б... - Да! Треба буде! - мов iз задуми кинувся Матюха по паузi. Грамофон стих. Принесла пирiжки на блюдi до столу Огириха, Секлета - борщ. - Просю покорно за стiл! - запрохувала Огириха.- Лiзочко, ти ж таки хазяйка... I де та Зiнька ваша, хоч би дитину в молодицi взяла. Зiнько! - погукала в кухню. Та вбiгла i взяла дитину. Заторготiли стiльцями,- сiдали до столу шумно. Матюха з буфета карафку дiстав i другу, меншеньку, з наливкою для жiнок. Частували господар i господиня: до пирiжкiв, до борщу. Та ще ж чарки в Матюхи! То пiсля локшини вже мов одмiнилися всi. I сам господар уже не спiдлоба дивився, вже й балакучий став. Та й усi за столом стали шумнiшi. Кожен говорив вищим тоном од звичайного, i говорили багато. I приборами стукали шумнiш, а вже що ?ли - на славу! На двох блюдах принесли Секлета й Зiнька печеню й яблука моченi. Найперша в Матюхи думка, як глянув,- що качки без води ж нiяк не можуть. - Аякже. I ситiшi, i кормiв менше йде, як вони на водi,- хтось зауважив з жiночого краю. - Та ясно! - Отже, налив чарку повну, аж на скатертину полилось, i тестевi пiднiс. Той вiдхилив тихенько рукою - сво?му ж, мовляв, здоров'ю. - Гм! - пожадно глянув на чарку, прозору, як кришталь. А з кишеньки боково? - кра?чок червоний. Усмiхнувся Матюха, глянув на гостей iз застиглою усмiшкою. Потiм нахмурив брови й сказав не сво?м голосом - задерикувато перекривляючи когось: - "Раз ти парт?йний, не должон ти пити!" - Аж голову в плечi втяг i брови звiв - це вже вiн: - А хiба вищi партiйцi не п'ють? Кон?шно, не цю гадость, а коньяки всякi, портвейни. П'ють, та ще й як п'ють! Потому - наша робота парт?йна,- пий без нiяких розговорiв! Випив. Частуючи далi, заговорив: - Це хоч гнати навчились, приятна якась, все одно, як i микола?вська колись була. А попервах бувало - руда, вонюча, нiс затика?ш рукою. А п'?ш, бо не пив би - згорiв би вже досi. Як i пiд партизанщину ото - коли спиш, бувало, тодi тiльки й не п'яний. А дiла, брат, якi творили! Або як i вiйськовим комiсаром був у волостi... Ну, ну, Никаноре Iвановичу, всю. "Щоб наша доля нас не цуралась". Данюшi налив. Знов говорив далi: - Бо як не п'?ш, то й доля десь поза Уманню ходить, i сам ходиш як неприкаяний. Дума?те, легко парт?йному з таким народом? Дума?те, не знаю, як на мене дивляться обухiвцi - як на чорта! "Живе здорово!" А що б же - кров свою в революцiю проливав, жизнi, можна сказать, не жалiв та й ходив би обшарпаний, ячниками б давився та по-свинячому жив, як вони?! За що ми й боролись тодi?! - Правильно! Цокали прибори, говорили весело на тiм кра? столу жiнки. Матюха все бiльше увiходив у роль. - Звичайно,- хто жизнь понiма, той: "Правильно". А в нас же народ! От тiльки й розговорiв - не в вiчi, звичайно, хiба б я дозволив? - по закутках: "З куркулями породичався..." За столом - як струм по всiх пробiг. - I доки вже тi "куркулi" будуть? - I рiвнi всi, i куркулi ще! - Троцько в чужiй хатi живе (з хутора ж вигнали), як старець ходить, а куркуль! - От же ж народ! Ясно ж сказано, що куркулiв тепер нема. ? крiпкий хазя?н. Тiльки хто йде проти властi або не пiддержу? ??, то - куркуль, злосний елемент. - Та чи ми ж продподатку того не платимо? - Огир аж плечима здвигнув. - Отже ж. А що у вас пара волiв та пара коней... - Та й конi ж то Данюшинi... - А хоч би й вашi? Хлiбороб, значить, добрий хазя?н. I державi од нього тiльки користь. В газетi ж читала якось Лiза, в "Правдi", награднi вже хорошим хлiборобам дають. Влада розумi?. От i в оренду - бери скiльки хочеш, аби лад ?й дав. Наймай хоч десяток наймитiв собi,- будь ласка! Данюша поважно тодi: - Iнакше й бути не може. Наша Укра?на до вiйни була "житницею ?вропи". I зна?те, скiльки хлiба вивозили ми за кордон? А тепер давно хiба ось самi з голоду пухли? I ще пухнути будем, якщо влада не вживе заходiв та правильно не розв'яже аграрного питання так, як то потрiбно в iнтересах держави. Бо що зараз ми бачимо в себе на сво? власнi очi? Та десятина, що в помiщика чи в хлiбороба-власника - хай буде по-?хньому вже - у куркуля,- давала двiстi пудiв, тепер да? двадцять. Ну, в хазя?нiв-то, правда, бува?, що й до сотнi да?, а що вже в кенесе, так iменно - двадцять пудiв, i то ще - "слава богу". Бо при такiй обробцi, при такiй культурi - дурна земля, що й насiння верта?. - Це правильно! - поклав Огир на тарiлку виделку й витер рушником вуса.- Душа болить, як гляну, як те кенесе з землi свято? знуща?ться, ?в мене ж за клунею хуторяни взяли. Шiсть рокiв уже, а не можу дивитись. Душа болить! Оце ви?де,- сонце пiдiб'?ться, розсi? на стерню, коровчатами пошкряба? ральцем, в одну борону заволоче - роди, боже, як хоч! Та вже аж косити прийде. Бувало, заблуде який - свою ниву шука?-шука?, сердега. -У вас добре, що хоч сiють,-засмiявся Никанор Iванович,-а в нас хитрiший народ: на осiнь зрале, хай падалиця сходе. I родить. - Бодай ?х родимець змалечку побив був, як отак хлiборобити! - Огир аж одкинувся на спинку стiльця, опустив голову, зламав бороду об груди й дивився задумано кудись через стiл у куток. Заговорив повагом: - У мене ж було до революцi? сiмдесят десятин. Та я ?? - збуди опiвночi, з зав'язаними очима по всiх кусках обводю. Нiде й у борознi не спiткнуся... А ореш, бувало,- у двi ж пари завжди, вже не бо?шся, що пристануть: "гей та гей". Бату?ш ту борозну в колiно. I сi?ш же - не в землю, а в пух. Ну, то й родило ж... Треба любити ?? - землю, спиш, i в снi, було, бачиш... - А тепер ото й не сниться,засмiявся Никанор Iванович. - Нi, сниться й тепер. Сидiв задуманий, важкий i хмурий. На тiм кiнцi столу весело говорили й смiялись молодицi. Матюха взяв знову карафку, мовляв, треба .ж i землю святу полити, щоб родила та щоб снилась гарно. - Нi, що менi оцю нiч приверзлось,аж на стiл схилився Огир i всмiхнувся,- вдивленiе чисте, не сон. Сво?му здоров'ю,- одхилив вiн чарку. Другу випив. Потiм рушником витер вуса й став розповiдати свiй сон. I жiнки затихли й повернули сюди обличчя. ...Вранцi ?дуть сiяти наче: вiн, Данюша й Iлько - наймит ?хнiй. Сiялкою наче ?дуть, за хутiр - за садком зараз нива. Дивиться вiн - аж рiллю його та переорю? хтось. Небо червоне, а на ньому, як ото малюнки в книжках ?: чорний увесь i чоловiк, i коняка, в соху запряжена,не в плузi, а як ото в Росi?,- у соху. I чоловiк за сохою йде. "Що за причина?" Аж оторопiв. На Данюшу: "А дивись, чи й ти бачиш?" - "Бачу, каже, сохою оре".-"Та то що сохою... А то ж на нашому!" Та так у грудях i похолонуло. Швидше до ниви ?дуть, стали на обнiжку. А вiн пiд'?здить саме - Тихiн Кожушний, здоровий такий, червонопикий, а коняка - самi кiстки та шкура. Припинив, смi?ться ?хидно та: "Чого оторопiли? Що орю? Он тепер тво? де" - й показу? рукою на економiчеську землю, i саме-де солонцi. "Як не мо?, на яких це правах?" -- "А на таких правах, на сов?цьких",- i смi?ться ?хидно, коняку поганя?. Огир став у борознi перед конякою та - по мордi, по мордi ??. А вона як заiрже. А з-за лiсу сонце тодi, i не сонце, а мов пожежа, червоне так i розлилося. I ?роплани, як галич, летять iз-за лiсу. Дивиться Огир - аж Тихiн як затруситься та - геп, на рiллю прямо, навзнак i руки розкидав, а з рота кров, i судороги його корчать. Круг столу така тиша, аж чути дихання затамованi. I в тишi хтось: "Ага!" Огир перевiв дух i аж зiтхнув важко. - Так я й похолонув увесь: Iлько ж бiля. волiв. Це ж розслiдування буде, по судах, ще i в ГПУ потягнуть. Аж дивлюсь далi, а то вже й не кров, а зерно, як з елеватора - сиплеться, сиплеться i просто на рiллю, вже й Тихона засипало, тiльки голову й видно. Купа вже там, i все сиплеться. Я на Данюшу - бiжи за мiшками, а вiн - як скам'янiв - i не рухнеться. Хочу сам зрушити з мiсця - i не можу. Аж у пiт кинуло. I прокинувся, сорочка на менi - хоч викрути.- Огир одкинувся на спинку канапи й дихав важко, мов справдi, поки сон розповiв, заморився, задихався. На жiночiм кра? заговорили тодi: - I таке присниться. Наче проти вiйни, чи що? - Тобi все вiйна! - махнув рукою Никанор Iванович. - А ?роплани ж i кров? - не вгавала його жiнка.- Тепер же як розказують, яка вiйна буде, аж млi?ш. Нiбито - у повiтрi бiльше та газами душитимуть. - Да, технiка - все,- озвався Матюха й повернув до тестя голову,- а вам, правда, сон те?... замiчательний приснився. - Умгу,- закурюючи, мгукнув Данюша i всмiхнувся криво: - Якби Тихона та ще декого з землеустройщикiв схватили судороги, кучугури пшеницi насипалися б.- I - паф сизим димом. - Та Тихiн уже. Як похрестили його, тепер як вiл ото, що на ньому iстика поб'?ш: з ярма дивиться та сопе тiльки. Тут новий ?. - А хто такий? -- Та ?... Прийшли саме Гнида й Губаренко з жiнкою - крамар. - А-а, дорогi гостi,- п'яний, розiп'яв руки Матюха,- пожалуйте! А ти, чортова Гнидо, хитру?ш усе. На ж, пий тепер пiдряд, коли так, скiльки й ми випили. Налив Гнидi три пiдряд. Далi Губаренковi. - А сво?му ж здоров'ю? - Е, я уже. Менi ще й на сход iти. Та й на вечiр треба ще мiсце залишити,- вiдмагався Матюха. Губаренко зважив на це, тим часом Гнида, обгризаючи кiсточку, заговорив: - Уже сходяться. Чималенько вже було, коли я заходив. Там щось Давид розуму? дуже, а з ним Тихiн i Яким-гармонiст,- удосвiта з бурякiв повернувся. Каламутять народ: чув, щось про землю балакали i про хлiб, що зiбрали були,- i по паузi додав: - Сурйозний чоловiк той Давид, буде нам з ним клопоту немало. А це ж i перевибори незабаром. Може таку свиню пiдкласти, що тiльки вухами ляпнемо. - Що? - подивився з презирством i грiзно Матюха па Гниду.- Хто вухами ляпне? Я? - Брови низько впали на очi, очi кров'ю налились.- Та я, мать...- трах! - по столу кулаком, як довбешкою. Забрязкотiв посуд. Скрикнули жiнки, декотрi з-за столу схопилися. I чоловiки занепоко?лись. - Корнюшо, ну, не треба! Ну, покинь! - Як це покинь?! Якийсь сопляк, а я вухами ляпну?! Та я одним махом,- знов - трах! - по столу,- в баранячий рiг скрутю! Пiдбiгла Лiза, заспокою? чоловiка: - Ну, скрутиш, Корнюшо. Не розстроюйся. Тобi ж не можна. - А що ж вiн! - А таки сiв на стiлець Матюха. Дивився спiдлоба й сопiв важко. Лiза рукою гладила йому спину. - Бач, настрiй зiпсував i собi, i всiм. Погуляти ж з'?хались, а мов на похоронах стало. Розкис Матюха: - Заведи грамофон. Заграв грамофон вальс "На сопках Маньчжурi?". Здалеку десь, мов iз глибини саду з естради оркестр духовий. Звуки залляли кiмнату вщерть, заглушили голоси. Наталка зробила тур i перед трюмо стала, зачiску поправля?. Жiнки прибирали з столу, а якi сидiли на канапi i щось собi гомонiли. Перед чоловiками тiльки ще стояли прибори, i в карафку Лiза ще налила з четвертини. Оркестр стих, спiвала Вяльцева. Потiм дует, потiм знову оркестр. З кухнi увiйшла Зiнька. В шумi, в тютюновому диму, як у туманi, пройшла наймичка сiра, як перепеличка, в незграбних чоботях, по простiлках мережаних, до хазя?на з-за спини. Мовляв, там чоловiк прийшов, послала громада: чи що буде сьогоднi? Рукою махнув Матюха: - Хай пiдождуть. Зiнька вийшла й сказала чоловiковi: п'яний, махнув рукою, сказав: "Хай пiдождуть". Чоловiк мовчки надiв шапку й мовчки вийшов iз хати. А Зiнька знов за посуд узялась; перетирала бiля столу. Дивилась у вiкно задумана: сiдало сонце червоне за хатами, десь у степу, на далеких гонах. VIII На розi вiд майдану, де церква, бiля школи людей уже зiбралося чимало. Тупотiли на ганку чобiтьми, курили, гомонiли, сновигали в коридор, з коридора. Стояли бiля ворiт на вулицi юрбою. - Чого вони не починають? - Та голови нема, - Гостi ж у голови! Чухав потилицю хтось: пiшов сюди, а дома нi годовано, нi наповано, а хтось йому: - Ти що ж, порядкiв наших не зна?ш? На двi години призначено - у сiм збирайся. Нiде, мабуть, такого нема?! Хтось пiдбивав розходитись, бо все одно, мовляв, нiчого сьогоднi не буде. I з-за ворiт тодi з юрби гукнув хтось: - Да, братцi, розходься! - А хiба що? - А он - дивiться! Бiля ворiт стихло одразу, i всi дивились на майдан. I на ганку стихло. Добре звiдси видно: од вiтрякiв по дорозi пара баских вороних коней у бричцi летiли просто сюди. Ближче. Аж землю рвуть копитами воронi, в милi. А на передку кучер у червонiм картузi - мiлiцiонер - одкинувся назад,- на вiжках конi несуть. У бричцi розвалився начмiлiцi? Сахновський iз району. Юрба колихнулась i од-линула з вулицi до огради. Як вихор, пролетiв повз школу. З шумом знялись галки на тополях круг церкви. А десь у вулицi вже баритон - "ге-еп!", i горобцi з тинiв, i малеча з дороги, як горобцi, пiд тини розлiтаються. - Ну, тепер жди ?х! - Розходься, братцi! Натовп колихнувся i ще зашумiв дужче. Сходили з ганку сюди до ворiт. Уже були розходитись почали, як нагло гурт, що з вулицi виткнувся,- махають руками на них i ходу прискорили. Що там таке? Вертались до школи, i той гурт пiдiйшов. - Куди ви розходитесь? Он iдуть! - А начальник мiлiцi? хiба не до нього по?хав? - До нього. На воротях стрiлись, устав iз брички, а й у двiр не зайшов. Прямо сюди йдуть усi. Видно, щось важне. - То неспроста, як i в двiр не зайшов. Угадували: може, кого арештовувати? Бо якби самогонку трусити, не так би це нагально, де ж таки: i в двiр не зайшов. Якось притихли всi i мовчки, хмурнi й тривожнi, валили в школу, гупали чобiтьми на ганку, до гурту: "Iдуть!" В класi за столом секретар сiльради сидiв i щось вiдмiчав у продподаткових списках. Оточили селяни його. I на партах сидiли. Од вiкна ген на партах - юрба цiла. Проти вiкна стояв Тихiн Кожушний, сидiв на лутцi Яким, що оце з бурякiв повернувся. I говорив вiн, розповiдав про роботу на буряках, про життя тамошнiх селян, що живуть поблизу цукрового заводу, про заробiтки ?хнi на плантацiях. Дядьки слухали уважно, захоплено. Аж не втерпiв Гордiй-незаможник, що в нього семеро дiтей: - I трапля?ться ж людям добро таке - завод! А тут, як обжався, хоч поламай руки, бо не потрiбнi ж нi на що. Або якби спалив млина, а бог щоб вiтрiв не посилав,- хоч би за крила вiтряки крутили, робота б була. I як ми ген туди далi, рокiв за десять, у свiтi й житимемо? Народу ж намножиться. I так тi?? землi - ось i в нашiй громадi - i по три чвертки на душу нема?. Шкряба?ш, шкряба?ш ??, сердешну, а того хлiба з не? - всилу до весни дотягнеш. А тодi що буде? Бiда, Давиде! -схилився вiн до Давида, що сидiв з ним поруч на партi, i похитав головою.- От ти книжки всякi чита?ш, скажи менi, сину,- що воно буде? Парубок звiв голову, задуманий, i спитав: - А як ви, дядьку Гордiю? На вашу думку? Гордiй хвилинку в задумi дивився в чорнильницю на партi, i весь вiн мов застиг. Раптом звiв обличчя й сказав: - Я так думаю, сину, що от як не виробить центр нiчого нащот переселення - ? ж гулящi землi i в Сибiру, i на Херсонщинi, i на Кубанi,- та як не настроять нових заводiв, щоб нашу сiльську голоту - як ось ? в мене росте семеро - вони в себе втягли,- плохе життя буде. - Це вiрно, дядьку Гордiю. I за розселення, i за заводи. I центр уже виробив: ? ж фонд переселенчеський. Тiльки що бiднi ми, не може держава переселенцевi допомоги дати, а так, на сво? ж сили, хто ж зможе далеко куди пере?хати? Чи ви, чи я? I заводи старi пускають i новi будують. А вже тодi на базi реконструйовано? промисловостi можна буде й саме хлiборобство пiднести, щоб було воно в нас культурним хлiборобством, а не таким нещастям, як тепер ?. - А це iменно, що нещастя, а не хлiборобство,- хитали селяни головами. А в Пiвненка син в агротехнiкумi вчиться. Перехилив голову в коло Пiвненко й сказав: - Треба до агрономiв прислухатися. А Яким: - Та машини всякi заводити, як-от трактори. На цукровому заводi, там же на буряках бiльш тракторами роблять. З-за спини голос: - Трактори - да! А тодi казарми стро?ти, а цi хати порозвалювати та комуну заводити. Хороше життя буде: робота ж по наряду, по карточках у гамазеях усе получати,- ще на Якима зиркнув i криво всмiхнувся,- а ось тебе, Якиме, за каптенармуса наставимо. Яким тiльки глянув, а й слова не сказав: з таким дурнем як балакати! Сплюнув тiльки з презирством. З-за спини ще тодi хтось: - Нi, щось не ?здять уже оратори, не розказують уже про комуну. - А проте скiльки ?х ? - комун та колективiв, скiльки ?х буде! - сказав Давид.- Тiльки ми не про це будемо зараз, а ось про що: iдеш по селу та як глянеш по дворах, на вигiн,- скiльки тих плиток нароблено - кучугури, тисячi возiв гною на них перелiплено, та й подума?ш: а що, якби отi тисячi возiв та на поле вивiз. Дядько Гордiй узяв його за плече. - В тiм-то й рiч, Давиде, що не довезеш на поле, по дорозi розтрусиш: як i в нас, аж за хуторами, на Гановому земля. - Десять верстов. За день чи й двiчi справишся. Ще хтось за спиною - уже в класi сутiнь,- не знати, хто саме: - Як кому, так геть-то - уся пiд селом земля. - Бо не боявся попервах революцi?, зайняв, та й усе. I що _ж,_ тобi оддам тепер, може? - сказав Якiв, Гниди старого син жонатий. - Пересуньте ганiвську землю собi пiд село, от i вам буде добре. Давид пильно глянув у сутiнь, звiдки той голос чути, i одмовив iз притиском: - Землемiри - тi пересунуть. Гнида знов: - Авжеж! Який до землемiрiв. Не дуже лиш! - А то хiба що? - Он Тихона спитай що, той тобi розкаже,- i Гнида блиснув у сутiнях зубами,- засмiявся. Проти вiкна на сiрому тлi вечора темна незграбна Тихонова постать ледве помiтно ворухнулась, i голос глухий, повний ненавистi й презирства: - Ти, Гнидо, зубiв не вишкiряй. Бо я мовчу, мовчу, та як дам, то тiльки визбира?ш! - Овва! - Подивишся! I Яким тодi до Гниди: - Дума?те, не зна?мо, чия то робота? Вiд дверей нагло - тш! Стихло в класi, а в дверi увалилися й пiдiйшли до стола Матюха, начмiлiцi?, старий Гнида. До парт - Огиренко й Губаренко, сiли спереду. I ще в дверi валили селяни, проходили в глиб класу, бiля порога ставали,- повен уже клас. Щось бiля стола, посхилявшись, гомонiли голова з секретарем та начмiлiцi?. I Гнида совав туди свою гостру пику. В класi я