чне становище,- то прецiнь довгу хвилю Бурунда стояв на мiсцi, рвучи собi волосся i видаючи з горла страшнi, беззв'язнi окрики на вид загибелi свойого вiйська. Нiхто не смiв обiзватися до нього словом у тiй страшнiй хвилi: всi стояли довкола нього, тремтячи, борикаючись з надсильним ворогом - водою. - Ходiмо! - сказав наостатку Бурунда. I вони почали простувати до то? купи камiння, яку виставили туркомани проти здобутого тухольського становища. Та й пора була! Вода змагалася чимраз дужче. Мiж ними i ?х становищем утворився широкий вир, який вони могли перебути тiлько купою, побравшися за руки. Тiльки велетень Бурунда йшов передом сам, могутнiми грудьми розбиваючи лютi хвилi. Мов островець серед моря, стояла горстка воякiв на ?х становищу, по пояс у водi, з луками, все ще нап'ятими й вимiреними на опущене тухольське становище. У тих небезпека не знищила вiйськового послуху. На щастя, сеся купа камiння була бiльша вiд iнших, зложена з великих брил i плит, якi лише в водi можна було так легко пiддвигнути. Бiльше як сто люда могло вигiдно стояти на нiй у бойових поставах, а якраз стiлько було людей довкола Бурунди, не числячи тих, яких вiн лишив пiд скалою. Ставши на тiй купi, легше якось вiдiтхнули товаришi Бурунди. Поперед усього вони позирнули на тих сво?х товаришiв, що лишили ?х були пiд скалою, числом сорок хлопа. В тiм мiсцi шалiла тепер люта хвиля, розбиваючись о зубцi скали i прискаючи далеко срiбною пiною. З туркоманiв не було вже анi слiду, тiльки часом, коли хвиля на момент уляглася, щось чорнiлося на сiрiм каменi: се буз одинокий живий iще чоловiк iз то? дружини, заков'язлими пальцями вiн держався скали, хоч як шарпала i рвала його люта хвиля. Вiн не кричав, не кликав рятунку, тiльки гойдався за кождим приливом води, поки вкiнцi й вiн не щез, мов листок, сполосканий водою. Бурунда, нiмий, синiй з натуги i злостi, зирнув довкола по долинi. Страшнi крики i зойки стихли вже. В вирах купами крутилися трупи, де-де виставляючи з води то затисненi п'ястуки, то ноги, то голови. Тiльки десять куп, мов десять чорних островiв, стояло ще живих на сво?х кам'яних баштах, але й то вже було не вiйсько, а тiлько заляканi, безсильнi, безоружнi недобитки, тремтячi й розбитi розпукою. Хоч однi з другими могли перекликатися, але помогти однi одним не могли i, чи в купах, чи поодинцю, були однаково безраднi, ждали одно? неминучо? загибелi. IХ - Як дума?ш, боярине? - спитав нараз Бурунда Тугара Вовка.- Що буде з нами? - Всi погинемо,- вiдповiв Тугар Вовк спокiйно. - I я так думаю, - потвердив Бурунда. - I що найдужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, киненi в ставок! Боярин нiчого не вiдповiдав на се. Новi подi? звернули всiх увагу на себе. Тухольцi, очевидно, не хотiли дожидати, аж поки вода настiлько прибуде, щоб спокiйно витопити нужденнi останки монголiв. ?м квапно дiялося доконати ворога. В лiсi повише потока ?х молодцi рубали грубi ялицi, заострювали ?х з обох кiнцiв, мов палi, прив'язували до обрубаних iз гiлля пнiв важке камiння, щоб тi новомоднi стiноломи плили попiд водою, i, виждавши вiдповiдну хвилю, коли серединою озера зробилася вiд водопаду прудка течiя просто до монгольських становищ, почали долi потоком пускати тi пнi. Зараз перший iз них iз страшною силою сво?м острим рогом ударив об одну купу, на якiй стояли монголи. Загуркотiло пiд водою камiння а, натиснене зверху монгольськими ногами, зрушене зi свойого становища, розсунулося. З голосним криком попадали монголи в воду. Два чи три з них напали в водi на зрадливу ялицю i вчепилися за не?. Течiя хопила ?х ураз iз ялицею i понесла геть на широку воду, поки не попала на вир, який закрутив ялицею i поставив ?? сторчака. Монголи попадали в воду i вже бiльше не показувалися. А iншi монголи, що ?х так нечайно зопхнуто з ?х становища, метушилися на мiсцi, толочили однi одних у воду або просили у iнших рятунку. Два чи три, очевидно, добрi пливаки, пустилися вплав до берега, але й тут не минула ?х смерть: кiлька великих каменiв, кинених iз берега, зробили конець ?х плавбi. Тiльки немногих приняли товаришi на сусiднi становища. Але недовго й тут вони були безпечнi. Тухольцi, бачучи добру вдачу сво?? першо? проби, почали пускати таран за тараном. Та вже тi тарани не робили нiяко? шкоди монголам: течiя проносила ?х поуз монгольських становищ. Тодi нову раду дала ?м Мирослава: збивати по кiлька таких пнiв докупи, спускати таку плоть на ужвi долi водопадом, а потiм, притягнувши до берега, ставити на кожду по десять щонайсильнiших i добре узбро?них молодцiв, а двом довгими жердками кермувати плотину проти монгольських становищ. Живо готовi були двi такi плотi, спущенi вниз водопадом, котрий тепер зробився о половину нижчий, нiж був при низькiм станi води. Вже двадцять смiливих молодцiв стало на плотях i виплили до бою з монголами. Се був легкий, хоч i рiшучий бiй. Перша купа монголiв, на яку вони вдарили, була майже безоружна, залякана, безсильна. Вони живо дрюками поспихали тих нещасних у воду, а тих, що опиралися, позшибали стрiлами та списами. Жалiбно заревли монголи на iнших становищах, видячи неминучу загибiль. Бурунда, побачивши ворогiв i таке ?х войовання, аж зубами заскреготав i за зброю вхопився, але його гнiв був даремний; навiть затро?нi стрiли його туркоманiв не могли досягнути смiлих тухольцiв. Приходилось завзятому бегадировi без дiла стояти по груди в водi i дивитися, як тухольцi становище за становищем розбивали останки монгольсько? сили. А тухольцi тимчасом бушували по водi. З затисненими зубами, присiдаючи на сво?х плотях, наближалися вони до монголiв. Декуди стрiчали завзятий опiр; кров плила, зойки лунали з обох бокiв, трупи падали з плотин i з кам'яних башт, але сила монголiв була зломана, ?х опiр був короткий. Немов огонь, пущений по скошенiй сiножатi, повзе покiс за покосом i злизу? копицю сухого сiна за копицею,- так тухольцi спихали монголiв з одного становища за другим у воду, в холоднi обiйми смертi. Всi погибли, до остатнього; з купи чорних острiвцiв насеред озера не лишилось анi слiду. Тiльки вiддалiк, наприбоцi, недалеко берега стояла ще одна купа, немов остання чорна скала, вистаючи з-посеред повенi. Се був вiддiл Бурунди. Сотня туркоманiв, Тугар Вовк i Максим - се був ?диний останок велико? монгольсько? сили, що мала тухольським шляхом iти в угорську землю i тут, серед гiр, знайшла холодний грiб у водах, хоч переплила Я?к i Волгу, Дон i Днiпро. Остатня жертва смертi, ота смiла горстка стояла серед води, без надi? рятунку, з одиноким бажанням - дорого продати сво? життя в бою. Вся тухольська громада зiбралася тепер перед тим остатнiм ворожим становищем. Спустили ще двi плотi, щоб, окружаючи ворогiв, турбували ?х iззаду стрiлами; але i спереду, з берегiв, градом летiли тухольськi стрiли й камiння на ворогiв. Та бiльша часть тих стрiл не долiтала навiть до становища Бурунди; iншi, хоч i долiтали, не могли зробити туркоманам нiяко? шкоди. Ближче ж пiдступати тухольцi боялися задля затроених стрiл, а швидко, видячи нешкiдливiсть свойого стрiляння, покинули тоту роботу i стояли спокiйно. Високо на скалi стояв старий Захар, не зводячи очей iз свого сина, що стояв мiж ворогами i зручними рухами обминав густi стрiли та камiння. А вiддалiк, серед тих, що стрiляли, стояла Мирослава, а погляди ?? летiли бистрiше, нiж ?? стрiли, в ворожу купу, серед яко? тепер стояло все, що було найдорожче ?й у життю: батько й Максим. За кождою пущеною з тухольських лукiв стрiлою завмирало ?? серце. Навкучило молодцям, що стояли на плотях, стрiляти звiддалiк даремно. Вони зiбралися на вiдвагу i рушили ближче. Туркомани стрiнули ?х сво?ми стрiлами i ранили кiлькох; але живо тухольцi завважили, що у ворогiв не стало вже того страшного оружжя, i з грiзним криком кинулися на них. Мовчки дожидали туркомани ?х нападу, тiсно збитi один при другiм, опираючись i тухольцям, i водяним валам. Але тухольцi, наблизившись до них на два сажнi, кинули сво?ми рогатинами, прип'ятими у кожного довгим ремiнним припоном до руки. Десять ворогiв зойкнуло в один час; десять тiл повалилося в воду. Знов кинули молодцi сво? рогатини, i знов упало кiлька ворогiв. - Прокляття на вас! - кричав Бурунда. - Вони так i всiх нас видзьобають, хами поганi! Але його гнiв був тепер, як пустий вiтер, що шумить, а нiкому не шкодить. Тухольськi молодцi з криком, мов ворони, кружили довкола становища ворогiв, то тут, то там разячи одного або другого добре вимiреним покидом рогатини. Оборона сталася для монголiв неможливою. Приходилось ?м стояти спокiйно, мов зв'язаним, i ждати смертi. - Бегадире,сказав до Бурунди Тугар Вовк, - чи не можна нам як-небудь спасти сво? життя? - Нащо? - сказав понуро Бурунда. - Все ж таки життя краще, нiж смерть! - Правду кажеш,- сказав Бурунда, i очi його заблищали не жадобою життя, але радше жадобою пiмсти.- Але що ж нам дiяти? як рятуватися? - Може, схочуть тепер за свого полоняника дарувати нам життя i вольний вихiд? - Спробуймо! - сказав Бурунда i, вхопивши рукою за груди Максима, витяг його перед себе. Бiля нього став Тугар Вовк i почав махати бiлою хусткою. - Тухольцi! - закричав вiн, звертаючись до берега. Тихо стало довкола. - Кажи ?м, що, коли хотять мати сього раба живого мiж собою, нехай дарують нам життя i пустять свобiдно! Коли ж нi, то ми зумi?мо загинути, але й йому, тут-таки перед ?х очима, смерть буде. - Тухольцi! - кричав Тугар Вовк. - Начальник монголiв обiцю? вам вiддати вашого полоняника живого й здорового i жада?, щоб ви за те нас, кiлько нас iще лишилося, випустили живих i здорових iз се? долини! В противнiм разi жде вашого сина несхибна смерть. Немов хотячи доочне показати ?м усю правдивiсть то? погрози, Бурунда пiдняв свiй страшний топiр над головою безоружного Максима. Вся громада стала мов без духа. Затремтiв старий Захар i вiдвернув очi вiд того виду, що рiзав його серце. - Захаре,сказали старi тухольцi, обступаючи його.- ми дума?мо, що можна приняти се предложення. Сила монгольська знищена, а тих кiлька людей не можуть нам бути страшнi. - Не зна?те ви, браття, монголiв. Мiж тими кiлькома людьми ? ?х найстрашнiший начальник, i сей нiколи не дару? нам загибелi свойого вiйська. Вiн наведе нову силу на нашi гори, i хто зна?, чи ми тодi другий раз розiб'?мо ??. - Але твiй син, Захаре, твiй син! Уважай, що його жде загибiль! Глянь, сокира над його головою! - Нехай радше гине мiй син, нiж задля нього ма? уйти хоч один ворог нашого краю! З плачем наблизилася Мирослава до старого Захара. - Батьку! - ридала вона.- Що ти дума?ш робити? За що ти хочеш погубити свого сина i... i мене, батьку? Я люблю твого сина, я присягла з ним жити i йому служити! Хвиля його смертi буде й мо?ю смертю! - Бiдна дiвчино, - сказав Захар, - що я можу тобi порадити? Ти зна?ш тiлько чорнi очi та стан хороший, а я дивлюсь на добро всiх. Тут нема вибору, доню! - Захаре, Захаре,- говорили громадяни,- всi ми уважа?мо, що досить того знищення, що сила ворожа вломана, i громада не бажа? смерти тих остатнiх. У тво? руки склада?мо долю ?х i долю твого сина. Змилуйся над сво?ю власною кров'ю! - Змилуйся над нашою молодiстю, над нашою любов'ю! - ридала Мирослава. - Можеш обiцяти ?м на словах усе, щоб лише вiддали тобi сина,- сказав один iз загiрних молодцiв.- Скоро тiльки Максим буде свобiдний, ти лише кивни на нас, а ми всiх iнших пiшлемо на дно ракiв годувати. - Нi! - сказав обурений Захар,- се було б нечесно. Беркути додержують слова навiть вороговi i зрадниковi. Беркути нiколи не сплямують нi сво?х рук, нi свого серця пiдступно пролитою кров'ю! Досить, дiти, то? бесiди! Заждiть, я сам пiшлю ?м вiдповiдь сво?ю рукою! I, вiдвернувши сво? лице, вiн пiшов до машини, на яко? варесi лежав величезний камiнь, i сильною, недрожачою рукою взяв за ужовку, що придержувала тоту вареху в плоскiм положенню. - Батьку, батьку! - кричала Мирослава, рвучись до нього.- Що ти хочеш робити? Але Захар, мов не чув ?? крику, спокiйно намiрював вареху на ворогiв. Тимчасом Бурунда i Тугар Вовк дармо ждали на вiдповiдь тухольцiв. Похиливши голову, спокiйно, рiшившись на все можливе, стояв Максим пiд пiднесеною сокирою Бурунди. Тiльки Тугар Вовк, не знати чого, тремтiв цiлим тiлом. - Е, що нам так довго ждати! - скрикнув наостанку Бурунда.- Раз мати родила, раз i гинути прийдеться. Але поперед мене гинь ти, рабе поганий! I вiн iз страшенною силою замахнувся, щоб сокирою розлупати Максимову голову. Але в тiй хвилi блиснув меч Тугара Вовка понад Максимовою головою, грiзна, вбiйча рука Бурунди враз iз топором, вiдтята одним замахом вiд раменi, впала, оббризкана кров'ю, мов сухе полiно, в воду. Ревнув з лютостi i з болю Бурунда i лiвою рукою стис Максима за груди, а його очi з виразом пекельно? ненавистi звернулися на зрадливого боярина. Але в тiй самiй хвилi Максим похилився i з цiлою можливою натугою вдарив страшного туркомана головою i плечима в лiвий бiк так, що Бурунда вiд сього удару стратив рiвновагу i покотився в воду, потягнувши за собою й Максима. А в слiдуючiй хвилi зашумiло повiтря, i величезний камiнь, кинений з тухольсько? метавки руками Захара Беркута, з лускотом грюкнув на купку ворогiв. Бризнула аж до хмар вода, загуркотiло камiння, роздираючий серце зойк залунав на березi,- i за кiлька хвилин гладка й тиха вже була поверхня озера, а з Бурундово? дружини не було анi слiду. Мов мертва, без духа стояла над берегом тухольська громада. Старий Захар, досi такий сильний i незломний, тепер тремтiв, мов мала дитина, i, закривши лице руками, ридав тяжко. При його ногах лежала зомлiла, непорушна Мирослава. А втiм, радiсний крик залунав iздолу. Молодцi, що плавали на плотах, наблизившись до того мiсця, де потонув Максим з Бурундою, разом побачили Максима, як виринав iз води, здоровий i сильний, i повiтали його веселим криком. Радiсть ?х живо удiлилася цiлiй громадi. Навiть тi, що потратили сво?х синiв, братiв та мужiв, i тi радувалися Максимом, немов з його поворотом повертали всi дорогi серцю, страченi в бою. - Максим живий! Максим живий! Гурра, Максим! - залунали громовi окрики i понеслися широко по лiсах i горах.- Батьку Захаре! твiй син живий! твiй син верта? до тебе! Тремтячи з глибокого зворушення, з сльозами на старечих очах, пiднявся Захар. - Де вiн? де мiй син? - спитав вiн слабим голосом. Весь мокрий, але з лицем, роз'ясненим радiстю, вискочив Максим iз плотi на берiг i кинувся до нiг батьковi. - Батьку мiй! - Синку, Максиме! Бiльше не мiг сказати нi один, нi другий. Захар захитався i впав у могутнi Максимовi обiйми. - Батьку мiй, що тобi такого? - скрикнув Максим, бачучи смертельну блiдiсть на його лицi i чуючи ненастанну дрож, що потрясала його тiлом. - Нiчого, синку, нiчого,- сказав потихо, з усмiхом Захар.- Сторож кличе мене до себе. Чую його голос, синку. Вiн кличе до мене: "Захаре, ти зробив сво? дiло, пора спочити!" - Батьку, батьку, не говори того! - ридав Максим, припадаючи коло нього. Старий Захар, спокiйний, усмiхаючись, лежав на муравi, з лицем проясненим, зверненим до полуденного сонця. Вiн легко вiдняв руку свойого сина вiд сво?? грудi i сказав: - Нi, синку, не ридай за мною, я щасливий! А глянь лише тут обiч. Тут е хтось, що потребу? тво?? помочi. Озирнувся Максим i задубiв. На землi лежала Мирослава, блiда, з виразом розпуки на прегарнiм лицi. Вже молодцi принесли води, i Максим кинувся вiдтирати свою милу. Ось вона дихнула, створила очi i знов зажмурила ?х. - Мирославе! Мирославе! серце мо?! - кликав Максим, цiлуючи ?? руки,прокинься! Мирослава мов пробудилась i здивованими очима вдивлялася в Максимове лице. - Де я? що зо мною? - спитала вона слабим голосом. - Тут, тут, мiж нами! коло твойого Максима! - Максима? - скрикнула вона, зриваючися. - Так, так! гляди, я живий, я свобiдний! Довго-довго мовчала Мирослава, не можучи прийти до себе з дива. Втiм разом кинулася на шию Максимовi, а гарячi сльози бризнули з ?? очей. - Максиме, серце мо?!.. Бiльше не могла нiчого сказати. - А де мiй батько? - спитала по хвилi Мирослава. Максим вiдвернув лице. - Не згадуй про нього, серце. Той, що важить правду й неправду, важить тепер його добрi i злi дiла. Молiмося, щоб добрi переважили. Мирослава обтерла сльози з сво?х очей i повним любовi поглядом глянула на Максима. - Але ходи, Мирославе,- сказав Максим,- ось наш батько, та й той покида? нас. Захар глядiв на молоду пару ясними, радiсними очима. - Клякнiть коло мене, дiти,- сказав вiн потихо, слабим уже голосом.- Доню Мирославе, твiй батько поляг,- не судiм, чи винен, чи не винен,- поляг так, як полягли тисячi iнших. Не сумуй, доню! Замiсть батька доля да? тобi брата... - I мужа! - додав Максим, стискаючи ?? руку в сво?й. - Нехай боги дiдiв наших благословлять вас, дiти! - сказав Захар.- В тяжких днях звела вас доля докупи i злучила вашi серця, i ви показалися гiдними перестояти й найстрашнiшу бурю. Нехай же ваш зв'язок в нинiшню побiдну днину буде порукою, що й наш народ так само перебуде тяжкi злигоднi i не розiрве свого сердечного зв'язку з чеснотою й людяним норовом! I вiн холодними вже устами поцiлував у чоло Мирославу й Максима. - А тепер, дiти, встаньте i пiдведiть мене крихiточку! Я хотiв би ще перед вiдходом сказати дещо до громади, якiй я старався щиро служити весь свiй вiк. Батьки i браття! нинiшня наша побiда - велике дiло для нас. Чим ми побiдили? Чи нашим оружжям тiлько? Нi. Чи нашою хитрiстю тiлько? Нi. Ми побiдили нашим громадським ладом, нашою згодою i дружнiстю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськiм порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всi за одного, а один за всiх, доти нiяка ворожа сила не побiдить вас. Але я знаю, браття, i чу? се моя душа, що се не був остатнiй удар на нашу громадську твердиню, що за ним пiдуть iншi i вкiнцi розiб'ють нашу громаду. Поганi часи настануть для нашого народу. Вiдчужиться брат вiд брата, вiдмежиться син вiд батька, i почнуться великi свари i роздори по руськiй землi, i пожруть вони силу народу, а тодi попаде весь народ у неволю чужим i сво?м на?зникам, i вони зроблять iз нього покiрного слугу сво?х забагiв i робу-чого вола. Але серед тих злиднiв знов нагада? собi народ сво? давн? громадство, i благо йому, коли скоро й живо нагада? собi його: се ощадить йому цiле море слiз i крови, цiлi столiття неволi. Але чи швидше, чи пiзнiше, вiн нагада? собi життя сво?х предкiв i забажа? йти ?х слiдом. Щаслив, кому судилося жити в тi днi! Се будуть гарнi днi, днi веснянi, днi вiдродження народного! Передавайте ж дiтям i внукам сво?м вiсти про давн? життя i давнi порядки. Нехай живе мiж ними тота пам'ять серед грядущих злиднiв, так, як жива iскра не гасне в попелi. Прийде пора, iскра розгориться новим огнем! Прощайте! Важко зiтхнув старий Захар, зирнув на сонце, всмiхнувся, i по хвилi вже його не стало. Не плакали за ним нi сини, нi сусiди, нi громадяни, бо добре знали, що за щасливим грiх плакати. Але з радiсними спiвами обмили його тiло i занесли його на Ясну поляну, до стародавнього житла прадiдiвських богiв, i, зложивши його в кам'янiй континi, лицем до золотого образа сонця, вмiщеного на стелi, потiм привалили вхiд величезною плитою i замурували. От так спочив старий Захар Беркут на лонi тих богiв, що жили в його серцi i нашiптували йому весь вiк чеснi, до добра громади вимiренi думки. Багато змiнилося вiд того часу. Аж надто докладно збулося вiщування старого громадянина. Великi злигоднi градовою хмарою перейшли понад руською землею. Давне громадство давно забуте i, здавалось би, похоронене. Та нi! Чи не нашим дням судилось вiдновити його? Чи не ми се жи?мо в тiй щасливiй добi вiдродження, про яку, вмираючи, говорив Захар, а бодай у досвiтках то? щасливо? доби? Нагу?вичi, дня 1/Х-15/ХI 1882. ПРИМIТКИ Повiсть була надрукована вперше в 1883 роцi в ж. "Зоря" .NN 7-15. Того ж року вийшла окремим вiдбитком з журналу (Львiв, накладом редакцi? "Зорi", 184 с.). У другому виданнi повiстi (Львiв, 1902, накладом Укра?нсько-русько? видавничо? спiлки, 224 с.) I. Франко виправив не лише мову, орфографiю, пунктуацiю, а й зробив незначнi змiни в текстi, перенiс епiграф з Пушкiна: "Дела давно минувших дней, Преданья старины глубокой" на кiнець передмови, в попередньому виданнi епiграф стояв перед першим роздiлом повiстi. У першому i другому виданнях повiстi друкувалася передмова. Ось ?? текст з другого видання. "Повiсть iсторична - се не iсторiя. Iсториковi ходить передовсiм о вислiдження правди, о сконстатування фактiв, натомiсть повiстяр користу?ться тiлько iсторичними фактами для сво?х окремих артестичних цiлей, для воплочення певно? iде? в певних живих, типових особах. Освiчення, характеристика, мотивовання i групування фактiв у iсторика i в повiстяра зовсiм вiдмiннi: де iсторик оперу? аргументами i логiчними висновками, там повiстяр мусить оперувати живими людьми, особами. Праця iсторична ма? вартiсть, коли факти в нiй представленi докладно i в причиновiм зв'язку; повiсть iсторична ма? вартiсть, коли ?? основна iдея зможе заняти сучасних живих людей, то значить, коли сама вона жива й сучасна. Представлення давнього громадського життя нашо? Русi ?сть, безперечно, таким предметом живим, близьким до сучасних iнтересiв. Настiльки менi удалось вiддати дух тих давнiх замерклих часiв, нехай судить критика. В деталях я позволив собi доповнювати iсторичний скелет поетичною фiкцi?ю. Головна основа взята почасти з iсторi? (напад монголiв i ?х ватажок Пета), а почасти з переказiв народних (про потоплення монгольсько? ватаги i iн.). Дi?вi особи зрештою видуманi, мiсцевiсть списана по можностi вiрно. Львiв, дня 1 грудня 1882". Крiм цi?? передмови, до другого видання письменник додав ще таку замiтку: "Випускаючи в свiт "Захара Беркута" другим виданням двадцять лiт по виходi першого видання, я обмежуюсь на виправленню язика вiдповiдно до того поступу, який зробила наша лiтературна мова протягом сих двадцятих лiт. Криворiвня, 1 серпня 1902". Повiсть друку?ться за виданням творiв I. Франка в двадцяти томах, т. VI, К., 1951, с. 7-140. * Згадуючи про скитських монахiв, я не маю на думцi того iсторичного Манявського скита, що був заснований, Йовом Княгиницьким у початку XVII в., але користуюся народним переказом про перших апостолiв карпатського Пiдгiр'я, монахiв ки?вських печер, про мандрiвку й оселення яких в коломийських горах оповiда? почастi з фантазi?, а почастi на основi дiйсно? народно? традицi? Антiн Могильницький у сво?й поемi "Скит Манявський". Прим. автора. Погляди, якi висказуе тут Захар Беркут, можуть уважатися характеристикою поглядiв тогочасного народу на князiв та ?х кровавi межиусобицi та на початки феодалiзму. Пригаду?мо, що подiбнi погляди знайшли вiдголос навiть у нашого лiтописця в оповiданню про спiвака Митусу, якого за бунтiвнi бесiди та непокiрнiсть князь Данило велiв зловити i покарати смертю. Розумi?ться, що, наводячи такi погляди для характеристики часу й людей, ми тим не хочемо умалити ваги i значення особи князя Данила, який мiж усiми володарями русько-галицьких земель визначу?ться як чоловiк незвичайний, симпатичний i, по-свойому, як на тi часи, досить людяний та надiлений полiтичним розумом. Прим. автора.