---------------------------------------------------------------
 http://www.ultima.te.ua/hamletua/
---------------------------------------------------------------

     Д i й о в iо с о б и :

     Павлiк Морозов -- пiонер,  атлетична краса i гiтлерюгендiвська зачiска;
одягнутпросто i зi смаком: в бiлу сорочку i короткi шкiрянi штанцi; з рiзних
бокiв Павлiк Морозов перетягнут мiлiтарними шкiряними ремiнцями.
     Сава Морозов -- батько Павлiка Морозова, скупий i хтивий куркуль.
     Щукiн -- друг Сави, такий же мудак, як i вiн.
     Пелагея Нилiвна --  жiнка Сави Морозова, мати Павлiка  Морозова; гарна,
ще не стара жiнка, схожа на мать Батькiвщину з вiдомого плакату.
     Павел Власов  -- побочний син Пелаге  Нилiвни,  здоровенний, схожий на
Кiнг-Конга мужик, сильний i неймовiрно тупий.
     Генерал  Власов -- батько  Павла  Власова, полюбовник  Пелаге Нилiвни,
фашистський перевертень i тамний агент Канарiса.
     Канарiс -- шеф абверу Третього Рейху, в трагедi не з'являться.
     Фiлiн -- здоровенна  i  жирна сова,  викону  обов'язки агента генерала
Власова.
     Учiтель атезму -- плюгавий мужчина в бухгалтерських нарукавниках.
     Альонушка  i  ┼ванушка   --   фольклорнi   потвори,  iснуючi  в   нашiй
пiдсвiдомостi.
     Звс -- божествний вождь i вчитель, в трагедi не з'являться.
     Сфiнкс -- кровожерна, пiдступна i хтива мiфологiчна потвора з пазурами,
крилами, цицьками i пиздою.
     Микола Островський -- слiпий пророк храма Аполона.
     Сука  i  Блядь  --  кровожернi  химери  помсти,  богiнi  гiвна,  мух  i
менструацi, так званi еpiнi.
     Клiмакс -- вiсник богiв, насиламий на Суку i Блядь.
     а також:
     пiонери, куркулi, фашисти,  блядi, примари, чорти,  дракони,  горгони i
медузи.

     \ Дiя вiдбуваться  в глухiй  сибiрськiй тайзi пiд час  Друго Свiтово
вiйни \ 
Дiя перша
Величний хвойний лiс з мхами, лiанами, ялинами i кедрами. Де-по-де до них самiтньо тулиться берiзка. Чути пiонерський горн. Через чащобу продираться пiонерський загiн. Сховавшись за сосною, на загiн зловiсно уха здоровенний Ф i л i н. Ф i л i н.Угу-угу-угу! П а в л i кМ о р о з о в ( пiдходить до У ч i т е л яа т е  з м а, який веде загiн.) Я знаю, Це фашист угука на соснi. Склада вiн карти наших болотiв, Щоб переслати потiм х Гуделiану. Ф i л i н.Угу-угу-угу! В ч и т е л ьа т е  з м у.От падла! Шкода, маузер свiй дома я забув. Ф i л i н.( iронiчно )Угу. П а в л i кМ о р о з о в.Узнать вiн хоче тайни пiонерськi, А потiм побiжить i закладе Гуделiану всi секрети нашi. В ч и т е л ьа т е  з м у.Ти перебiльшуш, Павлуша, Як завжди. Скорiш за все Ексгiбiцiонiст забрався на сосну. Дiвчаток недозрiлих наших хоче вiн Злякать з сосни зненацька видом хуя. Чого робити там фашисту, не пойму я. Ф i л i н.Угу. П а в л i кМ о р о з о в.Це знають ще у яслах малi дiти, Що лучше перебдiть, нiж недобдiти. Катаймо на сосну, стягнем його за яйця ┼ спитам документа. А як не покаже, То почнемо пиздить. Ото натiшимся Я пиздити люблю людей, також Жiнок, курей, свиней, собак. Особнно Я кошенят люблю топити. Як примно: Сидиш собi спокiйно на вiдрi i палиш люльку, А воно маленьке i дурне все тичеться у сраку. Так хорошо, що пiсню заспiваш. А потiм х лопатою порубиш на шматочки Та й викинеш к хуям. Нт, все-таки Природу я люблю, i родiну, березку i рябiну Люблю я куст ракiти над рiкой. Ф i л i н.( з дерева )Край родной, навек любимый, Где ж найдешь еще такой. В ч и т е л ьа т е  з м у.От бачиш! Нашi там. А ти: Кругом шпiони. Это снайпер, молодой боец. П а в л i к.( бере в руку здоровенну ломаку ) А як шпiон -- тогда йому пiздц. Павлiк кида снаряд Фiлiну в голову, Фiлiн пада з страшним стуком, як мiшок з говном. П а в л i к.( бере Фiлiна за ноги. Передразню вожатого ) Снайпер, молодой боец, А как же! Прямо ворошиловський стрiлок. Павлiк з розмаху пиздить важким Фiлiном об берiзку, якiй зовсiм недавно признавався в любвi. Берiзка ламаться. В ч и т е л ьа т е  з м у.( до дiтей )Дiти, Сейчас мы вс хором плюнем на цього Фiлiна: Раз-два-три! Дiти хором плюють i сразу ж запевають веселу пiсню про кузнечiка. Обряд очищения на цьому заканчиваться, i загiн, ламаючи на свому пути дерева, суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого Фiлiна, поламану берiзку, бички, консрвнi банки i гондони. М'якою тигристою ходою входить Г е н е р а лВ л а с о в. На ньому красивi синi галiфе, шашка i папаха. В л а с о в.(помiча Фiлiна)От, блядь! Таки, мудак, нарвавсь! ┼ знов я без связного залишився. А ебаний Канарiс, мудозвон, Пиздить в свой бучiй шифрограмi, Що Фiлiну Залiзного Хреста присвов Фюрер, Мабуть, вже посмертно. Власов пiднiма Фiлiна за ноги. Ну шо, подлюка, ще не охладл? Ф i л i н.(вiдкрива одне око)Канарiс не пiздл? Г е н е р а лВ л а с о в.Шоб ти сказивсь, ушастий долбоеб! Так налякав, що я ледь не усрався В сво красивi новi галiфе ┼ нову вещь красiву чуть не спортив. Докладивай мерщiй. Ф i л i н.Я узнав маршрути Тих наглих пацанiв в коротких штанях, Що об берiзку пиздили мене. Вони iдуть на дальнi болота, В яких усяка водиться гидота. Учитель атезму х веде, Щоб довести, що це все предрасудки, Що чорт -- це видумки, вампiри -- п'янi шутки, А привидения -- бесстыднi проститутки, Якi за рубь залзуть в склп сiмейний. ╪м побать, що там жмури лежать, Безнравственi подорви. В л а с о в.Ну-ну, вже розпиздивсь, Пташиний гуманiст, Жан Жак Руссо. А сам Передавив i вибав Усе, що в лiсi меньш за тебе. Диви, яка пустиня навкруги: Нi зайчика, нi мишки, нi бiлочки. Ф i л i н.Зато гадюки сть i кровожерна рись. Жить стало лучше, стало веселее, Тепер жить стало просто забiсь. В л а с о в.Ходiм, ушаста блядь, за цими мудаками. Вони шукають те, чого нема, Щоб довести, що його не iсну, Так часто мiстики доведено до краю Шуканням чорта думають, що раз його нема, То i нема i бога. А пiсля цього сруть у алтарi i дароносицю. Аж тут приходить чорт у синiх галiфе. ┼ саме час задуматись, що раз вiн появивсь, То й бог десь рядом ходить. Люди, люди, цi дурнi козли! Як остопиздили менi мiстичнi блядi, Обвiшанi восточною хуйнею, Що перед тим як взяти хуй у рота Повиннi привести себе у резонанс З зефiром свiтовим. Кiстлявi атестки, Що лекцi читають кугутам про Марс i iншу побнь, А кугути буть х довгими сумними вечорами Десь пiд коморою, а та тiки сопить, А крикнути стiсняться, подлюка, Бо з города прихала, в костюмi, ┼ дулю накрутила в головi. Совсем не кайф бать таку колоду безчуственну. Да i клiкуши тоже хороши -- Стоять на цвинтарi, простягши загрiбайла, А як не даш м грошей, то сейчас Обматюкають i плюнуть на пальто, Що i хiмчистка потiм не почистить. Куди не кину оком стомленим -- Кругом хуйня. Заябують мене Питання сучi. Що лучше: бездуховнiсть, Розпатлана самиця злобуча, Що верхи на скаженiм буга Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових У нiкуда; або духовнiсть смирна Що перстами, покрученими от полартрiту, Показу нам, де дорога к храму. В храмi тiм Залiзо ржаве лежить у рiзних позах ┼ гнила картопля. Ох, блядський смисл життя, Якщо ти сть! Ф i л i н.Ти тоже розпиздився на весь лiс, начальник. Ну просто романтiзмом повiяло ┼ Байроном набздило трохи. Що ж ти не пiшов в поети, А подавсь в шпiони? В л а с о в.Справа в тому, main libber Совушка, Що поети разлiчними стiхами Нам объясняли мир. Но основна задача в том i состоит, Щоб мир цей переделали шпiони. Г о л о сзл i с у.Ау! Ау! В л а с о в.То Пелагея, Вона у лiс по ягоди пiшла, Втiкла iз дома, щоб синок не пиздив. Вiн х обох пиздячить, маму й тата, Хiба це жизнь -- щодень приходить п'яний ┼ батька з матiр'ю халявами по пицi вихову. Ф i л i н.Та отрути надо. В л а с о в.Ха! Його трули ми неоднократно, Та вся отрута в його органiзмi В мить перетворються На шмурдяк молдавський. Гiвно, яке вiн сть, у ту же мить Утворються бiлоснiжним салом. Входить Пелагея Нилiвна, мать з велико букви, ум, честь i совiсть нашо епохи iз слiдами било краси на лiце i тл. П е л а г е я.(ридаючи, до генерала) Мiй любчику, яка хуйова жизнь! Хотiлося б, усе в пизду пославши, Вдвох милуватися у банi на поличцi ┼ вiничком любовно пиздитись ┼ сьорбати чайок. А замiсть цього У тебе розвдка, Фiлiн, пiздобол Канарiс, А у мене -- мiй чоловiк, алкаш i бабнiк, ┼ два сини, епiческих героя (бодай би х побили метастази!). Ф i л i н.Я знаю, храм стоть серед болота, А в храмi домовина на цепу. Про це не зна жодная сволота, Що в домовинi тiй слiпий пророк живе, Зовуть його Микола. За життя Хуйнi вiн рiзно навигрiбав довкола так дохуя, Що свiтлий Аполон, якому побать обично На страждання припизденого нашого народа, Раптово зглянувся ┼ швидко ослiпив Миколу стрiлами, Щоб той не бачив бiльш пiздоватiзму ┼ не страждав бессмысленно, Як ми усi страждам. Ходiм до нього, Вiн навчить нас волi Аполона i скаже, як нам жити, бо нема нiякого терпiння. Так дальше жить нiльзя! Скрiзь долбоеби! Навiщо, мама, мудрая сова, мене ти народила! (Фiлiн б'ться головою об сосну, сосна ламаться.) В л а с о в.Ну-ну, main libber совушка, не плач, Прийде Гудерiан i з ним дядько Канарiс, Мiшок смачних засмажених мишей вони тобi подарять. Чути страшне репiння дерев. На галявину, ламаючи дерева, виходить П а в е л В л а с о в, здоровенний, схожий на Кiнг-Конга, мужик з сокирою на поясi. Павел Власов пиздить себе обома руками в груди, якi iздають звуки, нiби в зонi пиздять по рельсам. Всi ховаються. П а в е лВ л а с о в. (страшно ричить)Мать! Мать! Мать! В л а с о в.Ну, блядь, пiздц! П е л а г е я.Тихiше, бо як побачить, Тоз'сть усiх, а Фiлiном закусить. В л а с о в.(з гордiстю) А все-таки синок на мене схож, Його би в ПТУ чи в iнститута, А так нема смисла нiкакого, Що вiн пиздячить лiс i розрива Навпiл шатунiв i греблi рве. Дiяльнiсть пиздувата. Ф i л i н.(здогадався)А! Вiн лишняя людина! Павел Власов меланхолiйно лама об колiно вiковiчнi сосни. Раптово помiча нашу компанiю i iзда страшне кiнг-конгiвське гарчання. Наляканнi\...\ разом з жирною совою безпорадно бiгають у монстра мiж нiг i вiд жаху страшно кричать. Причому пiдступний Власов-батько, вiдступаючи, заманю синка до оркестрово ями. Зi звуком скинутого з дзвiницi дзвона Павел Власов валиться в яму на фаготи i контрабаси.
Дiя друга
Гидке болото з отруними випарами i сюрреалiстичними мiражами. В центрi болота стоть вдало вкомпонований в пейзаж храм Аполона. Храм представля собою древнгречеський дорiчеський ордер з капiтелями, пропiлеями i всею положеною побенню, тiки зроблений, на вiдмiну вiд грецького, з дерева, росiйським способом "в лапу". Знизу храм Аполона опираться на двi гiдкi, жовтi i бруднi курячi лапи. На краю болота в позi "Мисливцi на привалi" художника Перова сидять два розпиздя С а в аМ о р о з о вi його друг Щ у к i н. Обидва тримають в правiй руцi гранчаки з горiлкою, а в лiвiй -- блядй. С а в а.(показу гранчаком горiлки на гидке болото) Дивись. Ну гд еще така краса? То Русь могучая. Всього в нiй дохуя -- Лiсов, полй i рк, болот, пустинь i тундри, А также i тайги в нй сильно дохуя. ┼ всюду Руссю пахнт, человек здесь Вольно нюхает той запах до опiзднння. Щ у к i н.(саркастично)┼ шо? Нанюхався, А потiм сам насре, щоб iншi нюхали? ┼ шо характрно -- нiколи сам не убере говно, А так лежать полишить. Необразованый, Неграмотный мужик! Нет, Все-таки нам до Европы срать и срать еще. С а в а.А нравственно начало. Мужик, хоча й дурний, але святий, Його буть, а вiн внiманiя на те не обраща, ┼, хоч, ползного не робить нiхуя, Но i не злобиться. ┼ любить все кругом: Растнiя, звiрят i пташенят, також Дiтей, людей, дiвчаток, молодиць ┼ бога. Щ у к i н.Бога не чiпай. Сидиш собi в болотi iз блядями, Кiряш, як мудак, i лупиш комарiв На товстiй пицi. Не можна Пиздiть про бога в такому положен'. Та, крiм всього, навiщо богу здався ти, Неграмотный козел, що тiки вмi, Що кiрять та жiнку пиздити? Якби отут сейчас з'явився бог, Чи, може якийсь святий, Шо б ти сказав йому? Нiчого бти не видумав, окрiм "Сiдай, давай кiрнем". Мудило ти! С а в а.(повчально) Якби з'явивсь щас свiтлий Аполон, То не пришлось би нам пиздiть багато. Вiн пиздюлей би нам понакидав фiгурних, Горiлкувiн розбив би, а блядй Повикидав в болото, i правильно б зробив. О, як би я хотiв пiти на прощу в гидке болото, Де бовванi храм святий серед лiлей та жаб, Покаявся i гiрко заридав би, бо наробив у жизнi Багато хуйнi я всяко. Щ у к i н.Ха! Чого ж не йдеш? М о р о з о в.Боюся. Там страшна випь регоче по ночах, ┼ сом живе, що давить бугав, А люди так ковта. Аленушка Сидить на камнi там, Уся зелена, пазурi в кровi, А посмiшка, як в Брi. Когось чека, блядюга, i дивиться у воду, Мов дурна. ╪бав я там ходити! Щ у к i н.Якщо вiриш, то тiки побажай, i храм приде ┼ стане на левадi. Не треба буде лiзти у болото ┼ бздiти, мов шпiон в тилу врага. Давай гукнем його. Ви, блядi, теж гукайте. В с iх о р о м.Еге-ге-гей! ┼збушка пацавата, Катай сюда i з нами третй будь, Бо ми у двох, а блядi в счет не йдуть! Обидва розпиздя разом з блядями бiгають i кричать, утворюючи на краю болота базар. Раптом храм Аполона з жахливим репiнням робить поворота i на жовтих курячих ногах пизду прямо на п'яних шакалiв. Обидва вiд жаха падають мармизами в болотнi нiзабудки. Храм отряху з нiг болотне гiвно, водорослi i жаби. Х р а м.Ви звали -- я прийшов. Щ у к i н.Пi...пi...пiздц! Дверi храма з грюкотом падають в болотне гiвно, у проломi дверей видно, як всерединi на ланцюгах агресивно гойдаться кришталева домовина. Амплiтуда гойдання возроста, ланцюги лопаються, i гроб невидимою силою випльовуться з храма на леваду. Кришталева кришка вiдлiта на хуй, i з зручно примно домовини пiднiматься М и к о л аО с т р о в с ь к и й, слiпий прорiцатель храма Аполона, вдягнутий в шинель i з залисинами на лобi i гранчаком у руцi i з маузером i шашкою на поясi. М и к о л а.Ви звали -- я прийшов! Налийте, пiдараси, Бо щас пiздюлей вам понакладу! Шо лежите, як вшиви матраси? С а в а.А! То ти iз домовини! Навiщо ж там тобi пiстоль i шашка Та ще й стакан гранений, як алмаз, ┼ лашся до того,як скажений, На всякого, що вiн  пiдарас. Ти сам такий! Що бiльма залопаш? Недаром, мабуть, повилазило тобi. Пиздять, що ти пророк -- пророчествуй, що знаш, Або уебуй, щось одне iз двух. Таких гандонiв часто бачив я, Що всiм пиздять: я -- гуру, я -- учитель! Несiть менi усi по три рубля ┼ мудростi вам дам я дохуя. А сам читать умi по складам ┼ голосно пердить в компан' дам. Не бажаючи далi слухать цей поток пiдсвiдомостi Микола Островський смачно пиздить Саву маузером по мармизi, той пада. М и к о л а.Ти тоже попиздiти хочеш? Щ у к i н.Н. Я -- н. Роздратований Микола хряпа маузером i Щукiна тоже. Попиздженi Щукiн i Морозов лазять рака, потроху критикуя пророка. Пророк Микола миттю хуре гранчак горiлки, руба закуску, мимоходом запиздячу шашкою блядь, потiм скида чоботи i портянки i з насолодою виколупу бруд промiж пальцiв. Друга блядь з жаху сховалася в домовину i непримно там уссялась. З домовини рiденькими струмочками тече рудовата сеча. С а в а.(з докором до Щукiна)От бач, До чого привело шукання правди. Якого хуя ти його позвав? Той жлоб у домовинi -- не пророк. Не бачив я пророкiв у шинелях та з маузерами. То фурiя якась, то вурдалак! Пиздiли мирно ми про нашу жизнь Хуйовую, я нюхав теплый воздух, Вiдчувая, неначе смачним салом повiяло, Подумав я, що смалять кабана, А навкруги сидять друзя, красивi, Утонченнi, з веселими блядями. ┼ нiздрi жалiбно розширились в мене. ┼ почало менi здаватись, що сейчас Пойму я жизнь,  закони сложнi i красивi, ╪ гармонiю... П р о р о кМ и к о л а. Замовчи, не пизди! Якi закони там, де блядi хтивi, Скупi, невихованi, що при видi грошей Напустять на персидський килим слину, Нахабно ссуть пророку в домовину? Чому я, молодий, розумний, гарний, Замiсть того, щоб здить у крузи, Дивлюсь на хнi блядськi капрiзи ┼ слухаю, як ви, засранцi потнi Отут патякате. Знаю вашi мислi Хуйовi -- про аршин, Яким не можна мiряти Росiю, Бо ним ви хуя мiряли у банi ┼ тепер вiн правильную цифру не покаже. А потiм плакати, як крокодил пiдступний, Що в нас нарiд дурний i п' багато, Що правди нiхуя нема нiде. А згодом йобнути горiлки лiтрiв зо два, Блювать самозакохано i пиздити сiм'ю, Жiнок, дiтей, тварин, ламати фiкус, Растни корисне, бити посуд. О, злi, хiднi, знаю мислi вашi. Пророчеств мудрих ви вiд мене ждете -- Так я вам дам мох пiздюлей страшних! Нiякая Касандра вас ногой по яйцях Не впизде влучно так, як я. З цими словами пророк Микола пиздить обох славянських гуманiстiв. Несподiваний крик зупиня його невдячну працю. На тлi лiсу з трубою i барабаном з'являться пiонерський загiн з П а в л i к о мМ о р о з о в и мта У ч и т е л е ма т е  з м уна чолi. П а в л i кМ о р о з о в.(до дiтей) Стояти всiм, бати вашу мать! У ч и т е л ьа т е  з м у.(до дiтей) Дивiться, дiти на болото гидке. Церковники задурюють нарiд ┼ кажуть, що живуть русалки там, Чорти i всякi iншi блядi мокрi. Я запевняю вас: нема там нiхуя. Ми тракторами тут пiсок навозим, Акацiю посадим, обелiска вколупам в боговiння. На ньому ми напишем, що в майбутнiм Тут буде пам'ятник стояти комунiстам Порубаним. (показу на храм Аполона) А ця iзбушка скромна -- Капiталiстiв це трактир развратний. Сюди подалi вiд бiди народной Блядй водили куркулi i графи. Тепер в нiй буде школа для сирiт, Дiтей i всячеських дибiлiв. П р о р о кМ и к о л а.Чим так пиздiти на весь лiс розумно, Ти б краще подивився в болото уважнiше. У ч и т е л ьа т е  з м у.Справдi, порада досить слушна. З болотного баговiння вилазить А л е н у ш к а, саме така, як  описував Сава Морозов. ╪ посмiшка дозволя бачити у не чималенькi iкла. Без зайво тяганини вона хапа Учителя атезма, i, перекусивши йому артерiю, з задоволеним реготом тягне жертву в очерет. Кривавий фонтанчик ще деякий час фонтанiру з болота, звiдти ж чути смачнi звуки розгризамих кiсток. П р о р о кМ и к о л а.Хто ще пиздiти хоче? Запитую. Пиздiти бiльш нiхто не хоче. Павлик Морозов геройськи волохатить собi чуба. П а в л i к.Вiн ворог був, менi його не шкода. Вiн нас наябував, казав -- нема чортiв. Туди йому й дорога, пiдарасу. С а в аМ о р о з о в.(до Щукiна)Це мiй синок, епiчеський герой, Вiн рятувати нас прийшов сюда, Свох штурмовикiв привiв з загонiв, Спортивнi хлопцi, тi, що знають джиу-джитсу Прийоми смертоноснi, кирпичину Усякий з них мармизою лама. П р о р о кМ и к о л а.Учив я трохи вас, старих шакалiв Як Родiну любити, та, мабуть, Перестарався трохи. Вiдтепер Ви знати будете, Як храми викликати на леваду, Плювати в дароносицю, Пости несоблюдать бездумно. ┼дiть, гандони, i бiльше не грiшить, Скажiть спасiбо Аленушцi, що вже налась трохи. ┼ цю блядюгу з гроба заберiть, Вона кришталь гiрський менi зiпсу Свй мочею хворою. Вiд не На домовинi в стилi роккоко Пiдуть такi поскуднi жовтi плями, А домовину чисту я люблю. П а в л i к.То ти пророк святий! М и к о л а.Так, я -- пророк, пдант-акуратiст, Молюся богу я i пизджу фарiсв П а в л i к.Але ж його нема. Так в щколi я учив, Що все зробив не бог, а обiзяна. М и к о л а.Сказала це тобi та срака п'яна, Що сть  Аленушка тепер. П а в л i к.(кричить до пiонерiв) Хлопцi! Наябували нас: бог ! Всi падають на колiна i пиздять мармизами болотнi незабудки. Сава Морозов i Щукiн запопадливо пиздять сильнiше за всiх. Зассана блядь вилазить з кришталево домовини i з цiкавiстю озираться на величне видовище массового покаяння. М и к о л а.Покайтесь, браття, i не робiть хуйнi, Не бздiть нiкого, за нами Аполон. Якщо хтось скаже вам, що вiн мудак, Що хтива обiзяна сидить на променiстiй колiсницi ┼ чуха сраку арфою спiвця, -- Ви зараз же такому мавпофiлу Ногою бийте в яйця. У цей спосiб Загiтував багато неофiтiв. Сказати вам по правдi, не люблю я Тих блядських теревенiв, бо не вiрю У силу слова я, а вiрю в силу пiздюлй. З цими словами пророк для профiлактики пиздить неофiтiв ногою по зубах i по печiнцi. П а в л i к.Учiтелю, ми за тобой пiдемо, Не будем пиздити всiх тих, Кого ранiше ми пиздили, А тiки тих, кого ти скажеш. М и к о л а.┼дiть по свiту, дiти Аполона, ┼ агiтуйте бидло безпринципне Фiгурними пiздюлями. Не бiйтесь, Коли священой люттю надiхненi Ви зробите калiкою когось, -- Вас будуть тiки бiльше поважати, Пiдносити дари i пригощати Портвйном ароматним. Ви об стiну Побийте тi пляшки. Дари До хати господаря знесiть, а потiм Сiрниками ви пiдпалiть його обiйстя. ┼ х сусiди тодi полюблять вас ┼ скажуть: "Це святi. ┼дiть сюда, ми чуда хочемо" Халяву чобiт свох вiд бруду обтрусiть ┼ йдiть до них вечеряти. П а в л i к.А чудо? М и к о л а.Чудо в тому поляга, Що пиздити не будете ви х. С а в аМ о р о з о в. О, мудрий наш пророк! Старцям потворним Дозволь пiти в сво дома убогi, Щоб ми могли молитись Аполону, Аленушцi, зеленим бiсам, вiдьмам, А сiрники тримати на полицi Ми будемо, чекаючи святих. Нехай придуть i спалять к бням Майно улюблене, А нам, старцям нужденним, Повибивають зуби. Нам же краще, Бо легше тим прийти до Аполона, В кого нема зубiв, вiдбитi нирки, Замiсть очей стирчать кривавi дiрки ┼ рiдка волосня нагаду про жизнь Розпустную з блядями i гiмназiстками. П а в л i к.Все, батьку, напиздiли ви. Вам треба Скорiш до дому бiгти, бо в лабази Ви мрiте залiзти. У пилюцi В танцюючому свiтлi каганця Ви з головой зануритесь у грошi ┼, як свиня, в них будете качатись ┼ криками дурними кажанiв Лякать пiд стрiхою. Я помiчав за вами Уже давно цю пиздувату жаднiсть. Невидимий за вами я ходив З лiхтариком в кишенi Мох штанiв широких. Я сокиру З собой носив, щоб запиздячить Пацюкiв, що по коморам нишпорять. Як раптом спинились ви, i вогник освiтив Потворну вашу пику, хижi зуби ┼ слину, що катилася iз рота На землю вогку. Я вас упiзнав. ┼ так менi зробилися противнi ┼нстинкти вашi дикi, що ледь-ледь Сокиру стримав я. Загавкав тут собака, Раптово перший пiвень прокричав. Ви матюкнулись лайкою брудною ┼ дверi зачинили, мабуть, мамку Пiшли бать безчувствнно. Грошима ви шарудiли, бавилися хум Через кишеню. Схаменiться, батьку, Вiддайте гошi капостнi на храма! Павлiк Морозов величним жестом показу на пацавату iзбушку на курячих нiжках. С а в аМ о р о з о в.Ага, гандони, грошей захотiлось, Говна вам на лопатi, жебракам! Вiн робить руками всiм зрозумiлого жеста. М и к о л а.Я сумно дивлюся на наше поколiння Жлобiв невихованих. Грошi м Дорожче за храм святий. Мамонi, а не богу Возносять цi ху сво молитви. Ви тихо задушiть його, як цуцика. Хто хоче це зробити, Хай вийде на три кроки уперед. Всi пiонери на чолi з Павлiком, не вагаючись нi хвилi, роблять вперед три кроки iз криком: "Можно я?" М и к о л а.Павлуша старшенький, то йому i душити. Бо жизнь свою потрiбно так прожити, Щоб соромно не було за роки, Що прожив ти, як пiдарас поскудний. Кiнчай скорiш спектакль цей вельми нудний. Павлуша з насолодою душить батька його ж бородою. Вiн пха  Савi в рота i закручу вузлом. Пiонери пiдчас акцi б'ють в барабани. Зробивши справу Павлiк пiдходить до пророка Миколи i робить пiонерський салют. Два пiонери пов'язують пророку пiонерський галстук. М и к о л а.Пiонери! Душити жадних пiдарасiв Будьте готовi! П i о н е р и.Завжди готовi! З лiсу з'являться П е л а г е яН и л i в н азг е н е р а л о мВ л а с о в и мi Ф i л i н о м. Всi падають на колiна, побачивши храм. Ф i л i н.Це храм святий, вiн вийшов iз болота, До нас, мерзених, вiн прийшов, Як совiсть приходить у ночi до вуркагана! ┼ той прокинеться, заплаче i об стiну Ударить головою. Штукатурку Обiб' лобом, долбоеб смердючий. Не буде бiльше пиздити бабусь Сокирою, ширятись ефiдрiном ┼ гвалтувати в зонi пiтухiв, А пiде в монастир i стане дiток Учити Слову божому. Я теж покину ╪сти гризунiв i пташок, Хуйове це шпигунство я полишу, -- Воздлувати буду вiнограднiк У потi свой совиной морди, ┼ жить не по брехнi, як вчитель бородатий Учив нас, юних i прищавих нiгелiстiв. Г е н е р а лВ л а с о в.Main libber,совушка, Переворот вiдбувся в мой душi. З тобою разом будем, Як двi свинi грiбтись на полi. Грошi ми раздаватимем бабусям i калiкам. Нехай вони подуть в Монте-Карло ┼ грають там в рултку, нам не шкода. З дiтсадочкiв вiзьмем сирiт ┼ заберем котiв iз iнститута научного, Де з них здирають шкiру ┼ роблять зомбi аспiранти п'янi. Власов, як i Фiлiн, пада на колiна. П е л а г е я.А я куда? В л а с о в.Блядй з собою ми не беремо, Нема чого тобi робити з козаками ┼ в грiх вводити нас. ┼ди в сiм'ю ┼ бiльше не грiши з вонними. Молись, i чоловiку смирно догоджай, ┼з бороди йому вичiсуй мандавошки, Терпи його тортури п'янi, ноги йому цiлуй, Щоб вiн тебе простив. З тобой ми тiльки можем Дибiлiв робити, ти стара для цих розваг. ┼ди з очей, розпусна мяссона! П е л а г е я.Шпигун нiмецький, шоб сказився ти! Канарiс щас тобi не допоможе Вiн в свiтлiм кабiнетi у гестапо Зажав у дверях яйця комунiстiв ┼ сьорба какао, прислухаясь ┼з насолодою до хнiх завивань. Тобi пiздц! Гей, пiонери юнi, Бiжiть сюда! Я шпигуна спiймала. Пелагея хапа Генерала Власова, Фiлiн обережненько ховаться за сосною. Ф i л i н.Цих хлопцiв пацаватих знаю я, Вони природи рiдно не люблять, Нi фауни, нi флори, нi пташок, А люблять тiльки пляшки i гандони, А ще консрвнi банки, Фотографi поскуднi iз "Плейбоя". Пiонери хапають генерала i пiдводять до Павлiка Морозова, який сидить на пiонерському барабанi в позi Бонапарта. П а в л у ш а.Ну шо, пiймався? То кажи тепер, Хто вербував тебе, ключi вiд шифру, Явки, ставки i вся твоя шпигунська побнь. Г е н е р а л.Простiть менi, дiтдомiвськi сирiтки, Коти бездомнi, менi вибачайте. Я грiшно жив, бався я з жiнками Утричi старшими за мене. ┼ з совою Я жирною дружив. Плодив дибiлiв Таких, що в Голiвудi у фiльмах жахiв таких нема. Я не скажу нiчого тобi, байстрюк поганий! Хай живе main stein Гудерiан i рiдний Гiтлр, Фашистська батькiвщина хай цвiте! Генерал Власов мужньо харка Павлiку в пику. П а в л i к.Утопить фашистського фанатiка в болотi. Пiонери привязують генералу Власову на шию кирпичину, як Герасим до Му-Му, i топлять у болотi. Аленушка вилазить з очерету i з цiкавiстю дивиться на видовище,  очi горять червоним вогнем. П е л а г е я.Що ж ти зробив, проклятий вуркагане? Якого хуя ти в болотi гидкiм Втопив красивого усатого мужчину? П а в л i к.Мамаша, помовчiть. ┼ вас втоплю, як будете пиздiть. П р о р о кМ и к о л а.Сiмейка блядська, забали впень, Оцю хуйню повинен день-у-день Вислухувать, я б краще пiтухом Ламбаду танцював би на парашi! Пророк розлючено плю. Погляд його випадково пада на хижу Аленушку, яка хтиво клаца i пуска слину з рота. М и к о л а.А ти шо робиш тут, змiя буча? Ти, мабуть думаш, шо тут кiно знiмають Рекламного про пасту для зубiв? Роздратований Микола жбурля каменюку в Аленушку, яка з хижим гарчанням лiзе назад в очерет. При цьому вона робить еротичнi знаки Павлiку Морозову i принадно вихиляться тiлом. Павлiк без зайво рефлексi бiжить за зеленою бляддю в болото. Пелагея Нилiвна розставля руки, як в картинi Маковського "Не пущу". П е л а г е я.Не лiзь, синок, вона тобi не пара, Вiд не ти пiдхопиш враз сiфона. Павлiк роздратовано пиздить Пелагею Нилiвну по мармизi, Пелагея пада довго i велично, як це i лiчить епiчнiй геронi. П е л а г е я.Убив! Х о рп i о н е р i в.Убив! Убив! П р о р о кМ и к о л а.Пiздц! Сiнхронно з його пророчими словами болото охоплються жахливим мороком з грiмом, блискавкою, смерчем i всiм, чим положено в такому випадку. По небу в цей час вихолром проносяться медузи, горгони, чорти, дракони i просто якiсь лярви. Натовп збиваться вкупку, як безпорадне стадо, з жахом спостерiгаючи катаклiзьми. Тiльки Пророк лишаться незворушним. Спокiйно ляга вiн в прекрасну кришталеву домовину, яка вiдразу ж почина свiтитися синiм вогнем, i невидимою силою влiта назад в храм. Дверi храма з грюкотом зачиняються, i з жахливим репiнням ритуальна споруда робить поворота i на жовтих курячих ногах пизду в долото, розбризгуючи грязюку. За ним, як щури за гамлетським щуроловом мовчки iдуть загiпнотизованi Щукiн, Аленушка i пiонери. На сценi лишаться тiльки Павлiк, який стоть в античнiй позi над тiлом матерi, i Фiлiн, який сховався за сосною i вiд жаху тихенько пiдвива.

Дiя третя

К а р т и н ап е р ш а.
На галявинi, серед величного сибiрського лiсу бiля туристично палатки сидять С у к а i Б л ядь, богинi помсти, гiвна, мух i менструацi, так званi елiнi, вбранi туристками 60-х рокiв. На обох неоковивнi спортивнi штанi кольору шкiльних чорнил, потворнi туристичнi черевики i амебно форми рюкзаки. Довершують гардероб гидотнi чорнi крильця, якими цi бридкi створiння час вiд часу вимахують. Обидвi богинi - це здоровеннi масластi невизначеного вiку агресивнi чуви. Одна з елiнiй слуха по портативному приймачу романтичнi пiснi про геологiв, друга колупаться в зубах вiделкою. С у к а.Хотiла б я пацанчикiв красiвих Зустрiти в цiм бучiм турпоходi, Бо замiсть них тут тiльки блядськi рисi, Ведмедi, змi, сови беспокойнi Вночi кричать, неначе х гвалтують. Ф i л i н.\ з дерева\Угу-угу-угу! Б л я д ь. Нема сейчас пацанчикiв хороших, А тi, що сть, не здять в турпоходи, А як подуть здуру на турбазу, То не вилазять, падли, з ресторану, Аж поки грошi не попропивають. В той час, коли нещаснi молодицi, Якi купили льготни путьовки, Щоб побатись трохи у походi Спортивному, лiкуються вiд нервiв ┼ клiмаксу вонючою водою. Регочуть iстерично, скавучать, Як цуценята, темними холодними ночами Пiд ковдрою казеною, самотнi, В убогих номерах на десять кок, Де радiо пиздить вночi i вдень, Бо хтось зламав його i виключить нiззя. Де блядь командировочна вночi Приходить i сiда в умивальник В сраку п'яна, i тепер до ранку Ви слухате, як вона iка. Де объявление висить в фойе засранiм: "Товарищи! Не кидайте в вiкно резиновые изделия, бо гуси х дять i ними давляться!" Ф i л i н.Угу-угу-угу! Б л я д ь.Смiться з нас цей йобаний хижак. Кида в Фiлiна палку. З дерева чути крик: " У, блядь, ти шо сказилась?" С у к а.А може там пацанчики сидять, Студенти-першокурсники красивi, Вони iз нами шуткувати хочуть, А ти ломакою упиздила по ним. Г о л о сзн е б а.От, курви, я вам зараз дам студентiв! На галявину на величних чорних крилах планiру К л i м а к с, вiсник богiв, щось середн мiж бетменом, медузою Горгоною i дельтапланом. Сказати, що вiн страшний, - це не сказать нiчого. Коли вiн говорить, у нього з рота вириваться вогонь, вiн весь обмотан змiями. Обидвi блядi, побачивши Клiмакса, з жахом падають долi ниць i навкарачках повзуть в кущi. С у к а.\ з жахом \Клiмакс! Це Клiмакс! К л i м а к с.Так, не фраер я, а клiмакс змносний, Отож тремтiть, паскуднi нiмфоманки, Що замiсть того, щоб глядiть онукiв, Виябутесь перед пацанами з профтехучилища ┼ переймате у них х сленг дибiльний ┼ пхате сво квадратнi сраки в лосiни молодьожнi. Вам студентiв захотiлось? Ось вам студенти! Клiмакс бере в кожну руку по товстiй змi i змiями пиздить нещасних профур, якi вiд жаху виють i лазять рака. З високо сосни долина вже знайоме нам "Угу!" К л i м а к с.\ кату блядй \Оце вам за лосiни синтетичнi! Оце за першокурсникiв! А це вже за геологiв, гiтару, тайгу ┼ прочу побнь! Кожен пункт обвинувачень Клiмакса супроводжуться ляпасом важкою змiю. Оце за тi похабнi вашi пiснi, Що ви х вите ночами, сичiв лякаючи! Оце за блядськi вiршi, де про любов написано, Що х ви пiд подушками тримате. Насправдi ж Вам хочеться, щоб п'яна шоферня, Яка й не зна толком, як читати, ╪бала вас в брудному гаражi! С у к аiБ л я д ь.О Клiмаксе! Нехай же цеглепад Впаде на нас, мерзених! Хай говно Затопить нашу хату аж по крокви ┼ iз труби полiзить замiсть диму! Нехай нам повилазить! Щоб нiколи Ми хуя не побачили в життi, Якщо ми будем лiзти к пацанам, До ранку з ними тлузгати насiння ┼ реготать предурочно - вдавати, Що нiби-то лоскотки бомось. Не будем бiльше ми! К л i м а к с.Ну, не клянись, то грiх. Клiмакс сiда на пенька, дiста "Бiломор", закурю, так, що ста схожий на справедливого начальника дитячо колонi. Вiн пригоща цигорками блядюг, як це звичайно роблять на допитах кмiтливi менти. Раптово гостро примружившись, як це вiртуозно робив Брiя, щоб приголомшити ворога, пита. Ви Звса знате? С у к аiБ л я д ь.\ з жахом \Ми знамо... К л i м а к с.Вiн щойно наказав пошматувати вас обох на котлти, Якщо ви вже сьогоднi не засмажете Павла Морозова ┼ не подасте йому о сьомiй на вечерю. Вiн сказав, що любить, щоб шкiру не знiмали, А перед тим, як подавать на стiл, Побризгали б на не трохи коньяком. А з ротащоб стирчала цибулина, Та тiльки свiжа, а не тогорiчна. Гаденыш цей вже забав богiв, Вiн запиздячив всю свою сiм'ю. Тепер вiн може на Олiмп полiзти У свiтли палати до богiв, Щоб звiдти х на землю постягать, А потiм сам на крiсло Зевса сяде ┼ буде видавать укази. Цього ми не можемо терпiти. Пiдроздiл блядський щас шикуюсь, Кругом, вперед за орднами! Сука-старша, шо не ясно? Сука i Блядь по-вонному виконують накази. С у к а.Докладу старший сержант Сука! Дiверсiонна група в складi Старшого сержанта Суки i фрейтора Блядi В наряд заступила! К л i м а к с.Праве плече вперед! Бiгом! Обидвi профури вихором зникають в тайзi. Клiмакс з цигаркою в ротi з вогнем i димом старту вертикально вверх, як це робить на Байконурi ракета.
К а р т и н ад р у г а.
П а в л i кМ о р о з о вмандру тайгою, несучi на могутнiх плечах мiшок з мертвою матiр'ю. Мандруючи так, вiн зненацька влазить просто в лiгвоС ф i н к с а, який году здоровенними цицьками маленьких сфiнксенят. С ф i н к с.Ага! Людиною воня смачно як! К обiду ти менi з'явився вчасно, Давно пацанчiками я не ласувала. ┼ як менi ти не вiдповiси На три мо загадки хитрожопi, То з'м тебе негайно. П а в л i к.Не бздю нiкого я! Давай загадки, сука iз цицьками. Розгадував я й не такi кроссворди, Складали х вре хитромудрi, Хотiли набать - не получилось. ┼з ними не рiвнятися тобi, Потвора ти дрiмуча. С ф i н к с.Так слухай. Що це таке: Не буряк, не морковка, А червона головка? П а в л i к.\ не хвильку не вагаясь \Пiонерка в червонiй хустинцi. Що, з'ла, сука? С ф i н к с.Хвалитись постривай. Скажи, що це таке: Лiта - ┼ смертю засiва? П а в л i к.Фашистський лiтак. С ф i н к с.┼ тут вгадав, паскуда! Слухай же останню. Що це таке: Орел лiта - Народ визволя? П а в л i к.Радянський лiтак. С ф i н к с.┼ тут вгадав. ┼ди свом шляхом. Розумний ти, а я м тiльки дурнiв. П а в л i к.Нi, постривай, бо зараз моя черга загадувать, ┼ як ти щас менi не зможеш вiдповiсти, То тебе з говном змiшаю я Разом з твоми цуценятами. Що це таке, вiдповiдай негайно: Сичав, сичав, та й замовк, Вигляда з нори, як вовк? С ф i н к с.То, може, то скажена барсучиха. П а в л i к.Тупа пизда! Це - Гебельс! Павлiк страшною силою епiчного героя пиздить Сфiнкса мiшком з мертвою матiр'ю. Сфiнкс пада мертвий. Павлiк з насолодою душить маленьких сфiнксенят, якi жалiбно скавучать. Тихцем, нiким не помiченi, з-за сосни визираютьС у к аiБ л я д ь. Обличчя у них розмальованi грязюкою, як це роблять на бойовому завданнi американськi рейнджери в джунглях ┼ндокитаю. Б л я д ь.Який вiн гарний, Сука! С у к а.Ах, я не можу на нього дивиться, Бо я уссусь в труси! Павлiк в цей час здира з Сфiнкса шкуру i надiва на себе, як Геракл. Потворна шкура щiльно обляга його могутню постать, так що сфiнксовi цицьки гойдаються на плечах, як здоровеннi еполти. П а в л i к.\ до елiнiй \Не треба там ховатися, дiвчата, Все бачу я. Ви краще йдiть сюда. Скажiть менi, чи любите ви скс? Б л я д ь.\ виступа вперед \Конечно! С у к а.\ пошепки \Ти, Блядь, дурна, забула ти про Звса, Вiн на котлти поруба нас. Б л я д ь.Я Пушкiна читала на турбазi. Там сказано, Що краще меньше жити, но батись, Нiж жити дохуя таким життям убогим, Як ми живем з тобою. Подружка сизокрилая моя, Яка в нас жизнь? Щодень приходить Клiмакс ┼ пиздить кобрами отруними по попереку хворому. Казав крилатий гад, щоб ми про пацанiв не смiли й думать. Та я бала жизть таку, подружка. У дико лiгво це я раком щас полiзу ┼ хай весь свiт накриться пиздой, Безсмертни боги, Олiмп i океан ┼ небо все нехай к хуям розпробеться Разом з амбалом тим, що його пiдпира! Блядь, хтиво вихиляючись сракою, залазить до сфiнксового лiгва. За нею лiзе Павлiк Морозов, чипляючись сфiнксовими тiтьками за вхiд. С у к а.Оце подружка вткнула! Так менi сейчас зробилося завiдно. Колись i я дiвчатком молоденьким Курила план, ширялася потроху, А потiм, сидячи на теплих трубах У подворотнi з-задi гастронома Я цiлувалася з хiпками ┼ спiвала про Mishelle. К хуям вiйну! Робiть любов, дибiли! Сука лiзе у вонюче лiгво, з якого негайно долинають твариннi звуки, чавкання, репiння i таке iнше. Через галявину сумно мандру храм Аполлона на курячих ногах, очевидно, у пошуках iстини. За ним iдуть загипнотизованi пiонери, Щукiн i Аленушка. Аленушка веде за собою на мотузку свого брата ┼ванушку. ┼ванушка -бiленький, з маленькими рiжками, ратицями i хвостиком. Аленушка i ┼ванушка з цiкавiстю прислухаються до тваринних звукiв, а потiм, не вагаючись, залазять всередину. Судячи з задоволеного мекання, х зустрiчають гостинно. Храм Аполлона сумно зника в тайзi разом з учнями. Фiлiн, який весь цей час вiв з дерева сво шпигунськi спостереження, м'ягко планiру на галявину. Ф i л i н.Мовчать боги, принишкли океани, Везувi таять в собi свiй попiл, Камiння i вогонь священий. Храми Стоять, зарослi будяком i хмизом, У хмизi тiм скульптури охуних Розмiрiв лежать розкиданi, ┼ дивляться незрячими очима В безодню неба. Замовкли всi, Чекаючи коней iз вершниками, З косами й вагою. Та щось не йдуть, проклятi. Або б уже сказали, що не прийдуть, Або скажiть, коли, Бо вже нема нiякого терпiння х чекати. Так дальше жить нiззя! Скрiзь долбоеби! Навiщо, мама Мудрая Сова, Мене ти народила! Фiлiн за свом звичам хоче битися головою об сосну. Раптом несамовите репiння дерев i нелюдське гарчання вриваться на iделiчну галявину. З'являться Павел Власов у всiй свой красi. Вiн одразу ж помiча блядство у свох володiннях i слоноподiбними ногами розчавлю бридке лiгво Сфiнкса. Блядi з пострахом розбiгаються. Фiлiн радiсно кричить: "Ага! Ага! Прийшли!" i лобом колотиться в сосни, утворюючи лiсоповал. Павлiк Морозов смiливо вилазить з-пiд вонючо груди кизякiв, скелетiв i сухого бадилля, з яких було побудовано цю звiрячу бiрлогу. П а в л i к.Якого хуя ти, амбал невмитий, Прийшов сюда мiшать мом зайняттям? Тепер свом улюбленим прийомом Зроблю з тебе навiки iмпотента. Павлiк пиздить Павла Власова ногою по яйцях. Роздаться звук, нiби вдарили в дзвона. П а в л i к.Що, не подобаться? П а в е лВ л а с о в.Нi. З цими словами вiн пиздить Павлiка по головi. Звук абсолютно iдентичний першому, результатiв нiяких. П а в л i к.Тодi знайомся iз мом мiшком смертельним, ┼з матiр'ю могутньою мою. Я  вбив, вона ж тебе уб'. Павлiк пиздить мiшком Павла Власова, який страшно кричить: "Мать! Мать!" хапа ротом повiтря i пада на Павлiка Морозова з страшним стуком. Очевидно, при падiннi вiн припиздив Павлушу свом здоровенним кiнг-конгiвським тiлом. Павлуша не ворушиться, його кiшки смачно бризнули на мармизи блядй, якi спостеригають величне видовище, тремтячи вiд жаху. Маленьке козенятко ┼ванушка залазить на трупи титанiв i жалiбно мека. Тiльки Фiлiн продовжу iстерично битися лобом в стовбури на свой рiзосецi, iстерично повторюя: "Прийшли! Прийшли! Та тiльки конi де! Де конi, блядь, де конi!" В жахливiй тишi страшно падають вiковiчнi дерева. З а в i с а.

Популярность: 39, Last-modified: Mon, 26 Apr 2004 12:20:59 GMT