ем! - Ще по?ду маму шукати... - Шукати - де? Це не одне село i не одна станцiя. Сам загубишся. Не ?хав би! - Таки по?ду. - Якби мiг, я по?хав би з тобою, та бач: бiда. - Я сам. Увечерi, вертаючися додому, побачили, як в одному дворi з великим клопотом виряджають мертвого на похорон; навкруг метушаться мiлiцiонери i сiльрадiвцi, мов рибалки бiля човна - перед бурею. - Чого вони? - пита? хлопець. - То кара прийшла i правду виказу?: на голосному активiстовi, - сказав дядько. - За зло чоловiк i ма? зло, як цей Корбик, що тепер хоронять. Був дуже беручкий i докучливий, людям спокою не давав; мучив ?х, щоб догодити партi?. Тихого середняка переслiдував, бо нiби ла? радянську владу, а того не було! Середняк мав кiнну машину i жив як трудовик; крiм машини i коней, була в нього корова. Його з синами розкуркулено, - тодi в його хатi активiст забрав собi сало i кожух. Пройшло два роки пiсля того; от вiн розпух з голоду i вночi в поле вийшов, де кошено хлiб. Узяв снiп i вернувся додому: так узяв, як ото кожух попереду. Вилiза? з сином на горище i обмина? там. А декотрi партiйцi пiдгледiли i зразу ж донесли на нього, як вiн - на середняка. Прийшли гуртом другi активiсти, ще докучнiшi i злiшi, нiж вiн сам. Шукають його скрiзь i лiзуть на горище, там бачать: обмина? крадений снiп. I давай бити Корбика, як злодiя. Побили до смертi. Бач, кладуть на вiз, i це вже остання дорога: куди вiдiйшов, там нема нi снопа, нi потреби на нього. А грiх зостався невiдпокутуваний. Ходiм, не треба довго глядiти! Першими днями немiчнi хлiбороби ступали мляво i втинали небагато; згодом, пiдкормленi теплою юшкою i кашею, де було трохи вишкварок, випростали плечi i праця сяк-так пiшла. Хоч в'язано дрiбнiшi снопи, нiж колись, вони хлопцевi жили тягли: мов колоди. Пiдгодувавсь, то, несподiвано для себе, значно подужчав, може, не вiд самого харчу, але також - вiд пробуджуваних сил, що, з природи, могли зрости. Вiн тягав снопи запопадливо, спершу обхоплюючи обома руками кругом; потiм тiльки зачiпав однi?? рукою за перевесло, просунувши пальцi, другою знизу помагав собi тримати, i сам важко перехилявся. Хоч робота не пригнiчувала тяжкiстю, так мучив жах, що вiдкрився з самого початку. Не могла дiяти жниварка, бо всюди мертвi лежали: на невеличких вiдстанях один вiд одного, нiби вiдмiрених. Видно, кожна конаюча душа, потай прибувши, окремилася вже вiд готових, - лягала осторонь. ?х так багато, що стрiчаються без перерви: всiяли землю. Поки не почали при?жджати погребницькi пiдводи, чорнiло ними всюди по свiтлiй стернi, - i тiтка сказала хлопцевi: - Скiльки снопiв з ниви, стiльки людей лягло! Декотрi вмерли давно; несло вiдтiля разючо, аж нудило женцiв. Не могли працювати, хоч дихали крiзь хустки, обкинутi при обличчi. Петрунова жiнка знов подала голос: - Розвести б огнище треба i сирий бур'ян палити - дим це переб'?. Так ми робили в дев'ятнадцятому роцi: тодi бiлi вистрiлювали людей i загортали, а червонi коли вернулися, звелiли, щоб полоненi би; розкопували ями i виносили мертвих. Такий був дух страшний, як тепер! - аби перебити його, багаття розводили i палили зеленi гiлки. Потiм приходили знов бiлi i робили так само: наказували вiдкопувати, кого... - Тихо, тихо! Ви б, тiтко, не договорювали далi, - радять женцi, озираючися на доглядачiв. - Вони не чують. Так пасуть очима по людських руках i кишенях, що ?м слухати нiколи. - А все ж! Тепер i в само? стежки очi довгi - Сибiр бачать. Учора туди чоловiка на смерть присуджено: за жмутик колоскiв, що розтер на долонi. Зробим огнище. Хлопче, носи бадилля! Андрiй дiстав додатковий обов'язок: завiдувати огнищем; це швидко пiшло в нього. Збирав сухий бур'ян на розпал, а докидав зеленого - для диму. Повiяв той дим скрiзь, нiби на пожарищi: гiркий, але сво?ю гiркiстю чистий, i вже менше чути було нудкого i страшного повiву вiд покiйникiв на полi. В iнших мiсцях також розведено огнища; пiшов дим клубучий, обгортаючи всю многiсть мертвих. Вони мiж снопами ждали сво?? черги на повiльнiй пiдводi, що тяглася через стерню. Дим завiював i живих, хоч змучених, коли поралися з хлiбами. Заходячи ?м в очi, виводив сльози. Тiтка заплющилась вiд нього на хвилину, витерла очi i, глянувши навкруги, сказала: - Таких жнив не було вiд створення свiту i вже не буде. Спершу робота тяглася, як болiсна вагота для душi: з палючою су противнiстю ?й. Повiтря навкруг вигрiто до тi?? мiри, що вже нiби пронизу? наскрiзь, без перерви гонячи пiт з кожного, хто руха?ться. Воно пашить спекою печi, обважню? почуття i залива? тiло зморою: iстота от-от знеможеться серед спеки i найважчого диму. Але якраз тодi, всупереч собi самому, треба з зусиллями рухатися по стернi, мов безлiчi цвяхiв. Це в звичку входить - i труднiстю, i заведеним ладом, при якому кожен повинен встигати з сво?ю працею. Призвича?вся також i Андрiй, навiть мiг би нудьгувати, якби тепер заборонили йому на жнивах тягти снопи i збирати колосся, розводити вогонь i пiдтримувати його, носити вiдро з водою i кухоль для женцiв; i - що звелять. Волю i думку заполонила робота: вiд того навiть звiряча туга, якою вiн довго жив, притихла, нiби скована. Образ матерi свiтився в уявi, але i вiн, зда?ться, був примирений з турботами жнив. Для серця ж вiдкрилася тут сторiнка вiдання, яко? не можна знайти i прочитати в шкiльних книгах. Люди тут дивовижно вiдмiннi вiд городських! - такi вiдмiннi, що ?хня прикмета враз вiдкрива?ться для погляду. В мiстi люди мов би i не дуже прочувають, що на свiтi аж доконче потрiбнi ?х заняття, i назверх прибирають надмiрну значнiсть. А тут, при байдужостi до життя серед злиднiв, люди покладають у словi i вчинку добре значення. Завжди з достойнiстю, до себе самих i кожного, мов старочаснi бiлi жерцi; от i тепер - зрiзаючи житини i в'яжучи в снопи. Коло хлiба роблять, як перед очима Божими! З вiдчуттям важливостi, що ма? ?х праця, - однак без жодного самозвищення. Андрiй не збагне причин всього i зв'язкiв. Але з природною хлоп'ячою спостережливiстю, вiдразу бачить вiдмiну горожан вiд всiх тутешнiх. Пiдсумову? собi коротко: "Цi - справжнiшi". Тiтка була до нього дуже добра; все щось приберiгала з'?сти - з свiжо? городини. Нiколи не кривдила i не кричала, не лаялась, навiть не мала нiколи гнiву на нього. I вiн почав з довiрою дивитись на не?: мов на мамину сестру рiдну. Раз, бiгши босий по стернi, вiн сухою надрiзаною бур'яниною пробив собi ногу бiля пальцiв, - густо пiшла кров. Тiтка знайшла в кошику, бiля торбинок, чисту тканину i перев'язала виразку: спитала, чи болить. Через два днi стався подiбний випадок: з iншим хлопцем, що працював при сво?х батьках на тiй самiй дiлянцi. Його мати, сполошена, бiжить мерщiй перев'язуватиi Прихиля?ться до сина, голубить - гладить поранену стопу i втiша? хлопця, заглядаючи йому в очi, нiби хоче взяти його бiль собi в серце i перетерпiти самiй. Нiяк не може вiдiйти. Припада? до нього, як свiтлий янгол, що вбрався в полатану одежину i прикрив голову вбогою бiлою хусткою. Побачивши це, Андрiй став на мiсцi i так зажуривсяi Згадав свою нещасну маму: вона була для нього - як ця мати для свого хлопця; жалiла i втiшала; схилялася до нього, нiби з неба. I тодi сирота вiдчув, що нема вже коло нього найдобрiшо? душi в свiтi: його мами. Швидко вiдiйшов з ниви - в заростi, що, глухi, стояли стiною недалеко, i, закривши долонями обличчя, з вiдчаю залився гiркими, як ще нiколи в життi, тяжкими краплями, що нiби аж парували пекучою солонiстю. Вже пiсля того вiн спокою не мав. Кожна хвилина тяглася довго, з глухою забарнiстю, як зайва, бо вiддаляла вiд сподiвано? зустрiчi. Пiсля роботи, коли вечеряли в дворi, прославши ряднину на шпоришi,- Андрiй сказав: - Буду мами шукати. - Де будеш? - пита? тiтка. - По дорозi, де ми ?хали. - Як же ти знайдеш: там стiльки люду! - Маму я зразу впiзнаю. Заходили зеленi сутiнки i бралися чорнотою вiд високо? ночi з чистими зiрками. Хлопець був певен, що навiть i поночi, серед найлюдянiших натовпiв мiста i в його завулках, вiн при першому ж поглядi зауважить маму. - Чого тобi спiшити, - говорить господар, - як досi мати не вернулась, видно, кудись вiд'?хала далi; на роботу стала, щоб копiйку здобути. Потiм i вернеться. - По?ду! - повторю? хлопець. - Чи дасте картоплi на дорогу? - Бери, скiльки вмiститься в торбинi, i хлiба спечемо: ти ж заробив. А тiльки не раджу ?хати в бiду. Як же пускати тебе самого, коли такi пропадають скрiзь? Ось пiдожди трохи, по жнивах з тобою по?ду. Нi, тобi одному не можна. - Авжеж, не можна, - ствердила тiтка, - i думку викинь! Бiльше ждав, ще трохи потерпи: до кiнця жнив недалеко. Не пущу. Довечеряли мовчки. Потiм скоро ж почали збиратися спати. Господарi були уважнi до хлопця. Але смуток наповнював йому серце i, коли погасили свiтло, прорвався тихим плачем серед темряви. Хлопець пiдождав, поки господарi, втомленi пiсля цiлоденно? працi, мiцно заснуть. Тодi по-мишачому беззвучно взяв торбинку, з якою ходив на жнива: в нiй були сiрники, ложка, нiж i трохи хлiба. Додав картоплi з мiшечка, що в кутку, бiля печi поставлений. Прочинив дверi так обережно! - без скрипу. Нечутною тiнню виступив надвiр i навшпиньках подався до ворiт, пригинаючись пiд вiкнами. На вулицi завагався: а що, як мати ввечерi прийшла? - могло ж так бути. Дожидатиметься якраз тодi, коли вiн пiшов шукати. В двiр заходить - нi, дверi замкнутi! Тихо в пустощi, що була рiдною оселею. Зорi, крiзь безмiсячну нiч, мерехтять спокiйно, з значеннями та?мницi, над близькими могилками. Вiн присiв бiля порога, обпершись об дверi: тiльки на хвилинку. Але так непомiтно наплива? дрiмота, привiяна свiжiстю ночi, а потiм - сон: на збореного жнивами. Все розгора?ться одне тужливе почування, як окрема сила i як спонука собi самому, неоднакова з денною волею, хоч близька; все ввижа?ться, дi?, мов тчеться в просторi, i не може погаснути. Заходячи з рiзних сторiн, приверта? уяву до всього, в чому iсну? якась схожiсть i знанiсть, тiльки ж нiби замкнута i незбагненна. Душа i сама повинна там бути присутньою. Мучиться, прагнучи, довго терпить i, зрештою, сприйма? звiдти, мов поблиск, болючiсть, що ранить, що проноситься близько i несподiвано. Коли терпiння вiд кривди вже незносиме - таке, мов би когось, хто не сподiвався, враз потоптано: дужо i рiзко, серед невидностi, як в обведеному блiдому-блiдому крузi,- по безколiрнiй одежi на плечах. Жах i жаль зростають до безмiрностi, до зойку з приглушених, мов зв'язаних грудей, до лементу в несвiтському зусиллi одного дихання, бо видно, як привидною з'явою хтось рiдний заточу?ться серед могильних хрестикiв i не може вийти, - хлопець в останньому розпачi пробу? гукнути, що сюди, до нього треба йти! I не може здобути крику з свого рота, хоч вся душа зметнулася в порив. Хлопець прокинувся. Глянув навкруги в темрявi i спершу не мiг зрозумiти, де вiн. Пригадавши все, стурбувався: проспав багато часу, i невiдомо чи встигне до станцi? пройти непомiтно i по?хати "зайцем", - якщо скоро досвiт. Бо зорi перемiстилися в небi далеко. Ще треба грошi взяти на квиток. Вiдiмкнув хату i знайшов схованi серед ганчiр'я в пiдпiччi карбованцi: вiд лiсного заробiтку. Iз села виходив, обминаючи сусiдiв, iншими вулицями, бо могли з вiкон побачити, - виходив, крадучися, як звiрець нiчний. Замирав вiд шелесту в пустках. Задихався i пiтнiв; чув, як серце стукало в ребра i вiддавало в скронях. Нерви напруженi, аж тремтять. Нiч, в останнi години сво?, як стояла чорними стiнами, то ними мало i зрушилась; i скоро вiн, задиханий, стишив крок. Порiвнявся з садибою пiчника i став: заглянути чи нi? - взнати треба, чи круг над закопаною коштовнiстю цiлий, чи хтось, дiзнавши, розрив грунт i забрав ??. Сторожко ступа? хлопець навколо хати i наближа?ться до самого заповiдного мiсця; бачить при мерехтливому зоряному свiтлi i торка? пальцями: не зрушене воно! Вкрилося рiвними i густими стеблинками трави, недалеко вiд яко? скрiзь стали хижi заростi, що затопили низький обвiд колишнiх грядок. Втiкач перебирав рослини, шукаючи улюбленого зiлля; отмов бавлячися, зiрвав кiлька схожих листочкiв - ростер пальцями кра?ць одного з них: тодi враз озвався пахощ м'яти, тонкий i добрий, милий, як хустка матерi. А вже починало трiшки свiтлiти, такою гарною синiстю, як цей запах м'ятний. Пронiсся легенький вiтрець на вiдходi ночi, нiби подаючи знак, що - пора в дорогу. Уява ж сироти затриму?ться, при сутiнках передсвiтанкових розкрива? собi сховок, як видиво: тут, пiд зеленню i грунтом - святиня, про огненну силу яко? страшно помислити. I стояти тут треба з пошаною! - як в церквi. Тихенько вiдступив вiд та?мничого мiсця i пiшов з оселi. Коли вiддалявся вiд околицi, зовсiм посвiтлiшало в крайнебi; стало виднiти навкруг: з тi?ю ще не повною яснотою, яка вiщу? про вихiд сонця. Поспiшив хлопець нерiвною дорогою, вкритою довгими смугами рослин, на яких, з листкових кра?в, звисали роси - бiлi i прозорi. Засвiчувалися з них iскри. Коли оглянувся на садибу пiчника, - там, над скарбним мiсцем, пiдводилося полум'я з такою великою i променистою сполукою ясминно? просвiтлостi, пурпуру, кровi, слiпучого горiння, нiби там могутностi ненашого життя стали i пiдносять коштовнiсть, вiдкриту з глибини землi. Палахкотливий стовп, що розкидав свiчення, мов грозовицi, на всi напрямки в небозвiд, прибрав обрис, подiбний до чашi, що сховали ?? селяни в чорнозем i нiкому не вiдкрили ?? та?мницi, страшно помираючи однi за одними в приреченому колi. Зда?ться, над ними, з нетлiнною i непоборимою силою, сходить вона: навiки принести порятунок. 1958-1961