м - замовлю вiсiм", - думав, посмiхаючись, Григорiй. На душi зробилось легко... А вiн не знав, як i де втопити тугу! Хотiлось щось сказати дiвчатам, щось спитати. Але десь суворий контролер стояв на чатах i забороняв: "Ти забагато випив i не рипайся! Сиди й мовчи". Григорiй так багато горiлки нiколи не пив. Та й тепер суворий контролер не давав переступити крайню межу, дiйти до крапки, - стояв над ним i строго вiдраховував хвилини. Нарештi сказав: - Стоп! Годинник вибив 12. Пiвгодини до двiрця. Пiвгодини на все iнше. По?зд о першiй... Григорiй звiвся. А за ним i Гриць. Нагулялись хлопцi до несхочу. Але тримались мiцно. Лише у вiччю дво?лось, тро?лось i плавало все трохи шкереберть. - Грицю! Ти з нумерками йди до роздягалки, збирай все гамузом i виходь на мороз. Там чекай. Ясно? Ясно... Гриць вийшов, а Григорiй ще мусiв розрахуватися з кельнером. Розквитавшись, помахав здивованим дiвчатам рукою i пiшов. Пiшов. Було смiшно - ноги йшли по пiдлозi, а все навколо йшло якось бокаса. В дверях з кимсь зiткнувся. Хтось iшов сюди, а вiн iшов туди, - в дверях стали i нi сюди, нi туди. У вiччю Григорi?вi дво?лась якась химера... "Шпали" на ковнiрi... Синьоверхий кашкет... О, аж два!.. Двоносе... Григорi?вi було смiшно. Чи воно одно, чи дво?? Клiпав очима - нi, таки дво?! Дво? заразом. Чудно, ха-ха! Щось нiби знайоме... Григорiй стояв i смiявся, взявшись у боки. А тодi нахмурився - ну-ну! - i зацiпив щелепи: - Хто став на дорозi!?! Галло!.. Химера уступилася, i Григорiй промаширував до роздягалки. Дав Дiдовi Морозовi карбованця i так помаширував на вулицю. Навiть не бачив, як та химера стояла, не рухаючись, мовби прикипiла на мiсцi, i дивилась услiд... На вулицi чекав Гриць, в досi наопашки, з торбинками iз усiма пожитками. Григорiй надiв папаху, накинув доху, теж наопашки - хай хмiль вийде, - i пiшли помалу. Морозяна вулиця була тиха, туманна, майже безлюдна. Де-не-де рипiли перехожi. Тьмяно сяяли лiхтарi, обведенi веселковими нiмбами... __ _Не ходи босий!_ Хлопцi вже пройшли вздовж пiввулицi Карпа Маркса, вже минули "ДеВеБанк", як Григорiй вiдчув, що щось негаразд, що за ними назирцi хтось iде. I не так вiдчував, як угадав сво?м вовчим iнстинктом. Хмiль виходив з голови. Згадалась та "химера", - що за чорт? Хто б то мiг бути? Що за один?.. Вiйськовий нiби. - А нагнись, Грицю, - хто там за нами йде наче? Гриць, спiткнувшись, нагнувся i глянув позад себе. - Та нiби нiкого. А що таке? - Надягай доху в рукави, бо змерзнеш. Так. Чiпляй на плече рюкзак, бо руки заболять. Так... Упустивши свою доху, Григорiй нагнувся i глянув... "Так... Iде назирцi. Напевно за нами. Високе. В собачiй хутрянцi. В капелюсi з розпущеними вухами..." - Нум, Грицю! Спокiйно. Наддай ходу. Так. Не озирайся. - Та що таке? - Нiчого. Зна?ш, як тигр пасе вепрiв? Нас пасуть. Не одставай. Тримайся мене. Пiшли шпарко. Дужче. На вулицi враз зробилось людно, - то з кiнотеатру висипала юрба. Хлопцi припустили межи юрбою, а тодi круто завернули влiво, в бiчну вулицю. - Тримай попри стiну! I враз несподiвано Григорiй пхнув Гриця в бiк. Пхнув в розчинену браму, аж той поточився. Там стали i стояли завмерши. Повз них бiгом пробiгла постать в собачiй хутрянцi i в капелюсi з розпущеними вухами. Як хорт... Пождавши хвилину, як затихло рипiння, хлопцi вийшли, скрутили назад на головну i пiшли шпарко. До двiрця треба пройти головну вулицю, потiм майдан, потiм пустир за площею, потiм базар, а потiм ще з кiлометр передмiстям. Дохи заважали йти, - хлопцi ?х поскидали й тримали на руцi. Рюкзаки - на плечах. Пересiкли навскiс велику площу з пам'ятником Ленiну посерединi. Ленiн переймав ?х, пiднiсши руку, показував шлях в противнiм напрямку, нiби хотiв обдурити чи силою завернути. Минувши площу, перейшли навскiс пустошi i бур'янища, нацiлившись на рiг вулицi, що вела повз тiчок до вокзалу. Тут перелiзли через окiп i вже були вийшли на шлях, та раптом в темрявi виросла постать перед Григорi?м: - Руки вгору!.. - блиснула сталь пiстолета, наставленого сторч. Григорiй звiв руки... Але, зводячи руки, несподiвано пiддав ногою так, що пiстоль фуркнув десь через голову в снiг, а в ту ж мить Гриць зацiдив невiдомого з усього маху в ухо. Григорiй не дав упасти - з лiво?! А тодi турнув ногою так, як те робить сохатий, рятуючись вiд смерти, - сторч у груди прямим ударом. Невдалий Пiнкертон хекнув, мелькнувши ногами в повiтрi, полетiв у темряву, з хряском ударився об паркан i звалився десь у снiг. - Не ходи босий! - прошипiв люто Гриць, ступнувши слiдом. - Стоп! - спинив Григорiй. - То - чорнороб. Гайда!!. I, пiдхопивши доху, що Григорiй упустив, пiдiймавши руки, хлопцi припустили, як дрiбен дощик... На станцiю забiгли з другого боку, просто на колi?. Саме вирушав товаровий ешелон - десь, нiби на пiвдень. Скочили на ходу. Трапили в порожнiй вагон. Забрались у куток i сидiли, тяжко вiдсапуючись. А вже як ешелон пройшов через мiст на Уссурi i покотив шпарко, Гриць почав реготатись: - Що воно було за хал?ра, га?! Чого воно хотiло? - Чого хотiло? - Еге ж. - Напевно, хотiло пограбувати... Мабуть, бачило багато грошей... як гуляли i... - От заробив бiдняга! Григорiй мовчав. Думка йому шалено працювала, намагаючись знайти всьому логiчне пояснення, але нiчого не виходило. Сам не знав, що думати. Може, вiн нечемно турнув того, що стояв на дверях? Далебi так! В кожнiм разi вiн його напевно перелякав. Це вiн пам'ята?. Може, що ляпнув у хмелю? Так нi... Напружував пам'ять, намагаючись пригадати, що то був за один, але не годен був щось до пуття згадати, як в дурному снi. Дуже вiн випив зайве. А може, i справдi хто думав пограбувати? А гляди - швидше всього. Все можливе. Одначе iнстинктивно вiдчував, що щось не так, що за тим кри?ться величезна небезпека, загроза. А зрештою махнув рукою. "Аби лише не прибили того дурака на смерть. Хай брика?..." Розв'язали рюкзак i заходились вечеряти. Потiм посiдали тiсно в кутку i так задрiмали. Товаровий ешелон йшов не зупиняючись. На станцi? Лазо хлопцi вилiзли десь на свiтанку. У Кiм-Гi-Суна посiдлали конi, швиденько поснiдали, випили по чарцi з того запасу, що накупили в Хабаровську, i рушили. Поки перебували в цiм свiтi цивiлiзацi?, почувались непевно, почувались в небезпецi, - нiчна пригода набула та?мничого значення, незрозумiлого змiсту. Квапилися швидше ви?хати в iнший, у свiй свiт. I тiльки коли повернули в хащi - свобiдно зiтхнули: "Все!". Вернувся добрий гумор, упевненiсть i душевний спокiй. Тут - вони вдома! О, тут вони господарi! Слухаючи, як шумiли кедрачi назустрiч, як височеннi кедри похитували коронами привiтно, переповiдаючi? вiчну свою казку а чи звiтуючи за днi розлуки, Григорiй вiдчув приплив буйно?, дикунсько? радостi, а воднораз, - непереможно? сили, що вирувала в нiм. Го-го! Хтось там на нього насува?ться?! То ми ще подивимось. О, ми ще подивимось! Доки вiн тут - нема тi? сили, щоб його звiдси викурила, щоб взяла його живцем. I не знаючи, як виладувати ту снагу i ту безвiдчитну тваринячу радiсть вiд житт?во? наснаги, хлопцi пускали конi вчвал, стрiляли в пнi i стовбури i гоготiли, як азiати. "Так, ми ще подивимось!" * * * Вдома Гриць розповiдав Наталцi про ?хнi парубоцькi походеньки. Про химерних розмальованих дiвчат, про музики, про мащенi фарбою губи, про дивацькi танки... Про весь той "цирк". Дiвчина, що знiчев'я перебирала iзюбринi лапки, готуючи ?х до шиття унтiв, i пильно розглядала ?х - особливо тi чотири - ревичнi, з того iзюбра, що дурiв з пристрастi й загинув, - слухала братовi теревенi й була дуже сердита. Навiть не тiшилась з подарункiв, що ?х навезли хлопцi. А як зостались з Грицем самi, Наталка приступила з допитом - перепитувала знову й знову про ?хнi гулi, про чудернацькi музики, про танцi та про тих панянок мальованих, i слухала пильно, з блискучими очима, намагаючись не прогавити нi слова... Який химерний той свiт! Чи й вони теж танцювали? Аякже! Танцювали. Навiть до них панянки сватались, такi-о iнтереснi... - Гриць показував, якi саме iнтереснi. Але виходило, що то не вони танцювали з пiвголими "панянками", а тi "пришелепкуватi городяни". А вони? - вони собi добре попиячили. I Гриць так майстерно списував весь той "цирк" i тих городян, i так смiшно копiював ?х, ходячи по хатi вихилясом, що Наталка вже заходилась щирим реготом, i конче хотiла все те сама колись побачити. А надто смiялась з того "великого пана", що Григорiй зiпхнув його з дверей. А ще бiльше з того грабiжника, що так добре на них заробив опiвночi, й шкодувала, чому вони не пiдiбрали пiстоля. - От два дурнi! Зовсiм-зовсiм два дурнi, два ведмедi! Анi тобi з дiвчатами не вмiли добре потанцювати, анi пiстоля ?й в подарунок забрати... А то навезли катзна чого, нiби вона якась панянка мальована... Хто це добирав всi тi цукерки, цi шоколядки, цi "духи", цi гребiнцi тендiтнi? - Я... - Ну, й дурний. - I Григорiй теж. - Ну, то обидва дурнi. Ще дурнiшi!... Зовсiм, геть зовсiм дурнi! __ _Роздiл одинадцятий_ На кiшку - Ну, як, дiтки? По?демо? - питав старий Сiрно, вагаючись сам це вирiшувати, ?хати ?м чи не ?хати на кiшку: - Ех, нема? Миколи! - Нiчого, батьку! - Це Наталка суворо. - Все одно нас таки знову четверо. По?демо... - Упевнено так, беззаперечливо. Старий Сiрко подумав, подивився на Григорiя, посмiхнувся: - Таке, брат, дiло! - I покрутив головою. - Маю вiдомостi, що коло Iману бачили кiшку чи аж двi. Кажуть, багато вепрiв з'явилось. Ну, ясно, де вепр, там i кiшка. З того цей пастух i живе. Та от... Ех!,. Ну, як, козаче, га? - спитав Григорiя посмiхаючись. Старий шукав пiдтримки. Вагався дiд. Нiколи не вагався, а тепер вагався. Нема четвертого, нема Миколи. Григорiй добрий хлопець, але ж уперше... Григорiй подивився в очi просто, хотiв сказати рiшуче, як Наталка: "По?дем", але... чи ма? вiн право вирiшати? Сiрко задумався. Справа була поважна. Кiшка - це не за?ць i не лис. Вiдтодi, як не стало Миколи, хто його зна як, чи вдасться. Стара Сiрчиха стурбовано вiдмовляла: - Та хай вона сказиться! Та чи вам мало? Тi чи вам життя набридло? Та хай ?? трясця вiзьме! Сидiть уже! Це й вирiшило справу. Старий махнув рукою: - Ну, то споряджайтесь! ге, стара! Бог не без милостi, козак не без щастя. Спробу?м щастя. Будеш за Миколу, козаче! Витрима?ш? - Спробую, - вiдповiв Григорiй серйозно, - Тiльки ж... - Знаю, знаю, синку. Нiчого. Я тебе пiдкую трохи. Хоч ти й пiдкований. Отже, вирiшили ?хати. Стара, зажурена, мовчала. Хiба вони послухають? Лише тлiла серцем та нишком витирала сльози. Згадала торiшн? - як привезли сина з розчавленою головою... Боже мiй! Як з вiйни привезли. Кiшка, твар тая поганая, вхопила пащею... Будь вона проклята! - Ну, от iще! - потiшала Наталка. - Не журiться, мамо! Та чи це вперше? Таке... Ми скоро будемо дома. Ми так тiльки, з'?здимо та й назад. Нiяких там кiшок нема?... Розбiглись досi, почувши. - Та хоч би... - I хрестила Наталку, i хрестила всiх, як завжди, як кожен раз, виряджаючи. Тут бо люди гинуть всюди просто. Не з'?сть кiшка - то заблудить, не заблудить - у марi втопиться, замерзне, чи ведмiдь, або вепр пiддере, а то так простудиться - та й Боговi душу вiддасть. А збиралися цим разом не так, як звичайно. Повдягали ватянi штани й куцини. А окремо взяли голо? дебело? лосино? шкiри пiджаки. I такi ж дебелi лосинi пальчатки - рукавицi, - сама шкiра на них, без нiчого. Взяли по парi запасних ремузiв - теж з мiцно? шкiри. Словом, побiльше шкiри. На старому, як i на всiх, уже не кашкетик, а шкiряний капелюх, хутром униз. Коней нав'ючили легко. Взяли лише намет, залiзну пiч, харчi, спирт, марлю та пашу для коней. Та ще взяли верьовок, дроту, сокиру добру. Забрали всiх трьох собак, чотири пари лижв i по?хали. Конi були не перевантаженi, - тож туди ввесь час ?хали. Злазили лише там, де доводилось пробиватись крiзь замети в "сiверах". ?хали стежками, через урвища, через джерела, крутими схилами та хащами. Кованi на плашки конi, часто сковзались, iнодi падали. Довелося повгвинчувати шипи на кожну передню. Сонце, вiдбите снiгом, слiпило очi. Тайга стояла дивна, мертва, як заворожена. I лише письмо слiдiв та слiдiв на снiгу промовляло до тжх, хто умiв читати, що тут далеко не порожньо. Коли заклякали, сидячи в сiдлi, - а мороз стояв ступнiв на сорок п'ять i, хоч якi були теплi козачi панчохи в унтах, а ноги мерзли, коли не рухатись, - тодi злазили, ставали на лижви i йшли так. По пiвденних схилах i на падях снiг був туго збитий, i це всiх тiшило. Григорiй з Грицьком i Наталка на чистих мiсцях гнали наввипередки або спускалися з крутих сопок, аж у вухах свистiло. Iнодi котрийсь, занурившись лижвою десь пiд гiллячку або пiд приметений бур'ян, iшов перекидя пiд регiт iнших. Григорiй ходив на лижвах вправно. Це не спортивнi лижви, лiпшi. До них не треба було цiпкiв. На спортивних тут не пiшов би, тi дуже вузькi, врiзались би. А це були широкi, втричi ширшi за спортивнi, трiшки коротшi, пiдбитi шкiрою з цупкою шерстю по ходi. Вперед самi пливуть, назад не здають - шерсть затриму?. Гасали, дурiли, було гаряче, аж пара iшла у кожного iз спини. На нiч отаборювались просто на снiгу, намету не хотiли розв'язувати i ночували так, нагрiбши в один бiк з-пiд вiтру велику купу снiгу. Насупроти розкладали багаття, а посерединi намощували гiлок з ялини та з смеречини. Було сухо i тепло. Тут сушились, пили чай. Трапилось так, що не знайшли чай, чи було лiньки шукати, то старий Сiрко заварив мисливський - зломив гiлочку лiщини з сухим брунатним листом i опустив в окрiп. Чай i вийшов не гiрший за китайський. Вранцi рушили далi. Слiпуче сонце i вiтерець засмалювали обличчя, шкiра робилась бронзовою. На рiчцi Бiкiнi бачили диво-дивне?: при височенному, крутому урвищi, при горi, мерехтiв крижаний водоспад. Метрiв на шiстдесят угору. Стояв вiн крижаною стiною i переливався усiма барвами. Мерехтiв на сонцi, наче рухався, тiк. Але вiн не тiк. Що тiльки може природа витворити! Улiтку тут безперервне втiкали пiдгрунтовi води, текли по урвищу безлiччю дрiбнюньких струмкiв, виносили з собою частки того грунту, в якiм текли - зеленi, брунатнi, рудi, жовтi. Прийшли морози i устругнули штуку: вода тече, а вони ?? приморожують. Так i наморозили це? диво - вiд низу, вiд рiчки i геть до найвищого потiчка, що лiг угорi рудими вiзерунками. Отак розписаний, та ще пiдправлений небесною блакиттю та бiрюзою криги, стояв i мерехтiв дивний водоспад. Григорiй бачив таке диво вперше i милувався, i дивувався. В однiм мiсцi, про?жджаючи кедрачi, захотiли горiхiв. Але бирки, котрi додолу впали - заметенi снiгом, не знайдеш. А котрi не впали - тi на височенних кедрах бовванiли поза можливiстю ?х дiстати. Але вийшли з труднощiв просто: збивали ?х з рушниць, Старий Сiрко бурчав, але не забороняв, бурчав так, для годиться. Колись i сам так дурiв. Та i вправа стрiлецька нiколи не шкодить, - це вже його правило. Бирок назбивали небагато, зате горiхи були дуже смачнi i багато ?х у кожнiй бирцi. Бирка тая - добрий жовтяк-огiрок завбiльшки i луска, як у сосново? бирки, а пiд кожною лускою, як пiд покришкою, горiх завбiльшки з квасолину. Так ви?хали на Iман-рiчку. Замерзла i заметена снiгом, лежала вона нерухомо, ця, така буйна i бистра улiтку, рiчка. Снiг був чистий, нерушений. Лише посерединi, пiд свiжим шаром снiгу пробивалися, як жилки пiд шкiрою, смуги мало ?жджено? дороги, а по чистому снiгу вилося двi новi смужечки вiд полозкiв. Межи ними ж - ямки вiд копит. Щось про?хало вчора двома пiдводами. З ширини полоззя старий Сiрко виснував, що це старовiри. Про?хали вгору. А раз так, то, значиться, вони ?хали вниз до останнього снiгопаду, а це вертались - значить, були в Iманi. Прочитав, i вже його не перекона?ш, що це не так. Вони теж повернули вгору за слiдом. Тут Григорiй мав нагоду прочитати тайгову газету - часопис пралiсiв. Але те, що вiн прочитав, зробило на нього сильнiше вражiння, нiж цiлi томи Бальзака чи Стендаля, що ?х вiн колись теж перечитував, та за останнi роки забув, здичавiв. На снiгу великими лiтерами, либонь, за допомогою пальця було написано лише чотири слова: "ФIЙОНА МЕДВИНУ ПРИВIТ ПЕРЕДАВАЛА". I так, наче хто кулаком по уху торохнув. Що таке? Якому медвину?! Невже?.. Та нi, не може бути! "Фiйона - це ж красуня, жiнка того тунгуза, на прiзвище Дядоров, краля писана. Росiянка. З старовiрiв. I дало ж йому зв'язати сво? життя з чужинкою, та ще з такою! Та ба: вона - красуня, чиста тобi дворянка, як пава, - ну i погнався. I вiн ?? любив, Богу на не? молився, упадав бiля не?, а вона... Ну, сказано, не пара. А вона до iнших iрже, до сво?х. До не? ж охочих - Боже мiй! Гарна. I здорова, як кобилиця. Всi начальники, якi в тих мiсцях бувають - чи то рiзнi уповноваженi, чи мiлiцiя, чи НКВД - всi там пасуться. А Дядров мiсяцями дома не бува? - промишля? все, трудиться. А як узнав, хотiв ?? порубати. I начальникiв порубати. Забрали його, подержали i пустили настрашивши..." Медвин... Медвин - це ж прiзвище його колишнього ката. Так, це було прiзвище слiдчого, а потiм начальника вiддiлу одного управлiння НКВД. О, це прiзвище стрясло ним до останнього м'язка. Одно лише прiзвище. Але, нi, не може бути. Це ж за десять тисяч кiлометрiв. Явна невiдповiднiсть. Це просто випадковiсть. Прiзвище зовсiм, зовсiм iншо? людини. Який старовiр. I хоч це був незаперечний факт, що випадковiсть, проте серце не могло довго вгамуватись. Прокляте прiзвище викликало зливу страхiтних спогадiв, приспаного гнiву, пекельно?, непримиренно?, вiчно? ненавистi. Всi йшли i не помiчали, що робиться з ними. Вони прочитали, посмiялись, погомонiли i пiшли собi далi. Та й з Григорi?м, власне, зовнi нiчого не робилось. Хiба той бiй, ту гiркоту за зламане життя, за скалiчену i навiки зiпсовану молодiсть видно зокола, та ще на такому бронзовому обличчi? Щелепи йому зiмкнулись, як вовча пастка. За кiлька кiлометрiв - знову те ж повiдомлення: "ФIЙОНА МЕДВИНУ ПРИВIТ ПЕРЕДАВАЛА". I знову серце загуготiло попри всю явну випадковiсть такого прiзвища тут. I так разiв з чотири. Нiби якийсь злий дух намiрявся на його спокiй. А в дiйсностi - хтось ?хав i з нудьги розписався. Радий, що вивчився писати. А записав те, що його, найбiльше, може, роздрочило, чи, може, те, що заволодiло думками всiх тайгових молодих хлопцiв i дiвчат. Це повiдомлення звучало, як чергова романтична та пiкантна сенсацiя. Григорiй похмуро вигнався наперед i йшов перший, а збаламучена думка, занепоко?на, снувалась химерно. То припускала найнеможливiше, то пригадувала чуте, теж варте уваги. Що по тайзi останнiм часом про?жджали, або якась вiйськова дослiдна комiсiя, або начальство з НКВД, чи мiлiцiя, про це було вiдомо. Мали щось десь будувати, чи, може, "очищать тил вiд ворогiв народу". А може, те й друге. Що по всьому краю будовано силу вiйськових об'?ктiв, - це вiн знав, ще в тюрмi вiд тих, що побували тут "на виправцi". Бач, знав навiть i такi подробицi: понад усiм кордоном, за проектом якогось iнженера, будовано цiлу систему - лiнiю - укрiплень i багато сопок перетворенi в невиднi зокола, потужнi фортецi тощо. Робили "кордон на замку". Що ж до останнього - очистки тилу, - то це вже вiн бачив сам. Ось такi химернi думки снувалися в його головi, викликанi тим прiзвищем. Там, де Iман завертав круто вправо, на пiвдень, i йшов далi, петляючи межи крутих кряжiв Сiхоте-Алiня, нашi взяли трохи лiворуч i пiшли на схiд, нетрями. По довгих мандрах перейшли на Змi?ну. Тут окремо, як пустельник, жив старий удеге?ць. Сам. В халупi-печерi. Роки жив тут, вiку доживав. Вiн уже був майже слiпий, його називали чомусь "Iнокентiй Петрович, хазя?н Яурина". Яурин - це там десь, на Малiм Хiнганi, i там вiн прожив все життя отак, сам-один, як палець, на величезнi просторi?. Мисливив i був повним господарем. А як вiдкрили там золотi копальнi, пiшов десь геть блукати по нетрах. Переселився сюди... В нього вже не було зубiв, а сам вiн - як сухенький зморщений грибок. Жив вiн з того, що ловив рибу, ловив сiльцями птицю, а iнодi i вивiрку. За рiк вiн добував хутра на махорку, на чай "кирпичний" та на сiрники. Тим задовольнявся i так, у мовчаннi, жив тут, споглядав i чекав смерти. Але добрi люди його не забували. Хоч зрiдка та добивались сюди мисливцi i лишали йому то се, то те. Iнодi i спиртом частували. Так вiн i жив, як бурундучок малий. Та все курив люльку, заплющившись. А колись вiн був у свого племенi шаманом. Гай-гай... Та зате вiн ще й тепер умiв з богами ладити, тож вони його i зхищали, i заступали. Яке було його власне, справжн? прiзвище, - нiхто не зна?. Вiн - Iнокентiй Петрович. З цим прiзвищем i увесь такий, як вiн ? - це красномовний показник, символ всього його племенi - уже напiвмiфiчного племенi удеге, що отак-о доходить краю i сто?ть на порозi в небуття. Того дивного, опоетизованого (ах, Арсеньев! Ах, екзотика!) - на?вного племенi дiтей природи, що уже вигибали, як малi дiти, вiд усiх благ чужо? колонiзацi?: вiд алкоголю, люесу тощо. А оце догибають "останнi з могикан", чи пак "останнi з удеге", - навiть не маючи свого iменi. Патрiарх, жрець i носiй традицiй та нацiонально? гордостi свого племенi. ?дине, на що вiн ще спроможний, - це забитися в недосяжнi хащi i там сконати з чужим iменем, як з тавром. Тут старий Сiрко залишив коня. Тут, десь недалеко, на джерелi Урин, бачено кiшку. Дали Iнокентiю Петровичу кирпичного чаю, тютюну (старий Сiрко пам'ятав про Iнокентiя Петровича ще з дому), i старенький, зморщений, безбородий дiдусик, був радий, як маля. Йому вже три чисницi до смертi, i вiн хоче покурити всмак. Нi слова не тямлячи по-росiйському анi по-укра?нському, дiдусик на мигах дякував, радiв i розумiв, чого вiд нього хочуть: доглянути коней. Тут тигролови вирядились: понадягали шкiрянi панцерi, - дебелi щiльнi пiджаки, цупкi ремузи, шкiрянi рукавички... Напакували всi рюкзаки харчами i дрiбними; необхiдними речами. В Грицька упакований намет i кругом пояса мiцна товста вiрьовка. У Наталки теж вiрьовка i за поясом сокира. В Григорiя, крiм приторочено? сокири, вiрьовки i набiйницi, ще похiдний казанок. А старий Сiрко довго ходив по хащах - вибирав, облюбовував собi знаряддя. Нарештi вирубав дебелий, рiвний, три метри завдовжки, сантиметрiв десять в дiаметрi дрин. Попробував - добрий. Обтесав трохи нерiвностi. ?! Стали на лижви. Перекинули через плечi рушницi. Взяли собак на повiдки i пiшли помалу. Пiшли звичайною, мисливською ходою, не кваплячись, щоб не виснажуватись. Лютi морози та вiтри по?ли, як кажуть мисливцi, снiги, а лишок лежав туго збитим шаром, що добре витримував людину i собаку. Лише у великiй гущавинi снiг був цiлий i крихкий, як пiсок. Мiсцями лежав поза колiна. А в "сiверах" та в проваллях у тiм снiгу можна було втопитись. Мiсцями ж, на чистих галявинах, на високих плаях, снiгу майже не було: позривало, позносило. До Урину старий Сiрко вводив Григорiя в курс його майбутньо? ролi. Правда, за весь час вiн мав багато нагод перевiрити Григорiя, i цей юнак перед ним склав усi iспити, та ще й найлiпше. I старий був певен його здiбностей. Щоб не ця певнiсть, то вiн навряд чи зважився б цю зиму пiти на "кiшку". Проте вважав не зайвим поговорити з ним iще про його роботу. - Отож, синку, слухай, примiчай, щоб ти знав. Це ти замiсть Миколи... Бачиш, тут дiло таке - дружно, тай вийде щось. Смiливо, один за одного, як свiй за свого Того ми й ходили лише рiднi, чужих не брали, бо чужий за чужого не пiдставить сво?? голови. А воно, бач, без того не можна, таке дiло... Не знаю, синку, як там ?х ловлять, кiшок цих, по книгах, ми ?х ловимо по-сво?му - голiруч i вчотирьох лише. Ну й собаки, без них не можна. Хоч кiшка й велика, i хитра тварина, та людина хитрiш, Старо? ми, правда, не вловимо, бо ?? не можна впiймати. Ми ?? стрiля?мо, та й усе. А ловимо молодшу. Ну, це така ж завбiльшки зростом, тiльки що легша - всього пудiв на вiсiм, - молода й дурнiша. Вона, правда, доброго лошака вiзьме в зуби, як мишу, скине собi на хребет та й занесе грець його зна? куди. А от, як ми за не? вiзьмемось, то вже ?й нiкуди дiтись. Головне - смiливiсть, швидкiсть i неодмiнно крик. Як уже насядемо, тодi крик. Спершу собаки женуть ??, не даючи вiддихнути. Вона б собак самих i не злякалась, може, так ми ж слiдом. Чу?. Собаки женуть, поки вже несила ?й утiкати. Бува?, цiлий день ганя?мось. Тодi вона забива?ться десь до скелi, чи до якогось захисту з одного боку i, повернувшись хвостом до захисту, займа? позицiю. Пси нападають - вона обороня?ться. А ми тут! Оце коляка - це перше дiло. Як "кiшка" забачить людину, то враз, забувши про собак, кида?ться на не?. А я ?й коляку вперед! Вона пащею i хапа?, що ближче... Головне не злякатись i подати ?й зручно. Ми як робили? Я з колякою вперед. Тiльки вона вхопила, Микола зверху на не?... та петлю за шию! Як супоню, затягне... А я вже коляку геть, та за лапи, щоб вона його не здерла... А Грицько - за заднi лапи!.. А Наталка, як дзига, коло Миколи насiда?! Ге, брат, це треба швидко... I оком не змигнеш... А головне, треба кричати, скiльки духу, скiльки снаги, кричати, наче тебе рiжуть. Вона вiд людського крику дерев'янi?, ?? трясця б'?, нерв у не? не витриму?, бач. Губиться i силу свою втрача?... Тож як ми кричатимем, то ти не лякайся, не думай, що це вона черево розпорола комусь (хоч, може, и розпорола), а й сам кричи так, нiби тобi черево розпороли... Втямив? Отож. А головне - не бiйся ??: вона тiльки кiшка. Але, борони Боже, бити ?? чим, можна скалiчити, i тодi пропаде товар, а значить, пропаде нi за пси труд, бо за калiчену i чвертi не дадуть... Тим часом iшли i пильно оглядали всi хащi. Грицько йшов стороною, Наталка оддалiк. Старий роззирався пильно i гомонiв тим часом: - Ну, бува?, що вона виб'? коляку i кинеться на самого - тодi ?? треба ловити руками за щелепу i здавити ту щелепу та й не давати перемiнитись на зуб. Було менi раз так... Ну, якби довелось тримати так хвилину, то вона за хвилину роздерла б i унти на поворозки, не то що самого, так, бач, це було, може, секунду, як уже ?й запетлювали хлопцi шию та ноги i повалили. В мене хлопцi добре робили! Не дали батька з'?сти (добродушно смi?ться). Тож i ти не давай, як що як. Бо пiсля мене тобою закусить. Отак. А як будемо гнати, не виганяйтесь один перед одного, та й не вiдставайте. Дивись на мене. Один прикрива? тил, бо як трапиться хитра яка падлюка, то обдурить, зайде з тилу - i незчу?шся, як i передушить... Отож, як тiльки побачиш, що я подав ?й гостинець, сiдлай ?? мерщiй, та вiрьовку оттак, оттак, щоб напоготовi, а тодi оттак, i кричи!.. Кричи, а сам не зiвай, орудуй, бо незчу?шся, коли голову одiрве... А стривай!.. Наталка стояла, тримала за нашийник Заливая, що поривався вперед, i подавала знаки. Миттю зiйшлися до не?. Наталка показувала пальцем на двi смуги на снiгу. - Аж двi!.. Слiди... Двi кiшки пройшли глибоким снiгом. Старий Сiрко пильно обдивлявся. - Стара i друголiток. Уранiшнi. Тихо йшли... Не голоднi... Десь на лiгво... Це все пошепки сказав. Нiчого собi - аж двi кiшки зразу! А собаки!.. Григорiй здивувався, побачивши, як вони вiдмiнилися. Нюхали слiд, i шерсть на них стала дуба на спинах. Поривались вперед, натягали повiдки, але не рвались шалено, - зацитькуванi, поглядали на людей запитливо. Вишколенi. Власне, по собаках Григорiй побачив, що натрапили на тигрiв. Заливай тремтiв вiд нападу лютi, аж Наталка тримала його за нашийник, не покладаючись на повiдок, а вiн хрипiв, не маючи права заревти вголос. - Головне, розпарувати ?х вдало. - Старий Сiрко зняв шапку, перехрестився. - Дай же, Боже!.. Тодi мiцно нацупив ??. - Ну, дiтки! Дивiться ж! Вмить повiдмотували вiрьовки i налаштували ?х зручно, почiпляли на шию. Кожен дослав набiй в набiй ник рушницi i знову закинув ?? за плече, щоб руки були вiльнi. А дiд до Григорiя: - Дивися ж. Як я крикну i почну стрiляти, стрiляй вгору, куди попало, заправляй i знову стрiляй, i галасуй а тодi рушницю за плечi - i гони щосили слiдом за мною. I не оглядайся! I так, тримаючи собак на повiдках - Рушай у батька. Нерпа в Грицька i Заливай у Наталки - пiшли тими слiдами. Попереду старий Сiрко, за ним Григорiй, тодi Грицько, а тодi Наталка. Вона тримала вiнчестер на руцi весь час пильно поглядала на боки, iнодi оберталась. ?? функцiя вже почалась. Бо кiшка та - зрадлива твар, особливо ж як стара з молодим - мати. Вона може бути тут близько i вже, може, вживав проти сво?х ворогiв заходiв. Слiди то йшли поруч, то перехрещувались петлями. Крутились по непрохiдних хащах, по такiй гущавинi, що, звичайно, туди мисливець не залазить. В особливо небезпечних мiсцях старий обходив забiч, весь час не спускаючи з ока слiдiв i перемацуючи очима кожний непевний закуток, купи вiтролому, камiння. Обминали, виходили з iншого боку, натрапляли на слiд i йшли далi. Григорiй мобiлiзував всi сво? мисливськi здiбностi, а найперше зiр. Аж у скивицях болiло, так вiн напружував очi, стежачи за Сiрком i за всiм навколишнiм. Минали години... Так вони проходили кiлометр за кiлометром, - переходили розпадки, становики, падi i непрохiднi хащi. А слiди йшли собi, навертаючи все на пiвдень, - ось, зараз, тут... Але не було тут. Далi. Далi. Так вони йшли до пiвдня i навiть не обiдали. В однiм мiсцi тигри тупцяли пiд деревом. Сiрко оглянув пильно все. А Наталка: - Ось, гляньте вгору! Вгорi, метрiв на три вiд землi, мiж розсохами дуба, з-мiж двох товстих колод стирчав розкiшний чорний хвiст. Соболь! Отак! Хто ж то ставив? I хоч соболя заборонено здобувати, та раз уже впiймався, - взяли. Тут Гриць-ко впiзнав, що це ж ?хня плашка, що вони з Григорi?м ставили на колонка. I затiска ?хня. "Влiз дурний в не сво?. А кiшки - ти скажи, якi обережнi! Постояли, а не наважилися взяти: почули, що тут була, хоч i давно, людина". Гриць запхав соболя в торбу: "Не кидати ж двi тисячi: п'ятсот загибати. Прийме база за камчатського". У другiм мiсцi тигри лежали. Видно на снiгу пiд деревом два лiгва поруч. Старий Сiрко зупинився коло них. Помацав снiг. Подумав, оглянув усе навколо, знизав плечима. Недавно, але... Невже сполоханi? Так наче встали не вiд сполоху... Пройшли ще трохи. Ага. На снiгу кiлька вепрячих слiдiв. Пiшли вистрибом. Тигрячi слiди теж розгонисте - полюють. Так у надзвичайному постiйному напруженнi та хвилюваннi, забувши й про ?жу, тропили, тобто стежили, вони кiшок до смерку. Як починало вже сутенiти, слiди довели ?х до яко?сь рiчки. - Даубiхе! - сказав старий, як кондуктор, оголошуючи чергову станцiю. Тигри тут постояли на низькому березi, подивились, либонь, на заметену снiгом рiчку, пописану посерединi полозками i, занепоко?нi пiдозрiлим тим писанням, а може, й дух кiнський чи людський вхопивши, - повернули круто нагору. Вепрячi ж слiди подались просто упоперек, через рiчку. - Стiй! - сказав старий Сiрко. - Нiч надходить. А проти ночi кiшок не стежать. В цiм мiсцi рiчка, що текла взагалi, крутячись та петляючи межи становиками, як i всi тутешнi рiчки, робила круте колiно. Старий подивився, ще раз прикинув i вирiшив тут ставати табором. Вмить напнули намет, розгрiбши снiг, нарубали хмизу, наносили ялинкового та смерекового гiлля. Звалили сухостiй i, порубавши його на дрова, розклали вогнище. Хотiлось ?сти та ще бiльше хотiлось пити. Двiчi кип'ятили чай. ?жi не варили, а просто ?ли пироги й морожене сире м'ясо - "струганину". Передусiм випили спирту, а тодi стругали мясо ножем - кожен сво?м (вiд цього й "струганина") i, вмочивши стружку в сiль, так ?ли. Пiсля вечерi Грицько оббiлував соболя, що за той час, поки вечеряли, встиг розморозитись. - Ну, як, батьку? - пiдняв шкiрку, милуючись. Батько, фахiвець у хутринi, взяв у руку, труснув, прицмокнув: - Гарний! - I удаючи iнспектора бази, додав: - Сорт перший, висока пiдголовка, темний, комiрний. Без дефекту. Лунка стандартна... За це - двi тисячi штрафу або шiсть мiсяцiв тюрми!.. Але оскiльки вiн сам винен, що полiз туди, де його не прохано, то ми його здамо за камчатського або за сахалiнського - там дозволено полювати на нього. А соболь, дiйсно, був гарний. Зверху переливався сизо-синiм вiдтiнком воронового пера. Роздмухати чорнуд ость - голубi? пух. "Голубуватий". А хвiст!.. Грицько примiряв пишного соболя до ковнiру сестpi - чи до лиця. Та: - О! Оце тобi, дитино, як пiйма?ш кiшку. - Ай правда! - посмiхнувся Сiрко. - Правда! Хапани бурундуки носять, а ми вже соболя як-небудь... Та треба ж iще здобути якого. Наталка тiльки очима мерехкотiла, задоволена. Що то жiнка! У вiчнiм, iнодi навiть пiдсвiдомiм прагненнi бувши гарною й так, бути ще лiпшою - жiнка всюди вiрна собi. Грицько повiсив соболя в намет - хай висить. - А ми ще десь здобудемо, щоб не один. Грець ?х бери з ?хнiми законами! Рано-рано, тiльки-но розвиднилось, рушили. Покинули так намет i все, що було в нiм i коло нього, - всi зайвi речi лишили тут. Взяли з собою лише сiрники, трохи ?жi, боклажку з спиртом та сво? мисливське встаткування. За розрахунком старого, вони сьогоднi мали догнати i згребати тих кiшок. Ще до вечора, як Бог дасть. А нi, то завтра. Слiди знову петляли, водили ?х, як i вчора. Там, де снiгу було мало, видно було навiть вiддряпки пазурiв. В iнших мiсцях, де снiгу було бiльше i був "чирим" - затужавiла поверхня, кора, - один слiд все провалювався глибоко. "Це матка. Важка, сатана! Пудiв на дванадцять". Це ж дало пiдставу упевнитися, що другий був молодий. Так, пудiв на шiсть-вiсiм. Проте i при такiй вазi та при пiвторарiчному вiцi вiн зростом мусив бути такий же, як i старий, лише утлiший, пiджаристий, - ще не набрав уповнi ваги й сили. Ну i досвiду, звичайно. Тому й ходить при матерi. Раптом все пiшло несподiвано швидко... В однiм мiсцi, перед густими заростями, старий раптом впустив ломаку i пiдкинув вiнчестер... Григорiй бачив, як у гущавинi посунулось щось смугасте... Пострiл! Велетенська кiшка зробила скажений стрибок угору, як пiдкинена пружиною. В ту ж мить i туди ж стрелив i Григорiй по нiй. I ззаду пролунали пострiли. А старий, пронизливо i моторошно крикнувши, як це роблять татари або чеченцi, i, раз у раз стрiляючи вгору, пустився чимдуж стороною навздогiн за другою, що десь мелькнула i щезла. Решта, так само лементуючи, - слiдом. Спущений Рушай iшов вихорем уперед. За ним, пролетiвши повз Григорiя, покурiли, ревучи, Заливай i Нерпа. Собачий лемент пiшов по нетрах... Далi, все далi... Вирував, клекотiв, вiддаляючись. Женуть уже взрячку. Григорiй налягав на лижви, закинув уже, як i старий, рушницю за плечi, не вiдстаючи, готовий до всього. А Наталка, обернувшись на ходi i ще раз стреливши в велетенську потвору, що, перекинувшись у снiгу, била лапами в повiтря, - випередила брата i благальне: - Грицю! Братику! Я буду за ним!.. Я буду третя. Бережи хвiст. То була божевiльна, шалена гонитва. Годину... Двi... Три... Безконечно... Аж очi вивертало на лоба. Григорiй боявся тiльки, щоб не спасувати, щоб стало сили, щоб витримати. Бо життя людей, життя старого тепер на його сумлiннi. Ясно. Собак було весь час чути. Iнодi розтиналось коротке скавулiння чи виття. Тодi старий припускав ще дужче i по нетрах шугало його страхiтне гукання. Пiдбадьорював та й тiй сатанi нагадував, що вiн ось тут, доганя?, як сама смерть. Собачi й тигрячi слiди кидались то вправо, то влiво, чирим часто не витримував кiшку на скоку та в такiм темпi, i вона все провалювалась глибоко. Напевно тако? гонитви вона довго не витрима?. В кiлькох мiсцях на снiгу рудiли плями кровi - на собачiм слiду. - Наддай!!. - гукав Сiрко i лементував ще пронизливiше, ще шаленiше. - Пропадуть собаки! Подере. Де вони гнали, як вони крутились та петляли, - не було видно. Суччя било в обличчя, обдираючи шкiру. Ось лемент - рев собачий - близько. Зовсiм близько. Старий Сiрко нацуплював лосину рукавицю, що був скинув. Спереду вже видно, як ген крутились, гасали пси пiд скелею. Миттю старий одстебнув геть лижви i, наставивши коляку, як спис, гайнув уперед. Григорiй нагнувся на пiвсекунди до лижв... Мимо пролетiла Наталка, бачив лише, як ?? лижви iз шкварчанням вiдокремились i шугнули вбiк, утiкаючи вiд його лижв. Пiзнiше вiн часто згадував i не мiг вiдновити точно, як воно все було. Вiн таки перший опинився бiля батька. Вiн лише пам'ята?, як закричала Наталка... блискавичний його стрибок... Вир... Несамовитий галас, - людський, собачий, тигрячий... Вiн затягнув петлю, як супоню, i вмить опинився пiд сподом, вчепившись потворi в карк за шкiру... Все качалось клубком, галасувало на нiм... Зда?ться, i вiн галасував... Снiг набивався в очi i в рот... Це тривало десять секунд, але, здавалось, - це тривало вiчнiсть... Потiм в раптовiй тишинi - злякане Наталчине обличчя i дихання над самим його лицем... Потiм дружнiй регiт... - Пусти! - це старий Сiрко, смiючись, розпатланий спiтнiлий: - Пусти, а то ти його задавиш... Уже! Страшний галасливий клубок розпався, i його витягали, затоптаного в кучугуру снiгу. Тiльки тепер Григорiй побачив, що вiн голими руками вп'явся в рудий загривок та так i закляк... Ага, вiн перед тим скинув шкiрянi рукавицi i кинув ?х геть, щоб не заважали... Потвора лежала майже нерухомо, лише конвульсiйне здригалась, розчепiрив одерев'янiлi пальцi. Його звiльни ли з-пiд снiгу, i секунди переляку загального перетво рилися в дружнiй регiт. Так його забило снiгом - повно в носi, i в вухах, i геть свiту бiлого не видно. Але все цiле, нiчого не поламано i не поодкушувано. Треба бачити цi славнi, хорошi обличчя! Допiру лише зосередженi i суворi, а тепер такi смiшливi - розкудовченi, спiтнiлi, замурзанi i веселi. Грицько iржав, як дурний. - А я думав, що вона тебе вже з'?ла! Ха-ха-ха! Дивлюсь - нема, тiльки унти стирчать iз снiгу. Вiдсапувались. Обтрушувались. Збирали шапки, рушницi. Викопували з снiгу погубленi набо?. А де ж дiдова шапка? Та вона, пак, он... На розметанiм снiгу лежала здоровенна, смугаста, кiшка, зв'язана по ногах, а тодi ще обидвi пари нiг докупи, шия затягнута петлею, на мордi дiдова шапка... Кiшка здавалась неживою, лише хвiст тремтiв i корчився потихеньку, як прут на вогнi... То враз вся стиналась в страшнiй конвульсi?. - Кiнча?ться! - це Грицько злякано: - Дуже втягнуто! - Нiчого, - заспокоював старий, - це кiшка, ?? не так скоро задушиш. Потiм обдивлялись пошкодження - оглядали один одного i собак. У старого Сiрка була щока в кровi, але то пусте - здряпнуто, i вiн навiть не пам'ята? де, чи як гнався, чи тут уже. Наталка набила моргулю об чийсь приклад, а може, й об чийсь лоб. Може, об Григорi?в. У Грицька все гаразд, тiльки чухав нишком ззаду, - сатана мотнула наостанку, як уже була зв'язана, та так пiддала ногами, що вiн не втримався i гепнув просто на камiнь. А в Григорiя усе в порядку... Що в нього болiли ребра i була розсiчена всерединi губа - то секрет. А собаки лежали рядочком на снiгу, повисолоплювавши язики, нiби в Спасiвку. Проте з ними гiрше. В Рушая розiдране вухо, у Заливая здорово пiдiдраний бiк - так шкiру й злуплено смужечкою, i вiн старанно зализував рану, пiддаючи шмат шкiри язиком. Старий витяг ножа i тут же проробив операцiю - вiдтяв шмат геть; розумний пес тiльки заскiмлив i лизнув дiда в руку. - Нiчого, нiчого, це ще щасливо: це заросте... А з Нерпою було погано, - десь наколола око, i воно сльозилось, кривавилось. Пес жалiбно дивився на людей. Старий оглянув, похитав головою... - Ну, нiчого... Може, пройде... От бiда... Ну, та на вiйнi не без убитих.... Може, й заживе... Пiсля оглядин старий Сiрко пiдiйшов до вже майже нерухомо? кiшки i розпустив петлю на ши?. Радiсно бурчав: _-_ Оце фарт! Хтось серед нас щасливий!.. Потiм знайшов свою коляду i просунув кiшцi межи зв'язаними ногами. А тодi взявся майструвати клiтку. Поки старий майстрував клiтку, зв'язуючi? ?? з товстих брускiв, невелику, тiсну, але дебелу, - хлопцi з Наталкою позбирали лижви, розпалили ватру, почали готовити ?сти. Тiльки тепер вони почули, якi вони голоднi. - Хлопцi! - гукнув Сiрко, поглядаючi? навколо. - Та це ж пак Собор! Диви! Дiйсно. Скелi, до яких собаки приперли кiшку, були старому добре взнаки. Звались вони в мисливцiв Собором, бо нагадували зруйновану церкву. Стояли окремо, як будiвля, поруйнованi, вивiтренi морозами, вiтрами й часом. Помiж скелями були печери. Це стародавня резиденцiя великих хижакiв. - А катнiть он туди, - махнув дiд сокирою. Григорiй i Грицько стали на лижви i пiшли в доказаному напрямку. Скоро вони натрапили на мiсце, де були виполоханi обидвi кiшки, - здивувались, пiдiйшовши зовсiм з iншого боку на те мiсце, де вранцi вiдбувався початок баталi?. А через хвилину - знайшли забиту кiшку. Здоровенна самиця, грiзний екземпляр старого уссурiйського тигра, лежала на розкопирсаному снiгу, задубiвши. Снiг кругом був забризканий кров'ю. А на розкритих губах ?? замерзла кривава пiна. Смертельно поранена першим же пострiлом у груди, вона була потiм продiрявлена ще чотири рази. Останнiй раз, очевидно, в голову. Хлопцi подивувались з такого страхiття. (Власне, дивувався Григорiй, Грицько вже звик, бачив). Потiм зв'язали ?й переднi ноги, ще й примотали мотузку за голову. Тодi запряглися i так поцупили вдвох. - Шкiра ж пропаде! Це ж яка шкiра! - сказав Григорiй. - Дурниця! - це Грицько, скептично. - Ця шкiра кошту? рiвно в п'ятдесят раз дешевше, нiж ота маленька соболина. Поганяй! I поцупили. Кiшка пливла по чириму досить легко. - Овва! А то чому ж так дешево? А я думав... - А хтозна-чого. Ми ?? з убитого тигра i не знiма?мо нiколи, а зда?мо так, гамузом, з тушею i з тельбухами. База прийма? цiлком i платить за вбиту, за найбiльшу, всього лише тисячу карбованцiв. Биту кiшку продають так цiлком десь у Китай, з кишками i з печiнками. Ось так i притягли мертву до живо?. Зорi?нтувались, виходило, що вони десь крутились (та ще й як крутили) - i до того мiсця прийшли. Бач, пiймали живу майже там, де почали ганяти. Клiтка була вже готова. Вмiло зв'язана з грубих, дебелих глиць, вона була довга, метрiв на три, але низька i тiсна. Верх у нiй був вiдкритий. Тимчасом зв'язана кiшка помалу очунювала. Старий поглядав на не? i поспiшав. Ось клiтка готова зовсiм. - Ану, берiть, дiтки! Гуртом взялись за коляку, просунену межи ногами, пiдаяли кiшку i поклали ?? в клiтку згори. Старий наклав заготовленi, глибоко позасiканi на кiнцях дрючки, позабивав кiлки, попробував, - добре. А тодi висмикнув коляку з-межи нiг. Слава Богу! - А тепер снiдати, обiдати, полуднувати й вечеряти... Смеркало. Назад рушати пiзно. Тут i ночували... Коло скель було затишно. Розгребли снiг, розклали ще одно велике вогнище, - було тепло, спалося мiцнiше, лiпше, анiж на печi. Звечора, на?вшись i напившись, ще довгенько лежали кого вогню, гомонiли про се про те. На старого Сiрка трохи напала балакучка, як часто пiсля добро? вдачi, вiн був у доброму гуморi. Згадував, розповiдав, а то й фiлософствував. - Бач, - це старий роздумливо, капирсаючи паличкою жаринки. - Як на свiтi все розумно зроблено. Га! Оцi ось кiшка, примiром, - вона виплоджу? тiльки по одному, та й то не кожен рiк, бо якби вона плодилась так, як мишi чи пацюки, то тигри б увесь свiт давно по?ли. I от уже ведеться - що бiльший звiр, то менше плодить, що менший звiр, то бiльше плодить. Чого так багато мишей плодиться? Та того, що ?х усяке ?сть - i тхiр, i колонок, i куниця, i горностай, i сова, i лисиця - всi живляться ними. Отже, щоб мишачий рiд не перевiвся, треба, щоб вони швидко i багато плодилися. А вже ведмiдь або й оця кiшка - ?х жоден звiр не з'?сть. Навпаки. ?м самим треба багато харчу, того вони так помалу й плодяться. О, старий дiдуган стiльки надивився за життя, стiльки думав над усiм i розумiв навiть, чим що дише, що мiг би консультувати багатьох вчених i професорiв з цих питань. Бувши в доброму гуморi, старий розгомонiвся i довго ще розважав молодь оповiданнями про сво? пригоди. - I скажи, одне одного держиться, як воша кожуха. Хочеш знайти колонка, - шукай мишу, хочеш знайти вовка, шукай козу, хочеш кiшку цю знайти, шукай вепрiв; бач, це пастух, а то козолуп, а той мишопруд - всi спецiалiсти, iнженери... Iнодi коло ватри вибухав дружнiй регiт, особливо, як дiд оповiдав про людей, про зустрiчi с громадянами, про спостереження над ними i робив несподiванi висновки. Уранцi вони рушили до покинуто? ще вчора домiвки, до намету. На чотири пари лижв, мистецьки зв'язаних i налаштованих так, як сани, поставили клiтку з живою кiшкою. Мертву ж поцупили так, самоходом. Так i допхались до намету в обiдню пору. Але тут сталась дрiбниця. Тiльки така, що катастрофiчне виросла в велику подiю i нагло поклала кiнець мисливськiй епопе?. Поклала всьому край. Сталось все це швидко, непередбачене i безповоротно. Так, як це бува? при наглiй пожежi, при землетрусi, при всiх стихiйних зламах, що кладуть край там, де його найменше сподiваються i бажають. Намет стояв цiлий-цiлiсiнький i чекав господарiв. А коли пiдiйшли - здивувалися. Намет цiлий i порожнiй. але хтось був. Хтось ночував. Унизу, на льоду, либонь, стояли конi - натрушено сiна i кiнський послiд. Коло намету походжено. В наметi ночовано. Випито весь спирт з бляшанки, ще й узято одну баклажку. - А де ж соболь?! - кинулась Наталка. - Та там же ж я чiпляв... - Нема!.. I однi?? сокири нема, що тут лишали. Старий насупився. - Хтось нетутешнiй, - буркнув крiзь зуби. - Iч, iроди! Дво?, видать, були. Не тайговi, - тайговi не порушать закону. Пiшли всi на лiд, розглядаючи слiди - куди рушили i коли рушили. Недавно рушили i вниз по Дуабiхе до Iману. А Григорiй розглядався бiля шатра. На снiгу недопалок - мундштук дорого? цигарки "Золота марка"... Григорi?вi серце чомусь нагло затiпалось. Такi цигарки завжди курила одна людина... Вiн мовчки, поки всi були на льоду, швиденько визволив сво? лижви з-пiд клiтки, став на них i, нiкому не сказавши, подався... На ходу заклав обойму в гвинтiвку. Щез. Подався швидко через нетрi навскiс, зрiзаючи величезну дугу, що ?? тут робила Дуабiхе. Григорiй знав, як тут, угорi, тече ця рiчка, петляючи межи крижами. Коли йти навпростець, то можна випередити навiть експрес, коли б вiн iшов рiчкою. I як би швидко вiн не йшов, все одно не мiг би перший проскочити. Коли б тiльки не помилитися в часi! Але зi слiдiв коло намету видно було, що гостi вiд'?хали всього пiвгодини, найбiльше годину перед тим. Григорiй гнав, як вчора за тигром. По якiмсь часi шаленого ходу нарештi вискочив з розгону на рiчку, на лiд, - нема. Послухав - не чути. Лише десь далеко стрельнуло. На льоду, певнiше на снiгу Грпцько помiтив кiнськi кiзяки. Недавнi... Про?хали. Тiльки що. Далi Даубiхе звертала понад становиком направо. Там уже Iман. Сизий становик робив велетенську дугу. Григорiй нацiлився на середину то? дуги i погнав навпростець... Виломившись з трiском крiзь верболiз, аж присiвши на лижвах, шугнув з крутого берега i зi шкварчанням вилетiв насеред рiчки, круто завернув... Ось! Миттю зiрвав гвинтiвку з ши?... З-за повороту мчала паровиця. Вiтер дув Григорi?вi в спину. Ще зовсiм недавно вiн тягав i мертвого, i живого тигра, - на нiм поналипали шерстинки, на унтах i на руках були плями крови тигрячо?... Вiн пiшов назустрiч, стискаючи гвинтiвку. На санях було двi постатi, завинутi в дохи по самi вуха. Вмить вiдкинули дохи, - замаячiли будьонiвка i ?жовський кашкет, руки вхопились за зброю. Тут конi захропли, затанцювали i враз мотнули, як навiженi, вбiк - вхопили тигрячий дух. Ага!.. Кошiвка (такi сани) перекинулась, i обидвi постатi випали в снiг. Григорiй вп'явся в них очима. Не бачив, як повз нього, божевiльне, обминаючи його стороною, мчали конi, б'ючи голоблi та сани, що летiли за ними льотом, перекидались, деренчали... Одна постать схопилась i хотiла кинутись упоперек до лiсу. Другий шалено, хапливо вибивав снiг з цiвки гвинтiвки, а далi шарпнув за кобуру пiстоля. - Стiй!! - гукнув Григорiй. - Зброю геть! Руки вгору! Три ступнi вбiк! Так стояти!.. Стоять... Григорiй пiдiйшов. I нагло... Серце закалатало йому безумно, шалено. А очi вп'ялись в того, що в кашкетi... I вiн зареготався страшним, жаским i... радiсним реготом. - Медвин?!. Боже мiй! Мить. Мить подиву. Мить буйно? радостi. ?, ? Бог на небi! Ось вiн. Ось той, з ким ?х i Бог не розсудить. А Медвин - бравий герой i грiзний суддя та володар душ людцiв i плюгавий злодюжка, порушник закону нетрiв, - стояв i тiпався... Так, тiпався. Губа йому тiпалась, а очi... очi гидкого, сопливого боягуза. Три шпали на ковнiрi - як мазки кровi. - Великий начальник?! Так... Поздоровляю... Другий тихенько вiдступав назад, непомiтно; з однi?ю шпалою - якийсь начрайону. "Чорт його припарував, дурака", - подумав Григорiй, а вголос промовив: - Так... Ну, все, таварiщ следователь! Все. - I важко задихав: - Кiнчаю слiдство... - I пiднiс голос, повiльно, грiзно: - Тут... я тобi... й рев, тут я тобi й трибунал! - Пiдкинув гвинтiвку i вистрелив. Аж тому з голови пихнуло. Другий кинувся упоперек, до лiсу. Григорiй дивився йому услiд, слухав, як у грудях стука? серце, напо?не помстою... Тут утiкач обернувся i вистрелив з пiстоля. Уже майже видряпався на урвище до лiсу. Куля тьохнула десь у снiг. - Хiба так стрiляють? - промовив Григорiй задумливо. Пересмикнув закривку i стрельнув. Постать пiдкинула руки, майнула ними в повiтрi й покотилася з урвища. Мить Григорiй стояв нерухомо. Думки летiли вихором... Так. Все. А тепер - в Маньчжурiю, в Китай, в Японiю. до чорта в зуби. От. Все вiдтяв за одним разом - i ворогiв i друзiв, i спокiй - все... Стривай! За мо? вчинки вiдповiдати ж нiхто не мусить. Подивився на чисту пелену снiгу, а тодi написав пальцем великими лiтерами: "Судив i присуд виконав я - Григорiй Многогрiшний. А за що - цей пес сам зна?". Ще й розписався. - Так... Куди ж тi? бiдолашнi конi побiгли? Загинуть... Шкода... Ну, добре. - Хвилинку постояв. Зiтхнув. Потiм махнув рукою, почепив гвинтiвку на шию i повернувся... На нього дивилась пара очей. Наталка! - Що ти зробив? Григорiй взяв ?? за руку i потяг геть за собою. Вона не опиралась - покiрно йшла поруч, лише вiдчував, як ?? рука тремтiла. А в не? рука тремтiла не з переляку, нi. - Що ти зробив? - Слухай, Наталко! Те, що я зробив, - те я мусив зробити. Розумi?ш? Я вбив одного дракона... Ти цього не бачила! Не бачила! Розумi?ш? Не бачила! А вже, як я буду далеко звiдси, - тодi ти про все розкажеш сво?м... Дiвчина дивилась на нього, i в не? затремтiли губи. Прошепотiла здивовано, розгублено: - Куди ж ти?.. - Стривай. Твiй вiнчестер заре?стрований? - Нi. - Гаразд. Чудесно. Дай менi твiй вiнчестер. На тобi цю гвинтiвку. Вона теж не ре?стрована, але... хай батько допильну?... - Але стривай... Ну, добре. Ти зробив, як вважав за потрiбне, добре, тобi виднiше, але куди ти?! Куди ти пiдеш? Боже мiй! Скiльки сказано в одному тонi! Все, про що мовчала мiсяцями. Григорi?вi аж горло стисло. А дiвчина благала: - У нас же цiлком безпечно... у нас... Та можна ж iще далi зайти в нетрi... Григорiй взяв ?? за руку i стис. Мiцно-мiцно. Вона не вiднiмала сво?? руки. - Дурна, ти дiвчинко. Ти не зна?ш, що то за один. За тиждень тут всi нетрi поставлять догори ногами - шукатимуть... Це великий собака. Але Бог ? на небi! ?! Цей пес вiдбивав менi печiнки, ламав костi, розчавлював мою молодiсть i намагався подряпати серце, якби дiстав. Так довгих-довгих два роки вiн мене мучив. А потiм спровадив до божевiльнi. I все за те, що я любив свою батькiвщину. I я ще тодi поклявся iменем матерi мо??, що вiдiрву йому голову. Я втiк з божевiльнi... Потiм мене знову пiймали i знову мучили такi, як вiн, - його помiчники... А потiм присудили до двадцяти п'яти рокiв каторги. Двадцять п'ять рокiв! А я всiх маю двадцять п'ять. I все тiльки за те, що я любив свiй нещасний край i народ... Я поклявся, що буду ?х вбивати, як скажених собак. I я втiк з ешелону. Вони мене везли з Укра?ни на каторгу, на повiльну смерть, i берегли, як пси. А я втiк. Вистрибнув на ходу з скаженого по?зда, - стрибнув у нiч, у смерть, на щастя. I я мав щастя... Я потрапив до вас, я мав щастя. Смiливi завжди мають щастя, як казала твоя мати... Обiйми ?? мiцно за мене i поцiлуй ?? за мене... сестро. Наталка враз нагло припала до нього i вибухнула буйним плачем. Безпорадно, по-дитячому. Ясно - це розставання. Це навiки. Боже мiй! I поцiлувала... Ой, як шалено! Все вклала в цей поцiлунок, всю душу. А тодi враз вiдiрвалась, зцiпила зуби, хутко-хутко вiдстебнула набiйницю, повну набо?в до вiнчестера, ткнула в руки. - Вiзьми! Мовчки взяла його патронташ. Повернулась i пiшла. Хутко-хутко... Зупинилась... Завагалась... Пiшла... Зникла... А за хвильку з хащiв почувся ?? голос, суворий, але з зле прихованими слiзьми: - Iтимеш оцi?ю рiчечкою. Дiйдеш до за?мки - вiзьмеш коня, харчi... сiрники... Батько нiчого не скажуть, я ?м поясню, як при?демо... Iтимеш далi розпадками на захiд... На Уссурi. Й на Маньчжурiю... За слiзьми не договорила - подалась. Все. Бiдолашна... Горда... Дика... На?вна i... надзвичайна Наталка... I десь зринула в пам'ятi i бринiла в вухах пiсня, як кров у висках, бринiла боляче i чiтко: "...Цiлувалися ми iз тобою один раз"... Ху-у! Серце Григорi?ве нiби хто поклав у жорстокi лещата. Вiн стояв, зцiпивши зуби до хруску, щоб не ревнути дико, нестямно. А по щоцi повзла помалу сльоза. Вирвалась-таки! Так, як вирвався вiн колись iз скаженого по?зда. Згори почав падати густий лапатий снiг. Засипав слiди. Засипав усе... I сiдали рядочком снiжинки, як бiлi голуби, на сталеву сизу цiвку вiнчестера. _Роздiл дванадцятий_ _Навзаводи з щастям_ До Хабаровська з заходу кордон iде по Амуру. Вiд Хабаровська на пiвдень по Уссурi. Найлiпше кордон перейти десь в Бiробiджанi, там найбiльшi нетрi, найвужчий Амур i гори обабiч - Великий Хiнган. Це Григорiй знав. Вiн це вивчив досконало i давно вже, щоб бути зорi?нтованим на випадок чого. А тепер той момент настав. Але ж... Нi. Йому несила так пiти геть. Вiн мусить пiти туди, глянути, побачити. Востанн? ж. Побачити батька, побачити матiр. Це, може, ?динi рiднi, може, на цiлому свiтi. Попрощатись. Стати навколiшки i хай благословлять у далеку путь - у темне, страшне невiдоме... Може, в смерть. Три днi вiн iшов снiгами i боровся сам iз собою. I не мiг перемогти бажання пiти, глянути. Вiн мусить. Спустився становиками i вийшов на рiчку. Зайшов на за?мку - постояв бiля коней, що стояли бiля стiжка сiна i, зачувши його, радiсно заiржали. Вiн погладив свого буланого, по-господарському обдивився усе - все гаразд. Мисливцi ще не при?жджали, але мали при?хати. Коня вiн не зважився взяти, лише взяв харчi, сiрники, пляшку з спиртом i жменю набо?в. Iнокентiя Петровича не було вдома, i Григорiй був задоволений з того. Взяв що треба i пiшов далi. Це було позавчора. А вчора вiн провалився в наледь i мусив сушитися. Сушився всю нiч i думав усе про одно, все про те саме. Ще вчора вранцi з перевалу вiн бачив, як унизу рiчкою ?хала процесiя. "Нашi", - мелькнуло в головi. Так, вiн упiзнав ?х. Хотiлось скрикнути i побiгти до них, але утримався. Зiтхнув лише. А процесiя посувалась униз по льоду. Конi встяж тягнуть на довгих полозках клiтку з тигром i всi речi. Позаду iдуть дво?, а спереду одно лиш на лижвах. Коло нього крутиться собака, то забiга? наперед, то, повернувшись, кида?ться назустрiч... Заливайкiв голос перекочу?ться по горах, дзвiнкий i докiрливий - на нього не зважають... Серце Григорi?вi стиснулось. То ж Наталка! То ж Наталка. Просту? вперед уперто, похилившись проти вiтру. Уявив, як вона уперто заломила брови, i так стало на серцi... Нi, цього не скажеш, як то бува? на серцi, коли воно нагло обiлл?ться кров'ю. Процесiя зникла за тим велетенським крижаним водоспадом, що вилискував на сонцi. Могутнiй гiрський бог десь махнув чарiвною паличкою i заморозив велетня, розмалював його в усi барви веселки, оправив у скляний прозорий панцер - i вiн сто?ть, мерехтить холодно. Григорiй ще довго стояв, дослухаючись до Залива?вого голосу. Процесiя зникла. Потiм i голос той десь завмер, а вiн стояв. Тодi сапнув морозного повiтря, насупився, пiдв'язав мiцнiше лижви i пiшов нехотя снiгами глибокими, становиками крутими. Це було вчора. Всю нiч вiн лежав бiля вогнища на снiгу i думав свою бурлацьку думу. Зазирав у минуле - тяжко. Заглядав у майбутн? - темне. Зцiплював зуби - нехай! Багато випало на його плечi. Але ж вiн живий, чорт забери! Подивимось ще... Спав сторожко, як дикий тур. Так вiн iшов три днi i дiйшов сюди, на стару пасiку. Що далi iшов, то все повiльнiше, а дiйшовши сюди, до цi?? пасiки Сiрково? - зупинився. Далi несила. Ой, несила далi - це вже покинути останню рiдну хату та й назавжди... Тут вiн отаборився i оце боровся воював сам з собою: Пiти? Чи не пiти? Нi, не треба! Але ж як вiн пiде геть, не попрощавшись з цими людьми?.. Але ж як стане перед нею i не пожалi? ?? серця?.. Лiпше було б розбитися ще тодi, з по?зда стрибавши! I вiн рiшуче збирався, то знову сiдав у холоднiй халупi i сидiв, важко пiдперши голову. Було його й по тюрмах. i по божевiльнях, i де тiльки його не було, але нiде вiн не тратив голови. Ба, нiде ж йому i не траплялося такого. Потiм вiн напалив у халупi i мiцно заснув. Пiрнув у сон, як у визволення. Нехай. Як вiн довго спав - хтозна, - чи годииу, чи двi, чи, може, кiлька двiн, - хтозна. Але враз схопився - йому приснився дивний i страшний сон. Йому приснилась мати... Мати на побаченнi перед розстрiлом. Рiдна мати... Бiдна, бiдна мати!.. Вiн прощався з нею i гiрко плакав... А коли схопився зi сну - сльози теклi по щоках. Швидко перевзув унти, пiдперезався набiйницею, перекинув вiнчестер за спину i, ставши на лижви, пiшов швидко у нiч. * * * Ще було темно, ще тiльки благословилось на свiт, а в Сiрковiй хатi уже горiв вогонь. Почувши шерех здалеку, собаки забрехали. Григорiй тихо свиснув, i собаки вмить опинилися бiля нього, кидались пiд ноги, радiсно лащились. Нюхали вiнчестер i дурiли з радощiв. На снiг лягла смуга свiтла. Рано повставали Сiрки, як i завжди. А може, i не лягали, може, по ско?лось. Нi, так, як i завжди. Мабуть, до мiста збираються. Старий Сiрко, похиливши голову, сидiв насуплений на лежанцi, одягнений, i нiби роздумував, що його одягати ще - чи доху, чи козляк, сiдлати гнiдого чи буланого. Наталка, така ж насуплена, як i батько, заломивши брови, стиснувши уста, шила унти... Iзюбринi, лапчатi... Гаптувала ?х бiлими пушинками... Сувора, трохи зблiдла, схиляла голiвку то влiво, то вправо - дивлячись на роботу, а думка десь, не тут. Грицько сидiв бiля груби i морочився з калибом - вiдливав картеч, козюлювати збирався; робота щось кепсько йшла. Мати бiля затоплено? печi перебирала мерзлi брусницi. - розглядала ?х, як крапелинки кровi чи як намисто на долонi. В хатi була мовчанка гнiтюча. Чи то сон недоспаний напосiдав, чи то сумно, чи то тужно, як по якiйсь утратi, як пiсля похорон. Та сама гнiтюча мовчанка, що запанувала серед них зразу, ще в дорозi, пiсля того, як Наталка в кiлькох словах розповiла, що сама бачила, що вiд Григорiя почула, та про його намiр. Аж при?хали додому, вона, заплакавши, поцiлувала матiр. Грицько гнiвався на побратима, що той зник i знехтував його приязню, дружбою, - зник, навiть не попрощавшись. Його молоде серце закипiло пiсля сестрино? розповiдi. Боже! А вiн i гадки не мав! Зразу був хотiв вертати на розшук та збагнув, що це нi до чого, пiзно, - i мовчав. Мовчанка - це ?дине, що лишилось в iм'я дружби. Так i Наталка, i батько. Наче змовились. Треба було ?хати до мiста на базу - вiдвозити здобич, але старий не квапився. Десь там пiймана кiшка чека? у клiтцi, поклавши лапи i гордо пiднiсши голову, - нерухомо та вiдчужено дивиться просто себе вогкими великими очима. Не бере ?жi. Третiй день не бере... Та вона п'ять днiв не братиме, але не згине. То горда i живуча тварина... I старому думки химерно блукали межи гордою твариною та... Раптом в сiнях зашелестiло. Клацнула клямка... В розчиненi дверi увiрвалась хмара морозу. Густа та бiла... I перетворилася в людину. Так чаклують шамани в гольдiв, пускаючи клубками дим. Але такого чуда не втнуть! Зачинивши дверi, бiля порога стояв Григорiй. Вiнчестер через плече, в снiгу i крижинах попiд руки, унти i ремузи обмерзли, - десь брiв по наледi, - набiйницi навхрест на грудях, а груди розстебнутi, спiтнiлi... Завмер нерухомо. Блiдий, трохи схудлий, засмалений вiтрами, стояв i нiяково, по-дитячому посмiхався. - Не сподiвались? - вимовив хрипко. Брусницi посипались i покотились-покотились по пiдлозi, заторохтiли, як намисто. - Ох, Боже мiй!.. - скрикнула мати i, простягши руки, ступила до дверей. - Ой, сину! О, дитино бiдная!.. - I материнськi сльози покотились, як тi? брусницi розсипанi: - Ой, що ж бо ти наробив, соколе нещасливий!? "Так, як у тiм божевiльнiм снi на пасiцi", - майнуло в головi. I, не розумiючи, що робить, скорившись невидимiй силi, Григорiй стяг шапку i опустився на колiна... Та змiг видушити тiльки одне, жалке слово: - Мамо... А на закам'янiлому обличчi, на щелепах набрякли жили вiд надмiрно? напруги. - Ой, синку, синку!.. I ще буйнiше котилися сльози у матерi; вона за сльозами його не бачила, простягаючи руки, щоб пiдвести: - Бог... Бог тобi простить, дитино... Бог тобi суддя, та й мати Божая. - I витирала буйнi сльози, а вони, неслухнянi, лилися далi. - I нащо ж ти так?.. - Ну-ну, стара... - закректав старий Сiрко вдоволено. - Козаковi - козацьке дiло! Як Григорiй увiйшов, вiн встав назустрiч i стояв так. Григорiй звiвся, допитливо дивлячись старому в очi. А старий заховав ?х пiд волохатi брови, i вони так посмiхалися самi собi пiд бровами нахмуреними. Стояли так один проти одного. Стояли так, як той Тарас Бульба з Андрi?м, тiльки це не Андрiй, - це Григорiй, i голова в нього не схилена погноблено, а гордо пiднесена; лише блiдий, але напропале затятий. Старий покрутив головою загадково. Либонь задоволене: - А я й знав, що ти прийдеш, сину, are ж... Ну, ось... Запанувала мовчанка. А Наталка... Боже мiй! Впустивши оторочки i голку, вона стояла край столу, смертельно блiда, не пустила й пари з уст. Якби хто знав, що з нею дiялось! Аж помертвiла. Бiдолашна дiвчина! Припала очима до гостя. Аж Грицько - брат ?? - подивився на не?, потiм на Григорiя i вiдвернувся. Вiн знав сестру i вгадав, що то значить. - Так. Я прийшов... (павза) Менi треба поспiшати... Я прийшов попрощатись з вами усiма... Простiть, коли чим завинив, може, вже не побачимось (i посмiхнувся), хiба на тiм свiтi... - Обвiв усiх очима i зустрiвся з Наталчиними. Дiвчина спалахнула. Прочитала в його очах те, що було в його серцi. Почервонiла до слiз, та помалу кров вiдплинула з обличчя, i вона ще бiльше зблiдла. Чула, як крiзь завiрюху: - Я мушу поспiшати... Простiть i побажайте менi, як бажаю я вам... Рвучко ступнула, потiм враз повернулась i вийшла геть, либонь, до хатини... _-_ Бог простить, синку, - це мати, витираючи сльози. - Прости ж i ти нас, коли що... - Щасти тобi Боже, синку! - це батько урочисто. - Шкода, та що ж... Стара, збери на дорогу щось. Не барись, синку, бо скоро свiтатиме. А ти дорогу зна?ш? - Та знаю... - це Григорiй. - Я весь час вивчав. Думаю на весну, та от... - Будь же обережний. А в Маньчжурi? - в Харбiнi та в Сахалiнi ? наша рiдня. Та ти ж, пак, зна?ш. Григорiй кивнув головою. - Спасибi. Гаразд. - Ну, сядьмо, щоб iще зiйтись колись... I за стародавнiм звича?м вони урочисто сiли. Григорiй примостився край лави. Сидiли хвилину мовчки... Потiм, як на знак якийсь, звелись. Попрощались. Мати, плачучи, тикала Григорi?вi до рук набитий рюкзак. Батько застiбав корячкуватими пальцями гудзик йому на грудях. - Бувай же здоров, синку! Патронiв досить? Добре... Тут увiйшла Наталка. Пристiбаючи на ходу дiловито набiйницю, вона увiйшла виряджена, як на полювання. Брови рiшуче зсуненi, вуста стисненi. Блiда, як смерть, але спокiйна. Стала посеред хати бiля Григорiя. - Куди ж це ти, дочко?! - сплеснула мати руками. А батько примружив очi вражено. Наталка ж стала проти Григорiя з непокритою головою i мить дивилася йому в вiчi з мукою, запитанням... Мить коротку i мить безконечну... I знайшла там вiдповiдь, - у тiм поглядi - в тiй мiшанинi з любовi, жалю i розгубленостi вiд свiдомостi про нездiйсненiсть щастя. Потiм взяла його за руку, вiдчуваючи, як на нiй товчеться жилка - товчеться кров, пориваючись до не?, - опустилась навколiшки перед враженими батьками... - Ой, Боже мiй! - тiльки й змогла промовити мати. А Наталка дивилась на них мерехтливими очима, запаленими iскринками слiз та безповоротною рiшучiстю: - Як уб'ють мене - то я не вернусь. А як судилось менi щастя... то нехай же я буду, мамо, щаслива! I ви, тату!.. Благословiть!.. Пауза, гнiтюча пауза збентеження. Очi Наталцi замерехтiли слiзьми, а брови рiшуче заломались: - За сво? вчинки вiдповiдатиму я... перед людьми i перед Богом. Нi, перед Богом i перед вами... Батько суворо, допитливо дивився на Григорiя, а той аж шарпнувся був, та Наталка перехопила його рух: - Григорiй не ма? права говорити! Я знаю, що вiн скаже! Але вiн збреше! Вiн зрадить сам себе ради вас. - I, заломившi? руки: - Я мовчала довгi мiсяцi, як камiнь. Я змагалась iз собою... Я не знала, а сьогоднi я бачу, тепер я бачу, що я загину. То ж ваша кров у менi. Ви ж зна?те, що я ваша дочка... Не губiть же мене! Мовчанка. А Наталка благала: - Тату! Нехай я буду щасливою! Може ж, я буду щасливою!.. - I враз рiшуче, з докором, хоч i крiзь сльози: - Я не переступила вашо? волi, в мене ваше серце, ви його менi дали таке, - то й хай же Бог буде суддею. Старий Сiрко бачив, що нiчого не вдi?ш. О, то Сiркова кров заговорила! Начувайся! I вiн слухав дочку i дивився на Григорiя з-пiд волохатих брiв: "Обо? рябо?". I посмiхнувся схованим оком пiд насупленою бровою. "То хай же Бог буде суддею..." I уже була б звелась, але тут Григорiй, бачачи, до чого може дiйти, мовчки опустився на колiна поруч, тяжко похиливши голову, як пiд сокиру; бачив, що дiвчина може переступити батькiвське слово заради нього. - Отак-то, стара... - це батько. А Наталка, ухопивши нотку в його голосi, пожвавiла. - Як загину - що ж, Микола ж он загинув... А як загине вiн - то хоч знатиму, де вiн лежатиме, та й тодi повернуся до вас. Але нехай ми будем щасливi, тату! Мамо! Смертi ж i конем не об'?деш. Он Микола... Тут мати не витримала i крiзь сльози: - Чого ж ти мовчиш, батьку?!.. Тво? ж насiння! Але не було в тiм докору, лише розгубленiсть i далебi... спiвчуття. Так, спiвчуття. Вона дiйшла серцем того, що старий доходив розумом. Сiрко почухав голову i зiтхнув важко: - Такi часи, бач... Таке життя... Ну, що ж... Матерi тiльки цього було й треба. Вмить витерши сльози, вона хутенько зняла iкону - ще сво? благословення - i, намагаючись бути веселою (щоб була ж дочка щаслива), благословила, а тодi вiддала старому i стала коло нього. - Нiчого, стара! Бог не без милостi, козак не без щастя... Та й часи такi... Нехай же шляхи вам будуть рiвнi, люди привiтнi i щастя довiку, - щоб нi сили темнi?, нi око зле?, нi куля ворожа... От... Та й не барiться, дiти! Наталка квапилась. Шалено обiймала батька та матiр. I потiшала. I гомонiла збираючись: - Не журiться... Та я ж усi шляхи i дорiжки знаю... А там же тiтка i родичiв скiльки... Боже... Ми вiзьмемо Заливайка, i вiн принесе вам вiстку, як уже будемо в безпецi... I цiлувала батькiв i брата, щаслива i радiсна. - I все буде добре, ось побачите. Ми тодi покличемо вас на весiлля. Батько хитав головою, дивлячись на дочку: - Сiркова кров. - Дай Боже, дай Боже, - це мати, пiдступивши. - На ось лiпше оце, божевiльна ти... - I висипала ?й з пригорщi в пригорщу дрiбнички - дукачi стародавнi, обручки, сережки золотi. Потiм зняла з себе золотий хрест i надiла дочцi на шию. - Може, здасться, дитино... Надворi швидко сiрiло. Грицько збирався проводжати, але Наталка заступила дорогу, обхопила руками за шию i, дивлячись в очi, нiжно, але заперечливо: - Твiй побратим - нехай менi, i я вiдповiдаю за нього головою. Так? А мати й батько - тобi, i ти вiдповiда?ш за них головою. Так? Дай же слово, що ти берегтимеш ?х. I одружившись, будеш коло них. Ну ж... - I, тiльки дiставши слово, поцiлувала й пустила. Ще не розвиднилось гаразд, як з Сiрково? за?мки в мороз, що стояв туманом, вийшли i попливли помалу по снiгу дво? озбро?них, на лижвах, з рюкзаками за плечима, а за ними великий якутський пес. Перейшли падь i пiрнули в нетрi. * * * Однi?? ночi на Н-ськiй заставi на Маньчжурськiм кордонi, бiля станицi Пашкове, там, де Амур, стиснений обабiч горами i нетрями, лежить чистою, але досить вузькою смугою, - зчинилась тривога. На великiм вiдтинку почалася стрiлянина. Почалась вона з далеко? пожежi i кiлькох вибухiв там. Потiм вибухла в самiм Пашковiм, а далi розiйшлась обабiч на яких десять кiлометрiв... Нiби тривав бiй межи всi?ю Японi?ю i СРСР. Але то всього лиш - ловили порушникiв, що десь iз бо?м переходили недоторканий кордон "соцiалiстiческово Отечества". Невiдомо тiльки, в який бiк переходили - нiч була дуже темна, нетрi густi, а варта надто знаменита, хто йде, куди йде i де проломлю? "границю на замку". Метушня зчинилась надзвичайна. А "диверсанти" були смiливi i досвiдченi, нi, одчайдушнi - вони насмiлились перейти кордон там, де того найменше сподiвались - в самiсiнькiм Пашковiм, що прилiпилось на березi Амуру. Там, де дороги топтанi i слiду не видно, там, де Амур вкритий високими та крутими торосами. Для цього ?м треба було перейти через село, що маячiло обiдраними дахами та голими кроквами, - колишню козачу станицю, а тепер розкуркулену i перетворену в прикордонний колгосп. Це була крайня точка Бiробiджану. Давнi мешканцi-козаки або "гурани" - повтiкали в Маньчжурiю, а тут жили тепер бердичiвськi, тульськi та орловськi "патрiоти родiни". У всякiм разi диверсанти про це знали, i зважились перейти попри самiсiньку будiвлю прикордонного пункту. Але перед тим зробили досконало продуману диверсiю. За порядком все вiдбулося, власне, так: Ще не смеркло, як дво? на лижвах i з ними великий пес, обережно крадучись, вийшли на схил далеко? сопки i стояли там, вивчаючи пильно околицю. Далеко на березi Амуру бовванiло Пашкове, заметене снiгом. Цiлий берег Амуру був досить низинний з поодинокими сопками, вкритий гайками та сухою травою й бур'янищами. Лише на пiвднi низину перетинало високе пасмо сопок, вкритих чагарником. Пасмо пiдходило аж до Пашкова. Там попри пасмо йшла дорога на Пашкове. Правий, маньчжурський берег Амуру був високий, гористий. Синi кряжi Великого Хiнгану пiдпирали небо. Великий Хiнган справа i пасмо сопок злiва стиснули Амур, утворивши вузьке горло. - Там!.. - махнув Григорiй рукою. Потiм вони знайшли велику, заметену снiгом копицю старого, бозна-коли i ким нагребеного сiна, наносили туди ще хмизу i кiлька оберемкiв сухого бур'яну. А далi - Григорiй знайшов два шматки товсто? бревняки, побуравив у них шомполом по кiлька дiрок i загнав у кожну з них по набо?вi, разом з гiльзою i з усiм, i поклав тi бревеняки в сiно. Проробивши все це, насмикав з ватянки жмут вати, всередину його заклав пачку пороху, завинену в шмат газети, знайдено? напередоднi в одному з тайгових лiсозаготiвельних баракiв у Бiробiджанi, - в тiм покиненiм безлюднiм барацi вони ночували востанн? на цiй землi, - i вклав ту вату в купу сухо? трави. Ось так вони приготувалися, покладаючи всi надi? на цю вигадку, на лижви та на свою зброю... А як потемнiло, Григорiй викресав вогню i вклав тлiючий гнiт в вату. Стали на лижви i швидко пiшли геть. Пiшли на Пашкове, огинаючи дугу... Вони вже були коло Пашкова, на цвинтарi, як ззаду, далеко в сопках, спалахнула пожежа. Потiм почулись звiдти вибухи... Один... Два... Пачкою... Десь вiд кордону - вiд Амуру - здалеку вiдгукнулось кiлька пострiлiв. В Пашковiм заметушились. Чути, як хтось кричав: - Сергеев!!. (Трам-трам-тарарам!) Ка мн?!!. По дорозi з Пашкова в сопки промчав чвалом кiнний загiн. Двi постатi з собакою швидко пiшли в Пашкове. Виринули з завулка i пересiкли площу. Саме завертали за велику якусь будiвлю над Амуром, як напоролись на постать, що виринула назустрiч. - Стiй!!. - загородила постать дорогу i зарепетувала п'яним голосом. То сам начальник застави бiг десь вiд любки, пристiбаючi? на ходу пас з кобурою. - Чужий! - скрикнув тихо дiвочий голос. I в i у ж мить пес ударив грудьми в груди того чужого i впився в нього пащею... Одночасно кольба вiнчестера лягла впоперек черепа. Начальник звалився. - Заливай! До мене!.. - I двi постатi з собакою канули в темрявi. По всьому кордону лопотiла перестрiлка, рвучи темряву на шматки. Японськi прикордонники, поставленi на ноги небезпекою, теж заалярмували по всiй лiнi?, влiво i вправо десь за кiлометри. Встряли сво?ми пострiлами. Лише насупроти Пашкова, де височiли крутi, непроходимi кряжi, було спокiйно. Десь далеко-далеко гримнуло раз, удруге... У вiдповiдь залопотiв скорострiл. I завирувало там, заклекотiло. Чути було, як строчили скорострiли... З Пашкова знялась ракета i освiтила мертвим, слiпучим свiтлом кряжi Великого Хiнгану, цiле Пашкове, вкритий торосами Амур... Десь вили пси з переляку. Ракета пливла в небi i пливли - метушились тiнi мiж високими торосами. Веремiя тiней. Не розбереш - чи то все живе розбiга?ться на всi боки та хова?ться, лягаючи ниць, чи то лиш омана. Брили високих торосiв - брили криги поставленi руба пiд рiзними кутами - ожили, фантастично рухаючись. Десь близько залопотiло з скорострiла вздовж по Амуру. Кулi тьохкали об кригу i, вiдбиваючись, сюрчали як несамовитi. Десь знялась друга ракета, да-а-леко. Там заклекотало, загупало. "Центр бою" перенiсся туди. Шляхом, що йшов вздовж Амуру, цокотiли вершники, летючи на прорив. Бiй тривав, розгоряючись. А на тiм боцi Амуру, високо в сопках Великого Хiнгану, по тiм боцi "гранiци на замк?", стояли винуватцi всi?? тi?? баталi?, весело вiдсапуючись, розхристанi, з непокритими головами. I так, наче подурiлi. Плачучи вiд щастя, Наталка припадала до Григорiя i цiлувала його в нестямi, вкладаючи все серце, яке так довго стримувала: - М i й!.. М i й!.. I шалiла в нападi безумно? радостi, невисловлено? любовi, безоглядно? вiрностi. - Ми пiдем тепер... На тую... на твою Укра?ну! Обвилась руками за шию i припала до мужнiх грудей, слухаючи, як товчеться там до не? суворе, розбурхане серце, - i трiпотiла на них. Вперше цiлувала, сама цiлувала та й дала серцю волю. I так само дав серцю волю Григорiй. Забрав ?? всю в обiйми, зацiловував тi? дикi, тi? неприступнi, тi? незайманi вуста, тi? очi насмiшкуватi i великi, як у дико? козулi, тi? руки, морозами попеченi i порохом посмаленi, - такi жорстокi в бою i такi нiжнi до нього от... Аж ось де вiн догнав сво? щастя! I дурiли обо?, опираючись тим щастям до нестями. А великий якутський пес Заливай зп'явся на заднi лапи i, тихенько скiмлючи, намагався лизнути обох в нiс. Лемент на кордонi помалу вщух. Далека пожежа погасла. В Пашковiм було тихо. Лише десь далеко-далеко зрiдка ще лопотiли пострiли. Наталка послухала якусь мить. Потiм розстебнула Григорi?в рюкзак, вийняла великий шмат м'яса i дала Залива?вi: - ?ж... Ну!.. У, мiй милий, мiй вiрний друже!.. - I пестила його рукою попiд ши?ю. Пес лизнув руку i тихесенько заскiмлив, вiдчуваючи собачим серцем наближення яко?сь змiни в сво?й долi. Але на м'ясо накинувся жадiбно. - Давай записку... Григорiй вийняв з гiльзи маленьку записку, обачливо приготовлену ще вранцi. Наталка оддерла стьожку вiд хустки, прикрiпила ту записку до Залива?вого нашийника зiсподу та й примотала ?? стьожкою. Готово... А тодi довго гладила Залива?ву голову, розмовляла з ним, термосила за вуха, поклавши голову собi на колiна. Аж но хотiлось заплакати - так шкода було розставатися з вiрним другом. Та враз звелась рiшуче i суворо: - Заливай! Заливай скочив на ноги i завмер, готовий до послуху. А Наталка завагалась хвильку, а тодi жорстоко i твердо, махнувши рукою: _-_ Д о д о м у!.. Заливай прянув стрiмголов... та й враз вернувся. Дивився очiкуючи. "Не рухаються". Жалiбно заскiмлив, бив хвостом по снiгу, позирав запитливо то на Наталку, то на Григорiя. "Чого ж вони не йдуть?" Але вiн уже знав, чого вони хочуть. Вiн добре знав свою господиню i прекрасно ?? розумiв, як завжди, з само? iнтонацi? голосу. Та, либонь, не хотiлося псовi розставатися. Шкода було пса. Але не було випадку ще, щоб Наталка, сказавши раз, мiняла наказ. А зараз - тим бiльше. Так мусить бути. Вона нагнулась до пса, що, скориставшись з того, лизнув ?? в губи, i повторила, нiби людинi, умовляючи лагiдно: - Додому! Так, додому... Чу?ш? - I, поторсавши нiжно за шию, враз випросталась: - Заливай! - Та й простягла руку туди, звiдки вони прийшли: - Додому!!! Пес шарпнувся, потоптався на мiсцi, водячи очима то на одного, то на другого. А тодi враз тихесенько гавкнув... Та й враз, розпачливо скiмнувши, зiрвався з мiсця i погнав скiльки духу. Щез. Чути лише, як десь шелестiв снiг унизу... - Втрапить? - подумав вголос Григорiй. Наталка мовчала дослухаючись. - Як виплута?ться в Пашковiм - втрапить. А не виплута?ться - верне i дожене нас. Але... Заливай не вернеться вже. Трохи було смутно. Та не було на той смуток мiсця в безмежному, геро?чно здобутому щастi. Шлях ?м прослався вперед, в невiдоме. Десь навколо свiту. Приготованi на всi труднощi, на жорстоку боротьбу й на втрати, вони спалили всi кораблi за собою та й вiрили в свою зорю, що присвiчувала ?м шлях, - шлях в життя. Шлях туди - десь на ту далеку, для одного з них зовсiм незнану, сонячну Укра?ну. А чи в геро?чну битву i смерть за тую далеку, за тую незнану, за тую омрiяну Укра?ну. Шлях прослався вперед, а думки летiли назад, - тим сво?м безконечним слiдом через снiговi пустелi i нетрища, що ними мчав одинокий пес, вiрний i до кiнця вiдданий чотириногий товариш, припадаючи к слiду по-вовчому, - туди, до заснiжено?, загублено? в нетрищах домiвки суворих тигроловiв. * * * Кра?ва преса була сповнена сенсацiйними повiдомленнями. Перше: Чiльна сторiнка офiцiозу "Тiхоокеанская звезда" чорнiла жалобою. Пiд грiзною чорною шапкою - "СМЕРТЬ ВРАГАМ НАРОДА!!" та "ВИ УМ?РЛI, НО Д?ЛО ВАШЕ ЖИВЬОТ! МИ КЛЯНЬОМСЯ, ДОРОГI? ТОВАРIЩI, ОТОМСТIТЬ ЗА ВАС I УНIЧТОЖIТЬ ВС?Х ВРАГОВ ВО ВСЬОМ МIР?!" - пiд цi?ю шапкою в текстi було надруковано два портрети в чорних рамцях. Пiд портретами товстими лiтерами повiдомлялося про те, що в тайзi "ВЕЛИКА, ОЗБРО?НА ДО ЗУБIВ БАНДА ВОРОГIВ НАРОДУ, на чолi з крупним державним злочинцем, збiгцем з каторги, шпигуном i агентом фашизму i т. д., на прiзвище Григорiй Многогрiшний, - ПIСЛЯ УПЕРТОГО БОЮ ЗВIРСЬКИ ЗАМОРДУВАЛА тов. МЕДВИНА - начальника Кра?вого особого вiддiлу УГБ НКВД на ДВК та начальника Н-ського райвiддiлу НКВД". Перечислялося всi заслуги того орденоносного тов. МЕДВИНА - "ветерана ВЧК - ОГПУ - НКВД, славного i доблесного чекiста", що в боротьбi з ворогами не знав пощади i жалостi i що рука в нього не дрижала нiколи... i т. д. Потiм сипалися страшнi погрози i прокляття на адресу "ворогiв народу усiх мастей" та ?хнiх приспiшникiв i симпатикiв, а особливо металося громи викорiнювати всiх пiдряд жорстоко, немилосердно, повсякчас, i на вiки вiчнi. Кричалося про "бдiт?льность" та "священний" обов'язок всiх - старих i малих - допомагали органам ЧК. А внизу великими лiтерами оголошувалося велику премiю за зловлення того страхiтливого "отамана банди" - Григорiя Многогрiшного. А ще нижче подавалося свiдчення очевидця, що та банда пiшла на схiд, намагаючись, очевидно, прорватись до Японi?, i що бачено ?? вже аж на Охотському узбережжi. Друга сенсацiя була ще цiкавiша. Подавалося карколомне повiдомлення про "чергову провокацiю" "н?кой" агресивно? держави на сов?тсько-маньчжурському кордонi... В зв'язку з чим цiле мiсто, нi, цiлий край заговорив про швидку вiйну, потираючи з радостi руки: "Нарештi все скiнчиться! Дай боже! Хоч би вже швидше!.." I в зв'язку з тим же заворушилось ПХВО та ОСОАВIЯХЕМИ, поливаючи вулицi iпритом та ганяючи в газмасках, - без вiддиху прискорено проходячи курс протиповiтряно? оборони i не маючи до того анiякiсiнько? охоти... Отже - подавалося повiдомлення про черговий конфлiкт на маньчжурському кордонi. Про кiлькагодинний бiй i вiдбиття велико? диверсiйно? групи ворога, що хотiла проламати "границю на замку". Про геро?зм начальницького складу Н-сько? застави. А особливо про заслуги начальника тi?? застави, який в геро?чнiм бою був поранений тяжко, проте не зiйшов з революцiйного посту до остаточного розгрому ворога. Кра?ва "Тихоокеанская звезда" рябiла жирними кличами i гаслами. "СМЕРТЬ ПОДЛИМ НАРУШIТ?ЛЯМ!" "СВIНЬЯ Л?З?Т В СОВ?ТСКIЙ ОГОРОД!" "СМЕРТЬ ЗАХВАТЧIКАМ СОЦIАЛIСТIЧЕСКОЙ РОДIНИ" тощо. Потiм наводилися привiтальнi телеграми на ?м'я того геро?чного начальника Н-сько? застави i представлення його до найвищо? нагороди. I тут же описувалося подробицi з епiзоду поранення начальника. Говорилося про великий бiй i, мiж iншим, про "двох негодя?в з гiгантським псом", що в тiм бою нагло напали на начальника "з тилу"... Старий Сiрко, що привiз з Грицем до Хабаровська на базу здавати живого тигра, слухав всi тi надзвичайнi новини, всi тi дивовижнi подi? та страхiтнi прокльони й погрози i хмурився, а йому хотiлося нагло i гомерично реготатися. А хiба не смiшно! Отак-о воно й все! Що то за iсторiя вийшла з тими "полеглими в бою з великою бандою ворогiв народу" грiзними енкаведпстами, вiн зна?. Та це його и не так цiкавило, доправди, хоч там i говорилося про велику премiю. Його увагу прикувала друга сенсацiя, i йому хотiлося гомерично смiятися. "Ага!!. Трясця вашiй матерi! Отак-о!" О, старий Сiрко - то старий вовк. Одразу вхопив у всьому тому тропи, що й до чого. Ясно, що ця друга iсторiя ма? ту саму причину, що й перша. А головне - з усього йому було найперше ясно одно, а саме, що "н а ш i б р и к а ю т ь". Бо отi "два негодя? с гiгантскiм псом" - то й були саме вони. Авжеж. I то вони, власне, втрьох такого там шелесту наробили. I бiльше там нiкого й не було! Напевно. "От так встругнули!!! А той дурний начальник - нехай не лiзе! Чого вiн пiдставив свою дурну голову та й став на дорозi! Хiба не знав вдачi Сiрково? доньки?.." Дiд дивився на тигра в клiтцi, слухав, як якась дiвчина читала тi? новини службовцям бази, i йому чомусь раптом захотiлося взяти та й випустити того тигра геть. Нехай бiжить! Га! От би було лементу!.. I вiн би, може, й випустив, та вже тигр був не в його клiтцi, а в загальнiй i пiд великим замком, а головне, - дiд згадав, що першого роздере ж той тигр, звичайно, його, як головного винуватця сво?? бiди. Але то так собi, химерна парубоцька думка. Такого втрьох шелесту наробили!.. Га! А тiльки втрьох. Решта - то все брехня, як i з тi?ю "великою озбро?ною бандою". Слухав, як читала дiвчина, i курив собi байдуже, чекаючи. коли там той бухгалтер скiнчить пiдрахунки та и вiдчислення на позику "Готов к труду i оборон?" тощо. "А що з тими "негодяями" сталося, не пишуть!.." Звелiв Грицевi наскуповувати всiх газет, якi тiльки ? ("Дома будемо читати"), сподiваючись щось вичитати там, що з тими "негодяями" було далi. Слухав, що гомонять люди, хмурився i мовчав собi. Люди теж нiчого особливого не гомонiли, вони бiльше помовчували. Так ?х вимуштрувало життя та й вся ота писанина. I до сенсацiй таких вони звикли, бо ?х так рясно, та ще й не таких! - ого, - що, здавалося, без них цiле життя в цiм свiтi стане ненормальним. То бо стало стилем цiло? цi?? збожеволiло? кра?ни, всi тi "диверсi?", "нарушителi", "вороги народу", "процеси", "бдiт?льность", "знищення", "розстрiли", "чекiсти", "енкаведисти", "орденоносцi геро?", "прокльони", "тюрми", "диверсанти", "шпигуни" i т. д. i т. п. Почадiли, подурiли. Геть всi люди подурiли. То було стилем. I так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечi i чекати, як вiл обуха, грому з ясного неба на свою голову. А от як би ?х взяв та й розкрив, розлущив, як розлущують горiх, - гляди цiкавi та й несподiванi речi побачив би. А вже напевно побачив би, як вони кпили з усiх тих сенсацiй, а то й ще побачив би що-небудь цiкавiше... Iдучи додому, старий Сiрко всю дорогу тiльки те й робив, що курив люльку. Набивав та й знову курив. Набрав-бо махорки пiвмiшка в столицi. Цiлi кiлометри мовчав зосереджено та й враз крутив головою: - "Негодя?!.." I смiявся собi. А вони стояли йому вiччю тi? "негодя?". Один "негодяй" i одна "негодяйка"... То ось навколiшки, схиливши покiрно голови, посеред хати... А то Наталка ходила вистрибом по сонячнiй рiцi, по каменях i дурiла з Залива?м... А то вони з Григорi?м на пантовцi... Пробiгали картини одна одно? яскравiшi, одна одно? радiснiшi, - дзвiнкi картини минулого, так прекрасно прожитого лiта. Старий кректав, зiтхаючи. I вертався думками до тi?? маленько?, тривожно?, як гостра шпичка: "I чому вони не написали в газетi, що ж далi з вими?" Дома стара Сiрчиха скучала, мовчки журилася за дiтьми. Але не нарiкала. При?хавши, старий Сiрко розiклав газети на столi i довго та пильно блукав по них пальцем. Але нiчого цiкавого не вичитав, крiм того, що було. А було все те, що вже чув. I бiльше нi слова. Читання кiнчилося тям, що вiн спересердя викинув газети тi всi в пiч. * * * Другого дня пiсля при?зду Сiрка з Хабаровська, надвечiр, прибiг Заливай. Хвора i одноока тепер Нерпа i Рушай зчинили раптом радiсну гавкогняву. Старий Сiрко вiдчинив на ту гавкотняву дверi... На порозi лежав Заливай. Схудлий. Здичавiлий. Боки йому позападалися. Шерсть на спинi сторч, як у вепра. А ребра можна було перечислити здалеку. - Заливай!!! А Боже мiй!!. - Стара Сiрчиха кинулась, як до людини, зрадiла i стривожена. Пес загавкав хрипко i вбiг, нi, вповз до хати. На ногах йому була льодовиця - снiг, понабивавши межи пальцi, позмерзався й поробив крижанi черевики. Лiг i дивився на всiх хворобливими, розумними очима i лизав старому руку, що, невимовне зрадiвши такому гостевi, трiпав його по мордi: - Ух ти ж, дурашка... Ну-ну... Читав я, брат, про тебе, читав... Ге-ге... А пес тихенько вищав. Так нiби розповiдав. Та нiхто не мiг його мови зрозумiти. Стара мерщiй насипала псовi ?сти, краючи хлiб, мовби людинi. А Грицько тим часом обшукав Заливая. I знайшов записку! То був радiсний день у Сiркiв. Старий розправив тремтячою рукою малесенький шматочок паперу i тримав його, наче бозна-яку газету. "Депеша прийшла!" В хатi було темно. Тодi засвiтили каганець та й заходились читати. Тую "депешу" читати. Заходився, власне, старий Сiрко, водячи пальцем од лiтери до лiтера. А в тiй "депешi" печатними лiтерами стояло: "ЖИВI. ЗДОРОВI... О! (це вже "о" вiд дiда). ОБIЙМА?МО ВСIХ. ЦIЛУ?МО. ВЖЕ ПЕРЕЙШЛИ ДО ТIТКИ!" Стара Сiрчиха плакала вiд зворушення. - Ну, читай же, читай... - Що тобi ще читати? Хiба мало? Ого! Все. - Ну, читай ще... Але Сiрка не треба було змушувати. Вiн сам, помовчавши урочного, брався до "депешi" знов. Перечитував ?? з насолодою. Клав ?? на стiл. Закурював люльку, пихкаючи поволi. Розгладжував вуса. А тодi знов брався оглядати депешу. Обдивлявся пильно з усiх бокiв, - чи не написано часом чого-небудь ще десь у куточку. Нi. не написано. Тодi перечитував, уже десять разiв чуте, та й все приголомшуюче: "ЖIIВI. ЗДОРОВI... ОБIЙМА?М... ЦIЛУ?М..." - От "негодя?" так "негодя?"! Я ж так i знав!.. Таки Бог ?х одне для одного сотворив! Цiкавiшого чогось в сво?му життi Сiрко ще не читав, вiдколи був письменний. Нарештi стара вiдiбрала у дiда записку i вiднесла до сховку. В хатинi поцiлувала ?? нишком, так, нiби обох ?х цiлувала, так, як у нiй було написано, а тодi завинула в шовкову хустинку i поклала в скриню на самий спiд, де лежали-зберiгалися всякi дрiбнички Наталчинi. А потiм, вклякнувши на колiна та мерехтячи очима, повними слiз, молилася до старенько? Божо? Матерi. Нишком вимолюючи зовсiм-зовсiм небагато - зустрiчi. Бодай на старiсть. Бодай наостанку лiт. * * * Гриць прип'яв Заливая, щоб не втiк. Так звелiла мати. I вона вже бiля нього ходила, як бiля дитини. Годувала та доглядала, та й розмовляла з ним. Але Заливай скучав. Скучав смертельно. Вiрний пес не мiг звикнути без весело? сво?? господинi, без тi?? товаришки вiрно?, що вiн був до не? прип'ятий мiцнiше, анiж такою мотузкою. На п'ятий день вранцi Заливая не дошукались. Вiрьовка була, а Заливая не було. Зринув десь вночi i втiк. Одчайдушний i безмежно вiрний пес розумiв дружбу по-сво?му i зробив так, як велiло йому собаче серце. Подався доганяти без надi? догнати. Але - смiливi завжди мають щастя. 1943