инi завелося?
   - Певно, що бачу, i так не може остатися, коли не ма?мо пропасти, -  ми
тепер збабiли, i не дай боже набiгу, - не здержимо.
   - Слава богу святому, що бодай вiд тебе одного почув розумне  слово,  а
то й Касян верзе, як здуру, - говорив сотник, розводячи руками.
   - Iнша причина в козакiв, а iнша в дядька Касяна, - каже Петро.
   - А ти зна?ш яка?
   - Знаю, та й не дуже старому дивуюся. Ми ж зна?мо  сумну  iсторiю  його
життя. Вiн втратив все, що мав найдорожчого на свiтi.  Через  те  вiдбiгла
вiд нього усяка радiсть. Не знала  душа  ясно?  хвилi.  Тепер  знайшов  на
старостi лiт  серед  твердого  козацького  життя  дво?  дiточок,  на  його
янголяток схожих. Не дивниця, що зм'як, як вiск, i хоче  на  старостi  лiт
надолужити собi те, що в молодих лiтах стратив. Я його  цiлком  розумiю  i
виправдую, але це не приносить шкоди його лицарськiй славi, i  коли  зайде
потреба, вiн знову перекинеться в давнього Касяна.
   - Хлопче, ти говориш розумно, як старий досвiдчений чоловiк.
   - Спасибi, пане сотнику, за ласкаве слово, але не подивуймося старому i
не затроюймо ясних хвиль на склонi його життя. Вiн заслугову? на  те,  щоб
цьому потурати. Увесь курiнь зна?,  що  вiн  з  дiтьми  водиться,  а  йому
зда?ться, що нiхто того не бачить i не зна?; дума?,  що  радiсть  виключно
для нього. Й нiхто не смi? з ним нею дiлитися.  Йому  зда?ться,  що  кожне
чуже око споганило б його святощi. Тому я наказав товаришам, щоб нiхто  не
важився зрадитися, що зна?  тайну  старого.  Нiхто  не  смi?  заглянути  в
стодолу пiд ту пору, як старий туди пiшов. Бачите, пане сотнику,  мене.  Я
втратив батька дитиною й не дуже  його  пам'ятаю.  Батька  заступили  менi
родичi мого побратима Марка Жмайла. Його прадiд був для мене  прадiдом.  I
коли б я в  гуртi  людей  побачив  чоловiка,  на  старого  Грицька  Жмайла
похожого, чи не зрадiв би я? Я б його по руках цiлував, я б... не знаю, що
я би зробив.
   Петро дуже зворушився. Сотник каже:
   - Хлопче, нехай тебе обiйму. Тако? душi, як твоя, я ще  не  бачив.  Але
таки скажи менi, як дiло повести, щоб i давнiй лад  у  редутi  завести,  й
старого не обидити.
   - Справа не важка, пане сотнику, й до осенi може бути все гаразд...
   - Цiкавий я - як?
   - Заснуймо зараз iз того боку редути вольницю  й  назвiм  ??  Чубiвкою.
Ма?мо бранцiв з Подiлля шiстдесят душ. Зразу вистане.
   - Хiба ж самi баби будуть хазяйнувати? Мiж ними мало мужчин.
   - Чого самi? Хiба в нас нема козакiв?  А  ще  й  iншi  прибудуть;  люде
знають, де Чубова редута.  Хiба  самi  козаки  поженяться  й  заживуть  на
слободi. Поля, лугiв, лiсу, лук у нас вистане.
   Як Петро те оповiдав, сотник не мiг з дива вийти  над  його  розумом  i
статочнiстю.
   - Бо до чого воно доведе? Будуть з собою дикi пари воркувати,  та  лише
образа божа з того вийде; й церкву поставимо.
   - Та як будуть вiнчатися без попа?
   - Коли б стiльки лиха. Знайдемо попа з попадею i церкву поставимо.
   - I гада?ш, що до осенi поставимо село як слiд, з церквою  i  зi  всiма
порядками?
   - Не зi всiма, бо не буде в нас нi пана, нi жида, а самi  вольнi  люде,
козаки. А дасть бог, то i школу заведемо, щоб дiти вчилися  грамоти.  Тодi
Чубiвка стане славна на всю Укра?ну.
   - Коли ти так видумав, то даю тобi  вдасть.  Орудуй  всiм  i  роби,  як
зна?ш. Я нiчого не пожалiю, щоб гаразд все переведено. Тiльки,  може,  нам
сил, робучих рук не стане.
   - Пане сотнику, коли ?м скажемо, про що йде, то днями i  ночами  будуть
працювати.
   - А ти вже любив яку дiвчину? Признайся!
   - Моя дiвчина ще в попелi гра?ться, а тут ?? нема.
   - Ну добре! Одна нам буде бiда. Коли  нас  татарва  занюшить,  напевно,
нiчого не вдi?мо. Скличемо народ на слободу, а татарва наскочить та в ясир
поведе.
   - Будемо так  робити,  як  роблять  уходники  на  диких  полях.  Будемо
стерегтись. А для безпеки прокопа?мо пiдземний льох аж  до  само?  редути.
Розумi?ться, що редуту треба поширити, щоби вона не сто, а  тисячу  народу
помiстила. Молодь буде до нас напливати, як мухи до меду.  Вишколивши  ?х,
посилатимемо на Сiч, а  вiдтак  котрий  верне,  одружиться  тут  i  заживе
спокiйно, не знаючи нi холоду, нi  голоду.  Iз  то?  Чубiвки  буде  колись
оселя, славна на цiлу Укра?ну. Уходництво повернеться на нас. Вона  набере
тако? сили, що й орда нiчого не вдi?.
   - То правда. Мала сила козакiв добре узбро?них поб'?  велику  татарську
купу. То розбишацька голота. Вона лише у великiй купi  небезпечна.  Татари
зле уз-бро?нi. Шаблю мав в них хiба десятий,  а  то  все  ломаки,  кiнськi
черепи на дрючку, лук й стрiли. Я мав з ними не  раз  роботу.  Та  з  ними
треба би раз зробити порядок.
   - Як?
   - Козацтво мусить здобути Крим, задавити петлею ту  шию,  якою  татарва
нашу кров проковту?. Перекоп мусить бути наш. Розумi?ш? З Криму  вся  бiда
йде. Ногайцi i буджацькi татари не  були  б  страшнi,  якби  в  Криму  хан
татарський не сидiв.
   - А що сiчовi товаришi на те?
   - Вiдкладають все до слушного часу, а поки що на Крим, на татарськi  та
турецькi землi набiгають тiльки. Татари ?м вiдплачуються тим самим  i  так
зволiка?ться, мiсто зробити вже раз путн? дiло й - кiнець.
   Петра мов запалив до давно придуманого дiла. Не раз хотiв поговорити  з
сотником, та вже настiльки познайомився з козацькими звичаями, що не  слiд
молодому старого розуму вчити. Вiн не смiв перший заговорити, i тому радий
був, що так воно до ладу склалося, що мiг сотниковi розкласти та пояснити.
   Зараз того вечора, як вернулися з поля, вийшов на майдан i тут  об'явив
народовi, що сотник задумав:
   - Слухайте, товаришi! Засну?мо тут зараз пiд редутою слободу, покладемо
село, а тодi, кому охота, нехай жениться i хазяйну?.
   - Славно! Ось далебi добре!
   - Але треба багато працi, бо нiхто нам не поможе, хiба один бог;  треба
буде добре чуприну  нагрiти,  щоби  до  осенi  бути  зi  всiм  готовим.  Я
розмежую, помiряю мiсце, а з недiлi зачнемо рубати дерево в  лiсi  й  хати
ставити.
   - Будемо працювати день i нiч, дай боже  здоровля  пану  сотниковi,  що
таке видумав.
   Сотник слухав тих Петрових розпоряджень з хати.
   "З того хлопця щось велике буде. Розумний  до  бiса,  як  старий.  I  я
певний, що вiн дiло виведе на чисту воду. Тодi слава наша пiде гомоном  по
всiй Укра?нi. То буде Чубiвка, а я тут буду собi  таким  самим  паном,  як
князь у сво?м Острозi або кошовий  на  Сiчi.  Тiльки,  що  мене  нiхто  не
скине".
   По тiм всiм каже Марко до Петра;
   - Чого ти менi того всього не сказав?
   - А хiба ж ти не довiдався тепер, як вже всi знають? Впрочiм,  не  було
ще часу, бо це все зробилося нинi рано.
   - Зна?ш, Петре, що як вже тут стане слобода, то й ми оба  тут  останемо
раз на все.
   - Анi не думай про те. Як лише дiло покiнчу i заведу лад, ми  ?демо  на
Сiч. Грiх би, коли б ми,  покiнчивши  Острозьку  академiю,  засидiлися  за
пiччю. То би був закопаний талан. Перед нами будучнiсть.  Ми  для  Укра?ни
ма?мо щось бiльше зробити, чим заснувати одну Чубiвку.



   XVI

   Петро мав таку вдачу, що коли що раз задумав  i  обмiркував,  то  мусив
перевести в дiло, щоб не знати якi перепони стрiнув на дорозi. Так було  й
тепер. Сказав слово сотниковi, що засну? слободу, i на це видавав усю свою
енергiю.
   Порозумiвшися з Касяном, котрий за цей план  аж  вицiлував  Петра,  вiн
подiлив козакiв, новикiв i бранцiв на партi? i призначував ?м роботу. Однi
йшли сво?м звича?м робити в полi, iншi  йшли  до  лiсу  рубати  та  возити
дерево на будiвлi. Навiть жiнки мусили помагати - мiсити  глину,  витинати
хворост на огорожу, суши- ти очерет на стрiхи. Петро сам розмiряв з Марком
мiсця, де мали стати будинки, стодоли, стайнi  та  клунi.  Показалося,  що
Петро, хоч любив з людьми пожартувати, був строгiший,  чим  старий  Касян.
Кожний непослух або недбалiсть, лiнивiсть карав власною рукою дуже болючо.
   Сотник говорив до Касяна:
   - З нього кошовий буде, побачиш.
   - Щира душа, ?й-богу. От, слава  небесному,  що  нам  його  прислав  на
потiху...
   Старий Касян не менше других радiв з того, що заклада?ться  тут  оселя.
Вже не треба буде розставатися  з  тими  голуб'ятами.  А  то  вiн  страшно
боявся, хоч знав, що така  розлука  мусила  б  наступити.  Вiн  бачив  той
непорядок, який тут завiвся. Значиться, що тому конче треба було  покласти
край, i всiх бранцiв повивозити десь з редути. Тепер  ця  журба  перестала
його гризти. I старий укладав плани на той час, як  воно  буде,  коли  вiн
стане непотрiбом. Тодi заживе в хатi сво?х дiточок, буде ?х голубити, Поки
господь не покличе його до себе.
   - Господи небесний, - говорив собi Касiян у  молитвi,  -  дав  ти  менi
дожити на склонi мого вiку щастя, яке менi i не снилося.  Заступала  тяжка
хмара мою душу, аж тепер пiслав господь ясний промiнь. Слава тобi, боже, i
дяка! А як воно добре буде, що матимемо церкву i свого попа. Коли-то  я  в
церквi був? Вже й не пам'ятаю.
   Касян змiнився до непiзнання, наче вiдмолодiв, а ще й те його радувало,
що тепер не потребував критися з сво?ю любов'ю до тих  сирiток.  Робив  це
явно, на очах усiх. Старий радiв, що малого Iвасика саджав на коня наперед
себе. Дiти, що не мали нi батька, нi  матерi,  прилягли  до  дiдуся  цiлою
душею. Усюди за ним ходили.
   Продумав Петро цiлий план села. Вiдзначив мiсце  на  майдан.  Там  мала
стати церква й попiвство. Хати були довкруги, усi до  сонця.  Коло  кожно?
хати - огород.
   Робота йшла гладко. Вже стали хати  пошивати,  як  раз  каже  Петро  до
сотника:
   - Пане сотнику! До осенi я вже буду готовий.  Та  нам  треба  слобожан.
Нiхто цього ще не зна?, i нiде правди дiти, не знаю, як до  того  братися.
Признаюся, що навiть того не знаю, в якiй околицi я  живу.  Знаю,  що  над
Синюхою, недалеко Бога, але як та сторона назива?ться, ?й-богу, не знаю.
   - Вона назива?ться Укра?на, а те  мiсце  -  Чубiвка.  Про  слобожан  не
турбуймося. Ми пошлемо  охочих  людей  наших.  Коли  дiзнаються  про  нашу
слободу, то вiстка пiде, як по степу огонь.
   Так воно i сталося. Роз'?халось кiлькоро людей на Вкра?ну, i пiд  осiнь
стали люде стягатися.
   Мiж iншими при?хало три козаки. Один з них ледве держався на конi. Вони
принесли сумну вiдомiсть, що цього року  панськi  вiйська  розбили  цiлком
вiйсько Косинського, i сам вiн полiг головою.
   Князь  Вишневецький,  з  яким  зачав  собi  Косинський,  заманив   його
пiдступом у город Черкаси, i тут його вбито. Його вiйсько, кого не  вбито,
подалося на Запорожжя. Вони  якось  вирвались  iз  халепи,  взяли  хворого
товариша й пiшли в свiт за очi. Щасливо натрапили на Чубiвку.
   - Косинський, хоч добрий козак, а все був шибайголова,  неосторожний  i
легковiрний. Тому i згинув марно, хоч до великого дiла був призначений,  -
говорив сотник. - Буде це наука для грядущого поколiння: не знаючи  броду,
годi лiзти у воду. У Косинського замала сила була, щоби  з  такими  дуками
мiрятися.
   Пiд саму осiнь покiнчено оселю на сто домiв. Кiлька хат  поставлено  на
запас, бо стiльки слобожан ще не було.
   Поки ще мали слобожани перенестися  з  редути,  Петро  клопотав  голову
сотниковi, що треба це зробити врочисто. Треба усе посвятити,  й  до  того
попа звiдкiлясь привести.
   - Ей, коли б то так можна отця Дем'яна Наливайка з  Острога...  -  каже
Петро.
   - Що то за один? - пита? сотник. - Чи  то  яка  рiдня  тому  зрадниковi
Наливайковi?
   - То рiдний брат Северина.
   - Я його й знати не хочу. Вiн зрадив запорожцiв i станув проти  них  на
сторонi пана. Того йому запорожцi нiколи  не  забудуть,  а  хай  його  бог
заступить, щоби вiн ?м у руки попався.
   - Вiдкiля, пане сотнику, зна?ш про те?
   - Хiба ж у мене запорожцi не бувають? Який би я був  товариш,  якби  не
знав, що на Запорожжi робиться?
   - Отець Дем'ян, певно, тому не  винен,  -  виправдував  його  Петро.  -
Северин був придворним  у  князя  Острозького  i  мусив  слухатися.  Отець
Дем'ян, певно, його до того не намовляв. То дуже дебела душа,  i  за  нашу
православну церкву дав би душу.
   - Я того всього не знаю, який вiн для церкви,  але  його  браток  -  то
поганець, який не варт козаком називатися, i тому я про нiякого  Наливайка
чути не хочу.
   - Я би таки рад, щоби зачинати з богом.
   - I я того хочу, а хiба нема попа крiм Наливайка?  Та  про  те  ще  час
говорити, церква ще не готова.
   - Як не готова?
   - А образи де? А iконостас? А дзвони? Навiть кадильницi не придбав... Я
гадаю так. У мене ? в Уманi - до  Уманi  ближче  нам,  як  до  Острога,  -
знакомий пiп, Юрко Книш, гарний чоловiк, i гарно спiва?. До  нього  напиши
вiд мене листа, щоб або готових образiв нам купив, або  вишукав  богомаза,
який би нам всi образи до церкви вималював, якi треба, та щоби  роздивився
за всею потребою. Та це зараз не зробиться, то? роботи буде на цiлу  зиму.
Отож з тво?м святом треба пiдождати на рiк.
   Петро схопився за голову:
   - Хiба ж тi  бранцi  будуть  зимувати  в  редутi?  Що  з  нашо?  редути
станеться? Треба буде в стодолi печi поставляти, бо  померзнуть.  А  де  ж
зложити хлiб?
   - Чого ти так розкудкудакався, Петре? Забери собi ?х хоч  би  зараз  на
слободу, а з попом то вiдложим справу на рiк...
   Нiчого було говорити, коли не можна iнакше. Сотник прийшов у  свiтлицю,
як приступив до нього старий Максим з козаком Ониськом. Максим каже:
   - Прийшли ми, пане сотнику, прохати, щоби ти нас  пустив  звiдсiля,  за
хлiб та сiль дяку?мо.
   - А ви куди?
   - На Сiч йдемо або свiт за очi...
   - Що вам сталося? Так мене покида?те? Чому?
   - Вибач, пане сотнику, за слово. У тво?й редутi завелось таке, що сором
козаковi тут пробувати. Говорилося, що Чубiвка - то мала  Сiч,  i  сiчовий
закон тут ?. I так воно тут було, поки чорт бабiв не наслав. Тепер тут  не
Сiч, а  бабський  кагал.  Козаки  нiвечаться,  бабiють,  мiсто  козацького
ремесла вчитися, вони воркують, мов голуби,  з  дiвками,  а  старий  Касян
дiтей няньчить...
   - Та хiба ж ви не бачите, що всi тi люде пiдуть  у  село  жити,  а  тут
заведеться старий сiчовий порядок?
   - Бодай так пси траву пасли! Хлопцi забiгати будуть на село до  дiвчат,
нiкому буде в редутi службу робити. Зле ти, пане  сотнику,  дiло  обдумав,
нам того не треба було.
   - Пождiть ще зо два днi. Я обдумаю дiло ще iнакше.
   - Нiчого не продума?ш. Один вихiд: вiдiгнати слобожан куди-iнде.
   Сотник узявся за голову. Справдi, старшi козаки,  по  примiру  Максима,
порозлiтаються, останеться сама молодь, а тiй все зелено в головi.
   Сотник покликав Касяна:
   - Що будемо робити, старий товаришу?  Ми  собi  бiду  напитали,  козаки
старшi ремствують i втiкати збираються вiд нас. Ось  тiльки  що  Максим  з
Ониськом подякували за хлiб та сiль.
   - Хай iдуть з богом, я вiдсiля не рушуся i мо?х  сирiток  вiд  себе  не
дам; а коли на те, то я для себе беру одну хату й  зимовиком  заживу.  Вже
пора дати старим костям одпочити.
   - Ма?ш, бабо, книш! Ось вигадав! А хто ж у редутi осавулом буде?
   - А хоч би й той Петро. Чом же не козак? Усьому дасть раду.
   Якраз надiйшов Петро.
   - Петре, чи ти зна?ш, що козаки перед бабами за Запорожжя втiкають? Ось
Максим нагородив менi сiм мiхiв полови.
   - Боже мiй! Та зараз нинi забираю всiх слобожан на село.
   - Вiн каже, що  хлопцi  до  дiвчат  забiгатимуть,  а  в  редутi  собаки
сторожити будуть. Нещаслива година. На що я на таке свiй дозвiл дав?
   - Пане сотнику, таке можуть говорити старi дiди, яким заздро, що  нiяка
дiвчина ?х не хоче. Але свiт для молодих. Коли б свiт так робив, то би рiд
людський мусив загинути. А  як  господь  говорив  до  наших  прародителiв:
"Ростiте i множiтеся, iсполняйте землю..."
   - Але через бабу й Адам в раю не вдержався, -' докинув Максим, що збоку
прислухався тiй розмовi.
   - А господь казав ще iнакше, - говорив Петро - "Не добре ?сть  чоловiку
?диному бути, сотворiм ?му человiчицу".
   - До чорта зi  всiма  чоловiчицями,  тьфу,  -  сказав  Максим  i  хотiв
вiдходити.
   - Пождiть, дядьку Максиме, ще одне слово. Правда, що на Сiчi жiнкам пiд
карою смертi не можна жити, бо такий закон.
   - Сам це добре знаю, тому тут не хочу з бабами жити.
   - Але ти, дядьку Максиме, старий запорожець, i зна?ш, що на  Запорожжi,
поза Сiччю, живуть жонатi козаки й хазяйнують, а коли кошовий закличе,  то
кожний вилазить iз запiчка, хапа? за  шаблю  i  -  знову  козак,  ще  може
завзятiший, чим той нежонатий, бо вiн  ста?  в  оборонi  сво??  небоги  та
дiточок, правда, що так?
   - Ну i що з того?
   - Чому ж би в нас такого не мало бути? Тут, у редутi, то  наша  Сiч,  а
там, за редутою, то наше село. А те, щоби молодi козаки не нiвечилися,  на
це в рада; закон. Не вiльно виходити, та й годi. А хто не послуха? закону,
то зробиться з ним те, що й на  Запорожжi.  Не  бiйсь,  у  старого  Касяна
тверда рука.
   - Нi, синку, - каже Касян, - твоя  рука  твердiша,  i  я  саме  говорив
сотниковi, щоби тебе на мо?му мiсцi поставив. Менi вже час спочити  та  за
пiччю галушки жувати.
   -  Таки  так,  Петре,  й  буде.  Тебе  роблю  осавулом  у  нашiй  Сiчi.
Порядкування села передай тво?му побратимовi  Марковi,  а  ти  заводи  тут
порядок, як зна?ш
   -  Це  для  мене  велика  честь  по  старiм  козарлюзi   Касяновi   тут
осавулувати, та я ще замолодий.
   - Пiшла би я, та боюся, - говорив Касян,  -  не  вiдмовляйся,  тебе  Ще
кошовим не вибирають, а слухай, що старшi говорять.
   Петро став осавулом у Чубовiй редутi. Проголосив  це  сотник  усiм,  що
зiбралися обiдати. До них говорив Петро:
   - За вас, товаришi, я життя положу, але хто мене не послуха?, то далебi
так випарю, що йому бiс присниться. У цю недiлю вiдправимо молебень, i всi
слобо-жане пiдуть жити на сво? хазяйство.  Пан  сотник  дасть  кожному  по
коровi i хлiба стiльки, щоби перезимував, а  про  все  iнше  треба  самому
промишляти. Кожний дiстане i зброю. У  вiльних  хвилях  вiд  роботи,  коли
сурма на валах редути загра?, кожний козак приходить сюди  узбро?ний.  Хто
би не прийшов, а не виправдався, буде строго покараний. А кому ця  кара  i
раз, i другий не поможе, тодi зi слободи проженемо на чотири вiтри. Жiнкам
до редути пiд карою смертi приходити невiльно. Село ма? собi вибрати свого
старшину, котрого всi мають слухати. Того ма? кожний триматися, що  я  тут
проголосив, такий буде наш закон козацький. Розумiли?
   - Добре, того будемо держатися.
   - Пам'ятайте, що пан сотник не для примхи так наказу?, лише для  вашого
добра. Пiд боком орда сидить. Якби  не  було  тут  порядку,  то  вас  усiх
забере, як кури з-пiд стрiхи, i в ясир пожене. Тепер кожний приступай, хто
вибрав собi дружину, хай тебе запишу у ре?стр.
   Слобожане стали  оглядатися,  а  за  хвилю  приступали  парами,  хто  з
дiвчиною, а хто з молодицею.
   Надiйшла одна така пара: молодий хлопець, якихось вiсiмнадцять  лiт  зi
старшою молодицею, лiт понад сорок. Всi стали смiятися, а Петро, оглянувши
?х, каже;
   - Ти, Климе, хочеш з нею жити?
   - Так.
   - Пiдожди, я тебе зараз звiнчаю. Петро вхопив хлопця за пошиття i  став
з цiло? сили парити прутом та по кожнiм ударi приговорював:
   - Беру собi тебе за жiнку, а iж тебе не опущу.  Ось  тобi,  жовтодзюбий
ледаре, ось ма?ш. Мамине молоко з-пiд носа не висохло, а вiн  женився  би!
Тепер, княгине, прочитаю тобi шлюб... - Iз бабою зробив те саме. - Недавно
тебе з татарського пута ослобонили,  а  ти  будеш  менi  хлопця-молокососа
баламутити... Тепер рушай. А того ледаря замкнути ще на добу  до  льоху  о
хлiбi й водi...
   Усi страшно смiялися, а сотник на рундуку аж присiдав зi смiху.
   Максим каже до Ониська:
   - А що, товаришу, йдемо?
   - Нi, лишiмся, той дасть собi раду, i буде порядок. Такого не  сором  i
старому слухати.
   I справдi, вiдтепер настав порядок, якого давно тут не було.  Слобожане
пiшли на село жити. Кожний порався пiд зиму в хатi й коло хати дороблював,
чого йому не ставало.
   Петро  часто  скликував  слобожан  у  редуту,  i  тут  зарядив   вправи
вiйськовi. Першого, що спiзнився, вибив. Показалося,  що  Петро  строгiший
був, чим Касян. А мимо того всi його любили, бо  й  порядкувати  любив,  i
оповiв щось цiкавого, i на бандурi заграв та заспiвав.
   Сотник послав з листом до Уманi по образи й за те заплатив  червiнцями.
Попа Юрка Книша замовлено заздалегiдь, щоби при?хав посвятити церкву, коли
буде готова, i повiнчати слобожан. Коли це буде, сотник опiсля дасть  йому
знати.
   Вже було по весняних роботах, як Петро скомпонував таке письмо до  отця
Юрка Книша:
   "Ваша милость, благочинний отче!
   Я, товаришь славного сечового Запорожского войска  i  наказний  сотникъ
Иванъ Чубi на козацкой редутЬ тогож имене надь  рiкою  Сенюхою  положеной,
упорядковавши на способъ козацкiй запорожскiй слободу  Чубiвку,  прошу  со
всемъ  товариствомъ  вашу  милость  прибыти  къ  намъ  й  посвятити   нашi
новосозиданый храмъ божий Пресвятыя Покрове во славу Господню и на  пользу
хрещеному православному народу, а ижъ у нас въ реченой слободЬ много  люда
жиетъ въ безбрачномъ сожитiю, ибо священника не было доселЬ, то  жиченiемъ
нашимъ бы било пры  томъ  то  торжествЬ,  тоже  и  бракосочитанiе  учинити
соблазны избЬженiя ради. Такожде было бы желанiемъ нашемъ  приобрЬсти  нам
попа-священнослужителя, который бы здесь свою парохiю имЬ  л  и  для  насъ
богослуженiе еженедЬльно и по праздникамъ господнимъ служилъ.
   Вашой милости покорный слуга и приятель Иван Чубъ сотникъ власною рукою
и осаулъ Петрi Конашевичъ".
   Листа того повiз вiддiл козакiв, забравши з собою два вози, навантаженi
всяким добром для протопопа Книша.
   У той час при?хав до Уманi о. Дем'ян Наливайко.  Вiн  був  з  о.  Юрком
добрий знайомий, i того року загадав його вiдвiдати.  Якраз  пiд  ту  пору
при?хали козаки з листом вiд Чуба. О. Юрко прочитав листа i  передав  його
о. Дем'яновi.
   - Не знаю, звiдкiля у тiй пустинi такий  гарний  писар  знайшовся,  ось
глянь.
   О. Дем'ян довго придивлявся листовi, читав, став щось нагадувати  собi,
а далi вдарився радiсно по полах i аж скрикнув:
   - А я по ньому вже й панахиду вiдправив...
   - Хто ж то такий?
   - А ось тут пiдписаний  Петро  Конашевич,  колишнiй  спудей  Острозько?
школи. Та скажи менi, хто цей лист принiс, i приклич його сюди.
   Прийшов козак, а о. Дем'ян став його випитувати. В мiру того, як слухав
оповiдання козака, щораз бiльше  цiкавився  о.  Дем'ян.  Був  дуже  радий,
дiзнавшись, що i Петро, i Марко живi та здоровi.
   - То цiла з тим iсторiя, - говорив о. Дем'ян  до  о.  Юрка,  -  там,  в
бурсi, зчинилася халепа дiтвацька з наклепу одного диякона. Та по тiм всiм
одно? ночi, серед люто? зими, пропали оба  хлопцi,  а  з  ними  й  диякон,
Артемiй звався. Нiхто не мiг вiдгадати, що з ними сталося, бо ж неможливе,
щоб диякон з сво?ми ворогами разом втiкав. Лише коли снiг  стаяв,  знайшли
диякона неживого  пiд  бурсовою  огорожею.  Усi  догадувалися,  що  хлопцi
помстилися на клеветнику, та що опiсля втекли, але куди? Як? Нiхто не  мiг
вiдгадати. Сам князь дуже цiкавився, бо обох хлопцiв дуже любив  i  великi
надi? на них покладав, а я теж. Усi розпити не довели до пуття...  Аж  ось
вони в Чубовiй редутi засiли, но i, як видно з оповiдань козака, вони  там
у пошанi. Зна?ш що, приятелю? Я ?ду з тобою враз, вiзьмемо зараз i  монаха
з якогось монастиря, а може, якого iншого попа ма?ш, i там впорядку?мо  ?м
парохiю. Я знаю, що то Петрова робота, бо вiн завжди був  дуже  до  церкви
прив'язаний i дуже побожний. Я мушу тих гiльта?в побачити.
   - Як вони вбили чоловiка, i до того духовну особу,  то  не  конче  вони
такi добрi.
   - Говори сво?! То була кара божа на того диякона. Ледащо був, та  ще  й
криво присягав, я того певний. Хлопцевi сталася iз того велика кривда,  то
я ?м не ду-же-то дивуюся. Впрочiм, мусило то статися  не  злоумишленно,  а
так, в суперечцi, бо на дияковi знайдено лиш  один  знак  вiд  кулака,  на
виску. То була, зрештою, така нездара,  що  не  багато  йому  було  треба.
Впрочiм, так бог зарядив, що вибрав собi ?х на караючу десницю, кажу тобi,
що диякон присяг ложно, я того певний. Коли  ж  ?демо?  Шукай  скоро  того
попа, що з нами по?де.
   - Той пiп жонатий.
   - То й  лiпше.  Зна?ш,  що  нашi  люде  не  люблять  безженних,  що  за
молодицями зиркають. Давай його зараз.
   - Я мушу ?хати, бо сотник  мiй  приятель  i  благодiтель  мо??  церкви.
Щороку пришле щось i на церков, i для мене, худопахолика, але зараз то так
не може бути.
   О. Дем'ян нетерпеливився, але нiчого було робити.
   Вибралися аж третього дня. ?хали на тих возах,  що  з  козаками  сотник
прислав.
   На однiм возi ?хали оба благочиннi, на другiм молодий пiп з попадею.
   Супроводжали ?х козаки, то й безпечно було.
   Петро не радий був з того, що не о. Дем'ян,  лише  хто  iнший  бачитиме
його роботу i ревнiсть до церкви, але годi було переломити  упiр  сотника,
котрий, як i всi запорожцi, не любив Наливайка за те, що козацтво зрадив i
проти них воював.
   Можна собi уявити, як зрадiв Петро, побачивши о. Дем'яна  неждано.  Вiн
цiлував його по руках. О. Дем'ян поцiлував його в голову.  Зате  Марко  не
хотiв зразу показатися. Вiн почував себе винуватцем,  i  о.  Дем'ян  зараз
того догадався.
   - Скажи Марковi, я знаю, що вiн тут ?, що як посвятимо церкву, то нехай
прийде до мене висповiдатися.
   А тепер Петро нагадав  свою  турботу,  як  тут  сказати  сотниковi,  що
при?хав о. Наливайко. Сотник готов пiдозрiвати його про який пiдступ,  про
непослух проти
   його волi.
   "Нехай дi?ться воля божа, коли так бог запорядив, я тут нi при чiм..."
   Сотник тiльки що вернувся до редути з поля. Вiн  зрадiв,  побачивши  о.
Юрка. В тiм молодiм догадувався попа  до  сво??  парохi?,  на  о.  Дем'яна
дивився, як на незнайомого.
   - Чого ж ти, пане сотнику, так недовiрчиво на мене дивишся? -  каже  о.
Дем'ян.
   - Зложилося так, що я якраз був у нашого спiльного приятеля, як при?хав
твiй пiсланець, а що я знаю добре Петра i його побратима, то я  з  власно?
охоти при?хав сюди. Чи не радий такому гостевi?
   -  А  хто  ж  ти,  отче,  будеш?  Звiдкiля  зна?ш  мого  осавула  Петра
Конашевича?
   - Давно його знаю, ще зi школи Острога.
   - Коли ти, отче, Наливайко, а зда?ться, що так воно й буде  (о.  Дем'ян
притакнув головою) - то нiгде правди дiти, я тобi не радий, i  краще,  щоб
ти був не переступав порога мо?? редути. Iм'я Наливайка на Запорожжi серед
низового лицарства зненавиджене, а Северин - то, либонь, твiй брат.
   О. Дем'ян вiдразу догадався про що йде.
   - Заспокойся, пане сотнику, а побачиш, що справа мого брата виясниться.
   - Виясниться тодi, як його козаки, пiймавши, живого у землю  закопають.
У нас така кара, коли козак товариша вб'?, а вiн убив ?х бiльш сотнi...  А
поки те, я не хочу, щоби якийсь  Наливайко  у  мене  священнодiйствував...
Коли ця твоя штука, пане осавуле, то ми i з  тобою  пораху?мось,  -  каже,
дивлячись грiзно на Петра. - Ти хитрий з бiса, але я не позволю нiкому  на
носi собi грати!..
   Петро стояв, не знаючи, на котру ступити, - вiн такого гнiву в  сотника
Чуба не видiв ще.
   Тепер вмiшався о. Юрко:
   - Iване! Брате мiй! Прийми мо? запевнення, як твого  приятеля,  що  пан
осавул тут нi при чiм. Мiй друг отець Дем'ян при?хав до мене припадкове  в
духовнiм дiлi. Менi зда?ться, що по давнiй дружбi ти менi повiриш, а  щодо
тво?? неохоти до отця Дем'яна, то розтолкуйте рiч, як на  статечних  людей
пристало, а все виясниться.
   - Не треба менi нiякого вияснення, бо саме дiло  за  себе  говорить,  -
каже сотник.
   - Поперед усього брат за брата не вiдповiда?...
   - Навпаки, - обзива?ться о. Дем'ян, -  я  на  той  раз  за  мого  брата
Северина вiдповiдаю.
   Сотник поглянув грiзно на о. Дем'яна i хапав уже за пiстоль.  Положення
ставалося грiзне. О. Дем'ян пiдвiв руки догори i каже:
   - Можеш мене вбити, я в тво?й владi, але поперед послухай:  я  виправив
Северина в похiд з князем, щоб рятувати Косинського вiд неминучо?  смертi,
бо я знав, що дiло Косинського впаде. Я знав, що Косинський не  буде  себе
щадити, буде мiж першими, i коли не поляже лицарською смертю, то попаде  в
руки князевi. Я знав, який був князь лютий на Косинського, i знав,  що  як
пiйма? його, то вiдрубати  голову  прикаже.  А  Северин  мав  до  того  не
допустити, i так воно й сталося. Северин його випросив. Косинського пустив
князь на волю, те, пане сотнику, сам здоров зна?ш. Я тебе впевняю  i  мо?м
словом ручаю, а й  побожитися  можу  на  ?вангелi?,  що  так  було.  А  що
Косинський, попiкшися раз, згорiв у тiм самiм огнi, то нi  я,  нi  Северин
тому не винен, лише його необережнiсть i нерозважливiсть.  Косинського  ти
мусив знати добре...
   Сотник Чуб слухав уважно i м'як, як вiск. Гнiв його минався.
   - Коли ти, отче, правду говориш, то дай тобi боже здоровля, що ти  менi
дiло пояснив. Велика шкода, що нiхто того на Запорожжi не зна?. А може,  й
зна?, а нумо зараз розвiда?мо.  Закличте  сюди  тих  двох  козакiв,  що  з
Косинським були.
   Та цi два нiчого не знали, чи пiд П'яткою був Наливайко, бо лише так  у
вiйську Косинського говорилося. Вони бачили, що  з  княжим  вiйськом  були
якiсь козаки, та Наливайка, а вони його знають, не бачили.
   Хоч вони слiв о. Дем'яна не могли потвердити, але й не перечили тому, а
добрячий сотник повiрив. I зараз вигладилося його лице, а вiн каже:
   - Ну вибачайте за прикре слово, i будьте гостями, у хату просимо...
   Попа з попадею вiдвели зараз у попiвство на село,  а  обидва  протопопи
зажили в сотниковiй хатi в редутi. З  цього  усього  Петро  найбiльше  був
радий.
   Посвячення церкви назначили на  найближчу  недiлю.  За  той  час  гостi
оглядали нову оселю. Водив ?х всюди Петро i пояснював, а вони  з  дива  не
могли вийти над цими порядками, якi тут Петро позаводив.
   Прийшла вижидана недiля. Посвятили церкву, а  опiсля  по  службi  божiй
звiнчано шiстдесят пар слобожан. Та при кiнцi вiдбулося  водосвяття  перед
церквою i о. Дем'ян виголосив до народу проповiдь.  У  нiй  згадав  вiн  i
Петра:
   - Люблю тебе, Петре, як рiдну дитину, полюбив тебе вiд першо? хвилi, як
ми стрiнулись, i я проглянув наскрiзь твою щиру душу. Провидiння  показало
тобi дорогу, яку ти вибрав, i якою пiдеш. Йди усе тво? життя туди в страсi
господнiм, а зайдеш дуже високо. Тебе жде велике завдання мiж  укра?нським
народом, мiж козацтвом, а коли господь тобi й далi благословити буде, то в
тво?й руцi опиниться гетьманська булава. Тодi ти пiзна?ш, яка вона  важка.
Та тобi не вiльно буде ?? кинути, бо тим закопав би ти  талан,  який  тобi
господь дав. Коли на сво?й гетьманськiй шапцi  заткнеш  чаплине  перо,  не
здiймай ?? нi перед ким, хiба  перед  православною  церквою  та  козацьким
товариством. Не корись нiкому, хiба богу  та  укра?нському  народовi.  Бог
тебе вибрав, як онодi Мойсея на проводиря народовi, з якого ти вийшов. Бог
тобi помагати буде на славу вольного козацького народу...
   I коли о. Дем'ян говорив про чаплине перо, сталося таке, що саме  в  цю
хвилю залопотiло в повiтрi й  надлетiла  чапля.  Вона  летiла  низько,  не
лякаючись людей.
   Усi не могли з дива вийти, що це сталося в тiй самiй хвилi.  Усi  брали
це за пророцтво i аж ахнули з дива.
   В  тiй  хвилi  подобав  о.  Дем'ян  на  якогось  святого.  Цей  старий,
згорблений чоловiк, сухий, мов аскет, випрямився  i  говорив  з  жаром,  а
слова виходили з його уст, мов полум'я.
   Петро стояв зворушений. Його налякали слова о. Дем'яна, бо так  високо,
аж до гетьмансько? булави вiн i думкою не сягав.  Петро  впав  навколiшки,
закрив  лице  долонями  i  заплакав.  Вiн  сам  повiрив,  що  таке  мусить
статися... а гетьманська булава вельми важка, i вiн не вдержить,  опустить
??, а тодi треба буде перед Богом  тяжко  вiдповiсти,  коли  почу?  слова:
"Рабе лукавий, проч вiд мене!" Йому стало так лячно, що  аж  морозом  його
пройняло.
   Того дня справив Чуб народовi великий бенкет. Виточили з  льоху  кiлька
бочок меду, i народ веселився.
   Сотник говорив весело:
   - Шiстдесят весiль, то не що-будь. А тепер як стануть мене усi  в  куми
просити, то, ?й-богу, не подолаю того.



   XVII

   Петро побув у Чубовiй редутi  ще  два  роки.  За  той  час  татарва  не
зачiпала ?х. Раз  тiльки  вкрали  татари  чубiвським  слобожанам  табунець
коней. Та не мали з того пожитку, бо не  вспiли  перебратися  на  той  бiк
Бога, як ?х Петро догнав з козаками, розгромив, а табун вiдбив.
   Настав початок зими. Земля тiльки  що  замерзла  i  вкрилася  невеликим
снiгом. У ту пору сотник  виправляв  партiю  козакiв  на  Запорожжя.  Його
редута стала справдiшньою фортецею, а слобода розжилась на кiлькасот  душ.
Старий Касян жив на слободi при сво?х прибраних дiточках. Вже оглядався за
женихом для сво?? донечки.
   Сотник прикликав Петра i каже:
   - Люблю тебе, Петре, як рiдного брата, та не  вiк  тобi  тут  вiкувати,
тобi пора у свiт. Ти йди з цим гуртом на  Запорожжя;  жаль  менi  з  тобою
розстатися, та годi iнакше. Тебе на Сiчi бiльше треба, як тут,  у  редутi.
Зна?ш, яке тепер на Сiчi завелося, багато народу полягло над  Солоницею  з
Лободою i  Наливайком.  Гей-гей!  Коли-то  тi  убутки  заповняться  свiжим
народом! Не повелось Косинському,  не  повелось  тим  двом,  кому  ж  воно
поведеться, хто освободить Укра?ну вiд панського ярма?
   - Замала  сила  була,  -  каже  Петро.  -  На  таке  дiло  треба  добре
приготовитися, а поки не пiдiйметься до боротьби увесь народ, то панiв  не
покона?мо.
   - Сила була замала, а незгода ще бiльша. Та  вже  не  ми  старi  втремо
цьому носа. Це велике дiло на вас, молодих, жде. Я, Петре, на тебе  велику
надiю покладаю...
   - Коли Польща не ослабне, не можемо до не? братися, - каже Петро.
   - А хто ?? ослабить, коли в нас сили не буде?
   - Бачиш, пане сотнику, я не одну  нiчку  над  цим  передумав,  самi  не
можемо подолiти!
   - А хто нам  поможе,  де  знайдемо  союзника?  Вiд  Москви  нiчого  нам
надiятися. Вже Косинський пробував, та не повелось. Москва  лише  до  того
руку приложить, де бачить свою користь. Куди ж звернемось?
   - Я так мiркував теж, але нам лиша?ться одна Туреччина...
   - Господи! Що ти кажеш! З  бiсурманами  в'язатися?  Що  ж  скаже  увесь
хрещений мир? I яка ж з того  користь?  Турки  зайняли  би  цiлу  Укра?ну,
яничарiв би з нас робили  так,  як  роблять  в  Молдавi?,  в  Волощинi,  в
Болгарi? та в Сербi?. Нi, сину, ти або глузу?ш, або зле обмiркував дiло.
   - Нi, батьку, я обмiркував добре. Турки анi догадаються, що вони будуть
нашими союзниками на ослаблення Польщi.  Бо  ми  ?х  ма?мо  бити,  палити,
грабити, а чим бiльше ?х козацтво буде мотлошити, тим бiльше  вони  будуть
метатися на Польщi. Зна?ш, пане сотнику,  чому  приходять  вiд  Польщi  до
козакiв тi всi заборони ходити на море? То все  пiд  грозою  Туреччини,  з
боязнi перед нею.
   - Тобто так: чергою, пане брате, то й батьковi дiстанеться,  -  говорив
сотник, смiючись. - Та бач, з другого боку, -  Польща  задавить  козацтво,
щоби вiд Туреччини мати спокiй.
   - Нi, батьку, Польща, боячися Туреччини, лише одною рукою держати  буде
козацтво за чуба, а все мусить про те пам'ятати, що козацтво  буде  колись
?й потрiбне, чи на туркiв, чи на шведiв, чи на Москву, бо i в  московський
огород лакоме ?х око загляда?.
   - Гаразд, сину. Так i роби, iз того показу?ться, що таких,  як  ти,  на
Запорожжi потреба. Ти незадовго вийдеш наверх. Ти козацький звичай  зна?ш,
i вчити тебе не треба. Бiсурманiв бити, а вони битимуть  Польщу  -  гаразд
так, ти гарно це обмiркував, най тебе за це обнiму. Посилаю тепер з  тобою
сорок чоловiкiв, вибирай собi ?х сам. Я перезимую з  чим  ?,  за  той  час
прийде новий народ,  вишколиться,  а  як  зберу  силу,  то  i  я  попробую
бiсурманiв шарпати.
   - Нi, батьку, не роби цього. Ти  скiлькимога  лиш  обороняйся  вiд  тих
поганих сусiдiв, та не пускай ?х на Вкра?ну, але  не  зачiпай  ?х,  бо  не
будеш мати супокою i Чубiвка буде на тiм терпiти. Виховуй,  батьку,  тво?ю
мудрою, досвiдною головою козацтво, а тим найбiльше поможеш дiлу.  Поширяй
свою слободу народом вiльним, крiпким, а тим поможеш неньцi Укра?нi. Та не
гнiвись, що я, молодик, тобi, пане  сотнику,  старому  запорожцевi,  науку
даю, але я привик говорити з тобою по щиростi, як з батьком.
   - Вiд тебе, любий Петре, все прийму, спасибi за щирiсть  твою,  спасибi
за тво? щире товариство. Нiколи  тобi  цього  не  забуду.  Ти  зробив  мою
Чубiвку славною, зробиш i Запорожжя славним, щоб вороги перед ним дрижали,
а увесь свiт щоб забiгав у нього приязнi та побратимства. Чи Марко  iде  з
тобою?
   - З Марком ми не можемо розлучитися, бо ми побратими.
   - Правда, правда, а того розривати я не буду, хоч добре було б мати тут
письменного чоловiка. Отож, Петре, ми зробимо так: ти будеш  ватажком  над
тим гуртком, що на Сiч iде. На проводиря, щоб ви по степу не  блудили,  як
тодi з Острога, дам вам  старого  запорожця  Ониська  Пугача,  що  в  мене
недавно гостю?, а  йому  дуже  скучиться  за  Сiччю.  Хотiв  сам  iти,  та
небезпечно одного чоловiка самого пускати. Вiн не лише дорогу на Сiч зна?,
а ще й порадить тобi в потребi, розумна голова.
   Стали приготовлятися в дорогу. Сотник, по прийнятому звичаю,  виправляв
на Сiч сво?х учнiв одягнених, обутих i узброених. Кожний  дiставав  ще  по
коневi, якi йшли вiдтак на власнiсть сiчового товариства. До того  додавав
вози з харчами для усi?? чети.
   Так було i тепер. Вибиралось сорок козакiв. Була то на  той  час  сила,
яка в дорозi не пропаде й оборониться вiд напастi.
   Як мали вже ви?здити, був лагiдний зимовий  день.  Трошечки  притрясало
снiгом. Козаки поставали на конях на майданi редути.  Тут  зiбралися  всi,
щоб попрощати товаришiв в далеку дорогу. Петро з Марком вийшли з  свiтлицi
сотника. Вiн вийшов теж. З'явився старий Касян, що прийшов якраз з села.
   Петро, знiмаючи шапку, вклонився низенько сотниковi й цiлому товариству
i каже:
   - Благослови, пане сотнику, тво?х вiрних  товаришiв  у  далеку  дорогу.
Спасибi тобi за науку, за твою ласкавiсть, що нас, сирiток,  пригорнув  до
себе. Вибач нам за нашу неслухнянiсть, коли тебе дечим образили. Дай  боже
нам здоровля побачитися. Тво?? редути повiк не забудемо.
   На те сотник:
   - Нiчим ви мене не обидили, мо? голуби. Тiшуся, що я вас в людей вивiв,
хоч жаль менi з вами  розставатися.  Служiть  так  вiрно  матерi  Сiчi  на
Укра?нi, як менi служили, а бог вас буде благословити. Я вас  благословлю,
нехай вас ряту? свята Покрова вiд усяко? пригоди.
   Петро поцiлував сотника в руку, а сотник його обняв i  перехрестив.  Те
саме зробив i з Марком.
   Петро приступив ще i до старого Касяна. Старий втирав сльози,  обняв  i
голубив Петра, мов рiдного сина.
   - Боже вас провадь. Во iм'я отця i сина, i святого духа, амiнь!
   Петро був зворушений. Скочив на коня й  став  напередi.  За  плечима  в
нього були, крiм рушницi, ще й сагайдак зi  стрiлами  та  срiблом  кований
лук, подарунок князя. Задудонiли на мостi й рушили  в  село  мовчки.  Вали
редути заповнилися народом, який вигукував i вимахував шапками.
   А на селi згуртувалися всi на майданi коло церкви. Не було дитини,  яка
б сидiла в хатi. Багато людей повилазило на стрiхи, щоби лiпше видiти.
   Перед церквою стояв пiп у ризах, повиносили й хоругви. Петро став перед
церквою з сво?ю четою в порядку.
   Пiп вiдчитав молитву й  кропив  козакiв  свяченою  водою.  Мiж  народом
почувся плач. Вiдтак ходив помiж ряди козацькi й давав цiлувати хрест.
   Петро  знову  став  насерединi,  перехрестився  тричi  i  рушив.  Народ
супроводжував  ?х  благословенням.  Жiноцтво  плакало.  Залунала  пiсня  i
покотилась широкою луною по степу...
   Засвистали козаченьки
   В похiд з полуночi -
   Заплакала Марусенька
   Сво? карi очi...
   У хатi вдови Прокопихи стояла на порозi ?? дочка Настя. Вона  затиснула
блiдi уста i дивилася на вiд'?жджаючих козакiв, мов сонна.
   Коли чета ви?здила з ворiт села, вона заломила руки i влетiла у хату:
   - Мамо, моя мамо, нема вже його, що менi робити?
   - Бог з тобою, мо? серденько, за ким ти так побива?шся?
   - Мамо, чи ? хто такий iнший мiж усiм козацтвом,  як  цей  Петро?  Боже
мiй, боже! Чого я його так полюбила?
   Вона плакала, ломлючи руки.
   - А хiба ж вiн тебе любить так?
   - Не знаю я того, мамо, вiн менi того нiколи не говорив,  не  знаю,  чи
дивився на мене...
   - Дурна дiвчино, чого  ж  ти  за  ним  побива?шся?  От,  викинь  дур  з
голови...
   - Нi, мамо, не можу я його з серця  викинути.  Який  вiн  гарний,  який
бравий козак. Я би  за  ним  на  край  свiту  пiшла,  якби  лише  словечко
сказав... Не жити менi без нього...
   Настя, мов божевiльна, вибiгла прожогом з хати i пропала.
   А далеко iз степу лунала ще козацька пiсня...
   Пiд рiздво виловили рибалки молоде Настине  тiло  з-пiд  льодово?  кори
Синюхи.
   Козацька чета щораз  вiддалялася  вiд  редути.  На  полудне  погодували
коней, перекусили i йшли далi. Петро ?хав iз Марком та  сiчовим  товаришем
Пугачем напередi. Всi були веселi. Марко каже:
   - Петре, тямиш нашу втечу з Острога? Ми як нетлi на огонь летiли, чудом
божим спаслися.
   - Ми були ще дiти. Тепер зробили б iнакше. Ось хоч би те:  чого  ми  не
перезимували в дiда Ониська? Були би ми лиху годину переждали.
   - Але нiчого  нам  не  сталося,  ми  пережили  прикру  годину,  досвiду
набралися i на людей вийшли.
   - Як бiду перебудеш, то краще живеться, чим  не  зазнавши  ??,  -  каже
Пугач, - не одну я бiду перебув, i з тим менi добре жити на свiтi.
   - А яку ви, батьку, найтяжчу бiду перебули?
   - Та остання, над Солоницею, була найтяжча. Те, що я там  перейшов,  то
морозом пройма?, а що я лише чудом врятувався, то хiба богу подякувати.
   - А розкажи нам, будь ласка, як то сталося? - пита? Марко.
   - Пiдождiть, станемо ночувати, тодi й розкажу.  Може,  й  iншi  схочуть
послухати.
   Сонце вже зайшло, i стало смеркатися. На землю насiла мряка.  Поставили
чотири вози, якi з ними везли провiзiю, поприпинали конi й розвели чималий
огонь. Всерединi, мiж возами, розiп'яли шатра. На трьох коликах  розiп'яли
перед шатром великий котел i стали варити кашу. Накидали  туди  капусти  i
м'яса. Як повечеряли, Марко нагадав Пугачевi, що обiцяв, i всi стали  його
просити, щоби розповiв ?м про похiд Наливайка з Лободою та ?х розгром.
   Пугач подумав хвилину i каже:
   - Нема поганiших людей на свiтi, як тi пани. Як ?м козакiв треба, як не
можуть  власними  силами  чого  подолати,  тодi  до  козакiв:  любчики  та
голубчики, поможiть. Ось бусурмани на нас йдуть, ось татарва на нас чату?,
а ви - християнське лицарство,  а  нуте,  збирайтеся,  ми  вам  нiчого  не
пожалi?мо, - i це, i те.
   -  Ми  -  народ  во?нний,  i  вiйна  -  то  наше  ремесло.  Збира?мось,
гурту?мось, а тут показу?ться, що нема нi збро?, нi коней, нi  гармати,  а
панам не спiшно нам помагати, а всi ?х обiцянки - то грушки на  вербi.  Ми
мусимо йти голiруч i здобувати собi усе на вороговi. А тут i  пани  пишуть
листи, польськi гетьмани, i король, його милость, а от цiсар нiмецький,  i
рiзнi князi, й княжки. Зачала собi Польща з Волощиною, султан розсердився,
- гвалт! Козаки, помагайте! А ми, дурнi, йдемо, пролива?мо  свою  кров  за
ляцьку справу. У тiй розправi багато нашого брата полягло. Нас таки  добре
пошарпали, i молдавани, i волоша, i турки, i татари. Але ми таки  доконали
великого дiла. Тепер верта?мо на Вкра?ну з свiжих ран вилизуватися. А пани
до нас: вертайте собi, куди хочете, лише не через нашi оселi.  Йдiть  собi
попiд землю або хмарою попiд небо, лише не важтеся станути на нашу  землю,
бо ви голоднi, вам ?сти хочеться, а вас нам тепер не треба. А  як  вернете
додому, то тi, що записанi в ре?стр, нехай остануться козаками, а уся iнша
голота, чернь, гайда до плуга, до роботи, бо прецiнь пановi  працювати  не
ялось.
   Засiли ми зимувати в Брацлавщинi, то тут, то там, бо не було  нам  сили
йти далi. Пани в крик: гiльтайство та свавiльство грабу? нас,  об'?да?,  i
пiднесли на увесь  шляхетський  свiт.  З  того  вийшла  велика  буча,  яка
скiнчилася аж над Солоницею. Наше вiйсько засiло в Бiлiй Церквi. Нас зразу
не чiпали, та цiлою силою кинулись на  наливайкiвцiв.  Нiчого  казати,  що
Наливайко неабиякий ватажок. Вiн вiдступав збройною рукою возовим табором.
Вiдтак завернув на  Бiлу  Церкву,  щоби  з  нами  сполучитися.  Хоч  ми  з
Наливайком не були добрi, ще вiд часу Косинського, та мимо того не  хотiли
послухати панських брехливих слiв, щоб на  Наливайка  кинутися  i  помогти
панам його здавити. Тому-то пани i проти нас  виступили.  Храбрував  проти
нас той собака запорозький, князь Ружинський. Вiн у  нас  держав  козацьку
булаву, вiн годувався козацьким хлiбом, а  тепер,  пiзнавши  всi  козацькi
штуки, навчившися в нас воювати, виступив проти козацтва, мов кат.
   Свою дорогу значив вiн шибеницями й палями, на яких застромлював  сво?х
колишнiх  товаришiв.  Найлютiшим  показав  себе,  прийшовши  у  Паволоцьку
волость. Страшно  подумати,  що  там  творилося.  Вiд  того,  що  очевидцi
розказують, волос дибом ста?.  Бачить  наша  старшина,  що  то  не  жарти,
посила? полковника Саська з трьохтисячним вiйськом проти Ружинського.  Хто
його зна?, чи нас господь вiдступив, чи Ружинському чорт  помагав.  Сасько
поступив нерозважно. Не розвiдавши гаразд, в котрiм боцi Ружинський та яка
в нього сила, вислав у цей бiк передню сторожу, яка необачно наскочила  на
Ружинського i вiн ?? розбив на порох. Того налякався Сасько, i вiй уступив
пiд Ки?в. А в  Ружинського  було  всього-на-всього  тисяча  вiйська.  Вiн,
осмiлений такою легкою побiдою, пiдступив до нас пiд Бiлу Церкву.  За  ним
пiшов Жолкевський з сво?м вiйськом. Наш полковник  Шавула  виступив  проти
нього, бо ми довiдалися, що йде до  нас  Наливайко.  Нас  було  разом  сiм
тисяч. Як бачите, як ми могли тодi Ружинського роздавити. Та йому  на  час
наспiв  з  помiччю  Жолкевський.  Ружинський  напав  на  табiр  нагло.  Ми
збентежились. Настало замiшання, бо нiхто тако? смiливостi не  сподiвався.
Наш табiр розiрвали, i ми стали уступати. Лише за  Руткою  вдалося  Шавулi
вiйсько впорядкувати, i тодi ми Ружинського вiдбили. Наспiв  зi  сво?ми  i
Наливайко, i тодi ми Ружинського так спражили, що ледве втiк. Ружинський з
останками замкнувся в Бiлоцеркiвськiм замку. Та тепер наспiв  Жолкевський.
Старшина вважала  неможливим  давати  йому  поле.  Ми  стали  уступати  на
Трипiлля, Жолкевський пустився за  нами.  Нас  було  бiльше  шести  тисяч.
Господь нас вiдступив. На сором козацтву ми з такою силою  уступали  перед
на половину меншим вiйськом Жолкевського. Ми  отаборилися  п'ятьма  рядами
возiв. Усi ми були пiшi. До того ще Жолкевський не був тут з  усi?ю  сво?ю
силою, бо вiн вирвався наперед, а решта тiльки наступала за ним.  Та  мимо
того вiн вдарив на нас на урочищi Гострому  Каменi.  Та  не  вдалося  йому
розiрвати табору. Ми  гарно  вiдбивалися.  Тодi  сталося  нещастя.  Шавулi
гарматна куля урвала руку, а Сасько таки поляг лицарською  смертю.  Лободи
не було тодi при нас, бо вiн з рештою нашого вiйська стояв пiд Ки?вом.  На
мiсце раненого Шавули вибрано гетьманом Наливайка. Ми так збили ляхiв,  що
Жолкевський не важився нас бiльше  зачiпати,  вернувся  в  Бiлу  Церкву  i
вижидав пiдмоги. Ми пiшли далi. Пiд Ки?вом ми злучилися з Лободою. У  його
таборi було багато збiгцiв, жiнок та дiтей, що втiкали  перед  ляхами.  То
було наше нещастя. Та що було з тими нещасливими бездомними  робити?  Годi
?х було лишити на поталу вороговi. Ми пiшли пiд Переяслав, гадаючи,  що  в
степ не поважаться пани за нами йти.
   Тепер пани взялися до  давнього  способу  роз'?днати  нас.  Жолкевський
написав до запорожцiв, обiцяючи нам цiлу  торбу  ласк,  як  лише  покинемо
гiльта?в, себто наливайкiвцiв. Та ми його пiсланцiв ув'язнили i закували в
диби. Гетьманом знову вибрано Лободу.  Радили  ми,  що  далi  робити.  Нам
лишилося або пiти у московську землю, або получитися з ханом  i  татарами,
або оборонятися до останку, а були i такi, що радi були здатися  на  ласку
панiв. Щоби забезпечитися  вiд  Жолкевського,  треба  було  зупинити  його
переправу через Днiпро. Однi човни попалили, а другi поховали  по  комишах
на всяку потребу. Тим часом Жолкевському вдалося погромити Кремпського, що
зiбрався з козацтвом, у Каневi нам на пiдмогу. Як  Жолкевський  прийшов  у
Ки?в, мiщани зрадили йому,  де  човни  похованi.  За  те  хотiли  ми  киян
покарати. Зiбравши сотню чайок, рушили козаки пiд  проводом  Пiдвисоцького
горi Днiпром. Та Жолкевський уже стояв на березi i привiтав  ?х  гарматою.
Похiд не вдався. Пiдвисоцький трохи не втопився. Ми мусили  обмежитися  до
спинювання Жолкевському переходу  через  Днiпро,  i  це  нам  вдалося.  Ми
гарматою затоплювали ?м човни. А тим часом Лобода зачав  перемiрюватися  з
панами. I зна?те, чого Жолкевський вiд нас вимагав? Видати йому  Наливайка
i iнших старших, видати цiсарськi хоругви i гармати. Дрiбничка, правда?
   - Якi то цiсарськi хоругви?
   - А, то ви того не зна?те? Як хотiли усi володарi християнського  свiту
зробити спiлку на турка, то нiмецький цiсар  прислав  на  Запорожжя  свого
посла Ля-соту, вiн привiз запорожцям у  дари  хоругви,  клейноди  i  вiсiм
тисяч червiнцями.  Отож  тi  хоругви  були  панам  солею  в  оцi,  i  вони
наважились ?х вiдiбрати.
   Видавати свого товариша вороговi на  смерть  мученицьку  -  то  був  би
страшний грiх,  i  Лобода  це  вiдкинув.  Тепер  Жолкевський  пустився  на
хитрощi. До нас прислав двох, вони показувалися, що втiкли  вiд  панiв,  i
нас  остерегли,  що  Жолкевський  послав  Потоцького  геть  повище   Ки?ва
переправитися через Днiпро i напасти на наш табiр, де були  самi  жiнки  i
дiти, бо цiла козацька сила стояла над Днiпром i не дозволяла Жолкевському
переправитися. Ми тому i повiрили. Треба було уступати ще далi. Нашi човни
поплили рiкою Сулою, а наш табiр посувався попри Сулу.  Ми  пiшли  аж  пiд
Лубни, щоби не дати себе заскочити. У нас  ще  була  сила.  Ми  мали  яких
тридцять гармат  i  багато  усяких  припасiв.  Як  ми  подалися  далi,  то
Жолкевському прийшлось легко перейти Днiпро. Вiн iшов услiд за нами.  Йому
прийшли на пiдмогу литовськi полки. Тепер у Жолкевського була бiльша сила,
як у нас. Ми уступали далi, хоч гiрко було йти з  таким  великим  табором.
Недалеко нам було дiстатися в степ, а тодi ми врятувалися.  Вiдгадав  нашi
думки Жолкевський.  Вiн  розпочав  з  нами  мировi  переговори,  щоби  нас
приспати, а тим часом послав вiйсько повище Лубнiв,  що  перейшло  Сулу  i
заступило нам дорогу в степ. Кажу вам, дiти, що  ляховi  не  можна  нiколи
вiрити, вiн тебе цiлу?, а нiж за пазухою держить.  Ми  стали  табором  над
рiкою Солоницею. Як ми побачили, що ляхи нас хитро  взяли  з  двох  бокiв,
годi нам було з отабореного мiсця рушатися. Ми окопалися з трьох  бокiв  i
стали до оборони. Ляхи окружили нас i зачалася облога.  Нашого  табору  не
можна було силою здобути, бо з трьох бокiв вали,  а  з  четвертого  велике
болото. Було в нас яких шiсть тисяч вiйська, i доброго, i менше  вдатного,
а друге - стiльки жiнок i дiтей. У нас було багато коней i скоту, яких  не
було де пасти, i все  то  гинуло.  Настала  страшна  спека  i  сморiд  вiд
падлини. До того мало в нас було води. Ляхи стрiляли у табiр з  гармати  i
багато люду нiвечили. А Жолкевський  не  переставав  вести  переговорiв  з
нами. Iз-за того наливайкiвцi стали пiдозрювати нас у  зрадi.  Повстали  в
таборi  колотнечi,  аж  на  однiй  радi  Лободу  вбито.  Зробили   це   тi
злодi?-наливайкiвцi.
   - Хiба ж це не козаки?
   -  Це  збиранина  з  усяких  злодi?в.  Наливайко  тримав  усяку  дрань,
розбишакiв. Вони нiкого не  щадили,  а  всi  ?х  злодiйства  карбовано  на
справжнiх козакiв. Але по смертi нашого гетьмана  не  вдалось  Наливайковi
захопити  гетьманську  булаву,  бо  гетьманом  вибрано  Кремпського.   Хоч
Кремпський держав усе залiзною рукою, то годi було  обi  сторони  з  собою
погодити. Ми,  запорожцi,  не  могли  вибачити  тим  злодiям-наливайкiвцям
смертi нашого батька. А як уже раз незгода вкрадеться в табiр, то не  може
бути гаразду. Жолкевський знав про це вiд утiкачiв. Йому теж пильно  було,
у його вiйську був голод. Не можна було нiчого довезти, а вiн знав,  що  в
нашiм таборi ? подостатком поживи, i голодом нас не вiзьме, йому теж  дуже
пильно  було  справу  покiнчити.  З  одного   боку,   лякав   нас   сво?ми
гуляйгородинами, а з другого боку, пiдпускав туману на згоду.
   - Що це таке гуляйгородини?
   - Це такi рухомi фортецi на колесах, високi, мов обороги. Згори можна з
них, скрившись за стiни, стрiляти з гармат у середину табору. Та ти,  один
з другим, як хочеш справдi запорожцем бути, не допитуйся всього,  як  баба
або дiтвак. Ти слухай та мiркуй сам, поки не вимiрку?ш, а коли нi, то таки
колись прийде час, що сам побачиш таку невидальщину.
   I цi гуляйгородини справдi  налякали  малодухiв,  i  вони  подались  на
погану, зрадливу, прокляту згоду. Коли про це  згадаю,  то  аж  кров  мене
залива? вiд соро- му. Згодилися видати ляхам Наливайка, Шавулу i  Шостака.
Тим замарали козацьку славу на довгi вiки. Треба  признати  наливайкiвцям,
що i чути про те не хотiли, щоб свого ватажка видавати. Вони окружили його
i ладились перебо?м видiстатися з табору. Наливайко  вже  перелазив  через
вал. Зчинився такий пекельний галас у таборi, що ляхи прискакали на  конях
дивитися. Та Наливайка покопали, закули в кайдани  i  видали...  Видали  i
наших славних полковникiв. Видали хоругви, клейноди, гармати i всю  зброю.
Тодi Кремпський, бачачи, що цiла справа пропала, зiбрав  коло  себе  вiрну
дружину i перебився через ляцьке вiйсько. У тiм пеклi я втратив  голову  i
вже рiшився тут загинути. Та послухайте яку штуку втяла ляшня.  У  пунктах
угоди того не було, чого тепер зажадав Жолкевський. Було умовлено,
   що ми всi можемо свобiдно вiдiйти, куди нам  завгодно.  На  те  взялися
жонатi  козаки,  щоб  тим  способом  врятувати  сво?  жiнки  та  дiти.  Та
Жолкевський уже по тiм, як ми видали усю зброю i стали голiруч,  додав  ще
один  пункт,  а  то,  щоб  тi  пани,  що  з  нами  були,  пiзнавали  сво?х
пiдданцiв-хлопiв i забирали ?х iз собою.
   Ми кричали: "Зрада! Такого в умовi не було, ми не приста?мо!" - "Як  не
приста?те, то обороняйтеся, - каже Жолкевський, солоденько усмiхаючись,  -
баталiя йде далi".
   Та яка ж то могла бути баталiя? Ляхи були в нашiм таборi, ми без збро?,
а мiж нами голосять жiнки i плачуть  дiти...  Нас  взяла  розпука.  Кожний
хапав що пiд руки попало. Я виломив iз воза люшню. Тодi польське  вiйсько,
роззвiрене, що стiльки з нами намучилось, кинулось нас рiзати, як баранiв.
Не жалiли нiкого: рiзали жiнок  i  малих  дiтей...  Уявiть  собi,  що  там
дiялось, бо я не в силi вам цього розповiсти. Польськi жовнiри знасилували
жiнок, а вiдтак розтинали ?м животи. Малих дiтей застромлювали на списи  i
перекидали один одному. Мене обскочили, i якийсь ляшок пiзнав у менi свого
пiдданця. Зi мною робилось щось страшне. Згинути  то  згинути,  але  мене,
вiльного чоловiка, в пiдданство брати?  Я  скочив  на  нього,  як  ранений
кабан, i зацiдив його люшнею по головi так,  що  мiзок  вiдразу  вискочив.
Дiсталось також i тим, що мене хотiли живого  брати.  А  що  в  тiм  мiсцi
табору було менше люду, то я  замислив  себе  рятувати  втечею.  Я  втiкав
щосили, поки не дiбрався в комиш. Тут було велике болото, i з  цього  боку
наш табiр не був окопаний. Там я пересидiв двi доби, п'ючи  гнилу  воду  з
багна. Сюди чув я страшнi крики, голосiння i плач.  Та  вони,  собаки,  не
мали найменшого милосердя над жiнками; здавалося поганим, що в цiм  таборi
зiбрався увесь укра?нський народ та що тут  все  хлопство  вимордують.  По
двох днях коли все втихло, я викрався з болота i втiк...
   Дiбравшися до Днiпра, кого я там стрiнув? Я стрiнув  Пiдвисоцького,  що
йшов нам на пiдмогу. З ним получився i Кремпський з сво?ми недобитками. Та
вже не було кому помагати. За тим йшли iз низу запорожцi. Коли би було  ще
два днi перетримати, то Жолкевському була би одна  нога  не  вийшла  жива.
Пiдвисоцький мав думку зайти ?х iззаду вiд Днiпра.
   Чи це не кара божа? За незгоду, за зраду.
   - А як воно тепер на Сiчi, коли стiльки  народу  витратилося?  -  питав
Петро.
   - Багато народу витратилося, то  правда,  а  народу  буде,  бо  вiн  не
пропаде, ми ще помiря?мося з ляхами, i наша земля буде вольна.  На  те  не
довго ждати, але вона буде, як не тепер, то в четвер. Вiйсько в нас  буде,
та коби лише добра голова знайшлася, щоб усе гаразд запорядити...
   Оповiдання старого Пугача залягло  глибоко  в  душу  козакам.  У  Петра
виступав тепер щораз в яснiших зарисах той конфлiкт, який  витворився  мiж
тими, що мають, i мiж тими, що не мають нiчого. Бо ж та  цiла  буча  iз-за
того пiшла. Пани хочуть, щоб бiднi на них  робили,  а  вони  щоб  безжурно
панували.
   Було  вже  пiзно  внiч.  На  небi  зорi  поперемiнялися.  Деякi  вже  й
позаходили, iншi посувалися на сво?й дорозi далеко. Косарi  стояли  високо
на полуднi. Козаки сидiли при великiй ватрi  й  куняли.  Дехто  полiз  пiд
шатро i захрiп. Старий Пугач полiз на вiз, пiд буду, накрився  кожухом  та
невдовзi захропiв. Конi хрупали зерно, стоячи на припонi коло возiв.  Десь
далеко завили вовки, зразу один, начеб давав гасло до загального виття, за
ним iншi. Сторожнi козаки  проходжувалися  повагом  по  замерзлому  снiгу,
позiхаючи голосно. Петро з Марком сидiли ще при вогнi, покурюючи люльки.
   - Один з нас най iде спати, - каже Петро до Марка, - опiсля змiнимося.
   - Якось не хочеться  заснути.  Так  то  оповiдання  залiзло  в  голову;
страхiття по мiзку сну?ться, що годi забути.
   - Тепер бачимо, Марку, те, чого ми в Острозi не знали. Як  воно  добре,
що нас доля звiдти вивела. Що було б з нами сталося?  Були  б  ми  вчилися
далi, переливали з пустого в порожн?, а вiдтак були б ми навiки  прикованi
до ?х милостi, князя, кайданами вдячностi, а, може, згодом були б заложили
шию в панське ярмо i сталися панськими собаками, як багато iнших.
   - Та ще на князя  Костянтина  нема  що  нарiкати,  там  народовi  добре
живеться.
   - А що буде потiм? Вiн же не вiчний, його цiла фортуна перейде в ляцькi
руки, а тодi руський народ вийде на тих багатствах гiрше. Краще, щоб ?х не
було.
   В тiй хвилi конi стали непоко?тися i форкати. Двi собаки, що  повлазили
на вози, посхапувалися i заворчали. Петро вже був на ногах.  Старий  Пугач
встав теж i протер очi. Вiн спав чуйно, наче птиця на гiллячцi. Дивився  в
даль. Десь далеко чути було гаркотiння.
   - Тiчка бiжить! Гей, хлопцi! До  рушницi!  Будемо  мати  гостей.  Нуте,
хлопцi, повiдв'язуйте коней.
   - Коби лише не порозбiгалися, - завважив Петро.
   - Ти, козаче, хiба не зна?ш степових коней. Побачиш,  як  наш  степовий
кiнь вiд вовка обороня?ться.
   Всi посхапувалися i згуртувалися  при  вогнi.  Поспускали  коней.  Вони
стали бiгати, позадиравши хвости, але нi один далеко не  вiдбiгав.  Опiсля
один iз них заiржав голосно. Голос лунав далеко по  замерзлому  снiгу.  На
той знак всi конi згуртувалися в колесо, головами до середини.
   - Дивись, - каже радiсно Пугач, - яка  мудра  твар.  Побачиш,  як  вони
гарно обороняються.
   А гаркотiння вовче щораз зближалося. Тепер  козаки,  якi  позлазили  на
вози, могли бачити чорну плахту на снiгу, яка швидко  тяглась  до  табору.
Спереду бiгла велика вовчиця, а те все гнало,  начеб  великий  та  широкий
хвiст яко?сь потвори.
   - Хлопцi! - гукав Петро. - Рушницi напоготовi! Як наблизяться на десять
крокiв - пали!
   Тiчка зближалася. Гукнули стрiли в цiлу купу. Тiчка розбiглася  на  всi
сторони i стала атакувати зi всiх бокiв. Багато вовкiв осталось  на  бiлiм
снiгу.
   - Дивись на конi, - говорив Пугач до Петра, - то варто видiти.
   Справдi варто було  видiти.  Кiлька  вовкiв  кинулось  на  коней.  Вони
страшенно заквичали, наче безрогi, а вiдтак стали бити копитами поза себе.
Кiлька вовкiв вертiлось по землi в судорогах. А конi анi рушилися.  Стояли
в збитiй юрбi, один при однiм. Понизили голови i дивились помiж ноги  поза
себе.
   - А що, не славнi, не козацькi конi? -  гукав  Пугач.  -  Не  дадуться,
?й-богу!
   Тим часом козаки стрiляли густо, вже на близьку вiддаль.
   - Хлопцi, шпурляйте на них головнi, то собi пiдуть до чорта.
   Так воно i сталося. Набили вовкiв багато, а решта пiшла врозтiч.  Стало
стихати стрiляння. Тепер i собаки позiскакували з  возiв  i  пустилися  за
вовками. Пугач ?х прикликав до себе.
   - От дурнi, було би вам капут, якби так вовки на вас обернулися.
   З того всього тiльки було шкоди, що одного коня вовк шарпнув зубами,  i
добре скалiчив в удо. Його зараз перев'язали, засипавши рану  порохом.  Та
вже до ранку нiхто не спав, а як лише стало на свiт  заноситись,  приказав
Петро ладитись у дорогу.
   - А що з вовками зробимо?
   - А вже ж поздира?ться шкуру, тепер пiд рiздво кожух добрий, не пустить
', - каже Петро.
   - Киньте ?х до чорта, -  каже  Пугач.  -  То  не  на  козацький  кожух.
Козаковi кожух овечий найкраще любиться. А з тим ми б цiлий день возилися.
   Рушили в дальший похiд. Знову залунала по степу весела пiсня.  Веремiя"
була дуже гарна, погiдна, хоч мороз щораз бiльшав.
   I так iшла дорога одноманiтно далi. З возами не можна  було  поспiшати,
але нiколи не кучилось. На нiчлiгу було весело. Стрiнули кiлька лiсiв, - i
не бракло палива. Пiд нiч розкладали великий вогонь, який огрiвав i людей,
i коней.
   Аж на послiднiм ночлiгу сталася велика пригода, яка всiх втiшила.
   Вже було далеко по пiвночi, на землю насiла велика  iмла,  що  не  було
нiчого видно. Усi засипляли  мертвецьким  сном.  Гукнув  стрiл  сторожного
козака, i всi посхапувались. Пiд табiр пiдходили якiсь люде. Вартовi стали
стрiляти далi. Непроханi гостi  стали  утiкати  щосили,  чути  було  тупiт
утiкаючих коней.
   Козаки розбiглися й побачили раненого татарина. Вiн лежав  на  землi  з
пiдстреленою ногою.
   - От гiсть! - гукали козаки. - Ануте, хлопцi, бийте псубрата на втiху.
   Надбiг Петро i крикнув:
   - Не руш його! Вiд  нього  довiда?мося,  чого  вони  хотiли,  може,  де
недалеко бiльша сила татарська, пiдведiть його до табору.
   Узяли татарина попiд пахи, вiн зуби закушував  iз  болю.  З  його  йшла
кров.
   - Я тобi скажу, не питаючись, - каже Пугач. - Вони йшли конi красти.
   Посадили татарина при вартi. Петро каже:
   - Давай я йому поперед усього ногу перев'яжу.
   - От невидальщина, - каже один козак, - я його зараз перев'яжу  ножакою
по ши?.
   - Не руш кажу! -  крикнув  грiзно  Петро.  -  I  нiхто  не  важся  менi
перепиняти роботу.
   ' Не полиня?. - Ред.
   " Погода.- Ред.
   Петро розтяв ножем одiж, оглянув рану. Вона не була велика. Кiсть  була
цiла. Вiн засипав рану порохом i обв'язав чистим полотенцем.
   Татарин був старий, змарнiлий дiдок з рiденькою борiдкою  i  поморщеним
лицем, начеб йому шкуру ниткою перешивав. Вiн дивився заляканими очима  на
Петра i лебедiв.
   - Не забивай бiдна Ахмет, козак. Аллах тебе благословити буде.
   - Чого ви сюди лiзли? - пита? Петро.
   - Ми йшли конi красти. У нас бiда, нема ?сти, - говорив Ахмет, - у мене
п'ять дiтей малих, голодних, я бiдна, дуже бiдна...
   - А дайте йому, товаришi, ?сти, вiн, бiдний, голодний.
   Козакам це не подобалось, стали воркотiти. Петро випрямився i  поглянув
грiзно поза себе:
   - Тихо! Хто хоче з мо?ю рукою познакомитися, виступай! Непослуху  я  не
стерплю. Розумiв?! Який вiдважний рiзати немiчного бiдака. Ти  покажи,  що
вмi?ш з татарином, коли вiн дужий... Стидайтеся. З вас мають бути  лицарi,
а показу?тесь вовками над падлиною. Казав: принести ?сти.
   Зараз втихло. Один принiс i подав татариновi кусок паляницi.  Ахмет  ?в
лакомо, аж давився.
   - Дайте йому чарку горiлки. Пий,  небоже.  Твiй  Магомет  не  заборонив
горiлки пити, бо ?? ще не було.
   Ахмет вхопив Петра за руку i став ?? цiлувати.
   - Нехай тебе бог i Магомет, його пророк, благословить на тво?й  дорозi,
ти добра чоловiк; Ахмет буде за тебе молитися.
   - Не болить тебе рана?
   - Пече, але то нiчого...
   - Ти вмi?ш на конi ?хати?
   - Кожна татарин вмi?.
   - Хлопцi, збирайтеся, в дорогу пора. Вже годi спати... Татариновi дайте
мого сивого коня.
   - Що нашому осавуловi сталося? - говорили мiж собою козаки. - Козак хоч
куди, а татарина не дасть зарiзати.
   - Чи це послiднiй наш нiчлiг? - питав Петро Пугача.
   - Перед заходом сонця будемо в Сiчi. I знову залунала  пiсня,  й  похiд
рушив.
   Петро каже до татарина:
   - Як зблизимося до Сiчi, то собi ?дь з богом. На Сiч тебе не поведу, бо
я там не пан i не знаю, що би з тобою сталося.
   - Ти добра чоловiк, бог тебе благословити буде. Аллах хай  тебе  милу?.
Ти свiтло мо?х очей, я  тобi  нiколи  того  не  забуду.  Ахмет  вмi?  бути
вдячний, навiть джавровi...
   Петро не говорив нiчого.
   Вже було геть з полудня. Ярке сонце посилало останнi гострi променi  по
замерзлiй землi. На обрi? було видно  якiсь  купи,  начеб  оснiженi  гори.
Iз-поза них виходили густi дими. Валка стала над берегом замерзло? широко?
рiчки. Петро пита? Пугача:
   - Що це, батьку?
   - Це Сiч-мати, хрестiться, хлопцi.
   Козаки познiмали шапки й стали хреститися. Петро був  дуже  зворушений.
Ось цiль його дороги,  його  бажань.  Що  його  тут  жде?  Чи  справдяться
пророкування його приятелiв? Чи справдi жде його тут слава? В Петра шибали
думки блискавкою. Серце сильно билося. Вiн став у душi вiдмовляти молитву.
Чимраз ближче приходили до Сiчi. Усе було  застелено  снiгом.  З  високого
берега видно було багато будiвель за валами, з яких виходили  прямо  вгору
густi дими. Лише ворота було знати. Побiч них стояли на валах двi гармати.
На валi проходжувався вартовий козак з мушкетом. Козаки стали  з'?здити  з
берега. Петро каже до татарина:
   - Нам пора розстатися, ?дь собi, чоловiче, з богом. Коня тобi дарую, то
це мiй кiнь.
   Татарин знову  став  лепетати  благословення  й  по?хав.  Та  за  хвилю
обернувся до Петра та й каже:
   - Осавуле, до мене ходи, щось скажу.
   Петро пiд'?хав.
   - Слухай, козак, мене Магомет покара?, що я тобi зраджу сво?х. Але я за
тебе спокутую, ти того варт.
   Вiн наблизився до Петра й каже пiвголосом:
   -  Бережiться,  козаки:  цi??  весни  пiде  велика  орда  татарська   з
Менглi-Гiре?м на вашу землю. Велике нещастя на вашу землю буде. Пограблять
вас i ясир вiзьмуть. Всi мусять йти,  кому  прикаже  його  свiтлiсть  хан.
Може, i я пiду, хоч я спокiйна чоловiк. Бережiться!
   З тими словами вiн потиснув коня й почвалав вiтром.
   Петро стояв на березi  Днiпра.  Далеко  направо  й  налiво  розлягалась
замерзла рiчка. Лише на однiм рукавi простяглась синя лента, яко? мороз не
одолiв...
   Десь далеко грав Днiпро-Славутиця на сво?х порогах.
   Петро був захоплений. Вiн забув  про  все,  що  коло  нього  творилося,
забув, по що сюди при?хав, забув про товаришiв,  що  стояли  пiд  воротами
матерi Сiчi.
   Петро зняв шапку й молився:
   - Днiпре-Славутице, батьку! Ти, свята рiчко Укра?ни!  Чи  ?  укра?нське
серце, яке б не забило живiше, наблизившися  до  тебе?  Ти  давнiй  свiдку
нашо? бувальщини, нашо? величi й упадку.
   ...На тво?й дорозi поставив господь могутнi пороги. За  ними  кри?ш  ти
тих бiдних дiток, яким тiсно стало на Укра?нi. А цi пороги - то твоя мова.
Горе тому, хто ?? не розумi?.
   ...Ти сердишся,  ти  грима?ш  на  тво?х  дiток  нерозумних,  та  грозиш
ворогам. Доля Укра?ни зв'язана з тобою на вiчнi часи. Укра?на тодi загине,
як тво? русло висохне!
   ...Днiпре! Ти, укра?нський Йордане, свята рiчко!..
   - Гей Петре! Осавуле! - гукали козаки. - Чого задивився?
   Петро начеб зi сну прокинувся, протер очi й спустився з берега вниз...
   За той час Пугач  обмiнявся  гаслом  з  вартовим  козаком.  Вiдчинились
ворота, й цiла ватага в'?хала.
   Петро опинився в Запорозькiй Сiчi.



   КНИГА ДРУГА. ДО СЛАВИ


   ЧАСТИНА ПЕРША

   Потомъ видячи ся бить способнымъ до мензства,
   Шолъ до запорозкого славного лыцерства.
   З книжки "Вършъ..."

   I

   Запорозька Сiч лежала  тодi  на  невеличкiм  днiпровiм  островi,  Малiй
Хортицi. Вiд заходу, вiд Укра?ни, обливав ?? Днiпро, вiд сходу сонця  плив
його рукав, що вiддiляв Малу Хортицю вiд Велико?, яка  лежала  мiж  старим
днiпровим рiчищем i новим днiпровим руслом. На Великiй Хортицi рiс великий
дубовий лiс з прогалинами всерединi, далi, вниз,  стояли  малi  ставки,  а
потiм простягались мокляки.
   Пiд ту пору укра?нське козацтво проживало важкi хвилi свого занепаду  i
пониження. Солоницький погром, здавалося, погребав козацьку справу на все.
Пани трiумфували. Жолкевський  за  сво?  криваве  дiло  був  обожаний  мiж
укра?нською шляхтою. Вiн вирiс на спасителя Речi Посполито? i укра?нського
панства, як польського католицького,  так  i  православного.  Пани  успiли
розбити всю козацьку органiзацiю. Козацьких старшин з Наливайком повезли в
Варшаву. Забрали всю зброю, не оставили козакам нi одно? гармати,  забрали
коругви  i  клейноди,  скарбницю.  Над  народом,  що  спочував   козацтву,
знущалися в страшний спосiб.  Народ  був  наляканий,  i  нiхто  не  посмiв
пiднести голови, а не було нiкого, хто би мав силу взяти дiло в сво?  руки
i проти  панiв  стати.  Тих  козакiв,  що  остались  живими,  повернено  в
пiдданство. Пани вважали  себе  з  боку  укра?нського  поспiльства  цiлком
безпечними.  Тепер  можна  було  необмежене  панувати  i  багатiти,   коли
укра?нське хлопство буде слухняне. Тепер i з Туреччиною буде спокiй, бо  ж
поляки поступили з козацтвом по бажанню Велико? Порти. А коли з Туреччиною
буде спокiй, то i татарська орда не буде ?х чiпати.
   На цiлiй Укра?нi заповiдалося  панське  раювання.  Одне  лише  осталось
болюче мiсце в панському тiлi, котре, мов заго?не терня, вiд часу до  часу
болюче вiдзивалося. Осталось Запорожжя, до якого пани не могли дiбратися i
яке нi раз не хотiло вложити сво?? ши? у панське ярмо.  Польща  обмежилася
на тому, що старалася вiдтяти Запорожжя  вiд  усi??  Укра?ни.  Пограничним
укра?нним старостам було доручено не допускати нiкого нi  сюди,  нi  туди.
Поставлено на шляху до Запорожжя густi сторожi, котрi  ловили  збiгцiв,  а
так само запорожцiв, що на Укра?ну переходили, i люто  ?х  за  це  карали,
одних i других. Та цi способи не могли вповнi сво?? цiлi осягти. Гноблений
панами i державцями народ втiкав на Запорожжя, бо там бачив одинокий  свiй
захист. Продирався там усiма можливими дiрами i  щiлинами,  наче  вода  iз
розсохло? бочки. Одного пiймали, а десять iнших таки перейшло.
   Запорожцi знову вмiли то цим, то  тим  дiйти  до  ладу  з  пограничними
старостами, i таки при?здили у Ки?в добувати, чого ?м було треба.
   Не  зважаючи  на  занепад,  на  Запорожжi   безупинно   велися   великi
приготування до того, щоб можна було невдовзi виступити збройною рукою  чи
проти татар, чи таки ще раз помiрятись з  панами  на  Укра?нi  за  свободу
укра?нського хлопа. Завзяту агiтацiю у  тому  вели  тi  численнi  хлопськi
втiкачi, оповiдаючи про жорстокiсть панського володiння.
   Через брак свобiдно? сполуки з Укра?ною на Запорожжi ставало тiсно. Там
наче в горшку кипiло, i мусив наспiти час, коли та  вся  енергiя  молодо?,
живо? та здорово? республiки виладу?ться. Панська рука була закоротка, щоб
сягла аж на  Запорожжя.  Вправдi  Польща  наставляла  свого  старшого  над
низовим козацтвом, та вiн не  посмiв  там  показатися,  а  запорожцям  анi
снилося його слухатися, i вони вибирали правильно свого старшину i зi всiх
розпорядкiв панського старшого глузували.
   Козаки з Чубово? редути, при?хавши перший раз на Сiч, дивились  на  все
великими очима, бо не одне тут побачили iнакше, нiж собi  це  уявляли.  На
перший погляд, не знати було то? величi, яко? тут надiялися.
   Значний простiр землi на  Малiй  Хортицi  обведений  валами  з  дубовим
частоколом наверху.  Попiд  валами  iзсередини  великi  будiвлi  городженi
хворостом та обмащенi глиною, вкритi комишем, або кiнськими шкурами. Таких
будiвель було багато.  То  були  куренi,  названi  вiд  знатнiших  городiв
Укра?ни. Посерединi - великий майдан, а на ньому  -  невеликий  домик  для
сiчово? старшини i на сiчову генеральну канцелярiю.
   По майданi проходжувалися купками запорожцi.
   Пугач привiв пiд домик  старшини  чубiвцiв.  По  дорозi  сiчовики  його
поздоровляли. Пугач пiшов з Петром Конашевичем до кошового.
   В свiтлицi пiд образами сидiв  кошовий  батько  Богдан  Микушинський  з
генеральним суддею Павлом Тирсою. То були двi найстаршi особи на Сiчi.
   Пугач, ввiйшовши, поклонився кошовому:
   - Вашi голови! Здоров був, батьку! Ось приводжу на Сiч  одну  вишколену
чету вiд старого Чуба з поклоном i поздоровленням, а ватажком у  них  оцей
молодий осавул Петро Конашевич.
   Петро вклонився i передав кошовому список:
   - Нас при?хало сорок людей.
   - Здоровi були, панове товариство! Так ти осавул, а що ж робить  старий
Касян Байбуза?
   - Постарiвся та зимовиком живе.
   - Менi дивно, що Касян з Чубом розлучився. То приятелi були.
   - Вони зовсiм не розлучились, бо пан сотник  Чуб  заснував  бiля  сво??
редути слободу. Люде сходяться, мов мухи до меду.
   - Ще старий Чуб на старостi лiт здурi?  та  ожениться.  Та  коли  тебе,
козаче, Чуб осавулом на мiсце Касяна поставив, то, зда?ться, ти неабищо.
   - Ця слобода - то його дiло,  -  каже  Пугач,  показуючи  на  Петра,  -
неабияка голова, нiде правди дiти, в Острозi вчився.
   Кошовий став пильно Петровi придивлятися:
   - Ну, гарно, йдiть тепер в сiчову канцелярiю, хай вам  пан  генеральний
писар курiнь  покаже,  до  якого  вас  припише,  а  завтра  пополуднi  ти,
Конашевичу, заходь до мене.
   Вони вклонилися i вийшли. Зараз  через  сiни  була  сiчова  канцелярiя.
Стояли тут довгi столи, а за  ними  сидiли  пiдручнi  писарi.  Генеральний
писар проходжувався вздовж канцелярi?.
   Вже вечорiло, i всi заворушилися вiдходити.
   Як ввiйшов Петро з Пугачем,  генеральний  писар  повернувся  до  них  i
спитав:
   - А ви за чим сюди? А! Здоров, товаришу! - каже писар, пiзнавши Пугача.
- 3 яким дiлом приходиш?
   - Ми при?хали з Чубово?  редути,  сорок  чоловiк.  Призначи  нам,  пане
писарю, курiнь, а то прийдеться хiба на майданi на морозi ночувати.
   - Iз Чубово? редути? Так значиться, не новики, а  вже  козаки-товаришi.
Так йдiть, небожата, у Переяславський курiнь. Там найбiльше людей потреба.
Як ? у вас список, так  давай  сюди,  хай  у  ре?стр  заведу.  Ну,  добре,
добранiч вам!
   Як козаки вийшли до сiней, Пугач каже:
   - Так, як би змовилися. Я теж  з  Переяславського  куреня.  Та  там  ще
знайдеш, либонь, i земляка свого Павла Жмайла. Може, вiн який родич  твого
побратима Марка.
   Чубiвцi передали коней новикам, що тут з'явилися,  i  пiшли  гуртом  до
Переяславського куреня.
   Нiчого тут замiтного не було, бо  всерединi  курiнь  був  такий,  як  у
Чубовiй редутi, хiба що бiльший. Було тут  кiлька  огнищ,  на  яких  горiв
вогонь i огрiвав усю хату.
   Наприкiнцi куреня, за столом,  сидiв  курiнний  отаман  Грицько  Жук  з
осавулом Павлом Жмайлом. Вони грали в карти. Пугач гукнув вiд порога:
   - Здоров будь, батьку отамане, здоровi братики! Усi  оглянулися,  як  в
курiнь ввiйшла цiла ватага людей. Отаман дививсь на них,  прислонивши  очi
долонею вiд свiтла.
   - Слихом слихати, видом видати. Здоров був, старий  товаришу!  Куди  ти
блукав так довго?
   Жмайло його зразу не пiзнав. Отаман каже:
   - Не пiзнав Пугача?
   - Справдi не пiзнав, - каже Жмайло i встав  вiтатися.  Жмайло  був  вже
старий i сивий козак.
   - Слухай, осавуло, - каже Пугач. - Приводжу тобi когось, що буде  тобi,
либонь, любий. Ану вгадай! Ходи сюди, козаче, - каже до Марка.
   Марко виступив пiд свiтло, та осавул його не знав.
   - Що тут довго вгадувати. Цей звесь теж Жмайло, а чи вiн рiдня тобi, то
самi потолкуйте.
   - Ти звiдки, козаче?
   - Я з Кульчиць, старого Грицька Жмайла правнук.
   - Рiдний, мiй, рiднесенький, душе моя. Та чи давно ти з Кульчиць? Кажи,
що там наш рiд?
   - Давно вже, дядьку, ще хлопцями вивезли нас до Острога в школу,  давно
не мали ми вiсточки з рiдного краю.
   - Так не зна?ш, чи старий Грицько живе? Чий ти син?
   - Я Степанiв. Про нашого прадiда нiчого не знаю.
   - Я тобi стри?м приходжуся, знай! Та що ти все говориш? Ми.  хто  то  ?
ми?
   - А то - мiй побратим Петро Конашевич, син Iвана.
   - Знаю i твого батька, вiтай менi! Батько живий?
   - Поляг, ще як я дитиною був.
   - А вибач менi, товаришу, - каже осавул до  Жука,  -  я  на  радощах  i
козацький звичай забув - перепинив цим новикам поклонитися тобi, як головi
куреня.
   - Ми вже не новики, - каже Петро, - ми з Чубово? редути приходимо, ми -
козаки.
   - Вiтайте, панове товариство, - каже Жук, та я вас у курiнь не приймаю,
бо у мене сво?х людей доволi.
   Старий  Жмайло  був  заклопотаний,  чи  знають  його  земляки  тутешнiй
запорозький звичай, i чи знають, що ?м на таке вiдповiсти?
   Але Петро не дав себе збити з пантелику. Виступив наперед i, кланяючись
курiнному отамановi, каже:
   - Я говорю iменем усi??  чети,  бо  мене  над  нею  головою  поставили.
Кланяюся тобi, батьку, вiд старого  сотника  Чуба  i  прошу:  прийми  нас,
сирiток, у свiй славний курiнь, а ми  дякуватимемо  i,  як  старий  звичай
каже, вкупимось.
   - Не можу сам цього зробити, бо я сам нiчого  не  рiшаю,  хай  старшина
скаже, - каже Жук. Покликали ще курiнного суддю i кухаря.
   - От i напасть, - каже Жук, - панове отамани. Прийшли якiсь козаки та й
у курiнь просяться. Кажуть, що вони з Чубово? редути. Як  ви  дума?те,  чи
приймемо, чи проженемо?.
   - Хай вкупляться, - каже кухар.
   - Ми подорожнi, - каже Петро, - грошей не надбали, а випросити не  було
у кого, бо степом ?хали. Та  ось  я  за  всiх  золотого  кладу.  За  решту
вибачайте, ми вiдслужимо.
   - Ну, що ж, панове, зробимо? - пита? Жук.
   - Приймемо, - каже кухар, - у нас  харчiв  доволi,  а  коли  б  негарно
велися, так проженемо.
   - Ну гаразд! - каже Жук. -  Будьте  товаришами.  А  ти,  пане  осавуло,
призначи ?м мiсце. Ти, пане кухарю, вели всипати ще яку пригорщу кашi, щоб
для всiх на вечерю стало.
   Для того, хто цього не зна?, може, видасться дивним, що на Запорожжi  у
куренi кухар таку замiтну вiдiгравав роль i до старшини належав. Кухар  на
Запорозькiй Сiчi був тим, чим у вiйську iнтендант. На його головi було  не
лише прохарчування усього куреня. Вiн дбав теж про  одежу  для  всiх,  вiв
курiнну касу i з усiх  видаткiв  мусив  щороку  перед  козацтвом  докладно
вирахуватися.
   - А що з нашими кiньми станеться? - пита? Петро старого Жмайла.
   Не журись. За конi  подбають  другi,  а  ви,  повечерявши,  вiдпочиньте
гаразд.
   Завтра то я вам усе покажу, який тут лад на Сiчi.
   На другий день вже сонце високо стояло, а чубiвцi ще спали. В куренi за
той  час  козаки  повставали,  вмивалися  i  мимрили  молитви,  снiдали  i
розходилися, куди кому було призначено. Чубiвцi, прокинувшися, нестямилися
зразу, де вони ?, бо в куренi було тьмаво. Через малi вiконцята i пiхуревi
оболонки доходило сюди мало свiтла. Старий Жмайло вже ждав на  них,  i  як
прочуняли, водив ?х по Сiчi i все показував та пояснював.
   На сiчовому майданi ро?лося вiд людей. Вони, мов мурашки, переходили  в
рiзнi сторони. В одному кiнцi майдану вчилися молодики во?нно? штуки. Однi
?здили на конях, iншi - таки пiшки. Вчилися орудувати шаблями, списами  та
келепами. Iншi стрiляли у цiль, хто з рушницi, з пiстоля, хто  -  з  лука.
Пiд одним острiжком стояли  гармати.  Одну  гармату  викотили  на  майдан,
уставляли  ??,  вiдпинали  переднi   колеса,   прицiлювалися,   лаштували,
припинали знову перед i закочували в iнше мiсце. Робилося це пiд  командою
старшого гармаша та пiд оком  пана  обозного,  бо  до  нього  вся  гармата
належала.
   Тепер повiв Жмайло землякiв до одного куреня, що стояв позаду  майдану.
То була сiчова майстерня. Простора будiвля з  великими  вiкнами.  Звiдсiля
розходився рiзноманiтний стукiт i гамiр на всю Сiч.
   Як сюди зайшли кульчичане, то ?м аж голова кружляти стала. Чого тут  не
було? Тут робили вози, кували залiзо, робили ланцюги, скручували  линви  з
конопель, кували шаблi, ножi та рушницi. В однiм кутi  пiд  вiкном  сидiли
кравцi, шевцi та шаповали.
   Усе тут робилося для сiчового товариства про запас.
   За куренем рiзали трачi дерево на дошки, довбали i випалювали колоди на
байдаки. Другi збивали байдаки, забивали щiлини клоччям i заливали смолою.
Тут горiв великий огонь. Робiтники пороздягалися до сорочок.
   Над кожною партi?ю був поставлений отаман,  котрий  усьому  давав  лад,
перемiрював дерево i наглядав за роботою.
   - У нас, на Сiчi, робиться усе власними силами, хiба залiза купу?мо.
   - А порох?
   - Порох ми вмi?мо такий робити, як нiхто другий, Он там за валами  нашi
пороховi млини, бо тут небезпечно через те, що  вiд  того  треба  з  огнем
здалека.
   - А як воно, дядьку,  чи  кожний  може  братися  за  роботу,  яка  йому
подоба?ться? - пита? Марко.
   - Куди кого старшина призначить, i хто до чого вдався.
   - Я би мав охоту в майстерню пiти, - каже Петро.
   - Го-го! Не сюди тобi, небоже. Ти  пiдеш  чоботи  шити,  а  швець  пiде
письма писати? З цього-то ти вже зна?ш, куди пiдеш.
   - А ну же, дядьку, ходiм мiж лучникiв, я зараз мiй лук принесу i  зараз
вернуся.
   За хвилю вернув Петро з луком i стрiлами.
   - Ну-же, панове товариство, приймiть мене до гурту.
   - Славний у тебе лук, товаришу, панська штука.
   - То княжий дар. Пустiть мене, хай спробую. Показали йому  цiль.  Петро
зложив, i три стрiли попали близь себе.
   - Ти, небоже, неабиякий лучник, - каже отаман. - Такого ще тут не було,
хiба покiйний Байда, що про нього думу спiвають.
   - Сагайдачний, та й годi, - каже один козак до гурту.
   - Петре, - каже старий Жмайло, - ось вже тобi й iмення  приложили,  вже
тебе до смертi Сагайдачним звати будуть.
   Один козак сказав, та це зараз й прийметься в цiлiй Сiчi, мов  полум'ям
пiде.
   - А що ж, - каже Марко, - воно непогано прозвали.
   - Не iмення тебе красить, а ти його вкраси. Такий тут звичай, i годi  з
цим перечитись.
   Кошовий довiдався про мистецтво Петра i казав собi цю штуку показати.
   - Ти будеш тут молодикiв вчити, а у вiльну хвилю пiдеш  пiд  руку  пана
генерального писаря в канцелярiю. Пiд вечiр, як я вже вчора говорив, зайди
до мене.
   Як вечором Петро зайшов до кошового, вiн спитав:
   - Чи довго ти вчився в Острозькiй академi??
   - Бiльш чотирьох рокiв.  Був  би  там  ще  богзна-як  довго  сидiв,  та
лучилася така пригода, що треба було академiю покинути.
   - На це я не цiкавий, та ось що,  коли  треба  буде  нам  писнути  дещо
по-латинi, так ти писатимеш, бо наш писар  небагато  з  цього  тямить.  А,
може, тут колись прийдуть якi посли з далекого  свiту,  то  зараз  i  тебе
покличено на товмача. Трапляються такi люди, що годi з ними розмовитись. А
чи i твiй побратим Жмайло розумi? латину теж?
   - Усi ми там цього добра вчились однаково.
   - А Ки?в ти зна?ш?
   - Нiколи там не бував.
   - Як буде нам яке дiло у Ки?в, то ти по?деш. Ти бачиш, якi важкi  хвилi
ми пережива?мо? Козацтво розбите, треба зачинати паново  все  порядкувати.
Жде нас велика праця. Живемо мiж двома  ворогами:  з  одного  боку  Польща
заприсягла нам загладу, з другого - татарва.  Треба  то  з  одними,  то  з
другими битися, хитрити та  помiж  дощ  ходити,  поки  козацтво  знову  не
виросте в силу.
   - Коли вже про татар мова, то я дещо довiдався по дорозi вiд полоненого
татарина. Я повинен був це ще вчора сказати, та знаю козацький звичай,  що
коли тебе не питають, не вiдзивайся.
   - Полонений татарин звичайно бреше, хоч його огнем припiкай.
   - Тож-бо й ?, що вiн по-доброму сам виговорився iз вдячностi, що  я  не
дав його козакам вбити, пустив на волю, та ще й коня подарував.
   - Такий, може, i правду сказав. Що ж вiн тобi говорив?
   - Вiд'?жджаючи вiд мене,  вiн  говорив  таке:  "Бережiться,  козаки,  з
весною пiде на вашу землю велика орда. Сам Менглi-Гiрей поведе ??". Казав,
що аллах його за це, певно, покара?, що сво?х зраджу?, але вiн, з  приязнi
до мене, то i кари то? не ляка?ться.
   - Добре i те знати. Ми гаразд дiло обмiрку?мо, та може, ще щось  бiльше
довiда?мося. От добре, що ти це сказав.
   Опiсля Петро вклонився i вийшов
   - Чого тебе кошовий  кликав?  -  питали  Петра  чубiвцi,  як  у  курiнь
вернувся.
   - Та ось чого. Питав мене, чи можна кобилу навчити по-латинi iржати. Та
що вам я багато говорити буду, давайте краще бандуру, та повеселимось,  бо
менi справдi чогось весело помiж вами.
   Подали бандуру. Петро  заграв  дрiбненького  та  став  приспiвувати,  а
козаки вдарили гопака, що аж стiни дрижали. Петро знав, чим людей до  себе
при?днати можна.
   - А зна?ш, товаришу, яке тобi iмення приложили?
   - Коли вже гарне, то завтра вам кiлька вiдер горiлки поставлю,  а  коли
негарне, то й не говори, бо плакати буду.
   - Гарне, ?й-богу, гарне, твою горiлку то так начеб вже й випили.
   - Коли випили, то й закусiть, чим  хто  ма?,  а  я  завтра  вже  друго?
ставити не буду.
   - Ех! Дотепний ти, небоже, та, будь ласка, розкажи що-небудь,  коли  ми
всi так розвеселились.
   - Як розвеселились, то буде з вас на сьогоднi, не об'?дайтеся. А завтра
то розкажу вам дуже слезливу казку про те, як  баба  дiдовi  горохiв'янкою
постоли з лопуха шила.
   - Чому горохiв'янкою?
   - Бо ниток не було.
   I так минали весело вечори в Переяславському куренi кожно? днини. Пiшла
слава про Сагайдачного по всiй Сiчi, i з  других  куренiв  стали  вечорами
козаки сюди сходитись.
   Петра вiдразу всi полюбили. Вiн  був  дотепний,  до  кожного  приязний,
штукар, а при тiм хлопець наче мальований. Розумi?ться, що вiдтепер  звали
його Сагайдачним. Життя на Сiчi йшло одноманiтно з дня на  день,  Але  усi
бачили, що на щось готу?ться, хоч нiхто не вгадав,  що  воно  буде.  Нiхто
того не зна?, що кошовий дума?-гада?. Особливо в майстернi йшла  безвпинно
робота. Сам кошовий батько усього доглядав i наганяв до поспiху. З Велико?
Хортицi привозили коней i об'?здили та пiдучували.



   II

   Якось в половинi марта при?хало на Сiч одного дня дво? татар татарською
арбою, якою кримськi крамарi ?здять. Вони обмiнялись з сторожею  кличем  i
зараз
   пiшли до кошового. То були переодягненi козаки,  котрi  добре  говорили
татарською мовою, ?х посилав кошовий у Крим шпигувати.
   Зараз кошовий скликав сiчову старшину на  раду.  Козаки  розказали  те,
чого  довiдались.  Показалося  правдою  те,  що  Сагайдачний  вiд   Ахмета
довiдався.
   Вони пере?хали цiлий Крим  аж  до  Бахчисарая,  заходили  з  крамом  до
татарських улусiв, заходили до ?хнiх мечетей i враз з  другими  до  аллаха
галайкали.
   Орда поклала собi з весною рушити на Укра?ну з великою силою,  як  лише
веснянi затопи минуться. Козаки довiдались, котрим шляхом  татари  пiдуть.
Козаки говорили ?м, що козакiв на Сiчi небагато, i нема ?х  чого  боятися.
Безпечно перейдуть Днiпро, Iнгулець та Iнгул, i всю Укра?ну.
   Вони говорили татарам так, як ?х кошовий навчив. Розходилося о те,  щоб
?х на свiй шлях справити i, заступивши ?м дорогу, розгромити.
   Тепер стало вiдомим, що орда, перейшовши  Днiпро,  пiде  помiж  рiчками
Дрiмайлiвкою i Бургункою. Понад цими рiчками стояли два великi лiси, i  на
тiй прогалинi поклало собi козацтво помiрятись з ордою.
   Кошовий предложив на  радi  такий  план.  Часть  козакiв  пiд  проводом
курiнного отамана Жука мала бити татар на Днiпрi при переправi,  та  потiм
розступитися i йти слiдом за тими татарами, якi успiють  перебитися  через
козацьку лiнiю. Друга частина пiд проводом сотника Чепiля мала  стати  над
Iнгулом i доконати решту недобиткiв так, щоб цiлу орду знищити.
   Той план кошового був прийнятий, i зараз взялися за його виконання.
   Кошовий розiслав гiнцiв по усiх козацьких паланках  i  зимiвниках,  щоб
козацтво негайно збиралось на Сiч до походу. Тепер показалося, що  те,  що
через зиму було зроблено, було дуже потрiбне. Усього було  доволi.  Сiчове
вiйсько вмiло до походу як слiд приладитись. Пiд той час Чепеля на Сiчi не
було. Вiн був жонатий i жив у паланцi. Та вiн на перший заклик  прибув  на
Сiч  з  сво?ю  сотнею  сiмейних  козакiв.  Тепер  обидва  з  Жуком   стали
порядкувати та дiлити помiж себе вiйсько пiсля того, що хто мав  у  походi
виконати. Чепiль забрав переважно пiше вiйсько, гармату i вози. Жук забрав
кiнноту, кiлька легких гармат, вози з харчами i мунiцi?ю.
   За той час щодня розсилали з Сiчi в сторону  татарщини  роз'?зди.  Вони
мали, помiтивши татар,  оскiльки-мога  не  показуватись  i  в  сутички  не
заходити. Цiла
   штука була з тому, щоб орда не змiркувала, що козаки про все знають.
   На Сiчi усе було готове до  походу.  В  Сiчi  мав  остатися  кошовий  з
старими дiдами i молодиками.
   Третього дня великоднiх свят причвалав посильний козак од одно? стежi з
вiсткою, що орда рушила з Перекопу i пряму? до Днiпра.
   Вранцi засурмили сурми.  Кожний  поспiшав  на  сво?  мiсце.  Насамперед
вийшов Чепiль з сво?ю армi?ю двох тисяч козакiв.  Вона  мусила  поспiшати,
щоб випередити татар i засiсти на сво?му мiсцi над Iнгулом.
   За два  днi  опiсля  вийшов  Жук  зi  сво?ми.  При  ньому  були  обидва
кульчичане, Петро i Марко.
   Вали Сiчi вкрилися  тим  козацтвом,  що  осталося.  I  прощаючи  сво?х,
вигукували та вимахували шапками.
   Не одному защемiло серце  на  спогад,  що,  може,  не  доведеться  сюди
вернути. Кошовий благословив ?х на щасливу дорогу.
   Старий Жмайло обтирав нишком сльозу, що з ока капнула на сивий вус.  Не
диво: виправляв сво?х рiдних в непевну дорогу. Тепер у отамана  Жука  була
одна жура на думцi: як би воно було, коли б орда розгадалася i пiшла iншою
переправою? Тодi треба би ?х заходити не знати звiдки, треба би повiдомити
Чепеля, а заки вiн з сво?м тяжким табором i  пiхотинцями  зможе  заступити
ордi дорогу, то тим часом татарва може порозлазитися  по  Укра?нi  меншими
загонами.
   Жук був з то?  причини  дуже  схвильований  i  цiлу  дорогу  нiчого  не
говорив.
   Його вiйсько йшло правим  берегом  Днiпра.  Рiчкою  послав  вiн  кiлька
байдакiв, обшитих комишем так, що здалека нiхто ?х не мiг помiтити.
   Вони мали держатися  правого  берега  i  зорити  за  татарвою,  а  коли
змiркують напрям, в якому пiде  орда,  мали  про  це  отамана  повiдомити,
поховати судна пiд берегом i вертати. Жук перейшов Бургунку i став обозом,
ждучи на вiстi. Ждав три днi, поки принесли вiстку, що  справдi  орда  йде
цим шляхом, як було зразу намiчено.
   - Слава господовi небесному!  -  Жук  зняв  шапку  i  перехрестився.  -
Зачина?ться добре, а тепер, хлоп'ята, до  працi.  Сотник  Галан  i  сотник
Чепiга з сво?ми сотнями пiдуть до лiсу по обох  боках  шляху  i  пороблять
засiки. Могильники (сапери) загатять обi рiчки при Днiпрi, щоб багато води
зiбралося по самi береги. Як сюди орда зайде, а ми на них  наскочимо,  щоб
не порозбiгалися на боки. Ми зачнемо бити  гарматою,  аж  тодi  як  татари
перейдуть на цей бiк.
   - А коли б вони не туди пiшли, -  завважив  Сагайдачний,  -  то  що  ми
зробимо?
   - Еге! Дивись, якраз  проти  нашого  мiсця  лежить  на  Днiпрi  бiльший
острiвець. Це мiсце добре для переправи, на острiвцi  можна  вiдпочити.  Я
певний  того,  що  пiдуть  туди.  Тепер,  хлопцi,  нашi  вози  i   гармату
пообчiпляти лозиною i галуззям так, щоб нiхто не змiркував, що воно ?. Хай
татари  думають,  що  це  кущi.  Ждати  тут,  поки  я  не  вернуся.  Ходи,
Сагайдачний, зi мною.
   Над самим берегом Днiпра стояв  великий  галузистий  дуб.  Туди  обидва
попрямували i повилазили на нього високо. Звiдсiля було  видно  далеко  на
другий  бiк  Днiпра.  Далеко  на  обрi?  зачорнiла  велика  плахта.   Вона
посувалась до рiчки.
   - Бачиш? Гостi йдуть, - каже Жук до Петра, - буде кого бити.
   - Така сила, що самою вагою може нас роздавити.
   - Певно, коли б дiстатися ?й пiд ноги. Та ми того не зробимо.
   Жук був веселий i радий. Навпаки, Сагайдачний почував себе  нiяково.  У
нього билось серце сильнiше. От перший  раз  побачив  таку  велику  ворожу
силу. Чим воно скiнчиться? Та на Сiчi мав Жук славу  небуденного  ватажка,
йому можна повiрити. Якщо йому кошовий таке дiло поручив i  наставив  його
наказним, то не на те, щоб козацтво знiвечити.
   Орда щораз наближалася. Тепер можна було пiзнати обриси коней i ?здцiв.
   - Скiльки ?х може бути?
   - На мою думку, буде яких сорок тисяч, коли  не  бiльше.  Буде  з  нас.
Тепер я вертаю, а ти останься тут i зори за ними далi. Як орда  стане  над
берегом, ти злазь непомiтно i бiжи до мене.  Лише  не  показуйся,  хоч  би
прийшлось i по землi повзнути.
   Жук зсунувся з дуба i пiшов до сво?х. Петро зорив далi за ордою,  котра
щораз ближче пiдходила до Днiпра.
   "Безпечнi вражi сини, навiть роз'?здiв не висилають, а галайкають,  мов
пси до повного мiсяця", - думав собi Петро.
   Та воно так не було. В цю хвилю кiлька татарських чет  вiдлучилося  вiд
гурту i почвалувало до рiчки. Зупинившися над берегом,  вони  позлазили  з
коней i стали
   роздягатися.  Петро  цiкавий   був   бачити,   як   вони   через   воду
переправляться будуть. Було ?х тут бiльше двох сотень. Кожний в'язав  свою
одежу i  зброю  в  узлик,  котрий  прив'язував  собi  на  головi.  Вiдтак,
держачись гриви коня, влазив у воду. За  хвилю  видно  було  лише  кiнськi
голови, що пригали в водi, i татарськi голови з клунками. Плили  прямо  до
острiвця. "Я тут задовго сиджу", - думав Петро i миттю  зсунувся  з  дуба.
Нiхто його через берег не побачив. Вiн побiг до сво?х.
   - Що нового?
   - Пане отамане, передня сторожа вже на острiвцi спочива?.  Буде  ?х  зо
двi сотнi. Орда в тiй хвилi вже, певно, над берегом.
   - Добре, гаразд,-говорив Жук, затираючи руки. - Зда?ться, що  в  рiчках
вже, либонь, досить води назбиралось.  Ви,  хлопцi,  сидiть  за  возами  i
гарматами i не показуйте носа. Цих ми перепустимо туди i назад.  Вони,  як
завернуть, будуть себе вважати цiлком безпечними. За ними пiде  уся  орда.
Нiхто не смi? стрiляти, поки я не дам знаку i стрiлю перший.
   В цю хвилю стали показуватися з-пiд берега голови коней i  людей.  Вони
виходили на берег. Тут  вони  поодягалися,  посiдали  на  коней  i  рушили
широкою лавою, розглядаючись на всi боки. Але не помiтили нiкого.
   Жук сховався за прислоненими зеленню возами. Татарськi  орди  пере?хали
спокiйно аж по кiнець обох лiсiв  i  звiдтам  звернули  до  Днiпра.  Тепер
розмовляли мiж собою голосно, нiчого не прочуваючи. Як стали над  берегом,
пустили зараз пасти коней та стали галакати через рiку до тамтих.
   Iз-за рiки доходив великий галас.  Тепер  розпочалася  переправа  цiло?
татарсько? армi?. Так, бодай, здавалося козакам. Та воно довго тривало,  i
нiхто бiльше на цiм березi i не показувався. Вже i вечорiти стало, а галас
не вгавав, i нiкого не було видно.
   - Що воно, до бiса, чого вони забарилися? А ну же,  Петре,  пiдiйди  до
берега i роздивись.
   Петро пiдкрався до берега та йому аж в очах замерехтiло.  На  тiм  боцi
Днiпра горiли великi огнi, а помiж ними  сновигали,  мов  у  муравельнику,
чорнi татарськi постатi. За хвилю загорiли огнi i на цiм боцi Днiпра.
   "До бiса! I цi безпечнi. Коли б так уночi до них добратися, то нi  один
не вийшов би живий", - думав Петро, вертаючись до сво?х.
   - Ти менi нiчого й не кажи, бо я вже знаю,  -  каже  Жук  до  Петра.  -
Татари там, де стали, там i ночувати будуть.
   - Може би так на вилазку на охотника, пане отамане, дiбратися до ?х  та
зробити ?м криваву купiль.
   - Гарячо ти купаний, козаче. Так  не  можна.  Наробилося  би  галасу  i
тамтi, дiзнавшися, що ми тут ?, пiшли би на iнший шлях. Ми не  йшли  сюди,
щоб цих обiрванцiв перерiзати, а на те, щоби цiлу орду знiвечити.  Ночують
вони, то й ми переночу?мо, хiба що огнiв розводити не будемо.
   - А щоб ?м всячина! - нарiкали козаки. - Треба буде уночi мерзнути.
   - Завтра буде гаряче, аж попрi?мо.
   Жук приказав вiдвести коней у лiс, щоб не зрадились чим.
   Як лише на свiт заноситися стало, на тiм  боцi  Днiпра  настав  великий
рух. Орда ладилася до переправи. Над рiчкою залiг такий густий туман,  мов
хмара. Козаки привели коней i позапрягали у вози та гармати.
   Тривало так довший час, поки  татари  перебрались  на  цей  бiк  рiчки.
Повдягались i посiдали на коней. Опiсля рушили в порядку помiж лiси.
   Iз-над рiчки насунула i сюди густа мряка i заступила  свiт  божий.  Тут
лиш тiльки  видно,  що  вiд  берега  щось  клубилось  в  густiм  туманi  i
розходився гамiр.
   "От коли б так вiтрець подув, - думав собi Жук, - та годi на  це  довго
ждати. Благослови, Боже, на велике дiло, та поможи  християнському  мировi
побiдити".
   Жук узяв вiд гармаша льонт i пiдпалив першу гармату.  Залунав  стрiл  i
вiдбився могутнiм гомоном по лiсi.
   - Ану же, хлопцi, одна за другою, а потiм чергою.
   Настав страшний рев вiсьмох гармат, котрi були  з  Жуком.  На  той  гук
почулись густi рушничнi стрiли по обох боках шляху i лiсу.
   Мiж ордою настала метушня, зойки та крики. Вони такого не прочували,  а
через мряку не бачили, звiдкiля на них напасть iде.
   Жук розпочав стрiльню тодi, як послiднi татарськi  чети  на  цей  берег
рiки виходили.
   Татари  роздiлилися  на  два  фронти  по  обох  краях  шляху  i   стали
вiдстрiлюватися. Цiлi хмари стрiл випустили на обидва лiси,  та  тим  вони
козакам не пошкодили, бо вони ховалися за деревами. Тепер повiяв вiтер вiд
лиману i розiгнав мряку. Татари побачили, що вони  попали  у  засiдку,  ?х
взяла розпука. До Днiпра не  можна  було  вертати,  бо  тут  стояв  Жук  з
гарматою.
   Одна частина пiшла перебо?м вперед. Тi, що позаду, кинулись на Жука, на
його табiр. Жук став уступати поза лiс, вiдстрiлюючися.
   Татари загадали обiйти другим боком  поза  лiс,  та  тут  натрапили  на
рiчку, повну води по самi береги. За табором, що вступився за лiс, вони не
йшли, побоюючись ново?  засiдки.  Вони  почвалували  шляхом  помiж  лiсами
наперед.
   Вiдразу  замовкли  гармати,  лише  рушничнi  стрiли  з   лiсiв   за?дно
тарахкотiли.
   - Дотепер все пiшло добре, - каже Жук. - Тепер, хлопцi, поспiшаймо поза
лiс щосили, може, ще ?х перебiжимо. На конi!
   - Не знать, що сталося з нашими у лiсi? - каже Сагайдачний.
   - Не турбуйся, вони вже знають, що ?м робити. Козак в  лiсi  безпечний,
як у себе в хатi.
   Жук погнав з  кiннотою  поза  лiс  та  прийшов  запiзно.  Вже  послiднi
татарськi чети ви?здили з-помiж лiсiв. Зачiпати не було безпечно, бо  коли
би i другi, що вийшли першi на них, обернулися, то, певно, не  встояли  б.
Гармати йшли  позаду,  поволi,  i  не  зараз  наспiють.  За  лiсом  татари
згуртувались i подались на Iнгулець. Тепер стали козаки  виходити  з  обох
лiсiв гуртками. Вони вели  з  собою  пов'язаних  кiлькох  татар  i  багато
пiйманих коней.
   - Добре ми дотепер справились, - каже Жук, - тепер  похова?мо  полеглих
товаришiв, ранених вiдiшлемо на Сiч i пiдемо услiд за ордою.  Забагато  ?х
вирвалось з нашо? петлi. Ми подiлимось на гуртки по  двiстi-триста  людей.
Будемо шарпати татар то ззаду, то по боках. Не треба  допустити  до  того,
щоб цiла татарська навала напала на Чепеля, то може його роздавити. Трошки
ми припочинемо, а опiсля - в дорогу. Ти, Петре, бери перший гурток скраю i
рушай у божий час та покажи, чого  тебе  старий  Чуб  навчив.  Усi  гуртки
зiйдуться над Iнгульцем.
   Вiдпочивши, рушили далi по Жуковому розпорядку. Над  вечором  повернули
до Жука роз'?знi з вiсткою, що орда перейшла Iнгулець i  розтаборилась  по
тiм боцi. Жодна з висланих ватаг, як опiсля показалося, не вспiла  догнати
орди.
   Вже стемнiло, як козаки опинились  над  Iнгульцем.  З  того  боку  рiки
горiли густо татарськi огнi в таборi.
   - Засвiтили нам добряги, i тепер певно не заблудимо, - говорили козаки,
- якi вони безпечнi.
   Тепер Жук роздiлив сво? вiйсько на три частi. Одна  мала  остатися  при
ньому тут, де тепер стояла. Друга i третя мали об'?хати колесом татарський
табiр, перейти Iнгулець i на даний знак ракетою  бiля  Жука  мали  з  двох
бокiв напасти на татарський табiр i вертатися на цей бiк рiки. Мали  вийти
зараз по пiвночi, а до того часу спочивати.
   Жук не спав нi трохи.  Зараз  по  пiвночi  роз'?хались.  Жук  пiдступив
потихеньку над сам берег рiки i тут спрямував сво? гармати на берег.
   Виждали тут часок, поки висланi частини  перейдуть  рiчку.  Тодi  стали
стрiляти з гармати прямо на татарський обоз.
   Кулi падали в саму середину i робили великi спустошення. Тепер замовкла
гармата, а у воздух стрiлила огненна ракета.
   На той знак почувся могутнiй  бойовий  козацький  клич.  З  обох  бокiв
наскочили козаки на татарський табiр, i почалася страшна рукопашня.
   Татари стямились i стали вiдбиватися щосили. Жук пустив другу ракету  у
воздух. Зразу блиснув огник, посипались iскорки, поки  не  стрiлила  вгору
огниста куля, тягнучи за собою огненний шнурок.  Це  був  знак  завертати.
Козаки завернули до рiчки i  стали  переправлятися.  Татари  пустилися  за
ними, та Жук зачав знову стрiляти з гармат.
   Татари зупинились в погонi, а  до  козацького  обозу  стали  з'?здитися
козаки з обох бокiв. Показалося, що цi?? ночi багато козакiв у рукопашному
бою полягло.
   Тут вiдпочивали до рана. В  татарському  обозi  усе  затихло,  та  коли
розвиднiлось, татар вже на  давньому  мiсцi  не  було.  Тепер  можна  було
бачити, що на тiм мiсцi вночi дiялось. Лежали цiлi купи трупiв. Було тут i
козацьких чимало. Цих зараз з пошаною козаки поховали.
   Землю залягав туман, i не знати було, в  котру  сторону  пiшли  татари.
Треба було йти за слiдом.
   - Зда?ться, - каже Жук, - що нинi нашiй роботi  кiнець.  Орда,  либонь,
пропала, що й чорт ?? не вiднайде.
   Нараз стали усi наслухувати. Жук приклав вухо до землi:
   - Якiсь гостi йдуть, готовтеся, братики.
   Тупiт коней став щораз наближатися. Дудiння ставало щораз виразнiше.
   Нараз повiяв вiтрець, i туман став розходитись. Козаки  побачили  перед
собою цiлу ватагу татар.
   Без команди, без одного вистрiлу кинулися козаки на татар, окружили  ?х
з усiх бокiв. Татари того не сподiвалися.
   - Нiхто не смi? втекти! - гукав Жук, рубаючи шаблею.
   Татари хотiли перебитись, та якраз попали у той бiк, де стояли козацькi
вози. Тепер козаки наперли на них ззаду. Татари  оборонялися  завзято,  та
лише тi, що були скраю. Середина збилась в одну  купу.  Настала  страшенна
рiзня. Козаки рубали шаблями, били келепами та  кололи  списами.  Усiх  до
одного вибили.
   - Цим разом чорт не вспiв ?м помогти.
   - Я цього не розумiю, чого вони вiдстали вiд орди i попали нам в зуби.
   - Це, бачиш, татарська штука. Так татарва слiди за собою замiта?. Вони,
щоб змалити погоню, стають в одному мiсцi i  тут  роздiляються  на  чотири
гуртки. Кожний ма? ?хати в iнший бiк. Кожна купа робить великi закрути, аж
поки знову на iнше мiсце не прийде, а тодi по слiдах нiчого  не  розбереш.
Ти пiдеш за одним слiдом та попадеш на слiд друго? купи.  Тi,  що  на  нас
наскочили, не сподiвалися того. Через мряку не побачили нас у свiй час, ну
i пропали. Тепер нiхто не розбере, де вони зiйдуться.  Та  нема  чого  нам
довго мiркувати. Наша дорога - на Iнгул.
   Йдучи так усiм табором, натрапили справдi на мiсце, столочене копитами.
Коли ближче приглянулись, то слiди розходились на чотири сторони навхрест.
   - Станьмо тут обозом. Нам треба конечно розслiдити, кудою пiшла головна
сила. Це перехрестя  показу?,  що  одна  частина  пiшла  туди,  де  ми  ??
стрiнули. Ще нам треба прослiдити двi, а четверту, то ми  певно  знайдемо.
Оцей шлях показу? на Днiпро. Що воно може  бути?  Хiба  ж  та  часть  орди
загадала вертатися у Крим?
   - Сагайдачний! Бери двi чети i рушай за  цим  слiдом,  -  каже  Жук  до
Петра. - Не дай заскочитися; як ?х буде бiльша сила, то не зачiпай, аж  на
переправi, там, може, ?х переможеш.
   Петро зiбрав сво?х людей i пiшов за слiдом.  Йому  хотiлось  справитися
так, щоб Чубово? редути не засоромити.
   Вже було з полудня, як  передня  сторожа  наск