пiдпалив 4 ворожi машини. За рiчкою Сан у Польщi завдяки рiшучостi старшини Артюкова була зiрвана спроба фашистiв повернути собi панiвну висоту. Поблизу Ельби зайняв мiсце навiдника i знищив 4 бронетранспортери i 3 танки. Крiм трьох орденiв Слави, ма? ще два ордени Вiтчизняно? вiйни i орден Червоно? Зiрки. Член КПРС з 1943 року. Живе в Тернополi, працю? старшим майстром комунального спецавтогосподарства. Артюшенко Олександр Трохимович. Хоч комiсiя й визнала непридатним до вiйськово? служби, Олександр добився вiдправки на фронт. Кулеметник-комсомолець вiдбив шiсть атак фашистiв на плацдармi за Березiною. Пiд мiстом Лiда поранений продовжував стрiляти по вороговi, аж поки не зупинив його. В Нiмеччинi брав участь у танковому десантi, тодi скосив зi свого "максима" роту гiтлерiвцiв. Учасник Параду Перемоги в Москвi. Народився 1921 року в селищi iменi Артема на Полтавщинi. I тепер живе там. Працю? нормувальником на мiсцевому цукрозаводi. Член КПРС. Афонченко Микола Панасович. Комсомольцем став у 1933 роцi чотирнадцятирiчним пiдлiтком, у рiдному селi Клиновому Невельського району Калiнiнсько? областi. Вiйну зустрiв на дiйснiй армiйськiй службi. Був кулеметником. З 1942 року -- розвiдник. Перед виходом на перше завдання вступив у партiю. Узяв близько 40 "язикiв". Зокрема, пiд Будапештом розвiдники на чолi з Афонченком, проведенi в тил нiмцiв угорським комунiстом, розгромили штаб дивiзi?, а ?? командира -- генерала - доставили через лiнiю фронту. Визвольний похiд Микола закiнчив у Вiднi. Чотири рази поранений. Пiсля вiйни оселився у селищi Вигода Iвано-Франкiвсько? областi, працю? майстром лiсокомбiнату. Баймухам?дов Губай Яндавлетович. Вихованець дитячого будинку, народився 1925 року в Оренбурзькiй областi. На фронт пiшов у 1943 роцi комсомольцем. Розвiдник. На Днiпрi сам прикрив товаришiв, що вiдпливли човном з "язиками", а потiм у крижанiй водi плавом добрався на лiвий берег. За час вiйни особисто привiв 20 "язикiв". Захопленими у ворога фаустпатронами пiдпалив 2 "тигри". На вулицях фашистсько? столицi висадив у повiтря укрiплений будинок з фашистами. Пiсля демобiлiзацi? оселився у селi Нико-Маврiвця Ширя?вського району Одесько? областi. Шофер Затишансько? автотранспортно? контори облспоживспiлкп. Сержант запасу. Баранник Олексiй Никифорович. Перший подвиг здiйснив, довiвши радгоспну череду вiд Черкас аж до Саратова. У 1942 роцi сiмнадцятирiчним юнаком добровiльно став у лави захисникiв Сталiнграда, тодi ж вступив у комсомол. Згодом вивчився на механiка-водiя Т-34. При штурмi Савур-могили пiдбив 2 ворожi танки, за Днiпром -- 3. Пiсля другого поранення -- навiдник мiномета. Неподалiк вiд Берлiна Баранник з групою бiйцiв напав у тилу фашистiв на ?хнi самохiднi гармати i грузовик з автоматниками. Група Баранника знищила живу силу, взяла "язика" i проскочила "фердинандом" через лiнiю оборони ворога. Старшиною повернувся в рiдне село Нове Життя Чорноба?вського району Черкасько? областi. Працю? бригадиром у колгоспi "Пам'ятi Ленiна". Член КПРС. Бедан Андрiй Ничипорович. Вiн готувався до першого ви?зду комбайном у поле за рiдним селом Бiлозiр'ям на Черкащинi, коли почалася вiйна. Згодом комсомолець Андрiй Бедан (народився 1920 року) потрапив у дiючу армiю, став розвiдником. Форсував Днiстер, з групою товаришiв зайняв плацдарм, взяв у полон фашистського офiцера. Пiд Яссами загiн розвiдникiв на чолi з Беданом захопив важливу висоту i тримався до пiдходу основних сил. Iншим разом Андрiй проник до артилерiйських позицiй гiтлерiвцiв, захопив офiцера i благополучно пересiк лiнiю фронту. На його рахунку понад 20 приведених "язикiв". Мав чотири поранення. Працю? лiсником у Бiлозiр'?вському лiсництвi. Старшина запасу. Безпалько Iван Гнатович. Стрiлець, розвiдник, кулеметник. Цими вiйськовими спецiальностями оволодiв на фронтовому шляху, що почався у квiтнi 1944 року в селi Павлинцi Iванiвського району Одесько? областi (там народився 1924 року) i закiнчився в Берлiнi. На Днiстровському плацдармi знищив кулеметну точку фашистiв i привiв "язика". Форсувавши Захiдний Буг, зайшов у тил ворожiй самохiднiй гарматi i закидав гранатами ?? обслугу. Неподалiк Вiсли захопив обер-лейтенанта, знешкодив снайпера. Бiля Зе?ловських висот вiдбив кулеметним вогнем 5 атак есесiвцiв. Пiсля вiйни шоферував у павлинському колгоспi, був секретарем комсомольсько? органiзацi?. Тепер живе в Одесi. Кранiвник об'?днаного господарства залiзничного транспорту. Член КПРС. Старшина за-пасу. Бiоносенко Андрiй Купрiянович. Народився 1921 року в Микола?вi. Потомствений робiтник. До вiйни працював слюсарем на суднобудiвному заводi. На фронт пiшов у 1941 роцi. Затримував ворога на Днiпрi, на Дону. Був мiнометником, а потiм командиром гармати танка. Визволяв Керч. У вуличних боях врятував двох важкопоранених офiцерiв i вiв вогонь з пiдпаленого танка. Знищив перетворений на фортецю будинок, де засiли гiтлерiвцi. В Ялтi потопив вогнем гармати 3 катери ворога. У Польщi екiпаж танка комсомольця Бiоносенка захопив переправу, а також ворожi танки та бронетранспортери, що ?? охороняли. Живе в Микола?вi. Працював шофером пожежно? машини заводу iменi 61 комунара i був нагороджений медаллю "За бездоганну службу". Тепер - шофер автобусного парку. Биков Григорiй Сергiйович. У серпнi 1944 року дев'ятнадцятилiтнiй Григорiй Биков iз села Костюковки Гомельсько? областi був мобiлiзований на фронт, а в жовтнi уже одержав орден Слави III ступеня: першим ускочив у транше? ворога на околицях польського мiста Радом i знищив 30 гiтлерiвцiв. На кордонi фашистсько? Нiмеччини закидав гранатами 2 дзоти, що перепиняли шлях пiдроздiловi. А коли оволодiвали мiстом Мезерiтцом, вибив фашистiв iз кiлькох укрiплених будинкiв i знешкодив кулеметну точку. Ще два солдатськi ордени з'явились на гiмнастерцi сержанта-комсомольця. Живе в мiстi Селiдово на Донеччинi. Працю? крiпильником на шахтi .No 1--2. Старшина запасу. Богун Микола Андрiйович. Рахунок помсти командира протитанково? гармати сержанта Миколи Богуна (народився 1924 року в селi Покровському Артемiвського району Донецько? областi) наприкiнцi вiйни обчислювався 80 знищеними танками, 2 бронетранспортерами, автомашинами з бо?припасами i живою силою ворога, кулеметними точками. Гвардi?ць Богун з боями пройшов вiд Артемiвська до Берлiна. Разом з обслугою гармати товаришами Шовiдзе, Квiмсадзе, Шакарашвiлi, Корiдзе i ?здовим Марченком пiдбив 17 танкiв i багато iншо? технiки ворога. Живе в мiстi Слов'янську. Начальник стрiлецько-пожежно? команди на залiзницi. Старшина запасу. Броницький Олексiй Васильович. Стрiлець-радист бомбардувальника Пе-2. В армiю призваний 9 червня 1941 року з села Гардишiвки Андрушiвського району Житомирсько? областi (народився 1922 року). Воював на Ленiнградському, потiм -- на 3-му Бiлоруському фронтах. Висока ефективнiсть 150 бойових вильотiв засвiдчена трьома орденами Слави, орденом Вiтчизняно? вiйни II ступеня. Особисто збив 3 "мессершмiтти". У 1948 роцi закiнчив Ки?вську юридичну школу. Вiдтодi працю? народним судею в Коростишiвському районi на Житомирщинi (в селi Брусилiв). Член КПРС з 1944 року. Здобув заочно вищу юридичну освiту. Старшина запасу. Бугайчук Максим Степанович. Шiстнадцяти рокiв добровольцем пiшов на фронт 1941 року. Був помiчником машинiста бронепо?зда, що робив нальоти на ворога поблизу батькiвщини комсомольця Бугайчука -- села Червона Гребля Чечельницького району на Вiнниччинi. Обороняв Москву в складi стрiлецько? частини. Проник у тил ворога i забезпечив висадку нашого повiтряного десанту. Смiливими дiями не допустив, щоб гiтлерiвцi зруйнували залiзничний мiст через Березiну. Особисто взяв у полон фашистського генерала. У важкому бою замiнив командира мiнометно? роти i зупинив контрнаступ фашистiв. Член КПРС з 1943 року. Пiсля вiйни закiнчив iнститут iнженерiв залiзничного транспорту. Начальник станцi? Усатове пiд Одесою. Бужак Леонiд Арефiйович. Воював з квiтня 1944 року на 1-му Бiлоруському i 2-му Укра?нському фронтах. Спочатку був кулеметником. Коли фашисти потiснили пiхоту танками з десантом, не покинув позицi?, а вичекав i вiдкрив вогонь у спини гiтлерiвцям, змусив ?х тiкати. Згодом -- розвiдник. У смiливих вилазках серед бiлого дня двiчi викрадав у ворожих блiндажах офiцерiв. На територi? Нiмеччини пробрався за лiнiю оборони ворога i пiдiрвав укопаний у землю танк. У 1951 роцi особовий склад пiдроздiлу, в якому служиив, тепло провiв комсорга, демобiлiзованого гвардi? старшину, в Одесу (там народився 1925 року). Закiнчив залiзничний технiкум, працював машинiстом i одночасно вчився в полiтехнiчному iнститутi. Iнженер заводу залiзобетонних виробiв. Член КПРС. Величко Iван Григорович. Пiсля тринадцято? атаки фашистiв рядовий Iван Величко з усi?? артилерiйсько? обслуги залишився сам i побачив, що йому нiчим зрушити з мiсця гармату: конi побитi. Тодi вночi викрав коней у ворога. Ще й двох "язикiв" привiв. В Угорщинi по частинах винiс з товаришами гармату на високу гору i звiдти нищив дзоти i кулеметнi гнiзда противника. Пiсля вiйни Iван Григорович, який народився 1921 року в селi Бригинцях Новобасанського району Чернiгiвсько? областi, повернувся в рiднi мiсця. Працю? в колгоспi. Старшина запасу. Венгель Михайло Степанович. 1922 року народження. Рiс i виховувався в сiм'? колгоспника села Устинiвка Малинського району Житомирсько? областi. У 1941 роцi закiнчив 10 класiв. На фронтi - з 1943 року. Кулеметник. Був комсоргом батальйону. З групою комсомольцiв пробрався у тил ворога i рiшучими дiями примусив фашнстiв вiдступити. 1 травня 1944 року вогнем кулемета вiдбив атаку гiтлерiвцiв. Того самого дня одержав картку кандидата в члени КПРС. Пiд Кострiном разом з iншими бiйцями взводу взяв у полон роту фашистiв. Крiм орденiв Слави трьох ступенiв, нагороджений орденом i трьома медалями Польсько? Народно? Республiки. Закiнчив у 1956 роцi iнститут, виклада? мову й лiтературу в Устинiвськiй середнiй школi. Молодший лейтенант запасу. Венгер Костянтин Степанович. У бiй з фашистами вступив на танку в першi днi вiйни. На дiйсну службу був призваний комсомольцем iз села Косогiрки Ярмолинецького району Хмельницько? областi (народився 1921 року), де працював у колгоспi трактористом. Захищав Москву. Поблизу мiста Хмельницького розгромив автомобiльну колону ворога, у скрутний момент забезпечив зв'язок мiж авангардом i ар'?ргардом танково? бригади. Бiля рiки Одеру знищив 3 ворожi бронетранспортери, 2 танки i допомiг вiдбити атаку пiхоти. Штурмував Берлiн, визволяв Прагу. Старшина запасу Костянтин Степанович Венгер живе в селi Слобiдцi-Кадi?вськiй Ярмолинецького району на Подiллi, працю? трактористом на цегельному заводi. Верес Юзеф Миколайович. Народився 1922 року в селi Ставрiвцi Iванкiвського району на Ки?вщинi. Був секретарем комсомольсько? органiзацi? колгоспу i, коли почалася вiйна, з честю виконав доручення - без втрат евакуював артiльну худобу в глибокий тил. Воював у складi взводу розвiдникiв. Пройшов дорогами Укра?ни, Угорщини, Австрi?, Чехословаччини. На його рахунку - 20 "язикiв", 10 знищених кулеметних гнiзд. Разом з групою бiйцiв у тилу ворога визволив вiйськовополонених цiлого табору i тримався з ними до пiдходу основних сил. Тепер працю? в рiдному колгоспi "Укра?на" бригадиром. Член КПРС. Вовк Михайло Григорович. Десантник -- спочатку в авiацi?, згодом у морськiй пiхотi. Вiдзначився 1941 року в боях пiд Ки?вом. Вiд Туапсе пройшов берегом Чорного моря до гирла Дунаю, а звiдти по рiчцi - до Вiдня. Був командиром взводу. Пiд час визволення Севастополя одним з перших ввiрвався у ворожi окопи, на пiдступах до мiста знешкодив кiлька фашистських гармат. Очолював переправу десанту через Днiстровський лиман бiля Бiлгорода-Днiстровського, навальними дiями вибив ворога з берегових укрiплень. Пiд час бо?в за Будапешт знищив гранатами кулеметну точку. Мав вiсiм поранень. Народився 1919 року в селi Лутайцi Гребiнкiвського району на Полтавщинi. Працював до вiйни на залiзницi в Гребiнцi, тепер там же - у вузлi зв'язку. Член КПРС, старшина запасу. Войтковський Йосип Карлович. Поблизу мiста Гольдап у Схiднiй Пруссi? екiпаж танка Йосипа Войтковського пiдпалив 2 "пантери". Такими вчинками багата бойова бiографiя цього кавалера трьох орденiв Слави, трьох орденiв Червоно? Зiрки та ордена Вiтчизняно? вiйни II ступеня. На Парадi Перемоги в Москвi старшина комунiст Йосип Войтковський крокував на чолi зведеного полку Першого Прибалтiйського фронту -- вiн нiс овiяний славою прапор сво?? танково? бригади. З армi? повернувся в рiдний ?мiльчинськнй район Житомирсько? областi, в село Зелениця, де народився 1920 року в сiм'? бiдняка. Пiсля вiйни працював на кiлькох роботах, куди посилав його райком партi?. 1969 року його обрали в селi Барашах головою сiльсько? Ради. На цiй посадi й досi. Во?н Петро Федорович. Орденами Слави трьох ступенiв вiдзначено такi вчинки Во?на: вмiле командування мiнометною обслугою на плацдармi за Днiстром, де вогнем мiномета вiн вiдбив атаку роти фашистських автоматникiв; при форсуваннi Вiсли i розширеннi плацдарму на протилежному березi мiнометним обстрiлом не дав змоги гiтлерiвцям зосередити сили, паралiзував ?хнi дi?; пiд час переправи через Одер, поранений, не покинув передово? лiнi?, а продовжував керувати вогневим нальотом на транше? противника. З армi? повернувся в рiдне село Бузьке Новоодеського району Микола?всько? областi (народився 1924 року). Член КПРС. Голова сiльсько? Ради. Офiцер запасу. Гетьман Микола Панасович. Сапер. Почав вiйну сержантом пiд Ворошиловградом, недалеко вiд села Капiтанового Новоайдарського району, де народився 1922 року, а закiнчив у Будапештi старшиною. При штурмi Сапун-гори розмiнував проходи для пiхоти, в днi визволення Севастополя пiдiрвав самохiдну гармату, пiд час прориву оборони ворога на Днiстрi швидко переправив стрiлецький пiдроздiл i розчистив шлях вiд мiн. На Яссько-Кишинiвському напрямку знищив триамбразурний дот з фашистами. В комсомолi перебував з 1937 року. Член КПРС з лютого 1945 року. Живе в селi Капiтановому, тесляру? в мiсцевому радгоспi. Гетьманський Михайло Володимирович. Вiсiмнадцятирiчним юнаком з ворошиловградського заводу iменi Жовтнево? революцi?, де працював слюсарем, в червнi 1942 року пiшов добровольцем у мiнометники. Пiдбитий iз мiномета танк, десятки знищених гармат i сотнi фашистiв, переможнi десанти на плацдарми, по?динки з вогневими точками ворога -- так воював Михайло Гетьманський. Вiн з боями пройшов через Донбас, Бiлорусiю, Польщу аж до Кюстрiна, пiд яким був важко поранений. Тепер -- старшина запасу, член КПРС з 1944 року, слюсар Микола?вського заводу дорожнiх машин. Грицак Микола Iванович. Був спочатку стрiльцем, а коли в бою на ворожому аеродромi загинув кулеметник, Микола замiнив його i забезпечив успiх атаки. Пiзнiше командував обслугою протитанково? гармати, пiдбив 2 "тигри". Як розвiдник, привiв 5 "язикiв", висадив у повiтря залiзничний мiст у тилу ворога, пустив пiд укiс бронепо?зд. Пройшов бойовий шлях вiд Великих Лук до Схiдно? Пруссi?. В комсомолi перебував з 1936 року. Член КПРС з 1943 року. Народився 1920 року в станицi Таманськiй Темрюцького району Краснодарського краю в сiм'? селянина. Тепер живе в Керчi Кримсько? областi. Працю? продавцем продовольчого магазину. Старшина запасу. Гриценко Василь Трохимович. У голови колгоспу "Укра?на" Новомикола?вського району Запорiзько? областi комунiста Василя Гриценка, який народився 1923 року в селi Володимирiвцi Межiвського району на Днiпропетровщинi, зберiга?ться лист-подяка командира артдивiзiону, адресований матерi i датований 18 березня 1945 року. В нiй перелiчено подвиги комсомольця: 10 фашистських танкiв знищено ним на дорогах вiйни вiд Сталiнграда до Берлiна, i за це Гриценко нагороджений орденом Червоно? Зiрки, орденом Слави III ступеня; у 1945 роцi пiдпалив вогнем сво?? гармати 4 самохiднi гармати, знищив понад 50 гiтлерiвцiв. Нагороджений ще двома орденами -- Слави II ступеня i орденом Вiтчизняно? вiйни I ступеня. Пiзнiше Гриценка нагороджено ще й орденом Слави I ступеня. В нашi днi на грудях голови колгоспу з'явився орден Трудового Червоного Прапора. Дин??в Фатих Юнусович. Вручаючи гвардi? старшинi -- комсомольцю Фатиху Дин??ву орден Слави I ступеня, командуючий 2-м Укра?нським фронтом Маршал Радянського Союзу Р. Я. Малиновський поцiкавився, скiльки "язикiв" узяв смiливець вiд Сталiнграда до Ясс. Дин??в вiдповiв: "Сорок. Дванадцять разiв переходив лiнiю фронту i дiяв з товаришами у тилу ворога". На фронт Дин??в пiшов з Чарджоу, а народився у селi Мойсе?вцi Старокулаткинського району Ульяновсько? областi 1923 року. В 1946 роцi зняв вiйськову шинель, одягнув мiлiцейську i з того часу служить в органах охорони громадського порядку Одеси. Капiтан. Нагороджений значком "Вiдмiнник мiлiцi?". Дитюк Iван Григорович. Нинi кращий робiтник будiвельно? дiльницi, що в селi Затишшi Фрунзiвського району Одесько? областi, Iван Дитюк (народився 1920 року) прославився на фронтi як чудовий артилерiйський спостерiгач i навiдник. У днi оборони Москви, ставши до гармати, що лишилася без обслуги, пiдбив 2 фашистських танки. Пiд Сталiнградом виявив 18 вкопаних танкiв ворога i точним вогнем знищив ?х. У боях за Франкфурт-на-Одерi пiдпалив пляшками з горючою сумiшшю 3 "тигри". Оточений, викликав вогонь на себе i зiрвав атаку гiтлерiвцiв. До комсомолу вступив на фронтi, був комсоргом батаре?. Демобiлiзувався у званнi сержанта. Доманов Анатолiй Омелянович. Командир рою протитанкових рушниць, кулеметного рою, взводу розвiдки - такi спецiальностi опанував на фронтi старшина-комсомолець. Вступив у бо? пiд Воронежем, по сусiдству з Курською областю, рiдним селом Призначним, де народився 1922 року. Закiнчив вiйну у нiмецькому мiстi Еберсвальдi. Беззмiнний комсорг роти. Знищив 18 машин з фашистами, вiдбив кiлька атак власовцiв, узяв 5 "язикiв". Живе тепер у Ждановi Донецько? областi. Старший термiст заводу iменi Iллiча. Драган Микола Афонович. Народився 1924 року в селi Станишiвцi Таращанського району на Ки?вщинi. Пiшов добровiльно на фронт iз школи ФЗН. Сержант-комсомолець командував обслугою протитанково? гармати. Пiд час бо?в на Курськiй дузi пiдпалив 4 "тигри"; 3 ворожих танки знищив у Бiлорусi?, 4 -- в Польщi. Один з перших переправився через рiчку Нiцше i вiдбив кiлька атак фашистiв. Живе в селi Ксаверовому Малинського району Житомирсько? областi. Електрозварник Недашкiвського вiддiлення "Сiльгосптехнiки". Лейтенант запасу. Драченко Iван Григорович. Льотчик-гвардi?ць штурмовика IЛ-2 Iван Драченко (до серпня 1943 року - комсомолець, з серпня - комунiст) зробив близько 200 бойових вильотiв, 157 з них - пiсля поранення. Знищив i пошкодив танкiв i бронетранспортерiв - 76, залiзничних ешелонiв 6, велику кiлькiсть автомашин, возiв з вантажем i живою силою, складiв з бо?припасами i продуктами, вивiв з ладу 18 дотiв, зруйнував 4 мости, спалив на аеродромах 9 лiтакiв ворога i збив у повiтряних боях -- 5. Родом з села Велико? Севастянiвки Христинiвського району Ки?всько?, нинi -- Черкасько? областi (народився 1922 року). Демобiлiзувавшись, закiнчив юридичний факультет унiверситету, аспiрантуру. Довгий час працював директором школи, головним iнженером ки?всько? фабрики "Рiзнопобутпром". Нинi -- персональний пенсiонер. Нагороди: Золота Зiрка Героя Радянського Союзу i ордени: Ленiна, Червоного Прапора, Слави трьох ступенiв, Вiтчизняно? вiйни II ступеня, Червоно? Зiрки. Дубошiй Микола Наумович. Вiйськовi спецiальностi - мiнометник, розвiдник. Звання -- старший сержант. Виключний геро?зм i мужнiсть виявив у боях пiд час форсування Днiпра i подальшого наступу на ворога. В складi штурмового загону добровольцiв вночi з товаришами вiдбив у гiтлерiвцiв Моравську Остраву i цим самим почав визволення братнiх чехiв. В партiю Миколу Дубошiя приймали на передовiй перед атакою. Коли демобiлiзувався, то повернувся в Яготин Ки?всько? областi, де народився 1920 року, а в 1936 роцi вступив до комсомолу, працюючи трактористом в колгоспi. Пiсля вiйни був спочатку вчителем фiзкультури, а згодом -- учителем працi в Яготинськiй середнiй школi No 3. Закiнчив Ки?вський педагогiчний iнститут iменi Горького у 1969 роцi. Дудник Андрiй Романович. За час перебування на фронтi, вiд Днiстра до Влтави, розвiдник-комсомолець привiв 10 "язикiв". У бою замiнив убитого кулеметника i врятував вiд оточення артилерiйську батарею. В тилу ворога пiдбив танк, взяв у полон його екiпаж, а потiм показав шлях нашим танкам, якi здiйснили несподiваний удар по гiтлерiвцях. У Чехословаччинi виявив момент замiни на передовiй ворожих частин, i радянськi бiйцi без втрат оволодiли мiстом Чадце. Демобiлiзувався в сво? село Лозову на Вiнниччинi (там народився 1922 року). Тракторист колгоспу "Прогрес". Старшина запасу. Дячкiн Петро Якимович. Народився 1923 року на хуторi Вовчий Яр Донецько? областi. Працював у колгоспi трактористом. Воювати почав у 1942 роцi, в окопах i до комсомолу приймали. Стрiлець. Визволяв Одесу, Кишинiв, Варшаву, штурмував Берлiн. У боях знищив 2 фашистських танки, 3 кулеметних гнiзда, багато живо? сили ворога. Живе в Горлiвцi. Лiсогон шахти "Кiндратiвка-Нова". З кiнця вiйни повернувся рядовим, тепер - старшина запасу. ?мельянов Анатолiй Васильович. Командир рою розвiдки. Рахунок "язикам" сержант-комсомолець вiдкрив на плацдармi за Днiпром, коли захопив фашистського офiцера з цiнними документами. По дорозi до Микола?ва привiв у штаб ще одного офiцера i трьох солдатiв. У селi над Iнгульцем з групою товаришiв звiльнив засуджених до розстрiлу мирних жителiв, а потiм полонив загiн карателiв. На Днiстровському плацдармi зi сво?м ро?м пiдiрвав гранатами 6 танкiв i 3 бронетранспортери, а на Сандомирському -- пробрався у штабнi блiндажi фашистiв, захопив 3 офiцерiв i документи. Уродженець (1924 року) мiста Слов'янська Донецько? областi. Живе в Днiпропетровську. Кандидат економiчних наук, начальник вiддiлу в Iнститутi чорно? металургi?. Член КПРС. ?рмаков Микола ?горович. Орден Слави III i II ступенiв розвiдник одержав на Днiпрi - за те, що взяв важливих "язикiв" - офiцерiв фашистських штабiв. Тодi ж був прийнятий до ВЛКСМ. У Польщi, за Вiслою, брав участь у рейдi розвiдроти по тилах ворога. Там захопив "язика" i знищив 2 автомашини з бо?припасами. А всього на рахунку сержанта Миколи ?рмакона до кiнця вiйни було 20 "язикiв". Мав 5 поранень. Народився 1924 року в селi Михайлiвцi Черемисинiвського району Курсько? областi. Живе в Донбасi, у мiстi Антрацитi на Ворошиловградщинi. Слюсар. Старшина запасу. ?фименко Максим Панасович. Уперше старший сержант-комсомолець вступив сво?м танком у бiй пiд горою лiвiше Ковеля. Тодi пiдбив 2 "тигри", самохiдну гармату i 3 всюдиходи з гiтлерiвцями. На пiдходi до Одеру знищив ще 3 "тигри", "пантеру", розгромив залiзничний ешелон з бо?припасами. Пiд Берлiном iшов на таран з фашистськими танками i вивiв iз ладу 2 машини, а потiм розтрощив артилерiйську батарею. Народився 1925 року в станицi Андр??вськiй Новотиторовського району Красно- дарського краю, рiс у мiстi Чердинь Пермсько? областi. До армi? пiшов iз школи ФЗН. Тепер живе у мiстi Жовтi Води на Днiпропетровщинi. Тесляр шахти "Ольховська". Зарiпов Володимир Галiмович. Син колишнього бiйця Першо? Кiнно? армi?, який залишився пiсля громадянсько? вiйни на Подiллi. Народився 1925 року в Кам'янцi-Подiльському. I тепер живе там. Робiтник заводу iнструментiв твердих сплавiв. Член КПРС. Студент-заочник педагогiчного iнституту. Гвардi? старшина запасу. На фронтi був iз 1942 року. Автоматник, згодом - навiдник самохiдно? гармати. В районi Золочева комсомолець Зарiпов пiдпалив колону автомашин, знищив 3 танки. Поранений, не покинув бойового поста. У Польщi бригада самохiдних гармат здiйснила глибокий рейд по тилах ворога, в ходi його Зарiпов пiдпалив склад iз бо?припасами, розгромив залiзничний ешелон. Поблизу Берлiна пiдбив 4 "тигри". Занзiвер Якiв Якимович. Вiйна застала його на захiдному кордонi СРСР у званнi сержанта, командира гарматно? обслуги. Зiнзiверу йшов тодi двадцять перший рiк (народився в селi Новоприрiчному Червоноармiйського району Кокчетавсько? областi). У квiтнi 1942 року знищив 2 ворожi танки, групу автоматникiв i врятував життя старших командирiв. За це одержав першу нагороду - орден Червоно? Зiрки. Мав 4 поранення. Згодом став командиром обслуги мiномета. Вiдзначався не тiльки влучним вогнем, а й тим, що розмiновував проходи для наступу наших вiйськ. Не раз використовував у боях зброю ворога. На територi? Нiмеччини замiнив убитого командира батаре? i, вмiло коригуючи вогонь мiнометiв, примусив фашистiв тiкати. Тепер живе у мiстi Моспiнi Донецько? областi. Працю? сепараторником на брикетно-збагачувальнiй фабрицi. Старшина запасу. Зозуля Михайло Павлович. Командир бронетранспортера розвiдувально? роти. Учасник оборони Сталiнграда i штурму Берлiна. Захопив iз товаришами близько 50 "язикiв". Пiд час визволення польського мiста Радзеюва знищив гармату, дот, багато фашистiв, якi не здавались, а 100 чоловiк захопив у полон. Народився 1923 року в сiм'? робiтника у Чугу?вi на Харкiвщинi. В партi? з липня 1942 року, до цього був комсомольцем. Додому повернувся в 1947 роцi. Працю? на заводi майстром токарно? дiльницi. Старшина запасу. Iбрагiмов Гарiф Iбрагiмович. Народився 1922 року в селi Кайнли Шереметь?вського району Татарсько? АРСР. Працював у Москвi будiвельником. У бою за станцiю Новоукра?нка на Кiровоградщинi комсомолець-навiдник гармати знищив танк i 2 бронетранспортери. Поранений, продовжував вести вогонь по ворогу. Поблизу Ясс пiдпалив 2 ворожi танки, розiгнав пiхоту, яка пiднялася в атаку. На Сандомирському плацдармi, вже бувши командиром обслуги, пiдбив 3 самохiднi гармати ворога. За Вiслою вивiв з ладу бронепо?зд гiтлерiвцiв. Тепер живе у селi Мар'янiвцi Горохiвського району Волинсько? областi. Робiтник мiсцевого цукрозаводу. Старшина запасу. Iванов Iлля Михайлович. Шахтарський син. Народився 1924 року в мiстi Чистяковому -- нинi Торез -- Донецько? областi. Воював i розвiдником, i кулеметником, i мiнометником. На Микола?вщинi, коли його батальйон наступав на транше? ворога, придушив кулеметне гнiздо. Поранений, винiс iз поля бою командира роти. Поблизу Ужгорода бiйцi на чолi з Iвановим, виходячи з оточення, знищили фашистську розвiдку. На плацдармi за Одером обслуга гвардi? старшини Iванова вiдбила кiлька контратак фашистiв. Чотири рази поранений. Живе у мiстi Торезi. Учитель фiзкультури. Член КПРС. Iваньков Олександр Петрович. Народився у селищi ?ланi Волгоградсько? областi 1924 року в сiм'? робiтника. Бойовий шлях артилериста -- спочатку рядового, потiм сержанта -- командира гармати -- пролiг вiд станцi? Волноваха до Альп. На Донбасi пiдпалив 4 танки i 3 бронетранспортери. Форсувавши рiку Пiвденний Буг поблизу Первомайська, зайняв оборону i вiдбив пiхотнi атаки фашистiв, пiдпалив 2 "тигри". Усього за час вiйни знищив 20 ворожих танкiв. У члени партi? вступив на фронтi в 1944 роцi. Живе в Кiровоградi. Службовець. Старшина запасу. Ка?рський Микола Миколайович. Родом iз села Красногригорiвкн Нiкопольського району Днiпропетровсько? областi (народився 1921 року). До комсомолу вступив перед вiйною, коли працював пекарем на хлiбозаводi у мiстi Марганцi. На фронтi був навiдником протитанково? рушницi. Пiд Воронежем вiдзначився, вiдбиваючи атаки фашистських танкiв. Пiдпалив 2 машини. На плацдармi за Днiпром з ПТР i гранатами знищив кiлька автомашин i багато ворожих солдатiв та офiцерiв. Поблизу переправи через Прут перекрив дорогу, якою гiтлерiвцi пiдвозили бо?припаси, i фаустпатронами пiдпалив 5 навантажених автомашин i пiдбив 2 танки. На Сандомирському плацдармi сам замiнив обслугу гармати, знищив 6 танкiв i 2 бронетранспортери. Член КПРС iз 1944 року. Живе у Марганцi. Машинiст екскаватора на руднику. Нагороджений знаками "Шахтарська слава" I, II i III ступенiв. Старшина запасу. Калиниченко Микола ?горович. Сапер. На фронтi з 1943 року (народився 1925 року в селi Шопiнi Сажновського району Б?лгородсько? областi). По-комсомольськи дiяв, переправляючи технiку й бiйцiв через Днiпро для створення плацдарму, а пiзнiше -- прокладаючи проходи в мiнних полях i дротяних загорожах. Брав участь у розгромi Корсунь-Шевченкiвського та Яссько-Кишинiвського угруповань ворога. На Днiстрi захопив "язика". Форсував Дунай iз першим загоном i знiмав на плацдармi мiни, пiдривав завали, вiдбивав контратаки фашистiв. Вiйну закiнчив сержантом, членом партi?. Живе в Харковi. Працю? на залiзницi майстром по ремонту контрольно-вимiрювальних приладiв. Старшина запасу. Кальонов Петро Миколайович. Вiйна застала комсомольця Петра Кальонова на строковiй службi (до армi? жив i працював ветфельдшером у селi Капчинi Кадуйського району Вологодсько? областi, де народився 1920 року). Пройшов iз боями вiд Iзюма до Острави Моравсько? -- артилеристом, помiчником командира стрiлецького взводу i взводу вогнеметникiв. Гвардi?ць. При штурмi одного з перевалiв у Карпатах замiнив пораненого командира роти i виконав поставлене завдання, а пiд Остравою Моравською знищив дот i допомiг вiдбити 5 контратак ворога. Живе на станцi? Кононiвка Драбiвського району на Черкащинi, працю? шофером на мiсцевому хлiбоприймальному пунктi. Карлов Вiктор Васильович. На прикладi його снайперсько? гвинтiвки було 37 зарубок -- стiльки фашистiв знищив. I в розвiдку ходив комсомолець -- привiв 10 "язикiв". На плацдармi за Вiслою тримався з товаришами весь день, аж поки пiдiйшли основнi сили дивiзi?. Так само вiдзначився пiд час форсування Одеру i за ним, коли пiдiрвав чотири вкопаних фашистських танки. Корiнний житель Днiпропетровська (народився 1925 року), син робiтника i сам робiтник -- працю? шлiфувальником на агрегатному заводi. Член мiськкому КП Укра?ни. Старшина запасу. Катана Iван Антонович. Розвiдник. Захопив 12 "язикiв", зокрема в Польщi привiв фашистського офiцера. Там же виявив, що гiтлерiвцi готують танкову атаку, i полк зустрiв ворога належним чином, пiдпалив 20 "тигрiв". За Одером вивiв пiхоту в фашистський тил, цим допомiг без великих втрат оволодiти укрiпленим районом. Поблизу Берлiна полонив начальника штабу есесiвського полку з документами. Вiйну закiнчив старшиною. Повернувся в рiдне село Плетений Ташлик Маловискiвського району Кiровоградсько? областi, де народився 1923 року. Колгоспник. За високi врожа? нагороджений медаллю Виставки досягнень народного господарства СРСР. Кекух Василь Iллiч. Артилерист. Командував обслугою гармати, взводом. На станцi? Шацилки в Бiлорусi?, вiдбиваючи танкову атаку, коли навiдник i заряджаючий були пораненi, пiдпалив 2 ворожих танки. В районi Бобруйська разом з сво?ми товаришами по збро? придушив вогневi точки гiтлерiвцiв i змусив фашистський полк здатися в полон. Пiд час форсування рiчки Нарев знищив 5 кулеметних гнiзд. Народився 1921 року в селi Семенiвцi на Чернiгiвщинi. Тепер живе в селi Вороновицi на Вiнниччинi. Працював народним суддею, нинi -- адвокат. Член КПРС з 1944 року. Ковальов Олексiй Леонтiйович. Командир стрiлецького рою, потiм - розвiдник. У 1943 роцi вступив до комсомолу. За те, що пiд Варшавою взяв "язика" - фашистського офiцера, -- удосто?ний ордена Слави III ступеня. Другий солдатський орден дiстав за те, що одним з перших ввiрвався у Кюстрiн i знищив кулеметну точку ворога, i пiдбив фаустпатроном танк. На вулицях Берлiна знешкодив групу фаустпатронникiв, оволодiв кiлькома укрiпленими будинками. Тепер живе в Ки?вi. Народився 1925 року в мiстечку Бурлiнi у Казахстанi. Працю? в органах протипожежно? охорони. Звання -- лейтенант. Член КПРС. Коврига Дмитро Романович. ? одна неув'язка в бiографi? Дмитра Ковриги, вихiдця з села Поташнi Канiвського району Черкасько? областi: народився 1925 року, а пи-шеться -- 1924 року. Збiльшив свiй вiк у 1942 роцi, щоб швидше пiти воювати з фашистами. Неодноразовi вилазки розвiдника в тил ворога i повернення з важливими "язиками" пiд Рославлем були вiдзначенi орденом Вiтчизняно? вiйни II ступеня. За участь у визволеннi мiста Ковеля, де вiн з товаришами захопив у полон фашистського кулеметника i лiквiдував рiй гiтлерiвцiв, Коврига одержав перший солдатський орден. Другий -- на Вiслi, там стiйко обороняв зайнятий на ворожому березi плацдарм. Третiй --за Одером, коли в бою замiнив командира роти ти i виконав бойове завдання. В комсомолi перебував з 1943 року. Повернувшись з армi?, оселився на Львiвщинi. Працю? у вiддiленнi мiлiцi? мiста Добромиль. Член КПРС. Старшина запасу. Козленков Анатолiй Володимирович. Пiд Мелiтополем, у 1943 роцi, вiдбулося бойове хрещення двадцятилiтнього комсомольця з села Конькового Новоазовського району Донецько? областi Анатолiя Козленкова: розвернув 45-мiлiметровову гармату, обслуга яко? загинула, й пiдбив 2 фашистських танки. Згодом став снайпером. Знищив 194 гiтлерiвцi. Пiсля вiйни закiнчив танкове училище. За станом здоров'я звiльнився в запас капiтаном. Живе в Одесi. Iнженер спецiального конструкторського бюро. Козятинський Iван Климович. Як старший артилерист-розвiдник, брав участь у розгромi фашистського угруповання пiд Сталiнградом. Вилiкувавшись пiсля поранення, очолив рiй саперiв. Прокладав розвiдникам ходи через мiннi поля, пiдривав ворожi доти, переправляв бiйцiв на човнах пiд час форсування рiчок. На околицi Берлiна був прийнятий у члени КПРС. Комсомолець з 1938 року. А народився Iван Климович 1920 року в бiдняцькiй сiм'? в селi Босiвцi Лисянського району Черкасько? областi. Там живе й тепер. Слюсарю? у тракторнiй бригадi. Кольцун Пилип Iванович. На Курськiй дузi розпочав свiй бойовий шлях сапера. Поблизу Люблiна знешкодив мiни i дав можливiсть успiшно здiйснити танкову атаку. За це нагороджений орденом Слави III ступеня. В районi Познанi пробрався вночi в тил гiтлерiвцiв i закидав ?хнi дзоти протитанковими гранатами. Подвиг сержанта, командира рою, було вiдзначено орденом Слави II ступеня. Орден Слави I ступеня одержав на Одерi: переправив на човнi взвод бiйцiв i на протилежному березi зробив проходи у мiнному полi. В комсомолi перебував з 1940 року - з часу визволення Червоною Армi?ю села Мирнопiлля Аккерманського повiту в Бессарабi? (нинi Саратський район Одесько? областi) з-пiд ярма румунських бояр. Там народився 1919 року. Член КПРС з 1945 року. Живе на батькiвщинi. Колгоспник артiлi iменi Ленiна. Старшина запасу. Кононенко Григорiй Дмитрович. У першi ж днi нападу на нашу кра?ну фашисти вiдчули силу вогню гармати, якою командував комсомолець Григорiй Кононенко: пiд Ковелем ?? обслуга пiдпалила 2 ворожих танки, зупинила наступ гiтлерiвцiв. У 1943 роцi розвiдник Кононенко форсував Днiпро i захопив з товаришами 2 фашистськi батаре?, танк, знищив багато живо? сили ворога. Пiд Черкасами разом з iншим бiйцем висадив у повiтря залiзничний мiст i знищив 2 вогневi точки. В районi Ясс розвiдники старшини Кононенка несподiваним ударом примусили здатись 200 ворожих солдатiв i офiцерiв, захопили 2 артилерiйськi батаре? з бо?припасами. Ма? на сво?му рахунку 40 "язикiв". Живе у Миргородi Полтавсько? областi (народився там 1919 року в сiм'? робiтника). Довгий час працював техкерiвником у райхарчокомбiнатi. Тепер за станом здоров'я на пенсi?. Кораблiнов Василь Костянтинович. Народився 1923 року в селi Вислому В'ясеновського району Курсько? областi. Вирiс у Донецьку, слюсарював на фабрицi. В армiю пiшов на другий день пiсля визволення окупованого мiста. Став навiдником протитанково? гармати, знищив при штурмi села Калинiвки 8 кулеметних точок фашистiв. У Бiлорусi? вiдзначився влучним вогнем пiд час прориву глибокоешелоновано? оборони ворога. Бiля Прейсiш-Ейлау обслуга старшого сержанта комсомольця Кораблiнова викотила гармату на пряму наводку i знищила 2 кулеметнi гнiзда та багато живо? сили противника. Живе в Донецьку. Експедитор вiддiлу постачання тресту "Куйбишев-вугiлля". Старшина запасу. Корюков Геннадiй Олександрович. Перший бiй - у районi Шауляя в липнi 1944 року. Командировi гармати танка Т-34 комсомольцю Геннадiю Корюкову ще не було вiсiмнадцяти рокiв. Але один пострiл -- i "тигр" запалав. Потiм командування наказало екiпажевi танка захопити мiст i утримувати його до пiдходу всi?? 159-? бригади. Не встигли пере?хати на той берег, як ворог висадив мiст у повiтря. Почались атаки. Тодi Корюков протягом дня знищив 4 танки. Пiд час штурму Кенiгсберга розтрощив артилерiйську батарею. В розвiдцi прокладав дорогу до порту Пiллау. Демобiлiзувався старшим сержантом у рiдне мiсто -- Верхнiй Тагiл Свердловсько? областi. Оволодiв спецiальнiстю кранiвника, працював на електростанцi?. Тепер живе в Зеленодольську на Днiпропетровщинi. Робiтник Криворiзько? ДРЕС. За трудовi дiла нагороджений значками "Вiдмiнник соцзмагання електростанцiй СРСР" та "Вiдмiнник енергетики та електрифiкацi? СРСР". Косолапов Вiктор Григорович. Далеко вiд дому -- села Богданiвки Петрiвського району Кiровоградсько? областi -- був Вiктор Косолапов, коли спалахнула вiйна: дев'ятнадцятирiчний слюсар будував за комсомольською путiвкою ГЕС пiд Ленiнградом. 19 вересня 1941 року навiдник гармати Косолапов послав з прямо? наводки снаряд у люк фашистського танка i пiдпалив його. Вже розвiдником знищив 3 машини з пiхотою i захопив "язика". Пiзнiше очолював похiд у глибокий тил противника. Тодi розвiдники розбили ворожий гарнiзон i привели 4 "язики". За це одержав орден Слави III ступеня. На Другому Бiлоруському фронтi забезпечив вихiд з оточення двох наших батальйонiв, а потiм взяв "язика". Удосто?вся ордена Слави II ступеня. У Гдинi знищив кулеметне гнiздо i полонив взвод фашистiв, заслуживши третiй солдатський орден. Член КПРС з 1943 року. Працю? у Петрiвському районi головним агрономом артiлi "1 Травня". Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Студент-заочник сiльгоспiнституту. Котробай Василь Онуфрiйович. Дев'ятнадцять рокiв було Василевi, уродженцю села Гольма-2 Балтського району Одесько? областi, коли вiн, випускник педагогiчного училища, став у 1938 роцi вчителем. Через рiк - червоноармi?ць, артилерист. Воював у районi Кандалакшi в Калiнiнськiй областi, у Прибалтицi й Польщi. Одного разу обслуга його гармати вiдзначилася в нiчному по?динку батаре? з полком пiхоти i танками ворога. Фашисти були знищенi. На Одерi артилерист влучним вогнем розчистив дорогу нашiй пiхотi. А в Берлiнi Котробай "накрив" батарею мiнометiв. У комсомолi був до 1944 року, а з 1944 року -- член партi?. Тепер -- працiвник органiв охорони громадського порядку в Вiнницi, капiтан внутрiшньо? служби. В пiсляво?нний час за зразкову службу в мiлiцi? нагороджений трьома медалями. Кошель Iван Якович. Був командиром кулеметно? обслуги, автоматником, розвiдником. 31 грудня 1941 року вiсiмнад