---------------------------------------------------------------
 Официалый сайт Леся Подеревянского
 http://www.ultima.te.ua/hamletua/

 From: Николай Гусев (ngusev@iname.com)

     Автора  зовут  Лесь Подеревянский. Он киевлянин. Его мама
преподает в Художественой Академии в Киеве.
     Цитата   из  мамы:  "У  Лесика  в  детстве  была  огромная
бибиотека. Он очень много из нее взял."
     Все  произведения  автора  существуют в виде магнитофонных
записей в авторском исполнении.
     Текстовые  варианты (те, что я видел) неполные и искажены.

     См. также материалы о Подеревянском

---------------------------------------------------------------




     Берег моря. Чути розбещеннi крики морських  птахiв,  ревiння
    моржiв, а також iншi звуки, iздаваeмиe рiзною морською своло-
    тою. На берег моря виходить Гамлeт, принц Датський,  одягнен-
    ний в зручну товстовку й такi самi парусиновi  штани.  Гамлeт
    красiво пiдперезаний вузьким шкiряним пояском. Вiн босий, бо-
    родатий i поцаватий. В руках у нього дебелий дрючок.

Гамлeт:
        - Як остопиздило купатися менi. Чи може iскупатися? Купа-
    тись чи не купатись? Блядськi цi питання  заябують.  То  може
    варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляeм хуярити,
    аж поки за буями  в  очах  не  потемнie?  Ну  а  згодом?  Про
    наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже  пиз-
    дець крадеться з своeю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, чи-
    ряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою  й  сира
    могила... На нiй брудна Офелiя, вонюча та купка маргариток. I
    напис: тут лежить той фраeр, що  любив  купатись.  Нi,  такie
    варiанти eбав я рот i в носа.

        I Гамлeт харкаe у море i його дрючком  пиздячить.  Пiдхо-
    дить Клавдiй, хтивий дядько принца.

Клавдiй:
        - Мон шер Гамлтт! Ходiмо в кабiнeт. Цукерку  дам  тобi  я
    посмоктати. Цукерка очeнь класна, Тузiк вкусний.

        Клавдiй огидно плямкаe губами, iзображая  чудний  нехуйо-
    вий Тузiк. У ту же мить з  моря  вилазить  Привид  в брудному
    простирадлi.

Привид:
        - Не вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi вiн в
    жопу встромить.

Клавдiй: А-а-а-а!!!
        Тiкаe.

Привид:
        - От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв  мене  на
    полюваннi, коли я мiцно спав.  Пiдступною  рукою  вiн  в  ухо
    спрямував брудного хуя. I  скоцапиздило  моe  прекрасне  тiло
    смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на па-
    рашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей,  або  в  конторi
    сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб  йо-
    го eбали в жопу!

Гамлeт:
        - Не можна мстить.  Повиннi  ми  любити  всiх  пiдорасiв,
    злодiыв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.

Привид:
        - То може ти i м'яса не ыси?

Гамлeт:
        - Нi, не ым я м'яса принципово.  Я  тiльки  випить  iнодi
    люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем  до-
    хуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.

Привид:
        - Хуйова мода. Пробздiлось щось у Дацькому  князiвствi...
    Колi я був царем, eбав я всiх богоносцiв у купi з Львом  Тов-
    стим. Но це, конeчно, в смислe  пeрeносном.  Но  пiдорасiв  з
    дeтства не любив, ще посилав ых на  хiмiю  eбошить  на  благо
    Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна!

Гамлeт:
        - Ви, батько, там привидом вже зовсiм заeбали. Щось  пиз-
    дитЕ, що не просцяти i за цiлий тиждень.  Я  вам  сказав,  що
    мститися не можна, бо всi люди - це браття  на  землi,  окрiм
    жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв,  которих  я  ненавиджу.  В
    цiлому я ж гуманiст, не то  що  ви,  папаша.  Вам  тiльки  би
    горiлки засадить та мамку бiдну на печi eбати, аж дим iз  ха-
    ти йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в  паралiзова-
    ну бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же  много  другоы
    хуйнi за вами замiчав я.  Навiщо  вам  свого  родного  брата,
    слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати  вам  мiньeт?
    От вiн i eбанувся, бiдолашний, i це не  дивно.  Мати  ж  моя,
    бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене  ж,  синка  хорошого,
    любила i часто пестила. А я з нею грався у курочку та  пiвни-
    ка. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо  я  дрюч-
    ком переeбу. Щe й дядька  позову  i  ми  з  ним  разом  таких
    пiздюлeй вам понакладаeм, шо Данiя здригнеться.

Привид:
        - Сучiй сину, хуйовий недоносок! Так на батька! Таку хуй-
    ню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ы як ти родився?  Чом
    не засунув в жопу головою i задушив? От курвяча сiмейка! Заж-
    ди ж у мене!

        Привид топиться у морi.

Гамлeт:
        - Папаша блядскiй, в доску заeбали. Пiти та випить в  ба-
    ру шампаньйоли, бо в ротi мов коти понасцiкали i  не  свiдомо
    хочеться лизати шершавим язиком гарачi зуби...

        Гамлeт уходить, моржи ревуть, птахи кричать, море шумить.



        На сценi збоку стоыть рояль "Стiнвей".  На  ньому  лежать
    шпроти. Посеред сцени стоыть величезне кацапське крiсло, поз-
    бавлене будь-якого художнього  смаку.  Над  ним  герб  висить
    нацiональний. На гербi зображено ведмедя. В однiй руцi ведме-
    дя серп, у другiй балалайка. Це  символiзуe  працелюбнiсть  i
    незакомплексованiсть тварюки. У крiслi сидить Маргарита,  ма-
    ти Гамлeта i вишиваe комiрець косовроточкi. Вона наспiвуe ру-
    сопятську пiсню "Камарiнскую". Непомiтно, м'якою ходою  пидо-
    раса, входить Клавдiй, хтивий дядько принца.

Клавдiй:
        - Сьогоднi я гуляв на взмор'e з твоым синком красивим.  Я
    конхвету хорошу очeнь, вкусную, eму давав,  но  он  нe  взял,
    мудiла.

Маргарита:
        - Какой чудак, eй богу...

Клавдiй (сам до себе):
        - Я виeбу його.
(до Маргарити):
        - Конхвета Тузiк очeнь нe хуйова.

Маргарита (лагiдно):
        - Бешкетнику...

Клавдiй:
        - Чимось бздить у кабiнетi, неначe хтось насрав нечiстоп-
    лотно! Вiдкрийте хвортку, хами, щоб пробздiлось.

        Пiдскочивши, два хама в косоворотках i чоботях  швиденько
    вiдкривають хвортку i в нею в ту же мить влiтаe Привид.

Привид:
        - Ага, падлюки! Всiм скидать штани,  ставати  раком!  Щас
    пiздець вам буде, зливайте воду, йобанi масони, чи як вас там.

        Клавдiй, Маргарита i хами швидко виконують накази  Приви-
    да, якiй дико регочe i лiтаe по кабiнeту.

Клавдiй:
        - Мiй Привиде, нiякоы хуйнi не робим ми. Ко всiм  жидома-
    сонам iспитуeм злобу i ненависть i  каждий  день  нацiональнi
    гiмни на балалайцi хором iсполняeм. Бояться нас жиди  та  ба-
    сурмани, престiж крeпчаeт, мощно возрастаeт дeнь ото дня про-
    цент жиров у маслi. Довольнi хами, ситi в ых  eбала.  Гораздо
    меньше стало пiдорасiв, eбошать всi вони  як  папа  Карло  на
    хiмiы в Черкасах. Лiсбiянкi - усi на Соловках.

        Входить Гамлeт. Вiн в жопу п'яний. В однiй  руцi  у  його
    дрючок, у другiй шампанськe.

Привид:
        - Дивись, мiй сину, це - жидомасони. Ти запиздяч  дрючком
    ым по печiнцi, потом мeнe доложиш. Шо не ясно?

Гамлeт:
        - Папаша, всьо в лучшем вiдe, нe волнуйтeсь.

        Гамлeт пиздить усiх дрючком: пиздячить герба з  ведмедтм,
    потiм заливаe шампанськоe в рояль i шпроти запускаe туди ж. I
    по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.



Привид:
        - Мiй сину, то рояль, а не жиди, його не надо пиздить. За
    валюту його я купував.

Гамлeт:
        - Eбав я i рояль, i валюту, i всiх жидiв.

        Гамлeт пиздить Привида дрючком. Привид падаe. На полу ле-
    жать трупи, попижженi Гамлeтом. В роялi тихо плавають шпроти.
    Входить Зiгмунд Фрейд. Його окуляри таeмничо блищать  у  тем-
    нотi.

Гамлeт (потихеньку починаe тверезити):
        - Iтогi подвeдьом. Упиздив тата.  I  мамку  запиздячив  з
    рiдним дядьком. Попиздив мeбeль ценную,  герба  нацiонального
    хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду бiльше  пити  я,  хоч,
    правда,  яка  розумная  цьому  альтернатiва?  Пiздець    всeм
    сподiванням. Ех, блядська Данiя....

        Гамлeт рве на собi товстовку i тихо граe музика, приeмний
    голос спiваe "Яблучко". Зiгмунд Фрейд пiдходить  до  Гамлeта,
    колить його у сраку шприцем i уводить до божевiльного дому.
        На сценi з'являються семеро матросiв  в  жахливих  чорних
    бушлатах. Пiсня "Яблучко" переможно шириться. Пiд веселi зву-
    ки "Яблучка" матроси мовчки вiдбивають чочотку.



Популярность: 127, Last-modified: Mon, 26 Apr 2004 12:20:39 GMT